Пізньокайнозойські Viviparoidea південного заходу східно-європейської платформи

6. У пізньому кайнозої в розвитку вівіпароідей виділяється ряд рубежів у зміні систематичного та зоогеографічного складу молюсків, зміні домінантів. Рубежі визначаються флуктуаціями клімату та/або переходом від існування в оліготрофних (озерних) басейнах до річкових, що характерне для першого рубежу - між палеогеном та неогеном. Другий рубіж (друга половина середнього сармату) збігається з границею між середнім та пізнім міоценом міжнародної шкали. Третій - границя міоцену і пліоцену - знаменує сплеск видоутворення вівіпароідей зі скульптурованою черепашкою у кімерійський час та є обгрунтуванням для проведення границі між міоценом і пліоценом під відкладами нижнього кімерію. Четвертий рубіж (на границі пліоцену та еоплейстоцену) - вимирання “левантинської” фауни та широкий розвиток бореальних видів сучасних родів.

7. Існують три історико-зоогеографічних центри у просторовій еволюції вівіпароідей - північноамериканський, європейський та азійський. Динаміка у часі систематичного складу живородкових Європи, Північної Америки та Азії свідчить про суттєвий фауністичний обмін між ними. Північноатлантичним мостом представники Lioplacidae з Північної Америки мігрували до Європи, а Viviparidae, навпаки, - до Північної Америки. Берингійським мостом Lioplacidae поширилися до Азії. Представники Bellamyidae розселилися з Індостану на північ, північний схід та захід (через Месопотамію) до Причорномор'я. Широкі міграції вівіпароідей були приурочені до регресій морських басейнів, фаз опріснення. Значні, однак менші за масштабом інвазії (прохорези) відбувалися у середньому міоцені з південного сходу Азії, а наприкінці пліоцену - з північноєвропейського фауністичного центру. Наприкінці пізнього міоцену також відмічається міграція вівіпарид підроду Balcanipaludina з Азії (півдня Сибіру) на південь Східно-Європейської рівнини. На цей час припадає інвазія вівіпароідей з панонського басейну до Причорномор'я та Закавказзя.

8. У розвитку вівіпароідей відмічається ряд інтервалів з характерними комплексами видів. Нами обґрунтовано виділення фауністичних комплексів (виноградівського, болградського, джюрджюлештського, ренійського, карболійського, скорцельського, долинського, великокосницького та бессергенівського), які віддзеркалюють як еволюційні, так і міграційні зміни складу Viviparoidea.

9. З великими похолоданнями у пізньому кайнозої корелюються опріснення та регресії моря, різке пожвавлення ерозійної діяльності, широкі інвазії прісноводних молюсків, зокрема вівіпароідей. До них приурочені великі перебудови у фауні, коли вимирали домінанти та з'являлися види, характерні для іншої зоогеографічної області. Такі події у розвитку прісноводних молюсків є не менш важливими для кореляції віддалених розрізів, ніж етапність еволюційних змін.

10. На основі точної прив'язки до геологічного розрізу та стратиграфічного положення окремих видів, їх еволюції розроблено зональну шкалу пізньокайнозойських відкладів досліджуваного регіону за Viviparoidea. Виділені зони охоплюють: Sinotaia nicopolis -- ранній сармат - перша половина середнього сармату; S. bugensis -- друга половина середнього сармату - пізній сармат; S. barboti -- меотис - ранній понт; Viviparus incertus -- пізній меотис - ранній кімерій; Tulotoma ovidii nasonis -- самий кінець понту - середній кімерій; T. bifarcinata -- середній кімерій - ранній куяльник; V. subconcinnus -- пізній куяльник - ранній еоплейстоцен; V. pseudoturritus -- пізній еоплейстоцен; V. tiraspolitanus -- ранній неоплейстоцен; V. viviparus -- кінець раннього неоплейстоцену - сучасність.

11. Аналіз стратиграфічного поширення вівіпароідей дає змогу провести кореляцію алювіальних, озерних та лиманних відкладів пізнього кайнозою південного заходу Східно-Європейської платформи з регіоярусами Східного Паратетиса (див. табл. 2).

Список ПРАЦЬ, опублІкованИх ЗА темОЮ дисертацІЇ

1. Гожик П.Ф., Даценко Л.Н. Пресноводные моллюски позднего кайнозоя юга Восточной Европы. Ч. 2. - К.: Логос, 2007. - 253 с. -Внесок пошукувача: систематичний опис, аналіз поширення Sphaeridae, Pisidiidae, Viviparidae, виконання малюнків; заключна глава є результатом спільних досліджень.

2. Гожик П.Ф., Даценко Л.М. Родовий склад, систематика та проблеми історичного розвитку міоценових Viviparoidea (Mollusca, Gastropoda) України // Геол. журн. - 1999. - № 4. - С. 63-65. -Внесок здобувача: постановка завдання дослідження, основна роль у вивченні матеріалу і обробці літератури, обговорення результатів і складання рукопису.

3. Даценко Л.М. Молюски надродини Viviparoidea (Gastropoda, Pectinibranchia) сарматських відкладів України // Доп. НАН України. - 2000. - № 11. - С. 173-176.

4. Даценко Л.Н. Брюхоногие моллюски подрода Viviparus (Balcanipaludina) из миоценовых отложений Центрального Причерноморья // Геол. журн. - 2000. - № 4. - С. 85-88.

5. Даценко Л.Н. Ревизия рода Sinotaia (Mollusca, Gastropoda, Bellamyidae) из миоценовых отложений Причерноморья с описанием нового вида // Геол. журн. - 2001. - № 3. - С. 115-117.

6. Даценко Л.М. До питання про вік гуньківської тераси // Геол. журн. - 2002. - № 3. - С. 112-114.

7. Даценко Л.М. Представники роду Tulotoma (Mollusca, Gastropoda) з пліоценових відкладів пониззя Дунаю // Палеонтол. зб. - 2002. - № 34. - С. 28-32.

8. Даценко Л.Н. Этапы развития семейства Viviparidae в Европе // Сучасні проблеми геологічної науки. - К., 2003. - С. 345-346.

9. Даценко Л.М. Міоцен-пліоценові Viviparidae півдня Східної Європи // Теоретичні та прикладні аспекти сучасної біостратиграфії фанерозою України. - К., 2003. - С. 62-64.

10. Даценко Л.М. Viviparoidea (Mollusca, Gastropoda) придунайської світи // Палеонтол. зб. - 2004. - № 36. - С. 24-31.

11. Даценко Л.М. Viviparidae (Mollusca, Gastropoda) з давньоевксинських відкладів пониззя Дунаю // Геол. журн. - 2004. - № 3. - С. 98-101.

12. Даценко Л.Н. Вивипариды раннего неоплейстоцена Украины и Молдовы // Проблеми стратиграфії фанерозою України. - К., 2004. - С. 216-220.

13. Даценко Л.Н. Развитие вивипарид в позднем кайнозое юго-запада Восточно-Европейской платформы // Біостратиграфічні критерії розчленування та кореляції відкладів фанерозою України: Зб. наук. пр. Ін-ту геол.. наук НАН України. - К., 2005. - С. 181-185.

14. Даценко Л.Н. Вивипариды из аллювия Меджибожской террасы // Геол. журн. - 2005. - № 2. - С. 114-117.

15. Даценко Л.М. До питання про кореляцію відкладів придунайської свити // Геол. журн. - 2005. - № 3. - С. 74-78.

16. Даценко Л.Н. Корреляция аллювиальных и морских позднекайнозойских отложений юга Украины и Молдовы // Тектоніка і стратиграфія. - 2005. - Вип. 34. - С. 135-142.

17. Даценко Л.М. Антропогенові вівіпариди Приазов'я // Палеонтол. зб. - 2005. - № 37. - С. 37-46.

18. Даценко Л.Н. Эоплейстоценовые вивипариды Днестра // Геол. журн. - 2005. - № 4. - С. 106-113.

19. Гожик П.Ф., Даценко Л.Н. Инвазии пресноводных моллюсков в плиоцен-плейстоценовые водоемы Украины и проблемы их корреляции // Проблеми палеонтології та біостратиграфії протерозою і фанерозою України: Зб. наук. праць ІГН НАН України. - Київ: ІГН НАН України, 2006. - С. 269-272. -Внесок здобувача постановка завдання дослідження, основна роль у вивченні матеріалу і обробці літератури, обговорення результатів і складання рукопису.

20. Даценко Л.Н. Первая находка представителей рода Trochopaludina в Украине // Геол. журн. - 2006. - №2 - 3. - С. 179-180.

21. Даценко Л.Н. Строение раковин ископаемых вивипарусов Украины // Палеонтологічні дослідження в Україні: історія, сучасний стан та перспективи: Зб. наук. пр. Ін-ту геол.. наук НАН України. - К., 2007. - С. 365-366, 552-559 (рис. 1-4).

22. Даценко Л.Н. Зональная шкала по вивипаридам для континентальных отложений верхнего кайнозоя Украины // Геол. журн. - 2007. - № 3. - С. 98-101

23. Даценко Л.М. Внесок В.Г. Бондарчука у вивчення антропогенових молюсків України // Володимир Гаврилович Бондарчук: вчений, педагог, громадський діяч, людина. - К., 2005. - С. 108-112.

24. Даценко Л.М. Молюски надродини Viviparoidea (Gastropoda) та їх значення для палеогеографії та палеоекології // Зб. наук. пр. викладачів каф. фіз. географії МДПУ “Екологічний стан природно-територіальних комплексів Запорізької області і суміжних територій в умовах сучасного природокористування”. - Мелітополь: Люкс, 2006. - С. 30-55.

25. Даценко Л.М. Представники підроду Balcanipaludina (Mollusca, Gastropoda, Viviparus) з міоценових відкладів півдня України // Зб. наук. пр. Одес. держ. ун-ту ім. І.І. Мечникова та Мелітоз. держ. пед. ун-ту “Географічні проблеми розвитку півдня України у XXI столітті”. - Одеса; Мелітополь, 2000. - С. 18-20.

26. Даценко Л.М. Понтичні вівіпариди півдня України // Еволюція органічного світу як підґрунтя для вирішення проблем стратиграфії. - К., 2002. - С. 99-100.

27. Даценко Л.Н. Роль А.П. Павлова в изучении вивипарид (Mollusca, Gastropoda) // Проблемы региональной геологии: музейный ракурс: Материалы Междунар. науч.-практ. конф. (1-3 дек. 2004 г.). - М.: Акрополь, 2004. - С. 147-149.

28. Даценко Л.Н. Некоторые данные о развитии вивипарид (Mollusca, Gastropoda, Viviparoidea) Европы и Азии // Геологічні дослідження в Україні (до 75-річчя проф. О.П. Фісуненка). - Луганськ: Альма-матер, 2006. - С. 36-42.

29. Даценко Л.М. Геологічні умови місцезнаходжень залишків вівіпарид в алювіальних відкладеннях верхнього кайнозою Причорномор'я і кореляція пізньокайнозойських континентальних відкладень // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., присвяченої 50-річчю Мелітоп. відділу Укр. геогр. т-ва (27 - 28 верес. 2006 р.). - Мелітополь, 2006. - С. 48-51.

30. Даценко Л.Н. Зональность по вивипаридам миоцен-плиоценовых отложений Украины // Еколого-функціональні та фауністичні аспекти дослідження молюсків, їх роль у біоіндикації стану навколишнього середовища. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. Івана Франка, 2006. - Вип. 2. - С. 78-81.

31. Даценко Л.Н. Новые находки моллюсков рода Viviparus (Mollusca, Gastropoda, Pectinibranchia) из верхнего миоцена Украины // Вестн. зоологии. - 1999. - Т. 33, № 6. - С. 38.

32. Даценко Л.М. Міоценові вівіпариди і стратиграфічні рубежі // Біостратиграфічні та палеоекологічні аспекти подійної стратиграфії. - К., 2000. - С. 65-66.

33. Datsenko L. New data on Late Miocene viviparids (Gastropoda, Architaenioglossa) from Ukraine // Abstracts World Congress of Malacology, Vienna, Austria, 19-25 Aug. 2001. (Edited by L. Salvini-Plaven, J. Voltzow, H. Sattmann & G. Steiner). - 2001. - P. 72.

34. Datsenko L. Fossil viviparidae and correlation of terrace deposits // The Ukraine Quaternary Explored: the Middle and Upper Pleistocene of the Middle Dnieper Area and its importance for the East-West European correlation. Abstracts Volume. - Kyiv, 2001. - P. 34.

35. Даценко Л.М. Вівіпариди пізнього міоцену - раннього пліоцену півдня України // Палеонтологічне обґрунтування стратонів фанерозою України. - К., 2001. - С. 77-78.

36. Даценко Л.Н. Некоторые миоценовые Viviparidae (Mollusca) нашли своих рецентных родственников // Проблемы биохронологии в палеонтологии и геологии: Тез. докл. XLVIII сес. Палеонтол. о-ва при РАН (8-12 апр. 2002 г.). - Санкт-Петербург, 2002. - С. 44-45.

37. Даценко Л.М. Результати досліджень черевоногих молюсків надродини Viviparoidea (Mollusca, Gastropoda) з міоценових відкладів України // Суспільно-географічні дослідження природно-господарського комплексу Запорізького краю і суміжних територій: Матеріали наук.-практ. конф. (16-17 жовт. 2003 р.). - Мелітополь, 2003. - С. 30-31.

38. Даценко Л.Н. Значение моллюсков для палеогеографических реконструкций // Перспективы разработки науки и техники: география, геология, экология: Материалы науч.-практ. конф. (22 окт. 2004 г.). - Белгород: Руснаучкнига; Днепропетровск: Наука и образование, 2004. - Т. 12. - С. 16-18.

39. Datsenko L. Viviparoidea (Mollusca, Gastropoda) Miocene-Pliocene of the South of Ukraine // Abstracts of the Intern. Symp. of Malacology, Sibiu, Romania (19-22 Aug. 2004). - 2004. - P. 18.

АНОТАЦІЇ

Даценко Л.Н. Позднекайнозойские Viviparoidea юго-запада Восточно-Европейской платформы. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора геологических наук по специальности 04.00.09 - палеонтология и стратиграфия. - Институт геологических наук НАН Украины. Киев, 2008.

Диссертация посвящена фауно-систематическому, эволюционно-морфологическому и стратиграфическому изучению Viviparoidea в позднем кайнозое юго-запада Восточно-Европейской платформы.

Показана важная роль представителей группы для целей стратиграфии и корреляции, поскольку длительная морфологическая эволюция Viviparoidea отражена в особенностях внешнего и внутреннего строения их раковины. Установлено, что в позднем кайнозое исследуемого региона надсемейство представлено 3 семействами. Монографически описано 76 видов, среди которых 71 относится к семейству Viviparidae, 4 - Bellamyidae, 1 вид - Lioplacidae. Как новые для науки описаны 17 видов и подвидов, установлен новый подрод Eurotaia рода Sinotaia.

Показано, что особенности тонкой структуры раковины Viviparoidea пригодны для уточнения системы и реконструкции филогении этих моллюсков. Микроструктура раковины специфична на уровне подродов, родов и семейств. Тип строения стенки раковины Sinotaia (E.) barboti является наиболее сложным среди изученных вивипароидей; вероятно, его следует трактовать как эволюционно продвинутый. Скульптура протоконха и раннего телеоконха большинства вивипароидей также позволяет обсуждать проблему их конспецифичности и филогенетического родства в пределах группы.

Выявлены определенные особенности распределения ряда минеральных компонентов в раковинах разных родов группы. В дальнейшем предполагается возможным использование данных элементного состава для целей систематики и филогении.

Развиты представления о неоднократном вселении общего (морского) предка вивипароидей в континентальные водоемы в различных частях океана Тетис. Также неоднократно и независимо у вивипароидей в течение мезозоя-кайнозоя происходили вспышки видообразования и развитие скульптированной раковины. Как правило, это совпадает во времени и пространстве с периодами и областями интенсивной тектонической деятельности. Последняя вспышка образования разнообразия скульптированных форм Viviparoidea отмечается в киммерийское время.

Скульптированные Viviparoidea являются обитателями водоемов озерного типа, гладкораковинные - обитателями рек; показано, что при возобновлении озерных условий наблюдается повторное формирование утраченных скульптурных украшений. Независимое приобретение значительного внешнего сходства у живородковых из разных семейств трактуется нами в пределах парадигмы гомеоморфного развития.

На основе изменения систематического и зоогеографического состава, смене доминантов выделены четыре крупных рубежа в развитии вивипароидей в позднем кайнозое.

Показано, что в пространственной эволюции вивипароидей существуют три историко-зоогеографических центра - североамериканский, европейский и азиатский. Временная динамика систематического состава живородковых Европы, Северной Америки и Азии свидетельствует о существенном фаунистическом обмене между ними. Через североатлантический мост представители Lioplacidae из Северной Америки мигрировали в Европу, а Viviparidae, наоборот, - в Северную Америку. По берингийскому мосту Lioplacidae проникли в Азию. Представители Bellamyidae расселились из Индостана на север, северо-восток и на запад (через Месопотамию) до Причерноморья. Широкие миграции вивипароидей были приурочены к регрессиям морских бассейнов, фазам опреснения. Значительные, но меньшие по масштабу инвазии (прохорезы) в исследуемый регион отмечаются в миоцене с юго-востока Азии, а в конце плиоцена - из североевропейского фаунистического центра. В конце миоцена также отмечается миграция вивипарид подрода Balcanipaludina из Азии (юга Сибири) на юг Восточно-Европейской равнины. На это время падает инвазия вивипароидей из паннонского бассейна в Причерноморье и Закавказье.

Обосновано выделение ряда фаунистических комплексов (виноградовского, болградского, джюрджюлештского, ренийского, карболийского, скорцельского, долинского, великокосницкий и бессергеновского), отражающих как эволюционные, так и миграционные изменения систематического и зоогеографического состава Viviparoidea.

Показано, что крупные перестройки в фауне исследованных моллюсков приурочены к заметным климатическим переменам. Подобные события в развитии моллюсков являются не менее важными для корреляции удаленных разрезов, чем этапность эволюционных изменений.

На основе точной привязки к геологическому разрезу и стратиграфическому положению отдельных видов, их эволюции выработана зональная шкала позднекайнозойских отложений исследуемого региона по Viviparoidea. Проведена корреляция аллювиальных, озерных и лиманных отложений позднего кайнозоя юго-запада Восточно-Европейской платформы с региоярусами Восточного Паратетиса.

Ключевые слова: моллюски, Viviparoidea, фауна, морфология, эволюция, история развития фауны, стратиграфия, Восточно-Европейская платформа, Украина.

Даценко Л.М. Пізньокайнозойські Viviparoidea південного заходу Східно-Європейської платформи. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора геологічних наук за спеціальністю 04.00.09 - палеонтологія і стратиграфія. - Інститут геологічних наук НАН України. Київ, 2008.

Дисертація присвячена фауно-систематичному, еволюційно-морфологічному і стратиграфічному вивченню Viviparoidea пізнього кайнозою південного заходу Східно-Європейської платформи.

Встановлено біорізноманіття групи в регіоні; монографічно описано 76 видів з трьох родин.

Обґрунтовано доцільність використання мікроморфології (насамперед скульптури протоконха) і мікроструктури черепашки Viviparoidea для уточнення системи та реконструкції філогенії цих молюсків.

Розвинуті уявлення щодо неодноразового вселення спільного (морського) предка вівіпароідей в континентальні водойми в різних частинах океану Тетис. Також кілька разів і незалежно у вівіпароідей впродовж мезозою-кайнозою спостерігаються сплески видоутворення і розвиток скульптурованої черепашки. Скульптуровані Viviparoidea є мешканцями водойм озерного типу, нескульптуровані - річок; відновлення озерних умов уможливлює повторне формування втрачених скульптурних елементів.

За перебудовами систематичного і зоогеографічного складу, а також зміною домінантів в розвитку вівіпароідей у пізньому кайнозої виділено 4 великих рубежі.

У просторовій еволюції вівіпароідей вирізняються три історико-зоогеографічних центри - північноамериканський, європейський та азійський, між якими існував суттєвий фауністичний обмін. Широкі міграції молюсків групи були приурочені до регресій морських басейнів, фаз їхнього опріснення.

Обґрунтовано виділення ряду фауністичних комплексів, які віддзеркалюють як еволюційні, так і міграційні зміни фауни Viviparoidea. Великі перебудови в фауні досліджених молюсків приурочені до суттєвих кліматичних флуктуацій.

Розроблено зональну шкалу пізньокайнозойських відкладів досліджуваного регіону за Viviparoidea. Алювіальні, озерні та лиманні відклади пізнього кайнозою південного заходу Східно-Європейської платформи корелюються з регіоярусами Східного Паратетиса.

Ключові слова: молюски, Viviparoidea, фауна, морфологія, еволюція, історія розвитку фауни, стратиграфія, Східно-Європейська платформа, Україна.

Datsenko L.N. Late Cenozoic Viviparoidea of the SW part of the East-European Platform. - Manuscript. Thes is for degree of Doctor of Sciences in geological sciences by speciality 04.00.09 - paleontology and stratigraphy. - Institute of Geological Sciences of the National Academy of Sciences of the Ukraine.

The biodiversity of the group in the studied region is discovered; 76 species from three families are described and illustrated in detail.

It is argued that micro-morphological data (mainly ornamentation of the protoconch) and the shell microstructure characters are helpful in the interpretation of systematic relationships, taxonomy and for the reconstruction of viviparoids phylogeny.

A concept on repeated introductions of viviparoids common [marine] ancestor into continental water-bodies from the different parts of Tethys has been developed. Several repeated and independent “flashes” of speciation and formation of sculpture-bearing viviparoids in the Mesozoic-Cenozoic time are confirmed. Sculptured Viviparoidea are lacustrine inhabitants whereas the smooth-shelled forms are riverines; reestablishment of the lacustrine environments may be resulted in the reconstruction of the lost shell sculpture (for smooth forms living in the running water).

The reorganizations of systematic and zoogeographical composition and changes of dominant species resulted in four points of striking changes in the Late Cenozoic history of viviparoids.

The evolution of viviparoids in the space exhibits of three historic-zoogeographic centers (viz. North American, European and Asian); a considerable faunal interchange between them has been existed. Wide immigrations of snails coordinated each time with regressions of marine basins and decreasing of their salinity.

A series of faunal complexes that reflected of evolutional and migrational changes in the fauna of Viviparoidea is substantiated. The major changes in the viviparoids fauna were contemporai with significant climatic changes.

The original zonal scale based on Viviparoidea for the Late Cenozoic deposits of the studied region is proposed. Alluvial, lacustrine and estuarine deposits of the Late Cenozoic in the SW of East-European Platform are related to regional stages of the Eastern Paratethys.

Key words: molluscs, Viviparoidea, fauna, morphology, evolution, history of development, stratigraphy, the East European Platform, Ukraine.

Размещено на allbest.ru