Хорольський район Полтавщини у 1942 році (за щоденником Дмитра Захаровича Браженка)

Ось уже більше 2х неділь не бачиш і каплі жирів у хаті. На снідання нізчимний суп, на обід борщ також нізчимний, з почорнілих буряків, бо дали примерзлих, та зрідка на друге крохмал з віяного молока, на вечерю, тож же борщ, чи інколи картопля в кожушках, останній час приходиться обідати і вечеряти разом. Якщо до всього цього згадати і просяний хліб, то цілком стане ясно що живеш так, аби штани тримались і то поясок все більшає. Так, наприклад, в рубашці комір зробився такий великий, що кулак пролізає. Діти, особливо Валя зовсім бліде від малокров'я. Інколи себе так слабо почуваєш, як ніколи так не почував. Про покращення життя в скорому немає всякої надії.

Інколи думаю про те, що коли мене відірвуть від сім'ї, що вона буде тут робити в чужому краю, без своєї хати, без огороду, роздіта і роззута, бо те одягало чи обув що є воно не тривке хоч би зиму продержалось, а ще й не обізнаність дружини з полтавськими обичаями господарюванні. Опинилась би тоді вона в занадто тяжких умовах. Куди не повернися і всюди в себе бачиш нестатки та бідуванні. Бузумовно все це разом та пезперервні думки тільки морять мене. Основний виновник цього безумовно є война, та тільки другим вона є джерелом наживи. Не всі рівно її переносять. Хай буде так. Буду викручуватися, і викручуся аби все було добре.

Сьогодні надворі відлига. Дньом капало з криш, а з снігу діти качали баби. Похоже на дощ. Однак вечером зривався мокрий сніг. Полягали спати в 6 годин не світивши, бо нічим.

8 ГРУДНЯ - 5о

Кілька слів про свою квартиру. Морока з такою квартирою як у мене. Душі в ній не нагрієш і порядку не наведеш. Грубу приходиться топити два рази в день - ранком і вечером і більше 13о вище ноля температури немає. Це в спальні, а в кухні більше 9о тепла не бувало. Чуть не вдітому приходиться обідати. Для нас з дружиною щеб не так, а для дітей зовсім не підходящо. До всього цього ще і мокріють стіни. Все цвіте в хаті. Повісиш рушника мокріє, карточки мокріють. Приходиться все це знімати і квартира після всього цього набирає виду льоху.

9й ГРУДНЯ + 2,5.

Чудна погода стоїть на дворі. Багато устаючих з сна дивувались її очередному трюку. Надворі ішов дощ. Температура ранком піднялася до +2,5о, а дньом до +3о. Навкруги стояли калюжі. По шляху речейком бігла вода. Зовсім було похоже на весну. Годин у 11 прояснилось сонце і відчувалось весняне тепло. Годин з 3х дня знову пішов дощ.

Ранком після дощу обдерав кору на дубках в сусіда, згідно обіцянки даної мною жінці. Можливо, що завтра буду в Хоролі, то передам її чимбарю. Вечером прийшло роспорядження про відміну завтра посилати вербованих в Німеччину. Так це тягнеться майже місяць, разів з п'ять відкладаючи.

10 ГРУДНЯ - 10о

Сьогодні новий сюрприз погоди. Ще ніччю я виходив надвір, то вже мороз своє творив. Дув північний вітер. Земля добре замерзла. Мороз з годину на годину кріпшав. Так у 8 год. було - 9о, в 9 годину - 10о. Ранком зайшов в сільуправу, щоб дізнатися чи буде хто їхати в Хорол, щоб і собі поїхати.

Вияснюється, що ноччю послідував новий приказ про відправку людей 10 чоловіка в Німеччину сьогодні і приготовить 7 чоловіка на 13 грудня. З старостою договорились, що в Хорол і до станції сопровождати вербуваних буду я. Одночасову в Хорол думаю й розв'язати ряд своїх особистих справ, як про намагання, щоб видали чи продали проса і таке інше.

Як погода сюрпризна, так і ця відправка вербованих подібна. Знову відкладено відправку і вербованих прийшлося відправити додому. Мовлять, що причиною цьому є транспорт, що перегружений транспортуванням чогось другого. В справі особистих справ нічого позитивного не добився. В РЗУ прийшлося на бігу поговорити про дозвіл продати мені проса, бо Кушніренка ожидала машина і він спішив. Не вислухавши мене сказав, що просо тепер не продається. Прийдеться ще раз до нього звертатися. З приводу шкіл беседував з завідуючим відділом культури. Про початок навчання нічого невідомо, і нічого нового від нього не дізнався.

Тільки коштує моя поїздка в Хорол, що підстригся та передав дубову кору. Приїхали коли смеркало. Мороз кріпшав.

11го ГРУДНЯ - 14о

Сьогодні був кріпкий мороз. Скачкообразна температура грудня місяця, як не тепло, так мороз.

Часто мені приходить в голову твердження, що полтавець перестав бути полтавцем. І нізащо не викину з своєї голови цього твердження. Правда не всякий полтавець, а значна більшість. Правда сучасний період не період минулих років. Говорю я зприводу скупості населення. Колись Полтавщина була відрадним краєм. Вона була багатою й щедрою й гостинною. Та не така вона тепер. Якщо колись їли паляниці пшенишні, чи вареники в маслі з сметаною, чи відомі полтавські галушки, то тепер і гіркого просяного борошна не кожен має. Багатьох ще підтримує кукурудза своєї садиби. Якщо колись сало з салом їли, то тепер їси тільки споминання про нього. Рідко кому пощастить вигодувати і з'їсти півкабана, а півкабана здати державі.

Але є й такі, що мало відчули війни. Але й ці потіряли облік полтавця, а породили в собі зажерливість і жадність. Коли б можна, то з одного разу проковтнули б може не тільки корову, а й самого себе. Можеш з голоду вмерти, а не попитают в тебе, чи є що з'їсти. А ще більше дивує мене, що таке відношення між самими родичами.

12го ГРУДНЯ - 9о

Сьогодні субота. Ждеш з нетерпінням вечора, щоб одержати газету. Нарешті вечер прийшов і наче ожидаєш потяга на вокзалі, так сидиш і ожидаєш газети в конторі підсобного господарства.

Нарешті ось і газети. Зацікавлених до газети не один я, а принаймні десятків півтора. В основному кожен цікавиться зведенням верховного командування збройних сил. Зведення в основному приводиться до того, що атаки противника відбито з тяжкими для ного втратами. За Сталінград знову в газеті не згадується ні слова. Очевідно відступили від нього, бо сводка говорить за бої на південний захід від Сталінграда.

13го ГРУДНЯ - 7о

Учора розраховував бути сьогодні в Ромодані на базарі, але підвода на яку я розраховував не пішла. Вагався іти чи не йти в Хорол. Зрештою порішив іти. Вийшов пізно годин у десять. Думав що спізнюся, але прийшов у Хорол на баз в самий розгар його. Ішов з метою основною купити бінзіну та підлубники на чоботи. Але ні того ні другого не купив і вернувся додому з порожніми руками, тільки ноги набив. При- йшлося додому йти босоніж, щоб не так давили чоботи.

Тепер кілька слів за ціни. Ціни на базарі доступні тільки для тих в кого є що продать і є що куплять. Так бутилка олії 120 крб., сало кусок середніх хунтів 1,5 - 250 крб. сіль 30 крб. стакан, галоші 1500 крб. платок в квітках 3000 крб. чоботи 4000-5000 крб. сокира 200 крб. товар на задники - 150 крб. І всі інші товари чи продукти мають подібні ціни. Правда продукти мають значно нищу ціну, ніж промтовари. Так пшоно стакан 4 крб., а жерстоване 3 крб. Скільки не говорять і не пишуть газети про боротьбу з спекуляцією, аж ніяк не видно результатів цієї боротьби.

14го ГРУДНЯ - 1о

Ранком пішов в Ново-Аврамівку. Спочатку іти було не плохо. Тепло і не слизько, але під кінець дороги стало слизько, бо температура повітря піднялася і почало роз- ставати. З собою на плечах ніс кілограмів 13 грузу в кошику, казалось не так багато але втомився доки дійшов в Нову. А й груз то цінний один з хлібних злаків.

Пройшов майже 10 км і нічого, а вже біля самого дому впав. Чуть тільки встав і іду далі, як стучить вікно тітка Санька киває рукою, щоб зайшов у хату. Заходжу і тут приголомшуюче повідомлення:

Чи чув, Дмитре, що дядько уме?

Ніякої здогадки на якого дядька звалилась смерть збагнути в той мент не зміг, хоч і знав про хворість його.

Який?

Дядько Степан.

Тепер тільки я збагнув, що він лежав тяжко хворим.

Вічна пам'ять такому чоловіку! Умерла працьовита, щира, людяна, співчутлива чужому горю, щедра, з усими позитивними рисами людина. Жалко такого чоловіка. Його жінка Килина лежить без свідомості. Трудно уявити її переживання після того, як прийде в свідомість.

15 ГРУДНЯ - 3о

Сьогодні замітно понизилась температура і майже не розставало. День пройшов за біганиною і всього не вспів зробити. Прийшлося заночувати знову.

Ноччю майже всю мерещилися сни зв'язані з смертю дядька Степана. Смерт відобрала в нього життя в 9 год. вечора 10 грудня. Але ніяк не віриться, що немає в живих цього чудового чоловіка.

Сьогодні підбадьорив мені настрій пайок, який одержав в Новій на Дунені трудодні (10) і дітей 18 кг. пополам яшного і просяного. В сапожній пообіцяли мені пошити чоботи до 27 грудня.

16го ГРУДНЯ - 1о

Поснідавши пішов додому, зваливши на плечі пайок 18 кг. По дорозі зайшов в сільуправу і знявся з обліку себе й Дуню.

Груз дає себе знати. Пощастили півдороги під'їхати на Старо-Аврамівській підводі. В голові весь час рій думок, і щонайбільше про смерть дядька. Всю ніч снились сни про його дружину тітку Килину. Інший раз забудися про це і споминаєш як проведено мною останні два вечера в ігрі в шахмати з Москаленком Миколою. Грали обидва розсіяно. За два вечора програли партій 12 і результати рівні.

Кілька слів про смерть, що вирвала здорового й бодрого юнака Сергія сусіда матері. Позавчора він захворів на запалення легенів, учора лежав без свідомості в глибокому сні. Сьогодні ноччю в 2 годині помер. Жив працьовито, а хоронят не відзначно. Не вбрали доладно. Положили на стола в портках і спідній сорочці, - до того злиденно живуть його батьки.

В Вергунах з старостою села був у нас інцидент. Зайшло з-за дров. Сказав, що заборонить мені палить. Я сказав що біля їх я хазяїн. Це його тронуло. Скипів як самовар, і скільки духу закричав.

17 ГРУДНЯ - 15о

Учорашні інцидент з старостою сьогодні ще більше розігрався. Як видно з його висловлювань, він себе ставить високо під самі небеса і хоче щоб кожен йому був не вище в коліна. Так принаймні я його зрозумів. Киплячи і міняючись у гніву, коли не відступав він викрикував: «забороняю тобі й палки брати шкільних дров; я тебе з роботи зніму з сьогоднішнього дня. Подумаєш хазяїн найшовся! Коли б не я не бачив би ти Вергунів, то через мене тебе поставлено на роботу» і інші подібні висловлювання.

Наскільки глупо й необдумано все сказано. Як він себе цим низько ставить. Пак «я тебе з роботи зніму». Які великі хотів би ти мати повноваження. Скільки не кричи і не пирхай а п'ят лизати не буду. Колись сам зрозумієш, що учора і сьогодні ти не був прав. Я тепер тільки бачу, що коли б я менше покладався раніше на староста, то багато дечого більше було б зроблено. Віднині зміню свою діяльність. І тільки тоді твердо себе буду почувати, коли менше комусь віри матимеш, а сам робитимеш.

18го ГРУДНЯ - 5о

Сьогодні привожу приміщення школи двохповерхової в порядок. Підсобним господарством виділено 4 душі. І ось вони зносили парт в один клас і вимітали на другому поверсі. А то наче відсутній господар в школі, такий уже мали вигляд класи.

На вечер відчутно потепліло. В ставку ловили рибу неводом. Думають з улову залишити для продажі в підсобному господарстві 30 %. Коли б хоч два кг. взяти для себе і то в безводьі і рак буде риба.

Знову встановилося тепло. В 7 годин ранку температура була в - 2о.

Час усього дня провів у фізичному кабінеті школи, переписував приладдя або змальовував, щоб потім десь встановити назу їх. Іначе не встановиш їх назви, як безпосередньо з-за участі спеціаліста.

Дньом сьогодні почував себе з нікчемним настроєм. Хотів було ранком виписати риби але запізнився. Попродали чуть світ. Друзі мої в лапках ішли повз мене і не могли мені сказати. Вечером пішов дощ.

20го ГРУДНЯ - 0,5о

Мав бути сьогодні я в Ромодані на базарі, але не прийшлося. Замучить мене фізкабінет. Сьогодні з самого ранку сидів у ньому, переписував чи змальовував приладдя. А чи скаже хто за це спасибі це ще знак?

Погода аж ніяк не похожа на зиму. Температура дньом піднялася до +1о., і появилася мокрота. В Вергунах почуваю себе одиноким. Коли б був багатим то мабуть були б і «друзі», а я не маю того характера підлабузництва чи підхалімства, щоб думати одно, а говорити друге.

21го ГРУДНЯ 0о

Погода з дня на день теплішає. Сьогодні ранком температура дорівнювалася всього лише 0о, а дньом 2о тепла. Порівнюючи з минулим груднем, то різниця в зимі як температура далекої півночі і Італії.

Настрій сьогодні гнітючий, до цього й здоров'ям себе почуваю паршиво. Якщо тільки глибше вдумаєшся в створившому становищі, в ісході війни, то нічого втішного ще не бачиш для себе в майбутньому. Злигодність і бідність тільки підривають здоров'я.

22го ГРУДНЯ +0,5о

Температура повітря піднімається. Ранком досягла + о. Переважно в справах школи і в особистих їздив сьогодні в Хорол. Відправив з школи 71 книжку для перевірки. Думав встановити назви і ціну приладь фізкабінету, але не прийшлося бачити завшколою Хорола.

В РЗУ в 3му відділу ясного нічого не добився за купівлю дров для школи, і за продажі для мене проса і сояшників. Проса правда обіцяють продати. За остаточне розв'язання за дрова і просо сказано, щоб прийшов в понеділок. Дізнався на цивільній пошті, що можна писати листи на Чернігівщину. Ішов з пошти з однієї думкою - написати листи на Чернігівщину. Марка коштує 1 крб. 20 коп.

В РЗУ виясняв питання з приводу здачі свиней бо дома в Новій годується двоє, а заколоть не маєш права, хоч і нема чим годувать. Згідно закона треба одно здать і тільки тоді різать для себе. Нарешті дано наряд відправки свиней 14 шт. з Нової. Коли б хоч Петро не взівав цієї відправки і відправив свого. З Вергунив наряд на 10 шт. Крім свиней на Вергуни привіз наряд на 14 корів. Завдання воєнне і сьогодні вже треба відправити їх. Одну вергунівську жінку оштрафовано за самостійний забій свині в 1000 крб.

23го ГРУДНЯ - 1о

Погода продовжує бути теплою. Іде оранка на зябь. Вечером годин у 5 пішов дощ, що перетворився на сніг. Однак температура не понизилась і вечером було 0о. День пішов на збільшення. Сонце піднімається вище, але тепло не прибуває, а убиває, такий закон природи відставання охолодження і нагрівання земної поверхні від сонцестояння. Але вже цієї зими холодної я не ожидаю.

Сьогодні одержав я пайок 9 кг. 200 гр. просяної і 4,700 кг. ячменьової муки. Та 15 кг. 800 гр. кукурудзи в качанах (?!)

24г^ ГРУДНЯ - 1о

Кукурудзу на пайок одержав лише сьогодні. Що ж то є за кукурудза? Половина гнилої. Ну думаєш ця та просяна мука калорійний дадуть хліб.

Дньом потроху розставало.

25го ГРУДНЯ - 3,5о

Мороз значно піднявся. Говорять, що для службовців дозволяють забити олії по 10 кг. на душу. Тобто мені приходиться забити 40 кг. Сьогодні за півлітри дьогтю виміняв пуд сояшників.

26го ГРУДНЯ - 12,5о

Сьогодні ходив в Ново-Аврамівку зприводу готовності чобіт. Однак мій вихід напрасний чоботи були не готові, пообіцяли пошити на четвер. Майстерня розпускається і вже будуть дошивати вірніше шити на дому. За день справився в Нову і назад в Вергуни. Хоч правда й пізно прийшов додому.

Учора залягла в ліжко моя мати. В неї болить все: голова, ноги і все тіло. Коли б не тиф. Чого доброго, будучи в Чеховому й захопили там собі хвороби. Це дуже погано. 27го ГРУДНЯ - 18о

Неділя. Мороз бере своє. Ранком він досяг 18о. Але стояла дньом тиха погода, і мороз значно зменшився. Сонце пройшовши свій південний зеніт повернолу до північної півкулі і день з дня-у-день збільшувався.

Думав я сьогодні поїхати в Ромодан або і Хорол на базар, щоб купити гасу чи бензіну, але порішив, тим, що дав грошей своєму сосіду Лаєвському і він мені купив півлітри гасу за 150 крб. тобто рівно за мою місячну ставку.

28 ГРУДНЯ - 18о

Мороз не зменшувався. Учора вечером ожидав значного більшого на сьогодні морозу. Попереднім разом, будучи в Хоролі з п. Кушніренком договорилися, щоб я до його сьогодні заявився з приводу моїх двох заяв.

В Хорол прибув пізно перед обіднім переривом за 15 хвилин і нічого не при- йшлося мені вияснити, поскільки тоді як я був у нього то його не було, а був саме тоді як я був в Фінвідділу одержував гроші з [...]мого в обміні грошей. При нових порядках прийшлося чуть не весь день протарчати за одержанням грошей і підводу взівав. Ішов пішки.

29т ГРУДНЯ - 17о

Вівторок. Погода стоїть безвітряна й сонячна.

Випадково сьогодні прийшлося випити та й добре в себе з старостою села. Правда випили не багато всього літру, але поскільки закуска була погана (цибуля й огірки) то казалось, що багато випили. В дечім визначив характера старости. Кидалося в вічі, що він любить високо носитись і бути паном і там де мо понімає, або й зовсім не понімає. Хоче, щоб кожний перед ним унижався, хтоб він не був і чим би не був. А між іншим і бути в контакті теж дарма.

Анотація

У даній публікації вперше оприлюднений черговий уривок щоденника сільського вчителя Д.З. Браженка часів Другої світової війни. У передмові матеріали даного уривка співставлено з іншими джерелами та даними наукової літератури, увага приділяється проблемам економічного визиску окупантами українського села, примусового вивезення жителів сіл на роботи до Німеччини, становища сільських шкіл під окупацією.

Ключові слова: щоденник, німецька окупація, податки, грошова реформа, повсякденне життя селян, сільська школа, примусове вивезення.

В данной публикации впервые обнародован следующий отрывок дневника сельского учителя Д.З. Браженка времен Второй мировой войны. В предисловии материалы этого отрывка сопоставлены с другими источниками и данными научной литературы, обращается внимание на проблемы экономической эксплуатации оккупантами украинского села, принудительного вывоза жителей сел на работы в Германию, состояния сельских школ во время оккупации.

Ключевые слова: дневник, немецкая оккупация, налоги, денежная реформа, повседневная жизнь крестьян, сельская школа, принудительный вывоз.

The article first brings into the light the next fragment of a rural teacher's diary Brazhenko D. Z. World War IIperiod. The chronological limits of the passage - August, 22 - December, 29,1942 were determined to the removal of his family from Chernigiv region to Khorol district in Poltava region and the end of the calendar year.

This passage gives a unique opportunity for the historian to compare the occupation regimen in Chernigiv region, in the area of military control and Poltava, Reichskommissariat «Ukraine». The author of the diary makes the conclusions that the situation in Poltava region was much calmer. In this passage there are no events which related with the partisan movement, response of German reprisals against the local population, the feeling of anxiety of the peasants. And this feeling fills the diary which was written in Chernigiv region.

However, the expected facilitate the family Brazhenko didn't feel due to the worse economic situation in Poltava region. The occupation's control above the village was total. Peasants were imposed with huge natural taxes such as milk, eggs, meat, etc. Besides, peasants had to pay huge cash taxes. Information about the merciless exploitation of the peasantry confirmed in modern scientific literature. The Germans promised to divide the collective farms' land between the peasantry, but because of the huge taxes the peasants didn't believe in their outreach.

At the same time, the occupation authorities carried out a monetary reform and printed new Ukrainian money instead of Soviet rubles. This reform was held in order to confiscate money and it was extremely unprofitable to people.

The author of the diary became a head of the school in the village Verguny in Khorol district. But his salary was scanty and the family with two children lived half-starving. Brazhenko Dmutro noticed that the occupation authorities in Chernigiv region had a better attitude to rural school than in Poltava: gave money for the repair, taught the German language and there was more order. Here books and even globes were taken to review and censorship them.

Brazhenko Dmutro gets a task to agitate the local people to go to work in Germany. He treated this work as forced as he saw that removal was forced and sympathized with the villagers.

The author does not hide the problems of dipsomania in Ukrainian villages during the occupation, which was because the fear, grief and poverty. In November 1942 with Germans' permission, the villagers celebrated the harvest festival.

This passage allows the historian to see the experience of survival of the person and his family in the crucial military situation and to show aii its complexity.

Key words: diary, German occupation, taxes, money reform, peasants' everyday life, rural school, forced removal .

Размещено на Allbest.ru