Деякі моменти історії Інституту молекулярної біології і генетики НАН України (до 50-річчя від часу заснування)

У травні 1982 р. Пленум ЦК КПРС схвалив Продовольчу програму СРСР, завданням якої було забезпечити прогрес усього народного господарства, створення реальних передумов для якісних змін у розвитку біології, а також у підвищенні її ролі у виконанні завдань, поставлених перед медициною і сільським господарством. Зазначені тут і далі дослідження в галузі генетики і селекції рослин, що проводилися в ІМБГ, проводилися в рамках Продовольчої програми. За результатами цих досліджень у 1982 р. присуджено Державну премію УРСР в галузі науки і техніки В. В. Моргуну, В. С. Борейку, П. К. Шкварнікову -- за розробку методів експериментального одержання та практичного використання індукованих мутацій у рослинах.

Наказом директора інституту від 28 жовтня 1981 р. № 187-к у відповідності з постановою ЦК Компартії України і Ради міністрів УРСР від 10.01.1978 р. № 16 «Про додаткові заходи по поліпшенню селекційної і насінницької роботи в буряківництві» і рішенням Кримської обласної ради народних депутатів від 21.11.1978 р. № 727 про виділення земельної ділянки 1,1 га для створення опорного пункту з вирощування насіння цукрового буряка було створено на території Білогірського району Кримської обл. такий опорний пункт зі штатом 6 працівників. Наукове керівництво робіт опорного пункту було покладено на зав. відділом генетичних основ гетерозису доктора біол. наук І. А. Шевцова.

Слід відмітити, що у 1970-ті рр. у відділі цитогенетики і поліплоїдії було відновлено розпочаті в інших закладах ще у 1930-ті рр. отримання самозапилених ліній цукрових буряків і вивчення особливостей аутофертильності буряку (В. П. Зосимович, І. А. Шевцов). У роботі використали сприятливі природні екологічні умови гірських районів Карпат і Криму, що сприяли зростанню зав'язування насіння за примусового самозапилення. Для скорочення термінів створення самозапилених ліній вирощування маточних матеріалів буряку в осінньо-зимовий період проводили на півдні України або в теплиці. У результаті самозапилення рослин буряку відбувалася диференціація популяцій за морфологічними і утилітарними ознаками. Уже в другому-третьому поколінні інбридингу лінії буряку досягали значного вирівнювання. Виявлено лінії з такими господарчо цінними ознаками, як висока цукристість, однонасінність, стійкість до хвороб і цвітушність. Проводилися дослідження з оцінки комбінаційної здатності інбредних ліній і створення високопродуктивних міжлінійних гібридів буряку (І. А. Шевцов, 19801986).

У 1981 р. на виконання постанови Президії АН УРСР від 21.01.1981 р. № 46 та з метою подальшого впорядкування структури інституту наказом директора № 99-к проведено й інші зміни. Зокрема, перетворено неструктурну лабораторію синтезу і виділення біоспецифічних препаратів у структурну лабораторію під тією ж назвою при відділі хімії білка. Науковим напрямом лабораторії було визначено хімічний і ферментативний синтез олігоі полінуклеотидів для цілей генетичної інженерії. Лабораторію очолив кандидат біол. наук Д. М. Федоряк.

У зв'язку з тим, що у 1983 р. відділ хімії білка було передано новоствореному Інститутові біоорганічної хімії та нафтохімії АН УРСР, лабораторію синтезу і виділення біоспецифічних препаратів у складі 5 осіб, у тому числі 2 наукових співробітника (кандидат біол. наук Д. М. Федоряк та кандидат хім. наук А. Г. Терентьєв) було переведено з відділу хімії білка у відділ механізмів трансляції генетичної інформації, а групу хімії білка у складі 6 співробітників, у тому числі 3 наукових (кандидати біол. наук Е. А. Козлов, Т. Л. Левітіна, Н. М. Гусак) переведено з цього ж відділу у відділ механізмів біосинтезу білка. Пізніше, 10.04.1985 р., лабораторію синтезу і виділення біоспецифічних препаратів було переведено із відділу механізмів трансляції генетичної інформації у відділ хімії нуклеозидів, нуклеотидів і нуклеїнових кислот, штат лабораторії збільшено, керівником призначено кандидата хім. наук І. В. Алексєєву.

У 1981 р. було створено також структурну лабораторію первинного скринінгу біологічно активних речовин при відділі модифікації структури біологічно активних речовин. Завідувачем лабораторії призначено кандидата біол. наук А. Д. Шведа. У 1983 р. лабораторію було переведено у відділ структури і функції нуклеїнових кислот, до штату лабораторії входило 8 співробітників, із них один науковий. До обов'язків лабораторії входила первинна перевірка антивірусної і антимікробної активності препаратів, отриманих у відділах інституту.

Закритою постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 21.06.1981 р. № 662 «О дальнейшем развитии физико-химической биологии, биотехнологии и использовании их достижений в медицине, сельском хозяйстве и промышленности» передбачено будівництво корпусу біотехнології Інституту молекулярної біології і генетики АН УРСР площею 2 тис. кв. м. Науковим куратором з розробки проектно-кошторисної документації корпусу біотехнології наказом директора було призначено заступника директора інституту з наукової роботи кандидати біол. наук О. П. Соломка. Нині цей корпус здається в аренду біотехнологічній фірмі.

Наказом директора інституту від 28 грудня 1981 р. №225-к було перетворено відділ генетики тварин у структурну лабораторію біохімічної генетики при відділі генної інженерії. Відділом завідував доктор біол. наук С.С. Малюта, а лабораторію біохімічної генетики очолив кандидат біол. наук О.П. Соломко. Штат лабораторії затверджено у кількості 11 осіб, з них 2 наукових співробітника.

14 грудня 1982 р. наказом № 61 було організовано на базі ІМБГ філіал кафедри біохімії людини і тварин Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Основним завданням філіалу було визначено забезпечення поліпшення професійної підготовки майбутніх спеціалістів у галузі молекулярної біології шляхом максимального наближення учбового процесу до виробництва. Філіал кафедри очолив професор Г.Х. Мацука, а секретарем філіалу призначено доцента П. Я. Смалька.

Наказом № 92к від 20.04 1983 р. «Про зміни в структурі Інституту» з метою розширення і поглиблення генетичних досліджень клітинних популяцій рослин, вивчення біологічних ефектів і скринінгу синтезованих в інституті фізіологічно активних речовин було створено у відділі цитогенетики і поліплоїдії структурну лабораторію генетики клітинних популяцій у складі 12 осіб, з них два наукових співробітника (кандидати біол. наук В. А. Кунах і З. В. Лазуркевич). Основними задачами лабораторії було визначено вивчення генетичних процесів і можливостей управління ними в клітинних популяціях рослин; одержання клітинних ліній -- продуцентів біологічних речовин і пошук шляхів підвищення їхньої продуктивності; скринінг фізіологічно активних речовин на рослинних моделях. Завідувачем лабораторії генетики клітинних популяцій на конкурсних засадах було обрано кандидата біол. наук В. А. Кунаха. У 1989 р. лабораторію було реорганізовано у відділ генетики клітинних популяцій (наказ директора ІМБГ № 66-к 14.04.1989 р. про створення відділу генетики клітинних популяцій і визначення науковим напрямом вивчення генетичних процесів і можливостей управління ними в клітинних популяціях, розробка генетичних основ клітинної біотехнології рослин). Завідувачем відділу цим наказом затверджено доктора біол. наук В. А. Кунаха як обраного на цю посаду за конкурсом. Склад відділу затверджено у кількості 16 співробітників, зокрема у штаті, окрім завідувача, було 6 наукових співробітників, це -- Л. К. Алпатова, О. Г. Алхімова, О. К. Губар, С. І. Губар, О. В. Захленюк, В. Т. Солов'ян, а також 6 інженерів (зокрема, Т. В. Відмаченко, Т. П. Гулько, О. П. Константінова, К. В. Спірідонова) та 3 старших лаборанти.

6 червня 1983 р. наказом директора інституту № 136-к було створено у відділі хімії нуклеозидів, нуклеотидів і нуклеїнових кислот структурну лабораторію синтезу олігонуклеотидів у складі 10 осіб, у тому числі два наукових співробітника (кандидати хім. наук А. С. Шаламай, Т. А. Дашевська). Основними задачами лабораторії було визначено синтез олігорибонуклеотидів (відповідно до потреб інституту) і вивчення за допомогою фізико-хімічних методів їхньої просторової будови; синтез і вивчення структурно модифікованих аналогів піримідинових і пуринових нуклеозидів (інгібіторів ферментів, регуляторів числа хромосом у популяціях культивованих клітин, індукторів інтерферону та ін.). Завідувачем лабораторії було обрано кандидата хім. наук А. С. Шаламая.

У 1983 р. важливим науково-організаційним заходом, що сприяв швидкому і продуктивному розвитку досліджень з молекулярної біології в Україні, стало створення у системі АН УРСР Наукової ради по проблемі «Молекулярна біологія», яку очолив директор ІМБГ член-кор. АН УРСР Г. Х. Мацука. З 1983 р. Рада координувала роботи 14 закладів УРСР з цієї проблеми. Багато уваги рада приділяла обміну досвідом і підвищенню кваліфікації спеціалістів шляхом проведення нарад, конференцій, шкіл тощо. Серед них особливо слід відмітити наради і школи з генетичної інженерії. Провідним закладом в організації роботи цієї Ради був ІМБГ.

25 березня 1985 р. директора ІМБГ Г. Х. Мацуку обрано дійсним членом (академіком) АН УРСР за спеціальністю «молекулярна біологія і генетика», а В. В. Моргуна -- членомкореспондентом АН УРСР за спеціальністю «генетика, експериментальний мутагенез».

У цьому ж 1985 р. вийшов перший номер наукового журналу «Биополимеры и клетка», який видавав ІМБГ і головним редактором якого було призначено Г. Х. Мацуку. Нині це широко відомий міжнародний науковий журнал «Biopolymers and Cell», головним редактором якого з 2023 р. є академік НАН України М. А. Тукало. Попередником журналу «Biopolymers and Cell» був республіканський міжвідомчий збірник «Молекулярная биология», створений у 1976 р., до 1985 р. видано 38 випусків цього збірника.

Розпорядженням Президії академії наук УРСР від 25 лютого 1986 р. № 351 на ІМБГ покладено функції замовника з проектування і будівництва експериментальної біотехнологічної бази для ІМБГ та Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного АН УРСР загальною площею 10 тис. кв. м. Нині це все ще не зданий в експлуатацію 5-поверховий корпус за адресою м. Київ, вул. Акад. Заболотного, 150 а, частина корпусу здається в аренду різним фірмам.

У 1986 р. В. В. Моргуну у складі колективу авторів присуджено Державну премію СРСР «За розробку методів селекції та створення ранньостиглих гібридів кукурудзи», а Г. Х. Мацуці, Г. В. Єльській, М. Й. Коваленко, Г. В. Овчаренко, М. А. Тукалу, О. Й. Гудзері, Г. Д. Яремчук, І. Г. Васильєвій, О. П. Солдаткіну, Г. В. Турковській присуджено Державну премію УРСР у галузі науки і техніки за цикл праць «Структурно-функціональні основи участі транспортних РНК та аміноацил тРНК-синтетаз у регуляції біосинтезу білка на рівні трансляції у тварин».

На кінець 1985 р. інститут включав 16 наукових відділів і 6 лабораторій; служби інформації, головного інженера, агрономічну; віварій і лабораторію інструментальних методів дослідження. В інституті працювало понад 500 співробітників. Серед 124 наукових співробітників -- два академіка АН УРСР (С. М. Гершензон і Г. Х. Мацука), один член-кореспондент АН УРСР (В. П. Зосимович), 12 докторів і 92 кандидата наук. До структури інституту входили наступні наукові відділи і лабораторії:

Відділ структури і функції нуклеїнових кислот.

Організований у 1973 р. на базі відділу нуклеїнових кислот Інституту біохімії ім. В. О. Палладіна АН УРСР. Завідувач -- академік АН УРСР Г. Х. Мацука. Основний напрям досліджень -- вивчення структурно-функціональних особливостей білково-нуклеїнового пізнавання. До складу відділу входила:

* лабораторія молекулярної біофізики. Створена у 1982 р. Завідувач -- кандидат біол. наук М. В. Желтовський.

Головне завдання лабораторії -- вивчення специфічності взаємодій між компонентами нуклеопротеїдних комплексів у зв'язку з проблемою білково-нуклеїнового пізнавання. Основні методи досліджень -- ІЧ-, УФ-спектроскопія і спектроскопія комбінаційного розсіювання світла (КРС -- спектроскопія).

Відділ механізмів трансляції генетичної інформації.

Створений у 1978 р. із частини відділу за тією ж назвою. Завідувачка -- доктор біол. наук Г. В. Єльська. Основний напрям досліджень -- вивчення факторів, що визначають ефективність і точність процесу трансляції геному в евкаріотів з метою висвітлення значення якісного набору тРНК і окремих ізоакцепторних фракцій для швидкості і безпомилковості трансляції штучних і природних матриць.

Відділ молекулярних механізмів біосинтезу білку.

Організований у 1968 р. у Секторі молекулярної біології і генетики як відділ механізмів трансляції генетичної інформації. Перейменований у 1973 р. при створенні ІМБГ. У 1968-1974 рр. відділом керував доктор біол. наук І. М. Тодоров, з 1975 р. відділом керував доктор біол. наук О. М. Платонов. Основний напрям досліджень -- висвітлення механізмів перепрограмування геному високодиференційованих клітин за їх стимуляції до проліферації.

Відділ квантової біофізики.

Створений у 1968 р. у Секторі молекулярної біології і генетики. Завідувач -- кандидат фіз.-мат. наук В. І. Данілов. У 1971-1980 рр. знаходився у складі Інституту теоретичної фізики АН УРСР. Основний напрям -- вивчення за допомогою методів квантової механіки молекул біополімерів та їхніх компонентів.

Відділ регуляторних механізмів клітини.

Створений у 1968 р. у Секторі молекулярної біології і генетики на базі однієї з груп відділу загальної і грунтової мікробіології. Завідувач -- доктор біол. наук В. А. Кордюм. Головний напрям досліджень -- вивчення шляхів управління біологічними процесами на основі використання регуляторних механізмів клітини.

Відділ біосинтезу нуклеїнових кислот.

Організований у 1983 р. на базі сформованої у 1975 р. у відділі механізмів реплікації нуклеїнових кислот групи, що брала участь у виконанні міжнародного наукового проєкту «Ревертаза». Завідувач -- кандидат біол. наук В. М. Кавсан. Науковий напрям відділу -- біосинтез, вивчення будови і експресії генів вищих організмів.

Відділ механізмів реплікації нуклеїнових кислот.

Створений у 1968 р. у Секторі молекулярної біології і генетики на базі біохімічної лабораторії відділу вірусів тварин Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного АН УРСР. Завідувачка -- доктор біол. наук І. П. Кок. Основний науковий напрям -- вивчення реплікації кільцевих молекул ДНК у клітинах евкаріотів на моделі вірусів ядерного поліедрозу за продуктивної і латентної інфекцій.

Відділ генної інженерії.

Організований у 1978 р. на базі лабораторії генетики прокаріотів відділу молекулярної генетики. Завідувач -- кандидат біол. наук С. С. Малюта. Основний науковий напрям -- взаємодія ДНК (носія чужинної генетичної інформації) з клітинами проі евкаріотів.

Відділ хімії нуклеозидів, нуклеотидів і нуклеїнових кислот.

Створений у 1963 р. на базі частини відділу хімії вуглеводів і нуклеїнових кислот Інституту органічної хімії АН УРСР. Завідувач -- доктор хім. наук В. П. Чернецький. Основний науковий напрям -- розробка методів хімічного синтезу аномальних нуклеозидів і споріднених сполук, а також створення на їх основі препаратів, що впливають на нуклеїновий обмін малігнізованої або інфікованої вірусом клітини і на ріст і розвиток сільськогосподарських рослин. До складу відділу входили 3 лабораторії:

* лабораторія синтезу олігорибонуклеотидів.

Створена у 1983 р. на базі частини відділу хімії нуклеозидів, нуклеотидів і нуклеїнових кислот. Завідувач -- кандидат хім. наук А. С. Шаламай. Основний науковий напрям -- синтез і дослідження коротких олігорибонуклеотидів (три-, гексануклеотидів), що містять у своїй послідовності модифіковані залишки нуклеозидів, які відрізняються від рибо-похідних замісниками при С'2 - атомі вуглеводу;

• лабораторія синтезу біологічно активних речовин.

Створена у 1984 р. Завідувач -- кандидат хім. наук А. Г. Терентьєв. Завдання лабораторії -- розробка методів синтезу і випуск хімічних і біохімічних препаратів для забезпечення науководослідних робіт ІМБГ, а також інших інститутів і закладів АН СРСР і АН союзних республік;

• лабораторія синтезу і виділення біоспецифічних препаратів.

Створена у 1981 р. на базі частини відділу хімії нуклеозидів, нуклеотидів і нуклеїнових кислот. Завідувачка -- кандидат хім. Наук В. Алексєєва. Основне завдання лабораторії -- хімічний синтез олігодезоксирибонуклеопротеїдів заданої будови як важливих інструментів для вирішення задач молекулярної біології і генної інженерії.

Відділ модифікації структури біологічно активних речовин.

Організований у 1977 р. Завідувач -- кандидат мед. наук А. І. Потопальський. Основний науковий напрям -- вивчення молекулярно-генетичних аспектів дії продуктів модифікації біологічно активних речовин. До складу відділу входила лабораторія:

• лабораторія первинного скринінгу біологічно активних речовин.

Завідувач -- кандидат біол. наук А. Д. Швед. Організована у 1982 р. Основний напрям -- добір синтезованих в інституті хімічних речовин, що володіють антивірусними властивостями.

Відділ молекулярної генетики.

Створений у 1968 р. у Секторі молекулярної біології і генетики на базі відділу вірусів тварин Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного АН УРСР. Завідувач -- академік АН УРСР С. М. Гершензон. Основні напрями -- вивчення мутагенної дії природних і синтетичних полінуклеотидів, репродукції і генетики ентомопатогенних вірусів.

Відділ генетики людини.

Створений у 1980 р. на базі лабораторії генетики соматичних клітин ссавців при відділі молекулярної генетики. Завідувачка -- доктор мед. наук Т. І. Бужиєвська. Науковий напрям -- вивчення генетичних наслідків для людини дії біологічних чинників забруднення довкілля: вірусів, живих вірусних вакцин і нуклеїнових кислот.

Відділ біохімічної генетики.

Організований у 1982 р. на базі частини розформованого відділу генетики тварин. Завідувач -- кандидат біол. наук О. П. Соломко. Основний напрям -- вивчення процесів диференціювання клітин, механізмів тканиноспецифічної регуляції експресії генів.

Відділ цитогенетики і поліплоїдії.

Організований у 1968 р. у Секторі молекулярної біології і генетики на базі відділу генетики рослин, створеного у 1960 р. і що входив до складу Центрального республіканського ботанічного саду, а з 1963 р. -- до Інституту ботаніки АН УРСР. Організатором і керівником відділу до 1979 р. був член-кор. АН УРСР В. П. Зосимович, з 1979 р. завідувач -- кандидат біол. наук В. А. Труханов. Основний науковий напрям -- одержання, генетичне вивчення і розробка методів практичного застосування поліплоїдних форм рослин (цукровий і кормовий буряк, жито, конюшина та ін.). Вивчалось також можливе використання культури тканин рослин для вирішення задач клітинної селекції, генної інженерії і біотехнології. До складу відділу входила лабораторія:

* лабораторія генетики клітинних популяцій.

Організована у 1983 р. на базі наукової групи відділу цитогенетики і поліплоїдії. Завідувач -- кандидат біол. наук В. А. Кунах. Основний науковий напрям -- вивчення процесів генетичної мінливості і добору, що протікають у популяціях культивованих клітин рослин, а також пошук шляхів управління цими процесами.

Відділ генетичних основ гетерозису.

Створений у 1976 р. на базі частини відділу цитогенетики і поліплоїдії. Завідувач -- доктор біол. наук І. А. Шевцов. Головний напрям досліджень -- висвітлення генетичних, цитогенетичних і фізіолого-біохімічних закономірностей проявлення гетерозису у рослин.

Відділ експериментального мутагенезу.

Створений у 1965 р. на базі частини відділу генетики рослин Інституту ботаніки АН УРСР. У 1965-1974 рр. відділ очолював доктор біол. наук, професор П. К. Шкварніков, а з 1974 р. -- доктор біол. наук В. В. Моргун. Основний науковий напрям -- розробка методів експериментального отримання і практичного застосування індукованих мутацій у рослин.

* Лабораторія інструментальних методів дослідження.

Організована у 1974 р. об'єднанням окремих допоміжних служб ІМБГ. До 1981 р. завідувачем лабораторії був кандидат біол. наук А. Д. Швед, а з 1981 р. лабораторією завідував кандидат фіз.мат. наук В. Г. Бабський. Задача лабораторії -- організація і проведення фракціонування і аналізу клітин, вірусів, клітинних органел і біополімерів (білків і нуклеїнових кислот) для забезпечення виконання наукової тематики відділами і лабораторіями інституту. У ній було зосереджено сучасне на ті часи обладнання, що дозволяло здійснювати ультрацентрифугування, електронну мікроскопію, амінокислотний аналіз, електрофорез, радіоізотопні дослідження.

У 1986 р. згідно постанови АН УРСР від 09.04.1986 р. № 162 «Про подальший розвиток в АН УРСР робіт за проблемами фізіології рослин і генетики» чотири наукових відділи переведено із Інституту молекулярної біології і генетики в Інститут фізіології рослин АН УРСР. Переведено було відділи експериментального мутагенезу (завідувач В. В. Моргун), генетичних основ гетерозису (завідувач І. А. Шевцов), цитогенетики і поліплоїдії (завідувач В. А. Труханов), молекулярної генетики (завідувач С. М. Гершензон). У результаті було створено Інститут фізіології рослин і генетики АН УРСР, директором якого було призначено членакореспондента АН УРСР В. В. Моргуна.

1 серпня 1986 р. було розформовано відділ механізмів реплікації нуклеїнових кислот (завідувачка доктор біол. наук І. П. Кок), а його співробітників переведено у відділ генетики людини (4 особи) та у відділ біохімічної генетики (7 осіб). Одночасно лабораторію синтезу біологічно активних речовин у складі 14 співробітників (завідувач лабораторії А. Г. Терентьєв) переміщено із відділу регуляторних механізмів клітини у відділ квантової біофізики. Основними задачами лабораторії було визначено розробку методів афінної хроматографії для виконання низки програм з генної інженерії, а також покладено на лабораторію обов'язки по синтезу складних органічних сполук, що не випускаються вітчизняною промисловістю і є необхідними для проведення науково-дослідних робіт як в ІМБГ, так і в інших інститутах біологічного профілю АН УРСР. Пізніше цю групу було переміщено у відділ хімії нуклеїнових кислот, а після розформування останнього у 1998 р. групу переміщено у відділ структури і функції нуклеїнових кислот (завідувач Г. Х. Мацука).

У ці роки співробітниками інституту опубліковано низку монографій, зареєстровано два наукові відкриття, отримано велику кількість авторських свідоцтв на винаходи та на нові сорти рослин.

Зокрема, вийшла монографія: Т. И. Бужиевская. Вирусиндуцированный мутагенез в клетках млекопитающих. К., Наук. думка, 1984.

У 1987 р. опубліковано монографію: Н. Ф. Стародуб, В. И. Назаренко «Гетерогенная система гемоглобина: структура, свойства, синтез, биологическая роль». К., Наук. думка. Її присвячено специфічному білку -- гемоглобіну, що забезпечує транспорт кисню і вуглекислоти. Розглянуто закономірності формування різних типів даного білка під час онтогенезу, біохімічної адаптації та патологічних станів організму. У 1988 р. авторам за цю монографію присуджено премію ім. О. В. Палладіна.

15 травня 1988 р. зареєстровано відкриття «Свойство экзогенных ДНК (дезоксирибонуклеиновых кислот) вызывать избирательные мутации генов», з пріорітетом від 28 липня 1947 р. Автором відкриття є С. М. Гершензон, диплом на відкриття № 340.

29 червня 1989 р. зареєстровано відкриття «Свойство клеток, продуцирующих специфические белки, изменять в ходе дифференцировки скорость синтеза отдельных транспортных РНК», з пріорітетом від 6 листопада 1967 р. Авторами відкриття є Г. Х. Мацука та Г. В. Єльська, диплом на відкриття № 367.

У 1990 р. вийшла монографія: Ельская А. В., Стародуб Н. Ф., Потапов А. П. и др. Регуляция биосинтеза белка у эукариот. -- К.: Наук. думка, 1990, 280 с. У книзі узагальнено експериментальний матеріал і проаналізовано сучасні на той час уявлення та гіпотези про молекулярні основи регуляції біосинтезу білка в евкаріотів. Розглянуто каскадний характер регуляції і проаналізовано окремі рівні її прояву. Висвітлено трансляційний контроль біосинтезу білка, найбільш характерний для евкаріотів. Описано модельні системи і отримані на їх основі експериментальні дані про роль тРНК і аміноацил-тРНК синтетаз у забезпеченні ефективності і процесу трансляції.

15 січня 1988 р. на Загальних зборах АНУРСР Г. В. Єльську обрано членом-кореспондентом АН УРСР за спеціальністю «молекулярна біологія.

Досягнення і головні результати наукових досліджень, виконаних в ІМБГ у 1980-ті рр. коротко викладено у брошурі: Институт молекулярной биологии и генетики. Состав. Н. В. Желтовский. Киев, Наук. думка, 1985, 60 с.

Реорганізація наукових підрозділів та наукові здобутки ІМБГ у 1990-х рр.

1990-й рік для інституту став знаменний тим, що засновники і організатори ІМБГ удостоєні найвищих державних нагород СРСР: 16 жовтня 1990 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР за особливий внесок у збереження і розвиток генетики і селекції, підготовку висококваліфікованих кадрів С. М. Гершензону присвоєно звання Героя Соціалістичної праці, П. К. Шкварнікова нагороджено орденом Леніна, а В. П. Зосимовича -- орденом Трудового Червоного прапора.

1991 рік і подальші 1990-ті рр. стали роками активної розбудови незалежної Держави Україна. На превеликий жаль, це супроводжувалося відомими економічними негараздами у результаті розвалу застарілої і неефективної економічної системи у бувшому СРСР, пошуку нових моделей розвитку як суспільства, його політичної системи, так і економіки України. Все це проявилося спадом рівня життя, різком зменшенням фінансування науки. Це вимагало перебудови і в науковій сфері, змін в організації, структурі і напрямах наукових досліджень, пошуку шляхів залучення української науки у світові наукові процеси. Відповідна перебудова відбувалась і в НАН України, у тому числі і в ІМБГ.

Наказом директора ІМБГ № 103-кл від 14 грудня 1990 р. створено відділ молекулярної біофізики на базі однойменної лабораторії і визначено науковим напрямом відділу вивчення природи взаємодій між компонентами нуклеопротеїдних комплексів у зв'язку з проблемою молекулярного впізнавання. У складі відділу було 17 працівників, у тому числі 7 наукових (С. П. Самойленко, М. Ф. Радомський, Д. М. Говорун, М. І Зарудна, І. М. Коломієць, І. В. Кондратюк). Завідувачем відділу було обрано кандидата біол. наук М. В. Желтовського.

6 грудня 1995 р. прийнято постанову Президії НАН України № 326 «Про невідкладні заходи щодо реорганізації структури і штатів установ НАН України». На виконання цієї постанови та з метою концентрації наукового потенціалу, приведення структури і штатів інституту у відповідність до обсягів фінансування, що виділялися з державного бюджету, наказом директора ІМБГ № 31-кл від 27 березня 1996 р. було наказано приєднати відділ молекулярних механізмів біосинтезу білка (завідуючий доктор біол. наук О. М. Платонов) до відділу механізмів трансляції генетичної інформації (завідуюча академік НАН України Г. В. Єльська). Цим же наказом реорганізовано лабораторію молекулярної генетики еукаріот (завідуючий кандидат біол. наук Ю. В. Вагін) в групу молекулярної генетики еукаріот відділу молекулярної генетики (завідуючий відділом доктор біол. наук С. С. Малюта). Реорганізовано лабораторію експериментальної імунології (завідуюча кандидат мед. наук О. Ф. Сенюк) в групу експериментальної імунології відділу структури і функції нуклеїнових кислот (завідуючий відділом академік Г. Х. Мацука). Реорганізовано відділ квантової біофізики (завідуючий кандидат фіз.-мат. наук В. І. Данілов) в групу квантової біофізики відділу структури і функції нуклеїнових кислот. Реорганізовано лабораторію молекулярної вірусології (завідуючий кандидат біол. наук А. Д. Швед) в групу молекулярної вірусології відділу структури і функції нуклеїнових кислот. Реорганізовано лабораторію біохімії олігонуклеотидів (завідуючий кандидат біол. наук З. Ю. Ткачук) в групу біохімії олігонуклеотидів відділу структури і функції нуклеїнових кислот. Реорганізовано лабораторію біоінженерії (завідуючий кандидат біол. наук М. О. Чащин) в групу біоінженерії відділу біохімічної генетики (завідуючий відділом доктор біол. наук О. П. Соломко). Переміщено групу хімії білка (керівник доктор біол. наук Е. А. Козлов) з відділу молекулярних механізмів біосинтезу білка у відділ ензимології білкового синтезу (завідуючий відділом доктор біол. наук М. А. Тукало). Реорганізовано лабораторію синтетичних біорегуляторів (завідуюча кандидат хім. наук І. В. Алєксєєва) в групу синтетичних біорегуляторів відділу хімії нуклеїнових кислот (завідуючий відділом кандидат хім. наук А. С. Шаламай). Реорганізовано лабораторію синтезу біологічних активних речовин (завідуючий кандидат біол. наук А. Г. Терентьєв) в групу синтезу біологічних активних речовин відділу хімії нуклеїнових кислот. Змінено назву відділу генної інженерії на «молекулярної генетики» (завідувач доктор біол. наук С. С. Малюта) без зміни наукового напрямку.

Наказом № 49-кл від 15 липня 1997 р. створено структурну лабораторію молекулярних механізмів регуляції клітинного росту на базі відділу структури і функції нуклеїнових кислот спільно з Людвіговським інститутом з вивчення раку (Лондон, Велика Британія). Лабораторію очолював кандидат біол. наук І. Т. Гут, а групою цієї лабораторії безпосередньо в ІМБГ керував кандидат біол. наук В. В. Філоненко.

Наказом № 92-кл від 17 грудня 1997 р. створено відділ молекулярної вірусології на базі групи молекулярної вірусології відділу структури і функції нуклеїнових кислот. У новостворений відділ переміщено групу синтетичних регуляторів розформованого відділу хімії нуклеїнових кислот. Штат відділу було затверджено у кількості 17 працівників, з них 6 наукових. Завідувачем відділу обрано доктора біол. наук А. Д. Шведа. Залишки розформованого відділу хімії нуклеїнових кислот було реорганізовано частково в групу хімії нуклеїнових кислот відділу структури і функції нуклеїнових кислот. У групі було 9 співробітників, з них 2 наукових (С. М. Ярмолюк і С. С. Огняник). Керівником групи призначено кандидата хім. наук С. М. Ярмолюка.

9 лютого 1998 р. наказом № 9-кл відділ модифікації структури біологічно активних речовин (завідувач кандидат мед. наук А. І. Потопальський) переведено у розряд наукової групи відділу регуляторних механізмів клітини (завідувач член-кор. НАН України В. А. Кордюм).

У 1998 р. на виконання розпорядження Президії НАН України від 19.06.1998 р. у зв'язку із скороченням на 30 % асигнувань бюджетних видатків в інституті було проведено низку скорочень (скорочено більше 30 працівників), а для останніх -- встановлено неповний робочий тиждень (4денний) з відповідною оплатою праці. Відповідним наказом припинено оплату за керівництво аспірантами. Повноцінний 5-денний режим роботи повернуто наказом директора у лютому 2002 р.

У цілому, на кінець 1990-х рр. серед 126 наукових працівників в інституті працювали 2 академіка НАН України (Г. Х. Мацука і Г. В. Єльська) і 4 члена-кореспондента НАН України (В. М. Кавсан, В. А. Кордюм, В. А. Кунах, А. В. Риндич), 14 докторів і 99 кандидатів наук. Дослідження здійснювалися у 12 наукових відділах за допомогою таких підрозділів як відділ наукової інформації, група інструментальних методів досліджень, служби головного інженера та агрономічна, віварій. Разом колектив установи налічував понад 400 співробітників.

Наукову діяльність інституту було спрямовано на вирішення фундаментальних проблем молекулярної біології і генетики, на виявлення головних принципів функціонування живих організмів та детальне вивчення тих макромолекул, що забезпечують збереження, передачу і реалізацію генетичної інформації. Ці дослідження проводились у наступних 12-ти відділах:

Відділ структури і функції нуклеїнових кислот.

Завідувач -- Г. Х. Мацука, доктор біол. наук, професор, академік НАН України. У відділі традиційно досліджували структуру і функції евкаріотних тРНК та аміно-ацил-тРНК синтетаз (АРСаз) -- ключових ферментів біосинтезу білка. У відділі отримано низку пріоритетних даних, зокрема розшифровано структуру ряду ізоакцепторних тРНК з довгою варіабельною петлею і вперше описано їх просторову структуру. Знайдено три типи взаємодії тРНК другого класу з АРСазами, що визначається участю антикодона та варіабельної петлі тРНК у специфічних взаємодіях з ферментом. У складі відділу також працювали дві лабораторії і дві наукові групи.

* Лабораторію молекулярних механізмів регуляції клітинного циклу, створену у 1997 р. спільно з Людвігівським інститутом дослідження раку (Велика британія), очолював кандидат біол. наук І. Т. Гут.

Основний напрям наукових досліджень цієї лабораторії полягав у вивченні молекулярних механізмів трансформації нормальної клітини у злоякісну і пов'язану з цим експресію специфічних біомолекул, що призводить до змін у нормальній проліферації клітини.

При відділі також було створено лабораторію хімії олігонуклеотидів, яку очолював кандидат хім. наук І. Я. Дубей. Науковим напрямом лабораторії було синтез і вивчення олігонуклеотидів та створення нового покоління імуносупресорів.

У науковій групі квантової біофізики (керівник кандидат фіз.-мат. наук В. І. Данілов) основним напрямом досліджень було вивчення біополімерів та їх компонентів за допомогою методів квантової механіки молекул.

У науковій групі експериментальної імунології (керівник кандидат мед. наук О. Ф. Сенюк) проводили вивчення імунотропності та імунотоксичності фармакологічних препаратів, що створювалися в інституті, та функціонування імунної системи на молекулярному та клітинному рівнях в нормі, за деяких патологій, а також за підвищеного радіаційного навантаження.

Відділ ензимології білкового синтезу.

Завідувач -- М. А. Тукало, доктор біол. наук. Головний напрям роботи відділу -- вивчення структурних основ, що визначають функціонування ключових ферментів біосинтезу білка (аміноацил-тРНК синтетаз), аналіз їх специфічної взаємодії з гомологічними амінокислотами та тРНК. Основні зусилля відділу зосереджувалися на структурно-функціональному вивчення кількох аміноацил-тРНК синтетаз і тРНК з екстремального термофілу Thermus thermophilus з використанням біохімічних, генетичних і структурних методів. Найважливіші наукові дані, отримані на кінець 1990-х рр. у відділі ензимології білкового синтезу, викладено в брошурі: Національна академія наук України. Інститут молекулярної біології і генетики. Відповідальний редактор Г. Х. Мацука. К., 1998, с. 20-23.

Відділ механізмів трансляції генетичної інформації.

Завідувачка -- Г. В. Єльська, доктор біол. наук, професор, академік НАН України. У відділі основні фундаментальні дослідження концентрувалися на вивченні факторів та молекулярних механізмів, які обумовлюють ефективність і точність експресії геному на рівні трансляції у вищих евкаріотів. У відділі вперше було показано, що в регуляції синтезу специфічних білків важливу роль відіграє адаптація набору тРНК та аміноацил-тРНК синтетаз до амінокислотного складу білків, які інтенсивно синтезуються спеціалізованими клітинами. У відділі розвивався також новий напрям -- науково-технічні розробки та створення новітніх аналітичних систем (біота хемосенсорів) на основі різноманітних електрохімічних перетворювачів і біологічного матеріалу або біомімиків синтетичного походження. Розроблялися сенсори для медичної діагностики, потреб біотехнології, харчової промисловості та охорони довкілля.

При відділі існувала наукова група молекулярних механізмів біосинтезу білка, яка раніше була у статусі відділу. Керівник -- доктор біол. наук М. Ю. Оболенська. Г рупа продовжувала раніше започатковані у відділі вивчення експресії тканиноспецифічних та циклоспецифічних генів у клітинах евкаріотів, що активно проліферують (процеси регенерації та пухлиноутворення) або ж знаходяться під впливом несприятливих умов (низькі дози радіації, хімічне забруднення, невагомість).

Відділ молекулярної біофізики.

Завідувач до 1997 р. -- кандидат біол. наук М. В. Желтовський, після смерті якого відділом з 1998 р. керував кандидат біол. наук Д. М. Говорун, який пізніше захистив докторську дисертацію і був обраний членом-кореспондентом НАН України. Головний науковий напрямок, започаткований М. В. Желтовським -- вивчення фізико-хімічної природи специфічності взаємодій між компонентами нуклеопротеїдних комплексів у зв'язку з проблемою білково-нуклеїнового впізнавання. Основні методи дослідження -- оптична спектроскопія (ІЧ, УФ та Раманівська), спектроскопія ЯМР і комп'ютерне моделювання. У відділі вивчено комплекси низки похідних амінокислот з нуклеотидними основами та нуклеотидами в розчинах низької полярності, їхніх сумішах з водою, а також у твердій і газовій фазах. Виявлено вибірковість асоціації та встановлено її основні структурнодинамічні закономірності, з'ясовано роль різних атомних груп нуклеотидних основ і нуклеозидів та амінокислот у перебігу елементарних процесів комплексоутворення. Виявлено значний вплив метилювання основ та нуклеозидів на вибірковість їхнього зв'язування з амінокислотами.

Відділ мав наукову групу комп'ютерної техніки, якою керував кандидат техн. наук М. Ф. Радомський. Головним завданням групи було програмне забезпечення квантово-хімічних розрахунків, автоматизація біофізичного експерименту, створення і підтримка баз даних.

Відділ регуляторних механізмів клітини.

Завідувач В. А. Кордюм, доктор біол. наук, професор, член-кореспондент НАН України та НАМН України. Після етапу розвитку відділу, пов'язаного з космічною біологією, науковим напрямом відділу стало вивчення шляхів керування біологічними процесами за допомогою генноінженерних технологій. Було теоретично обгрунтовано, розроблено і практично впроваджено суперсинтез цінних білків і пептидів на основі генетичного матеріалу, вбудованого в ДНК вірусів. Практичним наслідком став випуск першого в Україні фармацевтичного генно-інженерного продукту -- інтерферону людини. Розширюються дослідження в галузі генної терапії. Створено концепцію генної терапії масових патологій. Розроблено систему введення бажаної генетичної інформації до клітин різних тканин інтактних тварин.

До складу відділу входила наукова група модифікації біологічно активних речовин, яка раніше була у статусі відділу. Керівник групи кандидат мед. наук А. І. Потопальський. У групі продовжувались раніше започатковані у відділі дослідження з розробки способів одержання продуктів хімічної модифікації біологічно активних речовин природного походження та вивчення їх біологічної дії. Найважливіші наукові дані, отримані на кінець 1990-х рр. у групі, викладено в брошурі: Національна академія наук України. Інститут мопекулярної біології і генетики. Відповідальний редактор Г. Х. Мацука. К., 1998, с. 34.

Відділ генетики клітинних популяцій.

Завідувач -- В. А. Кунах, доктор біол. наук, професор, член-кореспондент НАН України. Основний науковий напрям -- вивчення особливостей, причин та механізмів структурнофункціональної міливості геному в клітинних популяціях in vitro та в природі, а також пошук шляхів регуляції цієї мінливості. Встановлено, що популяції культивованих клітин рослин є новою, експериментально створеною біологічною системою і характеризуються високою мінливістю, яка проявляється на анатомо-гістологічному, цитоморфологічному, цитогенетичному, генетичному, біохімічному, молекулярно-біологічному рівнях. Напрямок, рівень, типи, причини і механізми мінливості, зокрема геномної мінливості, напрямок (тип) добору в клітинних популяціях in vitro залежать від багатьох факторів, але найперше -- від виду рослини, ступеню, особливостей диференціації клітин вихідного експланту, умов одержання, тривалості й умов вирощування ізольованих клітин. Адаптація клітин до умов росту в тривалій пасивованій культурі є багатоступеневим процесом. Виділено три періоди в процесі адаптації: період первинної популяції ізольованих клітин, період становлення штаму, період сформованого штаму. Вперше описано особливості кожного періоду адаптації.

Здійснювалася розробка генетичних основ клітинної біотехнології лікарських рослин, створено низку клітинних штамів-продуцентів цінних біологічно активних сполук різних видів рослин, розроблено регламенти, у тому числі промислові регламенти, одержання клітинної біомаси як джерела цінних БАС рослинного походження для фармакологічної, харчової та косметичної промисловості. Деякі з цих штамів (женьшеню, родіоли рожевої, полісціаса папоротелистого, раувольфії зміїної, унгернії Віктора та ін.) та регламенти їх вирощування було впроваджено у біотехнологічну промисловість, одержана клітинна сировина використовувалась у виробництві різних товарів, у тому числі лікарських засобів, дієтичних добавок, косметичних товарів тощо.

Відділ генетики людини.

Завідувачка -- Л. Л. Лукаш, кандидат біол. наук. Науковий напрям, заснований організатором цього відділу доктором мед. наук Т. І. Бужиєвською, -- вивчення закономірностей мутаційного процесу в клітинах людини, індукованого дією біологічних чинників (вірусів, живих вірусних вакцин, рекомбінатних ДНК, білків), а також комбінованою дією факторів навколишнього середовища. У результаті проведених досліджень встановлено мутагенну дію ДНКта РНК-вмісних вірусів на клітину і зроблено висновок про необхідність створення немутагенних вакцин для профілактики вірусних інфекцій. Виявлено вплив рекомбінантних ДНК екзогенного походження на спонтанний та індукований хімічними сполуками мутагенез у соматичних клітинах ссавців. Проведено дослідження генетичної гетерогенності регіональних популяцій населення України, розроблялися і впроваджувалися у практику охорони здоров'я нових методів молекулярної діагностики найпоширеніших спадкових патологій (муковісцидозу, фенілкетонурії, ламкої Х-хромосоми, м'язових дистрофій Дюшена і Беккера та ін.). У співпраці з медичними закладами здійснювався генетичний моніторинг за темпом виникнення нових мутацій у населення під впливом антропогенного забруднення навколишнього середовища.

Відділ біосинтезу нуклеїнових кислот.

Завідувач -- В. М. Кавсан, доктор біол. наук, професор, член-кореспондент НАН України. Основний напрям роботи відділу -- виділення і дослідження організації генів та регуляції їхньої експресії у вищих організмів. Дослідження проводилися в рамках проекту «Геном людини» та програми «Морська біотехнологія». У рамках Національної програми «Профілактика СНІДу в Україні» вперше одержано результати з генетичної кластеризації зразків вірусу людини імунодефіциту людини типу 1 (ВІЛ-1) з українських пацієнтів. Виявлено, що в Україні у ті часи циркулювали штами щонайменше двох (А та В) підтипів ВІЛ-1.

Найважливіші наукові дані, отримані на кінець 1990-х рр. у відділі, викладено в брошурі: Національна академія наук України. Інститут молекулярної біології і генетики. Відповідальний редактор Г. Х. Мацука. К., 1998, с. 36-41.

Відділ молекулярної онкогенетики.

Завідувачка -- А. В. Риндич, доктор біол. наук, професор, член-кореспондент НАН України. Основні напрями роботи відділу -- молекулярна ретровірусологія та дослідження генів, критичних для ініціації та розвитку лейкемій людини. У співробітництві з Інститутом Жака Моно (Париж, Франція) розроблено новий підхід зі створення ефективних ретровірусних векторів для генної терапії. На моделі вірусу саркоми Рауса проведено дослідження перетворень ретровірусного геному, що приводять до адаптації до нових хазяїв, втрати онкогенного потенціалу чи набуття онкогенних властивостей у результаті захоплення клітинного src гена повним трансформаційнодефектним мутантом. У співробітництві з Інститутом ракових досліджень ім. Елеанор Рузвельт (Денвер, США) виявлено регіон хромосоми 3, асоційований з розвитком лейкемій людини. Знайдено 10 нових генів, що знаходяться у цьому регіоні з кластеризованими точками розривів.

Відділ молекулярної генетики.

Завідувач -- С. С. Малюта, доктор біол. наук, професор. Головний науковий напрям -- вивчення структурно-функціональної організації генів і генетичних систем та їх експресії в гомоі гетерологічних організмах.

У складі відділу працювала наукова група молекулярної генетики евкаріотів. Керівник групи -- кандидат біол. наук Ю. В. Вагін. Науковий напрям -- вивчення молекулярно-генетичних механізмів індивідуального розвитку вищих організмів. Головний обєкт досліджень -- плодова мушка дрозофіла.

Основні досягнення відділу на цей період коротко викладено в брошурі: Національна академія наук України. Інститут молекулярної біології і генетики. Відповідальний редактор Г. Х. Мацука. К., 1998, с. 46-49.

Відділ біохімічної генетики.

Завідувач -- О. П. Соломко, доктор біол. наук. Головний науковий напрям -- дослідження процесів диференціювання клітин та механізмів регуляції експресії генів евкаріотів. У відділі вивчали системи регуляції, які функціонують на ранніх стадіях розвитку зародків ссавців. Виявлено, що в цитоплазмі зигот мишей немає прелокалізації морфогенетичних детермінант, які б відповідали за перші етапи цитодиференціювання. Висунуто гіпотезу, що у ранньому розвитку ссавців беруть участь два типи біологічних годинників: «цитоплазматичний», який регулює довготривалість клітинних циклів, та «генетичний», що відповідає за процеси цитодиференціювання та запуск морфологічних процесів. Розроблялися методи керованого введення чужинної генетичної інформації до геному ссавців з метою одержання тварин з новими ознаками, вивчення структури та стабільності трансгеному. Отримано трансгенних мишей на основі плазміди зі вставкою провірусної ДНК вірусу саркоми Рауса птахів.

У відділі створено наукову групу біоінженерії, якою керував кандидат біол. наук М. О. Чащин. Основний науковий напрям роботи групи -- вивчення закономірностей будови просторової структури білків та їх структурно-функціональних особливостей. На прикладі цитохрому Р450 2Е1 миші досліджували вплив структурних змін на функціональну активність ферменту.

Відділ молекулярної вірусології.

Завідувач -- А. Д. Швед, доктор біол. наук. Відділ створено на базі відділу хімії нуклеїнових кислот і лабораторії молекулярної вірусології з метою поєднання досвіду одного з них у хімічному синтезі антивірусних та протипухлинних препаратів на основі структурних аналогів нуклеозидів з досвідом другого у застосуванні екзогенних нуклеїнових кислот та антисенс-рибозимного підходу до контролю вірусних інфекцій. Вивчалися антивірусні властивості природних полінуклеотидів та їх хімічно модифікованих похідних, а також антисенсові РНК та рибозими. Створювалися молекулярні конструкції, здатні внутрішньоклітинно синтезувати антисенсові РНК або рибозими, комплементарні ключовим вірусним генам, розроблялися способи регуляції їх експресії.

До складу відділу входила наукова група синтетичних біорегуляторів. Науковий керівник групи -- кандидат хім. наук І. В. Алексєєва. Основний науковий напрям -- синтез та дослідження сполук у ряду аномальних нуклеозидів з певними фізико-хімічними властивостями, які можуть впливати на функціонування ензимів. Основні досягнення відділу на цей період коротко викладено в брошурі: Національна академія наук України. Інститут молекулярної біології і генетики. Відповідальний редактор Г. Х. Мацука. К., 1998, с. 60-63.

Більш детально головні наукові здобутки ІМБГ, його структура найважливіші результати досліджень у цей період часу висвітлено у брошурі: Національна академія наук України. Інститут молекулярної біології і генетики. Відповідальний редактор Г. Х. Мацука. Київ. 1998, 64 с.

Отримані у 1990-х рр. в ІМБГ наукові результати і здобутки знайшли своє визнання у наступних подіях. 12 квітня 1991 р. В. А. Кордюма обрано членом-кореспондентом АН УРСР за спеціальністю «медична генетика». 25 листопада 1992 р. Г. В. Єльську обрано академіком АН України за спеціальністю «молекулярна біологія». 14 квітня 1995 р. обрано членом-кореспондентом НАН України В. М. Кавсана за спеціальністю «молекулярна біологія і генетика». 4 грудня 1997 р. обрано членами-кореспондентами НАН України В. А. Кунаха за спеціальністю «фізіологія рослин, генетика», та А. В. Риндич -- за спеціальністю «молекулярна біологія». 17 грудня 1998 р. присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки Ю. М. Александрову, І. С. Карповій, К. А. Ларченко, С. С. Малюті, С. М. Гершензону (посмертно) за цикл наукових праць «Мутагенна дія нуклеїнових кислот і вірусів».

Стан та основні результати наукових досліджень, отримані в ІМБГ у 2000-х рр.

На початку 2000-х рр. генетика характеризувалася все ширшим її проникненням у всі напрями біологічної науки, охорони довкілля, медицини тощо. Це було зумовлено бурхливим розвитком молекулярних методів дослідження спадковості і мінливості, структурно-функціональної організації генетичного матеріалу, міжгенної взаємодії та ін. Виникли такі нові напрями як геноміка та функціональна геноміка, протеоміка, біоінформатика, молекулярні, генні та клітинні технології тощо. У біології, в усьому діапазоні її галузей, не залишилося жодної, в якій би не знайшли свого застосування так звані у той час «ДНК-технології».

ДНК-технології включають методи клонування ДНК, ідентифікації генів, сиквенування і синтезу олігонуклеотидів, спрямованого мутагенезу ДНК, оптимізації експресії синтезованих молекул ДНК, технологію рекомбінантної ДНК і способи введення рекомбінантної ДНК у живі клітини. Сутність геномної ДНК-технології полягає у цілеспрямованій перебудові геному організмів аж до створення нових видів. Практичне застосування рекомбінантних ДНК з різноманітних джерел складає основу рекомбінантної ДНК-технології. Теоретично всі структурні гени організмів (рослин, тварин, грибів, мікроорганізмів, людини) стали доступними експериментальному аналізу. Тому за допомогою ДНК-технологій відкрилися перспективи виробництва різноманітних речовин, необхідних для господарчого виробництва і людини.

ДНК-технології широко застосовувалися для розробки способів управління потоком генетичної інформації (селекція за допомогою молекулярногенетичних маркерів -- MAS, з цією метою здійснювалося картування, маркування головних генів кількісних ознак -- QTL; збереження біорізноманіття на основі використання молекулярногенетичних маркерів; розробка генетично обгрунтованих програм збереження, розведення (розмноження) і підбору батьківських форм тварин і рослин (з урахуванням даних екологічної генетики), для створення нових форм організмів, особливо тварин і рослин, з метою отримання «біореакторів» (продуцентів фармакологічно важливих для людини речовин, зокрема, білків), вивчення генетичних механізмів розвитку і попередження різноманітних захворювань (онкопатологій, стійкості до канцерогенозу, різноманітних моноі полігенних генетичних захворювань, підвищення ефективності ксеногенної трансплантації органів, генної і клітинної терапії за допомогою використання соматичних і стовбурових клітин, в тому числі трансгенних), а також для фундаментальних досліджень, особливо міжгенної взаємодії (створення генних конструкцій із включенням структурнофункціональних елементів і аналіз впливу їхніх регуляторних ефектів на експресію різноманітних генів) тощо.