Світове господарство як сукупність національних господарств

Групові квоти -- квоти, які встановлюються щодо товару (товарів) з визначенням групи країн, куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується.

Імпортні квоти -- граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено імпортувати на територію країни протягом встановленого строку та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях.

Імпортні квоти -- це традиційний протекціоністський захід. Загальні відмінності їх від мит полягають у тому, що:

1)це більш жорсткий спосіб обмеження іноземної конкуренції;

2)використання квот не дає додаткових надходжень до державного бюджету;

3)у випадку застосування квот іноді можна добитися дещо більшої гнучкості системи обмежень;

4)наслідки введення квот щодо реакції ринку та розподілу економічних вигід можна передбачити менш точно, ніж у разі введення мит.

Експортні квоти -- граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території країни протягом встановленого строку та який визначається у натуральних та вартісних одиницях.

Експортні квоти встановлюються для забезпечення національних споживачів достатньою кількістю товарів за низькими цінами, для попередження вичерпування природних ресурсів, а також для підвищення експортних цін шляхом обмеження поставок на зовнішні ринки. Такі обмеження завдяки угодам дозволяють країнам -- експортерам сировинних товарів (наприклад кави, нафти, міді) контролювати рівень світових цін.

Сезонні квоти встановлюються на суворо визначений період календарного року (як правило на 3 місяці) і застосовуються традиційно відносно сільськогосподарських товарів. Вони вводяться у період дозрівання та збирання врожаю в країні та піку надходження товарів на внутрішній ринок. Це стосується, насамперед, продукції, що швидко псується -- овочів, фруктів, квітів.

Тарифні квоти -- встановлення кількості товару, яка дозволена до ввезення чи вивезення за особливою, більш низькою ставкою тарифу протягом певного періоду часу. Ці квоти частіше відносять до категорії кількісних нетарифних обмежень, хоча вони мають безпосереднє відношення до мит. Їх економічний зміст може бути різним залежно від величини тарифу. Якщо наступна ставка тарифу не є такою, що забороняє, то тарифні квоти дещо ослабляють результат введення тарифу. Якщо ж ставка тарифу є такою, що забороняє, то тарифна квота набуває змісту звичайної квоти. Держави -- члени ЄС, наприклад, застосовують тарифні квоти стосовно деяких овочів, сиру, казеїну.

До спеціальних видів квот належать:

-- антидемпінгові квоти -- граничний обсяг імпорту в країну певного товару (товарів), що є об?єктом антидемпінгового розслідування та/або антидемпінгових заходів, який дозволено імпортувати у країну протягом установленого строку та який визначається у натуральних та/або вартісних одиницях виміру;

--компенсаційні квоти -- граничний обсяг імпорту в країну певного товару (товарів), що є об?єктом антисубсидійного розслідування та/або компенсаційних заходів, який дозволено імпортувати в країну протягом установленого строку та який визначається у натуральних та/або вартісних одиницях виміру.

Ліцензування експорту та імпорту передбачає видання державою імпортеру або експортеру через спеціально уповноважений державний орган дозволу (ліцензії) на ввезення або вивезення певного включеного у списки товару протягом встановленого терміну. В ліцензії можуть також встановлюватися порядок ввезення або вивезення товарів.

Ліцензування служить двом цілям:

1)кількісному регулюванню торгівлі -- коли з видачею ліцензій надаються квоти, і в певний момент часу їх видача припиняється. У такому випадку ліцензування є складовою частиною квотування: ліцензія є лише документом, що підтверджує право ввезти або вивезти товар в рамках отриманої квоти;

2)контролю за імпортом та експортом. В такому випадку воно є самостійним інструментом державного регулювання.

Генеральна ліцензія -- відкритий дозвіл на експортні/імпортні операції з певного товару (товарів) та/або з певною країною (групою, країн) протягом періоду дії режиму ліцензування з цього товару (товарів).

характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб?єктам зовнішньоекономічної діяльності на період не менший ніж той, який необхідний для здійснення експортної (імпортної) операції.

В ліцензії зазначається крім експортера (імпортера) та кількості певного товару, також вартість товару, країна його походження, а інколи і митний пункт, через який має пройти товар. Система разових ліцензій поширена у країнах, що розвиваються. Часто ці ліцензії видають лише за умови, що експортер або імпортер візьме на себе певні комерційні зобов?язання.

Наприклад, іноземний постачальник купить товари у країні-імпортері та вивезе за кордон частину продукції, виробленої підприємством-імпортером, або закупить на внутрішньому ринку товар, аналогічний імпортованому, тощо. Часто надання ліцензії обумовлене отриманням валютних дозволів.

Відкрита індивідуальна ліцензія -- дозвіл на експорт/імпорт товару протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу.

Глобальна ліцензія -- дозвіл на ввезення/вивезення певного товару без обмеження за кількістю або вартістю у будь-яку країну протягом визначеного строку.

Експортна (імпортна) ліцензія -- належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом встановленого строку певних товарів.

Антидемпінгова ліцензія -- належним чином оформлене право на імпорт у країну протягом встановленого строку певного товару (товарів), який є об?єктом антидемпінгового розслідування та/або антидемпінгових заходів.

Компенсаційна ліцензія -- належним чином оформлене право на імпорт у країну протягом встановленого строку певного товару (товарів), який є об?єктом антисубсидуційного розслідування та/або компенсаційних заходів.

Розрізняють ліцензії, які видаються у дозволяючому та заявному порядку.

Дозволяючі ліцензії видаються залежно від рішення відповідного державного органу. Інколи у видачі ліцензії може бути відмовлено.

Заявні ліцензії передбачають, що ліцензія видається усім особам, які звернулися з проханням про її видачу.

Товари, на експорт та імпорт яких необхідна ліцензія, можна розподілити на дві групи:

1) товари, обмеження відносно яких вводяться з економічних міркувань або у статистичних цілях;

2) товари, які мають специфічне призначення або обмежені в оборотоздатності, за оборотом яких встановлений контроль (зброя, товари подвійного призначення, лікарська сировина тощо).

У тих випадках, коли ліцензування не є інструментом реалізації кількісних обмежень (глобальне ліцензування), ліцензії виконують завдання раціонального використання іноземної валюти, а отже, сприяють вирівнюванню зовнішньоторгового та платіжного балансів. Ліцензії також використовують як ефективний засіб статистичного спостереження за зовнішньою торгівлею країни.

"Добровільне" обмеження експорту -- угода між урядом країни-імпортера та урядом та/або компаніями країни-експортера про обмеження поставок товару у рамках узгоджених обсягів в обмін на відмову імпортуючої сторони від введення жорстких обмежень на імпорт, загроза введення яких використовується як засіб тиску при підготовці укладення угоди.

Залежно від того, в якій формі виявляється "загроза застосування більш жорстоких санкцій", і в якій формі держава бере участь в укладанні угоди про "добровільне" обмеження експорту, розрізняють такі три групи добровільних самообмежень (згідно з класифікацією ЮНКТАД):

1)добровільні самообмеження, які застосовуються в результаті угоди між об?єднаннями промисловців зацікавлених галузей імпортуючих та експортуючих країн, при завуальованій підтримці урядів;

2)обмеження, встановлені шляхом прямих міжурядових переговорів, але які здійснюються також за згодою між експортерами та імпортерами;

3)обмеження, які встановлюються відповідно до міжурядових угод, що передбачають контроль урядів у країнах-експортерах за виконанням умов угод, зокрема за дотриманням зобов?язань відносно обсягів поставок та рівня цін.

Таким чином, добровільне самообмеження встановлюється не урядами, а галуззю промисловості в країні, що експортує. Держави лише санкціонують ці обмеження.

12. Фінансові методи торговельної політики

Розглянуті вище методи протекціонізму здебільшого призначені для обмеження імпорту. Для стимулювання експорту у практиці міжнародної торгівлі використовуються фінансові методи, значна частина яких базується на прямому чи непрямому гарантуванні та субсидуванні урядом національних експортерів. У наш час застосування фінансових методів значною мірою обмежене, оскільки багатосторонні домовленості у рамках ВТО вважають їх засобом недобросовісної конкуренції на ринку. Проте більшість країн світу, незважаючи на це, використовують різноманітні форми фінансування, яке здійснюється через ускладнені схеми. Тим самим вони добиваються зниження вартості експортних товарів і підвищення внаслідок цього їх конкурентоспроможності на світовому ринку. До джерел фінансування експорту належать такі:

--державний бюджет;

--навколоурядові установи (банки, фонди, спілки);

--приватні експортери;

--банки, які обслуговують приватних експортерів.

Відмінність фінансових методів торговельної політики від звичайного фінансування та кредитування експортно-імпортних операцій полягає в такому: фінансування експорту як метод зовнішньоторговельної політики має на меті дискримінацію іноземних компаній на користь національних виробників та експортерів, а звичайне фінансування та кредитування зовнішньоторговельних операцій -- надання банками оборотного капіталу для здійснення конкретних зовнішньокомерційних угод.

Найпоширенішими фінансовими методами зовнішньоторговельної політики є такі:

--субсидування;

--експортне кредитування;

--демпінг.

Субсидія -- фінансова чи інша економічна підтримка у будь-якій формі, яка здійснюється урядом країн -- учасниць зовнішньоторговельних операцій, і яка може надаватись індивідуально, окремій галузі, окремому регіону або невизначеній групі осіб (фізичних чи юридичних) автоматично на основі об?єктивних критеріїв. Основними ознаками субсидії є:

--використання бюджетних коштів для надання такої підтримки;

--вилучення в результаті її падіння економічної вигоди утримувачами субсидії.

Прямі субсидії -- це безпосередні виплати експортеру або виробнику, обумовлені фактом здійснення експортної операції або виробництва товару. Вони дорівнюють різниці витрат експортера або виробника та отриманого ними доходу. У даному випадку -- це безпосереднє дотування виробника (експортера) при його виході на зовнішній ринок. З початку 60-х років прямо субсидувались дороговартісні товари промислового експорту розвинених країн -- судна, авіатехніка. Ці субсидії заборонено правилами ВТО.

Непрямі субсидії -- це форма прихованого дотування експортерів або виробників за рахунок надання їм пільгового кредитування, податкових вилучень та пільг, повернення попередньо оплачених мит, пільгового страхування тощо. Ці субсидії можуть стосуватись і експортних, і імпортних товарів.

Перехресні субсидії -- це дотування однієї галузі або сектору економіки за рахунок іншої галузі або сектору за допомогою заходів державного регулювання. Часто це здійснюється шляхом перерозподілу коштів між галузями через механізм цін. Наприклад, встановлення занижених тарифів на транспортування деяких категорій товарів, коли збитки, що виникають, покриваються за рахунок високих цін переведення інших товарів.

Субсидії можуть надаватись як виробникам товарів, конкуруючих з імпортом, так і виробникам товарів, які експортуються. Для виробників в обох випадках субсидія -- це негативний податок, оскільки він не вираховується з їх прибутку, а навпаки, виплачується їм урядом.

Внутрішні субсидії -- різні форми субсидування продуцентів товарів, конкуруючих з імпортом. Це найбільш замасковане субсидування.

Експортні субсидії -- це бюджетні виплати національним експортерам, що дозволяє продавати товар іноземним покупцям за ціною, нижчою, ніж на внутрішньому ринку, і збільшувати тим самим експорт.

Субсидування затрат -- це дотування використовуваних матеріалів, затрат на зарплату, проведення досліджень, створення та використання інфраструктури.

Субсидування товару (продукту) -- прямі чи непрямі субсидії, які надаються залежно від обсягу виробництва чи експорту.

Субсидування споживання -- наприклад, субсидування використання відходів або місцевої сировини та компонентів.

Субсидування перебудови структурного виробництва -- наприклад, субсидії на скорочення площ під тією чи іншою сільськогосподарською культурою.

Субсидування окремих регіонів -- наприклад, субсидії найбільш економічно відсталим в економічному та соціальному відношенні регіонам.

Найважливішою проблемою застосування субсидії є можливість дискримінації. Дискримінація відносно доступу до субсидії -- основна передумова виникнення елементів недобросовісної конкуренції у міжнародній торгівлі, яка виявляється у можливості використання бюджетних ресурсів з метою підвищення конкурентоспроможності товару.

У сучасній практиці фактор дискримінації при наданні субсидії відбивається у понятті специфічних субсидій.

Специфічна субсидія -- субсидія, яка надається субсидуючим органом у межах його компетенції лише окремим підприємствам чи галузям або групам підприємств. Основна ознака такої субсидії -- відсутність об?єктивних критеріїв для забезпечення доступу до субсидії. Якщо ж доступ до субсидії може отримати невизначене коло осіб, які відповідають яким-небудь загальним об?єктивним критеріям або умовам, то така субсидія не є специфічною і компенсаційні заходи не застосовуються. Дія Угоди СКЗ поширюється тільки на специфічні субсидії.

Найбільше впливають на розвиток міжнародної торгівлі експортні субсидії. У додатку І до Угоди СКЗ представлені такі види експортних субсидій:

--прямі урядові субсидії фірмам-експортерам або експортним галузям, які надаються залежно від обсягів експорту;

--субсидії у формі правил продажу валютної виручки, які надають вигоди експортерам (наприклад, застосування більш вигідних для окремих фірм фіксованих валютних курсів або більш сприятливих правил обов?язкового продажу валюти експортерами яких-небудь товарів, ніж при імпорті або інших зовнішньоторговельних операціях);

--застосування при транспортуванні експортних вантажів на території країни-експортера нижчих транспортних тарифів, ніж при транспортуванні аналогічних вантажів, призначених для внутрішнього ринку, за рахунок використання бюджетних коштів або встановлення урядом обов?язкових пільгових тарифів для транспортування експортних товарів;

--реалізація урядом або його органами проектів, які забезпечують виробникам експортних товарів отримання сировини, матеріалів та інших товарів і послуг, необхідних для виробництва експортних товарів, за цінами нижчими ніж ті, які формуються на ринках (продуценти експортних товарів мають можливість отримувати необхідні для їх виробництва елементи на більш сприятливих умовах, ніж іноземні конкуренти та продуценти аналогічної продукції для внутрішнього ринку);

--повне або часткове звільнення від прямих податків або соціальних обов?язкових для підприємств платежів, їх повернення або відстрочення уплати, які надаються експортерам у прямій залежності від розвитку експорту. Субсидія може бути реалізована і у вигляді більш сприятливих правил для розрахунку прямих податків для експортерів;

--звільнення експортних товарів від непрямих податків, які сплачуються при виробництві та реалізації товарів, використаних на стадіях виробництва сировини, напівфабрикатів та інших засобів виробництва для наступного їх застосування при виробництві експортних товарів. Інакше: субсидія може бути реалізована у вигляді звільнення від податків постачальників товарів для виробництва експортної продукції;

--повне або часткове звільнення чи повернення імпортних мит, податків та інших платежів, які звичайно збираються при імпорті, для товарів, призначених для використання при виробництві експортних товарів;

--надання урядом або спеціальними органами під контролем уряду гарантій стосовно експортних кредитів або страхування на випадок збільшення витрат виробництва чи валютних ризиків при здійсненні експортних операцій на умовах, більш сприятливих, ніж у звичайній комерційній практиці, коли оплата експортером таких послуг та гарантій не покриває фактичних витрат для їх реалізації, а різниця фінансується держбюджетом;

--надання експортних кредитів на умовах, більш сприятливих, ніж це дозволяють фінансові ринки, з покриттям різниці за рахунок держбюджету або повне чи часткове покриття за рахунок бюджету витрат залучення експортних кредитів на фінансовому ринку. Такі субсидії можуть надаватись безпосередньо урядом або спеціальними органами, які перебувають під його контролем.

Внутрішнє субсидування товарів, які конкурують з імпортом, є інструментом зовнішньоторговельної політики, який обмежує імпорт та сприяє заміщенню імпортних товарів товарами, що виробляються всередині країни.

Економічний ефект виявляється у розширенні внутрішнього виробництва. Відмінність від ситуації з використанням імпортних мит або квот полягає у тому, що у разі використання внутрішніх субсидій не змінюються ціни на внутрішньому ринку субсидованого товару.

Митний тариф -- це основний і найдавніший інструмент зовніш-ньоторговельної політики. Це систематизований звід ставок мита,яким обкладаються товари й інші предмети, ввезені на митну терито-рію країни, чи вивозяться за межі даної території.

Мито, стягнуте митницею, являє собою податок на товари й іншіпредмети, що переміщуються через митний кордон держави.

Мита виконують такі функції:

фіскальну, коли вводяться для того, щоб добути гроші для дер-жави. Ця функція стосується як імпортного, так і експортнихмит;

протекціоністську, коли вводяться для скорочення чи усунен-ня імпорту, тим самим обгороджуючи вітчизняних виробниківвід іноземної конкуренції;

балансувальну, коли вводяться для запобігання небажаногоекспорту товарів, внутрішні ціни на які нижчі від світових.

Існують різні види мит

Види мит

1. За способом стягування:

адвалерне (вартісне) (TAV), що нараховується у відсотках домитної вартості товарів, які обкладаються митом (наприклад,30% від митної вартості):

специфічне (TS), що нараховується у встановленому грошово-му розмірі на одиницю товарів, які обкладаються митом (на-приклад, 15 дол. за 1 т):.

2. За об'єктом обкладання:

ввізне (імпортне) мито, що нараховується на товари під час їхввезення на митну територію держави. Ввізне мито диференці-йоване. Можуть застосовуватися ставки таких видів:

а) преференційні ставки, що допускають зниження ставок митачи звільнення від обкладання митом. Вони застосовуються до това-рів, що надходять з держав, які створюють разом з державою, яка стя-гує мито, митний союз чи зону вільної торгівлі, або до товарів, якінадходять із країн, що розвиваються;

б) пільгові ставки, які застосовуються до товарів, що надходять зкраїни чи економічних союзів, які користуються режимом найбіль-шого сприяння;

в) повні (загальні) ставки, які застосовуються до всіх інших то-варів.

Ввізні мита є переважною формою мит, які застосовують усі кра-їни світу для захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції;

вивізне (експортне) мито, що нараховується на товари при їх-ньому вивезенні за межі митної території країни. Експортнийтариф, як правило, є адвалерним. Цю форму мит застосовуютьрідко -- у випадках великих розходжень між внутрішніми і сві-товими цінами на певні види товарів; їхня мета -- скоротитиекспорт і поповнити бюджет країни. Ставка експортного мита(Т) дорівнює відсотковому перевищенню експортної (світової)ціни товару РС над ціною, за якою він продається на внутріш-ньому ринку:

3. За характером:

сезонне (ввізне і вивізне) мито, що нараховується на сезоннітовари для оперативного регулювання міжнародної торгівлі.Термін його дії не перевищує декількох місяців на рік (в Украї-ні -- до чотирьох місяців з моменту встановлення);

спеціальне мито, що застосовується державою в таких випад-ках:

а) як захисне, якщо товари ввозяться на митну територію країнив таких кількостях чи на таких умовах, що наносять або загрожуютьзавдати шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньоконкуруючих товарів;

б) як запобіжний захід стосовно учасників зовнішньоекономічноїдіяльності, що порушують державні інтереси в певній галузі, а такожяк захід для припинення несумлінної конкуренції;

в) як захід у відповідь на дискримінаційні і (чи) недружні дії збоку іноземних держав, а також у відповідь на дії окремих країн, щообмежують здійснення законних прав суб'єктів зовнішньоекономіч-ної діяльності держави.

Ставка спеціального мита встановлюється в кожному випадку.Це мито сплачується імпортером товару незалежно від інших подат-ків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі мита, митних зборіві т.п. Спеціальне мито сплачується готівкою чи в безготівковій формі,або ж вноситься сума мита на депозит чи оформлюється згідно з бор-говим зобов'язанням.

антидемпінгове мито, що застосовується при ввезенні на мит-ну територію країни товарів за ціною, істотно нижчою, ніж україні експорту на момент цього експорту, якщо таке ввезеннязавдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникамподібних або конкуруючих товарів, або перешкоджає організа-ції чи розширенню виробництва таких товарів. Антидемпінго-ве мито нараховується на товари, що є об'єктом застосуванняантидемпінгових заходів є тимчасовим збором для компенсаціївтрати від товарного демпінгу. Таке мито нараховується тількипісля проведення антидемпінгового розслідування й одержан-ня об'єктивних доказів нанесення збитку чи погрози нанесеннязбитку вітчизняній економіці.

Антидемпінгові мита встановлюються імпортуючою країною зметою протидії демпінгу, для вирівнювання цін до рівня, що вважа-ється нормальним. Нормальна вартість -- це еквівалент ціни товаруна внутрішньому ринку. Вона, як правило, визначається на підставіцін, установлених при здійсненні звичайних торгових операцій міжнезалежними покупцями в країні експорту;

компенсаційне мито, що застосовується при ввезенні на мит-ну територію країни товарів, при виробництві чи експорті якихпрямо або побічно використовувалася субсидія, якщо таке вве-зення завдає чи загрожує завдати шкоди національним вироб-никам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів, абоперешкоджає організації чи розширенню виробництва такихтоварів.

Компенсаційне мито нараховується після проведення розсліду-вання й одержання об'єктивних доказів нанесення істотного збиткунаціональній економіці.

Введення компенсаційних мит дає змогу вирівнювати умови тор-гівлі.

За походженням:

автономні -- мита, що вводяться на підставі односторонніх рі-шень органів державної влади країни;

договірні -- мита, установлювані на базі двосторонньої чи бага-тосторонньої угоди;

преференційні -- мита з нижчими ставками порівняно з діючимтарифом; вони накладаються на підставі багатосторонніх угодна товари, які походять з країн, що розвиваються, чи країн, щостворюють разом з даною країною митний союз чи зону вільноїторгівлі або утворюються в прикордонній торгівлі.

За типом ставок:

постійні -- це ставки митного тарифу, встановлені органамидержавної влади, що не можуть змінюватися залежно від об-ставин;

змінні -- це ставки митного тарифу, що можуть змінюватись увстановлених органами державної влади випадках.

За способом обчислення:

номінальні -- митні ставки, зазначені в митному тарифі;

ефективні (дійсні) -- реальний рівень митних ставок на кінцевітовари, обчислені з урахуванням рівня мит, накладених на ім-портні вузли і деталі цих товарів. Тобто це розмір ставки, якийреально та ефективно захищає внутрішній ринок або регулюєекспорт і транзит.

Економічні наслідки введення мита

Економічні наслідки введення мита різні: вони впливають на ви-робництво, споживання, товарообіг і добробут країни, що ввела ім-портний тариф, та її партнерів по торгівлі

Введення імпортного тарифу для захисту національних виробни-ків, що несуть збитки через наплив більш дешевого товару, впливаєна економіку як малої, так і великої країни. Країна вважається малою,якщо зміна попиту з її боку на імпортні товари не приводить до змі-ни світових цін, і великою -- якщо зміна попиту на імпортні товариспричинює зміну світових цін.

Споживачі у вітчизняних виробників по світовій ціні Рс можутьпридбати тільки Q1 певного товару. Незадоволений попит дорівнюєQ1Q2 і може бути покритий імпортом. Країна вводить мито на імпортодиниці товару в розмірі t, що призводить до збільшення ціни імпор-тованого товару з Рс до Р+t. Таким чином, внутрішня ціна збільшу-ється, а світова ціна зберігається на попередньому рівні. Внаслідокцього в країні:

скорочується загальний обсяг попиту (з Q2 до Q4), що відбува-ється за рахунок споживачів, які за вищою ціною не зможутькупувати цей товар;

зменшується обсяг імпорту, що відбувається внаслідок збіль-шення внутрішнього виробництва і скорочення попиту;

збільшується внутрішнє виробництво товару, оскільки за зрос-лою ціною національні виробники товару, що конкурує з ім-портним, зможуть поставити на ринок більшу кількість товарів(не Q, а Q3 товару);

зростають її економічні втрати, що виникають через необхід-ність внутрішнього виробництва під захистом тарифу додат-кової кількості товарів за більших витрат. Чим більше зростаєзахист внутрішнього ринку за допомогою ввізних тарифів, тимбільшу кількість ресурсів, не призначених спеціально для ви-пуску даного товару, доводиться використовувати для його ви-робництва. Країна могла б не зазнавати збитків, якби купувалатовари за нижчою ціною в іноземного продавця. На внутріш-ньому ринку відбувається заміна ефективних, з погляду витрат,іноземних товарів, менш ефективними у виробництві вітчизня-ними товарами. Збиток для країни в цілому дорівнює сумі, якавідповідає площам трикутників CJM та NHB (рис. 6.1).

СВІТОВІ РИНКИ ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ

Міжнародна торгівля сировинними та промисловими товарами; міжнародна торгівля послугами; міжнародні торгові класифікації товарів; світові товарні ринки; світова ціна; світовий ринок послуг; класифікація послуг; міжнародні транспортні послуги; міжнародні поїздки; зовнішня торгівля України.

Залежно від параметра й характеру здійснення зовнішньоторговельних операцій існують різноманітні форми міжнародної торгівлі. Найпоширенішою з них є торгівля відносно предмета торгівлі.

Щодо специфіки предмета торгівлі розрізняють такі форми міжнародної торгівлі:

I. Торгівля сировинними товарами, до яких відносяться: мінеральна сировина, продукти її збагачення і переробки (чорні і кольорові метали), сільськогосподарська сировина рослинного й тваринного походження та продукти їх первинної переробки, а також продовольчі товари.

II. Торгівля промисловими товарами, машинами, устаткуванням, у тому числі:

а) товарами широкого вжитку. Наприклад, одяг, взуття, мийні засоби, меблі, побутова техніка, товари для особистої гігієни, парфуми і косметика, аксесуари, ювелірніприкраси, хутряні вироби, автомобілі;

б) машинно-технічною продукцією, в тому числі:

§ готовою продукцією. Це - постачання машин і устаткування в готовому до експлуатації вигляді. Наприклад, транспортні засобн, продукція верстатобудування, технічні товари культурно-побутового призначення;

§ продукцією в розібраному вигляді. Ця форма торгівлі особливо розвинута в автомобільній промисловості (частка автомобілів у розібраному вигляді і комплектуючих виробів на даному ринку становить 40-50%), у виробництві тракторів, мотоциклів, електропобутових приладів, радіо- та електронної апаратури, сільськогосподарських машин;

§ комплектним устаткуванням. Під комплектними об'єктами розуміють промислові чи інші підприємства в цілому, окремі цехи, установки, агрегати, що утворюють готовий технологічний комплекс чи його самостійну частину. При цьому комплектним устаткуванням вважається набір органічно пов'язаних єдиним технологічним процесом машин і устаткування, шо забезпечують випуск готової продукції чи завершують технологічну стадію. В обсяг постачання в контрактах на комплектне устаткування входять: проектна, технологічна документація (інженерно-консультаційні послуги); устаткування визначеної продуктивності із зазначенням втрат сировини, палива і виходу готової продукції, технічні послуги (.монтаж, налагодження, пуск устаткування в експлуатацію, навчання фахівців).

Торгівля послугами. Наприклад, транспортні послуги, туризм, оренда, комп'ютерні, фінансові, інженерні послуги, послуги зв'язку тощо.

Світові товарні ринки охоплюють ринок якого-небудь конкретного товару чи групи товарів, що характеризуються певними ознаками виробничого характеру чи слугують для задоволення однієї й тієї самої потреби (світовий ринок кондиціонерів, світовий ривок взуття, світовий ринок зерна тощо).

Зовнішньоторговельний оборот будь-якої країни характеризується визначеними класифікаційними ознаками, тобто критеріями угруповання товарів за статтями експорту й імпорту. Найпоширеніші такі угруповання товарів:

§ за галузями виробництва;

§ за статтями оброблення продуктів;

§ за призначенням;

§ за матеріалами виготовлення.

Вибір ознаки лежить в основі класифікації, що поділяє всі товари на розділи, групи і підгрупи. Перелік товарних найменувань у відповідній класифікаційній системі називається номенклатурою товарів.

Метою міжнародних товарних номенклатур є упорядкування відомостей про зовнішньоторговельні зв'язки, ефективний метод збереження інформації і спрощення процедури пошуку потрібної товарної позиції.

У КУБУ дано визначення основних понять:

§ сировинні товари - продукти сільського господарства, лісового господарства, рибальства і полювання або будь-які корисні копалини, вартість яких незначно залежить від оброблення;

§ напівфабрикати - продукти, що потребують подальшого оброблення або включені до складу інших товарів, перш ніж вони стали знаряддям виробництва або предметом споживання;

§ готові вироби - всі промислові вироби, призначені для споживання і використання в домашньому господарстві, а також капітальне обладнання для промисловості, сільського господарства і транспорту, промислові товари нетривалого користування, що застосовуються в промисловості як матеріали і паливо;

§ готові промислові товари короткотермінового користування, призначені для промисловості, - товари з терміном користування рік і менше;

§ готові вироби тривалого користування - вироби з терміном споживання понад один рік, призначені для промисловості, а також для державних і приватних установ. Класифікуються як капітальне устаткування, крім зброї, яка класифікується як товари, не віднесені до інших категорій;

§ споживчі товари (нехарчові) нетривалого користування - товари з терміном споживання один рік чи менше, включаючи товари, які використовують державні та приватні установи;

§ товари середньострокового користування -- товари з терміном користування 1-3 роки і з порівняно низькою вартістю;

§ товари тривалого користування -- товари з терміном користування понад З років, а також товари з терміном користування 1-3 роки, але з високою вартістю.

зовнішньоторговельний торгівля міжнародний

13. Світові ринки сировинних товарів

Найчастіше під сировиною розуміють лише продукти добувної промисловості та сільського господарства, а під основними матеріалами - продукцію обробної промисловості. Західними фахівцями пропонується ширше трактування сировини як комплексу, що об'єднує матеріали, які безпосередньо видобуваються з навколишнього середовища (нафта, руди, ліс тощо), та напівфабрикати, тобто матеріали, що були оброблені, але є непридатними до споживання як готові продукти. Вони, в свою чергу, слугують сировиною для виробництва готової продукції (метали, лісоматеріали, хімічна сировина, продукти первинної переробки сільськогосподарської продукції). Так, статистики ООН відносять до сировини продовольство, сировинні матеріали (шкіряна сировина; каучук, включаючи штучний; лісопродукти, включаючи целюлозу і папір; текстильні волокна та ін.), руди та інші мінерали, включаючи природні добрива, паливні матеріали та кольорові метали. Проте чорні метали та продукти хімії, пряжа, тканини належать за цією схемою до готових виробів.

Таким чином, чіткої класифікації сировинних товарів у міжнародній торгівлі не існує. Тому найчастіше поняття «сировинні товари» об'єднує як саму сировину, так і товари (продукцію) первинної переробки.

У торгівлі кожним із сировинних товарів можна виокремити специфічні особливості та тенденції, чинники, що впливають на динаміку, структуру, темпи торгівлі та формують коротко- і довгострокову кон'юнктуру товарного ринку. Разом з тим слід зазначити загальні для сировинних товарів особливості та тенденції розвитку світової торгівлі.

В цілому міжнародна торгівля сировинними товарами характеризується нестабільністю ринку, його залежністю від сукупності різноспрямованих чинників, які можна поділити на дві групи: постійно діючі і тимчасові.

До постійно діючих можна віднести:

науково-технічний прогрес у видобуванні, переробці, збереженні та транспортуванні;

відносно нечутливий до цін попит на основні товарні групи сировини;

циклічність ділової активності, що зумовлює зміну кількісних показників попиту;

сезонність отримання та споживання, особливо сільськогосподарської продукції;

коливання цін, спричинене змінами в попиті та пропозиції;

достатньо високий рівень регулювання світових ринків сировини.

Такі чинники, як стихійні лиха, соціальні конфлікти, політичні зіткнення, спалахи спекуляцій (споживачів і виробників) є тимчасовими, але вони справляють великий вплив на кон'юнктуру світових сировинних ринків. Крім того, по групі сировинних товарів на світовому ринку спостерігається довготермінове перевищення пропозиції над попитом, що призводить до так званої сировинної кризи для країн, що розвиваються, і особливо тих із них, що мають вузьку сировинну спеціалізацію. Для цих країн торгівля сировинними товарами має вирішальне значення, оскільки експорт паливно-сировинних ресурсів, продовольства і напівфабрикатів забезпечує їм від 50 до 100% експортних доходів. В останні десятиріччя спостерігається тенденція до зниження частки країн, що розвиваються, в світовому експорті продовольства та сільськогосподарської сировини при збереженні позицій в експорті мінеральної сировини і товарів паливно-енергетичної групи. За оцінками фахівців, країни, що розвиваються, забезпечують 40-50% експорту продовольства, сировини та палива, а також 15-20% світового експорту напівфабрикатів. Причому експорт напівфабрикатів з таких країн має стійку тенденцію як до кількісного збільшення, так і до розширення номенклатури.

На місткість світового ринку сировини впливають дві протилежні тенденції:

зниження матеріале- та енергомісткості у виробництві, що зменшує місткість ринку;

процес створення національної промисловості в більшості країн, що розвиваються, який збільшує місткість ринку.

Крім об'єктивної тенденції до скорочення частки матеріальних ресурсів у суспільному виробництві, в останні десятиріччя в більшості промислове розвинутих країн здійснювались спеціальні національні програми, спрямовані на цільове скорочення споживання електроенергії та матеріалів.

За сучасної структури економіки та макроумов на світовому ринку ефективніше інвестувати капітали в економію ресурсів, ніж в організацію пошуку та видобування нових корисних копалин. Фахівці передбачають збереження тенденції до зниження матеріале- та енергомісткості виробництва в майбутньому. Разом з тим на збільшення потреб у сировині та паливі в майбутньому впливатиме процес реструктуризації та створення національних виробництв у більшості країн, що розвиваються, а також модернізації сільського господарства. Це неминуче призведе до значного збільшення споживання сировини та палива, насамперед у таких галузях, як нафтохімія, хімія, чорна та кольорова металургія та ін.

Суттєвою особливістю ринку сировинних товарів є високий ступінь його регульованості, що об'єктивно зумовлено нестабільністю ринку, наявністю великої кількості виробників і високим рівнем конкуренції. Серед інструментів регулювання світових ринків сировини слід виокремити створення асоціацій експортерів та укладання міжнародних товарних угод.

Перші міждержавні сировинні асоціації як форми впливу на товарні ринки з'явилися в 20-х роках XX сторіччя. Їх головна мета полягала у регулюванні обсягів виробництва (недопущенні перевиробництва) певних видів сировини, а також стимулюванні процесу монополізації сировинних галузей, в яких ще збереглась значна кількість недостатньо крупних конкуруючих між собою виробників.

Важливою формою міждержавного регулювання світових ринків сировини є міжнародні товарні угоди - багатосторонні міжурядові угоди між експортерами та імпортерами сировинного товару, що укладаються з метою розвитку міждержавної торгівлі цим товаром, запобігання виникненню надлишку або дефіциту товару, регулювання і вдосконалення виробництва та збуту товару, попередження надмірних коливань світових цін на товар.

Сировинні товари на світовому ринку можуть також реалізуватися за довгостроковими комерційними контрактами, за короткостроковими контрактами, через міжнародні товарні біржі та аукціони, а також у межах реалізації угод між імпортером і переможцем міжнародного тендеру (при проведенні тендерів, наприклад, на геологорозвідувальні роботи).

До промислових товарів, згідно зі Стандартною міжнародною торговельною класифікацією, відносяться:

"Хімічні продукти (розділ 5) ", "Оброблені вироби, класифіковані переважно за матеріалами" за винятком групи 68 (розділ 6), "Машини, устаткування і транспортні засоби" (розділ 7), "Різні готові вироби" (розділ 8).

У структурі міжнародної торгівлі промисловими товарами переважає торгівля машинами, устаткуванням і транспортними засобами (приблизно 51,5%), на другому місці - промислові вироби розділів 6 і 8 - (35,82%) і на третьому - хімічні товари (12,68%) [82, с. 97).

Висока частка в міжнародній торгівлі промисловими товарами машин, устаткування, транспортних засобів свідчить про сучасний рівень виробництва, наукоємності продукції.

Для міжнародної торгівлі промисловими товарами характерні такі особливості, які зумовлені новими вимогами ринку:

§ зниження життєвого циклу більшості видів товарів;

§ зростання виробництва високотехнологічних виробів, що забезпечує неухильну диференціацію напівпродуктів і кінцевих продуктів;

§ спостерігається процес постійної диверсифікованості виробництва на якомога дрібніші галузі і підгалузі, відгалужування яких автоматично породжують потребу в обміні продукцією таких виробництв, що дедалі більш вузько спеціалізується. Відбувається постійне відновлення номенклатури й асортименту продукції;

§ міжнародна торгівля готовими виробами однієї й тієї самої товарної номенклатури, торгівля продукцією в розібраному вигляді (вузлами, деталями, компонентами готових виробів) породжує новий тип міжнародного обміну -внутрішньогалузеву торгівлю, що витісняє традиційну Міжгалузеву. Внутрішньогалузевий обмін багаторазово збільшує товаропотоки між країнами. Ця тенденція виявляється тим сильніше, чим вищий рівень технологічної складності виробу. Із зростанням частки високотехнологічних виробів у загальному обсязі виробництва країни збільшується і частка внутрішньогалузевої торгівлі в її зовнішньому товарообігу;

§ зростання у верстатобудівній продукції частки відновленого устаткування;

§ перехід від одиничних до системних продаж. Основний товар пропонується з комплектуючими і супутніми виробами;

§ підвищення вимог до техніко-економічних показників виробів: підвищення конкурентоспроможності виробів за критерієм "якість/ціна"; зниження експлуатаційних витрат на машини і устаткування, забезпечення безперебійної їх експлуатації постачальником упродовж усього терміну служби (10 років і більше); застосування більш жорстких нормативів охорони навколишнього середовища, техніки безпеки, ергономіки, що призводять до створення екологічно-чистих виробництв із максимальним рівнем автоматизації щодо "безлюдної технології-"; використання у верстатах сучасних систем ЧПУ засобів активного контролю (моніторингу), лінійних приводів; розширення технологічних можливостей верстатів із створенням фактично обробляючих центрів, які поєднують механічне, термічне оброблення з наступним шліфуванням загартованих дільниць. Обробляючі центри нового покоління дозволяють відмовитись від жорстких автоматичних ліній і переходити на гнучке сучасне виробництво;

§ машинно-технічна продукція повинна відповідати вимогам Міжнародної організації стандартів;

§ зростання торгівлі товарами виробничого призначення випереджає зростання торгівлі машинно-технічними виробами культурно-побутового призначення;

§ посилення тиснення соціального фактора, який виявляється в дефіциті і дорожнечі кваліфікованої праці, що вимагає створення простіших в експлуатації з "дружніми" системами ЧПУ;

§ розробка нових, ефективніших інструментальних конструкційних матеріалів;

§ потреба швидкого виконання заходів з передаванням креслень виробів замовнику по Інтернету і поставкою продукції за системою "точно в термін";

§ гнітюча частина світового експорту й імпорту машинно-технічної продукції зосереджена в індустріально розвинутих країнах;

§ торговельна політика держав спрямована на стимулювання експорту машинно-технічної продукції і захист національного товаровиробника;

§ зростання на світовому споживчому ринку частки контрафактної (фальсифікованої) продукції за такою номенклатурою: взуття, одяг, парфюмерія, косметика, лікарські засоби, носії інформації, продукти харчування, електричне і комп'ютерне устаткування, годинники та ювелірні вироби, іграшки, ігри тощо. Частка контрафактних товарів в окремих сегментах споживчого ринку в 2004 р. становила: відеопродукція - 50 %, музичні записи - 33, одяг (трикотаж, сорочки, джинси та ін.) - ЗО, автозапчастини - 10, медикаменти - 6, парфумерія і побутова хімія - 5 % [55, с. 64]. На частку контрафактної про-

; дукції припадає 5-7 % світової торгівлі (майже 250 млрд евро на рік). Контрафакція завдає серйозного збитку економіці ряду країн, крім того, фальсифікована продукція може бути шкідливою і небезпечною для здоров'я покупців. На зовнішніх кордонах ЄС було затримано майже 95 млн одиниць контрафактної і піратської продукції. Загальна вартість цих товарів на легальному ринку ЄС перевищила 2 млрд евро, а кількість затриманих товарів зросла в 10 разів. Контрафактні товари, затримані на кордонах ЄС, надійшли з Таїланду (23 %), Китаю (18), Туреччини (8), Гонконгу (5), Чехії (4), Тайваню (З %). Більше половини (60 %) конрафактних товарів перевозиться повітряним транспортом.

На світовому ринку промислових товарів, здійснюється торгівля машинно-технічною продукцією (готовою продукцією, продукцією в розібраному вигляді і комплектним устаткуванням).

Для міжнародної торгівлі готовою продукцією характерні особливості:

§ зростання обсягу світового виробництва готових виробів випереджає зростання обсягу світового виробництва продукції сировинних галузей;

§ випереджаюче зростання експорту готових виробів порівняно з експортом мінеральної сировини й аграрних продуктів;

§ реальне постачання, наприклад, технологічного устаткування є початковою стадією взаємин експортера й імпортера. Використання цього устаткування за призначенням потребує проведення таких взаємопогоджуваних дій: монтажу і пуску устаткування в експлуатацію, технічного обслуговування, забезпечення запчастинами. Отже, передбачаються супровідні сервісні послуги (технічне обслуговування в гарантійний і післягарантійний періоди, навчання персоналу, створення оптимальних складських запасів запчастин). Подібна, взаємодія партнерів після постачання готового товару вигідна обом сторонам. Експортер закріплюється на новому ринку, збільшує обсяг продаж, надавши повний комплекс необхідних послуг конкретному споживачеві. Імпортер одержує поряд з устаткуванням і набір кваліфікованих послуг від постачальника, що знає всі особливості використання даного товару, для забезпечення заданих експлуатаційних характеристик і, отже, для досягнення економічних результатів. <

Розвиток міжнародної торгівлі машинно-технічною продукцією в розібраному вигляді обумовлений особливостями міжнародного поділу праці в сучасних умовах. Об'єктивно склалися умови для розчленовування виробничого процесу на окремі операції і виділення їх у самостійні виробництва, а також обміну між такими ланками єдиного технологічного циклу їхньою продукцією (компонентами кінцевого виробу).

Експорт готової продукції в розібраному вигляді підвищує її конкурентоспроможність; допомагає перебороти різні митні й адміністративні протекціоністські бар'єри, спрямовані на обмеження імпорту готової продукції; знижує майже в 2 рази транспортні витрати внаслідок того, що вузли і деталі, як більш компактний вантаж, перевозяться в контейнерах. Імпорт готової продукції у вигляді вузлів і деталей, звичайно, супроводжується зниженим митом, що сприяє організації складальних виробництв, отже, розвитку

національної промисловості та підвищенню зайнятості робочої сили. Поставляючи вузли і деталі на складання, експортер забезпечує проникнення на ринок і збільшення обсягу продаж складених готових виробів.

Складальне підприємство у формі спільного підприємства найчастіше організовано за принципом прогресивного складання, що припускає поступове і поетапне витиснення імпортованих деталей і вузлів деталями і вузлами національного виробництва. Основними принципами складальних виробництв спільного підприємства є:

§ деталі і вузли повинні бути підготовлені таким чином, щоб наступне складання не потребувало витрат на підготовку висококваліфікованих працівників;

§ деталі і вузли вітчизняного виробництва повинні мати якість не нижчу від імпортної і бути точно взаємозамінними без будь-якого ручного припасування;

§ терміни постачання вузлів і деталей повинні бути ритмічними і з установленим оптимальним складським запасом.

Розвиток міжнародної торгівлі комплектним устаткуванням пов'язаний з виникненням і функціонуванням ринку комплектних об'єктів (товарів-об'єїстів). Комплектне устаткування, являє собою єдиний технологічний комплекс підприємства або споруджуваного об'єкта. Його постачання нерозривно пов'язано з наданням проектно-дослідницьких, конструкторських, технологічних послуг, виконанням пусконалагоджувальних робіт, передачею супутніх ліцензій, організацією навчання адміністративно-виробничого персоналу.

Експортер комплектного устаткування одержує можливість істотно розширити експортні можливості за рахунок нестандартного, більш дорогого устаткування, супутніх послуг, у тому числі ноу-хау, патентів.

Імпортеру постачання комплектного устаткування дає змогу в короткий термін одержати технологічно налагоджений набір основного і допоміжного устаткування, навчити виробничий персонал і після пуску об'єкта в експлуатацію приступити до виробництва готової продукції.

Частка постачань комплектного устаткування в загальному обсязі світового експорту машин і устаткування знаходиться на рівні 10-15%. Така форма торгівлі широко розповсюджена як у промислово-розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються, насамперед, в Індії, Бразилії, Аргентині, Мексиці.

Торгівля комплектним устаткуванням здійснюється за такими умовами генерального підряду:

§ будівництво об'єктів "під ключ". Під такими постачаннями розуміють угоду, за якою контрагент замовника бере на себе відповідальність за спорудження об'єктів промислового і невиробничого призначення і представляє замовника у відносинах з іншими юридичними особами, що беруть участь у спорудженні об'єкта. Контрагент передає замовник об'єкт, готовий до експлуатації;

§ будівництво об'єктів за умовою "під готову продукцію". Ця угода передбачає обов'язок підрядчика забезпечити експлуатацію підприємства до досягнення ним проектної потужності й освоєння випуску продукції погодженої номенклатури, якості і кількості;

§ будівництво об'єктів на умовах "під випуск і реалізацію продукції". Контракти такого типу припускають широкий спектр зобов'язань і відповідальності постачальників. Постачальник забезпечує не тільки експлуатацію підприємства в початковий період, ай збут його продукції;

§ постачання комплектного устаткування на умовах ВОТ (від англ. слів build - будувати, operate - експлуатувати, transfer- передавати). Під терміном ВОТ розуміється залучення міжнародного консорціуму для фінансування всіх витрат, пов'язаних з будівництвом об'єкта "під ключ", а також з експлуатацією й обслуговуванням об'єкта під гарантію уряду в придбанні продукції цього підприємства упродовж 10-15 років за цінами, що забезпечують відшкодування витрат і одержання встановленого прибутку учасникам будівництва об'єкта. Експортер за цієї форми постачань має можливість реалізувати свою продукцію на ринку іншої країни й одержати заздалегідь погоджений доход, а імпортер - одержує готовий об'єкт без значних фінансових витрат і не зазнає труднощів при введенні його в експлуатацію [82, с. 100-103; 88, с. 133-138].

На світовому ринку промислових товарів, згідно з даними всесвітнього банку, до країн, для яких експорт цих товарів є пріоритетним (понад 50% загального обсягу експорту товарів і послуг), відносяться: Білорусь, Болгарія, Вірменія, Грузія, Німеччина, Ізраїль, Індія, Ірландія, Італія, Канада, Киргизстан, Китай, КНДР, Латвія, Ліван, Литва, Малайзія, Молдова, Монако, Пакистан, Республіка Корея, Росія, Румунія, СІЛА, Сінгапур, Таїланд, Тайвань, Узбекистан, Україна, Фінляндія, Чехія, Швейцарія, Швеція, Естонія, Японія.

14. Особливості міжнародної торгівлі послугами

Послуги -- товар специфічний. їх особливість як товару полягає в:

--невидимості;

--нерозривності процесу виробництва і реалізації;

--розриві у часі між фактом купівлі-продажу та фактом її споживання;

--як правило, неможливості накопичення, зберігання і транспортування;

--невідчутності на дотик;

--високому ступені індивідуалізації залежно від вимог споживача;

--територіальній розрізненості їх виробника та споживача;

--отриманні мультиплікаційного ефекту.

У зв?язку з цим, міжнародна торгівля послугами порівняно з торгівлею товарами має такі особливості:

--торгівля переважно здійснюється на прямих контактах між виробниками послуг і їх споживачами;

--її регулювання здійснюється не на кордоні, а всередині країни відповідними положеннями внутрішнього законодавства;

--велика залежність обсягу послуг і їх вартості від складності та наукомісткості товарів;

--значно більша захищеність державою виробництва і реалізації послуг, ніж сфери матеріального виробництва і торгівлі;

--послуги, що надходять в особисте споживання (туризм, освіта, культура тощо), не можуть бути задіяні у господарському обороті.

Специфічність послуг як товару та загальні особливості торгівлі послугами обумовлюють особливості торгівлі окремими послугами.

...