Тріанонський мирний договір – джерело нестабільності у Центрально-Східній Європі

угорців (кожен третій представник цієї нації) потрапив під владу інших держав, де упродовж 100 років і до нині проживає у рамках державних утворень, що змінюються, за постійного скорочення своєї чисельності. У пункті 2 наводяться дані про те, що на території колишньої Угорщини упродовж 1787-1910 рр. національні меншини (без врахування німецької спільноти) чисельно збільшилися з 4,94 млн. до 8,5 млн. осіб, а чисельність угорців у 1920-2011 рр., які потрапили до сусідніх країн, зменшилася з 3,28 млн. до 2,09 млн. осіб.

У наступних пунктах наголошувалося, що, незважаючи на етнічні чистки, насильницьку асиміляцію та еміграцію, угорці все ж зберегли свою мову, культуру, свою національну ідентичність на своїй рідній землі. Це покладає на Угорську державу та відповідальні політичні кола Європи відповідальність за історичну долю угорських спільнот у Карпатському регіоні.

Тридцятирічний досвід повернення угорців до Європи показав, що й у нових умовах проти них продовжують застосовуватися різні дискримінаційні заходи, що обмежують їх права на вільний розвиток та збереження національної ідентичності. Тому пропонується в дусі 4-ї статті угоди про членство в ЄС визнати право кожної національної меншини, кожної людини на національну самоідентифікацію як основоположне право. Запропоновано закріпити у конституціях країн ЄС, як це зроблено в Основному Законі Угорщини, право на самоідентифікацію кожної корінної меншини, яка проживає на її території. Внесена пропозиція до парламентів країн ЦСЄ ініціювала клопотання до ООН та Європейських міжнародних організацій схвалити і визнати право на самоідентифікацію як основне право людини. Звертається увага на те, що в Європі проживає понад 50 млн. національних меншин і пропонується підтримати ініціативу Об'єднаної Федерації національностей Європи від 2013 р. і включити положення про захист національних, етнічних та мовних прав національних меншин як обов'язкове для виконання правової норми на рівні ЄС. Наголошується, що у ХХІ ст. інституції ЄС та ЄП мають сприяти включенню права на самоідентифікацію національних меншин як невід'ємної складової загальних прав людини.

Привертає увагу пункт 11, яким громадян країн-членів ЄС закликано підтримати ініціативу Національної ради Секейського краю (центр Трансільванії, Румунія), що включає три області, в яких мешкає понад 75% угорців, щодо формування у цьому краї єврорегіону економічного та культурного розвитку. Зазначено, що сучасні суспільно-культурні і національні процеси у Секейському краї особливо гостро позначаються на відносинах Румунії з Угорщиною [21].

Заходи Угорщини для пом'якшення впливу «синдрому Тріанону», подолання несправедливих його наслідків у регіоні, незважаючи на те, що діяльність з її боку у цьому напрямку упродовж століття (1920-2020 рр.) постійно була активною, виявилися малоуспішними. Вони лише частково допомагають запобігти скороченню чисельності угорської нації у цих країнах, її асиміляції чи переїзду до Угорщини та інших країн ЄС. Серед першопричин називається дискримінаційна політика з боку сусідніх держав у сфері економічних, соціальних та освітніх умов проживання цих етносів у порівнянні з державотворчими націями, гірші соціально-економічні можливості, нижча народжуваність серед таких спільнот у порівнянні з панівними етносами, примусове виселення, значна еміграція і стимулювання до еміграції з боку сусідніх держав, прихована політика асиміляції національних меншин.

Сусідні держави й нині продовжують безкомпромісну політику, вироблену на початку ХХ ст., в якій домінують підпорядкованість статусу національних меншин державницьким інтересам, верховенство права держави, громадянина над національними чинниками. Угорщина та угорські спільноти з цим не погоджуються і прагнуть гармонізації відносин всередині кожної держави, добиваються недопущення другорядності статусу національного питання. Заходи Угорщини щодо сприяння розвитку угорських національних меншин, захисту її прав у сусідніх державах та критичне сприйняття угорських заходів у ЄК чи недопущення реалізації її планів у Румунії, Словаччині, Україні, інших країнах, підтверджують, що між Угорщиною та сусідніми державами, яких це стосується, неузгодженість підходів у питанні національних спільнот над конструктивізмом продовжує домінувати.

Не варто забувати, що сучасну внутрішню і міжнародну політику, зокрема й щодо закордонних угорців, правлячої правоцентричної коаліції на чолі з В. Орбаном підтримує понад 70% населення країни. Але водночас варто сказати, що лідери коаліції лівих сил Угорщини, які перебувають у глухій опозиції та меншості, вважають, що Закон ХЦУ 2010 та усі інші акти, спрямовані на його виконання, завершаться Великою угорською невдачею. Подібні дії привели Угорщину в нікуди у минулі часи, а нинішні акції також ведуть країну в нікуди. Під дією тих обставин, що усі сусідні держави проводять етнічну політику не на пошуки компромісу і врахування прав угорських спільнот, а виходять з власних державницьких інтересів, позиція лівих сил Угорщини поступово еволюціонує до визнання умов Тріанонського мирного диктату несправедливими і необхідності застосування компромісних підходів країн ЦСЄ для подолання його наслідків.

У протистоянні із сусідніми країнами Угорщина все активніше добивається винесення питання опіки та захисту національних меншин Європи на рівень інституцій ЄС, щоб переломити негативні тенденції: зупинити асиміляцію угорців у сусідніх державах та масовий виїзд з місць їхнього проживання. Угорщина не приймає світових тенденцій, зокрема щодо незворотності і неминучості асиміляції усіх національних меншин і формування гомогенних суспільств. На противагу цьому за підтримки Угорщини після її вступу до ЄС угорські закордонні спільноти активізувалися задля усунення обмежень для їх розвитку та уникнення асиміляційних процесів, успадкованих із старої епохи, посилили боротьбу за розширення культурно-освітніх прав для них як етносів, які автохтонно і компактно проживали у сусідніх країнах. Головною метою Угорщини є вироблення на рівні ЄС єдиних універсальних правових норм для забезпечення повноцінного життя національних меншин, обов'язкових для кожної країни, щоб ці права не залежали від політичних та законодавчих змін, які відбуваються в окремих країнах. Поки що Угорщині не вдається вирішити дане завдання у такий спосіб через спротив більшості країн-членів ЄС, особливо сусідніх з Угорщиною.

У країнах ЦСЄ проживає майже 13,5 млн. представників угорської нації; з них - 10 млн. осіб у самій Угорщині. Будапешт не бачить проблем у житті угорців в Австрії, кількість яких досягла уже 100 тис. осіб, чи у Словенії та Хорватії. Сприймаються умови проживання найчисельніших угорських спільнот у Словаччині та Румунії, які складають відповідно понад 650 тис. осіб та 1,2 млн. осіб. Найбільше турбує Угорщину становище угорців у Сербії (Воєводина) та в Україні (Закарпаття), оскільки їхній рівень життя є значно нижчим у порівнянні з іншими вищевказаними сусідніми державами. І хоча тенденція масового відпливу угорців із Словаччини, Румунії, Словенії, Сербії та України до Угорщини чи інших країн ЄС є для усіх них властивою рівною мірою, все ж Будапешт сфокусовує свою увагу на проблемах угорців саме в Сербії та Україні, 75-80% випускників угорських шкіл планують продовжити навчання у вузах Угорщини. Більшість з них не передбачають повертатися на свою малу батьківщину, тобто до Воєводини чи Закарпаття. Серед найголовніших причин такої негативної тенденції є не стільки складне економічне становище у Сербії та Україні, що ці регіони перебувають поза соціокультурним простором Угорської держави і етнічні угорці в іншому соціумі не можуть повноцінно реалізуватися саме як представники угорської нації, скільки те, що вони не хочуть проживати у країнах, які не належали і не належать до центрів економічного розвитку, високого рівня життя, культури, що відповідають стандартам ЄС.

Політика національного будівництва Угорщини спрямована на недопущення відчутного збіднення, масового відпливу чи асиміляції угорців у сусідніх державах, формування єдиного духовного простору між угорцями Матері- батьківщини та закордонними спільнотами. Вагомими серед заходів Угорщини для утримання і збереження угорських спільнот у сусідніх країнах є їх економічна та фінансова підтримка, щорічні обсяги якої складають понад 60 млрд. форинтів; надання подвійного громадянства, формування системи освіти усіх рівнів рідною мовою, боротьба за надання їм не лише культурно- освітньої, а й адміністративно-територіальної автономії; реалізація політики духовного єднання усіх частин угорської нації. Результати таких заходів, беззаперечно, є дієвими, суттєво уповільнюють асиміляційні процеси у середовищі закордонних спільнот, масовий відплив угорців із сусідніх країн, але вони не спроможні цілковито переломити негативні тенденції на позитивні.

(Продовження статті у наступному номері журналу «ПВІ»)

Список використаних джерел та літератури

1. Сен-Жерменский мирный договор / Под редакцией Ю.В. Ключникова и А. Сабанина. - М.: Литиздат НКИД, 1925. - 198 c.

2. Трианонский мирный договор / Под редакцией Ю.В. Ключникова и А. Сабанина. - М.: Литиздат НКИД, 1926. - 184 c.

3. Большая Советская Энциклопедия. - М - 1928 - Т. 1.

4. Большая Советская Энциклопедия. - М - 1971 - Т. 4; 1977 - Т. 26.

5. Большая Советская Энциклопедия. - М - 1975 - Т. 19.

6. Украинская советская энциклопедия. - К - 1984 - Т. 11. - Кн.1.

7. Suljok D. Hidfo. Trianoni Almanach, 1920-1960 - Munchen - 1960; Propagandista - Munchen - 1979. - N 1.

8. Ablonczy B. Trianon felfoghatatlan meretu katasztrofat jelentett.

9. Ablonczy B. Trianon felfoghatatlan meretu katasztrofat jelentett.

10. Romsics I. Trianon okai. A nemzeti osszetartozas napja. Pedаgogiai hatteranyag. - Budapest, 2011.

11. Зейдлер М. Трианонский мирный договор 1920 г. Взгляд современной венгерской историографии // Историческая экспертиза. - 2019. - № 2. - C. 133-157. Институт истории Центра гуманитарных исследований ВАН.

12. Jeszenszky G. Igy kerulhettuk volna el Trianont: iden 100 eves a katasztrofa.

13. Talpraallasunkert - A trianoni bekediktatum 100.evforduloja kapcsan.

14. talpraallasunkert-a-trianoni- bekediktatum-100-evforduloja-kapcsan

15. Малий словник історії України. - К., 1997.

16. Енциклопедія історії України. - К., 2013. - Т. 10. АйпЫШ^ egy evszazadrol.

17. Joggal Europaban. A Karpat-medencei magyar autonomiatorekvesek 25 eve. Budapest, 2016.

18. Marcius 15. - Orban Viktor: Magyarorszag nem letezhet az erdelyi, delvideki, felvideki es karpataljai magyar kozossegek nelkul.

19. Ader Janos: a torvenytelenseget egyetlen magyar sem tudta feldolgozni.

20. Orban Viktor telyes beszede Satoraljaujhelyen.

21. Politikai nyilatkozat a bekediktatum szazadik evfordulojan - a teljes dokumentum.

References

1. Kluchnikov, J.V. & Sabanin, A. (eds) (1925). Sen-Zhermenskij mirnyj dogovor [The peace Treaty of Saint-Germain. Moskva: Litizdat NKID. [In Russian].

2. Kluchnikov, J.V. & Sabanin, A. (eds) (1926). Trianonskij myrnyj dogovor [The peace Treaty of Trianon]. Moskva: Litizdat NKID. [In Russian].

3. Bolsaja Sovetskaja Encyclopaedia, (1928). [Great Soviet Encyclopaedia], T. 1. Moskva. [In Russian].

4. Bolsaja Sovetskaja Encyclopaedia, (1971). [Great Soviet Encyclopaedia], T. 4; (1977). T. 26. Moskva [In Russian].

5. Bolsaja Sovetskaja Encyclopaedia, (1975). [Great Soviet Encyclopaedia], T. 19. Moskva. [In Russian].

6. Ukrainskaja Sovetskaja Encyclopaedia, (1984). [Ukrainian Soviet Encyclopaedia], T. 11. B.1. Kyiv [In Ukrainian].

7. Suljok, D. (1960). Hidfo. Trianoni Almanach, 1920-1960 [The bridgehead. The Almanac of Trianon]. Munchen; Propagandista [Propaganda]. (1979). T. 1. Munchen [In Hungarian].

8. Ablonczy, B. Trianon felfoghatatlan meretu katasztrofat jelentett [The Treaty of Trianon caused an unacceptable level of disaster].

9. Ablonczy, B. Trianon felfoghatatlan meretu katasztrofat jelentett [The Treaty of Trianon caused an unacceptable level of disaster].

10. Romsics, I. (2011). Trianon okai. A nemzeti osszetartozas napja [The reasons of the Treaty of Trianon. The Day of national unity]. Pedagogiai hatteranyag [Materials for pedagogic use]. Budapest [In Hungarian].

11. Zejdler, M. (2019). Trianonskij myrnyj dogovor 1920 g. Vzgljad sovremennoj vengerskoj istoriografii [Treaty of Trianon of 1920. The view of modern Hungarian historiography. Historical expertise. The Institute of History of the Centre of Humanitarian Researches of Hungarian Academy of Sciences], 2.

12. Jeszenszky, G. Igy kerulhettuk volna el Trianont: iden 100 eves a katasztrofa [So we could avoid the Treaty of Trianon: a 100-year catastrophe].

13. Talpraallasunkert - A trianoni bekediktatum 100 evforduloja kapcsan [Getting up from knees - on the eve of 100 anniversary of Trianon peaceful dictatorship].

14. Malyj slovnyk istorii Ukrainy, (1997). [Small dictionary of the history of Ukraine]. Kyiv [In Ukrainian].

15. Encyclopaedia istorii Ukrainy, (2013). [Encyclopaedia of the history of Ukraine], T. 10. Kyiv. [In Ukrainian].

16. Attekintes egy evszazadrol [Reflections on one century].

17. Joggal Europaban. (2016). A Karpat-medencei magyar autonomiatorekvesek 25 eve [With right in Europe. 25 years of longing for Hungarian autonomy in the Carpathian basin]. Budapest [In Hungarian].

18. Marcius 15. - Orban Viktor: Magyarorszag nem letezhet az erdelyi, delvideki, felvideki es karpataljai magyar kozossegek nelkul [15-th of March, Victor Orban: Hungary cannot exist without Transylvanian, South-Slovakian, North-Voyevodian and Carpathian Hungarian communities].

19. Ader Janos: a torvenytelenseget egyetlen magyar sem tudta feldolgozni [No Hungarian could escape the disempowerment].

20. Orban Viktor telyes beszede Satoraljaujhelyen [The full speech of Victor Orban in the town of Satoraljaujhely].

21. Politikai nyilatkozat a bekediktatum szazadik evfordulojan - a teljes dokumentum [Political statement on the occasion of the centennial of peaceful dictatorship].

Размещено на Allbest.ru