Походження хронографічних джерел початкового літопису: пункт відліку – "Хронограф за великим викладом"

Ідея найранішого давньоруського хронографа формувалася в полеміці О.О. Шахматова та В.М. Істріна. Лише згодом, уже у третій чверті ХХ ст., О.В. Твороґов поєднав обидві схеми - "Хронографа особливого складу" та "Хронографа за великим викладом". Остання назва (як і "Повість временних літ" чи "Временник") автентична, тобто взята з середньовічного тексту. У "Повній хронографічній палеї" В.М. Істрін натрапив на ремарку давнього книжника: "...та^к бо б? пШно во книга^х є^ж предръжи^т фронографъ по великомоу излож^ню. совокоупи и списа яко ^ж б? пре^дписано в нача^л кни^г си^х от пал?а и от тратовасиліа. се ^ж па^к и пр^оркы приве^д неблазно пи^сниє гля сице" Див.: Истрин В.М. Редакции Толковой палеи. - C.36 (тут цитується за рукописом Румянцевським №453, РДБ, у Поґодінському №1435 списку "Повної палеї", РНБ - "хронографъ" та "тротовасилиа")., - і вирішив, що йдеться про пам'ятку, яка лягла в основу палей та "Еллінського літописця" й відбилася у "ПВЛ". До речі, сама по собі ця ремарка мало про що говорить. За складом ("от пал?а"=Восьмикнижжя, тобто перші вісім книг Біблії, "отъ тратовасиліа" - зіпсоване "Тетровасилия" - 4 Царства, і "пророкы" - Книги пророків) так можна позначити кілька великих хронографів У тому числі типу Іудейського (друга половина ХІІІ ст.) чи Троїцького (ХІV ст.) (?), тобто абсолютно різні за складом та походженням компіляції. Опис "Іудейського хронографа" див.: Истрин В.М. Александрия русских хронографов. - Москва, 1893. - С.318-341; уточнення: Вилкул Т. Иудейский и Софийский хронографы в истории древнерусской хронографии // Palaeoslavica. - Vol.XVII. - №2. - Cambr., Mass., 2009. - Р.65-86. Опис Троїцького: Творогов О.В. Древнерусские хронографы. - Ленинград, 1975. - С.262-274.. А за характером указівка на палею нагадує посилання на "старыи л?тописець ростовскыи" з "Києво-Печерського патерика". Який то був звід - досі достеменно невідомо, скоріше за все, ішлося про котрийсь із суздальських "продовжувачів Нестора", однак покоління вчених витрачали зусилля на безплідні спроби визначення цього "старого літописця".

Підходи В.М. Істріна та О.О. Шахматова до реконструкції протографічних версій хронографів суттєво відрізнялися. Починаючи з маґістерської праці "Александрія давньоруських хронографів" (1893 р.), В.М. Істрін намагався визначити склад тієї чи іншої хронографічної компіляції повністю, а якщо йшлося про декілька збірок - постулювати існування їхнього спільного протографа обов'язково на підставі численних збігів у складі. У полеміці з О.О. Шахматовим він зазначав:

"Адже добре всім відомо, що джерела, котрими користувалися російські хроністи, були далеко не обширними, і що ми завжди й надалі при вивченні нових хронографів та інших пов'язаних із ними пам'яток знаходитимемо спільні місця. Але звідси ще дуже й дуже далеко до визначення їхнього зв'язку за своїм складом" Истрин В.М. Из области древнерусской литературы. IV. Редакции Толковой палеи // ЖМНП. - 1906. - Февраль. - Отд.2. - С.223..

У результаті він відмовився від кількох своїх ранніх спостережень. Зокрема майже не розробляв далі списки Троїцький №728 та Ундольського №1, уперше вказані в "Александрії" Унаслідок чого О.В. Твороґову довелося повторно відкривати "Троїцький хронограф"., облишив спостереження про запозичення з "Хроніки" Малали у "ПВЛ" (зроблені в доповіді 1893 р. Натомість у 1903, 1906 рр. і далі постулював, що у "ХВВ" узагалі відсутні вставки з Малали й цитування у "ПВЛ" значення не має.) щодо спільного походження текстів про Вавилонське стовпотворіння. Відзначивши у "Заувагах про склад Толкової палеї" (1897 р.), що сюжет про стовпотворіння в "Іудейському хронографі" текстуально близький до "ПВЛ" та палей За "ПСРЛ" (Т.1. - Москва, 1997. - Стп.5) цей сюжет: "...бы^с языкъ єдинь. и оумножившемъся члвкомь на земли [и] помыслиша создати столпь до нбсе. вь дни Нектана. и Фалека. и собра- шася на місті . Сенарь поли здати столпь до нбсе. и градь около єго Вавилонь". Детальн.: Вилкул Т.Л. Толковая Палея., В.М. Істрін зіткнувся далі з проблемою, що склад хронографа у жодному іншому місці не має перехрещень із палеями чи літописом Справді дещо загадковий збіг тексту "Іудейського хронографа" з іншими джерелами, адже надалі збіги відсутні. Обережно можна запропонувати таке пояснення. "Іудейський хронограф" укладався в тому ж колі книжників, де укладено галицьку (холмську) частину Галицько- Волинського літопису. Початок хронографа, із сюжетами з Книги Буття, скомпільовано з великої кількості джерел. Крім Буття книжник використав хроніки Малали та Амартола, фраґменти "Шестоднева" Іоанна Екзарха Болгарського, "Слів" Григорія Богослова з коментарями Нікіти Іраклійського, паремійну версію Книги Йова та ін. Одним із доповнень могло бути запозичення з перших аркушів літопису.... Натомість О.О. Шахматов активно експлуатував цю ідею аж до останньої своєї праці з літописознавства Видана посмертно: Шахматов А.А. "Повесть временных лет" и её источники. Хоча, треба додати, після критики його розшуків з історії хронографії (зокрема у праці В.М. Істріна 1906 р. "Из области древнерусской литературы. IV. Редакции Толковой палеи") О.О. Шахматов перестав активно займатися цією темою. У своїх "Разысканиях." 1908 р., наприклад, він лише коротко повторив те, про що вже писав у 1900 та 1904 рр.. Намагаючись пояснити навіть поодинокі збіги, він без вагань кожного разу реконструював за ними якесь джерело "особливого складу". Для того, щоб проілюструвати нестримність О.О. Шахматова в гіпотезуванні, вистачить одного прикладу, з історії вже згадуваного сюжету про Вавилонське стовпотворіння. У списках палей та літопису тут було визначено текстуальну подібність, і дослідник припустив, що у близькому до палей "Троїцькому хронографі" мав читатися аналогічний текст "Троїцький хронограф" для нього був важливий тим, що в ньому редакція Амартола збігається з палейною й, меншою мірою, літописною. Відповідно, учений намагався "домогтися" більшого збігу текстів.. Однак рукописи цього не підтверджують. О.О. Шахматов був змушений визнати, що у старшому списку Троїцькому №728 відсутній початок У Троїцькому №728 немає всього П'ятикнижжя. Виклад починається з Книги Ісуса Навина, де також відсутні перші шість глав, текст яких відновлено за "Толковою палеєю" (див.: Шахматов А.А. Начальный Киевский летописный. - С.178, прим.2)., а в Ундольського №1 стовпотворіння читається за іншим джерелом - копіюється Книга Буття У повному тексті Буття відсутні паралелі до літописно-палейного опису стовпотворіння. Слід додати, що у 3-му списку "Троїцького хронографа", уведеному в науковий обіг О.В. Твороґовим, також копіюється повний текст Книги Буття.. Безпосередньо після демонстрації відсутності текстуальних свідчень учений пише: "Однак це не може ослабити зробленого висновку, оскільки зайве супроти біблійного тексту могло бути видалене (курсив мій - ТВ.) у будь-якому з пізніших списків" Шахматов А.А. Начальный Киевский летописный... - С.184. Розвиваючи думку, учений наводив наступні арґументи: у старшому списку відсутнє П'ятикнижжя, а у книзі Ісуса Навина вміщено уривок із "Толкової палеї". Значить, текст міг читатися в палейній версії, адже книжники часто правили біблійні книги. Треба сказати, що повні списки "Троїцького хронографа", Ундольського №1 та НСРК F15 справді композитні, старший Троїцький №728 справді не має початку, Книга Ісуса Навина справді починається з уривку з "Толкової па- леї". Однак такий хід думки О.О. Шахматова порушує конвенції критики тексту та загальні конвенції джерелознавчих досліджень - ми не маємо права виводити докази з думки про те, що щось "могло" чи "не могло" бути скопійованим у втраченому рукописі або його частині. Адже, маючи на руках ті самі вихідні дані, можна гіпотезувати протилежні речі: списки композитні, у них скопійовано різні редакції біблійних книг, Троїцький №728 "міг містити" до втрати аркушів не "Толкову палею", а інші речі, вставка могла бути пізньою. Хронографи, між іншим, пов'язані з хронографічними палеями, а не з толковою. До того ж систематичні вставки, тотожні хронографічній палеї, у Троїцькому починаються з Царств. Зіткнувшись із критикою своїх положень, О.О. Шахматов далі вже постулював не паралельність НПЛ мл та "Троїцького хронографа", а близькість НПЛ мл і "Повної палеї" (яка, згідно з сучасними дослідженнями, належить до третьої, пізньої редакції "ХВВ" XV ст.). Пор.: Шахматов А.А. Толковая палея и русская летопись. - С.275..

О.О. Шахматов запропонував величезний обсяг початкових хронографічних текстів, що потрапили в Русь Крім усього іншого, під цим лежало ідеологічне переконання в тому, що всі або майже всі переклади середньовічної слов'янської книжності зроблено в давньоболгарський період, і що давньоруські автори не були здатними на подібну діяльність. У своїх працях О.О. Шахматов неодноразово проговорював цю тезу.. На роль "першого хронографа" він висунув неосяжний "давньоболгарський Еллінський літописець прото-редакції", що мав містити тексти хронік Георгія Амартола, Іоанна Малали, Георгія Сінкелла та багатьох інших, від чого в наявній давньоруській традиції залишилися "жалюгідні уламки" Шахматов А.А. Древнеболгарская энциклопедия. - С.32; Его же. Толковая палея и русская летопись. - С.247. Мушу ще раз нагадати, ідеться про гіпотетичне джерело. Про підхід, коли спільний протограф "збирається докупи" з кількох, тобто коли частину свідчень знаходимо в тексті №1, частину - у тексті №2, ще частину - у тексті №3 й т.д., але припускається, що всі вказані тексти походять із таким чином зібраного прототексту, зауважений, наприклад, щодо одного з реконструйованих новгородських зводів: Гимон Т.В. События ХІ - начала ХІІ в. в новгородских летописях и перечнях // Древнейшие государства Восточной Европы: 2010. - Москва, 2012. - С.591 (".уламки великого новгородського зводу ХІ ст., розкидані по різних літописних і навкололітописних пам'ятках").. Це дозволяло будь-яке читання, знайдене хоча б в одній пам'ятці, ідентифікувати як "скалку" такого протографа. Подібні операції жодним чином не піддавалися верифікації й В.М. Істрін розкритикував шахматовську ідею, запропонувавши своє бачення початкового хронографа "Видаливши" з його складу фраґменти "Хроніки" Малали (див.: Истрин В.М. Из области древнерусской литературы. IV. - С.185-237). Свого часу саме В.М. Істрін відкрив, що у "ПВЛ" присутнє запозичення з гл. ХІІІ кн.1 Малали у сюжеті про розселення нащадків Ноя (уривок зберігся тільки в "ПВЛ" і короткому "Софійському хронографі"). Однак надалі у хронографах та палеях учений виявив великі варіації у включеннях з Малали, а він уважав, що "ХВВ" має бути саме ядром більшості хронографів (див.: Истрин В.М. Редакции Толковой палеи. - С.113, 136-138, 150; Его же. Замечания о начале русского летописания. - С.74). Пізніше О.В. Твороґов детально дослідив і збіги, і розбіжності у включеннях із Малали, і довів, що частина запозичень усе ж таки належить до пам'яток "родини" "ХВВ"..

Він писав про досить скромний текст, засвідчений численними системними збігами в низці пам'яток Щоправда, текст вийшов настільки невеличкий, що довелося пояснювати, чому тоді середньовічний книжник його визначав як "Хронограф за великим викладом" (див.: Истрин В.М. Редакции Толковой палеи... - С.149)..

Крім таких розходжень, у підходах О.О. Шахматова та В.М. Істріна спостерігаються досить суттєві спільні риси. Передусім на історії вивчення літописів і хронік позначилися загальні спільні дослідницькі звички. Зокрема потреба в авторі-укладачі. У літописознавстві панувала ідея "Нестора", хоча часом його місце міг займати інший "списатель" - як-от ігумен Сильвестр, відомий із приписки Лаврентіївського зводу, або "священик Василій" із повісті про осліплення Василька Теребовльського ("ПВЛ" під 1097 р.) Приклади з історії вивчення літописів надто численні, щоб їх можна було навести. До речі, у дещо іншій ділянці, огляд історіографії борисоглібських творів і значення імен Іакова Мніха та Нестора для дослідників див.: Бугославский С.А. Древнерусские литературные произведения о Борисе и Глебе // Его же. Текстология Древней Руси / Сост. Ю.А. Артамонов. - Т.2. - Москва, 2007. - С.21-62.. Хронографія була більш молодим відгалуженням і взорувалася на літописознавство Цікаво, що в обох різновидах давньоруського історієписання "довгограючими" виявилися ті "спільні протографи", де можна було припускати авторське начало. Тобто такі, де автор заявив про себе в автобіографічних ремарках або з тексту пам'ятки можна було вилучити назву: "Временник Нестора", "Софійський временник", "Хронограф за великим викладом", "Еллінський літописець".. Окрім цього, у поглядах обох учених проявилася концепція єдиного центру: на думку О.О. Шахматова та В.М. Істріна, "ХВВ" та Початковий звід мають являти собою ранні тексти, що глибоко вплинули на всю подальшу літописну та хронографічну традицію. Це два ядра, від яких кількома вервечками мали відходити наступні пам'ятки. Насправді і для літописів, які могли бути укладені в "обласних", як писали дослідники XVIII-XIX ст., центрах, і для хронографів, сформованих у кількох місцях із наявних повних слов'янських перекладів хронік, поняття про єдине джерело не є обов'язковим, а проте воно присутнє і в В.М. Істріна, і у О.О. Шахматова. Обидві ідеї в дечому залежні одна від одної, хоча й не повністю конґруентні. Припускаючи наявність першого давньоруського хронографа, В.М. Істрін залежав від гіпотетичної найдавнішої версії літопису (цей літопис - попередник "ПВЛ" учений датував серединою XI ст. В.М. Істрін наполягав, що "ХВВ" використаний у "проторедакції" "ПВЛ" середини XI ст., а не власне у "Повісті" початку XII ст. Причиною було, зокрема, те, що у вступі "ПВЛ" та у статті 1114 р. вміщено запозичення з Малали, а хроніка цього автора, на думку вченого, не мала входити до складу "ХВВ" (що надалі виявилося невірним).), де хронограф, гіпотетично, використовувався. Річ у тім, що як і літописні зводи, усі відомі на наш час кодекси хронографічних компіляцій досить пізні Рукописи за часом зіставні. У ХІХ ст. припускали більш ранній час укладання хронографічних компіляцій, ніж зараз, і все ж таки, як правило, ішлося не про Х-ХІ ст. Наприклад, "Еллінський літописець" 1-ї редакції, на думку В.М. Істріна, створено в XI-XII ст., 2-ї редакції - у XIII ст., "Іудейський хронограф" - у XIII ст., "Толкову палею" - у XIII ст. Погляди О.О. Шахматова, котрий припускав утворення "Еллінського літописця у Болгарії X ст., радше нетипові. Нині дати змістилися, найбільш ранній із хронографів, що піддається датуванню - Іудейський другої половини XIII ст., решту пам'яток віднесено до XIV-XV ст. Щоправда, у сучасній болгарській історіографії датування пам'яток тяжіє до шахматовського.. Однак, на відміну від перших, вони практично не мають у тексті хронологічних реперів Пояснення просте. Якщо літопис зберігся у списку XV ст., однак у ньому є текстуальна межа, припустімо 1110-х рр., і така ж простежується в інших кодексах (а далі йдуть різноманітні ""), є підстава датувати певний звід 1110-ми рр. Натомість якщо у збірці XV чи XVI ст. використано Амартола, хронологію укладання й будь-які межі визначити важче, адже Амартола залучали книжники і ХІІ, і ХІІІ, і XVI ст. Певні версії його віднесено до того чи іншого періоду, однак потрібні додаткові зусилля для визначення версії, при цьому репери ніколи не будуть настільки точними, як літописні.. Тому початок історії давньоруських хронографів та палей можна відсувати в XI ст. тільки за тієї умови, якщо припустити, що перший хронограф відображений у складі "ПВЛ" та НПЛ мл Тобто засвідчений реконструйованими попередниками "ПВЛ" з ХІ ст. Навіть упевненість у тому, що лише ранній текст міг впливати на більшість наступних хронографічних пам'яток і виступати в ролі прототипа - хибна. Із тією швидкістю, з якою у XV-XVI ст. розповсюджувалися збірники, початок цілком міг лежати наприкінці X!V або в XV ст.. О.О. Шахматов певний час, із 1890 по 1899 (?) рр., обходився без припущень про хронографи, однак уже перше звернення до теми запозичень 1900 р. мало результатом гіпотезу "Хронографа особливого складу". Гіпотеза про звернення книжників спочатку до хронографа, а потім до повного перекладу Амартола У 1900 р. О.О. Шахматов висунув гіпотезу про залучення хронографічних текстів до літописів у два етапи. Надалі її було дещо відшліфовано. Отже на першому етапі, у 1090-х рр., до Початкового зводу нібито було внесено фраґменти хронографа, на другому (у "третій редакції" "ПВЛ" 1118 р.) літописець увів запозичення з повного перекладу "Хроніки" Амартола. Із повного Амартола у "ПВЛ", на думку О.О. Шахматова, мало потрапити те, що не читається у НПЛ мл. Щоправда, аби пояснити включення з Малали у статті 1114 р., довелося зробити доповнення, що повний Амартол використовувався у "3-й редакції" "ПВЛ" разом із хронографом (звідки Малала, у 1900 р. останньої деталі ще не було). О.О. Шахматов не прийняв ідеї В.М. Істріна про відсутність Малали у хронографі, як, власне, і назву "ХВВ" - для нього перший хронограф залишився "Хронографом особливого складу" (див.: Шахматов А.А. Повесть временных лет и её источники... - С.77 та ін.). Слід додати, у такому вигляді гіпотеза існує й сьогодні (див. коментарі до: Повесть временных лет / Пер. Д.С. Лихачёва, О.В. Творогова, комм. А.Г. Боброва, С.Л. Николаева, А.Ю. Чернова при участии А.М. Введенского и Л.В. Войтовича. - Санкт-Петербург, 2012. - С.233). була зручною, дозволяючи дещо спрощувати реальні співвідношення текстів та "реконструювати" різноманітні віртуальні протографи.

Концепції Початкового зводу та "ХВВ" протрималися понад століття, причиною чому послугували, у тому числі, зовнішні фактори: своєрідна успішна "канонізація" О.О. Шахматова як "ученого взірця", сила інерції, а також складність і непопулярність таких дослідницьких тем, як палеї та хронографи. Крім усього іншого, хронографічні збірки містять вітхозаповітні книги, більшість повних хронографів починається з Книги Буття. До вивчення давньослов'янської Біблії в радянські часи не заохочували, відтак праця О.В. Твороґова 1970-х рр. про давньоруські хронографи була науковим подвигом Навіть попри те, що в ній розглядалися переважно перекладні хроніки, а не біблійні та парабіблійні джерела.. До цього слід додати неможливість охопити всі теми - ранні та пізні літописні зводи, палеї, хронографи Спеціалізація на літописах або палейно-хронографічних творах відбулася вже у часи О.О. Шахматова та В.М. Істріна. Зараз поділ став ще жорсткішим. - силами одного дослідника. Однак завдяки низці студій "нешахматовської" спрямованості зараз однією з конвенцій наукового співтовариства стає перегляд підвалин затверджених схем початкового літописання і хронографії, а конкретного матеріалу в різних сферах накопичено вже досить багато.

Оскільки волею долі хронографи та літописи виявилися взаємопов'язаними, розглянемо арґументацію О.О. Шахматова та В.М. Істріна й сучасні можливості для критики їх концепцій. Подальший виклад являє собою спостереження над особливостями вірогідних хронографічних джерел раннього давньоруського літописання. Якщо не обмежувати себе набором уже відомих рішень, можна поставити низку запитань, і в багатьох випадках запропонувати відповіді. Зрозуміло, цей мій огляд не може претендувати на вичерпність, хоча б тому, що більшість хронографічних компіляцій та окремих складових до цього часу не мають критичних видань. Щоправда, часто на допомогу приходить "Хроніка" Амартола, різноманітні версії та трансформації якої краще за все вивчено. Вона є основою пам'яток "родини" "ХВВ", і у визначенні рис того чи іншого хронографа найбільшої ваги надають саме визначенню специфіки версії Амартола.

Датування хронографів. "Хронограф за великим викладом" та "Троїцький хронограф". Хронографічні компіляції вкрай складно датувати, оскільки вони містять майже винятково перекладні тексти. Творча активність їхніх укладачів і редакторів проявлялась у переробці та скороченні обраних фраґментів повних слов'янських перекладів, і лише зрідка - у введені зв'язок між ними. Грецькі оригінали та давньослов'янські переклади також належать в основному до раннього часу. Наприклад, "Хроніка" Малали написана у VI ст., перекладена в давньоболгарський період Ioannis Malalae. Chronographia [Corpus Fontium Historiae Byzantinae. - Vol.XXXV / Ed. H-G. Bech, A. Kambylis, R. Keydell. - Berolini, 2000]. - S.1; Истрин В.М. Хроника Иоанна Малалы в славянском переводе. - Москва, 1994. - С.3, 67; Словарь книжников и книжности Древней Руси. - Вып.1. - Ленинград, 1987. - С.472.; "Хроніка" Амартола з Продовжувачем - середина Х ст., перекладена, вірогідно, у Русі в ХІ ст. Місце (давньоболгарський чи давньоруський) і час (Х чи ХІ ст.) перекладу "Хроніки" Амартола є предметом полеміки. Із нещодавніх праць див., напр.: Станков Р. К проблеме происхождения древнейшего славянского перевода Хроники Георгия Амартола // Преславска книжовна школа. - Т.7: Изследвания в памет на професор Иван Гълъбовъ. - Шумен, 2004. - С.57-72; Пичхадзе А.А. Корпус древнерусских переводов XI-XII ст. и изучение переводной книжности Древней Руси // Национальный корпус русского языка: 2003-2005 гг.: Результаты и перспективы. - Москва, 2005. - С.251-262; Её же. Переводческая деятельность в домонгольской Руси: Лингвистический аспект. - Москва, 2011. - С.15, 26-28; Пеев Д.П. Новые данные о времени и месте перевода Хроники Георгия Амартола // Летописи и хроники: Новые исследования: 2011-2012. - Москва; Санкт-Петербург, 2012. - С.13-38. Аргументація болгарських дослідників не завжди переконлива. Так, в останній статті припускається, що "Хроніку" Амартола перекладено за часів болгарського царя Самуїла у другій половині Х ст. Підставою для цього стали заміни у списках "Еллінського літописця" 1-ї редакції імені болгарського царя Симеона на Самуїла, а також деякі інші варіанти. Ім'я Симеона, що без жодного винятку читається у 2-й редакції Амартола (за якою В.М. Істрін видав "Хроніку" після обриву представника 1-ї редакції, старшого Троїцького списку) і відповідає грецькому оригіналу, автор уважає результатом повторної звірки з грецьким текстом. Треба сказати, без серйозних підстав відхилення від грецької в перекладному тексті не можна вважати початковими, а вірні читання - результатом повторної звірки. Крім усього іншого, Д.П. Пеєв не завжди вірно визначає точні відповідники грецькому тексту, звідки похибки у виявленні вихідних варіантів слов'янського перекладу "Хроніки" Амартола. Слід додати, більш пізні хроніки та історії - "Історія Іудейської війни" Йосифа Флавія, твір Зонари - за зрозумілими причинами не потрапили до "ПВЛ", а остання проявилася лише у хронографах XVI ст.; перші книги Біблії - грецька версія з'явилася у III-II ст. до н.е., слов'янський че- тій переклад зроблено в епоху царя Симеона на початку Х ст. Honigman S. LXX and Homeric Scholarship. - London; New York, 2003. - Р.96-97; Пичхадзе А.А. К истории четьего текста славянского Восьмикнижия // ТОДРЛ. - Т.49. - Санкт-Петербург, 1996. - С.10; I'homson F. The Slavonic Translation of the Old Testament // Interpretation of the Bible. - Ljubljana, 1998. - Р.729. Повні хронографи містили, як правило, Восьмикнижжя та 1-4 Книги Царств, іноді також обширні включення з Великих пророків. і т.д. Така рання поява вихідних текстів дає широкий простір для датування компіляцій, де їх використано. Справді, як дізнатися - давньоболгарський за походженням переклад Х ст. запозичений укладачем ХП, ХШ чи ХV ст.? Хронографічні збірки вдається прив'язати до певного часу лише за непрямими ознаками: наявністю у складі пізніх авторів або пізніх редакцій чи перекладів, слідами взаємодії з ориґінальними руськими творами певного періоду. До того ж, зважаючи на компілятивну природу хронографів та палей і неповну стабільність композиції, у кожному конкретному випадку можуть заперечити, що виявлену з такими труднощами визначальну складову внесено пізніше. Тобто залишається така собі "лазівка" - можливість наполягати в тому, що "насправді" компіляція є ранньою.

Отже, як слід датувати "ХВВ", котрий, крім усього іншого, ще й не дійшов у "першій" редакції, а починається одразу з "другої"? На початку декілька слів щодо місця "ХВВ" серед інших подібних творів. У дослідницькій традиції це пам'ятка, не збережена до наших днів і реконструйована на підставі численних збігів ділянок тексту в "Троїцькому хронографі", двох хронографічних палеях та "Еллінському літописці" 2-ї редакції. Цими пам'ятками ранні хронографічні збірки не вичерпуються - можна, наприклад, назвати "Іудейський хронограф", "Еллінський літописець" 1-ї редакції, короткі хронографи, що не входять у "родину" "ХВВ" та не мають таких збігів. За схемою, запропонованою О.В. Твороґовим, Троїцький належить до 2-ї редакції "ХВВ", решта представників - до 3-ї. "Перша редакція" не дійшла, однак існування її припускається завдяки віднесенню деяких запозичень з НПЛ мл та "ПВЛ" до хронографа Творогов О.В. Древнерусские хронографы... - С.46-50 та ін.; Его же. Летописец Еллинский и Римский. - Т.2. - С.152.. Як відзначалося, уже В.М. Істрін уважав, що зближення у хронографічних компіляціях неможливо пояснити без гіпотези про їхнє спільне джерело, яке він найменував "Хронографом за великим викладом". Учений відніс утворення цього джерела до середини ХІ ст. Однак на останніх етапах праці над концепцією він заклав у неї, якщо можна так висловитися, підривний елемент. В.М. Істрін писав про незвичне співвідношення першої та другої редакцій "Еллінського літописця" (далі першу редакцію позначаю як "ЕЛ-1", другу - "ЕЛ-2"): "ЕЛ-1", на його думку, не має слідів користування "ХВВ", тоді як в "ЕЛ-2" вони присутні Истрин В.М. Книгы временьныя... - Т.2. - С.377.. Що, дійсно, дуже дивно, якщо виходити з ідеї "ХВВ" як початкового хронографа. Тим більше, що "ЕЛ-2", без сумніву, наслідує також і більш ранню версію "ЕЛ-1" Стему взаємин текстів див., напр.: Творогов О.В. Летописец Еллинский. - Т.2. - С.146. Такі випадки в текстології, коли певний пізній текст "с" наслідує дві ранні версії, "а" та "Ь", не є рідкісними. Однак якщо версія "с" (у нашому випадку ХВВ ' ') наслідує версію "Ь" (ХВВ ') та "а" (не-ХВВ), а "перша редакція" ХВВ (ХВВ) не збережена ніде, тоді виникають серйозні сумніви, чи може вважатися ХВВ найранішим текстом.. Зокрема, В.М. Істрін зробив примітне спостереження: текст "Хроніки" Амартола в "ЕЛ-2" двошаровий, він складається з фраґментів, що читаються в "ЕЛ-1", та інших, запозичених з "ХВВ" Истрин В.М. Книгы временьныя. - Т.2. - С.380-390.. Ці спостереження мають тим більше значення, що виявлено кілька ранніх хронографів, які не належать до "родини" "ХВВ" Уже перша наукова праця В.М. Істріна ("Александрия...") стосувалася "Іудейського хронографа", що не мало жодного стосунку до "ХВВ". Подальші праці його та О.В. Твороґова, завдяки яким було уточнено уявлення про співвідношення текстів хронографічного кола, дозволяють стверджувати, що за рамками "родини" "ХВВ" слід залишити не одну, а кілька компіляцій: "Іудейський хронограф", "ЕЛ-1" та скорочені хронографи (Софійський, Короткий Троїцький та ін.) (див.: Истрин В.М. Редакции Толковой палеи. - С.172-174; Творогов О.В. Древнерусские хронографы. - С.46-50; Его же. Летописец Еллинский. - С.152).. Як уже відзначалося, якщо обмежитися періодом до середини XV ст., у цю "родину" маємо включити лише чотири пам'ятки: "Троїцький хронограф", повну та коротку хронографічні па- леї, "ЕЛ-2" Із пізніших пам'яток кола "ХВВ" можна назвати, наприклад, "Тихонравовський хронограф" XVI ст. (РГБ. - Собр. Тихонравова №704). Один зі скорочених хронографів кінця XVII ст. ("Хронограф особого вида 1691 г.") досліджувала й видала: Анисимова Т.В. Хроника Георгия Амартола в древнерусских списках XIV-XVII вв. - Москва, 2009. Щоправда дослідниця вважає, що він репрезентує "першу редакцію" "ХВВ" і датує протограф компіляції з кінця XVII ст. 1068- 1071 рр., не наводячи жодних доказів (!) для такого датування (див.: Там же. - С.263). При цьому Т.В. Анісімова визнає у цьому тексті вплив "Короткої палеї" вкупі з кількома різними редакціями Амартола. Особливості складу, зокрема пропуск багатьох складових, характерних для інших представників "ХВВ", слід пояснювати, вірогідно, не сходженням до "першої редакції" "ХВВ", а тим, що цей хронограф скорочений. Так, важко чекати у творі, що займає менше 20 арк. тексту - "Александры хронографічної" з її обсягом понад 100 арк..

Існують перепони для віднесення "ХВВ" до XI ст. Передусім виникнення трьох із чотирьох ранніх його представників обмежено порівняно вузьким періодом першої половини XV ст. Так, нині наведено переконливі докази на користь укладення "ЕЛ-2" у другій чверті XV ст.; "Повну хронографічну палею", що колись уважалася дуже давньою, укладено в перших десятиліттях XV ст.; те саме стосується "Короткої хронографічної палеї" Див.: Шибаев М.А. Летописные источники Еллинского летописца второго вида // Рукописная книга Древней Руси и славянских стран: от кодикологии к текстологии. - Санкт- Петербург, 2004. - С.187-204; Водолазкин Е.Г. Новое о палеях (некоторые итоги и перспективы изучения палейных текстов) // Русская литература. - 2007. - №1. - С.3-23; Его же. Как создавалась Полная Хронографическая Палея. Ч.1 // ТОДРЛ. - Т.60. - Санкт-Петербург, 2009. - С.327-353. Цікаво, що простежуються сліди новгородського походження кількох текстів кола "ХВВ". Щодо "ЕЛ-2" див.: Шибаев М.А. Летописные источники. - С.203. Стосовно "Короткої хронографічної палеї": Водолазкин Е.Г. Новое о палеях. - С.20-21. За спостереженнями Є.Ґ. Водолазкіна, "чернетка" "Повної хронографічної палеї", Барсовський список (ГИМ. - №619) початку XV ст., має новгородське походження (див.: Там же. - С.20-22). У "Троїцькому хронографі" відзначена така риса, як цокання (див.: Вилкул Т. Александрия Хронографическая в Троицком хронографе. I // Palaeoslavica. - Vol.XVI. - №1. - Cambr., Mass., 2008. - Р.112.. Відтак серед кандидатів на "ранні" залишається лише "Троїцький хронограф". Старший зі списків Троїцького - початку XV ст., проте вже в ньому присутні вторинні читання, яких не має другий повноцінний список За спостереженнями О.В. Твороґова, цей другий список (НСРК F 15, РНБ, рубіж XV-XVI ст.) часто демонструє початкові читання. Третій список "Троїцького хронографа", Ундольського №1, що вважався певною мірою еталонним за часів О.О. Шахматова та В.М. Істріна, непоказовий, оскільки насправді є вторинним. У цій частині він залежить безпосередньо від Троїцького №728, повторюючи навіть звичайні описки (див.: Творогов О.В. Материалы к истории русских хронографов. 3. Троицкий Хронограф // ТОДРЛ. - Т.42. - Санкт-Петербург, 1989. - С.290).. Це має свідчити про існування ранішого спільного протографа. Виникає питання - чим можна виводити цей спільний протограф із глибокої давнини? Відповідь буде неґативною, оскільки у Троїцькому виявлено пізні версії перекладних текстів. Так, тут уміщено біблійні книги пізньої групи російської редакції (не раніше XIII ст.) й другу редакцію "Александрії хронографічної". При тому, уже перша її редакція відбилася у збірках, укладених не раніше середини ХП ст. Щодо пізніх компонентів "ЕЛ-1" та "Іудейського хронографа" ("Слів" Григорія Богослова з коментаріями Нікіти Іраклійського), у складі яких дійшла "Александрія" 1-ї редакції.

Розглянемо пізні складові "Троїцького хронографа" детальніше. Що стосується слов'янського Восьмикнижжя, на сьогодні визначено три його редакції: російську, південнослов'янську Російську та південнослов'янську редакції визначено у: Михайлов А.В. Опыт изучения текста книги Бытия пророка Моисея в древнеславянском переводе. - Ч.1: Паримейный текст. - Варшава, 1912. - С.322-324; див. також: Пичхадзе А.А. К истории четьего текста славянского Восьмикнижия // ТОДРЛ. - Т.49. - Санкт-Петербург, 1996. - С.13; Thomson F. The Slavonic Translation... - Р.730. та хронографічну Це уточнення моє. Раніше списки хронографічної редакції вважалися "проміжною групою". Матеріал Книги Вихід дозволяє продемонструвати, що йдеться про самостійну редакцію: Книга Исход. Древнеславянский полный (четий) текст по спискам XIV-XVI вв. / Сост Т.Л. Вилкул (у друку).. Рукописи першої найчисленніші, їх дійшло більше двох десятків Вичерпно це питання не досліджене. Для порівняння: представників хронографічної редакції - 5, південнослов'янської - близько десятка.. Російська редакція поділяється на три гілки: ранню, пізню та пізню з єврейськими ґлосами в тексті. Визначення, яку редакцію біблійного тексту вміщено у "Троїцькому хронографі", пов'язане з деякими утрудненнями, оскільки він неповний і починається з Книги Ісуса Навина Як уже відзначалося, старший список Троїцький №728 починається не з традиційного для хронографів творення світу (Бут.1.1), а з Книги Ісуса Навина. Інші два списка цього хронографа композитні. При цьому старший рукопис слов'янського Іс. Нав. представлено списком XIV ст. Троїцький №2 (РДБ), який містить лише останні книги Восьмикнижжя: Іс. Нав., Суддів та Руф. Справа погіршується тим, що співвідношення редакцій розроблено переважно на матеріалі книг Буття та Вихід (див.: Михайлов А.В. Опыт изучения.; Его же. Книга Бытия пророка Моисея в древнеславянском переводе. - Варшава, 1900-1908. - Вып.1/4; Книга Исход.; щоправда, А.А. Пічхадзе наводить поодинокі приклади різночитань з інших книг Восьмикнижжя: Пичхадзе А.А. К истории четьего текста.). Деякі репрезентативні представники російської та хронографічної редакції являють собою П'ятикнижжя, що позбавляє дослідників важливої частини текстологічного матеріалу. Проте, за моїми спостереженнями, співвідношення в Іс. Нав. подібне до визначеного на перших біблійних книгах: так само виділяються російська, південнослов'янська та хронографічна версії, а російська включає три групи.. Утім, наявний текстологічний матеріал засвідчує проміжний статус біблійної частини Троїцького. Частково він подібний до списків ранньої групи російської редакції, однак у переважній більшості випадків підтримує читання пізньої групи Наводити низки різночитань тут немає можливості, тож звернуся лише до одного характерного прикладу. Основний список - Архівський, арк.183 b, Іс. Нав.24.29: "и слоужи іиль гви. въ вся дни іс^свьі /корекція, в "Іудейському хронографі" зіпсовано: іилвьі/ . и въ вся дни старець. иже пребыша время съ исоусомъ. иже видіша вся діла гня єлико сътвори іилви". Так із варіантами в "Іудейському хронографі", списках російської редакції ранньої групи (Троїцькому №2, РГБ та Доброхотова №13, РНБ), а також у південнослов'янській редакції. Що відповідає також читанню Септуаґінти: "«пуб еjрпйvзуен фщЙусбзл". Далі йде вірш 24.30. А ось у пізній групі російської редакції, включно з "Троїцьким хронографом", після "израилеви" читається доповнення. Можливо, воно потрапило з "Хроніки" Сінкела або з іншого подібного джерела: ".излви и суди ісь излю. лп^т.к. и.з.". Аналогічно читається вже в "Барсовській палеї" (арк.154 d, ГИМ, собр. Барсова №619), однак цього доповнення немає в Толковій. Таких важливих характерних читань декілька.. Редакції давньослов'янських біблійних перекладів датувати, мабуть, ще складніше, ніж хронографічні твори, однак у списках пізньої групи російської редакції виявлено запозичення з пізнього виду "Паримійника", укладеного в Болгарії або на Афоні у XIII - на початку XIV ст. Пичхадзе А.А. Книга "Исход"... - С.5. Що надає нам ознаку для приблизної хронології біблійних книг "Троїцького хронографа".

Ще однією складовою Троїцького є "Александрія хронографічна", переклад грецького роману про Александра Македонського. Знову йдеться про вторинну, а не початкову версію. Мені вдалося уточнити схему В.М. Істріна та О.В. Твороґова, і нині можна стверджувати, що перша редакція збереглася в "Іудейському хронографі" та "ЕЛ-1", друга - у "Троїцькому хронографі", третя - в "ЕЛ-2", де бачимо контамінації читань із першої та другої редакцій "Александрії" Вилкул Т.Л. Александрия Хронографическая, I. - Р.107-109. Першим зробив спробу визначити редакції "Александрії" В.М. Істрін (1893 р.), чия схема дещо відрізнялася. До 1-ї редакції вчений відніс тексти "Іудейського хронографа" та "ЕЛ-1", 2-у мав містити "ЕЛ-2". Крім того, він відзначив, що в кодексі Ундольського №1 читається "проміжна" версія, що зближується з першою та другою редакціями. Продовжуючи хронографічні студії В.М. Істріна, О.В. Твороґов з'ясував, що список Ундольського №1 є не найкращим представником "Троїцького хронографа", і що цей хронограф слід уважати самостійною пам'яткою, а не "проміжною" версією. Однак в оцінці "Александрії" вчений залишив деякі із застарілих положень щодо контамінацій у Троїцькому.. Троїцька "Александрія" розширена численними доповненнями. Це запозичення зі "Слова" Єпифанія Кіпрського про 12 дорогоцінних каменів у ризі єрусалимського першосвященика, фраґменти "Одкровення" Мефодія Патарського, невеличкі вставки з біблійних книг, "Слова про 16 пророків" Вилкул Т.Л. Александрия Хронографическая, I. - Р.113-115; Вілкул Т.Л. Імена в "Александрії Хронографічній": Кругозір укладачів Іудейського і Троїцького хронографів // Записки Наукового товариства імені Шевченка. - Т.ССКУІ. - Л., 2008. - С.50-76.. Певні запозичення вказують, як видається, на пізні тексти: "Пролог" та, можливо, слов'янський переклад "Хроніки" Зонари Із "Прологу" див. згадку міста Вуріт. Пор. Троїцький №728, арк.297 с: "градъ туръ. воуритьскыя области"; "Пролог", арк.142 б: "от суриа. от емесиискаго града. дияконъ бывъ въ вуритЬ сГы я црк ве (гр. ен Взсхфщ бгйбт еvкклзуйбт)" (див.: Славяно-русский Пролог по древнейшим спискам: Синаксарь: Сентябрь - февраль. Т.І / Изд. подгот. Л.В. Прокопенко, В.Желязкова, В.Б. Крысько, О.П. Шевчук, И.М. Ладыженский. - Москва, 2010. У Зонари див. згадку столиці перського царя Дарія Екватан - у хронографі, щоправда, неточно "града Ватана" (крім того, Екватан згадано також у Біблії). Пор. Троїцький №728, арк.313 с: "вь мидьскоую землю. въ градъ ватанъ". У Зонари "...пришед же оттуду во Екватаны": Творогов О.В. Паралипомен Зонары: текст и комментарии // Летописи и хроники: Новые исследования 2009-2010 г. - Москва; Санкт-Петербург, 2010. - С.35. У давньослов'янській книжності відомий повний переклад Зонари (кінець XII ст.) та скорочений "Параліпомен" Зонари (XIV ст.). Останній видавався О.М. Бодянским, у новий час - О.В. Твороґовим. Повну хроніку Зонари досі детально не досліджено, повний переклад не опубліковано. (не раніше ХІІ ст.). Сподіваюсь, дальше вивчення дозволить виявити хронологічні маркери додаткових уривків, поки що ж можна вказати на те, що у Троїцькому знов- таки бачимо відносно пізню другу редакцію.

Датування хронографів, хронографічні свідчення "ПВЛ". Отже, звернімося до доказів існування початкового давньоруського хронографа. Що дозволяє датувати цю гіпотетичну пам'ятку ХІ ст.?

Традиційно вважається, що "ХВВ" не дійшов до нас, однак засвідчується запозиченнями у "ПВЛ" та НПЛ мл Такі твердження обстоюються у працях О.О. Шахматова, В.М. Істріна та О.В. Твороґова, хоча в термінології є розбіжності. Для О.В. Твороґова йдеться про "першу редакцію" "ХВВ", для О.О. Шахматова - про "Хронограф особливого складу", для В.М. Істріна - власне про "ХВВ".. Роблячи свого часу висновок про запозичення ранніх літописів із хронографа, а потім із повного перекладу Амартола, О.О. Шахматов, В.М. Істрін та О.В. Твороґов спиралися, образно кажучи, на трьох китів. 1) На початку "ПВЛ" містить два посилання на джерела: "летописание Георгия" та "летописание гречьское"; третя згадка факультативна - власне "фронографъ"/"хронографъ" фіґурує лише в Іпатіївській гілці списків. 2) Редакція спільних для НПЛ мл та "ПВЛ" "хронографічних" уривків близька до тієї, що спостерігається в текстах "родини" "ХВВ". 3) У "ПВЛ" та НПЛ мл різний склад запозичень з Амартола, у "ПВЛ" - з повного перекладу та "ХВВ", у НПЛ мл - тільки з "ХВВ". Новгородський літопис нібито простіший за структурою, у ньому не засвідчено фраґменти, що належали б до повного перекладу, тоді як "ПВЛ" "надбудована" й відбиває складну картину звернення до хронографічних текстів. Розберемо цю доказову базу, починаючи з першого арґументу.

У "ПВЛ" справді два основних посилання на хронографічні твори. Згадку "л?тописания Георгия" (вважають, що мається на увазі Георгій Амартол) та "л?тописания гречьскаго" (вважається, що йдеться про компіляцію) знаходять у недатованому вступі "ПВЛ" у всіх списках: "яко же глаголеть Георгии в лктописаньи", "...в лътописаньи гречьстъмь" ПСРЛ. - Т.1. - Москва, 1997. - Стп.14, 17. Слід відзначити, що слово "літописание" в такому контексті мало викликати в уяві дослідників, уже знайомих із текстом НПЛ мл та Софійського першого літопису, інше слово - "временник", яке присутнє і в назві "Хроніки" Амартола.. Третю, щодо "хронографа" чи, в Іпатіївському списку, "фронографа" зустрічаємо в кінцевих статтях під 1114 р., лише в Іпатіївській версії У розлогій статті 1114 р.: "...аще кто сему вірві не иметь, да почтеть хронографа...", - слідом за чим вписано серію запозичень з Амартола та Малали (див.: ПСРЛ. - Т.2. - Москва, 1998. - Стп.278). За О.О. Шахматовим, стаття належить до "3-ї редакції" "ПВЛ". Нагадаю, Лаврентіївська редакція не містить закінчення "Повісті", уриваючись на середині статті 1110 р.. Хід думок дослідників ХІХ-ХХ ст. був простим. Посилання два, іменне та анонімне, відповідно вони не можуть належати одному й тому самому літописцеві й указувати на одне й те саме джерело Напр.: Шахматов А.А. Повесть временных лет и её источники. - С.47; Истрин В.М. Летописные повествования о походах русских князей на Царьград // ИОРЯС. - Т.21. - Кн.2. - Санкт-Петербург, 1916. - С.217, прим.1.. Той книжник, котрий писав про "Георгія", запозичив ім'я з повного перекладу "Хроніки" Амартола, де воно вказане у самому тексті, а інший, що послався на "хронограф", не знав автора хронографічної компіляції і не зміг визначити, що "ХВВ" складається переважно зі скорочених та перероблених фраґментів "Хроніки" того ж таки "Георгія". Слід одразу зауважити, що з посиланнями пов'язані утруднення: не тільки для "Георгія", а й для "літописання грецького" відповідників у НПЛ мл немає. Мислячи концептуально, учені оминули ці перешкоди, не зважаючи на мовчання новгородського автора. В.М. Істрін уважав, що укладення "ХВВ" належить атрибутувати книжникам часів Ярослава Мудрого, О.О. Шахматов виходив із того, що, принаймні, у 1090-х рр. перший хронограф уже існував Див., напр.: Истрин В.М. Замечания о начале русского летописания.; Шахматов А.А. Повесть временных лет и её источники. - С.72-77..

Як зараз відомо, у давнину посилання - це лише підкріплення своїх слів авторитетом. їх не слід розглядати як науковий апарат, де точна вказівка на ім'я та назву обов'язкова. Проте в XIX ст. подібні ремарки ще справді сприймали практично як наукові посилання й відтак кожне окреме ім'я чи назву могли нав'язувати до певного автора або твору Примітний приклад наводить В.С.Іконников. В.М. Ундольський припускав, що у слов'янських перекладах хронік "Мніх" та "Грішник" (обидва позначення вказують на Амартола, "бмбсфплпт" - "грішник") - різні особи, оскільки імена відмінні й існують два переклади, болгарський та сербський (див.: Иконников В.С. Опыт... - Т.2. - Кн.1. - С.355-356).. Крім застарілої думки стосовно точності літописних указівок, нині немає жодних підстав для протиставлення "літописання Георгія" та "гречьскаго". Більше того, свідчення давніх текстів прямо спростовують цю традиційну думку. Наприклад, в "Еллінському літописці" хроніка Іоанна Малали називається одночасно "Еллинским гранографом" та "Іоанновим гранографом" (тобто хронографом) Майже повний аналог "літописанню Георгія" та "грецькому літописанню", із тією тільки відмінністю, що в "ЕЛ-1" аналогічні вирази рознесено далеко один від іншого. Див. у рукопису Синодального зібр. №280, арк.6, у розлогій назві: "Літописець елинскии и римскыи сия книги списаны не из' един 1хъ. книгъ но от различенъ истин'ныхъ великыхъ. по исправленью многоу муисіева истинная сказания. и от четыре^х ц^сртвии. и от пр^орч^ствиа георгиева поистині изложена. и от ездры. и от истирии и от азматъ аз'матьскы^х. и патаоухика. и еще же от иоан'нова гранографа и антиохиискаго. и^ж вся ел'линьскыя акы бляди сплетениа слове^с и капищь идольскыя требы приносимыя имы" откоудоу и како біаше. сія гниги писаны ⁴⁴ бытшскыа от тетровасилья. сказа^не стго епифа^ня", і далі на закінченні запозичень з Малали: "скончяся еллиньскыи гранографь" (обидва фраґменти виділено кіновар'ю, останній - фр.252, за нумерацією О.В. Твороґова: Творогов О.В. Древнерусские хронографы. - С.283)..

У НПЛ мл відсутні всі три вирази, тому ми не зв'язані її матеріалом і маємо рахуватися лише з "ПВЛ". Можна запропонувати інше пояснення походження хронографічних відсилок у вступі "Повісті" та статті 1114 г. У подальшому викладі я виходжу з виявлених мною взаємозв'язків між вступом, "Промовою філософа" та деякими іншими статтями "ПВЛ", а також закінченням, присутнім лише в Іпатіївській редакції. Із чого випливає припущення, що літописні статті, принаймні по 1114 р. включно, входили у вихідну версію "ПВЛ" Вилкул Т. Повесть временных лет и Хронограф..

Перш за все, у "Повісті" "хронограф" не міг бути згаданим у сучасному розумінні слова - як давньоруська компіляція включень із вітхозаповітних текстів та перекладних грецьких хронік, з яких найбільш популярними були хроніки Амартола та Малали. "Хронограф" у значенні "компіляція" - недавнє поняття. Чітке розрізнення давньоруських збірників-"хронографів" та перекладних грецьких "хронік" уперше запропонував В.М. Істрін, а до того навіть учені ХІХ ст. писали, наприклад, про "хронограф" Іоанна Малали, маючи на увазі саме перекладну хроніку Напр.: Оболенский К.М. Предисловие // Летописец Переяславля-Суздальского. - Москва, 1851. - С.ХІ та ін.; пор. також: Иконников В.С. Опыт. - Т.2. - Кн.1. - С.355.. Середньовічні книжники слово "хронографъ"/"гранографъ" уживали як для позначення хроніки, так і її автора Іменні позначення вміщено у "Тихонравовському хронографі". Тут поряд із "палеей" серед джерел згадано "Іоанновщ" та "Георгиевъ" хронографи (арк.253-253 зв.): "пишюще книги моусеевы от палея. присъвъкоупляхо^м же к ни^м. и два хронографа. яко же ріхо^м геор'гшевъ по ро^д. паки ^ж. юановъ. иже списа добрі исправивъ". Під першим, "Георгиевым по родам", слід розуміти, судячи з цитованих фраґментів, не Георгія Амартола, а Георгія Сінкела, під другим, "Иоанновым" - Малалу.. Більше того, у "Хроніці" Малали слово позначало будь-якого авторитетного письменника. Давньослов'янський перекладач Малали калькував грецькі слова "йJуфпсйкьт" та "чспнпгсЬцпт", унаслідок чого текст рясніє численними посиланнями на "мудрыхъ" і "премудрыхъ" "историковъ" і "хронографовъ" При цьому слово "хронограф" може з'являтися й без імені. Див.: Вилкул Т. Повесть временных лет и Хронограф. - С.78-79.. У "ПВЛ" відсилку до "хронографа" у статті 1114 р. зроблено саме перед блоком цитат з Амартола та Малали, притому доля тексту останнього тут набагато вагоміша. Судячи з усього, указівка на "хронограф" у статті "Повісті" 1114 р. - слід знайомства з твором Малали. Натомість у вступі частіше цитується Амартол, хоча невеличкі запозичення з Малали також присутні. Указуючи на "літописання Георгія", укладач "ПВЛ", вірогідно, позначив більш впливове на той момент для нього джерело. "Летописание гречьское" правомірно тлумачити як синонімічне, а не антинонімічне "летописанию Георгия" поняття - точно так, як "Іоаннов" та "Еллінський" літописець в "ЕЛ". Таким чином, у кількох посиланнях "ПВЛ" на хронографічні джерела слід убачати не сліди користування "хронографом" у ранішому Початковому зводі та повним перекладом Амартола в пізнішій "Повісті", а вплив на давньоруського книжника двох повних перекладів хронік, Амартола та Малали.

Із приводу другого арґументу послідовників О.О. Шахматова. Укладач хронографа, яким користувався автор Початкового зводу, зробив вибірку з "Хроніки" Амартола, скорочуючи та редагуючи відібрані ним фраґменти. Ті запозичення, що бачимо одночасно в НПЛ мл та "ПВЛ", традиційно розцінюються як відмінні від повного перекладу Амартола й текстуально наближені до хронографічних. Спробую показати, що подібність літописних та хронографічних уривків дуже приблизна, якщо не сказати більше. Порівняймо тексти з серії запозичень у статті 1065 р. Стосовно хронології: маємо один із нечисленних випадків розбіжності в різних гілках "ПВЛ" (в ЛРА пропущено фраґмент із датою). У Лаврентіївській групі списків записи позначено 1064 р., в Іпатіївській (та НПЛ мл) - 6573/1065 р. Повністю серія включень з Амартола у статті 1065/1064 р. ("Хроніка" Амартола 200.16-21, 262.17, 421.1-7, 428.18-25, 479.16-25), із меншою кількістю паралелей у хронографічних компіляціях: Вилкул Т.Л. Повесть временных лет и Хронограф... - С.79-81. Тут і далі посилання на сторінки та рядки "Хроніки" стандартне, за: Истрин В.М. Книгы временьныя и образныя Георгия Мниха: Хроника Георгия Амартола в древнем славяно-русском переводе. - Т.1: Текст. - Петроград, 1920. Показовим є приклад-цитата з "Хроніки" Амартола 200.16-21: у "ПВЛ" та НПЛ мл бачимо скорочену та видозмінену версію, у хронографах - майже ідентичну до повного перекладу Амартола (задля кращого візуального сприйняття в наведених нижче таблицях збіги літописів та хронографічних текстів виділено курсивом, тотожні у хронографах та повному Амартолі вирази підкреслено, індивідуальні доповнення чи зміни літописця наведено напівжирним шрифтом).