Організаційно-правове забезпечення функціонування окупаційної адміністрації Райхскомісаріату "Україна"

У підрозділі 8.4 “Цивільно-правовий статус місцевого населення РКУ” встановлено, що досить тривалий час в РКУ продовжувало застосовуватися радянське цивільне право. Лише з 12 січня 1943 р. почали діяти “Правила для тимчасового врегулювання особистого, сімейного і спадкового права в Райхскомісаріаті “Україна”. Цей нормативний акт урегульовував правовідносини щодо встановлення дієздатності, порядку спадкування майна. У цивільному праві окупаційної доби продовжував залишатися регуляторний механізм визначального для людини інституту власності, хоча майно держави, громадських та кооперативних структур перейшло у власність Третього Райху.

Однією з іманентних рис окупаційного режиму стало економічне пограбування місцевого населення. Вилучення належного громадянам особистого майна було звичним соціально-побутовим явищем тогочасного життя. Однак свавільні вчинки представників органів місцевого управління та поліції, як правило, підлягали покаранню з боку німецьких управлінців. Цим самим німецькі адміністратори намагалися показати свою лояльність і справедливість, готовність до захисту майнових прав та інтересів населення, а також своє монопольне право на реквізиції.

У перші дні гітлерівської окупації з ініціативи населення, постраждалого від дій радянської влади, здійснювався певний перерозподіл власності, який був припинений розпорядженнями німецьких управлінців. Лише в другій половині 1942 р. в ряді областей, які перебували під юрисдикцією військової адміністрації, розпочався процес передачі частки майна до рук попередніх власників. Об'єктами власності були насамперед земля та будинки.

Підходи окупаційної адміністрації до забезпечення вільного обігу об'єктів цивільного права були однозначно обмежувальними: по-перше, значна частина речей була суттєво обмежена та заборонена до вільного обігу, по-друге, влада поступово застосовувала обмежувальні заходи щодо вільного обігу практично всіх об'єктів цивільного права.

Сімейні правовідносини аналізуються в підрозділі 8.4 “Сімейно-правові відносини місцевого населення РКУ”. Певний час фактичні сімейні відносини у площині офіційних змін цивільного стану складалися поза втручанням державних інститутів, і лише потім розпочалася їх фіксація, а невдовзі й безпосереднє правове регулювання.

Правове регулювання укладання шлюбу здійснювалось з ініціативи органів місцевого управління. Лише 11 травня 1942 р. вийшла постанова райхскомісара “Про тимчасове впорядкування шлюбу і розірвання шлюбу”, у якій було збільшено шлюбний вік до 21 року без урахування статевої різниці.

Особлива процедура укладання шлюбу, зокрема, публічне оголошення свідчить про прагнення окупаційної адміністрації виявити расових та політичних ворогів Третього Райху. Якщо чиновник мав хоч якісь сумніви у припустимості укладання шлюбу, він зобов'язувався звернутися до гебітскомісара, який і ухвалював остаточне рішення. Розірвання шлюбу відбувалося винятково в судовому порядку.

Функціонування освітніх установ, закладів соціального забезпечення розглядається в підрозділі 8.5 “Правове врегулювання соціальної сфери”. Одним із засобів досягнення мети окупації стала деградація українського народу, інтелектуальний рівень якого мав забезпечити виконання ним важкої фізичної роботи. Відповідно до цього й створювалася системи освіти “для українців”. Водночас восени 1941 р. завдяки українській інтелігенції спостерігалися окремі явища відродження освітніх закладів. На початку 1941 р. ці освітні заклади були закриті. Натомість створювалися народні школи, які давали лише початкову освіту. Поразки 1941 - 1942 рр. на фронтах війни, необхідність підготовки кваліфікованих спеціалістів для промисловості і сільського господарства стали причиною відкриття закладів професійної освіти.

Окупаційна адміністрація у своїй практичній діяльності відчула проблему соціального забезпечення тієї частини місцевого населення, яка не могла самостійно себе утримати. Основним принципом, яким керувалися німецькі управлінці у своїй соціальній політиці, стало національне походження місцевих мешканців, тому, етнічні німці отримали привілейоване становище, а євреї та роми були позбавлені цього права.

Нормативними актами райхскомісара передбачалося надання мінімальної соціальної допомоги особам, які її потребували. Проте виплат, які надавалися цим людям, не вистачало на необхідніше. Фактично особи, які не працювали, були приречені на поступове вимирання. До того ж, їх утримання покладалося на органи місцевого управління, які також не мали відповідних матеріальних ресурсів. Працююче населення забезпечувалося мінімальним набором харчів.

Одним із засобів надання допомоги нужденним категоріям населення стали громадські організації, створення яких було санкціоноване німецькою стороною. Ці інституції репрезентують товариства взаємодопомоги. Участь у них була добровільною, а підпорядковувалися вони відділам соціального забезпечення районних управ, які й контролювали їхню діяльність.

При створенні закладів охорони здоров'я окупаційна адміністрація керувалася принципом першочергового медичного забезпечення складу формувань і служб Вермахту, німецьких службовців цивільної адміністрації РКУ та поліційних формувань, керівного складу органів місцевого управління. Аналогічні підходи домінували і щодо місцевого населення, яке розподілялося при цьому на національні групи. Передбачалося створення медичних закладів, які надавали стаціонарну та амбулаторну допомогу. Водночас ці заходи не підкріплювалися матеріально-технічним забезпеченням, що унеможливлювало проведення повноцінного лікування та профілактики захворювань.

У висновках сформульовано теоретичні положення й узагальнення, результати дисертаційного дослідження:

1. Унаслідок проведеного дослідження встановлено, що все ще залишається недостатньо дослідженою ціла низка аспектів гітлерівського окупаційного режиму, що постав на теренах РКУ, зокрема інституційно-правового змісту. Радянська історіографія в силу різних причин не виділяла цю проблему в окремий напрям комплексних наукових досліджень. Відомі на той час розвідки реалізовувалися в дусі героїко-канонічної концепції історіографії Другої світової війни.

На зарубіжні дослідження цього періоду впливали ідеологічні й зовнішньополітичні чинники, атмосфера “холодної війни” та інші аспекти глобального протистояння двох політичних систем. Більшість праць були виконані в руслі концепції “втрачених можливостей”, сформульованої А.Далліном. Праці сучасних істориків при висвітленні особливостей окупаційного режиму в Україні переповнені тими ж інтерпретаційними підходами. Теорії “втрачених можливостей” чи “готовності до співпраці” все ж не здатні пояснити всієї палітри явищ і процесів, що відбувалися в окупаційний період. Донині відсутні комплексні дослідження організаційно-правового забезпечення функціонування адміністрації РКУ та правового становища місцевого населення.

2. Існуюча джерельна база (архівні документи, друковані матеріали, українська преса окупаційного періоду, мемуари та спогади очевидців) дозволила всебічно вивчити проблему організаційно-правового забезпечення функціонування окупаційної адміністрації РКУ.

Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять теоретичні напрацювання провідних істориків, юристів, політологів, філософів, котрі вивчають природу та конкретні напрями окупаційної політики, яка здійснювалась на теренах України впродовж 1941 - 1944 рр. В основу дослідницького інструментарію автора були покладені принципи історизму, об'єктивності та системності, а також комплекс загальнонаукових, міждисциплінарних та історичних методик (історичної реконструкції, порівняльний). У дослідженні використовувався комплекс методів різних рівнів, сфер дії, спрямованості, які застосовувалися з урахуванням конкретних умов, мети і підпорядкованих їй завдань. Поряд із прийомами формальної логіки (аналіз, синтез, індукція і дедукція) залучався оперативний інструментарій різних наукових дисциплін.

3. Модель облаштування захоплених Третім Райхом земель обумовлювалась ідеологією нацизму, в основі якого перебувала ідея расистського антисемітизму. Незважаючи на певні протиріччя в “українському питанні”, які існували серед керівництва Райху, доля українських земель та місцевого населення була однозначною: їх чекали масована німецька колонізація, тотальна ліквідація політичних ворогів та деінтелектуалізація. Плани А.Гітлера передбачали повне знищення державності завойованих народів та відмову їм у створенні власної політичної системи. На місці колишніх радянських республік мали постати райхскомісаріати, які являли собою окупаційні адміністративно-територіальні утворення, позбавлені будь-яких ознак державності.

Водночас у середовищі нацистських керівників існували й інші, більш прагматичні підходи щодо майбутнього облаштування окупованих територій. Їх репрезентував А.Розенберг, призначений керівником Райхсміністерства східних окупованих територій. На його думку, майбутня Українська держава мала перебувати під контролем Німеччини та набувала суто формальних ознак незалежності, виконуючи основне стратегічне завдання на Сході, що полягало у стримуванні Росії. Ставлення до місцевого населення мало бути лояльним, окрім євреїв, які підлягали фізичній ліквідації. А.Розенберг пропонував здійснювати диференційований підхід до народів, які мешкали на захоплених територіях, проте ці плани не були підтримані А.Гітлером та його оточенням.

4. Керівництвом Райхсміністерства східних окупованих територій та РКУ було розроблено конкретні плани щодо створення управлінської системи на теренах України. Країна повинна була стати невичерпним джерелом робочої сили та забезпечувати Третій Райх і Вермахт усім необхідним для переможного завершення військової кампанії. Усі владні повноваження належали німцям. Представники місцевого населення допускалися до участі в роботі лише органів місцевого управління, які діяли під суворим контролем німецьких службовців та могли зайняти певні другорядні посади в німецьких органах влади.

Основними принципами, якими керувалися представники окупаційної адміністрації, стали мінімізація управлінських витрат та максимальна ефективність діяльності адміністративного апарату, безапеляційність, суворість та безжалісність у спілкуванні з підкореним народом, використання його потенціалу виключно для потреб Райху, досягнення поставлених завдань будь-якими засобами, високий рівень самостійних дій німецьких місцевих управлінців, виправдання можливих помилок нагальною потребою і необхідністю діяти задля перемоги. Водночас на противагу Е.Коху А.Розенберг пропонував проводити більш лояльну лінію поведінки до окупованих народів, що, утім, не призвело до жодних наслідків.

5. Для управління захопленими територіями було створено Райхсміністерство східних окупованих територій, до складу якого увійшов РКУ. У свою чергу він поділявся на генеральні округи, а ті - на гебітскомісаріати (штадкомісаріати). Гебітскомісарам належали практично всі владні повноваження, що поширювалися на підконтрольну їм територію. Поза їх контролем перебували лише органи поліції безпеки та СД. У складі органів управління РКУ перебували тимчасові інституції, зокрема, головні комісаріати та зовнішні представництва відділів генеральних комісаріатів та гебітскомісаріатів.

Адміністративний апарат РКУ базувався на 4 головних управліннях: центральному, політичному, господарському й технічному. Центральне управління мало 9 відділів: особового складу, економічного, фінансів, заготівель та постачання, архівного, житлового, харчування, обліку, головного бюро. У складі політичного управління перебувало 14 відділів: загальний, поселенської, культурної політики, економічної, трудової та соціальної політики, жіночий, юнацтва, праці, загальної пропаганди, науки та мистецтва, медичний, ветеринарний, фінансовий, юридичний, загального керівництва. У складі господарського управління функціонували відділи промисловості, харчування й сільського господарства, лісозаготівель і полювання, ціноутворення, банків та грошей, обігових коштів та валютної політики, установ і права. У складі технічного управління працювали відділи доріг, водного транспорту, водного господарства, висотного індустріального будівництва, гірничого будівництва, шляхів сполучення.

До складу генеральних комісаріатів входили канцелярія, політичний відділ, відділ преси і пропаганди, промисловості, сільського господарства і харчування, торгівлі, фінансів, юридичний, шкільний, транспортний, медичний, опалювальний та силікатний. До організаційної структури гебітскомісаріатів входили відділи: загальний, політичний, адміністративний, фінансовий, господарський (промисловий), технічний, продовольства та сільського господарства, праці та соціального забезпечення, реєстратура та службова телефонна служба.

Райхсміністерство східних окупованих територій можна вважати органом першого, РКУ - другого, генеральні округи та гебітскомісаріати - третього управлінського рівнів. Усі вони за способом утворення належали до призначуваних органів влади, за принципами керівництва - до одноосібних, за часом функціонування - до постійних і тимчасових, а за територією поширення повноважень - до центральних і місцевих (локальних). Останні були репрезентовані генеральними округами та гебітскомісаріатами.

Органи військового управління, що постали на окупованих територіях, представляють фельд- (польові) та ортс- (місцеві) комендатури Вермахту. Під управлінням фельдкомендатур перебували території, що сягали майже обласного рівня. В управлінні ортскомендатур знаходилося кілька районів. До їх компетенції входили питання військового та господарського характеру.

6. Оскільки керівництво Третього Райху не могло застосувати в Україні систему нормативних актів, які діяли на теренах Німеччини в повному обсязі, було використано засоби локального нормотворення, окремі нормативні акти, що перед цим поширювалися винятково на громадян Райху, а також елементи радянської правової системи.

Проблеми нормативно-правового забезпечення функціонування органів влади РКУ розв'язувалися шляхом видання збірників нормативних актів та направлення їх безпосереднім виконавцям. Основним виданням став “Збірник постанов райхсміністра східних окупованих територій”, який публікував їх відповідно до указів фюрера та імперського законодавства. На територію України поширювалася також дія “Вісника імперських законів”.

Нормативно-правову базу формував центральний відділ РКУ. У “Віснику постанов Райхскомісара” друкувалися витяги з імперського законодавства, а також нормативні документи райхскомісара. З осені 1941 р. до 1 травня 1942 р. райхскомісар видавав “Службові повідомлення”. Після цього з'явився “Центральний бюлетень”. Фактично цей збірник можна визнати виданням, у якому друкувалося тлумачення Е.Кохом загальноімперських та райхсміністерських нормативно-правових актів. Лише райхскомісар визначав рівень витягів з імперського законодавства, і практично завжди посилався на ці нормативно-правові акти, не повторюючи їх змісту. Е.Кох інтерпретував видані вищим керівництвом нормативні акти, вказуючи лише на джерело їх походження. Генеральні комісари здійснювали випуски видань локальних актів під назвою “Службовий бюлетень”.

7. Однією із причин системної політичної кризи гітлерівського режиму на теренах України стали деструктивні явища та процеси у функціонуванні окупаційного апарату влади. До появи цих процесів призвели особливості політичного устрою тогочасної Німеччини та нацистська ідеологія. “Вождизм”, зверхність “арійської раси”, расистський антисемітизм, які були введені в практику окупаційного адміністрування, призвели до неадекватно високого рівня паралелізму та дублювання в роботі окупаційних органів влади. Окрім того, й особисті конфлікти та протиріччя у світоглядних баченнях керівників системи стали причинами деструктивних явищ у роботі адміністрації РКУ. Керівництво РКУ відмовлялося виконувати цілком прагматичні і, потрібно визнати, раціональні на той час регулятивні імпульси, що надходили від Райхсміністерства східних окупованих територій. Генеральні комісари отримували дозовану кількість директивних вказівок та установок, які виражали виключно особисту позицію Е.Коха.

8. Органи місцевого управління РКУ були репрезентовані районними, міськими та сільськими управами. До їх службової компетенції входило розв'язання проблем місцевого характеру. Вони слугували додатком до органів німецької влади. За будь-якого натяку на проведення самостійної лінії поведінки керівники органів місцевого управління підлягали суворому покаранню. Місцеві управи РКУ не мали типової організаційної структури, яка залежала від особистого бачення німецьких управлінців, особливостей розвитку та потреб регіонів. Ієрархія цієї управлінської системи завершувалася на рівні “село - район”, а у великих населених пунктах - “район - місто”.

Для врегулювання спорів цивільного та сімейного характеру на теренах РКУ були створені мирові (третейські) суди, які очолювалися шліхтерами. Українські кримінальні суди (суди шефенів) розглядали дрібні правопорушення, вчинені місцевим населенням. Незважаючи на відсутність повноцінної нормативно-правової бази, невисоку якість складу суддівського корпусу, фактичне перетворення адвокатів на службовців органів місцевого управління, діючі в країні судові органи змогли врегулювати соціальні відносини в місцевому суспільстві, забезпечили стабільність та правопорядок.

Органи управління РКУ брали безпосередню участь в організації процесу відновлення промислового виробництва в окупованій Україні. Адміністрація РКУ за допомогою “опікунського управління” та виділення статутного капіталу брала участь у зміні форми власності колишніх радянських підприємств.

11. Умови окупації спотворювали правовий статус особи. Користування правами та свободами мало обмежений характер і залежало від національної приналежності представників місцевого населення. Правовими актами врегульовувалися соціальні відносини в місцевому суспільстві, стосунки між державними органами й особою тощо.

Стосунки між особою та органами влади в адміністративній площині характеризувалися нерівністю сторін правовідносин, майже повною безапеляційністю рішень управлінських структур. Оскарження цих рішень у судовому процесі не передбачалося. У плані винесених рішень щодо покарань порушників встановлених правил адміністративне право поступово наближалося до кримінального законодавства. Рішення німецьких органів управління не переглядалися.

Основними джерелами трудового права початкового періоду окупації продовжували залишатися радянські нормативно-правові акти, з яких було усунуто або ж суттєво обмежено ті положення, які суперечили меті та завданням окупації країни. Німецькі управлінці отримали право збільшувати або, навпаки, зменшувати вікові межі осіб, залучених до примусової праці.

У цивільному праві продовжував залишатися визначальний для людини інститут власності, але всіх без винятку об'єктів власності були позбавлені євреї та цигани. Майно держави, громадських та кооперативних структур перейшло у власність адміністрації РКУ.

Окупаційне сімейне законодавство визначало основні засади, процедуру та умови укладення шлюбу, на основі якого виникали особисті та майнові права й обов'язки подружжя, права та обов'язки батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів. Особлива процедура реєстрації шлюбу вказує на те, що за її допомогою окупаційна влада намагалася виявити національність та політичне минуле представників місцевого населення.

Система освіти, запроваджена в окупованій нацистами країні, забезпечувала українському народу втрату будь-яких перспектив повноцінного розвитку. Фактично своїми діями в цій сфері суспільного життя нацистське керівництво Третього Райху та РКУ готувало захоплені території країни до перетворення на “життєвий простір” для німецького народу. Українському ж суспільству готувалася роль деінтелектуалізованої робочої сили.

Окупаційна адміністрація переклала на плечі місцевого населення та органи місцевого управління проблеми із забезпеченням непрацездатних членів суспільства. Завдяки цим діям значна частина українського суспільства опинилася перед фактом поступового вимирання. Лише завдяки заходам Товариств взаємодопомоги та активності органів місцевого управління вдалося дещо стабілізувати цю ситуацію.

Система охорони здоров'я також мала незадовільний рівень і не забезпечувала елементарних потреб місцевого населення. Водночас завдяки діяльності органів місцевого управління в країні було створено пристосовану до умов окупації мережу закладів охорони здоров'я.

1. Гончаренко О. Функціонування окупаційної адміністрації Райхскомісаріату “Україна”: управлінсько-розпорядчі та організаційно-правові аспекти (1941 - 1944 рр.) / Гончаренко О.М. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2011. - 600 с.

Рецензії:

Стародубець Г.М. Гончаренко О.М. Функціонування окупаційної адміністрації Райхскомісаріату “Україна”: управлінсько-розпорядчі та організаційно-правові аспекти (1941 - 1944 рр.) / Гончаренко О.М. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2011. - 600 с. / Г.М.Стародубець // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. - Вип. 26. - Переяслав-Хмельницький, 2011. - С. 432 - 435.

Коцур А.П. Гончаренко О.М. Функціонування окупаційної адміністрації Райхскомісаріату “Україна”: управлінсько-розпорядчі та організаційно-правові аспекти (1941 - 1944 рр.) / Гончаренко О.М. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2011. - 600 с. / А.П.Коцур // Гілея: Науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол. редактор Вашкевич В.М. - К., 2011. - Вип. 50. - С. 701 - 703.

2. Розділи в колективних монографіях

2. Гончаренко О., Потапенко Я. Переяславщина у період Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр. / О.Гончаренко, Я.Потапенко // Переяслав у віках: Монографія / Авт.-упоряд. проекту Коцур В., Колибенко О.; ред. колегія Смолій В.А., Коцур В.П., Якименко І.П. - К.: Світ успіху, 2007. С. 254 - 267 (автору належить 50 %).

3. Гончаренко О., Лисенко О., Першина Т. Система управління окупованими територіями України / О.Гончаренко, О.Лисенко, Т.Першина // Україна в Другій світовій війні: погляд з ХХІ століття. Історичні нариси / НАН України. Інститут історії України. - К.: НВП “Видавництво “Наукова думка, НАН України”, 2010. - Кн. 1. - С. 321 - 367 (автору належить 30 %).

3. Статті у фахових наукових виданнях

4. Гончаренко О. Особовий склад поліції Рейхскомісаріату “Україна”: до питання про мотиви колаборації / О.Гончаренко // Сумська старовина: Науковий журнал з історії та культури України. - № XVI-XVII. - Сумський державний університет, 2005. - С. 59-67.

5. Гончаренко О. Особливості правових санкцій в системі покарань працівників поліції та органів місцевого управління Рейхскомісаріату “Україна” / О.Гончаренко // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. статей / Ін-т історії України. - К., 2006. - Вип. 10. - Част. 1. - С. 340-350.

6. Гончаренко О. Роль, місце та функції органів місцевого управління у системі каральних заходів нацистів в окупованій Україні (1941-1944 рр.) / О.Гончаренко // Сумська старовина: Науковий журнал з історії та культури України. - № XVІІI-XIХ. - Сумський державний університет, 2006. - С. 95-102.

7. Гончаренко О. Окремі проблеми формування кадрового складу місцевих окупаційних адміністрацій та органів поліції Райхскомісаріату “Україна”: непрості відповіді та нові інтерпретації / О.Гончаренко // Література та культура Полісся. Вип. 38: Регіональна історія та культура в сучасних дослідженнях / Відп. ред. і упорядник Г.В.Самойленко. - Ніжин: Видавництво НДУ ім. М.Гоголя, 2007. - С. 180-187.

8. Гончаренко О. Соціальні аспекти вищої освіти в рейхскомісаріаті “Україна”: до питання про результати “вступних кампаній” 1941-1943 рр. та характеристики особистостей вступників / О.Гончаренко // Вісник Східноукраїнського Національного Університету імені Володимира Даля. - № 11 (129). - 2008. - С. 55-65.

9. Гончаренко О. Сільськогосподарська освіта в Райхскомісаріаті “Україна”: до питання про відновлення діяльності навчальних закладів та спроби підготовки кваліфікованих фахівців (1941-1944 рр.) / О.Гончаренко // Український селянин: Зб. наук. праць / За ред. А.Г.Морозова. - Черкаський національний університет ім. Б.Хмельницького, 2008. - Вип. 11. - С. 154-157.

10. Гончаренко О. Функціонування правових відділів органів місцевого управління в системі судочинства Рейхскомісаріату “Україна” (1941-1944 рр.) / О.Гончаренко // Часопис української історії / За ред. доктора історичних наук, професора А.П.Коцура. - Київ, 2009. - Вип. 14. - С. 78-82.

11. Гончаренко О. Правова природа органів місцевого управління цивільної адміністрації рейхскомісаріату “Україна”: юридична теорія та окупаційна практика (1941 - 1944 рр.) / О.Гончаренко // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. статей / НАН України. Ін-т історії України. - К., 2009. - Вип. 12. - С. 151-160.

12. Гончаренко О. Судова та управлінсько-розпорядча практика установ окупаційної адміністрації Рейхскомісаріату “Україна” у сфері припинення сімейних правовідносин (1941-1944 рр.) / О.Гончаренко // Часопис української історії / За ред. доктора історичних наук, професора А.П.Коцура. - Київ, 2009. - Вип. 16. - С. 59-64.

13. Гончаренко О. Інститут правових радників у системі судочинства Рейхскомісаріату “Україна” (1941-1944 рр.) / О.Гончаренко // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія № 6. Історичні науки: Зб. наукових праць. - Випуск 6: Ювілейний випуск до 175-річчя Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. - К., 2010. - С. 120-125.

14. Гончаренко О. Органи обласного управління на теренах Райхскомісаріату “Україна”: організаційна структура, компетенція та досвід функціонування (1941-1944 рр.) / О.Гончаренко // Часопис української історії / За ред. доктора історичних наук, професора А.П.Коцура. - Київ, 2010. - Вип. 17. - С. 37-41.

15. Гончаренко О. Українські поліційні формування в системі гітлерівського окупаційного режиму на теренах Райхскомісаріату “Україна”: організаційна структура та службова компетенція (1941 - 1944 рр.) / О.Гончаренко // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. - Вип. 24. - Переяслав-Хмельницький, 2010. - С. 124 - 130.

16. Гончаренко О. Сільські управи в системі окупаційного апарату влади райхскомісаріату “Україна”: організаційна структура, компетенція та досвід функціонування (1941 - 1944 рр.) / О.Гончаренко // Український селянин: Зб. наук. праць / За ред. А. Г. Морозова. - Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б.Хмельницького, 2010. - Вип. 12. - С. 243 - 247.

17. Гончаренко О. Функціонування гебітскомісаріатів у системі органів влади Райхскомісаріату “Україна”: організаційна структура та службова компетенція (1941 - 1944 рр.) / О.Гончаренко // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. - Вип. 25. - Переяслав-Хмельницький, 2010. - С. 153 - 158.

18. Гончаренко О. Німецькі поліційні органи на теренах Райхскомісаріату “Україна”: проблеми організаційної структури та службової компетенції (1941 - 1944 рр.) / О.Гончаренко // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І.С.Зуляка. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2010. - Вип. 1. - С. 136 - 140.

19. Гончаренко О. Міські управи в системі окупаційного апарату влади райхскомісаріату “Україна”: організаційна структура та проблеми службової компетенції (1941-1944 рр.) / О.Гончаренко // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. статей / Відп. ред. О.Є. Лисенко. - К.: Інститут історії України НАН України, 2010. - Вип. 13. - С. 137 - 153.

20. Гончаренко О. Діяльність комендатур вермахту зі створення органів місцевого управління на теренах майбутнього Райхскомісаріату “Україна” (1941 - 1942 рр.) / О.Гончаренко // Історична панорама: Збірник наукових статей ЧНУ. Спеціальність “Історія”. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2010. - Вип. 11. - С. 22 - 33.

21. Гончаренко О. Деструктивні явища у функціонуванні органів управління цивільної адміністрації Райхскомісаріату “Україна”: постановка проблеми (1941 - 1944 рр.) / О.Гончаренко // Часопис української історії / За ред. доктора історичних наук, професора А.П.Коцура. - Київ, 2011. - Вип. 19. - С. 35 - 40.

22. Гончаренко О. Функціонування органів влади цивільної адміністрації Райхскомісаріату України: нормативне забезпечення управлінсько-розпорядчої діяльності (1941 - 1944 рр.) / О.Гончаренко // Часопис української історії / За ред. доктора історичних наук, професора А.П.Коцура. - Київ, 2011. - Вип. 20. - С. 33 - 38.

23. Гончаренко О. Українські мирові суди в системі органів правосуддя гітлерівського окупаційного апарату влади Райхскомісаріату “Україна”: організаційна структура, службова компетенція та основний зміст діяльності (1941 - 1944 рр.) / О.Гончаренко // Вісник Черкаського університету. Серія: Історичні науки. Випуск 202. Частина ІІ. - Черкаси, 2011. - С. 36 - 41.

4. Публікації, які додатково відображають результати дослідження

24. Гончаренко О. Взаємодія підрозділів польової жандармерії та місцевої поліції у знищенні євреїв України / О.Гончаренко // Десяті Запорізькі єврейські читання. - Збірник наукових праць. - Запоріжжя, 2006. - С. 90-96.

25. Гончаренко О. Протоколи допитів свідків та учасників ліквідаційних акцій як джерело періоду нацистської окупації України / О.Гончаренко // Джерела пам'яті: Історико-краєзнавчий альманах. Вип. 1. Народжені для випробувань / Упорядник Т.Ю.Нагайко - Тернопіль: Астон, 2007. - С. 137-147.

26. Гончаренко О. Застосування теми Голодомору українського народу 1932-1933 рр. в окупаційній практиці адміністрації Райхскомісаріату “Україна” (1941-1944 рр.): постановка проблеми / О.Гончаренко // Голодомор - геноцид 1932-1933 в Україні [Текст] = Hungerrsnot in der Ukraine 1932-1933: зб. наук. пр. / за заг. ред. Д. Блохин; Нім.-укр. наук. об'єдн. ім. проф. Ю.Блохина. - Полтава: ТОВ “АСМІ” [та ін.], 2009. - С. 175-203.

27. Гончаренко О. Вища професійна освіта в Райхскомісаріаті “Україна”: плани окупаційної адміністрації та реалії “нового порядку” / О.Гончаренко // Технологічна освіта: досвід, перспективи, проблеми. Випуск 1. - Переяслав-Хмельницький, 2009. - С. 184-193.

28. Гончаренко О. До питання про застосування окремих аспектів особистих немайнових прав місцевого населення у практиці окупаційної адміністрації Рейхскомісаріату “Україна” (1941-1944 рр.) / О.Гончаренко // Український вимір. Міжнародний збірник інформаційних, освітніх, наукових, методичних статей і матеріалів з України та діаспори. У 3 т. - Т. ІІІ. - Чернігів, ЧДПУ імені Т.Г.Шевченка, 2009. - С. 23-27.

29. Гончаренко О. Питання регулювання сільськогосподарського виробництва в Рейхскомісаріаті “Україна” (1941-1944): аналіз нормативно-правової бази / О.Гончаренко / Історія освіти, науки і техніки в Україні: матеріали п'ятої конференції молодих учених та спеціалістів, м. Київ, 28 травня 2009 р. / УААН, ДНСГБ; редкол.: В.А.Вергунов та ін. - К., 2009. - 194 с. - (З нагоди 125-річчя створення Полтавського інституту агропромислового виробництва ім. М.І.Вавилова УААН) - С. 46-49.

30. Гончаренко О. Керівники “Шуцманшафту індивідуальної служби” Генерального округу “Київ”: психологічний образ та соціальні характеристики (1941-1944 рр.) / О.Гончаренко // Гуржіївські історичні читання. Збірник наукових праць. - Ін-т історії України НАН України, ЧНУ імені Б.Хмельницького. - Черкаси, 2007. - С. 257-264.

31. Гончаренко О. Окупація України очима карателів, очевидців та жертв нацистів: порівняльний аналіз джерел та критика антинаукових інтерпретацій / О.Гончаренко // Одиннадцатые Запорожские еврейские чтения. Сборник научных трудов. - Запорожье. - 2007. - С. 163-185.

32. Гончаренко О. Повсякденне життя українського населення крізь призму документів судочинства органів цивільної адміністрації Райхскомісаріату “Україна” (1941 - 1944 рр.) / О.Гончаренко // “Історія повсякденності: теорія та практика”: матеріали Всеукр. наук. конф., Переяслав-Хмельницький, 15 - 15 трав. 2010 р. / [Упоряд.: Лукашевич О.М., Нагайко Т.Ю.]. - Переяслав-Хмельницький, 2010. - С. 151-153.

33. Гончаренко О. Органи місцевого управління генерального округу “Волинь та Поділля”: проблеми функціонування в системі гітлерівського окупаційного апарату влади / О.Гончаренко // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Друга світова війна в історичному вимірі” (Житомир, 21-22 травня 2010 р.). - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2010. - С. 40-43.

АНОТАЦІЯ

Гончаренко О.М. Організаційно-правове забезпечення функціонування окупаційної адміністрації Райхскомісаріату “Україна” (1941 - 1944 рр.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”. - Переяслав-Хмельницький, 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню гітлерівської окупаційної політики, яка проводилася на теренах найбільшого за територією та кількістю населення адміністративного формування - Райхскомісаріату “Україна” - у 1941-1944 рр.

Робота базується на аналізі оригінальних архівних джерел, основна частина яких використовується вперше. На основі всебічного аналізу оригінальних архівних матеріалів, наукових публікацій у роботі зроблено спробу комплексного дослідження сутності та особливостей гітлерівського окупаційного режиму, встановленого на теренах РКУ, на різних етапах його функціонування.

У дисертації визначено ступінь вивчення проблеми в науковій історичній літературі, встановлено, що вона ще не стала предметом комплексних наукових досліджень.

Окреслено організаційну структуру німецьких органів влади, котрі перебували в підпорядкуванні як військової, так і цивільної адміністрації РКУ, схарактеризовано нормативно-правову базу, на основі якої здійснювалось управління окупованими територіями, встановлено субординацію, службову компетенцію органів місцевого управління та судових установ РКУ, визначено причини та конкретні прояви деструктивних явищ в управлінсько-розпорядчій практиці органів цивільної адміністрації РКУ, розкрито особливості організації поліційного апарату окупованих територій у військовій зоні та в РКУ, проаналізовано статус місцевого населення у сферах адміністративного, кримінального, сімейного, цивільного та соціального законодавства.

Ключові слова: нацистський окупаційний режим, гітлерівська окупаційна політика, Райхскомісаріат “Україна”, генеральна округа, гебітскомісаріат, фельдкомендатура, ортскомендатура, органи місцевого управління, мирові суди, кримінальні суди.

Goncharenko O. M. The organizational and legal supporting the functioning of the occupation administration Reichskommissariat “Ukraine” (1941 - 1944 years.) - Manuscript.

Thesis for the degree of doctor of historical sciences, specialty 07.00.01 - history of Ukraine. - “Pereyaslav - Khmelnitsky Pedagogical University Gregory Skovoroda” - Pereyaslav - Khmelnitsky, 2011.

Dissertation is devoted to the study of hitler's occupation policy, which was held on the territory of the largest in territory and population of administrative formation - Reichskommissariat “Ukraine” - 1941 - 1944 years.

The work is based on analysis of original archival sources, most of which used for the first time.

Based on comprehensive analysis of original archival documents, scientific publications in the attempt to study the complex nature and features of hitler's occupation regime established on the territory Reichskommissariat “Ukraine” at various stages of its functioning.

In thesis defines the degree of problems in the scientific study of historical literature, found that it has not become the subject of comprehensive research.

Theoretical analysis of the views of the Third Reich on the implementation of “Ukrainian issue” specific and practical measures to implement the ideas set forth and adopted policies.

Outlined the organizational structure of the german authorities, who were subordinate to both military and civil administration Reichskommissariat “Ukraine”, characterized the legal framework under which management was carried occupied territories, found subordination, an auxiliary competence of local administration and judicial institutions Reichskommissariat “Ukraine” identified specific causes and manifestations of destructive ad management and administrative practice of the civil administration Reichskommissariat “Ukraine” , the peculiarities of the police apparatus of the occupied territories in the military zone and in the Reichskommissariat “Ukraine” analyzed the status of the local population in the areas of administrative, criminal, family, civil and social laws.

Keywords: nazi regime, hitler's occupation policy, Reichskommissariat “Ukraine”, the general vicinity, hebitskomisariat, feldkommandantur, ortskommandantur, local governance, peace courts, criminal courts.

Размещено на Allbest.ru