Інвестиційна політика України»

Значний вплив на можливості та стратегію подальшого розвитку економіки України справляють соціально-політичні фактори. Перший з них пов'язаний із незадовільним матеріальним становищем населення і специфікою територіального розміщення виробничого потенціалу. Те, що істотна частка індустрії, причому переважно важкої і військово-промислового комплексу, розташована у східних і північно-східних регіонах України, робить їх небезпечними з погляду посилення структурного безробіття. Другий фактор пов'язаний з новими пріоритетами в зовнішньоекономічних зв'язках. Ці дві обставини мають бути враховані при розробці стратегії реформування економіки України і її реструктуризації в нових умовах.

Необхідно забезпечити повну відкритість української економіки, що сприятиме подоланню монополізму, припливу інвестицій і матиме підтримку міжнародних фінансових інституцій. Стимулювання структурно-інвестиційної діяльності потребує розширення грошового попиту на споживчому ринку за рахунок нарощування державного фінансування соціальних потреб і вкладень у соціальні сфери. Така стратегія забезпечить довгострокові пріоритети соціально-економічного розвитку, навіть якщо й стане причиною певної регульованої інфляції. Поєднання інфляції і селективної державної підтримки інвестиційної діяльності здатне забезпечити необхідні структурні зміни в економіці, а також в експорті й імпорті продукції.

Для фінансування пріоритетних інвестиційних проектів за рахунок коштів державного бюджету варто розмежувати державний бюджет на дві частини: бюджет споживання і бюджет розвитку. Бюджет споживання має бути побудований за системою нормативів, що визначають мінімум бюджетної забезпеченості в частині поточних і капітальних соціальних витрат на душу населення, а за деякими статтями - і за типами об'єктів витрат. Бюджетні доходи, одержувані понад нормативні обсяги, можуть цілком спрямовуватися на фінансування розвитку економіки [6, с.389].

Прискорений розвиток високоефективних галузей має поєднуватися із позбавленням від неефективних виробництв, заміною застарілих технологій на прогресивні ресурсозберігаючі технології, зниженням техногенного „впливу на навколишнє середовище.

У базових галузях доцільно здійснити ґрунтовний, детальний аналіз стану і перспектив розвитку виробництв, модернізація яких потребує істотної державної підтримки. До таких галузей варто віднести: електроенергетику, паливний комплекс, чорну і кольорову металургію, основну хімію, важке машинобудування, промисловість будматеріалів.

Розробка інвестиційних програм на галузевому рівні має передбачати і регіональний аспект. “Регіоналізація” могла б здійснюватися шляхом розробки програм структурних змін в економіці регіонів, потенційно небезпечним щодо безробіття, створення більш сприятливого інвестиційного клімату в цих регіонах, розвитку інструментів, що сприяють структурно-інвестиційній діяльності і концентрації на пріоритетних напрямках регіональних інвестиційних ресурсів.

В умовах браку коштів державного бюджету економіка має враховувати нестачу державних капітальних вкладень. Необхідно чітко визначати основну функцію державного інвестування. Воно має слугувати своєрідним каталізатором зростання приватних інвестицій і інвестицій приватного сектору. “Державні капітальні вкладення полегшують і стимулюють приватні інвестиції. Такий зв'язок є у всіх країнах” [19, с.62].

Немає необхідності спрямовувати прямі державні інвестиції в прибуткові підприємства і галузі, за винятком тих випадків, коли вимагаються значні, непосильні для приватного капіталу проекти з тривалим інвестиційним циклом. В основному прямі державні вкладення мають надходити на об'єкти з більшою соціальною віддачею, ніж економічною, а також у галузі виробничої інфраструктури (насамперед транспорт і зв'язок) і на підготовку кадрів для нових виробництв. Тобто у розвиток тих сфер, що забезпечують активізацію приватних інвестицій.

Центр ваги державної інвестиційної діяльності має переміститися на регіональний рівень. Для цього доцільно набагато більшу частку бюджетних коштів залишати на місцях, особливо там. Де необхідно активізувати інвестиційну діяльність. Соціальні витрати місцевих бюджетів (поточні і капітальні), як і державного, варто перевести на тверду нормативну основу (у розрахунку на душу населення), а всю чи основну частину доходів бюджетів, понад мінімальні нормативні розміри, спрямовувати на фінансування проектів структурної перебудови господарського комплексу. Ефективною формою могло б бути змішане фінансування регіональних проектів, коли державні інвестиції становлять, наприклад. 40-50%, а інша частина фінансується місцевими органами самоврядування і залученим приватним капіталом.

“Поступово, - підкреслює Л.Тейлор, - розуміння того, яким чином структурувати державне економічне втручання в співробітництві з фінансовими інститутами, національним і іноземним капіталом і соціальними класами при відході від централізованого планування, стане ключовим для постсоціалістичного відновлення. Доти, доки знову уряд не навчиться відігравати істотну роль у розвитку і спрямуванні ринків, а також забезпеченні виробничої ефективності, економічна стратегія буде неминучою” [19, с.74].

Скорочення державних капітальних вкладень на економічний і соціальний розвиток, а також проведення приватизації державних підприємств потребуватиме розширення кола інституціональних інвесторів, фінансових посередників - інвестиційних фондів закритого і відкритого типів, галузевих і міжгалузевих холдингових компаній, регіональних асоціацій, довірчих товариств. У свою чергу, стають необхідними функції органів державного управління програмами розвитку в регіонах з ліцензування цих інститутів, організації підготовки кадрів для них і їхньої атестації, сприяння у створенні мережі аудиторських і консультаційних фірм.

Результати проведеного дослідження ще раз підтверджують, що основні напрями бажаної інвестиційної стратегії держави загальновідомі - практично все, викладене в цьому питанні, міститься і в державних програмах, і в деклараціях політичних сил та партій тощо. Справа в тому, що чітке уявлення про те, як жити добре і заможно, є у всіх народів - але не всі вміють його реалізувати. Найбільш складним завданням є не стільки формулювання мети, скільки розробка шляхів її досягнення і виявлення перепон на цьому шляху. Отже, в сучасних умовах на основі визначеної мети першочерговими завданнями уряду країни, органів виконавчої влади у центрі й на місцях мають стати вироблення і вибір ефективних шляхів реалізації інвестиційної політики, усунення перепон та мінімізація ризиків у цій важливій справі.

Висновок

Викладений матеріал дає можливість зробити такі висновки щодо інвестицій в Україні.

Проаналізувавши підходи різних економістів та враховуючи вищенаведені недоліки, вважаю, що визначення інвестицій доцільно трактувати із економічної та фінансової точок зору. Так, за фінансовим визначенням, “інвестиції” - це система економічних та інших відносин з приводу кругообігу капіталу, який авансований у вигляді грошових, майнових, інноваційних та інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання вигід від забезпечення процесу розширеного відтворення. За економічним визначенням, “інвестиції” - це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов'язані з цим зміни оборотного капіталу.

Узагальнюючи наукову, методичну та практичну літературу з проблематики інвестиційної діяльності варто відмітити, що в економічній теорії і на практиці інвестиції класифікують за безліччю різних окремих ознак, залежно від мети ведення їх обліку, аналізу та планування.

Особливо важливу роль в умовах трансформаційного періоду, у державному регулюванні інвестиційної діяльності відіграють органи місцевої влади. Удосконалення механізму залучення інвестицій для регіональних потреб з урахуванням специфіки господарської діяльності відповідних структур є актуальним як у загальнодержавному, так і в регіональному масштабах.

Рельєфне окреслення реалій української економіки віддзеркалює найвідчутніші небажані похідні впливи організаційно-економічного механізму управління розвитком, характер яких суперечить стрімким темпам зростання ВВП. Витоки неузгодженості інвестиційної політики і пошуку напрямів її коригування пояснюються шляхом дослідження структурних складових нагромадження основного капіталу, джерел і темпів його нарощування, а також напрямів його використання щодо впливу на відтворювальні властивості основного капіталу.

Проаналізовано тенденції відновлення інвестиційної діяльності в Україні, структурні особливості динаміки інвестицій. Виявлено ключові чинники, що обумовлювали спрямованість інвестиційних процесів. Запропоновано заходи державної політики, реалізація яких сприятиме підвищенню ефективності інвестиційної діяльності, її зорієнтованості на забезпечення структурної модернізації економіки.

Оптимальною структурою джерел фінансування інвестицій є та структура, яка забезпечує найбільшу рентабельність власних коштів. Тому при виборі того чи іншого джерела фінансування інвестицій, будь то власні чи залучені джерела, потрібно виходити з необхідності досягнення найбільшого економічного ефекту.

В останні роки чи не найбільших втрат Україна зазнала саме в інвестиційній сфері. Очікувалося, що нормалізація та впорядкування економічної діяльності (зокрема, ліквідація чи обмеження пільг і спеціальних умов діяльності, спрощення регуляторної системи, більша прозорість під час прийняття рішень), істотно знизять інвестиційні ризики та сприятимуть високому припливу інвестиційних ресурсів уже в перший рік діяльності нової влади. Проте низка інституційних провалів (неврегульованість і політизація прав власності, підвищення ризиків інвестування внаслідок оголошених намірів переглянути результати приватизаційних конкурсів, висока соціалізація бюджету) призвели до відмови міжнародних і вітчизняних інвесторів вкладати ресурси в українську економіку. Тому владі потрібно чітко визначити проблеми в інвестиціях, та шукати шляхи подолання.

Щодо стратегії інвестиційного зростання можна сказати. Найбільш серйозною помилкою економічної політики держави слід вважати тривале утримання примусового валютного курсу. Цей захід став протидією інфляції, проте він створив умови для відпливу капіталів і розширення “тіньового сектору”, який за роки незалежності зрівнявся за обсягами з легальними.

Отже, в сучасних умовах на основі визначеної мети першочерговими завданнями уряду країни, органів виконавчої влади у центрі й на місцях мають стати вироблення і вибір ефективних шляхів реалізації інвестиційної політики, усунення перепон та мінімізація ризиків у цій важливій справі.

Список використаної літератури

1. Закон України « Про інвестиційну діяльність», від 18 вересня 1991 року

2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», від 28 грудня 1994 року №334/94

3. Економіка України 2011. - №11

4. Балдіні К.В. Інвестиції: Системний аналіз і управління 2006. - 288с.

5. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. «Державні фінанси» Київ «Атіка» 2002р.

6. Борщ Л.М., Герасимова С.В. «Інвестування» Навч. посібник «Знання» Київ 2007р. 2-ге вид.

7. Вакаріна С.І. «Інвестиції в Україні» к., 2003р.

8. Василик О.Д. «Державні фінанси України»: Навч. посібник - к.: Вища школа - 383с.

9. Дука А.П. «Теорія та практика інвестиційної діяльності», «Інвестування» Київ к.: 2007

10. Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченько О.Г. «Інвестування»: Навч. посібник. - к.: Комп'ютерс, 2001. - 364с.

11. Загорський В.С., Вовчак О.Д., Благун І.Г., Чуй І.Р. «Фінанси»: Навч. посібник -2-ге вид., - к.: Знання, 2008. - 247с.

12. Кудряшов В.П. «Фінанси» Навч. посібник Херсон 2002р.

13. Кучуков Р. «Державний сктор як локомотив модернізації» 2010. - №9

14. Карлін М.І. «Фінансова система України» Навч. посібник Київ 2007р.

15. Массе П. «Критерії і методи оптимального визначення капіталовкладення» 1971р.

16. Макконелл К., Брю С. «Економикс : принципи, проблеми и політика» 1992р.

17. «Науковий Вісник» 2002р. №52

18. Пилявець В.М., Пилявець М.Т. «Фінанси» Київ «Аграрна освіта» 2010р.

19. Тейлор Л. «Постсоціалістичний перехід з точки зору економіки розвитку» - 1993. - №1

20. Фінанси курс для фінансистів Навч. посібник Київ «Знання» 2008р.

21. Шарп І., Александер Г., Бєйли Дж. «Инвестиции» : Пер. С англ.. - м.: ИНФРАМ, 2003. - XII, 1028с.

22. Інтернет ресурс. - Режим доступу: http://me/kmu.gov.ua/control/

uk/publish/article?arr_id=78203&cat_id=78198

23. Інтернет ресурс. - Режим доступу: http:www/spfu/gov/ua/ukr/news_big.

php?id=8234

24. Інтернет ресурс. - Режим доступу: www.razymkov.org.ua/ukr/

article.php?news_id=456

Размещено на Allbest.ru