Розвиток математичної освіти і науки Буковини та Північної Бесарабії (середина ХІХ - початок ХХІ ст.)

У підрозділі 2.2 „Класичний (модерний) етап у розвитку математичної освіти і науки краю” проаналізовано розвиток математичної освіти упродовж ХІХ - середини ХХ ст. у навчальних закладах різного рівня за часів перебування краю у складі Австрії, царської Росії та королівської Румунії, акцентовано увагу на підготовці науково-педагогічних кадрів з математики та їх перепідготовці, а також методичних особливостях навчання математики. Встановлено, що зміст освіти складали цикли: мовно-історичний (латинська, грецька, німецька, англійська, французька, українська, російська, румунська мови, історія, пропедевтика філософії), природничо-математичний (арифметика, геометрія, природописна історія, фізика, хімія, географія, креслення) та інші (співи, малювання, гімнастика, стенографія, рукоділля). Обсяг годин кожного з них залежав від типу навчального закладу. На формування змісту математичної освіти впливали: досягнення науки і техніки; скорочення навчальних годин, відведених на вивчення класичних мов; зростання важливості вивчення іноземних мов і перехід до навчання ними в школах Європи; розбудова національної системи освіти Буковини.

Зазначено, що математика вписувалася у зміст класичної освіти, оскільки була пропедевтикою до вивчення класичних мов і філософії, а матеріал з математики - систематизований і допускав різні підходи щодо його викладання. Прихильники теорії формальної освіти вважали математику обов'язковою складовою класичної освіти, оскільки вона була своєрідною пропедевтикою для занять наукою взагалі.

Природничо-математичні дисципліни найкраще гармонізували з іншими дисциплінами за часів королівської Румунії, крім того, математична освіта була зорієнтована на європейські стандарти.

Встановлено, що не всі вихідці з селян та українського середовища могли осилити перераховані вище вимоги і програми навчальних дисциплін, особливо з математики, передусім, за їх викладання не рідною мовою. Це, з одного боку, вимагало створення національних шкіл, чи відкриття паралельних класів, де б викладали мовою корінних жителів краю, а з іншого, - підготовки кадрового потенціалу з останніх.

Оскільки рівень математичної освіти учнів залежить від учителя, то його підготовка до викладання у навчальних закладах того часу вимагала значної уваги. З цією метою було розроблено систему підготовки учителів та їх перепідготовки для різних рівнів навчальних закладів краю, яку, можливо, з певними змінами, можна було б запровадити й сьогодні. Варто зазначити, що до вчителів з боку керівників освіти ставилися суворі вимоги: якщо результати праці вчителя були незадовільними навіть після курсів підвищення кваліфікації, то він зобов'язаний був повторно складати іспит на професійну придатність. Однією з головних проблем у професійному становленні вчителів на початку ХХ ст. було знання рідної мови, оскільки більшість з них закінчували „чужомовні” навчальні заклади або вчилися за підручниками, написаними церковнослов'янською мовою.

Встановлено, що значну увагу приділяли й питанням методики викладання математики. На початку ХІХ століття остання зводилася до „сухого” повідомлення певних правил і теорем, які потрібно було запам'ятати. „Свідомому” засвоєнню матеріалу в гуманітарних класах не сприяла й латинська мова викладання. Особливої уваги заслуговує філософсько-теоретичне обґрунтування науки викладання, запропоноване П. Гур'євим (творець методики викладання арифметики в Росії) „Наука при своєму джерелі буває в тісному зв'язку з життям, вона відокремлюється від життя і входить в область абстрактного не раптово, а поступово”.

Із започаткуванням 4 грудня 1876 р. в Чернівецькому університеті проведення семінару з математики і математичної фізики було введено вивчення і викладання математичних дисциплін на філософському факультеті, але за 30 років існування університету лише один фізик і два математики здобули науковий ступінь (один з них студіював математику у Відні і Гейдельберзі). З приходом Й. Племеля і Г. Гана до Чернівецького університету рівень математичної підготовки покращився. За час перебування буковинського краю у складі королівської Румунії в Чернівецькому університеті на природничому факультеті було відкрито низку науково-дослідних інститутів, лабораторій та наукових семінарів, діяльність яких стала відомою далеко за межами Буковини. На факультеті діяли кафедри зі значним науковим потенціалом: вищої алгебри - завідувач проф. С. Стоїлов, всесвітньовідомий математик; диференціальних рівнянь - завідувач проф. Г. Вринчану; аналітичної та вищої геометрії - завідувач проф. М. Ніколеску, напрямки наукових досліджень яких пов'язувалися з італійською та французькою математичними школами й, відповідно, свої праці вони друкували переважно французькою або німецькою мовами, що було недоступно для україномовних студентів, вихідців Буковинського краю.

У підрозділі 2.3 „Напрямки математичних досліджень та їх вплив на соціально-економічний розвиток краю” висвітлено зародження і розвиток математичних досліджень та їх вплив на економіку краю за часів його перебування у складі Австрії та королівській Румунії. Наголошено на тому, що промислова революція наприкінці ХVІІІ - початку ХІХ ст. позитивно подіяла на розвиток науки, зокрема математики, оскільки започаткувала машинне виробництво, що потребувало розвитку інженерно-технічної галузі, базову основу якої складає математика.

Досліджено, що з приходом у Чернівецький університет Й. Племеля (1873-1967) і Г. Гана (1879-1934) рівень математичної освіти й науки в ньому з 1907 до 1914 рр. був досить високим, наближеним до європейського, що сприяло підвищенню рівня математичної освіти в інших навчальних закладах краю.

Встановлено, що вагомих результатів Й. Племелем було досягнуто в теорії аналітичних функцій, диференціальних і інтегральних рівнянь, в алгебрі й теорії чисел та теорії потенціалу. При розв'язанні ріманової проблеми про існування диференціального рівняння із заданою групою монодромії він, незалежно від Сохоцького, отримав формули, що виражають граничні значення інтегралу типу Коші (в німецькомовній літературі їх називають формулами Племеля-Сохоцького, в радянській - Сохоцького) і використовуються при розв'язуванні граничних задач теорії функцій та сингулярних інтегральних рівнянь.

З'ясовано, що наукові дослідження Гана стосувалися теорії дійсних функцій і ним було започатковано цикл досліджень з теорії інтегрального числення. Ввівши поняття локальної зв'язності, Ган довів, що множина з R² є неперервним образом відрізка тоді і тільки тоді, коли вона компактна, зв'язна і локально зв'язна. Цей результат учений доповів на з'їзді природодослідників у Відні в 1913 р. Одночасно з ним такий результат отримав польський математик С. Мазуркевич (1888-1945). Результат, отриманий Ганом і Мазуркевичем, - один з класичних результатів загальної топології, який сьогодні називають теоремою Гана-Мазуркевича.

Зазначимо, що лише наприкінці перебування Австрії на Буковині (початок ХХ ст.) наукові дослідження з математики досягли справді європейського рівня і заклали ґрунтовну базу математичної освіти в інших навчальних закладах, розвитку технічного прогресу краю. За 44-річний термін існування німецькомовного університету в Чернівцях у ньому підготовлено біля тисячі математиків, які працювали на Буковині, Галичині, інших провінціях Австрії, різних країнах Європи й Америки, гідно представляючи Чернівецький університет.

Встановлено, що з призначенням у 1923 р. на посаду професора математики румунського математика С. Стоїлова (1887-1961) було започатковано математичні дослідження в Чернівецькому університеті румунського періоду і за його сприяння в ньому працювали найкращі математики Румунії: М. Ніколеску, Г. Вринчану та ін.

Зазначено, що на математичному відділенні науково-природничого факультету було організовано роботу математичного семінару під керівництвом С. Стоїлова, якому допомагали Г. Вринчану та М. Ніколеску, в його роботі брали участь й математики інших держав Європи. У пропагуванні наукових досягнень важливу функцію виконували наукові бюлетені факультету (Buletinul facultгюii de єtiinюе din Cernгuюi), де друкували праці членів педагогічного колективу, студентів, а також результати досліджень учених, як з Румунії, так i з-за кордону.

Можна з упевненістю стверджувати, що в Чернівецькому університеті досліджуваного періоду працювали відомі на той час математики Румунії та Австрії зі світовим ім'ям, які упродовж роботи в ньому створили і розвинули низку напрямків наукових досліджень та внесли вагомий вклад у розвиток фундаментальної класичної математики, проте підготовці науково-педагогічних кадрів з місцевих україномовних жителів, які б залишалися для роботи в університеті, значної уваги не приділялося, тому серед викладачів математичного відділення не було корінних жителів Буковини і Північної Бесарабії - українців.

Розділ ІІІ „Еволюція математичної освіти і науки Чернівецької області за радянської доби” присвячено сучасному трактуванню поняття істини в науці, зокрема математичній, науковому позиціонуванню та конструюванню останньої, а також дослідженню особливостей організації і проведення освітньо-наукової політики й математичних досліджень у Чернівецькій області (утворена 7 серпня 1940 р. з певних частин територій Чернівецького та Хотинського повітів і Румунії) за радянської доби, зокрема формуванню національної математичної школи.

У підрозділі 3.1 „Істина, наукове позиціонування та конструювання в математичній науці” висвітлено питання, що присвячені сучасному трактуванню істини, зокрема в математиці, проблемам наукового позиціонування і конструювання в математичній науці. Зазначено, що сучасні наукові, зокрема математичні, знання і теорії є результатом розвитку дедалі складніших абстрактних і логічних пошуків, а не безпосереднім відображенням реальних процесів, а відтак у постнекласичній філософії поняття істини позбавляється своєї однозначності, точніше, набуває багатопланового змісту, крім того, проблема критерію істинності наукового знання сьогодні набула досить високого рівня абстрактності.

З одного боку, істина як результат пізнавальної діяльності, відчуває вплив суб'єктивного фактору, а з іншого - є об'єктивним, адекватним відображенням дійсності. Таке поєднання об'єктивного та суб'єктивного начал розуміння істини як процесу має принципово важливе значення, оскільки пошук, дотримання об'єктивної істини в усіх сферах повинен сприйматися як важлива риса людського існування. Хибне знання та пізнання за умов зростання масштабів, інтенсивності діяльності може бути нездоланною перешкодою на шляху культурного розвитку.

Акцентовано увагу на тому, що сьогодні практика висуває перед математикою складні задачі, чим обумовлює розвиток власне математики і прикладної математики, їх нових гілок, що уможливлюють глибше і детальніше вивчення явищ довкілля і розв'язування конкретних практичних задач, які неминуче виникають у зв'язку з прогресом інженерної справи і науки. Розуміння „духу” математики і можливість навчитися використовувати її методи, принаймні в найпростіших ситуаціях, дає змогу займатися багатьма практичними задачами, які вимагають не лише застосування математичних засобів, а й розвитку власне математичної науки.

Показано, що створення комп'ютерної техніки для обробки інформації суттєво розширило коло задач, котрі потребують математичного розв'язання, але при цьому виявилося, що постановка більшості з них не підлягає задачам теоретичної математики, пов'язаних з „принципом абсолютної точності” - основи формальної логіки Аристотеля, а тому постали життєві проблеми, котрі можна розв'язати лише комплексно, із залученням провідних фахівців різних галузей математики, її історії і філософії тощо.

Відзначено, що нелінійна фізика модифікує аксіоматичні принципи математичних структур (відмова від принципу суперпозиції), узаконює асиметричність диференціальних форм (урахування напрямку часу), конкретизує співвідношення між перервним і неперервним (теорія солітонів), стимулює розвиток окремих математичних дисциплін (нелінійні рівняння), розширює і поповнює зміст математичних понять.

Отже, можна констатувати, що ґрунтовна математична освіта і розвиток математичних здібностей необхідні не лише тим, хто в майбутньому займатиметься науковими дослідженнями в галузі математики, фізики, астрономії, інженерної справи, але й економістам, організаторам виробництва тощо, а математичний стиль мислення, вміння логічно аналізувати - майбутнім юристам та історикам, біологам і лінгвістам, лікарям, психологам, соціологам та ін., особливо в час глобального розвитку комп'ютерної техніки.

У підрозділі 3.2 „Особливості державної політики радянської влади щодо організації та проведення математичних досліджень” висвітлено передумови та державний підхід щодо організації і проведення математичних досліджень у краї за радянської доби. Зазначено, що з перших років існування радянська влада розглядала систему освіти, науки і культури як важливе знаряддя духовного впливу на населення приєднаного краю, особливо це стосувалося молодого покоління, з метою прищеплення йому комуністичної ідеології, а, отже, - виховання покірних громадян, лояльних до нової влади. Найбільш дієвим засобом переконання населення у „перевагах” і „демократичності” нової системи, порівняно з попередньою румунізаторською, було переведення владних структур, закладів освіти і культури на українську мову в місцях компактного проживання українців при залишенні румунської (молдавської) мови як дозволеної для використання в аналогічних закладах з компактним проживанням носіїв цієї мови.

Зазначено, що використовуючи досвід у справі будівництва радянської школи, партійні й інші організації за активної участі громадян у перший рік існування радянської влади в краї здійснили реорганізацію навчальних закладів. Замість румунських гімназій, училищ і шкіл в області було організовано 542 радянські школи, з них: 376 початкових (4-річні), 139 неповносередніх (7-річні) і 27 середніх (10-річні). Для молоді, яка не мала раніше можливості отримати середню освіту, в 1940-1941 навчальному році було створено 15 вечірніх шкіл робітничої і сільської молоді, де буковинські і бесарабські юнаки й дівчата могли без відриву від виробництва отримати середню освіту. На потреби освіти радянська влада асигнувала в чотири рази більше коштів, ніж королівська Румунія.

Для підготовки висококваліфікованих фахівців - будівників соціалізму було організовано Чернівецький державний університет, Учительський інститут, Інститут удосконалення кваліфікації вчителів, 5 технікумів, 4 спеціалізованих училища, зокрема педагогічні - в Чернівцях та Хотині, які готували вчителів для початкових класів, і 4 сільськогосподарських школи. Діти робітників, селян та інтелігенції дістали можливість одержати вищу і спеціальну освіти. Так, 13 серпня 1940 р. Постановою уряду Радянської України колишній румуномовний університет у Чернівцях було реорганізовано в державний університет з українською мовою викладання у складі шести факультетів: історичного, філологічного (з відділеннями української, російської та західноєвропейських мов і літератур), фізико-математичного, геолого-географічного, біологічного та хімічного. Було відкрито й німецький, французький та англійський відділи. На перший курс університету було прийнято 420 студентів. У цьому ж році 15 жовтня в Чернівцях відкрито дворічний учительський інститут у складі трьох факультетів, де навчалося 263 студенти, в основному майбутні вчителі для семирічних шкіл.

У вищих навчальних закладах області досліджуваного періоду було започатковано підготовку висококваліфікованих кадрів різних галузей науки, конче необхідних краю, а в технікумах, спеціальних училищах і школах - фахівців для текстильної, трикотажної, лісової, будівельної промисловості, торгівлі, сільського господарства та інших професій. За один рік в області відбулися значні зміни в усіх напрямках, що, між іншим, створювало передумови для розвитку наукових напрямків дослідження у різних галузях науки.

У повоєнний період першочерговим завданням більшовицького режиму було „приведення” буковинського краю у повну відповідність з радянською системою суспільно-політичного та соціально-економічного життя. Особливо важливою для режиму була проблема ідейно-політичного виховання населення краю в дусі комуністичної ідеології, а для соціально-політичної стабілізації в ньому - національна політика радянської влади.

Відкриття у регіоні підприємств військово-промислового комплексу, вимагало підготовки відповідних фахівців з природничо-математичного профілю та відкриття галузевих науково-дослідних лабораторій, інститутів, що в свою чергу потребувало розширення шкільної мережі та значної кількості вчителів, а тому їх підготовка була одним з головних завдань у галузі народної освіти.

В післявоєнні роки тимчасово було налагоджено підготовку педагогічних кадрів через систему короткострокових педагогічних курсів для вчителів І-ІV класів та молдавських шкіл у навчальних закладах області як денної, так і заочної форм навчання. У викладанні математики в школах області потрібно було подолати значну невідповідність програм „старої” румунської та радянської шкіл і покращити методичний рівень її вивчення.

Встановлено, що впродовж тривалого часу школи області забезпечували вчительськими кадрами з математики за рахунок випускників-математиків вищих навчальних закладів області й України, наполегливо працювали в напрямку підвищення методичного рівня „старих” учителів математики. Вивчення і впровадження у практику загальноосвітніх шкіл передового досвіду кращих вчителів математики сприяли подальшому підвищенню якості викладання математики.

Досліджено, що покращенню рівня математичної освіти учнів сприяли добротно розроблені навчальні плани і програми з математики, які були однаковими для усіх загальноосвітніх навчальних закладів СРСР, позакласна робота з математики, вимірювальні роботи на місцевості, збільшення кількості математичних гуртків та централізований підхід щодо їх роботи. Це сприяло успішному навчанню майбутніх студентів ВНЗ на природничо-математичних спеціальностях, „модних” на той час, а кращі випускники мали змогу продовжити наукові дослідження як в університеті, так і в лабораторіях підприємств військово-промислового комплексу та науково-дослідних установах краю.

Учительські колективи приділяли значну увагу організації гурткової роботи, оскільки вона була одним із засобів розвитку творчих здібностей учнів тощо. На заняттях у гуртках розв'язували цікаві задачі, поглиблено вивчали теоретичний матеріал, готували до олімпіад юних математиків різного рівня тощо. Це давало відповідні результати, наприклад, учні Чернівецької середньої школи № 23, Р.І. Григорчук та Я.С. Крилюк у 1967/1968, 1968/1969 і 1969/1970 н. р. були призерами Республіканської та Всесоюзної олімпіад юних математиків. Крім того, для відбору здібної до математики молоді функціонувала всесоюзна заочна математична школа. Учням розсилали завдання з математики та проводили з ними заняття і олімпіади усіх рівнів, а переможців всесоюзної олімпіади серед учнів заочної математичної школи рекомендували до зарахування на навчання в МДУ імені М. Ломоносова на математичні спеціальності без вступних іспитів.

Наголошено на тому, що в другій половині 80-х років ХХ ст. стали сприятливими умови для розвитку національних шкіл, розроблено програму для зміни їх мовної мережі, що особливо було актуальним для чернівецьких шкіл.

Встановлено, що тематика наукових досліджень на математичному відділенні фізико-математичного факультету (з 1968 року математичного) радянської доби залежала, передусім, від керівників структурних підрозділів та була зосереджена на кафедрах. В організації перших напрямків наукових досліджень відзначилися академіки М. Боголюбов, Б. Гнєденко, професор О. Смогоржевський та ін. Склад наукових кадрів факультету не лише зростав, але й відповідно змінювався якісно. Намітилася тенденція щорічного збільшення питомої ваги україномовного науково-викладацького складу з науковими ступенями і вченими званнями.

Упродовж даного періоду науково-педагогічний потенціал кафедр математичного відділення фізико-математичного (з 1968 року математичного) факультету Чернівецького державного університету зростав якісно і кількісно. В цьому була відчутна допомога з боку провідних учених інших ВНЗ та академій наук країни, зокрема академіків О. Олександрова, О. Погорєлова, Ю. Митропольського, А. Самойленка, членів-кореспондентів АН СРСР Б. Делоне, О. Кострикіна, професорів М. Горбачука, В. Єфремовича, М. Корнійчука, Г. Лаптєва, В. Малаховського, Н. Остіану та ін. за сприяння партійних організацій та радянської влади.

В університеті у вказаний період функціонували потужні національні математичні школи як фундаментального, так і прикладного напрямків, що готували добротних на той час фахівців для педагогічної роботи, науково-дослідних установ і виробництва краю, республіки й держави з корінних жителів краю. Проте основні напрямки наукових досліджень переважно стосувалися теорії диференціальних рівнянь і теорії функцій. За досліджуваний період зросла кількість науково-педагогічних кадрів пенсійного та передпенсійного віку, що свідчило про помітне „старіння” науково-викладацького колективу факультету. Крім того, для розвитку фундаментальних досліджень виділявся вкрай малий обсяг фінансування.

У підрозділі 3.3 „Наука як безпосередня виробнича сила: синтез теорії та практики” висвітлено питання, що стосуються синтезу науки і практики як рушіїв прогресу суспільства. Зазначено, що сучасна наука впливає на зміни в сфері суспільного виробництва, стає одним з вирішальних чинників економічних, соціальних, духовних перетворень, оновлення культури, суспільства й особистості, спрямовує розвиток людини, її творчі задатки і вміння, але водночас наукові знання використовуються не повністю для розв'язання соціальних потреб, а, часом, не мають взагалі важливості в житті багатьох людей.

Зазначено, що наукова діяльність не може відбуватися ізольовано від соціально-політичних процесів, а відношення науки й економіки, науки і влади завжди були проблематичними. Наука потребує великих капіталовкладень і не завжди є прибутковою, крім того, вплив її на суспільне життя суперечливий, тому важлива гуманістична оцінка можливостей науки, що необхідно, по-перше, для розуміння перспектив і можливостей розвитку людини і цивілізації в світлі нових відкриттів науки та їх соціально-економічних, глобальних наслідків, для вироблення правильної оцінки науки в громадській думці; по-друге, формування наукового світогляду людини неможливе без здатності й готовності опановувати новими науковими знаннями; по-третє, для правильної орієнтації процесу навчання і виховання, необхідно знати, які вимоги ставить науково-технічний прогрес до людини. Науку потрібно розглядати, по-перше, як інститут, тобто організацію людей, що виконують певні задачі в суспільстві; по-друге, як метод, тобто сукупність способів відкриття нових закономірностей природи і суспільства; по-третє, накопичення наукових традицій; по-четверте, важливий чинник розвитку виробництва; по-п'яте, джерело нових ідей, принципів світогляду.

Звернено увагу на те, що потенційні можливості розвитку та ефективності виробництва визначаються, передусім, науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами, а цілеспрямоване та ефективне використання новітніх досягнень науки і техніки, котрі є першоджерелами розвитку продуктивних сил, вирішуватиме пріоритетні (щодо виробничих) соціальні завдання життєдіяльності суспільства. Можна стверджувати, що з погляду держави і влади, наука, особливо математична, має служити справі освіти, робити відкриття і надавати перспективи для економічного зростання й благополуччя народу, її розвиток є показником могутності держави, а наявність наукових здобутків обумовлює економічний і міжнародний її статус, при цьому влада відповідальна за прийняття рішення про розвиток певного наукового напрямку чи проекту.

У розділі ІV „Математична освіта і наука Чернівецької області на межі ХХ-ХХІ століть” акцентовано увагу на національних пріоритетах реформування вітчизняної освіти і науки, зокрема, математичної, з урахуванням соціокультурних реалій сьогодення; національній доктрині розвитку освіти і науки та її реалізації в буковинському краї, питаннях інтеграції математичної освіти і науки в європейський простір.

У підрозділі 4.1 „Національні пріоритети реформування вітчизняної освіти і науки” проаналізовано національні пріоритети щодо реформування вітчизняної освіти і науки, зокрема математичної. Зазначено, що сучасне суспільство (посткласичний період) потребує висококваліфікованих фахівців, і їх підготовка актуалізується завданнями модерного розвитку українського суспільства. На цьому етапі закономірно зростає значення інноваційної освіти, інтегрованої з інтенсивною науково-дослідною діяльністю, зв'язок наукових досліджень у ВНЗ з навчанням і потребами ринкової економіки, посилення міждисциплінарних зв'язків, гуманізація та гуманітаризація освіти.

З'ясовано, що модернізація умов життєдіяльності соціуму в Україні, потреби й інтереси особистості вимагають розвитку наукового потенціалу країни на базі поєднання традиційних та інноваційних підходів у вітчизняній системі освіти і науки. Одним з таких векторів, що поєднує в собі кращі традиції української системи освіти, науки і виховання, інноваційні технології навчання, спрямованих на розв'язання проблем професійної активності людини, є математична освіта і наука, оскільки математика з точки зору особливостей предмету, є формальною галуззю знань, а тому може застосовуватися майже в усіх сферах науки та практики. Виходячи з цього, саме математика має стати основою формування загальних системно-методичних уявлень в освіті, а це вимагає виховання майбутніх математиків з акцентуванням уваги на їхній теоретичній підготовці, прикладному застосуванні фундаментальних досліджень, єдності логічного та історичного в розвитку математичної науки.

Звернено увагу на низький рівень масових духовних потреб людей, що визначає зниження їх загального рівня освіченості, а погіршення якості загального і професійного навчання викликає необхідність визначення освітніх стандартів.

Особливої уваги набуло не лише виявлення здібностей, а й необхідності створення умов для їх розвитку. Сьогодні вчителю необхідно не лише займатися навчанням математики, а й формуванням, передусім, наукового світогляду, розуміння значущості математики як засобу пізнання довкілля та його закономірностей. Майбутній математик має бути добре підготовленим до педагогічної роботи як в її абстрактно-теоретичному плані, так і в галузі прикладних досліджень, а тому зобов'язаний знати історію математики з її філософськими проблемами.

Отже, значення математичного знання для сучасної науки, професійної перспективи та розвитку просоціальної активності особистості не викликає сумніву. Важливо, щоб математичні поняття, методи і теорії були не лише частиною фундаментальних досліджень учених, а й мали практичне застосування. Крім того, майбутнє потребує подальшого зростання кількості спеціалізацій знання, створення освітньо-наукової системи, зокрема, типу європейської, що, значною мірою, ніж теперішня, сприяла б різнобічності навчання, розвивала евристичні здатності й утверджувала автономність особистості.

У підрозділі 4.2 „Національна доктрина розвитку освіти і науки” проаналізовано національну доктрину щодо розвитку вітчизняної освіти і науки, зокрема, зазначено, що освіта є стратегічною основою розвитку особистості, суспільства, нації і країни, запорукою майбутнього, найбільш масштабною і людиноємною сферою суспільства, засобом відтворення й нарощування інтелектуального, духовного потенціалу, зміцненням авторитету держави на міжнародній арені.

Акцентовано увагу на тому, що демократизація, гуманітаризація, націоналізація, формування духовності - основні шляхи щодо вирішення проблеми гуманізації національної системи освіти, а сам процес її гуманізації повинен передбачати розвиток здібностей гуманітарного мислення незалежно від профорієнтації, формування почуття патріотизму та відповідальності перед суспільством, обов'язку при виборі шляхів майбутньої діяльності, опанування гуманітарних цінностей світової культури з точки зору національної духовності.

В роботі також відзначено реалізацію національної доктрини розвитку освіти в Чернівецькій області, що полягала, у першу чергу, задоволенню освітніх потреб національних меншин, підготовці педагогічних кадрів для новоутворених національних загальноосвітніх навчальних закладів.

У підрозділі 4.3 „Математична освіта і наука в європейському просторі: шляхи інтеграції” розкрито можливості інтеграції математичної освіти і науки в європейський та світовий простір, зокрема зазначено, що без фундаментальної математичної підготовки сьогодні неможлива якісна економічна, фізична, технічна, інженерна освіта, яку репрезентують професійні математики (викладачі математики) - фахівці - продукт тієї ж системи освіти. Водночас, суспільству потрібні талановиті і перспективні математики-науковці, які б розвивали фундаментальну і прикладну математику, брали участь у розробці нових технологій, здатних забезпечити поступальний розвиток науки і виробництва, надійність систем і ефективність їх функціонування. Підготовка професійного математика (науковця, вчителя математики, викладача вищого навчального закладу) принципово відрізняється від підготовки фізика, програміста, інженера, економіста тощо, а тому вимагає спеціальної системи відбору обдарованої молоді, ранньої професіоналізації, ефективної системи формування функціональних і професійних якостей, підготовленості до професійної діяльності.

Сьогодні, в період формування нових суспільних відносин, утвердження нових соціальних орієнтирів та ідеалів, реформування освіти і входження в європейський освітній простір, математична освіта в Україні переживає не кращі часи. На жаль, вона почала „здавати” завойовані раніше позиції. Причини цього різні, однією з яких, вважаю, є зменшення кількості годин, відведених на вивчення математики у загальноосвітніх навчальних закладах. Власний досвід роботи у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича показує, що рівень математичної освіти у значної частини випускників ЗОНЗ не є достатнім для подальшого вивчення математичних дисциплін у ВНЗ. Здавалося б, що створення різних типів навчальних закладів, виділення у змісті освіти двох компонентів: державного (який має забезпечити соціально необхідний для кожного учня обсяг знань, умінь і навичок - державний стандарт) та шкільного (який складається з вибірково-обов'язкових предметів, курсів за вибором і факультативних занять та консультацій) мало б сприяти підвищенню рівня, наприклад, математичної освіти, а введення зовнішнього незалежного оцінювання, з одного боку, сприяти об'єктивності оцінювання знань учнів, але з іншого - особливо щодо математики, не привчає до чіткого формулювання означень, теорем та доведення останніх. Крім того, в умовах вступу до ВНЗ не передбачено вимог, особливо на природничо-математичні спеціальності, до того, випускником якого типу загальноосвітнього навчального закладу має бути абітурієнт.

Для інтеграції математичної освіти і науки в європейський освітньо-науковий простір, необхідно, щоб в Україні було досягнуто: державного комплексного підходу до проблем математичної освіти і науки; високої компетентності і професіоналізму в створенні нормативних (державних) документів, які регламентуватимуть зміст математичної освіти (галузевий стандарт, типові навчальні плани, навчальні програми, а, відповідно, посібники і підручники); повної й остаточної усвідомленості специфіки математики, її значущості в житті, науці, суспільстві, розвитку особистості; розуміння математичної освіти як тотальної і невід'ємної складової базової освіти; домінування педагогічної науки в прийнятті рішень, що стосуються математичної освіти; повної забезпеченості системи математичної освіти високоякісними навчальними і навчально-методичними посібниками і підручниками; відповідності змісту математичної освіти сучасному стану розвитку науки, суспільним ідеалам і соціальним потребам; актуалізації змісту математичної освіти як чинника регулювання системних впливів на тенденції економічного розвитку суспільства; структуризації змісту математичної освіти за цілями; диференціації фундаментальної математичної освіти; ефективного використання існуючого наукового та науково-педагогічного потенціалу в системі освіти; створення державної високоефективної системи підготовки та підвищення кваліфікації фахівців: учителів математики та професорсько-викладацького складу ВНЗ; відновлення престижу вчительської професії та підвищення соціального статусу науковця і педагога; ранньої професіоналізації як одного зі шляхів оптимізації процесу підготовки професійного математика; всебічної підтримки математичних талантів, учнівської та студентської молоді, молодих науковців; забезпечення поступу математичних ідей в інші галузі науки, покращення взаємозв'язку та обміну ідеями між науковцями та галузями науки; взаємодії, взаємозбагачення.

Висновки

Підводяться підсумки проведеного дослідження, узагальнюються отримані результати. Встановлено, що розв'язання теоретичних і практичних проблем становлення системи національної освіти України, її пріоритетних цілей, структури, змісту, наукових та організаційних засад зумовлює необхідність вивчення історії освіти і науки, педагогічного досвіду минулого. Проведений історіографічний аналіз дав можливість встановити ступінь розробки досліджуваної теми, реалізувати системний підхід щодо висвітлення та обґрунтування історико-культурного, соціально-філософського і українознавчого потенціалу досліджуваної проблеми в регіоні. Вивчення і критичний аналіз матеріалів джерельної бази дозволили виробити власне бачення процесу становлення, суті, структури та спрямованості освітньої і наукової системи Буковини та Північної Бесарабії, зокрема математичної, в їх українознавчому контексті.

Феномен історії освіти та науки Буковини і Північної Бесарабії є, певною мірою, унікальним, оскільки унаочнює процес створення, становлення і розвитку, збереження самобутності української національної школи, формування національної свідомості буковинців і бесарабців, їхніх світоглядних засад. Освіта і наука буковинського краю були нерозривно пов'язані з культурно-просвітницьким процесом, боротьбою українського народу за національну ідентичність і незалежність. Завдяки інтелектуальним і творчим зусиллям української інтелігенції наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. почав формуватись особливий комунікативний простір, споріднений значною мірою з європейською культурою, культурними цінностями, проектувалися органічно притаманні українському буттю форми культурного та соціального існування. Міжособистісні наукові контакти слугували формуванню математичної освіти і науки в краї, що була зорієнтована на загальноєвропейські вимоги, з органічно їй притаманним діалогом традицій і культур.

Математична освіта і наука Буковини та Північної Бесарабії постає невід'ємною складовою української національної системи освіти і науки, що є необхідною умовою формування творчої, самодостатньої особистості. Надзвичайно важливою складовою освіти є її науковий потенціал, належний рівень якого мають забезпечувати науково-педагогічні кадри, поєднуючи навчально-виховний процес з науковою діяльністю, створюючи тим самим конкурентоспроможний інтелектуальний продукт.

Авторський підхід щодо періодизації становлення і розвитку математичної освіти і науки краю дозволив прослідкувати особливості розвитку математичної освіти і науки, дослідити їхній вплив на соціальні процеси, взаємовідносини між людьми, науково-технічний прогрес тощо. Можна стверджувати, що процес становлення і розвитку математичної освіти і науки упродовж зазначеного часу може бути виокремлено у такі етапи: австрійський - 1774-1918 рр.; російський - 1812-1918 рр.; румунський - 1918-1940 рр., 1941-1944 рр.; радянський - 1940-1941 рр., 1944-1991 рр.; етап становлення і розвитку національної системи освіти і науки за умов незалежного існування України - 1991 р. - до цього часу.

Процес формування і розвитку математичної освіти всіх рівнів було започатковано в Північній Бесарабії і Буковині російським та австрійським урядами у ХІХ ст. З'ясовано, що зміст навчання та його методичне забезпечення упродовж даного періоду часу змінювалися відповідно до соціально-економічного розвитку краю та зростання „тяги” населення до знань. Вагомий вплив на цей процес мало підвищення рівня національної самосвідомості населення.

У дисертації наголошено, що створення єдиної румунської національної держави і зміни, що відбулися в економічному і політичному житті в міжвоєнний період, знайшли своє відображення і в освітній галузі. Управління системою освіти Буковини та Північної Бесарабії випливало з освітньої політики тогочасної Румунії: виховання жителів цієї території як законослухняних і освічених громадян було підпорядковано завданням розвитку економіки. За радянської влади в краї було започатковано підготовку висококваліфікованих фахівців у галузі математики з корінних жителів та забезпечено розвиток прикладної математики, предметом дослідження якої постало застосування математичних методів і комп'ютерної техніки в економічних дослідженнях, плануванні й управлінні народним господарством, математичне моделювання динаміки вікової структури суб'єктів наукового та освітнього простору.

Математична наука в краї розвивалася, зазначається в дисертації, передусім у Чернівецькому університеті, тоді як розвиток освіти Буковини і Північної Бесарабії спричинявся намаганням кожного з автохтонних народів долучитися до цивілізаційних процесів, які пов'язувалися з освітою, збереженням національної ідентичності корінних жителів краю. Доведено, що на розвиток математичних досліджень краю впливали традиції, започатковані європейськими та світовими математичними школами: австрійською, італійською, німецькою, французькою та американською. Діяльність науковців досліджуваного періоду тісно пов'язувалася з домінуючими традиціями європейської та світової науки, тоді як вибір наукових проблем обумовлювався, насамперед, прагненням до знань, утвердженням істини, бажанням максимально проявити власну індивідуальність в обраній галузі знання чи освітній сфері. З'ясовано, що найвищого рівня математична освіта і наука за показниками підготовки фахівців-математиків з корінних жителів краю та результатами математичних досліджень досягнула наприкінці панування Австрії (1907-1914 рр.), Румунії та доби радянського панування.

Відкриття Чернівецького університету започаткувало математичні дослідження та підготовку наукових кадрів з математики, що дозволило створити в Чернівцях наприкінці ХХ ст. галузеві й академічні установи математичного спрямування, зокрема Чернівецький філіал Київського інституту автоматики та Чернівецький відділ крайових задач для рівнянь з частинними похідними Західного наукового центру НАН України.

Враховуючи регіональний досвід розвитку математичної освіти і науки, сучасні реалії щодо реформування системи освіти, її природничо-математичну складову, уявляється доцільним: а) у полінаціональних регіонах, одним з яких є Буковина і Північна Бесарабія, передбачити підготовку фахівців-математиків для неукраїномовних загальноосвітніх навчальних закладів (ЗОНЗ); б) розробити диференційований стандарт з математики для різних типів ЗОНЗ, а також відповідні умови вступу випускників ЗОНЗ на природничо-математичні спеціальності ВНЗ; в) удосконалити чинну систему вступу до ВНЗ на математичні спеціальності педагогічного спрямування, передбачивши, окрім зовнішнього незалежного оцінювання з математики, й усний іспит з останньої; г) започаткувати державний іспит з методики викладання математики мовою, якою здійснюється викладання цього предмету; д) удосконалити систему контролю результатів діяльності вчителя-математика і його атестації.

Основні положення та висновки дисертації викладено в публікаціях

Монографії, навчальні посібники

1. Житарюк І.В. Математична освіта і наука Буковини та Північної Бесарабії у міжвоєнний період (1918-1940 рр.) : Монографія / І.В. Житарюк. - Чернівці : Прут, 2008. - 392 с. (20,90 д.а.).

Рецензії : Коцур А. Житарюк І.В. Математична освіта і наука Буковини та Північної Бесарабії у міжвоєнний період (1918-1940 рр.) : [Монографія] / І.В. Житарюк. - Чернівці : Прут, 2008. - 392 с. / Анатолій Коцур // Часопис української історії. - Київ, 2009. - Вип. 16. - С. 106-107.

Чучко М.К. Нове дослідження про розвиток математичної освіти і науки на Буковині та Хотинщині у 1918-1940 рр. / М.К. Чучко // Наука. Релігія. Суспільство. - 2009. - № 4. - С. 212-213.

2. Городецький В.В. Основи топології в теоремах і задачах / В.В. Городецький, І.В. Житарюк, О.В. Мартинюк. Ч. 1. - Чернівці : Видавництво „Прут”, 2000. - 400 с. (16,7 д.а.). Особисто автору належить 5,2 д.а., перший розділ посібника.

3. Городецький В.В. Основи топології в теоремах і задачах / В.В. Городецький, І.В. Житарюк. Ч. 2. - Чернівці : Рута, 2003. - 183 с. (7,7 д.а.). Особисто автору належить 2,8 д.а., шостий розділ посібника.

4. Житарюк І.В. Довідник з математики для вступників до ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації / І.В. Житарюк, Р.І. Петришин, С.І. Житарюк / Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів : Лист Міністерства освіти і науки України № 1/11 - 2521 від 04.06.2004 року. - Чернівці : Видавництво „Прут”, 2005. - 776 с. (32,3 д.а.). Особисто автору належить 27,8 д.а., перший розділ посібника.

5. Житарюк І.В. Алгебраїчні операції на множинах та їх властивості / І.В. Житарюк, В.С. Сікора. - Чернівці : Рута, 2005. - 77 с. (3,2 д.а.). Особисто автору належить 1,6 д.а., виклад теоретичного матеріалу.

Статті у наукових фахових виданнях

6. Житарюк І.В. Йосип Племель : сторінки біографії видатного вченого / І.В. Житарюк // Українознавство. - 2006. - № 1. - С. 38-41 (0,43 д.а.).

7. Житарюк І.В. Історичні передумови становлення і розвитку математичної освіти і науки на Буковині / І.В. Житарюк // Наука. Релігія. Суспільство. - 2006. - № 4. - С. 53-58 (0,67 д.а.).

8. Житарюк І.В. Йосип Племель : наукові здобутки / І.В. Житарюк // Пам'ять століть. - 2007. - № 4-5 (67-68). - С. 38-42 (0,41 д.а.).

9. Житарюк І.В. Діяльність ученого - математика-інженера як соціокультурний феномен / І.В. Житарюк // Збірник наукових праць : філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ : ВДВ ЦІТ, 2007. - Вип. 12. - Ч. 2. - С. 281-287 (0,41 д.а.).

10. Житарюк І.В. Національно-етнічні, соціально-економічні та культурно-освітні передумови становлення й розвитку математичної освіти і науки на Буковині / І.В. Житарюк // Наука. Релігія. Суспільство. - 2007. - № 1. - С. 8-14 (0,64 д.а.).

11. Житарюк І.В. Математична освіта у загальноосвітніх та професійних навчальних закладах Буковини під час її перебування у складі Австрії / І.В. Житарюк // Наука. Релігія. Суспільство. - 2007. - № 2. - С. 26-31 (0,43 д.а.).

12. Житарюк І.В. Національно-етнічний склад населення Буковини під час її перебування у складі Австрії / І.В. Житарюк // Українознавство. - 2007. - № 2. - С. 103-109 (0,82 д.а.).

13. Житарюк І.В. Загальноосвітній рівень населення Буковини (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) як передумова його інтелектуального розвитку та професійного становлення / І.В. Житарюк // Українознавство. - 2007. - № 3. - С. 144-151 (0,76 д.а.).

14. Житарюк І.В. Місце математичної науки в системі наук та її роль в суспільстві / І.В. Житарюк // Науковий вісник Чернівецького університету : Збірник наукових праць. Випуск 346-347. Філософія. - Чернівці : Рута, 2007. - С. 29-33 (0,52 д.а.).

15. Житарюк І.В. Синергетичний підхід в освіті, науці та діяльності викладача-математика ВНЗ / І.В. Житарюк // Науковий вісник Чернівецького університету : Збірник наукових праць. Випуск 350-351. Філософія. - Чернівці : Рута, 2007. - С. 118-125 (0,87 д.а.).

16. Житарюк І.В. Філософські проблеми математичної освіти і науки (постнекласичні та синергетичні аспекти) / І.В. Житарюк // Наука. Релігія. Суспільство. - 2007. - № 3. - С. 112-119 (0,83 д.а.).

17. Житарюк І.В. Освіта як ресурс розвитку / І.В. Житарюк // Українознавство. - 2007. - № 4. - С. 171-177 (0,84 д.а.).

18. Житарюк І.В. Математична підготовка фахівця у ВНЗ в постмодерному просторі / І.В. Житарюк // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія : теорія культури і філософія науки. Випуск 33. - Харків, 2007. - № 791. - С. 80-89 (0,78 д.а.).

19. Житарюк І.В. Міждисциплінарність - методологічний принцип освіти / І.В. Житарюк // Наука. Релігія. Суспільство. - 2007. - № 4. - С. 40-43 (0,38 д.а.).

20. Житарюк І.В. Проблеми істини в математиці : історико-філософські аспекти / І.В. Житарюк // Грані. - 2007. - № 6 (56). - С. 33-38 (0,56 д.а.).

21. Житарюк І.В. Держава та освіта : шляхи взаємодії / І.В. Житарюк // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія : Зб. наукових праць. - К. : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. - № 16 (29). - С. 129-137 (0,58 д.а.).

22. Житарюк І.В. Математична підготовка науковця в постмодерному просторі як базова структура фундаменталізації / І.В. Житарюк // Наука. Релігія. Суспільство. - 2008. - № 1. - С. 214-221 (0,82 д.а.).

23. Житарюк І.В. Освіта як соціально-наукова проблема / І.В. Житарюк // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. - № 792'2008. - Серія : філософія. - 2008. - С. 66-74 (0,73 д.а.).

24. Житарюк І.В. Тенденції розвитку математичної освіти на Буковині : соціально-філософський аналіз / І.В. Житарюк // Українознавство. - 2008. - № 1. - С. 157-163 (0,79 д.а.).

25. Житарюк І.В. Освіченість у системі цінностей культури сучасної людини / І.В. Житарюк // Грані. - 2008. - № 1 (57). - С. 76-80 (0,41 д.а.).

26. Житарюк І.В. Системний підхід як засіб становлення неперервної математичної освіти / І.В. Житарюк // Нова парадигма. - Вип. 76. - К. : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. - С. 37-46 (0,57 д.а.).

27. Житарюк І.В. Мультипарадигмальні засади дослідження освітнього простору України / І.В. Житарюк // Науковий вісник Чернівецького університету : Збірник наукових праць. Випуск 412-413. Філософія. - Чернівці : Рута, 2008. - С. 138-142 (0,55 д.а.).

28. Житарюк І.В. Математична освіта ХХІ століття : концептуальні виміри / І.В. Житарюк // Науковий вісник Чернівецького університету : Збірник наукових праць. Випуск - 414-415. Філософія. - Чернівці : Рута, 2008. - С. 119-122 (0,46 д.а.).

Публікації, в яких додатково відображено результати дослідження

29. Городецький В.В. До питання вивчення геометрії в шкільному курсі математики / В.В. Городецький, І.В. Житарюк // Система неперервної освіти : здобутки, пошуки проблеми / Матеріали Міжнародної науково-практичної конф. (28-31 жовтня 1996 р.). У 6-ти книгах. - Кн. 4 : Проблема підготовки кадрів (допрофесійна-професійна (вузівська)-післядипломна освіта. - Чернівці : Митець, 1996. - С. 59-60 (0,13 д.а.). Особисто автору належить 0,07 д.а., аналіз проблем, що виникають при вивченні геометрії в шкільному курсі математики.

30. Городецький В.В. До питання наступності при вивченні геометрії в шкільному курсі математики / В.В. Городецький, І.В. Житарюк, В.І. Близнюк // Матеріали VІ Міжнародної конф. імені академіка М. Кравчука (м. Київ, 15-17 травня 1997 р.). - Київ, 1997. - С. 116 (0,04 д.а.). Особисто автору належить 0,02 д.а., аналіз методичного підходу наступності при вивченні геометрії в шкільному курсі математики.

31. Городецький В.В. Методична схема уточнення означень деяких основних геометричних понять / В.В. Городецький, Р.Ф. Домбровський, І.В. Житарюк // Сучасні проблеми математики : Матеріали Міжнародної наукової конференції. Частина 4 - Чернівці : Рута, 1998. - С. 140-145 (0,25 д.а.). Особисто автору належить 0,08 д.а., аналіз методичної схеми уточнення означень окремих основних геометричних понять.

32. Городецький В.В. Використання виховного потенціалу математики в навчальному процесі / В.В. Городецький, І.В. Житарюк, Р.Л. Мацьопа // Проблеми національного виховання в системі неперервної освіти : Матеріали ІІІ Міжнародної наук. практ. конф. (17-19 листопада 1999 р.). - Чернівці, 1999. - С. 115-118 (0,17 д.а.). Особисто автору належить 0,06 д.а., аналіз значущості використання виховного потенціалу математики в навчальному процесі.

33. Житарюк І.В. Кадрове забезпечення математичної освіти і науки у Чернівецькому університеті під час перебування Буковини у складі Австрії / І.В. Житарюк // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції „Динаміка наукових досліджень '2003” (20-27 жовтня 2003 року). Том 3. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2003. - С. 59-61 (0,13 д.а.).

34. Житарюк І.В. Кваліфікована вища освіта - майбутнє нашої молоді / І.В. Житарюк, І.А. Гуляс, В.І. Житарюк // Матеріали регіональної науково-методичної конференції „Формування стратегії конкурентоспроможності освіти в регіоні” (8-9 жовтня 2004 року). - Дніпропетровськ : ДНУ, 2004. - С. 18-20 (0,13 д.а.). Особисто автору належить 0,07 д.а., аналіз значущості кваліфікованої вищої освіти для сучасної молоді.

35. Житарюк І.В. Математична освіта і наука у Чернівецькому університеті у перші роки після входження Буковини до складу УРСР / І.В. Житарюк // Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції „Науковий потенціал світу '2004” (1-15 листопада 2004 року). Том 30. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2004. - С. 46-47 (0,08 д.а.).

36. Житарюк И.В. Психолого-педагогические предусловия использования на уроках математики новых информационных технологий / И.В. Житарюк // Материалы научно-практической конференции „Перспективные разработки науки и техники” (г. Белгород, Россия; 22 октября 2004 г.). Том 15. - Белгород : Руснаучкнига; Днепропетровск : Наука и образование, 2004. - С. 23-25 (0,13 д.а.).

37. Житарюк І.В. Шляхи розв'язання проблеми підготовки випускників загальноосвітніх навчальних закладів до вступу у ВНЗ / І.В. Житарюк // Матеріали обласної науково-практичної конференції „Концептуальні засади розвитку шкільної математичної освіти”. Чернівецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 26 вересня 2004 р. - Чернівці, 2004. - С. 22-25 (0,17 д.а.).