Аналіз закономірностей формування та розміщення грошової маси

В сучасних економічних умовах гроші функціонують у різноманітних формах на основі внутрішньої взаємодії. Вони не є автономними і є елементами єдиної грошової системи. Одним із кількісних показників, що характеризують стан грошового обігу є величина грошової маси, обсяг та структура якої здійснюють значний вплив економічний розвиток держави. Під грошовою масою розуміють всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент часу [42, с. 244]. Нині грошова маса існує у таких формах як - готівкові знаки, грошові кошти на банківських рахунках та деякі види цінних паперів, що є складовим грошової маси і істотно розрізняються за своєю ліквідністю та активністю в обігу. Для оцінки кількісних змін грошового обігу та формування грошово-кредитного політики використовують показники складу та структури грошової маси, що називаються грошовими агрегатами.

Складовими грошових агрегатів є фінансові активи у формі готівкових коштів у національній валюті, переказних депозитів, інших депозитів, коштів за цінними паперами, крім акцій, що емітовані депозитними корпораціями та належать на правах власності іншим фінансовим корпораціям, не фінансовим корпораціям, домашнім господарствам та некомерційним організаціям, що обслуговують домашні господарства. Критеріями поділу грошової маси на грошові агрегати є ступінь ліквідності активів. Дослідження грошових агрегатів дозволяє охарактеризувати склад й структуру грошової маси, оцінити ступінь розвитку грошової маси країни та визначити шляхи стабілізації і зміцнення грошової одиниці. Відповідно до методологічних правил НБУ виділяють грошові агрегати наступного складу:

- М0 включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями;

- М1 включає грошовий агрегат М0 та переказні депозити в національній валюті;

- М2 включає грошовий агрегат М1 та переказні кошти в іноземній валюті й інші депозити;

- М3 включає грошовий агрегат М2 та цінні папери, крім акцій. Грошовий агрегат М3 є показником грошової маси в країні.

У таблиці 2.1 наведено динаміку грошових агрегатів протягом 2008-2015 років.

Таблиця 2.1 Динаміка грошових агрегатів в Україні 2008 -2015 рр. [61]

Рік	М0, млрд. грн	М1, млрд. грн	М2, млрд. грн	М3, млрд. грн	Питома вага М0 -М3, %	Питома вага М1 - М3 %	Темп росту М0, %	Темп росту М3, %
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1 кв. 2008	109,84	183,68	411,45	416,01	26,40	44,15
2 кв. 2008	124,74	201,12	446,32	303,02	41,17	66,37	113,57	72,84
3 кв. 2008	133,56	214,82	473,72	477,66	27,96	44,97	107,07	157,63
4 кв. 2008	154,75	225,13	512,53	515,73	30,01	43,65	115,87	107,97
1 кв. 2009	147,1	228,32	523,54	492,72	29,85	46,34	95,06	95,54
2 кв. 2009	153,15	236,54	525,32	497,45	30,79	47,55	104,11	100,96
3 кв. 2009	148,9	251,65	532,12	485,32	30,68	51,85	97,22	97,56
4 кв. 2009	157,02	256,77	541,76	487,3	32,22	52,69	105,45	100,41
1 кв. 2010	155,1	260,33	557,23	491,56	31,55	52,96	98,78	100,87
2 кв. 2010	168,28	265,43	561,76	507,22	33,18	52,33	108,50	103,19
3 кв. 2010	174,81	269,76	564,34	551,76	31,68	48,89	103,88	108,78
4 кв. 2010	182,99	272,32	570,87	597,9	32,17	47,88	104,68	103,09
1 кв. 2011	179,52	278,11	579,56	590,11	30,42	47,13	98,10	103,75
2 кв. 2011	187,7	286,33	598,11	601,34	31,21	47,62	104,56	101,90
3 кв. 2011	180,34	294,67	654,22	669,54	26,93	44,01	96,08	111,34
4 кв. 2011	192,66	304,98	673,23	685,51	28,10	44,49	106,83	102,39
1 кв. 2012	191,79	311,43	690,22	693	27,66	44,91	99,55	101,15
2 кв. 2012	195,72	311,53	703,02	710,39	27,55	43,85	102,05	102,45
3 кв. 2012	198,19	318,98	727,49	731,73	27,09	43,59	101,26	103,00
4 кв. 2012	200,68	322,18	762,3	773,2	25,95	41,67	101,26	105,67
1 кв. 2013	209,22	339,89	799,16	802	26,10	42,4	104,26	103,69
2 кв. 2013	219,91	350,94	829,31	836,49	26,29	41,95	105,11	104,34
3 кв. 2013	224,33	372,18	868,76	871,55	25,74	42,70	102,01	104,19
4 кв. 2013	235,88	376,00	890,21	893,94	26,38	42,06	103,29	104,07
Грудень 2014	282,95	435,47	955,35	956,73	29,57	45,51	119,95	93,43
Січень 2015	274,37	434,72	935,09	936,22	29,31	46,43	96,96	102,19



Аналіз динаміки грошових агрегатів показує, що протягом періоду з початку 2008р. по січень 2015 р. зросли всі грошові агрегати. Слід зауважити, що на 114,49 млрд. грн зросли наявні в обороті готівкові гроші, а грошова маса збільшилась на 455,54 млрд. грн, або майже у 2 рази. При дослідженні грошових агрегатів особливу увагу необхідно приділяти співвідношенню готівки і безготівкової частини грошової маси. Вважається, що чим нижча частка готівкових грошей, що знаходиться поза банків, у загальній грошовій масі, тим ефективнішою й розвиненішою вважається грошова система країни. У країнах з розвиненою ринковою економікою частка готівки у структурі грошової маси не перевищує 5-7%. В Україні, у зв'язку із зниженням довіри населення до банківської системи, внаслідок фінансової кризи, інфляційними очікуваннями,низькими доходами населення та інших чинників, майже четверта частина грошової маси обертається поза банками і не контролюється банківською системою [61].

Проте як видно із наведених розрахунків, що починаючи з липня 2011 року і до теперішнього часу частка готівки постійного зменшується, що пов'язано як із збільшенням грошової маси, так із поверненням депозитів населення до банківської системи.

Достатньо інформативним агрегатом, що характеризує частину грошової маси, яка не використовується для розвитку національної економіки, є агрегат М1. Він містить гроші поза банками й вклади економічних суб'єктів в національній валюті, що можуть бути використані у будь-який час. Відповідно до даних таблиці 2.1, співвідношення М1/М3 має тенденцію до зниження (44,15% на початок періоду, що досліджується, 42,7% на кінець періоду). Така тенденція є позитивною і свідчить про те, що значна маса грошей виступає у вигляді кредитного ресурсу. Збільшення агрегату М2 та показника всієї грошової маси країни підтверджує зростання заощаджень економічних суб'єктів у банківських й небанківських установах.

Грошовий агрегат М3 на кінець січень 2015 року становив 936,2 млрд. грн., а зміна1 в річному обчисленні за скоригованими щомісячними даними становила -15,0% порівняно з 956,7 млрд. грн. та -14,2% на кінець грудня 2014 року відповідно. Готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями (М0) становили 274,4 млрд. грн., а зміна в річному обчисленні за скоригованими щомісячними даними становила 16,3% порівняно з 283,0 млрд. грн. та 19.0% на кінець грудня 2014 року. Грошовий агрегат М1 становив 434,7 млрд. грн., а зміна в річному обчисленні за скоригованими щомісячними даними становила 15,6% порівняно з 13,5% на кінець грудня 2014 року відповідно. Грошовий агрегат М2 становив 935,1 млрд. грн., а зміна в річному обчисленні за скоригованими щомісячними даними становила -14,7% порівняно з 955,3 млрд. грн. та -14,0% на кінець грудня 2014 року відповідно.

Для аналізу грошової маси країни також важливим показником є коефіцієнт готівки, значення якого розраховано і наведено у таблиці 2.2

Таблиця 2.2 Значення коефіцієнту готівки за 2008-2014рр. [61]

Рік	Коефіцієнтготівки
1 квартал 2008	36,42
2 квартал 2008	38,79
3 квартал 2008	39,26
4 квартал 2008	43,25
1 квартал 2009	39,08
2 квартал 2009	41,15
3 квартал 2009	38,85
4 квартал 2009	40,81
1 квартал 2010	38,57
2 квартал 2010	42,77
3 квартал 2010	44,88
4 квартал 2010	47,18
1 квартал 2011	44,88
2 квартал 2011	45,73
3 квартал 2011	38,06
4 квартал 2011	40,09
1 квартал 2012	38,48
2 квартал 2012	38,58
3 квартал 2012	37,44
4 квартал 2012	35,73
1 квартал 2013	35,46
2 квартал 2013	36,09
3 квартал 2013	34,81
4 квартал 2013	32,07
2014 рік	30,57

Як свідчать дані коефіцієнту готівки, наведені у таблиці 2.2, протягом 2012 - 2014 років його значення поступово зменшується, що є позитивною динамікою, так як частка готівки у структурі грошової маси повільно зменшується.

Безпеку функціонування грошового ринку визначає показник співвідношення М0до ВВП, нормативне значення якого не повинно перевищувати 4%. У таблиці 2.3 наведено співвідношення М0 до ВВП. Як видно із розрахунків цей показник не відповідає нормативному значенню, але поступово знижується, оскільки зростання абсолютного розміру готівки компенсується більш інтенсивним зростанням ВВП [61].

Таблиця 2.3 Співвідношення готівкових грошей, що знаходяться поза банками і показника ВВП

Рік	М0, млрд. грн	ВВП млрд.грн	Співвідношення М0 до ВВП, %
2008	154,75	948,04	16,32
2009	157,025	914,06	17,18
2010	182,99	1082,55	16,90
2011	192,66	1316,6	14,63
2012	200,68	1408,88	14,24
2013	235,88	1454,93	16,21
2014	282,95	1518,00	18,63

Показники грошової маси використовується для визначення рівня монетизації економіки. Монетизація економіки - макроекономічний показник, що характеризує ступінь забезпеченості економіки грошима, необхідними для здійснення платежів і розрахунків, та відображає забезпеченість процесів виробництва та споживання відповідною грошовою масою. Монетизація економіки - це інтегральний показник, який відображає довіру суспільства до національної валюти, до політики монетарної влади. А також рівень кредитної активності. Основним фактором динаміки показника рівня монетизації економіки, є попит на реальні гроші, який у свою чергу, залежить від ступеня довіри суб'єктів економіки до національної грошової одиниці: чим вищим є рівень монетизації, тим більшим, за інших рівних умов є попит на реальні гроші.

Коефіцієнт монетизації економіки, розраховується, зазвичай, як відношення грошового агрегату М2 до ВВП у відсотках. Інколи для розрахунку коефіцієнта монетизації використовують агрегат М3. У розвинутих країнах коефіцієнт монетизації дорівнює 70-80%, що є орієнтиром для НБУ [68, с. 3-7]. У таблиці 2.4 наведено динаміку коефіцієнту монетизації економіки.

Таблиця 2.4 Динаміка коефіцієнту монетизації економіки за період 2008-2014рр.

Рік	М2, млрд.грн.	ВВП, млрд.грн.	М2/ВВП, %	Темп росту рівня монетизації,%
2008	512,53	948,04	54,06
2009	541,76	914,06	59,27	109,63
2010	570,87	1082,55	52,73	88,97
2011	673,23	1316,6	51,13	96,97
2012	762,3	1408,88	54,11	105,81
2013	890,2	1454,93	61,17	163,43
2014	955,35	1518,00	62,93	97,20

Рівень монетизації економіки України значно нижче 70%, що свідчить про недостатню забезпеченість економіки грошовою масою. Проте Круша П.В. вважає, що для України коефіцієнт монетизації варіюється у межах 50%. Отже, можна вважати, що рівень монетизації національної економіки є достатнім [68, с. 3-4].

Слід зазначити, що причиною різниці у рівнях монетизації різних країн є відмінності у розрахунку цього показника, а також певні методичні недоліки в розрахунку даного коефіцієнта, зокрема не досить коректне зіставлення грошової маси, як запасу, і валового внутрішнього продукту, як потоку.

Стійкість розвитку національної економіки, ефективність використання обсягів грошової маси для регулювання грошового обороту характеризує показник швидкості обігу грошової маси. Зміна швидкості обігу грошей суттєво впливає на їх пропозицію в обігу та, тим самим, впливає на платоспроможний попит і на витрати обігу, ускладнює чи полегшує регулювання грошового обігу, дає узагальнююче відображення зміни інтенсивності економічних процесів. Значення показника швидкості обігу грошей вважається достатнім у випадку, якщо кожна грошова одиниця обертається приблизно 2 рази за рік.

Таблиця 2.5 Швидкість обігу грошей в Україні за період 2008-2014 рр.

Рік	М3, млрд.грн	ВВП, млрд.грн	Швидкість обігу грошей
2008	515,73	948,04	1,8
2009	487,3	914,06	1,9
2010	597,9	1082,55	1,9
2011	673,2	1316,6	1,9
2012	773,2	1408,9	1,8
2013	893,9	1454,93	1,62
2014	956,73	1518,00	1,58

Як видно із даних, що наведені в таблиці 2.5 значення показника швидкості обігу грошової маси знаходиться у межах норми.

Економіка України виявилась надто чутливою до глобальних фінансових потрясінь. Однією із причин цього є значний рівень доларизації' економіки, що спричинив її залежність від коливань курсу іноземної валюти, зокрема долара США. Доларизація економіки, як феномен грошової системи, є, в більшій мірі, негативним явищем, аніж позитивним, оскільки підриває національні інтереси країни, сприяє незаконному відпливу капіталу за кордон, призводить до втрати інвестиційного потенціалу, збіднює суспільство та державу, штучно знецінює та деформує структуру грошового обігу.

Труднощі з точним визначенням рівня доларизації економіки країни пов'язані з відсутністючітко визначених показників оцінки валютного заміщення. У світовій практиці для приблизного визначення ступеня доларизації застосовують ряд показників: частка валютних депозитів у загальному обсязі грошової маси (методика МВФ); абсолютний розмір депозитних вкладень домогосподарств й підприємств та наданих їм кредитів у іноземній валюті; частка зобов'язань банків за коштами залученими на депозитні рахунки в іноземній валюті фізичних і юридичних осіб у загальному їх обсязі; динаміка обсягів та сальдо операцій з купівлі - продажу валюти на готівковому й безготівковому сегментах валютного ринку. У таблиці 2.6 наведено розраховані показники рівня доларизації української економіки за методикою МВФ. Граничне значення для рівня доларизації є 30%.

Таблиця 2.6 Показники доларизації української економіки за методикою МВФ [61]

Рік	М3, млрд.грн	Обсяг депозитів в іноземній валюті, млрд. грн.	Рівень доларизації, %
2008	515,73	157,949	30,6
2009	487,3	154,372	31,7
2010	597,87	174,137	29,1
2011	685,51	207,823	30,3
2012	773,2	248,374	32,1
2013	871,55	252,34	29
2014	956,73	270,97	35,30

Розраховані дані показують, що доларизація економіки України підвищується у періоди нестабільності та прояву кризових явищ, що викликає недовіру населення до національної грошової одиниці. Серед причин доларизації слід відмітити:

- вищу мінливість темпів інфляції порівняно з курсовою динамікою, що визначає менш стабільний рівень реальної дохідності гривневих фінансових інструментів порівняно з доходом на фінансові активи, деноміновані в іноземній валюті;

- стабільніші відсоткові ставки за кредитами й депозитами в іноземній валюті, ніж у національній валюті;

- прискорену лібералізацію валютного регулювання, що розширює можливості доступу до глибшого і розвиненішого ринку позик в іноземній валюті та дозволяє розміщувати цінні папери на міжнародних ринках капіталу;

- такі характерні вади української економіки, як недостатня глибина і ліквідність

- національного валютного ринку, низький рівень розвитку ринку фінансових інструментів і цінних паперів, деномінованих в національній валюті, високі ризики ліквідності і низький рівень довіри до національної валюти.

За результатами аналізу стану грошової маси в Україні, можна зробити наступні висновки:

- за останні п'ять років грошова маса збільшилась майже у 2 рази а наявні в обороті готівкові гроші зросли на 114,49 млрд. грн;

- показник швидкості обігу грошей є достатнім оскільки кожна грошова одиниця обертається приблизно 2 рази за рік;

- рівень доларизації національної економіки є достатньо високим, але спостерігається тенденція зниження [88].

Взагалі проведений аналіз грошової маси дає підстави стверджувати про позитивні тенденції у динаміці грошової маси України.



2.2 Сучасний стан розвитку готівкового обігу в Україні

Готівковий грошовий обіг належить до найважливіших характеристик рівня розвитку економіки держави, які значною мірою впливають на ефективність економічного розвитку країни, збалансування попиту та пропозиції товарів і послуг, рівень життя населення, соціальну стабільність тощо. Зважаючи на це, його оптимальна організація є одним із першочергових завдань діяльності центральних банків.

Протягом останніх років у всьому світі спостерігається стала тенденція до зростання обсягів готівки в грошовому обігу національних валют. Найвищими темпами обсяги готівки зростали в 2008-2012 рр. Так, за зазначений період вони збільшилися в Англії в 1,3 раза, в Китаї та в країнах Єврозони - в 1,7 раза, в Росії - в 5,3 раза, в Україні - в 4,7 раза [61].

Подібна тенденція обумовлена домінуючим становищем готівки у структурі платіжних інструментів, що використовуються населенням безпосередньо при здійсненні розрахунків за придбані у роздрібній торгівлі товари та надані послуги. В економічно розвинутих країнах, незважаючи на розвинену систему електронних платежів, частка готівки залишається дуже високою. Наприклад, у США вона становить біля 75 %, у країнах Європи - 76-86 %, в Японії - близько 90 %. Незалежні експерти прогнозують, що в 2015 р. готівка обслуговуватиме 2/3 роздрібних платежів у світі.

Пояснюється таке становище низкою переваг здійснення розрахунків готівкою перед проведенням подібних операцій шляхом безготівкових платежів, сума яких дорівнює або нижча за їх собівартість. До переваг готівкових розрахунків з упевненістю можна віднести:

- універсальність готівки як засобу платежу;

- легкість використання;

- обов'язковість до приймання при здійсненні платежів на всій території держави в будь-який час;

- дотримання анонімності при здійсненні розрахунків тощо.

Усього ж у загальному обсязі грошової маси в економічно розвинутих країнах частка готівки не перевищує 3-9 %. Стосовно грошової системи України, то в нашій державі готівково-грошовий обіг посідає більш значне місце. Частка готівки (М0) у загальній грошовій масі (М3) у кілька разів перевищує рівень передових країн.

Починаючи з 2007 р. в Україні спостерігалося постійне зменшення цього показника. Якщо в 2007 р. ця частка становила 34,8 %, то в 2008 р. - 33,7 %, у 2009 - 31 %, у 2010 - 28,7 %, у 2011 - 28 %, що свідчить про покращення структури грошової маси [80].

Однак уже в 2012 р. частка готівки становила 30 %, а в 2013 р. - 32,2 %. У цей же час обсяг грошової маси (М3) у 2013 р. скоротився на 28,4 млрд. грн. Через зменшення загальної грошової маси в обігу зросла частка готівки в ньому, хоча обсяг останньої в 2014 р. збільшився порівняно з 2013 р., тобто внаслідок фінансової кризи потреба в готівці зменшилася (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Динаміка готівки поза касами банків України та її питома вага у загальній грошовій масі в 2005-2014рр. [66]

Така динаміка пояснюється зниженням рівня довіри з боку населення до банків, значним рівнем інфляції внаслідок фінансово-економічної кризи, що призводить до осідання готівки на руках у населення.

Разом з тим високі показники частки готівки в обігу в загальній грошовій масі в Україні існували історично і не випливають повною мірою з такого фактора, як світова фінансово-економічна криза. З 1996 р. цей показник не набував значень нижче 26,4 %, що є надзвичайно високим значенням навіть порівняно з іншими постсоціалістичними країнами.

Суттєвий вплив на збільшення обсягів готівки в обігу, як і раніше, спричиняють такі фактори:

- високий рівень тіньової економіки та велика кількість неконтрольо- ваних стихійних ринків;

- нерозвиненість фінансових ринків;

- низький рівень доходів населення;

- незначна частка безготівкових форм розрахунків населення;

- економічна та політична нестабільність;

- девальваційні та інфляційні очікування;

- нестабільність депозитного та валютного ринків, внаслідок чого періодично спостерігається вилучення вкладниками депозитів, оскільки населення надає перевагу заощадженням у готівці;

- наявність ризиків при використанні безготівкових форм розрахунків;

- дефіцит РОБ-терміналів у торговельній мережі, відсутність у населення досвіду користування безготівковими платіжними інструментами;

- обмеженість використання безготівкових форм розрахунків у сільській місцевості та інші.

Якщо порівнювати показник питомої ваги готівки в агрегаті М3 в Україні з країнами зарубіжжя, то він найбільше наближається за значенням до аналогічного показника в таких країнах, як Аргентина, Молдова, Росія.

Аналіз свідчить, що в більшості країн з економікою, що розвивається, внаслідок загострення кризових явищ спостерігалася дещо схожа ситуація. Так, у країнах з високим рівнем доларизації економіки (Аргентина, Угорщина) під час загострення фінансової кризи відбувалося різке зростання частки готівки у грошовому обігу. Темпи приросту готівки в цих країнах протягом 2013 р. були вищими, ніж в Україні.

Рівень достатності готівки (співвідношення готівки поза касами банків до ВВП) в Україні в 2014 р. був достатньо високим і становив 16,3 %. Порівнюючи значення цього показника з іншими країнами, слід зазначити, що максимальний рівень достатності готівки спостерігався в Японії - 17 %, мінімальний - в Канаді - 3,4 % (рис. 2.2).

На показник рівня достатності готівки в економіці впливає низка факторів, а саме: відношення до готівки з боку населення; наявність законодавчо встановлених обмежень на проведення розрахункових операцій готівкою; використання іноземної валюти; розвиненість банківської інфраструктури на підприємствах торгівлі та сфери послуг, що дає змогу при здійсненні розрахунків застосовувати платіжні картки.

Рис. 2.2 Рівень достатності готівки в економіці окремих країн у 2014 р. (співвідношення готівки в обігу до ВВП)

Аналіз даних свідчить, що протягом багатьох років триває незворотний процес зростання обсягів готівки поза банками. Ця готівка, як відомо, крім легальних видів обертання, насамперед оплата праці, надання послуг тощо, значною мірою обслуговує і тіньовий сектор економіки. Якщо в 2001-2008 рр. рівень готівки в позабанківському обігу в Україні зріс у 2,2 раза і на кінець 2008 р. становив 42,3 млрд. грн., то в 2009-2013 рр. він збільшився у 2,6 раза та становив на кінець року 154,8 млрд. грн. У 2014 р., на відміну від попередніх років, спостерігалося незначне зростання готівки в обігу (з 154,8 до 157 млрд. грн.), що обумовлено зменшенням загальної грошової маси [52].

Аналіз структури надходження готівки до банків України та її видачі за останні три роки свідчить, що основним джерелом надходження до кас банків залишаються надходження торговельної виручки, питома вага якої зросла з 35,3 % у 2012 р. до - 38,2 % у 2013 р. Підвищення питомої ваги надходження готівки обумовлено зростанням цін, насамперед на продукти харчування, а також високими інфляційними очікуваннями населення.

Традиційно суттєвою залишається частка надходження готівки від усіх видів платних послуг. Питома вага таких надходжень у загальній їх сумі за 2012-2014 рр. становила, відповідно, 10%; 9,5% та 9,7 %.

Таблиця 2.7 Обсяги та структура надходжень готівки до кас банків України в 2012-2014 рр. [52]

Показник	Рік
	2012	2013	2014
	Сума, млрд. грн.	Питома вага, %	Сума, млрд. грн.	Питома вага, %	Сума, млрд. грн.	Питома вага, %
Надходження торговельної виручки	266,7	35,3	370	36,5	370,5	38,2
Находження від усіх видів платних послуг	75,2	10,0	96,2	9,5	94,0	9,7
Надходження податків та зборів	10,2	1,4	12,2	1,2	10,6	1,1
Надходження готівки в погашення кредитів*	н/д	-	н/д	-	10,7	1,1
Надходження на рахунки за вкладами фізичних осіб	105,9	14,0	154	15,1	141,2	14,6
Надходження від підприємств поштового зв'язку	4,3	0,6	6,3	0,6	7,1	0,7
Надходження за платіжними картками	32,7	4,3	61,1	6,0	66,9	6,9
Надходження від продажу іноземної валюти	158	20,9	179	17,6	168,9	17,4
Надходження від продажу акцій та інших цінних паперів	3,7	0,5	4,2	0,4	1,3	0,1
Інші надходження	97,8	13,0	132	13,0	99,1	10,2
Усього надходжень	754,5	100	1015	100	970,3	100
Випуск грошей в обіг	36,1	-	43,6	-	2,2	-

За цей же період зростали надходження за платіжними картками, що свідчить про відновлення довіри населення до банківської системи України. Усього ж до кас банків у 2012-2014 рр. надходило, відповідно, 754,5 млрд. грн.; 1 014,7 млрд. грн., і 970,3 млрд. грн. (табл. 2.7).

У той же час видача готівки з кас банків зросла з 790,7 млрд. грн. у 2012 р. до 972,5 млрд. грн. у 2014 р. Найвагомішими статтями видачі готівки протягом зазначених років були видача за платіжними картками та видача з рахунків за вкладами фізичних осіб, що є наслідком зростання доходів населення, насамперед заробітної плати, пенсій, допомоги (табл. 2.8) [61].

Таблиця 2.8 Обсяги та структура видачі готівки з кас банків України в 2012-2014 рр.

Показник	Рік
	2012	2013	2014
	Сума, млрд. грн.	Питома вага, %	Сума, млрд. грн.	Питома вага, %	Сума, млрд. грн.	Питома вага, %
Видача на виплати, пов'язані з оплатою праці та стипендій	63,2	8,0	69,8	6,6	60,8	6,2
Видача кредитів готівкою*	н/д	-	н/д	-	3,6	0,4
Видача на закупівлю сільськогосподарської продукції	43,8	5,5	47,7	4,5	51,5	5,3
Видача на виплату пенсій, допомоги та страхових відшкодувань	1,7	0,2	1,9	0,2	1,5	0,1
Видача на купівлю товарів, оплату послуг і за виконані роботи	55,3	7,0	62,0	5,9	44,3	4,6
Видача за вкладами фізичних осіб	170	21,5	254	23,9	247,3	25,4
Видача за придбану іноземну валюту	138,1	17,5	146	13,8	100	10,3
Видача за платіжними картками	209,7	26,5	328	31	322,6	33,2
Видача підкріплень підприємствам поштового зв'язку	57,5	7,3	79,5	7,5	86,4	8,9
Видача на придбання та погашення цінних паперів	2,3	0,3	2,9	0,3	2,3	0,2
Видача на інші цілі	49,1	6,2	67,2	6,3	52,2	5,4
Усього видано	790,7	100	1058	100	972,5	100

У зв'язку зі збільшенням готівки в обігу зростають її надходження до кас банків, що призводить до відчутного підвищення навантаження на касових працівників і працівників служби перевезень. Зокрема, це стосується територіальних управлінь Національного банку та Центрального сховища. За весь час свого існування Національний банк у повному обсязі безперебійно забезпечує потреби економіки та населення готівковими коштами. Однак, за прогнозними розрахунками фахівців, внаслідок низки факторів, які безпосередньо впливають на зростання обсягів готівки поза касами банків, вже у 2015р. порівняно з 2013р. готівкова маса збільшиться більше ніж у 2 рази.

З урахуванням такої перспективи, а також світових тенденцій розвитку готівкового обігу перед Центральним банком України гостро постає необхідність у докорінній модернізації системи організації роботи з готівкою на принципово новій основі. Це дозволить у найкоротші терміни створити оптимальну модель управління готівковими потоками, децентралізувати зберігання резервних фондів, забезпечити максимальну централізацію оброблення грошових знаків у створених касових центрах, значно скоротити витрати на обслуговування готівково-грошового обігу, забезпечити якість і захищеність банкнот і монет національної валюти відповідно до світових стандартів.

Національний банк проблемам забезпечення високого рівня організації роботи з готівкою завжди приділяє пильну увагу. Так, 12 червня 1995 р. за № 436/95 було видано Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки". З метою створення умов для поліпшення структури грошового обігу та скорочення частки готівкових розрахунків шляхом поширення безготівкових розрахунків з використанням спеціальних платіжних засобів спільною постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 26.05.2006 № 753 було затверджено Концепцію поширення безготівкових розрахунків з використанням спеціальних платіжних засобів.

У ході реалізації концепції протягом 2006-2008 рр. Національним банком та органами виконавчої влади було вжито ряд заходів, спрямованих на зменшення готівкових платежів поза банками, підвищення зацікавленості населення у користуванні платіжними картками, зменшення витрат, пов'язаних з підтримкою готівково-грошового обігу, шляхом впровадження безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток у сфері торгівлі та надання послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2010 № 377 "Деякі питання здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів" затверджено умови переведення торговців, що здійснюють господарську діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, на обов'язкове приймання спеціальних платіжних засобів у сплату за продані товари (надані послуги).

Однак застосування суто нормативних та адміністративних заходів не призвело до очікуваних результатів щодо скорочення готівкових розрахунків у позабанківському обігу. Економічні заходи при цьому використовувалися не повною мірою. З точки зору природи економічних відносин використання лише адміністративних заходів не може дати позитивних результатів. Відтак проблема скорочення частки готівки в розрахунках у позабанківському обігу так і залишилася невирішеною.

21 січня 2004 р. постановою Правління Національного банку № 18 затверджено Програму вдосконалення організації готівкового обігу національної валюти в Україні на 2004-2008 рр. У ході реалізації завдань програми з метою скорочення частки ручної праці в процесі оброблення готівки в Центральному сховищі та в територіальних управліннях НБУ було запроваджено 38 автоматизованих систем оброблення банкнот, 13 з яких оснащено модулями знищення банкнот. Ці системи надійно забезпечують перерахунок банкнот, їх сортування, контроль справжності, пакування зношених банкнот, а також облік всіх операцій оброблення. У грошових сховищах територіальних управлінь НБУ було розміщено 30 % загальної суми резервних фондів, запроваджено 65 000 шт. спеціалізованих касет, використання яких позитивно зарекомендувало себе у всіх територіальних управліннях. У Центральному сховищі та в касових центрах територіальних управлінь було встановлено 1113 камер відеоспостереження.

Однак внаслідок недостатнього фінансування заходів, передбачених Програмою, виконати її в повному обсязі не вдалося. Наслідком цього є те, що технічна оснащеність Банкнотно-монетного двору НБУ, Центрального сховища і територіальних управлінь на сьогоднішній день ще не відповідають рівню аналогічних підрозділів центральних банків економічно розвинутих країн. Вимагає також серйозного перегляду і нормативна база щодо функціонування готівкового обігу в державі. Зважаючи на ситуацію, що склалася, незаперечною є необхідність створення сучасної ефективної системи управління готівковими потоками, яка б дозволила з метою мінімізації ризиків частково розмістити резервні фонди готівки за межами Центрального сховища, оптимізувати готівкові потоки, знизити напругу в роботі Центрального сховища і територіальних управлінь Національного банку.

З метою оперативного розв'язання цих питань постановою Правління Національного банку України від 24.06.2008р. № 177 було схвалено Концепцію вдосконалення організації роботи з готівкою в Україні на 2008-2012 роки, якою передбачено розроблення Комплексної програми виконання визначених завдань. Мета концепції полягає у визначенні оптимальних обсягів готівки, необхідних для потреб економіки, та впровадженні новітніх технологій у роботі з готівкою за такими напрямками:

- досягнення обґрунтованого прогнозування готівкового обігу з урахуванням можливих ризиків, пов'язаних зі змінами в економіці;

- оптимізація готівкових потоків з метою найбільш повного залучення готівки в економічний оборот країни через систему банків;

- створення в системі Національного банку сучасної матеріально-технічної бази для обслуговування зростаючих потреб економіки країни в готівці;

- створення касових центрів з метою наближення місць зберігання та оброблення готівки, оперативного її доставляння до споживачів та прийняття від них;

- зменшення ризиків, пов'язаних зі зберіганням резервних фондів у єдиному центрі;

- зменшення ризиків втрати готівки під час роботи з нею (транспортування, перерахування, зберігання, передавання);

- поліпшення якості готівки в обігу, зменшення витрат на його організацію.

Головними завданнями вдосконалення роботи з готівкою визначено:

- зміцнення матеріально-технічної бази територіальних управлінь, у тому числі за рахунок приведення приміщень касових вузлів територіальних управлінь до норм, визначених нормативно-правовими актами Національного банку, з урахуванням перспектив розвитку готівкового обігу, з метою забезпечення повного оброблення банкнот, які повертаються з обігу;

- створення в окремих регіонах касових центрів з урахуванням територіального розміщення та наявності надійного шляхового сполучення;

- надання касовим центрам повноважень на автоматизоване приймання від Центрального сховища готівки в контейнерах, підготовку та видачу готівки територіальним управлінням, перевезення цінностей, отримання, вивезення від територіальних управлінь придатної та непридатної до обігу готівки, її оброблення, у тому числі перерахування і знищення;

- запровадження уніфікованої тари для пакування, транспортування, зберігання та обліку банкнот і монет, забезпечення автоматизованого пакування банкнот і монет, поступовий перехід на використання великотоннажного автомобільного транспорту;

- побудова за єдиною логістичною системою автоматизованих грошових сховищ, забезпечення комплексної механізації робіт і відеоконтролю операцій з готівкою на всіх технологічних етапах роботи з нею;

- створення умов для мінімізації фізичного контакту робітників, касових працівників та інкасаторів безпосередньо з готівкою на всіх етапах руху готівки, що дозволить зменшити ризики та підвищити продуктивність праці, дасть змогу ефективніше використати людські ресурси;

- повна автоматизація обліку надходження,видачі, переміщення та контролю за зберіганням готівки на основі інформаційних технологій;

- припинення виконання Національним банком невластивих для нього функцій з перевезення цінностей до банків, спрямування банків на сортування та оброблення готівки з використанням сучасних автоматизованих технологій з внесенням відповідних змін до нормативно-правових актів Національного банку, створення умов для розвитку аутсорсингу в сфері готівкового обігу;

- організація розроблення банкнот нового покоління із сучасним дизайном і системою захисту на рівні світових стандартів, використання для візуального визначення автентичності банкнот нового покоління сучасних оптично-змінних елементів та спеціальних стрічок, захисні ознаки яких розпізнаються неозброєним оком, є простими для ідентифікації населенням і не відтворюються сучасною копіювальною технікою та інші.

У даний час фахівцями Національного банку завершується розробка Комплексної програми виконання завдань, визначених концепцією, із залученням до цієї роботи з метою одержання консультативної допомоги американської компанії "ProduсtivitySystemsInternаtionаl, Inс.", враховуючи набутий нею досвід проведення подібних робіт у багатьох країнах світу.

Реалізація передбачених заходів дозволить установам Національного банку у відносно короткі терміни створити матеріальнo-технічну базу, що відповідає рівню європейських стандартів. Децентралізація зберігання частини резервних фондів суттєво знизить ризики в забезпеченні потреб у готівці в разі виникнення непередбачуваних обставин. Застосування нових технологій сприятиме оптимізації перевезень готівки, мінімізує фізичний контакт робітників, касових працівників та інкасаторів у процесі зберігання, здійснення операцій з готівкою та її перевезення, забезпечить надійну якість оброблення банкнот і монет національної валюти, на всіх етапах переміщення і зберігання готівки зведе до мінімуму вірогідність її втрати.

2.3 Особливості розвитку безготівкових розрахунків у платіжному обороті в Україні

Гостра платіжна криза початку 1990-х років супроводжувалася затримкою платежів (до шести тижнів), прискоренням темпів інфляції, надмірним відверненням коштів підприємств у розрахунки, зростанням неплатежів суб'єктів господарювання, фінансовими втратами внаслідок частих підробок платіжних документів. Це спонукало до пошуку нових форм і методів проведення всіх видів розрахунків. Назріла загальна необхідність створення платіжної системи, яка б прискорила виконання міжбанківських розрахунків, підвищила їх надійність та безпеку [49, с.35].

Особливістю безготівкового обігу в Україні є використання спеціальної організації форми здійснення самого платежу. Структура форм розрахунку передбачає створення спеціалізованої системи безготівкових розрахунків, як форми організації руху грошей на рахунках у банках.

У безготівкових розрахунках гроші виконують функцію засобу платежу. Організація безготівкових розрахунків має відповідати певним вимогам:

– сприяти нормальному обігу коштів;

– забезпечувати безперервний хід реалізації продукції, послуг;

– здійснювати вчасність розрахунків та контроль за дотриманням умов зобов'язань.

Безготівкові розрахунки становлять приблизно 50 відсотків усіх розрахунків у господарському обороті.

У сучасній практиці розрахунків в розвинених країнах використовується велика кількість платіжних інструментів, але переважна роль відводиться автоматизованим безготівковим платежам. Найбільш поширеними є такі їх види: кредитні картки, дебетні картки, розрахункові (платіжні) картки, чеки, векселі.

На початку 1990-х років, до впровадження системи електронних платежів Національного банку України (СЕП), банки вели розрахунки між собою за допомогою паперових розрахункових документів. Часом на це йшло три тижні. Інколи й більше місяця, а отже, надмірно відверталися у розрахунки кошти підприємств, зростали обсяги неплатежів суб'єктів господарювання.

З огляду на важливість цієї проблеми НБУ, розробляючи у 1992 році концепцію електронного грошового обігу в Україні, першочерговим завданням ставив запровадження системи електронних міжбанківських розрахунків. Створена 1993 році сучасна СЕП на повну потужність запрацювала вже на початку 1994 року, забезпечуючи проходження платежів упродовж одного дня. Відтак банки стали ефективніше використовувати ресурси, а клієнти -- власні кошти.

Національний банк прагнув максимально розширити коло послуг відповідно до потреб учасників СЕП. Важливим здобутком було надання групі установ банку (головному банку та його філіям) засобів проведення міжбанківських розрахунків з урахуванням підпорядкованості банківських установ одна одній. Різні способи взаємодії головного банку з філіями втілено у так званих "моделях обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку" [48, с. 82].

Ще одним кроком у розвитку системи електронних платежів стала розробка та подальше вдосконалення нормативно-правової бази Національного банку, що визначала загальний регламент організації та форми міжбанківських розрахунків.

Нині шляхи, умови та порядок проведення міжбанківських розрахунків регулює Інструкція "Про міжбанківські розрахунки в Україні", затверджена постановою Правління НБУ № 621 від 27.12 1999 року.

Розробляючи наприкінці 1992 року "Концепцію створення системи електронного грошового обігу", Національний банк України першочерговим завданням визначив побудову та впровадження системи електронних міжбанківських розрахунків, а на другому етапі -- системи масових розрахунків населення з використанням пластикових карток.

Враховуючи недостатній рівень інформатизації України, неоднорідність фінансових і технічних можливостей банківських установ та рівень кваліфікації їх персоналу, систему електронних платежів (СЕП) створювати фахівці Національного банку. Впроваджено її за короткий час із мінімальними капітальними й експлуатаційними витратами, з використанням наявної технічної платформи телекомунікацій та сучасних програмно-технічних засобів і банківських технологій. Для передачі інформації Національний банк у вересні 1993 року ввів у промислову експлуатацію власну систему електронної пошти.

У серпні 1993 року через СЕП у дослідному режимі пройшли перші електронні платежі трьох київських комерційних банків -- учасників системи. Із жовтня 1993 року в усіх регіонах України розпочалося її впровадження у промислову експлуатацію. А вже в січні 1994 року сучасна СЕП почала діяти на повну потужність, забезпечуючи проходження платежів упродовж одного дня. Це дало банкам змогу ефективніше використовувати ресурси, а клієнтам -- кошти. Підвищення коефіцієнта обігу коштів зменшило потребу у фізичній кількості грошей і стало одним із основних факторів стримування інфляції. Запровадження СЕП дало змогу Національному банку скасувати використання поштових і телеграфних авізо у міжбанківських розрахунках на території України.

З огляду на те, що робота в СЕП за консолідованим кореспондентським рахунком сприяє підвищенню ліквідності та прибутковості банку, ефективному використанню грошей, захисту інтересів кредиторів вкладників, НБУ у 1994 році приступив до розробки моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку. Вже у травні впроваджувати першу модель, у вересні -- третю, а в квітні 1995 року -- другу модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку. Протягом 1996 року розроблено п'яту, шосту і сьому моделі.

Одними з перших за певними моделями обслуговування консолідованого коррахунку почали працювати учасники СЕП Промінвестбанк, банк "Зевс". За станом на 1 квітня 2007 року згідно з дозволом Національного банку на роботу в СЕП за тією чи іншою моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку працюють 58 комерційних банків [39, с. 85].

У загальному числі банків -- юридичних осіб, що працюють у СЕП, переважну частину (64,8%) становлять банки, які надають перевагу роботі за незалежним коррахунком. Решта банків (35.2%) працюють за певними моделями. Зокрема, 17% банків застосовують 3 модель обслуговування консолідованого коррахунку.

За незалежним кореспондентським рахунком у СЕП працюють близько 17% банківських установ. Кількість оброблених ними платіжних трансакцій у 2008р. порівняно з 2007 роком. збільшилася на 36%, сума початкових платежів - на 63%.

Аналіз завантаженості СЕП у розрізі моделей обслуговування консолідованого коррахунку (табл. 2.9) свідчить, що за останні два роки найбільшу кількість платіжних трансакцій (приблизно 34%) виконали комерційні банки, які працюють у СЕП за 3 моделлю обслуговування консолідованого коррахунку. Кількість установ цих банків становить третину від їх загального числа, а сума виконаних ними початкових платежів збільшилася більш як удвічі. За цією моделлю працюють в основному банки з розгалуженою мережею філій (такі, як Укрсоцбанк, Промінвестбанк), які здійснюють платежі через власну внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС). Основною перевагою цієї моделі є те, що головний банк має змогу повністю контролювати розрахунки своїх підвідомчих установ [61].

Таблиця 2.9 Завантаженість СЕП у розрізі моделей обслуговування консолідованого коррахунку[61]

Модель	2013р.	2014р.	Відхилення
	Кількість початкових платежів (тис.шт.)	Сума початкових платежів (млн.грн.)	Кількість початкових платежів (тис.шт.)	Сума початкових платежів (млн. грн.)	Кількість початкових платежів (тис.шт.)	Сума початкових платежів (млн.грн.)
За не зале-жним кор.рахунком	15201	221220	20632	359725	5430	138505
1 модель	6590	65951	6704	93630	114	27678

Подобные документы

• Сучасний стан готівкового грошового обігу в Україні та шляхи його вдосконалення

  Місце готівково-грошового обігу в грошовій системі України. Дослідження структури грошової маси. Аналіз факторів, які впливають на збільшення обсягів готівки в обігу. Необхідність та методи регулювання готівкового обігу. Форми безготівкових розрахунків.
  
  реферат [366,3 K], добавлен 17.05.2016
  

• Правове регулювання грошового обігу в Україні

  Грошовий обіг як об’єкт фінансово-правового регулювання. Правові засади організації безготівкового грошового обігу. Проблеми правового закріплення елементів та структури грошової системи. Роль Національного банку України у регулюванні грошового обігу.
  
  курсовая работа [54,3 K], добавлен 06.09.2016
  

• Принципи організації безготівкового та готівкового грошового обігу. Форми безготівкових розрахунків

  Поняття про грошовий обіг та його різновиди. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку системи безготівкових розрахунків у національній економіці України. Акредитивна, інкасова та переказна форма розрахунків. Показники аналізу грошового обігу.
  
  курсовая работа [210,7 K], добавлен 26.10.2014
  

• Статистика грошового обігу

  Поняття та соціально-економічне значення грошового обігу. Система показників грошового обігу. Статистичне вивчення маси грошей в обігу, швидкості обігу грошової маси. Статистичне прогнозування касових оборотів. Аналіз емісії грошей і інфляції.
  
  реферат [46,1 K], добавлен 18.10.2002
  

• Державне регулювання грошового обороту України

  Аналіз сучасного стану грошового обороту України та особливостей його державного регулювання. Наслідки дії світової фінансової кризи на український грошовий ринок. Напрямки проведення грошово-кредитної політики для покращення стану грошового обігу країни.
  
  курсовая работа [880,5 K], добавлен 05.12.2010
  

• Порівняльна характеристика стану грошового обігу в Україні та інших країнах

  Роль грошей в ринковій економіці. Емісійна функція Центрального банку в сфері готівково-грошового обігу. Правові основи обігу готівки в Україні. Особливості стану готівково-грошового обігу в інших країнах. Оцінка стану готівкового обігу в Україні.
  
  курсовая работа [116,6 K], добавлен 12.07.2010
  

• Грошовий оборот і грошова маса

  Поняття грошового обороту та його економічна основа. Модель грошового обігу. Сутність пересування фінансових потоків. Поняття грошової маси, агрегатів та грошової бази. Фактори, що впливають на швидкість обігу грошей. Суть закону, що його описує.
  
  контрольная работа [487,3 K], добавлен 30.01.2015
  

• Грошовий обіг

  Елементи грошової системи та національна грошова одиниця. Система нормативно-правового регулювання грошового обігу та роль Національного банку України у регулюванні. Організація та здійснення регулювання готівкового та безготівкового грошового обігу.
  
  курсовая работа [54,0 K], добавлен 20.03.2008
  

• Вдосконалення стану грошового обігу в Україні

  Грошова маса, що обслуговує грошовий обіг в Україні. Соціально–економічні, організаційно–економічні відносини у сфері грошового обігу. Основоположні закони грошового обігу та практичні навички використання закономірностей функціонування грошових систем.
  
  курсовая работа [57,4 K], добавлен 12.07.2010
  

• Грошовий ринок України: становлення і перспективи його розвитку

  Сутність та особливості функціонування грошового ринку України. Організаційно-правові засади створення національної платіжної системи. Ринкові методи регулювання грошової системи в перехідній економіці. Основні інструменти грошово-кредитної політики НБУ.
  
  презентация [6,1 M], добавлен 23.11.2015
  

• Методи регулювання грошової маси країни

  Історичний процес виникнення грошей, їх сутність як загального еквівалента. Зміст еволюції грошей, закони функціонування грошових систем. Дія законів грошового обігу, особливості методів його регулювання. Оцінка стабільності грошей і грошових систем.
  
  контрольная работа [37,0 K], добавлен 26.11.2010
  

• Засоби регулювання грошового ринку

  Характеристика законів грошового обігу. Пропозиція грошей та чинники її впливу. Формування пропозиції грошей Центральним банком України. Комерційні банки у створенні нових грошей. Державне регулювання та функції НБУ у регулюванні грошового ринку.
  
  курсовая работа [2,0 M], добавлен 11.05.2015
  

• Грошово-кредитне регулювання в Україні

  Основні причини фінансової нестабільності в Україні. Сутність поняття, структура та етапи розвитку грошово-кредитного регулювання в нашій країні. Сучасний стан основних показників, динаміка орієнтування грошово-кредитної системи, шляхи вдосконалення.
  
  курсовая работа [59,3 K], добавлен 28.02.2012
  

• Грошова реформа як шлях оздоровлення грошового обігу

  Дослідження економічної сутності грошових реформ, їх ролі в економіці. Комплекс заходів щодо оздоровлення та впорядкування грошового обігу. Проблеми, що виникають в процесі проведення грошової реформи в Україні. Підсумок грошової реформи 1992-1996 років.
  
  курсовая работа [183,3 K], добавлен 08.12.2014
  

• Грошовий ринок та взаємозв’язок його окремих сегментів

  Сутність та еволюція становлення грошового ринку. Загальна характеристика структури грошового ринку та специфіка функціонування окремих його елементів. Специфічні особливості регулювання грошового ринку. Перспективи розвитку грошового ринку України.
  
  курсовая работа [72,9 K], добавлен 19.02.2015
  

• Гроші

  Еволюція форм вартості. Види грошей та їх розвиток. Сутність грошей та їх роль в економіці. Функції грошей. Поняття грошового обігу та його види. Закон грошового обігу. Грошова маса та грошові агрегати. Проблеми стабілізації грошової системи.
  
  курсовая работа [73,5 K], добавлен 19.10.2002
  

• Роль грошей у становленні і розвитку української економіки

  Роль грошей як інструменту регулювання економіки. Кредит і його функції. Роль банківського сектору, як складової грошової системи, у розвитку економіки України. Показники грошової маси в обігу. Сучасний стан фінансової системи. Обов’язкові резерви.
  
  курсовая работа [119,8 K], добавлен 17.05.2014
  

• Пропозиція грошей та попит на гроші

  Теоретичні аспекти організації грошового обігу в Україні. Регламентація основних принципів організації грошового обігу. Види та функції грошей. Грошові агрегати. Модель пропозиції грошей та попит на гроші. Ефекти доходів, цін та процентних ставок.
  
  курсовая работа [378,3 K], добавлен 23.07.2010
  

• Організація грошового обігу

  Рух готівкових грошей у процесі обігу товарів, технологія організації грошового обігу. Стійкість готівковою обігу при збалансуванні платоспроможного попиту населення та пропозиції товарів і послуг. Роль доходів та витрат населення як складової балансу.
  
  реферат [27,4 K], добавлен 23.05.2010
  

• Аналіз рівня безпеки грошово-кредитного сектору в Україні

  Основні недоліки у проведенні монетарної політики: надмірна питома вага готівки в грошовому обігу; зменшення обсягів довгострокового кредитування та високий рівень доларизації. Динаміка темпів інфляції та грошової маси за період 2006-2012 років.
  
  контрольная работа [258,4 K], добавлен 17.11.2015
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам