З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ-ХVІІІ ст.) (частина 15)
Дослідження історичних документів гетьманів Івана Скоропадського, Павла Полуботка, Данила Апостола, Кирила Розумовського, ряду полковників та інших старшин, різноманітна ділова документація. Донесення та доноси - приклади створення та оформлення.
Рубрика | История и исторические личности |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 22.10.2023 |
Размер файла | 139,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Велможностем вшим ншим премилостивійшим пнам и добродіям нижайшие слуги Илия Афанасович, войт новгородский из міщанами».
(ЦДІАК. Ф. 51. Оп. 3. № 189. Арк. 53. Оригінал).
№ 34
1722-1724 рр. - Лист невідомого до чернігівського полковника і наказного гетьмана Павла Полуботка.
«Изволил в.м., м.м. пан, до мене писати, прекладаючи абым двох сторожов, ко- торие перед тим в Глухові были для возки писем, присилал туда ж в Глухов. Теди любо предложено в.м., м.м. пана и ласкавого блгодітеля, не естем противен, однак до уваги тое подаю, же помянутие сторожи мало не в щоденной посилці за интересами войсковими в полку бувают, а которие зо мною сторожи з походу поприходили, то уже коні попропадали и не міют за що купити. За чим чи невозможно їх, сторожов, од той глуховской стойки уволнит ради таковой нужди».
Адреса: «Его императорского прстлого влчства Войска Запорожского полковникові черніговскому и гетману наказному, его млсти пану Павлу Полуботку, моему велце ласкавому блгодітелеві, вручити».
(НБУВ. ІР. Ф. 1 №51196. Оригінал).
№ 35
вересня 18 (7). - Лист-скарга козака Василя Тулпенка до наказного гетьмана Павла Полуботка.
«Велможный добродію мсці пне гетмане наказный, мой велце премлстивий пне и великий добродію.
Падши до стопи ног велможности вашой, прекладаю подлую жалобу свою на пна Ивана Мануйловича, сотника глуховского, в такой міре:
Покойный Хведусь Тюлпа, отц мой, міючи в схованю в своем огороді в землі гроши и будучи близко смерти нікому того так мні, синови своему, яко и с покревных, своей похоронки не обявлял, бо без річи помер. И по смерти его през хлопца, наймита своего, которий по указу моем градки в том огороді копал и копаючи, найшол схованки тоей золотих вусімдесят отца моего отобратие до себя гроши он, пн сотник, довідавшися от людей о той знаходці, велел мене арматним вязенем карати, а по караню и тие отческие мої гроши зол. вусімдесят до себе отобрати веліл. А к тому еще по покойном отцу моем осталос нам з дядком в поділ по половині озір над Сеймом и пн сотникк дядкову половину купил, а моей половини, що найлучшое озеро, будто сторговавши за сорок золотих, ні грошей не дае, ні озера мні во владіние не допускает, но вовся от него чужда мя отворяет. И того ради слезне велможности вашей, моего всемлостивійшого пна прошу з пна сотника глуховского учинити стую справедливост, за що про блгополучное велможности вашой пребивание должен зостаю маестат Всемогущаго Бга блгати велможности вашой нижайший подножок Васил Тулпенко из Заболотова села, товариш сотні Глуховской».
(ЦДІАК. Ф. 51. Оп. 3. № 33. Арк. 64. Оригінал).
№ 36
лютого 5 (січня 22). - Прилуки. - Наказ прилуцького полковника Гната Ґалаґана.
«Вам Макарукові, войтові брагинскому,(ймовірно с. Брагинці Варвинського р-ну) Кондратові Шевцеві з его жоною, так же Сіроштанові и Грищисі, жителем тамошним брагинским, пилно сим ншим писаним приказуем, абысте скоро за ви- читанем оного зараз а зараз для певной потребы становилися в Прилуку конечне. О тое и повторе вам пилно приказуем.
З Прилуки генвара 22 року 1723.
Ея императорского прстлого влчства Войска Запорожского полковник прилуцкий Игнатий Иванович Кгалакган».
(НБУВ. ІР. Ф. 1. №54218. Оригінал).
№ 37
1723, лютого 16 (5). - Прилуки. - Лист прилуцького полковника Гната Ґалаґана до наказного гетьмана і чернігівського полковника Павла Полуботка.
«Мсці пане полковнику черніговский, мой велце ласкавий блгодітелю
На листовное предложене в. м., м. м. пана и ласкавого блгодітеля посилаю до в. м., м. м. пана, відение: сколко полку моего армат в Царицині и при оних артиллерийских припасов за неимінием коней оставилем, при том неотмінному в. м., м. м. пана полецившис аффектові есм в. м., м. м. пану, всего добра щиро зичливий и до услуг поволний его императорского прстлого влчства Войска Запорож[ского] полковник прилуцкий Игнатий Ґалаґан.
З Прилуки февр[уария] 5 року 1723».
Запис на звороті: «Его императорского прстлого влчства Войска запорожского полковникови черніговскому и гетманови наказному его млсти пану Павлу Полуботку, моему велце ласкавому благодітелеві вручити».
(НБУВ. ІР. Ф. 1. №51194. Оригінал).
№ 38
1723, травня 12(1). - Новгород-Сіверський. - Лист новгород-сіверського городничого Павла Дем'яновича до наказного стародубського полковника Петра Корецького (?).
«Мсці пне полковнику наказний стародубовский, мні велце млсцівий пне и ласкавий добродію.
Я, нижей подписанний, бідствие свое и убивство чинячоеся от гспдна поручика, на квартири у Новгородку стоячого, вашой пнской млсти чрез сию мою чолобитную обявляю: в таковом случаю сего мсця априля числа 8 послал мене пн атаман городовий новгородский до міщанина Ивашова (?) Ермоли Семеновича сукна локоть десять отміряти. В тое время прийдет и гспдн порутчик к коморі и як пришол, мовит, бранячи: «бейте городничого гранадери добре, нехай по ночам не ходит по подоконню, не слухает моих гранадер (...)*, не перестерегайте». И як взяли гранадери по указу гспдна порутчика бити, волоси вирвали, око подбили, по ребрах ногами топтали. От якого убийства мало не прийшол до смерти. Який мой побой от гпдна порутчика учиненний, до резиденциї полковничой обявивши, слезне прошу помилования.
Вашой пнской млсти нижайший слуга и подножок Павел Демянович, городничий новгородский».
(ЦДІАК. Ф. 51. Оп.3. №504. Арк. 11. Оригінал).
№ 39
1723, травня 30 (20). - Глухів. - Свідчення ченця Рувима.
«Сказка чер[н]ца Рувима справлена на ратушу глуховском марта 13 д. року 1723.
О Рувиму чер[н]цу, родимцу глуховском. Мати его Тетяна Ющиха, жителка и родимка глуховская, сказует что он, Роман, здалъся будучи свіцким и волосачис по школах глуховских, шкоди чинювал крадежом и без их відома уйшол з Глухова. А сам он, Рувим, знается того, же за свіцкого своего живота шапку и кунтуш украл був и за тое быт був и в турмі седіл. Потом з Глухова удавшися он, Рувим, до Самарского мнстра, там чер[н]цем зостал. А оттол з игуменом самарским Терентием, обители Межигорской постриженцем, ездил до Січи. В якой компанії при игумену тогда ж ездили и два законники иеромонахи Иннокентий да Лука, постриженці самарскиї. З Січи зас поворочаючи, зблизившися до Великого Лугу над річкою Самаркою (кажет он, Рувим) у козаков на том урочищи Кусенем стоявши, купив сребра ламаного церковного в шматках за полчварта золото[го] (того срібра в Глухові зваживши, записано на ратушу золотников 31), а прибувши в монастир Самарский перезімовали. Потом по Воскресениї ишол он, Рувим, до Киева з тими ж двома законниками. Игумен, свідом будучи той куплі (бо держал будто сам игумен в руках своїх оное срібро еще при куплі), дал свидітелство на писмі за рукою своею о куплі оного срібра законнику Луці з подорожною для того, что в едной компанії будто он, Рувим, з преречоними ж законниками отходил з обытели Самарской до Киева, куда зайшовши, до Печерского мнстира являлис найпервей на Ближной пещері духовному (которого имени не знает), потом у отца намістника и у отца Иоанникия, архимандрити, були и за благословением ходили по свтих містцах. Потом, мовит Рувим, як показалос срі- бро отцу намістнику печерскому, опознавши он црковное срібро тое, быти веліл он Рувима, оковат до чепи, з монастира Печерского одослано его, Рувима, в катедру до с. Софії и там з пристрастием двокротне допрашован, а оттол отослан до Глухова до покойного ясневелможного пна гетмана и седит от верховних апстол Петра и Павла в турмі, з которой утікал и аж аж в Конотопі уловлен, знову до Глухова прислан до турми ж и по се число седит».
(ЦДІАК. Ф. 1523. Оп. 1. № 3. Оригінал. На окремому аркуші написано: «Сказка чернеца Рувима орождениї его, воспитаниї и покраже вещей. Марта 13 1723 году»).
липня 24(13). - Ніжин. - «Доношение» ніжинського полковника Петра Толстого в ГВК.
«В канцелярию войсковую енералную доношение.
Козаки сотні Янполской атаман Иван Федоров з товариством подали мні сего июля 8 числа челобитную, что гспда коменданти янполские неналежне оных до городовых притягают тяглостей и горілкою им шинковат воспящают. Теды я при сем для відіния войсковой енералной канцеляриї оной челобытной прилагаючи копию, як о том войсковая енералная канцелярия блговолит, доношу.
Полковник граф Петр Толстой.
Юля 13 дня 1724 году.
Ніжин».
(ЦДІАК. Ф. 51. Оп. 3. № 626. Арк. 26. Оригінал).
№ 43
1727, серпня 27 (16). - Глухів. - «Премемория» ГВК.
«Премемория
з малороссийской енералной войсковой канцеляриї в Малороссийскую коллегию.
Сего августа 1727 году города Новгородка церквы соборной ктиторі новгородской Григорий Карабан и Тихоний Яблонский зо всіми той церкви парохианамы в енералной войсковой канцеляриї челобытием своїм обявили, что прошедшего юня мсця получили оны премощнійший его императорского величества указ. В котором показано, что его императорское величество милосердствуя о народі малороссийском пожаловал доходи денежние и хлебние собират ті, которие надлежат по пунктам гетмана Богдана Хмелницкого и которие збираны при бытности бывших потом гетманов. А коториа всякиа доходи положени с опреділения коллегиї по доношениам генерала майора Веляминова, внов ті одставит вовся и впред не збират. А в Стародубовском полку в місті Новгородку еще от гетмана Богдана Хмелницкого на церков соборную новгородскую Успения Прстой Бци аж до состояния Малороссийской коллегии со- бирани были доходи по иміючихся у их кріпостям и по гетмианским універсалам, а именно: скотное, ваговое, помірное з комори и з двора братского надлежащую повинность, з перевозу деснянского пироговского перевозние денги, а от состояниа колегиї малороссийской тие церковние доходи взяти в оную колегию и понні туда збираются, а церков Бжая в крайней скудости, не имія своего украшения порядку и вспоможения, осталася. И рады многолітной его императорское величества здра- виа повелено было, что прежде состояние коллегиї Малороссийской при бывших гетманах на церков новгородскую Успенскую было доходов и зборов и нні тие ж доходи на тую ж церков для нужд и потреб церковних в збор церковний определит по прежнему. А якие иміют на тое кріпости и універсали, з тих при той челобитной по свидітелствованиї з поданними сообщили копиї. Сего рады енералная войсковая канцелярия обявляет о том коллегиї Малороссийской: да блговолит оная колегия з тимы церкви зборами и доходами о опреділениї оних пакы на церков Успенскую новгородскую показат свое разсположение и и резолюцию як милостивий указ его императорского величества повелівает. А что учинено будет, о том в енералную войсковую канцелярию промемориею увідомит, якие кріпости и універсали гетманские в енералной войсковой канцеляриї обявлени при чоломбитной з тих точниї копиї при сей премемориї сообщени.
Иван Левенец, Иван Манейлович, (...)* Потребич (...)*.
Реент Петр Валкевич m[anu] p[ropria].
Канцерярист Григорий Юркевич.
16 августа дня 1727 году».
(ЦДІАК. Ф. 51. Оп. 3. № 527. Арк. 20. Оригінал, завірений підписами і печаткою. Чернетка даного документа вміщена тут же на арк. 19).
1728 р. - Батурин (?). - Скарга братів Петра і Федора Гончаренків до гетьмана Данила Апостола.
«Ясневелможний мсці пне гетмане, велце всемилостивійший пане и всенадежій- ший добродію.
Прошлого 1707 году во время винятъя города Батурина, взято нас нижеподписан- них братов двох родних в полон на Москву, в яком полону були ми роков сім, а когда ми возвратилися на отчину свою в Батурин, жадних уже отческих gрунтов волних не застали. Старший брат наш попродав пущи, продав коп за тринадцят, ниву за сім золотих, сіножат за девят золотих и овець одинадцят по смерти отца ншого, на людех долгу полодинадцяти золотого, кругов гончарских продав за таляр и упоминалися ми у покойного брата ншого о той продажі ншого gрунту и позивали ми его до старшини батуринского ратуша на тот час будучого сотником батуринским Козловским, да бурмистром Кирилом Острозким (?), а дядко нш, батуринский же жител, прози- ваемий Андрій Гончар, видячи, что ми на старшом брату своїм позосталого gрунту свого упоминаемся, не відаемо где брата ншого ночъю звіз. Потом ми уже помянутого дядка своего Андрія Гончара позивали, что он потай нас брата звіз и судом сотенним наказано чтоб он, дядко брата ншего як отвіз, так и привіз(?), а сего 1728 году в третий раз позивали ми више означенного дядка свого до управителя обмачовского Никона Андріяновича и видя управител ншу кривду и gрунти нши даремне проданние, приказав щоб брата ншего дядко на суд поставил или за част gрунту ншего кому продана платився и он, дядко нш на ратушу батуринском з вишеписанним Пилипом Пилкою росписался, так что ежели б брата ншого, которого звіз в Батурин не привіз то міет ему, Пилці за двор наш отческий заплатит золотих пятдесят и потому он, дядко нш брата не привіз, а управител нам по росписці на проданном вишеписанном дядком ншм приказал нам на том дворі ншом отческом для премешкания хату строїти. Нні же приїхавши з Москви, сотник батуринский Федор Стожок по занесеню на нас скарги в тот нш отческий двур од Пилипа Пилки веліл оному Пилці з двора и з по[с] троенной нами хати нас вигнати и все убожество нше на улицю повикидати. А тепер ми з женами и дітми з своїми отважилися падши слезне до високоповажних стоп рейментарских, просити на себе единого ясневелможности вшей милосердия, даби праведно розискавши сотник батуринский в дворі ншем отческом повеліли свободно нам жити,а в дядки помянутий Пилка подлуг данной от дядки ж ему росписі денег доправленю. За якое показанное нам милосердие обл^овани за щасливое ясневел- можности вшей панование Бга молити.
Вшей панской ясневелможности ншего всемилостивійшаго добродія нижайшие раби и подданниі батуринскиі жители Петро и Хфедор Ганчаренки».
(НБУВ. ІР. Ф. І. №51270. Оригінал).
№ 45
березня 1 (лютого 18). - Москва. - Універсал гетьмана Данила Апостола.
«Копія.
Ея императорского величества Войска Запорожского обоїх сторон Дніпра гетман и ордина свтого Александра Невского кавалер Даниїл Апостол.
Пну полковнику ніжинскому, п.п. бунчуковому товариству, старшині полковой, сотником и всім так войскового, як и посполитого чина людем, и кому о том відат надлежатимет, сим ншим ознаймуем універсалом, иж по прибьітиї ншем в Москву, его императорское влчство всемлстівійший нш гсдр, болізнуя оспою и з осмогонадцят против девятагонадцят дня прошлого місця генваря по полуночи в первом часу от сего временного жития по соизволению Бжиему отиде и преселися во вічное блжен- ство. Нас же и всіх его влчства вірних подданих и все государство к неугодному (?) сокрушению и печали приведе. А понеже послі такого печалного случаю владіющих всероссийских гсдрей мужеска полу нині не осталося,того ради . по единогласному всіх чин совіту и желанию на российский императорский престол избрана крові императорской вічнодостойния и блженния памяти великого гсдря царя Иоанна Алексіевича самодержца всероссийскаго дщер и великая гсдриня царевна и вдо-
вствующая герцогиня курляндская Анна Иоановна и нні уже ея императорское всепресвітлійшое влчство оний всероссийский престол, прибывши в Москву сего февраля 15 д., восприят блгоизволила. А якие о избрании на тот российский престол ея императорское влчство печатние маніфеста и о титулі ея императорского влчства формуляри в верховном тайном совісті опреділение к нам прилично (?) его сиятелства верховного дійствителнаго совітника государственного великого канцлера и кавалера графа Гаврила Ивановича Головина прислани ти ему (?), яко в протчем полка реїменту ншего для публікації и извістия отправили, так и в полк Ніжинский посилаючи один маніфест и формуляр и сей нш універсал, по получениї оного при ордерах своїх по сотнях публіковал и так в полковом городі, як и в оних сотнях, веліл о блгомлстівійшом ея императорского влчства восприятиї российского престола в церквах молебное Богу принести блгодарение. А о приводі к присягі всіх подданих ея императорского влчства и коронації ея императорского влчства, якие от ея императорского влчства видани укази, оние впред рейменту ншого будут обявлени.
Дан в Москві февруария 18 дня 1730 году.
В подлинном подписано:
Звишменований гетман и кавалер рукою власною».
(НБУВ. ІР. Ф. ХХУШ. № 478. Тогочасна копія. В кінці документа намальоване коло, всередині якого написано: «місто печати рейментарской». Після цього універсалу подана копія маніфесту про смерть Петра ІІ і вшестя на престол Анни Іоаннівни).
№ 46
березня 1 (лютого 18). - Чолобитна Івана Забіли, хорунжого генеральної військової артилерії, до цариці Анни Іоаннівни (регест).
За царя Олексія був пожалуваний мій дід Петро Забіла в Борзенському повіті «отчинами имелницами» колишнього польського володаря, пана Вишля. А коли після Брюховецького гетьману Многогрішному було дозволено жити не в Гадячі, а в Батурині, він був призначений генеральним обозним, а Короп з селами, що були йому належні, даний на артилерію. Про це йдеться в універсалі Многогрішного. Імператор Петро ІІ теж дав Короп на генеральну артилерію. А в 1730 р. отримано указ з міністерської канцелярії щодо чолобиття коропських міщан, указ і князя О.І. Шаховського про збори податків на генеральну артилерію з млинів. Але в Короп- ській сотні немає млинів, є тільки мої чотири млини. Але раніше при гетьманах після Богдана Хмельницького і обозних жодного доходу досі не бралося, хіба що в часи Малоросійської колегії. Тепер же коропський священик із дияконом, своїм зятем, поставив млини на р. Десні поблизу Коропа, чим вчинили мені «убиток», що я примушений купувати хліб у Глухові, а мої млини «тепер пусти стоят, понеже всі завози повернулись до них», до священика й війта. Вони «самовладне устроїли мелниці, а мої разорились». Тому я бив чолом гетьману Данилу Апостолу і князю Шаховському. Тепер звертаюсь до вашої імператорської величності.
(НБУВ. ІР. Ф. ХХУШ. № 480. Тогочасна копія).
№ 47
1730, жовтня 23 (12). - Новгород-Сіверський. - Лист Стефана Іванова, городового отамана, та Івана Доморка, новгород-сіверського війта, до гетьмана Данила Апостола.
«Ясневелможный мсці пне гетмане, нам премилостивійшьій пне и и великий добродію.
Сего октоврыя 10 дня обявляли в ратушу новгородском ктиторі сто-Успенской новгородской соборной церквы, что преосвященний гспдн его мылост отц Иродион Жураховский, епскп черніговский и Новгородка- Сіверского, писал до настоятеля тоей ж церквы отца Андрея Заруцкого, абы он на перевоз, на скотное, ваговое, по- мірное, також дом шинковый, комори и на мелницю Пироговскую, універсалом ясневелможности вшей в прошлом 1727 году отверженние кріпости и антецессоров ясневелможности вшей універсали отдал отцу Симеону Величковскому, намістнику протопопиї новгородской во владіние, по которих бы он, отц намісник, сам оние уго- дия на мененную церков належние, завідовал, за которими он, отц намісник, кріпости ради отобраня оних в Новгородок приездил уже. Однак по тому его преосвященства листу до отца Заруцкого писанному, оние ктиторі ему, отцу наміснику, обявивши, что оние кріпости не в настоятеля и не в ых, ктиторей, але в парохиян найдуются, не видали. А понеже оние кріпости когда его преосвященство был в маетности своей Свіржі в прошлом 1729 - м году в той же церкві в скарбці, не відая об оних, своею печатю запечатал, где и понні содержатся. Того ради, абы его преосвященство когда провідает, что на вишемененние церковные угодия кріпостьі не в парохиян, але в скарбці церковном за печатю его архиерейскою найдуются, не отобрал оних, всепо- корственнійше ясневелможности вшей просим резолюції.
Ясневелможности вшей, нам премилостивійшого пна и великого добродія нижайшие слуги
Стефан Иванов, атаман городовий новгор[одский],
Иван Доморка (?), войт новгородский.
З Новгородка 1730 году октоврия 12 д.».
Адреса: «Ея императорского всепресвітлійшого влчства Войска Запорожского обоїх сторон Дніпра гетману, ясневелможному его милости пну Даниїлу Апостолу, нам премилостивійшому пану и великому добродіеві покорнійше».
(ЦДІАК. Ф. 51. Оп. 3. № 189. Арк. 54-54зв. Оригінал).
№ 48
жовтня 7 (вересня 26). - Стародуб. - Лист о. Андрія Заруцького, настоятеля церкви Успіння Пресвятої Богородиці в Новгороді-Сіверському, до гетьмана Данила Апостола.
«Ясневелможний млсці пане гетмане, мой премилостивый пане и добродію.
Прошлого 1728 году супліковал я, нижей подписавшийся презвитер церкви соборной Успенской новгородской, з ктиторами до ясневелможности вшой пнской, что от давних времен надано на означенную церков Путивлский перевоз на реці Десні, под селом Пироговкою будучий, млин на реці Шостці з двома колами мучними и третим ступним, найдуючийся в городі Новгородку, скотное, ваговое, поковшевое, двор братский и комори, на что все презентовалем ясневелможности вшой пнской имиючиеся кріпости и его ж антецессоров універсали. З которих кріпостей и універ- салов по указу ясневелможности вшой пнской и по справце в войсковой енералной канцеляриї (что прописанние доходи прямо на церков опреділени и отдани) и копиї к ділу сообщени и по тоей моей з ктититорами супліци ясневелможность вша пнская, иміючи полномощную в Малороссиї власть всякими добрами и доходами диспонова- ти по приміру антецессоров своїх, веліли свой преповажний потвердителний видат універсал (которого и копия зді сообщена) даби вышвираженние добра и доходи ишли на церков соборную новгородскую по прежнему, а пн полковник стародубский з старшиною, особливе ж завидовци полковие и сотенние, в отбиранню тих доходов на церков жадной не чинили перешкоди. А сего 1731 году помянутие полковие и сотенние завидовци, презрівши ясневелможности вшой пнской преповажний по- твердителний універсал, невідомо по якому указу дерзнули з добр, наданних на церков, отняти, а именно воловое, ковшевное и скотное, которие доходи и прочие (?) отбирают тако (?) да прошлого 1730 году по указу ясневелможности вшой пнской велено так ратушние поборние, як церковние воловие, забиранние завидовцами, назад возвращати (...)*, но они завидовци несмотря ни на якие універсали и укази вишепрописанние (?) церкви доходи владіют, так и прошлогодних забраних волових денег возвратит не хотят. Того ради всепокорнійше ясневелможности вшой прошу полномощной свой видати указ, даби помянутие полковие и сотенние завидовци до наданних церковних добр по силі так антецессоров вших, яко и ясневелможности вшой потвердителного данного універсалу отнюдь не интересовалис, так же прошлогодние воловие забранние днгы назад возвратилис. Понеже и церков Бжая як звні, так внутр еще не совсім сооружена и дзвоница тими могла б вновь построїтис днгами, вибранние ж к такому збору и протчиему церковному повіренние люде были б под моїм завідованнем так в приходах, яко и росходах церковних по силі данного ясновелможности вшой пнской потвердителного універсалу.
Ясневелможности вшой пнской моего всемилостивійшого пна и великого добродія всенижайший слуга и всегдашний бгомолец Андрей Заруцкий, презвитер церкви соборной новгородской».
(ЦДІАК. Ф. 51. Оп. 3. № 527. Арк. 24-24 зв. Оригінал (?).
№ 49
Не раніше 1731, грудня 5 (листопада 24). З інструкції ГВК для капітана жол- даків.
«З войсковой енералной канцеляриї Андрею Нейгефелю, капитану жолдацко- му, 1731 року ноеврия 24 дана инструкция, по которой принятю міет ділат нижей слідующее.
Число жолдаков содержат в зуполном комплеті, а именно 60 члвк, и зверх того числа, також на убылие міста без указу нашего никого не принимат.
Козаков з-пож сотень в жолдацкую службу не принимат, также и мужиков з инних міст, ушедших для своей работизны, не принимат же и им в селі Жолдаковці жит не позволят.
Провиант, которий выдается на жолдаков, самоволне не забірат, доволствуючися тим провиантом, которий по твоему рангу ест опреділений на тебе.
Команду свою в добром содержат порядку и если которий жолдак по своем преступлениї подлеглий будет вині, того по важности діла наказоват без жадних накладов и взятков.
До двору нашего на караул висилат жолдаков по очереді, а не по своем произволению.
Самого себе содержат трезвенно и по присылаемым от нас указам надлежащое чинит исполнение».
(НБУВ. ІР. Ф. 1 № 51208. Оригінал).
№ 50
січня 9 (1732, грудня 29). - Бахмач (?). - Розписка уманського протопопа
о. Діонисія Гайдученка.
«Копия.
Року 1731 декабра 29 д.
Я, нижей подписавшийся, приехавший в Бахмут з висоцеповажним ясневел- можного его мсти пна гетмана и кавалера под плянкет (?) писанним до пна сотника бахмацкого Василя Покотила указом о отдачи дзвонов трех неболших (которие бывший сотник бахмацкий Кирило Троцкий под час акциї Прутовой у паланці взятие и привезени в Бахмач) церкви Свято-Успенской бахмацкой от настоящого священика отца Емеляна Котовского. Поневаж дзвон еден с тих, которие више обявлено было, розбытий и до помянутой Свято-Успенской бахмацкой церкви промінян дзвонник з доплаткою рублей шести, того ради принялем от него, отца Емеляна Котовского, и от ктитора тоей церкви Кондрата Ковтуна за спиж бытую рублей пят. Другий дзвон там же в Бахмачі засталем ціл на Старосілі при церкви свтого Воскресения. Тот власний принял от отца Ивана Михайловича, тоей же церкви презвитера. А о третей дзвон, поневаж он не в Бахмачі, но у Городищи, так о том бахмацким священикам и споминки ніт. А особно справа з городиским священиком отцем Федором Дмитровичом и что впред болш на бахмацких священиках так дзвонов, як и денег доправлят и их нігде турбоват не буду и ніхто другий з моей сторони. На том саморучно росписавшися на уряді сотенном бахмацком и сию мою росписку кому надлежит отдаю. Року и дня вишписанних.
Протопоп уманский Дионисий Гайдучейко».
(НБУВ. ІР. Ф. 1. № 54273. Тогочасна копия).
січня 9 (1731, грудня 29). - Батурин. - Лист батуринського управителя Михайла Тарицина до бахмацького сотника Василя Покотила.
«Копия.
Гспдин сотник бахмацкой
Изволите ваша млст в описную ея императорского влчства маетност в село Городище к попу отцу Федору писат якобы по універсалу гспдна гетмана и кавалера Даниила Апостола о привозі и об отдаче уманскому протопопу Дионисию Гайдученку дзвона, взятого Кирилом Троцким на том боку Дніпра у Полще и оний якобы иміетца в Городищи, а по обявлении описного городиского свщеника отца Феодора показано: тот дзвон имілся розбытой, продан и денги на неоходимие церковние потребности употребили, а протчие дзвони и свтая церков со всею Бжественною утварю при селі Городищи описани на ея императорское величество и без указу из миністерской канцеляриї видат вмісто того дзвона опасно. Того для ваша млст до описних маетностей повелінием интересоватися и впред о том батуринскую канцелярию затруднят не изволте. Ежели же о том указом ея императорского величества из міністерской канцеляриї нам повелено будет чинит отдачу, потому исполнение учинено будет. О том обявляя пребываю
вашей млсти доброжелателний Михайло Тарицин.
Дня 29 декабря 1731 году. Батурин».
(НБУВ. ІР. Ф. І. № 54274. Тогочасна копия).
№ 52
січня 18 (7). - Скарга Варвари Добронизької (Полуботок) до гетьмана Данила Апостола.
«Ясневелможный мсці пане гетмане и кавалер, милостивійший мой пне и добродію.
Мимозшедшего 1730 року октоврия мсця 24 дня в дому пна Стефана Сулими, сотника баришовского, при битности пнов Михайла Огроновича, обозного полкового прилуцкого, и Якова Рустановича, полку Переясловского сотника тарахтемировского, под час того времени в Баришовце будучих, жена сестринця моего Ивана Сулими при битности мужа своего без дання причини публичне ругала и сукою овшем старою бестиею називаючи мене многократні. О яком я своем безчестиї при виш означенних персонах пну Михайлу Огроновичу и Якову Рустановичу, также в дому пна сотника будучих, ими ж плачливе протестовалас з тих мір, впадши до обятия висоцеповажних рейментара моего стопих, покорне прошу их млстем пну асаулу енералному Федору Лисенку и пну суді полковому гадяцкому, на сей час в Баришовку на розиск зехав- шимі, повеліти своїм панским указом жену сестренца моего Ивана Сулими пред себе сискат и за безчестие мое учинит з ней, Ивановой Сулиминой, свтую справедливост. А я за щасливое рейментарства вшего пановане и долголітное здорове днно и нощно Найвишаго Владики обовязуюся непремінно молити
Ясневелможности вшей моего всемилостивійшаго пна и добродія нижайшая раба Варвара Полуботковна Павлова Добронизкая протопопина переясловская».
Запис на другій сторінці: «Року 1732 януария 7 сия суппліка гспжі Варвари Полу- ботковни Павловой Добронізкой, протопопиной переясловской, нам, высланним от боку ясневелможного его милости пна гетмана и кавалера, в Баришовці была подана и по оной суппліці обжалованная жена Ивана Сулими при нас призвана была и по изслідованию довелос, что она, Иванова жена, осталас в вьіні,токмо она не повини- лас и когда велілисмо ей, чтоб она жалобливую гспжу Добронізкую за нанесенное ей безчестие перепросила, то она показуючи противност, того учинит не схотіла и овшем з великою фантазиею и фуками пошла з двора, за что надлежало б оную штрафоват и смирит, толко иний необходимий интерес тому препятствие учинил, а мы сами нуждою других діл ко отправлению в других містах належних позвани, отехали з Баришовки, не учиня сатисфакциї надлежащой, а оставили оную к суду, где надлежатимет, с обвинением от обжалованной Иванихи Сулиминой жены. Того ради и руки нши к сему приложилисмо
Ея императорского величества Войска Запорожского асаул енералний Федор Лисенко.
Полковой судиа гад[яцкий] Мартин Штишевский.
Канцелярист войсковий Григорий Венерацкий (?)».
(НБУВ. ІР. Ф. І. № 50737. Оригінал (?). Запис зверху документа: «Под[ано] януария 8 д. 1732 году»).
№ 53
1732, лютого 24 (13). - Борзна. - Лист борзнянського і новомлинського протопопа о. Василя Величковського до о. Йосифа Савицького.
«Копия.
Тебі, отцу Иосифу Савицкому, священику юревскому новомлинскому, нехай будет извістно, же пысал до мене его млст пн Василий Покотило, сотник бахмацкий, что ти сторони виноватцов своїх, знайдуючихся у Бахмачі, не бувши ані сам, ані от себе нікого не присилаючи до уряду тамошнего, пысал токмо писмо от себе, что ежели должники твої, Григорий Ормінич с товарищи, не уплатятся тебе, то намірен был еси людей бахмацких невинних заграбыти, что по самоволству своему и зділав еси. Чого весма не надлежало было и чинити, ибо здес, в Україні, тое не поводится токмо от природной и древней пені вашой новомлинской такое дійство происходити не поперестает и время от времени обновляется. Чего тебі, яко велми не похваляя, так пылно пылно приказую за вичитаннем сего пысания моего без всякого отречения людей бы яких еси заграбыв, з пополненем утрати во всем поконтентовал и загра- бленние у них тобою вещи от мала до велика безспорно возвратил бы, дабы от них впред о сем до мене жалоба не приносилас. А буде же задосит по сему не учиниш, то до нас в Борзну непремінно зараз становитися по отчуждением от епетрахиля пылно пылно приказую и непремінно упоминаю.
З Борзни февр[уария] 13 1732 року.
На подлинном подпис:
Василий Величковский, протопоп борзенский и новомлинский».
(НБУВ. ІР. Ф. 1. № 54277. Тогочасна копия. Внизу документа намальоване коло, всередині якого написано «місто печати»).
№ 54
1732, березня 22 (11). - Короп. - Лист короповської міської верхівки до Івана Забіли, хорунжого генеральної військової артилерії.
«Мсці пне хорунжий генералной артилериї, нам ласкавий добродію.
З сотні нашой Короповской до пяти коней, на почті алтиновской учрежденних, еще прибавленно коней трое и видано на тое алтиновским сожителем поважний ясневелможного его млсти пна гетмана и кавалера універсал: на яких коней надобно по ежегод видавати пятсот двадцят золотих. А поневаж села рейментарские Краснопуле, Билка и Рожественное уволненни от портисут (?), теди учинилисмо росположенне, что з людей посполитих коропских и сілких денег в год міется давати. Так и до в. мсти добродія пишучи, покорне просим: благоволите добродію приказати з маетности своей Обтова и Погоріловки видати на посту денег сорок пят золотих, шагов шест з денгою, бо вже давно срок перейшол отдавати гроши почтарам. За сим нарочно сего писания нашого отдавец до в. мсці добродія посилается, которий оттол не может без грошей сюда ехати.
В. мсці мосцівого пна и добродія нижайшие слуги
Федор Тимофіев, войт короповский.
Петро Веприцкий, бурмистр кор[оповский].
Федор Тетера, бурмистр кор[оповский].
С Кор[опа] мар[та] 11 1732 года».
Адрес: «Его млсты пну Иоану Забілі, войсковой енералной артилериї хоружому, нашому велце все ласкавому добродіеві подати».
(НБУВ. ІР. Ф. ХХVШ. №509. Оригінал).
1732, травня 1 (квітня 21). - Бахмач. - Лист бахмацького сотника Василя Покотила до гетьмана Данила Апостола.
«Ясневелможний мсці пне гетман и кавалер, мні милостивійший пне и великий добродію.
Прошлого 1732 року декабря 24 д. висоцеповажний ясневелможности вашой указ мною получен о отдаче дзвонов уманскому протопопі отцу Дионисию Гайдученку. Которие дзвони сотником бывшим бахмацким Кырилом Троцким под час акциї Пру- товой в паланці взятие. И оние дзвони в Бахмачі иміючиес два отдани ему, отцу Дионисию, а третий в селі Городищи сотні Бахмацкой. Которого отдат управител батуринский не допустил и писмом ко мні отписал, что он о отдаче дзвона такого указу ис канцеляриї миністерской не иміет. Якого его писма при сем сообщена копия и росписки о приемі дзвонов копия. Токмо тогда за отездом зараз по указу в Кролевец на розиск (где прожил всі мясниці), а потом тож за частимы по указу отездкамы з сотні, то за приключившеюся будучею мні болізнию и поселі репортоват вашу пнскую ясневелможност умедліл. О сем ясневелможности вашой донесши, милостивішему респекту себе отдаю навсегда.
Ясневелможности вашей мні милостивійшаго пна и великого добродія всенайпо- корнійший слуга и подножок Васил Покотило, сотник бахмацкий.
З Бахмача априля 21 д. 1732 году».
(НБУВ. ІР. Ф. 1. № 50272. Оригінал. Запис зверху документа: «1732 апріля 23 подан, записав в книгу, отдат в повіте к ділу»).
№ 56
Не раніше 1732, травня 29 (18). - Реєстр речей Марії Ситенської, дружини Йосипа Ситенського.
«Реестр річей материнъских сколко иміеться налице, взятих панею Мариею Ситенъскою, когда пошлюбила вторим браком.
Куньтуш штофовий квітчастий цинамоновый атласний под сибірками.
Куньтуш едомашковий зелений под шлямами.
Куньтуш білий табіновий под сібірьками.
Куньтуш жовтогоронций табіновий легкий.
Куньтуш лудановый зелений доброй руки под сибірками.
Сподниця злотоглавная зеленая.
Запасок три полутабінькових.
Запасок дуклиових дві.
Плахта добрая една.
Запона материяльная добрая пасістая.
Ковьдра жовтая лудановая.
Посьтіл злотом червоная.
Посьтіл чорним шовком з більлю.
Кошул двадцят добрих.
Обрусов десять, ручников дванадцят.
Коньцюв два добрих, еден ценями шитий.
Другий з мограми золотими з шляком золотим.
Чепцюв чтири добрих золотом, еден зелений оксамитний, другий червоний оксамитьний, третий білий, атласовий ценями, четвертий блакитьний лудановий ценями.
Перел пят шнуров больших.
Перел меньших сім шнуров.
Каначок рубіновий з обох боков.
Ланьцюжок щирозлотьний чтири низьки.
Купьков чтири, еден больший, а три меньших.
Ложок сім.
Полумисков пят
Талірок десять.
Каретъка.
Коні пара вороних.
Року 1732 мая 18 вышпрописанние жени моей Марии вещи приняти всі, толко ж по написанном в реестру сем число шнуров перел не явилос, а взято налицу болших шнуров чтири, а менших шнуров перел чтири, в чем для віроятия и подписуюс, а болше того ничого не иміл.
Иосиф Ситенский».
(НБУВ. ІР. Ф. ХХУШ. № 510. Оригінал (?).
№ 57
до грудня 8 (27.11). - Скарга конотопського сотника Йосипа Костенець- кого до гетьмана Данила Апостола.
«Ясневелможний мсці пне гетмане и кавалер, премлстивійший мой пне и всена- дежний добродію.
Уже тому болше десяти літ, когда будучи в Gданску, занял у мене бунчуковий товариш покойний Иван Тополніцкий сорок шест червоних, на якую должную сумму иміется в мене от него, дебітора, саморучний при многих купцах, на тот час там случившихся, данний мні обл^. По которому хочай и многажди упомянутого дебітора должного своего упоминалемся, однак он время до времени отлагаючи означенной мні не извістивши сумми, волею Бжиею умре. И так оний долг даже и до днес без своего дебітора не уплачен зостает. А понеже доволно я извістился,что по умертвиї вышреченного дебітора моего брат его родний бунчуковий товариш Иван Тополницкий всю наслідственную по покойному отцу их Тополніцкому в движимих и недвижимих добрах част, на его спадаючую, в свою поссессию одержал и всіми добрами завладіл (до которого любо я многокротне с претенсиею моею за показаний брата его долг, яко до сукцессора добр его, озивался, однак он пренебрегая мої отозви, не хочет мні платити). Теди с покорностию моею прошу ясневелможности вшей ме- ненному Тополніцкому своїм реїментарским указом предложит, дабы он, показаний, брата своего долг, будучи наслідником братних добр, без отречения уплатил или по оцінки с приналежних на покойного брата его зрунтов мні уступил.
Ясневелможности вшой премилостивійшого мні патрона и добродія всеніжайший слуга Иосиф Костенецкий, сотник конотопский»
Запис на звороті: «Иосиф Костенецкий, сотник конотопский, в поданной супліці своїй виразил, что бунчуковий товариш покойний Иван Тополніцкий, будучи в Gданску, занял у него сорок шіст червоних, на який долг иміется у него саморучний обліз, многие свідители, и, не уплативши, оной умре. А понеже по умертвиї показаного дебітора брат его родний Иван Тополніцкий всю наслідственную в движимих и недвижимих добрах, на означенного дебітора спадаючую част, в свою поссессию принял и оними добрами владіет, у которого хочай многожди он,челобитчик, об отданне долгу своего упоминался, однак он не відат чого ради платити не хочет. Того ради просит ясневелможности вшей реїментарского указу, дабы помянутий Тополніцкий без отречения брата своего долг, будучи наслідником его добр платил или з зрунтов приналежащих на него уступил. По дана ноябра 23 д. 1732 году».
(НБУВ. ІР. Ф. І. № 51311. Тогочасна копія. Запис зверху документа:«Подана д. 279вра 1732року. Записав в книгу, доложит»).
№ 58
квітня 10 (березня 30). - Стародуб. - Лист Опанаса Єсимонтовського до гетьмана Данила Апостола.
«Ясневелможний мсці пне гетмане и кавалер, милостивійший пне и великий добродію.
В присланном от сотника наказного почепского Ивана Губчица в канцелярию полковую стародубовскую сего марта 1 дня 733 году доношениї обявлено: прошлого февраля 26 дня Почепской сотні козаки села Рогова жители Клим Малишка, Иван Яцков, Семен Гаврилов, Мойсій Федоров, Афанас Осипов, Емелян Ларков, Иван Рудий, Кондрат Лукянов в почепскую сотенную канцеллярию подали доношение, в котором написали: февраля 19 дня, едучи ис Киева полковник киевского гарнизонного полку Кирило Максимов Редкин чрез село их Рогов, побрал насилствием из домов собственних их козацких, в подводи лошадей чотирнадцат, а именно у Клима Малишка двох, у Ивана Яцкова трех и возок санний и хомут у Семена Гаврилина двох, у Мойсія Федорова двох, у Афанаса Осипова двох, у Меляна Маркова одного, у Ивана Рудого одного, у Кондрата Лукянова одного. На которих де их козацких лошадях позапрогши и под фурмани ехал мимо города Почепа, гонячи оних их лошадей без пощади Почепского уезду до самого села Красного Рогу чрез тридцат верст, з якого де села всіх їх лошадей четирнадат збитих и весма де чут живих отпустил, а помянутого санного возка да хомута не отдал, якому де возку цена восим алтин, дві денги, а хомут де десят алтин. А при отпускі оних козацких лошадей з села Красного Рогу оной полковник Редкин вмісто прогону дал, де им, казакам, денег дві копійки. Да того февраля 26 козаки деревні Писаревой жители Парфен Верещака, Семен Матиска, Федор Матиска в сотенную почеповскую канцелярию доношением показали того де февраля 19 д. ехал з Стародуба чрез деревню их Писарево ніякийся артилерский комисар во Брянск, Михайло Василиев Борсуков и взял де насилством из домов собственних их козацких лошадей пят в подводи, а именно у Парфена Верещаки двух, у Семена Матиски двух, у Федора Матиски одну, яких де их лошадей запрягши под коляску и под салдат, да под горелку одну куфу. Везли де оны козаки до самого города Почепа. А из Почепа отпущено де оних их лошадей весам збитих и едва чуть живих и просили оны козаки так роговские, яко и писаревские жители, чтоб обоїх доношениї в сотенной почепской канцеляриї были приняти и записани, а о вышеписанном напрасно забираючих козацких лошадей в подводи писат куда надлежит. О яком насилном взятиї козацких лошадей в подводи, ясневелможности вашой покорнійше доношу.
Ясневелможности вашой млстивійшого пна и великого добродія всенижайший слуга Афанасий Есимонтовский.
1733 году марта 30 дня. Старод[уб]».
(ЦДІАК. Ф. 51. Оп. 3. № 504. Арк. 54. Оригінал).
№ 59
Не пізніше 1734 р. - Відомості про село Клишки.
«Сотня Вороніжская в описі на ея императорского величества.
В селі Клишках старожилие в самую сущую правду под совістию христианскою в сказках своих показали, что оное село як здавна было и за якого владіния и хто оное осажовал и за якого гетмана, того они за давностю літ не упомнят. А як они запомнят, то оное село зо всіми угодиями и gрунтами до того села належитими владіл Петро Михайлов Забіла, сотник борзенский, а по умертвиї Петра Забіли син его Стефан Забіла, полковник ніжинский, владіл. По смерти же Степана Забіли Семен Забіла, сн Стефанов, аж до самой шведчини владіл, а от шведчини надано оное кнзю Долгорукову, которим сн его кнзь Алексій Долгоруков владіл. А нні тое село в описі на ея императорское величество да прикажчик ннішний того ж села Кузма Бравчинский обявил на оное ж село гетмана Скоропадского універсал и жалованную мнаршую грамоту, которая пожалована в 1711 году тайному дійствителному совітнику и кавалеру кнзю Григорию Феодоровичу Долгорукову. По которой владіет нні его сиятелство тайний совітник и ковалер Алексій Григориевич Долгоруков».
(НБУВ. ІР. Ф. ХХVШ. № 508 . Оригінал(?).
№ 60
листопада 17 (6). - Глухів. - Заповіт генерального осавула Івана Мануй- ловича.
«Во имя Отца и Сина и Свтаго Духа. Аминь.
Я, раб Бжий Иван Мануйлович, асаул войсковий енералний, благодатию Всемо- гущого Бга здрав еще, будучи при совершенном розумі, а уважаючи на смертелност, жеби внезапну яко тат мя неготового не постигла, таковий за временно ведлуг звичаю християнского о дши и грішном тілі моем, так теж о позосталих жені моей Васси
Алексіевни Турансковні и дочери моей Мариї Мануйловичовні Ивановой Пироцкой з мужем еї, а зятем моїм и потомству їх, сим моїм доброволним тестаментом чиню порядком: найпервий дшу мою в руці Всемогущого Бга яко сотворителя своего, от Него же создан, если так при кончині жития моего, яко и в безконечния віки отдаю, віруя и надіяся при том и смиренно Его ж маестат Бжий моля, да милостив будет еи и ден второго и страшного своего пришествия. А тіло мое грішное яко земля землі паки да предастся при парафіялной церкви ншой свтаго архистратига Михаїла, аще же в службе и в далеком растояниї, теди где Бг благоволитимет, там погребсти заві- щаю. Однако ж на погребение и на усіх столах аж до годового свщенником. деяконом, дяком, панамарам, странним, убогим и нищим роздати золотих пятсотза дшу мою приказую. А на сорокоусти по всіх церквах глуховских, також по селах моїх и где толко футорі мої найдуются, тут же на мнстр глуховский Петропавловский и на протчие обытели свтие золотих тисячу записую. Що усе зят мой Иван Пироцкий руками своїми роздати должен. Жені моей Вассиї Алексіевні Турансковні слободку в селі Ромашкові, на купленной мною землі моей, поселенную з людми и з двором в той же слободци, стоячий со всім строением, яко в себі иміется, винницу о трох казанах мідних, гаї, поля и сіножати, до того двора приналежние, млини о двох клітках и о четирох колах и всю греблю, пасіку, там же стоячую, в доживотное ея владіние отказую и посполитих людей, в том же селі Ромашкові жиючих, за служби войсковие мої мні поданних, ей же, жені, по кончину еї вручаю. А по смерти ея всі вишъпомянутие добра и маетност Ромашков должни возвратитис во вічное владіние пререченой и прямой наслідніци, дочери моей Мариї Мануйловичовні Ивановни Пироцкой, му- жеви ея и потомству их. А вічност той же жені моей, Васси, футор в Миргородском полку, на Говтвах стоячий, от мене купленний и построенний со всім набытком, як тепер в себі иміется, то ест з конми, товаром рогатим и з овцями и со всім степом и з протчиїми угодиями в потомние часи лекгую. Волно ей дати, даровати и продати кому хотя и записат, карету и четверню коней з щорами как (?) тариліцами и еще под палуби коней пар дві ей же записую и под вози пар дві зо всіми хомутами и дворец на Веригині, недавно мною от пна Кутневского купленний з садом, пчоли усі за Семеновкою в лісі найдуючиеся, ей же, жені моей, подаю в вічност. А селом Бачевским з подданими и полем пахатним и млином одним, прозванием Старий, владіти оной жені моей до смерти ея. В дворі міском глуховском по смерт свою жити силна она и з Семеновского гаю дров до двора на потребу свою привезти невозбранно, шинк мурованний, в городі Глухові на ринку стоячий, бровар и солодовню и комор три, а четвертую за містом в доживотное лекгую ей владіние, а млин Полошковский о двох каменях оной же жені моей во вічност отписую з двором, при млині найдуючимся, и двор, недавно мною купленний от Данила Кутневского, з полями, гаем и з срубом, там же двор зас уздицкий у Хабсики (?) купленний до живота, ей самой записую з садом, при нем будучим. Всі сие вишпрописанние угодия якие доживотне сожител- ници моей отписани, тие по смерты ея міют непремінно во вічную поссесию дочер моя, Мария Иванова Пироцкая, муж ея и потомство их прямие сукцессори принят. А которие во вічност ей отписую в сем тестаменті моем тие силна будет супруга моя, Васса, кому хотя дати, записати и за дшу лекговати и продати мимо дітей моїх кому хотя позволяю. Млин новокупленний о двох колах у попа савинского, у ростриги в полку Прилуцком ведлуг записов з полем пахатним з степом и гаями и зо всіми угодиями и з товаром рогатим, с конми и овечками жені моей Васси, а по смерти ей внукам моїм, млин мні от пна Ялоцкого данний, з ступними на греблі Семеновской вручаю жені моей и внукам моїм, сіножати еи половина самой міской в Заболотові, в озерах рибу ловит и двор у Хижках до життя еї, пней Анастасиї Мануйловичовні Василевой Оболонской, сестрі моей родной, покойная матка нша по своему разсмо- трению за живота еще своего що хотіла уділом дала, а по смерти покойной матки ншой поосталис имінием движимим усім по половині равномірно поділимося и ни в чем не обиждена от нас зостает. Марию Ивановну Мануйловичову Иванову Пи- роцкую, дочерь мою и мужа ея и потомство их прямими прирожоними и правилни- ми наслідниками сукцессорами и вічними обладателми, всіх моїх добр движимих и недвижимих, чинячи сим тестаментом укріпляю и вікуїсто записую, а именно двор
мой в городі Глухові стоячий, двор шинковий, на ринку стоячий, мурований, комор три в ринку, а четвертую за містом, двор на Веригині построенний з приналежними до него хатами, огородами, сіножатми и поле все. сколко под Глуховом лежит во всіх руках, слободку Семеновку со всім як сам я владілем, то ест двор з хоромним строением, греблю з трома колами мучними, а четвертим ступним, подданих усіх, гаї, ліси, пасіку уздицкую з лісом, футор Уздицкий и людей при нем жиючих, футор Тулиголовский з полями, сіножатми и одним млином, вешняком, футор в Хижках з сіножатю и гаем новокупленним, озера рибние в Заболотові, сколко их ест купленние, село Ромашков уезду Глуховского з посполитими людми всіма, да там же, в Ромашкові слободку на купленной землі, поселенную з подсусідками, з двором и всім хоромним строением, як в себі иміется, винницу о трох казанах, гаї, поля и сіножати до того двора приналежние, млини о двох клітках, а о четирох колах и всю греблю, пасіку со всім в оном Ромашкові, село Бачевско, в уезді Глуховском лежачое, со всім подданством, гаями, лісами и двома млинами, прозиваемими Старим и Новим, з сіножатми и полями со всім ненарушне, село Гудими з дворцем и подданством, полями, сіножатми и гаями, футор на Златополоті (?), там же за Гудимами стоячий, купленного со всіми до него приналежитостми, тут же и футор новокупленний мною от пна Данила Кутневского на Асмані найдуючийся со всіми млинами, пущею, сіно- жатми и полями, двор у Кутневского куплений з полем пахатним усім сколко ест у Полошках жені моей у вічност, волно ей даровати и продати, тилко ж в Полошках двор з подданими и полем при сем и стадце мое усе коні, товар рогатий, овци и про- тчую скотину всю от мала до велика во всіх вишпрописанних маетностях и футорах моїх, где що сищется, все дочери моей, мужу ея и потомству их во вічное владіние безпрепяте заживане и в зуполную моць и диспозицию поручаю, укріпляю и статечно записую и яким правом безпрепятне я владіл, тое ж мое право им, дочери, мужу ея и дітем их, во вічние годи сполна вливаю чрез сей тестамент, вовся уступаю. Тут же одежду мою всю, рицарскую зброю, то ест кулбак оправних три, а пеструю одну, шабел три, рондов два, сагайдаков два, ладовницу, пистолетов пар дві, фузій шест, рог оправних и протчую апперенцію Стефанові Пироцкому, внуку моему, и другому потомству их записую и отдаю в вічними часи на домах по облікам що (...)* в том особенное распоряжение писменное реестровне за рукою моею от мене оставленное обявит. А на всі вишпоказанние маетности и угодия писменние кріпости, а наипаче монаршие грамоти, гетманские універсали и купчие записи до совершенного возраста внучат моїх Стефана и Анни Пироцких и протчиїх их потомства, Ивану Пироц- кому, бунчуковому товаришови, а зятеви моему, в соблюдение и содержание з женою его, дочерю моею, поручено сей остатной волі моей завіт по власном моем расположению и диспорциї оставлен и изображен и даби жена и діти мої во всем его ціле и ненарушне сохранили и исполнили Бгом их, Создателем всея твари и отмстителем, комуждо поділом увіщаю и грожу, а кревних моїх близких и далеких покорственно прошу ни в чом и найменшим сего тестамента моего не нарушат и противности никакой не являт, но то кому зде написано, тим без всякого роптания и прекословия доволствоватис покорно. Аще же и то и в таком чом смітимет нарушати и розприти (?) сей мой тестамент, того да разорит Бг дшу с тілом и в земное да не будет испол- ненно и его остатное завіщание по нем, а з же пред нелицемірним судиею Хрстом Господем, хотящим судити живих и мертвих со всяким преступником и нарушителем сей тестаменталной волі моей имам судитис, которий за слушание и разорение конечной децизиї моей буди, а на (...)* и в безконечния віки. Амин.
Да всякому чтущему, слишащему и відущему сей мой остатний без наименшого сумнителства будет віроятен подписом собственной руки моей и приложением власной печати моей ствержаю и умоцняю и вічне укрипляю.
В подлінном подписано тако: к сему тестаменту моему подписуюся собственноручно ея императорского величества Войска Запорожского асаул енералний Иван Мануйлович 1734 року ноеврия шестого дня в Глухові.
По прошению самого его млсти пна Ивана Мануйловича, асаули енералного, генералний подскарбий Андрей Маркович подписался.
...Подобные документы
Діяльність Павла Скоропадського. Міжнародне становище гетьманської України. Підпорядкованість мирових судів. Проголошення Української Національної Ради. Миколаївщина в період правління гетьмана Павла Скоропадського. Становлення державності в Україні.
реферат [44,9 K], добавлен 06.04.2012- Особливості державотворення та формування бюджетної системи в період гетьманату Павла Скоропадського
Квітневий переворот 1918 року та створення гетьманської держави. Основні історичні передумови створення гетьманату в Україні. Державотворча діяльність, економічна політика уряду, особливості формування бюджету за часів гетьманату Павла Скоропадського.
дипломная работа [165,7 K], добавлен 03.09.2010 Становлення Павла Скоропадського як особистості та майбутнього діяча Української держави у дитячі та юнацькі роки. Характеристика життя, діяльності та внеску гетьмана П. Скоропадського у розвиток української державності, науки та культури України.
реферат [36,7 K], добавлен 22.01.2014Утворення гетьманського уряду. Проголошення незалежності більшовицької УНР. Соціальні реформи Скоропадського. Зовнішньополітичний курс України на початку ХХ століття. Створення у Харкові радянського уряду України. Особливості утворення КІІ(б)У та УКП.
реферат [18,4 K], добавлен 13.11.2009Використання правової бази Російської імперії, республік часів Тимчасового уряду - особливість податкової системи бюджетних надходжень Української Держави часів Павла Скоропадського. Особливості стягнення міського збору з театральних видовищ і розваг.
статья [14,8 K], добавлен 14.08.2017Зберігання документів різних історичних епох у Центральному державному історичному архіві в місті Львові. Колекція грамот на пергаменті. Комплекс актових книг гродських, земських, підкоморських судів Східної Галичини, книг по історії, освіти, культури.
презентация [2,4 M], добавлен 14.02.2014Розробка архівного закону в Панамі. Запровадження наукових методів відбору документів на зберігання та знищення. Створення Національного архіву Ірану та Центру документації. Аналіз формування освіти за картотекою та програм управління даними в установах.
статья [27,0 K], добавлен 11.09.2017Дослідження періодизації всесвітньої історії. Еволюція первісного суспільства, основні віхи історії стародавнього світу, середніх віків. Історія країн Африки, Америки в новітні часи. Розвиток Росії і Європи в кінці ХVІІ ст. Міжнародні відносини в ХХ ст.
книга [553,8 K], добавлен 18.04.2010Стан козацтва як соціальної верстви після смерті Богдана Хмельницького, боротьба за владу над козацьким військом прибічників. Правління Івана Виговського, війни з Московським царством і її результати. Місце в історії гетьмана Скоропадського та Мазепи.
реферат [44,5 K], добавлен 25.03.2010Події перевороту 29 квітня 1918 р. Військова доктрина уряду Павла Скоропадського. Аграрна політика гетьмана. Українізація загальноосвітньої школи. Розвиток культурних закладів. Відродження національної економіки та фінансів. Боротьба з безробіттям.
реферат [21,3 K], добавлен 30.05.2015Дослідження з історії України XIX ст. Ястребова Ф.О. Праці А.Ю. Кримського з історії та культури арабських країн. Українське наукове товариство у Києві. Роль друкарства у розвитку історії у XVI-XVII ст., Києво-Могилянська академія - осередок їх розвитку.
контрольная работа [36,7 K], добавлен 29.01.2014Методологічні принципи, які застосовуються історичною наукою при дослідженні. Типи історичних джерел як матеріальних носіїв історичної інформації. Дослідницька робота в царині української історії в періоди революцій та війн, її відомі представники.
реферат [20,7 K], добавлен 17.11.2011Царкоўна-рэлігійная Рэфармацыя ў Беларусі, яе антыклерыкальны і антыкаталічны напрамак. Узмацненне рэлігійнага індыферэнцізма і скептызма ў беларускім грамадстве другой паловы ХVІІІ стагоддзя. Зараджэнне ў асяроддзі маладой шляхты якабінскага руху.
реферат [26,8 K], добавлен 15.01.2012Дослідження проблеми фальшування документів Берестейської унії (Справа сфальшованих мамрамів), а також спроби православних дискредитувати Берестейський унійний собор 1596 року через обвинувачення в чудодійстві і богоневгодності проголошеної унії.
статья [42,4 K], добавлен 07.08.2017Предмет історіографії історії України. Основні етапи розвитку історіографії історії України. Місце історіографії в системі історичних наук. Зародження знань про минуле в формі культів. Поява писемності і її значення для накопичення історичних знань.
контрольная работа [27,3 K], добавлен 28.01.2012Дослідження особистості Павла Першого, зображення та вивчення зовнішньополітичної діяльності імператора, її позитивних наслідків та прорахунків; фактори, які впливали на становлення його як особистості. Діяльність Павла І як новатора військової реформи.
курсовая работа [54,9 K], добавлен 13.06.2010Поняття та класифікація кінофотофонодокументів. Хмельницька обласна фірма "Кіновідеопрокат" – фондоутворювач архівних документів. Особливості приймання кінодокументів до архіву та забезпечення їх збереженості. Старіння та фактори руйнування документів.
дипломная работа [129,5 K], добавлен 14.05.2012Наукова реконструкція, осмислення й комплексний аналіз процесу становлення й особливостей розвитку архівної науки в Україні. Розгляд і вивчення різних технологій збереження документів. Характеристика основних методів зберігання документів і їх опис.
курсовая работа [37,9 K], добавлен 03.05.2019Аналіз створення Києво-Братської колегії у процесі об’єднання Київської братської школи з Лаврською школою. Внесок академії у формування української мови, поезії, літератури, культури, національної свідомості. Заснування окремої бурсацької бібліотеки.
презентация [10,6 M], добавлен 01.04.2019Дослідження історії розвитку військової авіації, розробки нових видів літаків. Загроза вторгнення німецьких військ на Британські острови, повітряні битви Другої світової війни. Модернізація британської авіації, нарощування виробництва нових літаків.
творческая работа [39,5 K], добавлен 29.11.2009