Тематичне картографування

Починаючи з 1974 р. основним масштабом для обласних карт стає масштаб 1:400 000, оскільки масштаб 1:600 000 був надто дрібним. Тепер обов'язковим стало використання як основного картографічного матеріалу нової спотвореної карти-основи СРСР масштабу 1:2 500 000 видання 1976 р. Географічну основу адміністративних карт відтепер створюють на картографічному виробництві шляхом фотомеханічного збільшення карти-основи у 6,25 рази і окомірного (!) доукладання необхідних елементів, відсутніх на цьому основному картографічному матеріалі. За змістом, оформленням, способами картографічного відображення адміністративні карти масштабу 1:400 000 фактично не відрізнялись від попередніх видань масштабу 1:600 000. Новим можна назвати виділення лінійним умовним знаком меж територій, що підпорядковані міським радам міст обласного значення. На адміністративних картах розпочали також відображати межі державних заповідників і природних національних парків, відновили показ елементів рельєфу (підписи орографічних назв і відміток висоти) тощо.

В умовах тотального засекречення топографічних карт, адміністративні карти Були найпоширенішими масовими картографічними творами, тільки з їх допомогою пересічний читач мав можливість ознайомитися з картографічною інформацією на свою область. Карти видавали великими тиражами (десятки тисяч примірників) і до того ж через один-два роки регулярно передавали.

З 1983 р. було розпочато видання обласних адміністративних карт нового типу: в складеному вигляді з брошурою-покажчиком географічних назв. Зміни торкнулися передусім кольорового оформлення, а також умовних знаків і шрифтів. За змістом складані та стінні обласні карти того періоду практично були однаковими.

Початок демократичних змін у радянському суспільстві в другій половині 1980-х років позначився і на розвитку картографування. Розсекречення топографічних карт масштабів 1:1 000 000 та 1: 500 000 та зняття багатьох необґрунтованих режимних обмежень розширили правове поле для поліпшення змісту карт відкритого користування. Це відбилося на створенні обласних адміністративних карт, докладних туристичних карт, планів міст тощо.

Виданням у 1989 р. карти Київської області масштабу 1:400 000 було започатковано нову серію адміністративних карт областей. Карти стали укладати на топографічній основі та в нових умовних знаках. Населені пункти зображували узагальненими контурами з виділенням основних проїздів. Адміністративне значення населених пунктів показано умовними значками. На адміністративних картах відновлено зображення залізничних станцій і вузькоколійних залізниць. Із шляхових споруд на картах показані мости і тунелі. Авіасполучення зображено умовними знаками аеропортів, які розміщують на карті у відповідності з їх місцеположенням. Зеленим фоном показані ліси. Кольорове оформлення перших карт цього типу було яскравим і привабливим. Основна територія дана без фонового пофарбування з виділенням яскравого (для кожного району - свій колір) подвійного канту районних меж з внутрішньої сторони. Створені карти стали результатом творчого доопрацювання діючих інструкцій з урахуванням особливостей території картографування (для поглиблення тематичного змісту карти) і потреби поліпшення наочності та читаності карти.

Цю серію адміністративних карт створено одночасно у двох варіантах - російською та українською мовами.

Після проголошення незалежності України тематичне картографування для державних цілей та для широких верств населення відбувалося в складних умовах загальної економічної кризи. В умовах розвитку ринкових відносин монополія державних картографічних підприємств поступово руйнується, появляються приватні картографічні видавництва, формується конкурентне середовище з виготовлення картографічної продукції. Кількість видань політико-адміністративних та адміністративних карт у 1990-х роках порівняно з попереднім десятиліттям значно скоротилася. Це пояснюється тим, що, з однієї сторони, в умовах економічних негараздів розпався відпрацьований раніше механізм карторозповсюдження, а з другої сторони - сфера використання адміністративних карт у зв'язку з виданням відкритих топографічних карт областей значно звузилась. У нових історичних умовах карти готуються до видання, як правило, на державній мові.

Регулярного характеру набуває видання політико-адміністративних карт України різних масштабів. У перші роки після проголошення незалежності затребуваними були вчасно видані політико-адміністративні карти України масштабу 1:2 000 000 видавництва “Мапа ЛТД”. Найдокладніші стінні карти України масштабу 1:500 000 видало ДНВП “Картографія” (1993, 2005). Це ж підприємство випускає політико-адміністративні карти (стінні та у складеному вигляді) у масштабах 1:750 000, 1:1 000 000, 1:1 500 000 та інших. Карти України видає також Закрите акціонерне товариство “Інститут передових технологій” (масштаби 1:625 000, 1:700 000, 1:850 000 та інші).

Адміністративні карти областей регулярно з середини 1990-х років видає лише ДНВП “Картографія”. З 1997 р. підприємство відновило створення довідкових адміністративних карт областей масштабу 1:400 000 шляхом доопрацювання та перевидання попередніх видань. Карти друкувалися у складаному вигляді з покажчиком географічних назв і мали статус офіційного видання. За 1997-2000 pp. вийшли в світ адміністративні карти 14 областей.

Випуск нової серії адміністративних карт областей України масштабу 1:250 000 ДНВП “Картографія” започаткувало виданням у 2002 р. карт Івано-Франківської, Київської, Чернівецької та Закарпатської областей. На сьогоднішній день ними покрита вся територія України. Цей масштаб дав змогу показати всі населені пункти та межі сільських рад, а також розмістити карти абсолютної більшості областей на одному аркуші. Карти характеризуються докладною географічною основою. Населені пункти на обласних картах відображаються за типом поселення (міста, селища, села) та за адміністративним значенням (центр області, центри районів, міста обласного підпорядкування, міста районного підпорядкування, центри селищних рад, центри сільських рад). Окремими умовними позначеннями виділені державний кордон; межі областей; межі районів і територій, підпорядкованих міським радам (міст обласного підпорядкування); межі територій, підпорядкованих міським (міст районного підпорядкування), селищним та сільським радам. Адміністративне значення поселень та адміністративні межі другого та третього порядків показані лише на основній території. Карти видаються у складеному вигляді з покажчиком географічних назв і мають статус офіційного видання.

Традиційна сфера застосування адміністративних карт областей для вирішення задач управління та планування, одержання географічної довідкової інформації нині розширюється за рахунок можливості використання їх для організації та проведення виборів до органів державної влади та місцевого самоврядування, перепису населення тощо.

Тема 3. Тематичні карти економічної спрямованості

Карти народного господарства (економічні карти)

Загальні положення. Економічна карта характеризує подану на ній територію з погляду її господарського розвитку на певний час як результат її освоєння державою в поєднанні з фізико-географічними умовами.

Повнота характеристики народного господарства на економічній карті може бути різноманітною. На деяких картах дається докладна і різнобічна характеристика всього господарства в цілому, а на інших - тільки часткова, що відображає географічне розміщення і, розвиток лише окремих галузей.

Для економічних карт характерна свого роду індивідуальність, тобто майже кожна, карта, якщо не враховувати серійних видань, відрізняється своїм особливим змістом і особливим зовнішнім виглядом. Це пояснюється великою різноманітністю тематики економічних карт, різноманітністю призначення і методикою їх складання, новизною і не розробленістю ряду проблем у даній галузі картографії. На одних економічних картах показується тільки розміщення визначених об'єктів народного господарства. На інших відображається і їхнє порівняльне значення в народному господарстві, що особливо важливо для його повної характеристики. Нерідко економічні карти відображають і динаміку розвитку господарства за якийсь період, наприклад за сучасну епоху, і це дуже збагачує їхній зміст.

Дуже, важливі зв'язки, що існують між економікою і фізико-географічним середовищем, що виявляються, при поєднанні різноманітних елементів змісту карти. Так, наприклад, розміщення вівчарства найтіснішою уявою пов'язане з особливостями рельєфу і гідрографії.

Класифікація економічних карт за змістом і способами його відображення.

Найбільш істотною є класифікація за цільовим призначенням, масштабом, територіальним охопленням, змістом і засобом відображення його головних елементів.

За змістом розрізняють насамперед загальноекономічні і галузеві. До першого відносяться карти, що відбивають розвиток і географічне розміщення всіх основних галузей народного господарства. Галузевими називаються карти, в змісті яких з особливою повнотою і детально відображені дані, що характеризують якусь одну визначену галузь господарства.

За засобами відображення головного змісту карти і ступенем узагальнення економічних показників можна поділити економічні карти на аналітичні, синтетичні і комплексні. На аналітичних або так званих „елементарних” картах кожний елемент змісту одержує своє особливе індивідуальне вираження.

На картах синтетичних всі основні елементи змісту показуються в синтезі - у формі поєднання складних характеристик різноманітних економічних показників. Прикладом може служити карта сільськогосподарських районів, де за назвою якого-небудь „льоно-молочного району” припускається визначене поєднання посівів або продукції льону-довгунця, жита, вівса, пшениці, гороху й інших зерново-бобових культур, картоплі, кукурудзи, сіяних трав, визначена ступінь розвитку великого рогатого скотарства молочного напрямку й інших видів тваринництва.

На комплексних картах поєднуються принципи побудови карт аналітичних і синтетичних, наприклад на фоні сільськогосподарського районування відображаються значками окремі промислові підприємства, родовище корисних копалин і т.д. Комплексні карти зустрічаються частіше.

За територіальним охопленням прийнято розрізняти карти світу, материків, груп держав, окремих країн і їхніх частин. У відношенні економічних карт дуже важливо розрізняти, які саме держави подані на карті.

Рисунок 3. Карта світового лідерства (економічний аспект).

Основні принципи складання економічних карт. Найважливіший принцип складання економічної карти це цільова спрямованість, відповідність економічних показників сучасному стану, кожна нова економічна карта за змістом й оформленням на рівні новітніх досягнень науки і техніки. Економічну карту треба складати за сучасними і достовірними матеріалами. Ця умова ставиться до всіх елементів її змісту, включаючи гідрографічну мережу, розміщення населених пунктів і т.д. Перед складанням карти треба старанно досліджувати усі первинні картматеріали, які використовуються.

Зміст економічної карти повинен бути цілеспрямованим. Його повнота і конкретний характер (тобто вибір об'єктів картографування, їхні якісні характеристики і кількісні показники порівняльної потужності) повинні знаходитись в повній відповідальності з цільовим призначенням карти.

Всі складові змісту економічної карти - від берегової лінії до кількісних показників по різного роду об'єктах економіки - повинні бути ув'язані в єдине ціле, відповідно до єдиної програми, що охоплює весь зміст економічної карти.

Для будь-якої карти шкідливе перевантаження змісту. При упорядкуванні економічної карти повинна бути правильно знайдена межа її навантаження, причому ступінь генералізації залежить насамперед від масштабу карти і від її цільового призначення.

Для того щоб зміст карти був цілеспрямованим, виразним і не перевантаженим при її складанні треба виділяти головне за рахунок другорядного. Головні елементи змісту повинні бути подані яскраво і виразно, а дрібні деталі і другорядні об'єкти - як би відсунуті на другий план (застосування менше значних умовних знаків, блідих кольорів, дрібних шрифтів назв), або і зовсім зняті з карти.

При упорядкуванні економічної карти треба мати повні й однакові матеріали на всю країну або район, яким присвячена дана карта. Відсутність даних для частин території може призвести до появи на карті „білих плям”, що при читанні карти буде витлумачено, як відсутність у даному ареалі явища, хоча насправді це і не так. На суміжній території обов'язково показуються тільки гідрографія, населені пункти, дорожня мережа і можуть бути ще деякі елементи, в залежності від тематики карти.

Матеріали для складання економічних карт. При складанні економічних карт використовуються картографічні і статистичні матеріали. Крім того, іноді залучаються і додаткові матеріали, до яких можна віднести літературні джерела, фотографії і зведення, отримані автором карти в результаті власних спостережень.

Під картографічними матеріалами або „джерелами” припускаються як спеціальні економічні карти різного змісту, так і загальногеографічні або інші карти всіх масштабів, а також аерознімки. Економічні карти, що використовуються як вихідний матеріал при упорядкуванні нової карти, повинні бути однорідними у всіх відношеннях: і за повнотою змісту, і за засобами відображення його основних елементів, і в частині економічних показників, що характеризують однорідні об'єкти. Такі повноцінні картматеріали повинні охоплювати всю площу карти, що створюється.

Карти промисловості

Поширеність карт промисловості. Видаються загальнопромислові карти, карти за групами галузей і вузькогалузеві, що відображають розміщення якогось одного виробництва. Окремими випусками видаються частіше загальнопромислові карти, хоча нерідко випускаються і карти галузеві.

Промисловість картографується в більшості випадків значковим способом, з локалізацією умовних значків в пунктах. Одиницею картографування є або окреме підприємство (фабрика, завод, електростанція, майстерня і т.п.), або група з декількох підприємств однакової галузі виробництва, що знаходяться в тому самому місті або селищі, або промисловий пункт у цілому, як сума всіх промислових підприємств, що знаходяться в ньому, або, нарешті, промисловий район, під яким припускається група близько розташованих промислових пунктів.

Промислові підприємства частіше всього позначають кружками, рідше - квадратиками. Виняток іноді робиться для електростанцій, для яких найкраща форма значка - блискавка, яка символізує електростанцію. Кольором значка і деталізацією малюнка можна характеризувати тип станції і рід первинної енергії, розрізняючи при цьому гідростанції, теплоелектроцентралі та інші теплові електростанції (із відмінностей за родом палива: вугілля в усіх його різновидах, нафта і нафтопродукти, природній газ, торф, паливні сланці, дрова, змішане паливо, атомна енергія). Якісна характеристика електростанцій може бути й іншою.

Проте при порівнянні промислових підприємств за потужністю показник обсягу валової продукції в грошовому вираженні має й негативні властивості. У цей показник входить, крім тієї частини вартості продукту, що зроблена на даному підприємстві, також вартість сировини або напівфабрикатів, зроблених на інших підприємствах.

Якщо мати на увазі вузько галузеві карти промисловості, то на них підприємства нерідко порівнюють і за іншими показниками: за потужністю основного устаткування, добової продуктивності і т.д. Так, сумарна кількість домен свідчить про величину металургійного заводу, кількість веретен або ткацьких верстатів - про величину текстильних фабрик, число лісопильних рам характеризує лісозаводи.

Генералізація при картографуванні промисловості. Якщо на підставі крупномасштабних і середньомасштабних економічних карт складаються більш дрібні за масштабом карти, то генералізація зображення промисловості може бути здійснена різними шляхами: подальшим відбором об'єктів, скорочення розмірів значків, зменшення їхньої деталізації.

Відображення динаміки розвитку й інших даних. Динаміку розвитку промисловості можна також відобразити шляхом порівняння двох або декількох карт, складених значками в однаковому масштабі на різні моменти часу, і такий метод відображення динаміки порівняно кращий. При цьому треба враховувати, що врізки такого роду даються в більш дрібному масштабі, ніж основна карта, і цим порушується зорове враження про співвідношення і концентрації значків на основній карті на врізці, якщо масштаб значків відповідно не змінений.

Картографування корисних копалин. На економічних картах родовища корисних копалин повинні показуватися з характеристикою їхнього господарського значення, а також з врахуванням їхніх запасів, якості і ступеня експлуатації.

Корисні копалини картографують або за окремими родовищами, або за їхніми групами, або по цілих районах, якими є, наприклад, вугільні басейни. Вибір одиниці картографування залежить від цільового призначення карти, її масштабу і характеру використаних матеріалів, особливо ж від характеру поширення даного виду корисних копалин.

Розміщення корисних копалин, у залежності від розмірів горизонтальної протяжності родовищ, може бути показано або значковими способами, або ареалами. Окремі родовища як правило показуються значками, а їхні групи або басейни - способами ареалів.

Якісні відмінності по видах корисних копалин відображаються різним кольором і малюнком значків або ареалів (або лінії, що їх оконтурює). При цьому треба дотримуватися визначеної системи, що, на жаль, не завжди можна виявити на виданих картах. Як і в інших випадках, кольором краще передавати найголовніші відмінності об'єктів, а формою - відмінності другого порядку. Таким чином, велика група корисних копалин (наприклад, усі паливні) буде об'єднана одним загальним кольором, а всередині малюнок штрихування ареалу або форма значка зазначить більш конкретно вид корисних копалин (наприклад, нафта, газ, антрацит, кам'яне вугілля, буре вугілля, торф, паливні сланці).

Картографування гідроресурсів. Гідроенергоресурси відображаються на картах по-різному: а) у залежності від витрат води (кубометрів в секунду) вздовж рік проводиться одна або декілька рівнобіжних ліній різної товщини і різного кольору; б) в визначених місцях на кожній річці викреслюються масштабні значки, розміри яких відповідають потенційній потужності гідроелектростанції, яку можна було б побудувати в цих пунктах; в) значками різного розміру, що ставляться на місцях майбутніх гідростанцій, але розміри значків відповідають можливому виробітку електроенергії на кожній із цих станцій.

Карти сільського господарства

Типи сільськогосподарських карт. Сільськогосподарськими називають карти, основним змістом яких є сільськогосподарське виробництво.

Сільське господарство - одна з основних сфер матеріального виробництва - розділяється на дві значні галузі: рослинництво і тваринництво. Будучи по своїй структурі складним, сільське господарство включає велике число різноманітних галузей. В свою чергу, деякі з них розділяються на ряд галузей другого порядку.

1.Загальносільськогосподарські:

а) оглядові;

б) типів, розміщення і спеціалізації сільського господарства;

в) сільськогосподарських підприємств.

2. Галузеві:

а) головних галузей сільського господарства;

б) додаткових галузей;

в) підсобних галузей.

3.Агрономії і землекористування:

а) агрономії;

б) землекористування і меліорації;

в) механізації й електрифікації сільського господарства;

г) економічних показників сільського господарства.

До третьої групи віднесені карти агрономії і землекористування.

До першого підрозділу третьої групи - агробіологічні, агрохімічні, агрогрунтові, агрокліматичні, агротехнічні, зоотехнічні карти. Другий підрозділ - карти землекористування і меліорації, як-от: землекористування, інвентаризації сільськогосподарських земель і оцінки (бонітування) ґрунтів, міжгосподарського і внутрішньогосподарського землевпорядження, сільськогосподарської меліорації (зрошування, осушування, агромеліорація). Далі йдуть карти механізації електрифікації сільського господарства. Нарешті, карти економічних показників, що містять дані про стан основних засобів виробництва, продуктивність праці і фінансову діяльність.

Для сільськогосподарських карт немає територіальних обмежень. Є серед них карти світу, значних частин земної суші, материків, держав і їхніх груп, окремих частин держав, районів, сіл.

Принцип відображення сільського господарства на картах; вибір методу складання. Особливості впорядкування карт сільського господарства значною мірою визначаються специфікою останнього. Поряд із цим, на способи впорядкування впливають значення карт, їхні масштаби, наявність і характер картографічних джерел, рівень і стан картографічного виробництва.

На карті для зображення сільського господарства найкраще використовувати спосіб фону. У зв'язку з цим на загальноекономічних картах кольоровий фон майже завжди застосовується для зображення сільського господарства. На сільськогосподарських картах фон доповнюється значками відповідно до особливостей господарського розвитку. Так значками відзначають ціни, пункти первинного опрацювання сировини і багато інших об'єктів.

У методиці сільськогосподарського картографування існують три головних напрямки:

1) сільськогосподарська зйомка;

2) картографічне складання;

3) картографо-статистичне складання.

Картографо-статистичний метод являє собою складання сільськогосподарської карти на підставі статистичних матеріалів.

В результаті одержують картограми, картодіаграми, точкові карти й ін. З розроблених спочатку авторських ескізів показники сільського господарства переносять на оригінали, що складаються.

При впорядкуванні сільськогосподарських карт частіше застосовується не один, а декілька способів зображення явищ. Можливі і доцільні різноманітні сполучення, наприклад, фон сільськогосподарської спеціалізації, доповнений ареалами галузей, значками колгоспів і радгоспів.

Редакційно-підготовчі роботи. Впорядкування редакційного плану; вибір картографічної проекції.

Редакційно-підготовчі роботи починаються з розробки програмних установок, призначення карти й інших вихідних положень.

Одночасно здійснюється збір, аналіз і опрацювання матеріалів. При цьому вивчають об'єкт картографування, його природні й економічні умови, особливості сільськогосподарського виробництва.

При наявності повноцінних сільськогосподарських карт, що можуть бути використані в якості основного матеріалу, задача полегшується, тому що впорядкування може бути здійснено картографічним методом (тобто методом генералізації).

Землекористування враховуються і по складу угідь, причому особливо детально характеризуються орні сінокісні і пасовищні угіддя. На земельно відомчій карті показуються границі району і первинних землекористувань (колгоспів, радгоспів, промислових підприємств і ін.), кожному з них дається свій номер.

Після того як вивчені необхідні джерела і матеріали, приступають до упорядкування програми або редакційного плану. Редакційний план повинен включати такі розділи:

1) вихідні положення - призначення, масштаб, компонування карти;

2) картографічна проекція і сітка;

3) загальногеографічні елементи карти і вказівки по їхній генералізації;

4) сільськогосподарське отримання і вказівки по його генералізації;

5) картографічні статистичні матеріали, порядок їх використання;

6) технологія впорядкування, оформлення і підготовка карти до видання;

7) авторський ескіз карти й інші додатки (таблиці позначень, макет компонування, схема картографічних матеріалів).

Сільськогосподарські карти відносяться до числа високоточних, тому не можна визнати правильною думку, згідно якої сільськогосподарські карти можуть бути схематичними або примітивними по своїй побудові.

Виходячи з вимог до карт, вирішуються задачі вибору проекції і забезпечення впорядкування сільськогосподарських карт високоточними картматеріалами.

Вибір картографічних проекцій для сільськогосподарських карт не може вирішуватися шаблонно. Та або інша проекція визначається в першу чергу призначенням сільськогосподарської карти, її отриманням, масштабом, охопленням території і компонуванням карти.

Для побудови прямокутних координат точок картографічної сітки є готові таблиці, завдяки чому відпадає необхідність в обчисленні координат у кожному випадку. У літературі з'явилися додаткові таблиці прямокутних координат для території вздовж по довготі до 9. По цих таблицях одержують значення координат на краях дев'ятиградусної зони з перекручуванням довжин до 0.2% і площ - 0.4%.

Для карт більш значних по території областей, країн і республік проекції Гаусса-Крюгера вже не задаються. Замість них можна підібрати такі проекції, у яких перекручування довжин перевершують . Цим умовам задовольняють, наприклад, прямі рівнокутні конічні проекції Ламберта-Гаусса.

Якщо висуваються підвищені вимоги до точності зображення площ, то краще перейти до рівно проміжних конічних проекцій, в яких ці перекручування приблизно в два рази менші ніж у рівнокутних.

Коли бажають зменшити або цілком усунути якийсь один вид перекручувань, застосовують конічні рівнокутні або рівновеликі проекції. Якщо застосовують рівнокутну проекцію, то різко зростають перекручування площ, наприклад до 14.5%. Якщо ж застосовують рівновелику проекцію, то перекручування кутів досягають 16, навіть при сприятливих умовах.

У залежності від призначення, отримання, конфігурації і положення території можуть застосовуватися й інші проекції. Наприклад, для деяких галузевих карт буває важливо зберегти співвідношення площ. Тоді зупиняються на рівновеликій проекції, але варто мати на увазі, що кутові перекручування в цьому випадку різко зростуть.

Особливості впорядкування загальних сільськогосподарських карт. При виготовленні авторського оригіналу використовують землевпорядні районні карти або збірні плани сільських господарств, із яких на нього переносять межі землекористування. В результаті на авторському оригіналі подають сітку меж землекористування сільських господарств.

Крім того, готують макети навантаження; на одних задають сітку землекористування, на інших - центри сільських господарств і дослідно-показових господарств. Перераховані елементи нумерують відповідно до статистичних матеріалів, зокрема зі списками сільських господарств, зведеннями з сільських звітів і інших первинних джерел. Число й отримання макетів визначається призначенням і отриманням запроектованої карти.

Після вивчення й аналізу всіляких матеріалів макети навантаження узагальнюються, і в результаті складається авторський оригінал із вказівкою розміщення сільського господарства по зонах виробничої спеціалізації. Фонові зображення сільського господарства доповнюються системою знаків і шрифтів відповідно до розробленої легенди.

Головна задача загальної сільськогосподарської оглядової карти адміністративного району - детальний показ розміщення і спеціалізації сільськогосподарського виробництва, сільськогосподарських земельних угідь і ґрунтів. Для того щоб усе це відобразити докладно, необхідно декілька розвантажити топографічну карту, використовувану в якості основного картматеріалу.

Кольоровий фон на карті використовується для відображення головного способу виробництва сільського господарства - земель. Ґрунтовні різниці повинні бути узагальнені в невеличке число груп.

На районній карті задають межі адміністративних районів, сільських господарств, дослідних сільськогосподарських установ, підсобних господарств, земель спеціального призначення.

На карті показують поля сівозмін - овочевих, польових, кормових, і інших із вказівкою номерів полів і площ у гектарах. Докладно зображують сільськогосподарські угіддя - луки (заливні, суходільні), вигони, сади, городи, ягідники, плодорозсадники й ін. На карті позначають осушувані і зрошувані ділянки з головними каналами, державні сортовипробувальні ділянки, лісосмуги і т.п.

Транспортно-економічні карти

Один з основних транспортно-економічних показників - розвиток шляхів сполучення в країні або районі. Відображення на карті території шляхів сполучення є дуже важливим для загальної характеристики народного господарства.

Техніко-економічні показники, що характеризують шляхи сполучення, можуть бути дуже різноманітні. На спеціальних картах можуть бути відображені пропускна спроможність залізниць, кількість колій і їх технічне забезпечення, електрифікація, навігаційні якості внутрішніх водних шляхів, технічний стан і умови проїзду для автотранспорту по безрейкових дорогах і інші показники. Великий інтерес викликає відображення транспортного будівництва і подальших перспектив його розвитку.

На картах може бути показаний товарообмін між країнами або окремими районами, причому дані які його характеризують, звичайно відображаються незалежно від конкретних шляхів переміщення тих або інших вантажів. У залежності від ваги вантажів до визначених пунктів (морських портів, пристаней, залізничних вузлів і т.п.) або магістралей можуть бути встановлені особливі транспортно-економічні райони, що мають спеціальний інтерес для картографування.

Однією з причин, що обмежують повноту відображення на дрібномасштабних економічних картах дорожньої мережі, є їхнє завантаження іншими об'єктами, для котрих нерідко призначаються значки злитком значного розміру. Але при розрахунку загального навантаження карти треба враховувати нанесення на ній усіх шляхів сполучення, достатньо, повно і виразно. Не достатня увага до відображення на економічних картах транспортної мережі нерідко призводить до непродуманості в доборі більш значних ліній, а це веде і до прямих помилок.

На картах дрібних масштабів переважно застосовують найбільш прості по малюнку умовні знаки, наприклад тонкі одинарні лінії різного кольору. Лінії повинні бути яскравими і цілком чітко помітними. Якщо залізниці показуються, скажемо, тонкими червоними лініями, то шоссе й інші безрейкові дороги треба задавати зовсім іншим кольором, хоча б темно-зеленим, темно-коричневим або чорним, але не близьким до червоного. Авіалінії, через їхню прямолінійність, будуть читатися цілком чітко навіть при нанесенні яким-небудь світлим кольором, щоб не перевантажувати карти.

При впорядкуванні середньомасштабних і особливо крупномасштабних економічних карт рекомендуються кращі можливості для детального нанесення всіх шляхів сполучення і детальної їх характеристики.

Нерідко складаються вузькогалузеві транспортні карти, у тому числі спеціальні карти залізниць, внутрішніх водяних шляхів, автогужових або навіть тільки автомобільних шляхів, морські й аеронавігаційні карти. Бувають особливі карти, що показують об'єкти нового транспортного будівництва.

На морських комунікаціях також може бути показана кількість пароплавних рейсів і їхня регулярність.

Картографування вантажопотоків. Прямування вантажів по транспортних магістралях відображається на картах у виді вантажопотоків, причому основним показником тут служить вага вантажів, що проходять протягом року по тому або іншому напрямку.

Існують дуже різноманітні способи відображення на картах вантажопотоків, із більшою або меншою повнотою і детальністю, що залежить від призначення і конкретного отримання карт, ступеня їхнього загального навантаження, масштабу і від їхніх умов.

Вантажопотоки показуються на економічних картах різного отримання: на загальноекономічних, галузевих картах промисловості й інших. Складаються і спеціальні карти цієї тематики. На одних картах відображається загальне вантажне прямування по транспортних магістралях, на інших - показуються напрямки і розміри перевезень окремих видів вантажів.

Ширина смужки береться пропорційною до кількості вантажів, перевезених по даному шляху або його відрізку протягом року або іншого визначеного періоду часу. Цей показник прийнято називати потужністю вантажопотоку.

Ширина смужки в один міліметр приймається за визначену кількість вантажів. Міряючи ширину смужок на карті, можна судити про потужність відповідних вантажопотоків. Нерідко біля смужок підписується і цифра, що характеризує розмір вантажопотоків, і тоді розходження в ширині смужок зберігають значення лише для зорового уявлення про співвідношення в потужності вантажопотоків. В міру прямування вантажопотоку його потужність може змінюватися, що виражається на карті розширенням або звуженням смужки.

Кількісні співвідношення в потужності вантажопотоків можна також відобразити числом рівнобіжних ліній, приймаючи одну лінію за визначену кількість.

У якості показника розміру або потужності вантажопотоку в більшості випадків береться вага вантажу. На галузевих картах за одиницю масштабності можна прийняти ту вагову кількість, яка в даному випадку зручніша, у залежності від масовості вантажів, від конкретного розміру вантажопотоків і їхнього розгалуження. Так, скажемо, на карті перевезень нафти за один міліметр ширини смужки приймається, звичайно, більша кількість тонн, чим на карті перевезень цукру.

На морських комунікаціях стрілки вантажопотоків іноді змінюються кольоровими малюнками (значок у вигляді пароплава).

Вантажопотоки можуть бути нанесені на карті з метою наочного відображення виробничо-економічних зв'язків, що існують між окремими підприємствами. Це легше буде зробити в тому випадку, якщо карта присвячена географічному розміщенню тільки однієї галузі народного господарства і якщо масштаб карти, що складається достатньо значний.

Ці картосхеми мають дуже своєрідний вид. Взаємне розташування транспортних вузлів, залізниць і водяних магістралей, а також і лінійні відстані надзвичайно перекручені. На картах вантажопотоків по автовантажних дорогах виділяють такі категорії вантажів - сільськогосподарські вантажі, лісові, вантажі будівельних організацій, промислові, інші вантажі.

Через постійний розвиток вантажного спрямування, як по обсягу, так і по конкретному напрямку, змінюється і географія вантажопотоків. Простежити хід цих змін у часі можна шляхом зіставлення декількох карт, складених по єдиному принципу, але стосовно різноманітних дат.

Загальна кількість усіх вантажів, що проходять протягом року на визначеному відрізку дороги, характеризує його вантажонапруженість. З погляду характеристики загальної вантажонапруженості шляхів сполучення склад вантажопотоків за родами вантажів має другорядний інтерес і може не показуватися на карті, що дозволяє значно зменшити розміри смужок і уникнути надмірної схематизації, майже неминучої при відображенні структури вантажопотоків.

Характеристика транспортної мережі з погляду вантажонапруженості доріг важлива, зокрема для дорожньо-будівельних і ремонтних організацій. При відображенні вантажонапруженості автовантажних доріг прийнято виділяти вантажі будівельних організацій, через тимчасовий характер цих вантажів, що можуть різко збільшувати вантажонапруженість деяких доріг на визначений проміжок часу, а потім цілком припиняються.

Розходження у вантажонапруженості основних транспортних магістралей відображаються нерідко і на загальноекономічних картах, для чого звичайно використовується різна ширина ліній. Додаткові стрілки можуть при цьому відзначати прямування найголовніших видів вантажів.

Особливе місце займають карти, що відображають не вантажонапруженість, а вантажообіг транспортних магістралей, який обчислюється у тонно-кілометрах, що теж може бути передане на карті лініями різної ширини. Вантажообіг залізниць, як і інших видів транспорту, обчислений стосовно країн або їхнього району, легко може бути поданий і статистичними способами картографування - картодіаграмою або картограмою.

Відображення вантажообігу транспортних шляхів.

Товарообмін можна відобразити і статистичними засобами. У залежності від складності і конкретних особливостей сюжету, він може бути поданий на одній картодіаграмі або розгорнутим на цілу серію картодіаграм або картограм.

До числа основних транспортно-економічних показників відноситься вантажообіг залізничних станцій, морських або річкових портів і пристаней і інших транспортних пунктів, відкіля починається або де закінчується прямування вантажів, де змінюється потужність і напрямок вантажопотоків або де вантажі перерозподіляються. Транспортні пункти можуть мати складні вузли, у яких переплітаються численні магістралі всіх родів транспорту.

Вантажообіг транспортного пункту складається із суми вантажів, що прибувають і відправляються.

Для картографування вантажообігу окремих пунктів найбільше підходить значковий спосіб. Площа значка розраховується в відповідності з обсягом вантажообігу даного пункту, причому у вигляді загального правила треба віддати перевагу абсолютній і безупинній масштабності значків.

Кожний значок повинен бути розділений на дві частини у співвідношенні між прибуттям і відправленням вантажів. Подальший розподіл кожної частини значка може бути зроблений у відповідності зі структурою вантажообігу за родами вантажів або за їхніми групами. Для більшої чіткості рекомендується робити значки складними - із двох частин, відповідно ввізні і вивізні. Наприклад, значок кожного пункту може складатися з двох півкіл, що стикаються своїми діаметрами. Можливо і роздільне відображення ввозу і вивозу по пунктах на двох рівнобіжних картах.

Відображення пасажирських перевезень. Наряду з перевезенням вантажів, транспорт обслуговує і пасажирські перевезення. Їх картографування цілком подібне з показом на картах вантажопотоків або вантажообігу, незважаючи на відмінність об'єктів. У складі атласів і окремо можна знайти чимало спеціальних карт, що відображають напрямки і розміри пасажирських перевезень, пасажирські напрямки по кожній із транспортних ліній, загальні співвідношення в переїздах між країнами або районами, відправлення і прибуття пасажирів по окремих станціях, портах або пристанях.

Передача електроенергії по проводах високої напруги звичайно відображається на картах не по фактичній кількості даної електроенергії, а по пропускній спроможності високовольтної мережі.

Загальноекономічні карти

Приклади загальноекономічних карт. Тематика загальноекономічної карти подає широкий простір для включення в її отримання численних об'єктів і різноманітних показників, що характеризують народне господарство країни або району. Через небезпеку перевантаження, що легко може довести карту до практичної марності, до отримання знову утворюваної загальноекономічної карти треба підходити з жорстким добором усіх його елементів, що особливо важливо при упорядкуванні карт дрібномасштабних. Треба уникати їхнього перевантаження другорядними деталями, малоцікавими з погляду цільового призначення карти і специфічних особливостей району, що картографується. Нерідко трапляється, що занадто детальна карта, навантажена надміру всілякими показниками, надається гірше і практично менше придатною для використання, ніж карта менше детальна по отриманню, але більш чітка і виразна по зовнішньому вигляду.

На загальноекономічній карті повинні бути відбиті достатньо повно, але в той же час як би конспективно основні географічні особливості і характерні риси народного господарства відповідної країни або району. Цієї повноцінності, що сполучиться з зовнішньою простотою карти, можна досягти тільки в результаті глибокого і усебічного вивчення економічної географії району, що картографується, по загальних і спеціальних картах, по літературно-статистичних матеріалах, а якщо рекомендується можливість особистого виїзду в цей район автора карти, то і по його власних спостереженнях, що особливо корисно для справи.

Отримання загальноекономічних карт. Впорядкування повноцінної економічної карти значно сутужніше, ніж впорядкування карти галузей, по значенню, і по характеру отримання, і по його повноті, і по масштабу, і по зовнішньому виду. Важко було б описати всі особливості і своєрідність цих карт.

Докладно і точно повинна бути показана на загальноекономічній карті оглядово-довідкового або оперативно-господарського призначення гідрографічна мережа. Обов'язково треба показувати на такій карті гори й інші найголовніші елементи рельєфу. На крупномасштабних економічних картах рельєф краще давати в горизонталях, подібно до топографічних карт, хоча перетин рельєфу можна і розділити.

Дуже істотним є відображення на карті лісів по їхніх фактичних контурах, якщо це припускає її масштаб і прийнята для даної роботи методика характеристики сільського господарства.

На картах значного масштабу може бути дана, стосовно до дрібних ділянок лісів, їхня характеристика по пануючих породах, класах, віку.

Гарним фоном для крупномасштабної загальноекономічної карти може служити відображення географічного розміщення земельних угідь. Різними кольорами світлих тонів можна виділити орні землі, сади і виноградники, луки і сіножаті, вигони і пасовища, ліси й ін. Значні масиви лісів і земель, незручних для сільського господарства, цілком можна показати навіть на дрібномасштабній карті. У залежності від специфіки території, що картографується, на карті показуються області вічних снігів, піщаних пустель, солончаків, боліт, тундри і т.д.

Всі населені пункти треба характеризувати за числом жителів. Звичайно така характеристика дається в довільній східчастій масштабності шляхом застосування пунсонів різного виду і розміру.

Але на карті середнього масштабу можна задати, як правило, майже усі значні населені пункти. Крупномасштабна ж карта припускає зображення всіх пунктів і більшості з них навіть із показом конфігурації. Число жителів можна при цьому передати розставленням усередині контуру кожного пункту відповідного числа точок установленої ваги.

В отриманні загальноекономічної карти центральне місце займають промисловість і сільське господарство, що є основними галузями народного господарства. На комплексних картах промисловість майже завжди відображається значковим способом, тоді як для сільського господарства використовується фон карти.

На крупномасштабних картах промисловість відображають по окремих підприємствах, а на дрібномасштабних - по промислових центрах, причому один загальний значок об'єднує усі фабрики, заводи і майстерні, розташовані в даному місті або селищі. При упорядкуванні карт середніх масштабів іноді ці два принципи об'єднують.

На загальноекономічних картах частіше застосовується довільна масштабність значків.

Для характеристики промисловості по роду виробництва використовується насамперед зафарбування значків, причому кольором можна відбити приналежність підприємства (або їхньої групи, об'єднаної одним загальним сектором усередині структурного значка промислового центру) до тієї або іншої галузі, взятої у широких рамках.

Промисловість повинна одержати на загальноекономічній карті більш яскраве і чітке вираження. Але усе ж треба остерігатися занадто значних розмірів значків, їхньої складної конфігурації і надмірної строкатості в забарвленні.

У зв'язку з відображенням промисловості, на картах показуються родовища корисних копалин, для чого застосовується теж значковий спосіб. Іноді застосовується і спосіб ареалів, якщо дозволяє масштаб карти і горизонтальна протяжність родовища. Про експлуатацію родовища рекомендується судити по розташованому тут же значку видобувної промисловості. Ця промисловість, на відміну від обробної, відображається іноді такими ж значками, які прийняті для родовищ корисних копалин, але з деякою видозміною значків, про що дається вказівка в легенді. Родовища корисних копалин варто характеризувати хоча б приблизно, по їхніх порівняльних записах і якісних ознаках.

Ступінь поділу сільськогосподарського районування, повнота і детальність характеристики районів, що дається в легенді, повинні відповідати цільовому призначенню карти, її масштабу і, звичайно, специфічним особливостям території, що картографується.

Краще використовувати фон карти для того, щоб показати розміщення на території основних видів земельних угідь - пасовищ, сіножатей, лісів і т.д., як про це говорилося вище.

Так, зокрема, рілля може бути охарактеризована по веденню на ній сівозмін.

При відображенні способом якісного фону сільськогосподарських районів дуже часто дають понад фонове забарвлення ще додаткові штрихування і так звані малюнки-ареали, які відзначають місця найбільшого поширення культур або галузей тваринництва, які не ввійшли в назву сільськогосподарського району, що вказує лише найголовніші галузі, найбільш для нього характерні.

Залізниці треба показувати з усіма станціями і роз'їздами, усі судноплавні ріки з пристанями. На морях і озерах задаються регулярні пароплавні рейси, позначаються порти і залізничні пороми. Автовантажні дороги треба характеризувати по технічному стану, особливо виділяючи шоссе всіх типів. Авіалінії показують тільки на дрібномасштабних картах, та й то далеко не завжди; аеродроми звичайно не позначають. Порти, пристані і залізничні станції характеризуються по розмірах і структурі вантажообігу з розмежуванням на привіз і відправлення.

Значками різного виду відзначається на картах розміщення вищих і середніх навчальних закладів, наукових закладів і науково-допоміжних установ, бібліотек, театрів, великих клубів, будинків культури і т.п. Іншого роду значками задають на карті лікарні і поліклініки, ясла і пологові будинки, лікувально-оздоровчі заклади, будинки відпочинку і санаторії, курортні пункти. Розміри і яскравість значків підбираються в відповідності з порівняльною важливістю тих або інших установ. Наприклад, значок лікарні треба зробити крупніше, ніж значок дитячих ясел.

Автор, упорядник і редактор карти повинні подбати не тільки про те, щоб кожний елемент отримання був поданий на карті достатньо повно і виразно, але також і про загальну промовистість карти, що тісно пов'язано з взаємною врівноваженістю всіх її елементів. Другорядні елементи повинні бути як би відсутні на другому плані, а найбільш чітко повинні виступати основні елементи отримання.

Тема 4. Карти населення і культури

Карти населення

Види демографічних карт. Карти населення або так названі демографічні карти іноді відносять до групи економічних карт. Головний елемент отримання демографічних карт - населення (по грецькому „demos” - народ), тобто головна продуктивна сила, яка керує розвитком усієї економіки будь-якої країни. Без цієї вирішальної продуктивної сили неможливим був би розвиток виробництва. Ріст народонаселення, або його щільність, не визначають характеру суспільного ладу або розвиток суспільного виробництва, але є одним із важливих умов життя товариства. У зв'язку з цим великим значенням населення для розвитку економіки українська економічна географія уважно досліджує питання розміщення і характеристики населення, нерозривно пов'язуючи географію виробництва з географією населення. Остання є однією з поділів економічної географії. Подібно до цього іноді вважають демографічні карти одним із видів економічних карт.

На карті може бути відображене розміщення і не всього населення, а тільки його частина, наприклад проживаючого в містах і селищах міського типу, тобто міського населення. На карті можна показати розміщення людей якоїсь одної професії, національності і т.д., що у визначених умовах становить великий інтерес.

До демографічних карт відносяться також такі, на яких відображаються кількісні зміни в розміщенні населення за відомий проміжок часу, тобто динаміка росту або міграція населення. Ріст народонаселення або його спад можуть бути природними (як наслідок розходження між числом народжених і мертвих за той самий період) або механічними ( у результаті переселення з одних районів в інші). Зустрічаються й особливі карти, на яких кольоровими стрілками показуються шляхи міграції населення.

На багатьох картах міста виділені масштабними значками, пропорційними числу жителів і дані на фоні картограми щільності іншого населення.



Рисунок 4. Відношення долі літніх людей до всього населення США

Відображення населення. Головне місце серед демографічних карт при відображенні слід надати картам розміщення усього населення, оскільки більше усього складаються карти саме такого отримання. Для їхнього упорядкування треба мати статистичні дані про кількість жителів по кожному населеному пункті або по одиницях визначеного територіального розподілу, наприклад по адміністративних районах. В другому випадку це можуть бути або абсолютні дані, або відносні, як показник щільності населення. Можливо упорядкування карт розміщення населення і методом картографічної генералізації на підставі інших (як правило, більш детальних) карт аналогічного отримання.

Географічне розміщення населення показується на спеціальних картах цієї тематики різноманітними способами, їхніми варіантами і сполученнями. Широко застосовується значковий спосіб.

Розподіл жителів по одиницях адміністративного або іншого територіального розподілу легко уявити і картограмою, поєднуючи, якщо необхідно, картодіаграмні фігури з забарвленням фону засобами картограми.

Трапляється, що автор або редактор карти вважають якийсь спосіб, хоча б значковий, найбільше підхожим для відображення географічних особливостей розміщення населення визначеної країни, але від застосування його слід відмовитися через відсутність придатних статистичних даних або по інших причинах. Відомі обмеження накладають і поліграфічні можливості.

Для того щоб бачити на карті, до якого саме населеного пункту відносяться точки, можна завдати легким пунктиром межі землекористування кожного з них.

Іноді на крупномасштабних картах сільські пункти показуються з позначенням дрібними чорними прямокутниками окремих будинків уздовж вулиць, причому кількість таких значків не дорівнює числу будинків, а значки тільки відзначають їхнє особливе розташування. Щоб не навантажувати карту зайвими штриховими елементами, хоча б і у виді точок, можна використовувати дані прямокутники для відображення чисельності населення, приймаючи кожний із них, допустимо, за 10 жителів. Такі значки можна назвати „стандартними будиночками” - у змісті однакового кількісного значення.

Проте такий метод передачі розміщення жителів зручний лише у відношенні сільського населення, а для міст і великих селищ, де переважно великі багатоповерхові будинки, він явно непридатний, тому що було б безглуздо заміняти зображення цілого кварталу суцільної забудови масою дрібних будиночків. Але можливе сполучення методу „стандартних будиночків”, що позначають населення сільських місцевостей, із виділенням і зафарбуванням особливим кольором кварталів міського типу або навіть контурів окремих значних кам'яних будинків. Усередині таких кварталів вписуються особливі точки достатньо значної ваги, кожна з яких буде означати, наприклад, п'ятдесят або навіть сто чоловік (проживаючих у цих будинках і кварталах). „Стандартні будиночки” особливо зручні при розсіяному характері розміщення сільського населення.

...