Суть і функції грошей. Основні типи грошових систем, їх еволюція

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• 1. Суть і функції грошей
• 1.1 Походження грошей. Раціоналістична та еволюційна концепції походження грошей
• 1.2 Роль держави у створенні грошей
• 1.3 Суть, форми і види грошей та їх еволюція
• 1.4 Вартість і купівельна спроможність грошей
• 1.5 Функції грошей та їх еволюція
• 1.6 Роль грошей у ринковій економіці
• 2. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм
• 2.1 Класична кількісна теорія грошей: причини появи, основні постулати та їх еволюція
• 2.2 Неокласичний варіант розвитку кількісної теорії грошей. "Трансакційний варіант" І. Фішера. "Кембриджська версія" кількісної теорії
• 2.3 Вклад Д. Кейнса в розвиток кількісної теорії грошей
• 2.4 Сучасний монетаризм як альтернативний напрямок кількісної теорії
• 2.5 Кейнсіансько-неокласичний синтез грошово-кредитної політики
• 2.6 Грошово-кредитна політика України в перехідний період у світлі сучасних монетаристських теорій
• 3. Грошовий оборот і грошові потоки
• 3.1 Грошовий оборот: сутність, поняття, основні складові та визначальні параметри
• 3.2 Структура грошового обороту
• 3.3 Маса грошей, що обслуговує грошовий оборот, її склад та фактори, що визначають її зміну
• 3.4 Швидкість обігу грошей та її вплив на масу і стабільність грошей
• 3.5 Закон кількості грошей, необхідних для обороту, його суть, вимоги та наслідки порушення вимог
• 3.6 Проблема монетизації Валового внутрішнього продукту
• 3.7 Механізм поповнення маси грошей в обороті
• 3.8 Суть та характеристика сучасних засоби платежу, що обслуговують грошовий обіг
• 4. Грошовий ринок
• 4.1 Сутність грошового ринку. Особливості виявлення на ринку основних ринкових ознак: попиту, пропозиції, ціни
• 4.2 Інституціональна модель грошового ринку
• 4.3 Економічна структура грошового ринку
• 4.4 Попит на гроші. Сутність та види виявлення попиту на гроші. Фактори які визначають зміну попиту на гроші
• 4.5 Пропозиція грошей. Сутність та механізм формування пропозиції грошей. Фактори які визначають зміну пропозиції грошей
• 4.6 Графічна модель грошового ринку. Рівновага на грошовому ринку та відсоток. Фактори які визначають рівновагу грошового ринку
• 4.6.1 Процент як ціна грошей
• 5. Грошова система
• 5.1 Суть грошової системи та її призначення в економічній системі країни
• 5.2 Структура грошової системи. Створення і розвиток грошової системи України
• 5.3 Основні типи грошових систем, їх еволюція. Системи металевого і кредитного обігу
• 5.4 Державне регулювання грошової сфери: цілі, задачі, методи та інструменти регулювання
• 5.5 Фіскально-бюджетна і грошово-кредитна політика
• 5.6 Теорії інфляції: економічні причини появи та основні постулати
• 5.6.1 Кейнсіанська теорія інфляції, яка викликана надлишковим попитом
• 5.6.2 Монетаристська теорія інфляції
• 5.6.3 Теорія інфляції, яка викликана надлишковими витратами виробництва
• 5.7 Інфляція: суть, форми прояву, причини та наслідки. Особливості інфляційного процесу в Україні
• 5.8 Грошові реформи: поняття, цілі та види грошових реформ. Особливості проведення грошової реформи в Україні

1. Суть і функції грошей

1.1 Походження грошей. Раціоналістична та еволюційна концепції походження грошей

В світі існують дві концепції походження грошей: раціоналістична і еволюційна.

Раціоналістична - пояснює виникнення грошей погодженням між людьми, які переконались в тому, що для переміщення вартостей в обороті обміну необхідні спеціальні інструменти.

Представники раціоналістичної концепції (Аристотель, К.Р. Макконелл, С.Л. Брю) розглядають гроші як продукт погодження між людьми, знаряддя технічного обміну.

Еволюційна концепція доводить, що гроші з'явились поза волі людей внаслідок тривалого розвитку обміну, коли з величезного товарного світу виділився особливий товар, що виконує роль грошей.

Дійсно, розвиток обміну проходить тривалий шлях зміни наступних форм:

Спрощена (випадкова) форма обміну, коли продукти безпосередньо обмінювались один на один. Формула такого обміну: Т - Т.

Повна (розгорнута) форма обміну, тобто, виділення в процесі розвитку обміну особливих товарів, які виконували функції еквівалентів. Ними ставали найбільш поширені товари місцевих ринків (скотина, хутро, метали тощо). Сутність такої форми полягає в тому, що певний товар може прирівнюватись до множини товарів-еквівалентів. Формула такого обміну:

Загальна форма обміну. Особливість загальної форми полягає в тому, що роль загального еквівалента не закріпилась за одним товаром, а в різний час її виконували різні товари. Формула обміну стала носити сучасний товарно-грошовий вигляд: Т - Г - Т.

Грошова форма обміну. Подальший розвиток товарного виробництва та виникнення міжнародної торгівлі закріпило роль еквівалента за металами (в першу чергу за золотом і сріблом), які стали виконувати функції загального еквіваленту і перетворились на гроші. Формула обміну: Т- Г- Т.

Таким чином, відбувалась еволюція грошового товару, змінювались функціональні форми грошей, поступово золото втрачало свої грошові функції.

Згідно з вищенаведеним, гроші можна визначити як загальний товарний еквівалент, що відображає вартість усіх товарів та виконує роль посередника в обміні.

Гроші мають ряд суттєвих рис, які відрізняють їх від звичайних товарів. По-перше, гроші не здатні прямо задовольняти будь-які фізичні чи духовні потреби людини, а тільки опосередковано - через відчуження їх на купівлю звичайних товарів чи послуг. По-друге, маючи здатність обмінюватись на будь-які цінності, гроші перетворюються в абстрактного носія вартості, в абсолютну ліквідність як абстрактну цінність чи багатство (в цій якості гроші здатні переносити вартість не тільки у просторі а й у часі).

Існування грошей дозволяє виключити прямий товарообмін (бартер). Проте, сьогодні з-за високого рівня інфляції, в окремих країнах та складності проведення грошової політики, в період війн бартер широко застосовується як інструмент безгрошового обміну.

Цікавим питанням є дослідження феномена держави у створенні грошей.

1.2 Роль держави у створенні грошей

Розвиток форм грошей спричинив зміну механізму визначення носіїв грошових функцій та роль держави в цьому механізмі.

Спочатку ринок сам виявляв потребу в грошах, висував певні вимоги до грошового товару і сам стихійно висував на цю роль один з найбільш ходових і здатних до її виконання товарів. Зовнішній вплив на цей процес був мінімальним.

З закріпленням ролі грошей за золотом помітно посилився вплив на цей процес держави, яка взяла на себе зобов'язання надавати грошам точно визначену форму (монета), встановила контроль за їх створенням (чеканка, фіксація проби металу, вмісту металу в грошовій одиниці), запровадила контроль за повноцінністю грошей (боротьба з фальшуванням монет) тощо.

При переході від повноцінних до неповноцінних грошей, роль держави значно посилилась. Вона почала визначати не тільки форму грошей (вид та форму грошових знаків), а й їх вартість, регулюючи масу грошей в обігу. Завдяки зусиллям держави в особі її центрального банку, звичайні клаптики паперу чи прості записи в бухгалтерських книгах банків набули здатності виконувати функції і роль грошей. Держава насамперед надає паперовим грошам силу законного платіжного засобу, та приймає такі гроші в платежі по всіх своїх вимогах. Крім того, вона реалізує цілу систему заходів, щодо підтримання маси грошей на рівні потреб обігу за умови збереження сталості цін.

Проте зазначимо, що роль держави в створенні грошей є коригувальною, а не визначальною.

По-перше, сам ринок спричиняє об'єктивну потребу в грошах, з якою держава повинна рахуватися.

По-друге, ринок висуває жорсткі вимоги до носія грошових функцій і держава повинна обрати носія, який здатний найповніше задовольнити її вимоги.

По-третє, кількість грошей в обігу визначається певними об'єктивними закономірностями, які повинні враховуватися державою в регулятивних діях.

Зауважимо, що тільки при врахуванні всіх трьох обставин випущені (створені) державою грошові знаки будуть визнані ринком і зможуть виконувати функції грошей. Інакше вони знеціняться і в країні будуть зростати темпи інфляції.

1.3 Суть, форми і види грошей та їх еволюція

Простежимо еволюцію форм грошей, та з'ясуємо причини, що зумовили перехід від простих до більш складних форм грошей.

Розвиток грошей пройшов певний шлях на якому виділяються два основних етапи - етап повноцінних та неповноцінних грошей.

Повноцінні гроші - це дійсні гроші в ролі яких виступає сам грошовий товар. (Зокрема, це золоті та срібні гроші, бо вони мають внутрішню реальну вартість.).

В зв'язку з цим розрізняють: власну вартість грошей яка визначається витратами на їх виробництво і номінальну вартість, тобто вартість грошей, що на них позначена.

Повноцінні гроші мали важливу перевагу: їх вартість була відносно сталою, змінювалась повільно, що забезпечувало економіку надійним стандартом виміру всіх економічних процесів і явищ.

Проте повноцінні гроші мали й ряд суттєвих недоліків. Це насамперед: високі витрати на їх виготовлення; низьку податливість до регулюючого впливу держави; незручності у використанні; довільна зміна вартості грошей всупереч потребам ринку, намірам держави, тощо.

Поступово на зміну повноцінним грошам прийшли неповноцінні - виготовлені з паперу та звичайних металів, які емітуються відповідно до потреб обороту в грошах.

Неповноцінні гроші - це "замісники" повноцінних, грошові знаки, власна вартість яких незначна. Неповноцінні гроші називаються ще кредитними грошима.

Неповноцінні гроші зберегли в собі деякі недоліки повноцінних грошей, а саме: високі витрати на виготовлення та слабку керованість їх обігу.

Різновидом кредитних грошей є паперові гроші, які емітуються відповідно до потреб державного бюджету, а не товарного обороту. Цікаво, що спочатку кредитні гроші з'явились як паперові знаки реальних (золотих) грошей і обмінювались на останні. З 30-х років ХХ століття кредитні гроші стали самостійними, оскільки перестали обмінюватись на золоті та срібні гроші.

Недоліки неповноцінних грошей призвели до появи депозитних грошей в формі запису в бухгалтерських книгах банків (на рахунках клієнтів) та в пам'яті комп'ютерів (електронні гроші).

Тобто, потрібно усвідомити, що сучасні кредитні гроші мають кілька форм прояву - готівкову, депозитну, електронну, форму "торгових" грошей, кожна з яких має свої переваги та недоліки (див. тему 3).

Таким чином розвиток форм грошей - це тривалий шлях від простих товарів (худоба, сіль, хутро, тощо) до електронних сигналів у комп'ютерних системах.

1.4 Вартість і купівельна спроможність грошей

Еволюція розвитку форм та видів грошей висунула на перший план питання про їх вартість, яке по праву можна вважати найскладнішим питанням економічної теорій та теорій грошей. Особливо ускладнилось воно після того, як панівною формою стали кредитні гроші, що не мають власної внутрішньої вартості.

Вартість повноцінних грошей визначалася вартістю того товару, який виконував роль грошей. Повноцінність грошей забезпечувала довіру до них з боку суб'єктів ринку і вони приймали їх у всі платежі.

Після демонетизації золота, тобто втрати золотом грошових функцій, виникла інша ситуація.

Сучасні носії грошових функцій не мають внутрішньої вартості, проте їх приймають в оплату реальних цінностей, тобто як реальну вартість. Це пояснюється тим, що всі види сучасних грошей є борговими зобов'язаннями певних суб'єктів ринкової економіки (наприклад, банкноти і монети - це боргові зобов'язання центрального банку, за яким стоїть вся економіка країни, депозитні гроші - це зобов'язання комерційних банків, векселі - підприємств та інших комерційних структур).

Довіра до кредитних грошей підтримується рядом факторів:

економічним потенціалом емітентів;

попереднім досвідом суб'єктів ринку з використання таких грошей в економічному обороті;

наданням державою паперовим знакам і монетам статусу законних платіжних засобів;

створенням державної системи страхування банківських депозитів, що підвищує довіру до банків та до депозитів, як банківських грошей;

створенням системи гарантій по векселях і чеках.

Забезпечення довіри до кредитних (неповноцінних) грошей надає їм специфічну форму вартості - купівельну спроможність.

Купівельна спроможність - маса товарів та послуг які можна купити за грошову одиницю.

Маса товарів, які можна купити за одиницю грошей, визначається рівнем їх цін: чим ціни вищі, тим менше товарів можна купити на грошову одиницю, і навпаки. Отже, між вартістю (купівельною спроможністю) кредитних грошей та рівнем цін на товари існує обернена залежність.

При дослідженні цього питання необхідно мати на увазі, що вартість грошей змінюватись під впливом часу. Це пов'язано з механізмом формування вартості грошей; особливостями прояву грошей як грошей і грошей як капіталу. При цьому необхідно зрозуміти, що процент - це ціна грошей як капіталу і уяснити, що таке альтернативна вартість грошей.

1.5 Функції грошей та їх еволюція

В розвинутому товарному виробництві можна виділити такі функції грошей:

міра вартості;

засіб обігу;

засіб платежу;

засіб утворення скарбів та нагромадження.

світові гроші.

Функція міри вартості полягає в тому, що гроші є загальним втіленням і мірилом вартості найрізноманітніших товарів. Щоб визначити вартість товарів у грошах, треба певну кількість грошового матеріалу прийняти за одиницю (визначити масштаб цін). Масштаб цін встановлює держава в законодавчому порядку, тоді як функцію міри вартості гроші виконують об'єктивно. Масштаб цін не залежить від зміни вартості грошового металу, бо він є фіксованою ваговою кількістю металу.

Функція грошей як засобу обігу полягає в тому, що гроші є посередником при обміні товарів. Цю функцію виконують реальні повноцінні і неповноцінні гроші.

Функція засобу платежу тісно пов'язана з функцією грошей як засобу обігу. В товарообігу, опосередкованому грошима (продаж заради купівлі), гроші виступали як швидкоплинний посередник і виконували функцію засобу обігу. Коли ж гроші здійснюють самостійний рух, переходячи від одного власника до іншого, то вони здійснюють функцію засобу платежу (тобто їх використовують для виплат без прямого обміну на товари (сплата податків, комунальних платежів, заробітної плати тощо)).

Функцію засобу утворення скарбів та нагромадження гроші виконують тоді, коли залишають сферу обігу ("випадають" із обігу) і затримуються в руках певних осіб. Гроші, виступаючи в своїй золотій та срібній формі, тобто це реальні повноцінні гроші, утворюють скарб. Зауважимо, що поряд з безпосереднім нагромадженням скарбів у монетній формі відбувається їх нагромадження у вигляді предметів розкоші з золота та срібла. Це призводить до того, що, з одного боку, все більше розширюється ринок для з золота та срібла незалежно від виконуваної ними функції, а з другого - створюється приховане джерело пропозиції грошей, яке є особливо дійовим у періоди суспільних потрясінь.

Функція світових грошей полягає в тому, що світові гроші функціонують як загальний купівельний засіб (при оплаті міжнародної товарної угоди наявними грошима); як загальне втілення суспільного багатства (коли багатство переноситься з однієї країни в іншу). Крім того, золото у вигляді скарбу одночасно є резервним фондом світових грошей. Зауважимо, що зростає також реальна роль у цій функції національних резервних валют та інших різновидів грошей.

Для того, щоб будь-який товар міг вважатися грошима і виконувати відповідні функції, він повинен мати такі якості: транспортабельність, портативність, довговічність, одноманітність, недостатність, визнаність, стійкість і таким, що може бути прийнятим, збереженим, ділимим, розпізнаним.

Транспортабельність: грошима можуть бути тільки ті товари, що можуть транспортуватися з одного місця в інше.

Портативність: гроші повинні бути такими, щоб існувала можливість їх довгострокового зберігання.

Одноманітність: будь-яка держава повинна мати за одиницю виміру єдині гроші.

Недостатність: грошима можуть виступати тільки такі товари, які складно знайти і яких постійно не вистачає для задоволення потреб у них.

Визнаність: всі громадяни держави повинні визнавати даний товар як засіб взаємних розрахунків, тільки в цьому випадку цей товар може претендувати на те, щоб називатись грошима.

Можливість розпізнання: товар, що виступає як гроші, повинен мати такі характерні риси, які дозволили б відрізнити дійсні гроші від фальшивих.

Можливість зберігання: гроші повинні легко зберігатися і не вимагати значних витрат на зберігання.

Властивість ділитися: гроші повинні ділитися на дрібніші одиниці, що дозволить здійснюватися будь-якій операції.

Стійкість: властивість грошей зберігати свою вартість при відносно незначних змінах економічних умов у державі.

1.6 Роль грошей у ринковій економіці

В сучасних умовах всі товари, послуги, природні ресурси, а також здатність людей до праці, набувають грошову форму.

Якісно нова роль грошей (на відміну від простого товарного виробництва) полягає в тому, що вони перетворюються в грошовий капітал, або самозростаючу вартість. Ця роль прослідковується через функції грошей.

В першій функції гроші не тільки змінюють вартість всіх товарів та послуг, але й капіталу. При купівлі-продажу різних цінностей за готівковий розрахунок гроші виступають засобом обігу як товару так і капіталу. Гроші як засіб утворення скарбів та нагромадження концентруються в кредитній системі і забезпечують володарю прибуток. Нагромадження в формі тезаврації золота захищає грошові багатства від знецінення.

Гроші обслуговують різні платіжні відносини, в тому числі, і трудові. Саме ця функція грошей забезпечила широкий розвиток капіталістичної кредитної системи.

Функціонуючи на світовому ринку, гроші забезпечують перелив капітала між країнами. Гроші обслуговують виробництво і реалізацію суспільного капіталу через систему грошових потоків між сферами господарства, галузями виробництва і регіонами країни.

Організаторами цих грошових потоків є держава, господарюючі суб'єкти і деякі окремі особи. При цьому оборот вартості суспільного продукту починається і закінчується у володаря капітала.

Вивчаючи роль грошей, потрібно з'ясувати, як вона проявлялась в умовах командно-адміністративної системи та яких змін зазнала в умовах переходу до ринкової економіки. Особливо слід розібратись у тому, яку роль відіграють гроші як засіб обліку праці, у функціонуванні ринку, у стимулюванні та регулюванні суспільного виробництва, нагромадженні та переливі капіталу.

2. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм

2.1 Класична кількісна теорія грошей: причини появи, основні постулати та їх еволюція

Протягом багатьох сторіч основні положення про те, яким чином гроші впливають на господарство відносились до системи поглядів, відомою під назвою кількісної теорії грошей. Ця система є достатньо складною і означає різні речі для різних авторів.

Вивчаючи цю тему, треба уяснити, що кількісна теорія грошей є нині пануючою. Згідно з цією теорією вартість грошей і рівень товарних цін змінюється залежно від кількості грошей в обігу: чим їх більше, тим ціни на товари вищі, а вартість грошей нижча, і навпаки.

Слід звернути увагу на те, що кількісна теорія грошей включає два базових положення:

* принцип причинності, тобто зміна цін на товари пояснюється змінами кількості грошей в обігу;

* принцип пропорційності, тобто ціни на товари змінюються пропорційно зміні кількості грошей в обігу.

Кількісна теорія грошей пройшла тривалий шлях свого розвитку. Розрізняють ранню та сучасну кількісну теорію грошей. Загальна оцінка ранньої теорії зводиться до такого: вона залишалася механістичною, тобто спрощеною, представляла зв'язок між кількістю грошей в обігу та рівнем товарних цін і тільки на макроекономічному рівні, не вивчала процеси, які відбуваються у середині економічних суб'єктів. Другий етап розвитку кількісної теорії грошей почався з початку XX століття, коли золоті монети почали витіснятися з обігу, частіше стали з'являтись нерозмінні на золото гроші й все більшій кількості економістів ставало очевидно, що гроші відіграють активну роль у ціноутворенні, що фактор їх кількості впливає на зміну товарних цін.

2.2 Неокласичний варіант розвитку кількісної теорії грошей. "Трансакційний варіант" І. Фішера. "Кембриджська версія" кількісної теорії

Слід зазначити, що першим, хто зробив спробу чіткіше сформулювати взаємозв'язок різноманітних ключових факторів грошової і негрошової сфер щодо кількісної теорії грошей, був американський економіст І.Фішер. Він висунув трансакційну версію кількісної теорії на базі так званого "рівняння обміну":

, (2.1)

де М - маса грошей, що знаходяться в обігу протягом певного періоду; V - швидкість обігу грошової одиниці; Р - ціна індивідуального товару, реалізованого за вказаний період; (Q - загальна маса товарів (фізична), що реалізуються у даному періоді.

І.Фішер зробив висновок, що Р безпосередньо залежить від М. Ціни можуть зростати при незмінній кількості грошей, тобто на ціну впливає кількість товарів, які виготовлені й поставлені на ринок:

, (2.2)

І.Фішер вивчав усі фактори зміни цін, але перевагу віддавав М;

V - похідний фактор, він формується залежно від М та від стану сфери обігу. Заслуга І. Фішера полягає у тому, що він звернув увагу на М. Велике значення має Q, оскільки V та виробництво товарів можуть змінюватися самі по собі, незалежно від зміни М під впливом технічного прогресу, суспільного поділу праці, психології людини та інших факторів, безпосередньо не пов'язаних з грошовою масою.

Вивчаючи цю тему, треба усвідомити, що на базі трансакційного варіанту кількісної теорії грошей І. Фішера та у зв'язку з критикою цього варіанта, група професорів Кембриджського університету (А. Маршалл, А. Пігу, Д. Робертсон) сформулювала свій варіант, названий "кембриджською версією", або теорією касових залишків. На відміну від варіанта І.Фішера у "кембриджській версії" підхід до проблеми не макроекономічний, а мікроекономічний. Кембриджські економісти зосередили увагу на мотивах нагромадження грошей у окремих економічних суб'єктів, прийшовши до висновку, що в них є постійне прагнення нагромаджувати гроші, тобто, з одного боку, мати резервний запас засобів платежу з тим, щоб розплачуватися по всіх своїх зобов'язаннях, а з іншого - створювати страховий запас ресурсів на страховий випадок. Кембриджські економісти дали нову формулу зв'язку грошей та цін:

, (2.3)

де М - касовий залишок (маса) грошей у економічних суб'єктів; R - виробництво продукції у фізичному вираженні за певний період; Р - середня ціна одиниці виробленої продукції; k - частина RР, яку економічні суб'єкти мають бажання зберігати у вигляді грошей (касового залишку).

Слід зазначити, що Кембриджські економісти зробили висновок, що між М і Р існує зв'язок і на цей зв'язок діє k.

2.3 Вклад Д. Кейнса в розвиток кількісної теорії грошей

Свій вклад у розвиток кількісної теорії грошей вніс і Дж.М. Кейнс. У ранніх своїх працях він підтримував кембриджську версію, а пізніше сформулював свій варіант. Він пов'язав кількісний фактор грошової маси з реальними відтворювальними процесами і через них простежив за зв'язком між кількістю грошей і цінами на товари. Кейнс, на відміну від кембриджських економістів, знайшов цей зв'язок через норму банківського процента. У теорії Дж. Кейнса обґрунтовано, що маса грошей (М) не такою мірою безпосередньо пов'язана з цінами, як раніше, а вона зв'язана через масу доходу і норму процента:

, (2.4)

де М - маса грошей; q - загальний дохід; j - дохід, який сформувався у зв'язку з нормою процента; L1 і L2 - попит на гроші; L2 названо спекулятивним доходом, який отримують від банківського процента.

Слід звернути увагу на те, що в 50-ті роки XX століття було очевидно, що країни з ринковою економікою втягуються у глобальну інфляцію, про неї йшлося у програмах багатьох західних країн. Вчені намагаються відшукати її причини у кейнсіанських твердженнях, тобто в судженні про те, що будь-які доходи можуть зняти тиск маси грошей на ціни. Відродилася неокласична кількісна теорія грошей у вигляді монетаристської теорії, головним представником якої є американський економіст М.Фрідмен.

2.4 Сучасний монетаризм як альтернативний напрямок кількісної теорії

Звинувачуючи Дж. Кейнса у виправданні політики інфляції, сучасні монетаристи знову повернулися до аналізу прямого зв'язку між грошима та цінами на макрорівні, стверджуючи, що зростання маси грошей веде до зростання цін. В умовах, коли на світовому рівні активно діє ринковий механізм, економічні цикли згасають, а всі економічні показники змінюються помірно, фізична маса товарів (Q), що підлягає реалізації, стає керованою, передбачливою, прогнозованою; монетаристи можуть передбачити зростання Q на 1, 2, 3, 4... процентів. Головний фактор тут М, який перебуває в руках уряду - емісія грошей. Монетаристи твердять, що не треба займатися тими процесами, що ними займались Кембриджські економісти. "М" на рівні цін (Р), що склалися і "V" виробництва, яке є чи буде, - це теорія місця грошей, грошової політики в економічній теорії.

М.Фрідмен розробив відповідні рекомендації для уряду щодо грошової політики. Він підрахував, що якщо б у США "М" щороку збільшувалось на 4%, то ціни були б стабільними, тобто 3% на приріст виробництва продукції, 1% на уповільнення швидкості обігу грошової маси.

Цікаво, що Маргарет Тетчер запозичивши ці ідеї, вивела Великобританію з важкого економічного стану. Сучасний монетаризм є характерним для високорозвинутої ринкової економіки.

2.5 Кейнсіансько-неокласичний синтез грошово-кредитної політики

Сутність синтезу полягає в тому, що в залежності від стану економіки пропонується використовувати або кейнсіанські рекомендації державного регулювання або рекомендації економістів, що захищають ідею обмеження державного втручання в економіку. Кращими методами вони вважали грошово-кредитні методи. Вважали, що ринковий механізм здатен сам встановлювати рівновагу між основними економічними параметрами - попитом і пропозицією, виробництвом і споживанням.

Наслідувачі ідей неокласичного синтезу (Дж. Хікс, П. Самуельсон та інші) не звеличували регулюючі можливості ринку. Вони вважали, що по мірі ускладнення економічних взаємозв'язків і відносин необхідно удосконалювати і активно використовувати різні методи державного регулювання.

Школу неокласичного синтезу відрізняє розширення тематики досліджень: створена низка робіт по проблемам економічного росту; розроблені методи економіко-математичного аналізу; отримала подальший розвиток теорія загальної економічної рівноваги; запропонована методика аналізу безробіття і методів його регулювання; докорінно вивчена теорія і практика оподаткування.

2.6 Грошово-кредитна політика України в перехідний період у світлі сучасних монетаристських теорій

Політика - діяльність суспільних класів, партій, груп, що визначається їхніми інтересами та цілями, а також діяльність органів державної влади та державного управління, яка відображає соціально-економічну природу даного суспільства; це мистецтво управління державою.

Монетарна (грошово-кредитна) політика - це узгоджена діяльність органів держаної влади щодо управління грішми, яка, використовуючи певні, специфічні механізми роботи, спрямована на досягнення заздалегідь визначених макроекономічних цілей.

Економічний зміст економічної політики полягає в наступному:

Монетарна політика - це один з секторів економічної політики вищих органів державної влади;

Вищі органи державної влади регулюють гроші, як систему відносин суб'єктів економіки;

Регулювання грошей є одним з механізмів впливу держави на:

– характер (якість) та обсяг обміну товарами, роботами та послугами поміж суб'єктів економіки;

– динаміку розподілу створеної доданої вартості на кінцеві споживачі витрати у цілому та валове нагромадження основного капіталу, зміну запасів матеріальних оборотних коштів, придбання (за винятком вибуття) цінностей, чистий експорт, пропорції розподілу загальних кінцевих споживчих витрат на: загальні кінцеві споживчі витрати домогосподарств, комерційних організацій, сектора державного управління.

Монетарна політика забезпечується притаманними їй монетарними механізмами.

Вищою кінцевою метою грошово-кредитної політики України є забезпечення стабільності цін, повної зайнятості та зростання реального обсягу виробництва.

3. Грошовий оборот і грошові потоки

3.1 Грошовий оборот: сутність, поняття, основні складові та визначальні параметри

Грошовий оборот являє собою сукупність грошових потоків, які здійснюються мільйонами економічних суб'єктів.

Грошовий оборот - сукупність всіх грошових потоків в економіці за певний період.

Залежно від призначення платежів у відтворювальному процесі, їх можна згрупувати в декілька великих потоків. Це дає можливість схематизувати грошовий оборот у вигляді декількох взаємопов'язаних і здійснюваних по колу потоків руху грошей.

Грошовий потік - сукупність платежів, які обслуговують окремий етап (чи його частину) процесу розширеного відтворення.

Загальна схема грошового обороту і його складові потоки наведені на рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 - Схема грошового обігу

1 - оплата фірмами необхідних їм ресурсів, які вони купують у сімейних господарств (робоча сила, земля, житло тощо);

2 - оплата урядовими органами праці державних службовців;

3 - доходи сімейних господарств від реалізації їхніх ресурсів (заробітна плата, проценти, дивіденди, рента тощо);

4 - витрати сімейних господарств на споживання;

5 - сплата сімейними господарствами чистих податків;

6 - сплата сімейними господарствами заощаджень, які спрямовуються на грошовий ринок;

7 - мобілізація фірмами на грошовому ринку коштів, необхідних їм для інвестицій;

8 - інвестиційні витрати фірм;

9 - мобілізація державою коштів на грошовому ринку (державні позики);

10 - державні закупки;

11 - оплата продуктів, що надходять в країну по імпорту;

12 - надходження в країну грошей зі світового ринку в оплату експорту;

13 - доходи фірм від реалізації товарів та послуг (національного продукту);

14 - чистий приплив грошових коштів (капіталу) зі світового ринку на внутрішній;

15 - чистий відплив грошових коштів (капіталу) зі на внутрішнього ринку на світовій.

3.2 Структура грошового обороту

Грошовий оборот являє собою рух грошей при виконанні ними своїх функції в готівковій та безготівковій формі.

Основою грошового обороту є суспільний розподіл праці і розвиток товарного виробництва. При цьому значно впливають на подальше розширення грошового обороту утворення загальнонаціональних і світових ринків.

Початку руху грошей передує їх концентрація у фізичних і юридичних осіб. Для того, щоб виник рух грошей, необхідно виникнення потреби в грошах у однієї чи іншої сторони. При укладанні угод гроші потрібні для обігу, платежів за товари і послуги. Їх обсяг визначається номінальним валовим внутрішнім продуктом. Чим більше загальна грошова маса, тим більша потреба в грошах для укладання угод.

Попит на гроші пред'являють і для накопичення, яке виступає в різних формах: вкладах в кредитних установах, цінних паперах, офіційних запасах.

Грошовий оборот здійснюється в двох формах: готівковий, безготівковий.

Готівковий оборот - рух готівки в сфері обігу і виконання ними двох функцій (засіб платежа і засіб обігу).

Готівкові гроші використовуються: для кругообігу товарів та послуг; для розрахунків, пов'язаних безпосередньо з рухом товарів та послуг, а саме: розрахунків по виплаті заробітної плати, премій, пособій, пенсій; по виплаті страхових відшкодувань; при оплаті цінних паперів і виплат по ним доходу; по платежам населення за комунальні послуги.

Готівково-грошовий оборот включає рух всієї наявної грошової маси за певний період часу між населенням і юридичними особами, між населенням і державними органами, між юридичними особами і державою.

Готівково-грошовий рух здійснюється з допомогою різних видів грошей: банкнот, монетарних монет, інших кредитних інструментів (векселів, чеків, кредитних карток).

Емісію готівки здійснює, як правило, центральний банк (в Україні - НБУ). Він випускає готівкові гроші в обіг і вилучає їх якщо вони прийшли в нездатність, а також заміняє гроші на нові зразки монет і купюр.

Розвиток кредитної системи і поява коштів клієнтів на рахунках в банках і інших кредитних установ призвели до виникнення безготівкового обороту.

Безготівковий оборот - рух вартості без участі наявних грошей: переказ грошових коштів по рахункам кредитних установ, залік взаємних вимог.

Безготівковий оборот здійснюється з допомогою чеків, векселів, кредитних карток і інших кредитних інструментів.

Розмір безготівкового обороту залежить від обсягу товарів в країні, рівня цін, ланковості розрахунків, а також розміру розподільчих і перерозподільчих відносин, що здійснюються через фінансову систему.

Безготівковий оборот має ряд переваг, сутність яких полягає в наступному:

значно знижуються суспільні витрати обігу;

створюються умови для державного регулювання грошового обігу;

покращується економічний стан суб'єктів грошового обігу, тому що зростає швидкість обігу грошових коштів;

з'являється можливість раціонально використовувати тимчасово вільні засоби, які знаходяться на рахунках в банку.

В залежності від економічного змісту та сфери застосування весь безготівковий обіг ділиться на дві частини: розрахунки по товарним та нетоварним операціям.

Розрахунки по товарних операціях за ТМЦ, надані послуги та виконані роботи. Саме вони є переважаючими, саме вони визначають характер та склад роботи фінансової служби підприємства в сфері розрахунків. Від безперебійності та планомірності цих розрахунків в значному ступені залежить стан всіх розрахунків підприємства, його фінансовий стан.

Розрахунки по нетоварних операціях - пов'язані з виконанням фінансових зобов'язань підприємства (одержання та повернення кредитів, сплати по них процентів; сплата податків та інших платежів в бюджет, сплата штрафів і т. ін.).

Між готівково-грошовим і безготівковим обігом існують взаємозв'язок і взаємозалежність: гроші постійно переходять з однієї сфери обігу в іншу, готівкові гроші змінюють форму на рахунку в кредитній установі та назад.

Таким чином, безготівковий оборот невіддільний від обороту наявних грошей і утворює разом з ним єдині гроші одного найменування.

3.3 Маса грошей, що обслуговує грошовий оборот, її склад та фактори, що визначають її зміну

Грошова маса - сукупність споживчих, платіжних і нагромаджених коштів, що обслуговує економічні зв'язки і належить фізичним і юридичним особам, а також державі.

Грошова маса є важливим кількісним показником грошей та складається з двох основних складових - активних грошей, що застосовуються в готівковому та безготівковому обороті та пасивних (накопичення та заощадження, резерви, залишки на рахунках).

На грошову масу впливає два фактора:

- кількість грошей в обігу;

- швидкість обігу грошей.

Обсяг грошової маси визначається державою - емітентом грошей, його законодавчою владою. Ріст емісії обумовлений потребами товарного обороту і держави.

В Україні головними причинами зростання грошової маси є: надмірний дефіцит державного бюджету та суттєве скорочення темпів виробництва та товарного обороту.

Показник маси грошей в обігу (М) має декілька значень (грошових агрегатів). НБУ визначає такі агрегати:

М0 = готівка в обігу;

М1 = М0 + залишки грошових вкладів на банківських рахунках до запитання;

М2 = М1 + залишки грошових вкладів на банківських строкових рахунках;

М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

Крім того, НБУ визначає показник що називається "грошовою базою". Він включає агрегат М 0, готівку в касах банків та резерви комерційних банків на їх рахунках в НБУ. Ці гроші не беруть участі в кредитному банківському обороті і додатково не збільшують масу грошей в обігу, а тільки служать базою для її зростання.

Кожний агрегат має певне призначення в практиці управління грошовим обігом, а всі разом вони дають цілісну картину структури, та динаміки грошової маси й грошового обігу.

3.4 Швидкість обігу грошей та її вплив на масу і стабільність грошей

Швидкість обігу грошей - являє собою інтенсивний рух грошей при виконанні ними функцій обігу і платежа.

Для розрахунку цього показника використовують такі методи:

1. Швидкість руху грошей в кругообігу вартості суспільного продукту або кругообігу доходів визначається як відношення ВНП або НД до грошової маси (агрегатів М 1 або М 2).

Цей показник свідчить про зв'язок між грошовим обігом і процесами економічного розвитку.

2. Обіговість грошей в платіжному обороті визначається відношенням суми грошей на банківських рахунках до середньорічної величини грошової маси в обігу.

Цей показник свідчить о швидкості безготівкових розрахунків.

Окрім цього використовуються загальноекономічні фактори, тобто циклічний розвиток виробництва, темпи його росту, рух цін, а також грошові (монетарні) фактори, тобто структура платіжного обороту (співвідношення готівкових і безготівкових грошей), розвиток кредитних операцій та взаєморозрахунків, рівень процентних ставок за кредит на грошовому ринку, а також упровадження комп'ютерів для операцій в кредитних установах і використання електронних грошей в розрахунках.

Крім того, значний вплив на швидкість обігу грошей здійснює періодичність виплати доходів, рівномірності виплат населенням своїх коштів, рівня нагромадження і накопичення.

Швидкість обігу грошей оберненопропорційна кількості грошей в обігу, тому прискорення їх обіговості означає ріст грошової маси. Збільшена грошова маса при незмінному обсязі товарів та послуг на ринку призводить до знецінення грошей, тобто в кінцевому результаті є одним з факторів інфляційного процесу.

3.5 Закон кількості грошей, необхідних для обороту, його суть, вимоги та наслідки порушення вимог

Щоб забезпечити стійкість грошей, необхідно витримувати пропорційність між товарною масою і обсягом грошових послуг населенню, з одного боку, і грошовою масою в обігу - з другого. Розвиток кредитних відносин і банківської справи сприяв зменшенню потреби в наявних грошових знаках. Кількість грошей, необхідних для обігу, визначається за формулою:

, (9.1)

де КГ - кількість грошей в обігу; ЦТ - сума цін товарів, що реалізуються; К - сума цін товарів, проданих в кредит; П - платежі, за якими настав строк оплати; ВР - взаємні розрахунки; О - число оборотів однойменної грошової одиниці; ГР - грошовий резерв для сфери обігу.

Перевищення кількості грошових одиниць в обігу над сумою товарних цін (і як результат - поява грошових одиниць, що не мають товарного покриття) призводить до інфляції.

3.6 Проблема монетизації Валового внутрішнього продукту

Виконуючи функції засобів обігу і платежу, гроші безперервно переміщуються від одного суб`єкта економіки до другого, обслуговуючи тим самим купівлю-продаж товарів та послуг, тобто реалізацію ВНП.

Процес руху грошей, що обслуговує реалізацію ВНП називається грошовим обігом.

Між процесом реалізації ВНП та грошового обігу існує внутрішній зв`язок: чим більший номінальний обсяг реалізації ВНП, тим більшим буде потік грошового обігу, і навпаки.

Номінальний ВНП визначається двома факторами: фізичним обсягом товарів та послуг, що реалізується (Q), та рівнем їх цін (P).

А обсяг грошового обсягу визначається масою грошей, що знаходяться в обігу (М), і швидкістю обігу грошової одиниці (V).

Згадані величини враховуються в рівнянні обліку:

, (3.1)

На його базі можна визначити закономірності зміни основних ринкових процесів і показників, зокрема: рівня товарних цін, швидкості обігу грошей, маси грошей в обігу (див.п.3.3 - 3.5).

Рівень товарних цін визначається рівнянням:

, (3.2)

Швидкість обігу грошей:

, (3.3)

Масу грошей в обігу характеризує рівняння:

, (3.4)

Це рівняння часто називають законом грошового обігу.

Питання наповнення грішми економіки є надто важливим для України. Вважається, що низький (порівняно з іншими державами) ступінь монетизації є чи не головною причиною зростання заборгованостей та інших численних негараздів.

Ступінь (рівень) монетизації економіки розраховується як частка від ділення грошей, що знаходяться в обігу, на обсяг ВВП. Обидва показники використовуються в натуральному виразі.

Приріст грошової маси, має своїм джерелом приріст ВВП. Зростання монетизації означає, що все більша і більша частка ВВП зберігається у грошовій формі і навпаки.

Таким чином, зростання ступеню монетизації вказує на зростання мобільності економіки, за зростання потенціальної гнучкості поведінки економічних суб'єктів.

3.7 Механізм поповнення маси грошей в обороті

При розгляді цього питання необхідно зауважити, що поняття "випуск грошей" та "емісія грошей" не є тотожними. Так випуск грошей в оборот відбувається постійно. Безготівкові гроші випускаються в оборот, коли комерційні банки надають позику своїм клієнтам, а готівкові - коли банки в процесі здійснення касових операцій надають їх клієнтам з своїх операційних кас.

Емісія - випуск грошей в оборот, який призводить до загального зростання грошової маси в обігу.

Емісія грошей у їх широкому розумінні здійснюється на двох рівнях: першій - Центральні банки, другий - Комерційні банки та прирівняні до них за функціональним призначенням фінансово-кредитної установи.

Емісія безготівкових грошей відбувається системою комерційних банків, готівки - Центральним банком (в Україні - Національним банком).

Центральним банкам належить виняткове право здійснення банкнотної емісії. Чинним законодавством таке право не надається кожному з інших банків будь-якої держави. Право емісії банкнот не мають і міністерства фінансів (казначейства, скарбниці).

Як в умовах золотого стандарту, так у в умовах сьогодення зберігається принцип товарного забезпечення банкнотної емісії на кредитних засадах. Проте на відміну від золотого стандарту не діє механізм реалізації функцій кошторисної скарбниці за яким кількість в обігу паперових грошей, у тому числі банкнот, урівноважувалася з урахуванням відповідного коефіцієнту наявним золотим запасом. Еволюційно розвиток емісійного процесу пішов в іншому напрямку - почали зміцнюватися інституційні структури та механізм функціонального регулювання грошової системи. Помітно зросла в цьому роль головної ланки - Центрального банку.

Існують три напрямки емісійної діяльності Центрального банку:

фінансування дефіциту державного бюджету через здійснення операцій на ринку державних цінних паперів;

рефінансування комерційних банків - надання в їх розпорядження певної суми платіжних інструментів;

закупівля за національні гроші іноземної валюти, яка спрямовується в офіційні валютні резерви.

Механізм емісії діє на основі банківського (кредитного, депозитного) мультиплікатора. Банківський, кредитний та депозитний мультиплікатори характеризують механізм мультиплікації з різних позицій.

Банківський мультиплікатор характеризує процес мультиплікації з позиції суб'єктів мультиплікації та діє незалежно від того, кому надана кредити: комерційним банкам або уряду. Крім того він може бути задіяний і в тому випадку, коли Національний банк купує у комерційних цінні папери або валюту. Внаслідок цього зменшуються ресурси банків, що вкладені в активні операції, зростаються вільні резерви цих банків, які використовуються для кредитних операцій, тобто включається механізм банківського мультиплікатора. "Включити" цей механізм Національний банк може й тоді, коли він зменшить норму обов'язкових резервів.

Депозитний мультиплікатор відображає об'єкт мультиплікації - гроші на депозитних рахунках комерційних банків.

Кредитний мультиплікатор - розкриває двигун процесу мультиплікації, тобто те, що вона може здійснюватись тільки в результаті кредитування господарства.

Управляє механізмом банківського мультиплікатора, а, як наслідок, емісією безготівкових грошей, виключно Національний банк, в той час, як емісія здійснюється системою комерційних банків.

Комерційні банки утворюють банківські гроші наданням своїм клієнтам кредитних позик. Коли банки надають позики, грошова маса зростає, а коли отримана позика повертається - зменшується.

Здатність будь-якого комерційного банку утворювати банківські гроші (здійснювати емісію грошей) залежить від розміру наднормативної суми його резерву. Банк може видавати нові позички і утворювати додаткові гроші лише тоді, коли має вільні резерви, тобто резерви, що перевищують установлену законом мінімальну суму, яку він за будь-яких умов повинен зберігати.

Обов'язковий банківський резерв є часткою (нормою у відсотках) банківських депозитів та інших пасивів, отриманих банком з інших джерел, яка згідно з законодавством або встановленими нормативними актами має зберігатись у формі касової готівки комерційних банків та інших депозитів у Центральному банку.

За допомогою регулювання норми обов'язкового резерву вирішується декілька завдань: по-перше, нормативне визначення обов'язкових резервів має метою забезпечення захисту інтересів клієнтів і надійності комерційних банків, підтримки їх ліквідності; по-друге, при виникненні нестандартних ситуацій комерційні банки мають можливість отримати додаткову суму готівки в Національному банку; по-третє, вони використовуються як провідний важіль регулювання можливостей комерційних банків здійснювати емісію банківських грошей (за допомогою високої норми резерву звужувати таку емісію, низької - стимулювати).

При визначенні потенційних можливостей розвитку емісійного процесу і відповідно до цього - прогнозування динаміки грошової маси використовується показник грошової бази. За змістом грошова база - це об'єднуючий показник резервних грошей наявної в країні банківської системи, на підвалинах якої через ефект кредитного мультиплікатора формується загальна маса грошей, що перебуває в обігу.

Ефект кредитного мультиплікатора полягає в автоматичному розширенні емісійного процесу, що здійснюється багаторазовим примноженням сформованих у банківській системі нових резервів. Мультиплікаційний ефект характеризує спосіб функціонування не окремого банку, а банківської кредитної системи в цілому. При цьому реалізується принцип: "те, що не в змозі зробити окремий банк, здатні зробити всі банки разом". Йдеться про кумулятивне зростання грошової маси на підставі того, що резерви рухаються від одного економічного суб'єкта до іншого - від банку до економічного агента в нефінансовому секторі, і назад - знову до банку.

Процес мультиплікатора пов'язаний з надходженням нових грошей (депозитів) у систему комерційних банків. Таке надходження може здійснюватися у різних формах:

надходженням готівки;

проведенням операцій на відкритому ринку цінних паперів казначейства

надходженням чеків, виписаних на інший банк;

отриманням прямих кредитів від Національного банку.

Процес мультиплікатора є непреривним. Розраховують коефіцієнт мультиплікації який відображає наскільки в певний період часу зросла грошова маса в обігу.

Розглянемо взаємодію чинників, що впливають на пропозицію грошей (формування грошової маси) з боку банківської системи (див. рисунок 3.2). У верхній частині схеми представлено групу чинників, які впливають на формування грошової бази, від якої залежить величина наднормативних резервів. У нижній частині - визначено чинники, від яких залежить величина коефіцієнта експансії (кредитного мультиплікатора). Взаємодія двох величин - грошової бази і грошового мультиплікатора визначає потенційні можливості банківської системи з забезпеченні приросту грошової маси, додаткової пропозиції грошей.



Рисунок 3.2 - Чинники, що впливають на зростання грошової маси

3.8 Суть та характеристика сучасних засоби платежу, що обслуговують грошовий обіг

До сучасних засобів платежу, що обслуговують грошовий обіг відносять: векселі, банкноти, розмінну монету, чеки, депозитні гроші, кредитні картки.

Вексель - це цінний папір, письмове боргове зобов'язання чітко встановленої форми, яке дає його володарю (векселедержателю) безперечне право по закінченню строку вимагати від боржника сплати зазначеної суми.

Виділяють 2 види векселів:

– простий - письмова обіцянка сплатити. Застосовується у вигляді комерційного паперу без спеціального забезпечення у товарних угодах на строк, а також при прямому одержанні позики фірмою;

– переводний (тратта) - це письмовий наказ векселедержателя (трасанту), адресований платнику (трасату), про сплату вказаної у векселі суми грошей третій особі - першому держателю векселя (ремітенту).

Характерними особливостями векселя є:

– абстрактність - на векселі не вказаний конкретний вид угоди;

– безсуперечність - обов'язкова оплата боргу аж до прийняття примусових заходів після складання нотаріусом акту про протест;

– обіговість - передача векселя як платіжного засобу іншим особам з передаточним написом на його звороті (жиро або індосамент), що утворює можливість взаємного заліку вексельних зобов'язань.

Використання векселів має ряд переваг, а саме:

– для покупця товару - скорочення потреби в обігових коштах, залучення до оплати за товар третьої особи, який має кошти, а також можливість використання для оплати товару векселів, одержаних від своїх боржників;

– для продавця товару - підвищення гарантій оплати за рахунок поручителя у відповідальності всіх векселедавців перед векселедержателем;

– можливість продажу векселів до строку їх погашення боржниками і одержання необхідних обігових коштів.

Недоліком використання векселів можна вважати те, що крім договору постачання вимагається оформлення ще одного документа - векселя. Для цього покупець повинен в окремих випадках одержати згоду надійного поручителя - банка.

...