Історія України та історичні події у світі

Размещено на http: //www. allbest. ru/

1. Історія України. 10 клас. Тема. Західноукраїнські землі в 1918-1919рр

Мета: розкрити процес створення ЗУНР; визначити історичне значення Акта злуки УНР і ЗУНР; підкреслити, що міжнародні умови для об'єднання українського населення в єдину державу були несприятливі; формувати вміння учнів аналізувати, узагальнювати та критично оцінювати історичні процеси; виховувати в них почуття патріотизму та громадянської свідомості.

Основні дати: 1 листопада 1918 р. -- «Листопадовий зрив», повстання українців у Львові; 13 листопада 1918 р. -- проголошення ЗУНР; 22 січня 1919 р. -- Акт Злуки УНР і ЗУНР;

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Запитання та завдання

Завдання 1-7 с.168-169.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. «Листопадовий зрив». Проголошення ЗУНР. Є. Петрушевич.

Розповідь учителя

Західноукраїнські землі до завершення Першої світової війни входили до складу Австро-Угорської імперії. Це такі етнічні українські території: Східна Галичина (центр -- Львів), Буковина (Чернівці), Закарпаття (Мукачеве), Холмщина та Підляшшя. Поглиблення кризи Габсбурзької імперії супроводжувалося зростанням національного руху українців. Українські політичні діячі розпочали підготовку до створення власної держави. Про це було зроблено заяву 18 жовтня 1918 р. Цей день уважається днем проголошення на західноукраїнських землях держави, що пізніше дістала назву Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).

Наміри українських політиків суперечили прагненням поляків щодо утворення «великої» польської держави, до складу якої планували включити західноукраїнські землі. Щоб не допустити захоплення поляками влади, яку українці збиралися одержати мирним шляхом із рук австрійців, група молодих українських офіцерів на чолі з Д. Вітовським взяла ініціативу до своїх рук. У ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. українські військові з'єднання взяли під контроль Львів, а наступного дня -- інші міста Галичини. Ці події дістали назву «Листопадовий зрив».

Постать в історії

Дмитро Вітовський (1887--1919 рр.) -- військовий і державний діяч, полковник УГА. У студентські роки брав активну участь у національно-визвольній боротьбі. Був одним з організаторів товариства «Січ». У роки Першої світової війни воював у складі УСС. Був організатором «Листопадового зриву» у Львові, який спричинив утворення ЗУНР. Активно формував УГА. Брав участь у Паризькій мирній конференції 1919--1920 рр. як член делегації УНР. Загинув в авіакатастрофі.

Обіцянка демократичних прав, реформ, 8-годинного робочого дня забезпечила новій владі широку підтримку населення.

5 листопада 1918 р. на сторінках газети «Справа» з'явилася програмова декларація Національної Ради, де ЗУНР проголошувалася демократичною республікою, соціальну основу якої становили робітники. 9 листопада було призначено тимчасовий уряд -- Генеральний Секретаріат на чолі з К. Левицьким (згодом -- С. Голубовичем). Факт проголошення республіки обнародували лише 13 листопада 1918 р., після зречення престолу імператором.

22--26 листопада 1918 р. відбулися вибори депутатів Української Народної Ради, наділеної представницькими й законодавчими функціями. Більшість депутатів стояла на національно-ліберальних позиціях, віддаючи перевагу будівництву державності перед радикальними соціально-економічними перетвореннями. Президентом ЗУНР став Є. Петрушевич. Рада прагнула забезпечити права національних меншин, яким було віддано 30 % депутатських місць.

Постать в історії

Євген Петрушевич (1863--1940 рр.) --політичний і державний діяч. Відігравав провідну роль у політичному житті на західноукраїнських землях. Юрист за освітою, доктор права. Займався адвокатською практикою. У 1908--1918 рр. -- посол австрійського парламенту, заступник голови. Від 1910 р. -- член Галицького сейму. Перебуваючи на чолі Української парламентської репрезентації у Відні, рішуче обстоював українські інтереси в сеймі та парламенті. У роки Першої світової війни був членом ГУР і ЗУР. У 1917 р. став речником прагнень галицьких українців до національного самовизначення. Для вирішення долі українських земель Австро-Угорщини 18 жовтня 1918 р. скликав до Львова Українську Конституанту (загальні збори українських суспільно політичних діячів Галичини й Буковини), що перетворилася на очолену ним Українську Національну Раду, яка 13 листопада 1918 р. проголосила створення на українських землях Австро-Угорщини незалежної держави -- Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Президентом ЗУНР і став голова Національної Ради Є. Петрушевич. 1 грудня 1918 р. державний секретаріат ЗУНР уклав із Директорією УНР договір про злуку обох українських держав в одну державну одиницю. 22 січня 1919 р. було проголошено акт об'єднання століттями відірваних одна від одної частин єдиної України. 9 червня 1919 р. Є. Петрушевич отримав диктаторські повноваження. Після державної катастрофи в листопаді 1919 р. оселився у Відні. У 1920--1923 рр. був головою створеного ним уряду диктатора в екзилі (у вигнанні), який при підтримці краю боровся на міжнародній арені за успішне розв'язання галицької справи. У 1923 р. він виїхав до Берліна, щоб вести дипломатично-пропагандистську діяльність на користь Галичини перед міжнародними колами вже особисто. Є. Петрушевич помер у Берліні в 1940 р.

2. Внутрішня й зовнішня політика ЗУНР.

Розповідь учителя

Українська Народна Рада у своїй програмовій декларації, виданій 5 листопада 1918 р., проголошувала народовладдя, гарантувалися права і свободи громадян, їх національна та соціальна рівність.

(Учитель привертає увагу учнів до схеми.)

МІСЦЯ ПЕРЕБУВАННЯ УРЯДУ ЗУНР

Львів -> Тернопіль -> Станіслав -> Бучач -> Заліщики -> Чортків -> Відень

Законодавчим органом Української Народної Ради стала Рада Державних Секретарів, створена 10 листопада 1918 р.

Найбільшою турботою Секретаріату внутрішніх справ було забезпечення населення та армії продуктами харчування. У Галичині бракувало продовольства та промислових товарів. Тому Державний Секретаріат внутрішніх справ змушений був здійснити низку радикальних заходів. Усі запаси продуктів харчування та предметів першої необхідності Секретаріат засередив у своїх руках і налагодив їх розподіл. Чималу роботу провів Секретаріат залізниць, пошт і телеграфів.

Із найбільшими труднощами зіткнулися секрітаріати фінансів й торгівлі та промислу (бракування фахівців; мінімальні прибутки державної скарбниці). З огляду на повне зубожіння населення надходження від податків були незначними. 4 квітня 1919 р. було введено в обіг власну валюту -- гривню (дорівнювала одній австрійській кроні) і карбованець (дорівнював двом австрійським кронам); підвищено платню кваліфікованим робітникам.

Секрітаріат громадських робіт займався використанням корисних копалин (нафти, вугілля, солі). Він здійснював нагляд за шляхами й державними пилорамами. Узимку 1919 р. відбувалася заготівля лісу для відбудовчих робіт, які планувалося розпочати з настанням весни.

Секрітаріат земельних справ займався реалізацією земельного закону, ухваленого 14 квітня 1919 р., що передбачав конфіскацію всіх монастирських і церковних земель, ділянок, які власники не обробляли своїми силами, та площі, які перевищували максимум землеволодіння. До державної власності переходили ліси. Із цих земель утворювався земельний фонд області, і з нього мали наділяти безземельних та малоземельних громадян у такому порядку: вояки, які втратили здоров'я у війнах; удови й сироти померлих унаслідок війни; вояки-інваліди світової війни 1914--1918 рр.; сироти й удови невоєнні; інші безземельні селяни.

Наділення землею мало розпочатися після завершення бойових дій. Справу відшкодування власникам та орендарям конфіскованих земель закон відкладав до пізнішого розв'язання сейму ЗоУНР, який мав бути скликаний на підставі нового виборчого права. Тимчасово конфіскована земля переходила у відання земельних комісій.

Цікаво знати

Внутрішня політика Національної ради, хоча й підтримувалася більшістю населення, але були й розчаровані нею. Найбільше невдоволених виявилося серед робітництва, яке перебувало під впливом соціалістичних партій, що виливалося в утворення Рад робітничих депутатів. З'явилися комуністичні партійні групи. У лютому 1919 р. в Станіславі було створено комуністичну партію Східної Галичини, яка не визнала утворення ЗУНР. У квітні 1919 р. комуністи підняли збройне повстання в Дрогобичі, у ході якого було проголошено повалення Національної Ради. Але урядові війська придушили повстання.

Молода Українська держава шукала підтримки на міжнародній арені. ЗУНР відкрила посольства в Австрії, Угорщині, Німеччині; заснувала дипломатичні представництва в Чехословаччині, Канаді, Італії, США, Бразилії тощо. Делегація ЗУНР узяла участь у роботі Паризької мирної конференції, де намагалась відстоювати інтереси Української держави. Проте ці зусилля виявилися марними.

Основною причиною загибелі національної державності на західноукраїнських землях була воєнна поразка. Крім того, свою роль відіграла міжнародна ізоляція ЗУНР, прихильне ставлення країн Антанти до Польщі, поразка Української Народної Республіки.

3. Український національний рух на Буковині та Закарпатті.

Робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника, визначаючи особливості національно-визвольного руху на Буковині та Закарпатті. Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

Додаткова інформація

25 жовтня 1918 р. в Чернівцях було створено Український крайовий комітет Буковини, який очолив О. Попович, український депутат австрійського імперського парламенту. Незабаром він почав перебирати владу в імперської адміністрації. 27 жовтня румуни створили власну Румунську національну раду, яка претендувала на владу в краї. У цей час українські військові частини, що перебували на Буковині, були відкликані для боротьби за Львів і українці краю залишились без військової сили. 3 листопада 1919 р. Буковинське народне віче, яке проводив крайовий комітет, вирішило приєднати українську частину Буковини до Західноукраїнської держави, висловило вимогу прилучення австрійської частини української землі до України і, нарешті, опротестувало спроби Румунської національної ради оголосити всю Буковину «румунською землею». Після переговорів української й румунської сторін 6 листопада австрійське керівництво, яке ще зберігалося, передало владу О. Поповичу (представнику Українського комітету) й А. Ончулу (представнику Румунської національної ради). Ці дві інституції мали правити тими частинами Буковини, де їхня національність становила більшість. Але ці домовленості незначною мірою вплинули на подальші події. Того самого дня керівник Румунської національної ради Я. Флондор звернувся до Румунії з проханням вислати війська, які 11 листопада вступили в Чернівці.

На початку листопада румунські війська окупували також Хотинський повіт, який був складовою частиною Бессарабської губернії.

У січні 1919 р. близько 4 тис. повстанців і 50 тис. біженців перейшли через Дністер на територію України.

На Закарпатті ситуація була значно складнішою. 16 листопада 1918 р. Угорщина проголосила свою незалежність. Нова республіка заявила претензії на всі території, що входили до Угорського королівства, зокрема на Закарпаття. Національні меншини Угорщини були невдоволені таким поворотом подій і розпочали боротьбу за власну державність.

У листопаді 1918 р. на Закарпатті виникають Народні Ради, які брали на себе функції місцевої влади. На деякий час у краї встановилося двовладдя: діяла угорська адміністрація та Народні Ради.

У діяльності HP чітко виокремилися три політичні спрямування: перший -- приєднання краю до Угорщини, другий -- до новоутвореної Чехословаччини, третій -- до соборної України.

Щоб утримати у складі Угорщини території, населені національними меншинами, уряд М. Карої створює спеціальне міністерство для неугорських національностей. 21 грудня 1918 р. угорський парламент приймає закон про автономію «руської нації», що живе в Угорщині, згідно з яким Закарпаттю (під назвою Руська Країна зі столицею в Мукачеві) були надані широкі автономні права. У березні 1919 р. відбулися вибори до Сойму краю, який провів свою єдину сесію.

А в ніч із 7 на 8 січня 1919 р. Гуцульська Народна Рада при допомозі УГА роззброїла угорські війська на всій Гуцульщині та проголосила Гуцульську Республіку, яка протрималася до червня 1919 р.

Тим часом 21 січня 1919 р. в Хусті відкриває свою роботу конгрес за участю 420 делегатів. З'ізд був широким представницьким форумом, але не всенародним волевиявленням. Делегати просили прийняти край до складу соборної України, але вимагали зважати на їх «окремішне положення» -- це була вимога автономії. Реалізувати цю постанову в тих умовах виявилося неможливим.

У той самий час виявляли політичну активність русини Америки (емігранти із Закарпаття в США), які відіграли вирішальну роль у долі краю. 12 листопада 1918 р. вони на з'їзді у Скрентоні приймають рішення приєднати край до ЧСР й обирають своїм представником молодого адвоката Г. Жатковича, який приїздить до Європи та розгортає активну діяльність. У грудні серед них було проведено плебісцит, на якому 68 % висловилися за приєднання до Чехословаччини.

Навесні 1919 р. в Угорщині відбувається ще одна подія, яка вплинула на Закарпаття. 21 березня 1919 р. в результаті політичної кризи влада перейшла до рук радикальних елементів із числа соціалістів і комуністів, яких фактично очолив Бела Кун. В Угорщині було проголошено радянську владу.

22--23 березня 1919 р. ця влада, подекуди із застосуванням зброї, була встановлена й у Закарпатті. Очолила її група комуністів Руської Країни, яка була створена при ЦК КП Угорщини в лютому 1918 р. Радянська влада на Закарпатті існувала 40 днів. Але чи була вона радянською та пролетарською? Тоді на Закарпатті пролетаріату майже не залишилося (в економічному балансі краю промисловість складала 2 %), а Рад узагалі не було (фарс виборів до них проходив 7--14 квітня 1919 р.).

Усю повноту влади в цей час на себе перебрали жупні директори, яких призначали з Будапешта.

Нова влада скасувала «буржуазний суд» і створила тимчасові революційні трибунали. Усі службовці під страхом смерті повинні були виходити на роботу та скласти присягу на вірність новій владі. Була націоналізована промисловість із кількістю робітників понад 20 осіб. Ними керували комісари, призначені з Будапешта. Проводилися реквізиції, конфіскації; розпочалася аграрна реформа.

Виборчих прав були позбавлені ті, хто використовував найману робочу силу, торговці, священики й монахи (до цих верств населення належали всі освічені русини).

Створювалися загони Червоної армії (червоноармійці забезпечувалися всім необхідним та отримували велику платню; завдяки цьому до армії йшло багато селян). 18 квітня 1919 р. почала створюватися служба держбезпеки.

У цілому за структурою й функціонуванням ця влада нагадувала більшовицьку в Росії. Але вона мала низку суттєвих відмінностей: не було масових репресій, комуністи не обіймали командні пости, стара державна машина не була зламана. Це пояснювалося ти, що, по-перше, місцеве населення не надто підтримувало ідеали нової влади й не відрізнялося крайнім радикалізмом; по-друге, місцева інтелігенція зробила все можливе, щоб притупити вістря революційних постанов уряду в Будапешті.

Для придушення Угорської Радянської Республіки Антанта організовує проти неї агресію, яка приводить до війни УРР із Румунією та Чехословаччиною. Згідно з рішенням Паризької мирної конференції румунські війська від 16 квітня (південна частина Закарпаття Мармарощина увійшла до складу Румунії), а чеські -- від 24 квітня 1919 р. почали займати опорні пункти в краї.

У той час як на території краю точилася запекла боротьба, великі держави на Паризькій конференції вирішили долю Закарпаття на користь ЧСР.

Справа Закарпаття на конференції вперше була порушена 5 лютого 1919 р. Е. Бенешом, який вимагав приєднання краю до ЧСР.

8 травня 1919 р. конференція затвердила кордон між Угорщиною та Підкарпатською Руссю. А провести кордони між словаками й русинами було доручено представникам цих народів.

17 травня на засіданні міжнародної конференції Е. Бенеш представив основні пункти автономних прав Закарпаття, які 20 травня були прийняті як параграфи 10--13 Сен-Жерменського договору:

«§ 10. ЧСР зобов'язується, що організує Русинську землю... як автономну одиницю в чехословацькій державі й забезпечить їй найвищу форму самоврядування, що відповідатиме окремому державному утворенню в Чехословацькій державі.

§11. Земля русинів на південь від Карпат матиме законодавчу владу з мовних, шкільних та релігійних питань, з усіх місцевих справ і в тих питаннях, у яких його уповноважать закони ЧСР. Губернатор краю русинів призначається президентом ЧСР і буде відповідальним перед Русинським Соймом.

§ 12. ЧСР зобов'язується, що урядовці в краї русинів будуть, наскільки це можливо, вибиратися з числа жителів цього краю.

§ 13. ЧСР гарантує землі русинів у представництво в законодавчих зборах республіки...».

ЧСР обіцяла включити ці статті до тексту конституції країни. Був прийнятий «Генеральний Статут про організацію й адміністрацію Підкарпатської Русі, приєднаної Паризькою конференцією до ЧСР».

Але уряд ЧСР не збирався виконувати взяті на себе зобов'язання з надання автономних прав краю. 29 лютого 1920 р. він приймає конституцію, до якої увійшли параграфи 10--13 Сен-Жерменського договору, але в дещо зміненому вигляді.

26 квітня 1920 р. уряд ЧСР проголошує постанову «Про зміну Генерального Статуту», яка остаточно скасовує будь-які автономні права. Закарпаття стає частиною унітарної Чехословаччини.

4. Злука УНР і ЗУНР.

Розповідь учителя

У результаті революції в Росії та розпаду Австро-Угорської імперії утворилися дві українські держави: Українська Народна Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка. Вони відрізнялися політичними, економічними, соціальними та міжнародними орієнтирами. Це було зумовлено як історичною долею цих земель, так і обставинами, що склалися. УНP основну увагу приділяла соціальним проблемам, правам національних меншин, у той час як для ЗУНР основним питанням було національне. Суттєво різнилася в правах політична еліта цих держав. Так, при владі в УНР перебували молоді урядовці, які у своїй діяльності виявляли переважно революційний романтизм. Уряд ЗУНР складався з представників української аристократії та інтелігенції, які мали великий досвід парламентської боротьби й у своїй діяльності виходили з потреб часу.

Незважаючи на розбіжності та власні амбіції, лідери двох українських держав перед загрозою смертельної небезпеки дійшли згоди щодо об'єднання. Здійснювалася мрія багатьох поколінь борців за незалежність і соборність України.

Ініціатором об'єднання виступила ЗУНР, яка опинилась у тяжкому становищі перед загрозою польської та румунської агресії. 6 листопада 1918 р. до Києва прибула делегація Української Національної Ради з проханням воєнної та морально-політичної підтримки в гетьмана П. Скоропадського. Останній пообіцяв підтримку. До Львова було відправлено спеціальну комісію, а також незначну кількість зброї. 10 листопада 1918 р. Українська Національна Рада ЗУНР прийняла резолюцію: «Державному Секретаріатові проробити потрібні заходи до з'єднання всіх українських земель в єдину державу». Але ця резолюція не була реалізована.

Прихід до влади Директорії й відновлення УНР дали новий поштовх об'єднавчому процесу. 1 грудня 1918 р. у Фастові було укладено попередній договір про об'єднання. 3 січня 1919 р. у Станіславі Українська Національна Рада ЗУНР урочисто проголосила об'єднання ЗУНР і УНР в одну суверенну Народну республіку. 16 січня 1919 р. делегація ЗУНР відбула до Києва.

Урочистий Акт злуки розпочався 22 січня 1919 р. о 12-й годині. Державний секретар ЗУНР Л. Цегельський зачитав і передав В. Винниченку ухвалу Української Національної Ради від 3 січня 1919 р. Представник Директорії Ф. Швець оголосив універсал, у якому зазначалося: «...Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина й Ужгородська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирати кращі сини України. Віднині є єдина незалежна УНР. Віднині український народ, увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу з'єднати всі спроби своїх синів для утворення нероздільної незалежної Української держави на добро і щастя робочого люду».

Також в універсалі зазначаюся, що Акт злуки має бути затверджений Установчими Зборами, скликаними з території всієї України. До того часу Західна область УНР залишалася окремим державним утворенням.

Рішення про злуку було затверджено на Трудовому конгресі України, який відбувся 22 січня 1919 р. Є. Петрушевича, голову Національної Ради ЗУНР, було обрано до складу Директорії. На допомогу Галичині уряд УНР виділив 500 мли гривень, надав військову та продовольчу допомогу.

Проте справжнє об'єднання не відбулося. Через кілька днів після проголошення злуки Директорія під ударами Червоної армії змушена була залишити Київ. На плечі ЗоУНР ліг весь тягар війни з Польщею. Акт злуки фактично втратив чинність, і наприкінці 1919 р. Є. Петрушевич його денонсував.

Попри все Акт злуки 22 січня 1919 р. має велике історичне значення як факт об'єднання українських земель у єдиній соборній державі.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Фронтальне опитування

1) Що таке «Листопадовий зрив»

2) Коли було проголошено створення ЗУНР? На які території вона претендувала?

3) Як називалися збройні сили ЗУНР?

4) Коли було проголошено Акт злуки УНР та ЗУНР?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

ЗУНР стала яскравою сторінкою історії України. ЗУНР своїм існуванням показала незламну волю українського народу до незалежності у власній соборній державі. У ЗУНР удалося уникнути радикальних перегинів у соціально-економічній політиці. На першому місці стояло завдання національного державного будівництва. Своєчасне здійснення соціально-економічних перетворень забезпечувало авторитет ЗУНР в українського населення. Належна увага приділялася створенню боєздатної національної армії. ЗУНР засвідчила прагнення українського населення до незалежності та створення соборної Української держави.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацюйте відповідний матеріал підручника. 2) Заповніть таблицю «Характеристика ЗУНР та УНР», порівнявши ці держави за такими критеріями: система влади; армія; розв'язання аграрного питання; розв'язання робітничого та соціального питання; зовнішня політика. 3) Підготуйте реферат за однією з тем: «Листопадовий зрив», «Українська галицька армія», «Є. Петрушевич -- президент і диктатор ЗУНР» (кільком учням).

2. Історія України. 10 клас. Тема. Наступ польських військ

Мета: схарактеризувати причини та перебіг україно-польської війни; формувати вміння учнів аналізувати, узагальнювати та критично оцінювати історичні процеси; виховувати в них почуття патріотизму та громадянської свідомості

Основні дати: червень--липень 1919 р. -- Чортківська офензива; 17 липня 1919 р. -- перехід УГА за річку Збруч, завершення окупації ЗУНР польськими військами.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Запитання та завдання

Завдання 1-4 с.180.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Україно-польська війна 1918--1919 рр.

Розповідь учителя

Поляки, що також стали на шлях відродження своєї держави, почали боротьбу проти ЗУНР, наслідком якої виявилася україно-польська війна (1918--1919 рр.). Перші сутички між поляками й українцями спалахнули у Львові одразу після взяття влади українцями. Польським військам уже 2 листопада вдалося захопити склади зброї та амуніції в районі головного вокзалу, що дало їм змогу озброїти добровольців (орлята) і мобілізованих.

22 листопада, після трьох тижнів боїв за Львів, українські війська, уряд і Національна Рада були змушені залишити місто. У боротьбі за Львів українці припустилися стратегічної помилки -- поляки змогли заволодіти залізницею Львів--Перемишль та отримувати зброю й людей із центральних районів Польщі. Конфлікт набував затяжного характеру. У цей час весь західний світ святкував завершення Першої світової війни.

Робота з документом

ЗІ СПОГАДІВ ОДНОГО З УЧАСНИКІВ ПОДІЙ

Занепад Львова справив як на селянство, так і на інтелігенцію страшне враження. Немовби хто несподівано вдарив селянство по голові... І коли перед цим мало хто йшов до Української армії, а багато з неї й дезертирували, то тепер ішли всі, кого тільки засягнув перший наказ мобілізації.

Чим, на вашу думку, була зумовлена така реакція українського населення Галичини на падіння Львова?

Розуміючи, що захистити молоду державу може лише регулярна армія, керівники ЗУНР прийняли рішення про негайне створення Української галицької армії. Основою її стали підрозділи січових стрільців і частини, що взяли участь у повстанні 1 листопада. Уже у січні, після мобілізації, кількісний склад УГА досяг 100 тис. осіб, маючи у своєму складі кінноту, артилерію, авіацію тощо. Єдиним слабким місцем УГА була нестача командирського складу. Щоб компенсувати цей недолік, на службу наймали офіцерів колишніх австро-угорської та німецької армій. Командувачем УГА став генерал М. Омелянович-Павленко, а начальником штабу -- полковник Є. Мишковський, який і реорганізував УГА на регулярну армію.

У грудні 1918 -- січні 1919 р. УГА намагалася вибити поляків зі Львова. Коли спроби взяти Львів не мали успіху, УГА спрямувала удар на Перемишль і майже на місяць припинила рух поїздів на Львів (Вовчухівська операція).

У перебіг подій втрутилася Антанта. У лютому 1919 р. до Галичини прибула антантівська місія, яку очолював французький генерал Ж. Бартельмі. Місія мала на меті припинити польсько-український конфлікт. Українцям пропонувалося передати полякам Львів і території нафтових родовищ. Пропольська орієнтація місії була очевидною.

Так, коли Львів опинився в блокаді й ситуація, здавалося, складалася на користь українців, місія виявила бажання відвідати Львів. Для цього від української сторони вимагали припинення бойових дій для приїзду місії до Львова, що було зроблено. На знак «подяки» полякам до Львова в поїзді делегації провезли 14 тис. гвинтівок із набоями.

За час перемир'я, установленого з візитом місії Ж. Бартельмі, поляки перегрупувалися й несподіваним ударом відкинули українців від Львова, тим самим перехопивши військову ініціативу.

Навесні 1919 р. в подіях на фронтах війни стався злам, із Франції прибула 70-тисячна озброєна й навчена армія генерала Ю. Галлера з польських військовополонених, які воювали на Західному фронті у складі німецької армії. Командували армією французькі офіцери. Антанта планувала використати армію для боротьби з більшовиками. Однак польський уряд спрямував її проти українців. Польські війська перейшли в загальний наступ і до літа зайняли майже всю Галичину.

Уряд ЗУНР зробив останню спробу виправити становище. 9 червня 1919 р. президента Є. Петрушевича було проголошено диктатором. Новим командувачем УГА було призначено генерала О. Грекова. Він розпочав наступальну операцію, яка закріпилася в історії під назвою «Чортківська офензива» (наступ). Українська галицька армія змусила відступати по всьому фронту переважаючу майже в чотири рази польську армію, відвоювала значну територію, захоплену поляками навесні, і дійшла до Львова. Але через нестачу зброї та амуніції наступ не вдалося розвинути. Поляки організували контрнаступ, який відкинув українців на попередні позиції. У липні 1919 р. польські війська захопили всю Східну Галичину. Українські війська перейшли на територію, контрольовану військами УНР.

На Паризькій мирній конференції Польща отримала мандат на управління Галичиною на 25 років. Антанта фактично погодилася з польським пануванням у краї.

Робота з документом

ІЗ НОТИ ДЕРЖАВ АНТАНТИ ПОЛЬЩІ ВІД 25 червня 1919 р.

Для захисту осіб і майна населення Східної Галичини від загрози з боку більшовицьких банд Верховна Рада союзницьких та об'єднаних сил дозволяє військам Польської республіки провести операцію на річці Збруч... Цей дозвіл жодним чином не впливає на рішення щодо устрою та політичного статусу Галичини, які Верховна Рада прийматиме пізніше.

1) Чим була зумовлена така позиція держав Антанти?

2) Чому питання устрою Галичини відкладалося на майбутнє?

(Подальшу розповідь учитель будує за матеріалом хронологічної таблиці.)

УКРАЇНО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1918--1919 рр.

Дата	Події
1 листопада 1918 р.	«Листопадовий зрив». Захоплення українськими збройними формуваннями у Львові та інших містах Східної Галичини ключових позицій, урядових установ. Початок україно-польського збройного протистояння, що переросло у війну
Листопад 1918 р.	Початок формування Української галицької армії (УГА). Командувач УГА -- М. Омелянович-Павленко
11 листопада 1918 р.	Захоплення польськими загонами Перемишля
22 листопада 1918 р.	Залишення УГА Львова. Переїзд уряду ЗУНР до Тернополя
Січень 1919 р.	Переформування УГА на регулярну армію
Січень 1919 р.	Польсько-українські переговори за посередництвом Англії
22 січня 1919 р.	Акт Злуки УНР і ЗУНР
Лютий--березень 1919 р.	Вовчухівська операція УГА
Лютий 1919 р.	Місія Антанти на чолі з генералом Ж. Бартельмі
22 березня 1919 р.	Вимоги Антанти до УГА припинити бойові дії
Квітень 1919 р.	Прибуття у Східну Галичину з Франції 70-тисячної польської армії генерала Ю. Галлера
15 травня 1919 р.	Початок наступу польської армії по всьому фронту
24 травня 1919 р.	Початок наступу румунських військ, які окупували Покуття
9 червня 1919 р.	Надання Є. Петрушевичу диктаторських повноважень. Командувачем УГА призначено О. Грекова
Червень 1919 р.	Чортківська офензива
25 червня 1919 р.	Рада міністрів закордонних справ Англії, Франції, Італії, США уповноважила Польщу окупувати Східну Галичину до річки Збруч
28 червня 1919 р.	Контрнаступ польських військ
Липень 1919 р.	Завершення окупації ЗУНР польськими військами. Перехід залишків частин УГА за річку Збруч
21 листопада 1919 р.	Верховна рада Антанти надала Польщі 25-річний мандат на управління Східною Галичиною
10 грудня 1919 р.	Протест Польщі, яка заявила, що Східна Галичина є її невід'ємною частиною
22 грудня 1919 р.	Підтвердження Антантою свого рішення

2. « Чортківська офензива»

Самостійне опрацювання тексту 6

Охарактеризувати події

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Фронтальне опитування

1) Що таке «Листопадовий зрив»?

2) Коли було проголошено створення ЗУНР? На які території вона претендувала?

3) Як називалися збройні сили ЗУНР?

4) Коли було проголошено Акт злуки УНР та ЗУНР?

5) Як розвивалися події україно-польської війни 1918--1919 рр.?

6) Які держави поділили між собою західноукраїнські землі?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацюйте відповідний матеріал підручника.

2) Підготуйте реферат за «Чортківська офензива»

3. Історія України 5 клас. Тема. Практичне заняття. Інформація про минуле з візуальних джерел ( з сімейного фотоальбому, зображень пам'яток історії)

Мета:

· розкрити зміст науки генеалогія, значення поняття родинне дерево; розвивати вміння роботи з фото джерелами, створювати родинне дерево та визначити їх роль у роботі дослідників;

· розвивати вміння самостійної роботи учнів, аналізу історичних документів; виховувати гордість за свою родину, повагу до сімейних традицій

Хід уроку:

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Фотографія це мить з життя

Учні мають висловити своє ставлення до обраного епіграфу заняття (вправу «Мікрофон»)

ІІІ. Вивчення нового матеріалу:

Що історики бачать на фотографії.

Який прилад допомагає нам зупинити час і зберегти пам'ять про певну подію?

Яке значення для історії має винайдення фотоапарату?

А ви знаєте, хто винайшов фотоапарат і коли він з'явився?

Люди ще в давні часи намагалися зберегти пам'ять про певні моменти життя. Першим схожим на фотоапарат пристроєм, створеним ще в ІІІ ст.. до н.е., був апарат - обскура. Камера була у вигляді ящика.

А основу сучасного фотоапарату створив француз Жозеф Ньєпс. Він створив фотоапарат, який назвали «Геліограф» .

Результатом фотографічного процесу є отримання фотографії.

Фотограмфія (від грецького цют (цщфьт) -- світло та гсЬцщ -- пишу) -- зображення, отримане на певному матеріалі, здебільшого на цупкому папері. Колекції фотографій називають фотоальбомами

З винаходом фотоапарату фотографія стає одним із найважливіших історичних джерел. Фотографія дає нам безпосередньо уявлення про подію, фіксує безпосередньо мить, коли вона відбувається.

Учні переглядають фотографії визначних подій історії.

Яка особливість фотографії як історичного джерела?

Які знання дають нам фотографії?

Як відображена історія вашої сім'ї у фотографіях.

Досліджуючи фотографію, як історичне джерело потрібно звернути увагу на такі питання:

1. Кого зображено на фотографії? Хто ці люди і що вони роблять?

2. Коли і де відбувається ця подія? Чому ви так гадаєте?

3. З якою метою зроблено фотографію?

4. Якої інформації бракує, аби повністю відповісти на ці питання?

5. Чи є на фотографії підпис, інші написи? Чи можуть вони стати у пригоді під час вашого дослідження?

6. Які висновки можна зробити?

7. Про що ще ви б хотіли дізнатися?

Практична робота

Робота в малих групах: учні, використовуючи пам'ятку, аналізують свої сімейні фотографії.

1. Чому родинне дерево є історичним джерелом

2. У сімейних архівах знатних родин у давнину та нині зберігають відомості про походження сім'ї та прізвища, про родинні зв'язки та близькість до інших заможних і відомих людей. Схему походження сім'ї називають родинним або генеалогічним деревом.

Наука, яка вивчає походження та взаємний зв'язок родини називається генеалогія.

Збирання інформації про власний родовід стало дуже важливим у X столітті. Аби довести свою шляхетність і мати право на привілеї, рицарі та інші дворяни збирали відомості про своє походження.

Результати досліджень історії власної родини зображали у вигляді дерева. В основі, або ж у корінні, такого дерева часто розміщували герб засновника родини, а на гілках (праворуч і ліворуч) -- герби батька і матері. Зазвичай родинне дерево має вигляд картини, яку розміщують на видноті.

Практична робота:

1. Підготовлені фотографії членів родини розкласти таким чином: діти - це крона, батьки - гілля, чим нижче до коренів, тим старші члени родини. Вийшло родинне дерево.

Завдання

Спробуйте, використовуючи підказки, визначити, хто кому з членів родини ким доводиться.

Слова-підказки: дівер - брат чоловіка, зовиця - сестра чоловіка, невістка - дружина чоловіка, свекор - батько чоловіка, свекруха - мати чоловіка, тесть - батько дружини. теща - мати дружини, шурин - брат дружини, свояк - чоловік сестри дружини, свояки - чоловіки одружені на сестрах.

2. Перенести зображене дерево на окремий аркуш, де замість фотографій написати імена та прізвища, рік народження, місце проживання, рід занять або професія.

3. Підготувати розповідь про свою родину. Працюючи в парах, розповісти про свою родину.

ІV. Підсумок уроку

Самооцінювання учнів

Робота на уроці	Бали
Підготовка до уроку
Аналіз сімейних фотографій
Розуміння основних понять (генеалогія, родинне дерево, фотографія)
Робота над родинним деревом
Розповідь про свою родину

Оголошення своїх оцінок учнями і учителем. Обгрунтування і виставлення середньої оцінки .

V. Домашнє завдання: Опрацювати §5. 2. Написати про цікавий випадок з життя родини (твір-мініатюра) або есе на тему «В чому цінність фотодокументів для історика». Підготувати інформацію про походження назв вулиць села

4. Всесвітня історія. 10 клас. Тема. Радянський Союз. «Договірна федерація» радянських республік. Утворення СРСР. Нова економічна політика

Мета: охарактеризувати процес утворення СРСР та становлення тоталітарного режиму у СРСР; розвивати вміння: описувати ключові події історії СРСР; оцінювати діяльність В. Леніна, Л. Троцького, Й. Сталіна; тлумачити та застосовувати поняття й терміни: федерація, конфедерація, «воєнний комунізм», форсована індустріалізація, насильницька колективізація, репресії. Виховувати громадянські почуття

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ ІІ. Перевірка домашнього завдання

Характеристика розвитку Німеччини після Першої світової війни

IІI. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда

1. Назвіть події, що призвели до зміни державного ладу в Росії.

2. Пригадайте, яким чином Росія вийшла із Першої світової війни.

3. Які події передували підписанню Брест-Литовського договору?

Робота з картою

* Розгляньте карту «Революція й громадянська війна в Росії» й виконайте завдання.

1. Назвіть держави, які виникли на уламках Російської імперії.

2. Назвіть держави, які взяли участь в інтервенції проти радянської Росії.

3. Назвіть сили, які брали участь у Громадянській війні.

4. Назвіть результати Громадянської війни.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Вплив Першої світової війни на становище в Россії

Самостійне опрацювання тексту 1 с.60

2. НЕП. Проголошення СРСР

-Розповідь вчителя

-Робота з поняттями

Комунізм -- найвища стадія розвитку соціалістичного суспільства, така організація суспільства, за якої економіка заснована на суспільній власності та засоби виробництва. Російських більшовиків називали також комуністами.

«Воєнний комунізм» -- це соціально-економічна політика більшовиків в 1919-1920 рр., що була реакцією більшовиків на умови Громадянської війни, тому являла собою вимушені, тимчасові, насильницькі заходи.

-Робота в групах

* Опрацювати документи та історичну інформацію й дати відповіді на запитання до них.

1-ша група

...Постановою ВЦВК й РНК розкладку скасовано і замість неї запроваджено податок на продукти сільського господарства. Цей податок повинен бути менше, ніж хлібна розкладка. Він має призначатися ще до весняної сівби, щоб кожен селянин міг заздалегідь обчислити, яку частину врожаю він повинен віддати державі й скільки залишиться в його повному розпорядженні. Податок стосується окремого домохазяїна, щоб старанному й працьовитому хазяїнові не довелося платити за несумлінного односельця. Після сплати податку надлишки, що залишилися у селянина, надходять у його повне розпорядження.

Запитання

* Які наслідки мала заміна продрозкладки продподатком? Свою думку обґрунтуйте.

2-га група

Докорінні зміни сталися і в галузі промислового виробництва. Насамперед було скасовано декрет про суцільну націоналізацію промисловості. Було дозволено тимчасове відновлення капіталістичного виробництва на дрібних промислових підприємствах, що випускають товари широкого вжитку. У зв'язку з цим у промисловості й торгівлі виник приватний сектор: деякі державні підприємства були денаціоналізовані, інші -- здано в оренду приватним особам; було дозволено створювати власні промислові підприємства з числом зайнятих не більше 20 осіб. Серед орендованих приватниками фабрик були й такі, які нараховували 200-300 людей, а загалом на частку приватного сектору за часів непу припадало від 1/5 до 1/4 промислової продукції, 40-80% роздрібної торгівлі й незначна частина оптової торгівлі.

Запитання

1. Які зміни сталися в промисловості?

2. Яке значення це мало для подальшого розвитку економіки держави?

3-тя група

Капіталісти були допущені тільки до виробництва предметів народного споживання, тобто в необхідні, але не вирішальні галузі виробництва. Разом з тим значна частина промисловості, уся зовнішня торгівля залишалися в руках держави, або, як говорили більшовики, вони зберігали за собою «командні висоти в економіці». Допускалося також створення концесій із залученням іноземного капіталу, змішаних акціонерних товариств і спільних підприємств. У статті «Про продовольчий податок» В. І. Ленін називав основні форми реалізації нової економічної політики: оренда, кооперація, концесії, торгівля. Радянська сторона, за договором, передавала закордонним підприємцям на певний строк в експлуатацію природні багатства, підприємства або інші господарчі об'єкти. У концесіях Ленін бачив небезпеку відновлення капіталізму. Але ті самі концесії, на думку Леніна, надавали можливість придбати необхідні машини й паровози, верстати й устаткування, без яких відновити господарство було неможливо.

Запитання

1. Що таке концесія і з якою метою влада дозволила їх створити?

3. Чого і чому, на вашу думку, боялася влада, створюючи концесії?

4-та група

Декретами Раднаркому 1923 року були визначені нова структура й статут державних промислових підприємств (трестів) і державної торгівлі (синдикатів). Главки було скасовано, а замість них створено трести -- об'єднання однорідних або взаємозалежних між собою підприємств, що здобули повну господарську й фінансову незалежність, аж до права випуску довгострокових облігаційних позик. Уже до кінця 1922 р. близько 90% промислових підприємств були об'єднані в 421 трест, причому 40% з них було централізованого, а 60% -- місцевого підпорядкування. Трести самі вирішували, що робити й де реалізовувати продукцію. Підприємства, що належали до тресту, знімали з державного постачання й переводили до закупівель ресурсів на ринку. Закон передбачав, що «державна скарбниця за борги трестів не відповідає». Почали виникати синдикати -- добровільні об'єднання трестів на засадах кооперації, що вели збут, постачання, кредитування, зовнішньоторговельні операції.

Запитання

1. Які нові ознаки капіталістичних відносин виникають за часів непу?

2. Що собою являли трести та синдикати?

3. Яке значення мала поява цих об'єднань?

5-та група

Була проведена грошова реформа. Замість знецінених й фактично вже відкинутих обігом совзнаків 1922 р. було розпочато випуск нової грошової одиниці -- червонців, що мали золотий вміст і курс у золоті. На валютному ринку як усередині країни, так і за кордоном червінці вільно обмінювали на золото та основні іноземні валюти за довоєнним курсом царського рубля (1 американський долар = 1,94 рубля). Відродилася кредитна система. 1921 р. було відновлено Держбанк, що почав кредитування промисловості й торгівлі на комерційній основі.

Запитання

1. У чому полягала суть грошової реформи 1922 р.?

3. Як зміни у фінансовій системі вплинули на економічний розвиток країни?

Робота з картою

* Опрацювати карту «Утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік» і виконати завдання.

1. Назвіть республіки, які підписали договір про створення СРСР.

2. Назвіть дату підписання договору.

3. Назвіть радянські республіки, які перебували в договірних відносинах з РРФСР.

4. Назвіть автономні республіки у складі РРФСР.



Федеративна модель В. Леніна	Автономістська модель Й. Сталіна	Конфедеративна модель компартії Грузії
Створення СРСР як союзу радянських республік зі збереженням ними значної самостійності	Створення централізованої держави СРСР	Незалежні держави будують відносини на основі договорів

Завдання

* Який, на вашу думку, план побудови СРСР втілив Й. Сталін?

Виступ групи

Повідомлення «Політичний портрет Сталіна».

Запитання

1. Які методи боротьби використовував Сталін проти опозиції?

2. Які причини, на вашу думку, сприяли встановленню одноосібної диктатури Сталіна в СРСР?

Робота з таблицею

* Опрацювати матеріал підручника та історичну інформацію й заповнити таблицю «Індустріалізація та колективізація в СРСР».

	Мета	Дати	Способи реалізації	Наслідки
				Позитивні	Негативні
Індустріалізація
Колективізація

Робота з історичною інформацією

1. Є. Осокіна. СРСР наприкінці 1920-х -- на початку 1930-х років: хроніка початку голоду

Індустріалізація в СРСР була проведена силами держави в межах планової централізованої економіки. Приватний сектор періоду непу було при цьому зруйновано. У виборі шляхів і методів індустріалізації важливу роль відіграла ідеологія -- більшовицьке неприйняття ринку і приватної власності. У зростанні приватного сектору більшовики вбачали загрозу реставрації капіталізму. Існували й інші обставини. Використання ринку і приватного капіталу... видавалось (і було) важкою копіткою роботою. Сталінське Політбюро натомість намагалось здійснити індустріалізацію в найкоротші строки, сподіваючись близької війни. Воно не хотіло панькатися з приватником... Значно простіше було б просто викинути цього конкурента з економіки, сконцентрувати ресурси в руках держави і спрямувати їх на розвиток важкої і військової промисловості...

Завдання

* Назвіть основні джерела індустріалізації.

2. Гасла до XIV річниці «Великого Жовтня» з газети «Правда»

«Боротьба за хліб -- боротьба за соціалізм!», «Міцніте вдар по куркулю, по рвачах, по дезорганізаторах хлібозаготівлі!», «Жодного центнера приватнику! За виконання плану хлібозаготівлі!».

3. Історична інформація

Про масштаби планів більшовицького керівництва красномовно свідчить той факт, що 1931 р. закупівлі становили 30% світового експорту машин і обладнання, 1932 р. -- майже 50%... Сталін та його оточення були переконані в тому, що потреби індустріалізації гарантовано можна задовольнити, спираючись не на 25-30 млн індивідуальних сільських господарств, а на 200-300 тис. колгоспів. На цьому ґрунті визріла думка про кардинальну зміну вектора залежності: не держава мусила залежати від значної кількості неконтрольованих сил індивідуальних сільських господарств, а сконцентровані у великі спільні господарства селян мусили перебувати у залежності від державних структур.

Завдання

* Зробіть висновок з документів 2-3

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда

1. Назвіть причини індустріалізації й колективізації.

2. Якими методами здійснювалась колективізація?

3. Якими були наслідки індустріалізації та колективізації?

4. Назвіть причини репресій 30-х рр. XX ст.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.

6. Історія України 11 клас Тема. Внутрішньополітичне становище України в середині 1950-х рр.

Мета: охарактеризувати внутрішньополітичне та соціально-економічне становище України в середині 50-х років; розвивати вміння описувати прояви процесів лібералізації в різних сферах життя українського суспільства; характеризувати та застосовувати поняття й терміни: «відлига», культ особи, десталінізація, реабілітація, амністія, волюнтаризм. Виховувати громадянські почуття

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОК

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Робота з історичними джерелами

* Опрацюйте наведені джерела та скажіть, чим можна пояснити такі різні оцінки особи Сталіна сучасниками.

Зі справи засудженої на 10 років В. Вербицької

«Матеріалами справи встановлено, що 04.03.1953 р. робітник одеського заводу «Запчастина», який працював разом з Вербицькою, спитав останню, чи чула вона, що захворів вождь. На це запитання Вербицька відповіла: “Нехай хоч помирає, я така голодна, що мені світ не милий”».

Зі статті письменника О. Корнійчука «Великий друг українського народу»

«Велике горе спіткало народ. Безмежна наша скорбота. В сльозах Україна біля труни рідного батька і вчителя товариша Сталіна. В ці тяжкі дні ми пригадуємо все велике і добре, що зробив для українського народу любимий вождь трудящих усього світу...

Плаче мати-Україна. Але нехай не радіють наші вороги. Ми ще тісніше згуртуємось навколо нашого Ленінсько-Сталінського Центрального Комітету, ми не пошкодуємо своїх сил, а якщо доведеться, віддамо своє життя, до останньої краплі крові, за велику справу Сталіна, за комунізм. Ми клянемось, що будемо працювати не покладаючи рук, на славу комунізму, щоб майбутні покоління назвали нас гідними учнями товариша Сталіна».

III. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Внутрішньополітичне становище України на початку 50-х років

Розповідь вчителя

5 березня 1953 р. Помер Й. Сталін.

Березень -- червень 1953 «Колективне керівництво» у складі: Г.Маленкова -- Голови Ради Міністрів СРСР, усунений з цієї посади в 1955 році, яку обійняв М. Булганін,

М. Хрущова -- Першого секретаря ЦК КПРС,

Л. Берії -- очолював Міністерство внутрішніх справ і держбезпеку.

Під прикриттям розмов про створення «колективного керівництва» в партійно-державній верхівці точилася гостра боротьба за владу.

1. Л. Берія спробував захопити владу. Він намагався встановити повний контроль правоохоронних органів над партійними. В У країну було переведено найближчих помічників Л. Берії -- генерал-полковника П.Мешика і генерал-лейтенанта С. Мільштейна, які обіймали посади відповідно міністра і заступника міністра внутрішніх справ.

2. Начальники обласних управлінь МВС отримали таємну вказівку встановити нагляд за роботою партійних органів. (Начальник львівського управління МВС генерал Т. Строкач піддав сумніву доцільність виконання такої директиви і доповів про це першому секретареві львівського обкому компартії З. Сердюку, який, своєю чергою, повідомив про це першому секретареві компартії України Л. Мельникову).

Л. Мельников після цього повідомлення не вжив ніяких заходів. За наказом Л. Берії Т. Строкача звільнили з роботи і відкликали до Москви.

Він зумів вручити наявні у нього матеріали першому секретареві ЦК КПРС М. С. Хрущову, які засвідчували намір Л. Берії та його прибічників в Україні.

Червень 1953 р. З посади першого секретаря ЦК КГ1(б)У було звільнено Л. Мельникова і на цю посаду обрано О. Кириченка (вперше українець за походженням таку високу посаду).

26 червня 1953 р. Л. Берію було заарештовано за звинуваченнями у шпигунстві й підготовці державного перевороту і таємно страчено.

Заарештовано міністра внутрішніх справ УРСР та його заступника. Т. Строкач став міністром МВС УРСР.

1955 р. З посади Голови Ради Міністрів СРСР звільнено Г. Маленкова і призначено на цю посаду М. Булганіна.

Вихідці з України обійняли провідні посади в союзному керівництві

Тривала робота М. Хрущова в Україні у попередні роки зумовила те, що найближче його оточення формувалося з осіб, які разом з ним працювали в республіці.

1. Р. Малиновський, А. Гречко, К. Москаленко досягли високого рангу Маршала Радянського Союзу, а два попередні згодом стали міністрами оборони СРСР.

2. В. Семичастний обійняв пост голови союзного КДБ

3. О. Кириченко, М. Підгорний, Д. Полянський, П. Шелест ввійшли до складу Політбюро ЦК КПРС.

Наприкінці 50-х років М. Хрущов зосередив у своїх руках величезну владу, обійнявши у 1958 р. ще одну посаду - Голови Ради Міністрів СРСР.

Ще через кілька років відновив практику одноосібного керівництва.

Робота з історичною інформацією

* Опрацювати наведену інформацію та відповісти на запитання.

Рівень зростання продукції в сільському господарстві за 1949-1952 рр. становив лише 10 %, тоді як у промисловості -- 230 %.

1953 року передбачалось укріплення матеріально-технічної бази господарств, матеріальне заохочення мешканців села, підвищення закупівельних цін на сільгосппродукцію, зменшення податків на присадибне господарство... Для цього зменшили податки для трудівників села, підвищили закупівельні ціні на продукцію сільського господарства, скасували заборгованість села за попередні роки, направили до села 40 тис. спеціалістів. Упродовж наступних п'яти років спостерігалося зростання сільськогосподарського виробництва.

...