Міжнародно-економічні відносини України та Китаю у сфері торгівлі та бізнесу

Всесвітня виставка Експо-2010 у Шанхаї, яку відвідав Віктор Янукович, показала, що в інноваційній сфері і в «економіці знань» наша країна серйозно відстає від розвинених держав, в тому числі азіатських. Щоб експортувати сучасну військову продукцію в Китай та інші країни регіону, потрібно якомога швидше подолати це відставання. Однак при всіх проблемних моментах у розвитку відносин між Україною і КНР економічне співробітництво було і залишається головним пріоритетом для обох країн. Ні зазначені вище відмінності в соціально-політичних параметрах, ні асиметрія в торговельно-економічних відносинах не можуть стати перешкодою на шляху розвитку взаємовигідного співробітництва. Обидві держави бачать один в одному, хоча і з різної висоти і, можливо, керуючись неоднаковими мотивами, ділових партнерів.

Вересневий візит став своєрідним проривом у двосторонніх відносинах, а одночасно - відкриттям «нової Азії» і нетрадиційних можливостей співпраці з її новим економічним лідером. У підсумку істотно активізувався міждержавний політичний діалог на вищому рівні, що при відповідних умовах дозволить вивести українсько-китайські відносини на рівень стратегічного партнерства. Зроблено важливий крок на шляху до такого партнерства на двосторонній основі і в рамках євразійського міжрегіонального співробітництва. Логічно припустити, що наступним кроком може стати участь України в Шанхайській організації співробітництва (ШОС), що представляє собою (за своїми завданнями і функціями) своєчасну і досить ефективну відповідь на виклики XXI століття [22].

Отже, Китай бачить в Україні дійсно перспективного партнера. Азійська країна-лідер має свої інтереси на території східної Європи та вбачає, що Україна може допомогти у просуванні на Захід китайських товарів шляхов сумісного будування транспортних коридорів і перевалочних транспортних вузлів для перевезення товарів з Китаю та інших країн Азії в Європу. Також передбачається плідна співпраця в таких сферах, як авіакосмічна, оборонно-промислова, наукова та військово-технічна.

1.5 Співпраця країн в геополітичному контексті

Безумовно, географічна віддаленість, незрівнянні за масштабами економічні параметри і різні соціокультурні характеристики двох країн так чи інакше впливають і впливатимуть на розвиток українсько-китайських міждержавних відносин. Сучасний Китай, що є одним з центрів сили, знаходиться між іншими полюсами світової політики - Європейським Союзом, США, Японією і Росією. У цьому міжнародному «сузір'ї» Китай має можливості стати «зіркою першої величини». Країни «великої вісімки» на практиці демонструють зацікавленість у співпраці з Китаєм на двосторонній і багатосторонній основі - як в області економіки, так і у сфері безпеки.

Середні і малі країни проявляють толерантність по відношенню до зовнішньої політики Піднебесної і привчаються до думки про те, що її економічний підйом приносить їм значні вигоди. У всякому разі, жодна азіатська країна не ризикне сьогодні підтримувати антикитайські дії, від кого б такі не виходили. Прагматичний курс Китаю на розвиток глобального партнерства влаштовує практично всіх. У світовому науковому співтоваристві домінує думка, що не треба боятися комплексної потужності Китаю і слід пристосовуватися до зростання його впливу. Такої ж позиції дотримується і президент США Барак Обама, який наприкінці минулого року на саміті організації країн Азіацько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) в Сінгапурі назвав себе «тихоокеанським президентом» і заявив, що «підйом і розквіт сильного Китаю може стати джерелом могутності всієї співдружності націй ».

До України, яка за різними причинами не прагне грати роль регіонального лідера і тим більше гегемона, ці трансформації китайського фактора мають лише опосередковане значення. Позиції України і КНР з багатьох міжнародних питань близькі або збігаються. Обидві країни дотримуються принципу позаблокової політики і демонструють відсутність прагнення використовувати силу для врегулювання міжнародних конфліктів. Без'ядерний статус України при тому, що Китай як ядерна держава виступає в ролі гаранта її безпеки, також сприяє зміцненню взаємної довіри. Свої відносини з КНР Україна будує самостійно, без оглядки на своїх стратегічних партнерів, будь то США, Росія чи ЄС. Немає сумнівів, що миролюбна зовнішня політика нашої країни та її послідовна орієнтація на дотримання національних інтересів, у тому числі і стосовно співпраці з Китаєм, буде приносити свої плоди [24].

З огляду на все вище викладене, доцільно вивчити питання вступу України в Шанхайську організацію співробітництва та активної співпраці з нею. Україну, безсумнівно, може зацікавити зона вільної торгівлі, що планується створити в ШОС, яка є альтернативою аналогічної зони у рамках ЄЕП (Європейського економічного простору). Крім того, особливий інтерес становить членство в цій організації "тандема" Китаю і Росії. Також є підстави сподіватися, що у випадку вступу України в цю організацію традиційний перманентний "тиск" Росії на Україну частково буде збалансований Китаєм. Крім того, Україна зможе більш активно співпрацювати в рамках ШОС з Китаєм із меншою оглядкою на Росію, яка не особливо вітає таке співробітництво. У рамках співробітництва в ШОС Росія не зможе перешкоджати зближенню Китаю та України і їхньому співробітництву в області створення висотехнологічних товарів. Участь України в ШОС також підсилить її позиції в ЄЕП (Єдиний економічний простір) (у випадку навіть її частковій інтеграції до цієї організації), особливо у відносинах з Росією, які можна розглядати як елемент своєрідного "продовження" співробітництва в рамках ШОС, куди також входять Росія і Казахстан.

Для вступу України у СОТ їй залишилося підписати угоду тільки з Киргизькою Республікою, тому перший віце-прем'єр-міністр Микола Азаров звернувся в ЄС за допомогою врегулювати відносини України і Киргизії, хоча реальний вплив на Киргизію у рамках ШОС має Китай, у той час, як в ЄС він мінімальний. Можливо, звертання до Китаю для рішення цього важливого для України питання було б більш ефективним [25].

Китай має намір вивести стратегічну співпрацю з Україною на новий рівень. Про це заявив заступник Голови Центральної військової ради КНР генерал-полковник Сюй Цілян під час зустрічі з Прем'єр-міністром України Миколою Азаровим. «Наші двосторонні відносини вступають на новий етап - швидкого розвитку. Зокрема, цьому сприятиме ухвалення Програми розвитку стратегічного партнерства на 2013-2017 роки. Ми уже практично виконали завдання, яке поставили наші лідери з перевищення товарообігу у 10 мільярдів доларів, і ми повинні йти до нової мети - 20 мільярдів доларів», - сказав Сюй Цілян. Він підкреслив, що Китай став найбільшим партнером України в Азії, а Україна посідає друге місце за обсягом товарообігу Китаю з країнами СНД. У свою чергу Прем'єр-міністр Микола Азаров зазначив, що у 2012 році товарообіг між Україною і Китаєм становив 9,8 мільярда доларів, і є всі можливості для значного його збільшення. Водночас Глава українського Уряду закликав китайську сторону покращити структуру торговельного балансу і більше купувати українських товарів. «Нам необхідно покращити структуру нашого торгового балансу, тому що зараз в України негативне сальдо торгового балансу. Тому ми закликаємо наших китайських партнерів більше купувати українських товарів для того, аби збалансувати наші торгово-економічні відносини. Нам є що запропонувати Китаю», - наголосив Прем'єр-міністр. За його словами, Україна зацікавлена в активізації співпраці з Китаєм в агропромисловому комплексі, енергетиці, розбудові інфраструктури, авіакосмічній та військово-технічній галузях.

При цьому Микола Азаров висловив сподівання, що Програма стратегічного партнерства з Китаєм буде підписана під час цьогорічного державного візиту Президента України Віктора Януковича до КНР [26].

Окрім металовиробів, регіони України володіють технологіями і товарами, які також можуть мати попит на китайському технологічному і товарному ринках. Наприклад, київська технологія метробудування може бути застосована в кількох китайських містах, де розпочато або ведеться спорудження (розширення мережі) ліній метрополітену. Вже протягом тривалого часу зв'язки в цій сфері з містами Пекін і Ухань підтримує місто Київ.

Авіабудівні підприємства міст Шанхай та Сіань, які використовували технології КБ ім. О. Антонова, зацікавлені в їх оновленні. Таким чином, з'явилася можливість продовжити технологічне співробітництво з АНТК ім. О. Антонова та ДП "Харківський авіаційний завод" з питань спільного виробництва літаків Ан-70 та Ан-140, в конструкцію яких закладено новітні технологічні розробки.

Попит на китайському ринку мають й інші технології: київські - зварювання, механіки, лиття, надтвердих матеріалів; дніпропетровські - металургійні; сєвєродонецькі - органічного синтезу; запорізькі - виробництва електротрансформаторів великої потужності, авіаційних двигунів; харківські - монокристалів, виробництва гідро- та теплотурбін, авіа-, тракторо- і танкобудування, перфорації; донецькі - виробництва технічного скла; сумські - виробництва насосів, газотранспортних станцій; миколаївські - суднобудування; кримські - розвідки і переробки мінеральних ресурсів, охорони природи тощо.

З іншого боку, існують конкретні потреби українських регіонів у китайських інвестиціях, у здійсненні спільних інвестиційних проектів. Практично кожна область і місто України здатні запропонувати китайським інвесторам різноманіття інвестиційних проектів, а останнім часом і об'єктів грошової приватизації. Наприклад, Донецька область зацікавлена в залученні китайських інвестицій у нещодавно створені спеціальні економічні зони "Донецьк" та "Азов," у сферу телекомунікацій, легку і текстильну промисловість. Івано-Франківська область виявляє зацікавленість у співробітництві з провінцією Шаньсі у створенні міжнародного вантажного авіатерміналу в аеропорту Івано-Франківська і митних складів для китайських товарів на території аеропорту. У Чернівецькій області сподіваються на співробітництво з Китаєм у спорудженні Новодністровської ГАЕС, створенні підприємств переробної промисловості, участь китайських підприємств у конверсії підприємств ВПК. Автономна Республіка Крим потребує інвестицій в рекреаційні об'єкти (готелі, бази відпочинку, санаторії, заклади харчування і розваг) та переробні підприємства.

Існують значні резерви розвитку двосторонньої взаємодії, обумовлені досить розвиненим індустріальним, сільськогосподарським і науково-технічним потенціалом України, а також високими темпами економічного розвитку Китаю, динамічним розширенням його ринку, значним ступенем взаємної доповнюваності економік обох країн.

Україна об'єктивно зацікавлена у виході на ємний китайський ринок, на якому вітчизняні виробники (напряму або через посередників) входять у число провідних країн-постачальників металовиробів (особливо напівфабрикатів із заліза) і прокату чорних металів (насамперед кутків фасонних), а в минулому - мінеральних добрив. Крім того, Україна постачає до КНР авіадвигуни, електрогенеруюче устаткування, насоси, трансформатори, радіоапаратуру, запчастини для літаків і локомотивів, прилади. Серед нових форм ділового співробітництва слід відзначити участь українських підприємств у тендерах на поставки до КНР промислового обладнання, енергетичного устаткування, зварювальних машин, кранів, насосів. На жаль, у великих тендерах (інколи навіть за умов високої конкурентоспроможності своєї продукції) українські виробники поки що рідко перемагають і отримують вигідні замовлення.

Аналіз структури двосторонньої торгівлі дає підстави припустити, що найбільша частка експорту в двосторонній торгівлі України з Китаєм припадає на підприємства-експортери з тих областей і міст України, де сконцентровані виробники кольорових і чорних металів і металопрокату (Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська області), провідні машинобудівні центри (Харків, Запоріжжя, Одеса, Київ, Луганськ, Рівне), центри хімічної промисловості (Суми, Горлівка, Одеса, Дніпродзержинськ, Черкаси, Рівне, Сєвєродонецьк, Чернівці).

На думку фахівців, мають шанси виходу на китайський ринок технології КБ ім. О. Антонова (пасажирський літак АН-140, військово-транспортний літак АН-70 та багатоцільовий літак АН-74), електроенергетичне обладнання, що проектується і виробляється підприємствами Харкова, Сум, Запоріжжя, сучасні технології виробництва оцтової кислоти, карбаміду, видобування і збагачення вугілля, екстракції рослинної олії тощо, розроблені науковими установами, проектними інститутами, дослідницькими центрами, дослідними виробництвами міст Києва, Харкова, Сімферополя, Луганська, Дніпропетровська, Сєвєродонецька та ін.

Головними видами експорту Китаю в Україну тривалий час залишаються товари текстильної, легкої, харчової промисловості, інколи - мінеральна сировина. Однак нині спостерігається розширення цього асортименту за рахунок побутових електротоварів, комп'ютерів, оргтехніки.

Більшість споживачів товарів китайського імпорту і центрів оптової і роздрібної торгівлі китайськими товарами сконцентровані в Києві, Одесі, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі, Івано-Франківську. Китайські підприємці проявляють дедалі більшу активність у Криму, Хмельницькому, Полтаві, інших регіонах країни.

Кредитно-інвестиційне співробітництво з КНР - сфера, яка також потребує розширення і поглиблення. На розгляд потенційним китайським інвесторам пропонуються проекти, в підготовці і обгрунтуванні яких місцевими органами влади, підприємствами накопичено позитивний досвід. Такі пропозиції надходять з Донецька, Запоріжжя, Дніпропетровська, Львова, Хмельницького. На жаль, інвестиційні пропозиції регіонів і за формою і за якістю не сповна відповідають стандартам, прийнятим у Китаї, що заважає порозумінню, також існує мовний бар'єр, потреба в роз'ясненні питань інвестиційного співробітництва. Це ті причини, через які китайські інвестори поки що не дуже виявляють активність на інвестиційному ринку України. До того ж наші ділові кола мало обізнані з інвестиційними можливостями Китаю. Зі свого боку, китайські інвестори також мають обмаль можливостей вести безпосередню роботу з українськими реципієнтами інвестицій як в Україні, так і в Китаї.

В Україні створено 54 підприємства з китайським капіталом на загальну суму $4,56 млн., з них 29 спільних. Зокрема підприємства з виробництва побутової електроніки (Запоріжжя), переробки зерна. Однак більшість СП з китайським капіталом - це невеликі комерційні фірми. В Україні також зареєстровані представництва кількох відомих у Китаї підприємств, зокрема корпорація "Хуавей" (м. Шеньчжень), Хубейська зовнішньоторговельна компанія (м. Ухань), які нині вивчають можливості українського ринку та інвестування у виробничі і торговельні об'єкти [27].

Можна зробити певні висновки з того, що Україна прагне до співпраці із великою, впливовою країною, що до того ж територіально знаходиться дуже далеко. Тут є певні позитивні сторони. По-перше, негативні зміни економічного стану Китаю не надто сильно вплинуть на економіку України. Також проблема заселення нашої країни китайцями на даному етапі стоїть менш гостро, ніж, наприклад, у Росії. Але є і негативні боки. Географічна віддаленість затрудняє можливість якісно контролювати та координувати поширення товарів, їх якість, сумісне виробництво. Але ж можна з впевненістю сказати, що економічна співпраця в багатьох сферах є взаємовигідною, стратегічною та цікавою для обох країн-партнерів.

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА КИТАЄМ

2.1 Проблеми та позитивні тенденції

Враховуючи досить великий ступінь залежності національної економіки від світової, стратегію розвитку України та її зовнішньоекономічну концепцію потрібно розробляти на основі оцінювання світових трансформацій, які відбуваються на сучасному етапі. Теоретичні питання формування стратегії розвитку економіки Китаю та створення умов для ефективного функціонування міжнародного бізнесу в країні розглядаються у працях вітчизняних науковців О. Білоруса, В. Новицького, Ю. Пахомова, А. Філіпенка. Використовуючи світовий досвід стосовно закономірностей та проявів ведення міжнародного бізнесу, українські бізнес-структури зможуть забезпечити ефективніше просування товарів та послуг на зовнішні ринки. Проблемам аналізу та оцінки актуальних тенденцій міжнародного бізнесу присвячені дослідження впливових міжнародних інституцій Тhe Grant Thornton [28], PricewaterhouseСoopers[29],US-China BusinessCouncil [30].

За даними Держкомстату експорт товарів у 2011 р. збільшився в порівнянні з 2010 р. на 33,1%, імпорт - на 36%. Зовнішньоторговельні операції проводились із партнерами із 222 країн світу. У зовнішньоторговельному обороті України переважають 14 країн СНД і Балтії - 62,6%. Спостерігається тенденція випереджаючих темпів розвитку торгівлі з близьким зарубіжжям завдяки реальному впровадженню режимів вільної торгівлі з цими країнами, зокрема з Росією [31]. Традиційно до десятки найбільших зовнішньоторговельних партнерів України входить Китай. Слід зазначити, що головною ознакою двосторонньої торгівлі з початку 2010 року є відновлення обсягів товарообігу та наближення до показників кризового періоду (2008 року). Початок 2011 р. характеризується суттєвим зростанням темпів розвитку двосторонньої торгівлі товарами. При цьому, відновилась тенденція суттєвого превалювання китайського імпорту над показниками українського експорту до КНР. [32]

Мал. 1. Основні країни-партнери в імпорті товарів,%

Мал. 2. Основні країни-партнери з експорту товарів,%

Зовнішньоторговельний оборот України, млн. дол. США [33]

Зовнішня торгівля товарами між Україною та Китаєм

Джерело: розраховано за офіційними статистичними даними [34].

У 2009 р. до Китаю було експортовано вітчизняних товарів на суму 1,4 млрд. дол. США (3,61% від загального обсягу експорту України), а імпортовано товарів на суму 2,7 млрд. дол. США (6,02% від загального імпорту). Таке невтішне становище українські експерти пояснюють, по-перше, відсутністю системної політики з розвитку двосторонніх відносин (так, у КНР присутні всього два представництва - посольство в Пекіні та консульство в Шанхаї); по-друге, сальдо зовнішньої торгівлі товарами погіршується не стільки через активність китайських експортерів, скільки завдяки нераціональності українського імпорту, коли українські компанії завозять з Китаю продукцію без урахувань можливостей виробляти її на вітчизняних підприємствах. Щодо український бізнесу у Китаї, то на китайському ринку представлено всього декілька українських компаній, перш за все, металургійних та машинобудівних підприємств, а також компаній, що надають агентські та консалтингові послуги. Крім того, Китай є великим споживачем української зброї, товарів подвійного призначення, технологій, які можуть застосовуватися в космічній галузі та авіабудівництві. Однак системно вітчизняні машинобудівники в КНР не представлені, а існуючі контракти укладаються переважно з ініціативи китайців, які знайомі з українськими технологіями ще за радянських часів. Щодо позиції українських металургів у Китаї, то вона є дуже нестабільною. Так, у 2010 р. обсяги металургійного експорту в Китай зменшилися на 39%. Обсяги експорту в Китай залежать від цін на метал та коливаються разом з ними; 56,6% українського експорту в Китай займають залізні руди та концентрати, тобто сировина [35].

Динаміка зовнішньої торгівлі України та КНР у 2001-2010 рр. [36]

На сучасному етапі економіка Китаю розвивається надзвичайно швидкими темпами, що має безпосередній вплив на світову економіку через зростаючі обсяги експорту. Китай є одним із головних зовнішньоторговельних партнерів України. За підсумками 2010 р. Китай посів 10 місце за обсягами експортних поставок і третє місце за обсягами імпортних поставок до України після Росії та Німеччини. Китай є найактивнішим партнером України в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні [38].

Таким чином, у цілому український бізнес обмежується китайським імпортом, не плануючи ніяких масштабних спільних проектів.

На території України функціонує 68 підприємств з китайським капіталом, серед яких найбільш суттєві інвестиційні проекти реалізуються в металургії, легкій промисловості та тваринництві. Китайські інвестиції в Україні не є високотехнологічними та спрямовані переважно на реалізацію конкретних інфраструктурних проектів. Основні цілі китайських компаній в Україні такі:

- отримання доступу до високотехнологічного машинобудування (аерокосмічна галузь та літакобудівництво);

- забезпечення Китаю залізорудною сировиною та продуктами харчування;

- використання України як майданчика для подальшого експорту китайських товарів за двома напрямами: ЄС та Росія.

Отже, найбільш перспективними галузями для співробітництва в Україні з погляду китайського бізнесу є:

1) сільське господарство та харчова промисловість;

2) металургійна галузь та сектор видобування руди;

3) машинобудування та виробництво технологій у сільському господарстві;

4) виробництво телекомунікаційного обладнання.

Щодо легкої промисловості, то емпіричний аналіз показав що вона в Україні переважно екпортоорієнтована, причому кожен відсоток реалізації товарів даної галузі спричиняє зростанню експорту на 0,13%. У свою чергу, зростання імпорту з Китаю на 1% сприяє пожвавленню обсягів реалізації товарів легкої промисловості на 0,26%. Такі результати пояснюються ввезенням в Україну китайської бавовни, що використовується вітчизняними підприємствами у виробництві [39]. У 2007 році за підтримки уряду сумісно з КНР створені 4 промислово-дослідницьких альянсів: у металургії, вугільній, хімічній промисловості, сільськогосподарському машинобудуванні. Великий попит на китайському ринку на нові технології створює передумови для співпраці з українськими вченими. Китай зацікавлений у вживанні наукового потенціалу української економіки. Україна, у свою чергу, дістає можливість розвивати прикладну науку і продавати до Китаю ліцензії на впровадження українських технологій [40]. Для України перевагою китайських компаній є наявність вільних фінансових ресурсів, які будуть інвестуватися в українську економіку залежно від потреб китайської економіки. Для подолання існуючих диспропорцій вітчизняні експерти пропонують українським компаніям активно виходити на китайський ринок, зазначаючи при цьому, що наступні 5-7 років - найсприятливіший час для реалізації стратегічних планів українського бізнесу [36]. При цьому слід пам'ятати, що сучасне міжнародне бізнес-середовище відзначається нашаруванням надзвичайної кількості різнорівневих проблем. Серед цих проблем, характерних для міжнародних компаній у всьому світі, чи не наймасштабнішим залишається подолання наслідків глобальної економічної кризи, у зв'язку з чим міжнародні компанії запроваджують певні зміни. Для українського бізнесу це означає необхідність враховувати не лише специфіку ведення бізнесу в Китаї, а й особливості реагування міжнародних компаній на сучасні виклики.

Стосовно змін у стратегії міжнародних компаній у зв'язку з кризою керівники компаній визначають такі основні напрями змін:

- надання більшого значення застосуванню механізмів управління ризиками, тобто посилення ризик-менеджменту компаній (41%);

- запровадження змін у системі прийняття інвестиційних рішень (33%);

- розробка стратегії управління талантами (29%);

- застосування механізмів зворотної реакції міжнародної компанії на зміни в перевагах споживачів (28%);

- фокусування на репутації компанії та відновлення довіри (23%) [29].

На сьогодні топ-менеджмент бачить такі основні можливості для зростання міжнародних компаній:

- використання можливостей існуючих ринків, на яких компанії вже присутні, сприймається як основне джерело зростання компаній у короткостроковій перспективі (38%);

- розробка та запровадження нової продукції (20%);

- вихід компаній на нові географічні ринки (15%);

- запровадження злиттів та поглинань компаній (14%) [29].

Таким чином, для українських компаній вихід на китайський ринок може розглядатися не стільки як можливість зростання прибутків компаній у короткостроковий термін, скільки як перспектива започаткувати успішний бізнес у середньо- та довгостроковому періоді. Експерти визначають три можливі форми виходу вітчизняних підприємств на китайський ринок: розміщення замовлень в межах аутсорсінгу; організація виробництва на території Китаю; експорт вітчизняних товарів до Китаю. Саме просування українських товарів на китайський ринок розглядається експертами як найбільш доцільне за існуючих обставин.

З погляду вітчизняних експертів, китайський ринок на сьогодні є дуже незрілим. На ньому існує велика кількість ніш та навіть певних галузей, у яких можна побудувати успішний бізнес. До основних рис бізнес-середовища, які мають бути враховані українськими компаніями при виході на китайський ринок, відносять:

- значну кількість актуальних (200-400 млн китайців із середнім рівнем доходу 5 тис. дол. США на рік) та потенційних споживачів;

- швидкі темпи розвитку економіки країни, зміни тенденцій, урбанізації, умов життя населення;

- низький рівень заробітної плати перестає бути конкурентною перевагою (високі заробітні плати в розвинутих центрах Китаю);

- цілеспрямована політика уряду Китаю на стимулювання внутрішнього споживання для підтримання високих темпів зростання;

- розвинута інфраструктура в окремих районах Китаю.

При цьому слід пам'ятати, що вихід на китайський ринок вітчизняних компаній ускладнюється рядом факторів, а саме:

1) політика уряду Китаю спрямована на обмеження імпорту продукції за наявності умов її виробництва вітчизняними компаніями;

2) незважаючи на розміри та темпи зростання економіки країни, Китай - це не один ринок, об'єднаний схожими рисами; це, скоріше, конгломерат різних за розміром та рівнем розвитку ринків, на кожному з яких здійснення бізнесу має свої особливості;

3) зважаючи на різнорівневий розвиток регіонів Китаю, найбільш привабливі та розвинуті для бізнесу регіони відзначаються жорсткою конкуренцією з боку як китайських компаній, так і іноземних, які працюють на китайському ринку.

Отже ризики, які мають бути враховані українськими компаніями для успішного бізнесу в Китаї, складаються з універсальних труднощів міжнародного бізнесу (комплексність та відмінності міжнародного законодавства, страхування, контрактінгу; особливості культури відносин; труднощі управління на дистанції; кросс-культурні та кросс-лігвістичні розбіжності), які потрібно розуміти та вирішувати, застосовуючи певні правила, механізми, технології, та зі специфічних загроз, притаманних саме китайському бізнес-середовищу [41].

Переваги та загрози бізнес-середовища КНР для міжнародного бізнесу (точка зору міжнародних компаній, які ведуть бізнес у КНР)

* - З+ - загроза існує, З- - загроза не існує (незначна), З+/- - існування протилежних точок зору; М+ - можливість існує, М- - можливість не існує (незначна); - - інформація відсутня.

Джерело: з використанням результатів опитування [36; 30; 42].

Отже, Існує п`ять пріоритетних напрямків співробітництва країн, що декларуються протягом довгого періоду часу: розвиток інфраструктурного будівництва, розробка мінеральних ресурсів, військово-технічне співробітництво, космос та сільське господарство. Реалізація проектів була посунута в часі через ряд вимог, висунутих китайською стороною. Однією з них є обов`язкове використання китайської робочої сили. Екс-міністр економіки пан Цушко заявив, що Україна на це піти не може.

Крупним двостороннім проектом, що офіційно розпочато 28 грудня 2011 р., є будівництво залізничного сполучення «Повітряний експрес». Заявлена вартість проекту складає 372 млн. дол. США. Очікувалось, що проект буде інвестиційним, однак сторони змогли домовитись лише про кредитування під державні гарантії.

Серед інших проектів, що довгий час знаходяться на стадії обговорення - спільна нафтогазова розробка шельфу Чорного моря, будівництво гідроелектростанції в Криму, співпраця у зборці військового літака Л-15, завод калійних добрив в Калуші, будівництво та переобладнання вугляних шахт тощо.

Практика показує, що Китай буде наполягати на виконанні своїх умов в обмін на великі капіталовкладення в економіку. Прикладом є покупка активів проблемних країн Єврозони - Греції, Іспанії, Португалії на мільярди доларів. В обмін висунуто прохання: вільні умови для китайських інвестицій, зняття обмежень на експорт високотехнологічної продукції з ЄС в Китай, визнання китайської економіки як ринкової. Ще один з мотивів такої поведінки - диверсифікація валютних резервів, що на кінець 2010 року становили 3 трил. дол. США (1,2 трил. дол. вкладені в держоблігації США, приблизно 25% резервів в європейській валюті). Зараз Китай посідає 5-е місце за обсягом прямих інвестицій в економіки інших країн. Зараз пропорція інвестицій з Китаю та в Китай є 1:2. Прогнозується пропорція 1:1 в 2015 році.

Під час візиту пана Азарова до КНР були переговори та підписано угоду з Екпортно-імпортним банком Китаю на 2 млрд. дол. США на фінансування інфраструктурних об`єктів в Київській області (Повітряний експрес, об`їзна дорога). При цьому пан Азаров в Пекіні завірив особисто китайських партнерів у проведенні антикорупційної експертизи та особистому контролі, що говорить про розуміння непрозорості українського інвестиційного середовища.

Під час візиту Голови КНР до Києву в червні 2011 р. було підписано угод на 3,5 млрд. дол. США. Була підписана декларація про становлення та розвиток відносин стратегічного партнерства, надана безоплатна допомога на 12,3 млн. дол. НБУ планує внести китайський юань в золотовалютні резерви - 7,3% резервів НБУ, що складають 34 млрд. дол. США, або 30% від товарообороту між країнами - 2,5 млрд.дол.США. Варто зазначити про наявність кореспондентської угоди між Укрексімбанком та Ексімбанком Китаю, заключної в 2011 р. Китайські банки готові відкривати свої представництва в Україні, перш за все під кредитні проекти у сільському господарстві.

На заваді прямих іноземних інвестицій (створення спільних виробництв з подальшим реекспортом) - слабко розвинуте інвестиційне середовище, непрозорий бізнес клімат. Навіть на офіційному сайті Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України немає чітко визначений умов та переваг інвестицій в Україну.

Протягом 22 років незалежності України розвиток стосунків між Україною та КНР мав безсистемний характер, базуючись в основному на торговельних відносинах. Станом на кінець 2011 р. товарообіг між країнам склав 7.7 млрд. дол. США. (від`ємне сальдо торгівлі склало близько 3,8 млрд. дол. США). Можна сказати, що розвиток відносин відбувається в інтересах китайської сторони.

Однак, такий стан можна пояснити наслідком глобалізації економіки: Китай має більше конкурентних переваг у глобальному середовищі в останній період. В 2010 році з економіку України надійшло 44,7 млрд.дол.США (Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Росія, Австрія) в переробну промисловість, фінансові установи тощо. Серед них китайські інвестиції становили 12,8 млн.дол. (біля 0.03% від загального обсягу). Для довідки: глобальна доля китайських прямих інвестицій в країни, що розвиваються складає 28% [43].

2.2 Вплив економічних проблем Китаю на економіку України

Хоча кандидат економічних наук Класичного приватного університету Бережна Г.В. вважає, що металургія є перспективною сферою торгівлі із Китаєм, однак існує опозиційна думка Еріка Наймана, керуючого партнера інвесткомпанії Capital Times.

Китайські металурги збільшують виробництво сталі, щоб компенсувати падіння цін збільшенням обсягів. Це загрожує затоварюванням складів і обвалом світових цін на сталь до рівня 2008 року. Про це розповів керуючий партнер інвесткомпанії Capital Times Ерік Найман. Він зазначив, що в серпні індекс ділової активності Китаю (PMI) упав до 47,8 пунктів, що вказує на поглиблення економічних проблем Піднебесної. "Китай переживає тяжку кризу. Для світових та українських металургів, до речі, ситуація в Китаї ускладнюється тим, що китайські металурги не знижують, а навпаки - збільшують обсяги виплавки сталі, намагаючись компенсувати падіння цін збільшенням обсягів і тим самим зберегти хоча б нейтральні в грошовому вираженні обсяги продажів. Але це загрожує затоварюванням складів і обвалом цін за сценарієм 2008 року. Ціни на сталь, тим часом, продовжують знижуватися ", розповів Ерік Найман.

Нагадаємо, згідно з повідомленням Метал-Кур'єр, українські металургійні підприємства можуть збільшити обсяг виробництва сталі в серпні на 3% в порівнянні з липнем, до 2,36 млн. тонн.

Цікаво, що світові банки передрікали уповільнення економіки Китаю вже в 2012 році. Начальник аналітичного департаменту ІГ (інвестиційна група) «Універ» Олена Євдоченко вважає, що «підтвердженням зрослих ризиків скорочення темпів економічного зростання в Китаї (КНР) є початок циклу пом'якшення монетарної політики КНР. 30 квітня в середу вперше майже за 3 роки Народний банк Китаю скоротив резервні вимоги до комерційних банків на 50 базисних пунктів. Основні причини для занепокоєння криються в кризі, що охопила Європу і США, внаслідок чого в Китаї скоротилися замовлення, і знизився зростання прибутку промислових компаній. За прогнозами Міністерства промисловості КНР, серйозного спаду в країні не очікується, уповільнення темпів зростання промислового виробництва прогнозується на рівні 12%, що є найнижчим показником з 2009 року. Хоча розглядається і найбільш несприятливий сценарій, при якому зростання виробництва в Китаї опуститься до 8-9%.

Для України уповільнення темпів зростання китайської економіки буде означати скорочення експортних операцій з Китаєм, в першу чергу це торкнеться металургів. За даними Державної служби статистики України, питома вага Китаю в експортному товарообігу України з країнами Азії в 2010-2011 роках становить порядку 6,8%. У разі уповільнення темпів зростання китайської економіки експорт українських товарів до Китаю може скоротитися до 4,3-5,4%, що спостерігалося в 2007-2008 роках ».

Керівник аналітичного департаменту ІГ ТАСК Андрій Шевчишин вважає, що спостерігається зниження темпів зростання індексу випереджальних економічних індикаторів Китаю, що передбачає уповільнення усередненої динаміки десяти ключових економічних показників, що оцінюють стан економіки на найближчі 3-6 місяців. По-друге, індекс ділової активності у виробничому секторі Китаю балансує в зоні 50 б.п., при цьому останні оцінки припускають зниження показника нижче даної позначки. Тобто, у провідних промислових підприємствах оптимістично налаштованих менеджерів менше, ніж песимістично налаштованих менеджерів щодо оцінок поточної економічної кон'юнктури і очікувань, що стосуються перспектив розвитку бізнесу.

Також треба відзначити, що останнім часом кількість угод на ринку нерухомості Китаю знаходиться на низьких рівнях, що насторожує інвесторів. Спад на ринку нерухомості за активної кредитної політики переміщує банки в зону ризику. При цьому Китай провів стрес-тести, покликані оцінити стійкість фінансової системи країни. Проте комісія відмовилася публікувати результати стрес-тестів або як-небудь їх коментувати.

Таким чином, на сьогоднішній день сформовані сигнали, що свідчать як мінімум про гальмування економіки Китаю. А останні новини щодо зниження резервних вимог і ключових процентних ставок Народним банком Китаю тільки підтверджують дане гальмування і припускають дії, спрямовані на підтримку темпів зростання. Загроза Україні при уповільненні зростання економіки Китаю лежить в площині ризиків загальносвітового спаду через охолодження економік БРІК. Тобто, мова йде про зниження загальносвітового попиту, що негативно позначиться на світовій економіці. Крім цього Китай виступає одним з ключових гравців на ринку сировини, що в разі гальмування економіки вдарить по цінових тенденцій і погіршить показники виручки українських сировинників ».

Аналітик ІГ «АРТ КАПІТАЛ» Олег Іванець вважає, що економіка Китаю дуже важлива в глобальному сенсі. Безпосередньо для України її вплив обмежений, і навіть навпаки - проблеми в Китаї могли б позитивно позначитися на Україні, так як в товарообігу між нашими країнами переважає імпорт з Китаю. Якщо він став би дорожче, це теоретично підвищило б конкурентоспроможність наших товарів. Однак це прямий вплив набагато менше непрямого - зниження темпів зростання в Китаї призведе до уповільнення зростання в ЄС та інших регіонах, а це вже куди більш істотно для України. Також не варто забувати, що Китай істотно впливає на ключовий для України ринок сталі, хоч і не є великим партнером України » [44]. Отже, за даними експертів, у майбутньому слід чекати перного гальмування темпів економічного зростання Китаю, що надає певні переваги товарам національного виробника на внутрішньому ринкую Але є й певні негативні боки, такі як можливе падіння цін на сталь на світовому ринку, бо важливою позицією українського експорту є саме сталь, яку Китай вже починає виготовляти в величезних обсягах, щоб компенсувати економічні проблеми за рахунок збільшення обсягів.

Також перед Україною постає проблема надмірного надходження товарів, імпортованих з Китаю нелегальним шляхом, що загрожує не тільки пригніченням національного товаровиробника, але й потраплянню неякісної продукції на український ринок. Причиною такого масового явища може бути підвищене мито, що тримає кордон у напрузі або халатність працівників митної служби, які прагнуть заробити на “cірому” імпорті. Окремі аспекти впливу “тіньового імпорту” з Китаю досліджувалися А. Бережанським [45], Т. Замороко [46], Я. Жаліло та В. Гацько [47], Н. Гончарук [48], О. Бусол та В. Ложкіним [49], А. Лавриком та Б. Буткевичем [50], В. Фроловою [51, c. 34-37] та іншими. За підрахунками експертів, незаконне переміщення товарів через кордон щороку завдає державі збитків у 10 млрд. дол. США [50]. Нелегальний імпорт можна визначити за допомогою “дзеркальної” статистики із використанням митних даних України та її торговельних партнерів із коригуванням отриманих даних на 10%. Розбіжність між показниками свідчить про те, що частина імпорту або оминає митницю, або завозиться під фальшивими документами. Саме тому, для виявлення нелегально ввезених товарів, на основі даних статистичного щорічника Іnternational Finance Statistics [52], визначено обсяги “сірого” імпорту, що потрапляє на територію України з Китаю. Найбільша тінізація спостерігається для такої товарної групи як “одяг трикотажний”, лише за 2008 р. з Китаю нелегально надійшло цієї групи товарів на суму 352 тис дол. США, що на 21 тис дол. США більше ніж у 2007 р. Проте, через зниження купівельної спроможності українських громадян та зростаючим ввозом “секонд-хенду” із Західної Європи, у 2009 р. вдалося практично легалізувати надходження цього товару на український ринок. З метою оцінки впливу нелегального імпорту з Китаю на економічну динаміку окремих галузей промисловості України, проведено регресійний аналіз із використанням місячних даних із статистичного щорічника Іnternational Finance Statistics [52] та Державного комітету статистики [53] (усі показники очищено від сезонності та прологарифмовано).

2.3 Переваги для України від співпраці з Китаєм

Зміцнення співпраці з Китаєм - це важливий вектор зовнішньої політики України. Україна не тільки готова увійти в глобальну дискусію про причини і подальший розвиток нових викликів, але й брати активну участь у їхньому подоланні. Наше завдання - донести до представників країн, які сьогодні демонструють найвищі темпи розвитку, переваги інвестиційно-інноваційного співробітництва з Україною. Надається особливого значення розвитку партнерських зв'язків з Китайською Народною Республікою.

За словами Прем'єр-міністра України Миколи Азарова, досвід створення гнучкої, інноваційної й наукомісткої економіки за історично блискавичний період - це найбільший внесок Китаю в оновлений розвиток економіки всього світу, і цей досвід варто перейняти Україні. «Всебічне партнерство з Китаєм - важливий вектор української зовнішньої політики. Свідченням цьому став державний візит Президента України Віктора Януковича в КНР у вересні минулого року, обмін урядовими візитами», - додав він.За словами М. Азарова, українська сторона активно працює над окресленням широкого поля співробітництва з Китаєм. «Наші китайські партнери уже беруть участь у реалізації українських інфраструктурних проектів. Серед спільних українсько-китайських проектів, які зараз на стадії реалізації можна відзначити будівництво залізної дороги для пасажирського сполучення Київ - міжнародний аеропорт «Бориспіль». Наприкінці березня Уряд прийняв відповідну постанову. Завершується підготовка техніко-економічного обґрунтування будівництва парогазової електростанції в Автономній Республіці Крим. Заплановано пілотний проект із технічного переоснащення трьох шахт в Луганський і Донецькій областях», - пояснив Прем'єр [54].

Інвестори з Китаю у прямому сенсі рвуться в Україну. Разом з ними прийде дешева робоча сила, яка займе місця українських робітників, і далеко не конкурентне обладнання. Чим цікава наша країна Китаю, і що Україна може виграти від співпраці з ним?

Активізація китайського капіталу в Україні не на жарт почала турбувати Захід. Наприклад, канцлер Німеччини Ангела Меркель на зустрічі з лідерами німецького Комітету з економічних відносин зі Східною Європою заявила, що необхідно терміново активізувати європейські інвестиції в Східну Європу і Центральну Азію з метою протистояти зростаючому інтересу Китаю до сировини і рідкісним матеріалами. Було відзначено, що в той час як уряди європейських країн фокусувалися на подоланні фінансової кризи, Китай почав вкладати гроші в Росію, Україну, Казахстан і Узбекистан. До недавнього часу китайські гроші в українській економіці практично не працювали, а річний обсяг інвестицій вимірювався $ 8-11 млн. Чого не скажеш про Білорусь. Туди китайці протягом останніх п'яти років «закачали» близько $ 25 млрд. Інвесторів з Піднебесної не цікавлять проблеми з демократією і слабкою розвиненістю громадянського суспільства. Швидше навпаки, їм зручно працювати в країні, де торжествують добре знайомі їм порядки. $ 8 млрд. становлять китайські інвестиції в нашу країну згідно з підписаними міжурядовими угодами.

Першим великим китайським проектом в Україні стало будівництво швидкісної залізничної магістралі між Києвом та аеропортом в Борисполі. Проте один мільярд доларів, виділений на ці цілі, виглядає незначним у порівнянні з планами китайських компаній щодо нашої країни. Вони готові вкладати тут гроші з розмахом, гідним звання глобального лідера. В Україні китайські компанії переслідують три інтереси. По-перше, заробити на пов'язаних кредитах, по-друге, отримати доступ до високотехнологічного машинобудування (аерокосмічна галузь і літакобудування), по-третє, забезпечити КНР залізорудною сировиною та їжею. Однак у цьому є й зворотний бік. Китайські інвестиції в Україну не є високотехнологічними і спрямовуються переважно на реалізацію конкретних інфраструктурних проектів під ключ. При цьому українці в даних проектах ризикують обмежитися лише роллю позичальників грошей.

Тепер облаштовувати Україну взялися китайці. Піднебесну сьогодні сватають в найбільші іноземні інвестори вітчизняної економіки. Однак є і суттєві відмінності. По-перше, Пекін не обмежився обіцянками, а дійсно поспішив надати гроші. Чого вартий хоча б такий щедрий жест, як гуманітарна допомога у розмірі $ 4 млн. на придбання комп'ютерів у школи, а також готується стабілізаційний кредит уряду у розмірі декількох мільярдів доларів. По-друге, їх інвестиції менш високотехнологічні, і перевагою китайських компаній є не стільки володіння просунутими технологіями (у порівнянні з японцями), скільки наявність вільних фінансових ресурсів. Навіть навпаки, саме китайці намагаються отримати доступ до українських технологічних виробництв.

По-третє, український приватний великий бізнес поки не поспішає співпрацювати з китайцями. І якщо проекти з японськими компаніями, такими як Sumitоmo або Mitsubishi спочатку реалізовували Сергій Тарута і Костянтин Жеваго, а вже в другу чергу - держава, то у випадку з китайськими інвестиціями співпраця починається саме з міжурядових контактів. «Сьогодні напрацьований сторонами кредитний портфель уже становить близько восьми мільярдів доларів», - повідомив надзвичайний і повноважний посол України в КНР Юрій Костенко. Якщо в країні буде зберігатися економічна стабільність, то інвестиції Піднебесної в Україні можуть перевищити обсяги коштів, вкладених Пекіном у Білорусь.

Китай охоче готовий надавати так звані зв'язні кредити. Це означає, що, отримавши такий кредит, позичальник зобов'язаний витратити його на придбання китайських товарів і устаткування. При цьому фінансові умови наданих позик дійсно вигідні. Китайці на пострадянському просторі пропонують 15-20-річні кредити під 3-6% річних з відстроченням платежів на 5-6 років. Якщо мова йде про будівництво, то генпідряд одержують китайські компанії. При цьому китайському обладнанню досить складно конкурувати з європейським, і купувати його за кредитні гроші не завжди вигідно. До того ж китайські компанії, працюючи за кордоном, завжди прагнуть реалізовувати проекти з використанням власної дешевої робочої сили. Це істотно знижує економічний ефект від реалізації проекту для країни-позичальника. Саме така схема реалізується при будівництві швидкісного залізничного сполучення Київ - Бориспіль. Генпідряд отримала китайська національна корпорація машинної індустрії та генеральних підрядів. Компанія замикає на собі всі етапи реалізації проекту - від зведення залізничного полотна до поставки китайських поїздів.

У китайців до України є також і геополітичний інтерес. Виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко стверджує, що КНР може використовувати нашу країну як майданчик для експансії і просування своїх товарів за двома основними напрямками: з одного боку, в ЄС, з іншого - в СНД і Росію. «Вони розглядають Україну як плацдарм для виробництва своїх власних товарів та їх подальшого експорту до Євросоюзу», - підтвердив експерт. В $ 1 млрд. обійдеться для України будівництво китайцями залізничного сполучення між Києвом і Борисполем. Інтерес китайців до українських родовищ залізної руди має вже давню історію. Китай є ключовим ринком збуту сировини, виробленого на ГЗК холдингу «Метінвест», який у 2009 році через стагнацію металургійного ринку в ЄС завдяки спотовими поставкам окатишів на китайський ринок ледве вижив і належить Костянтину Жеваго Полтавський ГЗК. Однак китайським компаніям поки жодного разу не вдавалося навіть позначити перспективи своєї присутності на гірничо-металургійному ринку України. У цій справі їх традиційно випереджає південнокорейська POSCO. Немає сумніву в тому, що Піднебесна не має наміру миритися з таким станом речей. Починаючи з листопада у китайських бізнесменів з'явиться ще один привід відвідати Україну: наша країна скасувала візи жителям Гонконгу. Так що у західних політиків може почати боліти голова і з іншого приводу, який пов'язаний з масовим інтересом китайців до України [55]. Зміцнення співпраці з Китаєм - це важливий вектор зовнішньої політики України. Про це заявив Прем'єр-міністр України Микола Азаров, відкриваючи засідання Уряду. Він нагадав, що скоро починається офіційний візит української делегації до Китайської Народної Республіки, під час якого українська сторона візьме участь у ювілейному, 10-му, Боаоському форумі, який вважається «східним Давосом».

«Україна не тільки готова увійти в глобальну дискусію про причини і подальший розвиток нових викликів, але й брати активну участь у їхньому подоланні. Наше завдання - донести до представників країн, які сьогодні демонструють найвищі темпи розвитку, переваги інвестиційно-інноваційного співробітництва з Україною. Ми надаємо особливе значення розвитку партнерських зв'язків з Китайською Народною Республікою, де відбудеться цей форум», - заявив Глава Уряду.

В. Янукович, в свою чергу, прагне китайських інвестицій і технологій, і закликає Китай до активної співпраці. Президент України сподівається на залучення масштабних інвестицій з Китаю задля реалізації інфраструктурних проектів у країні. "Окремо хотів би підкреслити необхідність залучення масштабних інвестицій для інфраструктурних проектів в Україні із залученням китайських технологій", - сказав він у ході переговорів з головою КНР. Янукович згадав найбільш актуальний спільний проект з будівництва швидкісної залізниці між аеропортом "Бориспіль" і Києвом. "Він (проект) повинен бути реалізований у встановлені терміни на найвищому якісному рівні. Переконаний, що це - тільки перші кроки нашої співпраці", - сказав він.

Президент також повідомив, що зараз триває технічна робота з реалізації проекту будівництва газотурбінної гідроелектростанції в місті Щолкіне в Криму. "Сподіваюся, що швидкий її запуск забезпечить розв'язання проблеми нестачі електроенергії в Криму і розвитку Східного Криму", - зазначив Янукович. Президент нагадав, що ці проекти реалізовуються за рахунок кредитних коштів китайських банків під державні гарантії України. Також Янукович сподівається, що товарообіг між Україною і Китаєм перевищить 10 млрд. доларів. "Переконаний у тому, що рівень у 10 млрд. доларів для нас легко буде досягнуто, і ми рухатимемося наступного року за межі цієї цифри", - сказав він. Янукович також зазначив, що в поточному році збільшення товарообігу йде на рівні 80%. Він також висловив переконання, що це є свідоцтвом величезного невикористаного потенціалу співпраці між Україною і Китаєм.