Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ, ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ, МЕНЕДЖМЕНТУ І БІЗНЕСУ

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему: “Соціальне партнерство у зовнішньоекономічній діяльності ( на прикладі неурядової організації “WINROCK INTERNATIONAL” США)

Виконала студентка

Бабенко Ірина Германівна

Науковий керівник:

к.філос.н., доцент Дячук І. Д.

Київ - 2003

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Сутність та специфіка соціального партнерства

1.2 Особливості соціального партнерства на міжнародному рівні

1.3 Правове забезпечення організації соціального партнерства у зовнішньоекономічній діяльності

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ НЕУРЯДОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ “WINROCK INTERNATIONAL”

2.1 Характеристика організаційно -правової форми організації “Winrock International”

2.2 Основні напрямки зовнішньоекономічної діяльності “Winrock International” в Україні

2.3 Технології соціального партнерства “Winrock International” у здійсненні спільних проектів в Україні

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА НЕПРИБУТКОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ УКРАЇНИ ТА “WINROCK INTERNATIONAL”

3.1 Досвід діяльності “Winrock International” в інших країнах світу

3.2 Перспективи розвитку соціального партнерства організацій та установ України з “Winrock International”

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

В демократичному суспільстві інтегральним елементом соціальної ринкової економіки стає соціальне партнерство. Розвиток демократії в економічній сфері як цільовий орієнтир в перехідний період до соціальної ринкової економіки, неможливий без створення інституції соціального партнерства. партнерство соціальний winrock міжнародний

Конфлікт у сфері соціально-трудових відносин є одним із найскладніших соціальних феноменів. Він несе в собі потужний конфліктогенний потенціал, здатний привести до соціального вибуху. Детонатором такого вибуху може стати порушення рівноваги між елементами соціально-трудових відносин; економічна деградація класів, соціальних груп; занепад соціально-економічного розвитку, фатальне зниження життєвого рівня та невдоволеність, що його супроводжує; протиріччя в розподіленні благ та послуг. Будь-яка з цих причин може зашкодити суспільній злагоді. І навпаки, стан рівноваги, цілісності, стабільності і водночас динамізму можливі в умовах відповідної соціальної політики, з використанням інституту соціального партнерства, при наявності матеріальних ресурсів, відповідних політичних сил та соціальної системи.

Традиційно в демократичному суспільстві соціальними партнерами виступають працівники, об'єднані у відповідні асоціації, і держава в особі представників її органів влади і управління. Роль держави може бути мінімізованою, оскільки головними особами на ринку є роботодавець та найманий працівник, які домовляються про умови купівлі-продажу робочої сили. Держава має виступати гарантом прав сторін, арбітром у відносинах між ними та забезпечувати правове поле їх відносин.

Трансформаційні процеси, які відбуваються в Україні, піднімають питання про інститут соціального партнерства в розряд пріоритетних. У вирішенні цього питання необхідно враховувати такі особливості соціально-економічного становища України: 1) перехід до ринкової економіки потребує відповідних змін на ринку праці; 2) шляхом технологічної модернізації та структурній перебудови суспільство повинно перейти до сучасної економіки науково-технічного типу, де партнерські відносини грають суттєву роль, тому що працівника неможливо зобов'язати до творчої та інтелектуальної праці, його потрібно до цього заохочувати; 3) формування громадянського суспільства тільки почалось, традиційні та нові прошарки суспільства тільки починають з'ясовувати свої інтереси в нових умовах та вишукувати шляхи захисту своїх інтересів, - все це свідчить про необхідність поряд з ринковою перебудовою суспільства одночасно впроваджувати механізми соціального партнерства.

Отже, соціальне партнерство в Україні - це об'єктивна необхідність. Це - реалія, яка потребує дослідження та розвитку. Історична особливість полягає в тому, що становлення інституту соціального партнерства повинно відбуватися одночасно з утворенням передумов для нього в загальному процесі ринкової трансформації суспільства. Головні атрибути громадянського суспільства - громадські організації - в сучасній Україні є самою слабкою ланкою. Реально існують і мають певний вплив на події переважно профспілки. Слабкі та маловпливові організації споживачів, виробників, ветеранів. Тільки починають приєднуватися до політичного процесу маловпливові та поки що слабо організовані асоціації жінок, молоді. В процесі становлення та розвитку знаходяться організації кооператорів, арендаторів, малого та середнього бізнесу. Вплив різноманітних громадських організацій на суспільні події та на формування соціально-економічної політики знаходиться на початку формування та розвитку. В той же час проблеми, що потребують рішення через систему соціального партнерства, становляться все більш актуальними. Мільйони людей, які доволі впевнено почували себе в виробничій та соціально-економічній системі, що існувала, втрачають свої життєві позиції, перспективи, надії, бо не можуть адаптуватися до умов та впливати на суспільний розвиток. Інтереси цих людей, інтереси їх виживання та пристосування до нових умов є пріоритетним завданням соціальної політики. Вирішити це завдання можна шляхом введення демократичних форм соціально-трудових відносин, зокрема - шляхом соціального партнерства.

Ситуація, що склалася нині в Україні, де першочерговою для людини стала проблема виживання, на думку фахівців, свідчить про необхідність допомоги Україні з боку міжнародної спільноти [15,49].

Неурядові організації розвинутих країн мають тривалий досвід у сфері надання допомоги в економічному зростанні і вирішенні гострих соціальних проблем країнам, що розвиваються. Вони будують свою діяльність виключно на принципах соціального партнерства, як з Урядом так із організаціями-партнерами зарубіжних країн. Однією з таких організацій, що надають допомогу Україні, є американська неурядова організація Winrock International.

Метою роботи є визначення особливостей соціального партнерства у зовнішньоекономічній діяльності неурядових організацій .

Об'єктом дослідження даної роботи є зовнішньоекономічна діяльність Winrock International в Україні.

Предметом дослідження даної роботи є форми та методи соціального партнерства у зовнішньоекономічній діяльності Winrock International.

В роботі проведено аналіз результатів діяльності організацій-партнерів, огляд динаміки розвитку проектів, виконаних з Winrock International та їх внесок у культурну складову зовнішньоекономічної діяльності України. В роботі надаються пропозиції щодо можливих перспектив розвитку діяльності Winrock International в Україні.

Для вирішення встановлених завдань в даній роботі були використані методи порівняння, системного аналізу та графічного відображення результатів у вигляді діаграм, графіків, таблиць; методи соціологічних досліджень, історичного та логічного аналізу.

Мета та завдання дослідження зумовили наступну структуру роботи: вступ; основна частина, що складається з трьох розділів; висновки та пропозиції; література; додатки.

І розділ присвячено визначенню теоретико-правових аспектів соціального партнерства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Тут досліджується специфіка та проблематика соціального партнерства, а також особливості соціального партнерства на міжнародному рівні.

ІІ розділ являє собою аналітичну частину роботи, в якій досліджується досвід соціального партнерства Winrock International, аналізуються апробовані технології, форми і методи партнерських стосунків у соціальній сфері.

У ІІІ розділі роботи формуються конкретні пропозиції щодо подальшого розвитку соціального партнерства у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності в Україні, зокрема за участю неурядових громадських організацій.

Загальні висновки підводять підсумок дослідження, що було проведено в роботі. Вони формулюються у вигляді теоретичних узагальнень та практичних рекомендацій.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Сутність та специфіка соціального партнерства

Під соціальним партнерством найчастіше розуміють особливий тип суспільних відносин між класами, соціальними групами, суб'єктами виробничого процесу, коли забезпечується баланс їх головних інтересів. Соціальне партнерство забезпечує визнання права сторін відстоювати свої інтереси в разі розбіжностей думок, але шляхом переговорів, пошуку компромісів. Побудовані таким чином відносини між державою, роботодавцями та найманими працівниками є основним принципом існуючих систем регулювання трудових відносин багатьох країн, а також діяльності Міжнародної Організації Праці та інших установ, які займаються соціальними проблемами та вийшли за рамки національних держав та стають більш глобальними. Така тристороння взаємодія забезпечує умови поступового розвитку економіки, підвищення рівня життя людей, задоволення загальнонаціональних потреб. Про це переконливо свідчить історичний досвід, досягнення цілого ряду країн: Германії, Австрії, Франції, Швеції та інших.

На думку д.і.н. С. Єршова, соціальне партнерство в самому загальному розумінні - це комплекс практичних заходів, які здійснюються в будь-якій країні для мирного розв'язання економічних, соціальних, а деколи і політичних суперечностей між учасниками трудових відносин [26]. Професор Віденського університету Є.Талош пояснює феномен соціального партнерства з точки зору політології. Він вважає, що передусім під терміном “соціальне партнерство” слід розуміти політику інтересів, носіями яких є великі спілки роботодавців і тих , хто наймається на роботу. Основний аспект цієї системи він вбачає в кооперації та концентрації інтересів. Зразок представництва таких інтересів відбувається на рівні макроекономіки. Досить чітко виявляється він у сфері прибутків, господарській та соціальний політиці. Вчений відмітив, що соціальне партнерство, як феномен, не має національного характеру, що воно історично зумовленим [20].

В сучасній науковій літературі термін “соціальне партнерство” інтерпретують як: “ партикулярне представництво інтересів за їх загальної спільності”. Структурно ознаки соціального партнерства можна визначити як сплетіння інтеракцій. В сучасних світоглядних концепціях соціальне партнерство розглядається у двох аспектах: у широкому розумінні - як суспільний договір між класами і соціальними групами щодо забезпечення певних умов співіснування на основі узгодження їхніх інтересів та у вузькому розумінні - як спосіб узгодження інтересів соціальних груп у сфері застосування праці. В першому випадку соціальне партнерство включає взаємодію трьох систем: політичної, економічної і системи виробничих відносин. Політична система виробляє закони, міжнародні договори, політику (прикладом може бути Міжнародна Організація Праці, діяльність якої побудована на засадах трипартизму та соціального діалогу). Економічна система виробляє товари і послуги та способи регулювання ринків (наприклад, Європейський союз, Всесвітня торгівельна організація). Система виробничих відносин продукує соціально-трудові відносини між найманими працівниками та роботодавцями, забезпечує регулювання цих відносин і узгодження інтересів на основі колективних договорів та угод [45].

Найбільш дослідженим є явище соціального партнерства у побудові трудових відносин між роботодавцями та профспілковими об'єднаннями найманих працівників. Унікальною моделлю соціального партнерства науковці вважають австрійську, де профспілки відіграють головну роль у виробленні національної політики у сфері зайнятості та оплати праці. Соціальне партнерство в Австрії не виключає наявності у кожної із сторін власних інтересів і можливості виникнення конфліктів. Його ціль -формування максимально сприятливих умов для пошуку усіма сторонами компромісних варіантів рішеня проблем. Соціальне партнерство - це узгодження різних поглядів на основі розуміння, що досягнення консенсусу інтересів сприятиме отриманню вигоди для партнерів. Наприклад, необгрунтовані вимоги до роботодавців з боку найманих працівників стосовно підвищення заробітної плати та поліпшення умов праці можуть спричинити виникнення непід'ємних витрат для підприємця, що обмежить капіталовкладення на розвиток підприємства та створення додаткових робочих місць. Якщо ж підприємці будуть намагатися отримувати прибутки за рахунок низької оплати праці найманих працівників, то через деякий час рівень доходів підприємців зменшиться внаслідок зниження платіжної спроможності працівників та зниження рівня їх життя. Успішність моделі соціального партнерства в Австрії обумовлене чітким дотриманням певних принципів, а саме: 1) соціально-економічні інтереси в цій країні мають бути представлені тільки впливовими організаціями роботодавців та асоціаціями тих хто наймається на роботу, які діють виключно на добровільних засадах; 2) будь-яке обговорення важливих проблем для обох сторін завершується прийняттям рішень на національному рівні; 3) спеціальними законами чітко визначені організаційні структури та правила поведінки партнерів. Паритетна комісія - форум, який створюється і функціонує на добровільних засадах і не має юридичного статусу, приймає рішення , які є важливими для виконання, але не мають нормативно-правового статусу, і тому, у разі конфлікту, не підлягають судовому розгляду. Рішення паритетної комісії втілюються в життя тому, що кожна сторона, яка брала участь в узгодженні та прийнятті рішеннь та рекомендацій добровільно забов'язалась виконувати їх, доводити до повної реалізації їх на практиці. У цьому, на думку дослідників, оригінальність системи соціального партнерства [69].

Тлумачення поняття соціального партнерства українськими науковцями із сфери загальних міркувань перейшло у реальну політику. Згідно поглядів директора Інституту соціально-трудових відносин, професора Мальчина Ю.М., концепція запровадження соціального партнерства в Україні базується на пошуку системи реформування соціально-трудових відносин і є невід'ємною складовою частиною ринкового переобладнання суспільства. Аналізуючи західну систему соціального партнерства, яка складалася “ крок за кроком”, “ поступово, ініціативою “знизу”, разом відповідно до ініціатив формувалася і законодавчо-нормативна база, вчений бачить реально можливий шлях розвитку соціального партнерства в Україні тільки реформами “зверху”,

“свідомо створюючи систему принаймні в початковий період” [37].

Початок процесу інституалізації соціального партнерства в Україні було покладено у 1991р. коли відповідно до Закону України” “Про зайнятість населення”(ст.17), на засадах трипартизму, було створено Український координаційний комітет сприяння зайнятості населення, до складу якого увійшли представники профспілок, органів державного управління, власники підприємств, або уповноважені ними органи підприємців. Указом Президента України від 8 лютого 1993 року було створено Національну раду соціального партнерства (НРСП), як постійно діючий консультативно-дорадчий орган при Главі держави. До завданнь її діяльності входить узгодження позицій партнерських сторін у соціально-трудовій сфері шляхом тристоронніх консультацій з метою забезпечення поєднання інтересів держави, власників та найманих працівників підприємств, установ і організацій, сприяння проведенню переговорів та прийняттю узгоджених рішень, підготовка пропозицій щодо проектів законів, законодавчих актів в галузі соціально-трудових відносин з урахуванням норм міжнародного права. Подальший розвиток інституціональних та процедурних рамок соціального партнерства відбувався прийняттям цілої низки Законів України: “Про колективні договори і угоди” (1993р.), “Про оплату праці”(1995р.), “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”(1995р.), “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”(1998р.). Було укладено ряд угод: Тарифна угода (1993р.), Генеральні угоди між Кабінетом Міністрів України і профспілковими об'єднаннями України, Українським союзом промисловців і підприємців (1997р.), Конфедерацією роботодавців України (1999р.) Указом Президента України створено Національну службу посередництва і примирення (1998р.), як орган врегулювання трудових спорів (конфліктів). Тривалий час у Верховній Раді України знаходяться на розгляді проекти законів “Про соціальне партнерство”, “Про трудові колективи”, “Про об'єднання роботодавців”.

Предметом соціального партнерства визначено проблеми: оплати праці; зайнятості населення; встановлення цін і податків; захисту платіжної спроможності від інфляції; умов праці; охорони здоров'я; перекваліфікації у зв'язку з технологічною модернізацією та структурною перебудовою; співучасті працівників в управлінні виробництвом; засобів запобігання та вирішення конфліктів. Форми соціального партнерства залежатимуть від сфери їх застосування: колективні договори, виробничі наради, ради трудових колективів, повноважні представницькі органи від партнерських сторін. Спосіб узгодження інтересів найманих працівників, роботодавців і держави з нагальних проблем соціально-трудових відносин має відбуватися шляхом консультацій, переговорів, досягнення домовленостей, укладання угод. Інституалізація соціального партнерства в Україні, на думку кандидата педагогічних наук Жукова В.І, відбулася тільки на національному рівні. Для впровадження соціального партнерства на галузевий і територіальний рівень потрібен ще певний час для усвідомлення суспільством його переваг [28].

Політолог Садовенко А. вважає, що соціальне партнерство має стати ідеологією суспільної свідомості, в тому числі в менталітеті керівних кадрів держустанов, підприємств, профспілок. Соціальне партнерство має стати ідеологією суспільства, складовою частиною його морально-правових засад, інтегруючим фактором докорінних реформ [38].

Інші науковці в своїх роботах розширюють рамки застосування соціального партнерства від рівня узгодження питань взаємовідносин власників з найманими працівниками того чи іншого підприємства до рівня вирішення проблем з позиції міста, села, тобто суб'єктів місцевого самоврядування [16,19,41]. Згідно іх поглядів, соціальне партнерство - це шлях досягнення розумних компромісів між працею і капіталом, це “система інститутів, механізмів і процедур, покликаних підтримувати баланс інтересів сторін, що беруть участь у переговорах про зайнятість, оплату і умови праці та сприяють досягненню вигідного для них компромісу для реалізації як корпоративних так і загальносоціальних цілей”. Історичні факти свідчать про те, що влітку 1917 року 25% бюджету Москви становили прибутки від міських комерційних підприємств, створених за участю органів місцевого самоврядування та приватних структур на принципах паритетності інтересів. Процес співучасті реалізується наступним чином: приватна структура до статутного фонду вносить гроші, орган місцевого самоврядування через створену комунальну холдінгову фірму до статутного фонду вносить свою рівну частину будівлями, спорудами, приміщеннями, комунальним майном, правом користуватися землею, інтелектуальною власністю тощо. При цьому обидва партнери несуть однакову відповідальність за долю спільного проекту. З позиції населення капітал, що залучається до статутного фонду спільних підприємств, активізує виробництво товарів і послуг, створює нові робочі місця. Бюджет органів місцевого самоврядування поповнюється новою складовою - дивідендами за рахунок результатів діяльності спільних підприємств, за умови дотримання “прозорості діяльності”. Для підприємців партнерство з органами місцевого самоврядування означає додаткову можливість розширення сфери діяльності та більш сприятливі умови роботи. Ефективність спільних підприємств в Західній Європі перевірена реальною практикою і як засіб вирішення проблеми дефіциту коштів у місцевих бюджетах для забезпечення поточної життєдіяльності населених пунктів, і як метод боротьби з корупцією, і як реальна умова зміни соціального статусу підприємця-партнера у громадській думці.

Тред-юніоністський варіант розуміння соціального партнерства, зорієнтований на врегулювання соціально-трудових відносин, не зачіплює вирішення проблем таких життєвоважливих сфер, як соціальне забезпечення та соціальний захист населення.

Новим змістом наповнюється міжсекторний варіант терміну “соціальне партнерство”, який означає конструктивну взаємодію у соціальній сфері між трьома силами: державними структурами, приватними підприємствами та недержавними некомерційними організаціями. Представники кожного з цих трьох секторів мають різні можливості та ресурси для вирішення соціальних проблем, про природу яких у них можуть бути також і різні уявлення. Враховуючи, що поодинці, ні влада, ні бізнес, ні громадськість не можуть вирішити проблеми суспільства, очевидним стає необхідність між ними соціального партнерства.

За висновками соціологів, зробленими на основі опитування державних та муніципальних службовців, існують три причини, які заважають взаємодії державного та некомерційного секторів: відсутність ресурсів, недостатня поінформованість один про одного, невміння співробітничати. З аналізу діяльності організацій “третього сектору” можна зробити висновки, що ефективність соціального партнерства некомерційних організацій з державними структурами в багатьох випадках залежить від рівня розвитку самих недержавних громадських організацій.

1.2 Особливості соціального партнерства на міжнародному рівні

Соціальне замовлення, як форма взаємодії держави з некомерційними організаціями широко поширена в усіх цивілізованих країнах світу. Європейський та американський досвід місцевого самоврядування дозволяє стверджувати, що соціальне замовлення є однією з ефективних механізмів залучення населення до вирішення проблем суспільства. [42,56,59]. Недержавні громадські організації (НГО) виконують роль посередника між окремими людьми, різними групами населення та державою, роль представника інтересів та захисника прав громадян. Усвідомлюючи важливість цих функцій НГО, демократичні держави прагнуть розширити сфери діяльності організацій «третього сектора». Надання громадянам певної міри влади - основна мета соціального партнерства за кордоном. Цей процес сприяє зміцненню власної незалежності та відповідальності в економічній сфері, розвитку демократії, структурним економічним та політичним реформам, що робить державу підзвітною перед своїми громадянами.

За оцінками американських спеціалістів, майже третина ресурсів, які обертаються в некомерційному секторі США, надійшли до НГО через систему соціальних контрактів. В США система соціальних контрактів, як форма реалізації соціального замовлення, є другим по розміру джерелом фінансування некомерційних організацій після їх власної господарчої діяльності. Це не просто виділення коштів на вирішення соціально важливих завдань, а цілеспрямоване надання ресурсів організаціям, які більш ефективно працюють у соціальній сфері. Таким чином Адміністрація США економить бюджетні кошти. В Німеччині доля державного фінансування неприбуткових організацій сягає 70, у Франції -80 відсотків.

Розглянемо особливості технологій соціального партнерства у соціальній сфері з американського досвіду. При виявленні у суспільстві проблем певної соціальної групи, фізичні або юридичні особи вносять пропозиції до влади про розробку цільових соціальних програм. Органи державної влади чи місцевого самоврядування, в свою чергу, приймають рішення про підготовку цільової соціальної програми та оголошують відкритий конкурс на кращий проект по вирішенню виявленої соціальної проблеми. Ініціатором цільових програм може бути і держава, особливо при впровадженні інноваційних проектів в інших країнах світу. Конкурентність та конкурсність є важливими мотивуючими принципами соціального замовлення. Конкурсний підхід дозволяє замовникам вибрати найбільш достойного соціального партнера і таким чином запобігти неефективному використанню коштів, які виділяються на реалізацію соціальної програми. Претенденти на отримання соціального замовлення повинні запропонувати проектні заходи, можливі терміни реалізації проекту. Виконавець проекту має довести очікувану ефективність запропонованих методів вирішення проблеми, спираючись на попередньо проведену експертну оцінку ситуації та свій досвід роботи у цій сфері. Виконавець повинен вміти чітко планувати поточну діяльність проекту, розумно складати бюджет та відстоювати свої переваги перед конкурентами. Конкурс може відбуватися у двох варіантах: перший, коли вибирається найкращий проект із серії запропонованих претендентами, і другий, коли вибирається найкраща організація, яка буде виконавцем вже розробленого замовником проекту. В обох випадках є чітко розроблені критерії відбору, з якими обов'язково перед проведенням конкурсу ознайомлюють громадськість. Після проведеної експертизи проектів та організаційно-фінансового стану організацій, які претендують виконувати соціальне замовлення, та затвердження виконавця експертною радою, укладається соціальний контракт між соціальними партнерами (замовником і виконавцем). Контрактом обумовлені частки фінансових внесків замовника і виконавця (останній має внести до 25% власних коштів чи залучених від спонсорів), обов'язки та відповідальність сторін стосовно реалізації проекту. Моніторинг та оцінка здійснюється, як під час виконання проекту (поточної діяльності), так і після закінчення проекту з метою визначення ефективності використання коштів та стану соціальної цільової групи. Результати моніторингу допомагають внести зміні до проектних заходів, знайти нові підходи та шляхи вирішення виявлених проблем, що сприятиме створенню нових соціальних замовлень.

У ФРН після з'єднання з Східною Німеччиною всі притулки для престарілих та інші соціальні установи, які належали державним соціальним управлінням, були передані благодійним організаціям. Лікарні, дитячі садочки стали установами при некомерційних організаціях чи самостійними некомерційними організаціями. Всі ці установи були передані некомерційним організаціям разом з персоналом, обладнанням та бюджетами. Держава виконувала роль законотворця, встановлюючи правила взаємовідносин в соціальній сфері.

Для НГО України щодо застосування досвіду соціального партнерства США та Європи існує чимало перешкод. По - перше, до цього часу основною формою взаємодії держави з виробниками соціальних послуг залишається цільове фінансування. При наявності переконливих переваг програмного метода рішення соціальних проблем, який дозволяє більш точно в порівнянні з відомчим фінансуванням розраховувати необхідні для рішення проблеми ресурси (фінансові, інтелектуальні, кадрові), крім того спрямовувати фінанси не на утримання установи, а на здійснення заходів, все ж таки перебудова бюджетного процесу у напрямку збільшення фінансової долі на виконання соціальних проектів є складною політичною та правовою проблемою. По - друге, влада в Україні ще неготова до взаємодії з НГО, недовіряє професіоналізму НГО, надає перевагу внутрішньовідомчим інтересам та не бажає ділитися бюджетними коштами, не володіє механізмами та технологіями впровадження соціального замовлення, не розуміє його корисності для громадськості. Саме тому важливим напрямком у зовнішньоекономічній діяльності країн демократичного світу є впровадження пілотних проектів з метою допомоги посттоталітарним державам у вирішенні гострих соціально-економічних проблем. Інноваційні пілотні проекти, моделі яких запропоновані некомерційними організаціями, здійснюються за рахунок ресурсів міжнародних фондів. Внаслідок виконання пілотних проектів у конкретній країні населення та влада цієї країни отримують механізми вирішення соціально-економічних проблем. Вироблені в зарубіжних країнах технології впровадження соціальних замовлень застосовуються для вирішення соціально-економічних проблем як на місцевому, регіональному, загальнодержавному рівні, так і в зовнішньоекономічній діяльності цих країн. З аналізу сутності та принципів соціального партнерства, можна стверджувати, що сферою виявлення “соціального партнерства у зовнішньоекономічній діяльності” є міжнародна діяльність розвинутих країн світу, пов'язана з наданням міжнародної технічної допомоги країнам, що переживають перехідний період ринкових реформ та становлення демократичного суспільства. Соціальне партнерство на такому рівні набуває інтернаціонального характеру внаслідок співробітництва урядових, приватних, недержавних організацій країн-донорів і країн-реципієнтів міжнародної технічної допомоги.

Суттєвою рисою соціального партнерства з міжнародного досвіду є децентралізація. Впровадження такої системи соціального партнерства в Україні сприяло б підвищенню ролі галузевих профспілок, місцевих та міжгалузевих профспілкових об'єднань і в той же час залучення до соціального партнерства місцевих органів влади, організацій малого та середнього бізнесу.

Існує ще чимало галузей життєдіяльності суспільства, де соціальне партнерство не впроваджується, але б могло дати позитивні результати вже сьогодні. Наприклад, плідною було б партнерство в управлінні органами та фондами соціального страхування, в реалізації політики зайнятості, організації судової практики та арбітражу по питанням праці, проведення спільних акцій, направлених на вирішення економічних, соціальних, екологічних, технікотехнологічних проблем в процесі трансформації економіки. Предметом соціального партнерства могли б бути проблеми малого та середнього бізнесу, який у всьому світі грає важливу роль в економічному та соціальному розвитку, а також - міжнародна економічна діяльність.

Соціальне партнерство виступає як фактор стабільності та поступового руху у розвитку суспільства. Воно має стати атрибутом плюралістичного суспільства, демократичної форми регулювання суспільних відносин, що сприятиме постійному розвитку держави [61,62].

1.3 Правове забезпечення організації соціального партнерства у зовнішньоекономічній діяльності

Відносини, які виникають у зв'язку із залученням та використанням міжнародної технічної допомоги в Україні регулюються Указом Президента України “ Про міжнародну технічну допомогу” від 1 червня 1999р. №596/99, Законами України, Постановою Кабінету Міністрів України “ Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги ” від 15.02.2002 № 153, чинними міжнародними договорами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Згідно затвердженого Кабінетом Міністрів України Порядку (від 15.02.2002) визначено процедуру залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги і поняття, що вживаються в цьому Порядку. Нижче наводиться коротка характеристика цих понять.

Міжнародна технічна допомога - ресурси та послуги, що відповідно до міжнародних договорів України надаються донорами на безоплатній та безповоротній основі з метою підтримки України.

Донор - ноземна держава, уряд та уповноважені урядом іноземної держави органи, іноземний муніципальний орган або міжнародна організація, що надають міжнародну технічну допомогу відповідно до міжнародних договорів України.

Реципієнт - резидент (фізична або юридична особа), який безпосередньо одержує міжнародну технічну допомогу згідно з проектом (програмою).

Виконавець - будь-яка особа (резидент або нерезидент), що має письмову угоду з донором або уповноваженою донором особою та забезпечує реалізацію проекту (програми), та яка безпосередньо готує звіти для подання Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції.

Проект - документ, яким визначаються спільні дії учасників (донорів, виконавців, бенефіціарів, реципієнтів), а також ресурси, необхідні для досягнення цілей надання міжнародної технічної допомоги протягом установлених термінів.

Бенефіціар - центральний орган виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська, Севастопільська міська держадміністрація, до компетенції якої належить реалізація державної політики у відповідній галузі чи регіоні, де передбачається впровадження проекту (програми), що заінтересована в результатах виконання проекту (програми), але безпосередньо не одержує міжнародну технічну допомогу.

Міжнародна технічна допомога може залучатися у вигляді будь-якого майна, необхідного для забезпечення завдань проектів (програм), яке ввозиться або набувається в Україні; робіт і послуг; прав інтелектуальної власності; фінансових ресурсів (грантів) у національній чи іноземній валюті; інших ресурсів, не заборонених законодавством, у тому числі стипендій.

Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, як координатор діяльності, пов'язаної із залученням міжнародної технічної допомоги, забезпечує формування стратегічних і щорічних програм міжнародної технічної допомоги відповідно до пріоритетних напрямків соціально-економічного розвитку України; аналізує подані проектні пропозиції на відповідність пріоритетним напрямкам; здійснює державну реєстрацію, перереєстрацію, анулювання проектів та повідомляє про прийняті рішення Держкомстат, Держмитслужбу, Державну податкову адміністрацію; проводить поточний та заключний моніторинг проектів; приймає рішення щодо акредитації виконавця (юридичної особи -нерезидента), видає Свідоцтво про акредитацію або анулює прийняте рішення; готує висновки, рекомендації та заходи щодо подальшого залучення міжнародної технічної допомоги. Акредитація в Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції надає організаціям статусу установи, що забезпечує реалізацію програми (проекту) відповідно до міжнародного договору України, це дозволяє їм мати спеціальну печатку, відкривати рахунок в уповноваженому банку та приймати на роботу українських громадян. Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції подає копії свідоцтв про акредитацію організації до Міністерства закордонних справ, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації та Держкомстату у місячний термін не пізніше 10 числа кожного місяця. Порядок постановки на облік акредитованих організацій - нерезидентів за місцезнаходженням регламентується листом Державної податкової адміністрації від 23.07.99 № 10903/7/28-0706. Після подання відповідних документів: легалізованого доручення про надання повноважень представляти організацію, яка уклала договір (контракт) з донором, для реалізації програми (проекту ) в Україні; копії реєстраційної картки програми або проекту та копії свідоцтва про акредитацію організації, засвідчених Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції; заяви за формою №1-ОПП (заповнені п.2.3.4.8.9), - організаціям-нерезидентам надається обліковий номер платників податків з Тимчасового реєстру Державної податкової адміністрації України.

Згідно з Положенням про Міністерство економіки України, затвердженим Указом Президента України від 23.10.2000 №1159/2000, Мінекономіки відповідно до покладених на нього завдань підтверджує пільги, привілеї та імунітети, визначені законодавством і міжнародними договорами України, у тому числі податкові, митні та інші пільги щодо обладнання, матеріалів та іншого майна, яке надходить у рамках міжнародного співробітництва. Належність ввезених в Україну товарів до міжнародної технічної допомоги та наявність при цьому митних і податкових пільг підтверджується довідкою Міністерства економіки

( Накази Державної митної служби від 15.10.97 №42/505 (z0482-97), від 26.04.2000 №11/3-3830, доручення Кабінету Міністрів України від 14.04.2000 № 6467/10). Порядок надходження та використання міжнародної технічної допомоги у вигляді іноземної валюти регулюється Законом України “Про гуманітарну допомогу” ( 22.10.1999р. №1192-XIV), Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 14 липня 1999р. № 932-XIV (із змінами і доповненнями внесеними Законами України) Постановою Національного банку України “ Про затвердження змін та доповнень до Інструкції №3 Національного банку України “ Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті” від 17.11.1997р. Згідно цих нормативно-правових актів зарахування коштів в іноземній валюті організаціями та установами, які залучаються для здійснення програм або проектів міжнародної технічної допомоги, відкриваються рахунки типу “Н” уповноваженим банком України. Міжнародна технічна допомога у вигляді іноземної валюти, що надійшла на рахунок уповноваженого банку не підлягає обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку і має бути використана виключно за цільовим призначенням.

Наймодавці-нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів виключно в валюті України у готівковій або безготівковій формі. Оподаткування прибутковим податком громадян з доходів, одержуваних громадянами-резидентами України, які працюють в рамках проектів міжнародної технічної допомоги регулюється четвертим розділом Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992р. №13-92 “Про прибутковий податок з громадян”, яким визнечені об'єкти та суб'єкти оподаткування окремих категорій громадян, як протягом календарного року, так і за сукупним річним доходом (Лист Державної податкової адміністрації України від 21.06.99р. №8901/7/17-0517). Реципієнт забезпечує цільове використання міжнародної технічної допомоги під час реалізації проектів, зараховує на баланс матеріальні цінності, що надійшли в рамках проектів.

Оскільки об'єктом дослідження даної роботи є зовнішньоекономічна діяльність американської організації Winrock International в Україні буде доцільним більш детально розглянути нормативно-правові документи, які надають Winrock International статус виконавця проектів (наймодавця-нерезидента) в рамках міжнародної технічної допомоги Україні з боку Сполучених Штатів Америки.

Уряд України та Уряд Сполучених Штатів Америки, який діє через Агенство міжнародного розвитку США (АМР США) відповідно до Двосторонньої Угоди про гуманітарне та техніко-економічне співробітництво від 7 травня 1992 року (840_295) та щорічних Меморандумів про взаєморозуміння ( додаток Т.1) визначили і погодились про основні напрямки та цілі програми допомоги з боку АМР США з метою дієвої реалізації заходів, які здійснюються на кошти АМР США для сприяння реформам в Україні за такими напрямками: розвиток малих та середніх підприємств; допомога в галузі макроекономіки (податкова, бюджетна політика); банківсьа справа; фінансові ринки; комерційне право; сільське господарство; енергетика; програми навчання та обміну; розвиток місцевого самоврядування та управління; демократія та громадянське суспільство; боротьба з корупцією; зміцнення правової держави; підвищення незалежності засобів масової інформації; охорона довкілля; соціальний сектор та гуманітарна допомога; розвиток сталих громадських організацій; гендерні питання та боротьба з торгівлею людьми; охорона здоров'я; регіональні ініціативи. Положеннями Двосторонньої Угоди (840_295) передбачено звільнення заходів допомоги з боку АМР США від податків, мит та зборів.

Таким чином, АМР США виступає донором міжнародної технічної допомоги, визначає виконавців-нерезидентів з числа американських організацій та укладає з ними контракт на виконання проектів допомоги в Україні. До укладання контракту АМР США узгоджує з українською стороною “Технічне завдання” на виконання проекту міжнародної технічної допомоги, яке містить наступну інформацію: назва проекту; сектор, в якому буде впроваджуватися проект; реціпієнт та бенефіціарій; цілі впровадження проекту та їх обгрунтування; опис діяльності та етапи його впровадження; очікувані результати; перелік товарів та послуг, які передбачається закуповувати в рамках проекту. Після укладання контракту або грантової угоди з організацією-виконавцем (в даному випадку, Winrock International) АМР США подає до Міністерства економіки та з питань европейської інтеграції комплект документів для здійснення державної реєстрації проекту. Для отримання реєстраційної картки, що засвідчує факт державної реєстрації проекту подаються наступні документи: лист-звернення з проханням щодо реєстрації (переєстрації) проекту; копію неприватної частини контракту чи грантової угоди, укладеної АМР США з виконавцем проекту (контрактером), включаючи першу сторінку з відповідними підписами, загальним терміном реалізації та кошторисною вартістю проекту; інформацію про організацію-виконавця (повна та скорочена назва організації, юридична адреса в США та його представництва в Україні, ім'я, прізвище та посада координатора робіт); інформацію про реципієнта (назва, юридична адреса реципієнта, ім'я, прізвище, посада особи, яка відповідає за реалізацію проекту із зазначенням форми власності); перелік товарів та послуг, які передбачено закуповувати в рамках проекту (включаючи закупівлі на митній території України), погоджений з реципієнтом по проекту. Розгляд документів та процедура реєстрації здійснюється протягом 20 робочих днів.

Державна реєстрація проекту є підставою для: отримання акредитаційної картки контрактером; отримання безкоштовної багаторазової в'їздної-виїздної візи; митного оформлення особистих речей іноземних співробітників; звільнення від будь-яких тарифів, зборів, мит, податків на імпорт та інших аналогічних податків товарів, робіт, послуг та майна, що надходять та використовуються на цілі проекту.

З метою отримання акредитаційного свідоцтва контрактером (Winrock International) подаються наступні документи: лист-звернення від АМР США щодо акредитації організації (зазначаються назва, юридична адреса організації, адреса організації в Україні, телефон та факс, ім'я, прізвище, посада офіційного представника організації в Україні, списки українського та іноземного персоналу в організації); легалізоване згідно з вимогами законодавства України доручення про надання повноважень представляти організацію, яка уклала договір (контракт) з донором, для реалізації проекту в Україні, з використанням коштів на рахунку в банку України. Рішення про акредитацію приймається протягом 15 днів від дня надходження повного комплекту документів.

Усі документи для реєстрації та акредитації подаються мовою їх оригіналів з обов'язковим офіційним перекладом українською мовою.

Акредитація організації є підставою для відкриття рахунку в уповноваженому банку України для впровадження проектів міжнародної технічної допомоги; для оформлення на роботу в організації українських громадян у відповідності до чинного законодавства; пільгового оподаткування згідно зазначеної Угоди; користування спеціальною печаткою або штампом за зразком, погодженим з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції.

Для відкриття рахунку типу “Н” організація-контрактер подає до уповноваженого банку наступні документи : заяву про відкриття рахунку; копію реєстраційної картки програми або проекту; копію акредитаційного свідоцтва організації-виконавця проекту; копія програми або проекту технічної допомоги ( документи засвідчені Мінекономіки); картка зі зразками підписів уповноважених осіб та відбитком печатки, яка засвідчена нотаріально.

Вантаж за проектом міжнародної технічної допомоги має оформлюватися на адресу українського реципієнта за довідкою встановленого зразку. При цьому подаються наступні документи: 1) лист-звернення від організації - реципієнта із зазначенням такої інформації: мета звернення, назва проекту, реєстраційний номер, номер інвойсу, загальна фактурна вартість вантажу міжнародної технічної допомоги, митний орган, в зоні діяльності якого розташований реципієнт; 2) перелік обладнання (подається мовою оригіналу та державною мовою з підписом та печаткою установи-реципієнта на кожній сторінці); 3) копії вантажосупровідних документів з відміткою митниці на кордоні та інвойс; 4) лист-підтвердження від АМР США з інформацією: мета звернення, назва проекту міднародної технічної допомоги, назва організації-донора по проекту, назва організації-реципієнта, на адресу якої надходить вантаж міжнародної технічної допомоги, номер інвойсу, загальна сума вантажу. Термін розгляду документів та видачі довідок - 7 днів з дня подання повного комплекту документів. Згідно митного законодавства України на тимчасове ввезення на 1 рік ( якщо термін проекту перевищує 1 рік) може бути оформлено лише обладнання для використання в офісі контрактера, яке придбано для виконання проекту за кошти проекту та по закінченні проекту буде передано українському реципієнту.

У відповідності до статті 1(а) Угоди між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про гуманітарне і техніко-економічне співробітництво “Товари, поставки та інше майно, що надається або використовується у зв'язку з програмами допомоги Сполучених Штатів, можуть імпортуватися, експортуватися або використовуватися в Україні із звільненням від будь-яких тарифів, зборів, мит, податків на імпорт та інших аналогічних податків або зборів, що накладаються Україною або будь-якою її організацією”. Звільнення американських організацій та їх співробітників “від будь-яких прибуткових податків, відрахувань на соціальне забезпечення або інших податків, що їх накладає Україна або будь-яка організація з доходів, одержаних у зв'язку із здійсненням програми допомоги Сполучених Штатів” за статтею 1(в) Двосторонньої Угоди, не поширюється на звільнення від ПДВ послуг або товарів, що придбаються для використання в офісах контракторів або персонального користування співробітниками таких організацій. Пільги щодо оподаткування ПДВ можуть бути застосовані лише в разі, якщо закупівлю конкретних товарів, робіт чи послуг передбачено контрактом з АМР США, технічним завданням проекту, наданим до Мінекономіки на час реєстрації проекту, та погоджено з реципієнтом. Звільнення від ПДВ здійснюється на підставі довідки-підтвердження, для отримання якої необхідно подати до Мінекономіки: супровідний лист від АМР США, рахунок-фактуру, копію контракту на придбання товарів, виконання робіт, надання послуг, та/або акт приймання -здавання виконаних робіт (наданих послуг). Супровідний лист підписується керівником Місії АМР США або особою, яка виконує його обов'язки. Лист має засвідчувати, що придбання товарів (робіт, послуг), вказаних в рахунку-фактурі, здійснюється коштом технічної допомоги та буде використовуватися виключно для потреб програми.

Державні податкові органи мають право проводити комплексні перевірки платника податку на предмет відповідальності обсягів виконаних робіт та поставлених товарів до наданих підтверджень щодо звільнення від ПДВ.

Організації-контрактори 2 рази на рік надають Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції огляд результатів впровадження проектів станом на поточний момент, а також огляд показників виконання. АМР США спільно з Мінекономіки проводять моніторинг діяльності по кожному з проектів з метою виявлення шляхів більш ефективного поєднання завдань економічних реформ та можливостей їх підтримки проектами американської технічної допомоги.

Сприяють розвитку соціального партнерства у зовнішньоекономічній діяльності іноземних неурядових організацій в Україні з організаціями -партнерами також нормативно-правові документи, що регулюють діяльність неурядових організацій в Україні (Закони України “Про об'єднання громадян” від 16.06.92 р. № 2460-12, “Про оподаткування прибутку підприємств” із змінами та доповненнями ) та створюють умови розвитку соціального партнерства державних установ з неурядовими організаціями-реципієнтами у спільному виконанні проектів (Постанова Кабінету України “Про затвердження порядку конкурсу проектів, програм, розроблених громадськими організаціями, стосовно дітей, молоді, жінок та сім'ї” № 1065 від 25 липня 2002 р.)

Таким чином, теорія соціального партнерства, як особливого виду взаємовідносин, у зовнішньоекономічній діяльності базується на таких принципах:

§ взаємна зацікавленість у співробітництві між державами;

§ визнання необхідності укладення угод із зазначенням сфер співробітництва та вироблення правил здійснення спільної діяльності;

§ представлення соціально-економічних інтересів держав впливовими організаціями;

§ узгодження партнерськими сторонами технічних завдань соціального замовлення (Проектів і Програм);

§ вироблення чітких організаційних структур та правил поведінки організацій-партнерів, які зазначені спеціальними законами;

§ дотримання добровільних зобов'язань на основі взаєморозуміння та погодження сторін щодо спільних дій;

§ створення взаємних відносин на засадах взаємовигоди, взаємо прийнятності, рівноправності та урахування національних інтересів корінних народів.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ НЕУРЯДОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ “WINROCK INTERNATIONAL”

2.1 Характеристика організаційної та правової форми Winrock International

Winrock International - американська недержавна організація, яка працює з людьми в США та в усьому світі з метою збільшення економічних можливостей, збереження природних ресурсів та захисту навколишнього середовища.

Френк Тагвел, президент Winrock International, проголосив в своїй доповіді (1998р), що завжди місією організації буде робота з партнерами, допомога тим, хто кожен день в труднощах здобуває собі засоби для виживання. Головною метою організації є турбота про тих, хто вкрай важко працює, щоб за рахунок нових технологій змінити їх життя на краще. Нові ідеї та моделі, на думку президента, можуть та повинні використовуватися та розвиватися серед тих, хто ще не досягнув успіху. Надзвичайно складним завданням він вважає знаходження нових шляхів, в яких нові ідеї, експерименти в технології та виробничій практиці, в політиці будуть проаналізовані в державних угодах та переправлені через безліч кордонів, що розділяють Winrock International з тими, хто потребує допомоги. Філософія організації грунтується на ствердженні, що знання - це найпотужніший генератор нових ідей та розвиток потенційних лідерів,

які змінюють себе, суспільство, націю та світ в цілому. З усіма соціальними, політичними та економічними труднощами, що зустрічаються у житті, нації мають утримувати людські ресурси у країні, для того щоб інтелектуальний потенціал використовувався у праці над прогресивними змінами. Winrock International допомогає людям: жінкам, чоловікам, молоді зрозуміти роль лідера і цим робить найкращу інвестицію у майбутнє. Програми розвитку лідерства допомагають вирощувати лідерів завтрашнього дня, допомагають їм навчитися вирішувати нелегкі завдання, визначати найкращі варіанти вирішення проблеми, та ефективно управляти. Особливу увагу у Winrock International приділяють жінкам та молодим дівчатам, які часто за різних причин не мають можливості приймати участь у програмах розвитку та отримання освіти. Програми Winrock International сприяють залученню жінок до активної участі у законодавчих процесах. Участь жінок може принести значні зміни у суспільство, у соціальний та економічний розвиток. Цей підхід передбачає довгострокове інвестування в організації, які своєю діяльністю сприяють змінам на краще, а також у персонал, який буде спроможній управляти цими організаціями. Winrock International працює з місцевими громадами, організаціями та установами, щоб змінити традиційні підходи до вирішення проблем та створити сприятливі умови для постійного зростання. Модель лідерства, що впроваджує Winrock International, допомагає створювати команду жінок, що готові до керівництва державою та установами. Чоловіки також залучаються від стратегії та спілкування до процесу знаходження рішень. Такі програми найкраще відображають філософію, що існує у Winrock International, засновану на відданості постійному розвитку людських ресурсів для удосконалення професійних навичок та збільшення впевненості у собі, що так необхідно для успіху в суспільному житті та бізнесі.