Суспільно-політична діяльність української інтелігенції в Російській імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Проаналізовано кількісно-якісний склад української інтелігенції, за яким її професійні групи розміщувалися у такому порядку: на першому місці були представники державно-поліційних, адміністративних установ, далі - освітянсько-педагогічна інтелігенція; за нею представники зайняті у лікарсько-санітарній сфері діяльності; потім фахівці “громадської і станової служби” (працівники земств); найменш чисельною групою були приватні юристи; діячі науки, літератури і мистецтва.

Отже, інтелігенція складала абсолютну й відносну більшість лише у сферах пов'язаних з громадською й становою службою, т. б. у тих, які найменше впливали на стан державних, адміністративних та інших життєво важливих справ, але генетично були прив'язані до села.

Досліджено матеріально-побутове і соціально-правове становище української інтелігенції, яке у цей період було неоднаковим: до її заможних прошарків варто зарахувати приватних лікарів та правників, більшість інженерно-технічних фахівців, вищих урядників міністерства освіти, відомих літераторів, митців тощо. Середній життєвий рівень мали учителі гімназій, більшість лікарів, професорсько-викладацький склад вищих навчальних закладів. На нижчих щаблях матеріального добробуту перебували сільські учителі, дрібні службовці, студентство та ін..

Комплекс матеріальних благ, соціальних і правових гарантій обумовили корпоративний імідж інтелігенції другої половини ХІХ - початку ХХ ст.: масову поведінку, масову психологію, загальні спільні риси портрету цього суспільного феномена.

Висвітлено, що протягом ХІХ ст. український національно-визвольний рух, пройшовши перші дві стадії своєї еволюції (наукову, культурницьку), на рубежі ХІХ - початку ХХ ст. вступив у третю стадію (політизації), в якій національна інтелігенція відігравала вже роль рушійної сили національно-визвольного руху. Проте її місце у соціальній ієрархії нації, недорозвиненість структури суспільства обумовило її недостатню чисельність і відсутність значної матеріальної бази, на відміну від заможного селянства і буржуазії, вона зуміла використати для досягнення лідерства власні переваги: освіченість, етнічну свідомість, політичний ідеалізм і радикалізм студентів - найбільш політично активної верстви того часу. І цих чинників виявилося достатньо для перетворення її в еліту, котра хоч і не могла в повні вплинути на вирішення соціально-економічних проблем, однак зуміла на певний період консолідувати народ навколо, витвореної нею національної ідеї - створення власної держави, перетворивши поняття “українська нація” з умовного на загальновизнане. При чому останнє завдяки суспільно-політичній та соціокультурній діяльності української інтелігенції стало очевидним навіть для найбільш полярних політичних сил російського суспільства - від чорносотенців до прихильників “світової єдності трудящих”.

Охарактеризовано роль інтелігенції у творенні української літератури, образотворчого мистецтва, музики, професійного театру, науковій розробці національного питання, дослідженні проблем історії, етнографії, мовознавства. Різноаспектність діяльності вітчизняної інтелігенції засвідчувала високий рівень її національної свідомості, теоретичне й практичне значення різних напрямків та форм її націокульної діяльності. Водночас, що характерно, більшість українських митців при цьому не відійшли від реалій життя, на зразок західноєвропейських декадентів, а продовжували займати активну громадянську позицію, не лише створюючи шедеври, а й поширюючи їх серед простого народу, наділяючи їх важливим соціокультурним змістом (видання пам'яток народної словесності, мистецтва, збереження в архітектурі і мистецтві національних традицій).

Важливу роль мала діяльність представників національно свідомої інтелігенції в сфері консолідації українського суспільства, подолання перешкод щодо єднання Східної та Західної України, створення Соборної Української держави. Саме ця категорія національної інтелігенції вперше взялася за подолання тих штучних бар'єрів між підросійськими українцями і галичанами, що були збудовані чужоземними імперіями. І хоча остаточно відмінностей подолати на той момент не вдалося, однак саме вплив східних українців на галичан сприяв національно-культурному відродженню на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ ст., а галицькі культурні надбання допомогли Наддніпрянській українській інтелігенції політично самоствердитися на початку ХХ ст..

З'ясовано, що українська інтелігенція, яка була змушена вирішувати національне, культурне та соціальне питання, у політичній сфері вирізнялася релятивною нечисленністю. Але за умов, коли більшість українського населення складало селянство, основна маса якого була неписьменною, соціально малорухливою, суспільна роль значно мобільнішої інтелігенції була винятковою. Однак саме її нечисленність спричиняла слабкість та недостатній вплив на соціально-політичні процеси у другій половині ХІХ ст. Як лідер нації, інтелігенція опинилася у відірваному від суспільства стані. Через низький освітній рівень селянство не могло сприйняти більшості тих заходів, які інтелігенція планувала і здійснювала на користь селянства (характерний приклад: народницькі “ходіння у народ”).

Уже на рубежі ХІХ-ХХ ст. політичний портрет української інтелігенції збагатився новими барвами й відтінками. На зміну аполітично-аморфному культурництву попередньої доби прийшли активні політичні спрямування. Радикальне крило українофілів-культурників трансформувалося у ліберально-демократичну течію, народився вітчизняний соціалізм. Молодше покоління інтелігенції, вступивши у неминучий конфлікт з аполітичним культурництвом “батьків”, виокремило з-посеред себе діячів раннього українського націоналізму. Такий розкол на “батьків” і “дітей” якнайкраще відобразив внутрішню ситуацію в українській інтелігенції на рубежі ХІХ-ХХ ст. Хронологічна обмеженість процесу її становлення як національної еліти не дозволила відбутися природному перебігу подій: старше покоління ще не вичерпало себе, а молодше вже рвалося на перші ролі на арені суспільно-політичної діяльності. З одного боку, це прискорило політизацію суспільства, адже вона одночасно охопила декілька поколінь, а з іншого, порушило його цілісність, підірвавши і до того слабкі позиції інтелігенції як єдиного, цілісного провідника нації на шляху до власної державності. На мікрорівні названі проблеми проявилися під час діяльності Державних дум, де українські делегати з різних суспільних прошарків хоч і створили власну фракцію, однак так і не зуміли перетворити її на реальну силу.

Негативне значення для зміни національно-правового статусу українських земель у складі Російської імперії мав той фактор, що інтелігенція практично одноосібно репрезентувала й політичний провід визвольного руху, й водночас головний склад його учасників. Оскільки така моностановість спричиняла слабкість руху, його недостатню національну репрезентативність, далекоглядні лідери українства докладали значних зусиль, щоб підвести під нього ширшу соціальну базу, апелюючи до українського селянства й (рідше) вітчизняного робітництва. Однак у ході цього процесу так і не було створено об'єктивного підґрунтя для власного державотворення. Конкуренцію українській інтелігенції у боротьбі за електорат створювали загальноросійські партії, передусім соціал-демократи, які апелювали до більш приземлених прагнень суспільства - вирішення соціально-економічних проблем, не зважаючи при цьому на національну проблематику. Селянство й пролетаріат швидше розглядали ідеї власної державності як можливу передумову вирішення нагальних для них економічних питань, а вже потім як форму прояву власної національної самоідентичності. Нездатність же вітчизняної інтелігенції навіть у власній державі вирішити хоча б нагальні проблеми суспільства розірвало і той нетривкий зв'язок, що виник між нею, з одного боку, та селянами і робітниками, з іншого, в першій половині 1917 р..

Відсутність демократичних інституцій, низький культурний рівень більшості населення обумовили формування ідеології месіанізму в української інтелігенції, що не дозволило досягти реальних успіхів у напрямі реформування національно-правового статусу українських земель. Утім варто констатувати значний прогрес у політичній еволюції української інтелігенції наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., збагачення її ідейного арсеналу у галузі національного питання, що активізувало пошук шляхів соціального визволення українського народу. Поступово вона перетворилася на активного учасника легальної та нелегальної політичної діяльності, створила політичні партії, організувала українську пресу. Завдяки її жертовним зусиллям так зване “українське питання” на початку ХХ ст. стало предметом уваги не лише внутрішньої, а й європейської політики.

Підсумовано, що суспільно-політична діяльність української інтелігенції в Російській імперії другої половини ХІХ ст. - початку ХХ ст., незважаючи на вищезазначені значні негативні чинники, які можна охарактеризувати як “хвороби зростання”, забезпечила досягнення головного свого здобутку - створення української модерної нації та перетворення її на самостійний культурний та політичний суб'єкт відносин, як з російським народом, так і з іншими народами Європи та світу.

Досягнутий рівень знань обумовлює необхідність поглибленої розробки такої низки проблем з історії суспільно-політичної діяльності української інтелігенції у Росії у другій половині ХІХ ст. - на початку ХХ ст.:

комплексного вивчення ролі української інтелігенції у суспільно-політичних та націотворчих трансформаціях, що сприятиме розширенню уявлень про напрямки та форми її діяльності у процесі націотворення;

дослідження взаємин між представниками української інтелігенції та національних меншин в Україні

висвітлення ролі регіональної інтелігенції у суспільно-політичному житті українських губерній Росії у другій половині ХІХ ст. - на початку ХХ ст.;

вивченню історії протистояння української інтелігенції цензурній політиці російського самодержавства у другій половині ХІХ ст. - на початку ХХ ст.

подальше дослідження життя і діяльності видатних громадсько-політичних діячів, діячів науки та мистецтва другої половини ХІХ ст. - початку ХХ ст. з подальшою переоцінкою їхньої вкладу у процес формування української нації, її утвердження серед народів світової спільноти.

Рекомендації за наслідками дослідження:

Президії Національної академії наук України, Інституту історії України НАН України приділити більше уваги дослідженню історії формування національної інтелігенції, що сприятиме більш ґрунтовному висвітленню суспільно-політичних процесів історії України другої половини ХІХ ст. - початку ХХ ст., поверненню їй незаслужено забутих імен державних, громадсько-політичних діячів, науковців, митців.

Міністерству освіти і науки України розробити і включити до навчальних планів спеціальностей “історія”, “українська мова і література” вищих навчальних закладів до дисциплін за вибором курс “Українська інтелігенція: джерела формування, етапи становлення, суспільно-політична та соціокультурна діяльність” для студентів старших курсів та студентів магістратури.

Міністерству освіти і науки України в рамках Малої академії наук забезпечити розробку учнівських науково-дослідних робіт, тематично присвячених історії національної інтелігенції, її ролі у суспільно-політичному житті України та національно-культурному відродженні української нації, вивченню діяльності її найвидатніших представників, дослідженню видатних представників інтелігенції регіонів України.

Державному фонду фундаментальних досліджень забезпечити проведення конкурсів науково-дослідних робіт, тематично присвячених історії національної інтелігенції, її ролі у суспільно-політичному житті України та національно-культурному відродженні української нації в рамках гранту Президента України для молодих вчених підтримувати проекти, метою яких є вивчення процесів у середовищі вітчизняної інтелігенції, висвітлення її невтомної та безкорисливої діяльності в ім'я добробуту та духовного зростання українського народу.

Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки під час розгляду наукових праць, висунутих на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки та Премії Президента України для молодих вчених, підтримувати наукові роботи, присвячені дослідженню ролі української інтелігенції у формуванні української модерної нації.

Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка під час розгляду творів літератури, мистецтва, публіцистики і журналістики, висунутих на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка відзначати роботи присвячені життю та діяльності видатних представників української інтелігенції, їхнього вкладу у розвиток української культури та науки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

І. Монографії:

1. Коляда І. А. Українська інтелігенція в Росії: суспільно-політична та соціально-культурна діяльність (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) / І. А. Коляда. - К.: Інститут історії України НАН України, 2010. - 400 с.

Рецензії:

Калакура Я. С. “Українська інтелігенція в Росії: суспільно-політична та соціально-культурна діяльність (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)”: рецензія на монографічне дослідження / Я. С. Калакура // Історія в школі. ? 2010. ? №5-6. - С. 62?64.

Рубльов О. С. Дослідження ролі української інтелігенції в суспільному житті й політиці Російської імперії. Рецензія / О. С. Рубльов // Директор школи, ліцею, гімназії. ? 2010. ? №3. - С. 74.

2. Загребельна Н. І. Велика війна: українство і благодійність (1914-1917 рр.) // Н. І. Загребельна, І. А. Коляда. - К.: Інститут історії України НАН України, 2006. - 193 с.

ІІ. Статті в наукових фахових виданнях:

3. Коляда І. А. Роль української інтелігенції у становленні вітчизняної періодики на початку XX ст. / І. А. Коляда // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова - К., 2004. - С. 227?232.

4. Коляда І. А. Громадсько-політична активність західноукраїнської інтелігенції у Російській імперії у роки Першої світової війни / І. А. Коляда // Наука. Релігія. Суспільство. - Донецьк, 2004. ? № 3. - С. 70?74.

5. Коляда І. А. Західні українці в Російській імперії в період Першої світової війни / І. А. Коляда // Наукові записки. [збірник наукових статей]. Серія: педагогічні та історичні науки. Вип. 55 - К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. - С. 227?233.

6. Коляда І. А. Роль української інтелігенції в формуванні української модерної нації / І. А. Коляда // Проблеми історії України XIX - початок XX ст. - Випуск VIII. - К., 2004 - С. 212?219.

7. Коляда І. А. Ідейні розмежування в українській інтелігенції під час Першої світової війни / І. А. Коляда // Проблеми історії України XIX - початку XX ст. - Вип. IX. - К., 2005. - С. 87?92.

8. Коляда І. А. Українська інтелігенція й “українське питання” в умовах Першої світової війни на сторінках преси / І. А. Коляда // Проблеми історії України XIX - початку XX ст. - Вип. X. - К., 2005. - С. 200?211.

9. Коляда І. А Українська інтелігенція і преса у боротьбі за вирішення мовного питання на початку XX ст. / І. А. Коляда // Історичний журнал. - 2006. ? № 1. - С. 80?85.

10. Коляда І. А. Козацький романтик Д. І. Яворницький / І. А. Коляда // Український історичний журнал. - 2006. ? № 1. - С. 157?165.

11. Коляда І. А. Українська інтелігенція в російському імперському суспільстві другої половини ХІХ ст. - початку ХХ ст.: теоретико-методологічні аспекти дослідження / І. А. Коляда // Бористен. - 2007. ? № 5. - С. 16?18.

12. Коляда І. А. Іван Франко про формування національної самоідентичності української інтелігенції наприкінці XIX ст. - на початку XX ст. / І. А. Коляда // Проблеми історії України XIX - початку XX ст. - Вип. XIII. - К., 2007. - С. 46?53.

13. Коляда І. А. Інтелігенція та українська ідея в російському імперському суспільстві кінця XIX - початку XX ст. / І. А. Коляда // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті: Зб. наук. пр. Вип. 5. - Д.: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2007. - С. 205?216.

14. Коляда І. А. Суспільно-політична діяльність української інтелігенції наприкінці 50-х - на початку 60-х рр. XIX ст.: причини активізації, особливості, наслідки / І. А. Коляда // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Науково-практичний збірник. ? № 5 (42) - К., 2007. - С. 124?133.

15. Коляда І. А. Українська інтелігенція: етнонаціональне самоусвідомлення. Творчість І. Нечуя-Левицького у загальноісторичному контексті другої половини XIX ст. - початку XX ст. / І. А. Коляда // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. Вип. 11. Серія: історія. - Одеса: Астропринт, 2008. - С. 21?36.

16. Коляда І. А. Роль інтелігенції у формуванні етносоціальної свідомості у XIX ст.: історіографічний аналіз / І. А. Коляда // Наукові записки. [збірник наукових статей]. Серія: педагогічні та історичні науки. Вип. LXXI (71). - К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. - С. 270?279.

17. Коляда І. А. Формування теоретико-методологічних засад історії України XIX століття: подолання стереотипу “неісторичності XIX століття” / І. А. Коляда // Історія. Філософія. Релігієзнавство. - 2008. ? № 1. - С. 51?54.

18. Коляда І. А. Інтелігенція та український рух в умовах посилення політичної реакції в Російській імперії 80-90-х рр. XIX ст. / І. А. Коляда // Проблеми історії України XIX - початку XX ст. - Вип. XIV. - К., 2008. - С. 164?173.

19. Коляда І. А. Поняття “інтелігенція”: історіософські конструкції Миколи Костомарова, Івана Франка та Михайла Драгоманова / І. А. Коляда // Історія. Філософія. Релігієзнавство. - 2008. ? № 3. - С. 11?16.

20. Коляда І. А. “Свято української інтелігенції” ? відкриття пам'ятника І. Котляревському у Полтаві 30-31 серпня 1903 р. / І. А. Коляда // Український історичний збірник, Вип. 11, 2008. - С. 140?149.

21. Коляда І. А. Модерна інтерпретація радянської концепції інтелігенції: долання соціально-історичного підходу / І. А. Коляда // Проблеми історії України XIX - початку XX ст. - Вип. XVI. - К., 2009. - С. 6?17.

22. Коляда І. А. Суспільно-політична діяльність української інтелігенції Наддніпрянської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст.: деякі аспекти періодизації історіографії проблеми / І.А. Коляда // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 6. Історичні науки: зб. наукових праць. - Випуск 7. - К.: Вид-во імені М.П. Драгоманова, 2010. - С. 188-195.

ІІІ. Публікації, які додатково відображають результати дослідження:

23. Коляда І. А. Правові аспекти благодійної діяльності української інтелігенції у роки Першої світової війни / І. А. Коляда // Юридичні читання молодих вчених: Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції 23-24 квітня 2004 р. - К., 2004. - С. 360?363.

24. Коляда І. А. Роль педагогічної преси в боротьбі за українську мову на початку XX ст. / І. А. Коляда // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість: Зб. Матеріалів VIII Всеукр. наук.-практ. конф., Київ, 12-13 травня 2005 р.; у 6-ти тт. - К., 2005. - Т. 5. - С. 164?167.

25. Коляда І. А. Декабризм та суспільні трансформації початку XIX ст. / І. А. Коляда // X Декабристські читання: Тези міжнародної науково-практичної конференції. - К., 2005. - С. 34?36.

26. Коляда І. А. Роль світоглядних трансформацій кінця XVIII - початку XIX ст. у формуванні світогляду молодого покоління дворян-декабристів / І. А. Коляда // Декабристи в Україні: дослідження й матеріали. Т. 4. - К., 2005. - С. 110?118.

27. Коляда І. А. Українська інтелігенція у боротьбі за вітчизняну пресу у роки Першої світової війни / І. А. Коляда // Педагогіка духовності: поступ у третє тисячоліття. - К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова. - К., 2005. - С. 86?90.

28. Коляда І. А. Феномен української інтелігенції підросійської України другої половини XIX ст. / І. А. Коляда // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість: Зб. матеріалів IX Всеукраїнської науково-практичної конференції “Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість”, 25-27 квітня 2006 р. - К., 2006. - С. 134?137.

29. Коляда І. А. Роль української інтелігенції Наддніпрянської України у формуванні етносоціальної свідомості у другій половині XIX ст. / І. А. Коляда // III Міжнародний науковий конгрес українських істориків “Українська історична наука на шляху творчого поступу”. Луцьк, 17-19 травня 2006 р.: Доповіді та повідомлення: В 3-х тт., Вежа, 2007. - Т. 2. - С. 89?95.

30. Коляда І. А. Поняття “інтелігенції” в самосвідомості сучасників: деякі напрямки і дослідницькі пріоритети української історіографії модерної доби / І. А. Коляда // Гуржіївські читання. Збірник наукових праць. - Черкаси, 2007. - С. 66?70.

31. Коляда І. А. Повстання Чернігівського полку (1825?1826 рр.): погляд через два століття ) / І. А. Коляда // Історія в школі. ? 2006. ? № 1. - С. 7?12.

32. Коляда І. А. Образ гетьмана І. Виговського в оцінці І. Нечуя-Левицького / І. Коляда, Ю. Макарчук // Історія в школі. ? 2006. ? № 7-8. - С. 7?10.

33. Коляда І. А. Російський революційний рух в Україні: народники (Нарис історії до 130-річчя “Чигиринської змови” 1876?1877) / І. А. Коляда // Історія в школі. ? 2006. ? № 12. - С. 15?26.

34. Коляда І. А. П. Чубинський: штрихи до історичного портрету (до 135-річчя заснування Південно-Західного Відділу Імператорського Російського Географічного Товариства) / І. А. Коляда, В. І. Милько // Історія в школі, 2008. ? № 4. - С. 12?18.

35. Коляда І. А. Південно-Західний Відділ Імператорського Російського товариства - інтелектуальний осередок національно свідомого українства 70-80 рр. XIX ст. / І. А. Коляда, В. І. Милько // Історія. Філософія. Релігієзнавство: науковий журнал / Житомирський державний університет імені Івана Франка. - Київ: Видавництво “Антросвіт”. - 2008. ? № 2. - С. 31?39.

36. Коляда І. А. Революційне народництво - “діяльність руйнівна і терористична” / І. А. Коляда, В. І. Милько // Історія. Філософія. Релігієзнавство: науковий журнал / Житомирський державний університет імені Івана Франка. - Київ: Видавництво “Антросвіт”. - 2009. ? № 1. - С. 33?40.

37. Коляда І. А. Історія України (1914?1939) в художньо-літературних образах: Методика / І. А. Коляда, Н. І. Загребельна, Н. Д. Порало. - К.: Арістей, 2004. - 272 с.

38. Реєнт О. П. Україна між світовими війнами (1914-1939). Події. Люди. Документи: Нариси історії / О. П. Реєнт, І. А. Коляда. - К.: Школа, 2004. - 544 с.

39. Виговський М.Ю. Історія України (з найдавніших часів до початку ХХ ст.). Навчальний посібник. Частина 1 / М. Ю. Виговський, І. А. Коляда, О. В. Куриленко. - К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. - 307 с.

40. Коляда І. А. Всесвітня історія ХХ століття (1900?1995): Навч. посібник / І. А. Коляда, Т. В. Ладиченко. - К.: ІЗМН, 1996. - 288 с.

41. Коляда І. А. Історія України. 9 клас: Зошит-конспект тем: Проб. Навч. посібник / І. А. Коляда, В. В. Грабовська. - К.: АСК, 1997. - 112 с.

42. Коляда І. А. Історія України: Кінець XVIII - початок XX століття. 9 клас: Навч. Посібник. Заг. ред. О. П. Реєнта / І. А. Коляда - К.: Україна, 2001. - 288 с.

43. Реєнт О. П. Історія України у 10 класі. Навчально-методичний посібник для вчителів / О. П. Реєнт, І. А. Коляда. - К.: Аконіт, 2005. - 456 с.

44. Коляда І. А. Історія України у 9 кл. Навчально-методичний посібник для вчителів / І. А. Коляда. - К.: Аконіт, 2006. - 496 с.

Размещено на Allbest.ru