Формування та розвиток стратегії зовнішньоекономічних зв’язків країн із перехідною економікою (на матеріалах Азербайджанської Республіки)

У роботі на основі критично-конструктивного аналізу класичних і сучасних теорій міжнародної торгівлі сформульовані концептуальні основи розвитку зовнішньої торгівлі й зовнішньоторговельної стратегії Азербайджану.

Аналіз основних концепцій міжнародної торгівлі у всьому їх спектрі від класичних і неокласичних до сучасних пояснює не тільки причини і джерела виникнення зовнішньоекономічних зв'язків, але й умови й чинники їх застосування в різних країнах. Особливо важливим є використання положень цих теорій і специфіки їхньої реалізації у світовій практиці для країн із перехідною економікою, зокрема для Азербайджану. Практично за всю коротку історію існування Азербайджану, як незалежної держави, його зовнішньоторговельна діяльність була своєрідним полігоном для прийняття науково необґрунтованих, нелогічних і часто суперечних одне одному рішень. Тому сьогодні як ніколи актуальним є завдання розробки власної зовнішньоторговельної моделі, яка є одним із найбільш вагомих елементів зовнішньоекономічної стратегії Азербайджану. Адже протягом усього періоду радянської влади Азербайджан був для СРСР основним постачальником сировини (нафти, бавовни та ін. сільськогосподарської сировини), одержуючи замість цього, головним чином, товари народного споживання.

Окрім загальних принципів зовнішньоекономічних зв'язків, принципи побудови моделі зовнішньоторговельної діяльності Азербайджану мають свої особливості, пов'язані із самою природою зовнішньої торгівлі. Концепція зовнішньої торгівлі не є цілком автономною, а виступає складовою частиною зовнішньоекономічної моделі, що є, у свою чергу, складовим компонентом загальнонаціональної економічної стратегії. Їх співвідношення й взаємодія будуються на принципі "частина і ціле" у досягненні діалектичної тотожності й відносної самостійності частин (елементів).

Елементи цілого мають свої особливості, які безпосередньо не збігаються з цілим, як не збігаються риси зовнішньоторговельної і зовнішньоекономічної діяльності. Але вивчення елементів повинно мати своєю передумовою знання та врахування природи цілого. Ось чому зовнішньоторговельна концепція відбиває єдність цілого - стратегії зовнішньоекономічної діяльності. Сказане однаковою мірою стосується й співвідношення зовнішньоекономічної і загальноекономічної стратегії. Зовнішньоекономічна, а з нею й зовнішньоторговельна концепції повинні формуватися відповідно до етапів ринкових трансформацій. В міру здійснення ринкових перетворень буде відбуватися й інтеграція Азербайджану у світовий ринок.

Відповідно до вимог визначальних положень, розглянутих концепцій міжнародної торгівлі, досягнутого рівня розвитку продуктивних сил і суспільного поділу праці, а також матеріальних і духовних ресурсів, Азербайджан має великі потенційні можливості розгортання широкої зовнішньоторговельної діяльності. Для того, щоб ці можливості ефективно реалізувати, потрібна цілеспрямована діяльність по втіленню в життя науково обґрунтованої і реальної моделі зовнішньої торгівлі Азербайджану, що враховує його регіональні особливості й світовий досвід.

Світовий досвід, зокрема високорозвинених країн, свідчить, що застосування класичних і сучасних теоретичних концепцій зовнішньоторговельної діяльності багато в чому сприяло прийняттю в цих країнах моделей зовнішньої торгівлі, орієнтованих, насамперед, на стратегічні пріоритети експорту наукомістких товарів, високотехнологічних продуктів. Цьому сприяв, звичайно, високий науково-технічний рівень і ефективність виробничої бази цих країн, розвиненість ринкових відносин і інші сприятливі умови адекватності світовій ринковій системі.

Недостатній рівень розвитку продуктивних сил Азербайджану, пов'язаний значною мірою із сировинною спрямованістю економіки, незавершеністю ринкових реформ, а також із наслідками військової агресії з боку Вірменії, обмежує можливості використання досвіду високорозвинених країн у формуванні підходів до найбільш оптимальної моделі зовнішньоторговельних зв'язків у стратегічному аспекті. У цьому випадку варто виходити із сформованих реалій в економіці Азербайджану та її регіональних особливостей як у стратегічному, так і в тактичному аспектах.

В міру вирішення завдань ринкової трансформації, реструктуризації економіки на новітній науково-технічній основі стратегічним експортним орієнтиром зовнішньоторговельної моделі Азербайджану має стати високотехнологічна й наукомістка кінцева продукція. Зовнішньоторговельна модель Азербайджану, особливо в галузі експорту новітніх високотехнологічних товарів, повинна будуватися з урахуванням концепції життєвого циклу продукту промислового виробництва. Азербайджан має всі підстави стати регіональним лідером на ринку нововведень продукції ряду галузей з тим, щоб успішно нарощувати випуск прогресивних виробів.

У роботі зроблено висновок, що дослідження всього спектру основних концепцій міжнародної торгівлі від класичних і неокласичних до сучасних дозволяє не тільки розкрити причини й джерела формування зовнішньоекономічних зв'язків, але й умови та особливості їх практичного використання в різних країнах. На основі цих положень, практики світової торгівлі й регіональних особливостей економіки Азербайджану розроблені теоретичні підходи й вихідні принципи моделі зовнішньої торгівлі в стратегічному й тактичному аспектах. Насамперед, слід підкреслити, що виходячи з порівняльних та конкурентних переваг, пов'язаних із ресурсним потенціалом, рівнем підготовки робочої сили, вигідним географічним положенням, кліматичними умовами і т.п., навіть при відносно недостатньому рівні економічного й науково-технічного розвитку республіки в порівнянні з розвинутими країнами, Азербайджан має достатньо сприятливі передумови для розвитку зовнішньоторговельної діяльності.

Починаючи з 1993 року, загальний обсяг зовнішньої торгівлі Азербайджану зростав стійкими темпами та досяг у 1999 році 1962 млн. дол. США, що на 24% вище у порівнянні із 1993 р. Середньорічний темп зростання товарообігу склав приблизно 3,5%, однак він був досягнутий в основному за рахунок імпорту. Якщо за досліджуваний період фізичний обсяг експорту зменшився на 37,4%, то імпорт збільшився на 10,0%. Відповідної зміни зазнала питома вага експорту в загальному товарообігу. Так, якщо частка експорту в 1992 році складала 61%, в 1993 р. - 54%, то в 1999 році - всього 47%, а частина імпорту зросла з 39% в 1992 році до 53% в 1999 році. Такі ж тенденції спостерігаються в зростанні середньої кількості експорту та імпорту на душу населення. У результаті зменшення обсягу експорту, з одного боку, та збільшення імпорту, з іншого, - зовнішньоторговельний баланс, починаючи з 1994 року, має відємне сальдо. За 1992-1999 роки дефіцит торгового балансу склав 434 млн. доларів. Внаслідок цього значно погіршилися умови торгівлі та баланс поточних операцій, що негативно позначилось на платіжному балансі республіки.

У дослідженні відзначається, що однією з характерних особливостей зовнішньої торгівлі республіки за досліджуваний період, особливо в 1992-1996 роках, була її сильна бартеризація, негативна суть якої полягає в тому, що значна, а іноді й переважна більшість експортних операцій, здійснюваних на умовах бартеру та комісійних засадах, не погашувались ані товарними поставками, ані валютою. При цьому більша частина недопостачання товарів у республіку припадає на долю підприємств нафтопереробки, нафтового машинобудування, а також хімічної промисловості. Це, у свою чергу, відіграло певну роль у нелегальному відтоку капіталу за кордон, обсяг якого, за оцінками експертів, складає більше 2 млрд. доларів США щорічно.

Дослідження показують, що на даний момент зовнішня торгівля Азербайджану має мало спільного із раціональною організацією міжнародного товарообміну, коли експорт сприяє розвитку робочої сили країни за рахунок розширення вивозу національної продукції за межі насиченого внутрішнього ринку, а імпорт не замінює, а доповнює внутрішнє виробництво. Протягом 1992-1996 років експорт товарів зменшувався стабільними темпами: його середньорічний чистий темп зниження за досліджуваний період склав більш ніж 3,2% та лише в 1999 році був зафіксований найбільш високий темп приросту експорту за останні роки. У результаті помітного зниження як фізичного обсягу, так і відносних показників експорту за останні роки, вивіз із республіки багатьох найважливіших видів продукції, які складають основні позиції його експорту, став менш прибутковим або взагалі збитковим. Це обумовлено, окрім вказаних вище, рядом факторів, перш за все, вирівнюванням рівня внутрішньореспубліканських цін зі світовими, навіть деяким випередженням перших. Так, наприклад, головна позиція експорту - нафтопродукти - коштували всередині країни набагато дорожче, ніж у торговельних партнерів у країнах близького та далекого зарубіжжя, навіть у сусідніх республіках. У результаті в республіку як легально, так і нелегально імпортувались нафтопродукти (в основному автобензин) та експорт втрачав прибутковість під впливом відносного подорожчання азербайджанського маната щодо долара. При різкому зниженні рівня інфляції курс маната залишився відносно стабільним, та внаслідок цього витрати на експортовану продукцію, виражені в манатах, збільшилися швидше, ніж еквівалент надходження від експортних операцій. Все це призвело до значного погіршення умов зовнішньої торгівлі в республіці.

Аналіз структури зовнішньоторговельного товарообігу як за експортними, так і за імпортними операціями показує нераціональну організацію зовнішньоторговельних операцій внаслідок надмірної сировинної спрямованості експорту, переважання товарів народного споживання та, в першу чергу, продуктів харчування, тютюну, алкогольних напоїв та ін. у структурі імпорту, у результаті чого знижується дохідність як експорту, так і імпорту.

У роботі прослідковано та виявлено загальні закономірності, тенденції та регіональні особливості географії та структури зовнішньої торгівлі Азербайджану та розроблено конкретні пропозиції, спрямовані на поліпшення товарно-географічної структури зовнішньої торгівлі, диверсифікацію експорту та оптимізацію структури імпорту. У зовнішній торгівлі республіки, як в експорті, так і в імпорті, збільшується роль та значення країн далекого зарубіжжя. Однак сальдо торгового балансу із країнами далекого зарубіжжя має різко відємні показники в порівнянні з результатами попередніх років. Основними причинами такого стану є різкий спад виробництва експортних галузей, неконкурентоспроможність азербайджанських товарів на ринках країн далекого зарубіжжя, завищений курс національної валюти.

Як показує практика, для структури зовнішньої торгівлі країни характерний моноспрямований експорт та переважання в її структурі продукції первинної обробки, що може призвести до небажаних наслідків для всієї економіки. Звичайно, що для Азербайджану, який володіє багатим експортним потенціалом, завжди буде доцільно проводити експортоорієнтовану політику, але на сьогодні економіка потребує не в меншій мірі застосування методів імпортозаміщення. Аналіз структури імпорту показує, що більшу частину в ньому займає продукція харчової промисловості та товари народного споживання. Очевидно, що для виробництва цієї продукції в Азербайджані є могутня промислова та сировинна база.

На підставі оцінки впливу факторів, які визначають стан зовнішньої торгівлі країни, у роботі обгрунтовуються методи виміру їх макроекономічної ефективності. Найважливішими чинниками, які формують умови торгівлі перехідних економік, у тому числі азербайджанської, є зрушення в товарній та географічній структурах експорту та імпорту. Для оцінки ефективності впливу цих структурних зрушень у роботі запропонований метод індексного аналізу, оснований на зіставленні поточно- та базовозважених індексів умов торгівлі та реальних обмінних курсів. Відповідно до запропонованого методу ефективність структурних зрушень вимірюється відношенням цієї різниці до базового індексу умов торгівлі або реальних курсів. При цьому через ефективність структурних зрушень отримує узагальнену оцінку кінцева макроекономічна результативність усіх регуляторних факторів та факторів поведінки зовнішньоекономічної діяльності, включаючи зовнішньоекономічну стратегію, яка реалізується.

Одним із найважливіших елементів зовнішньоекономічної стратегії Азербайджану в роботі визначено поглиблення та розширення співробітництва країни із СОТ, що дозволило б Азербайджану досягти важливих цілей. По-перше, мова йде про надання кращих та недискримінаційних антидемпінгових торгово-обмежувальних умов доступу для азербайджанських товарів та послуг на зарубіжні ринки. Це допоможе створити рівноправні, стабільні та передбачені умови розвитку торгівлі та інших форм зовнішньоекономічної діяльності на довготривалій економічній основі. По-друге, членство у СОТ сприяло б розвиткові експортних можливостей країни та розширенню структури азербайджанського експорту, а також забезпечувало б достатній ступінь захищеності вітчизняних виробників в умовах відкритої економіки на основі застосування норм та правил цієї організації.

У четвертому розділі “Пріоритетні напрями стратегії розвитку зовнішньоекономічних звязків Азербайджану” визначені основні пріоритетні напрями ЗЕС республіки в умовах перехідної економіки, зокрема, розкрито роль іноземних інвестицій, експортного потенціалу країни, особливо нафтогазового сектору, та її участі в міжнародних та регіональних інтеграційних обєднаннях у процесі подальшого реформування національної економіки на ринкових засадах, підвищенні конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників на світовому ринку, інтеграції республіки в систему сучасних світогосподарських звязків.

Доведено, що найважливішими напрямами зовнішньоекономічної стратегії Азербайджанської Республіки на сучасному етапі формування її відносин із світовим ринком є збільшення експортних можливостей республіки, удосконалення не тільки структури експортних, але й імпортних операцій, а також вихід на світові ринки із кінцевою конкурентоспроможною продукцією, яка б відповідала їх вимогам та стандартам.

Дослідження показало, що економіка республіки має достатні можливості для виробництва конкурентоспроможної продукції на світові ринки. Це такі галузі, як нафтове машинобудування, приладобудування, металургія, харчова промисловість, а також такі види послуг, як розвідування нафтових родовищ, вантажні перевезення морем, автотранспортом та ряд інших. Однак це багато в чому повязано з більш гнучкою та глибокою маркетинговою політикою в цій сфері. При цьому все ще недостатньо використовуються потужності великих підприємств у нафтопереробній, хімічній, машинобудівній, електротехнічній, легкій та харчовій промисловості республіки, продукція яких цілком може бути реалізована на зовнішніх ринках.

Однією із найважливіших сфер експорту послуг може бути торгівля інтелектуальним продуктом, таким як “ноу-хау”, ліцензії, патенти, інжиніринг. У цьому плані в Азербайджані є великий потенціал, який, на жаль, досі не задіяний. Особливо це стосується знань у сфері нафто- та газовидобутку, нафтопереробки і т.п. Суттєвий потенціал існує у сфері міжнародного туризму, де республіка може вийти за національні рамки. Маючи великі можливості у сфері оздоровчого туризму, відпочинку, полювання, Азербайджан може стати однією з великих країн-виробників туристичних послуг.

Ще однією сферою, де Азербайджан має шанс отримати значні надходження валюти є експорт робочої сили. Володіючи значним потенціалом кваліфікованої та некваліфікованої робочої сили, республіка могла б одержувати чималі доходи від направлення своїх спеціалістів та робітників в інші країни. Це сприяло б також збереженню рівня кваліфікації робочої сили та створювало б нові можливості її удосконалення.

Водночас, аналіз сформованої на сучасному етапі структури експорту показує, що до 85% його складають сировина і напівфабрикати. Така структура експорту не може бути визнана ефективною. Якщо врахувати, що динаміка цін на сировину на світових ринках дуже не стабільна і має тенденцію до зниження, то таке положення не може бути визнано задовільним. Навпаки, воно приховує у собі передумови нестійкості зовнішньоторговельних відносин і погіршення стану торгового балансу країни. Тому існує об'єктивна необхідність зміни політики товарного експорту, орієнтації на підвищення ступеня переробки сировини, збільшення виробництва готової продукції і відповідно їхньої частки в структурі експорту.

Аналіз структури імпорту Азербайджанської Республіки показує, що в ньому значну частину займають продукти харчування і споживчі товари (приблизно 40%). Існуюча структура імпорту обумовлена значною мірою сучасним положенням економіки країни. Слабкість сільськогосподарського виробництва, відсталість легкої і харчової промисловості, відсутність системи стабільного забезпечення основними товарами споживчого ринку призводить до того, що в імпорті переважають саме ці групи товарів. Очевидним фактом стає те, що удосконалення імпорту неможливо без зміни загальної економічної ситуації в країні, без поліпшення структури внутрішнього споживання й самого виробництва. Проте дослідження показує, що існують і інші причини несприятливої структури імпорту. Так, діюча система митних тарифів і податків створює істотні перешкоди на шляху ввозу в країну високоякісної продукції. Більша частина продукції, яка тепер ввозиться в країну, є дешевою і не якісною. Ця обставина, з одного боку, руйнує внутрішній ринок виробництва, а, з іншого, призводить до формування низького і нераціонального рівня споживання.

Визначаючи основні параметри й особливості зовнішньоекономічної стратегії Азербайджанської Республіки, необхідно зробити основний акцент на нарощування експортного потенціалу країни з тим, щоб максимально використовувати в перспективі наявні можливості основних галузей вітчизняної промисловості та окремі галузі сільськогосподарського виробництва та переробки сільськогосподарської продукції. Одночасно необхідно розвивати і відповідні види імпортозамінних виробництв з тим, щоб сформувати оптимальну виробничу структуру необхідних галузей країни й забезпечувати економію валютних ресурсів.

Подібного роду структурна трансформація економіки, зорієнтована на диверсифікацію й оптимізацію експортно-імпортних потоків, потребує певної корекції як зовнішньоекономічної, так і внутрішньоекономічної політики. З одного боку, вона повинна забезпечити інтеграцію Азербайджанської Республіки у світове господарство, а з іншого боку - гарантувати економічну безпеку й незалежність країни.

З огляду на ці обставини, в роботі обгрунтується та пропонується модель комбінованої стратегії, яка враховує реальні умови та фактори республіки в умовах перехідного періоду. Запропоновані конкретні заходи, з урахуванням світової практики, спрямовані на стимулювання експортного виробництва та підтримку імпортозамінних галузей.

Поряд із розвитком експортного потенціалу й удосконаленням структури імпорту одним з пріоритетних напрямів стратегії розвитку зовнішньоекономічних зв'язків Азербайджану, чинником ринкової трансформації національної економіки є залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ).

В умовах гострого дефіциту внутрішніх фінансових ресурсів у перехідному періоді іноземні інвестиції є одним з ключових факторів, який забезпечує найшвидший вихід країни з кризового становища, зростання національної економіки, формування конкурентоспроможних базових експортних та імпортозамінних галузей республіки. Дослідження показує, що іноземні інвестиції в економіку Азербайджану надходять в основному у вигляді прямих іноземних інвестицій. Обсяги цих інвестицій за 1994-1999 рр. досягли 5016,2 млрд. дол. (Табл. 2.).

Таблиця 2 Динаміка та структура іноземних інвестицій в економіку Азербайджану (в млн. дол. США)

Потенційно Азербайджан може бути дуже перспективним регіоном використання прямих інвестицій, чому сприяє ряд об'єктивних факторів. Попередні підрахунки інвестиційних потреб країни, що дозволило б їй інтенсивно розвиватись, показують, що тільки в сільському господарстві та обробній промисловості (основних державних пріоритетах), тобто у сферах, не пов'язаних із нафтою, вони складають 9,64 - 10,64 млрд. дол. З урахуванням потреб нафтогазового комплексу цю суму треба збільшити до декількох десятків млрд. дол.

Дослідження динаміки та структури іноземних інвестицій свідчить про те, що вони далекі від реальної потреби економіки республіки. До того ж, галузева структура іноземних інвестицій в інші галузі значною мірою обмежується через малопривабливий інвестиційний клімат цих галузей. Існує ряд об'єктивних і суб'єктивних чинників, що впливають на інвестиційний клімат в Азербайджані, який, на жаль, оцінюється як ще не дуже сприятливий. На нього впливають такі основоположні фактори, як соціально-політична ситуація, економічне середовище, правове забезпечення, якість законодавства тощо.

Проведений у роботі аналіз нормативно-правової бази щодо іноземного інвестування в Азербайджані, зокрема закону “Про захист іноземних інвестицій” показує, що він багато в чому недосконалий, містить багато двозначностей, які утруднюють його розуміння і допускають можливість неоднозначної інтерпретації. Таке важливе питання інвестиційної діяльності, як портфельні інвестиції, залишено без уваги. Отже, потрібна стабільність у законодавстві про іноземні інвестиції, що може зменшити додатковий ризик.

В Азербайджані, як і в інших постсоціалістичних країнах, приплив іноземних інвестицій спочатку відбувався шляхом створення спільних підприємств (СП). В останні роки ситуація трохи змінилася на користь створення підприємств із 100% іноземним капіталом, тобто філій закордонних фірм, у зв'язку з тим, що іноземний капітал став набагато стабільнішим і намагається тепер функціонувати самостійно. Помітно змінились географія і структура діяльності СП. Зведені дані про сукупні прямі іноземні інвестиції в СП і філії закордонних компаній наводяться в табл. 3. З даних таблиці видно, що прямі інвестиції в спільні підприємства і філії закордонних компаній характеризуються тим, що за досліджуваний період їхній загальний обсяг збільшився більш ніж у 75 разів і досяг більш ніж одного млрд. дол. США. За ці роки в спільні підприємства вкладено 1119,2 млн. дол. іноземних інвестицій, що є позитивним фактом і засвідчує зростання інвестиційної активності в республіці. Відбуваються помітні структурні зміни в географії ПІІ. Так, якщо в 1995 р. у загальному обсязі іноземних інвестицій частка Туреччини складала більше половини всіх капіталовкладень, то в 1999 р. усього - 32,2%. За цей період істотними були інвестиції США, Великобританії, Ірану, Німеччини та ОАЕ.

Таким чином, економіка Азербайджану відчуває більшу потребу в прямих капіталовкладеннях для підвищення технічного рівня виробництва, впровадження прогресивних управлінських та інформаційних технологій та зростання, завдяки цьому, конкурентоспроможності продукції вітчизняних підприємств. Тому посилення комплексного характеру інвестиційної політики є одним з першочергових завдань після кризового розвитку.

У дисертаційній роботі обґрунтовано положення про пріоритетну значимість нафтогазового сектора в зовнішньоекономічній стратегії Азербайджану, його ролі в соціально-економічному розвитку країни і її інтеграції в систему сучасних світогосподарських зв'язків. Доведено, що наявні сприятливі можливості й передумови реконструкції й розвитку цього сектора внаслідок ряду об'єктивних і суб'єктивних причин реалізуються не повною мірою. Подальший ефективний розвиток цього сектора можливий лише за допомогою проведення таких важливих заходів, як відновлення діючих і освоєння відкритих нафтових родовищ з тим, щоб не тільки призупинити падіння видобутку нафти, але й домогтися його приросту; забезпечення організаційної й технологічної трансформації нафтової промисловості, включаючи широке навчання кадрів; розробка загальної стратегії ефективного видобутку нафти в співробітництві з іноземними інвесторами; вирішення проблем найбільш оптимального варіанта будівництва нафтопроводу й транспортування сирої нафти; введення спеціального нафтового законодавства. У системі зазначених заходів особливе значення має залучення іноземних інвестицій, надання фінансово-кредитної допомоги, участь закордонних компаній в освоєнні нових і реконструкції й модернізації старих родовищ нафти й газу.

Таблиця 3 Прямі іноземні інвестиції в спільні підприємства й філії іноземних компаній