Золото в осадових комплексах України

Для алювію гірських річок (УК) максимальні концентрації золота відмічаються в грубоуламкових і погано відсортованих відкладах стрижневої фації, фації прируслової відмілини прямолінійних одно рукавних русел гірських річок. В алювії річок УК золото концентрується, головним чином: а) в підошві перстративного алювію; б) в товщі констративного алювію у лінзоподібних прошарках грубоуламкового (крупногалечного з дрібними валунами); в) у підошві розрізу субстративного алювію, що залягає на плотику корінних порід і на інстративному (тальвеговому) алювію; г) у нижній (приплотиковій) частині розрізу інстративного алювію д) в породах плотика. Характерною особливістю гірських річок України є те, що у верхній течії вони мають V-подібний тип русла, в середній -- U- подібний, а в нижній коритоподібний, що визначає різноманітну конфігурацію розсипів золота та їх положення в розрізі.

Трансформація морфології та хімічного складу золота в процесах алювіального седиментогенезу

Золото механічно зношується, зазнає пластичних деформацій, зменшується (або збільшується) в розмірах, ущільнюється, вивільняється від різних мінеральних і органічних оболонок, що покривають його поверхню, або набуває їх, змінюється зовнішньо і внутрішньо, самоочищається, розчиняється та “народжується” знову. Трансформація форми та морфології поверхні розсипного золота відбувається при віддаленні його від корінних джерел і залежить від фізико-хімічних властивостей мінералів, що містять золото або утворюють з ним зростки, а також від первинної гранулометрії, морфології зерен, гідрологічного режиму водного потоку, дальності перенесення, фізичних властивостей порід плотика та теригенного матеріалу, що переноситься водним потоком тощо. На протязі перших декількох кілометрів транспортування в річковій системі вивільняється від мінералів-в`язнів (зростків) більша частина золота. В залежності від складу руд, початкових розмірів і форми золотинок, кліматичних умов, швидкості переміщення і складу кластичного матеріалу, тривалості міграції, вивільнення золота від мінеральних зростків відбувається раніше або пізніше. Найважче вивільняються від мінеральних зростків золотинки складної форми та зерна розміром < 0,25 мм. Абразія країв і виступів золота починається з моменту його транспортування в річковій системі. Найменше деформуються грудкоподібні та ізометричні зерна золота. Найбільший ступінь механічного зношення має золото каркасної, скелетної та складної форм, з тонкими відгалуженнями і виступами. Ступінь механічного зношення зростає зі збільшенням розміру зерен і не залежить від відстані до джерела живлення, оскільки крупне золото зазнає абразії ще “in situ”. Для золота менших розмірів ступінь механічного зношення зростає зі збільшенням відстані до джерела живлення. Швидкість абразії зростає також завдяки збільшенню розміру уламків порід та мінералів, що супроводжують золото в процесі перенесення, а також внаслідок зростання швидкості перекачування зерен. Процес сплющення золота на протязі перших 10-15 км транспортування майже не проявляється. Величини індексу плескатості Каллє характеризують його природну сплющеність. Після 20 км переносу плескатість золотинок суттєво збільшується і різко зменшується частота зустрічальності золота в зростках з іншими мінералами. Окрім цього, спостерігається тенденція до появи обмеженої кількості двовимірних форм. Збільшення індексу плескатості золота при русі вниз за течією супроводжується зменшенням його розмірів. Якщо для верхньої течії річки це зменшення є результатом гідравлічного сортування, що залежить від вихідних маси і сплющення мінералу, то для золота помірного і далекого переносу гідравлічне сортування все більше залежить від зміни форми, зменшення маси або розміру зерен. Найбільш інтенсивно процес сплющення проявляється у золоті далекого переносу (сплющеність золота збільшується вниз за течією). Для такого золота характерне механічне загинання його країв, скручення, які перешкоджають подальшому транспортуванню металу (доти, поки золотинки не зазнають повторного сплющення). Процес механічного загинання країв золота вперше відмічається на відстані понад 50 км від корінних джерел і збільшується вниз за течією. Відмічаються золотинки, які зазнали багаторазове механічне загинання країв, повторне сплющення та повторне потовщення (внаслідок перегинання повторно сплющеної золотинки). Повторне сплющення можна розпізнати за певними морфологічними ознаками (збереження шарнірів загинання, які представлені майже прямими краями на дискоїдах та еліпсоподібних зернах та ін.). Прямі краї золотинок утворюються також при подрібненні мінералу. Спостерігається чітка залежність сплющеності золота від його розміру. Механічне зношення і гідродинамічне сортування обумовлюють різну залежність сплющеності золота від його розмірів у різних зонах алювіальної системи. Зі збільшенням механічного зношення золота зростає його плескатість. Це пояснюється особливостями транспортування вільного золота водними потоками. Вважають, що поверхня золота зношується внаслідок дії на неї частинок теригенного матеріалу, що швидше рухається. Золото, намагаючись зайняти стійке положення у водному потоці, лежить на одній з плескатих сторін. При досягненні критичної величини індексу плескатості золото відривається і транспортується у напрямку до ділянки річкової системи з низькою енергією, де підвищене значення індексу плескатості мінералу буде знаходитись у рівновазі з середовищем. При переміщенні золота положення плескатих сторін змінюється і виникають умови для переважаючого механічного зношення двох протилежних площин, внаслідок чого збільшується плескатість мінералу, яка сприяє його мобільності. Диференціація золота по сплющеності і гідравлічній крупності у плані носить хвильовий характер. Використовуючи коефіцієнт плескатості розсипного золота при встановленні середньої відстані його від корінних джерел, необхідно враховувати вихідну середню плескатість зерен і можливість надходження в річкову долину (на різних її ділянках) золота з локальних рудних джерел та проміжних колекторів. В останніх, як правило, міститься золото зі значними величинами коефіцієнта сплющення.

Зміна морфології золота пов`язана також з появою високопробної оболонки та міжзернових прожилків, утворення яких починається ще в зонах окиснення і продовжується в розсипах. Будова високопробної оболонки золота із розсипів, на відміну від золотинок з кір вивітрювання, часто має ознаки рекристалізації і при механічному переміщенні мінералу зазнає перекристалізацію. Сильні пластичні деформації поверхневого шару призводять до інтенсивної його рекристалізації, котра сприяє винесенню срібла і розростанню високопробної оболонки. Ущільнення високопробної оболонки є однією з ознак повторної гіпергенної перекристалізації золота. У сильно зношеному золоті зустрічаються викривлені двійники, які утворились в результаті напруги, що виникає при механічних деформаціях мінералу. Лінії сковзання, видовження і розпад зерен найбільш проявлені у золоті далекого переносу. Поверхня такого золота часто покрита механічними шрамами. Зміна морфології мінералу в розсипах пов`язана також з утворенням “нового” золота, яке наростає на розсипне золото. Ступінь екзогенного очищення золота є наслідком умов протікання процесів літогенезу та їх тривалістю.

Отже, трансформація форми і морфології поверхні золота в процесах алювіального седиментогенезу є важливим фактором для розуміння процесу міграції золотинок, інтерпретації морфології золота при вирішенні фундаментальних і прикладних питань геології розсипів. У зв`язку з цим особливості морфології та внутрішньої будови розсипного золота можуть розглядатись не тільки як важлива генетична ознака для характеристики рудоутворювальних процесів та встановлення рудно-формаційної належності мінералу, а й як показники дальності та умов транспортування мінералу (ступінь механічного зношення, плескатість, розвиток структур пластичних деформацій), періодів спокою (розвиток високопробних оболонок, структур рекристалізації), повторної міграції золота після періоду спокою (ущільнення високопробних оболонок, повторні структури деформацій золотинок та рекристалізованого золота, поява ліній сковзання, видовження і розпад зерен тощо). Наведені ознаки в поєднанні з іншими вказують на переривчастість процесів розсипоутворення, що є характерним для територій УЩ та УК. Підрозділ ілюстрований фотознімками, які демонструють послідовність трансформації золота в процесах седиментогенезу.

Особливості концентрації золота в процесах морського седиментогенезу

Механізм утворення золотовмісних осадків та процес збагачення їх золотом розглядається на прикладі Чорного моря, золотоносність якого має свої певні специфічні риси. Золото в пляжних відкладах північно-західного узбережжя Чорного моря знаходили ще в далекому минулому. Сучасний етап виявлення золота в пляжних відкладах пов`язаний з іменами М. Г. Барковської, О. Г. Сіденко, Ю. О. Полканова, І. П. Яловенко, Брагіна Ю. М., Ященко М. Я. та ін. Золото встановили в осадках меотісу (глина), раннього плейстоцену (пелітовий пісок, алеврит, алевропеліт), плейстоцену (глинистий пісок), голоцену (пісок з черепашками, алеврит, мул). В 1995 році мінерал був встановлений в неогенових донних відкладах (сірих глинах). Золото виявлено також в алювії палео-Дніпра палео-Каланчака. Найбільш високі концентрації мінералу зафіксовані в авандельтовій зоні Дніпра, в Тендрівський косі і в Каркінінській затоці. В ході робіт, що проведені в різні роки під керівництвом Є. Ф. Шнюкова та В. П. Рєзніка виявлено ряд нових золотоносних ділянок. Вміст золота досить стійкий по усьому розрізу. В мулистих та алевритових осадках вміст металу збільшується в напрямку зменшення зернистості та збільшення мулистості осадків, а в піщаних в сторону збільшення зернистості. Золото тяжіє до погано відсортованих осадків з пелітовою, псефітовою і органогенною складовими. Добре відсортовані відклади містять золото в меншій кількості, або не містять його взагалі. Форма золотовмісних тіл: потоки, лінзи, тіла неправильної форми. Як показали роботи В.Т. Кардаша, В.П. Рєзника, І.О. Мудрова та ін. золотоносність донних відкладів приурочена до палеорусел річкових долин, праалювіальні відклади яких беруть активну участь в процесі сучасного морського седиментогенезу і в результаті перемиву постачають мінерал у донні відклади Чорного моря. Процеси розсипоутворення пов'язані і з сучасними дельтами річок. В пригирловій ділянці річок формування промислових розсипів золота маловірогідне. В межах перед гирлового узмор'я або авандельти можуть формуватись багаті розсипи в умовах фацій руслової ріллі та гирлового бару. На морських краях дельт формуються прибережні розсипи пов'язані з пляжними фаціями і відкладами берегових валів. Завдяки унікальним умовам осадконагромадження у Чорному морі перед гирловій седиментації і відсутності приливно-відливних процесів крупні зерна золота не потрапляють у відклади пляжної зони, а затримуються в лиманах. Золото тонких гранулометричних класів на думку В.П. Рєзника “проскакує” бар`єр прибережного осадконагромадження і осідає тільки при досягненні зон із специфічним гідродинамічним режимом -- зони стагнації і дисипації.

Дослідження морфології і хімічного складу розсипного золота з алювію річок Дністер, Південний Буг, Інгул, Інгулець та Дніпро, які були проведені автором та їх порівняльний аналіз з такими даними золота з донних відкладів Чорного моря дозволили зробити висновок, що основним постачальником розсипного золота в морський басейн осадконагромадження є річки Дністер, Інгул та Інгулець.

Окрім кластогенного в морських і прибережно-морських осадках діагностується хемогенне та хемогенно-біогенне золото, яке за вмістом в осадках інколи переважає над розсипним. Хемогенне та хемогенно-біогенне золото встановлене в теригенних осадках, вапняково-біогенних мулах, черепашниках. Між вмістом золота та кількістю органічної речовини в осадках спостерігається прямий зв'язок. Відмічається сорбція золота на відмерлих органічних речовинах і тонкій мінеральній речовині, що знаходиться у плавучому стані. Процес осадження золота безпосередньо з морської води обумовлений сорбцією, електрохімічними реакціями та життєдіяльністю організмів. Результатом дії цих факторів є осадження золота в придонному шарі. Збагачення золотом мулів пов'язане з органікою та сірководневим відновним бар'єром, де стяжіння золота утворюються за допомогою активних сорбентів (грейгіту). Експериментами попередників встановлено, що його утворення забезпечує надзвичайно інтенсивне концентрування золота (майже 100% сорбція на усьому інтервалі рН). Мули древньочорноморського осадового горизонту містять глобулярний пірит та гідротроїліт, які активно сорбують золото з морської води. Сорбції золота сприяє також високий вміст в осадках глинистих мінералів вермикуліту і монтморилоніту. В ряді робіт описано концентрування тонкого золота у високодисперсних органогенних алевритових мулах периферійної частини річкових дельт шельфової зони, що пояснюється вибірковою гетерокоагуляцією мікроорганізмів з колоїдними частинками золота з подальшою седиментацією флокул біокосних агрегатів. Роботами Ф.Д. Овчаренко із співавторами показано, що бактерії (родів Pseudomonas, Arthorobacter та Bacillus), котрі були виділені із золотовмісних мулів, інтенсивно акумулюють тонкодисперсне золото як своєю поверхнею так і продуктами метаболізму. Найбільш сильна взаємодія проявляється в природних асоціатах культур -- бактеріальних біогеоценозах, які розвиваються в зовнішніх, мористих областях бар'єрної системи річка -- море. В результаті відбувається утворення морських осадків, які збагачені дисперсним золотом. Вказаний механізм є мабуть основним і в утворенні золотовмісних чорносланцевих товщ. В придонному шарі води спостерігається шар мутної води жовтуватого кольору, який представлений скупченнями тіонових і залізобактерій, котрі сприяють переходу золота в металічний стан. Збагачення золотом осадків обумовлено також діяльністю підводних грязьових вулканів та “чорних паліїв”, де відбувається активна участь біосу в трансформації ендогенної енергії в золотий рудогенез. Метан і сірководень, що надходить зі струменями токсичної води є поживою для бактерій, процес харчування яких призводить до вилучення газів з морської води, формуванню за їх участю комплексних і колоїдних з'єднань, які в подальшому взаємодіють з металами, що містяться в морській воді, в результаті чого останні переводяться в самородний або сульфідний стан. При фосилізації органічної речовини хлориди золота відновлювались до колоїдних частинок, котрі потім зазнають сукупну кристалізацію.

Отже, в морських басейнах відбуваються процеси золотого рудогенезу, які пов'язані як з синседиментаційною садкою теригенного золота, так і з електрохімічними, хемогенними і хемогенно-біогенними процесами, які обумовлюють та каталізують перевод “гідрогенного” золота в металічний стан, очищають басейн від шкідливих газів та кислот. Зростання концентрацій золота від грубозернистих гравійно-піщаних до більш тонких алевро-крупнопелітових різновидів є загальною закономірністю розподілу золота в морських відкладах і пов'язана насамперед не з специфічними фаціальними умовами осадконагромадження, які обумовлюють гравітаційну диференціацію теригенного золота, а активною участю в процесах морського золотого рудогенезу процесів хемогенної і хемогенно-біогеної садки металу.

ГЕНЕТИЧНІ ТИПИ ЗОЛОТОНОСНОСТІ ОСАДОВИХ КОМПЛЕКСІВ УКРАЇНИ

Концентрація золота в осадових товщах відбувається внаслідок їх синседиментаційного збагачення металом та накладеного рудогенезу. Аналіз розподілу золота в осадових і метаосадових комплексах України дозволив виділити основні типи його концентрації. Усі прояви золота в осадових товщах були об'єднані в серії, групи, типи, класи, підкласи. Так в ендогенній серії були виділені фумарольно-мофетна група з поствулканічним класом та гідротермальна група, її метасоматично-гідротермальний тип та амагматогенний клас. В екзогенній серії виділена осадочна група в якій виділено седиментогенний та літогенний типи. В межах першого типу виділяються класи: петрогенний, делювіальний, пролювіальний, алювіальний (з русловим, косовим, заплавним, дельтовим підкласами), літоральний (з озерним, прибережно-морським та морським підкласами), карстовий, гляціальний (з флювіогляціальним підкласом) та еоловий (з флювіально-еоловим підкласом). Серед алювіальних розсипів автор виділяє гідродинамічний, гравітаційний та агравітаційно-гідравлічний види. В межах літогенного типу виділено хімічний та біохімічний класи. В метаморфогенній серії встановлено прояви золота метаморфізованої групи, тектоно-метаморфогенного типу та регіонально-метаморфізованого і контактово-метаморфізованого класів. В розділі дається характеристика кожного з генетичних типів.

В багатьох розсипах вміст дрібного і меншої розмірності золота складає 50 % і більше. Лише близько 5-10 % складає “гравітаційно” крупне золото. Кластогенні прояви самородного золота за ступенем концентрації в них металу поділяються на:1) висококонцентровані рудопрояви (>2,0 г\м³); 2) середньо концентровані рудопрояви (1,5-2,0 г\м³); 3) неконцентровані рудопрояви (1,0-1,5 г\м³); 4) розсипні прояви золота (0,2-1,0 г\м³); 5) точки мінералізації в розсипах (до 0,2 г\м³); 6) шліхові аномалії (понад 20 знаків на шліхову пробу); 7) знакові прояви розсипного золота (1-19 знаків на шліхову пробу). Виявлено зв'язок виділених типів концентрацій золота з певними літологічними типами порід і фаціальними обстановками осадконагромадження. Проведено типізацію золотоносних районів на мінералогічній основі з урахуванням металогенічної спеціалізації геотектонічних структур та виділено типи золотоносних районів.

МОРФОГЕНЕТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ЗОЛОТА З ОСАДОВИХ КОМПЛЕКСІВ УКРАЇНИ

Значний фактичний матеріал з морфології, хімічного складу видимого золота осадових комплексів України дозволив створити його морфогенетичну класифікацію (Додаток А) та класифікацію гранулометричних класів золота (Додаток Б). Для порівняльної характеристики наводяться дані по типоморфним особливостям ендогенного золота. Це дозволило зробити висновок, що значна частина золота, яке міститься в осадових комплексах, надійшла в них з відомих, чи їм подібних ендогенних джерел мінералу, частина -- з поки що невідомих, а решта утворилась безпосередньо в осадових породах внаслідок накладеного золотого рудогенезу. Проведені дослідження є підґрунтям для створення загальної морфогенетичної класифікації самородного золота України. Розглядаються генетичні та прикладні аспекти класифікації. Розділ ілюстрований фотознімками, які відображають особливості морфології та внутрішньої будови золота.

НОВІ ТА НЕЗВИЧАЙНІ ЗА МОРФОЛОГІЄЮ ТА ХІМІЧНИМ СКЛАДОМ ВИДІЛЕННЯ ЗОЛОТА З ОСАДОВИХ УТВОРЕНЬ УКРАЇНИ

Під час дослідження золотоносності осадових комплексів України автором були встановлені нові та незвичайні за хімічним складом та морфологічними формами утворення золота. З відомих у світі мінералів золота в осадових золотовмісних комплексах України, окрім самородного золота, на сьогоднішній день встановлено: в Складчастих Карпатах -- амальгаму золота (Hg = 30,0%); в Середньому Придніпров`ї -- кюстеліт (Au = 20,0%); в Закарпатському прогині, Складчастих Карпатах, на Волино-Поділлі -- електрум (Ag = 21,56 - 42,62%); на Волино-Поділлі і в Донбасі -- мідистий різновид електруму (Au = 68,9 - 72,0%; Ag = 22,2 - 27,2%; Cu = 3,5 - 5,6%); аурикуприд, тетрааурикуприд і, ймовірно, аргентокупроаурит (Au = 52,8 - 72,2%; Cu = 22,8 - 34,8%; Ag = 0,6 - 18,4%), аргентоаурикуприд (Cu = 50,1%; Au = 41,1%; Ag = 8,7%); в межах УЩ -- мальдоніт (Au = 65,2%, Bi = 34,4%). Різновиди розсипного золота України представлені ртутистим (Hg = 0,1 - 6,0% (Закарпатський прогин, Складчасті Карпати, Передкарпатський прогин, Волино-Поділля, Донбас та ін.)), мідистим (Cu = 0,72 - 4,3% (Волино-Поділля, Донбас, УЩ)), бісмутовмісним (Bi = 0,17 - 1,14% (УЩ)), платиновмісним (Pt = 1,41% (УЩ, Донбас)), стибійвмісним (Sb = 0,22 - 0,53% (Складчасті Карпати)), свинецьвмісним (Pb = 0,4% (Складчасті Карпати)) золотом. Серед морфологічних різновидів золота цікавими є знахідки дуже високопробного золота сегрегаційної будови в алювії р. Дністер, утвореннях середнього еоцену та пліоцен-ранньочетвертинного віку в межах центральної частини УЩ. За своєрідністю форми, внутрішньої будови і хімічного складу зерен вони не мають аналогів серед відомого розсипного і рудного золота України. На окремих індивідах спостерігається перехід від монокристалу до сегрегації зерен. В алювії р. Дністер вперше виявлено дуже високопробне (955) ксеноморфне золото з мірмекітоподібною пористою структурою. Кулевидні золотинки ідеальної форми часто зустрічаються в осадових товщах Середнього Придністер`я, меншою мірою Донбасу, УК. Унікальними є знахідки (Середнє Придністер`я, УЩ) кулеподібного середньопробного (855) і дуже високопробного (962) золота, яке містить в центральній своїй частині гіпідіоморфні включення кристалів піриту. Цікавими є знахідки мальдоніту сегрегаційної будови в межах рудопрояву Клинці. Декотрі з вказаних різновидів та мінералів золота встановлено в інших мінералах. На підставі геологічних та мінералогічних досліджень робиться висновок про генезис певних мінералів і різновидів золота і, відповідно про корінні джерела, про їх приуроченість до певних літофаціальних і фаціальних комплексів. Знахідки мають не тільки мінералогічне та загально геологічне значення, а й практичне, оскільки не всі корінні прояви вказаних мінералів та різновидів золота встановлено. Розділ ілюстровано фотознімками.

З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО ЗОЛОТА

Питання можливості використання золоторудного потенціалу території нашими предками розкриваються автором в даному розділі на основі аналізу знахідок місць видобутку, переробки і обробки золота, археологічних виробів із благородного металу, архівних матеріалів, історичних фактів, легенд, переказів, топонімічних і гідронімічних назв, які мають у своїй кореневій основі слово “золото”. На підставі фактичного матеріалу, який був викладений в попередніх розділах роботи та результатів досліджень зразків прикрас із поховань, що були проведені В.М. Квасницею, автор схильний до думки, що наші предки знали й використовували значною мірою місцеве золото.

Розділ ілюструється схемою розміщення найбільш відомих знахідок археологічного золота, “реліктів” золотоносних виробок та центрів золотарства на території України, фотознімками археологічних знахідок з золота.

ПОШУКОВІ КРИТЕРІЇ

На підставі отриманих даних встановлено такі критерії прогнозу золота: Топо-гідронімічний населенні пункти та річки, що мають за корневу основу слово “золото” можуть вказувати на місця видобутку металу в давнину. Археологічний місця знахідок археологічного золота, древніх копалень, виплавки, обробки металу. Структурно-тектонічний звязок золотоносності з певними крупними структурами України, зокрема з УЩ, ДДА, ВПП та СП, Передкарпатським і Закарпатським прогинами, Складчастими Карпатами і т.д. Тектонічний епохи пенепленезації рельєфу та початкові етапи трансгресивного циклу. Геоморфологічний ерозійно-тектонічні та западинні форми рельєфу, які контролюються розломно-блоковою тектонікою, глибинними розломами і успадковуються від більш древніх епох. Тектоно-магматичний епохи та періоди тектоно-магматичної активізації. Контактово-метаморфічний змінені товщі на ділянках контактового метаморфізму осадових порід (найбільш сприятливі карбонатні товщі) малими і великими інтрузіями, переважно порід кислого складу. Метаморфічний метаморфізм осадових товщ в умовах зеленосланцевої і рідкісніше амфіболітової фацій. Формаційний: Значний золотоносний потенціал зосереджений в докембрійських (Білокоровицько-Овруцька, Тетерівська, Звенигородсько-Первомайська, Криворізька, Білозерська, Бердянська та Фрунзенська структури) і більш молодих конгломератах (Закарпатський прогин верхньопермські конгломерати; Складчасті Карпати конгломерати середньотріасового, пізньоюрського та ранньопалеогенового віку; Передкарпатський прогин нижньопалеогенові та неогенові конгломерати; Добруджа конгломерати нижнього-середнього тріасу; ДДЗ тріасові конгломерати). Гіпергенні прояви золота представляють значний інтерес і широко розвинуті в межах УЩ (Кіровоградський блок, Кривбас, Побужжя), Донбасу, УК, ВПП, Добруджа, ДДЗ, Криму). Широкого розвитку процеси гіпергенезу набули на відомих рудопроявах золота (Клинцівське, Майське, Юр`ївське, Сергіївське, Капітанівське, Балка Широка, золоторудні об`єкти Закарпаття і Донбасу). Певний інтерес представляють гіпергенні перетворення порід вуглецевистих формацій, що розвинуті на ВПП (калюські верстви), в Кривбасі (чорні сланці гданцевської світи), в Донбасі (вуглецевисто-теригенні утворення карбону) та ін, а також гіпергенні прояви золота, що встановлені при вивітрюванні бітумвмісних (асфальти, нафти, парафіни, гумінокерити) порід (вапняків, доломітів, алевролітів та ін.) в різних районах УК та експлозивних утворень в межах УЩ. Перспективними є також зони окиснення і цементації різноманітних сульфідовмісних і сульфідних зон (УК і Донбас). В тісній асоціації з корами вивітрювання та континентальними розсипами знаходяться прибережно-морські золотоносні розсипи, які широко розвинуті в межах території Складчастих Карпат (утворення середнього тріасу і верхнього палеогену), Передкарпатського прогину (верхньокрейдові, нижньопалеогенові та неогенові відклади), Придніпров`я (неогенові), ДДЗ (неогенові), Донбасу (середньоюрські та палеогенові утворення), СП (неогенові та сучасні) та в басейні р. Ірша (сучасний алювій). Значний потенціал зосереджений в формаційних комплексах, які формувались, головним чином, у внутрішньоплатформенних морських басейнах і для яких характерна присутність на різних стратирафічних рівнях фосфоритоносних товщ (верхньопротерозойські (Середнє Придністер`я), верхньокрейдові (Донбас, ВПП) і палеогенові (ДДЗ, Донбас)). Провідну роль в золотоносному потенціалі відіграють чорносланцеві формаційні комплекси докембрію Придністер'я, карбону Донбасу, тріасу Криму, крейди-палеогену УК та крейди (Чорне море). Важливу роль в золотоносному потенціалі осадового чохла відіграє моласова формація, яка характерна для крайових платформних прогинів. (пермські моласоїдні товщі Донбасу, юрські Придобрудзького прогину, неогенові Передкарпатського прогину). Потенційно золотоносними є червоноколірні субформації та формації (ВПП (венд, ранній девон), ДДЗ та Донбасу (верхній девон, верхня перм, верхній тріас), Придобрудзького прогину (верхня юра), УК (верхній тріас, верхня крейда, палеоген), Передкарпатського прогину (неоген)). Сприятливими для накопичення тонкодисперсного золота є області формування вугленосних формацій, які в межах території України просторово пов`язані з золотоносними регіонами, а у віковому діапазоні з формуванням в цих регіонах золотовмісних осадових товщ (ДДЗ (девон, нижній і середній карбон, юра, крейда, палеоген-неоген), Донбас (девон, карбон, юра, крейда), Придобрудзький прогин (нижній карбон, неоген), Передкарпатський (нижній-середній карбон, неоген) і Закарпатський (неоген) прогини, Складчасті Карпати (неоген), УЩ (юра, крейда, палеоген), Придністер`я (неоген), Крим (середня юра). Інтерес представляють евапоритові групи формацій, які утворились у внутрішньоконтинентальних солеродних басейнах (Білявська, Новодмитрівська і Степковська солянокупольні структури). Карбонатні формаційні комплекси (прошарки та лінзи карбонатних порід в утвореннях діловецької світи (УК, Рахівський масив), карбонатні породи Закарпатського прогину (Тячівський, Перечинський та ін. райони), Волино-Поділля (силурійські утворення), доломітові мармури і кальцифіри Кочерівської структури, скарни і скарновані породи Волинського та Кіровоградського блоків, доломіти Кривбасу, карбонатно-магнетитові породи Побужжя, а також карбонатні породи Південного Донбасу та Гірського Криму та ін. теж представляють певний інтерес. Слід звернути увагу на утворення, що збагачені пірокластичним матеріалом (верхньопротерозойські УЩ і його південно-західного схилу; палеозойські (девон - карбон) Донбасу, ДДЗ і УК; кайнозойські Передкарпатського і Закарпатського прогинів. Значний практичний інтерес представляють сучасні алювіальні відклади, що поширені в УК, ВПП, УЩ і Донбасі. Палеопотамологічний -- конфігурація та положення розсипів тісно пов'язані з історією розвитку річкових долин (тип русел, нахил ложа річкових долин, ділянки розширення долин, меандри та ін.). Фаціальний в загальному плані перспектив металоносності відмічається така послідовність (в порядку зменшення): прибережно-морські елювіальні алювіальні мілководно-морські морські делювіальні дельтові пролювіальні лиманні флювіально-гляціальні озерно-болотні еолові. В алювіальній фації -- мікрофації русла, прируслової відмілини, заплави. Літологічний найбільші концентрації золота притаманні алеврито-глинисто-піщаним та глинисто-піщаним літофаціям, з поганим ступенем сортування теригенного матеріалу, значним вмістом алеврито-глинистої складової (понад 20%), інколи з домішками органічної речовини або вуглецю. Між золотоносністю, ступенем сортування теригенного матеріалу та наявністю і кількістю глинистої і органогенної складової існує пряма залежність. Головну увагу необхідно приділити опробуванню дрібнозернистих та піщано-глинистих літофацій, фації прируслової відмілини та заплавної, а також певним частинам алювіального розрізу (раніше опробувались на золото тільки нижня, приплотикова, найбільш грубозерниста частина алювію). Стратиграфічний Для території УЩ це архейська, ранньо-середньо-пізньопротерозойська, середньо-пізньотріасова, ранньо-середньо-пізньоюрська, ранньокрейдова, палеоценова, еоценова, міоценова, пліоцен-голоценова епохи формування золотовмісних комплексів в умовах континентальних груп фацій; ранньо-средньо-пізньопротерозойська, ранньокембрійська, ранньодевонська, ранньотріасова, пізньокрейдова, еоцен-олігоценова, міоцен-пліоценова епохи формування золотовмісних утворень в умовах морських груп фацій; та пізньокрейдова, еоценова, епохи формування золотовмісних відкладів в умовах перехідних груп фацій. Для УК це пізньопротерозойська, ранньодевонська, пізньопермська, середньотріасова, пізньоюрська, ранньо-пізньокрейдова, палеоцен-олігоцен-еоценова, міоцен-пліоценова епохи формування золотовмісних комплексів в умовах морських груп фацій; пізньокрейдова, палеоценова, міоценова, пліоценова та голоценова епохи формування золотовмісних утворень в умовах континентальних груп фацій; ранньодевонська, пізньоюрська, палеоценова, міоцен-пліоценова епохи формування золотовмісних відкладів, що сформувались в перехідних фаціальних обстановках. Для ВПП це ранньодевонська епоха формування золотовмісних комплексів в умовах перехідних груп фацій, пізньопротерозойська (рифей, венд), ранньодевонська, ранньо-пізньокрейдова та олігоценова епохи формування золотовмісних утворень в морських фаціальних обстановках; пізньопротерозойська (рифей, венд), пліоценова і голоценова епохи формування розсипів золота в континентальних фаціальних обстановках. Для ДДА це ранньо-середньо-пізньокарбонова, ранньо-пізньопермська, ранньотріасова, середньоюрська, ранньокрейдова, еоцен-олігоцен-міоценова епохи формування золотовмісних відкладів в морських фаціальних обстановках; ранньо-середньо-пізньокарбонова, ранньо-пізньокрейдова, палеоцен-еоцен-олігоценова, голоценова епохи формування золотовмісних комплексів в умовах континентальних груп фацій; середньо-пізньодевонська, ранньокарбонова та пізньокарбонова епохи формування золотовмісних утворень в умовах перехідних груп фацій. Для СП це ранньодевонська, пізньодевонська, ранньокарбонова, пізньопермська, ранньо-середньо-пізньотріасова, пізньоюрська, ранньокрейдова, пліоценова, голоценова епохи формування золотовмісних утворень в умовах морських груп фацій; пізньопермська, ранньо-середньо-пізньотріасова, ранньо-середньо-пізньоюрська, ранньо-пізньокрейдова, міоценова, пліоценова та голоценова епохи формування золотовмісних комплексів в умовах континентальних груп фацій; ранньодевонська, пізньопермська, ранньо-пізньотріасова та голоценова епохи формування золотовмісних відкладів в умовах перехідних груп фацій. Слід зауважити, що мова йде про епохи формування золотовмісних комплексів, а не золотої мінералізації в них. Виділені епохи дійсні лише для розсипів золота. Структурно-літологічний зони розсланцювання, катаклазу, брекчіювання, пластичних деформацій та ін. В осадових товщах, які зімяті в складки (Карпатський та Донецький регіони), накладена золота мінералізація локалізується в склепіннях та крилах (що безпосередньо примикають до склепіння) складок. Мінералогічний -- наявність в розрізі самородного срібла, самородної міді, арсенопіриту, халькопіриту, марказиту, піриту, кубаніту, шеєліту, бісмутину, муасоніту, кіноварі, аурипігменту, реальгару, бариту, гематиту, гідроксидів заліза і марганцю та ін., а також значної кількості глинистих мінералів сорбентів золота (каолініт, монтморилоніт, вермикуліт, гідрослюди та ін.). Геохімічний -- ореоли золота, які супроводжуються асоціацією певних елементів-індикаторів. Ba, W, Fe, Mn, Pd, Pt, Cu, Ag, Hg, Sn, Pb, P, As, Sb, Bi, U, B, F.

ВИСНОВКИ

Узагальнення та аналіз інформації по золотоносності осадових комплексів України дозволяє стверджувати, що вони є істотним резервом для розвитку золоторудної бази України, а самородне золото знали, видобували і обробляли на території країни як у сиву давнину так і у недалекому минулому. Існують реальні перспективи відкриття незначних за запасами розсипів золота традиційних гранулометричних класів в межах території УК та ВПП. Встановлено значні перспективи виявлення промислових концентрацій золота нетрадиційних (тонких і менших) гранулометричних класів у похованих континентальних (УЩ) та прибережно-морських і морських (УК, ДДА, СП) літофаціальних комплексах. Окрім цього, є об'єкти з яких можна швидко та рентабельно видобувати (запаси 0,2-0,4 т/об'єкт) золото як самостійно, так і комплексно з ільменітом, цирконом, монацитом, міддю та ін.). Насамперед заслуговують уваги сучасні алювіальні розсипи золота в межах УК, делювіально-пролювіальні утворення поблизу золоторудних об'єктів УК та Донбасу, пліоцен-четвертинні розсипи УЩ, кори вивітрювання УЩ, Донбасу, зони окиснення УК, Донбасу. Вельми перспективними для розвитку багатих сучасних розсипів є також райони, де просторово суміщена значна кількість проміжних колекторів (УК). Є можливість супутнього видобутку золота з карєрів, що вже розробляються на вогнетривкі глини, вторинні каоліни, будівельні та формовочні піски, ільменіт, циркон та ін.(центральна, північно-західна частини УЩ, Приазовя та ін.). Існують передумови сумісної комплексної розробки корінних і осадових рудопроявів золота на відомих золоторудних об'єктах (рудопрояви Сергіївське, Клинцівське та ін.).

Це перша узагальнююча наукова праця, що присвячена питанням золотоносності різновікових і різногенетичних осадових комплексів України та типоморфних ознак самородного золота, яке міститься в них. Викладені в праці наукові засади є основою для прогнозної оцінки рудопроявів і родовищ золота певних морфогенетичних і рудноформаційних типів як окремих регіонів України, так і її території в цілому, фактологічною базою для подальших наукових і пошуково-розвідувальних робіт. На загал проблему прогнозу і виявлення рудопроявів і родовищ золота в осадових комплексах України доцільно вирішувати зусиллям наукових і виробничих організацій з обов'язковим використанням єдиних спеціальних методів відбору, обробки і аналізу проб.

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ОПУБЛІКОВАНО ПОНАД 60 РОБІТ. СТАТТІ У НАУКОВИХ ФАХОВИХ ВИДАННЯХ

Ковальчук М.С. Мінералогія самородного золота з нижньокрейдових континентальних відкладів північного схилу центральної частини Українського щита // Геол.журн. - 1995. - № 3 - 4. - С. 41 - 45.

Ковальчук М.С., Квасниця В.М. Незвичайний морфологічний тип золота з розсипу поблизу рудопрояву Клинці (Український щит) // Геол. журн. - 1996. - № 1 - 2. - С. 169 - 173.

Ковальчук М.С. Золотоносність осадового чохла та порід кристалічного фундаменту Клинцівського рудопрояву // Геол. журн. - 1996. - № 3 - 4. - С. 62 - 63.

Ковальчук М.С., Квасниця В.М., Деревська К.І. та ін. Особливості морфології та хімічного складу розсипного золота з алювію р. Дністер (гирла річок Немія та Дерло) // Геол. журн. - 1997. - № 3 - 4. - С. 122 - 126.

Ковальчук М.С. Золотоносность нижнемеловых континентальных отложений северного склона центральной части Украинского щита // Проблемы золотоносности недр Украины. - Сб. науч. трудов. НАН и МЧС Украины, ГНЦРОС.- Киев, 1997. - С.285 - 290.

Ковальчук М.С. Особливості формування палеорозсипів золота, пов`язаних з розмивом і перевідкладенням древніх кір вивітрювання // Наукові праці Інституту фундаментальних досліджень. - К.: [Знання], 1998. - С.105 - 116.

Ковальчук М.С., Якушин Л.М. Літологія і золотоносність пліоцен-нижньочетвертинних алювіальних утворень Північного Приазов'я // Геол. журн. - 1999. - № 1. - С. 43 - 44.

Компанець Г.С., Ковальчук М.С. Літологія і міденосність відкладів дністровської серії нижнього девону Львівського палеозойського прогину // Наукові праці Інституту фундаментальних досліджень. - К.: [Знання], 1999. - С.83 - 94.

Ковальчук М.С. Золото з різновікових кір вивітрювання України // Геол. журн. - 2000. - №2. - С. 39 - 43.

Ковальчук М.С. Морфогенетична класифікація золота з осадових комплексів України // Геол. журн. - 2000. - № 3. - С. 54 - 73.

Ковальчук М.С. Особливості міграції золота в еволюційно-генетичному ряду залишкових кір вивітрювання і золотоносних розсипів // Геол. журн. - 2001. - № 2. - С. 94 - 102.

Ковальчук М.С. Золотоносність осадових комплексів України // Мінерал. збірник Львівськ. ун-ту, 2001.- № 51.- Вип. 1.- С. 75 - 87.

Ковальчук М.С. Перспективні осадові золотоносні формаційні комплекси України // Аспекти геологічної науки на рубежі тисячоліть. - Наукові праці ІГН НАНУ. - К., 2001.- С. 4 - 11

Ковальчук М.С. Морфогенетична класифікація видимого золота з осадових комплексів України // Пошукова та екологічна геохімія, 2001.- №1.- С. 62 - 70.

Ковальчук М.С. Особливості міграції золота в еволюційно-генетичному ряду залишкових кір вивітрювання і золотоносних розсипів // Геол. журн. - 2001. - № 2. - С. 94 - 102.