"Академічне повсякдення" викладачів та учнів православних колегіумів України XVIII століття

У Чернігові класи колегіуму розмістили у чотирьох кімнатах дерев'яної оселі, де до того містилися келії ченців-домініканцівСвятитель Иоанн Максимович, митрополит Тобольский и Сибирский // КЕВ. 1916. №24. С. 546.. Новий кам'яний корпус Чернігівського колегіуму постав у ході реконструкції, яка відбувалася у 1700-1702 рокиАдруг А. Будинок Чернігівського колегіуму // Три століття гуманітарної та педагогічної освіти в Чернігові: від колегіуму до університету: Зб. матеріалів ювіл. наук. конф. Чернігів, 2001. С. 37.. Тоді ж добудували дзвіницю: споруду продовжили на схід, з'явився другий поверх над східною і центральною частинами. Будинок містив класи, трапезну, службові приміщенняТравкіна О.І. Чернігівський колегіум (1700-1786). С. 14.. Під час його реставрації в 1952-1953 рр. була знайдена закладна керамічна дошка (51х58 см) з чудовим рельєфним рослинним орнаментом і гербом гетьмана Івана МазепиЛогвинГ. Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль. М., 1965. С. 64-65.. Цей корпус Чернігівського колегіуму неодноразово добудовувався, що було викликано потребами додаткових приміщень для навчальних класівМаркевич Н. Чернигов. Историческое и статистическое описание Чернигова. Чернигов, 1852. С. 33-34.. У 1776 р. колегіум усе ж перевели у кам'яний будинок за річкою Стрижень (який побудував чернігівський полковник П. Полуботок). Ця споруда була просторою та давала можливість відкривати нові класи.

Для розміщення Харківського колегіуму в 1726 р. єпископ Єпіфаній Тихорський придбав у полковника Л. Шидловського один із найкращих у місті кам'яних будинків -- великий двоповерховий дім з просторим двором. Його перебудували відповідно до потреб навчального закладуПосохова Л.Ю. Харківський колегіум (XVIII -- перша половина ХІХ ст.). С. 23-24.. Для розширення території придбали декілька сусідніх дворів харківських мешканців.

Для спорудження навчального корпусу Переяславського колегіуму у 1738 р. на прохання єпископа Арсенія Берла настоятель Києво-Печерської лаври Іларіон Негребецький подарував чотири дерев'яні хати. Їх розібрали, перевезли й побудували корпусЛевицкий П. Прошлое переяславского духовного училища. С. 425.. Підлогу будинку засипали землею, стіни обмазали глиною. У липні 1748 р. пожежа знищила споруду, а навчальний заклад перемістили до іншого помешкання, яке також розташовувалося на території монастиряПархоменко В. К истории образования на Украине. С. 239.. У 1753 р. з ініціативи переяславського єпископа Іоана Козловича звели навчальний кам'яний корпус, який мав чотири класні кімнатиЛевицкий П. Прошлое переяславского духовного училища. С. 429.. Будинок зазнав декілька реконструкцій, особливо масштабну у 1782-1783 рр., коли були добудовані класні кімнатиПархоменко В. Очерки истории Переяславско-Бориспольской епархии (17331785). Полтава, 1910. С. 149-150.

Достатньо важко відтворити первісний вигляд будинків колегіумів, ще складніше реконструювати їх внутрішнє оздоблення. Екстер'єри й особливо інтер'єри змінювалися під час перебудов. Будинок Чернігівського колегіуму зберігся і донині є окрасою міста. Він надзвичайно цікавий в архітектурному плані, поєднуючи двоповерхову частину будівлі та вертикальну вежудзвіницю. Привертає увагу архітектурний різностильовий декор; з великою майстерністю виконані рельєфи Богоматері-Знаміння та Спаса НерукотворногоЛогвинГ. Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль. С. 67, 71-74.. Особливо ориґінальним є верхній ярус вежі-дзвіниціЦапенко М.П. Архитектура Левобережной Украины ХУП-ХУШ веков. М., 1967. С. 210.. Загалом дзвіниця належить до небагатьох цивільних багатоповерхових будинків із ускладненим об'ємно-просторовим рішенням та багатозаломною покрівлеюРазвитие строительной науки и техники в Украинской ССР: в 3 т. -- Т. 1. Строительная наука и техника на Украине с древних времен до 1917 г. К., 1989. С. 80..

Відомо, що над двома вхідними дверима будинку Переяславського колегіуму існували ліпні алебастрові зображення: первісного хаосу та Духу Божого у вигляді голуба та монограми єпископа Йоана Козловича із архієрейськими атрибутамиЛевицкий П. Прошлое переяславского духовного училища. С. 429.. Трактування понять «істина», «просвіта» та «знання» тісно пов'язувалося з символічними зображеннями, усталеними для Православної Церкви. Хоча не слід забувати, що суто релігійні символи традиційно існували як частина символіки європейських середньовічних університетів. У оздобленні колегіумів одночасно із церковними символами використовувалися алегоричні зображення, які нерідко мали античне коріння. Професор Харківського університету І. Тимківський, згадуючи навчання в Переяславському колегіумі, описав малюнки на дверях сіней у колегіумі. Учням граматичних класів адресувалося зображення мудреця, який з долотом та молотком обтесував пень, що під ударами майстра-вчителя перетворювався на зграбного учня з книгою в руках. Піїтам та риторам призначалося зображення криниці, в яку опускався порожній цебер, а піднятий був переповнений водою, яка аж стікала через вінця. Спеціально для філософів та богословів був намальований орел, який покинув землю й летів до сонцяТимковский И.Ф. Мое определение в службу. С. 23.. Отже, спостерігаємо співіснування сакрального та світського на рівні символів, які втілювали поняття науки та просвіти й ставали частиною «академічного повсякдення». Чітко провести межу між сакральним та світським у той час було неможливо.

Для Харківського колегіуму від початку спеціально був придбаний будинок, який на початку 1890-х рр. розібрали при спорудженні нової духовної консисторіїСтеллецкий Н. Харьковский коллегиум до преобразования его в 1817 году // Вера и Разум. 1895. Т. 1.Ч. 1.С. 648.. Класні кімнати колегіумів мали вкрай лаконічні інтер'єри (лави, парти, дошка, ікони), але один із класів, у якому відбувалися диспути та інші урочистості, був обставлений та прикрашений з неабиякою розкішшю. У Харківському колегіумі у «богословській залі» знаходилися особливо шановані ікони, портрет білгородського єпископа Єпіфанія ТихорськогоСолнцев П. Краткие сведения о белгородско-курских иерархах. Харьков, 1871. С. 4., а також бюсти меценатів -- князів ГоліцинихФедоровский Д. Очерк истории Харьковского духовного коллегиума // Духовная беседа. 1863. Т. 18. № 23. С. 196., вилиті в бронзі на мармурових п'єдесталахОР РГБ. Ф. 32, картон 16, д. 31, л. 31-31 об.. Ці скульптури, а також майстерно виконаний образ Розп'яття Христа італійського письма привертали увагу всіх гостей. Про них згадував Д. Бантиш-Каменський, який знайомився із колегіумом у 1808 р.Бантыш-Каменский Д. Путешествие в Молдавию, Валахию и Сербию. М., 1810. С. 47, 48. «Богословську залу» колегіумів студенти нерідко називали «in museo publico»Танков А. Проповедное слово в Белгородской епархии в ХУШ веке // Курск.ЕВ. 1897. №41. С. 809.. Окрім класних кімнат до «території просвіти» відносилися й приміщення бібліотек колегіумів. Книгосховища розташовувалися в одній з кімнат навчального корпусу (у Харківському та Переяславському колегіумах). Утім, деякий час (з 1761 р.) бібліотека Харківського колегіуму містилася у кам'яних монастирських брамах у спеціально для неї влаштованих «камерах»Основание Харьковского коллегиума, нынешней Харьовской духовной семинарии // Молодик на 1844 г. Харьков, 1843. С. 27..

Характеризуючи будівлі колегіумів, варто поставити питання про їхню пристосованість до навчального процесу. Спогади вихованців нерідко містять описи умов проведення занять. Я. Толмачов писав, що навчальні класи колегіуму не опалювалися взимку й від холоду навіть чорнила замерзалиОснование Харьковского коллегиума, нынешней Харьковской духовной семинарии // Молодик на 1844 г. Харьков, 1843. С. 27. Толмачев Я.В. Автобиографическая записка. С. 702.. Про холод у класах згадував і Ф. Луб'яновськийЛубяновский Ф.П. Воспоминания. С. 101.. Така ситуація була характерна для всіх колегіумів. У спогадах про Чернігівський колегіум колишній учень згадував велику аудиторію з грубкою, але зазначав, що її не розпалювалиКулжинский И.Г Воспоминания старинного Черниговского семинариста. С. 188.. Холод вимагав від учнів уміння швидко зігрітися на перерві між заняттями. Завдяки цьому виникло декілька дитячих фізичних рухливих ігор («тісна баба», гра, у якій учні намагаються посунути один одного, сидячи на лаві; «мала куча», коли учні падали на підлогу посередині класу один на одного, створюючи велику купу)Левицкий П. Прошлое переяславского духовного училища. С. 440..

Відомо, що в 1720-1730 рр. бурса Чернігівського колегіуму розташовувалася у двох житлових будинкахПархоменко В. К истории образования на Украине. С. 243.. У Переяславському колегіумі будинок бурси був дерев'яним, знаходився поза стінами монастиряПархоменко В. Очерки истории Переяславско-Бориспольской епархии (17331785). С. 135.; у 1750-ті рр. було збудоване нове дерев'яне приміщенняКраткий очерк истории Переяславско-Полтавской семинарии // Полтавские губернские ведомости. 1862. № 52. С. 434.. У 1782-1783 рр. його перебудували так, що утворилося вісім житлових кімнат, «особлива кухня» та дві комори. Цей комплекс обнесли парканомПархоменко В. Очерки истории Переяславско-Бориспольской епархии (17331785). С. 150.. У повісті В. Наріжного бурса Переяславського колегіуму описується як проста хата під солом'яною стріхоюНарежный В.Т. Бурсак, малороссийская повесть. С. 10.. Кам'яний будинок бурси Харківського колегіуму (замість дерев'яного) будувався у 1770-1773 рр. на пожертви мешканців ХарковаПосохова Л.Ю. Харківський колегіум (ХУШ -- перша половина ХІХ ст.). С. 50.

Я. Толмачов згадував, що у бурсі Харківського колегіуму учні мешкали у чотирьох великих кімнатах. Спали вони на лавах, які стояли біля стін у кімнатах, а також на підлозі. Кімнати рідко опалювалися взимкуТолмачев Я.В. Автобиографическая записка. С. 702. через брак коштів та задля забезпечення протипожежної безпеки. Саме тому в листі до ректора Харківського колегіуму Лаврентія Кордета білгородський єпископ Самуїл Миславський радив зробити у будинку не цегляні груби, а «изразцовые голландские»Преосвященный Самуил, епископ Белоградский. Его письма к архимандриту Лаврентию (1770-1774) // Курск.ЕВ. 1888. № 5. С. 91.. Після того, як у 1803 р. до існуючого приміщення був добудований новий кам'яний флігель, а з учнів стали брати додаткову плату за опалення, у бурсі стало значно тепліше.

Місць у бурсі бракувало для всіх охочих, тож певна частина синів бідних батьків мала шукати приватні квартири. В. Наріжний підкреслив, що бурса створювалася як допомога тим батькам, які за бідністю не могли винаймати квартириНарежный В.Т. Бурсак, малороссийская повесть. С. 10.. Але, як відомо із різних джерел, щоб отримати місце у бурсі, необхідно було докласти зусилля. Той же Я. Толмачов у першій рік свого навчання в колегіумі жив на найманій квартирі, «на отцовском крайне бедном содержаніи». Лише на другий рік за відмінне навчання та поведінку він отримав місце у бурсіТолмачев Я.В. Автобиографическая записка. С. 701.. Звісно, студенти, вихідці із заможних родин, проживали на квартирах, які мали декілька кімнат.

Підкреслимо, що життєвий простір учнів та викладачів православних колегіумів ніколи не обмежувався територією бурси, географія їх проживання виходила далеко за межі навіть центральної частини міста. Тож учні колегіумів щодня пересувалися містом (вихованець Переяславського колегіуму І. Тимківський писав про відвідання базаруТимковский И.Ф. Мое определение в службу. С. 23.). Як уже зазначалося, викладачі-ченці, а також неодружені викладачі жили у спеціальних келіях. Відомі випадки, коли викладачі-ченці проживали у сусідніх монастирях і ходили до колегіумів на заняттяКулжинский И.Г. Воспоминания старинного Черниговского семинариста. С. 189..

До речі, спеціально збудованих приміщень для навчальних закладів (університетів чи колегіумів) було не так багато й у Західній та Центральній Європі. Найстаріші університети розташовувалися у будівлях, які давно не відповідали їх новим розмірам і потребам. Дослідники неодноразово відзначали, що непристосованість приміщень була однією з найбільших вад духовних шкіл Російської імперії не тільки у XVIII, але й у першій половині ХІХ ст. Однак Комісія Духовних училищ, яка вивчала становище духовних навчальних закладів у 1820-ті рр., на тлі загальної картини жахливого стану приміщень семінарій в імперії дійшла висновку, що класи та житлові кімнати Харківської та Чернігівської семінарій перебували у задовільному станіТитлинов Б.В. Духовная школа в России в XIX столетии. Вильна, 1908. С. 336..

Храми також відносяться до простору колегіумів. Храм Іоанна Богослова у Чернігові з'явився на початку XVIII ст.Филарет (Гумилевский). Историко-статистическое описание Черниговской епархии. Кн. 2. Чернигов, 1873. С. 128.. Після переведення колегіуму за річку Стрижень учні та викладачі відвідували різні церкви міста, а в 1784 р. була збудована домова колегіумська церква Різдва Христова поруч із будинком колегіумуШафонский А.Ф. Черниговского наместничества топографическое описание. С. 290.. У Покровській церкві Харкова нижній храм був висвячений на честь Трьох Святителів і став колегіумським.

Докласичні університети (коледжі) зазвичай розташовувалися у центральній частині міст. Загальноєвропейською тенденцією, яка особливо виявилася у XVIII ст., стало прагнення вберегти науку і викладання від мирських спокус та життєвої суєти, відділити колегіумську/університетську спільноту від інших городян, а територію навчального закладу -- від міста. Та обставина, що всі православні колегіуми були різною мірою прив'язані до своїх монастирів, надавала їм від початку можливість виокремлюватися на території міста. З іншого боку, низка приміщень колегіумів знаходилися поза стінами монастирів, велике число учнів проживало на приватних квартирах. Студенти Харківського колегіуму відвідували заняття «додаткових класів», які також містилися за монастирськими стінами. Колегіуми ставали композиційними центрами міст, у них відбувалися урочисті події, які привертали увагу городян. Саме тому колегіумський простір можна охарактеризувати як напіввідкритий/напівзакритий. З плином часу, в 1830-і рр. були розроблені «плани місця» для Харківської духовної семінарії, які передбачали розміщення закладу вже на околиці міста, на великій території, де, окрім навчального корпусу, мали постати житловий корпус та службові приміщенняРГИА. Ф. 835, оп. 1, д. 981, 984.. Такі ж тенденції стануть визначальними й для Чернігівської духовної семінарії у ХІХ ст. Тобто семінарський локус, який складався у ХІХ ст., мав вже інші риси.

Святкові дійства у колегіумі та поза його стінами. «Академічні свята» -- колегіумські акти, філософські та богословські диспути -- відомі з перших десятиліть існування православних колегіумів. Диспути були складовою навчального процесу, але на «генеральних» були присутні поважні особи, вони ставали помітними подіями міського життя. За спогадами І. Тимківського, на свята у колегіумі кращі учні з кожного класу читали вірші ректору, архієреюТимковский И.Ф. Мое определение в службу. С. 22.. Водночас студенти і викладачі брали участь у святкових подіях світського і церковного життя міста, скажімо, у святкових богослужіннях. Святкові подорожі архієрея по єпархії (наприклад, для служби у парафіяльних церквах на храмові свята) також відбувалися у супроводі кращих студентів колегіумів. У Переяславському колегіумі для цього відбирали чотирьох богословів, які їхали на ошатно вбраних конях, супроводжуючи карету архієрея -- два попереду і два по бокахТам же. С. 19-20.. Колегіумські хори співали під час церковних служб не тільки у своїх церквах, але й у інших храмах міста.

Студенти та викладачі виступали на різних міських урочистостях з промовами, проповідями, кантами, привітаннями. Ректор колегіуму з кращими учнями вітав губернатора з іменинами, учні виголошували промови, вірші та діалоги декількома мовамиКвика-Основ 'яненко Г.Ф. История театра в Харькове //Квика-Основ'яненко Г. Ф. Твори: в 6 т. Т. 6. К., 1957. С. 163.. Відомо, що викладачі Чернігівського колегіуму, відповідно до «академічних та колегіатських» звичаїв, підготували промову новообраному гетьману Кирилові РозумовськомуНБУВ 1Р. Ф. 301, спр. 655 л, арк. 83.. Дослідження «сценаріїв», описів святкових подій у колегіумських містах, зустрічей знатних персон тощо демонструють, що вони не обходилися без викладачів та учнів колегіумів. Майбутній сенатор Ф. Луб'яновський залишив спогади про зустріч Катерини ІІ та принца Ангальта, яких студенти Харківського колегіуму вітали латинськими промовамиЛубяновский Ф.П. Воспоминания. С. 101-102.. У них, окрім прославляння гостя, йшлося й про «храмы наук», «собор Парнасских муз» та успіхи учнів у науках. У 1791 р. під час зустрічі князя Г. Потьомкіна-Таврійського студенти і викладачі Харківського колегіуму виступали з промовами, кантами і діалогами російською, латинською та грецькою мовамиЛебедев А.С. Белгородские архиереи и среда их архипастырской деятельности. Харьков, 1902. С. 244-245.. Коли у Чернігові у 1781 р. очікували на приїзд «поважних персон» з Петербурга, керівництво міста запропонувало колегіуму розробити «зримые изображения» з емблемами, які планувалося розмістити на тріумфальних брамах. Завдання було виконане, а в їх описах знову зустрічаємо античну символіку. Візуальний ряд єднався з усними привітаннями російською, польською, німецькою, грецькою та французькою мовамиДАЧО. Ф. 679, оп. 1, спр. 1253, арк. 16, 20-24..

Прикметно, що після заснування Харківського університету колегіум неодмінно брав участь у різних святкових подіях міста вже разом із університетом. Під час університетських актів колегіумський хор виконував ораторії і концерти. Г. Пєхотинський згадував про виконання на одному з актів ораторії Гайдна «Створення світу»Пехотинский Г Мое детство. Из жизни маленького певчего // Духовный вестник. 1865. Т. 11. С. 441-442..

Тканина повсякденного життя учнів та викладачів православних колегіумів строката і барвиста. Її осмислення дозволяє не лише відтворити минуле у його неповторності та багатовимірності, але й виокремити певні тенденції, типові моменти. «Академічне повсякдення» учителів та учнів Чернігівського, Харківського та Переяславського колегіумів відображало своєрідну культурну амальгаму, характерну для цих навчальних закладів. На всіх рівнях повсякденного життя православних колегіумів спостерігаємо сприйняття практик гуманістичної школи та європейського докласичного університету, відповідність тим глибинним процесам, які відбувалися у Західній та Центральній Європі. Втім, очевидним є й те, що відбувалося не просто запозичення культурних форм, але й їх успішна адаптація, творче переформатування, поєднання з традиціями місцевого суспільства. Тож православні колегіуми України постали як особливий культурно-освітній феномен, вартий не лише згадки, але й всебічного дослідження.

Размещено на Allbest.ru