Суть, значення та види звітності

Датою представлення фінансової звітності для міських підприємств вважається день фактичної передачі її за призначенням, а для іногородніх - дата її відправлення, що значиться на штемпелі підприємства зв'язку. Якщо термін подачі бухгалтерської звітності випадає на неробочий день, то він переноситься на перший після вихідного робочий день.

У формах фінансових звітів наводять показники, по яких у підприємства за звітний період є інформація (або була інформація на початок звітного періоду). Якщо не заповнюється та чи інша стаття через відсутність у підприємства інформації, ця стаття відмічається прочерком або взагалі не друкується.

Форми фінансової звітності підприємств і порядок їх заповнення встановлюється Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підприємства зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком на своїй веб-сторінці (у повному обсязі) у такі терміни:

підприємства що становлять суспільний інтерес (крім великих підприємств, які не є емітентами цінних паперів), публічні акціонерні товариства, суб'єкти природних монополій на загальнодержавному ринку та підприємства, які здійснюють діяльність з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення - не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом; (в інший спосіб у випадках, визначених законодавством).

великі підприємства, які не є емітентами цінних паперів, та середні підприємства - не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом;

інші фінансові установи, що належать до мікропідприємств та малих підприємств, - не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом;

головні розпорядники бюджетних коштів - не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом;

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, оприлюднює річну консолідовану фінансову звітність про загальний майновий стан та результати діяльності суб'єктів державного сектору та бюджетів не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом.

Підприємства зобов'язані забезпечувати доступність фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності для ознайомлення юридичних та фізичних осіб за місцезнаходженням цих підприємств.

У разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та у випадках, передбачених законом, публікує його протягом 45 днів після затвердження.

Підприємства зобов'язані надавати копії фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за запитом юридичних та фізичних осіб у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Уточнена фінансова звітність та консолідована фінансова звітність на заміну раніше поданої фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за результатами проведення аудиторської перевірки, з метою виправлення самостійно виявлених помилок або з інших причин подається та оприлюднюється у такому самому порядку.

Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, не є конфіденційною інформацією та не належить до інформації з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законом. На фінансову звітність не розповсюджується заборона щодо поширення статистичної інформації.

Річну фінансову звітність підприємства до подання у відповідні інстанції розглядають і затверджують. Перед складанням річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства.

Фінансова звітність повинна бути подана підприємством не пізніше встановленого строку наступного за звітним періодом місяця, а річна не пізніше встановленого строку наступного за звітним року.

За звітним періодом фінансові звіти поділяються на річні та проміжні (табл. 2.2 ).

Таблиця 2.2 Основні вимоги до подання фінансової звітності

Звітний період	Суб'єкт подання	Склад	Термін подання	Користувачі
1	2	3	4	5
Рік	Окрема юридична особа (крім малого підприємства)	Баланс Звіт про фінансові результати Звіт про рух грошових коштів Звіт про власний капітал Примітки	Не пізніше 28 лютого наступного за звітним року	Органи управління, трудові колективи (засновники), органи державної статистики
	Мале підприємство	Баланс Звіт про фінансові результати	Не пізніше 28 лютого наступного за звітним року	Органи управління, трудові колективи (засновники), органи державної статистики
	Материнське підприємство	Консолідований баланс Консолідований звіт про фінансові результати Консолідований звіт про рух грошових коштів Консолідований звіт про власний капітал Примітки до консолідованої фінансової звітності	Визначається власниками, але не пізніше ніж 15 квітня наступного за звітним року	Власники (засновники)
Квартал	Окрема юридична особа	Баланс Звіт про фінансові результати	Не пізніше 25-го числа місяця, що настає за звітним кварталом	Органи управління, трудові колективи (засновники), органи державної статистики
	Мале підприємство	Баланс Звіт про фінансові результати	Не пізніше 25-го числа місяця, що настає за звітним кварталом	Органи управління, трудові колективи (засновники), органи державної статистики
	Материнське підприємство	Консолідований баланс Консолідований звіт про фінансові результати	Визначається власниками, але не пізніше ніж протягом 45 днів після закінчення кварталу	Власники (засновники)

Під час підготовки до складання та подання фінансової звітності підприємство повинне дотримуватись вимог нормативних документів, які визначають суб'єктів подання звітності, звітний період, який охоплює, і відповідно до цього склад та терміни її подання. До таких документів відносять:

Закон про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні;

НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до складання звітності»;

НП(С)БО 2 «Консолідована фінансова звітність»;

НП(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність»;

- Порядок подання фінансової звітності від 28 лютого 2000р. № 419;

- Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності від 28.03.2013 № 433.

5. Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання звітності

За несвоєчасне подання або неподання звітності законами України передбачено як фінансові стягнення так і адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 164² Кодексу України про адміністративні правопорушення внесення неправдивих даних до фінансової звітності, неподання фінансової звітності тягнуть за собою накладення штрафу від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (136,00 ? 255,00 грн.). Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одно з правопорушень, зазначених у частині першій ст. 164² Кодексу України про адміністративні правопорушення, ? тягнуть за собою накладення штрафу від 10 до 20 (170,00 ? 340,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства з фінансових питань розглядають органи державного фінансового контролю відповідно до статті 234-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Слід зазначити, що фінансова звітність, яка подається до органів Державної служби статистики України, використовується ними як джерело для проведення статистичних спостережень. Метою проведення державного статистичного спостереження є отримання статистичної інформації про фінансовий стан підприємств, яка використовується для:

? аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств і відстеження динаміки основних фінансових показників їх діяльності;

? здійснення розрахунків (дорахунків) та контролю якості даних вибіркового структурного обстеження малих підприємств;

? отримання фінансових показників, передбачених Регламентами Європейського парламенту та ради ЄС № 295/2008 від 11.03.2008 р. стосовно структурної статистики підприємств (додатки I-IV, VIII), Комісії (ЄС) № 250/2009 та № 251/2009 від 11.03.2009 р.;

? розрахунку розмірів підприємств з метою узагальнення статистичної інформації про діяльність великих, середніх, малих та мікропідприємств;

? визначення й актуалізації ознаки економічної активності підприємств;

? забезпечення інформаційних потреб національних користувачів і міжнародних організацій.

Для цілей статистики підприємств фінансова звітність використовується для проведення державного статистичного спостереження «Активи, власний капітал, зобов'язання і фінансові результати підприємств», а також для інших державних статистичних спостережень, що передбачені планом державних статистичних спостережень, який затверджується розпорядженням Кабінету Міністрів України. Несвоєчасне подання органам Державної служби статистики України передбачає відповідальність за ст. 186³ Кодексу України про адміністративні правопорушення за ці порушення для керівників і посадових осіб підприємства як штраф у розмірі від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170,00 ? 255,00 грн.). А за повторне порушення протягом року ? від 15 до 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (255,00 ? 425,00 грн.). Рішення про накладання штрафу приймають органи Державної служби статистики України відповідно до ст. 244³ Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 110.1 ст. 110 ПКУ платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність при вчиненні порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності передбачено п. 120.1 ст. 120 ПКУ, зокрема, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПКУ) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено ПКУ, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Отже, за неподання або несвоєчасне подання платником податків податкової звітності передбачена фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, а саме:

- в розмірі 170 грн за кожне неподання (несвоєчасне подання) декларації (розрахунку);- в розмірі 1020 грн при повторному порушенні за несвоєчасне подання податкової декларації (розрахунку) платником податків незалежно від виду податку, за яке до такого платника протягом року вже було застосовано штраф за неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації (розрахунку) та у період до одного року (до 365 або 366 днів - для високосного року) винесено податкове повідомлення-рішення.

Згідно з частиною першою ст. 165 прим.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення [КУпАП вiд 07.12.1984 № 8073-X] порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, -тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від сорока до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

6. Досвід розвинених країн заходу по складанню фінансової звітності

У розвинених країнах Заходу існують різноманітні спеціальні організації, як державні, так і громадські, які систематично проводять дослідження серед керівників корпорацій, фірм, інших користувачів фінансової звітності з метою вивчення вимог до системи звітних показників, що дозволяє децентралізовано приймати економічні рішення в умовах ринкової економіки. Європейський парламент протягом останніх років прийняв цілий ряд законодавчих актів (директив), спрямованих на уніфікацію бухгалтерського обліку в країнах Європейської економічної співдружності, відповідно до яких внесені зміни до національних законодавства з бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність підприємств різних країн світу має певні відмінності, що зумовлені соціальними, економічними та політичними чинниками, що значно ускладнювали аналіз інформації та прийняття рішень в умовах розвитку міжнародної торгівлі, транснаціональних корпорацій, глобалізації фінансових ринків.

Вирішальну роль у гармонізації фінансової звітності підприємств, розташованих у Європі, відігравала та іще і зараз відіграє Європейська комісія, яка від імені Ради Європейської співдружності видає директиви, головною метою яких є уніфікація та гармонізація фінансової звітності у першу чергу транснаціональних компаній та порядок її аудиту.

Для забезпечення гармонізації фінансової звітності за сприяння ООН та Організації Європейської економічної співдружності 29 червня 1973 р. було засновано Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО). З 1983 р. членами КМСБО є всі фахові організації бухгалтерів, що входять до складу Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ). Сьогодні він об'єднує 143 професійні організації з 104 країн світу. В 2000 р. КМСБО перейменовано на РМСФЗ, яка випускає МСФЗ.

За роки своєї діяльності КМСБО розробив 41 міжнародний стандарт бухгалтерського обліку більша частина діючих МСБО вже переглядались раніше, що сприяло поліпшенню їхньої якості та розповсюдженню.

Згідно МСБО 1 «Подання фінансової звітності» повний комплект фінансової звітності включає:

а) звіт про фінансовий стан на кінець періоду;

б) звіт про сукупні доходи за період;

в) звіт про зміни у власному капіталі за період;

г) звіт про рух грошових коштів за період;

ґ) примітки, що містять стислий виклад суттєвих облікових політик та інші пояснення;

д) звіт про фінансовий стан на початок найбільш давнього порівняльного періоду, коли суб'єкт господарювання застосовує облікову політику ретроспективно або здійснює ретроспективний перерахунок статей своєї фінансової звітності, або коли він перекласифікує статті своєї фінансової звітності.

Суб'єкт господарювання може використовувати інші назви для звітів, ніж ті, що використовуються у МСБО 1.

Фінансові звіти можуть подаватися окремо або разом з іншою інформацією, наприклад, проспектом емісії або у складі річного звіту (таблиця 2.3).

МСБО заохочують підприємства до подання окремо від фінансових звітів фінансового огляду, підготовленого керівництвом, щодо таких питань:

- основні чинники, які визначають результати діяльності підприємства;

джерела фінансування підприємства, його політика щодо позикового капіталу та управління ризиками;

ресурси, вартість яких не відображена у балансі згідно з МСБО.

Таблиця 2.3 Річний звіт зарубіжних країн

Ключові показники діяльності
Звіт голови ради директорів
Фінансова звітність	Баланс Звіт про сукупні доходи за період Звіт про акціонерний капітал Звіт про рух грошових коштів Примітки до фінансових звітів
Звіт керівництва
Звіт аудиторів

Крім того, в міжнародній практиці багато підприємств включають до складу річного звіту екологічний звіт, звіт про додану вартість та інші додаткові звіти.

Тема 3. Бухгалтерський баланс

План

1. Суть балансу та його загальна характеристика

2. Структура балансу

3. Зміст статей балансу

3.1 Статті активу балансу

3.1 Статті пасиву балансу

4. Джерела даних та порядок складання балансу

5. Моделі балансу в зарубіжній прпактиці



1. Суть балансу та його загальна характеристика

Слово «баланс» ( латинське bis- двічі, lans - чаша терезів) означає дві чаші, як символ рівноваги. Баланс в переводі з французької означає balanes - терези. Загальне і широке використання розпочинається з ХІV ст. в Західній Європі, зокрема Італії і Німеччині. Як символ рівноваги (терези) зображені на гербі Міжнародної спілки бухгалтерів.

Під поняттям «баланс» розуміють:

- метод узагальнення;

- елемент методу бухгалтерського обліку;

- форму звітності.

У бухгалтерському обліку під балансом розуміють метод відображення стану господарських засобів (майна) за їх складом і джерелами утворення у вартісній оцінці на певну дату.

Баланс є центральною формою звітності. Баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну (звітну) дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Баланс дає можливість визначити:

- склад та структуру майна підприємства;

ліквідність та оборотність оборотних засобів;

наявність власного та запозиченого капіталу;

зміну дебіторської та кредиторської заборгованості та інші показники. Отримання такої інформації є необхідною умовою для прийняття управлінських рішень, а також для оцінки ефективності майбутніх вкладень капіталу.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Баланс відображає фінансове становище підприємства на певну дату, тому в міжнародній практиці його іноді називають звітом про фінансовий стан підприємства. Це офіційна друга назва даної форми звітності в Україні.

Баланс як облікове поняття існує більше 500 років. Трактування поняття «баланс» вітчизняними та зарубіжними вченими подано в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Трактування поняття «баланс» вітчизняними та зарубіжними вченими

Автор	Трактування терміну
Баланс як елемент методу бухгалтерського обліку
Дембінський Н.В.	Бухгалтерський баланс є одним з прийомів узагальненого відображення на певну дату (як правило, на 1-ше число місяця) в грошовій оцінці стану засобів підприємства і джерел їх утворення
Дідоренко Т.	Бухгалтерський баланс - спосіб відбиття в грошовій формі стану, розміщення, використання засобів підприємства по їхньому відношенню до джерел фінансування
Ганусич В.О.	У широкому розумінні баланс є об'єктивно існуючою постійною рівністю між підсумками дебетових і кредитових оборотів, а також залишків за бухгалтерськими рахунками, яка зумовлена застосуванням принципу подвійного запису. Баланс - це не просто звітна форма. Як рівність він існує в будь-який момент часу, навіть якщо бухгалтер не виписав залишки за рахунками і не узагальнив їх у певній таблиці. В цьому розумінні баланс є окремим елементом методу бухгалтерського обліку
Швець В.Г.	Бухгалтерський баланс - це метод узагальнення даних через рахунки і подвійний запис
Хомин П.Я.	Баланс - це елемент діалектичного методу досліджень, який використовується як спосіб узагальнення інформації в будь-якій галузі. До того ж такий елемент, як баланс, потрібен для організації бухгалтерського обліку, оскільки тут він виконує не лише функцію групування й узагальнення інформації, але і функцію внутрішнього безперервного контролю. Остання функція балансу як елемента бухгалтерського обліку ґрунтується на подвійному відображенні господарських операцій у системі кореспонденції рахунків. Однак це не означає, що фінансовий звіт про господарські засоби і джерела їх утворення, який у вітчизняній звітності має однойменну назву «Баланс», є ідентичною категорією, а тому його слід розглядати як елемент методу бухгалтерського обліку. Ідентичність назви зовсім не означає тотожності категорій
Кутер М.І.	Балансове узагальнення як елемент методу бухгалтерського обліку вінчає процедуру обробки бухгалтерських даних, зводить їх в інформаційну модель фінансового стану економічного суб'єкта. Інформація цієї моделі, представлена ??у вигляді звітних показників балансових рядків основної форми фінансової звітності, виступає незрівняним джерелом при оцінці функціонування господарської одиниці, її виробничо-господарської і фінансової діяльності, спрямованої на вдосконалення або розвиток всієї системи управління підприємством
Баланс як форма фінансової звітності
Довбуш В.І.	Бухгалтерський баланс - це звітна таблиця, одна з форм фінансової звітності, що містить відомості про стан і розміщення господарських засобів підприємства та їх джерел у грошовій оцінці на певну дату
Ганусич В.О.	У вузькому розумінні баланс - це основна форма фінансової звітності, де відображається та узагальнюється стан і структура ресурсів підприємства (активів) та джерел їх формування (пасивів), і яка є основним джерелом аналізу фінансового стану підприємства. В цьому розумінні баланс - це частина такого елемента методу бухгалтерського обліку, як звітність (хоч не всі вчені виділяють цей елемент окремо від балансу)
Савичев П.І.	Бухгалтерський баланс - це звітний документ, що відображає в грошовій оцінці всі види засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства за станом на певну дату, в двох розрізах: за джерелами отримання і цільовим призначенням коштів (пасив); за складом, розміщення і фактичного цільового використання цих коштів (актив)
Сопко В.В.	Бухгалтерський баланс - це таблиця, в якій наведено характеристику стану майна господарства за певними ознаками поділу продуктивних сил (основні засоби, матеріали, гроші тощо) у вартісному вираженні і характеристику того самого майна з власницьких відносин (скільки власних і позичених коштів укладено в господарство, господарську діяльність). Перший аспект має назву «актив», другий - «пасив»
Чижевська Л.В.	Бухгалтерський баланс - це спосіб узагальненого відображення в грошовій оцінці стану господарських засобів власності та зобов'язань на певну дату у формі звітної таблиці, складеної бухгалтером для внутрішніх і зовнішніх користувачів з метою прийняття ними управлінських та інвестиційних рішень
Кяран Уолш	Бухгалтерський баланс - це звіт, який можна порівняти з двигуном певної потужності, генеруючим певний тип енергії у вигляді прибутку. Бухгалтерський баланс - це базовий документ фінансової звітності

Відповідно до класифікаційних ознак розрізняють різні види балансів (таблиця 3.2 ).



Таблиця 3.2 Класифікація балансу

Класифікаційна ознака	Вид балансу	Характеристика виду балансу
Час складання	Вступний (початковий)	Складається на дату створення підприємства, відображає початок господарської діяльності підприємства на момент її державної реєстрації.
	Поточний	Складається протягом усього часу існування підприємства.
	Ліквідаційний	Складається на дату ліквідації підприємства.
	Об'єднувальний	Складається при об'єднанні (злитті) кількох підприємств в одне.
	Розподільний	Складається у разі поділу одного великого підприємства на декілька менших суб'єктів господарювання з правами юридичних осіб.
	Періодичний (операційний або проміжний)	Складається за проміжні звітні періоди (місяць, квартал, півріччя, 9 місяців).
	Річний	Складається за календарний рік як основний звітний період в діяльності підприємства.
Обсяг інформації	Індивідуальний (одиничний)	Відображає діяльність лише одної компанії.
	Зведений	Складається шляхом об'єднання сум, що відображені на окремих статтях одиничних балансів.
	Консолідований	Складається шляхом впорядкованого додавання показників фінансової звітності дочірніх підприємств до аналогічних показників фінансової звітності материнського підприємства з урахуванням внутрішньо групових сальдо.
За джерелами складання	Інвентарний	Складається на підставі повного опису майна і є скороченим варіантом бухгалтерського балансу.
	Книжковий	Складаються на підставі запису в книгах без попереднього проведення інвентаризації.
	Генеральний	Складається на підставі облікових записів та даних інвентаризації.
Формат представлення	Односторонній (вертикальний)	Спочатку розміщені статті активу, а потім пасиву.
	Двосторонній (горизонтальний)	Баланс двостороння таблиця, одна частина якої актив, а друга пасив.
	Шаховий	Баланс у вигляді шахматної відомості
Об'єкт відображення	Самостійний	Складають лише підприємства які є юридичними особами.
	Окремий	Складають структурні підрозділи підприємства (філії, цехи тощо), якщо це передбачено внутрішніми вимогами з організації бухгалтерського обліку на цьому підприємстві.
Вид інформації	Звітні	Складаються за звітними даними.
	Прогнозні	Складаються за прогнозними даними та розглядаються як елемент фінансового планування.
За змістом (за повнотою оцінки)	Сальдовий (статичний)	Баланс в якому відображені тільки залишки за бухгалтерськими балансовими рахунками.
	Оборотний (динамічний)	Оборотна відомість за синтетичними рахунками, де міститься як дані сальдо на початок і кінець звітного періоду, так і обороти за звітний період.
	Шаховий	Баланс, в якому обороти по кожному рахунку наводяться не загальними підсумками, а з зазначенням кореспондуючих рахунків.
Спосіб представлення інформації	Баланс-брутто	Баланс, в валюту якого включено сальдо як основних, так і регулюючих рахунків.
	Баланс-нетто	Баланс, в валюту якого не включено сальдо регулюючих рахунків.
За сферою діяльності	Баланс підприємства	Баланс юридичної особи або відокремленого підрозділу, які працюють на принципах самоокупності і самофінансування, і який характеризує його активи, капітал і зобов'язання.
	Баланс бюджетної установи	Баланс про використання кошторисів доходів і витрат.
	Баланс банку	Баланс кредитної установи.
За часовою орієнтацією	Провізорний	Баланс складається заздалегідь на кінець звітного періоду з обліком очікуваних змін у складі майна підприємства
	перспективний	Баланс на 5 та більше років
	директивний	плановий документ, який характеризує стан засобів та їх джерел яким вони будуть в результаті виконання підприємством планових завдань

Ліквідаційний баланс складається для характеристики майнового стану підприємства на дату припинення діяльності підприємства.

Провізорний (попередній) баланс складається заздалегідь на кінець звітного періоду з обліком очікуваних змін у складі майна підприємства. Його мета - встановити заздалегідь фінансове положення підприємства у якому воно виявиться наприкінці звітного періоду.

Баланс-брутто (грубий) містить в собі регулюючі статті, що використовуються для наукових досліджень, удосконалення інформаційних функцій балансу тощо.

Баланс- нетто (чистий) - це баланс з якого виключені регулюючі статті «знос основних засобів», «накопичена амортизація нематеріальних активів» тощо. Такий баланс дозволяє визначити реальну вартість майна підприємства.

Перспективний баланс - баланс на 5 та більше років.

Шаховий баланс (динамічний) - обороти відображаються в розрізі рахунків. Шаховий баланс можна вважати і сальдовим і оборотним і результативним.

Інвентарний баланс складається на підставі повного опису інвентарю, (у випадку створення нового господарства, зміни форми власності, впровадження нової, більш раціональної форми обліку).

Книжним називавали баланс який складається на підставі записів у книгах.

Генеральний баланс як виняток заміняв собою інвентарний та книжний, синтез того і іншого, складається за рік і тільки на підставі опису інвентарю та пробного балансу.

Операційний баланс складається періодично протягом року і охоплював окремі аспекти (як правило виробничі) діяльності підприємства.

Вступний баланс як правило інвентарний.

Бухгалтерський баланс складається на основі бухгалтерських записів, підтверджених відповідними первинними документами. Статті Балансу повинні бути узгодженими та дорівнювати залишкам на аналітичних та синтетичних рахунках у Головній книзі на кінець звітного періоду.

Баланс - це підбір монетарних даних на початок і кінець звітного періоду, тобто в ньому фіксуються сформовані до моменту його упорядкування результати господарських операцій. Він відповідає на запитання: «Що представляє собою підприємство на даний момент?». Але не відповідає на запитання: «Внаслідок чого склалося таке положення?». Зацікавлений у цьому принцип використання історичних цін придбання оборотних активів суттєво спотворює реальну оцінку майна в цілому.

Уміння читати баланс базується на:

* знанні змісту кожної його статті;

* способу її оцінки;

* ролі в діяльності підприємства;

* зв'язку з іншими статтями;

* характеристики цих змін для економіки підприємства.

Було багато теоретиків, вчених та істориків, котрі висували свої теорії з приводу визначення і значення бухгалтерського балансу.

О.П. Рудановський проголошував баланс синтезом юридичних, економічних і фінансових відносин.

За М. Берлінером, баланс господарства повинен давати картину не тільки стану та складу майнової маси, оскільки як і між ким повинна бути розподілена маса майна у випадку припинення діяльності господарства. Через це в балансі з лівої сторони (або в активі) відображають наявне майно, а з правої сторони (або пасиві) - план розподілу цього майна. Таким чином, обидві статті пасиву, тобто борги та чистий капітал, мають з точки зору обліку одинакові властивості, оскільки вони обидві показують, як майно повинно бути розділено у випадку ліквідації господарства. Відповідно, чистий капітал є такою ж статею пасиву, як і борги.

Отже, за М. Берлінером чистий капітал є однією із статей пасиву і, подібно до них, від'ємною величиною. Дане правило записів можна математично відобразити наступним чином:

° стан та збільшення активу представляє собою додатній обліковий запис;

стан та збільшення пасиву представляє собою від'ємну облікову статтю;

внаслідок зменшення активу виникає від'ємний запис;

внаслідок зменшення пасиву - додатній запис;

ліва (або дебетова) сторона кожного рахунка приймає від'ємні записи.

В 1926 році К. Понайотопуло на V Міжнародному конгресі рахівників в Брюселі зазначав, що в основі рахівництва лежить рівність, яка є обов'язковою для кожного господарства, - рівність між активною майновою масою господарства (актив) і правами третіх осіб (пасив) та власника даного господарства (капітал), які розповсюджуються на цю майнову масу. Така рівність визначається рівнянням А=П+К, яке в той же час і є вираженням балансу господарства.

Однією з спроб розвитку балансової теорії було вчення М.С. Помазкова про абсолютний баланс, висунуте в 1929р. Суть цієї теорії полягає в тому, що подвійне розчленування засобів за їх складом і джерелами є лише окремим випадком більш загальної-«абсолютної»-моделі бухгалтерського балансу, яка може складатися з нескінченого ряду можливих розчленувань.

Вчений В. Рігер вважав, що баланс може бути лише фінансовим документом.

2. Структура балансу

Баланс складається з двох рівновеликих частин - активу і пасиву. Актив - це ліва частина балансу, пасив - права. Основними елементами балансу є активи, зобов'язання і власний капітал. Баланс схематично можна подати у вигляді такої формули:

Активи = власний капітал + зобов`язання

Актив - включає в себе всі ресурси, які контролюються підприємством у результаті минулих подій і використання яких, як очікується, призведе до одержання економічних вигід у майбутньому.

Власний капітал являє собою частину в активах підприємства, яка залишилася після вирахування його зобов'язань.

Зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої у майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Актив складається з трьох розділів, а пасив з чотирьох.

Рівність за формулою є важливою умовою розгляду балансу за формою та змістом. А співвідношення за формулою характеризує вартість чистих активів, які залишаються після вирахування зобов'язань.

Разом з тим в процесі діяльності суб'єкт господарювання здійснює велику кількість господарських операцій, а під їх впливом відбуваються зміни у складі активів, зобов'язань та власного капіталу. При цьому рівність активу і пасиву повинна зберігатися. Тож в таблиці 3.3 наведено господарські операції та їх вплив на зміни в балансі.

Таблиця 3.3 Типи господарських операцій та їх вплив на зміни в балансі

Типи змін у балансі	І	ІІ	ІІІ	ІV
Зміна статей активу балансу	+/-		+	-
Зміна статей пасиву балансу		+/-	+	-
Зміни валюти балансу	Валюта балансу не змінюється, балансова рівність не порушується.	Валюта балансу не змінюється, балансова рівність не порушується.	Валюта балансу збільшується, балансова рівність не порушується.	Валюта балансу зменшується, балансова рівність не порушується.
Рівність (де О-операція)	А+О-О=П	А=П+О-О	А+О=П+О	А-О=П-О



Як і будь-яка інша форма звітності баланс включає заголовок і основні елементи звіту. У заголовку наводяться:

назва підприємства;

його організаційно-правова форма;

місцезнаходження;

назва звіту;

дата, на яку складено звіт;

грошова одиниця та рівень її точності.

Структурною одиницею кожного розділу балансу є стаття. Стаття - елемент фінансового звіту, який відповідає критеріям, установленим НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Деякі статті Балансу складаються з декількох рядків, у кожному з яких наводиться детальна інформація про складові статті. Статті бухгалтерського балансу, в свою чергу, об'єднуються в економічно однорідні групи - розділи балансу. Форми балансу в Україні подано в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 Форми балансу

Баланс ф.1	Форма звітності, яка складається більшістю юридичних осіб, які здійснюють господарську діяльність в Україні
Баланс ф.1-м	Форма звітності, яка складається малими підприємствами відповідно до вітчизняного законодавства.
Баланс ф.1-мс	Форма звітності, яка складається мікропідприємствами відповідно до вітчизняного законодавства.
Консолідований баланс ф.1-к	Форма звітності, яка складається материнським підприємством
Баланс ф.1-дс	Форма звітності, яка складається суб'єктами державного сектору

Зміст, форма, а також загальні вимоги до розкриття статей балансу, прийнятого в Україні регламентована НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» і є обов'язковою до виконання підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності, крім банків та бюджетних установ. Додаткові статті можуть вноситись лише відповідно до затвердженого переліку додаткових статей фінансової звітності в додатку 3 до НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Форма балансу підприємств України за розділами подана в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 Форма балансу №1

Актив	Пасив
Необоротні активи	Власний капітал
Оборотні активи	Довгострокові зобов'язання і забезпечення
Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття	Поточні зобов'язання і забезпечення
	Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття

Актив - це все те, чого можна торкнутися (засоби). Ліва частина балансу відображає все, що має властивість набирати фізичної форми: обертатись, перетворюватись, зношуватись, відновлюватись, одним словом- трансформуватися.

Пасив -джерело утворення активів, тобто вказівка де вони взялися: свої, чужі. Статті правої частини (пасив) згруповані незалежно від зовнішньої форми активів. Пасив - це відображення активів за суттю, а не за формою.

Наявність пасиву не подвоює суми майна підприємства. Пасив лише віддзеркалює актив під зовсім іншим кутом зору. Актив відповідає на питання «що?», пасив - «чиє?».

Чим вагоміша частка «свого» в загальній сумі валюти балансу, тим надійніший фінансовий стан підприємства.

Балансу який й би складався тільки зі своїх коштів немає. Виняток складають лише підприємства, які згорнули свою діяльність або недіючі підприємства. Якщо підприємство діє, то воно працює не само по собі, а в постійній взаємодії з іншими партнерами. Все це разом називається розрахунки. Тому без чужого не обійтися. Інша річ коли мова йде про питому вагу чужого в загальній сумі.

Всі активи, за надходження яких у підприємства не залишилось зобов'язань, називаються чистими активами. Скільки в пасиві становить «моє», стільки ж активів можна назвати чистими.

Чисті активи- активи, вільні від зобов'язання.

До І розділу активу можна віднести все те, що досить довго зберігає свою первісну якість. У першій частині ІІ розділу активу міститься все те, що може переходити в іншу якість одноразово в міру виготовлення чи продажу новоствореного продукту. Іншими словами швидкість руху виробничих запасів чи товарів залежить від продуктивності праці чи потужності підприємства. А гроші та боргові права, що містяться в другій частині другого розділу активу, можуть миттєво перейти в іншу якість, яка, в свою чергу, в будь-яку мить може перетворитися на гроші.

Що стосується ІІІ розділу, то цей розділ особливий. На нього не поширюється правило зростаючої ліквідності: термін обігу цих активів важко передбачити. Витрати майбутніх періодів, так само, як доходи майбутніх періодів в пасиві- це статті, які внаслідок певних обставин ще не можуть кваліфікуватися як повноцінні витрати і повноцінні доходи.

Отже, всі активи - це, за великим рахунком, просто витрати: теперішні і майбутні; а всі пасиви - просто доходи: теперішні (капітал) і майбутні (зобов'язання).

Активна частина балансу є рухливішою порівняно з пасивною. Іде перетворення одних активів у інші. Але яких би різноманітних форм не набирали активи, від їх трансформації загальна сума власності не може ні збільшитися, ні зменшитися. Величина власності збільшується лише тоді, коли отримується прибуток і зменшується - коли підприємство зазнає збитків. Однак, для того, щоб отримати результат, потрібно за допомогою наявних активів спрямувати свою діяльність на досягнення мети, заради якої справу було засновано.

Чи може підсумок І розділу пасиву балансу бути від'ємним? Може, якщо підприємство отримало збитки, або статутний капітал підприємства може бути ще не погашений або вилучений.

Баланс - це дзеркало роботи підприємства, оскільки кожний рядок формується за даними залишків бухгалтерських рахунків. Співвідношення на кінець року між чистими активами і зареєстрованим капіталом на кінець звітного року має відповідати нерівності:

Чисті активи (ряд.1495)> зареєстрований капітал (ряд. 1400)

Якщо дану умову не виконано і активи не досягли розміру зареєстрованого капіталу, то засновники на вибір або оголошують про його зменшення з реєстрацією змін до установчих документів, чи вносять додаткові внески. А коли сума чистих активів не вписується навіть у законодавчо встановлений мінімальний розмір зареєстрованого капіталу, засновникам доведеться ліквідувати таке підприємство.

Форму № 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)» наведено в додатку 1 до НП(С)БО 1. У Балансі підприємства наводять інформацію про активи, зобов'язання та власний капітал на звітну дату. Тобто Баланс відображає фінансовий стан підприємства на кінець останнього дня звітного періоду (на 31 грудня звітного року).

У Балансі ф.1 основні засоби і нематеріальні активи включаються до підсумку балансу за залишковою вартістю; дебіторська заборгованість за товари і послуги- за вирахуванням резерву сумнівних боргів; виробничі запаси - за вирахуванням нестач, уцінок, одержаних при їх придбанні знижок; власний капітал - за фактично внесеною сумою (що знаходиться в обороті підприємства) за вирахуванням неоплаченого капіталу та непокритих збитків.



3. Зміст статей балансу

3.1 Статті активу балансу

Головним критерієм відображення певних цінностей в активі балансу в минулому було право власності на них без будь-якого посилання на можливість одержувати економічні вигоди від використання активу в майбутньому. Право власності має 3 форми прояву:

- право володіння

право користування

і право розпорядження.

Визначальним є право розпорядження. На практиці при складанні балансу право власності на майно реалізується не в усіх притаманних йому формах (напр. Основні засоби орендовані. Підприємства орендарі мають право володіти та користуватись, але не мають права вільно розпоряджатись ним. Навіть це неповне право дає суб'єктам власності можливість реалізувати їх економічну сутність - здійснювати привласнення результатів, пов'язаних з використанням майна). Разом з тим КМСБО визначає, що право власності не є істотним при визнанні активу в балансі. Головним є те, що підприємство контролює вигоди, отримані від використання цього майна, та переймає ризики, пов'язані з активом.

Визначення активу містить ряд аспектів:

Виникнення в результаті минулих подій - господ операція чи інша подія, що забезпечує збільшення прав на вигоду або контроль над нею вже відбулася.

Здійснення контролю підприємством. Такий контроль випливає з права управління певними ресурсами. Це дає підприємству можливість контролювати майбутні вигоди, які очікується одержати від використання цих ресурсів.

Майбутня економічна вигода, втілена в активі, є потенціалом, що сприяє надходженню, прямо або непрямо, грошових коштів чи їх еквівалентів на підприємство.

Цей потенціал може існувати у формі:

виробничих засобів, що використовуються в господарській діяльності підприємства і основних засобів;

запасів готової продукції;

грошових коштів чи їх еквівалентів;

фінансових інвестицій;

дебіторської заборгованості фізичних та юридичних осіб.

Кожен з цих активів може сприяти надходженню економічних вигід на підприємство.

Активи відображається у балансі за умови, що:

оцінка його може бути достовірно визначена;

очікується отримання в майбутньому економ вигод, пов'язаних з його використанням.

Отже, ресурс не визнається активом і не відображається в балансі, якщо були здійснені витрати, за якими надходження майбутніх економічних вигод на підприємство вважається малоймовірним після завершення поточного облікового періоду.

Оцінка активів:

1.Історичної собівартості. Активи відображаються за сумою сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливою вартістю компенсації, виданої, щоб придбати їх, на момент придбання.

2. Поточної собівартості. Активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які було б сплачено в разі придбання такого ж або еквівалентного активу на поточний момент.

3.Вартості реалізації. Активи відображаються за сумою грошових коштів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активів в ході звичайної реалізаціє

Теперішньої вартості. Активи відображаються за теперішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів, які як очікується, має генерувати стаття під час звичайної діяльності підприємства.

Основою оцінки, яка найчастіше приймається підприємствами для складання фінансових звітів є історична собівартості. Вона комбінується з іншими оцінками. Наприклад, запаси - за найнижчою з двох оцінок собівартості або чистою вартістю реалізації, ринкові цінні папери - ринковою вартістю, довгострокові зобов'язання дебіторів - за їх теперішньою вартістю.

Класифікація активів.

Для кращого сприйняття та розуміння даних фінансової звітності інша формація звіту структурована певним чином. Оскільки кредитори мають першочергові права щодо майна підприємства, для задоволення їх потреб інформація балансу традиційно класифікувалась так, щоб відобразити платоспроможність підприємства, тобто ймовірність погашення заборгованості у випадку його ліквідації.

1. Розмежування

- поточних і

непоточних активів і зобов'язань дає змогу визначити суму оборотного капіталу, як різницю між поточними активами і поточними зобов'язаннями.

2. Кожне підприємство, враховуючи характер основних господарських операцій та особливості діяльності, вирішує питання про доцільність поділу активів на:

- оборотні та

необоротні.

Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців з дати балансу.

Кваліфікований актив - це актив, який обов'язково потребує суттєвого періоду для підготовки його до використання за призначенням чи для реалізації (МСБО 23 «Витрати на позики». Напр., будівлі та споруди, літаки та пароплави, які будуються чи виготовляються на замовлення спеціальними підприємствами.

Залежно від обставин, перелічені далі активи можуть бути кваліфікованими активами:

(а) запаси;

(б) виробничі суб'єкти господарювання;

(в) електростанції;

(г) нематеріальні активи;

(ґ) інвестиції у нерухомість.

Не є кваліфікованими активами:

фінансові активи та запаси, які виробляються або іншим чином виготовляються протягом короткого проміжку часу;

активи, готові для використання за призначенням або для реалізації, коли вони придбані.

Операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг. У виробництві операційним циклом називають середній проміжок часу між придбанням матеріалів для виробництва та отриманням грошових коштів за реалізовану продукцію. Для виробничих підприємств операційний цикл - це середній проміжок часу необхідний для перетворення грошових коштів у продукт підприємства і навпаки, тобто, час необхідний для реалізації

У статті "Нематеріальні активи" відображається вартість об'єктів, які віднесені до складу нематеріальних активів згідно з П(С)БО 8 "Нематеріальні активи". У цій статті наводяться окремо первісна та залишкова вартість нематеріальних активів, а також нарахована у встановленому порядку сума накопиченої амортизації. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою накопиченої амортизації, яка наводиться у дужках.

Нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше 1 року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує 1 рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Не визнаються як активи:

витрати на дослідження;

організаційні витрати (витрати на реєстрацію підприємства, емісію цінних паперів тощо);

витрати на перебазування або реорганізацію частини чи усього підприємства;

витрати на підготовку кадрів;

витрати на внутрішньо генерований гудвіл;

витрати на рекламу.

Ці витрати відображаються у Звіті про фінансові результати ф.2 у складі витрат періоду, в якому вони мали місце.

Первісна оцінка нематеріальних активів здійснюється за собівартістю їх придбання чи створення.

Справедлива вартість нематеріального активу - це сума, за якою актив може бути обміняний чи отриманий в операції між незалежними, обізнаними та зацікавленими сторонами.

Амортизація нематеріальних активів (крім права постійного користування земельною ділянкою) здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс).

Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання амортизації не підлягають.

У статті "Незавершені капітальні інвестиції" відображається вартість незавершених на дату балансу капітальних інвестицій в необоротні активи на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість необоротних активів), виготовлення, створення, вирощування, придбання об'єктів основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових біологічних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу). Балансова вартість незавершеного будівництва дорівнює сумі фактично здійснених витрат, пов'язаних з будівництвом об'єкта основних засобів.

Не визнаються як активи та не додаються до балансової вартості незавершеного будівництва:

- наднормативні витрати;

витрати на реалізацію;

інші витрати, не пов'язані з веденням будівельних робіт.

Вони визнаються у складі інших витрат у звіті про фінансові результати ф.2.

У статті "Основні засоби" наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з П(С)БО 7 "Основні засоби", а також вартість основних засобів, отриманих у довірче управління або на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Основні засоби - це матеріальні активи, які:

утримуються підприємством для використання у виробництві або постачанні товарів та наданні послуг, для здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей;

будуть використовуватися, як очікується, протягом більше одного періоду.

У цій статті наводяться окремо первісна (переоцінена) вартість, сума зносу основних засобів (у дужках) та їх залишкова вартість. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

1. Основні засоби:

- земельні ділянки;

- капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом;

- будівлі, споруди та передавальні пристрої;

- машини та обладнання;

- транспортні засоби;

- інструменти, прилади, інвентар (меблі);

- тварини.

- багаторічні насадження та плодоносні рослини.

...