Хорольський район Полтавщини у 1942 році (за щоденником Дмитра Захаровича Браженка)

6го ЖОВТНЯ

Кілька слів про брата Петра. Погана в його вдача. Думає різниться, і хоч-би слово про це дома вимовив, а тож і півслова не почуєш. Тільки й чуєш від людей, що хоче відходити. Чим різнитися, як різнитися ніколи про це не поговорить, а мамі після всього цього безумовно становиться обідно. Буває так, що мати нагадає йому про це, але не вирвеш у його ладного слова, щось буркне в носа, наче лагідно ніколи він і не говорив.

Сьогодні ранком договорився з бригадиром, що завтра можна одержати картоплю. Був і сьогодні в Вергунах. Виписав 72 кг. картоплі за вересень і жовтень з розрахунку по 300 грам на душу в день.

7го ЖОВТНЯ

Ранком нахмарило і пішов дощ саме тоді коли вже були запряжені корови щоб їхати по картоплю. Незабаром дощ перестав і ми з Ялисоветою таки поїхали по картоплю. Нам пощастило. Тару сам зважив і замісць 240 кг. замітив 360 кг. Їдучи додому скинули по дорозі в сватів два лантушки картоплі, так мабуть з кілограмів 100 буде, та лишніх на возі було ще 60 кг. було та вже так номер пройшов. Так що кілограмів 230 лишніх одержав. Що ж мусиш тепер робити та ще в таком становищі як я нахожусь. Де є тільки можливість до цього, то скористовуй момент. Хоч буде це й принизливо, зате ситно.

8 ЖОВТНЯ

Сьогодні їздив у Вергуни, щоб договорить підводу на завтра для перевізки сім'ї і майна в Вергуни. Обіцяють в підсомному г-ві видати підводу. В Вергунах я задержався до смерка. Доки то одержав картоплі 72 кг. виписав борошна (пайок) 22 кг. Всього мені полагається 28 кг. Мелене на вальці, то 3 кг. 400 гр. дерті, та інші відходи.

Кожного дня як їду було в Вергуни ламав кукурудзу в Ст. Оврамівському масиві.

Сьогодні теж, хоч і трудно було. Наламавши її почали снувати підводи то за сояшни- ком, то з сояшником. Прийшлося перевертать вело біля кукурудзи наче ремонтую стукаю собі по рамі, доки не діждався підходящого момента і поїхав.

9 ЖОВТНЯ

Підготовились до виїзду в Вергуни. Дожидаємо підводу. Погода стоїть тепла. Ось приїздить і підвода пароконна гарба. Все забираю, крім картоплі, думаю по неї ще раз приїздити. Дякувати матері і брату дали мені з пудів два проса, з коробочку ячменю, та інших продуктів. В 1 год. виїхали а годин у три були в Вергунах.

І так віднині я вже житель села Вергунів. Вечером ходив щоб одержати муку. Мука яшна, але прекрасна. Змелена на вальці і вже відсівати не приходиться, бо й на густе сито нічого не остається. Одержав також пайок і в Новій 32 кг.: 22 яшної і 10 кг. гречної.

10 ЖОВТНЯ

Погода сьогодні холодна і хмарна. Думав що йтиме дощ. Але не було. Ранком був туман.

Ранком виписав кілограм олії. В кооперації купив центнер капусти. Доки з усим справився, то пройшло півдня. Після всього цього поїхав в Ново-Аврамівку. Заїхав додому. Там мати сидить і плаче. Обіжається на Петра, що обіжають. Ночували і сю ніч у Колі. Там наїдяться, а додому ніяк не одержать пайка, видно хочуть, щоб не їли його. Після Нової поїхав в Чехів по порося, яке й перивіз в Нову. Погано було вести. Зв'язали ми його в мішку, а мішок з одної і другої сторони прив'язали вирьовкою. Перекинув так через плече і довіз додому. В Вергуни виїхав уже коли смеркло.

11го ЖОВТНЯ

Неділя. Рішив посвятити сьогоднішній день поїздці в Демену-Балку до Олексики Кіндрата. Думаю там купити гарбузів, якщо є. Там саме ставили піч і всі були дома. Був аж до самого вечера. Гостили мене добре. На нове господарство для розводу подарили мені пару курей. Приїхав в Ново-Аврамівку пізно, а тому прийшлося там і ночувати. 12го ЖОВТНЯ

Майже весь день був зайнятий на влаштовуванні хліва для поросяти, доки його не закінчив. Тепер залишилося тільки перевезти порося з НовоАврамівки. Вечером похмарило і навіть дощ бризкав.

13го ЖОВТНЯ

Хоч і сонячний випав день, але такий вітряний та холодний. Настояща осінь. Вдруге оце перечитував виступ Гітлєра в спортивному палаці. Порівнюючи з попередніми виступами можна замітити явну різницю. Якщо попередні виступи увінчувалися фразами про остаточний розгром Червоної армії, чи про недалеке досягнення цієї мети, то в цьому виступі він тримає себе в цьому відношенні значно стриманіше. Тільки й зазначив за бої за Сталінград і що Сталінград буде німецьким, бо він має важливе стратегічне значення. Можливо що ще що буде в другій половині промови бо вона ще не вся поміщена в газеті.

Сьогодні в ліс ходили збирати жолуді всією сім'єю.

14 ЖОВТНЯ

Сьогодні Покрова. Настоящий осінній празник. Їздив я в Чехів хутір до дядька Степана зприводу обміну кожевного товару. Гостив не плохо. Поражає мене така їх сердечність, до того відсутність усякої скупості.

В Вергуни прибув пізно. Краще ночувати чим їхати ніччю велосипедом. Кожна маленька ямочка кажеться за ціле провалля. Як ступнеш в ямку не розраховуючи, так і їдучи веломашиною. Тіль цим приводиш у все більшу негодність велосипед. Конус заднього колеса було як зажало, то довго провозився в темноті, щоб наладити.

15 ЖОВТНЯ

Ще вранці радянські гроші, згідно роспорядження гебітскомісара, утратили свою сили. Залишились в обігу тільки копюри по 1 крб. і по 3 крб.

П'ятки і десятки обмінюються з сьогоднішнього дня і по 3 листопада. Більші копюри почнуться обмінюватися лише з 1го грудня і то не всім разом. Хто такі здасть одержує книжку, наче ощадкаси, та тільки без процентів.

Сьогоднішній день пожертвував збиранню жолудя. Бо маю порося, то хоч жолудем буду годувати. Дньом поліція із'яла в мене патефона з пластинками, згідно роспоря- дження гебітскомісара, Це не тільки в мене, а в усіх. Тут з приводу цього приходиться задуматься. Якщо не повернеться то низько стоїть українець.

16 ЖОВТНЯ

Мене мобілізовано в Вергунівську сільуправу для обміну грошей. Сьогодні вже приступив до обов'язків. Так підрахувавши приплив банкнотів то співвідношення як 60:40 великих до малих, це значить що на ринку залишиться 40 % грошей.

В обідній перерив їздив і сьогодні по жолуді. Більше відра назбирав. Погода роздощилась. Весь день був хмарний. Тепер з дня на день ожидай що погода зовсім зіпсується. А тут з погребом ніяк не впораються. Копач вийде, немає підсобних йому робочих. Тільки досада бере.

17 ЖОВТНЯ

Зовсім зіпсувався сьогодні настрій. Тут умови життя хожі ніж погані. Живеш тільки сьогоднішнім дньом, бо не маєш нічого з запасу на протяжний час. Тепер коли цілі країни терплять катастрофу, то для нас смертних, особливо для мене це дуже скоро. А тут підбивши касу виявив, що недостає 360 крб. Наче сам не свій. Щоб їх поповнити необхідно працювати два місяці. Дивуюсь де б вони могли дітися. А бо ж кому приписав, або ж хтось грубо кажучи украв. Якщо приписав, то виявиться лише після закінчення обміну прийнятих по сьогодні грошей.

18 ЖОВТНЯ

Неділя. Так треба було б поїхати в Демену-Балку, але через прийом грошей приходиться сидіти в Вергунах. Не радий, що і взявся, краще б сидів дома, то може що роздобув би де.

19 ЖОВТНЯ

Сьогодні їздили з сільуправи по гроші, нові, українські. Я один був в сільуправі й приймав гроші. Погано несуть гроші. Частина населення навіть не намірена нести, особливо великі копюри, бо порядок їх заміни відомий, почнуть замінять в грудні і не всім разом. Можливо що в кого й пропадуть. Інші надіються, що колись вони знову стануть в силі.

20 ЖОВТНЯ

Сьогодні в Вергунах почалась видача нових грошей. Тільки й того що розрисовані гроші, а бумага поганого сорта. Довго не будуть тертися в кармані, скоро зносяться. Золотом не забезпечуються. І українського в них хіба тільки й того що раз написано суму карбованців.

В обід їздив в Нову-Аврамівку велосипедом. Необхідно було з'їздити, роздобути солі для засолки капусти, та справитися з іншими ділами. Туди ще добре було їхати, а назад дорога дощем зовсім була зіпсована. Налипало грязі на колеса, так, що вони не крутилися, тормозилося нею. Весь день був хмарний, і все зривався дощ та добрий і не пройшов.

21 ЖОВТНЯ

А робота біля погреба наче тільки сьогодні закипіла, а то все було один вийде, а другого немає. Учора погода було налякала. Думалось що роздощиться щонайменше як на тиждень, а сьогодні вже встановилась сонячна погода, правда холодна.

22 ЖОВТНЯ

Сю ніч добрий ударив мороз, так що ранком наче снігом земля була вкрита - так біліло. Листя посипалося з дерев при маленькому подиху вітру. Мороз особливо дав нагадати за чоботи. Ні в мене, ні в Дуні чобіт немає. Правда і є з чого пошити, та сапожники не придумають ціни, яку б узяти. А тут грошей на всі витрати 1200 крб. і зарплата 180 крб.

23го ЖОВТНЯ

Сьогодні в школу з'явився поліцейський з наміром, згідно роспорядження ге- бітскомісара, з'яти всі географічні, чи історичні карти, глобуси і літературу, що має щось комуністичне просякнення, та інші речі.

Видачу на обмін і прийом грошей продовжується.

24 ЖОВТНЯ

З'яті в школі наочні приладдя сьогодні відправили в Клепачі, в поліцейський пост, а звідти думають направити в Хорол. Навіть глобуси з'яти. Чому? Не розумію.

Сьогодні договорився в підсобному господарстві взяти підводу на завтра, з'їздити в Ново-Аврамівку.

25 ЖОВТНЯ

Ранком були признаки на погану погоду. Туман і сирість наче говорили на дощ. Я рано пішов в бригаду, щоб там узяти підводу. Виявилося, що немає воза. Прийшлося брати не то віз, не то площадка, не пригадую як його тут називають, общим віз без ящика, що не положи на його то зсуниться. Так от уложив я на цю площадку ящик наче труна і в складі всієї сім'ї годин у 10, а може й пізніше виїхали в Нову. Там нас ожидали і приготовились гостить (бачте я в вівторок попереджав про приїзд). Коні такі, що Новою стидно було їхати. Вони й нічого, та ледачі, чуть сунуться, та все розглядають в сторони, а тут ще й возік не аби який. Кожен огляни зустрічний воза, коней, а тоді і пасажирів.

Думав що не опізнюсь, а прийшлося виїхати на заході сонця, хоч і приказував завгосп, щоб не пізнився. Смеркло ще в Старій-Оврамівці, та поки згрузили з воза вже в Вергунах збіжжя (картоплі пудів 34, кабаків - 10, буряків - 3 пуди) то ще пройшло з півгодини, а тут і завгосп нарвався, ішов з загальних зборів. Прийшлося червоніти, добре що хоч не видно. Правда раніше і не справишся, бо в Новій ми майже і не гуляли, хіба тільки й того що побрився.

З обіду сьогодні встановилося як заведено називати бабине літо. Погода вияснилась і стало тепло.

26 ЖОВТНЯ

Кілька слів про свої зуби, бо частенько нагадують вони за себе. Не попоїси як слід болять. Вірніше не зуби, о корні від них. А їх у мене аж шість. Мене судьба обідила в зубах. Ще змалку почали боліти зуби і ось тепер наче старик не розжуєш чогось твердого. І хай би з одної сторони, а то з обох. М'ясо так болить, що хоч не їж. А добре не пожувавши, ковтаючи так, тільки ускладняєш роботу шлунку.

Ходив сьогодні до одного селянина купляти гарбузи. Був він учора в Ромодані на базарі каже що продав 50 штук за 600 крб. величини більше середньої. З мене просить по 6 крб. за штуку, менше середнього. Погода соняшна, тепла. Ранком був добрий морозець.

27го ЖОВТНЯ

Скучно сидіти в сільуправі й приймати гроші, ті що не несуть, або видавати ті що не беруть. Та не всих одним метром приходиться міряти. Натура українця - це цілком відповідає здавна охарактеризованого як роботящого, що день і ніч риється в землі і на світ божий ніколи глянути, іноді жертвує.

Не так ще те що не несуть грошей, можливо, що вони вже вичерпались, а можливо і те, що і свідомо їх придержують, а те більше дивує, що ось ось уже більше тижня лежать гроші і не ідуть окремі громадяни одержувати. Робота і тільки робота пригнітила селянина не тільки в буденний, а і в празничний день.

28 ЖОВТНЯ

По справах обміну грошей і по своїх власних їздив сьогодні в Хорол. Мені було доручено здати 52400 крб. грошей крупних купюр по 2,3, 5, і 10 червінців, та замінити дрібних 1140 крб. Сума порядочна! Для одного на довго хватило б прожити. Однак прийшлося везти крупні гроші назад, бо через невірну установку секретара сільуправи (не брати показників-листів), без цих листів гроші не прийняли.

В Райземвідділу я добився, щоб Вергунівське підсобне господарство виписало мені картоплі на зимний період з розрахунку по 500 грам на душу в день, стільки ж і буряків. В Відділі культури одержав 200 крб. зарплати за жовтень. Виїхав з Хорола, вірніше вийшов коли смеркало. Потім наздогнало авто, яким я і доїхав в Вергуни. 29го ЖОВТНЯ

Як мокре горить, так будується погреб біля школи. Набридло вже поріг топтать в контору підсобного господарства, наче більше нема що робити мені, що про погріб нагадувати, та виходить що це основне, бо кожен перш за все дбати про свій добробут, а коли що забезпечиш це, то все тоді з-під рук ітиме як по маслі.

Як громом ударено, так потрясло мене те, що староста підсобного заявив, що картоплі в їх немає і через це її мені не випишуть. Хай мов ще буду ждати, як дозволять виписать з посівного фонду. Брехня! Картопля є! В цьому характеризується прояв ступеня заботи про людей. Буду знову свого добиватися в Хоролі.

30го ЖОВТНЯ

Чудна погода стоїть останніми днями. До того тепла, що не відчуваєш, що осінь. Розміщення хмаринок на небі нагадує весну. Стоїть бабине літо. Пожовкле листя на деревах нагадує, що осінь вступила в свою повну роль.

З підсобного г-ва сьогодні мені доставили столових буряків, центнерів 2 , більшість з яких померзло чи погрижені, це вплинуло негативно на мене, а дружину зовсім розгнівало. Вона одібрала щось з кілогр. 80, а останні забракувала. Вечером з старостою договорився замінити їх на сахарні. З приводу картоплі, староста села мав беседу з старостою підсобного. Договорились дати. Дозволено на завтра одержати. 31го ЖОВТНЯ

Сьогодні з Дунею навибирали картоплі 420 кілограмів, тобто до 1 червня 1943го року, згідно норми по 500 грам на день на 1 душу. Можна було б і більше вибрати та якось трогала совість. Та і це гаразд. Це для мене підтримка значна. Зсипав її в погреб, хоч погреб і того, що яма, не накритий.

ЛИСТОПАД

1го ЛИСТОПАДУ

1й день листопада провів в трьох сілах - Вергуни, Ново-Аврамівка і Демена-Балка. Тільки сьогодні удалося проїхати веломашиною в Демену до Бойка Кіндрата, відвезти посуду, що колись брав з курочками. В Новій-Аврамівці зараз наче яка кампанія самогоногоніння. Майже кожний двір приготовився, чи готовиться або вже вигнав самогонку. Готуються до свята врожаю. Думали на неділю 8го листопаду, та не до дня припадав, бо це день Жовтня. День ще підбирають.

Вечер провів в Вергунах. Відвідав постановку в Вергунівському сільбуді місцевим драмгуртком п'єси на дві дії «Голодному і опеньки м'ясо». Вражіння задовільне, безумовно треба скидку зробити, що ось уже більше року не бачив постановки. Артисти недостатньо підготовились до виступу, а більшість з них не ввійшли в виконання своєї ролі, не прикрасили належними рисами. Глядачі все ж таки залишились задоволені постановкою. Всі мабуть були незадоволені тим що окремі гр-ни (п'яні) порушували порядок і ніяких мір до них не приймали. В цілому культуру поведінки населення я ставив вище чим вона є.

2го ЛИСТОПАДУ

Сьогодні виписав 1 кг. сала і 2 кг. м'яса. Здобрився староста підсобного. Сам предложив, та мабуть цим і думає закінчити видачу жирів на листопад. А сало то що гума - ніяк жиру немає.

Сьогодні зустрівся в сільуправі з Дзюбенко Михайлом співучнем Хорольського технікума одервиголовою тоді по технікумі. Але в робочій обстановці добре й не поговорив з ним. Він недавно прибув в Вергуни, і прийшов оформляти приписку. Вечером в управі цікава трапилась подія. Староста заїхав у зуби одному приписнику, якого затримано з-за того що ухиляється від вербовки, і щось не «к душі» сказав.

3го ЛИСТОПАДУ

Сьогодні збирався було з'їздити в Нову-Аврамівку на ніч, але по різних справах затримався. Добре що й не поїхав. Вечером одержав повідомлення, щоб з'явився на нараду завідуючих у Хорол на 7 год. ранку. Цікавить що скаже ця нарада. Сьогодні повністю закінчив справу з обміном грошей. Так виявити ті 360 крб. що не діставало повністю і не встановив. Правда частину 100 крб. виявив. Ще 100 крб. виявилося лишніх в касі, а то частину іншим шляхом відшукав.

Сю ніч кошмарний сон мені приснився. Для віруючих у сни він тільки страх приносить. Снилось всю ніч все погане. Ось сниться що я стою у вінці з Дунею. Але процесія вінця не закінчилася. Потім я наче іду з вінця і замісць поїзда в усі дзвони дзвонять. Потім снилось що до дружини були залицяння аж до окремих насильств. Снилось що я їхав відцепившим вагоном з уклона і за вітром і вже з'їзжав з колії як перед мною появився горбик, який і зупинив вагона і я наче потім став правити як хотів. Дощ, крупа чи сніг ліпили вагон. Ось затих вітер, потепліло і я поїхав назад. До цього ці сни сам не знаю.

4го ЛИСТОПАДУ

Учора дав наряд для роботи біля погреба. Рано роспорядившись біля школи, давши установку, яку роботу дати прибувшим робочим виїхав у Хорол на нараду завідуючих. Стояла чудна тепла погода аж ніяк не характерна для листопадових днів. У 9 годин чи й 7 по німецькому часу розпочалася нараду. Ніхто перед нею з завідуючих не знав що скажуть на нараді. Вияснилось що нас уповноважують в села, де працюємо провадити вербовку робочих в Німеччину. При школи тільки й сказали, щоб були відремонтовані і паливом забезпечені. війна село визиск окупація

Вперше побував у базарі, правда тоді як він уже розходився. Ціни високі. Пшоно 6 крб. стакан, така ж ціна квасолі. Невеликі кабаки 5 крб. З Хорола поїхав в Ново- Аврамівку. Там дома саме були гості з Чехова хутора, а до цього і горілки вигнали. Та взагалі в Новій горілки, як ніколи. Майже кожний двір вигнав собі самогонки.

Так добре, пообідавши дома, позвав мене до себе ще дядько Панас. А воно сьогодні ще наче невеличкий храм - братський обід як було це за старого обичаю, а він, тобто дядько Панас церковний староста, то в кого кого, а в якого відродився цей звичай, то й влаштував трапезу, куди й я попав. Пригадую, як ще кончили обід, а горілки відрядно пив.

Вийшов надвір і в цей час домашні родичі їхали додому, я й причепився їх проводити, і провів їх туди аж під Ковалі. Назад ідучи почало в голові затьмарюватися. Пригадую такі картини: зупиняю одну підводу й питаю документи, зустрічаю одну жінку й прошу передати привіт одній подрузі з дитячих років в яку був закоханий, потім біля млина дарую гроші (10 крб.) одній маленькій дівчині. Після всього цього захожу в млин і хочу комусь допомогти по блату змолоти (?!...) Після цього починаю тіряти свідомість і лише наче сонце прояснюється в хмарну погоду, так і вона виникає зрідка. Так пригадую як пристав до групи дівчать десь біля Бровка і почав до них придиратися, потім десь узявся якийсь чоловік і вів мене, а куди не знаю і тільки коли він мене кидав передаючи другому, а кому саме не знаю, тільки тепер дізнаюся, що то був Васецький Сергій Ол.; потім туманна уява про зустріч з дядьком Сидором і з рештою наче з дитинства так далеко в давнині пригадую як в хаті вечером раптом на секунду повидніло і я схопився і побіг з хати, щоб знайти того, що світив під вікном. Більше нічого й не пригадую, що було, які з ким розмови вів, яка була моя поведінка. 5 ЛИСТОПАДУ

Ще ноччю було проснувся і дивувався моїм учорашнім оп'янінням. До якої низості і нікчемності може привести горілка, коли не вмієш її пити. Мати й брат та сестра розповідали до чого я смішний був в п'яному виді. Вечером летів метеор, що освітив всю навколишню місцевість. Я вискочив з хати і як ошалений оббіг хату ловлячи того, що світив під вікном, ну й інші дурниці плів п'яним язиком. За сніданням подали мені чарку самогону. Але не сприймає моя душа спиртних на ранок після п'янки. Мене понесло рвати. Рвоти були аж з кров'ю. Це було досить щоб привести мене в пригнічений стан, тут комбінація обставин призвела до цього. Дивний позавчорашній сон, поява крові у рвотах і важке дихання. Після цього в мене виникло наівне твердження, що я хворія ТБЦ. Скільки не намагався геть відігнати цю настирливу думку, а вона лізла як пчоли в вулік і ніяк не міг її позбутися, казалось, що ось незабаром разом з опалим листям упаду і я, віддаючи останні подих білому світові.

А як хочеться жить!! Як не погано живеться, а не хочеться умирати. Цікаво ще прожити кілька років, щоб побачити чим скінчиться сучасна світова війна. А щось буде цікаве. Те що сьогодні маємо не буде його завтра, тобто після скінчення війни.

6го ЛИСТОПАДУ

Чудова погода стояла до сьогоднішнього дня. Ще вчорашній день не був похожить по температурі повітря на осінній день. Це був вересневий тихий день. Сьогодні побув вітер північнозахідний і приніс дощу. Весь день майже ішов дощ. Правда з обіду він перестав. Вітер подув надвечер з північного-сходу і віщувало морозом.

Нарешті сьогодні накидали погреб землею. Вийшли було і стіни класти з кирпича, та не був готовий кирпич і глини не було, відклали назавтра.

Сьогодні день в неокупованій частині СРСР ішов в підготовці до святкування 25 річниці жовтня.

7го ЛИСТОПАДУ

Багато було здивованих сьогодні ранком, коли уставши побачили замерзлі вікна. Сьогодні вдарив добрий мороз, силою в 7о. На перший раз це не малий. Кожний щулився. Я найбільше озабочений тим, що ні я, ні дружина не маємо зімньої обуві. Бігаємо в туфлях, а до того ще в мене і брезентові та й ті з дирками. Щоб пошить їх тепер, то хоч не договорюйся з сапожниками, настільки вони тепер такі дорогі.

А на душі так чарство, так жутко. Серце наче що віщує. Переживаєш наче передсмертні дні, і причиною до цього теж важке дихання. Правда мене трохи заспокоює те, що такий стан з диханням мені був в 1940 р. Тоді я ходив до кількох лікарів, які признали нервоз серця. Рекомендували тоді мені не пити горілки і не їздити велосипедом. Кров при рвотах була мабуть тільки наслідком сильної рвоти, а не якогось ТБЦ. А тут і збіг обставин: 4 листопаду проїхав 35 км. велосипедом і напився до потірі свідомості горілки, з цього й мабуть той уявляємий «ТБЦ»

Не можу не згадати сьогоднішній день, бо він кожному в'ївся в пам'ять і кожний громадянин з різним відчуттям і почуттям з своєї точки зору й посвоєму буде судити цей день, як 25 річчя жовтневої революції в СРСР. За 25 років це свято стало традиційним і багато треба часу, щоб відвикнути.

8го ЛИСТОПАДУ

Неділя

День провів буденно. Ще ранком до мене зайшов було староста села Глущенко Павло Семенович з яким розпили бутилку самогону. Чи так він себе удає, чи й справді такий він є в розмовах. Та тільки вони не характерні старості сучасної доби. З ким не говориш, то не відчуваєш в нього палкого бажання щоб залишалося так як воно є, кожен сподівається що так не буде, що треба чогось особого ждати. Які розходження між твердженнями газет і настрієм мас. Тільки тепер я багато в дечому розчарувався.

Мороз сьогодні ще кріпший.

9го ЛИСТОПАДУ

До чого страшенний холод розігрався. Оце вже третій день дує східний сухий і морозяний вітер. З дня в день стає все холодніше. Говорять що сьогодні мороз досяг 11о. Зимою буває значно тепліше.

Я щоранку бігаю в молочний пункт з одвійками. Назад ідеш проти вітру. Дух забиває морозом. Багато мабуть заочно регочуть з мене, вірніше моїм пристосуванням до зими. Кожух, яким багато завидують, літній легкий картузик, коротенькі літні штанці простого матеріалу (коша), брезентові туфлі з дирками в носку, та носки також з дирками, в які і тіло видно. Як ті штани вже не опускаєш під кожухом, щоб вони показувались довшими та шила в мішку не втаїш. Якщо про це написав, то мушу і опровергнути причини цьому. Півтора роки як ось ніде нічого не купиш. При вході німців дещо в мене на квартирі обібрали, багато дечого не взяв коли виїзжав з Чернігівщини, труднощі з виготовленням чобіт і нарешті всі останні роки я вчився і багато коштів ішло не на придбання одягу, а на учобу.

Сьогодні мав беседи з завербованими в Германію. Але що та моя беседа, коли є гостріша зброя агітації це листи з Германії і розповіді повернувших звідти, а в письмах нічого заохотливого немає. Один пише, що до його хазяїни ставляться, як їх батько ставився до невісток, а хазяйка ставиться і така як покойна Мирониха. Як ставився їх батько до невісток і яка та покійна Мирониха була невідомо. Але якщо їх риси негативні, то село скоро взнає що то за життя в Германії. Ті що повертаються по хворості з Германії розповідають, що життя погане, а ставлення як до рабів. Чуть тільки не так зробить, як получи ковбасу в кілька четвертей довжиною. Тільки під страхом, а не з охотою іде набір на роботи в Германію.

10 ЛИСТОПАДУ

Іще більший сьогодні мороз. Говорять, що досяг до 12о.

Сьогодні одержав пайок. Мені нараховано зерном 28 кг., а одержав борошна лише 21 кг. і то ціле горе, а не борошно 50 % просяного і по 25 % гречаного і яшного. Де в людей людяність? Говорю за себе. Тільки й одержую борошно 21 кг. і більше нічого ні грама. Правда 2го числа було виписали мені сала 1 кг. і 2 кг. м'яса, та м'ясо червиве і вже його немає.

Завтра думаю їхати в Нову-Аврамівку, можливо, що там тоже випишуть пайок поскільки Дуня має трудодні. Вечером підготовився іти завтра пішком в Нову-Ав- рамівку.

11 ЛИСТОПАДУ

Ще не сходило сонце, як рушив в Ново-Аврамівку. Майже в обличчя дув холодний морозяний вітер. В кожусі правда було не холодно та в ноги холоднувато. В Новій нічого особливого. Правда вдалося читати листівку, киноту з Радянського літака, присвячену 25 річчю Жовтневої революції. В листівці відмічалося про втрату німецької армії, вбитих раненими і полоненими понад 10 млн.; про розстріл на Україні понад 1,5 млн.; про посилку на каторжні роботи в Германію більше 1 млн. українців і інше. Ці листівки були розкидані на полях не тільки Н.Оврамівки, а й в інших селах. Ночувати залишився в Новій.

12 ЛИСТОПАДУ

Учора пізно одержав пайок в Ново-Аврамівці - 12 кг. половину ячменьової муки, а половину гречаної і пшоняної.

Сьогодні беседував з Петром з приводу його різніння, аби без лайки він відійшов з сього батьківського двору. Він остаточно рішив перейти до Москаленка Миколи, каліки, що позбувшись матері, зараз горює. Йому обіцяють збудувати весною хату, в яку потім увійде й Петро. В цього ж Москаленка зіграв дньом кілька партій в шахмат і вирушив додому. Погода сьогодні була значно тепліша. Ішов перший сніг.

Пайок залишив в Новій. Думаю обов'язково ще бути в неділю, для примірки ноги на пошивку хромових чобіт.

13го ЛИСТОПАДУ

Сьогодні була відправка вербованих в Германію. З Вергунів треба було відправити 18 душ, а поїхало лише 14 душ. З деякими приходилося говорити, такий уже мій безплатний обов'язок. З приводу цих розмов не буду поширюватися. Про це вже я писав. Одні сльози в виїзжаючих і провожаючих і більше нічого.

Читав сьогодні останній номер «Хорольських вістей». Мій вивод: на всіх фронтах німці прийшли до оборони. До цього часу найбільше світова увага була прикута до подій в Сталінграді і в Північній Африці, а тепер коли багато часу тупцюються війська на штурму Сталінграда, увага більше зосереджується на ході воєнних дій в Північній Африці, де успішно розвивається англійський наступ. Щось крім цього є ще там, бо мельком згадується про морські бої біля північного узбережжя. Багатозначне й повідомлення про те що 11 листопаду німецькі війська перейшли демаркаційну лінію з Франції в неокуповану Францію і спішать зайняти південне побережжя Франції. Цікаві події розвиваються в Середземному морі. Тепер коли підходить день друкування газети, то з нетерпінням ждеш її.

День сьогоднішній провів за рубанням дров в шкільному сараї, щоб затепла їх заготовити на зимний період.

14 ЛИСТОПАДУ

Сьогодні значно потепліло. Дньом сонечко пригріло і в затишку розставало. Свій робочий день провів за рубкою дров. Одержав газету «Хорольські вісті» за сьогоднішнє число. Одно й теж: відход (планомірний) в Африці і атаки совєтів на Східному фронті відбито. В цьому ж тоні побудованні інші статті газети, хіба тільки що й нового, це що Рузвельта названо бандитом, за те що висадив десанти в французьких

колоніальних володіннях в Африці: в Марокко, Алжирі і очевідно в Тунісі.

15 ЛИСТОПАДУ

День випав чудовий, такий теплий, сонячний й тихий. Веломашиною їздив в Ново-Аврамівку з приводу умови з сапожником для примірки ноги, але весь день провів в ожиданні і не діждався. Рішив заночувати і їхати завтра до нього додому.

Вечером був у свата, Петрового тестя на оглядинах, але не як учасник, а як сторонній. Взяв Петро мене погуляти. Вперше буваю на розглядинах. Але це тіль назва старих обичаїв, а фактично їх не було, бо що тепер оглянеш коли все не твоє, коли живеш на пайку. Тут же були і домовинах. Обично домовини бувають в молодої на інший день розглядин або навіть зараз же після розглядин.

Батько молодого було запропонував годин у 10 вечора іти на домовини, тобто домовиться про весілля, про розмір поїзда та інше, але другий батько відказався тим що він не приготовився, та в інший день ніколи (вагар млина). Думаю, що основна причина - економія харч.продуктів, аби обійтися без лишніх затрат, бо це дорого тепер обходиться. На оглядинах молодий частує до пшениці (якась страва з пшениці) а сьогодні до ягід (крохмал). Гострата була одна баба. Найде що сказати. Чиє теля вгрузає, той і проситься (це зприводу чоломкання сватів чи ручкання, кому вже першому).

16 ЛИСТОПАДУ

Випадково зустрів гр-на Пітченка. Виявилося, що йому також необхідно їхати в Вербино до сапожника. Через годину виїхали, взявши по бутилці самогону. Я повіз необхідний матеріал для хромових чобіт. Пообіцяв пошити через місяць. Там побесе- дували так до заходу сонця за чаркою горілки. Їхати прийшлося вже пізно. Велосипед зовсім обважнів і я відстав від Пітченка. Додому в Нову приїхав, коли вже смеркло.

Знову залишився ночувати в Новій. Це й к статі. Заготовив буряків сьогодні з Галею для самогону. Ранком рішились поїхати на плантацію і взяти буряків. Наче за це й не переслідують бо кажуть дозволили брати для свята.

17 ЛИСТОПАДУ

І сьогодні їздили з Галею тачкою на плантацію по буряки. З пудів 9 привезли. Рішив поїхати сьогодні велісапедом в хутір Чехів до дядька Степана по кожу. Розраховував, щоб опівдні бути в Новій і зараз же вирушити в Вергуни. Недоїхав і до Бобіревого, як переднє колесо спустило. Це розлаштувало мої розрахунки раніше бути в Вергунах.

А до чого стоїть чудова погода. Наче знову вернулися дні Казанської. Було тепло і тихо. Розрахунок завидна бути в Вергунах уже лопнув, коли гуляв за столом у дядька Степана, а після цього пішов до дядька Федора, де також задержався з годину. Було вже зібрався іхати додому. Мені подарив дядько Степан, дякую йому з приязнь співчуття, не забуду йому за добрість ніколи, курку.

Був на шляху в Нову, як заїхали з цим же дядьком до дядька Семена. Там нас знову сажають за стіль і первачком угощають. Не зчувся як я і заснув. Проснувся, не знаю чи вже пізня була пора, знаю що їхати вже не можна було і що розбудило мене знову дядько Степан з одним односельчаном, якого зустрів і рішили зайти в хату знову погуляти. Хазяїни проснулися, засвітили світло і готовили стіл. В цей час і проснувся я. Знову почали гуляти. Так не тільки я залишився тут ночувати, а й дядько Степан звалився спать сп'яна.

18 ЛИСТОПАДУ

Ще далеко було до світу, як я проснувся. Перевертаючись з боку на бік, так я пролежав до самого ранку. Дихання моє спирало в грудях, що навівало той кошмар, що 13 днів тому назад.

Сніданок нам був приготовлений добрий: картопля жарена (моє любиме блюдо), ковбаси з вушкварками і по чарці горілки. Весь час дядько Степан дивувався, що переночував тут.

Було вже зібрався виїзжати, як забрав мене снідать дядька Охтанасій, де я затримався щонайменше 1-1,5 години і тільки після цього поїхав на Нову. Якщо було я достав насоса накачали камеру, то серед дороги розладналась педаль і прийшлося машину в руках вести.

Годин у 12 був в Новій. І передихнуть як слідує не передихнув як поїхав в Вергуни, бо знаю спильчиву натуру Дуні. Буде крику що довго відсутствував. Аж вийшло позаожиданням. Зустріла усмішкою та качанням голови. Дома закінчилась зустріч гаразд. Що ж скаже староста сільуправи, бо Дуня говорила, що ще з неділі щоденно мене визивали в сільуправу.

Через кілька хвилин після мого приїзду пішов в управу з черезмірно скривленм від болю б наче обличчям і сказав що ці дні лежав я хворий в Новій. І тут скінчилося добре. Допоміг складати списки перепису населення та організував збір пожертвування серед населення для інвалідів.

19 ЛИСТОПАДУ

Добре, що учора обкидав погреба гноєм. Ноччю і сьогодні дньом ішов сніг. Кругом забіліло, і все оточуюче вкрите снігом набрало вигляду справжньої зими. Люблю зиму, в її реальнім вигляді. Та тільки тоді коли маєш в що одіться і взуться. Одіться то маю кожуха і не плохого, а взуться можна сказати, що босий - брезентові туфлі і ті драні. Бігаєш в них по снігу, наче кіт по гарячій смолі. Весь день сьогодні провів дома за рубанням дров. Вечером хоч по проїзжених слідах можна було ходити в туфлях. Там хоч трохи сніг чи ростав чи за колесами поскочувало.

20 ЛИСТОПАДУ

А сьогодні треба мені бути в Ново-Аврамівці. Така умова. Вечером думаю гнати самогонку. Ранком пішов до сапожника і дав йому підладити на кілька днів чоботи, а другі посоюзити хоч через тиждень. Пообіцяв перші поладити до обіду. Гарантував носкою тільки на 2-3 дні, бо що та дратва буде держати, коли ще до того чуть не весь передок в обох чоботяв відстав від підошви, а стілки зовсім немає. До того і підошва з ската.

Майже вечоріло як я взяв мішок з дровами, кошик з сулією і поїхав велосипедом в Нову. За селом прийшлося мішок прив'язати на спині. Добре употів, доки доїхав, аж піджак мокрий був. Дивувалися мною дома. Вечером гнав самогонку.

21 ЛИСТОПАДУ

Майже всю ніч не спав, доки вигнав собі і матері два казани горілки. Взяв 12 бу- тилок для себе. Годин у 7 ліг і трохи задрімав до 9 год., а потім устав і зібрався додому. Ведосипед зовсім відказався. В задньому колесі відсутніх 8м спиць. Останні так ослабли, що їдучи кидає колесо в сторони. Прийшлося вести велосипед в руках додому.

Прибув в Вергуни в 12 год. дня. Після короткого відпочинку пішов збирати грошові пожертвування для інвалідів і пізно вечером майже закінчив збирати. Думаю щоб завтра це мені не перешкодили, бо знову гадаю бути в Ново-Аврамівці згідно умови з дядьком Степаном для поїздки в Вербино купляти гарбузи.

22 ЛИСТОПАДУ

Погода не плоха. Був легенький морозець. Рано вирушив в Ново-Аврамівку. Основною причиною цього мого виходу, як учора уже я написав це виконання умови з дядьком Степаном. Однак день прождав але не діждався його. Щось за поважна причина перешкодила до цього. Дома в Новій-Аврамівці ожидали мене з сім'єю, бо я обіцяв прибути підводою. Не плохого і обіда для цього приготовили, але з багато- жданих тільки один я і прийшов.

Вийшов з Нової пізно, бо на Подолі почало темніти, а в виході з Старої Аврамівки зовсім смеркло. Стояла тиха погода. З окремих місць Старої і Стайок доносилися крики весілля. В Стайках «смалили» молоду. Навкола крутились танцюючі і грали музики.

23 ЛИСТОПАДУ

Нічого сьогодні значного й не трапилось, хіба те, що невідомо куди ноччю зникла куриця. Для мене це значне, бо коли живеш вприголодь і хочеш обзавестись курьми (їх уже було три шт.), бо знаєш що в 1943 р. буде й мені яйцезаготівля і тут її таємниче зникнення. Бодай би тому руки повсихали, хто посмів її взяти, або відповідно кажучи вкрасти. І саме найкращу курицю, ту що подарована кілька днів тому в Чеховому. Не жалко тих людей передати для покарання по всій строгості німецького закону. А з розповідей селян це масове явище і для окремих людей крадіжка птиці і др. є промисел.

24 ЛИСТОПАДУ

Сьогодні я був один дома на господарстві. Дуня ходила в Ново-Аврамівку за борошном і по іншим справам. День просидів біля щоденника підганяв незаписаних кілька днів. Запущеність почав тут проявляти.

Здав в сільуправу зібрані гроші на пожертвування для стариків і інвалідів. Найкращі успіхи збору по 6й бригаді, де збирали я і Пітченко Ф. зібрали 825 крб. Всього по селу зібрано 2038 крб. 50 коп.

25 ЛИСТОПАДУ

Як учора, так і сьогодні стояла морозяна погода. Вечером ходив на наряд, щоб завтра в обід узяти підводу поїхати в Ново-Аврамівку на свято врожаю, що почнеться завтра. Обіцяють і не обіцяють.

26 ЛИСТОПАДУ

За допомогою старости підсобного г-ва вдалося добитися коней. Погода стояла тепла і вітряна. Сніг роставав. Думав їхати саньми, але прийшлося брати воза, бо завтра може зовсім не залишиться снігу, то не поїдеш саньми. До чого малий тепер день, доки добився коней, а сходив за чобітьми, що союсились (а ці два дні знову бігав в туфлях), то з обідні звернуло. Дали мені коней молодих, що не запрягались, бо появилися признаки корости.

Виїхав з дому коли було біля 4х годин. В Нову приїхав, коли ще не смеркло. І ось вам повідомляють, що свято перенесено на неділю. Рішення моє про участь у святкуванні винесу завтра.

27го ЛИСТОПАДУ

Погода змінилася проти вчорашнього дня. Вітер північно-західного напряму, температура впала нище нуля. Нерідко вітер наганяв снігові хмари і тоді піднімалася настояща хуртовина. Було мною рішено залишити сім'ю тут, а самому їхати додому. Було домовлено з бригадиром, що дасть коней відвезти мою сім'ю в Вергуни.

Так я й зробив. В 3 годині виїхав в Вергуни, а сім'я залишилася гостювати. Напроти дув пронизливий холодний вітер і коли б не кожух, то можна було б заклякнути. Вечером дома хазяйничав: витопив грубу, піч, наварив поросяті, бо завтра думаю рушати в Хорол, а звідти в Ново-Аврамівку на свято.

28 ЛИСТОПАДУ

Спав на Валіному місці біля груби. Проснувся рано, бо куди його спати такої великої ночі. Почуваю, що з здоров'ям не все гаразд - все мене клонить до постелі і грубки. Годин у 7 таки встав і затопив грубку, разом і гріючи спину, так вже мене морозило. Витопивши грубу, затопив піч. Думав було в Хорол їхати. Але вдалося гроші на передплату газети дати одному з вергунян і я залишився дома. Зіпсоване здоров'я положило мене на постіль, в якій я пролежав майже день, і в стані дрімоти чи сна майже перебував увесь час.

Але сім'я моя в Новій і треба йти до неї, організувати її доставку сюди. Годин у три ззів картоплин з три, побрився і пішов в Нову-Аврамівку. Як на зло дув зустрічний вітер, що пронизував тіло холодом. Хоч і пізно, а прийшов таки додому в Нову і зараз же поліз на піч грітися. Мати збиралася і пішла на вечер свята врожаю. Галі вже не було дома, також пішла гуляти.

В Петра Антиповича, сусіда готовився вечер для молодих, жонатих де повинен приймати участь і ми з Дунею. Нам виписали тут пайок: м'яса, сала, борошна по 400 грам на душу (пшеничного), а то багато добавляли свою закуску. Годин у 9 пішов я на вечер свята врожаю. Дуня залишилася біля дітей така сердита на матір, що вона не залишилася біля них.

Кілька слів про саме свято. Тоді добре свято гуляти, коли закрами тріщать, погреб повний і свині пищать. А тепер зібралися гуртки гуляти, щоб випити в гурті і забути на час горе, визване війною. Свято врожаю не справляють на гіркому просяному хлібі.

Вечер для мене пройшов не благополучно. Після того коли я випив одну рюмку, в очах у мене заграло, все почало в хаті стрибати і я зумлів, тільки тоді як мене вирвало і мочили холодною водою голову я прийшов до свідомості. Такий випадок вперше в мене за життя і пояснюю тільки поганим моїм здоров'я і тим, що весь день не їв.

Після цього мені не їлось і не пилося і я пішов додому, а Дуня пішла на вечеринку.

29га ЛИСТОПАДУ

Ще був у постелі (на пічі), брат Петро зайшов по мене іти похмеляться. З темпами вмився, вдівся і пішов «похмелятися». Однак мені й сьогодні з здоров'ям не ладилося і горілки не брав і каплі в рота, зате хоч поснідав добре те що мені на душу ішло - кислу капусту (варену шатковану. Організовувався обід. Цей наш ранковий візит був неплановий, доїдали вчорашнє.

Після цього пішов на любиме моє заняття - грати в шахмати до Москаленка Миколи. Але останній час мені буквально не везе, рідко коли програю, а здебільшого програю і обов'язок мій так віддати йому мати ще більше заохочує до шахматної гри. Так після кількох програних мною партій і лише при одній виграній, залишаємо ігру і знову іду продовжувати свято врожаю. Що тільки й тягло мене туди це смачний обід, який останніми місяцями я в себе дома не бачу.

Однак же обід був бідний, бо того пайка не хватило приготовити його, а кожний скупився щось дати своє. Однак цю помилку справили і кожна гуляюча пара (не рахуючи нас) принесла на вечер по курці і з стряпали на вечер неплохе жарке, до чого я було добре прийнявся і ззів може цілу жарену курицю. Горілки однак не пив. Трапеза скінчилася рано. Після цього повезли Колю додому, а він теж сьогодні гуляв. Ще було лише 9 годин. Там тоже нас почтували горілкою і капустою, після чого пішли додому.

30 ЛИСТОПАДУ

Погода наче потепліла. Раненько пішов на бригаду просити коней відвезти нас в Вергуни. Почуваю себе добре. Та жалію що це опізнилося зо мною. Ідучи в бригаду зайшов до дядька Панаса де теж угостили стаканом самогону і збираною сметаною та гарячим супом. Все пішло на душу. Бригадир пообіцяв дати коней, тільки залишилося договоритися з їздовим, з яким також успішно договорився. Після цього зайшов до брата і там поснідав (не без самогону). Гуртки і сьогодні збиралися закінчувати «свято», одержували з комори рибу і жарили.

Мене позвано до сусіда, де гуляли старики. Там мені значно сподобалося. Було всього вдоволь, а найбільше те, що там був холодець, якого я так бажав. І закінчив свою гульню вже в своєму гуртку, куди я поніс бутилку самогону. Підпив сьогодні добре і були моменти що погружався в забуття, ніяк не можу згадати що діяв я тоді. Знаю що черезмірно був веселий, танцював, лип до дівчат.

Добре не пригадую як я виїхав і в Вергуни. Як в сні пригадується, як я з Петром їхав в Вергуни, а він ще більш був п'яний за мене. В Старій зайшли до діда Федора, але що мені там говорили не пригадую. Наче вони говорили, щоб я віддав їм сокиру, що взяв я її в їх. В Вергуни приїхали не протверезівши. Там я хлопців угостив ще самогоном і вже не пригадую як вони і додому поїхали. Після цього прийшов тільки до належної свідомості ноччю, коли устав води пити.

ГРУДЕНЬ

1942йрік

с. Вергуни 1га ГРУДНЯ

Смішно з самого себе, коли мені розповідала Дуня, який я був п'яним учора. Розповідає, що я її навіть побив, коли вона мене не пускала проводити Петра й Мишка, як вони вже їхали додому в Ново-Аврамівку. А голова така важка, наче то не вона, а горщик з залізом на плечах.

Сьогодні мені й робота належить - це провести інвентарізацію шкільного майна на 1 грудня. Майже на це я й потратив усього дня. Крім того, що провадили комісією інвентарізацію, одночасово я й приймав велику школу з її оборудуванням і майном, поскільки така не була передана Панежою. Згідно перевірки майна за попередньою інвентарізацією багато нестає. Раніше хто тільки хотів що хотів і як хотів тяг майно.

2 ГРУДНЯ

І сьогоднішній день пішов на інвентарізацію, на вияснення ріжних питань. Я став перед трудностю іевентарізації шкільних приміщень, бувших квартир учителів, а таких хати тут три. До війни ці хати були закріплені за школою і були в описі школи. Тепер в цих будинках проживають громадяни і амбулаторія.

На скільки мене дивує поведінка старости села. Він заявляє, що це будинки ку- лацькі і можливо, що повернуться їх господарі, а тому в опись в школу їх не вводити, що вони тепер сільуправські. Однак перевіривши інвентарізацію майна сільуправи, там їх теж не введено. Що ж тоді це? Не що інше як якась махінація, як не спроба менше чим за шаг з мотузкою передати ці будинки тим господарям, що зараз живуть в цих хатах.

Я цього не допущу. Я відповідаю за шкільне майно і навіть якщо вишукаю бувше шкільне майно, повинен подбати, щоб воно було повернуте школі. Замічаю що в справі привласнення цих хат бутилка зіграла значну ролю, та тільки мабуть напрасно вона заливала пельки. Якщо на місці питання не розв'яжеться, то виясню про це в Хоролі. До чого не люблю неправди і беззаконну махінацію. Яку махінацію не твори, а коли є люди, то випливе вона на поверхню.

3й ГРУДНЯ

Вділю долю свого розсудку міжнародним подіям. Справа війни з дня на день ускладнюється і я б сказав не на користь Німеччини. До всього того що пишеться в газетах приходиться скептично ставиться, бо що вийшло в світ, то воно пройшло сита, і вийшло само мало похоже на себе. Дізнаємося про події тільки з великим запізненням, і то про них пишуть тоді, коли не можна утаїти від мас, коли набувають ці події світового значення.

Ось коли тепер проглянеш події в Африці, на Сході, у Франції, то помічаєш долю якусь того, що Німеччина перебуває в скрутному становищі. Якщо в газетах писалось про рішення французького народу разом з німцями обороняти Францію від англосаксонців, то тепер, виявляється, що цей озброєний французький нарід повстав, перейшов на сторону англо-саксів. Спроба збройного опору цього народу зломлена і його демобілізовують. Доля флоту однак не відома, а частина потопила себе.

Принаймні тепер відомо які друзі французи до німців і що значні гарнізони треба тримати Німеччини у Франції, щоб держати народ у покорі. А це є не що інше як розпорошення своїх сил по ворожих територіях, тоді як таких дуже необхідно на східний фронт, бо запал минулого року зменшився і воєнні операції для німців набули на всіх фронтах оборонного значення.

Відомості про інвентарізацію лише сьогодні здав.

4го ГРУДНЯ

Раненько пішов сьогодні я в Ново-Аврамівку за шиттям і зрештою-решті віддати чи взяти сюди шити чоботи. Прийшов годин в 11 в Ново-Аврамівку. До Петра заніс тужурку пошити Валі пальтичко. Заграли з Колею в шахмати. 1 партію виграв, а дві програв.

Після обіду було вирушив додому в Вергуни, але облишив, бо було зайшов в сапожну майстерню і там мені пообіцяли пошити чоботи. Прийдеться завтра занести шити. Та й шиття (мені рубашка і дітям платтячка) ще не були рано готові і одержав тільки вечером. По цим причинам і залишився ночувати. Вечером почав трусити тихий сніжок.

5го ГРУДНЯ

Дивує мене сьогоднішня подія дома в Ново-Аврамівці. Там чинилась кожа. Чинив її дядько Палтимін (батьків брат). Він приходив лише туди та робив що слід. Всі матеріали виготовлялись дома. Вся відповідальність за чинку також покладалась на рідних. Коли дійшло до того, щоб різати кожу, то хазяїн кожі оказався дядько і від- мірив, що йому треба, щонайменше третю частину і забрав. І долі родства не проявив, тим більше на таку сім'ю, що залишилась без кормильця. Адже в сім'ї залишилась мати, дочка з дитиною та малолітній син і як виявляється товару, що залишається дома не достає, одної халяви не вистачає. З сльозами мати нарікала на жадність чимбаря.

Тіль після великого вагання він відрізав з своєї частини дирявий край на халяву.

Як виявляється сьогодні до мене в Вергуни пішла по кору сусідка, яким я обіцяв учора дістати кори. Вона думала що я учора пішов в Вергуни. В сапожню заніс сьогодні чоботи шити. Обіцяють пошити через дві неділі. Звідти пішов прямо в Вергуни. Жінко прийшлося залишити наніч, бо тільки завтра ранком можу дістати дубової кори.

Вечером ходив в сільбуд. Там була поставлена місцевим драмгуртком п'єса Карпенка-Карого «Розумний і дурень». П'єса пройшла задовільно, тим більше в настоящий період.

6го ГРУДНЯ - 15о

Рано-вранці зайшов до сусіди, що обіцяв мені кору. Він направив мене в ліс на ділянку, де й повинна бути кора. Звідти, тобто з лісу я й рішив іти в Хорол на базар. Являємося на ділянку з порубаною дубиною, але кори немає. Лише слід, де лежала кора та слід воза. Прийшлося червоніти за неловке становище, аджеж я підвів цю жінку, заставив її привезти санки і заночувати, а потім відправити з таком. Дав обіцянку їй, що дістану кору і сам направлю в Хорол до чинбаря, це їй буде краще. Хай їде порожніми санками додому, чим груженими їхати в Хорол, а потім з Хоролу додому. Так відправиивши її додому, сам пішов в Хорол.

Сьогодні випав тихий морозяний день. Мороз погнав термометр до 15о нище нуля. Ішов швидко і таки добре нагрівся. Базар в Хоролі ще тільки збирався. Мені необхідно купити бензіну чи гасу, бо немає чим світити. Вечером і ранком приходиться сидіти на темно. Тільки уявити наскільки набридає перекидатись з боку на бік якихось 14 годин, а то і більше, бо що будеш робити на темно, тільки лежати. Ось і базар, але того шо мені необхідно купити немає. Розповідають що бензін і горілка заборонені продавати. Я ж у кармані мав бутилку самогону. Думав замінити на бензін, але при- йшлося її нести додому.

Купив кусок поганого мила за 100 крб. і більше нічого, бо кешеня моя не позволяла. Все можна дістати на базарі аби були тільки гроші. Та тільки самосшедші ціни. Так півлітри олії коштує 150 крб. хунт сала - 200 крб. стакан пшона 7 крб. коробка сірників - 15 крб., стакан солі - 30 крб., гуска 400-500 крб. курка 70-80 крб., стакан бурякового меду - 5 крб. і т.д. Між іншим це ще подешевшало проти минулих базарів. Очевідно вплинули штрафи. В одних тільки Вергунах оштрафовано за невиконання яйцепоставки 130 господарств від 100 до 200 крб. Тих що не виконали за IV квартал, хоч він ще і не кінчився, штрафували в 100 крб. Як в Хорол, так і з Хоролу ішов пішки. Ледве дійшов додому, так надавили чоботи ноги.

7го ГРУДНЯ - 2о

Цим числом опишу стисло своє життя в настоящий період, щоб коли останусь живий, а чи може коли діти почитають, то хай будуть знати як їм жилося цей 1942-43 рік, бо вже бачу, що і 1943 рік нічого доброго на першій його половині не принесе. А нічого так не жалко, як дітей. Адже пора дитинства - пора гри і солодощів. Але мабуть виростуть з цієї пори і не попробують як слідує конфети, мабуть Ніна й не знає що це воно таке. Валя хоч пригадує ті скупі канфекти ще 1939-40 років. Немає їм і ігрушок, що обично зацікавлені діти їхнього зросту. Немає тому, що немає де його купити.

Але в цьому ще не біда, а біда в тому, що живеш в приголоді. Все ж таки я маю вищу освіту, казалось би що повинен би займать хоч далеко незадівільне місце в постачанні продуктами харчуванні, тим більше, що я займаю посаду завідуючого школи. Але ніщо не одержую, крім тих 21 кг. борошна (ще й просяного) на 4 душі сім'ї, і ні грама олії чи інших жирів, ні грама крупів, чи будь чого другого. Виписали за гроші було мені картоплі і буряків ще там осінню, але це тільки тому, що я не мав огорода і то оббивши пороги Райземуправи.

Тепер я маю оклад 150 крб. в місяць тобто на бутилку олії. За що ж тоді викупити пайок, за що брати перегон в молочному пункті, за що купити пшона, чи квасолі, за що купити світила, чим заплатити за пошивку чобіт, плаття. Та в господарстві такому, як в мене багато є дирок, куди треба грошей. А взяти їх немає з чого, немає що продати, бо не вспів я запастись, а ще сам не маю необхідного, бо цілих штанів, крім латаних немає, а в морози приходиться щулиться в паршивенькому літньому картузику. Добре що до цього часу були гроші ще з Авдієвки, а тепер запас їх уже вичерпався і вмощуйся як знаєш на тих 150 крб. при таких самошедших цінах і при відсутності всякої допомоги від підсобного господарства.

...