Нова Січ (1734–1775 рр.): історіографія

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

07.00.06 - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Нова Січ (1734 - 1775 рр.): історіографія

Бровко Альона Григорівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі української історії та етнополітики

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

КОЦУР АНАТОЛІЙ ПЕТРОВИЧ,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри української історії та етнополітики

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

КАЗЬМИРЧУК ГРИГОРІЙ ДМИТРОВИЧ,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри історії для гуманітарних факультетів

кандидат історичних наук

КУЗЬМЕНКО АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ,

Державний вищий навчальний заклад

,,Переяслав-Хмельницький державний педагогічний

університет імені Григорія Сковороди”,

викладач кафедри історії та культури України

Захист відбудеться 17 травня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 15 квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук, доцент О.І. Божко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (69 стор., 650 позицій), 9 додатків (9 с.). Загальний обсяг дисертації становить 272 сторінки.

Актуальність дослідження. Актуальність обраної теми визначається сучасним етапом розвитку вітчизняної історичної науки. Із проголошенням незалежності України на її теренах вийшло чимало праць, присвячених запорозькому козацтву, які не лише зруйнували стереотипи у поглядах на козаків, закладені ще в імперську та добу тоталітаризму, але й суттєво збагатили та кардинально змінили наші уявлення про роль і значення запорожців у житті українського народу.

Одним із першорядних завдань історіографії історії Нової Січі є критичне переосмислення надбань сучасної історичної науки для виокремлення концепцій, поглядів, думок, які сприяють як нагромадженню історичних знань, так і їх подальшому розвитку.

Останні роки засвідчили справжній прорив у розробці козакознавчої тематики, доказом чого виступає ціла низка праць, різних за обсягом та змістом, з історії запорозького козацтва. Проте вихід нових праць ще не означає, що потреба в подальшому вивченні складних питань на сьогодні відпала, оскільки, незважаючи на певні тенденції, що склалися в сучасному козакознавстві, всі ці позитивні зрушення, водночас мають поверховий характер, не заторкують глибинних теоретико-методологічних засад та підходів щодо розкриття діяльності Війська Запорозького Низового часів Нової Січі. Відсутнє й комплексне ґрунтовне наукове дослідження, в якому розкривалася б проблема історіографії історії Нової Січі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках науково-дослідної теми ,,Історія української державності нової та новітньої доби” (державний реєстраційний номер 06БФ046-01), яка включена до тематичного плану історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дослідження є сукупність праць з історії Нової Січі, нагромаджених із другої половини 1730-х рр. до сьогодення.

Предметом дослідження є виявлення основних тенденцій, закономірностей та особливостей розвитку наукових знань в історичній літературі щодо історії запорозького козацтва часів Нової Січі.

Мета дисертації полягає в з'ясуванні стану, повноти й достовірності формування історичних знань про утворення, існування та зруйнування Нової Січі та передбачає виконання таких наукових завдань:

- проаналізувати стан наукової розробки теми в українській і зарубіжній історіографіях; з'ясувати основні етапи, напрями й особливості вивчення історії Нової Січі; виявити, систематизувати і класифікувати історіографічні джерела з проблеми та встановити об'єктивність їх джерельної інформації; охарактеризувати основні теоретико-методологічні підходи дослідження Запоріжжя XVIII ст.;

- проаналізувати стан вивчення соціально-економічного становища запорозького козацтва часів Нової Січі в історичній літературі; систематизувати праці та визначити особливості розвитку історичних знань щодо вивчення господарського устрою запорожців у різні історіографічні періоди;

- здійснити історіографічний аналіз висвітлення військового мистецтва запорозьких козаків періоду Нової Січі в історичній науці, встановити рівень науковості та інформаційності праць;

- охарактеризувати стан висвітлення в історіографії постаті останнього кошового отамана Запорозької Січі П. Калнишевського; визначити внесок різних авторів у вивчення життя і діяльності козацького ватажка;

- окреслити на основі наявних праць недостатньо вивчені аспекти, перекручені або сфальсифіковані події, явища та процеси; визначити напрями майбутніх дослідницьких пошуків.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період від часів Нової Січі (1734 - 1775 рр.) до наших днів. січ запорозьке козацтво

Географічні межі мають два виміри: перший пов'язаний з територією Нової Січі (1734 - 1775 рр.); другий стосується географії самих досліджень і місця публікації їх результатів. В дисертації досліджуються праці, в яких висвітлюється історія Нової Січі, опубліковані як в Україні, так і за її межами.

Методологічна база дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є принципи історизму, об'єктивності, системності. Для виконання поставлених завдань використано методи аналізу та синтезу розвитку знань, критики джерельної бази, метод проблемної хронології та ретроспективний.

Наукова новизна дисертаційної роботи зумовлена сукупністю й масштабністю поставлених завдань. У ній вперше комплексно за проблемно-хронологічною схемою узагальнюється історіографія Нової Січі, окреслено основні історіографічні періоди дослідження теми, обґрунтована класифікація джерельного комплексу, з'ясовано концептуальні та методологічні засади досліджень. З нових позицій проаналізовано основні тенденції розвитку історичних знань про особливості інтерпретації соціально-політичного устрою Запоріжжя зазначеного періоду українською історією. Вперше в порівняльному плані охарактеризовано внесок вітчизняних і зарубіжних дослідників у розробку проблеми воєнного мистецтва запорожців періоду Нової Січі, життя та діяльності останнього кошового отамана П. Калнишевського. Переосмислено низку оцінок, стереотипних тверджень, висновків, концептуальних підходів які домінували в історіографії, виявлено та спростовано ряд фактологічних та аналітичних розбіжностей, що стосуються дослідження багатьох аспектів проблеми. Зібрано, проаналізовано та частково опубліковано нову інформацію щодо окремих періодів біографії П. Калнишевського. Визначено ряд історичних та історіографічних проблем, які потребують подальшого вивчення.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що воно дасть змогу історикам зорієнтуватися в широкому масиві літератури для подальшого вивчення проблеми Нової Січі; може бути використане при підготовці узагальнюючих праць з історії козацтва XVIII ст., підготовці підручників і навчальних посібників, лекцій і спецкурсів з історії України та вітчизняної історіографії.

Наукова апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки та результати дисертаційного дослідження апробовані автором у виступах, доповідях та повідомленнях на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: ,,Інтелектуально-духовна еліта України: історія та сучасність” (Коломия, 2007), ,,Актуальні проблеми історії України: від минувшини до сьогодення” (Коломия, 2008), а також на ,,ІІ Волинській Міжнародній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 90-річчю Житомирського державного університету імені Івана Франка” (Житомир, 2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць, із них 5 - у фахових виданнях, 3 - як матеріали науково-практичних конференцій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - ,,Історіографія, джерела та методологія дослідження” - зроблено комплексний аналіз джерел і літератури, опрацьованих у процесі роботи над дисертацією, висвітлено методологічні принципи дослідження.

Історіографія. Аналіз праць дав змогу виділити кілька історіографічних періодів у розробці досліджуваної теми.

Перший період охоплює 1730-ті рр. XVIII - першу половину 40-х рр. ХІХ ст. -характеризується появою розвідок, в яких знайшла відображення проблема що розглядається. Мова йде про дослідження С. Мишецького, Г. Міллера, О. Рігельмана Мышецкий С.И. История о козаках запорожских / С. Мышецкий. - М., 1847. - 42 с.; Миллер Г.Ф. Исторические сочинения о Малороссии и малороссиянах / Г.Ф. Миллер. - М., 1846. - 92 с.; Рігельман О. Літописна оповідь про Малу Росію / [вст. ст., упор. та примітки П.М. Саса, В.О. Щербака]. - К.: Либідь, 1994. - 768 с. та ін. Особливістю російської дворянської історіографії XVIII ст. є залежність викладу матеріалу від пануючих у Російській державі суспільно-політичних поглядів, що вилилося в негативне висвітлення запорозького козацтва в тогочасних викладах. Будучи прихильникам урядової політики, автори прагнули показати недоцільність існування Запорозької Січі та обґрунтувати правомірність дій царського уряду по відношенню до козаків. Звідси, Запоріжжя постає, в працях дослідників, як шкідливе кубло розбійників.

Аналогічними за тональністю, щодо висвітлення запорожців, виступають праці початку ХІХ ст. (І. Гільденштедт, Д. Бантиш-Каменський) Никифоренко Н. А. Щоденник подорожі І. А. Гільденштедта Єлизаветградською провінцією (травень - липень 1774 року) / Н. А. Никифоренко // Південна Україна XVIII - XIX ст. - 1999. - Вип. 4 (5). - С. 15 - 39; Бантыш-Каменский Д. И. История Малой России / Д. И. Бантыш-Каменский. - К.: Час, 1993. - 656 с., які, висвітлюючи окремі аспекти досліджуваного періоду, дотримувалися промонархічних тенденцій.

Історія Нової Січі знайшла відображення в працях іноземців (Г. Леклерк, К. Хоєцький, К. Рондо) Бойко А. В. Французька історіографія XVIII століття у дослідженнях з історії запорізького козацтва / А. В. Бойко // Проблемы историографии и источникове-дения истории запорожского казачества. - Запорожье, 1992. - С. 20; Січинський В. Чужинці про Україну / В. Січинський. - Львів: Світ, 1991. - 92 с. , які, на відміну від російських істориків, схвально відгукувались про запорожців.

Особливістю наступного періоду, який охоплює другу половину 40-х років ХІХ - початок ХХ ст., є поява перших спеціальних досліджень з історії Нової Січі та прагнення істориків піднести роль і значення Війська Запорозького. Попри певний суб'єктивізм та ідеалізацію козацького ладу, недостатній рівень науковості публікацій, напрацювання даного періоду зробили певний внесок у досліджувану проблему, ввівши до наукового обігу новий фактичний і теоретичний матеріал, заклавши тим самим підвалини у з'ясуванні цієї теми. Серед перших монографічних досліджень, які фактично започаткували даний період, слід відмітити працю дослідника південного краю А. Скальковського ,,Історію Нової Січі”, побудовану на матеріалах архіву Коша Запорозької Січі. Витримавши кілька перевидань й щоразу зі значними уточненнями і доповненнями на основі нових джерел, ця книга довгий час лишалась єдиним виданням з історії козацтва часів Нової Січі.

Низка праць в яких знайшла відображення Нова Січ вийшла на рубежі ХІХ - початку ХХ ст. У цей період, на основі критичного аналізу джерел, були зроблені кроки вперед у дослідженні історії Нової Січі. Так, вперше, надавши належну оцінку маніфесту імператриці Катерини ІІ щодо зруйнування Січі, Д. Яворницький та М. Грушевський Эварницкий Д. И. Последний кошевой атаман Петр Иванович Калнышевский / Д.И. Эварницкий. - Новочеркасск, 1887. - 15 с.; Грушевський М. С. Ілюстрована історія України / упоряд. Й. Брояк.. - Нове доп. вид.- Донецьк, 2003. - 733 с. прийшли висновку, що причини знищення оплоту козацтва, були значно глибшими, ніж вважалось до цього, та носили не стільки воєнний характер, скільки соціально-політичний. Приділивши один із розділів Новій Січі, В. Антонович Антонович В. Коротка історія Козаччини / В. Антонович. - 3-тє вид. - К.: Україна, 1991. - 156 с., у своєму дослідженні, відзначив складне становище січовиків у ці часи, викликане зміцненням та наступом російської держави на права й вольності Запоріжжя. Своєю новизною відзначились праці А. ФлоровськогоФлоровский А.В. Депутаты Войска Запорожскаго в Законодательной Коммиссии 1767 г. / А.В. Флоровский. - Одесса, 1912. - 51 с. присвячені запорозьким депутаціям. В них історик відобразив не лише організаційні процеси законодавчої комісії 1767 р., але й пролив світло на побутовий характер життя депутатів та ставлення до них з боку царського уряду.

Радянський період (1920 - 1980-ті рр.) позначився різким зменшенням кількості праць, в яких висвітлювалося досліджуване питання. Причиною цього було як віднесення в добу тоталітаризму теми козацтва до однієї з небажаних, яка знаходилась під негласною забороною, так і прагнення панівної верхівки перетворити історичну науку на інструмент впливу на народні маси. Від істориків вимагали не наукового підходу до вивчення козацтва, а забезпечення ідеологічних постулатів правлячої партії. Тогочасні дослідники були змушені розглядати події відповідно до вимог марксистсько-ленінської методології, що негативно позначилося на змісті праць, присвячених запорозькому козацтву. Розглядаючи події XVIII ст., історики акцентували увагу на майновій нерівності, класовій боротьбі та суспільних рухах, які панували на Запоріжжі. (М. Слабченко, М. Кириченко, В. Голобуцький Слабченко М. Паланкова організація запорозьких вольностів / М. Слабченко // Праці для виучування західно-руського та українського руху. - К., 1929. - Вип. VI. - С. 159 - 252; Кириченко М. Соціально-політичний устрій Запоріжжя (XVIII сторіччя) / М. Кириченко. - Х.: Пролетар, 1931. - 174 с.; Голобуцький В.О. Запорозька Січ в останні часи свого існування, 1734 - 1775 / В.О. Голобуцький. - К., 1961. - 415 с.; Греков В. Запорозький Кіш та Коліївщина / В. Греков // Україна. - 1928. - Кн. 4. - С. 14 - 20; Рябінін-Скляревський О. Запорізькі бунти дунайців 1771 - 1774 рр. і початок Задунайського Коша / О. Рябінін-Скляревський // Наук. зб. історичної секції: Записки українського наукового товариства в Києві / Ред. гол. М. Грушевський. - К., 1927. - Т. 26. - С. 65 - 83. та ін.). Вагомим внеском у дослідження Нової Січі стала фундаментальна праця В. Голобуцького. Хоча дослідник звернув увагу лише на соціально-економічні аспекти розвитку Запоріжжя, цінність роботи полягає у використанні широкої джерельної бази, введені до наукового обігу ряду матеріалів і формуванні нових висновків. З класових позицій історія Нової Січі розглядалася і в 3-му томі 10-ти томного видання з історії Української РСР История Украинской ССР: в 10 т. / [ред.кол. Г. Я. Сергиенко, В. И. Борисенко, В. А. Маркина, Л. Г. Мельник и др.]. - К., 1983. - Т. 3. Освободительная война и воссоединение Украины с Россией. Начало разложения феодализма и зарождение капиталистических отношений (вторая половина XVII - XVIII в.). - 719 с..

Історії Нової Січі торкнулися у своїх працях і представники української діаспори (В. Біднов, Д. Дорошенко та Н. Полонська-Василенко) Біднов О. В. ,,Устное повествованіе запорожца Н.Л. Коржа” та його походження і значення / О. В. Біднов. - Прага, 1925. - 28 с.; Дорошенко Д. І. Нарис історії України: в 2 т. / Д. І. Дорошенко. - К.: Глобус, 1992. - Т. ІІ (від половини XVII ст.). - 349 с.; Полонська-Василенко Н. Запоріжжя XVІІІ ст. та його спадщина / Н. Полонська-Василенко. - Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1965. - Т. 1. - 397 с., які будучи вільними від ідеологічного впливу правлячої верхівки радянської держави мали можливість більш об'єктивно підійти до вивчення історії запорозького козацтва.

Сучасний період (1991 - 2009 рр.) характеризується якісними зрушеннями та змінами в історичній науці, відходом від марксистсько-ленінської ідеології. Початок 90-х рр. ХХ ст. позначився пожвавленням інтересу до історії козацтва, що вилилось у проведення круглих столів, конференцій тощо. Доступ до архівних установ та розширення джерельної бази сприяли появі не лише значної кількості праць, в яких відображена історія Нової Січі, але й розширенню тематики дослідження, появі перших ґрунтовних викладів, присвячених окремим аспектам зазначеного періоду (Ю. Мицик, О. Апанович, В. Андрущенко, А. Коцур, О. Гуржій, В. Грибовський Апанович О. Розповіді про запорозьких козаків / О. Апанович. - К.: Дніпро, 1991. - 335 с.; Мицик Ю. А. Козацький край. Нариси з історії Дніпропетровщини XV - XVIII ст. / Ю. А. Мицик. - Дніпропетровськ, 1997. - 175 с.; Андрущенко В. Л. Запорозька Січ як український феномен / В. Л. Андрущенко, В. М. Федосов. - К.: Заповіт, 1995. - 173 с.; Коцур А. П. Шлях на Голгофу. Від кошового Петра Калнишевського до СВУ / А. П. Коцур, В. П. Коцур. - К.: Хрещатик, 1996. - 64 с.; Гуржій О. Право в Українській козацькій державі ( друга пол. XVII - XVIII ст.) / О. Гуржій. - К., 1994. - 48 с.; Грибовський В. Петро Калнишевський / В. Грибовський. - К., 2007. - 72 с. та ін.). Різні сторони історії запорозького козацтва періоду Нової Січі розкриті у вигляді статей та повідомлень на сторінках численних журнальних видань кінця ХХ - початку ХХІ ст. До них слід віднести, перш за все, публікації О. Посунько, Г. Швидько, С. Андрєєвої, Ю. Мицика, Х. Лащенко, С. Могульової, Ю. Головка, О. Мірущенка Бойко А.В. Запорізький зимівник останньої чверті XVIII століття / А. В. Бойко. - Запоріжжя: РВП ,,Видавець”, 1995. - 53 с.; Посунько О.М. Взаємовідносини Запорозької Січі з Новою Сербією та Слов'яносербією / О.М. Посунько // Південна Україна XVIII - XIX ст. - 1996. - Вип.1. - С. 21 - 26; Андрєєва С.С. Комісії для вирішення взаємних претензій татар і запорожців періоду Нової Січі / С.С. Андрєєва // Південна Україна XVIII - XIX ст. - 1996. - Вип.1. - С. 40 - 47; Головко Ю.І. Впровадження митної системи на Півдні України / Ю.І. Головко // Південна Україна XVIII - XIX ст. - 1999. - Вип. 4 (5). - С. 205 - 208; Мірущенко О. П. Виплата жалування запорозьким козакам в період Нової Січі / О. П. Мірущенко // Південна Україна XVIII - XIX ст. - 1999. - Вип. 4 (5). - С. 124 - 134; Плецький С.Ф. Боротьба Коша з російською адміністрацією за контроль над кордонами вольностей Війська Запорозького в часи Нової Січі / С.Ф. Плецький // Наук. праці історичного факультету ЗДУ. - Запоріжжя: РА ,,Тандем - У”, 1999. - Вип. VII. - С. 61 - 69. та ін. Проте незважаючи на великий масив літератури, комплексної фундаментальної роботи з історіографії історії Нової Січ на сьогодні так і не видано.