Суть і функції грошей. Основні типи грошових систем, їх еволюція

– придушена - знаходить вираження в рості незадоволеного попиту і грошових накопичень населення, які не знаходять реалізації.

Крім того можна назвати кредитну інфляцію; інфляцію зумовлену податками; структурну інфляцію, інфляцію заробітної плати та інші різновиди.

Отже інфляцію не можна пов'язувати чи ототожнювати з одним фактором або конкретною причиною, вона відбиває всі недуги економіки.

Наслідки інфляції складні і різноманітні. Невеликі її темпи сприяють росту цін і норми прибутку, тобто тимчасово пожвавлюють кон'юнктуру. З поглибленням кризи інфляція перетворюється в суттєві перешкоди для виробництва, загострюють соціальну і економічну напругу в суспільстві.

Таким чином, відновлення нормального функціонування грошової системи і ліквідація інфляції можливе лише на основі подолання негативних економічних і суспільних явищ. Крім цього, існують заходи які безпосередньо спрямовані на подолання інфляції. Це насамперед, вилучення надлишкових знаків з обігу (дефляція); дорівнювання старих грошей до нуля і випуск нових (нуліфікація); зниження курсу одиниці паперових грошей (девальвація) тощо.

5.8 Грошові реформи: поняття, цілі та види грошових реформ. Особливості проведення грошової реформи в Україні

Грошові реформи - це цілеспрямовані перетворення, з допомогою яких здійснюються рішучі комплексні заходи спрямовані на оздоровлення економіки, фінансів, грошового обігу.

Для України актуальність сучасної грошової реформи обумовлена необхідністю створити ефективну і надійну грошову систему.

Існують два основні методи проведення грошових реформ:

метод блокування грошових розрахунків на визначений або невизначений строк, що надає уряду свободу дії;

метод списання готівки і заощаджень населення на банківських рахунках і одночасній заміни на нову грошову одиниць за єдиним або диференційованим співвідношенням.

Для визначення конкретних методів проведення грошових реформ, вибору тієї, або іншої політики важливим є діагностика поточної економічної ситуації.

Україна першою серед країн, що входили до колишнього СРСР, почала будувати власну грошову систему, набувати досвіду емісійної справи, опановувати складний механізм грошово-кредитної політики. На початку 1992 року республіка змогла уникнути платіжної кризи, незважаючи на те, що з вересня 1991 року Україна практично не отримувала від ЦБ РФ нових рубльових надходжень. Не надійшли вони й напередодні 1992 року коли країна була вимушена слідом за Росією піти на лібералізацію цін - їх майже десятикратне підвищення. Зрозуміло, що за цих умов запровадження з 10 січня 1992 року в обіг купонів багаторазового користування як доповнення дорублевої готівкової маси було чи не єдино можливим проколом забезпечення хоча б відносного збалансування грошового обігу та відповідного обслуговування товарного ринку.

Коротко розглянемо загальну схему впровадження в структуру грошового обігу купоно-карбованця (при цьому використана система паралельного обігу, за якої частка виплати всіх видів доходів населення у новій грошовій одиниці мала розширятися поступово відповідно до наповнення товарного ринку). Передбачалося, що поетапне ("м'яке") запровадження в обіг купоно-карбованця забезпечити йому не лише достатню купівельну спроможність, а й певні конкретні переваги порівняно з російським рублем. При цьому уявлялося, що купон як тимчасова грошова одиниця використовуватиметься в обігу обмежений відтінок часу - не більше 4 - 6 місяців.

Проте ці та інші загалом достатньо коректні принципи впровадження в обіг нової грошової одиниці не виправдались. Розглянемо, що спричинило зволікання із запровадженням в обіг повноцінної банкноти - гривні та різке знецінення купоно-карбованця.

Аналізуючи ці питання, слід передовсім зважити на те, що запровадження купона збіглось у часі з періодом глибокого спаду виробництва. У січні 1992 р. обсяг промислового виробництва скоротився на 19,8% в т.ч. товарів широкого вжитку -- на 28,1% продуктів харчування на 41,2%. Роздрібний товарообіг знизився у порівняльних цінах на 61%.

Звісно, за таких умов купівельна спроможність будь якого засобу платежу мала падати. Одначе купон, завдяки використанню системи паралельного обігу і узгодженню його емісії з наявною товарною масою, зберігав пристойну купівельну спроможність. Характерним є й те, що протягом січня - березня 1992 року на "чорному" ринку вартість купона була вищою від вартості російського рубля.

Однак надалі не було дотримано схеми, за якої купон мав упроваджуватись у готівковий обіг в обсягах, адекватних наявній товарній масі. На 10 січня 1992 р. кожному громадянинові України було виплачено по 200 купонів, що ставило приблизно 25% середньомісячної платні. Малося на увазі, що цей відсоток зростатиме поступово. Але сталося так, що під впливом нестачі рублевої маси, а також суб'єктивних (здебільшого політичних) чинників вже в березні практично весь готівковий обіг було переведено на купонне обслуговування. Відтак нова грошова одиниця була позбавлена механізму, що мав автоматично підтримувати її відносну стабільність.

У цей період виникли складнощі й іншого порядку. В результаті повної купонізації сфери готівкового обігу відбувся її механічний відрив від обігу безготівкового. Останній продовжував обслуговуватися російським рублем. Ситуація не змінилася і з 1 липня 1992 р., коли Росія в ініціативному порядку запровадила нову систему взаєморозрахунків у рублевій зоні - здійснення взаємних платежів через кореспондентські рахунки, які проходили лише через розрахунково-кореспондентський центр у центральному банку РФ. В результаті рубель втратив функцію єдиної грошової одиниці. Рублі, що оберталися в різних країнах СНД, стали неоднозначними за своїм вартісним змістом. Це означало фактичний розпад рублевої зони, ініціатором якого стала Росія.

За таких умов Україна мусила б негайно запровадити купон у безготівковий обіг і встановити його офіційний курс до російського рубля. Однак цього не сталося. Утворилася спотворена ситуація, за якої валютний курс купона у процесі його використання в готівковому та безготівковому обігу роздвоївся. Внаслідок цього виникла можливість здійснення масових фінансових спекуляцій, пов'язаних з переведенням грошей з однієї форми обігу в іншу. Водночас з'явилися стимули касових переведень безготівкових капіталів з України в Росію. Лише у 3-му кварталі 1992 р. такі переведення склали 447 млрд.руб. Можна констатувати: підрив конкурентних переваг, що їх свого часу мала економіка України відносно Росії, стався саме через це.

7 листопада 1992 р. Президент України підписав Указ "Про реформу грошової системи України", за яким з 12.11.1992 р. купоно-карбованець було впроваджено і у сферу безготівкового обігу. Функції рубля в грошовому обігу на території України припинилися. Із введенням у безготівковий обіг український купоно-карбованець отримав статус тимчасової національної валюти. Він став єдиним на території республіки офіційним засобом платежу. Так завершився в Україні перший етап грошової реформи.

Та зроблено це було надто пізно. Ситуація, що склалась у сфері грошового обігу, характеризувалася тим, що позитивний потенціал купоно-карбованця себе практично вичерпав. Стало очевидним, що його знецінення триватиме. За цих умов особливої гостроти набуло питання про рішуче прискорення другого етапу грошової реформи - запровадження в обіг гривні. Однак і в даному разі офіційна позиція про необхідність попередньої стабілізації економіки знову виявилась, як засвідчує практика, недостатньо коректною. Неефективність стабілізаційних заходів, що здійснювалися урядом протягом 1993 року, значною мірою пояснюється не стільки глибиною спаду виробництва (в Росії та Казахстані, приміром, спад промислового виробництва був майже вдвічі вищим від України), а передовсім слабкістю грошової системи. Статус грошової одиниці, яку слід замінити, обмежує можливості її використання як підвалини загального оздоровлення економіки, посилення її ринкової орієнтації. Тимчасова грошова одиниця не може виконувати одну з найважливіших функцій ринкового господарства - функцію нагромадження, без реалізації якої не можна подолати кризу виробництва, зупинити інфляцію, відплив капіталу, вирішувати складні питання приватизації, проблеми платіжного балансу. Слід враховувати і значні політичні втрати, що несе Україна від зволікання із запровадженням в обіг власної грошової одиниці, зниженням у зв'язку з цим її міжнародного престижу.

Розглянуті питання є свідченням того, що структурна перебудова, стабілізація та зміцнення грошової системи України являє собою винятково складний, тривалий (проре не нескінченний) у часовому вимірі поетапний процес, який потребує всебічно виважених, рішучих кваліфікованих рішень.

Можна стверджувати, що однією з основних причин велетенських втрат України на шляху ринкової трансформації її економіки стала млявість і концептуальна невизначеність грошово-кредитної та валютної політики 1992-1994рр.

Поліпшення макроекономічної ситуації в Україні, яке було досягнуто після 1994 року більш послідовним і активним застосуванням ринкових механізмів, створило належні умови для проведення у 1996 році завершального етапу грошової реформи.

Метою грошової реформи 1996 р. була не тільки заміна тимчасової грошової одиниці - українського карбованця - на повноцінну національну валюту - гривню, а і закріплення фінансової стабільності, прискорення розрахунків і впровадження грошового обігу, перетворення грошей у важливий стимулюючий фактор економічного і соціального розвитку.

Зауважимо, що грошова реформа була проведена в короткі строки (протягом двох тижнів (з 2 по 16 вересня 1996 р.)) організовано і без значних соціальних конфліктів. Під час реформи було забезпечено недоторканість заощаджень населення.

Всього за період реформи населенням пред'явлено для обміну готівки на загальну суму 200,3 трлн.крб. За станом на 1.01.1998 року загальний обсяг обміняних карбованців на гривні досяг 331,4 трлн.крб., залишилося непред'явлених до обміну 6,7 трлн.крб., або 2% від загальної суми емісії карбованців.

Головним досягненням проведення реформи було те що вдалося утримати стабільність на грошовому, споживчому і валютному ринках.

Проведення реформи прискорило рух грошей і сприяло поліпшенню стану грошово-кредитного ринку України. За рахунок збільшення строкових депозитів суб'єктів господарювання та населення зросла ліквідність комерційних банків. Намітилась тенденція зростання обсягів довгострокового кредитування. Поліпшилась структура грошової маси. Прискореними темпами відбувалось залучення коштів населення на депозити в комерційних банках. Ця тенденція зберігалась під час реформи і після її закінчення.

Грошова реформа в Україні - надзвичайна подія для нашої держави, в результаті якої створено один з невід'ємних атрибутів державності - національні гроші.

Размещено на Allbest.ru