Реферат Володимира Стахіва про основні напрямки дослідження зовнішньополітичної діяльності ОУН у міжвоєнний період

Варто би на тему колись говорити, але то рефератами, я хотів дати огляд всієї діяльности по можливості навіть дещо в популярній формі. Я натякнув, що дуже багато є білих плям, які нез'ясовані. Добре було б присвятити цій справі окрему доповідь дослідно кількох авторів і всі ті нюанси відповідно з'ясувати.

Хтось провокував мене, я не знаю чим, але просте ґанґстерство. В той сам час полковник Коновалець був або в США, або в Канаді. Але у зв'язку з цим я хочу сказати ще одну річ: я пляново деякі справи не порушував. Конкретний стосунок між соціялістами до НСДАП. Їх лоскотав соціялізм у назві. Була спроба в 1934 р. українських марксистів в домі діячів з української минулої історії і міністрів говорити про українську національну соціалістичну партію робітників, навіть емблему мали - підготований тризуб, переплетений гакенкройцом Свастикою (нім.).. Єдино цю справу за моїми інфор- маціями, сторпедував Ісаак Мазепа⁸¹. Їздили, щоб мобілізувати соціал-демократів. Не знаю, чи Феденко належав до тих, які ту справу сторпедували.

Далі говорив про те, чи друкувати, чи ні.

Я рішуче проти того, що п[ані] Ребет сказала, що тоді не було для нас кон'юнктури. Ми не впрощуймо, що була кон'юнктура по боці авторитарних держав, чи европейського, тодішнього територіального ревізіонізму, і не впрощуймо справ, що не було кон'юнктури. Не дуже ми за тими кон'юнктурами шукали. Я на британському прикладі [показав], що фактично ці спроби з британського боку були не українцями, а навіть ОУН зігноровані.

Треба ще подякувати д[окто]рові Коновальцеві за той фрагмент щодо Інсабато. Цікавий деталь про референта української преси в концепті пропаганди. Після війни він оповідав, [до] речі, який був тоді Муссоліні Ванька, цебто пустий, він спеціяль- но хотів знати, і тільки те українська преса друкувала. Він що два тижні робив контролю, огляд української преси, і зокрема, що написали про Італію.

Щодо Бойка. В цілому я не вичерпав усі проблеми, як США. Але уважаю, насвітлення, наприклад, Грановським, є занадто оптимістичні. Я ті речі трактую дещо скептично. Доказом того є мале знання [в] американських політичних колах таки й по сьогодні щодо України. Ми займалися більше внутрішньоукраїнськими справами і т. д. Щодо Кордюка: маєте рацію і щодо пацифікації, і щодо угодовости, і вважаю, що свідчення одного не означає, що документів немає. Були статті, навіть ілюстровані якісь петиції до Ліги Націй впродовж 1930 р. в справі пацифікації, узгляднень було тільки три: петиція англійських парляментаристів лейбористів чи якась інша, не пам'ятаю, і полковника Романа Сушка, тому була узгляднена, бо писав петицію знавець міжнародного права професор Бунц. Треба вміти писати.

Ще про литовську справу. Я не хотів про це багато говорити. Литовська справа, то ще була гіпотеза УВО. Вона керувалася великою мірою, бо там було дуже активне литовсько-українське товариство, з професором Мичискатом на чолі. Серед студентських кіл були великі відгомони. Робили і Бартович, цебто Ревюк Іван⁸², далі пізніше робив Роман Мінів⁸³ та ін. Я хотів радше викликати реакцію других, щоб на ці справи відгукувалися. Уважаю, що занадто переакцентували ролю Полтавця- Остряниці в німецькій політиці. Я хотів тільки підкреслити його ролю в політично-зовнішніх поглядах на Схід Европи НСДАП. В німецькій політиці то була [визначальна сила], і такою її трактували. А проблему власних сил, зокрема Михайла Грушевського і Миколи Міхновського, вважаю, що це тема замкнена в собі і на неї варто б мати політичну дискусію, не знаю, чи фундація на це надавалася б. Хіба могло б бути при фракції при розламі, щоб цю справу повели, як німці називають, “штрайкгешпрех” про орієнтацію чи концепцію власних сил. Я вважаю, що зовнішню політику взагалі неможливо вести. Ми маємо тут ще про концепційність Кордю- ка. Я з вами не погоджуся, коли йдеться про кілька статей, я хотів цитувати дещо з першого конгресу і тим почати 1929 р. І там уже концепція з'ясована. В популярній формі провели. Це не є оригінальне, але концепційність не є в тому, що є з'ясована до останньої коми якась позиція в політиці, тільки концепційність є в її постійній реалізації, в постійній конфронтації, до чого прагнеться і те, що робиться. Концепція фактично була єдина, а що інше робили, я не хочу бути адвокатом в Організації

Українських Націоналістів, зокрема, коли йдеться про зовнішньополітичну діяльність. Хочу говорити тільки правду, а все інше, що робили, можна тільки польським словом окреслити. То була політика “поцьонгненць” Тобто кроків, заходів (з пол.)..

Коментарі

1. Йдеться про Дмитра Андрієвського. Андрієвський Дмитро (1893-1976) - український громадський та політичний діяч, публіцист. За фахом інженер. Член ПУН з 1927 р., політичний референт ПУН, референт зовнішньої політики ОУН, один з головних ідеологів організації. В 1944 р. в'язень концтабору в Бреці.

2. Йдеться про Євгена Онацького. Онацький Євген (1894-1979) - український політичний діяч, журналіст, публіцист, мовознавець, історик. Дійсний член УВАН та НТШ. Представник ПУН та керівник відділу ОУН в Італії.

3. Імовірно йдеться про керівників Крайової екзекутиви (КЕ) ОУН на ЗУЗ Богдана Кравціва та Богдана Кордюка.

4. Насер Ґамаль Абдель (1918-1970) - другий президент Єгипту.

5. Мартинець Володимир (1899-1960) - український політичний і військовий діяч, журналіст, публіцист. Член Начальної команди УВО, член ПУН з 1927 р., референт преси і пропаганди ОУН.

6. Пєрацький Броніслав (1895-1934) - польський політичний та військовий діяч, міністр внутрішніх справ Польщі. Страчений 15 червня 1934 р. членом ОУН Грицем Мацейком.

7. Канака І. - японський військовий та державний діяч, генерал. У серпні 1918 р. начальник штабу 12-ї японської дивізії, що висадилась у Владивостоці. У 1935 р. - співробітник міністерства закордонних справ Японії, брав участь у монголо-маньч- журських переговорах.

8. Сеник Омелян (1891-1941) - український військовий і політичний діяч. Член УВО і ОУН, крайовий комендант УВО на ЗУЗ, член ПУН.

9. Мишуга Лука (1887-1955) - український державний та громадський діяч, журналіст, редактор, юрист. З 1921 р. - представник у США державного центру ЗУНР на еміграції.

10. Фредерік Войт (Frederick Augustus Voigt, 1892-1957) - британський журналіст газети “Манчестер гардіан”. У 1930 р. опублікував великий матеріал про звірства поляків під час т. зв. “пацифікації” у Східній Галичині. Був кореспондентом газети в Берліні, відомий своїми публікаціями у 1932-1933 рр. про загрозу приходу нацистів до влади в Німеччині. Після приходу гітлерівців до влади був депортований з Німеччини до Парижа.

11. Сесіл Лестрендж Малон - підполковник та правник, депутат парламенту Великобританії від лейбористів. Був почесним секретарем заснованого 29 травня 1935 р. Англо-Українського Комітету. (Див.: Євген Коновалець та його доба. - С. 897, 906, 925).

12. Коростовець Володимир (1888-1953) - український журналіст, публіцист, політичний і громадський діяч.

13. Макогін Яків (1880-1956) - українсько-американський військовий і громадський діяч. З 1905 до 1921 р. служив у Корпусі морської піхоти США. Заснував Українське бюро в Лондоні, Женеві і Празі.

14. Ляхович Євген (1900-1976) - український політичний і військовий діяч, підхорунжий УГА. Член УВО і ОУН. В 1933-1935 рр. - представник ОУН у Лондоні.

15. Стренг Вільям (1893-1978) - британський дипломат, керівник британської місії в Москві у липні 1939 р.

16. “Міф ХХ століття” (“Der Mythus des 20. Jahrhunderts”) - книга Альфреда Розенберга. Вперше опублікована у 1930 р. У передмові до першого видання автор писав: “Праця, головна ідея якої бере початок ще в 1917 р., була в основному завершена вже в 1925 р., однак нові конечні моменти сьогодення все затягували завершення”.

17. Ярий Ріко (Ріхард, 1898-1969) - австрійський та український політичний і військовий діяч. Член УВО і ОУН, керівник ОУН на терені Німеччини.

18. Греків (Греков) Олександр (1875-1959) - український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Начальний комендант УГА.

19. Сціборський Микола (1897-1941) - український військовий і політичний діяч, журналіст, публіцист, підполковник Армії УНР. Член ПУН з 1927 р., організаційний референт. Один з головних ідеологів ОУН.

20. Жермен Андре (1882-1971) - французький журналіст, літературний критик та есеїст.

21. Кушнір Макар (1890-1951) - український громадський та політичний діяч, журналіст. Член Центральної Ради, входив до складу делегації УНР на Паризькій мирній конференції 1919-1920 рр. Член ПУН, Головний суддя ОУН.

22. Рудницька Мілена (1892-1976) - українська громадська і політична діячка, педагог, журналіст. Голова центральної управи Союзу українок, член ЦК УНДО, посол до польського сейму від УНДО.

23. Макарушка Любомир (1899-1996) - український громадський і політичний діяч. Член Крайової команди УВО. Генеральний секретар УНДО, посол польського сейму від УНДО. В 1943-1944 рр. - майор дивізії СС “Галичина”.

24. Троцький Микола (1883-1971) - український журналіст і публіцист.

25. Єреміїв Михайло (1889-1975) - український громадський і політичний діяч, журналіст. Член Центральної Ради, член ЦК УСДРП. У 1928-1944 рр. у Швейцарії редагував бюлетень “Ofinor”.

26. Інсабато Енріко (1878-1963) - італійський політичний діяч, публіцист, член НТШ. Співпрацював з інституціями української діаспори.

27. Сальвіні Луїджі (1911-1959) - італійський вчений-славіст. Дійсний член НТШ. Олег Кандиба-Ольжич познайомився з проф. Сальвіні у 1933-1934 рр., коли вивчав археологічні матеріали музеїв Рима. Під впливом Ольжича Сальвіні почав вивчати українську літературу і викладати її в університеті. Також він перекладав твори українських літераторів.

28. Колодзінський Михайло (1902-1939) - український політичний і військовий діяч. Член УВО і ОУН, начальник штабу Карпатської Січі.

29. Мушинський Михайло - чільний член ОУН, секретар Є. Коновальця і А. Мельника. Після війни жив в Аргентині.

30. Бандера Олександр (1911-1942) - український політичний діяч, член ОУН, брат Степана Бандери. Загинув у концтаборі Аушвіц (Освєнцим).

31. Ітака - острів у складі Іонічних островів, Греція.

32. Турчманович Михайло - чільний діяч ОУН, член проводу Союзу української націоналістичної молоді (СУНМ) у Львові, член КЕ ОУН на ЗУЗ.

33. Крістіан Лоунс Ланге (1869-1938) - норвезький політик, секретар Міжпарламентського союзу. Лауреат Нобелівської премії миру за 1921 р.

34. Чемеринський Орест (1910-1942) - український політик, публіцист. Член ПУН. Керівник Націоналістичної пресової служби (НПС) в Берліні (1935-1940). Розстріляний у Бабиному Яру разом з дружиною Дарією Гузар-Чемеринською.

35. До булавної старшини в Армії УНР входили військові звання “полковник” та “підполковник”.

36. Кохан Володимир (1898-1966) - український політичний і громадський діяч. Директор Українського банку в м. Сокаль (1926-1939), посол польського сейму від УНДО. Один з фундаторів Фронту національної єдності (ФНЄ).

37. Паліїв Дмитро (1896-1944) - український політичний і військовий діяч. Голова ЦК УНДО, посол польського сейму від УНДО, головний редактор газети “Новий час”, голова партії ФНЄ. Під час Другої світової війни служив в дивізії СС “Галичина”, політичний радник командира дивізії, майор. Загинув у бою під Бродами.

38. Кузеля Зенон (1882-1952) - український мовознавець, бібліограф, фольклорист, етнограф, редактор, видавець. Дійсний член і голова (з 1949 р.) НТШ.

39. Чучман Сидір - український політичний і громадський діяч. Брав участь у Першій світовій війні у складі Легіону УСС. Після війни тривалий час жив у Берліні. Член УВО й ОУН, скарбник фінансової референтури ПУН. Помер в роки Другої світової війни.

40. Гугенберг Альфред Ернст Крістіан Александр (1865-1951) - німецький підприємець, політик і державний діяч. Міністр економіки в першому уряді Гітлера (1933).

41. Дорошенко Дмитро (1882-1951) - український політичний діяч, дипломат, історик, публіцист. Член Центральної Ради, міністр закордонних справ Української Держави (1918).

42. Брюнінг Генріх (1885-1970) - німецький політичний і державний діяч. Рейхсканцлер Німеччини (1930-1932).

43. Полтавець-Остряниця Іван (1890-1957) - український політичний і військовий діяч. Ад'ютант гетьмана Павла Скоропадського, Генеральний писар Української Держави (1918).

44. Майбутній шлях німецької зовнішньої політики (Der Zukunftsweg einer deutschen Aussenpolitik. - Munchen: Eher, 1927).

45. Лейббрандт Георг (1899-1982) - німецький політичний і державний діяч. Керівник східного відділення Управління зовнішньої політики НСДАП.

46. Шікеданц Арно (1892-1945) - німецький політичний діяч, начальник штабу Управління зовнішньої політики НСДАП.

47. Кожевників Петро (1896-1980) - український військовий і політичний діяч. Учасник І конгресу ОУН у 1929 р. Того ж року виключений з ОУН.

48. Севрюк Олександр (1893-1941) - український політичний і державний діяч, дипломат. Член Центральної Ради, посол УНР у Берліні, член делегації УНР на Паризькій мирній конференції.

49. Смаль-Стоцький Степан (1859-1938) - український громадський і політичний діяч, мовознавець, педагог. Дійсний член НТШ та УВАН.

50. “Українське слово” - газета ОУН, виходила в Парижі з 1933 р. Головні редактори у 1930-х рр. - Олекса Бойків (1933-1934) та Володимир Марганець (19341940).

51. “Розбудова нації” - ідеологічний журнал ОУН, виходив у 1928-1934 рр. Видавець Микола Сціборський, головний редактор Володимир Марганець.

52. “Сурма” - підпільний журнал УВО. Виходив у 1927-1934 рр.

53. “Вісник” - журнал під редакцією Дмитра Донцова, виходив у 1933-1939 рр. у Львові.

54. Aussenpolitisches Amt der NSDAP - Зовнішньополітичне відомство Націонал- соціалістичної робітничої партії Німеччини.

55. Скоропис-Йолтуховський Олександр (1880-1950) - український громадський, політичний і державний діяч. Один з провідних діячів Українського союзу хліборобів-державників (УСХД).

56. Мірчук Іван (1891-1961) - український громадський діяч, історик, філософ. Директор Українського наукового інституту в Берліні. Дійсний член НТШ та УВАН.

57. Людендорф Еріх (1865-1937) - німецький військовий та політичний діяч, головнокомандувач німецьких військ у 1918 р.

58. Лебедь Микола (1909-1998) - український політичний діяч. Чільний діяч ОУН, перший керівник Служби безпеки (СБ) ОУН.

59. Ребет Дарія (1913-1992) - українська політична і громадська діячка, публіцист, правник. Голова проводу ОУНЗ (1979-1991). Дружина Лева Ребета.

60. Швець А. - за інформацією відомого дослідника воєнних подій 19181920 рр. Михайла Ковальчука, А. Швець закінчив у Києві інструкторську школу старшин в 1918 р. і служив у 21-му Сквирському полку 4-го Київського корпусу. Після війни в еміграції.

61. Бойко-Блохін Юрій (1909-2002) - український громадський і політичний діяч, літературознавець, театрознавець. Член ПУН, професор УВУ в Мюнхені, професор Мюнхенського університету, дійсний член НТШ.

62. Коновалець Мирон (1894-1980) - український військовий та громадський діяч, журналіст. Брат Євгена Коновальця. Поручник УГА, член УВО. Працював редактором львівської газети “Новий час”, після Другої світової війни головний редактор газети “Християнський голос” (Мюнхен).

63. Островерха Михайло (1897-1979) - український військовий і громадський діяч, письменник, журналіст, критик, перекладач. Автор низки книжок про Італію та перекладів з італійської літератури.

64. Імовірно йдеться про Степана Барана (1879-1953) - українського громадського діяча, адвоката, журналіста, депутата польського сейму.

65. Сушко Роман (1894-1944) - український військовий і політичний діяч, полковник корпусу Січових Стрільців. Член ПУН, провідник ОУН на Генеральну Губернію (1939-1941).

66. Бурко Демид (1894-1988) - український педагог, поет, священик УАПЦ.

67. Коновалець Степан - брат Євгена Коновальця. Народився 15 травня 1896 р. Працював лікарем в с. Куликів (Жовківського р-ну Львівської обл.).

68. Коновалець Михайло (1852-1944) - український педагог. Директор народної школи в с. Зашків (Жовківський р-н Львівської обл.). Батько Євгена Коновальця.

69. Український центральний комітет (УЦК) - суспільно-громадська установа для українців в Генеральній Губернії в 1939-1945 рр. Протягом всього часу УЦК очолював Володимир Кубійович.

70. Білинкевич Богдан - сотник УГА, командир куреня І-ї бригади УСС.

71. Кох Ганс (1894-1959) - німецький військовик, розвідник, богослов, педагог. Сотник УГА, дійсний член НТШ.

72. Леник Володимир (1922-2005) - український громадський діяч, видавець, публіцист. Член ОУН з 1938 р., в'язень концтабору Бухенвальд у 1942-1945 рр. Після війни жив у Мюнхені.

73. Неприцький-Грановський Олександр (1887-1976) - український науковець і громадський діяч, зоолог-ентомолог. Дійсний член НТШ та УВАН. Голова Організації державного відродження України (ОДВУ) у США.

74. Організація державного відродження України (ОДВУ) - створена у США 1931 р. членами УВО у США. Станом на 1938 р. членами ОДВУ були близько 10 тис. чол. Довголітній голова ОДВУ (1935-1963) - Олександр Неприцький-Гра- новський.

75. Йдеться про статтю Миколи Сціборського “Кінець одної провокації" (Пробоєм. - 1939. - Ч. 17. - С. 175-177).

76. Кордюк Богдан (1908-1988) - український громадський і політичний діяч. Член ОУН з 1929 р. У 1932 р. крайовий провідник ОУН на ЗУЗ. В роки Другої світової війни в'язень концтаборів Аушвіц (Освєнцим) і Заксенгаузен. Після війни жив у Німеччині, був редактором часопису “Український самостійник”, член редакційної колегії журналу “Сучасність”.

77. За цією адресою (Берлін, Мекленбургіше штрассе, 73) було зареєстровано Комітет допомоги втікачам із Західної України. Головою комітету був проф. Зенон Кузеля, секретарем - Михайло Селешко.

78. Бандера Володимир-Микола (1932 р., н., м. Стрий) - український економіст, фінансист, фахівець у галузі порівняльних студій економічних систем і міжнародної торгівлі. Дійсний член НТШ з 1972 р.

79. Феденко Панас (1893-1981) - український політичний діяч, історик, публіцист. Один з провідних діячів УСДРП, член Центральної Ради.

80. Мольтке Гельмут Карл Бернгард фон (1800-1891) - німецький генерал- фельдмаршал. Автор низки наукових праць з воєнного мистецтва та воєнної історії.

81. Мазепа Ісаак (1884-1952) - український політичний і державний діяч. Керівник уряду УНР з серпня 1919 р. до травня 1920 р.

82. Ревюк Іван (псевдо Бартович) - сотник УГА, член Начальної команди УВО. Представник УВО і ОУН у Литві. Був організатором видавництва “Сурми” у Литві. Загинув у 1945 р.

83. Мінів Роман - український громадський діяч. Навчався в Українській господарській академії в Подєбрадах, був членом Легії українських націоналістів у Празі. Член ОУН.

Размещено на Allbest.ru