Організаційно-правове забезпечення функціонування окупаційної адміністрації Райхскомісаріату "Україна"

Наукова новизна одержаних результатів окреслюється такими положеннями:

- уперше в історіографії в дослідженні здійснено спробу комплексного аналізу реалізації окупаційної політики, яка проводилася військовою та цивільною адміністрацією РКУ у всіх сферах життя суспільства;

- обрані методологічні підходи дали можливість трактувати досліджувані події крізь призму перманентного конфлікту між німецькою владою та українським суспільством у різноманітних його проявах упродовж усіх без винятку хронологічних періодів;

- вивчення проблем організаційно-правового забезпечення функціонування адміністрації РКУ дало змогу вдосконалити підходи до визначення ефективності роботи німецького управлінського апарату, зокрема, визначити чинники політичної кризи гітлерівського окупаційного режиму;

- на підставі всебічного аналізу правового поля, у якому діяла окупаційна адміністрація, набула подальшого розвитку низка теоретичних положень, що інтерпретують гітлерівську окупаційну політику як систему комплексних заходів адміністрації РКУ у сфері активної експлуатації потенціалу захопленої території, виключно силового, репресивно-карального врегулювання стосунків із місцевим суспільством, виразно закріплену в нормативних приписах.

Практичне значення одержаних результатів дослідження зумовлене його комплексним характером і відповідністю сучасним потребам суспільно-політичного розвитку України.

З перших днів військово-політичного конфлікту між Німеччиною та СРСР почала формуватися героїко-канонічна концепція війни. У ній домінували публікації з виразними воєнно-патріотичними рисами й тенденціями, тому в літературі воєнного періоду тематика окупаційного режиму займала доволі незначне місце, поступившись військовим подіям, критиці німецького мілітаризму Третього Райху Александров Г. Гитлеровская Германия лопнет под тяжестью своих преступлений / Александров Г. - М.: Воениздат НКО СССР. Главное политическое управление РККА. - 1941. - 19 с.; Александров Г.Н. Некоторые вопросы текущего момента (Вопросы заданные на собрании сормовских рабочих) / Александров Г.Н. - М.: ОГИЗ. Госполитиздат. - 1942. - 15 с.; Вышинский П.Е. Смерть фашизму / Вышинский П.Е. - М., Л.: Издательство АН СРСР. - 1941. - 24 с.; Толстой А. Почему Гитлер должен потерпеть поражение / Толстой А. - М.: ОГИЗ, Госполитиздат. - 7 с.; Ярославский Ем. Великая Отечественная война Советского народа против гитлеровской Германии / Ярославский Ем. - М.: ОГИЗ. - 1941. - 53 с.. Водночас у цей період з'являються наукові розвідки з проблем окупаційного режиму. Сутність та характер “нового порядку” в Україні, становище місцевого населення, його нещадна економічна експлуатація - таку тематичну палітру реконструйованої окупаційної реальності запропонували суспільству радянські історики О.Глухий, К.Дубина, Л.Новиченко, П.Сліпчук, З.Шульга, К.Гуров, С.Галаджиєв, О.Леонтьєв Глухий О. Німецькі фашисти - люті вороги українського народу / Глухий О. - М., 1942. - 74 с.; Дубина К. Варвари двадцятого віку. Укрвидав при ЦК КП(б)У / Дубина К. - 1942. - 16 с.; Новиченко Л. Гітлерівська кріпаччина (Про “німецьку земельну реформу” на тимчасово окупованій території України / Новиченко Л. - Саратов: Укрвидав при ЦК КП(б)У, 1942. - 20 с.; Шульга З. Боротьба українського селянства проти німецьких загарбників / Шульга З. - Уфа. АН УРСР, 1942. - 65 с.; Гуров К. Фашистський розбій на Україні / Гуров К. - М.: Политиздат, 1942. - 23 с.; Галаджиев С. Что происходит в оккупированных областях Украины / Галаджиев С. - Уфа: АН УРСР, 1942. - 26 с.; Леонтьев А. “Зеленая папка” Геринга / Леонтьев А. - М.: Госполитиздат, 1942. - 42 с. .

Першим узагальнюючим виданням із цієї теми стала книга Й.Сталіна “О Великой Отечественной войне Советского Союза”. Написана в героїко-монументальному стилі, наскрізь пронизана бравурним тоном, фактами перемог над німецькими військами, вона запрограмувала концептуальне спрямування радянської історіографії. Особливо виразно ці конструкції та методологічні підходи виявились у працях І.Мінца, І.Анісімова та Г.Кузьміна Минц И. Великая Отечественная война Советского Союза / Минц И. - 2-е изд., испр. - М., 1947. - 72 с.; Анисимов И.В., Кузьмин Г.В. Великая Отечественная война Советского Союза, 1941 - 1945 / И.В.Анисимов, Г.В.Кузьмин. - М., 1952. - 190 с. .

Українські історики в період 1945 - 1950 рр. також вивчали окупаційну проблематику. У рамках Комісії з історії Великої Вітчизняної війни в Україні АН УРСР було започатковано напрям досліджень під назвою “Німецько-фашистський окупаційний режим на території УРСР (1941 - 1944)”.

Таким чином, у перші післявоєнні роки було закладено підвалини для формування специфічної, суціль ідеологізованої версії війни, окупаційний сегмент якої ґрунтувався на таких конструкціях: а) політичний та соціальний устрій СРСР мав бути знищений, а територія країни підлягала колонізації; б) дії керівництва Третього Райху мали ознаки геноциду; в) у роботі окупаційних органів влади брали участь “вороги народу” та представники колишніх “експлуататорських класів”; г) окупація передбачала економічне пограбування та експлуатацію населення країни, позбавлення народу прав і свобод.

Певні зміни у вивченні окупаційного режиму відбулися в 60 - 80 рр. ХХ ст., хоча багато сторінок минулого так і залишилися не розкритими. М.І.Супруненко в узагальнюючій праці “Україна у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу (1941 - 1945)” стисло схарактеризував гітлерівський окупаційний режим, адміністративно-територіальне облаштування ним загарбаних територій, злочинні дії німецької адміністрації.

У фундаментальному 12-томному виданні “Історія Другої світової війни. 1939 - 1945” поміж інших проблем розглядалась і окупаційна політика гітлерівців та створений ними апарат управління. Але структура окупаційних органів влади була окреслена досить схематично, без заглиблення в їх організаційну структуру, службову компетенцію німецьких управлінців тощо.

У 60-х рр. ХХ ст. було видано ще кілька узагальнюючих монографій, серед яких варто відзначити 6-томну “Історію Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941 - 1945”. Більш розгорнуті порівняно з іншими виданнями характеристики окупаційного режиму та плани гітлерівського керівництва щодо поведінки на захоплених територіях містяться в кількох томах монографії. Автори розглядають принципи та підходи керівництва Райху до організації окупаційного апарату влади. “Новий порядок” називався “військово-каторжним”, із відновленням елементів буржуазно-поміщицької системи.

У 60-х рр. ХХ ст. з'явилася низка монографій, у яких висвітлювалося соціально-економічне становище українського селянства в період окупації. Серед них слід згадати працю С. Лаути “Колгоспне селянство України в роки Великої Вітчизняної війни”. Автор схарактеризув грабіжницьку політику окупаційної адміністрації щодо сільського населення, проаналізував питання господарської діяльності окупантів та запровадженої системи оподаткування.

Дещо повнішою у фактологічному плані є праця Ю.В.Арутюняна “Радянське селянство в роки Великої Вітчизняної війни”, у якій автор визначив форми і методи, що застосовувались окупаційною адміністрацією у сфері сільського господарства, зокрема збереження колективних форм господарювання.

Одним із видань, матеріали якого вирізнялися концептуальними оцінками окупаційного режиму, стала збірка доповідей на Міжнародній конференції з історії руху Опору (м. Карлові Вари, Чехословаччина, вересень 1963 р.) під назвою “Німецько-фащистський окупаційний режим (1941 - 1944)”. У виданні в загальних рисах схарактеризовано організаційну структуру органів управління РКУ, розглянуто кризу нацистського окупаційного режиму.

Певні підсумки радянської історіографії 60 - 70-х рр. ХХ ст. відображено в академічних виданнях, присвячених гітлерівській окупації СРСР та боротьбі народу проти зовнішніх агресорів. При цьому висвітлення діяльності окупаційної адміністрації залишилося на попередньому рівні История Великой Отечественной войны Советского Союза 1941 1945 гг. - В 6-ти т. [Ред. комиссия: Поспелов П.Н. (пред.) и др.] - М.: Воениздат, 1960 -1965; История второй мировой войны, 1939 -1945. - В 12-ти т. [Гл. ред. комиссия: А.А.Гречко (предс.), П.А.Жилин (зам. предс.), Е.М.Жуков (зам. предс.), Г.А.Арбатов и др.] - М.: Воениздат, 1973 -1982; История Коммунистической партии Советского Союза. - В 6-ти т. [Главн. редакция: П.Н.Поспелов (предс.) и др.] - Т. 5. - Кн. 1: Коммунистическая партия накануне и в годы Великой Отечественной войны, в период упрочнения и развития социалистического общества (1938 - 1958 гг.). Книга первая (1938 - 1945 гг.) [Ред. тома: Ю.П.Петров, В.С.Зайцев (рук.), Б.С.Тельпуховский и др.] - М.: Политиздат, 1970. - 732 с.; История СССР с древнейших времен до наших дней. - В 12-ти т. - Т. 10: Советский Союз в годы Великой Отечественной войны 1941 - 1945 [П.С.Болдырев, М.Г.Брагин, В.Н.Евстигнеев и др.; ред. коллегия: А.С.Самсонов (отв. ред.) и др.] - М.: Наука, 1976. - 727 с.; Історія Української РСР. - Т. 7: Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу (1941 - 1945) [ Редколегія тому: В.І.Клоков (відповідальний редактор), М.М.Дятленко, В.С.Коваль, П.Т.Тронько та ін.] - К.: Наукова думка, 1977. - 536 с. .

Серед масиву літератури, присвяченої гітлерівському окупаційному режиму, вигідно вирізняються напрацювання М.В.Коваля, В.І.Кучера та В.С.Коваля. Роботи вчених стали вагомим досягненням історичної науки.

Так, М.В.Коваль у праці “Боротьба населення України проти фашистського рабства” досить ретельно реконструював форми і методи, які застосовувалися гітлерівцями в процесі практичної реалізації завдань щодо експлуатації ресурсів України, схарактеризував систему каторжної праці. Розглядаючи рух Опору, що розгорнувся на окупованій території, В.С.Коваль у роботі “Подвиг народний. Україна у Великій Вітчизняній війні” зупинився на характеристиці гітлерівського окупаційного режиму, виділяючи цю проблему в окремий розділ монографії. Автори монографії “Народна війна в тилу фашистських окупантів на Україні” приділили певну увагу політичному й соціально-економічному становищу населення, інтерпретували окупаційний режим як знаряддя злочинних планів гітлерівців. У праці характеризується процес організації німецького апарату влади, “окупаційне законодавство” та судочинство.

Діяльність окупаційної адміністрації у сфері врегулювання соціально-економічних відносин розкрита у праці М.М.Загорулька та А.Ф.Юденкова “Крах плану “Ольденбург”. Саме в ній знайшлося місце для аналізу функціонування окупаційної влади в соціальній та економічній сферах.

Розкриттю механізмів знищення мільйонів радянських громадян та військовополонених, ідеологічній основі каральних заходів присвятила свою монографію “Фашистський геноцид на Україні (1941 - 1944)” Т.Першина. Дослідниця наповнила змістом поняття “геноцид” через конкретизацію масових убивств людей, схарактеризувала нормативну базу, на основі якої проводилися репресивно-каральні дії окупаційної адміністрації.

Таким чином, із кінця 50-х до середини 80-х рр. ХХ ст. тривав другий історіографічний етап вивчення проблем функціонування окупаційної адміністрації РКУ. Підставою для такої періодизації цього історіографічного сегмента стала відсутність серйозних змін, у першу чергу - у царині методологічних пошуків радянських істориків.

Лише наприкінці 80-х - на початку 90-х рр. ХХ ст. у радянській історіографії почали формуватися нові концептуальні підходи до вивчення окупаційної доби. Перші паростки переосмислення історії війни та окупації формувалися в контексті горбачовської “перебудови”.

Непростий шлях до нових поглядів та оцінок пролягав через численні дискусії, спричинені публікаціями в засобах масової інформації. У науковому просторі почала з'являтися “діаспорна” література. Усі ці чинники в поєднанні з ослабленням партійного монополізму поступово призводили до появи нових тенденцій в інтерпретації воєнної доби.

Помітний вплив на процес становлення нової концепції війни та окупації, формування україноцентричного підходу здійснили праці М.В.Коваля “Україна у Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939 - 1945). Спроба концептуального бачення” та “Україна: 1939 - 1945: Маловідомі і непрочитані сторінки історії”. Не завжди послідовні й довершені погляди одного із провідних вітчизняних фахівців на події воєнної доби заклали підвалини нової дослідницької парадигми.

З початку 90-х рр. ХХ ст. у поле зору дослідників нарешті почали потрапляти проблеми, які ніколи не розглядалися радянською історіографією. У працях нового історіографічного періоду створення та функціонування німецької управлінської системи на теренах РКУ та правового становища місцевого населення починають розглядатися як спеціальний предмет, а також вивчаються в контексті інших досліджень.

Розгорнута характеристика німецького окупаційного режиму в Україні подана В.Кучером у одному з розділів 6-томної монографії “Політична історія України ХХ ст.”. У монографії В.Кучера та О.Потильчака “Україна 1941 - 1944: трагедія народу за фасадом Священної війни” розглянуто апарат влади як інструментарій окупаційної політики.

О.Лисенко в розділі “Система управління окупованими територіями України (1941 - 1944 рр.)” колективної монографії “Історія державної служби України” подає систему адміністративно-територіального облаштування РКУ, характеризує структуру органів управління. Основні результати напрацювань О.Лисенка, Т.Першиної й автора реферованої дисертації викладені в розділі “Система управління окупованими територіями” праці “Історія Другої світової війни: погляд з ХХІ століття”.

На якісно новому теоретико-методологічному рівні інтерпретуються питання нормативного супроводу репресивно-каральних заходів окупаційних органів. Серед праць цього тематичного напряму назвемо розділ “Друга світова війна як новий вимір терору та тероризму” колективної праці “Політичний терор і тероризм в Україні”, який належить О.Лисенку та Т.Вронській. У монографіях А.Чайковського “Невідома війна: (Партизанський рух в Україні 1941 - 1944 рр. мовою документів, очима історика)”, А.Кентія та В.Лозицького “Війна без пощади і милосердя: Партизанський фронт у тилу Вермахту в Україні (1941 - 1944)” розглядаються організаційні засади ведення поліційних протипартизанських дій з боку окупаційної влади.

У монографії В.Орлянського й О.Тадеєва “Місцеві органи управління в період німецької окупації на Запоріжжі (1941-1943 рр.)” розкриваються основні напрями функціонування місцевих органів влади, які, як вважають автори роботи, мали статус самоврядних адміністративних одиниць.

У монографії “Економічна експансія третього рейху в Україні” І.Вєтров визначає заходи гітлерівського керівництва в аспекті налагодження економічного життя в Україні, умови праці, форми експлуатації трудових ресурсів.

Політику окупаційних структур щодо неповнолітніх громадян України, а також організаційні форми функціонування освітніх установ охарактеризував Г.Голиш у монографії “У вирі війни. Становище неповнолітніх громадян України в 1941 - 1945 рр.”.

Перспективний напрям сучасних досліджень становлять розвідки із соціально-економічної політики окупаційної адміністрації у сфері сільського господарства, який розробляється О.Перехрестом.

У праці К.Курилишина “Українське життя в умовах німецької окупації (1939 - 1944 рр.): за матеріалами україномовної легальної преси” здійснено спробу системного аналізу становища місцевого населення України та окупаційної політики німецької адміністрації.

В.Ревегук висвітлює регіональні особливості нацистського окупаційного режиму, запровадженого на теренах Полтавщини. Результатом досліджень стала монографія “Полтавщина в роки Другої світової війни (1939 - 1945)”.

Свідченням зростаючого інтересу до проблем окупаційного минулого стала поява цілої низки кандидатських дисертаційних досліджень. П.Рекотов проаналізував німецьку управлінську систему, створену на теренах України, зміст і наслідки її функціонування для українського суспільства. О.Потильчак простежив шляхи та засоби експлуатації трудових ресурсів України, місце і роль окупаційних органів влади в реалізації планів гітлерівців. М.Михайлюк присвятила своє дослідження аналізу засобів гітлерівського агітаційно-пропагандистського впливу на українське суспільство. І.Спудка розглянула окупаційну політику в соціокультурній сфері. У центрі уваги І.Перехрест перебували основні напрями діяльності адміністрації РКУ в медико-санітарній сфері. Організаційні форми воєнізованих поліційних формувань, створених на теренах РКУ, вивчав І.Дерейко. І.Іваньков проаналізував діяльність управлінських структур, які відповідали за реалізацію планів німецької колонізації на окупованих територіях України. Соціальні та правові виміри повсякдення українського села періоду окупації вивчав Т.Нагайко. Н.Глушенок відтворила основні етапи аграрних перетворень в українському селі. В.Удовик встановив особливості окупаційного режиму на теренах генеральної округи “Київ”. Т.Пастушенко висвітлила процес використання примусової праці “остарбайтерів” із Київщини. В.Гінда розглянув стан освіти в роки окупації на прикладі генеральної округи “Житомир”. Проблеми функціонування Київської міської управи в контексті соціальних аспектів життя місцевого населення перебували в центрі уваги Т.Заболотної.

Отже, у сучасній історичній науці окреслилася стійка зацікавленість функціонуванням нацистського окупаційного режиму в Україні. Ця проблема вже перетворилася на самостійний напрям наукового пошуку.

Під особливим кутом зору розглядав нацистську окупацію України представник української наукової діаспори В.Косик. Висвітлюючи наміри Німеччини в особі А.Гітлера щодо майбутнього політичного устрою України в монографії “Україна і Німеччина у Другій світовій війні”, дослідник довів відсутність планів створення української державності в будь-якій формі, оскільки для реалізації своїх амбітних намірів Німеччині були потрібні не суверенні держави, а лише промислово-сировинні ресурси.

Про особливості організації окупаційного управлінського апарату на захоплених територіях України йдеться у праці “Україна: історія” іншого відомого вченого діаспори - О.Субтельного. Він звертає увагу на позицію А.Розенберга, який припускав можливість створення українцями власної держави, що мала перебувати під опікою Німеччини.

Концептуальною за своєю основою є книга російського дослідника М.Семиряги “Колабораціонізм. Природа, типологія і прояви в роки Другої світової війни”. У праці знайшлося місце для аналізу планів керівництва Райху щодо України, розчленування її території.

В.Ковальов предметом свого наукового пошуку також обрав тему колаборації. У книзі “Нацистська окупація і колабораціонізм у Росії” розглядаються окремі аспекти функціонування окупаційних органів влади, вказуються причини співпраці радянських громадян з окупантами.

У праці “Спецслужби Третього Райху” С.Чуєва аналізується функціонування німецьких та місцевих поліційних формувань на окупованих територіях, розглядається їх структура та службові повноваження.

Здійснюючи огляд зарубіжної історіографії, слід зазначити, що вона пройшла власний шлях в інтерпретації подій окупаційного минулого. Зарубіжні дослідники аналізували окупаційний режим з інших, менш ідеологізованих позицій, які фактично заперечували офіційну радянську концепцію війни. Так, монографія А.Далліна “Німецьке правління в Росії” не лише справила визначальний вплив на тогочасну зарубіжну історіографію, а й продовжує впливати на сучасні концепції, які формуються в середовищі українських науковців. Провідною тезою в запропонованій дослідником реконструкції окупаційного режиму стала непослідовність та непродуманість заходів влади у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

В.Краль у праці “Злочин проти Європи” характеризує хижацьку сутність окупаційного режиму, створеного відповідно до установок вищого керівництва Третього Райху. Участі німецької армії в реалізації злочинної окупаційної політики Райху присвячене фундаментальне дослідження німецького історика Н.Мюллера “Вермахт та окупація”. У.Ширер у двотомнику “Злет і падіння Третього Райху” проаналізував плани нацистів щодо розподілу захопленої радянської території, простежив елементи заздалегідь спланованого проти народів СРСР терору, заходи окупаційної адміністрації з організації економічної експлуатації ресурсів окупованої країни. Умовам життя цивільного населення в окупованій Україні присвячене дослідження К.Беркхофа “Життя та смерть на Україні в роки нацистського правління”. Автор праці прагне простежити за стосунками між окупаційною владою і місцевим суспільством, показує низку управлінських заходів адміністрації РКУ в репресивній сфері.

Функціонування закладів освіти на теренах РКУ розглядає німецька дослідниця Б.Єржабкова. Автор монографії “Шкільна справа та шкільна політика в рейхскомісаріаті “Україна” (1941 - 1944) у світлі німецьких документів”, не лише розглядає “освітянську тематику”, а й приділяє значну увагу німецькій окупаційній політиці щодо України.

Отже, історіографічний огляд дає підстави стверджувати, що іманентною рисою радянської історичної науки слід вважати героїко-канонічну версію війни, у якій функціонування гітлерівського окупаційного режиму здебільшого посідало опосередковане іншим предметом досліджень місце.

Продуктивними зусиллями у вивченні цієї теми відзначається західна історична наука, представники якої створили концепцію “втрачених можливостей”, відповідно до якої невдачі гітлерівського окупаційного режиму пояснювалися недолугою та непродуманою політикою керівників Третього Райху щодо України, спричиненою нацистською ідеологією з її расизмом і трактуванням ненімецьких етносів як “недолюдей”.

Водночас проведений аналіз змістової частини напрацювань вітчизняної та зарубіжної історіографії дозволяє констатувати відсутність комплексних досліджень організаційно-правового та нормативного забезпечення функціонування окупаційної адміністрації РКУ і правового становища всіх категорій місцевого населення. У відомих на сьогодні працях лише частково розглянуто адміністративно-територіальний устрій РКУ та військової зони окупації, заходи в окремих сферах соціально-економічного життя підокупаційного суспільства. Детального вивчення потребує управлінська система всіх рівнів, створених на теренах РКУ, механізми службової взаємодії між органами та установами окупаційної адміністрації, повноваження, надані їм для виконання поставлених завдань, правовий статус місцевого населення окупованих територій.

Підрозділ 1.2 “Джерельна база дослідження” присвячено характеристиці емпіричної основи праці. Основний масив інформації, залученої до написання роботи, становили архівні матеріали з фондів Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (далі - ЦДАВОУ), Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГОУ), Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ) та обласних державних архівів, Державного архіву Вінницької області (ДАВО), Державного архіву Волинської області, Державного архіву Дніпропетровської області (ДАДО), Державного архіву Житомирської області (ДАЖО), Державного архіву Запорізької області (ДАЗО), Державного архіву Київської області (ДАКО), Державного архіву Кіровоградської області, Державного архіву Миколаївської області (ДАМО), Державного архіву Полтавської області (ДАПО), Державного архіву Рівненської області (ДАРО), Державного архіву Херсонської області (ДАХО), Державного архіву Черкаської області (ДАЧО).

З метою з'ясування принципів організаційно-правового забезпечення діяльності органів управління РКУ та генеральних комісаріатів, підходів нацистського керівництва до побудови організаційної структури органів управління РКУ, їх службової компетенції, стосунків із вищими органами влади Третього Райху та підлеглими інстанціями було опрацьовано документи центральних німецьких владних інституцій РКУ. Найбільша їх кількість зберігається у фондах: 3206 “Райхскомісаріат “Україна”; КМФ-8 “Колекція мікрофотокопій документів німецько-фашистської окупаційної адміністрації і командування Вермахту, що діяли на тимчасово окупованих східних територіях”; 2077 “Генерал-комісар Волині і Поділля” у ЦДАВОУ.

Документи центральних німецьких органів влади, поза сумнівом, є одним із найцінніших, інформаційно насичених оригінальних джерельних масивів. Вони є системними, дозволяють скласти чіткі й конкретні уявлення про характер і спрямування гітлерівського окупаційного режиму. Інформація, що міститься в документах центральних відділів РКУ, дає можливість проаналізувати їх діяльність за інституційними та правовими ознаками.

Певну роль у реалізації завдань дослідження відігравали документи, що перебувають на зберіганні у фондах ЦДАГОУ. Насамперед це фонд 1 “Центральний комітет Комуністичної партії України” та фонд 57 “Колекція документів з історії Комуністичної партії України”. Більшість документів фонду 1 становлять доповідні записки партійних органів про становище на окупованій території, розпорядження окупаційних органів влади, що дозволяють розкрити методи та механізми функціонування її установ.

Значну частину документів виявлено в обласних архівах України. Здебільшого це фонди, створені з документів генеральних комісаріатів, штадткомісаріатів та гебітскомісаріатів. Ознайомлення із цим масивом дало змогу наповнити конкретними фактами теоретичні положення, реконструювати організаційну структуру та службову компетенцію окупаційної адміністрації, взаємодію з органами місцевого управління та поліційними формуваннями, висвітлити практично всі напрями окупаційної політики.

У Державному архіві Волинської області фонд Р-2 “Луцький окружний комісаріат” сформований із документів як цивільних, так і військових органів влади. У них викладено заходи військової та цивільної адміністрації щодо налагодження місцевої управлінської системи.

Накази, постанови німецьких органів влади та Дніпропетровської міської управи, які врегульовували повсякденне життя окупованого міста, виявлено у фонді Р-2567 “Дніпропетровський штадткомісар, м. Дніпропетровськ”, Р-2281 “Генеральний комісаріат м. Дніпропетровськ”.

У дослідженні використані документи фонду Р-2499 “Лохвицький гебітскомісаріат” (ДАПО), на основі яких з'ясовувалися такі аспекти теми: особливості застосування трудового законодавства для громадян окупованих областей та німецьких службовців; трудові правовідносини осіб, які перебували на службі в установах гебітскомісаріатів; конкретні заходи у фінансово-економічній, податковій та побутовій сферах; покарання тих, хто відмовлявся виконувати розпорядження гебітскомісара щодо трудової повинності.

Використання справ фонду Р-1824 “Херсонський окружний комісар (гебітскомісар)” сприяло встановленню особливостей кадрового забезпечення німецьких органів влади, порядку відновлення роботи поштової служби, засобів зв'язку, кур'єрської служби, участі служб генерального комісаріату в боротьбі з партизанським рухом, вимог щодо правил поведінки з місцевим населенням різних національностей, організації порядку службового діловодства.

Внутрішньоорганізаційна структура гебітскомісаріатів, кількісні параметри особового складу визначалися за документами фонду Р-2494 “Кіровоградський гебітскомісаріат” відповідного обласного архіву.

Організаційні підходи німецької окупаційної адміністрації до побудови місцевих судових органів, вимоги до осіб, які займали відповідні посади в юридичних службах, організація службового діловодства в канцелярії гебітскомісаріату віддзеркалюються в документах фонду Р-1152 “Житомирський гебітскомісаріат” (ДАЖО).

Особливості фіскальної політики військових комендатур, порядок сплати податків та зборів, організації посівних робіт вивчалися на за допомогою матеріалів фонду Р-2293 “Місцева комендатура № 794” (ДАДО).

За документами фонду Р-1433 “Запорізька міська управа” (ДАЗО) аналізувалися організаційно-розпорядчі документи польової комендатури № 679, що дислокувалася на цій території. Із фонду Р-1435 “Запорізький штадткомісаріат” використовувалися нормативні документи фельдкомендатури та ортскомендатур за 1942 р.

Накази й розпорядження, які містяться у фонді Р-1432 “Місцева комендатура, м. Миколаїв” (ДАМО), ілюструють окупаційну політику військових установ з 1941 р. до 1943 р.

З-поміж документів фонду Р-2281 ”Генеральний комісаріат м. Дніпропетровськ” (ДАДО) використано накази та донесення жандармерії, на основі яких розкриваються напрями діяльності жандармських постів. Функціонування жандармерії РКУ, її службову компетенцію, кількісний склад, особливості проведення репресивно-каральних, оперативно-розшукових та слідчих дій висвітлюють матеріали фондів Р-1452 “Ружинський гебітскомісаріат”, Р-1511 “Коростенський гебітскомісаріат” (ДАЖО), Р-2733 “Фастівська жандармерія” (ДАКО).

Діяльність польової жандармерії, службову компетенцію цього органу комендатур Вермахту відображено у справах фонду Р-5728 “Німецька польова жандармерія, м. Мелітополь Запорізької області” (ДАЗО).

З'ясування особливостей функціонування органів, які виконували поліційні функції, здійснювалося на основі фондів Р-2443 “Васильківська Українська охоронна поліція, м. Васильків Київської області”, Р-4437 “Володимирська районна поліція м. Києва”, Р-4444 “Кущова поліція, с. Яцьки Васильківського району Київської області” (ДАКО), Р-41 “Поліція в м. Рівне, Рівненської області” (ДАРО), Р-2705 “Онуфріївська районна українська допоміжна поліція охорони порядку” (Державний архів Кіровоградської області), Р-48 “Черкаська українська охоронна поліція”, Р-1350 “Чигиринська районна охоронна поліція” (ДАЧО).

Ще одну важливу групу архівних джерел, на основі аналізу якої визначався алгоритм функціонування місцевих органів управління та відповідних поліційних формувань, становлять документи, що зберігаються в ГДА СБУ. Передусім до них належать матеріали фонду 6 “Архівно-кримінальні справи на реабілітованих громадян” та фонду 5 “Архівно-кримінальні справи”. Особливістю документів останнього архівного фонду є те, що вони містять матеріали щодо громадян, які вчинили реальні злочини в роки нацистської окупації і не були реабілітовані.

У фондах кількох обласних архівів України зберігаються документи органів обласного управління. Найбільш інформаційно насиченим є фонд Р-1311 “Вінницька обласна управа” (ДАВО). Але і в державних архівах Волинської, Кіровоградської, Рівненської та Житомирської областей виявлено чимало відповідних документів. Цей комплекс джерел використовувався для з'ясування місця й ролі органів обласного управління у здійсненні окупаційної політики періоду 1941 - початку 1942 рр.

Одним із найбільших інформаційних масивів, у яких характеризуються різні напрями функціонування окупаційних органів влади - від карально-репресивних до господарсько-економічних, - виступають документи органів місцевого управління. У дослідженні використано матеріли 38 таких фондів.