Напрямки вдосконалення управління фінансовою стійкістю

- функція рефінансування являє собою вихід банку на ринок цінних паперів дозволяє йому заповнювати нестачу в кредитних ресурсах, залучаючи нові кошти під кредитний портфель;

- функція управління ліквідністю банку характеризує те, що досить часто банк має значні обсяги недостатньо ліквідних активів, реалізація яких у потрібний момент часу не завжди відбувається. Це може привести до втрати платоспроможності банку й зниження рівня його фінансової стійкості. З даної точки зору сек'юритизація являє собою важливий інструмент управління активами, дозволяючи реалізувати активи з належною швидкістю та ефективністю в умовах насиченого конкуренцією ринку.

Таким чином, концептуальні підходи щодо покращення механізму управління фінансовою стійкістю ПАТ «Кредобанк», що, зокрема включають функції і методи їх реалізації, зумовлять підвищення ефективності функціонування банку й розкриють весь наявний потенціал його розвитку. Отже, за допомогою успішної реалізації запропонованих концептуальних підходів щодо покращення механізму управління фінансовою стійкістю банку, можна домогтися створення ефективно функціонуючої й стійкої фінансової установи, здатної дієво протистояти кризовим явищам на макро- і мікрорівні, а також оптимізують й підвищать ефективність процесів його функціонування



3.2 Шляхи вдосконалення управління власним капіталом

Для більш успішного функціонування ПАТ «Кредобанк» та підвищення його фінансової стійкості доцільно проаналізувати напрямки вдосконалення управління власним капіталом, які повинні забезпечити такі умови функціонування банку, за яких його взаємодія з навколишніми середовищем не суперечила б його специфіці як особливого грошово-кредитного інституту та його ролі в суспільному розвитку.

Вдосконалення управління власним капіталом має виключно важливе значення для забезпечення стійкості активів і зобов'язань комерційного банку, підвищення рівня капіталізації банківської діяльності та фінансово стійкості, як комерційного банку, так і банківської системи в цілому.

Термін «достатність капіталу» відображає справжній розмір банку, який відповідає реальним економічним умовам і рівню концентрації реального сектора, а також характеризує загальний рівень надійності комерційного банку та його здатність уникати ризиків. Розмір достатнього капіталу залежить від ступеня ризику і, чим більшим є ризик, що приймається банком, тим вищим повинен бути рівень капіталізації банку.

З метою підвищення рівня капіталізації, як одного із пріоритетних чинників забезпечення фінансової стійкості, ПАТ «Кредобанк» повинен прагнути до збільшення власного капіталу перш за все за рахунок зовнішніх джерел, зокрема шляхом наступних способів:

1) емісія акцій;

2) емісія боргових зобов'язань (субординований борг).

Кожен з даних способів має свої переваги та недоліки, тому обираючи один із шляхів банк повинен раціонально проаналізувати ефективність їхнього застосування (табл. 3.1) [33].

Потрібно зробити акцент на тому, що найбільш поширеним зовнішнім джерелом поповнення капіталу для вітчизняних банків залишається емісія акцій, а інструменти, що дозволяють залучати кошти на умовах субординованого боргу не набули значного розвитку.

Таблиця 3.1 Переваги та недоліки зовнішніх джерел поповнення капіталу банку

№ п/п	Способи поповнення капіталу	Переваги	Недоліки
1.	Емісія акцій	• досить швидкий спосіб поповнення капіталу; • кошти отримані даним способом повністю використовуються для виконання вимог щодо достатності капіталу; • відсоткові платежі за акціями не є фіксованими витратами.	• труднощі пов'язані із розміщенням акцій на ринку; • зниження ступеня контролю над банком; • вища вартість порівняно із борговими зобов'язаннями, тобто висока вартість нарощування капіталу.
2.	Емісія боргових зобов'язань (кошти залучені на умовах субординованого боргу)	• більш дешеве джерело поповнення капіталу порівняно із емісією акцій; • менший ступінь ризиковості; • пов'язані із даним способом відсоткові виплати знижують податкове навантаження банку; • не знижує показники прибутку на одну акцію, за тієї умови, що отримані таким чином ресурси приносять вищий дохід, аніж відсоткові платежі за ними; • не знижує ступінь контролю над банком.	• капіталізація відсотків за субординованим боргом не допускається; • для відповідності вимогам щодо достатності капіталу може бути використана лише частина боргового капіталу.

Вибір способу збільшення капіталу банку залежить від:

- суми зростання капіталу;

- допустимих витрат на придбання додаткового капіталу;

- часу, на який банк розраховує.

У тих випадках, коли припускається повільне зростання капіталу банку з урахуванням росту активів, його збільшення може бути забезпечене за рахунок внутрішніх джерел (дохід від операцій, продаж частки активів, переоцінка основних засобів). Якщо ж планується швидке зростання активів або необхідне несподіване суттєве збільшення капіталу відповідно до зміни вимог Національного банку України, то потребується залучення капіталів зовнішніх інвесторів за рахунок значної емісії акцій. Але такий спосіб має свої переваги, так і недоліки. З одного боку, в цьому випадку капітал банку зростає на значну суму, з іншого боку акціонери банку можуть незадовільно поставитися до випуску додаткових акцій, тому що це приведе до зменшення прибутку на одну акцію і падіння курсової вартості акцій на ринку. Крім того, у цьому випадку виникає ризик придбання інвесторами великої кількості акцій, які потім можуть суттєво вплинути на політику банку та керівництво ним. Так, ПАТ «Кредобанк» протягом 2009 - 2010 років потрібно було швидко і суттєво збільшити власний капітал, задля забезпечення нормальної діяльності банку і підтримання його фінансової стійкості після кризових явищ в банківській системі. Таким чином, це призвело до того, що банк збільшив свій статутний капітал на суму 368 000 000,00 грн. шляхом розміщення 36 800 000 000 шт. простих іменних акцій і в результаті збільшення статутного капіталу частка, що належить стратегічному акціонеру - найбільшому польському банку PKO Bank Polski SA зросла до 99,6 %. Загалом це була двадцята емісія акцій, проведена банком. Отже, банк протягом досліджуваного періоду дотримувався більш швидкого збільшення капіталу, проте на нашу думку ПАТ «Кредобанк» повинен паралельно звернути увагу і на повільне нарощення капіталу, в основному за рахунок доходу від операцій банку.

Важливий внутрішній чинник підвищення рівня банківського капіталу - генерування чистого прибутку [26, 204], розмір якого залежить від інвестиційної, дивідендної політики банку. Інструментом управління капіталом у даному випадку служить внутрішня ставка генерування капіталу (g), що дорівнює приблизно добутку значення RОЕ банку та його коефіцієнту утримання прибутку (RR):



g ? ROE * R

Більш точне обчислення значення g обчислюється наступним чином:

g = (ROE * RR) / (1-ROE*RR)

Коефіцієнт утримання прибутку обчислюється наступним чином:

RR = (1-PR), де

PR - коефіцієнт сплати дивідендів.

Зважаючи на те, що:

ROE = ROA * EM, а

ROA = PM * AU, де

EM - мультиплікатор капіталу; PM - коефіцієнт прибутку (чистий прибуток/ валовий дохід); AU - використання активів (валовий дохід / сукупні активи)

PR =

EM =

PM =

AU =

Відповідно, g ? PM*AU*EM*RR

Здійснимо апробацію запропонованої методики на підставі даних фінансової звітності ПАТ «Кредобанк» у 2011 році.

ЕМ = = 1,96 %

PR = 0, оскільки сума дивідендів дорівнює нулю, відповідно RR = 1-0=1

Валовий дохід = 353147 + 1670230 (Звіт про фінансові результати, р. 17+19) = 2 023 377

PM = = 0,03

AU = = 0,53

ROA = (0,03 * 0,53)*100 = 1,59 %

ROE = 1,59 *1,96 = 3,1 %

Відповідно, g = 0,03 * 0,53 * 1,96 *1 = 0,031 або 3,12

Отже, ставка внутрішнього генерування капіталу залежить від прибутковості банку, здатності активів генерувати прибуток, мультиплікатора капіталу та коефіцієнта утримання прибутку. Збільшення значення кожного з компонентів сприятиме внутрішньому генеруванню банківського капіталу. З цього випливає, що банк має ефективно управляти спредом, контролювати витрати, підвищувати операційну ефективність, прагнути оптимального фінансування та розробляти ефективну дивідендну політику.

На додаток до розглянутих методів підвищення рівня капіталізації ПАТ «Кредобанк» Б. Л. Селлерс [26] навів додаткові способи нарощування банківського капіталу, зокрема: 1) створення планів реінвестування дивідендів; 2) розроблення планів купівлі акцій службовцями банку.

Перший спосіб передбачає заміну грошових дивідендів дивідендами - акціями, що дає банкові змогу зберегти прибуток, який слід виплачувати у формі дивідендів. Банкам рекомендовано заохочувати участь у реінвестуванні дивідендів, пропонуючи дисконт 5% щодо справедливої ринкової вартості. Тобто, це дає акціонерам змогу купувати цінні папери за 95% їх ціни (справедливої ринкової вартості) в день виплати дивідендів. Відповідно до плану реінвестування дивідендів із дисконтом у розмірі 5% замість виплати дивідендів на відповідну дату банк утримує грошовий прибуток та емітує нові акції, які взамін дивідендів отримують акціонери. Перевагами для акціонерів є можливість забезпечити приріст капіталу, котрий (приріст) дорівнює величині дисконту.

Таким чином, даний метод підвищення рівня капіталізації є підходящим для ПАТ «Кредобанк», оскільки банк протягом своєї діяльності провадить політику нарощування капіталу шляхом випуску акцій. Тому цей метод буде досить вигідним як для основного акціонера ПАТ «Кредобанк» - PKO Bank Polski SA, так і для самого банку.

Формування планів щодо купівлі акцій службовцями банку вважають новаторським методом, який сприяє тому, щоби банк отримав додатковий капітал. Даний спосіб передбачає складання відповідної програми, що заохочувала б службовців до придбання акцій свого банку. Зауважимо, що такий план може слугувати засобом утримання персоналу, відповідно викликаючи у службовця відчуття співучасті в управлінні банком. Згідно з даним планом створюють траст, бенефіціарами якого стають службовці банку. Знову емітовані акції, внесені в траст, розширюють ринок обігу банківських акцій. Окрім цього, наприклад в США, створений в інтересах службовців траст не обтяжений податком, що, відповідно, дає банкові змогу використовувати його як пряме джерело капіталу. Цей метод нарощення капіталу також може бути застосований в ПАТ «Кредобанк», оскільки банк в майбутньому розширюватиме свою діяльність і відповідно збільшуватиметься кількість працівників банку.

Таким чином, важливого значення для підвищення рівня фінансової стійкості банку набуває розроблення шляхів удосконалення управління власним капіталом банку, оскільки саме він відіграє пріоритетне значення в забезпеченні стабільного розвитку та стійкого фінансового стану банку. Для забезпечення нормальної діяльності банку важливим є рівень капіталізації банку, який залежить від ступеня ризику, що приймає на себе банк. Для збільшення рівня капіталізації банк може збільшити власний капітал за рахунок емісії акцій та боргових зобов'язань, а також створення планів реінвестування дивідендів та планів купівлі акцій службовцями банку. Для підвищення рівня банківського капіталу здійснюють генерування чистого прибутку, і інструментом при цьому виступає ставка внутрішнього генерування капіталу.

3.3 Управління ризиками як один із напрямків підвищення ефективності управління фінансовою стійкістю банку

Управління ризиками - одна з ключових функцій стратегічного управління банку у сфері банківських операцій, за допомогою якої він ідентифікує, оцінює, здійснює моніторинг та контроль рівня ризику.

ПАТ «Кредобанк» потрібно вдосконалювати стратегію управління ризиками, яка передбачатиме безперервний аналіз існуючих, виявлення можливих у майбутньому ризиків, їх оцінку, своєчасне ухвалення рішень щодо їх мінімізації або уникнення, а також контроль над дотриманням встановлених обмежень, процедур та процесів. Виконання поставлених цілей та завдань стосовно управління ризиками повинно досягатися за рахунок застосування широкого набору методів та інструментів, що використовуються для управління всіма видами ризиків банку, зокрема кредитним ризиком, ризиком ліквідності, ризиком зміни процентної ставки, валютним ризиком, ризиком цінних паперів, операційним ризиком. Функції управління ризиками потрібно покласти на декілька структурних підрозділів банку і між цими структурними підрозділами розділити управління кредитним, операційним та фінансовими ризиками.

Проаналізуємо способи управління кожного з видів ризиків банку. Управління ризиком ліквідності здійснюється шляхом постійного аналізу ліквідності банку на основі термінової структури активів і пасивів. У банку вводиться та постійно контролюється система лімітів, яка базується на основі цілої низки показників, які всебічно охоплюють ризик ліквідності. Управління ризиком ліквідності в банку повинно вдосконалюватися у наступних аспектах: у сфері поточної ліквідності (здатність виконувати поточні зобов'язання шляхом забезпечення відповідної суми ліквідних ресурсів) та у сфері структурної ліквідності (формування термінової структури балансу, яка б дозволяла отримувати максимальну фінансову маржу з одночасним забезпеченням безпеки ліквідності). Для розрахунку ризику ліквідності в кризових ситуаціях, які можуть відбутися на українському та міжнародному ринках, потрібно проводити аналізи на основі методик stress-testing та розробляти аварійні плани на випадок погіршення ліквідності [60].

Стрес-тестування - метод кількісної оцінки ризику, який полягає у визначенні величини неузгодженої позиції, яка наражає банк на ризик, та у визначенні шокової величини зміни зовнішніх факторів-чинників - валютного курсу, процентної ставки тощо. Поєднання цих величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів отримає банк у разі, якщо події розвиватимуться за закладеними сценарійними припущеннями Стрес-тестування широко використовується для оцінки ризику ліквідності, валютного ризику та ризику зміни процентної ставки [70, 6].

У банку потрібно постійно проводити оцінку ризику процентної ставки. Для визначення розміру ризику процентної ставки застосовуються наступні методи: аналіз невідповідності, а також порівняння середніх процентних ставок за окремими позиціями балансу; імітаційні дослідження; визначення VAR (Value At Risk - ризик, притаманний вартості) портфеля активів та пасивів чутливих до зміни процентної ставки; аналіз впливу зміни процентної ставки на процентний дохід банку на основі стрес- та креш-тестувань. Управління ризиком процентної ставки здійснюється шляхом встановлення системи операційних лімітів та контролю за їх дотриманням [33]. Такі ліміти повинні в подальшому бути конкретизовані для певних типів інструментів, портфелей та видів діяльності.

Особлива увага в ПАТ «Кредобанк» повинна приділятися валютному ризику. Для визначення розміру валютного ризику застосовуються ряд методик, серед яких: розрахунок валютного ризику з використанням методики традиційного VAR та методики ковзаючого середнього (EWMA); методології стрес та креш тестувань, які дозволяють оцінити максимально можливі втрати банку від переоцінки валютної позиції в кризових ситуаціях; методологія розрахунку квоти валютного ризику, яка дозволяє оцінити максимально можливі втрати банку від переоцінки валютної позиції при нормальних умовах функціонування валютного ринку та методика визначення маргінальної суми ризику (MVAR), яка вказує на ефект від вкладу кожної валютної позиції в загальну суму ризику валютного портфеля. Управління валютним ризиком також здійснюється шляхом встановлення системи лімітів та контролю за їх дотриманням [60]:

У банку потрібно постійно вдосконалювати систему управління ризиками задля забезпечення неперервної діяльності бізнес процесів. Особлива увага приділяється кредитному ризику та управлінню кредитною заборгованістю. Основною метою процесу управління кредитним ризиком є забезпечення стабільного розвитку продажу кредитів з урахуванням усіх істотних ризиків, пов'язаних із цією діяльністю. Процес управління кредитним ризиком зорієнтований на вчасну ідентифікацію істотних ризиків, опрацювання оптимальних принципів та процесів їх оцінки, а також - на нагляд, контроль, звітування та застосування попереджувальних заходів в межах здійснюваної кредитної діяльності.

Загалом, для покращення фінансової стійкості, ПАТ «Кредобанк» у 2011 році концентрувався на реструктуризації проблемної заборгованості. Проведена значна робота направлена на врегулювання проблемної заборгованості та формування безпечного кредитного портфелю, що дозволило послабити вплив кредитного ризику на діяльність банку. Зокрема, в результаті роботи з «розчистки» проблемних активів, частка «негативно класифікованих» кредитів істотно зменшилась та встановлена на оптимальному рівні. Реалізовано продаж значної частини проблемних кредитів з позитивним фінансовим результатом для банку. Варто зазначити, що банку в подальшому потрібно продовжувати врегульовувати проблемну заборгованість і формувати такий кредитний портфель, який відповідав би потребам клієнтів і водночас позитивно впливав на фінансову стійкість банку.

Враховуючи інтенсивний розвиток кредитування, для забезпечення прийнятного рівня кредитного ризику, банку потрібно активно впроваджувати нові механізми контролю кредитного ризику, проводити роботу з метою оптимізації кредитного процесу, активно використовувати та впроваджувати міжнародні стандарти, здійснювати розвиток скорингових систем. Також, для покращення фінансової стійкості, банку потрібно проводити активну діяльність в напрямку розвитку та вдосконалення програмних засобів оцінки кредитного ризику, обслуговування процесу прийняття цих рішень, з метою забезпечення швидкого прийняття кредитних рішень з одночасно мінімальним рівнем кредитного ризику.

Загалом, в рамках підготовки до розвитку кредитування ПАТ «Кредобанк» вже розпочато роботу над актуалізацією методології оцінки кредитного ризику та впровадженням нових, більш ефективних кредитних процесів, ціллю яких є забезпечення відповідного рівня рентабельності кредитного портфелю. Тому банку потрібно працювати над розвитком системи раннього попередження з метою отримання достовірних даних про клієнта, розширено співпрацю з бюро кредитних історій та реалізовано процес верифікації внутрішніх баз даних «ненадійних» клієнтів, що відповідно досить позитивно вплине на фінансову стійкість. Банку також потрібно звернути увагу на нову редакцію угоди Базельського комітету, в якій було суттєво вдосконалено підходи до оцінки операційного та кредитного ризиків. Для оцінки кредитного ризику банкам дозволено використовувати методи, в кожному з яких застосовується більш докладний перелік оцінки активів у порівнянні з Базелем І. За новою угодою пропонується використовувати два підходи до оцінки кредитного ризику: стандартизований, який поділяється на спрощений та базовий, та підхід, що базується на визначенні внутрішніх рейтингів, який в свою чергу, складається з базового і прогресивного [46].

Стандартизований підхід передбачає розподіл усіх потенційних кредитних ризиків на категорії, встановлені наглядовими органами, з присвоєнням кожній категорії зовнішнього рейтингу. Метод внутрішніх рейтингів відрізняється від стандартизованого тим, що внутрішні оцінки ключових факторів ризику, які здійснюються самим банком, є основою для розрахунку регулятивного капіталу. На основі власних кількісних розрахунків банк визначає рівні ризику та відповідний розмір покриття капіталу.

Підхід внутрішніх рейтингів є новою методикою, раніше не використовуваною у банківській практиці, який дозволяє провести більш якісну оцінку ризику шляхом диференціації контрагентів, а також запровадити єдиний системний підхід по всіх портфелях банківської установи, що має важливе практичне значення для функціонування вітчизняної банківської системи, зокрема для банків, що мають розгалужену філіальну мережу, та банків, які здійснюють агресивну політику щодо нарощування своїх активів.

Отже, із необхідністю виконання вимог Базель ІІ, банки ставляться у більш жорсткі умови, проте, таке «прогресивне» регулювання орієнтує їх на розвиток. Банки з метою адаптації до нових вимог Базельського комітету, виконання яких у перспективі позитивно впливатиме на рівень фінансової стійкості, повинні оптимізувати процес управління власним капіталом.

Основна мета процесу управління ризиками загалом зводиться до мінімізації (за рахунок пом'якшувальних заходів або перекладання ризику на інших осіб через похідні інструменти чи страхування) або уникнення ризику.

Слід зауважити, що наявність прямої залежності між прибутком і ризиком ускладнює чітке формулювання мети та її однозначність. Саме тому банк має зорієнтуватися не лише на зниження ризиків, а й на пошук оптимальних рішень щодо підтримки компромісного та оптимального співвідношення між ризиком і доходом, що позитивно відображається на загальному рівні його фінансової стійкості.

Основна відповідальність за ефективність управління ризиками лежить на самому банку, воно має стати складовою частиною щоденної роботи менеджерів усіх рівнів. Комплексна система ризик-менеджменту дає змогу суттєво підвищити прибутковість банку та його інвестиційну привабливість і фінансову стійкість у цілому, що актуально у період інтенсифікації розміщення коштів іноземними інвесторами в банках України.

Загалом, банку для забезпечення фінансової стійкості в частині управління ризиками необхідно:

ь формувати оптимальну організаційну структуру, яка б органічно охоплювала управління ризиками на всіх етапах банківської діяльності;

ь оцінити можливості впровадження у щоденну практику оцінки та прийняття ризиків сучасних методів, зокрема математичних і статистичних;

ь формувати інформаційну базу даних, необхідну для оцінки ризиків, використовуючи сучасні підходи.

Підсумовуючи, зазначимо, що для ефективного та стабільного функціонування банку необхідно розробити певні концептуальні підходи щодо вдосконалення управління фінансовою стійкістю банку. До методів управління фінансовою стійкістю банку можна віднести наступні: страхування, лімітування, резервування, диверсифікація і сек'юритизація. Одним із пріоритетних чинників забезпечення фінансової стійкості банку є підвищення рівня капіталізації за рахунок збільшення власного капіталу перш за все за рахунок зовнішніх джерел, зокрема шляхом наступних способів: емісія акцій та емісія боргових зобов'язань (субординований борг). Проте існують додаткові способи нарощування банківського капіталу, зокрема це створення планів реінвестування дивідендів та розроблення планів купівлі акцій службовцями банку. Для покращення фінансової стійкості ПАТ «Кредобанк» також потрібно розробляти та вдосконалювати методи управління ризиками, які передбачають аналіз таких ризиків та можливості їх попередження (мінімізації).



ВИСНОВКИ

У сучасній економічній системі зі значним посиленням ролі та значення фінансового сектора зросли вимоги до комерційних банків. Якщо на першому етапі їх становлення головними завданнями були необхідність створення розгалуженої мережі, спеціалізація, розробка нормативної та інструктивної баз, підготовка кадрів, пошук клієнтів тощо, та сьогодні на перший план виходять проблеми забезпечення стабільної діяльності як окремого банку, так і всієї банківської системи, освоєння нових видів банківських послуг і продуктів, вдосконалення менеджменту, розробка систем моніторингу та схем уникнення ризиків тощо. При цьому, на нашу думку, головну роль у вирішенні зазначених питань повинно відігравати забезпечення стабільного фінансового стану комерційного банку шляхом підвищення рівня його капіталізації, концентрації банківського капіталу, ліквідності, платоспроможності та конкурентоспроможності на основі стійкого розвитку з урахуванням системи ризиків і вирішення соціально-економічних завдань,

За результатами проведеного дослідження можна зробити наступні висновки. У процесі дослідження проаналізовано й узагальнено погляди багатьох учених щодо визначення поняття «стійкість», «фінансова стійкість банку». Їх аналіз дозволив визначити, що базовою характеристикою діяльності банку є загальноекономічна стійкість, що включає до свого складу фінансову та організаційну стійкість. Визначено, що фінансова стійкість є головною умовою банку для здійснення своєї діяльності. Отже, узагальнюючі підходи різних вчених до визначення сутності фінансової стійкості, можна зробити висновок, що фінансова стійкість банку - це такий його фінансовий стан, коли у своїй діяльності банк спроможний забезпечити нормальний рівень ліквідності, платоспроможності та надійності, також дотримується нормативних показників, встановлених НБУ, досліджена група коефіцієнтів на основі аналізу джерел коштів банку, розміру власних і залучених коштів відповідає нормативним значенням, а прибуток формується в основному від банківських доходів.

Фінансова стійкість забезпечує спроможність банку ефективно працювати, досягаючи мети, динамічно розвиватися, протидіючи різноманітним ризикам у процесі діяльності на ринку фінансових послуг.

Визначено, що на фінансову стійкість банку мають вплив як зовнішні так і внутрішні фактори. До зовнішніх факторів, які впливають на фінансову стійкість як окремого банку, так і банківської системи в цілому, відносять: стійкість національної валюти, низький рівень інфляції, довіра громадян до кредитно-фінансової системи країни, державне регулювання діяльності банків, рейтингова система оцінки діяльності банку.

До внутрішніх факторів, які впливають на фінансову стійкість банку, належать якість менеджменту, пов'язана з грамотним розподілом праці, правильною кредитною та депозитною політикою банку, стратегією банку, ефективним банківським маркетингом, дотриманням існуючих економічних нормативів, установлених НБУ, та чинного законодавства, професійними якостями керівництва банку, стабільність ресурсної бази, капіталізація, якість активів тощо.

Фінансова стійкість банку є головною умовою його існування та активної діяльності. Вона формується під впливом об'єктивних та суб'єктивних факторів і оцінюється за допомогою як окремих фінансових показників, так і зведених комплексних показників, які лежать в основі рейтингових оцінок діяльності банку. Характеризуючи стійкість банку з фінансової сторони визначають показники: які базуються на структурі та достатності капіталу; структурі залучених та запозичених коштів; якості активів коштів; які характеризують динаміку (поведінку) окремих складових активу та пасиву. Проведення повного аналізу діяльності банків дає змогу визначити стан фінансової стійкості, ліквідності, дохідності, виявити джерела власних і залучених коштів, структуру їх розміщення, а також встановити спеціалізацію і значимість окремих банків у банківській системі України.

Проведений аналіз фінансової стійкості ПАТ «Кредобанк» показав, що протягом досліджуваного періоду банк наростив суму власного капіталу, що позитивно впливає на його фінансову стійкість, оскільки капітал захищає банк від банкрутства у разі несприятливої ситуації та непередбачених витрат. Також, у 2010 році обсяг зобов'язань зменшився на 21,68 % або на 1 058 753 тис. грн. і у 2011 році також зменшився до 3 085 585 тис. грн. Таку тенденцію можна оцінювати негативно, оскільки це свідчить про те, що протягом досліджуваного періоду скорочувався обсяг коштів, який був потрібен для проведення банком найприбутковіших операцій, що могло негативно вплинути на фінансову стійкість банку. Зменшення коштів клієнтів порушить важливу умову фінансової стійкості банку - підтримання постійного балансу між потребами в ресурсах і можливостями їх залучення, що негативно вплине на діяльність банку.

Протягом досліджуваного періоду банк дотримувався усіх нормативів НБУ, і розраховані показників фінансової стійкості та ліквідності також є позитивними. Проте, на нашу думку позитивна динаміка даних показників відбулася в основному за рахунок скорочення суми зобов'язань і збільшення суми власного капіталу. Щодо депозитного портфелю, то найбільшу частку займали строкові депозити, що позитивно впливає на фінансову стійкість банку, проте спостерігаємо, що їх частка зменшується, а частка коштів до запитання збільшується. Така динаміка може в майбутньому негативно вплинути на фінансову стійкість комерційного банку. Щодо кредитного портфелю, то найбільшу частку займали кредити юридичним особам, трохи меншу кредити фізичним особам. Проте абсолютне значення даних показників є негативним, оскільки протягом досліджуваного періоду сума наданих кредитів як фізичним, так і юридичним особам зменшилася більше ніж на 30 %. Така тенденція може негативно вплинути на фінансову стійкість банку, оскільки, зі зменшенням активних операцій банку, зменшиться його прибутковість.

Таким чином, основними заходами по забезпеченню фінансової стійкості банку визначено: управління достатністю капіталу банку, лімітування (обмеження фінансових потоків), прийняття забезпечення (зниження суми можливого збитку шляхом покриття ризиків ліквідним забезпеченням), формування резервів (передбачає формування резервів для покриття можливих втрат від кредитних операцій банку в майбутньому), диверсифікація ризику (розподіл фінансових потоків метою забезпечення загальної стійкості банку до ризиків), планування та прогнозування (проводиться для більш детального структурування активів та пасивів), отримання додаткової інформації. Також визначено, що ефективне управління власним капіталом банку є запорукою активізації його підприємницької діяльності, зміцнення фінансової стійкості, підвищення довіри до банку і розширення кредитної підтримки розвитку реального сектора економіки.



СПИСОК ВИКОРИСТАНХ ДЖЕРЕЛ

1. Азаренкова Г.М., Дікань Л.В., Новосельцева Т.О. Сучасні комерційні банки: персонал, розвиток, організація: Монографія. - Харків: ВД “ІНЖЕК”, 2003 - 131 с.

2. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та ін.; за ред. А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2004. - 599 с.

3. Аналіз банківської справи: Навч.-метод. посібник для практичних занять студентів-бакалаврів спеціальності 6105 "Банківська справа" / Уклали: А.М. Герасимович, О.І. Самсонова. - К.: КНЕУ, 2002. - 108 с.

4. Аналіз діяльності комерційного банку: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця та проф. А. М, Герасимовича. - Житомир: ПП "Рута", 2001. - 384 с.

5. Арістова А.М., Шульга Н.П. Фінансовий менеджмент у банку. Опорний конспект лекцій - К: КНТЕУ, 2007. - 123 с.

6. Банківський менеджмент: Навч. посібник / За ред. О.А. Кириченка. - К.: Знання-Прес, 2002. - 438 с.

7. Банківські операції: Підручник / За ред. А.М. Мороз. - К.: КНЕУ, друге видання. - 2002. - 476 с.

8. Банківські операції: Підручник. - 2-ге вид., випр. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2002. - 476 с.

9. Банки и банковские операции: Учебник для вузов / Под ред. проф. Е.Ф. Жукова. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 471 с.

10. Банківські операції: Підручник/За ред. Міщенка В.І., Слав"янської Н.Г. - Київ: Знання-Прес, 2006. - 727 с.

11. Банківський нагляд: Навчальний посібник / Міщенко В. І.; Яценюк А. П.; Коваленко В. В.; Коренєва О.Г. - К.: Знання, 2004. - 406 с. - (Вища освіта ХХI століття)

12. Банківський нагляд: Навчальний посібник / Мін-во освіти і науки України; Ун-т економіки та права "Крок"; Грушко В. І.; Лаптєв С. М.; Любунь О. С.; Раєвський К. Є. - К.: ЦНЛ, 2004. - 264 с.

13. Банковские риски: учеб. пособие / Финансовая академия при правительстве Российской Федерации, Центр фундаментальных и прикладных исследований; под. ред. О.И. Лаврушина, Н.И. Валенцевой. - М.: КНОРУС, 2007. - 232 с.

14. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента/ И.А. Бланк. - 2-е изд., перераб. и доп. - К.: Эльга: Ника-ЦентрТ.2. - 2004. - 618 с

15. Васькович І.М. Забезпечення фінансової стійкості банків України в умовах ринку 2006 года // Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.04.01/І.М. Васькович; НАН України. Ін-т регіон. дослідж. - Л., 2006. - 19 с.

16. Васюренко О.В. Банківські операції: Навчальний посібник. - 4-те вид., перероблене і доповнене - Київ: Знання, 2004. - 324 с. - (Вища освіта ХХІ століття)

17. Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Навчальний посібник. - Київ: Академія, 2001. - 313 с.

18. Васюренко О.В., Сердюк Л.В., Сидоренко О.М., Карасьова З.М., Каднічанська В.М., Федоренко Н.С. Облік і аудит у банках: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2003. - 524 с.

19. Васюренко Л.В., Федосік І.М. Ресурси комерційного банку: теоретич-ний та прикладний аналіз: Монографія. - Харків: ПП Яковлєва, 2003. - 88 с.

20. Васюренко О.В., Азаренкова Г. Управління ліквідністю банку з погляду зміни швидкості його фінансових потоків // Банківська справа (укр). - 2003. - № 1. - C.60-64

21. Васюренко О.В. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: Навчальний посібник/ О.В. Васюренко, К.О. Волохата. - К.: Знання, 2006. - 464 с. - (Вища освіта XXI століття)

22. Волик Н.Г. Маяцька О.О. Напрями зміщнення фінанової стійкості комерційних банків.

23. Волошина О. Факторные модели анализа ликвидности коммерческого банка // Банковские технологии (рус). - 2002. - № 12. - C.27-30

24. Гайдучик Т. О. Удосконалення управління пасивними операціями банку - 2009. - с.34-35.

25. Голубев И.А. Гэп-анализ структурной ликвидности: теория и практика // Финансы и кредит (рус). - 2002. - № 18. - C.2-7

26. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2002. - 578 с.

27. Деньги, кредит, банки: учебник / Финансовая академия при правительстве Российской Федерации; под ред.О.И. Лаврушина. - 7-е изд., стереотип. - М.: КНОРУС, 2008. - 559 с.

28. Дзюблюк О. В., Михайлюк Р.В. Фінансова стійкість банків як основа ефективного функціонування кредитної системи: [монографія] / О.В. Дзюблюк, Р. В. Михайлюк. - 2009.-316 с.

29. Довгань Ж. Фінансова стійкість банківських установ у період еконо-мічної кризи // Вісник Національного банку України, № 4, 2009. - c.20 - 23

30. Доугерти, Кристофер. Введение в эконометрику: Учебник/ К. Доугерти. - 2-е изд. - М.: ИНФРА-М, 2007. - 419 с. - (Университетский учебник)

31. Збірник задач з аналізу банківської діяльності: Навчальний посібник/ І.М. Парасій-Вергуненко, Л.О. Примостка; Ред.А.М. Герасимович. - К.: КНЕУ, 2006. - 504 с. - (До 100-річчя Київського національного економічного університету)

32. Коцовська Р., Ричаківська В та інш. Операції комерційних банків - Львів: ЛБІ НБУ, 2001 - 276 с.

33. Кочетков В.М. Забезпечення фінансової стійкості сучасного комерційного банку: теоретико-методологічні аспекти: Монографія. - К.: КНЕУ, 2002. - 256 с.

34. Крупка І.М. Фінансово-економічна безпека банківської системи України та перспективи розвитку національної економіки //Економіка - Фінанси, грошовий обіг і кредит, №6. - 2012

35. Лютий І.О. Банківський маркетинг: Навчальний посібник/ І.О. Лютий, О.О. Солодка. - К.: Знання, 2006. - 395 с. - (Вища освіта XXI століття)

36. Миллер Р.Л., Ван-Хуз Д.Д. Современные деньги и банковское дело / Пер. с англ. - М.: ИНФРА - М, 2000. - 856 с.

37. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку/ пер. с. англ. за ред. С.Ф. Голова - К.: Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України, 1998. - 736 с.

38. Молчанов О.В. Теоретичні підходи до управління ліквідністю сучасних банків // Формування ринкових відносин в Україні (укр). - 2006. - № 10. - C.48-51

39. Надійна практика управління ліквідністю в банківських організаціях // Нормативно-рекомендаційний документ Базельського комітету з банківського нагляду (№ 69 лютий 2000 року)

40. Науменкова C., Міщенко С. Стрес-тестування як інструмент діагностики фінансової стійкості банків // Вісник Національного банку України, № 5/145, 2008. - c.24 - 29

41. Нікітін А.В. Маркетинг у банку: Навчальний посібник/ А.В. Нікітін, Г.П. Бортніков, А.В. Федорченко. - К.: КНЕУ, 2006. - 432 с. - (До 100-річчя Київського національного економічного університету)

42. Облік і аудит у банках: Навчальний посібник/ Л.В. Сердюк, О.М. Сидоренко; Ред. О.В. Васюренко. - К.: Знання, 2006. - 596 с. - (Вища освіта XXI століття)

43. Олійник А. В., Сущук Г. С. Управління фінансовою стійкістю банків - Вісник Хмельницького національного університету 2010, № 5, Т.4 - с. 159

44. Парасій-Вергуненко І.М. Аналіз банківської діяльності: Навч. - метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2003. - 347 с.

45. Полфреман Д. Основы банковского дела /Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 624 с.

46. Примостка Л.О. Аналіз банківської діяльності: сучасні концепції, методи та моделі: Монографія. - КНЕУ, 2002. - 316 с.

47. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. - 2-е вид., доп. і перероб. - К.: КНЕУ. 2004. - 468 с.

48. Раєвський К. Є., Конопатська Л.В., Домрачев В.М. Банківський нагляд: Навчально-методичний посібник / Мін-во освіти і науки України; КНЕУ/ Раєвський К. Є., Конопатська Л.В., Домрачев В.М. - К.: КНЕУ, 2003. - 174 с.

49. Роуз П.С. Банковский менеджмент. Пер. с англ. со 2-го изд. - М.: "Дело ЛТД", 1995. - 768 с.

50. Симановский А.Ю. Базельские принципы эффективного банковского надзора и их реализация в России // Деньги и кредит. - 2001. - N 3, с. 19-24

51. Синки, Дж. мл. Управление финансами в коммерческих банках. Пер. с англ.4-го переработанного изд. / под ред.Р.Я. Левиты, Б.С. Пинкерса. - М.: 1994, Catallaxy. - 820 c.

52. Ситник Л.С. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник/ Л.С. Ситник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 352 с

53. Тичина В., Задніпровська О. Проблеми та практика управління банківськими ризиками у світі Базеля ІІ // Вісник Національного банку України, №1/141, 2008. - c.45-47

54. Ткачук В.О. Маркетинг у банку: Навчальний посібник - Тернопіль: “Синтез-Поліграф”, 2006. - 225 с.

55. Уманець, Тетяна Василівна. Економічна статистика: Навчальний посібник/ Т.В. Уманець. - К.: Знання, 2006. - 429 с.

56. Управление деятельностью коммерческого банка (банковский менеджмент) / Под ред. доктора экон. наук, профессор О.И. Лаврушина. - М: Юристь, 2003 - 688 с.

57. Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент: Підручник/ В.М. Шелудько. - К.: Знання, 2006. - 439 с. - (Вища освіта XXI століття)

58. Шевченко Р.І. Банківські операції: Навч. - метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т - К.: КНЕУ, 2003. - 276с.

59. Шиян Д.В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник/ Д.В. Шиян, Н.І. Строченко. - К.: А.С.К., 2005. - 240 с. - (Університетська б-ка)

60. Шматов О. Методика визначення рейтингу комерційних банків в Україні. // Вісник НБУ, №5, 2003, с.39 - 48.

61. Щетинін А.І. Гроші та кредит: підручник / А.І. Щетинін. - Вид.3-тє, переробл. і доповн. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 430 с.

62. Щибиволок З.І. Аналіз банківської діяльності: Навчальний посібник/ З.І.

63. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Управління валютними ризиками.: Навчальний посібник. - Товариство “Знання", КОО, 1998. - 444 с.

Размещено на Allbest.ru

...