Суть, значення та види звітності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема 1. Суть, значення та види звітності

План

1. Суть звітності та її роль і значення в сучасних умовах господарювання

2. Мета складання звітності, її користувачі та їх інформаційні потреби

3. Види звітності

4. Організація підсумкового обліку та складання звітності

1. Суть звітності та її роль і значення в сучасних умовах господарювання

Всі господарські операції підприємства реєструються за допомогою первинних документів, що дає змогу здійснювати щоденний облік і контроль за правильністю і обгрунтованістю витрат господарських засобів. Для визначення показників діяльності підприємства за певний проміжок часу та в цілому по підприємству необхідно їх узагальнити. Тому прийнято, що кожне підприємство за певний період часу формує підсумкові дані про господарсько-фінансову діяльність. Система цих відомостей за добу, тиждень, декаду, місяць, квартал, півріччя, дев'ять місяців і рік називається звітністю.

Бухгалтерська звітність підприємств представляє собою систему узагальнюючих показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за той чи інший звітний період.

Згідно НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» бухгалтерська звітність - це звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Відповідно до визначення основних понять в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Поняття бухгалтерської звітності - більш широке, адже фінансова звітність (тобто форми 1-6) - це всього лише її різновид. Часто виникає питання про те, що ж включається до складу іншої (нефінансової) звітності. До неї відносять податкову, статистичну, спеціальну та звітність, яку прийнято називати неформальною, або управлінською. Вона теж грунтується на даних бухгалтерського обліку, але призначена не для зовнішніх, а лише для внутрішніх користувачів.

Звітність складається шляхом:

- підрахунку;

- групування

- та спеціальної обробки даних поточного обліку і є завершальною його стадією.

У теперішній час звітність являє собою багатий матеріал для апарату управління підприємством, а також для інших організацій та установ на адресу яких вона направляється. Звітність є важливим засобом оперативного керівництва роботою підприємства.

На підприємствах (організаціях, установах) звітність використовується для прийняття управлінських рішень, здійснення контролю за виконанням завдань, планування і прогнозування діяльності підприємств, формування нових бізнес-планів та визначення стратегії розвитку підприємства.

Для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття управлінських рішень, звітність використовується для аналізу господарської діяльності підприємства з метою пошуку резервів скорочення витрат, збитків тощо. Як свідчить історія, інформація бухгалтерських книг використовуються більше, ніж 500 років, і вона завжди перш за все необхідна була самому господарю (власнику). А вже потім надавали інформацію необхідну іншим категоріям користувачів. Це означає, що звітність є важливим засобом оперативного керівництва роботою підприємства.

Організаціям, у віданні яких перебуває майно підприємства (материнські підприємства, головні, вище стоячі організації тощо) звітність необхідна для контролю за виконанням роботи підлеглими організаціями, аналізу їх господарської діяльності, виявлення недоліків у роботі та керівництва їх роботою.

Органи статистики на основі статистичних даних звітності групують показники діяльності підприємств різних галузей, зводять їх, ї, таким чином, формують загальнодержавну статистику.

Кредитні та банківські установи використовують звітність при розгляді питання видачі кредитних коштів та при страхуванні майна підприємства тощо.

Звітність стала елементом інфраструктури ринкової економіки і засобом комунікації. У світовій практиці існує правило «здорового глузду», перевірене багаторічним досвідом - укладати угоди між контрагентами лише після детального вивчення їх фінансових звітів. Нерідко саме із звітності починається перше знайомство з діяльністю підприємства (компанії), оскільки вона становить основу інформаційного забезпечення аналізу та контролю фінансового стану підприємства. Звітність є базою даних для здійснення управління, налагодження партнерських зв'язків з покупцями і замовниками, постачальниками і підрядниками. Сьогодні фінансова звітність є також засобом комунікації.

Звітність підприємства - це є своєрідна реклама діяльності підприємства, оскільки дуже часто є першим джерелом інформації про підприємство. Це найбільш дешева, але разом з тим найбільш дієва реклама підприємства.

Значна увага до звітності пояснюється тим, що будь-яке підприємство у тій чи іншій мірі має потреби у додаткових джерелах фінансування. Знайти їх можна на ринку капіталів, залучаючи потенційних інвесторів та кредиторів шляхом об'єктивного інформування їх про свою господарсько-фінансову діяльність, тобто в основному за допомогою фінансової звітності. На основі звітів за допомогою аналізу можна оцінити наскільки привабливі опубліковані результати діяльності.

Наявність різних форм власності та господарювання та їх змін призвели до руйнування багатьох вертикальних зв'язків та спричинили розширення кола зацікавлених осіб. Які співпрацюють з підприємством по горизонталі, керуючись загальними економічними інтересами. На підставі наданої підприємством звітності користувачі різних рівнів розглядають альтернативні варіанти розміщення своїх капіталів та приймають управлінські рішення.

Підготовка та оприлюднення звітності за міжнародними стандартами дозволить здійснити стратегічний курс на інтеграцію України з Європейським Союзом, забезпечить входження України у світовий політичний, економічний та правовий простір, і удосконалити механізм співробітництва України з іншими державами. Крім того, це сприятиме залученню коштів для подальшого розвитку економіки України, допоможе суб'єктам підприємницької діяльності знайти постачальників, клієнтів, дистриб'юторів. Така звітність забезпечить інтеграцію в європейський та світові фондові ринки, допоможе встановити відкритість та прозорість ринку цінних паперів України, закласти основи чесної конкуренції на цьому ринку, а також гарантувати рівні можливості для емітентів, інвесторів і посередників та захистити їх права.

Фінансова звітність призначена для загального користування. Статтею 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено перелік організацій, які зобов'язані оприлюднювати фінансову звітність шляхом її публікації.

Фінансову звітність зобов'язані складати підприємства, що перебувають на господарському розрахунку, мають самостійний баланс, є юридичними особами.

2. Мета складання звітності, її користувачі та їх інформаційні потреби

Метою фінансової звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства зобов'язані подавати фінансову звітність:

органам, до сфери управління яких вони належать,

трудовим колективам на їх вимогу,

власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом.

органам державної влади та іншим користувачам - відповідно до законодавства.

До інших користувачів належать, зокрема органи державної статистики; ДФС України; щодо використання бюджетних асигнувань, одержаних з державного бюджету - органи Державного казначейства, а щодо використання асигнувань, одержаних з місцевих бюджетів, - відповідно фінансові відділи райдержадміністрації, міськвиконкоми та фінансові управління обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій, якщо інше не передбачене Законом.

Взагалі користувачі звітності - фізичні та юридичні особи, що потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень

Фінансові звіти загального призначення - це звіти, що відповідають потребам тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їхніх конкретних інформаційних потреб. Фінансова звітність є публічною. Крім відкритої звітності для зовнішніх користувачів, існує ще й закрита звітність - для внутрішніх користувачів. Вона задовільняє інтереси власника, її призначення - забезпечити ефективне управління внутрішніми підрозділами, прийняття оперативних рішень на рівні цехів, дільниць, бригад тощо. Це досягається шляхом створення системи додаткового внутрішньогосподарського або управлінського обліку. Тому в ст. 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що суб'єкти зобов'язані надавати фінансову звітність вузькому колу осіб.

До користувачів фінансових звітів належать існуючі та потенційні інвестори, працівники, кредитори, клієнти, урядові установи та громадськість.

Таблиця 1.1 Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів

Користувачі звітності	Інформаційні потреби
Інвестори, власники	Придбання, продаж та володіння цінними паперами Участь в капіталі підприємства Оцінка якості управління Визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу
Керівництво підприємства	Регулювання діяльності підприємства
Банки, постачальники та інші кредитори	Забезпечення зобов'язань підприємства Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання щодо кредитів, відсотків за ними та погашення кредиторської заборгованості
Замовники	Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання
Працівники підприємства	Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання перед працівниками та їх забезпечення
Органи державного управління	Формування макроекономічних показників Вплив діяльності підприємства на благополуччя суспільства (зайнятість, екологія тощо)

Фінансова звітність складена згідно з МСФЗ задовольняє інформаційні потреби, що є загальними для всіх користувачів. Такі фінансові звіти не здатні забезпечити окремих користувачів усією інформацією, потрібною їм для прийняття рішень.

Через це окремі групи користувачів можуть встановлювати інші або додаткові вимоги до інформації (уряд може встановити додаткові звіти для визначення і контролю податків). У свою чергу керівництво підприємства визначає склад і зміст внутрішньої звітності, необхідної для планування, контролю і прийняття рішень. Разом з тим, будь-які додаткові вимоги не повинні впливати на фінансові звіти, що складаються для інших користувачів. Такий підхід означає, що жодна група користувачів не повинна мати пріоритету щодо змісту фінансової звітності загального призначення.

Виходячи з цього метою фінансових звітів загального призначення є надання інформації про фінансове становище та результати діяльності підприємства, яка є корисною для широкого кола користувачів при прийнятті ними економічних рішень.

Державні органи управління тепер стали одним з цих користувачів, а не єдиним чи основним користувачем, що постійно диктував свої вимоги, змінюючи їх на потребу податкового законодавства. Це є визнання того факту, що врахування потреб інвестора (власника та інших сторін, які приймають участь у підприємницькій діяльності) не менш важливе, ніж інтереси держави в отриманні податків. Інформаційні потреби зумовили склад фінансової звітності. Новий склад звітності повністю відповідає основним положенням міжнародних стандартів, але не дублює їх.

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти одних і тих же господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду та розкриття облікової політики та її зміни, що робить можливим ретроспективний та перспективний аналіз діяльності підприємства.

Фінансова звітність підприємства має надавати інформацію для:

оцінки його поточного та прогнозування перспективного фінансового стану;

оцінки наявних ресурсів підприємства, їх зміни та ефективності використання;

визначення можливих темпів розвитку підприємства;

прийняття обгрунтованих управлінських рішень щодо інвестиційної політики.

Основне завдання звітності - вишукування резервів подальшого росту та удосконалення діяльності підприємства, його стабільності на ринку.

Одним із основних завдань фінансової звітності є інформаційне забезпечення прийняття управлінських та інвестиційних рішень, вона повинна містити відомості, необхідні для оптимізації функціонування ринку капіталу.

В міжнародних стандартах зазначено, що бухгалтерська звіт не закінчується на самому собі, а навпаки, виконує роль інформаційної системи, котра оцінює, обробляє і передає фінансову інформацію про визначений економічний об'єкт тому, кому вона необхідна.

Коло користувачів звітністю дуже широке і об'єднують їх в три основні групи:

1) коло осіб, що безпосередньо займаються бізнесом у даній корпорації;

2) коло осіб, котрі знаходяться за межами корпорації, але прямо фінансово зацікавлені у даному бізнесі;

3) коло осіб, що мають непрямий інтерес до даного бізнесу (податкові служби; профспілки; агентства та органи, що займаються регулюванням випуску, придбання і продажу цінних паперів; органи, що здійснюють економічне планування і контроль за цінами, експортом, імпортом).

3. Види звітності

Форми звітності, які складаються на підприємстві різні за своєю формою складом, змістом, призначенням, основними користувачами, строками представлення тощо. Крім того, кількість форм значна і різноманітна. Залежно від класифікаційних ознак їх можна згрупувати:

Відповідно до ведення трьох видів обліку існує три види звітності:

- оперативна;

статистична;

бухгалтерська.

Оперативна звітність дозволяє щоденно слідкувати за господарськими операціями, що здійснюються на підприємстві. Вона призначена для поточного контролю та управління всередині підприємства на момент здійснення господарських операцій або одразу ж після її завершення.

Статистична звітність - охоплює більш тривалий період роботи і широкий круг показників діяльності підприємства. Вона представляє собою призначену для статистичного вивчення господарської діяльності підприємств і галузей економічної діяльності країни систему кількісних та якісних показників, вимірювання та узагальнення яких не характерне для бухгалтерського обліку.

Бухгалтерська звітність містить показники виробничо - фінансової діяльності підприємства. Вона складається з дотриманням балансового узагальнення облікової інформації.

Відповідно до ролі, яку виконує звітність в економічній діяльності країни вона поділяється на:

- загальнодержавну;

внутрішньогосподарську.

Загальнодержавна звітність містить дані виробничо-господарської діяльності підприємства, які потрібні для аналізу розвитку економіки країни. Вона складається за формами та показниками, встановленими національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку і є однаковою та обов'язковою для всіх суб'єктів підприємницької діяльності.

Внутрішньозаводська звітність містить показники, які необхідні для контролю за роботою цехів, ділянок, змін, бригад за визначений період, а також короткі відомості про виконання плану з випуску та відвантаження продукції, виконані роботи, надані послуги.

Відповідно до строків складання і подання звітності на:

проміжну (періодичну, внутрішньорічну, поточну);

річну.

Річна звітність складається один раз на рік і характеризує всі сторони господарської діяльності та фінансові результати роботи підприємства за рік.

Періодична звітність складається протягом року за певний період часу: квартал, півріччя, 9 місяців. Інші форми звітності, ніж фінансова, за проміжком часу складання можуть бути добові, тижневі, декадні, місячні і квартальні, піврічні, дев'ятимісячні та річні.

4.За призначенням (характером направлення та використання) поділяють на:

внутрішню;

зовнішню.

Внутрішня звітність складається підприємством відповідно до потреб управління (керівництва) і призначена лише для внутрішніх користувачів. Інформація внутрішньої звітності, як правило, є комерційною таємницею підприємства.

Зовнішня звітність складається за встановленими та затвердженими на загальнодержавному рівні формами і призначена для зовнішніх та внутрішніх користувачів, які мають загальні інформаційні потреби. Зовнішня звітність найчастіше є обов'язковою до виконання і подається у встановлені терміни та інстанції.

За предметом звітність розрізняють:

загальну;

спеціальну.

Загальна звітність складається та подається всіма суб'єктами підприємницької діяльності і призначена для користувачів, що мають загальні інформаційні потреби.

Спеціальна звітність складається найчастіше на вимогу певного кола користувачів. Це звіти спеціального призначення, які направляються в окремі органи управління та контролю і містять цілеспрямовану специфічну інформацію.

5. За ступенем узагальнення (відповідно до обcягу показників) звітність поділяється на:

- первинну;

зведену.

Зведена звітність - це звітність складена на основі первинної звітності в результаті зведення показників. Прикладом такої звітності є консолідована фінансова звітність, яка представляє собою звітність, що відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Первинна звітність - це звітність яка складена безпосередньо за даними бухгалтерського обліку конкретного підприємства.

6. Відповідно до існування галузей обліку звітність поділяють на:

- фінансову;

- управлінську;

податкову.

Фінансова звітність складається за даними фінансового обліку. Вона є звітністю обов'язковою і складається за встановленими вітчизняними стандартами та затвердженими наказом Міністерства фінансів України формами.

Управлінська звітність складається за даними управлінського обліку і є комерційною таємницею підприємства. Вона складається з метою задоволення потреб керівництва.

Податкова звітність складається за податками, зборами та іншими обов'язковими платежами, що сплачуються до бюджету підприємствами. Податкова звітність складається як за даними податкових розрахунків (з податку на прибуток, ПДВ тощо), так і даними фінансового обліку (податок з доходів фізичних осіб тощо).

7.Форми звітності за видами:

- звіт повний;

- звіт спрощений;

- зведений (консолідований) звіт.

Консолідована фінансова звітність - це зведена звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств та інших відокремлених структурних підрозділів як єдиної економічної одиниці.

Звіт спрощений - це є звіт суб'єкта малого підприємництва, який ведуть облік за спрощеною формою та користуються спрощеним планом рахунків бухгалтерського обліку. Такий звіт є значно менший за кількістю форм та скорочений за кількістю показників у звітах.

Звіт повний складають підприємства, які не складають консолідовану фінансову звітність та не є суб'єктами малого підприємництва.

9. За поширенням на галузі економічної діяльності країни розрізняють:

типову;

галузеву.

Типова звітність складається всіма підприємствами незалежно від галузевої приналежності та виду діяльності відповідно до встановлених державою типових форм.

Спеціалізованою є галузева звітність, яка відображає показники за специфічними видами діяльності і притаманна лише певній галузі (сільське господарство, лісове господарство тощо). До спеціалізованої належить також закрита звітність, яка має чітко визначене адресне призначення та відображає показники специфічних видів діяльності.

10. За способом відправки звітність можливо поділити на:

поштову;

телеграфну;

що відправляється в автоматичному режимі.

Складання та подання звітності в автоматичному режимі здійснюється за допомогою сучасних інформаційних систем та технологій.

11. За ступенем використання обчислювальної техніки звітність можливо поділити на ту, що складається:

вручну;

за допомогою засобів механізації;

автоматизовано.

У теперішній час з розвитком засобів обчислювальної техніки та інформаційних систем і технологій, в умовах існування різного програмного забезпечення звітність складається автоматизовано з використанням новітніх персональних технічних засобів.

12. За характером впливу на об'єкт управління:

- макрорівнева;

- мікрорівнева, яка в свою чергу поділяється:

а) за ієрархією управління: - агрегована;

- деталізована.

б) за обсягом інформації: - звіт центру відповідальності;

- загальний ( в цілому по організації);

в) за формою подання:- структурована;

- неструктурована, яка буває:

таблична

графічна

текстова

формат діалогу

г) за цільовим призначенням:

- прогнозна;

- контрольна;

- оціночна.

д) за змістом інформації:

- комплексна;

- тематична;

- аналітична.

13. За ступенем конфіденційності:

- публічна;

- конфіденційна.

14. За ступенем регламентації:

- регламентована;

- нерегламентована.

4. Організація підсумкового обліку та складання звітності

Термін “організація” взагалі має різні відтінки свого значення. В найбільш загальному вигляді - це впорядкування, налагодження, приведення в певний порядок чого-небудь. За змістом організація включає в себе порядок, збереження і підтримання стану певного впорядкування елементів системи в цілому, підтримання якісної її визначеності.

Оскільки організація - це оптимальне функціонування та удосконалення, то з плином часом, змінами умов діяльності та господарювання підприємств, проблеми організації є актуальними. А така ділянка організації обліку, як зведений, підсумковий облік та складання звітності є найменше опрацьованою, найбільше зміненою, то питання організації підсумкового обліку та складання звітності є особливо актуальними.

Роботи пов'язані з річним узагальненням даних в системі бухгалтерського обліку, виділяють в самостійний організаційний комплекс, що пов'язано з тривалістю періоду та складністю робіт.

Визначення підсумкового обліку (бухгалтерського узагальнення даних) як частини облікового процесу передбачає ті організаційні елементи, сукупність яких формує його як об'єкт організації: перелік облікових номенклатур, носії облікової інформації та організація їх руху.

При організації будь-якої ділянки обліку спочатку визначають облікові номенклатури, а вже потім носії та визначають їх рух. А при організації складання звітності навпаки, - спочатку необхідно визначити носії (тобто, форми звітності), а вже потім облікові номенклатури (показники звітності).

При організації складання звітності необхідно:

1. визначити, які форми звітності складатиме підприємство за видами;

2. за кожним видом визначити та перерахувати перелік усіх форм звітності, які необхідно складати підприємству відповідно до чинного законодавства;

3. визначити строки подання звітності;

4. відповідно до строків подання звітності визначити максимальні терміни підготовки звітності на підприємстві;

5. за кожною формою звітності визначити безпосередніх виконавців та відповідальних осіб за правильність, достовірність та своєчасну підготовку форми звітності;

6. в залежності від форми власності підприємства, його структури, організації обліку тощо встановити порядок затвердження форм звітності;

7. відповідно до чинного законодавства встановити інстанції обов'язкової подачі форм звітності, визначити порядок її подання та відповідальних за подання осіб;

8. на кінцевому етапі встановлюється місце, термін та порядок зберігання форм звітності на підприємстві.

Щоб не повторювати помилок, допущених при організації роботи зі складання річної звітності в минулі роки, та не шукати заново вже знайдені способи виконання тієї чи іншої операції, головному бухгалтеру слід вести «Пам'ятку про складання річної звітності». До неї необхідно записувати всі невдачі, помилки та досягнення і використовувати ці записи при організації роботи в наступні роки. Пам'ятка повинна складатися з тематичних пунктів згідно з планом робіт зі складання річного звіту. До неї доцільно також вносити пропозиції, зауваження, висновки та рекомендації за результатами обговорення робіт зі складання річної звітності на виробничій нараді відразу після здачі річного звіту. У пам'ятці фіксують також витрати часу на виконання кожної окремої роботи зі складання річного звіту.



Тема 2. Загальні вимоги до складання звітності

План

1. Принципи підготовки фінансової звітності

2. Якісні характеристики складання звітності

3. Склад проміжної та річної фінансової звітності

4. Подання та оприлюднення фінансових звітів

5. Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання звітності

6. Досвід розвинених країн заходу по складанню фінансової звітності

Щоб забезпечити поступальний розвиток підприємства в сучасних умовах, управлінському персоналу необхідно навчитися реально, професійно оцінювати і надавати інформацію про фінансовий стан свого підприємства, а також аналізувати діяльність потенційних контрагентів. Культура оприлюднення звітності суттєво впливає на розвиток бізнесу.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

повного висвітлення;

автономності;

послідовності;

безперервності діяльності;

нарахування;

превалювання змісту над формою;

єдиного грошового вимірника.

Виключено: періодичності; історичної (фактичної) собівартості та відповідності доходів і витрат.

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі;

нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці. Відповідно до змін Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» на вимогу користувачів фінансова звітність може бути додатково перерахована в іноземну валюту.

інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Фінансова звітність підприємства за НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» передбачено формується з дотриманням таких принципів:

автономності підприємства;

безперервності діяльності;

періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди з метою складання фінансової звітності;

історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

нарахування;

повного висвітлення;

послідовності;

обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

превалювання сутності над формою;

єдиного грошового вимірника.

Принцип періодичності передбачає можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» звітний період для складання річної фінансової звітності складає календарний рік, проміжної - складається за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев'яти місяців. Крім того, відповідно до облікової політики підприємства фінансова звітність може складатися за інші періоди.

Проте для новоствореного підприємства або підприємства, що ліквідується, тривалість звітного періоду може відрізнятись від 12 місяців. А саме: може бути меншим 12 місяців, але не може бути більшим 15 місяців.

Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації (рис 2.1 ).

Рис. 2.1. Тривалість звітного періоду за НП(С)БО 1

Якщо підприємство створене за 3 та менше місяці до закінчення року то річну звітність складає за 15, 14 або 13 місяців. Таким чином максимальний звітний період складає не більше15 місяців, а мінімальний - не менше 3 місяців.

Підприємство, що продовжує свою діяльність складає звітність за 12 місяців.

Згідно порядку відображення в бухгалтерському обліку і звітності операцій, пов'язаних з приватизацією та орендою державних підприємств, підприємство, яке приватизується, на дату реєстрації складає бухгалтерську звітність за обсягом форм річного звіту за період з 1 січня по 1 число місяця реєстрації та подає її як державне підприємство в установлені адреси.

Підприємство, що зареєстровано до 15 числа, складає звітність як державне підприємство станом на перше число даного місяця. Підприємство, що зареєстроване після 15 числа, складає звітність як державне підприємство за даними на кінець місяця реєстрації.

Підприємства та організації, створені після приватизації або оформлення орендних відносин, організацію бухгалтерського обліку здійснюють з використанням діючих рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та складають звітність в обсязі типових форм та в порядку, передбаченому для заново- створених юридичних осіб.

Складання проміжної звітності (внутрішньорічної, поточної) здійснюється наростаючим підсумком з початку року.

Принцип історичної (фактичної) собівартості визначає, що пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

Фактична (історична) собівартість сьогодні - це сума прямих витрат та виробничих накладних витрат. Таким чином, тепер будь-які активи, виготовлені на підприємстві (незавершене виробництво, готова продукція, основні засоби, нематеріальні активи) будуть оцінюватися за виробничою собівартістю у складі прямих та виробничих накладних витрат.

До історичної собівартості придбаних активів включатимуться:

- ціна придбання;

- податки, мито, збори (крім тих, що повертаються підприємству згодом);

- витрати на їх доставку, вантажно-розвантажувальні роботи;

- витрати доведення активів до стану, придатного для використання;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням цих активів.

Будь-які торгівельні знижки вираховуються при визначенні витрат на придбання.

Під час складання фінансової звітності необхідно намагатися збалансувати усі перелічені принципи таким чином, щоб досягти якісних характеристик фінансової звітності.

2. Якісні характеристики складання звітності

Інформація про діяльність українських підприємств повинна відповідати загальноприйнятим «правилам гри», що склалися на світовому ринку. Такі вимоги, переглянуті і містяться у Концептуальній основі та Міжнародному стандарті бухгалтерського обліку (МСБО) 1 «Подання фінансових звітів». Принципи та якісні характеристики фінансової звітності, як основні вимоги щодо складання та подання фінансової звітності в Україні представлені в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» таНП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Необхідною умовою правдивого відображення діяльності підприємства є подання інформації у спосіб, який забезпечує якісні характеристики фінансових звітів. Якісні характеристики визначають ступінь корисності інформації, яка наведена у фінансових звітах.

1. Інформація, яка наводиться у фінансовій звітності, повинна бути дохідлива і зрозуміла її користувачам за умови, що вони мають достатні знання та заінтересовані у сприйнятті цієї інформації.

2. Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

3. Фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

4. Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:

фінансові звіти підприємства за різні періоди;

фінансові звіти різних підприємств.

5. Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни. Установлення і зміни облікової політики підприємства здійснюються підприємством, яке визначає її за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів.

НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» виділяє основні якісні характеристики фінансової інформації: зрозумілість та дохідливість; доречність; достовірність; зіставність.

Зрозумілість - це якість інформації, яка дає можливість користувачам сприймати її значення. Зрозумілість та адекватність тлумачення це - однозначне тлумачення інформації користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

Отже, для досягнення дохідливості інформації припускається, що користувачі мають певний рівень знань і прагнуть уважно вивчити надану інформацію.

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, національні стандарти вимагають наявність у ній даних про:

підприємство;

- дату звітності та / або звітний період;

валюту звітності та одиницю її виміру;

відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди;

облікову політику підприємства та її зміни;

аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів;

консолідацію фінансових звітів;

припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

обмеження щодо володіння активами;

участь у спільних підприємствах;

виявлені помилки та пов'язані з ними коригування;

переоцінку статей фінансових звітів;

іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.

Достовірність інформації означає, що вона не містить помилок та упереджених суджень, тобто характеризується відсутність помилок і перекручень, які можуть вплинути на рішення користувачів звітності. Ступінь достовірності фінансової звітності оцінюється з допомогою аудиту.

Зіставність означає надання можливості користувачам порівнювати фінансові звіти одного і того ж підприємства за різні періоди, а також фінансові звіти різних підприємств за один і той же період. Таке порівняння дає можливість оцінити динаміку розвитку підприємства та його позицію на ринку.

Доречність - це здатність інформації впливати на прийняття рішень користувачами. Доречність інформації визначається її суттєвістю, своєчасністю та можливістю використання для прогнозування.

На прийняття рішень користувачами впливає лише суттєва інформація. Суттєвість - це точка відсікання інформації, яка потрапляє до фінансової звітності, або рівень точності такої інформації. Ця точка може бути визначена на підставі як кількісних, так і якісних факторів.

Доступність означає, що інформація, яка надається у фінансовій звітності, має бути доступною і розрахованою на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені у сприянні цієї інформації.

Фінансова звітність підприємств

не становить комерційної таємниці,

не є конфіденційною інформацією та

не належить до інформації з обмеженим доступом,

крім випадків, передбачених законом.

На фінансову звітність не розповсюджується заборона щодо поширення статистичної інформації.

Підприємства зобов'язані надавати копії фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за запитом юридичних та фізичних осіб у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».

3. Склад проміжної та річної фінансової звітності

Вище зазначені інформаційні потреби користувачів обумовили склад фінансової звітності. За НПСБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» до неї відносяться:

- баланс (звіт про фінансовий стан підприємства);

- звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід);

- звіт про рух грошових коштів;

- звіт про власний капітал;

- примітки до річної фінансової звітності (включаючи звіт за сегментами).

Інші звіти, які включені до звітності підприємств, не є фінансовою звітністю або є лише частково фінансовими. Такий склад звітності повністю відповідає положенням міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до змін та доповнень до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства складають та подають:

звіт про платежі на користь держави - документ, що містить деталізовану інформацію про податки, збори та інші платежі підприємств, належні до сплати на користь держави відповідно до закону, який подається підприємствами, що здійснюють діяльність з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення або заготівлю деревини і при цьому становлять суспільний інтерес. До підприємств, що здійснюють діяльність з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення, належать підприємства, які здійснюють діяльність з геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, родовищ корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування корисних копалин загальнодержавного значення, та/або виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції щодо корисних копалин загальнодержавного значення, та/або транспортування трубопроводами (у тому числі з метою транзиту) вуглеводнів та хімічних продуктів;

звіт про управління - документ, що містить фінансову та нефінансову інформацію, яка характеризує стан і перспективи розвитку підприємства та розкриває основні ризики і невизначеності його діяльності;

У Балансі відображається наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством на дату балансу. Згідно міжнародних стандартів в аналогічному звіті відображається інформація про фінансовий стан підприємства на певну дату. Інформація балансу використовується для:

- оцінки потенціалу підприємства;

- оцінки структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності підприємства;

- структури власного та залученого капіталу;

- динаміки зміни активів, зобов'язань та власного капіталу;

- прогнозування майбутніх потреб у позиках;

- оцінка та прогнозування змін в економічних ресурсах, які підприємство ймовірно контролюватиме в майбутньому тощо.

У Звіті про фінансові результати відображаються доходи, витрати і фінансові результати діяльності та інший сукупний дохід підприємства за звітний період. Відповідно до положень міжнародних стандартів в аналогічному звіті відображається інформація про доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітний період. Інформація звіту використовується для оцінки та прогнозу:

прибутковості діяльності підприємства в динаміці за два роки;

прибутковості діяльності підприємства за видами діяльності;

рентабельність підприємства;

структури доходів;

структури витрат;

динаміки доходів, витрат та фінансових результатів тощо.

У Звіті про рух грошових коштів відображається генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду. За міжнародними стандартами в аналогічних звітах відображається інформація про надходження і вибуття грошових коштів внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності протягом звітного періоду. Інформація звіту використовується для оцінки та прогнозу:

- надходження грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства;

- вибуття грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства;

- структури руху грошових коштів;

- динаміки руху грошових коштів;

- динаміки чистого руху грошових коштів від операційної діяльності;

динаміки чистого руху грошових коштів від інвестиційної діяльності;

динаміки чистого руху грошових коштів від фінансової діяльності підприємства;

впливу руху грошових коштів від операційної діяльності на фінрансовий результат;

чистого руху грошових коштів за звітний період;

динаміки залишку грошових коштів на початок та кінець звітного періоду тощо.

У Звіті про власний капітал відображаються зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. За міжнародними стандартами в аналогічному звіті відображають інформацію про зміни у власному капіталі протягом звітного періоду. Інформація звіту використовується для оцінки та прогнозу:

- структури власного капіталу на початок та кінець звітного періоду;

- змін у власному капіталі;

впливу розподілу прибутку на суму власного капіталу;

впливу внесків учасників на суму власного капіталу;

впливу вилучення капіталу на суму власного капіталу;

динаміки залишку власного капіталу на початок та кінець звітного періоду тощо.

У Примітках відображається обрана облікова політика; інформація, не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою згідно діючих національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості. За міжнародними стандартами в аналогічних звітах подають повне розкриття інформації про діяльність підприємства та обрані ним методи обліку. Інформація приміток використовується для оцінки та прогнозу:

- облікової політики підприємства;

- ризиків або невпевненості, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов'язання;

- діяльності підрозділів підприємства;

- наявності, руху та структури основних засобів, нематеріальних активів, капітальних та фінансових інвестицій, грошових коштів, забезпечень і резервів,

структури доходів та витрат, запасів, дебіторської заборгованості, будівельних контрактів, нестач і втрат від псування цінностей, податку на прибуток, використання амортизаційних відрахувань, фінансових результатів від первісного визнання та реалізації сільськогосподарської продукції і додаткових біологічних активів тощо.

Додатком до приміток є звіт «Інформація за сегментами», де відображають активи, зобов'язання, доходи та витрати підприємства за звітний період за сегментами, які визначені кожним підприємством самостійно. В межах своєї облікової політики підприємство визначає вид сегментів (господарські, географічні), звітні сегменти, пріоритетні сегменти тощо. Інформація звіту використовується для оцінки та прогнозу:

- діяльності підприємства за сегментами;

- активів сегментів діяльності;

- зобов'язань сегментів діяльності;

- доходів та витрат сегментів діяльності тощо.

Основне призначення форм фінансової звітності подано в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Призначення основних компонентів фінансової звітності

Компоненти фінансової звітності	Зміст	Використання інформації
Баланс	Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством, на дату балансу	Оцінка структури ресурсів, їх ліквідності та платоспроможності підприємства Прогнозування майбутніх потреб у позиках Оцінка та прогнозування змін в економічних ресурсах, які підприємство, імовірно, контролюватиме в майбутньому
Звіт про фінансові результати	Доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період	Оцінка та прогноз прибутковості діяльності підприємства, а також структури доходів та витрат
Звіт про власний капітал	Зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз змін у власному капіталі
Звіт про рух грошових коштів	Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз руху грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства
Примітки	Обрана облікова політика Інформація, що не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов'язкова за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості	Оцінка та прогноз облікової політики; ризиків або невпевненості, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов'язання; діяльності підрозділів підприємства

Процес опису, оцінки та включення до фінансового звіту певної статті називають визнанням. Сукупність однорідної інформації, що відображається у фінансових звітах, називають їх елементами. Основними елементами фінансових звітів є: активи, зобов'язання, власний капітал, доходи, витрати, прибутки і збитки, рух грошових коштів. і елементи в свою чергу поділяються на окремі статті, які можуть об'єднуватись в однорідні групи виходячи з певної класифікації.

Введено нове поняття - таксономія фінансової звітності, що представляє собою склад статей і показників фінансової звітності та її елементів, які підлягають розкриттю. Таксономія фінансової звітності затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

Перелік форм фінансової звітності називають компонентами фінансової звітності. Компоненти фінансової звітності взаємопов'язані, оскільки відображають відповідні аспекти господарської діяльності підприємства.

Річну фінансову звітність у повному обсязі (6 форм) складають всі підприємства (крім суб'єктів малого підприємництва).

Суб'єкти малого та мікро- підприємництва складають лише баланс і звіт про фінансові результати спрощеної форми.

Проміжна фінансова звітність охоплює певний період часу і складається наростаючим підсумком з початку року. Поточна фінансова звітність є скороченою і складається тільки з Балансу ф. 1 та Звіту про фінансові результати ф. 2.

У фінансовій звітності повинна бути зазначена валюта, в якій відображаються елементи звітності, та одиниця її виміру. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, складають на підставі даних бухгалтерського обліку. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Форми, перелік статей фінансових звітів та їх зміст встановлений НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Але підприємство заносить інформацію до тієї чи іншої статті відповідного фінансового звіту тільки тоді, коли:

- існує ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигід, пов'язаних з цією статтею;

- оцінка статті може бути достовірно визначена.

Майбутня економічна вигода - це пряме та непряме збільшення грошових коштів та їх еквівалентів.

Пряме - використання активів у виробництві з метою подальшої їх реалізації за грошові кошти, розподіл активів між власниками підприємства, використання активів для погашення заборгованості.

Непряме - це оптимізація податкової політики підприємства, зменшення відтоку грошових коштів шляхом запровадження нової технології виробництва тощо.

Перший критерій відображення статей у фінансовій звітності пов'язаний з тим, в якому звіті буде наведена стаття, - у балансі чи у звіті про фінансові результати, тобто відповідність результатів господарських операцій визначенню активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів чи витрат, що наведені в Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1.

Визначення цих термінів згідно з НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»:

активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому;

зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди;

витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками);

доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);

власний капітал - різниця між активами і зобов'язаннями підприємства.

Другий критерій допомагає визначитись з тим, чи результати господарської операції будуть відображені в фінансових звітах, чи тільки розкриті у примітках до них. В обох випадках мова йде лише про суттєву інформацію, тобто таку, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності.

Під час складання фінансової звітності повинен також враховуватись фактор ймовірності надходження чи втрати економічних вигод. Адже ситуація на ринку стрімко змінюється і на дату балансу вона може оцінюватись іншим чином, ніж на момент здійснення господарських операцій.

4. Подання та оприлюднення фінансових звітів

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше 3 років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

За МСБО 1 відповідальність за складання та подання звітності несе керівний орган підприємства. Це означає, що згідно міжнародних стандартів підписання звітів головним бухгалтером не є обов'язковим. В Україні фінансова звітність підписується головним бухгалтером та керівником підприємства.

Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Відповідальність за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

...