Аналіз та оцінка фінансового-економічного стану підприємства
Оцінка та методи проведення діагностики фінансово-економічного стану підприємства згідно законодавчої бази. Економічне обґрунтування заходів щодо поліпшення матеріального стану. Розрахунок проектних показників. Стимулювання охорони праці на підприємстві.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.05.2017 |
| Размер файла | 2,0 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Аналіз та оцінка фінансового-економічного стану підприємства
Зміст
Вступ
Розділ 1. Оцінка та методи проведення діагностики фінансово-економічного стану підприємства
1.1 Роль оцінки фінансово-економічного стану підприємства
1.2 Методи діагностики фінансово-економічного стану підприємства
1.3 Групи показників оцінки фінансово-економічного стану підприємства
1.4 Законодавча база оцінки фінансово-економічного стану підприємства
Розділ 2. Аналіз результатів виробничо-господарської діяльності філії "Новомосковської ДЕД"
2.1 Загальна характеристика діяльності підприємства
2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників
2.3 Діагностика фінансового стану
2.4 Аналіз основних показників фінансового стану
Розділ 3. Техніко-економічне обґрунтування заходів щодо поліпшення фінансово-економічного стану підприємства
3.1 Розробка рекомендацій, що до поліпшення фінансово-економічного стану "Новомосковської ДЕД"
3.2 Економічне обґрунтування запропонованих заходів
3.3 Розрахунок проектних показників
Розділ 4. Охорона праці
4.1 Економічне стимулювання охорони праці на підприємстві
4.2 Безпека праці при виконанні робіт з ремонту автомобільних доріг
4.3 Пожежна безпека в адміністративному приміщенні
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
Актуальність теми. В сучасних умовах господарювання аналіз фінансово-економічного стану підприємства є важливою вихідною основою для прийняття управлінських рішень. Основною задачею аналізу діяльності підприємства є системне, комплексне вивчення його виробничо-господарської і фінансової діяльності з метою об'єктивної оцінки досягнутих результатів та встановлення реальних шляхів подальшого підвищення ефективності діяльності.
Управлінські рішення приймаються як для удосконалення процесів виробництва в цілому, так і для їх окремих елементів. В системі управління виробництвом економічний та фінансовий аналіз є поєднуючою ланкою між збором інформації та прийняттям управлінських рішень. Їх значення полягає в тому, що вони є головними засобами виявлення резервів підвищення ефективності операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, удосконалення механізму господарювання.
Економічний та фінансовий аналіз тісно пов'язані з плануванням і є його складовою частиною та основою.
Головною ціллю фінансового аналізу є оцінка фінансово-економічного стану підприємства, результатів його виробничо-господарської та фінансової діяльності. Оскільки фінансово-економічний стан підприємства характеризується сукупністю показників, що відображають процес формування та використання його ресурсів, то він відображає кінцеві результати діяльності підприємства. Відповідно, фінансово-економічний аналіз є обов'язковим елементом як фінансового менеджменту на підприємстві, так і економічних взаємовідносин його з партнерами, з фінансово-кредитною системою, з податковими органами.
Значна кількість підприємств в Україні має незадовільну структуру капіталу та відчуває нестачу оборотних коштів. За своєчасної розробки та впровадження заходів, спрямованих на поліпшення фінансового стану в довгостроковому періоді, такі підприємства можуть збільшити свій майновий потенціал, відновити платоспроможність та прибутковість. Попередження розвитку негативних кризових явищ на підприємстві є можливим тільки за систематичного забезпечення управлінського персоналу інформацією про поточний рівень фінансової стійкості та здатності підприємства до подальшого розвитку. Така фінансово-аналітична інформація повинна отримуватися за результатами оцінювання фінансового стану підприємства.
Важливість аналізу й оцінки фінансового стану, діагностики нерозв'язаних проблем та визначення шляхів покращення фінансового стану підприємства визначає актуальність даного дослідження.
Мета та задачі дипломної роботи. Метою проведеної роботи є аналіз та оцінка фінансового-економічного стану підприємства, розробка та обґрунтування заходів спрямованих на поліпшення фінансово-економічного стану підприємства.
Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення наступних завдань:
- збір матеріалів статистичного обліку та фінансової звітності на підприємстві;
- розгляд теоретичних положень економічного аналізу та фінансової діагностики стану сучасного підприємства;
- аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства;
- аналіз фінансового стану підприємства;
- оцінка загальної ефективності роботи підприємства;
- розробка заходів щодо поліпшення фінансового стану підприємства.
Об'єктом дослідження є філія "Новомосковська дорожньо-експлуатаційна дільниця".
Предметом дослідження є фінансово-економічний стан підприємства та система показників, які відображають ефективність використання фінансово-економічних ресурсів.
Інформаційною базою для роботи є: дані бухгалтерського обліку та статистичної звітності підприємства; наукові періодичні видання; інтернет ресурси.
Розділ 1. Оцінка та методи проведення діагностики фінансово-економічного стану підприємства
1.1 Роль оцінки фінансово-економічного стану підприємства
Сьогодні під час бурхливого розвитку кризової ситуації в Україна та в світі в цілому, зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового-економічного стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.
Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансово-економічного стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансово-економічного стану підприємств. Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.
Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.
Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан
Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.
Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.
Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.
Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.
Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.
Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.
Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.
Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.
Основними завданнями аналізу фінансового стану є:
- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;
- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;
- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;
- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;
- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.
Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.
Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.
У результаті фінансового аналізу керівництво одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.
При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства.
Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.
Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Обидва види аналізу взаємозв'язані, мають спільну інформаційну базу (рис. 1.1).
Рис. 1.1 - Місце фінансового аналізу в загальній системі аналізу господарської діяльності підприємства
Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:
орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;
- множинність об'єктів-користувачів;
- різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;
- максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.
Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:
· аналіз абсолютних показників прибутку;
· аналіз показників рентабельності;
· аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;
· аналіз ефективності використання залученого капіталу;
· економічна діагностика фінансового стану підприємства.
На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов'язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.
Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:
- аналіз майна (капіталу) підприємства;
- аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;
- оцінка ділової активності підприємства;
- аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;
- аналіз кредитоспроможності підприємства;
- оцінка використання майна та вкладеного капіталу;
- аналіз власних фінансових ресурсів;
- аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;
- аналіз самоокупності підприємства.
Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.
Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.
1.2 Методи діагностики фінансово-економічного стану підприємства
Дослідження методологічної бази фінансово-економічної діагностики свідчить про наявність значного різноманіття методичних підходів, що представлені у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях.
Фактично будь-яку методику прогнозування банкрутства, оцінки кредитоспроможності позичальника, аналізу інвестиційної привабливості підприємства можна вважати такою, що присвячена проблематиці фінансово-економічної діагностики. Велика кількість використовуваних у науці та практиці господарювання методик фінансово-економічної діагностики підприємств зумовила необхідність їх класифікації.
За методом, що покладений в основу фінансово-економічної діагностики, доцільно виділити такі групи методик: трансформаційні, вертикального та горизонтального аналізу звітності, методики, що використовують формалізовані критерії, методи дискримінантного аналізу, аналіз коефіцієнтів та аналіз грошових потоків.
Трансформаційні методики спрямовані в основному на перетворення звітності в більш зручний для сприйняття вигляд (агрегування статей, трансформація в закордонні форми звітності і т.д.). При цьому використовуються офіційні індекси інфляції, іноземні валюти й оцінки експертів, покликані в першу чергу забезпечити порівнянність даних різних звітних періодів. Однак адекватність подібних методів обмежує ряд факторів:
- рух коштів звичайно відбувається нерівномірно протягом періоду, приведення ж здійснюється на окремі звітні дати;
- реальні темпи інфляції звичайно істотно відрізняються для окремих категорій активів і навіть різних видів активів у групі, у той час як приведення здійснюється єдиним усередненим індексом;
- не враховуються аспекти зміни ринкової вартості активів під впливом мінливих оцінок ризиків. Таким чином, блок трансформаційних методик носить суто дескриптивний характер.
Вертикальний аналіз спрямований на дослідження змін структури активів і зобов'язань підприємства, зіставлення даної структури з деяким ідеальним шаблоном. Горизонтальний аналіз звітності передбачає вивчення тенденцій розвитку підприємства й екстраполяцію їх на майбутнє, при цьому висновок робиться, як правило, не більш ніж по двох звітних датах.
Одним зі шляхів здійснення фінансово-економічної діагностики підприємства є використання моделей передбачення неплатоспроможності, розроблених на основі методу дискримінантного аналізу - так званих "Z-коефіцієнтів" (z-score technique) - показників ймовірності банкрутства. Даний підхід базується на:
- дослідженні емпіричної інформації про минулий і поточний фінансовий стан обраної сукупності підприємств, що працюють успішно або знаходяться на межі банкрутства;
- виборі основних показників діяльності підприємства, які формують уявлення дослідника про майбутній розвиток компанії;
- визначенні ступеня впливу кожного з обраних показників на можливість банкрутства організації;
- формуванні узагальненої формули розрахунку ймовірності банкрутства підприємства.
Методики, що використовують метод формалізованих критеріїв, представлені моделлю Арґенті, методичними рекомендаціями Комітету Великобританії з узагальнення практики аудиту.
До методик аналізу коефіцієнтів належать законодавчо затверджені методики України, Російської Федерації та інших країн. При здійсненні такої діагностики застосовують наступні прийоми порівняння: нормативний (порівняння фактичних значень показників з їх нормативними значеннями); бенчмаркінг (порівняння показників об'єкта аналізу з параметрами аналогічного підприємства або лідера галузі).
До останньої групи моделей належать методики аналізу грошових потоків. Дослідження руху грошових коштів полягає у вивченні обсягів і структури їх надходжень та витрачання, визначенні основних джерел притоку та напрямків відтоку коштів, а також порівняння за обсягами і часом вхідних та вихідних потоків, їх збалансованості. Перевагою методу аналізу фінансових потоків є простота остаточних розрахунків, наочність отриманих результатів, достатня їх інформативність для прийняття управлінських рішень. Однак цей метод має й кілька суттєвих недоліків: достатньо важко спрогнозувати обсяги надходження грошових коштів та обсяги майбутніх виплат на далеку перспективу з необхідним рівнем точності; необхідним є наявність детальних і точних даних аналітичного обліку.
Модель, запропонована вітчизняними дослідниками Л. Лігоненко та Г. Ковальчуком поєднує метод аналізу коефіцієнтів і метод аналізу грошових потоків .
За другою ознакою класифікації - обов'язковістю використання - виділяємо два види методик. Перша - законодавчо регламентовані, цю групу складають моделі розроблені і впроваджені у юридичну та економічну практику державними органами, відповідальними за регулювання процесів банкрутства господарюючих суб'єктів. Як правило, господарські суди, податкові органи використовують такі методики для провадження справи про банкрутство. Друга - вільні методи, які нерегламентовані законодавчо.
За третьою ознакою - наявність результуючого показника - слід виділити дві групи методик: без результуючого (підсумкового) показника (модель Лігоненко-Ковальчука) та з узагальнюючим показником. Моделі останньої групи є більш зручними, адже дають змогу досліднику отримати кількісну оцінку стану підприємства. Така оцінка може бути як рейтинговою (методика Донцової-Нікіфорової), так і ймовірнісною (модель Колана-Голдера, методика Іркутської державної економічної академії, моделі Альтмана) .
Класифікація методик фінансово-економічної діагностики зображена на рис.1.2.
Рис.1.2 - Класифікація методик фінансово-економічної діагностики
Отже, в економічній теорії та практиці існує значна кількість методичних підходів до здійснення фінансової діагностики господарюючих суб'єктів, що є важливою складовою системи запобігання кризовим явищам на підприємстві. При цьому існує необхідність моніторингу не лише внутрішніх умов діяльності, а й зовнішнього середовища суб'єкта господарювання. Тому доцільно застосовувати різноманітні підходи та методики, що найбільш адекватно відображають реальний стан підприємства, його сильні та слабкі сторони. Поряд з цим, різноманітність методичних підходів до фінансової діагностики кожного окремо взятого підприємства, зумовлює необхідність розробки єдиної методології. При діагностиці фінансового стану підприємства недостатньо розрахувати лише стандартні показники, тому що отриманий результат не віддзеркалюватиме впливу низки чинників, які можуть занизити або завищити рівень цих показників.
1.3 Групи показників оцінки фінансово-економічного стану підприємства
Фінансовий стан підприємства - це показник його фінансової конкурентоспроможності щодо виконання своїх зобов'язань.
Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Тому об'єктивна оцінка фінансового стану може здійснюватися лише за допомогою системи показників, що детально та всебічно характеризують господарську діяльність підприємства.
Показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність встановлення або продовження з ним відносин.
Особливе значення має об'єктивна фінансова оцінка підприємства для його власників, оскільки жоден власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку, які можна виявити тільки на підставі своєчасної оцінки фінансового стану суб'єкта господарювання.
Баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи та пасиви (зобов'язання та власний капітал), які ним контролюються.
Активи підприємства (ліва сторона балансу) - це все наявне майно разом з борговими правами. При цьому вони згруповані за господарським призначенням і розташовані згори донизу за правилом зростаючої ліквідності. Перший розділ - необоротні активи, інші - поточні, тобто ті, що обертаються скоріше. При цьому чим нижче розташований рядок, тим вища ліквідність відображених там активів.
Пасиви (права сторона балансу) - це джерела утворення активів, тобто кошти власні та позикові. У свою чергу позикові кошти поділяються на фінансові зобов'язання (кредити), які можуть бути довгостроковими і поточними, та ті кошти, що ніхто насправді не мав на меті позичати підприємству, вони утворюються поточною господарською діяльністю (кредиторська заборгованість). Серед останніх є ще так звані стійкі пасиви: заборгованість по оплаті праці, перед бюджетом, органами соціального страхування та позабюджетними фондами. Крім того, пасиви підприємства за балансом діляться на власний капітал і зобов'язання.
Зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій та погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.
Звіт про власний капітал - звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
Звіт про фінансові результати - звіт про доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства.
Звіт про фінансово-майновий стан підприємства відображає формування та використання фондів, рух основних засобів, оборотних активів, матеріальних збитків, об'єктів соціальної сфери та позабалансових активів і пасивів.
Звіт про рух грошових коштів - звіт, який відображає надходження та видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді.
Примітки до фінансових звітів - сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів.
Пояснювальна записка - сукупність показників і пояснень основних факторів, що вплинули на господарські та фінансові результати роботи підприємства. Для засновників, акціонерів, інвесторів великий інтерес має інформація про динаміку порівняно з минулим і майбутніми періодами виробничого й соціального розвитку, рентабельності окремих видів виробничої діяльності та фінансових вкладень, характеристика чинників, включаючи курс іноземних валют, а також джерел постачання та ринків збуту, які позитивно чи негативно вплинули на діяльність підприємства, показники технічної озброєності та ефективності капітальних вкладень, кількість акцій, випущених, оплачених, неоплачених чи оплачених частково, номінальна та балансова вартість акцій, кількість акцій, що перебувають у власності самого підприємства, про наявність на початок і кінець звітного періоду окремих видів дебіторської заборгованості (із зазначенням переліку і суми заборгованості найбільших дебіторів) та кредиторської заборгованості в розрізі строків її утворення, за якими дебіторами і чому створено резерв сумнівних боргів, про обсяги реалізації за видами діяльності, бартерними контрактами і географічними зонами збуту продукції (робіт, послуг), про видані й отримані застави (забезпечення) зобов'язань та платежів, про всі значні події, що відбулися після закінчення звітного періоду, які мали або можуть мати суттєвий вплив на діяльність підприємства в майбутньому та оцінку фінансового стану.
Найбільш загальну оцінку фінансового стану підприємства здійснюють за можливістю продажу майна і перетворення його в грошові кошти. Майно підприємства за рівнем ліквідності, а зобов'язання за терміновістю оплати можна поділити на 4 групи
Для визначення рівня ліквідності підприємства слід порівняти активи, які можна реалізувати до певного строку, із зобов'язаннями, які до цього строку повинні бути оплачені.
Активи мають властивість перетворюватись в гроші, а зобов'язання погашатись і зникати в міру їх оплати. Підприємство слід вважати абсолютно ліквідним, якщо між окремими видами активів і зобов'язань мають місце наступні співвідношення:
А1 > З1 ; А2 > З2 ; А3 > З3 ; А4 > З4 . (1.1)
Для оцінки фінансового стану підприємства за його балансом вивчають наступні показники.
1. Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності визначають за балансом як відношення суми грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень (сума рядків 220-240, тут і далі інформація за статтями балансу) до короткострокових (поточних) зобов'язань (рядок 620 - усього за розділом ІV пасиву). Він характеризує, наскільки короткострокові (поточні) зобов'язання можуть бути негайно погашені швидколіквідним майном. Нормативне значення цього показника 0,2-0,25. Цей показник має важливе значення для постачальників і банків, які кредитують підприємство.
2. Проміжний коефіцієнт покриття (ліквідності) визначають за балансом як частку від ділення суми грошових коштів і дебіторської заборгованості (суми рядків 150-250) до короткострокових зобов'язань (рядок 620 - усього за розділом ІV пасиву).
Він показує наскільки короткострокові зобов'язання можуть бути погашені за рахунок грошових коштів, а також дебіторською заборгованістю. Нормативне значення цього показника 0,5-0,7, а за визначенням окремих економістів - не менше 0,7-0,8.
3. Загальний коефіцієнт покриття (поточний коефіцієнт ліквідності) визначають за балансом як відношення вартості оборотних активів (рядок 260-усього за розділом ІІ активу) до короткострокових зобов'язань (рядок 620 - усього за розділом ІV пасиву). Він характеризує наскільки обсяг поточних зобов'язань за кредитами і розрахунками підприємства може погашатись за рахунок всіх мобілізованих оборотних активів. Нормативне значення цього показника 1,0-2,0, а за визначенням окремих економістів - не менше 2,0-2,5. Найнижча межа забезпечує покриття оборотними активами короткострокових зобов'язань підприємства. Значне перевищення оборотних активів розміру короткострокових зобов'язань також не бажане і свідчить про неефективне використання підприємством свого майна.
4. Коефіцієнт власності (автономії) визначають відношенням власного капіталу (власного майна) (рядок 380) до загальної суми майна підприємства (рядок 280). Цей показник свідчить про питому вагу коштів власного капіталу у активах і має важливе значення для інвесторів та кредиторів. Нормативне значення цього показника більше 0,7, а за визначенням окремих економістів - не менше 0,5.
5. Коефіцієнт залучених коштів (залученого капіталу) визначається відношенням залучених коштів (рядок 430 + рядок 480 + рядок 620) до загальної вартості майна (рядок 280). Він характеризує структуру майна підприємства в частині залученого майна і може бути визначений вирахуванням із одиниці коефіцієнта власності. Нормативне значення цього показника не більше 0,3.
6. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів визначають діленням залучених коштів (рядок 430 + рядок 480 + рядок 620) на власні (рядок 380). Він показує, скільки залучених коштів припадає на 1 грн. власних. Нормативне значення цього показника менше 0,7, а за визначенням окремих спеціалістів - не більше 1,0.
7. Коефіцієнт мобільності (маневреності) власних коштів визначають як частку від ділення власних оборотних активів (розрахункова величина, рядок 260 - рядок 620) до загальної величини власних коштів (власного капіталу) (рядок 380). Нормативне значення цього показника 0,2-0,5. Верхня межа показника характеризує великі можливості підприємства для фінансової маневреності.
8. Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними оборотними активами визначають як відношення власних оборотних активів (рядок 260 - рядок 620) до загальної суми оборотних активів (рядок 260).
Нормативне значення цього показника не менше 0,1. При меншому значенні цього показника структура балансу визнається незадовільною, а підприємство неплатоспроможним.
9. Показники прибутку.
Прибуток - це та частина чистої виручки та інших доходів, що залишається підприємству після відшкодування усіх витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та іншими видами звичайної та надзвичайної діяльності.
Чиста виручка - це валова виручка (надходження) підприємства за мінусом ПДВ, акцизного збору та інших відрахувань з доходу.
Підприємство одержує прибуток після того, як готова продукція (товар, робота, послуга) буде реалізована, а її вартість набере форми виручки (гроші, товар за бартером, зобов'язання перед підприємством). Водночас прибуток - це частина доданої вартості, створеної на підприємстві.
П=ЧВ-ПС, або П=ДВ-ОП-ОПП, або П=ЧВ-СР-АВ-ВЗ (1.2)
де П - прибуток, створений в процесі господарської діяльності підприємства; ЧВ - чиста виручка; ПС - повна собівартість - сукупність усіх витрат, необхідних для формування чистої виручки; ДВ - додана вартість - різниця між чистою виручкою та витратами, створеними на підприємстві іншими суб'єктами господарювання (вартість використаних придбаних виробничих запасів, товарів, робіт, послуг та сума зносу (нарахованої амортизації) необоротних активів); ОП - оплата праці; ОПП - обов'язкові платежі підприємства за використання трудових ресурсів (нарахування на оплату праці); СР - собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за прямими і цеховими витратами; АВ - адміністративні витрати підприємства за період формування чистої виручки; ВЗ - витрати на збут продукції (товарів, робіт, послуг) за період формування чистої виручки.
В умовах ринку прибуток є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства.
Розрізняють такі види прибутку:
валовий прибуток - визначається як різниця між чистим доходом (виручкою) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), визначеною за прямими і цеховими витратами.
прибуток від реалізації окремих видів продукції (товарів, робіт, послуг) - визначається як різниця між чистою виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) і балансовою їх собівартістю визначеною за прямими і цеховими витратами;
прибуток від операційної діяльності - визначається як різниця між сумою чистої виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та інших операційних доходів (чиста виручка від реалізації виробничих запасів) і повною собівартістю продукції (робіт, послуг, товарів, виробничих запасів), від реалізації якої одержано чисту виручку;
прибуток від фінансових операцій (інвестицій) - визначається як різниця між доходами і витратами від здійснених фінансових операцій (інвестицій);
прибуток від звичайної діяльності включає прибуток від операційної діяльності та прибуток від фінансових операцій (інвестицій);
надзвичайний прибуток - це різниця між надзвичайними доходами (надходження на покриття витрат) і надзвичайними витратами (вартість втрачених активів);
балансовий прибуток включає прибуток від звичайної діяльності та прибуток від надзвичайних операцій. Отримання балансового прибутку пов'язане з усіма напрямками діяльності підприємства;
чистий прибуток - це та частина прибутку, яка залишається у розпорядженні суб'єкта господарювання після нарахування податку на прибуток з метою оподаткування та інших платежів до бюджету за рахунок прибутку;
прибуток з метою оподаткування визначається за податковою декларацією як різниця між валовим доходом та сумою валових витрат і амортизації з урахуванням вартості залишків запасів (плюс приріст, мінус убуток).
10. Показники рентабельності.
Абсолютна сума прибутку не характеризує рівень ефективності господарської діяльності. Щоб зробити висновок про рівень ефективності господарювання, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами.
Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.
(1.3)
де Р - рентабельність, %; П - прибуток; В - витрати.
Показник рентабельності показує, скільки копійок прибутку одержує підприємство при понесених витратах в його господарській діяльності у розмірі 1 гривні.
Різні варіанти визначення прибутку і витрат зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.
Оцінку рентабельності господарської діяльності підприємства доцільно здійснювати за наступними показниками:
рентабельність (прибутковість) використання активів визначають як частку від ділення балансового прибутку на суму середньорічної вартості активів;
рентабельність (прибутковість) власного капіталу (власних коштів) визначають як частку від ділення прибутку на суму середньорічної вартості власного капіталу;
рентабельність (прибутковість) статутного капіталу (капіталу власників) визначають як частку від ділення балансового прибутку на середньорічній розмір статутного капіталу. Цей показник характеризує ефективність (прибутковість) витрат засновників (учасників) при формуванні майна на підприємстві за статутним капіталом;
рентабельність (прибутковість) операційної діяльності визначають як частку від ділення прибутку від операційної діяльності на повну собівартість проданих оборотних активів (продукції, товарів, робіт, послуг, запасів) підприємства;
рентабельність (прибутковість) проданої (реалізованої) продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства визначають як частку від ділення прибутку на: законодавчий діагностика матеріальний проектний
а) повну собівартість продукції (товарів, робіт, послуг);
б) суму чистої виручки від продажу продукції (товарів, робіт, послуг);
рентабельність (прибутковість) окремих видів продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства визначають як частку від ділення прибутку, одержаного від продажу цієї продукції (товарів, робіт, послуг), на:
а) повну собівартість проданої продукції (товарів, робіт, послуг);
б) суму чистої виручки від продажу продукції (товарів, робіт, послуг);
рентабельність (прибутковість) фінансових операцій (інвестицій) підприємства визначають як частку від ділення прибутку, одержаного від фінансових операцій, на суму фінансових витрат;
рентабельність звичайної діяльності визначають як відношення прибутку, одержаного від звичайної діяльності, на суму витрат при здійсненні господарських операцій звичайної діяльності;
рентабельність господарської діяльності визначають як частку від ділення балансового прибутку на суму всіх витрат, які пов'язані з формуванням балансового прибутку.
Основними факторами підвищення рентабельності можуть бути ріст виручки за рахунок цін і обсягів реалізації, оптимізація вартості активів, зниження собівартості тощо.
11. Показники прибутковості активів власників підприємства:
прибутковість внесків до статутного капіталу (придбаних акцій) визначають як частку від ділення виплат власникам на суму статутного капіталу;
прибутковість власного капіталу (майна, що є власністю засновників) визначають як частку від ділення виплат власникам на суму власного капіталу.
12. Балансова вартість внесків до статутного капіталу, в розрахунку на 1 гривню, визначається як частка від ділення власного капіталу на суму статутного капіталу. Зростання цього показника в динаміці - позитивна тенденція.
Стійкий фінансовий стан підприємства формується за умови його ефективної господарської діяльності. Тому оцінка фінансового стану повинна здійснюватись не через один, нехай найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й всебічно характеризують надійність підприємства як партнера у господарському відношенні з постачальниками, покупцями, найманими працівниками, власниками, державою та іншими особами.
Оцінку економічної привабливості підприємства для партнерів, що завжди мають можливість вибору між багатьма суб'єктами господарювання, спроможними задовольнити один і той же економічний інтерес, пропонується здійснювати за наступною схемою розрахунків. Оцінити фінансовий стан підприємства за кожним показником можна таким чином:
Достатньо позитивно - фактичний рівень показника перевищує норматив, а звітний показник (в порівнянні з минулим періодом) має тенденцію до подальшого покращення.
Достатньо негативно - фактичний рівень показника перевищує норматив, а звітний показник (в порівнянні з минулим періодом) має тенденцію до подальшого погіршення.
Недостатньо позитивно - фактичний рівень показника нижчий за норматив, а звітний показник (в порівнянні з минулим періодом) має тенденцію до подальшого покращення.
Недостатньо негативно - фактичний рівень показника нижчий за норматив, а звітний показник (в порівнянні з минулим періодом) має тенденцію до подальшого погіршення.
Таким чином, у ході оцінки фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі.
Їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей оцінки та визначається її завданням в кожному конкретному випадку. Показниками доброго фінансового стану підприємства можуть бути стійка платоспроможність, позитивні тенденції у виробництві та продажу продукції (робіт, послуг, товарів), ефективне використання ресурсів, наявність власних оборотних активів, прибуткове господарювання тощо.
1.4 Законодавча база оцінки фінансово-економічного стану підприємства
Для регулювання фінансової діяльності підприємства існує багато нормативних актів. Основними є Цивільний Кодекс України вiд 16.01.2003 № 435-IV та Господарський кодекс України вiд 16.01.2003 № 436-IV, метою цих нормативних актів є регулювання майнових та господарських відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Наступним нормативним актом є Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991р. №698-XII, який визначає загально правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки. Згідно із статтею 5, одним із принципів підприємницької діяльності є залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством.
В сучасних умовах в більшості випадків підприємства користуються банківським кредитом на комерційній договірній основі. Підприємства можуть надавати банку на договірній основі право використовувати свої вільні кошти і встановлювати проценти за їх використання. Розрахунки підприємств за своїми зобов'язаннями проводяться у безготівковому та готівковому порядку через установи банків, відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджених НБУ. З 1 січня 1995 року основним виглядом прямого податку на юридичних осіб в Україні став податок на прибуток, що був введений Законом України від 28 грудня 1994 року "Про оподаткування прибутку підприємств" (після чисельних змін і доповнень з 1.07.97 цей закон діє у редакції Закону України від 15.10.2009 року). Стаття 3 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" присвячена характеристиці об'єкту оподаткування і порядку обчислення оподатковуваного прибутку. Це дуже важливий закон. Оскільки основним джерелом формування власних фінансових ресурсів підприємства є прибуток. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та на суму амортизаційних відрахувань.
Ставка податку на прибуток підприємств закріплена у статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - прибуток платників податку оподатковується за ставкою 30% до об'єкта оподаткування.
Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Згідно із статтею 2 об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Згідно із статтею 4 база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків та зборів, за винятком податків на додану вартість, що включаються до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із Законом України з питань оподаткування. Об'єкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20%.
Згідно із статтею 7 продаж товарів здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
В залежності від правового статусу підприємства визначається мінімальний розмір статутного капіталу і порядок його формування. Розмір статутного капіталу оговорюється в засновницьких документах підприємства і вноситься в реєстраційну карту при здійсненні державної реєстрації підприємства. Мінімальний розмір статутного фонду регламентується діючим законодавством тільки для господарських товариств і деяких специфічних видів діяльності, як правило, пов'язаної з фінансовими операціями. Для підприємств всіх інших організаційно-правових форм господарювання його величина визначається засновником і залежить перш за все від виду і масштабу діяльності. Законодавчі акти, що регулюють мінімальний розмір статутного фонду - це Закон України "Про внесення змін і доповнень в Закон України "Про господарські товариства" від 16 грудня 1993р. №3709; Положення "Про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії", затверджене Указом Президента України від 19 лютого 1994р. №55/94; Декрет Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" від 17 березня 1993 №23-93.
Порядок і джерела формування статутних фондів залежать від типу підприємства і форми власності, на базі якої воно функціонує. В Україні права підприємств різних типів і форм власності закріплені у чинному законодавстві, зокрема в Цивільному Кодексі України вiд 16.01.2003 № 435-IV та Господарському Кодексі України вiд 16.01.2003 № 436-IV
З 1 січня 1995 р. в Україні скасовано порядок, що передбачав вилучення державою частини амортизаційних коштів державних підприємств до державного бюджету для створення централізованих фондів капіталовкладень, тобто вся сума амортизаційних відрахувань перебуває у розпорядженні підприємств для витрат за цільовим призначенням. Але не виключено, що, враховуючи інвестиційну ситуацію в країні, такий порядок може бути запроваджено знову.
Таким чином, беручи до уваги, що нормативні акти постійно змінюються та доповнюються, керівництву підприємства потрібно постійно цікавитися змінами у законодавстві.
Розділ 2. Аналіз результатів виробничо-господарської діяльності філії "Новомосковської ДЕД"
2.1 Загальна характеристика діяльності підприємства
Об'єктом дослідження є філія "Новомосковська ДЕД" ДП "Дніпропет-ровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", створене 23 травня 2002 року.
Основні данні
Філія "Новомосковська дорожньо-експлуатаційна дільниця" (далі - Філія) ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" створена (23.05.2002р.) як відособлений структурний підрозділ дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" утвореного відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 №156.
Місце знаходження Філії 51200, Дніпропетровська обл., м.Новомосковськ, вул. З.Білої, 69А.
Ціль та предмет діяльності
Філія створена з метою забезпечення економічних інтересів та задоволення потреб держави в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі спільної діяльності, розподілу праці і кооперації.
Для цього Філія: здійснює будівництво, ремонт та утримання автомобі-льних доріг загального користування, виконання відповідних державних програм.
Предметом діяльності Філії є:
Ш виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, мостів, інших споруд та елементів обстановки доріг;
Ш забезпечення сталої роботи на автомобільних дорогах в умовах стихійного лиха, аварій, катастроф і подолання їх наслідків;
Ш розвиток промисловості та виробництва будівельних, дорожньо-будівельних матеріалів і конструкцій, інших виробів, необхідних для будівництва та ремонту автомобільних доріг і споруд на них;
Ш підготовка та виконання розкривних робіт, буріння;
Ш проведення бартерних, клірингових та лізингових операцій;
Ш надання складських та транспортно-експедиційних послуг;
Ш інженерно-гіологічні, топо-геодизичні та інженерно-гідрометериологічні вишукування.
Юридичний статус філії
Філія є відособленим підрозділом ДП "Дніпропетровський облавтодор", не є юридичною особою, діє відповідно до чинного законодавства і положення.
Філія здійснює свою діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління ДП "Дніпропетровський облавтодор", а її керівник несе матеріальну і дисциплінарну відповідальність за стан фінансово-господарської діяльності і внутрішнього обліку цього підрозділу.
ДП "Дніпропетровський облавтодор" несе відповідальність по зобов'язанням Філії.
До складу Філії входять відділи, дільниці, підсобні виробництва, ремонтно-механічні майстерні та інші підрозділи.
Філія має окремий баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку та штамп зі своїм найменуванням.
Філія визначає свою структуру, штатний розклад, кошторис на утримання апарату управління і подає директору ДП "Дніпропетровський облавтодор" на затвердження.
Зміни та доповнення до Положення про Філію затверджуються ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".
Майно Філії
Для здійснення оперативно-господарської діяльності ДП "Дніпропетровський облавтодор" з майна, переданого йому ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в оперативне управління, передає Філії основні засоби та обігові кошти, а також товарно-матеріальні цінності.
Продаж, передача, списання, обмін, здача в оренду, надання у безкоштовне користування або у позику іншим Філіям або юридичним особам майна, закріпленого за Філією, здійснюється за дозволом (дорученням) ДП "Дніпропетровський облавтодор" отриманому в установленому порядку.
Виробничо-господарська діяльність
Філія самостійно здійснює господарську діяльність відповідно до завдань, встановлених ДП "Дніпропетровський облавтодор".
Філія готує проекти договорів на виконання робіт та послуг і подає їх на підписання ДП "Дніпропетровський облавтодор".
За результатами виконаних робіт і послуг Філія складає і підписує від імені ДП "Дніпропетровський облавтодор" акти виконаних робіт, представляє їх ДП "Дніпропетровський облавтодор" для розрахунків з замовниками .
Філія самостійно складає статистичні звіти і подає Їх відповідно до встановленого органами статистики порядку.
Філія здійснює бухгалтерський і податковий облік, несе відповідальність за його вірогідність відповідно до встановленого чинним законодавством порядку.
На підставі положення про оплату праці, затвердженого ДП "Дніпропетровський облавтодор" і погодженого з об'єднаним профспілковим комітетом, колективного договору, галузевої угоди Філія здійснює оплату праці своїх працівників і надання їм трудових і соціальних пільг.
Розрахунки Філії, включаючи виплату заробітної плати, проводяться бухгалтерією Філії.
Відносини Філії з іншими суб'єктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються ДП "Дніпропетровський облавтодор", і доручень ДП "Дніпропетровський облавтодор". Контроль за діяльністю Філії здійснюється шляхом надання ДП "Дніпропетровський облавтодор" статичної звітності і податкових декларацій. Персональну відповідальність за вірогідність даних, відбитих у декларації і статистичних звітах, актах виконаних робіт і послуг несуть начальник і головний бухгалтер Філії.
Забезпечення діяльності Філії здійснюється начальником за рахунок коштів, переданих Філії підприємством ДП "Дніпропетровський облавтодор" як оборотні кошти, отримані Філією за результатами господарської діяльності.
Всю повноту відповідальності за матеріальні цінності, що знаходяться у Філії, облік і звітність, а також виконання вимог Положення несе начальник Філії. Відповідальність за організацію бухгалтерського і податкового обліку покладається на головного бухгалтера Філії.
Ступінь відповідальності інших працівників Філії визначається їхніми функціональними обов'язками (посадовими інструкціями).
Організаційна структура апарату управління та працівників лінійного персоналу філії "Новомосковської ДЕД" відображена відповідно на рис.2.1 та рис.2.2
Рис.2.1 - Організаційна структура апарату управління "Новомосковської ДЕД"
Рис.2.2 - Організаційна структура працівників лінійного персоналу "Новомосковської ДЕД"
2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників
Господарська діяльність підприємства визначається за допомогою системи показників, які характеризують досягнутий рівень виробництва і оцінюють результат роботи підприємства. Техніко-економічні показники діяльності підприємства дозволяють оцінити організацію виробництва, технологічний рівень, рівень продуктивності праці, ефективність матеріальних, трудових, фінансових затрат, та динаміку їх зміни.
Як видно з таблиці 1.1. у діяльності "Новомосковської ДЕД" за 2006-2008 р. спостерігався як позитивні так і негативні зміни. У таблиці 1.2. визначено їх абсолютне та відносне відхилення.
Таблиця 2.1
Основні техніко-економічні показники діяльності Філії "Новомосковська ДЕД" за 2006-2008рр.
|
№ |
Показники |
Од. вим. |
Роки |
|||
|
з/п |
на 31.12.06 |
на 31.12.07 |
на 31.12.08 |
|||
|
1 |
Дохід (виручка) від реалізації продукції |
тис.грн. |
6026 |
8213 |
6403 |
|
|
2 |
Витрати |
тис.грн. |
4756 |
6594 |
5152 |
|
|
3 |
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції |
тис.грн. |
5013 |
6839 |
5332 |
|
|
4 |
Середньорічна вартість основних виробничих фондів |
тис.грн. |
3179 |
4966 |
6484,5 |
|
|
5 |
Середньорічний залишок оборотних активів ... |
Подобные документы
Види, завдання, інформаційна база аналізу фінансового стану підприємства. Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства ВАТ "Парадіз". Напрямки поліпшення фінансового стану підприємства.
курсовая работа [197,5 K], добавлен 14.06.2010Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства. Показники фінансового стану підприємства. Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства. Оцінка фінансової стійкості підприємства. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства.
лекция [122,8 K], добавлен 15.11.2008Оцінка фінансово-економічного стану підприємства. Система показників прибутковості, ліквідності, оборотності, стійкості та ділової активності. Заходи, що можуть бути вжиті до підприємства, що є банкрутом. Розвиток контролінгу на сучасному підприємстві.
курсовая работа [279,0 K], добавлен 28.01.2012Сутність, особливості фінансової діяльності на підприємстві. Інформаційна база комплекcної оцінки фінансового стану підприємства. Методика та показники оцінки фінансового стану підприємства. Аналіз джерел власного капіталу, рентабельності підприємства.
курсовая работа [139,6 K], добавлен 25.11.2014Організаційно-економічна та господарська діяльність підприємства. Аналіз ліквідності балансу, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності. Рекомендації щодо поліпшення фінансового стану підприємства. Напрямки використання чистого прибутку.
курсовая работа [192,9 K], добавлен 10.01.2014Економічна сутність оборотних коштів підприємства. Джерела формування оборотних коштів підприємства. Показники стану оборотних коштів та шляхи їх ефективного використання. Аналіз фінансово-економічного стану підприємства на прикладі ТОВ "Дари природи".
отчет по практике [97,3 K], добавлен 20.07.2015Концепції теорії формування та використання прибутку підприємств. Дані для розрахунку показників фінансового стану підприємства в програмі Project Expert. Стратегічна карта поліпшення фінансового стану підприємства. Аналіз ліквідності і рентабельності.
дипломная работа [1,1 M], добавлен 31.05.2014Теоретичні аспекти поняття фінансового стану підприємства: сутність, значення для діяльності. Аналіз фінансового стану ВАТ "Видавництво Харків". Показники платоспроможності і ліквідності підприємства. Заходи щодо покращення фінансового стану підприємства.
дипломная работа [146,6 K], добавлен 21.08.2010Система показників, що використовуються при аналізі фінансового стану підприємства. Комплексний аналіз фінансового стану ФГ "Троянда-Агро". Проблемні аспекти діяльності. Фінансово-економічні заходи по стабілізації фінансового стану підприємства.
дипломная работа [672,8 K], добавлен 26.05.2015Розрахунок та оцінка фінансових коефіцієнтів для прогнозування фінансового стану підприємства. Ліквідність коефіцієнтів ділової активності та показників рентабельності. Аналіз майнового стану та прогнозування змін в балансі. Зарубіжний досвід управління.
курсовая работа [240,2 K], добавлен 01.12.2011Характеристика показників, що потрібні для проведення фінансового аналізу. Класифікація активів підприємства по рівню ліквідності. Аналіз руху коштів ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод" за 2009 й 2010 р. висновки щодо фінансового стану підприємства.
курсовая работа [115,5 K], добавлен 05.02.2011Поняття фінансового стану та фінансових ресурсів на підприємстві. Організаційно–економічна характеристика підприємства КП "Макіївтепломережі". Методологія і інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану і фінансових результатів на підприємстві.
курсовая работа [112,1 K], добавлен 22.02.2013Аналіз стану майна ВАТ "Рівненська фабрика нетканих матеріалів" та джерела його формування. Оцінка фінансової стійкості підприємства. Аналіз ділової активності, рентабельності і показників Cash-flow. Прогнозування імовірності банкрутства підприємства.
курсовая работа [58,7 K], добавлен 08.04.2014Оцінка фінансового стану підприємства, метою якої є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства. Аналіз прибутковості підприємства. Оцінка імовірності його банкрутства.
дипломная работа [60,0 K], добавлен 06.01.2012Поняття та завдання фінансового аналізу підприємства, основні показники його торговельної діяльності. Аналіз показників майнового стану, фінансової стабільності, ліквідності й платоспроможності, ділової активності та рентабельності підприємства.
курсовая работа [81,7 K], добавлен 28.04.2011Визначення фінансового стану підприємства та його оцінка. Фінансовий стан підприємства як економічна категорія та об’єкт управління. Майновий стан підприємства та методика його оцінки. Аналіз та оцінка показників фінансового стану УМГ "Прикарпаттрансгаз".
дипломная работа [316,0 K], добавлен 26.08.2010Особливості фінансової діяльності на підприємстві, методика та показники оцінки його фінансового стану. Аналіз ресурсного потенціалу, фінансового результату. Оцінка фінансового стану підприємства, система його оподаткування на прикладі ТОВ "Східне".
курсовая работа [346,5 K], добавлен 18.12.2013Визначення і аналіз в динаміці показників, що характеризують фінансове полягання підприємства. Виявлення негативних тенденцій в розвитку підприємства. Пошук ефективного управлінського рішення, додаткових резервів поліпшення фінансового стану підприємства.
курсовая работа [463,3 K], добавлен 23.03.2010Загальні відомості про стан фінансового менеджменту на підприємствах. Аналіз фінансово-економічного стану ТзОВ НВП "Техноваги". Комплекс заходів щодо вдосконалення фінансового управління підприємством. Оцінка ефективності запропонованих заходів.
курсовая работа [631,4 K], добавлен 08.05.2014Аналіз фінансового стану господарюючого суб’єкта. Оцінка оборотності капіталу. Виявлення й ліквідація недоліків у фінансовій діяльності та пошук резервів покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Аналіз динаміки прибутку.
курсовая работа [27,4 K], добавлен 16.09.2019
