Князь у домовому інтер’єрі та служебному оточенні: резиденції й двір кн. Василя-Костянтина Острозького

Ще за часів Костянтина Івановича Острозького в Острозі сформувалася стала урядницька структура (замковий уряд), яка складалася з очільника -- намісника (чи старости), а також підстарости й писаря. Її детально проаналізував Ігор Тесленко, реконструювавши персональний склад урядників Kardaszewicz 8. Б7Іде dawniejsze шіаєіа Оєй^а. 8. 38. Детальна інформація міститься в ґрунтовних працях Ігоря Тесленка: Тесленко І.А. Острозька волость у 1565-1608 роках: формування території, структура землеволодінь та механізм управління. / Дис. ... канд. іст. наук. С. 141-154; Його ж. Острозька волость у 1565-1608 роках: формування території, структура землеволодінь та механізм управління. / АД к.і.н. К., 2006. С. 12-14.. Зазначимо лише, що замковому уряду підпорякову- валася територія «високого» замку (дитинця) та «нижнього» («окольного») замку або «пригородка».

Особистими секретарями князя з функціями скарбника (підскарбія) були Якуб Мошинський Зазначимо, що рід Мошинских посідав особливе місце при дворі К. Острозького. У 1585 р. Якуб Мошинський виступав у якості довіреної особи князя в справі щодо звільнення з краківської в'язниці «на вежи Любранце» тяжко хворого Петра Бобо- лецького, це звільнення здійснював королівський стольник кн. Олександр Пронський (ЦДІАУК. Ф. 28, спр. 18, арк. 152)., Стефан Герасимович Смотрицький (настоятель церкви Різдва Богородиці чи Пречистенської церкви Мицько І.З. Матеріали до історії Острозької Академії (1576-1636). Біографічний довідник. К., 1990. С. 81, 111.) та Іван- Богдан Сусло. І. Тесленко встановив ще кілька імен княжих підскарбіїв: Іван Городиський, Герасим Смотрицький, Семен Кричевич, Павло і Гліб Тесленко І. Клієнтела князя Василя-Костянтина Острозького. С. 144-152.. Дослідник називає також імена кількох княжих писарів, котрі попередньо готували для Острозького його листи і розпорядження: Мар- тін Менжинський та Стефан Грабович (у джерелах з 1602 р. згадується як слуга і писар В.К. Острозького, а затим як острозький війт). Особливі доручення князя виконував його служебник Ян Прилепський (обіймав уряди старости костянтинівського та володимирського підстарости), який представляв інтереси князя в різних судових інстанціях, зокрема, вів складну «справу Никифора» ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 44, арк. 651; спр. 50, арк. 543-543 зв.; Мицько І.З. Матеріали до історії Острозької Академії (1576-1636). Біографічний довідник. К., 1990. С. 68.. Окрім нього, Острозькому служило ще кілька знавців права, визначних професіоналів, -- Микола Гротовський, Криштоф Гуйський (отримав від князя за службу с. Вілію) та Олександр

Глебов-Соколдський (був призначений головним наглядачем острозького шпиталю та управляв Суразькою волостю) Тесленко І. Клієнтела князя Василя-Костянтина Острозького. С. 144-152.. Делікатні завдання Василя- Костянтина виконували також Мартін Броневський, Ольбрахт Заблоцький та Мартин Грабовський, а в стосунках з Радзивілами -- їхній слуга Петро Стабровський Kempa T. Konstanty Wasyl Ostrogski. S. 89. Мартін Грабковський у 1599 р. надсилався К. Острозьким до Себастіана Любомирського з якоюсь інформацією, котру князь не бажав довіряти паперу (ЛНБ ВР. Ф. 91 Радзимінських, спр. 181/VI-4, ч. 3, арк. 228 зв.).. Княжим підскарбієм певний час був Семен/Шимон Кри- чевич Kardaszewicz S. Dzieje dawniejsze miasta Ostroga. Warszawa, 1913. S. 111., комірником -- Тимофій (згадується наприкінці 1590-х рр.) та Василь Буневський (згадується в 1602 р.) ЦД1АУЛ. Ф. 52, оп. 2, спр. 28, арк. 1166-1167., а конюшими -- Ян Вітин- ський та Ярош Вільга (значиться в документі 1568 р.) ЦДТАУК. Ф. 25, спр. 10, арк. 348 зв. Кулаковський П.М. Епізод з історії клієнтури князів Острозьких // Вісник Неті- шинського краєзнавчого музею. Нетішин, 2003/2004. Вип. 2-3. С. 57.. Спадковими слугами князя були представники роду Залеських, які отримали від патрона кілька сіл (згадуються з 1583 р. як «шляхетні й славетні острожани».

Православними радниками князя були Герасим Смотрицький (певний час він був підскарбієм князя), Діонісій Раллі (Палеолог), а також особисті сповідники -- піп Іван та Даміан/Дем'ян Наливайко.

Придворне життя Острозького «відбувалося» завдяки багатоголоссю мов, утім, у себе князь спілкувався «руською мовою», про що свідчать хоча б його листи, привілеї та надавчі записи Переконання С. Кардашевича, що «панувала на тому дворі мова, стрій та звичай польські -- сам князь був більше поляком, ніж русином»¹⁵⁹, радше відбиває загальне заангажування автора, аніж реальний стан справ (Kardaszewicz S. Dzieje dawniejsze miasta Ostroga. S. 38).. Звісно, активно звучала й польська, адже двір князя був наповнений також етнічними поляками, полькою була і його дружина.

При дворі князя часто гостювали його приятелі-клієнти -- заможні особи й урядники, які не були пов'язані з князем службою, але могли сподіватися на його протекцію в обмін на різного роду допомогу. Острозький у своїх листах традиційно звертався до них: «брате а приятелю мой милый». «Приятелів» Острозького за клановою належністю, географією володінь, соціальним та політичним статусом детально проаналізував І. Тесленко Узагальнено вся ця інформація зведена 1. Тесленком у названій вище статті про клієнтелу кн. В.-К. Острозького.. Наведемо лише кілька прикладів. В одному з недатованих листів воєвода просив свого «брата і приятеля» Михайла Малинського допомогти йому у справі налагодження господарства та надати поради щодо впорядкування прусковецьких ставів і млинів (приносили 604 кіп). Князь зауважував, що саме його адресат як ніхто може зарадити справі, за що обіцяв посприяти в усьому та «пожитки уступити».

Лікарем Острозького певний час був відомий член Краківської академії Ян Лятос, який мешкав у самому замкуЛНБ ВР. Ф. Радзимінських, спр. 181/УІ-4, ч. 3, арк. 230-230 зв. Шпізель Р.С. Профессор Краковской и Острожской академий -- Ян Лятос // Матеріали УІІ-ІХ науково-краєзнавчих конференцій «Острог на порозі 900-річчя». 1996-1998 роки. Острог, 2000. С. 255-258.. Вдалося встановити ім'я ще одного княжого лікаря, який 6 січня 1586 р. склав заповіт, де просив кн. Костянтина Острозького про опіку над дружиною і дітьми: «Пана моего милостивого, которому я верне а цънотливе по увесь часъ живота служил, унижоными прозбами моими прошу абы его милость пан с прирожоное добротливости своее жоне и детъкам моимъ [...] от всякихъ кривдъ, не допущаючи жадного утиску, боронити рачилъ». Цим «докто- ромъ ясневелможного его милости княжати Костентина Острозъского» був Раймундус Каркасон -- доктор медицини і філософії Краківського університету, який перебував на службі у князя принаймні з 1570 р. і отримав за це села Тростянець на Дубенщині та Добрин на Острожчині ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 12, арк. 317-318 зв.. Цей доктор-католик мав також «хлопъца» -- асистента Яна Кгелтов- ського, якого доручив своєму зятеві, доктору філософії і медицини Петру Умястовському, віддати «на науку латинскую». Свої книги та інструменти Каркасон передавав зятю, а дружині та дітям заповів вислужений у князя маєток і гроші. Він мав кількох синів, одного з яких звали Філіпом, та двох доньок (друга стала дружиною острозького підстарости Михайла Привередовського Там само. Спр. 54, арк. 632; ф. 26, оп. 1, спр. 4, арк. 622-623 зв.; спр. 5, арк. 447 зв.-

448.). Розміри рухомого й нерухомого майна вказують на те, що Острозький цінував свого лікаря. Крім того, Каркасон позичив кн. Юрію Чорторийському 130 зол. пол., Мартину Прусиновському -- 300 зол. пол. (за заставу золотого ланцюга) та Хамові-жиду -- 200 зол. пол. Цю суму він заповідав дочці Маргариті. Також 500 золотих залишилося по смерті іншої бездітної доньки лікаря -- Лукреції ЦДІАУК. Ф. 26, оп. 1, спр. 6, арк. 68 зв .-70 (приносимо щиру вдячність Людмилі Демченко за надання копії цього запису); НБУВ ІР. Ф. ІІ, спр. 22310, арк. 77-80 (копія).. Отже, Каркасон, який до глибокої старості служив К. Острозькому (не міг сам підписатися під документом «для зешълых моих лет и дъля дрыженя руки и тыи хоробе моеи»), постійно за лікування отримував грошову винагороду. На початку ХУІІ ст. функції особистого лікаря Острозького виконував уже Курціуш (Курцій). Імовірно, князь послуговувався допомогою й інших лікарів .

При дворах магнатів, правителів і навіть пап* активно користувалися також послугами астрологів. Придворним астрологом Острозького був Ян Лятос, який поєднував і фах лікаря. Саме він регулярно складав гороскопи для самого князя та його рідних. Таку ж функцію виконував і Андрій Римша. Свідчення тому -- лист Василя-Костянтина Острозького від 5 травня 1581 р. до Кшиштофа Радзівіла: «Напевне, все це натворив цей рік. Математик пан Римша на підставі розташування світил написав, що рік у всьому винний і що до Стрітення люди все повинні робити навпаки» За свідченнями джерел, Василь-Костянтин з 80-х рр. XVI ст. постійно потребував для підтримання здоров'я професійної допомоги. Див.: Солл Дж. Политика лечения тела: французские королевские врачи, история и рождение нации (1560-1634) // Средние века. М., 2008. Вып. 69 (2). С. 128-154.

* Наприклад, у ніч з 7 на 8 січня 1569 р. у королівському замку на прохання Жиги- монта ІІ Августа маги викликали дух покійної коханої короля Барбари Радзивіл, див.: Bugaj R. Nauki tajemne w Polsce w dobie Odrodzenia. Wroclaw, 1976. AGAD. Archiwum Radziwillow, dzial V, sygn. 247, nr 11078, k. 135.. Інший гороскоп для Острозького відомий за 1600 р. Пантелеймон Юр'єв зазначав, ніби сам читав у Заржицького (публікація 1883 р. нами не віднайдена), що текст цього гороскопу зберігся в архіві ярославських єзуїтів Юрьев П. Острожская старина. Ч. 1. С. 166.. Послуги персонального астролога в усій Європі цінувалися досить високо, тож маєтки й готівка, котрі Лятос отримав від Острозького, стосувалися саме його астрологічних прогнозів, а не викладання в острозькій школі та календарних суперечок. П. Юр'єв наводить інформацію про відкриття Лятосом 1596 р. у місцевій «обсерваторії» Острога комети, опис якої був надрукований у Кракові, а саме видання присвячене Янушеві Острозькому (що засвідчує його фінансування публікації). П. Юр'єв також твердив, що Лятос складав щомісячні гороскопи для Януша, котрий без них не починав жодної справи Там же. С. 170. На жаль, не вдалося віднайти ні цього видання, ні бодай одного гороскопа. Там же. С. 160.. Він же наводить ще одну цікаву інформацію, запозичену, щоправда, з невідомих джерел, стосовно італійських інженерів на службі К.К. Острозького, кожен з яких отримував щорічно 2500 золотих за свої послуги . Дослідники називають ім'я лише одного княжого архітектора -- німця Яна-Ульріха (Ганса-Ульдеріка) Франкенштайна (Фрайштина), утім, що саме він будував у володіннях князя -- достеменно невідомо (існують припущення про будівництво у Дерманському монастирі, а Ігор Тесленко вказує на мож- ливу відбудову Острога й Дубна після татарського нападу 15771578 рр.) Тесленко І. Сліди Франкенштайна на Волині // Записки НТШ. Т. CCLX. Кн. 2. Львів, 2010. С. 274-296..

На замкових роботах були зайняті як слуги з простолюду, так і шляхетного походження Своєрідний перелік, укладений в 1571 р., фіксує маєтності, передані Острозькими світським особам і духовним інституціям (зокрема, Дерманському монастиреві). Див.: СПб. ИРИ. Архив. К. 52, оп. 1, книги, спр. 339, арк. 278 зв.. Ігор Тесленко встановив імена близько 140 слуг К. Острозького, що належали до 69 родів потомствених острозьких земян Тесленко І.А. Острозька волость у 1565-1608 роках: формування території, структура землеволодінь та механізм управління. Дисертація... канд. іст. наук. С. 164, 239242. За етнічною належністю серед слуг-шляхти в часи К. Острозького налічувалося 62% русинів, 21% поляків, тюркського походження -- 5% й 11% -- невстановленої етнічної належності (Там само. С. 169).

* У Риминського князь силою відібрав у 1598 р. Білашов, який ще в 1580 р. віддав під заставу Яну Бистриковському, котрий у 1581 р. перезаставив маєток Риминському. -- ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 21, арк. 685-686 зв., спр. 33, арк. 405-408, 447-448 зв.. Ремонт і оборону замку організовували городничий і ключник. Перший встановлений городничий -- Криштоф Риминський -- обіймав уряд більше десяти років, але в 1596 р. змушений був залишити його через княжу немилість*. Його змінив Роман Ремчицький (1596-1599). Безпосередньо обороною замку займалися пушкарі, залога і замкові во- ротні. Окрім того, в замку були ще бирчі (збирали податки; в 1592 р. -- Василь Боровицький), сінничі (збирали сіно на замок; в основному представники роду земян Більчинських), лісничі (охороняли від несанкціонованої вирубки княжі лісові угіддя; в 1593 р. -- шляхтич Лот). Життя замку забезпечували кухарі, пекарі, ковалі, теслі та інші робітники, що працювали за плату.

До замкової залоги належали насамперед пушкарі, які мали постійно пильнувати біля гармат на замкових вежах і стінах. Досить значну частину мешканців замку складали особи з надвірного війська князя, яке в цілому становило не менше 2000 чоловік (стільки ж осіб було і при дворі Януша Острозького) Kardaszewicz S. Dzieje dawniejsze miasta Ostroga. S. 110; Dembski K. Wojska nadworne magnatow polskich w XVI i XVII wieku // Zeszyty Naukowe UAM. Historia. Z. 1. Poznan, 1956; Hryckiewicz A. Milicje miast magnackich na Bialorusi i Litwie w XVI- XVIII w. // Kwartalnik Historyczny. 1970. R. 77. S. 47-62.. До нього входила легка козацька і татарська кіннота (це були осаджені ще Костянтином Івановичем у Полонному та Острозі татари) та добре озброєні й споряджені жовніри. Значну частину війська складали також путні бояри та земяни з маєтків князя. Їх перелік (щоправда, досить вибірковий) можна встановити на підставі земельних надань К.К. Острозького під обов'язком несення ними військової служби АРК. АгсЬшиш воїтаак (1902). №. 55, к. 1-44..

Загін гайдуків (виконували поліцейські функції) нараховував близько 400 чоловік і рекрутувався переважно з путних бояр, які постійно перебували в почті князя під час його поїздок. Наприклад, у 1599 р. острозький урядник наказував підданим Дерманської волості (села Кунин, Білашів, Коршів) надіслати до послуг князя певних осіб задля призначення їх у стрільці та гайдуки, інші ж зубожілі бояри мали виконувати повинності нарівні з тяглими людьми СПб. ИРИ. Архив. К. 238, оп. 2, кар. 69, спр. 13, арк. 1.. А у 1602 р. сам князь віддав розпорядження острозькому уряднику Прокопу Павловичу вибрати з сіл Дерманської волості по одному стрілку та гайдуку, яких мали утримувати дерманські піддані, а двох братів Гарабурдів князь вимагав на свій власний двір ЛНБ ВР. Люба-Радзимінські. № 181, сигн. VI. 4, ч. 1, арк. 1, ч. 3, арк.1. ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 53, арк. 303 зв.-305.. Один із документів 1598 р. (скарга шляхтича Лодзинського про напад на його маєток 500 гайдуків Острозького) перераховує поіменно «старших над гайдуками» Острозького: ними були шляхтичі Андрій Куровський, Тихно Хоруцький, Євтух Капустинський, Данило Лисицький, Себастян Гніздицький, Микола Борейко, Микола Чернецький, Соломка Молодший, Щикичинський, Сосницький, Іван Нараєвський, Косницький, Селява, Курило Бодачевський, Прокіп Літинський, Філон Котельницький .

Серед найманців були «люди чужоземні». У скарзі урядника Степана Боговитина-Шумського від 28 жовтня 1573 р. вказувалося, що на маєток Шумського К. Острозький наслав «поганцов татар своих, а к тому угров, сербов и инших розмаитых людей чужоземських» Там само. Спр. 14, арк. 442 зв. ДА Тернопільської обл. Ф. 258, оп. 3, спр. 1369, арк. 3, 51, спр. 1368, арк. 19 зв.. Сам механізм наїзду нам невідомий, хоча участь у нападі найманців з надвірного війська князя, ймовірно, засвідчує поінформованість, якщо не ініціативу магната щодо цієї акції. Очолював надвірне військо кн. Дмитро Булига та ротмістри Бабінський і Ярмолинський. Хорунжим був князь Андрій Козика, якому за службу патрон 15 серпня 1604 р. передав у користування с. Звиж у Степанській волості . Пізніше, 12 листопада 1606 р. Острозький подарував йому це село під умовою служби Там само. Спр. 1369, арк. 3, 51 зв.; спр. 1368, арк. 20.. П'ятигорці прославилися у війні з Косинським в 1593 р., на чолі їх корогви стояв окремий поручик. Військові слуги отримували як платню грішми, продуктами й речами, так могли вислужити й земельні наділи.

При дворі князя постійно перебували у різних справах його клієнти та слуги-шляхтичі, які отримували маєтності за свою службу (переважно військову та за надання підданих на будівництво і ремонт укріплень). За часів Василя-Костянтина земельні наділи доволі рідко надавали «на вічність», але зазвичай «до ласки» князя (тобто, тимчасово, поки патрон не захоче передати наділ іншому слузі), а також «до живота» (тобто, до смерті слуги). І. Тесленко доводить, що особливою ласкою Острозького тішилися земяни зі «столичної», Острозької волості. Саме тут зафіксований «помітний прошарок потомственних земян», коріння деяких з них тягнеться від ХУ ст. Ці слуги частіше перебували перед очима князя, виконували його численні доручення, а відтак -- мали більше шансів отримати уряд чи інший матеріалізований вияв ласки патрона. Ігор Тесленко слушно зауважує, що з останньої чверті ХУІ ст., з активним розвитком нової політичної моделі шляхетської демократії, магнатські клани потребували все більшої кількості залежної шляхти, завдяки котрій можна було проводити свою політику на місцевих сеймиках, обирати «своїх людей» на сейми, до Люблінського трибуналу, в місцеві судові установи тощо. Тож дуже багато залежало саме від розміру «групи політичної підтримки», яка формувалася значною мірою завдяки земельним наданням. Інколи люди Острозького змушені були засвідчували шляхетство осіб, що тримали з його руки землю, чий статус підважували князеві недоброзичливці. А зрідка й сам Костянтин ставав на ґроді з метою захистити своїх служебників/клієнтів (наприклад, острозького земянина Петра Більчинського, дубенського старосту, котрий таким чином утвердив своє шляхетське прізвище Сметанкович)Див.: Тесленко І. Хто є хто в імперії «старого» князя. «Острозька шляхта» // Соціум. Вип. 8. С. 119-133 (зі списком слуг князя з Острозької волості за 1574-1608 рр.); Його ж. Чечелі-Новоселецькі та їхнє родове гніздо // Метафора спільного дому. Заславщина багатьох культур. Ізяслав, Острог, 2006. С. 28-31.. Прикладом опіки над клієнтами може слугувати також справа дрібних шляхтичів Булгаков- ських, Левковичів, Геєвичів, Кобилинських, Невмержицьких, Верпов- ських, Мошковських, Барановських та ін., на яких у 1569 р. здійснював наїзди Філон Кміта, не визнаючи їх за шляхту й вимагаючи виконання повинностей Архив ЮЗР. Ч. 4. Т. 1. К., 1867. № 128. С. 404.. Скориставшись обранням нового короля Генріха Валуа, Острозький домігся від нього окремого привілею від 18 березня 1574 р., яким названі особи визнавалися шляхтичами (у тексті зазначено, що свідчення про їх шляхетний стан дав сам князь), відповідно, отримували право судитися у київських ґродському та земському судах і володіти землею Там же. № 1. С. 4-5; ч. 8. Т. 6. К., 1911. № 1. С. 4-5.. Нобілітацію з руки князя отримали і турівські земяни Бялий та Корінь, яким 28 вересня 1584 р. він передав с. Хилчичі та четверту частину Двірного (цими маєтками володіла Пелагея Поторочина, яка на той час померла), «с чого они нам яко и иншие земляне наши тамошние туровские повинни будут службу конную военную сослужити» АРК. АгсЬшиш Тека 131, ріік 4, к. 1.. Іван Покотило П'ятигорський під умовою військової служби отримав дворища біля Здолбиці та Рівного ЦДІАУЛ. Ф. 129, оп. 3, спр. 84, арк. 1-2; ф. 25, оп. 1, спр. 541, арк. 36, № 188.. А Янові Пісочинському було надане право на зведення двору в Дубно НБУВ ІР. Ф. Х, спр. 10153, арк. 19; спр. 10159, арк. 29 зв.. Однак у двох останніх випадках очевидно не йшлося про сумнівне шляхетство, а, скоріш за все, про утвердження клієнтарного/служебницького зв'язку цих осіб з Острозьким як патроном.

Серед слуг Острозького були досить заможні особи. Наприклад, у вересні 1571 р. княжому служебнику Пилипу Герцику заставили свої маєтки Богурин та Кунятків Семен Хребтович-Богуринський з дружиною на три роки за 300 кіп лит. гр. Утім, водночас Богуринські заставили ті самі маєтки ще й острозькому єврею Глібці. Розгляд цієї справи в суді відбувався в присутності інших служебників Острозького Михайла Павловича та Пилипа Стубельського, оскільки вони, як і Глібко, були кредиторами Герцика. Врешті, було вирішено застосувати принцип спільного користування маєтками, послідовність якого мав визначити найавторитетніший зі служебників князя -- Михайло Павлович ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 24, арк. 200-208..

Князь жалував своїх служебників за їх особливі заслуги, й, зокрема, за вкладання власних коштів у його маєткові справи. Так, 16 вересня 1571 р. кузьминський намісник кн. К. Острозького Ян Витинський на київському ґроді оповів, а також поклав запис князя від 15 вересня 1571 р., яким той надавав Витинському у володіння маєток Колчієвці зі ставом і млином у сумі в 100 кіп гр. лит.: «...з ласки своеи панское мне за наклады мои, иж там, сыплючи став, накладал, и иншое господарство, принимаючи у именью его милости Котержинцах». Маєток мав перебувати в руках отримувача і його спадкоємців до віддачі їм усієї суми; вони могли також заставити його будь-кому, «только не неприятелю» (малися на увазі внутрішні вороги князя) ГАРФ. Ф. 728, оп.1, спр. 7, л. 1-2.. Отже, служба князеві передбачала найрізноманітніші послуги аж до витрати служебниками власних грошей на князівські потреби, що відповідно винагороджувалося.

Слуги Острозького несли на собі відблиск князівського «маєстату», який міг допомогти їм у різних колізіях. Так, 28 березня 1573 р. слуга Острозького Матвій Севрукович оповідав, що слуга пана Яворницького, який перед тим вбив його коня, зауваживши Севруковича у княжому почті, кинув посеред поля свого коня з возом і втік. Севрукович забрав те добро як відшкодування своїх втрат, однак попередньо задекларував ситуацію на луцькому іроді ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1. спр. 14, арк. 49.. В інших випадках Острозький через своїх представників оскаржував образу слуг у суді. Наприклад, 2 травня 1577 р. возний за скаргою князя оглядав побитих слуг Острозького для ініціювання судового процесу Там само. Спр. 17, арк. 290. Там само. Спр. 17, арк. 306.. А 8 травня 1577 р. від його імені до Луцького іродського суду була внесена скарга на воютинських селян, котрі в маєтку Скорче ув'язнили його боярина Семена, несправедливо звинувативши у крадіжці . 1583 р. у тому ж суді Острозький оскаржував вбивство свого слуги Тимоша, якого біля с. Зубовщини пограбував і замордував Федір Стеблевич та його співучасник Гришко Там само. Спр. 460, арк. 540-541.. 28 квітня 1595 р. від імені Острозького була подана заява про вбивство його панцирного боярина Тимоша Манцевича на лузі біля р. Негрибовки «на переточині» невідомими Там само. Спр. 46, арк. 232.. З іншого боку, сам Острозький не поспішав карати своїх слуг за напади та шкоди іншим шляхтичам Там само. Спр. 7, арк. 493, 561 зв.. Тим більше, що у багатьох випадках вони могли діяти за його наказом.

Проте стосунки князя і його слуг не завжди були ідилічними. Наприклад, 28 грудня 1593 р. за якусь провину князь Острозький наказав своєму слузі Івану Одинцю впродовж шести тижнів звільнити надані під обов'язком служби маєтки Лиштвин та Мощеницю. Одинець передав їх лише 6 березня 1594 р. через судовий вирок Там само. Спр. 45, арк. 269, 273.. На цьому конфлікти між контрагентами не завершилися. Так, 6 травня 1599 р. урядник Ярош Славен- ський скаржився у луцькому іроді на Андрія та Станіслава Одинців, котрі напали в Острозі на татарку Онасову з наміром її зґвалтувати та поранили під час бійки її чоловіка з товаришем Там само. Спр. 55, арк. 305. Там само. Спр. 14, арк. 123 зв., спр. 35, арк. 315-316..

Князю доводилося вирішувати й численні справи своїх слуг, а інколи й клієнтів. Так, Острозький змушений був утрутитися в справи свого турівського намісника Григорія Зорки, який пережив смерть сина, втратив майно, захоплене земянином Томилою Вороною-Боратинським, а також потерпав через п'янство дружини Маруші . У 1579 р. земянин князя Курило Решневецький намагався вирішити за допомогою патрона справу про повернення своєї дружини Ледухи Ігнатівни Пантеліївни, яку викупив із турецького полону вірменин Іванис Богданович, а потому відмовився її відпустити НБУВ ІР. Ф. ІІ, спр. 22365.. Ймовірно, кошти на викуп Ледухи Курило отримав від патрона. Фіксується й участь кн. Острозького в розлученні без церковного розвінчання Матвія Немирича з дружиною Євою 10 січня 1582 р. (на жаль, ідеться лише про короткий запис в реєстрі справ) НБУВ ІР. Ф. І, спр. 4104, арк. 267 зв. ЦДІАУК. Ф. 25, спр. 14, арк. 387.. Згадується й скарга князеві дубенського міщанина і купця Станіслава Турчина на свою дружину Софію, котра в Холмі нібито піднесла йому в напої якусь отруту, після чого чоловік утратив на силі .

Незважаючи на свою публічність, В.-К. Острозький любив усамітнення, особливо для молитви під час постів. «Розмова з книгою», на думку Томаша Кемпи, не була улюбленим заняттям князя, хоча він і значно поповнив отриману в спадок від батька бібліотеку, що складалася з рукописних та друкованих слов'янських, польських, грецьких та латинських книг. Однак ці висновки базуються на огляді київської колекції стародруків з Острога, яку П.А. Сотніченко невірно атрибутував як бібліотеку Острозької православної Академії, а відтак -- і самого кн. К. Острозького Сотниченко П.А. К истории библиотеки острожской школы // Федоровские чтения. 1981. М., 1985. С. 149-150.. Дослідження більше ніж 400 книг цієї колекції показало, що всі вони походять з Острозької єзуїтської колегії (екслібриси та записи на полях) і не мають жодних вказівок про їх належність Академії або князеві; час та обставини надходження книг до єзуїтської бібліотеки також не дають підстав вважати, що вони потрапили з православної школи чи княжої книгозбірні Див.: Ціборовська-Римарович І. Бібліотека острозького єзуїтського колегіуму: історія та сучасний стан фонду // Наукові записки Національного університету «Острозька Академія». Історичні науки. Вип. 13. Острог, 2008. С. 378-392; Мяскова Т.Є. Бібліотека Острозького єзуїтського колегіуму: історія виникнення, функціонування та сучасний стан // Рукописна та книжкова спадщина України. К., 2007. Вип. 11. С. 122135. В основі зібрання -- бібліотека острозького пробоща, луцького офіціала і каноніка Миколая Олександра Рамулта, яку він за тестаментом передав острозьким єзуїтам. Єзуїтська бібліотека на часи Анни-Алоїзи Острозької нараховувала близько 4 тис. томів. У 1649 р. сюди потрапили книги Каспера Бродовського. У бібліотеці Острозького єзуїтського колегіуму зберігалися також численні рукописи. Нині ця колекція нараховує вже 520 одиниць зберігання (до 230 переглянутих нами видань були додані численні друки з інших фондів, де були відповідні записи та екслібриси). Серед них: 2 інкунабули, 26 палеотипів, плантенів 12, альдин 2, етьєнів 1, ельзевірів 1. Якісь книги належали Анні-Алоїзі Острозькій, див.: Шемета Ю. Суперекслібрис Анни-Алоїзи Острозької у фондах Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського // Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. К., 2003. Вип. 10. С. 157-171.. Опис майна «старого князя», котрий зберігся в архіві Сангушків, показує, що серед його речей були переважно руські книги -- Євангелія та інші церковні тексти АгсЬшиш Panstwowe w Krakowie (Wawel). АгсЬшиш §ап^тк^. Яукоріє 68, к. 16, 20..

Висновки

Як бачимо, руський магнат Василь-Костянтин Острозький у своєму повсякденні взорувався на місцеві традиції. Його придворне життя носило відбиток старовини, традиційної для Дому Острозьких. Лише пишнотою речей та організацією двору й розваг при ньому він повторював життя королівського двору, як це робили й інші магнати його доби. Звісно, не цурався князь і тих «новин», які привносили його близькі (син Януш, зяті, польські інтелектуали та придворні, дружина Софія з Тарновських); його приваблювали найрізноманітніші речі, включно з астрологією та годинниками. Але все це не змушувало князя копіювати «західні зразки». Перебування кн. Костянтина майже виключно на своїй землі, у своїх руських резиденціях, серед звичної для нього природи, людності, переважно руськомовного оточення програмували його повсякденні потреби. Саме щоденне життя князя привідкриває темряву часу і дозволяє розгледіти за образом на парадному портреті риси живої людини.

острозький князь речовий міщанський

Размещено на Allbest.ru