Формування та розвиток стратегії зовнішньоекономічних зв’язків країн із перехідною економікою (на матеріалах Азербайджанської Республіки)

Друга модель являє собою формалізовану систему теоретичного аналізу та оцінки наслідків рішень, пов'язаних із залученням ПІІ в експортний сектор. Аналіз впливу умов торгівлі на умови вирівнювання поточного рахунку в залежності від еластичності попиту на експортні й імпортні товари, а також умов залучення ПІІ у моделі “реальний обмінний курс-інвестиції-експорт” дозволив сформулювати правила вибору й оптимального сполучення стратегій у платіжному балансі.

У роботі доведено, що умовою вирівнювання платіжного балансу при закордонній інвестиційній експансії в експортний сектор є дотримання мінімального рівня участі резидентів у чистих факторних прибутках від експорту. Водночас політика обмеження прибутків прямих іноземних інвесторів суперечить стратегії залучення ПІІ та в умовах гострої конкуренції між приймаючими країнами не є неефективною. Тому, якщо частка резидентів у прибутках недостатньо висока, то стратегія залучення ПІІ повинна доповнюватися знеціненням національної валюти, яка зменшує потребу в ПІІ для вирівнювання торгового балансу країни.

Аналіз факторів збалансованості поточного рахунку в моделі “реальний обмінний курс-інвестиції-експорт” дозволив зробити такі висновки: реальне подорожчання національної валюти може привести до відтоку ПІІ або зробити вирівнювання поточного рахунку недосяжним при будь-якому рівні інвестицій, оскільки збільшує потребу в експортообразуючих інвестиціях та скорочує попит на експорт. Тому експортоорієнтоване економічне зростання повинно обов'язково доповнюватися реальним знеціненням національної валюти в тому випадку, коли приплив ПІІ або експортний виторг викликають номінальне й реальне подорожчання внутрішньої валюти країни-експортера.

Стратегії перманентного скорочення дефіциту відповідає такий набір кривих експорту без чистого факторного доходу (X - NFY)1 та імпорту M1, для яких при будь-якому значенні інвестицій виконується умова: tg > tg. Дві інші стратегії є ризикованими, причому стратегія, яка передбачає сполучення кривих (X - NFY)2 та M2 - найбільш ризикована з них. Тому приток ПІІ повинен бути більш рівномірним та тимчасово обмежуватись після періодів інвестиційного буму.

Сполучення стратегії збільшення експорту з політикою реального подорожчання національної валюти може виявитися прийнятним у разі нееластичного попиту на імпорт, а також нееластичного попиту на експорт, який значно перевищує пропозицію експортованих товарів. В інших випадках сполучення цих стратегій призводить до збільшення дефіциту зовнішньої торгівлі, скороченню ПІІ і провалу стратегії експорторієнтованого зростання.

Висновки

У роботі доводиться, що через нестабільність цінової конюнктури на ринку нафтопродуктів план активізації балансу торгівлі, що припускає значне збільшення торгового дефіциту в експортоорієнтованій інвестиційній експансії в початковому періоді, як це мало місце в 1995-1998 рр. в Азербайджані, менш надійний, ніж стратегія невпинного наближення до рівноваги в кожному періоді.

Проведене дослідження формування й розвитку стратегії зовнішньоекономічних зв'язків країн із перехідною економікою на конкретному прикладі Азербайджанської Республіки в умовах системної трансформації й становлення ринкових відносин дозволяє сформулювати деякі принципові теоретико-методологічні висновки та узагальнення, зробити ряд конкретних практичних пропозицій, спрямованих на підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності країни, прискорення її інтеграції в сучасну світогосподарську систему, більш повну реалізацію наявних порівняльних, факторних, конкурентних і інших переваг, активне включення Азербайджану в міжнародний поділ праці як самостійного суб'єкта міжнародних економічних відносин.

1. Об'єктивною передумовою формування й розвитку нової зовнішньоекономічної стратегії Азербайджанської Республіки як невід'ємної складової частини загальноекономічної стратегії країни є внутрішня системна трансформація до ринкових відносин. Становлення цих відносин практично в усіх незалежних державах, які виникли на пострадянському просторі, відбувається суперечливо, повільно, непослідовно і болісно, супроводжується глибокими соціально-економічними й політичними потрясіннями й кризами. Спроби зруйнувати командно-адміністративну систему, яка існувала раніше, і замінити її іншою системою з протилежним соціальним знаком призвели до створення значною мірою деформованих елементів ринкових відносин, до переоцінки ролі ринкових регуляторів і недооцінки економічних функцій держави. У зовнішньоекономічній сфері Азербайджану перехід від державної монополії до лібералізації зовнішньоекономічної діяльності здійснювався переважно методом "проб і помилок" унаслідок відсутності науково обґрунтованої, глибоко аргументованої, комплексної стратегії зовнішньоекономічних зв'язків. Така стратегія - лише на етапі формування. Заходи, вжиті в Азербайджані у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не привели до розробки ефективної зовнішньоекономічної стратегії, розрахованої на довгостроковий період ринкової трансформації. Теперішня стратегія має короткостроковий характер і концентрується в основному на зовнішньоторговельній діяльності й недостатньо пов'язана з іншими актуальними напрямами зовнішньоекономічної сфери, несинхронізована з етапами ринкових перетворень та політикою економічного зростання. Тому розробка нової зовнішньоекономічної стратегії залишається, як і раніше, невирішеною теоретичною і практичною проблемою.

2. Зовнішньоекономічна стратегія виступає у вигляді відносно самостійної й самодостатньої системи, структура якої виражає не просто кількісний набір визначених елементів, а передбачає пріоритет особливостей їхніх взаємозв'язків, взаємозалежностей і взаємодій. Системно-структурний підхід до стратегії зовнішньоекономічних зв'язків дозволяє через кількісний аналіз елементів виявити їхню якісну визначеність, установити нові синергетичні властивості системи в цілому. Склад структурних елементів зовнішньоекономічної стратегії неоднозначний, він багатоаспектний і залежить від заданого критерію їхньої класифікації, групування за визначеними ознаками й властивостями.

3. Формування оптимальної, адекватної внутрішнім ринковим перетворенням і вимогам глобалізації світогосподарських зв'язків зовнішньоекономічної стратегії Азербайджану буде найбільш ефективним лише тоді, коли воно виходить із визначених основних принципів, які в узагальненому вигляді відбивають нові процеси й явища як у національних, так і в міжнародних економічних відносинах, базуються на фактах реальної дійсності, враховують конкретно-історичні умови розвитку окремої країни.

Утвердження й реалізація на практиці таких принципів стратегії зовнішньоекономічних зв'язків, як системність, послідовність, етапність, забезпечення суверенітету у світогосподарських зв'язках і гарантій національної зовнішньоекономічної безпеки, дотримання національних економічних інтересів, відкритість економіки, економічна свобода суб'єктів підприємницької діяльності дозволяє Азербайджану перебороти труднощі перехідного періоду, вийти на траєкторію стійкого соціально-економічного розвитку, знайти свою нішу в міжнародному поділі праці, швидше інтегруватися в систему сучасних світогосподарських зв'язків.

4. Сучасна зовнішньоекономічна стратегія країни повинна обов'язково будуватися на принципі геоекономічної визначеності, який виражає новітні тенденції глобалізації у світовій економічній системі. Азербайджан не може й не повинен відігравати роль лише постачальника ресурсів для геоекономічного середовища, а зобов'язаний на рівних брати участь у міжнародному економічному співробітництві, користуватися його перевагами й досягненнями. Метою зовнішньоекономічної стратегії Азербайджанської Республіки повинен бути не стільки світовий ринок, скільки геоекономічна система з чітко окресленими міжнародними й економічними межами, стратегічними об'єднаннями, економічними угрупованнями. Зростаюче значення геоекономічного принципу в зовнішньоекономічній стратегії Азербайджану обумовлено тим, що він у найбільш агрегованому вигляді відбиває всі основні характеристики взаємодії національної економіки із світогосподарською системою, дозволяє з'ясувати підходи до відповідей на ряд таких принципово важливих для республіки питань, як цілі й особливості інтеграції економіки Азербайджану в глобальну й регіональні економічні системи, роль світового товарного виробництва в національній економіці, етапи трансформації національної економіки, у тому числі й зовнішньоекономічної сфери, її характерні риси та особливості з погляду пошуку й заняття свого місця в міжнародному поділі праці.

5. Зовнішня торгівля продовжує залишатися найбільш важливим структурним елементом зовнішньоекономічної стратегії Азербайджану, складовим компонентом загальнонаціональної економічної доктрини. Як традиційна, найбільш розвинута форма МЕВ, зовнішня торгівля сприяє реалізації порівняльних і конкурентних переваг країни, служить потужним засобом і стимулом економічного зростання, підвищення її міжнародної конкурентоспроможності. Дослідження всього спектра основних теоретичних і практичних концепцій міжнародної торгівлі від класичних і неокласичних до сучасних дозволило не тільки розкрити причини, умови й джерела розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, але й виявити особливості їхнього практичного використання в конкретних історико-економічних умовах республіки. На базі цих положень, практики світової торгівлі й регіональних особливостей економіки Азербайджану розроблені концептуальні основи й вихідні принципи зовнішньоторговельної моделі республіки, які ґрунтуються на порівняльних перевагах країни, пов'язаних із ресурсним потенціалом, рівнем підготовки кваліфікованої робочої сили, вигідним геостратегічним положенням, сприятливими кліматичними умовами. Все це служить необхідною передумовою для розвитку й розширення зовнішньоторговельної діяльності республіки в умовах ринкової трансформації. У зв'язку з наявністю величезних запасів мінеральних ресурсів, унікального нафтогазового комплексу експорт нафти й нафтопродуктів не може не виступати основним стратегічним орієнтиром зовнішньоторговельної моделі Азербайджану, проте він повинен супроводжуватися вирішенням завдань подолання сировинної спрямованості експорту шляхом збільшення питомої ваги в експорті продуктів глибокої переробки й готової кінцевої продукції.

6. Незважаючи на наявний експортний і імпортний потенціал, система торгово-економічних зв'язків республіки із зовнішніми ринками, що склалася на сьогодні, не тільки не відповідає його потенційним економічним можливостям, природно-кліматичним, геополітичним і геоекономічним умовам, але й його стратегічним інтересам і світовим тенденціям, коли експорт сприяє розвитку продуктивних сил країни за рахунок розширення вивозу вітчизняної продукції за межі насиченого внутрішнього ринку, а імпорт не замінює, а доповнює внутрішнє виробництво. Характерною рисою зовнішньої торгівлі за досліджуваний період була її сильна бартеризація (особливо в 1992-1996 р.), дефіцит зовнішньоторговельного балансу, надмірна сировинна спрямованість експорту, переваження в структурі імпорту товарів народного споживання й продуктів харчування, неприбутковість експортно-імпортних операцій і, як результат, помітне погіршення умов зовнішньої торгівлі. За цей же період у структурі експорту та імпорту республіки відбулися значні зміни й визначилися яскраво виражені тенденції як у товарно-структурному відношенні, так і в географії експортно-імпортних операцій. Аналіз цих тенденцій як у статиці, так і в динаміці характеризується таким: у зовнішній торгівлі республіки, як в експорті, так і в імпорті стійко зростає роль і значення країн ЄС, США і Туреччини, що є і будуть пріоритетними торговими партнерами Азербайджану в перспективі. Участь цих країн у розробці багатих нафтогазових родовищ, транспортуванні нафтопродуктів на світові ринки та в інших значних проектах, таких як ТRАСЕКА, відновлення Великого шовкового шляху, служить реальною основою й гарантією подальшого поліпшення, поглиблення й розширення торгово-економічних відносин із цими країнами; частка країн СНД як традиційних торгових партнерів, незважаючи на значне зниження за останні роки, займає достатньо помітне місце як в експорті, так і в імпорті республіки. Це положення зберігається в основному завдяки поглибленню торгових відносин в останні роки з країнами ГУУАМ і Росією. На ринку країн СНД азербайджанські товари мають більш високі порівняльні й конкурентні переваги, ніж на ринках країн далекого зарубіжжя. Тому СНД є великим ринковим простором для азербайджанських товаровиробників і повинна оцінюватися як перспективний і пріоритетний у стратегічному відношенні регіон. В експорті й імпорті республіки помітно збільшується роль і значення ЄС, ЧЕС, ОЕС і ГУУАМ, які і будуть, цілком ймовірно, основними домінантами в торгово-економічному співробітництві з Азербайджаном у найближчі роки.

7. Ефективність чинників зовнішньоекономічної діяльності повинна оцінюватися за подвійним критерієм: 1) з позиції збільшення відносних і абсолютних вигод; 2) з позиції поточних і перспективних вигод міжнародної торгівлі. Основними факторами, які вимірюються індексами умов торгівлі і визначальної поточної ефективності зовнішньої торгівлі, є експортні й імпортні ціни, цінова еластичність експорту, зрушення в галузевій і географічній структурі зовнішньої торгівлі, а також співвідношення експорту та імпорту, яке характеризує стан торгового балансу країни. Обсяг азербайджанського експорту в постійних цінах залежить переважно від реального ВВП Азербайджану і малочутливий до експортних цін. Найважливішими чинниками, які визначають ефективність зовнішньоекономічної діяльності, є зрушення в товарній і географічній структурах експорту й імпорту, які можуть істотно поліпшувати або погіршувати базові умови торгівлі.

Зрушення у географічній структурі зовнішньої торгівлі й ефективність макроекономічної політики характеризуються співвідношенням поточних і базових індексів реального ефективного обмінного курсу маната, які статистикою не розраховуються. Аналіз базових і поточних індексів реального ефективного обмінного курсу, уперше розрахованих нами для Азербайджану, показав, що азербайджанській економіці властива позитивна спрямованість структурних зрушень у географічній структурі зовнішньої торгівлі. Ці зрушення сприяють реальному подорожчанню валют торгових партнерів як в експортних, так і в імпортних операціях і, відповідно, відносному здешевленню експортованих товарів, подорожчанню імпорту й скороченню зовнішньоторговельного дефіциту країни.

Структурний аналіз ефективності зовнішньої торгівлі свідчить, по-перше, про завершення періоду адаптації Азербайджану до умов відкритої ринкової економіки й закріплення сформованої експортно-імпортної орієнтації країни в міжнародному обміні; по-друге, про субоптимальний, мінімізуючий втрати характер нової спеціалізації. Переважною тенденцією в 2000-2005 р. буде, очевидно, скорочення дефіциту зовнішньої торгівлі Азербайджану за рахунок зменшення імпорту.

8. Зовнішньоекономічна політика Азербайджану в перехідний період до ринку повинна базуватися на використанні переваг МЕВ та об'єктивних законів їхнього функціонування. В Азербайджані, як самостійному суб'єкті міжнародних економічних зв'язків, особливої актуальності набуває розробка нової, адекватної сучасним реаліям, концепції зовнішньоекономічної політики, яка забезпечує інтеграцію національної економіки у світову господарську систему, що сприяє удосконаленню виробництва й підвищенню життєвого рівня народу. Ці положення виступають вихідною передумовою формування пріоритетних напрямів концепції зовнішньоекономічної політики Азербайджану. Відкритість економіки й подолання її сировинної орієнтації покликані створити умови для зовнішньоекономічної політики, спрямованої на формування прогресивної, високотехнологічної структури економіки, що забезпечує випуск не проміжної, а готової конкурентоспроможної продукції. Вирішення цього завдання, очевидно, здійсниться не в середньостроковій, а в довгостроковій перспективі. Важливою складовою зовнішньоекономічної політики країни виступає зовнішньоторговельна політика, яка характеризується оптимальним поєднанням принципів вільної торгівлі й протекціонізму в залежності від задач конкретних етапів економічного життя Азербайджану. Отже, назріло питання про прийняття Закону щодо регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

9. Одним із важливих напрямів зовнішньоекономічної стратегії Азербайджану є вступ його у Світову організацію торгівлі (СОТ), що забезпечить надання азербайджанським товарам режиму “найбільшого сприяння” і національного режиму для товарів експортованих і імпортованих вітчизняними підприємцями, у торговому просторі всіх членів СОТ і поліпшення умов торгівлі зі 135 країнами світу, частка яких складає 90% товарообігу світової торгівлі. Аналіз економічної ситуації в республіці дозволяє зробити висновок про те, що процес приєднання до СОТ повинен бути достатньо обґрунтованим, зваженим і прагматичним. Базовою стратегією варто вибрати лібералізацію на самому мінімальному рівні, але достатньому для вступу до СОТ. При хронічному дефіциті державного бюджету для Азербайджану неприпустимо зниження імпортних тарифів до 10% рівня. Відмова від державної підтримки й субсидування базових експортоорієнтованих виробництв, а також агропромислового комплексу за умови їхньої технологічної відсталості й неконкурентоспроможності на світовому ринку неминуче призвела б до краху цих галузей, до продовольчої залежності країни. Тому політика приєднання до СОТ повинна виходити насамперед із національних інтересів республіки та її товаровиробників.

10. Ключову роль у взаємодії національної й світової економіки відіграє інвестиційне співробітництво, тому зовнішньоекономічна політика обов'язково передбачає вирішення завдання подолання інвестиційної кризи й створення сприятливого інвестиційного клімату для залучення поряд із національним і іноземного капіталу. З цією метою необхідно удосконалити Закон “Про захист іноземних інвестицій”, відкрити державний інвестиційний банк і здійснити ряд інших трансформацій в інвестиційній сфері. Поряд із реалізацією контрактів по нафторозробці з найбільшими компаніями Заходу, Сходу і міжнародними фінансовими організаціями варто ширше використовувати інвестиційні можливості країн СНД, особливо у формі двосторонніх і багатосторонніх угод.

Зважена та у деталях розроблена зовнішньоекономічна політика передбачає формування ефективного механізму її здійснення, пов'язаного, насамперед, з урахуванням національного економічного інтересу, його узгодження з інтересами різноманітних суб'єктів господарювання. Саме таке упорядкування й оптимальне сполучення національного економічного інтересу з іншими інтересами різноманітних учасників господарського життя створює необхідну узгоджену цілісність, спроможну найбільш ефективно реалізувати цілі зовнішньоекономічної політики країни.

11. Управління зовнішнім боргом займає значне місце в зовнішньоекономічній стратегії Азербайджану, як і інших країн із перехідною економікою. Основними причинами зовнішньої заборгованості є збільшення державних витрат на внутрішньому ринку й дефіцит бюджету, а також дефіцит платіжного балансу. Підтримка цих показників у розумних межах є першочерговим завданням економічної політики держави в цій сфері. Держава повинна визначити граничні можливості зовнішнього запозичення на основі урахування обсягу іноземних інвестицій, який вона здатна ефективно використовувати, а також розмір зовнішнього боргу, який може обслуговувати країна, не викликаючи труднощів у платіжному балансі й макроекономіці.

У зв'язку з цим Азербайджану необхідно розробити обгрунтовану стратегію зовнішнього запозичення, яка встановлювала б межі іноземного запозичення й за допомогою державного й ринкового регулювання контролювала його, а також визначала вплив цього запозичення на структуру економіки й експортний потенціал у залежності від завдань економічного розвитку. Унаслідок цього одним з основних напрямів управління зовнішнім боргом виступає політика оптимізації накопичення боргу і, відповідно, визначення граничних можливостей і припустимих розмірів зовнішніх запозичень держави.

Для встановлення взаємозв'язку зазначених параметрів та визначення оптимальної норми державних запозичень для Азербайджану нами розроблена модель, яка враховує вимоги всіх зазначених вище факторів. Розрахунки показують, що в тих випадках, коли держава інвестує залучені кошти в реальний сектор економіки, рівень державних запозичень може бути збільшений. Умовою доцільності державного інвестування в цьому випадку є наявність достатньої прибутковості використання позичкових коштів у реальному секторі економіки, яка повинна перевищувати вартість їхнього залучення.

Регулювання й управління зовнішнім боргом є однією з найбільш важливих функцій держави, яка передбачає комплексну, спільну роботу цілого ряду інституціональних органів і чітке їх співробітництво. В умовах перехідної економіки це повинно відповідати вимогам ринкових відносин із погляду мінімізації вартості його обслуговування шляхом розширення кола боргових інструментів. Розробка загальної стратегії регулювання боргової політики Азербайджану включає такі основні напрями, як реструктуризація зовнішнього боргу, випуск різноманітних цінних паперів, а також забезпечення стабільності в платіжному балансі на основі проведення кардинальних ринкових реформ. Варто розробити новий закон про зовнішнє запозичення й управління зовнішнім боргом, який закладає правову основу взаємодії інституціональних структур, відповідальних за конкретні ділянки в управлінському процесі. Формування й управління зовнішнім боргом є не вузько фінансовою й бюджетною проблемою, а органічною складовою частиною не тільки зовнішньоекономічної, але й загальноекономічної стратегії країни.

12. У короткостроковому плані платіжний баланс Азербайджану надійно врівноважений і не потребує будь-якого значного макроекономічного коригування. Оптимально низький рівень фіскальних вилучень у прибутки бюджету (16,5% ВВП) і своєчасно скорочений із 10,3 до 2,6% ВВП бюджетний дефіцит, який фінансується зовнішніми позиками в межах середньорічних прибутків уряду від нафтових бонусів, дозволяють не вносити змін у монетарну й фіскальну політику, якщо тільки дефіцит платіжного балансу в наступні роки істотно не загостриться.

Проте для досягнення рівноваги поточного рахунку в платіжному балансі заходи довгострокового характеру, розраховані на збільшення експорту, варто доповнити такими заходами, як поступове введення режиму обов'язкової попередоплати імпорту для резидентів; рівномірне зниження курсу маната стосовно долара США на 10,5% на рік із метою зменшення дефіциту поточного рахунку до 8% від ВВП; розширення внутрішнього кредиту з 11 до 20% ВВП за рахунок зниження ставки рефінансування Національного банку Азербайджану.

Заходи довгострокового регулювання повинні орієнтуватися на перехід Азербайджану до структури платіжного балансу, характерного для зрілої економіки-боржника, основаної на активному торговому балансі. Саме ця модель найбільшою мірою відповідає обраній експортній орієнтації й стійкому становищу національної економіки Азербайджану в системі міжнародної торгівлі. Перехід до моделі платіжного балансу зрілої країни-кредитора тепер є проблематичним через низьку конкурентоспроможність більшості галузей економіки.

13. Чинниками ризику, пов'язаними з залученням ПІІ в експортний сектор економіки, є: 1) низька конкурентоспроможність внутрішнього ринку товарів, послуг і факторів виробництва; 2) висока залежність вітчизняного виробництва й населення від імпорту; 3) недостатній рівень внутрішніх інвестицій в експортному секторі; 4) дефіцитна пайова участь вітчизняних інвесторів і факторів виробництва (робочої сили й капіталу) в експортній доданій вартості, недостатньо висока для формування активного сальдо торгового балансу або для подолання дефіциту поточного рахунку при позитивному балансі торгівлі товарами та послугами.

Ймовірними довгостроковими наслідками нерегульованого припливу ПІІ в експортоорієнтований сировинний сектор економіки Азербайджану можуть стати: 1) збереження дефіциту зовнішньої торгівлі при значному збільшенні експорту; 2) “порожнє економічне зростання” без збільшення валового наявного прибутку країни внаслідок зростаючих виплат факторних прибутків і репатріацій ПІІ за рубіж; 3) зменшення сукупних витрат на внутрішньому ринку й зниження реальних прибутків населення при вирівнюванні торгового балансу й рахунку поточних операцій. У двох останніх варіантах можуть виникнути стійкі, але неефективні боргові моделі платіжного балансу з активним торговим сальдо, яких варто уникати.

Для запобігання цих наслідків і забезпечення переходу до ефективної моделі платіжного балансу з активним торговим сальдо необхідні такі заходи: контроль ефективності ПІІ, часткової й факторної участі нерезидентів за допомогою моніторингу реалізованих інвестиційних проектів; збільшення частки внутрішніх інвестицій в експортному секторі на основі широкого залучення внутрішніх інвестицій, підвищення пайової участі вітчизняних інвесторів у консорціумах і спільних проектах в експортному секторі; розширення відкритого ринку корпоративних цінних паперів і страхових зобов'язань, у тому числі для фізичних осіб; квотування робочих місць для резидентів і вирівнювання умов оплати праці іноземного й місцевого персоналу рівної кваліфікації на одному підприємстві; податкове стимулювання ПІІ у виробництво товарів і послуг, які заміщають імпорт і зорієнтовані на розширення внутрішнього ринку; податкове стимулювання інвестицій у технологічні, наукоємні галузі виробництва; збільшення змішаних (державних і приватних) інвестицій у прикладні наукові розробки, збільшення державних витрат на утворення; широке залучення й використання міжнародних програм фахової підготовки й підвищення кваліфікації кадрів.

14. Зовнішньоекономічна стратегія Азербайджану полягає в збільшенні обороту зовнішньої торгівлі й активізації сальдо поточного рахунку платіжного балансу на основі нарощування експорту. При цьому метою активізації торгового балансу є перехід Азербайджану з розряду країн-боржників у більш стійке і перспективне становище країни-кредитора. У цьому зв'язку головним завданням прогнозування й моделювання зовнішньоекономічної діяльності Азербайджану стає забезпечення ефективного управління балансів поточних операцій країни в умовах інтенсивного припливу ПІІ. Оскільки засобом реалізації зовнішньоекономічної стратегії Азербайджану на сучасному етапі є широке залучення прямих іноземних інвестицій в експортний сектор, головною метою моделювання зовнішньоекономічної діяльності Азербайджану стає ефективне управління балансом поточних операцій країни в умовах припливу ПІІ у нафтовий сектор, а його основною задачею - прогнозування балансу поточних операцій.

У цій роботі пропонуються дві моделі регулювання зовнішньоекономічної діяльності Азербайджану: проста модель балансу поточних операцій і багатофакторна модель регулювання балансу поточних операцій і припливу ПІІ в експортний сектор у залежності від інвестиційної привабливості експортного сектора та умов міжнародної торгівлі.

Перша модель побудована на основі економетричної оцінки залежності балансу поточних операцій і чистого експорту Азербайджану від трьох найбільш значущих чинників: індексів реального ВВП, реальних обмінних курсів і умов збалансованості торгівлі за експортно-імпортними цінами, розрахованих нами для оцінки економічної ефективності змін у структурі зовнішньої торгівлі. На базі цієї моделі розрахований середньостроковий прогноз балансу поточних операцій Азербайджану на період до 2005 р. Друга модель являє собою формалізовану систему теоретичних і прикладних питань, пов'язаних із залученням ПІІ в експортний сектор і управлінням платіжним балансом Азербайджану.

Список опублікованих праць за темою дисертації