Напрямки вдосконалення управління фінансовою стійкістю

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Мета дослідження полягає у визначенні напрямків вдосконалення управління фінансовою стійкістю ПАТ «Кредобанк» на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів даної проблематики

Для досягнення поставленої мети потрібно виконати ряд завдань:

ь з'ясувати сутність та роль фінансової стійкості комерційного банку;

ь визначити систему показників фінансової стійкості та алгоритм їх розрахунку;

ь з'ясувати особливості управління фінансовою стійкістю банку;

ь провести структурно-динамічний аналіз активу і пасиву балансу;

ь здійснити аналіз фінансової стійкості банку;

ь оцінити ефективність управління фінансовою стійкістю банку;

ь визначити концептуальні підходи щодо покращення механізму управління фінансовою стійкістю банку;

ь запропонувати шляхи вдосконалення управління власним капіталом як основного чинника забезпечення фінансової стійкості комерційного банку;

ь визначити один із напрямків удосконалення управління фінансовою стійкістю як управління ризиками банку.

Об'єктом дослідження є ПАТ КБ «Кредобанк», а предметом - особливості управління фінансовою стійкістю ПАТ КБ «Кредобанк».

В ході дослідження було використано наступні методи:

· аналітичний - аналізувались дані подані в таблицях, визначались причини зміни явищ, які стосувались пасивних операцій банку;

· логічний - здійснювалось визначення причин та наслідків явищ, що стосувались проведення пасивних операцій банку, на основі поданих даних;

· формалізації - подавались деякі аспекти управління пасивними операціями банку у вигляді формул для спрощення кількісного визначення цих аспектів аналітичний, статистичний, графічний

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1 Сутність та роль фінансової стійкості комерційного банку

В умовах економічної глобалізації, коли у тій чи іншій частині світу час від часу спалахують валютні, банківські та фінансові кризи, загострюється питання щодо забезпечення у кожній країні стабільного економічного розвитку, який значною мірою залежить від надійності банківського сектору. Визначальними факторами при формуванні довіри з боку вкладників, партнерів, інвесторів до банків є фінансова стійкість та стабільний розвиток останніх [41]. Фінансова стійкість комерційних банків - принципове поняття, яке сьогодні постійно випливає при обговоренні тих чи інших аспектів функціонування банків і фінансової системи країни в цілому.

Основна проблема стійкості банків пов'язана з нестабільною економікою України, яка робить тільки перші кроки у напрямку відкритого суспільства з метою знайти своє місце у господарських відносинах світу. Ця проблема визначається насамперед стабільністю економічного середовища, яке оточує банк [69].

Значення терміна «стійкість», як правило, досить часто трактується залежно від контексту, використання аналітичних методів та рівня систем, що розглядаються. Такий підхід характеризується відсутністю строгої обґрунтованості та чіткості визначень і досить часто стає причиною змішання понять і невизначеності категорій.

В економічній літературі немає єдиного підходу до визначення поняття фінансової стійкості комерційного банку. Нерідко його ототожнюють з такими економічними поняттями, як надійність, платоспроможність, ліквідність. Так, деякі автори стверджують, що фінансова стійкість банку визначається рівнем його ліквідності та платоспроможності [18, 232]. Слід зауважити, що ліквідність комерційного банку характеризує механізм перетворення фінансових чи матеріальних активів у грошові кошти з метою своєчасного виконання зобов'язань, а платоспроможність визначається здатністю банку своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов'язання. Це дуже важливі складові, але врахування тільки їх під час визначення фінансової стійкості банку є недостатнім.

Інші фахівці стверджують, що стійкість банку залежить від збалансованості його активів і пасивів та якості кредитно-інвестиційного портфеля [16, 101]. В.П. Пантелеєв і С.П. Халява визначають фінансову стійкість як своєрідне перевищення доходів над витратами [65, 45]. Твердження, що фінансова стійкість банку визначається рівнем його прибутку і сумою сплачуваних дивідендів, видаються дуже спірними. безумовно, рівень прибутку є важливим узагальнюючим показником банківської діяльності, але для визначення фінансової стійкості потрібно знати за рахунок яких джерел його отримано і як він був розподілений. Ознакою фінансової стійкості насамперед є стабільність джерел доходу банку. Рівень дивідендів, що сплачуються, також не може бути показником високоефективної діяльності банку, незважаючи на його привабливість для акціонерів.

Ю.С. Масленченков ставить фінансову стійкість у залежність від відповідності діяльності банку нормативним узагальнюючим показникам, які синтезують характеристики економічних складових стійкості: обсяг і структура власних коштів, рівень доходів і прибутку, достатність капіталу, норма прибутку на власний капітал, ліквідність, створення доданої вартості банком [68, 432]. До прихильників такого розуміння фінансової стійкості належить Р. Шіллер, автор книги «Фінансова стійкість комерційного банку та шляхи її зміцнення» [68, 435].

Н. Шелудько пропонує таке визначення фінансової стійкості: «Це динамічна інтегральна характеристика спроможності банку як системи трансформування ресурсів та ризиків повноцінно (з максимальною ефективністю та мінімальним ризиком) виконувати свої функції, витримуючи вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища» [71, 115].

Деякі автори роблять спробу визначити фінансову стійкість у межах певних показників [73, 56]. Вони формують групу коефіцієнтів для оцінки фінансової стійкості комерційного банку на основі аналізу джерел його коштів, залежності від кредитів, розміру власних коштів відносно залучених та інших.

Г. Г. Фетісов розглядає стійкість банку з наступних позицій:

По-перше, з позиції рівномірності розвитку банку і його операцій:

- банки, що швидко розвиваються;

- банки, що рівномірно розвиваються;

- банки, що нерівномірно розвиваються за висхідною траєкторією.

По-друге, з позиції адекватності розвитку банку економічному середовищу:

- адекватність загальній діловій активності;

- своєчасність загальної ділової активності.

По-третє, з позиції методів забезпечення стійкості:

- банки з агресивною політикою,

- банки з консервативною політикою.

Та з позиції суспільної корисності:

- суспільно значущий банк,

- спекулятивний банк [17, 76].

Такий багатогранний підхід дослідження стійкості банку дозволяє зробити висновок про те, що стійкість необхідно вивчати, приймаючи до уваги особливості функціонування кожного конкретного банку і в залежності від політики, що проводяться керівництвом банку. Отже, узагальнюючі підходи різних вчених до визначення сутності фінансової стійкості, можна зробити висновок, що фінансова стійкість банку - це такий його фінансовий стан, коли у своїй діяльності банк спроможний забезпечити нормальний рівень ліквідності, платоспроможності та надійності, також дотримується нормативних показників, встановлених НБУ, досліджена група коефіцієнтів на основі аналізу джерел коштів банку, розміру власних і залучених коштів відповідає нормативним значенням, а прибуток формується в основному від банківських доходів (доходи в свою чергу залежать, насамперед, від обсягу кредитних вкладень та інвестицій банку, розміру відсоткової ставки за наданими кредитами та величини і структури активів банку).

Таким чином, ринкова категорія «фінансова стійкість комерційного банку» відображає фінансовий стан банківської установи в існуючому середовищі. Звідси можливо виділити основні параметри фінансової стійкості комерційного банку. До них належать: соціально-політична ситуація в країні, її загальноекономічний стан, стан фінансового ринку, внутрішня стійкість банківської установи (рис.1.1).

Соціально-політична ситуація в країні визначається рівнем соціальної стабільності в суспільстві, фінансово-економічною і соціальною політикою, політичною орієнтацією існуючого уряду. Загальноекономічний стан виражається такими параметрами, як стан платіжного балансу країни, інвестиційний клімат, стан реального сектору економіки, масштаби тіньової економіки, рівень оновлення виробничих потужностей. Стан фінансового ринку визначається попитом і пропозицією грошової маси, темпами інфляції та інфляційними очікуваннями, вартістю і графіком обслуговування державного боргу, рівнем дохідності ринку цінних паперів, валютообмінним курсом національної валюти, грошовою емісією, спрямованістю грошово-кредитної політики Національного банку України. Внутрішня стійкість банківської установи включає в себе такі параметри: рівень банківського менеджменту, якість банківської стратегії, достатність капіталу, рівень професійної кваліфікації персоналу.

Виділені параметри фінансової стійкості комерційного банку дають змогу провести систематизацію і класифікацію факторів, що її формують. При цьому така систематизація актуальна, по-перше, як методологічний інструмент для дослідження фінансової стійкості; по-друге, як методологічна основа для виявлення кількісних залежностей від факторів, що її формують, і побудови прогнозу розвитку; по-третє, урахування факторів необхідне під час розроблення конкретних пропозицій стосовно напрямків поліпшення стійкості. Класифікація факторів, що впливають на стійкість, повинна будуватись за різними напрямками і з урахуванням різних ознак. Особливу увагу при цьому слід приділити виявленню екзогенних (зовнішніх) та ендогенних факторів (які залежать від функціонування самого банку) і визначити ступінь їх впливу на діяльність та стан комерційного банку.

Одним з важливих факторів, що впливають на фінансову стійкість банку, є ситуація в економіці країни. При цьому важливо проаналізувати фактори макроекономічного і мікроекономічного рівнів. Так, необхідно враховувати інвестиційний клімат, стан платіжного балансу країни і рівень дефіциту державного бюджету. Податкова політика також істотно впливає на забезпечення фінансової стійкості банку. Потребують вивчення загальноекономічні фактори, до яких слід віднести такі, як зростання чи падіння виробництва, рівень зайнятості, криза платежів. Важливе значення мають соціальні і політичні фактори. Причому в умовах подальшої соціальної і політичної стабілізації суспільства більш повне і послідовне врахування цих чинників повинно відігравати зростаючу роль. Необхідно брати до уваги політику органів управління всіх рівнів, рівень життя, а також рівень довіри до банківського сектору.

Також важливо враховувати групу фінансових факторів, до яких входять: кредитна, процентна і валютна політика Національного банку, стан грошового ринку. Особливий вплив на стан грошового ринку чинить інфляція. В умовах поступового зниження інфляції має місце істотне зменшення ринкових процентних ставок, що призводить до скорочення маржі і відповідно до падіння доходів банків. Це вимагає зміни структури банківських балансів у напрямку підвищення частки довгострокових активів.

Наведені міркування стосуються вивчення екзогенних факторів, що впливають на досягнення комерційним банком фінансової стійкості. Разом з тим слід враховувати також і ендогенні фактори, які залежать від функціонування самого банку. До них належать: адекватність капіталу банку, якість активів банку, рівень менеджменту, рівень рентабельності, ліквідність балансу, платоспроможність банку. Чим вище значення показника адекватності капіталу банку, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку, і менша частка ризику кредиторів / вкладників банку. При аналізі фінансової стійкості банку необхідно враховувати якість активів банку, яка залежатиме від ступеня ризику таких активів - чим більш ризикові активи, тим меншою є фінансова стійкість банку. Досить значний вплив на фінансову стійкість банку має рівень менеджменту банку, оскільки він визначає загалом стратегічну мету банку і напрямки її досягнення. При дослідженні фінансової стійкості банку необхідно в першу чергу брати до уваги рівень рентабельності, ліквідність та платоспроможність банку, які визначають ефективність діяльності банку.

Звичайно, така класифікація факторів, що визначає фінансову стійкість банку, не претендує на повну завершеність. Так, у перспективі потрібен більш глибокий аналіз групування, а також класифікація факторів за іншими напрямками і з урахуванням інших ознак. Але вже така первісна класифікація факторів, які формують фінансову стійкість банку, дає змогу більш обґрунтовано виділити складові фінансової стійкості і запропонувати шляхи її досягнення.

Сучасний рівень економічних знань з цих питань характеризується існуванням великої кількості різнорідних на рівні парадигми теорій, методологічних підходів і прикладних рекомендацій. Інтегральна характеристика фінансової стійкості не може бути обмежена групуванням певних кількісних показників, оскільки це якісна категорія. Виходячи з цього можна дати таке визначення фінансової стійкості комерційного банку - це спроможність банку як системи трансформування банківських ресурсів (персоналу, фінансових ресурсів, активів, обладнання та інформаційних технологій) з максимальною ефективністю і мінімальним ризиком виконувати свої функції у ринковому середовищі попри вплив ендогенних та екзогенних факторів.

Щодо забезпечення фінансової стійкості банку необхідно виділити такі взаємопов'язані напрямки: стійкість капітальної бази, стійкість ресурсної бази, організаційно-структурна стійкість банку, комерційна стійкість банку. Послідовно розглянемо складові фінансової стійкості комерційного банку.

Стійкість капітальної бази - це сукупність внесених засновниками та акціонерами власних коштів, що становить капітал комерційного банку. Обсяг зазначених коштів зростає у результаті ефективної банківської діяльності в процесі капіталізації прибутку, а також за рахунок додаткових внесків з боку учасників банку. Треба відзначити, що провідна роль капіталу в забезпеченні фінансової стійкості банку полягає в тому, що величина капіталу гарантує довіру клієнтів до банку, переконує вкладників у можливості відшкодування своїх коштів, що забезпечує уникнення ризику під час їх розміщення, також капітал є своєрідним буфером, який поглинає негативні результати, у тому числі збитки від поточної неефективної діяльності банку до вирішення його керівництвом проблем, що назріли. Таким чином, капітал захищає банк від банкрутства у разі несприятливої ситуації та непередбачених витрат.

Стійкість ресурсної бази є важливою складовою фінансової стійкості комерційного банку і важливою умовою при цьому є підтримання постійного балансу між потребами в ресурсах і можливостями їх придбання за принципом достатності. Тобто обсяг коштів, мобілізованих на грошово-кредитному ринку, має бути не меншим, але й не більшим, ніж потрібно для розміщення коштів у найприбутковіших операціях. Банки повинні також звернути увагу на якісне удосконалення уже існуючих видів обслуговування і на пошук варіантів модифікацій продуктів та послуг, які б не тільки задовольняли потреби клієнтів, а й сприяли освоєнню нових сегментів ринку банківських продуктів і послуг. Управління зобов'язаннями ускладнюється обмеженим розміром і вибором боргових інструментів, які банк може успішно розмістити серед вкладників у будь-який час. Вимоги щодо ліквідності та кредитного ризику, а також цінова конкуренція з боку інших банків обмежують управління активами і встановлення плати за користування ресурсами. Спрямованість менеджменту на підтримання структури коштів має велике практичне значення. Вона забезпечує таке співвідношення власних та запозичених джерел коштів, яке дає змогу збільшити прибуток банку та підвищити його фінансову стійкість.

Організаційно-структурна стійкість банку і механізм її управління повинні відповідати як реалізації основної функції фінансово-кредитного закладу, так і конкретному асортименту банківських послуг і продуктів, що лежать в основі тактики і стратегії банку. Організаційна структурна стійкість комерційного банку визначається функціонально-технічною документацією, що регламентує всі аспекти його діяльності, які стосуються як організаційної структури, так і специфічних банківських операцій.

Комерційна стійкість банку виражає рівень зв'язків банку з іншими суб'єктами ринкової інфраструктури, розвинутість і міцність взаємовідносин з державою, інтегрованість у систему міжбанківських відносин із державою, якість співробітництва з кредиторами, дебіторами, клієнтами і вкладниками. В Україні зберігається імперативний характер впливу держави та її органів на діяльність комерційних банків. Лише великі банки, їх керівництво здатні впливати на економічну політику уряду. Малі ж та середні за розмірами комерційні банки не в змозі впливати на економічне оточення.

Отже, держава та її органи цілеспрямовано впливають на комерційний банк у частині його взаємовідносин із зовнішнім середовищем, ухвалюючи закони і встановлюючи нормативи, обов'язкові для виконання комерційним банком, що істотно впливає на його діяльність. Комерційний банк як суб'єкт взаємовідносин із зовнішнім економічним середовищем є об'єктом як цілеспрямованого впливу з боку держави, так і випадкового впливу за наявності у нього можливості самостійно визначити пріоритетність своїх дій і рішень на основі власних цілей діяльності. Таким чином, центральній проблемі функціонування комерційного банку можна дати таке визначення: це проблема забезпечення стійкості діяльності комерційного банку, тобто здатність виконувати свої функції з максимальною ефективністю та мінімальним ризиком, витримуючи при цьому зовнішній вплив.

В основі комерційної стійкості банку лежить розвиненість його зв'язків з іншими суб'єктами ринкової інфраструктури (рівень взаємовідносин з державою, з іншими комерційними банками, з клієнтами, з дебіторами та кредиторами). Вона залежить від розмірів власного капіталу банку, інтенсивності зв'язків із ринком, потужності і стабільності кредитно-інвестиційного портфеля, характеру банківської експансії щодо розширення ринку банківських продуктів, широти міжбанківських зв'язків і довіри банків-партнерів.

1.2 Система показників фінансової стійкості та алгоритм їх розрахунку

Аналіз діяльності будь-якого економічного суб'єкта - складне методологічне та аналітичне завдання, для виконання якого необхідна відповідна інформаційна, професіональна та організаційна база. Сучасна динаміка розвитку банківського сектору та економіки країни в цілому підтверджує необхідність формування в кожному банку серйозного підходу до аналізу всіх аспектів банківської діяльності. Єдиної системи показників, яка б в узагальнюючому вигляді характеризувала фінансову стійкість банку на сьогодні не існує, тому аналітики використовують різні методики, що включають в себе різні показники, які часто суттєво відрізняються. Таким чином, на нашу думку, доцільно виділити систему показників фінансової стійкості комерційного банку, яка базується на наступних 3-х групах [9], змістовний опис яких наведений в подальших таблицях:

1) Показники фінансової стійкості банку, що базуються на структурі та достатності капіталу;

2) Показники фінансової стійкості банку, що базуються на структурі залучених та запозичених коштів;

3) Показники фінансової стійкості банку, що базуються на якості експлуатації активів (рентабельності активів) банку, що є одночасно і показниками ефективності управління фінансовою стійкістю комерційного банку.

Показники фінансової стійкості банку, що базуються на структурі та достатності капіталу cкладаються з наступних методологічних груп:

1. Нормативні показники НБУ [4]:

1.1 мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1),

1.2 адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2),

1.3 співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3);

2. Економічні показники, що застосовуються у світовій банківській практиці [25] (табл.1.1): коефіцієнт надійності; коефіцієнт фінансового важеля; коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів; коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом; коефіцієнт мультиплікатора капіталу.

Таблиця 1.1 Алгоритм розрахунку й економічний зміст показників, що характеризують вплив власного капіталу на фінансову стійкість банку

№	Найменування показника	Алгоритм розрахунку за балансом	Економічний зміст показника визначає
1	Коефіцієнт надійності		Співвідношення власного капіталу (К) до залучених коштів (Зк). Рівень залежності банку від залучених коштів
2	Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів - достатність капіталу		Розкриває достатність сформованого власного капіталу (К) в активізації та покритті різних ризиків
3	Коефіцієнт захищеності власного капіталу		Співвідношення капіталізованих активів (Ак) і власного капіталу (К). Показує, яку частину капіталу розміщено в нерухомість (майно)
4	Коефіцієнт мультиплікатора капіталу		Ступінь покриття активів (А) (акціонерним) капіталом (Ка)

Джерело: [39].

Коефіцієнт надійності розраховується як співвідношення власного капіталу до залучених коштів і показує рівень залежності банку від залучених коштів. Оптимальне значення даного показника - не менше 5%.

Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів - розкриває достатність сформованого власного капіталу в активізації та покритті різних ризиків і він повинен становити не менше 10%.

Коефіцієнт захищеності власного капіталу - розраховується як співвідношення капіталізованих активів і власного капіталу і показує, яку частину капіталу розміщено в нерухомість (майно).

Коефіцієнт мультиплікатора капіталу показує ступінь покриття активів (акціонерним) капіталом, тобто характеризує обсяг активів, утворених внаслідок функціонування кожної гривні капіталу банку

Показники фінансової стійкості банку, що базуються на структурі залучених та запозичених коштів cкладаються з наступних методологічних груп:

1. Нормативні показники НБУ [4]

1.1 Нормативи ліквідності: миттєва ліквідність (Н4), поточна ліквідність (Н5), короткострокова ліквідність (Н6).

1.2 Нормативи кредитного ризику: максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), великих кредитних ризиків (Н8), максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10).

2. Також використовуються показники, що характеризують ліквідність балансу банку, до них відносять: коефіцієнт миттєвої ліквідності, коефіцієнт загальної ліквідності зобов'язань банку, коефіцієнт відношення високоліквідних до робочих активів, коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов'язань, коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів (для визначення незбалансованої ліквідності), коефіцієнт генеральної ліквідності зобов'язань.

Таблиця 1.3 Алгоритм розрахунку й економічний зміст показників, що характеризують ліквідність балансу банку

Найменування показника	Алгоритм розрахунку	Економічний зміст показника визначає
Показники ліквідності
1. Коефіцієнт миттєвої ліквідності		Показує можливість банку погашати "живими" грішми з коррахунків і каси зобов'язання за всіма депозитами (Д)
2. Коефіцієнт загальної ліквідності зобов'язань банку		Характеризує максимальну можливість банку в погашенні зобов'язань (Ззаг) всіма активами (Азаг)
3. Коефіцієнт відношення високоліквідних до робочих активів		Характеризує питому вагу високоліквідних активів (Авл) у робочих активах (Ар)
4. Коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов'язань		Характеризує забезпечення дохідними активами банку (Ад) його загальних зобов'язань (Ззаг) і сповіщає про часткове погашення зобов'язань банку поверненнями дохідних активів
6. Коефіцієнт генеральної ліквідності зобов'язань		Розкриває здатність банку погашати зобов'язання (Ззаг) високоліквідними активами (Авл) та через продаж майна (Ам)

Джерело: [39].

Аналіз показників ліквідності потрібний для оцінки фінансової стійкості банку, оскільки гнучка депозитна політика, яка враховує терміни й умови залучення коштів, повинна ґрунтуватися на підтримці ліквідності.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності показує можливість банку погашати «живими» грішми з коррахунків і каси зобов'язання за всіма депозитами. Його оптимальне значення - не менше 20 %.

Коефіцієнт заборгованості банку показує наскільки діяльність банку фінансується за рахунок позичених коштів. Оптимальне значення даного показника - не менше 1.

Коефіцієнт генеральної ліквідності зобов'язань розкриває здатність банку погашати зобов'язання високоліквідними активами та через продаж майна.

Коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов'язань характеризує забезпечення дохідними активами банку його загальних зобов'язань і сповіщає про часткове погашення зобов'язань банку поверненнями дохідних активів. Його оптимальне значення біля 70-80 %.

Отже, розрахувавши і дослідивши усі вищезазначені нормативи НБУ та показники фінансової стійкості та ліквідності, визначимо загальну фінансову стійкість комерційного банку, дослідимо як залучені кошти від фізичних та юридичних осіб, отримані кредити від комерційних банків та центрального банку, а також випуск банком власних облігацій, векселів та інших зобов'язань впливають на формування ресурсної бази банку та на основні показники діяльності даної банківської установи.

1.3 Особливості управління фінансовою стійкістю банку

Управління фінансовою стійкістю комерційних банків передбачає об'єктивне визначення її поточного й бажаного стану, скоординоване управління фінансовими ресурсами банківської установи, вибір таких управлінських рішень, котрі сприяли б забезпеченню фінансової стійкості. Зокрема, це може бути впорядковано та відображено у сформованому цілісному механізмі.

Таким чином, механізм управління фінансовою стійкістю комерційних банків може бути визначено як сукупність методів та інструментів управління, що суб'єкти управління застосовують і спрямовують на забезпечення фінансової стійкості комерційних банків. Механізм управління фінансовою стійкістю є цілісною системою взаємопов'язаних елементів, що відображають відповідні заходи банківського менеджменту з управління фінансовою стійкістю комерційних банків. Для чіткого розподілу функціональних обов'язків суб'єктів управління та методів регулювання фінансової стійкості необхідно виділити у механізмі управління фінансовою стійкістю банків відповідні блоки та елементи. Кожний блок даного механізму складається з певних елементів, які, в свою чергу, йому підпорядковані та визначають зміст того чи іншого блоку. Складовими блоками механізму є наступні [33, 48] (див. Додаток А ):

1) суб'єкти механізму управління фінансовою стійкістю комерційних банків;

2) об'єкт механізму управління фінансовою стійкістю комерційних банків;

3) процес управління фінансовою стійкістю комерційних банків, що охоплює наступні елементи: методи управління та інструменти управління.

Перший блок даного механізму охоплює суб'єктів управління, якими є відповідальні особи чи групи осіб, органи банківського регулювання, які уповноважені приймати управлінські рішення та вживати відповідні заходи щодо здійснення регулювання, контролю за всіма стадіями процесу управління фінансовою стійкістю банків. Суб'єкти управління мають відповідати за ефективність та безперервність функціонування механізму управління фінансовою стійкістю банків. Від компетентності управлінців, якості менеджменту залежатиме рівень фінансової стійкості кожного банку.

Складовими елементами даного блоку є наступні: по-перше, на мікроекономічному рівні, тобто рівні окремого комерційного банку (суб'єкти внутрішнього управління) - члени Правління банку і Ради директорів, особи, які обіймають керівні посади, команда менеджерів, які мають безпосереднє відношення до процесу управління фінансовими ресурсами та ризиками банку; по-друге, на макроекономічному рівні (суб'єкти зовнішнього управління) головним суб'єктом управління виступає центральний банк, зокрема Національний банк України, що виконує функції регулювання і нагляду за діяльністю банків відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про Національний банк України».

Другий блок механізму охоплює об'єкт управління, яким є фінансова стійкість комерційного банку, що визначається через наступні характеристики: рівень капіталізації; якість активів; якість зобов'язань; рівень платоспроможності та ліквідності; рівень прибутковості; рівень чутливості банку до ризиків і якість управління ними.

Надзвичайно важливою характеристикою, за якою доцільно судити про фінансову стійкість окремого комерційного банку, є рівень його капіталізації. Саме достатній обсяг власного капіталу (як грошові кошти, так і виражене у грошовій формі ліквідне майно) забезпечують економічну самостійність, прибуткову діяльність на ринку фінансових послуг, що в кінцевому підсумку позитивно позначається на фінансовій стійкості комерційного банку. Хоча власний капітал банку й займає незначну частку в загальній сукупності ресурсів банку, проте відіграє визначальну роль в процесі його діяльності.

Важливими характеристиками фінансової стійкості комерційного банку є якість активів і якість зобов'язань банку. Якість активів характеризують неоднаково, зокрема, визначають дохідність активів, рівень ризику, частку працюючих активів, рівень диверсифікованості, частку непрацюючих та неприбуткових активів. Поняття «якість активів» відображає саме ступінь (величину) закладеного в активах ризику. Якість активів обернено пропорційна до частки безнадійних та неповернутих коштів за кредитними операціями. Щодо ризикових активів, то треба, щоб їх частка не була як надмірно високою, так і надмірно низькою, оскільки це негативно впливає на фінансову активність банку. Таким чином, якість активів може бути оцінена з точки зору рівня їх ліквідності, ризикованості та рентабельності.

Якість зобов'язань оцінюють стабільністю поповнення ресурсної бази, вартістю залучених коштів, чутливістю до змін процентних ставок та рівнем залежності від позичок на міжбанківському ринку кредитних ресурсів. Варто зауважити, що зобов'язання банку аналізують залежно від термінів залучення та розмірів зобов'язань. Завдяки аналізові можна визначити динаміку кожного з елементів сукупності зобов'язань банку.

Рівень прибутковості - одна з важливих характеристик фінансової стійкості комерційного банку. Зокрема, як зазначено у праці Е. А. Тарханової, «прибуток є об'єктивним чинником, який відображає стан життєвого циклу виробничих та фінансових структур у процесі проходження ними кожного етапу їх розвитку: становлення, піднесення, зрілість та спад». Зростання прибутку сприяє поповненню резервних фондів з метою покриття збитків від проведення кредитних операцій, позитивно позначається на можливості підвищувати рівень дивідендних виплат акціонерам. Окрім того, у випадку підвищення прибутковості зростає курс акцій банку, він має здатність до здійснення додаткової емісії цінних паперів, що дає змогу поповнювати капітал, тим самим підвищуючи рівень його достатності й у кінцевому підсумку позитивно відображається на стійкості фінансового стану банку. Також варто додати, що прагнення банку до надприбутків призводить до зростання рівня ризикованості, та, відповідно, негативно впливатиме на фінансову стійкість.

Питання банківського менеджменту загалом та фінансового зокрема завжди були предметом розгляду серед широкого кола науковців, зважаючи на значимість управлінського аспекту в діяльності банків. Зокрема, менеджмент банку має забезпечувати створення і належне функціонування відповідних організаційних підрозділів (Комітету з управління активами та пасивами, Казначейства банку), компетенцією яких є професійне управління активами й пасивами банку, його ліквідністю і прибутковістю.

Дані організаційні підрозділи банку мають орієнтуватися на поліпшення ряду показників, зокрема кількісних (екстенсивних) - нарощування обсягу банківських продуктів та послуг, зростання власного капіталу банку, збільшення розмірів кредитного, інвестиційного та портфеля цінних паперів, збільшення резервів та прибутку; якісних (інтенсивних) - ефективність використання власного капіталу, якість активів і пасивів, забезпечення достатнього рівня ліквідності та прибутковості.

Рівень чутливості банку до ризиків і якість управління ними передбачає здатність комерційного банку регулювати ризики, його можливості нівелювати негативний вплив факторів, що породжують ризики, відображають зміст даної характеристики фінансової стійкості. Банк має забезпечити формування ефективно діючої системи управління ризиками та виконання послідовності всіх етапів процесу управління ризиками.

Третій блок механізму представлений процесом управління фінансовою стійкістю комерційних банків, що має місце та специфічні особливості як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях.

Процес управління передбачає застосування певних методів, основними з яких є наступні [33, 52]:

1. Планування - передбачає необхідність постановки цілей, визначення тактики і стратегії досягнення основної мети (забезпечення фінансової стійкості банку). Зважаючи на те, що стратегічною метою комерційного банку в даному випадку є забезпечення фінансової стійкості, то саме фінансове планування в механізмі, що розглядаємо, слід спрямовувати, на нашу думку, на перетворення стратегічної мети у конкретні (абсолютні та відносні) значення фінансових показників через використання відповідних інструментів.

2. Аналіз основних елементів, що визначають стійкий фінансовий стан комерційного банку. Аналіз дає змогу виявити причинно-наслідкові зв'язки різних аспектів діяльності банку. Саме за допомогою аналізу можна швидко розрахувати, як змінюються фінансові показники, що визначають рівень фінансової стійкості та відповідно до цього прийняти обґрунтоване управлінське рішення, спрямоване на її забезпечення.

3. Оцінка та регулювання фінансової стійкості комерційних банків, що здійснюють за допомогою комплексу прийомів та методик. Слід підкреслити, що можна виділити напрямки оцінки фінансової стійкості комерційних банків та регулювання нею: по-перше, пряме (зовнішнє) регулювання й обов'язкова оцінка; по-друге, саморегулювання (внутрішнє регулювання) та самостійна (ініціативна) оцінка.

4. Контроль полягає у перевірці відповідності отриманих результатів запланованим показникам, оптимальні значення яких сприяють підвищенню рівня фінансової стійкості комерційного банку. Для належного контролю за рівнем фінансової стійкості банків та ефективного управління останньою слід дотримуватися проходження всіх стадій контролю (попередній, поточний, наступний), із боку як органів нагляду, так, і комерційних банків.

Для оцінки ефективності управління фінансовою стійкістю банку у банківській практиці застосовуються різні показники прибутковості (рентабельності) банку. До показників рентабельності належать рентабельність капіталу, рентабельність статутного капіталу та рентабельність активів:

Рентабельність активів показує рівень окупності чистим прибутком середньорічних активів у цілому, а також відображає внутрішню політику банку, професіоналізм його персоналу в підтримці оптимальної структури активів та пасивів з погляду на доходи та витрати. Показник характеризує здатність банку забезпечити найбільшу віддачу активів, їхню прибутковість, на що, в свою чергу, впливає доходність активів та можливості банку мінімізувати витрати і тим самим максимізувати частку прибутку в доходах. оптимальне значення цього коефіцієнта дорівнює 1%. Він може використовуватись як коефіцієнт для оцінки діяльності керівництва банку.

оптимальне значення цього коефіцієнта дорівнює середньоринковій ставці по депозитах. Рентабельність капіталу є узагальнюючим показником результативності діяльності комерційного банку і показує рівень окупності чистим прибутком середньорічного загального капіталу.

Рентабельність статутного капіталу =

Рентабельність статутного капіталу показує рівень окупності чистим прибутком середньорічного акціонерного капіталу [28].

Отже, фінансова стійкість не може визначатись тільки відповідністю діяльності банку нормативним узагальнюючим показникам, тому що останні слугують лише орієнтиром і нерідко неправильно розраховуються. Урахування обмеженої групи показників фінансової стійкості банку також є недостатнім і потребує розширення.

Таким чином, в економічній літературі є досить багато різних підходів до визначення поняття фінансової стійкості комерційного банку, загалом ринкова категорія «фінансова стійкість банку» відображає фінансовий стан банківської установи в існуючому середовищі. В основному, фінансова стійкість банку залежить від розмірів власного капіталу банку, стабільності кредитно-інвестиційного та депозитного портфелів, від довіри банків-партнерів та клієнтів, а також від держави. З метою здійснення комплексної оцінки фінансової стійкості комерційного банку доцільно використовувати показники, що базуються на структурі та достатності капіталу банку, на структурі залучених та запозичених коштів, на якості активів банку, а також показники, що характеризують динаміку (поведінку) окремих складових активу та пасиву банку. Щодо процесу управління фінансовою стійкістю банку, то він передбачає застосування наступних методів: планування, аналіз основних елементів, що визначають стійкий фінансовий стан комерційного банку, оцінка та регулювання фінансової стійкості комерційних банків, що здійснюють за допомогою комплексу прийомів та методик та контроль.



РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ ПАТ «КРЕДОБАНК» ПРОТЯГОМ 2009 - 2011 РОКІВ

2.1 Структурно-динамічний аналіз активу та пасиву балансу ПАТ КБ «Кредобанк»

Зміст діяльності комерційних банків полягає в залученні коштів і наданні їх у позику або в інвестуванні за більш високими процентними ставками. Банки виконують роль посередників між тими, хто має тимчасово вільні кошти, і тими, кому вони необхідні. Метою цієї посередницької діяльності є отримання доходів. Фінансовий потенціал банку характеризується обсягом і структурою його необоротних та оборотних активів, що формуються за рахунок готівкових фінансових ресурсів (як власних, так залучених і позичених).

Головним джерелом даних для проведення фінансового аналізу банку є його баланс, у якому відображено всю інформацію про наявність фінансового та нерухомого майна, власником якого є банк; обсяг та склад зобов'язань контрагентів перед банком та зобов'язань банку перед контрагентами.

Для аналізу фінансової стійкості банку, а саме достатньої сформованості банківських ресурсів для діяльності банку, слід проаналізувати пасив балансу (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Динаміка складу пасивів ПАТ КБ «Кредобанк» за 2009-2011 роки

Показник	Сума, тис. грн.	Абсолютне відхилення, тис. грн.	Темп приросту, %
	2009 рік	2010 рік	2011 рік	2010 - 2009	2011 - 2010	2010 / 2009	2011 / 2010
Зобов'язання	4 883 946	3 825 193	3 085 585	-1 058 753,00	-739 608	-21,68	-19,34
Власний капітал	591 208	624 522	673 006	33 314,00	48 484	5,63	7,76
Усього пасивів	5 475 154	4 449 715	3 758 591	-1 025 439,00	-691 124	-18,73	-15,53

Джерело: [58,59,60]

Отже, основну роль у джерелах формування пасивів ПАТ КБ «Кредобанк» відіграють зобов'язання банку, хоча і спостерігається тенденція до зростання обсягу власного капіталу. Протягом 2009-2011 років величина зобов'язань банку зменшувалася, а величина власного капіталу постійно зростала. Зростання величини капіталу досить позитивно впливає на фінансову стійкість банку, оскільки капітал захищає банк від банкрутства у разі несприятливої ситуації та непередбачених витрат. Так, у 2010 році обсяг зобов'язань зменшився на 21,68 % або на 1 058 753 тис. грн. і у 2011 році також зменшився до 3 085 585 тис. грн. Таку тенденцію можна оцінювати негативно, оскільки це свідчить про те, що протягом досліджуваного періоду скорочувався обсяг коштів, який був потрібен для проведення банком найприбутковіших операцій, що могло негативно вплинути на фінансову стійкість банку. Щодо власного капіталу, то у 2010 році його зростання становило 5,63 % або 33 314 тис. грн.., а у 2011 році - 7,76 %. Таке зменшення суми зобов'язань призвело до зменшення загальної суми пасивів банку на 18,73 % у 2010 році (з 5 475 154 тис. грн.. до 4 449 715 тис. грн..) і на 15,53 % у 2011 році, а скорочення загальної суми пасивів пояснюється зменшенням коштів клієнтів та коштів банків, а також інших залучених коштів.

Протягом досліджуваного періоду частка зобов'язань банку у загальній структурі пасивів залишалася домінуючою, проте мала тенденцію до зменшення з 89 % у 2009 році до 82 % у 2011 році. Відповідно, частка власного капіталу зросла з 11 % у 2009 році до 18 % у 2011 році. Така тенденція є позитивною, свідчить про наявність капіталізації і, відповідно, підвищення фінансової стійкості ПАТ КБ «Кредобанк» протягом досліджуваного періоду. Однак, такі судження потрібно підтвердити детальнішим аналізом. Для цієї мети проведемо оцінку динаміки складу та структури пасивів в розрізі зобов'язань та власного капіталу.

Так як основну частку у структурі пасивів банку займали зобов'язання, то проведемо спочатку аналіз їх складу (див. табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Динаміка складу зобов'язань ПАТ КБ «Кредобанк» у 2009-2011 роках

Показники	Сума, тис. грн.	Абсолютне відхилення, тис. грн.	Темп приросту, %
	2009 рік	2010 рік	2011 рік	2010 - 2009	2011 - 2010	2010 /2009	2011 / 2010
Кошти банків	920 884	444 621	47 659	-476 263	-396 962	-51,72	-89,28
Кошти клієнтів	3 605 849	2 972 002	2 633 137	-633 847	-338 865	-17,58	-11,40
Боргові цінні папери, емітовані банком	308	0	0	-308	0	-100,00	-
Інші залучені кошти	90 027	67 128	44 726	-22 899	-22 402	-25,44	-33,37
Зобов'язання щодо поточного податку на прибуток	0	0	1	0	1	-	-
Відстрочені податкові зобов'язання	50 830	0	2 600	-50 830	2 600	-100,00	-
Резерви за зобов'язаннями	2 924	668	2 127	-2 256	1 459	-77,15	218,41
Інші фінансові зобов'язання	44 727	57 981	69 904	13 254	11 923	29,63	20,56
Інші зобов'язання	8 555	6 134	7 561	-2 421	1 427	-28,30	23,26
Субординований борг	159 842	276 659	277 870	116 817	1 211	73,08	0,44
Усього зобов'язань	4 883 946	3 825 193	3 085 585	-1 058 753	-739 608	-21,68	-19,34

Джерело: [58,59,60]

Таким чином, у складі зобов'язань Кредобанку найбільшими величинами характеризувалися кошти банків та кошти клієнтів. При цьому величина коштів банків протягом досліджуваного періоду зменшувалася із 920 884 тис. грн. до 47 659 тис. грн., що свідчить про те, що банк став менш привабливим для інших банків, оскільки пропонував нижчі відсотки за вкладами. У 2009-2011 роках абсолютна величина коштів клієнтів переважала над величиною коштів банків і це свідчить про те, що основну суму зобов'язань банк мав уже перед клієнтами, на кінець 2011 року кошти клієнтів в Кредобанку досягнули 2 633 137 тис. грн., що на 11,4 % менше ніж у минулому році. Таке зменшення коштів клієнтів порушить важливу умову фінансової стійкості банку - підтримання постійного балансу між потребами в ресурсах і можливостями їх залучення, що негативно вплине на діяльність банку.

Наступною складовою зобов'язань банку за значимістю у формуванні активів протягом періоду був субординований борг - це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. У 2010 році банк залучив 276 659 тис. грн. такого боргу, що на 73 % більше показника минулого року і у 2011 році величина субординованого боргу також збільшилася, досягнувши 277 870 тис. грн. Важливим моментом при цьому є те, що субординований борг дозволено включати банкам до регулятивного капіталу, що відповідно позитивно впливає на фінансову стійкість банку. Таким чином, зростання цієї статті пасивів забезпечує зростання показників фінансової стійкості банку.

Сума інших залучених коштів, яка представлена кредитами, отриманими від міжнародних та інших фінансових організацій, була досить значною, хоча протягом досліджуваного періоду їх сума зменшувалася з 90 027 тис. грн.. в 2009 році до 44 726 тис. грн. в 2011 році. Така тенденція може свідчити про те, що банк скорочує невигідні напрямки залучення коштів, а замінює їх власним капіталом.

Аналізуючи абсолютну величину боргових цінних паперів, емітованих банком варто зазначити, що в 2010 році банк виконав зобов'язання з погашення та викупу власних облігацій на суму 308 тис. грн., що оцінюється позитивно, оскільки свідчить про те, що банк мав достатню кількість грошей для здійснення такої операції.

Важливою для оцінки зобов'язань була динаміка відстрочених податкових зобов'язань банку, оскільки їх величина в 2009 році становила 50 830 тис. грн., проте вже в 2011 році вона знизилася до 2 600 тис. грн., що оцінюється позитивно, оскільки свідчить про те, що банк поступово розраховується за такими зобов'язаннями і загалом це позитивно впливає на його фінансову стійкість.

Щодо резервів за зобов'язаннями, то в. 2010 році вони становили 668 тис. грн., що на 77,15 % менше порівняно з попереднім роком, а в 2011 році збільшилися до 2 127 тис. грн. Збільшення резервів за зобов'язаннями при одночасному зменшенні величини зобов'язань свідчать про те, що якість кредитного портфеля банку погіршилася, що негативно вплине на фінансову стійкість банку. Загалом, оцінка складу зобов'язань банку показала, що зменшення їх частки у структурі пасивів ПАТ «Кредобанк» було зумовлене зменшенням коштів банків, коштів клієнтів та інших залучених коштів. Таке зменшення частки зобов'язань супроводжувалося, відповідно, певним зростанням частки власного капіталу. Для того, щоб визначити за рахунок чого зростала частка капіталу у структурі джерел формування коштів банку, проведемо оцінку його складу за 2009-2011 роки.

Джерело: [58,59,60].

У 2009-2011 роках абсолютний розмір власного капіталу (чистих активів акціонерів) постійно зростав. Протягом цього періоду домінуючою складовою власного капіталу був статутний капітал, величина якого протягом 2009-2011 років збільшувалася, що свідчить про те, що банк намагався зміцнити свої фінансові позиції.

Спостерігаємо значні зміни у величині резервних фондів банку. У 2009 році їх величина становила 190 397 тис. грн.. У 2010 році банк збільшив резервні фонди банку на 5,63 %, а у 2011 році - зменшив на 3,11 % (до 239 704 тис. грн.). Збільшення резервних фондів відбулося в основному через збільшення ставки резервування НБУ, що було необхідною умовою у посткризовому періоді для всіх банків.

Негативною динамікою характеризувалася величина нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) банку. Так, у 2009 році величина непокритого збитку становила 1 150 197 тис. грн., у 2010 році зросла на 34,05 %, а у 2011 році зменшилася до 1 485 706 тис. грн.. Наявність непокритого збитку є досить негативною тенденцією у діяльності банку, що впливає на погіршення фінансової стійкості ПАТ КБ «Кредобанк».

Для проведення оцінки раціональності фактичної структури активів з погляду забезпечення прибутковості та стабільності роботи банку та визначення шляхів її оптимізації та узагальнюючої оцінки, прогнозу майбутніх результатів діяльності і фінансового потенціалу банку проведемо аналіз активів банку та операцій з ними. Аналіз динаміки складу та структури активів ПАТ КБ «Кредобанк» за 2009 - 2011 роки наведені в Додатку Б.

Грошові кошти та їх еквіваленти показують наявність у банку ліквідних активів для здійснення власних та клієнтських розрахункових операцій, проте цей показник має тенденцію до зменшення. Так, в 2009 році грошові кошти та їх еквіваленти становили 1 063 133 тис. грн. (19,42 % від загальної суми активів), проте в 2010 році зменшилися на 43 % і склали 603 409 тис. грн., а в 2011 році знизилися до 478 451 тис. грн. (12,73 % ). Зменшення грошових коштів та їх еквівалентів в абсолютному розмірі є позитивною ознакою стабільності банку, адже це свідчить про те, що банк намагався збільшити власну прибутковість, проте низький рівень даного показника може негативно вплинути на його негайну ліквідність, оскільки не будуть накопичуватися в достатній мірі первинні резерви.

Кошти в інших банках також виконують роль миттєво ліквідних активів для проведення розрахунків. У 2009 році їх сума становила 21 329 тис. грн., проте в 2010 році знизилася до 1 553 тис. грн., а в 2011 році знову зросла до 103 096 тис. грн. За ними банк не отримує доходів, тому їх питома вага в сумарних активах є незначною - від 0,39 % в 2009 році до 2,74 % в 2011 році.

Стаття кредити та заборгованість клієнтів відображає залишки всіх наданих кредитів. На відміну від попередніх статей за кредитами банк отримує доходи. Даний показник в 2009 році становив 3 625 846 тис. грн., в 2010 році зменшився на 25 % і склав 2 724 179 тис. грн.. а в 2011 році знову знизився до 1 776 547 тис. грн.. В структурі активу кредити та заборгованість клієнтів займають найбільшу частку: від 66,22 % в 2009 році до 47,27 % в 2011 році. Така тенденція даного показника свідчить про те, що ПАТ КБ «Кредобанк» зменшує свою кредитну діяльність протягом останніх трьох років у зв'язку із загальними тенденціями банківської системи.

Основні засоби та нематеріальні активи характеризують операційні та не операційні основні засоби та капітальні вкладення в них. Протягом 2009-2011 року їх сума коливалася в межах 589 866 - 554 848 тис. грн.. Питома вага суми основних засобів та нематеріальних активів в 2009 році становила 10,73 %, в 2010 році - 13,26 %, а в 2011 році збільшилася до 14,76 %. Таким чином, ПАТ КБ «Кредобанк» протягом досліджуваного періоду здійснював певні вкладення для підтримки свого іміджу на ринку. Проте загалом вони є непродуктивним активом, тому їх питома вага в загальному обсязі активу не повинна перевищувати 20 %.

Інші фінансові активи включають в себе різні види дебіторської заборгованості (за торговими операціями, за операціями з кредитовими та дебетовими картками), заборгованість за фінансовим лізингом. В 2009 році даний показник становив 29 299 тис. грн.. (0,54 %), в 2010 році знизився до 5 521 тис. грн.., а в 2011 році збільшився в 13 разів і склав 72 652 тис. грн., що є негативною тенденцією. Така динаміка показника в 2011 році спостерігалася за рахунок появи заборгованості за продаж кредитного портфелю з відстроченням платежу на суму 58 546 тис. грн.

Інші активи відображають дебіторську заборгованість з придбання активів, передоплату за послуги, дорогоцінні метали, майно, що перейшло у власність банку як заставодержателя та інше. Збільшення абсолютного розміру даного показника протягом досліджуваного періоду (27 916 тис. грн. - 58 417 тис. грн.) і загалом збільшення його частки ( 0,51 -1,55 %) є негативною ознакою в діяльності банку, оскільки відволікає кошти з обороту банку, що в свою чергу негативно вплине на його фінансову стійкість.

...