Формування глобальної фінансової архітектури світового господарства

Змінився традиційний склад факторів виробництва. Тепер до них долучилася інформація як могутня і, у багатьох випадках, основна умова вирішення економічних, соціальних і політичних проблем. Світ починає перетворюватися в єдиний ринок. Перш за все це виражається у значному розширенні міжнародних фінансових ринків і відчутному зростанні обсягів угод на валютному ринку і ринках капіталу. Прогрес в інформаційних і телекомунікаційних технологіях, лібералізація ринків капіталу і розробка нових фінансових інструментів будуть і в подальшому стимулювати збільшення міжнародних потоків капіталу, що приводить до підвищення ефективності світових фінансових ринків. Світовий фінансовий ринок у ході посилення глобалізації економіки набуває справді всесвітнього характеру.

Комплексний аналіз функціонування світових фінансових ринків та особливості їх розвитку на сучасному етапі дають можливість зробити висновок про необхідність формування глобальної фінансової архітектури.

У розділі 3 - “Логос сучасної фінансової архітектури” на основі системного підходу досліджено сутнісні закономірності фінансової інтеграції, суперечливість та парадокси функціонування діючої фінансової архітектури.

Фінансовий світ за останнє десятиліття радикально змінився, викликавши водночас зміну загальних закономірностей розвитку фінансового середовища, сутності та механізмів функціонування усіх його складових. Можна констатувати, що відбувається принципова зміна осмислення нового економічного механізму та сутності існуючої фінансової архітектури, її відповідності процесам глобалізації та здатності виконувати свої функції. В кінці 1990-х років окреслились напрями, за якими розвиватиметься міжнародний фінансовий сектор. По-перше, виявилась тенденція до утворення валютних блоків навколо провідних західних валют; по-друге, фінансові ринки стають основним структуроутворюючим фактором фінансового сектора; по-третє, активно змінюється структура фінансових інструментів ринків на користь інструментів реального сектора - корпоративних цінних паперів і їх похідних; по-четверте, зростають масштаби глобального технологічного переозброєння фінансових ринків на основі інтернет-технологій; по-п'яте, зріс взаємозв'язок між фінансовим і реальним секторами національних економіки; по-шосте, змінюється тактика та ідеологія діяльності міжнародних валютно-фінансових організацій. Поєднання всіх цих чинників сприяє концентрації капіталу у фінансовому центрі та його розподілу через фінансові ринки. Фінансовий капітал відіграє домінуючу роль у сучасному світі, ось чому невпинно зростає вплив фінансових ринків всередині глобальної економічної системи.

У роботі з'ясовано сутність та уточнено різницю між поняттями “фінансовий потік” та “грошовий потік”. В економічній науці існує два підходи. Відповідно до першого, більш ширшого, фінансові потоки ототожнюються з грошовими, охоплюють весь оборот грошової маси і її розміщення в активах усіх сфер фінансової системи: домогосподарств, підприємств нефінансового сектору, банків та інших фінансових установ, а також держави; в експорті. Другий підхід в теорії “фінансових потоків” базується на їх виділенні із загального грошового обороту як специфічних грошових потоків. “Фінансовий потік” відрізняється від звичайного “грошового потоку” низкою особливостей. Так, “грошовий потік” - акт обміну еквівалентами, вираженими у товарній (у продавця) і в грошовій (у покупця) формі. Тоді як “фінансовий потік” безеквівалентний: вихідна грошова сума поверненню не підлягає (одержувач цієї суми отримує її, а відправник повністю її втрачає).

Функціонування фінансових потоків породжує закономірності кругообігу капіталу, що виступає об'єктивним началом розвитку фінансових ринків, а відкритість фінансових кругообігів та інтеграція фінансових потоків проявляється в глибинній тенденції до інтернаціоналізації фінансових ринків окремих країн. Фінансові потоки між країнами набули значних розмірів. Із широкомасштабного розгляду випливає, що конкурентами на глобальному ринку фінансових ресурсів по суті є фінансові системи Сполучених Штатів Америки, Європейського Союзу та Японії, які розподіляють між собою більше 90% цієї сфери діяльності. Функціонування фінансового потоку та “силова” концентрація капіталу у фінансових центрах світу - Нью-Йорк, Європейський Союз, Токіо перебуває у постійній динаміці. Міграція фінансового капіталу між країнами у великій мірі здійснюється через перерозподільний механізм світового ринку позичкових капіталів, функціонування інвестицій світового фінансового ринку. З 1980 р. система фінансових ринків стала функціонувати на глобальному рівні. Виникла світова фінансова сітка, що з'єднує провідні фінансові центри різних країн. Вона зв'язала Нью-Йорк, Лондон, Токіо, Цюріх, Франкфурт-на-Майні та ін. Міжнародний економічний порядок перетворюється у високоінтегровану, об'єднану електронними мережами систему. Фінансові ринки також переплелись у такій мірі, що тісно пов'язаними стали обмінні курси, процентні ставки і ціни на акції, а обсяг приватного капіталу, який обертається на фінансових ринках, у багато разів перевищує ресурси багатьох країн. Зміцнення зв'язків між світовими фінансовими центрами спричинило фінансову революцію, ключовими аспектами якої є: глобальна присутність міжнародних фінансових інститутів, міжнародна фінансова інтеграція і швидкий розвиток фінансових інновацій.

Міжнародна фінансова інтеграція є другим аспектом фінансової революції, що пов'язана з усуненням бар'єрів між внутрішніми і міжнародними фінансовими ринками та розвитком множинних зв'язків між цими секторами. Фінансова інтеграція розглядається як у вузькому розумінні так і в широкому. У вузькому розумінні фінансову інтеграцію характеризують як - процес гармонізації і уніфікації податкових систем, бюджетної класифікації, бюджетного процесу, державних видатків, системи контролю з боку центральних банків за діяльністю комерційних банків, яка проводиться з метою більшої координації політики держав, що входять в регіональні угруповання. У широкому розумінні на рівні світового господарства фінансову інтеграцію можна окреслити як процес уніфікації фінансових послуг, банківських операцій; лібералізації митних процедур; уніфікації системи координування через міжнародні фінансово-кредитні установи; електронну систему платіжних засобів; рух до світової валютної системи з єдиними світовими грішми крізь призму моно- Євровалюти, бі- та трілатеральної валютної системи.

Досліджено, що якби далеко не просунулась інтеграція ринків капіталів, однак вона все ще не охоплює всіх ринків. В умовах неінтегрованості ринків капіталу процентні ставки у різних країнах визначаються незалежно одні від одних. З одного боку, капітал не може не переміщатися з країни, в якій процентні ставки відносно низькі, в країни, де вони відносно високі. З другого боку, у повністю інтегрованому і ефективному у фінансовому відношенні світі повинна б існувати лише одна відсоткова ставка для капіталу даного типу. В сучасних умовах часткової інтеграції процентні ставки на різних ринках капіталу визначаються взаємозалежно. Окрім того фінансовій інтеграції передує процес фінансової глобалізації (за формою і за глибинністю фінансових механізмів, але за змістом, широкомасштабністю охоплення та площинністю дії процеси міняються місцями).

Фінансова інтеграція є найбільш конфліктним процесом у хвилі глобалізації в цілому і економічній, зокрема. Найбільші успіхи щодо спільного координування й управління має Європейський Союз, де не лише створено єдину валютну систему, а й закладено основи гармонізації фінансової і, в більш широкому плані, економічної політики країн-членів Європейського союзу. Не чекаючи регіонального чи наднаціонального рішення, а виходячи із сучасної ситуації у фінансовій сфері фондові біржі Європи продемонстрували новітні тенденції не лише укрупнення, а й закладення основ нової світової фінансової архітектури. Континентальна Європа показує демонструє зразок не стільки безболісних інтеграційних процесів, скільки посилення та укрупнення фінансового капіталу, виходячи з сучасних тенденцій економічної глобалізації з метою зайняти у майбутньому не лише достойну, але й належну їй роль у глобальній фінансовій архітектурі. Нинішній процес формування потужних біржових структур, укрупнених концернів, суперконцернів, гігантських банківських та промислових конгломератів, можна вважати передднем до формування інфраструктури глобального ринку та упорядкування світового фінансового середовища з урахуванням новітніх потреб усієї валютно-фінансової архітектури. Контури такого ринку окреслились - це формування міжатлантичного торгового простору, де ключовими елементами будуть Німецька, Лондонська фондові біржі, Чикагська фондова біржа та NASDAQ; Euronext із NYSE. Такі процеси є особливо важливими, враховуючи високу ступінь світової мобільності капіталу в епоху глибоких зрушень в інформаційних телекомунікаційних комп'ютерних технологіях. В цих умовах необхідно шукати способи ефективного регулювання міжнародних потоків капіталу, щоб звести до мінімуму їх руйнівні наслідки.

Посилюється нерівномірність розвитку національних економік. Розширюються масштаби переливу капіталу між країнами. Не досягнуті консенсуси щодо створення новітньої фінансової системи поступово призводять до того, що все більша кількість країн прагне обмежити себе від спільного ринку, але зберегти при цьому переваги міжнародної інтеграції. Усе це сприяло процесу регіоналізації - економічної інтеграції країн за регіональними ознаками. У світі, в цілому, і фінансовому середовищі, зокрема, відбувається не лише інтернаціоналізація соціального простору і економіки але, перш за все, уніфікація певних правил гри, широкомасштабна інформатизація, забезпечення прозорості економічного простору, формування світової комунікаційної сітки і т.д. Інтернаціоналізація виробничих і торгових трансакцій у значній мірі зв'язана з внутрішньо регіональними процесами, а також з феноменом ТНК і операціями, що здійснюються між їх філіями. Однак найголовніше - це перебуваюча у стані формування система глобального управління, по-перше, ресурсами планети і перерозподілом світового доходу, але також і всієї економічної діяльності на ній, у вигляді складнопідрядної геоекономічної конструкції.

Сьогодні в лоні глобального співтовариства відбувається, швидше всього, визрівання певного світоустрою - наднаціонального неоекономічного континуума, об'єднуючого на основі універсальних прагматичних інтересів посттрадиційної економічної культури різних регіонів планети, що визначає внутрішньо-організаційну сутність глобальної фінансової архітектури.

У розділі 4 “Реформування світової валютної системи як пріоритетний напрям побудови фінансової архітектури” проведено системне багатовекторне дослідження світової валютної системи у контексті побудови глобальної фінансової архітектури, з'ясовано вплив валютно-фінансових криз на стійкість глобального фінансового середовища та їх особливості в сучасних умовах. На відміну від ранніх криз сучасні набули складної і непербачуваної природи, в результаті чого захист від них і прогнозування стають все менше і менше реалістичними та ефективними. На наш погляд, світова фінансова криза має єдину основу -це реакція на непомірне розбухання фіктивного капіталу у порівнянні з розвитком реального сектору економіки. В умовах прогресу інформаційної техніки, централізації капіталу, відкритості економіки більшості країн, зокрема в результаті дій міжнародних фінансових інституцій, і можливості транскордонних переміщень гігантських мас капіталу за короткий період часу, різко посилилась вразливість фінансових систем багатьох країн.

Фундаментальними протиріччями, що лежать в основі фінансової кризи можна визначити: протиріччя між повільною трансформацією економічних структур країн, що розвиваються, і вимогами глобальної економіки; а також між можливостями, які відкриває процес глобалізації, і хронічним порушенням макроекономічної стабілізації в цій групі країн. Обидва цих протиріччя в кінцевому рахунку пов'язані з великою нерівномірністю суспільно-економічного розвитку у планетарному масштабі.

Азіатська криза означала завершення певного етапу розвитку світової економіки і відповідних стереотипів економічної думки і політики, з'ясування особливостей та небезпек валютно-фінансових криз в умовах фінансової глобалізації: криза на фінансовому ринку однієї країни може викликати ефект доміно-кризи на інших ринках; втеча інвесторів із країни з неминучістю тягне за собою перенапруження і виснаження ресурсів Національного банку, який змушений вживати термінових заходів, щоб покрити борги і підтримати національну валюту; ризикована гра окремих гравців світового фінансового ринку провокує ланцюгову реакцію, яка призводить до системної кризи. У сучасному глобальному середовищі це має вигляд в одних, економічно більш інтегрованих регіонах, ланцюгової реакції, а у менш інтегрованих нагадує явище інтерференції із зростаючо-затухаючими безперервними коливаннями.

Світова фінансова криза 1997-1998 років та дефолт, оголошений Аргентиною наприкінці 2001р. викрили критичний стан глобальної фінансової системи у тій формі, яка існує з 1940-х років, а також основну проблему МВФ - міжнародної інституції, покликаною запобігати кризам - неспроможність за таких умов виконувати функції застереження, відвернення чи пом'якшення криз і їх наслідків та поставили на порядок денний необхідність перегляду механізмів, методів і методології роботи міжнародних фінансових інституцій і побудови нової архітектури світової фінансової системи. глобалізація світовий архітектура криза

У процесі дослідження з'ясовано, що нині валютний фактор набув настільки важливого значення і настільки швидко впливає на національні економіки окремих країн і на стан світу в цілому, що його віднесли до рангу стратегічних, поряд з тими проблемами, які можуть суттєво змінити світ чи навіть дезорганізувати всю систему світогосподарських зв'язків. Сама валютна сфера набула безпрецедентну силу з точки зору можливості впливати на розвиток міжнародних відносин. Оборот світового валютного ринку зріс у декілька разів - в 1980 році він перевищував обсяг світової торгівлі у 10 разів, на початку 1990-х - в 60 разів. Його денний оборот збільшився з 20-30 млрд. дол. в 1973 р. до 60 млрд. дол. в 1983 р. і досягнув 1,8 трлн. дол. в 2000р.

З розвитком індустріалізації та глобалізації світова валютна система відігравала провідну роль, що мало свій прояв у встановленні режиму золотого стандарту, а згодом у створенні Бреттон-Вудської системи. Історичний розріз дослідження дає можливість зробити висновок, що світова валютна система сформувалася на першому етапі інтернаціоналізації господарського життя приблизно в кінці ХVIII ст. на базі механізму золотого стандарту. Поряд із цим встановлено, що системність базується на декількох типах механізмів - золотого стандарту > золотодевізного > золотодоларового > нерозмінних кредитних грошей (доларовий стандарт). Науковий пошук дає можливість довести, що поняття валютної системності має складну внутрішню структуру. Глибший розгляд даного питання дозволив зробити висновок про “несистемність” Ямайської моделі міжнародної валютно-фінансової архітектури, оскільки в ній практично відсутній дієвий механізм регулювання валютних режимів та чітка система валютних курсів. Курси ключових валют можуть коливатися, однак не можна стверджувати про “вільне плавання”, оскільки часто-густо виникає необхідність втручання ззовні. Щодо валют, які не є ключовими у світовій фінансовій системі, діє широкий спектр режимів - від вільного “плавання” до фіксованих валютних курсів, причому для більшості таких валют характерним є існування того чи іншого проміжного режиму.

Багаторічний досвід показав, що будь-який із існуючих режимів має свої недоліки. Валютам, курси яких вільно коливаються притаманна внутрішня нестабільність, спричинена спекуляціями, які орієнтуються та реагують на тенденції, що складаються на ринку; більше того, така нестабільність є кумулятивною. Режим фіксованих валютних курсів також небезпечний, оскільки він надто жорсткий, і обвал ринку, коли він наступає, набуває катастрофічного характеру. Проміжні ж режими особливо проблемні. Більшість спроб втримати валютні курси від падіння зазнали невдач, і ті країни, що робили такі спроби, як правило наражалися на більш глибоку кризу, ніж країни, котрі відважились на девальвацію (або заміну грошової одиниці). Як наслідок зараз є дві полярні альтернативи: механізм валютної ради і режим “плаваючого” валютного курсу, щоправда перевага залишилась за останнім.

Пошук оптимальних курсів і режимів триває ще з часів Великої депресії - валютні блоки (1929-1933), валютні зони (1944), “пропозиція діапазонів” (1965, Дж. Халм), “цільові зони Вільямсона” (1974,1983, Дж. Вільямсон), “похилий валютний коридор” (Я. Френкель), “трикутник провідних світових валют” (1984, 1988, Р.МакКіннон), Угоди Плазза (1985), Луврські угоди (1987), “цілі і показники: проект міжнародної координації економічної політики” (1987, Дж. Вільямсон, Мк. Міллер), проект “Міжнародного номінального таргетування” (середина-кінець 1980-х, Дж. Френкель), введення податку Тобіна (початок 1990-х, Б. Айхенгрін та В. Виплош), білатеральний підхід на основі принципу віртуальної стабільності (долар/єна) (1997, МакКіннон, К. Омо) та для невеликих країн Південно-Східної Азії (2000, МакКіннон). До середини 1999 року вважали, що в світі сформувалася нова валютна система, в основі якої буде лежати механізм цільових зон.

Поява та функціонування як у безготівковій, так і в готівковій формі євро внесла суттєві зміни до світової валютної системи. Аналізуючи тенденції обмінних курсів євро до долара на світових фінансових ринках слід зазначити, що євро, у недалекому майбутньому зможе потіснити долар у міжнародних розрахунках. Після введення євро вся система міжнародних валютно-фінансових відносин зазнала серйозних змін: валютні ринки перестали цілковито залежати від динаміки долара, а нинішня монополярна модель міжнародної фінансової системи поступово перетвориться у біполярну (долар - євро) або триполярну (долар - євро - єна або юань). Фактично мова йде про новий переділ сфер впливу найбільших країн у світовій економіці та політиці.

На основі проведеного аналізу з використанням кібернетичної моделі багаторівневої ієрархічної системи запропоновано імітаційну модель пірамідальної структури валютних площин-як один із напрямів не лише реформування валютної системи ззовні, але і розробки певного комплексного механізму функціонування, симбіозності, взаємовпливовості та взаємопереливу різнокатегорійних валют.

В усіх площинах існує так звана гнучка решітка валютних курсів, меж їх плавання, та вибору характеру плавання, типу валютного курсу, а перехід із однієї площини в іншу можливий лише при виконанні низки економічних умов і відповідності основним критеріальним принципам функціонування валют іншої площини. Найбільш жорсткі умови існуватимуть у площинній зоні євро та площинній зоні так званих “світових грошей” - вершина S. На вершині валютної піраміди повинна бути валюта, не в традиційному розумінні цього слова, як просто грошовий еквівалент, але у своєму виразі/механізмі вона повинна містити низку індикативних, комунітарних або ж краще синергічних інгредієнтів і в сумарному виразі формуватися/оцінюватися/ щось на зразок кошика валют, але кошика інтегральних показників на основі співвідношень (ПКС - паритету купівельної спроможності, ВВП, частки експорту, імпорту, коефіцієнт соціального рівня забезпеченості та ін.). Існування такої валюти спричинить низку докорінних змін у традиційній валютно-фінансовій сфері, найбільш буде модифікований принцип розподілу та перерозподілу. При єдиній валюті значно збільшаться і прискоряться міжкраїнні потоки товарів, послуг, капіталів, речових факторів виробництва та робочої сили, значно інтенсифікуються інформаційні зв'язки, виникнуть більш потужні фінансові ринки. Однак реально процес переходу до єдиної колективної валюти в даний час відбувається лише в межах Європейського Союзу, а точніше зоні євро.

Проаналізовані вище процеси трансформації системи регулювання міжнародних валютно-фінансових відносин, корегування відповідних “правил гри” можна інтерпретувати як поступове формування нової концептуальної моделі світового валютного порядку.

У розділі 5 “Структурно-координаційні ланки глобальної фінансової архітектури” досліджено питання функціонування основних структурно-координаційних ланок світової фінансової архітектури - МВФ та МБРР і запропоновано стратегічні цілі та концептуальні комплексно-синтезні підходи щодо формування глобальної фінансової архітектури.

У сучасних умовах фінансової глобалізації найбільш активним завданням є розробка концептуальних інструментів економіко-політичного аналізу діяльності міжнародних фінансових інститутів. Той факт, що в 1990-ті роки вони не відстежити кардинальні зміни природи фінансово-боргових криз свідчить про зростаючу неадекватність їх діяльності та реальних цілей підтримки стабільності міжнародної фінансової системи. Фактично діяльність МВФ, МБРР та інших фінансових організацій в останні роки об'єктивно сприяла підвищенню суб'єктивного ризику як серед кредиторів і позичальників на міжнародних фінансових ринках, так і всередині самих цих організацій. Незважаючи на те, що їх політика теоретично покликана сприяти зниженню ймовірності фінансових криз, на практиці вона почала генерувати стимули до кризової поведінки, створивши тим самим передумови для виникнення кризи. Азіатська криза 1997-1999 рр. викрила фундаментальну ваду в побудові міжнародної фінансової системи і неспроможність МВФ перешкодити цьому - це по-перше. По-друге, вона підірвала довіру фінансових ринків до МВФ. По-третє, криза в Аргентині, а згодом оголошений дефолт викрили внутрішні вади МВФ як в теоретичному плані щодо сповідуваної ним політики, так і в практичній неспроможності - від пропонованих рекомендацій до реальної нестачі фінансових ресурсів Фонду. Сьогодні МВФ не вирішує проблеми, а як показує проведений аналіз - сам став проблемою.

Система міжнародних фінансових організацій, що склалася потребує радикального реформування. З моменту свого утворення МВФ та МБРР сильно еволюціонували, реагуючи на економічні кризи, такі як колапс системи валютного паритету 1971 р. та кумулятивні боргові кризи 1980-х і 1990-х років. Все це призвело до того, що їх нинішня роль стала більш складною та менш чітко визначеною, ніж в момент їх створення майже 60 років тому.

Зараз активізувалась діяльність по зміцненню банківсько-фінансового сектору, покращилось співробітництво у цій сфері між МВФ та іншими міжнародними фінансовими інституціями (МФІ). Однак залишається багато невирішених питань у таких важливих сферах, як долучення приватного сектору до запобігання і вирішення фінансових криз, контроль над рухом капіталів і вибір режиму валютного курсу. Участь МВФ у створенні нової міжнародної фінансової архітектури пов'язана з низкою важливих аспектів. По-перше, забезпеченням своєчасності та достовірності фінансової інформації, запровадження нових інформаційних стандартів і контрольні функції МВФ. По-друге, розробкою ефективних та оптимальних методів зміцнення фінансових систем. У рамках створення нової фінансової архітектури вирішено об'єднати зусилля МВФ, МБРР, БМР (Банк міжнародних розрахунків), різноманітних міжнародних об'єднань і національних органів банківського регулювання з метою впровадження в країнах принципів і рекомендацій з підтримки стійкості фінансової системи, підвищенню можливостей органів нагляду з вияву слабких місць. По-третє, здійсненням контролю за рухом капіталу. МВФ підтримує ідею, що лібералізація режиму руху капіталу дає країнам додаткові переваги, визначає існування пов'язаних з цим значних ризиків. Для успіху лібералізації необхідно, щоб вона здійснювалась в умовах макроекономічної стабільності, включаючи правильний вибір грошової політики й адекватний режим валютних курсів, спираючись на заходи по зміцненню стійкості фінансової системи, включаючи здатність учасників передбачати і управляти ризиками. По-четверте, вибором режиму валютних курсів. Оскільки режим валютних курсів є одним з важливих параметрів, від якого залежить розвиток економіки країни, її місце у світогосподарських зв'язках, ефективність макроекономічного регулювання. По-п'яте, збільшуються фінансові ресурси МВФ, призначені для надання запобіжної фінансової підтримки тих країн, які проводять належну економічну політику, але стикаються з труднощами в отриманні зовнішніх кредитів через погіршення ситуації на світовому ринку. По-шосте, вирішенням питання долучення приватного сектору до запобігання і подолання фінансових криз і їх наслідків. Ця проблема є однією з найгостріших, безпосередньо торкаючись інтересів офіційних і приватних кредиторів і інвесторів. Більш складним є питання про залучення приватного сектору до врегулювання кризових ситуацій, які переживають конкретні країни.

При формуванні глобальної [нової] фінансової архітектури необхідно визначити умови застосування принципу справедливого розподілу тягаря між приватними й офіційними кредиторами, а також між різними групами приватних кредиторів. Основні зусилля повинні бути спрямовані на регулювання ліквідності, стабілізацію поведінки інвесторів завдяки більш конкретній оцінці ними суверенного ризику, вдосконалення врегулювання фінансових ринків у розвинених країнах; створення фінансової системи, яка б використовувала всі переваги глобальних ринків і мобільності капіталу при мінімальному ризику руйнування та ефективний захист найбільш вразливих соціальних груп населення.

Важливим елементом глобальної фінансової архітектури ХХІ ст. є механізм оперативного кризового реагування та систему запобігання несподіваним кризам. У цьому контексті необхідно розробити та відпрацювати надійну методику визначення різниці між кризою ліквідності та кризою неплатоспроможності, від якої залежить вибір засобів протидії конкретним кризовим явищам. Окрім того слід визначити місце і роль МВФ в новій системі. Поки що можливості Фонду відстають від реальних потреб - якби зараз його квоти країн-членів складали ту ж саму частку ВВП відповідних країн, що й при утворенні Фонду, то їх загальний обсяг був би у 5,5 разів більший за теперішній. Доцільним є розширення ресурсної бази - збільшення квот, проведення емісії СДР, але водночас слід розробити новий механізм використання коштів поряд із новим підходом до менеджменту міжнародної допомоги.

Головним же завданням Світового банку є сприяння сталому економічному зростанню, яке призводить до скорочення бідності в країнах, що розвиваються, та надання допомоги у зростанні виробництва через довгострокове фінансування проектів і програм розвитку з метою створення умов для збільшення зайнятості, підвищення заробітної плати та доходів бюджету. Важливу роль відіграє також формування сприятливого середовища для інвестицій, нових фірм, а також покращання діяльності державних органів. Однак головною повинна стати розробка довгострокової програми щодо вирішення боргової проблеми: від списання та реструктуризації частки боргів, в першу чергу безнадійних, до планування можливих шляхів розвитку і функціонування з гранично допустимим для кожної категорії країн рівнем заборгованості; до цієї програми також повинні ввійти механізм призупинення збільшення боргів у період ведення переговорів при досягненні країною критичного рівня заборгованості, відповідальність МФІ за стереотипно надані рекомендації, які стали причиною чи основною із причин загострення боргової проблеми.

Для розрахунку оптимальної або критичної межі зростання як внутрішньої так і зовнішньої заборгованості та пошуку шляхів до зменшення абсолютних і відносних розмірів державного боргу запропоновано модель частки внутрішнього боргу в національному продукті (беручи до уваги те, що інтернальний борг відносно легко трансформується в екстернальний і навпаки)

, (1)

де - - показники індексу цін (інфляції); - індекс реального росту виробництва; - показник відносного внутрішнього боргу; r* - реальна (продефльована) відсоткова ставка за ДЦП

Отримане рівняння описує динамічні траєкторії для інтернального боргу у ВВП для економіки, що розвивається, і дозволяє проаналізувати стратегію держави щодо управління її величиною в залежності від монетарної політики (І), рівня економічної активності (J), боргової (r*) та фіскально-бюджетної () політики.

Динаміку частки зовнішньої заборгованості у ВВП можна розрахувати як:

, (2)

де, , де ?В - річні зовнішні запозичення, що йдуть на фінансування дефіциту держбюджету, - частка дефіциту держбюджету у ВВП.

Однак абсолютний розмір боргу не дає реальної оцінки боргового тягаря, практично, для характеристики фінансового становища держави та макрофінансової позиції державного боргу логічно застосовувати відносні величини, - порівнюючи боргові параметри з поточним ВВП (Qt) з використанням редукційної моделі:

, (3)

де, = PtXt - номінальний валовий внутрішній продукт (ВВП) у році t; Xt - обсяг випуску у натуральному виразі у році t; Pt - середній рівень цін у році t.

Інституційною основою глобальної фінансової архітектури повинен бути Єдиний Всесвітній банк - як основна координуюча установа, кредитор останньої ін станції. Але це не означає ліквідації МВФ чи Групи Світового банку. Ці інституції стануть його складовими із чітко визначеними функціональними обов'язками. На нашу думку, базою для формування такої єдиної інституції мав би стати все ж таки МБРР, незважаючи на виконання МВФ уже зараз деяких функцій. Аналізуючи програми та пропозиції щодо подальшої діяльності, запропоновані МВФ та Групою Світового банку і діяльність цих установ в останні роки, на нашу думку, дієвішими, практичнішими і переконливішими виглядають як оперативні, так і стратегічні плани Світового банку. Це лише найзагальніші контури реформування діючої фінансової архітектури (Рис.5).

Створення нової глобальної фінансової архітектури пішло не шляхом перегляду принципів функціонування сучасного світового фінансового середовища, а шляхом реформування діяльності МВФ і зміцнення його наглядових функцій, що в певній мірі є суперечливим, досить дискусійним і не вирішує існуючих проблем світового фінансового середовища. На нашу думку, розпочати слід із більш вагомих принципів, на рівні трансверсальних зв'язків, а саме з реформування фінансового сектору, зокрема зменшення його рівня фіктивності та самодостатності; валютно-кредитного сектору - зниження рівня спекулятивності, неефективного кредитування, волатильності, кризовості. Механізм глобальної фінансової архітектури повинен базуватися на макроекономічних і фінансових принципах в єдності із структурними, соціальними та гуманітарними підсистемами.

Розробка і послідовна реалізація заходів, спрямованих на стабілізаційну трансформацію та реструктуризацію світового фінансового середовища дозволить сформувати конструктивно-оптимальну глобальну фінансову архітектуру і створити міцну світову фінансову систему.

ВИСНОВКИ

Проведене у дисертації теоретичне узагальнення концептуальних підходів, наукових гіпотез і сучасних теорій щодо розвитку та проблем реформування світового фінансового середовища у контексті міжнародної та вітчизняної фінансової думки, а також комплексний емпіричний аналіз основних тенденцій та особливостей розвитку світового фінансового середовища в умовах глобалізації послужило вихідною теоретико-аналітичною базою вирішення важливої й актуальної науково-теоретичної проблеми розробки концептуальної принципової схеми формування глобальної фінансової архітектури світового господарства, а в подальшому і повноцінної світової фінансової системи.

Головні науково-теоретичні, методологічні та практичні результати дисертації полягають у наступному:

- економічна глобалізація є еволюційним підґрунтям зміни світової фінансової архітектури, епохою глибокої переоцінки процесів, що відбуваються на планеті, періодом перегляду базових концепцій, прогнозів і рішень - новим світовим порядком, який поступово встановлюється. В економіці глобалізація охоплює перш за все фінансову сферу, яка сьогодні випереджає всі сфери реальної економіки, а поширення інформаційних технологій перетворило світовий фондовий та валютний ринки на єдиний глобальний фінансовий простір, водночас якісно змінивши відносну цінність ресурсів, висунувши на перший план найбільш мобільні - інтелект і фінанси. Відбулася принципова зміна моделі взаємодії цього сектору з державними регуляторами. У стані формування перебуває система глобального управління;

- глобалізація поступово привела до того, що конструкція існуючої архітектури застаріла, а декілька міжнародних фінансових криз 1990-х викрили крихкість нового глобального фінансового ринку. Зараз спостерігається стан хиткої рівноваги у валютній площині, у фінансовому секторі - системність на межі розриву, а її самодостатність та спекулятивність, фіктивний характер, стан відірваності від реальної економіки і неможливість поєднання при цьому ефективної функціональної діяльності міжнародних фінансових інституцій доводить про необхідність пошуку шляхів повернення її власне до системності - пошуку принципових механізмів структурованої організації. Це дає можливість зробити висновок про доцільність та необхідність у сучасних умовах прямування до світового фінансизму, реформаційно-трансформаційних перетворень, які призвели до зміни парадигми світового фінансового середовища, скликання на міжнародному рівні фінансової конференції, де й обговорити параметри, принципи, механізми щодо формування й юридичного оформлення світової фінансової системи;

- суттєву роль у хаотичності, неврівноваженості та нестійкості світової економіки відіграла відсутність повноцінної світової фінансової системи та необхідність розробки методологічних принципів внутрішньої організації світового фінансового середовища - формування глобальної фінансової архітектури. Поняття фінансова архітектура за своєю внутрішньою будовою більш динамічне. При тому, що зовні це доволі чітка конструкція, всередині якої діють кінетичніші принципи, ніж у системі. Чим структурованішою зовні та стійкішою всередині ставатиме фінансова архітектура, тим швидше ми наблизимося до глобальної фінансової системи у широкому розумінні цього слова;

- у сучасному глобалізованому світі орієнтири національного розвитку лежать не всередині національної економіки - вони далеко винесені за їх межі. Саме там слід приймати стратегічні рішення, таким чином формувати світову глобальну систему, яка дозволить національним системам вчасно перебудовуватися і розвиватися в напрямку рівноваги. Якщо цю методологічну передумову розглядати з позицій фінансів, то тоді світова фінансова архітектура постає не як сукупність національних фінансових систем (чи навіть економік), а як самодостатня, працююча за своїми законами взаємозв'язана система, що має внутрішній потенціал до саморозвитку. Ці закони формують найновішу, кінетичну економіко-фінансову структуру, і нам ще слід виявити багато можливих потенційних її проявів, а отже збагнути усю глибинну сутність трансформованих закономірностей її розвитку.

В аналітичному плані проведений комплексний аналіз основних тенденцій, формування та зміни особливостей розвитку, парадигми світового фінансового середовища дозволяє зробити такі висновки: серед явищ, які мають безпосередній вплив на світову фінансову архітектуру є: виникнення транснаціонального капіталу; зміна ролі національних держав і потужних мегаполісів. До суперечливих питань можна віднести значення спекулятивних операцій, які набувають більших масштабів; потужних валютно-фінансових криз; міжнародних фірм > глобальних корпорацій, які посилюють свій вплив на країни. Швидке зростання і глобальний взаємозв'язок міжнародного ринку валют і ринку капіталів, окрім відкриття нових можливостей, принесли нові категорії ризиків і види конкуренцій, а також сприяли посиленню розриву і нерівності між країнами - поглибили глобальний парадокс. У зв'язку з цим для міжнаціональних економічних відносин необхідно вирішити, чи можна більш ефективно управляти новими світовими фінансовими ризиками при збереженні основних ринкових умов у світовій економіці, і якщо так, то які інституційні форми найкращі;

- досвід недавніх валютно-фінансових криз підтверджує, що валютна політика, яка відповідає цілям макроекономічної політики, правильне управління боргами і ефективний контроль фінансових систем є незамінними заходами для скорочення частоти і наслідків криз. У валютній сфері спостерігається тенденція формування валютних курсів на основі руху фінансових потоків. Попередні теорії валютного курсу - паритету купівельної спроможності, фундаментальної рівноваги - нездатні у повній мірі пояснити курсові зміни, хоча й продовжують використовуватися при розрахунках;

- перехід до плаваючих валютних курсів не означав демонтажу системи міждержавного регулювання чи зменшення ролі міжнародних валютно-фінансових організацій. Скоріше навпаки, “плавання” валют посилило необхідність міждержавного регулювання стабілізації валютних курсів і балансування міжнародних платежів. На перший план вийшли проблеми узгодження і координування макроекономічної політики (бюджетної, грошово-кредитної, податкової та ін.).

У площині нормативно-адміністративного регулювання необхідно посилити адміністративний контролю з боку МВФ, Світового банку (чи створеної на їх основі єдиної всесвітньої економічної інституції) за валютними, кредитними та інвестиційними потоками, доповнити його чітким удосконаленням внутрішніх та розробкою нових, загальносвітових, закріплених законодавчо норм; це дозволить підвищити стійкість світового фінансового середовища, а відтак і світової фінансової архітектури, ефективність нових зовнішніх запозичень та міжнародних кредитів, а також підвищить рівень боргової безпеки світового господарства;

- зміцнити фінансову систему і реформувати місцеві фінансові інститути шляхом напрацювання і поширення міжнародних принципів і стандартів регулювання та нагляду за банківською системою, фондовим ринком і фінансовими інститутами. Зміцнити фінансову інфраструктуру шляхом прийняття більш уніфікованих стандартів аудиту, бухобліку, процедур банкрутства, платіжних систем; створити систему міжнародного фінансового регулювання для розробки єдиних міжнародних стандартів і нагляду за діяльністю інститутів, які здійснюють операції у глобальному масштабі;

- включити в угоди (договори) міжнародного кредитування положення про тимчасову призупинку обслуговування боргу при різкому погіршенні ринкових умов. Таке положення повинно включати обов'язкове проведення реструктуризації заборгованості у встановлений термін, запропонувати включати в контракти на купівлю облігацій позиції, спрямовані на полегшення координації діяльності великої кількості кредиторів, захисту інтересів меншості, забезпечення для всіх видів кредиторів рівних умов реструктуризації заборгованості (через справедливий розподіл коштів серед кредиторів); вжити заходів для стимулювання надання кредитів приватними кредиторами у випадку затримки виконання зобов'язань державними чи приватними інститутами, наприклад, через введення принципу первинності при обслуговуванні тих кредитів, які надаються в період реструктуризації заборгованості.

В практичному плані для забезпечення ефективного функціонування світової фінансової архітектури необхідно: виправити ситуацію, яка склалася на сучасному етапі у світовому фінансовому середовищі можна двоступеневим рішенням: по-перше, формуванням глобальної фінансової архітектури - як перший підготовчий ступінь і, по-друге, скликанням нової конференції на рівні глав держав і урядів, але на відміну від Бреттон-Вудської, власне фінансової, з метою створення нової світової фінансово-валютної системи, базованої на принципах фінансів, а не лише механізмів валютного регулювання і реалізації усіх необхідних заходів для ліквідації “спекулятивної бульбашки”; на міжнародному рівні доцільно, з метою забезпечення ефективності функціонування глобальної фінансової архітектури, створити систему корегування валютної політики поряд із проблемами узгодження і координації макроекономічної політики; напрацювання уніфікованого стандартного набору показників для розрахунку ВВП, або ж створення щось на зразок фінансового кросс-курсу чи фінансового курсу ВВП (диференційованого коефіцієнту перерахунку);

- доцільно створити окремий наднаціональний інститут, або ж надати нові повноваження одній із діючих міжнародних організацій для координації напрямів макроекономічної політики провідних розвинених країн і країн, що розвиваються, особливо щодо пригнічення (управління) інфляції і забезпечення зайнятості населення. З метою вдосконалення та реструктуризації діяльності міжнародних організацій доцільно: а) чітко розділити функції міжнародних фінансових органів з метою забезпечення виконання основних функцій. Для виконання цього необхідно диверсифікувати систему управління світовими фінансами, моніторинг руху капіталу, регулювання ризиків, виконання МВФ та МБРР узгоджувальних функцій з метою зменшення боргової проблеми й тягаря (розробка поетапних планів реструктуризації найбільших боргів). Така фінансова архітектура повинна доповнити, а не замінити існування міжнародних фінансових інститутів; б) створити в рамках МВФ новий механізм кредитування країн, які постраждали в результаті ефекту поширення кризи, який дозволяв би одночасно отримувати значні обсяги коштів і допускав їх використання до виснаження національних валютних резервів; в) розширити участь міжнародних інститутів у вирішенні проблеми боргових криз і організації процесів реструктуризації заборгованості;

- інституційною основою глобальної фінансової архітектури повинен бути Єдиний Всесвітній банк - як основна координуюча установа, кредитор останньої інстанції. Але це не означає ліквідації МВФ чи Групи Світового банку. Ці інституції стануть його складовими із чітко визначеними функціями. На нашу думку, базою для формування такої єдиної інституції мав би стати МБРР, незважаючи на виконання МВФ уже зараз деяких побічних функцій. Аналізуючи програми та пропозиції щодо подальшої діяльності, запропоновані МВФ та Групою Світового банку і діяльність цих установ в останні роки, на нашу думку, дієвішими, виглядають як оперативні, так і стратегічні плани Світового банку;

- з метою повноцінного виконання своїх функцій чи то Єдиним Всесвітнім банком, чи інституцією, яка буде утворена, їй необхідна достатня кількість грошово-ліквідних коштів/засобів. Тому доцільно підтримати і в подальшому практично реалізовувати пропозиції щодо емісії СПЗ, але із розробкою механізму їх використання. Новий підхід до фінансування супроводжуватиметься більш досконалим підходом до менеджменту міжнародної допомоги.

Враховуючи сучасні тенденції у світовому фінансовому середовищі, зміну його парадигми в умовах глобалізації пропонується концептуальна схема формування глобальної фінансової архітектури, в основу якої покладено методологічно-аналітичні, нормативно-правові та практичні рекомендації, що випливають з її економічної сутності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Луцишин З.О. Трансформація світової фінансової системи в умовах глобалізації. - Київ.: Видавництво “ДрУк” - 2002. - 320с. (28,125 д.а.)

2. Луцишин З.О. Міжнародні валютно-фінансові відносини: практична філософія та реалії української економіки. - Тернопіль: “Збруч”. - 1997. - 450 с. (17,8 д.а.)

У наукових фахових виданнях:

3. Луцишин З.О. Практична філософія валютно-фінансового механізму ”. - Фінансові аспекти ринкового господарства: теорія і практика .-Тернопіль: 1995. - С. 124-128, (0,4 д.а.).

4. Луцишин З.О. Зовнішня заборгованість і можливість її скорочення. - Фінанси України. 1996. - № 9 - С.63-67, (0,4 д.а.).

5. Луцишин З.О.Прагматика залежності процесу інтегрування фінансового потоку України до Європейського Союзу. - Тернопіль// Вісник Тернопільської академії народного господарства. Спецвипуск № 1. - 1997. - С.94-97, (0,4 д.а.)

6. Луцишин З.О., Бортнік А. Економіко-математична модель управління державним боргом. - Вісник НБУ. - 1998. - № 7. - С.23-25, (0,7 д.а.) (особистий внесок - економічне обґрунтування необхідності управління державним боргом та розрахунку критичних меж його безпечності для країни (0,4 д.а)).

7. Луцишин З.О. та ін. Ринок золота України/ За ред. Шарова О.М. - Додаток до “Вісника національного банку України”. - 1998. - № 9.- 140 с., (7,0 д.а.) (особистий внесок - фінансовий механізм функціонування ринку золота, особливості ринків золота, специфіка функціонування ринків золота окремих країн (Австралії, Бразилії, Чилі, Великобританії, Швейцарії, ОАЕ, Бахрейні), роль золотих запасів у міжнародній ліквідності - (1,0 д.а.)).

8. Луцишин З.О., Олійник С. Квадрированість процесу іноземного інвестування. - Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 1998. - №4. - С.32-35, (0,6 д.а.) (особистий внесок - розкриття сутнісних особливостей процесу іноземного інвестування, моделювання розрахунку оптимальної кількості залучення іноземних інвестицій із застосуванням математичної моделі катастроф, (0,4 д.а.)).

9. Луцишин З.О., Кравчук Н.Я. Регіональна інвестиційна політика в системі інтеграційних процесів. - Вісник Тернопільської академії народного господарства, Спеціальний випуск №9, Матеріали третьої міжнародної наукової конференції /TACIS. BIS/97/085 Ялта-Форос 1998, Тернопіль. - 1998. - С.297-302, (0,4 д.а.) (особистий внесок - обґрунтування етапності проведення регіональної інвестиційної політики з урахуванням інвестиційних схем (0,2 д.а.)).

10. Луцишин З.О. Глобалізація фінансових ринків і їх вплив на інвестиційно-інтеграційну стратегію України. - Вісник Тернопільської академії народного господарства, Спеціальний випуск №10, Матеріали четвертої міжнародної наукової конференції /13-15 вересня Ялта-Форос 1999 Тернопіль. - 1999. - С.173-177, (0,45 д.а.).

11. Луцишин З.О.Стратегія економічної інтеграції України в умовах фінансової глобалізації. - Зовнішня торгівля. - 1999. - № 3-4. - С.128-131, (0,5 д.а.).

12. Луцишин З.О. Фінансова глобалізація: об'єктивна реальність чи реальна необхідність. - Актуальні проблеми міжнародних відносин: Випуск 14 (Ч.І). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин - 1999. - С. 113-125, (0,6 д.а.).

13. Луцишин З.О.Інтеграція в Європі чи посилення фінансової могутності. - Вісник ТАНГ, Спеціальний випуск “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз”. Європейські студії. - 2000.-№ 15.-Ч.І. - С.29-34, (0,6 д.а.).

14. Луцишин З.О. Фінансова глобалізація і її вплив на інвестиційно-інтеграційну стратегію країни (на прикладі України). - Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2000. №11. - С.16-21, (0,5 д.а.).

15. Луцишин З.О. Сутність та тенденції розвитку світового фінансового середовища. - Вісник НБУ. - 2001. - № 4. - С.46-50, (0,9 д.а.).

16. Луцишин З.О. Глобалізація світу та проблеми економічної безпеки держави. - Актуальні проблеми міжнародних відносин: Випуск 25. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин - 2001. - С.34-42, (0,5 д.а.).

17. Луцишин З.О. Чуждестранните преки инвестиции в системата на глобализация на световната икономика (по примера на страните с преходна икономика и Украйна). - Народностопански архив. Стопанска Академия “Д.А.Ценов” (Болгария). - Свищов, година LIV, книга 2 - 2001. - С.36-42, (0,9 д.а.).

18. Луцишин З.О. Світова валютна система в умовах побудови новітньої глобальної фінансової архітектури. - Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини: ВПЦ “Київський університет”. - 2001. - Випуск № 19. - С.20-26, (0,7 д.а.).

19. Луцишин З.О. Інтернаціоналізація потоків капіталу - основа фінансової глобалізації. - Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 30. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин - 2001. - С.81-96, (1,5 д.а.).

20. Луцишин З.О.Аргентина: причини та наслідки найбільшого в історії світової валютно-фінансової системи дефолту.-Вісник НБУ. 2002. - № 4. - C.5-11, (1,4 д.а.).

21. Луцишин З.О. Специфіка світових фінансових криз в умовах глобалізації. - Вісник ТАНГ. - 2002. - №8-1. - С.152-163, (0,9 д.а.).

22. Луцишин З.О. Просторово-часова модель функціонування світового фінансового середовища. - Вісник НБУ. - 2003. - № 1. С.61-64, (0,4 д.а.).

23. Луцишин З.О. Глобалізація в індустрії фінансових послуг. - Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 38. Ч.І - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин - 2002. - С.20-24, (0,5 д.а.).

В інших виданнях

24. Луцишин З.О., Кравчук Н.Я. Валютне регулювання: від заборон до обґрунтованих обмежень. - Фінанси України. 1996. - № 9. - С.68-70, (0,4 д.а.) (особистий внесок - обґрунтування доцільності, необхідності та ефективності валютного регулювання (0,2 д.а.)).

25. Луцишин З.О. Суперечливість та парадокс процесу фінансової глобалізації. - Світова цивілізація і міжнародні відносини. Науковий журнал - Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет - 2002. - № 3 (5). - С.37-42, (0,6 д.а.).

26. Луцишин З.О.Сучасна трансформація світового фінансового середовища. - Глава 5.1.у навч. посібнику “Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть” / А.С.Філіпенко, В.С.Будкін, А.С.Гальчинський та ін. -Київ: Либідь. - 2002. - C.344-365, (1,6 д.а.).

27.Луцишин З.О.“Брудні гроші” у глобальному фінансовому просторі: сутність, проблеми, наслідки...//Економічний часопис ХХІ. - 2002. - № 5. - С.25-28, (0,4 д.а.).

28. Луцишин З.О. Операції з золотом: світовий досвід, перспективи України // Матеріали міжнародної наукової конференції “Ринкові реформи та економічний розвиток перехідних суспільств: приклад України”, 20-21 листопада 1997 р. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міжнародний Центр перспективних досліджень, Фонд Фрідріха Еберта, бюро Київ, - Київ, листопад 1997. - С.140-146, (0,4 д.а.).

29. Луцишин З.О. Світова валютна система в контексті фінансової глобалізації//Матеріали шостої міжнародної науково-теоретичної конференції “Валютно-фінансові проблеми ринкової трансформації (приклад України)”.- Київ, -листопад, 1998. - Київ, “Діалог прес”. - 1998. - С.154-159, (0,4 д.а.).