Нова Січ (1734–1775 рр.): історіографія

Найбільший внесок у розвиток даного питання зробили представники сучасної історичної науки (Д. Кулиняк, О. Апанович, А. Коцур та В. Коцур, В. Грибовський та ін.), яким вдалось не лише ввести до наукового обігу новий інформаційний матеріал, пов'язаний із життям та діяльністю козацького ватажка, а й відродити пам'ять про П. Калнишевського.

Отже, дана проблема є найбільш розробленою в історіографії. Проте, незважаючи на значну кількість наукових розвідок про останнього кошового, цілий ряд питань залишаються малодослідженими і недослідженими та потребують подальшого вивчення.

У Висновках сформульовано загальні результати дослідження та викладено основні положення дисертаційної роботи, які виносяться на захист.

- Виділено такі історіографічні періоди в розробці проблеми: перший охоплює 30-ті рр. XVIII - першу половину 40-х рр. ХІХ ст.; другий - другу половину 40-х рр. ХІХ - початок ХХ ст.; третій - радянський (1920 - 1980-ті рр.); четвертий - сучасний (1991 - 2009 рр.). Література першого історіографічного періоду вирізнялася суб'єктивністю та негативним ставленням до запорожців. Будучи прихильниками урядової політики, автори праць прагнули показати недоцільність існування Запорозької Січі та обґрунтувати правомірність дій царату по відношенню до козаків. Тому наукова цінність тогочасних історичних надбань із точки зору інформативності незначна. Дослідження дорадянського періоду, попри наявні в них суб'єктивізм та певну ідеалізацію запорозького козацтва, відіграли певну роль при дослідженні проблеми, збагативши історичний матеріал новими висновками, концептуальним баченням тощо. Радянська доба характеризується зменшенням робіт, присвячених історії Нової Січі, та відходом авторів від історичної правди у дослідженні запорозького козацтва, пануванням догматизму, перекрученням та замовчуванням фактів. Відхід від ,,заполітизованості” та розширення тематики досліджень припадає на період проголошення незалежності України, який характеризується виходом цілого ряду праць із даної проблеми. Проте, незважаючи на помітну активізацію з боку істориків, спеціальних ґрунтовних досліджень Нової Січі так і не видано;

- Вивчення соціально-економічного становища Нової Січі в історичній науці уможливило виділення історіографічних періодів у досліджуваній проблемі. Перші праці, в яких знаходимо відомості про соціально-економічне життя Січі, пронизані промонархічними тенденціями та позбавлені об'єктивності. Літературі дворянського та дореволюційного періодів притаманні суперечливість і неоднозначність, що пояснюється існуванням двох протилежних історичних шкіл: загальноімперської та національної української. Радянська доба характеризується залежністю історичної науки від політичних догм правлячої верхівки, що негативно позначилося на дослідженнях, присвячених соціально-економічному становищу Запоріжжя періоду Нової Січі. Сучасна історична література вирізняється появою нечисленних, проте оригінальних наукових праць. Однак й досі відсутні комплексні спеціальні дослідження із соціально-економічного становища Нової Січі;

- Розгляд стану дослідження воєнного мистецтва Війська Запорозького Низового 1734 - 1775 рр. дає змогу стверджувати про відсутність тривалий час спеціальних праць, присвячених даному питанню. Здебільшого зіштовхуємося з фрагментарними згадками, які торкалися переважно військової служби запорожців у ході російсько-турецької війни. Об'єктивність дослідження запорозького козацтва в історичній літературі 40-х рр. XVIII ст. - першої половини 40-х рр. ХІХ ст. визначалася ставленням офіційної влади до січовиків. Певні зрушення та відхід від загальноприйнятих у Російській імперії канонів щодо воєнної служби козаків спостерігається в розвідках представників дворянської та дореволюційної історичної науки. Не увінчалась успіхом досліджувана проблема і в часи перебування України в складі СРСР. Проголошення незалежності України сприяло появі наукових викладів, як узагальнюючого характеру, так і спеціальних, в яких висвітлюється питання участі запорожців у військових кампаніях 1735 - 1774 рр. Проте, незважаючи на значні наукові здобутки в дослідженні воєнного мистецтва Війська Запорозького часів Нової Січі, низка питань залишилася недослідженою та малодослідженою;

- Історіографічний аналіз стану висвітлення постаті останнього кошового отамана Запорозької Січі П. Калнишевського дав змогу виділити ряд питань, пов'язаних із життям та діяльністю козацького ватажка, а також виокремити розмаїття точок зору при її вивченні, що пояснюється як відсутністю, так і недостатньою вивченістю матеріалу відносно названої проблеми. Постать П. Калнишевського знайде належне відображення лише в працях дослідників другої половини ХІХ ст. В роки перебування українських земель у складі Радянського Союзу дане питання не знайшло належного висвітлення. Віддати належну шану козацькому ватажку вдалось лише з часів проголошення незалежності України, що позначилось виходом цілого ряду розвідок про кошового. Різноманітні за змістом та обсягом, вони заклали підвалини для створення єдиного ґрунтовного спеціального дослідження з даної проблеми, а також дали змогу з'ясувати, які питання так і залишились спірними та недослідженими;

- Аналіз праць з історії запорозького козацтва часів Нової Січі дав змогу виділити ряд проблем, які залишилися малодослідженими й невисвітленими та дозволив висловити ряд пропозицій. Так, вимагають поглибленого вивчення праці зарубіжних авторів, які, будучи вільними від ідеологічних канонів, притаманних викладам материкової України, більш об'єктивно подавали історію Запоріжжя. Потребує сучасного наукового аналізу та детального вивчення соціально-економічний устрій запорожців часів Нової Січі. Окремо слід розглянути й питання військового характеру. Оскільки, досліджуючи військове мистецтво запорожців Нової Січі, історики зосереджували свою увагу переважно на участі козаків у російсько-турецьких війнах зазначеного періоду, тоді як ряд питань, пов'язаних із військовою майстерністю, залишились або поза увагою науковців, або ж висвітлені фрагментарно. Для повного ознайомлення з історією Нової Січі необхідно заповнити цілий ряд прогалин, що стосуються життя та діяльності останнього кошового отамана Запорозької Січі П. Калнишевського, біографія якого, попри великий масив літератури, залишається на сьогодні недостатньо вивченою та суперечливою.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ,

ВМІЩЕНИХ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ

1. Бровко А. П. Калнишевський - останній кошовий отаман Запорозької Січі: сучасна історіографія / А. Бровко // Воєнна історія. - 2006. - № 4 - 6. - С. 97 -104.

2. Бровко А. Нова Січ (1734 - 1775 рр.): історіографія / А. Бровко // Часопис української історії. - 2007. - Вип. 7. - С. 27 - 33.

3. Бровко А. Постать останнього кошового отамана Запорозької Січі П. Калнишевського у сучасній вітчизняній історіографії / А. Бровко // Часопис української історії. - 2007. - Вип. 8. - С. 5 - 12.

4. Бровко А. Запорозькі козаки у військовій кампанії 1735 - 1774 рр.: історіографія / А. Бровко // Часопис української історії. - 2008. - Вип. 9. - С. 14 - 19.

5. Бровко А. Причини зруйнування Нової Січі та їх відображення в історичній науці / А. Бровко // Часопис української історії. - 2009. - Вип. 14. - С. 94 - 97.

Публікації, що додатково відображають результати дисертаційного дослідження

1. Бровко А. Сучасна українська історіографія Нової Січі (1734 - 1775 рр.) / А. Бровко // Інтелектуально-духовна еліта України: історія та сучасність: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 17 - 18 травня 2007 р. - Коломия, 2007. - С. 23 - 26.

2. Бровко А. Військове мистецтво запорозьких козаків періоду Нової Січі: історіографія проблеми / А. Бровко // Актуальні проблеми історії України: від минувшини до сьогодення: матеріали науково-практичної конференції, 14 - 15 травня 2008 р. - Коломия, 2008. - С. 12 - 16.

3. Бровко А. А.О. Скальковський - дослідник запорозького козацтва часів Нової Січі: історіографія проблеми / А. Бровко // Матеріали ІІ Волинської міжнародної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 90-річчю Житомирського державного університету імені Івана Франка, 2 - 3 жовтня 2009 р. - Житомир, 2009. - С. 161 - 164.

Бровко А.Г. Нова Січ (1734 - 1775 рр.): історіографія. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Київський національний університет ім. Т. Шевченка. - Київ, 2010.

На основі комплексного історіографічного аналізу праць XVIII - XXI ст. визначено ступінь дослідження історії Нової Січі (1734 - 1775 рр.), систематизовано та проаналізовано джерела та літературу з даної проблеми. З'ясовано й обґрунтовано основні історіографічні періоди розвитку історичної думки щодо досліджуваної проблеми, розглянуто основні напрямки в її розвитку. Встановлено внесок істориків у розробку зазначеної теми на кожному з періодів, здійснено аналіз особливостей висвітлення в історичній літературі запорозького козацтва часів Нової Січі та показано вплив пануючих у суспільстві політичних поглядів на зміст праць.

На основі проведених досліджень окреслено малодосліджені та недосліджені аспекти проблеми, та висловлено ряд пропозицій щодо подальшої наукової розробки питань з історії Нової Січі.

Ключові слова: історіографія, Нова Січ (1734 - 1775 рр.), запорозьке козацтво, Запорозьке Військо Низове, Запоріжжя, П. Калнишевський.

Бровко А.Г. Новая Сечь (1734 - 1775 гг.): историография. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена исследованию истории Новой Сечи (1734 - 1775 гг.). В работе на основании историографического анализа литературы и истоков XVIII - начала ХХI века выделены основные этапы развития исторической мысли по исследуемой проблеме, произведена их классификация.

Путем сравнительного анализа русской (имперской), советской, диаспорной, иностранной и современной историографии определены основные тенденции развития знаний по истории Новой Сечи, выявлен вклад авторов в изучение данной проблемы.

Условно выделены следующие историографические периоды в изучении рассматриваемой проблемы: І - 40-е гг. XVIII - 30-е гг. ХIХ вв.; ІІ - 40-е гг. ХІХ - начало ХХ вв.; ІІІ - 1920 - 1980 гг.; IV - 1991 - 2009 гг.

В работе дана классификация источников и определено их значение в деле изучения истории Новой Сечи.

В процессе освещения проблемы уставлено, что, несмотря на огромный массив литературных источников, в которых отображена история запорожского казачества периода существования Новой Сечи, данный вопрос не был объектом специальных исследований. Историки XVIII - первой трети ХIХ вв., как правило, освещали историю казачества в той степени, в какой она пересекалась с интересами царского правительства, исходя из тех взглядов, которые доминировали в общественной мысли. Поэтому работы данных авторов требуют критического подхода к изучению их содержания.

Определенные изменения наблюдаются уже с 40-х гг. ХІХ вв. Исследователи, помимо трудов своих предшественников, начали обращаться непосредственно к источникам по истории Новой Сечи, хотя их использование сводились скорее к цитированию, нежели представляло собой глубокий анализ. Особенности работ второго периода выражаются в стремлении историков опровергнуть укоренившиеся в обществе негативные взгляды на запорожское казачество, тем самым предав ему значительно высшую роль в обществе. В целом анализируя историческую литературу рассматриваемого периода, необходимо отметить, что большинство работ рассматривали исследуемую проблему фрагментарно или же освещали отдельные ее аспекты.

Несколько трудов по истории запорожского казачества исследуемого периода написаны в период пребывания Украины в составе СССР. Ввиду тогдашних политических воззрений на запорожское казачество, а также господствовавшей марксистско-ленинской идеологии, труды даного периода требуют критического подхода и переосмысления.

Значительные здвиги в исследовании истории Новой Сечи наблюдаются в период независимого существования Украины. Отход от политических стереотипов и доступ к архивным материалам благотворно повлияли на изучение истории запорожского казачества. Вышел целый ряд исторических трудов, посвященных как отдельным вопросам, связанным с Новой Сечью, так и обобщающих работ, в которых имеются сведенья по даному периоду. В то же время нужно отметить, что несмотря на значительный масив литературы, ее анализ свидетельствует о недостаточном изучении рассматриваемого исторического явления. Множество вопросов требует более подробного изучения.

Результатом исследования стало исправление целого ряда неточностей, переосмысления некоторых событий, а также выводы по поводу необходимости более углубленного изучения отдельных аспектов данной проблемы, создания монографического труда по истории Новой Сечи.

Ключевые слова: историография, Новая Сечь (1734 - 1775 гг.), запорожское казачество, Запорожское Войско Низовое, Запорожье, П. Калнышевский.

ANNOTATION

Brovko A.G. The New Sich (1734 - 1775): historiography. - Manuscript.

The dissertation for a degree of candidate of historic science in speciality 07.00.06 - Historiography, Dzereloznavstvo and special historic disciplines. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2010.

On the basis of complex historiography analysis of labours a XVIII - ХХІ-item is in dissertation work certainly degree of research of history of New Sich (1734 - 1775), sources and literature are systematized and analysed on this issue. Certainly and grounded the basic historiography stages of development of historical idea in relation to the probed problem, certainly basic directions in its development.

Outlined scantily explored and the aspects of problem are unexplored, and the row of suggestions is expresse in relation to subsequent research of theme.

Key words: historiography, New Sich (1734 - 1775), zaporoghian cossacks, Downstream Army Zaporozhye, Zaporozhye, P. Kalnishevskiy.

Размещено на Allbest.ru