Історія південних і західних слов’ян

З боку населення росло недовіра до керівництва партії на чолі з А.Навотним, який займав одночасно і посаду президента. У січні 1968 р. на пленумі ЦК КПЧ його було усунуто і першим секретарем обрано А.Дубчека. Нові лідери партії розробили широку програму політичних та економічних реформ, покликаних створити нове обличчя соціалізму, як тоді казали "соціалізм з людським обличчям". Чехословацькі журналісти назвали реформи «празькою весною».

«Прамзька веснам» -- період політичної лібералізації в Чехословаччині з 5 січня по 20 серпня 1968, що закінчився введенням в країну радянських військ і військ країн Організації Варшавського договору .

Придушення «празької весни» підсилило розчарування багатьох представників західних лівих теорією марксизму-ленінізму і сприяло зростанню ідей «єврокомунізму» серед керівництва і членів західних комуністичних партій -- що згодом привів до розколу в багатьох з них.

Через десять років Празька весна дала ім'я аналогічному періоду китайської політичної лібералізації, відомому як «Пекінська весна».

64. Режим «нормалізації» та розгортання громадського опозиційного руху в Чехословаччині. «Ніжна революція» в 1989 році та її наслідки

У ніч проти 21 серпня 1968 р. Радянські війська і війська країн Варшавського договору увійшли до Чехо-Словаччини. А. Дубчек і ряд членів ЦК КПЧ були заарештовані органами безпеки СРСР і відпроваджені до Москви.Наприкінці серпня до Москви "запросили" чехо-словацьку делегацію.За підсумками переговорів були досягнені домовленості щодо найскорішої нормалізації становища в ЧССР, визначено умови перебування радянських військ у країні.

У 70--80-ті рр., після розгрому "Празької весни", в країні поглиблювалися економічні проблеми. Уповільнилося зростання виробництва, не відбувалася модернізація підприємств, вироблювана продукція не витримувала конкуренції із західною. У країні придушувалося будь-яке інакомислення.Але не дивлячись на це група діячів науки і культури 1 вересня 1977 р., спираючись на Декларацію прав людини, виступила з відозвою, в якій розкрила основний зміст вимог і головні напрями демократизації суспільства. Документ дістав назву "Хартія-77".Маніфестанти вимагали, щоби КПЧ відмовилася від керівної ролі у країні й покарала винуватців репресій. Революція, що почалася, відбувалася мирно. Студенти, а також робітники й Інтелігенція, що їх підтримували, не захоплювали будівель та об'єктів КПЧ, уникали сутичок. Тому події листопада 1989 р. дістали назву "ніжної", або "оксамитової", революції. Наприкінці листопада федеральний парламент скасував статтю конституції, що затверджувала керівну роль КПЧ у країні. 29 грудня 1989 р. Федеральні збори обрали лідера опозиції Вацлава Гавела президентом країни.

65. Оксамитовий розвід» та утворення незалежних Чехії та Словаччини

Формальним приводом до розпаду Чехо-Словаччини стали результати парламентських виборів 5--6 липня 1992 р. У Чеській Республіці найбільшу кількість голосів виборців здобула Громадська демократична партія (ГДП), очолювана В. Клаусом. У Словаччині виборці підтримали Рух за демократичну Словаччину ( РДС) В. Меч'яра.

Одразу ж після підбиття підсумків виборів відбулися переговори В. Клауса і В. Меч'яра. Обидва згодом сформували та очолили уряди відповідно Чехії та Словаччини. Зустрічі завершилися у липня 1992 р. підписанням політичної угоди між ГДП (Громадська демократична партія)та РДС (Рух за демократичну Словаччину ).Напрочуд мирно були розділені майно, фінанси, інші цінності. 25 листопада 1992 р. Федеральні збори ухвалили конституційний закон про розділення Чехо-Словацької федерації.

Чехо-Словаччина як єдина держава припинила існування 31 грудня 1992 р. У новий 1993 р. увійшли дві нові самостійні держави -- Чехія і Словаччина.

66. Розвиток чеської та словацької культури в 19 ст

Розвиток чеської культури в першій половині XIX ст. ознаменувався відродженням чеської мови та літератури, успіхами національного театру й образотворчого мистецтва, появою наукових і літературних видань чеською мовою.Чеське національне Відродження являло собою захисну реакцію на асиміляційні процеси, що запанували в Габсбурзькій монархії. Природною основою захисту національних культурних традицій виступали мільйони людей які розмовляли рідною мовою. Саме з народних джерел, віри в їхню життєздатність насамперед черпали силу й натхнення захисники чеської мови.

Словацькі землі XVII -- XVIII ст. перетворилися на арену нескінченних руйнівних війн. Габсбургам, які виступали в Угорщині під прапором Контрреформації, протистояли словацькі протестанти. Боротьба за лютеранське віросповідання справляла величезний вплив на розвиток культури в словацьких землях. Переможна хода Контрреформації залишила тут глибокий слід у бароковому мистецтві. Для першого етапу словацького національного Відродження (до 30-х років XIX ст.) характерним є переважання просвітницьких ідей. Просвітницькіідеї були провідними в поглядах словацьких "будителів " -- патріотично налаштованої інтелігенції першої третини XIX ст. "Будителі" намагалися

поєднати ідеї Просвітництва з боротьбою за національні права словаків. В архітектурі панівним став монументальний стиль з притаманною йому розкішшю інтер'єра, який став характерним не тільки для культових споруд, а й для палацових комплексів, замків та забудови багатих міських кварталів. Більша частина мистецьких робіт цього періоду -- це твори анонімних малярів, різьбярів по дереву та скульпторів. У портретному живописі, в оформленні вівтарів, у виробах майстрів-ювелірів та ін. відбувається синтез модерних художніх течій з традиціями. Нові імена з'являються серед літераторів, які писали як латиною, так і чеською мовою.

67. Політична і соціально-економічна трансформація Чеської та Словацької республік в 90-х роках 20-початку 21 ст

На початку 90-х років міжнародна ситуація була досить сприятливою як для здійснення реформ у Чехословаччині, так і для відновлення суверенітету країни.. Поразка СРСР у «холодній війні» унеможливлювала його втручання у внутрішні справи країн Центрально-Східної Європи. В цих умовах зовнішньополітична орієнтація ЧСФР була визначена гаслом «повернення до Європи». Вступ до ЄС та НАТО був визначений як головна мета у сфері зовнішньої політики федерації.

У перші місяці 1990 р. в Чехословаччині відбувався бурхливий процес зміцнення державної незалежності та демократизації всіх сфер життя суспільства. Федеральні збори затвердили нову назву країни - Чеська і Словацька Федеративна Республіка (ЧСФР). Нова влада зайняла жорстку позицію в питанні трансформації політичного ладу. Парламент затвердив понад 60 законів, які регламентували діяльність партій та засобів масової інформації, а також прийняв у жовтні 1991 р. закон про люстрацію, згідно з яким заборонялося посідати керівні посади в державних установах особам колишньої партійно-державної номенклатури.

Із січня 1991 р. розпочалося виконання програми проведення економічних реформ. У її основу було покладено стабілізацію крони, приватизацію та лібералізацію цін.

1 вересня 1992 p. CHP(Словацька Народна Республіка) ухвалила конституцію, згідно з якою Словаччина проголошувалася суверенною державою. У вересні Федеральні збори визначили, що спільне майно повинне розподілитися між Чехією та Словаччиною в пропорції 2:1. Уся нерухомість належала тій республіці, на території якої вона знаходилася.

25 листопада 1992 р. Федеральні збори затвердили закон про ліквідацію ЧСФР з 31 грудня й поділ країни на Чеську та Словацьку Республіки. 16 грудня в Празі була прийнята конституція незалежної Чеської Республіки.

Таким чином, без референдуму ЧСФР було ліквідовано. Наприкінці грудня уряди Чехії та Словаччини підписали договір про добросусідство, дружбу і співробітництво.

68. Спроби побудови соціалізму в Болгарії та причини його кризи в 1980 роках

До 1948 р. комуністи остаточно утвердилися при владі в Болгарії і приступили до будівництва соціалізму за сталінським зразком. У Болгарії почалось будівництво соціалізму з усіма притаманними цьому процесу ознакам: індустріалізація, колективізація, репресії.

В країні встановлюється режим Т.Живкова.

У середині 80-х р. Болгарія вступила в смугу економічної кризи. Сотні підприємств були збитковими. Зростала собівартість продукції. Низька ефективність економіки призвела до зниження життєвого рівня населення, небувалих розмахів набула спекуляція і корупція. Т.Живков, який зосередив у своїх руках величезну владу, своїм політичним курсом ще більше загострював труднощі, що переживала Болгарія. Оточивши себе родичами і підбираючи до складу керівництва особисто відданих йому людей, Живков жорстоко розправлявся з тими, хто пробував виступати з критикою на його адресу. Влітку 1989 р. становище у країні різко загострилось. Оголошена Живковим «перебудова» не виправдала сподівань. Продовжували зростати інфляція і товарний голод. Закон про право вільного виїзду за кордон призвів до масової втечі у Туреччину мусульманського і тюркомовного населення, яке в основному займалось сільським господарством . Всі експерименти Живкова зазнали повного крахи.10 листопада 1989 р. ЦК БКП (Центральний комітет Болгарської комуністичної партії) звільнив Живкова з поста Генсека, а незабаром і з поста Голови Держради.

69. Кінець авторитаризму в Болгарії та початок мирної трансформації суспільства. Політичне протистояння і еволюція реформи в 90-х роках 20 ст

У січні 1990 р. позачерговий з`їзд БКП (Болгарської комуністичної партії) проголосив головною метою партії перебудову та оновлення демократичного соціалізму. Живкова і ряд діячів з його найближчого оточення було виключено з партії. БКП була перейменовано у Болгарську соціалістичну партію (БСП). Першим кроком до реформування старої політичної системи стало запровадження багатопартійності. В країні швидко відновлювалися «старі» та народжувалися нові партії.Першим кроком у реалізації програми стала приватизація торгівлі та сфери послуг, державні підприємства й установи перетворювалися на акціонерні, здавалися в оренду колективам, отримували цілковиту господарську самостійність. Почався процес лібералізації цін, який створював передумови переходу до ринкової економіки.

В умовах подальшого реформування болгарського суспільства, здійснення політичних змін та проведення перших демократичних парламентських виборів політичне протистояння надзвичайно загострилося. Так, здобувши перемогу, але не маючи необхідної кваліфікованої більшості в Народних зборах, БСП не могла самостійно вирішувати конституційні питання.

П'ять турів президентських виборів у парламенті не дали результатів. В умовах, що склалися, керівництво соціалістів для збереження політичної стабільності погодилося, щоб президентом став представник опозиції. 1 серпня 1990 р. Великі народні збори обрали головою держави лідера СДС Ж. Желєва.

70. Розвиток болгарської культури в 20 ст

За перші три десятиріччя незалежності Болгарії потроїлася кількість шкіл. Було запроваджено загальну початкову освіту, а середні навчальні заклади складалися з класичних та релігійних гімназій. Справжніми центрами розвитку національної культури стали Софійський університет та Болгарська академія наук .Активно розвивалася болгарська художня література, домінантною темою якої стала героїчна боротьба за звільнення Болгарії від османського ярма.Початок XX ст. ознаменувався визначними подіями в театральному, музичному та образотворчому мистецтві Болгарії. В Софії виникла перша професійна акторська трупа, засновується перший театральний колектив «Сміх і сльози», в Софії відкрилася Державна школа живопису. У 1903 р. митці пензля створили товариство «Сучасне мистецтво».Найбільш помітною подією культурно-мистецького життя стало створення у 1921 р. на основі Болгарського оперного товариства Софійської народної опери. Автор першого болгарського художнього фільму режисер В. Гендов у 1933 р. завершив зйомки звукового фільму «Бунт раба».

71. Причини переходу до «самоврядного соціалізму» в Югославії. Особливості політичного режиму Й.Тіто

Провідна роль комуністів у визволенні Югославії від нацистської окупації зумовило їх перемогу в боротьбі за владу. Комуністи відразу приступили до побудови соціалізму за радянським зразком з притаманними йому рисами: націоналізація, колективізація, індустріалізація, масові репресії. Коли почалась «холодна війна», Югославія одна з перших підтримала СРСР, але разом з тим проводила і самостійну політику, що торкається підтримки грецьких комуністів, які підняли повстання проти існуючого у Греції режиму, також у створенні Балканської федерації.Самостійність югославського керівництва викликала обурення Сталіна, а згодом призвела до конфлікту і розриву відносин між СРСР і Югославією. Конфлік «Тіто - Сталін» призвів до зміни моделі розвитку Югославії. У 50-60-ті роки в країні сформувалась модель «самоврядного соціалізму».

Риси югославської моделі соціалізму

Завдяки реформам, вони тривали до кінця 60-х років, утворилась особлива югославська модель соціалізму. Проте при всіх своїх позитивних рисах вона мала і один суттєвий недолік: вся ця система трималась на абсолютній владі і авторитеті Тіто.

72. Розпад югославської федеративної держави.Збройні конфлікти та міжетнічна війна в 90-х роках ХХ ст

Після смерті Тіто Югославська федерація опинилась перед лицем кризи, яка зрештою призвела до розпаду країни. Основні причини розпаду Югославії: економічні(економічна криза ), політичні (нездатність керівництва країною виробити ефективну модель управління), національні (давні національні протиріччя між народами, що населяли Югославію), соціальні(нерівномірність розвитку різних регіонів) та релігійні.Але утворення незалежних держав на теренах колишньої Югославії супроводжувалося збройним протистоянням між різними етнічними групами, що її населяли. Конфлікт на теренах колишньої Югославії став най тривалішим і найкривавішим у Європі з часів Другої світової війни. Проблеми Югославії входять корінням у далеке минуле, але головною причиною конфлікту стали закладені ще після Першої і Другої світової війни несправедливості щодо південнослов'янських народів. Хоча збройне протистояння вдалося припинити, а проблема Балкан так і залишається нерозв`язаною. Вони і надалі залишаються «пороховим погребом Європи».

Війни на теренах колишньої Югославії

1991 рік- Війна за незалежність Словенії

1991-1995 роки- Війна за незалежність Хорватії

1992-1995 роки- Громадянська війна між сербською, хорватською і мусульманською громадами

1988-1999- Албано-сербське протистояння в Косово

1999 рік- Операція сил НАТО проти Сербії

2001 рік- Громадянська війна в Македонії.

73. Розвиток культури югословянських народів в ХХ ст

У Сербії на межі XIX--XX ст. сформувалася певна система культурно-освітніх інституцій, яка забезпечувала динамізм розвитку суспільства: навчальні заклади - від народних шкіл до Белградського університету; академія наук і мистецтв; бібліотеки, театри, музеї, наукові товариства тощо.У цей період у сербському суспільстві розпочався процес, який згодом набув назви «поворот до Європи». Здобутком сербської духовної культури стали прогресистські явища європейського художньо-мистецького життя (символізм, декаданс, модернізм).З цим періодом пов'язане також створення національних драматичного та оперного театрів, власної музичної школи. Розвитку наукових досліджень дала поштовх Сербська академія наук і мистецтв, яка з моменту заснування сприяла становленню гуманітарних дисциплін (історії, філології, філософії).

У Чорногорії культурно-мистецькі процеси на початку XX ст. продовжували розвиватися в контексті сербських впливів. Але в культурному відношенні Чорногорія й далі значно відставала від Сербії. Так, кількість неписьменних тут становила майже 80 % населення, а вища освіта була для переважної більшості чорногорців недосяжною. Чорногорія не мала й національного театру, а кількість бібліотек була незначною. Переважна більшість населення сповідувала православ'я.

У хорватських землях відбувалися певні позитивні процеси у культурно-мистецькій сфері. Помітно зросла кількість шкіл, гімназій та інших навчальних закладів, а рівень письменності хорватів був вищий, ніж сербів і чорногорців.

74. Політична та соціально-економічна трансформація пост югославських держав в 90-х роках 20-початку 21 ст

Особливостями трансформації югославської держави в кінці 90 х - початку ХХІ століття були не лише мирні шляхи змін, але й постійні важкі політичні та економічні потрясіння, великий вплив зовнішніх сил;загалом вплив зовнішньополітичних чинників був дуже значним і часом відігравав провідну роль;реакція світової спільноти на зміни в Югославії була неоднозначною. в Європі, це переважно позитивні настрої, але в Росії та деяких інших країнах (наприклад Білорусь), реакція була негативною.Наслідки трансформації політичного устрою Югославії є дуже незначними, з одного боку в ході них народи здійснили своє право на самовизначення, а з другого - відбулися війни, наслідки яких досі відчуваються; положення погіршується і тим, що ситуація в регіоні залишається нестабільною. загрозливою. зберігаються перспективи нових війн, нових конфліктів; в той же час, внаслідок трансформації політичного устрою Югославії, стали можливими в цьому регіоні такі речі, як запровадження демократії європеїзація.

Загалом події трансформації політичного устрою Югославії в кінці 90 х - початку ХХІ століття набули світового значення, зачепили багато країн, народів та спричинили велику політичну «бурю» в Європі. Їх значення і наслідки, будуть ще довго вивчатися, проте відповіді на багато питань дасть час, адже процеси трансформації не тільки не дійшли до завершальної стадії і настане час нових випробувань.

Размещено на Allbest.ru