Першочергове завдання полягає у тому, щоб знайти нові способи підвищити глобальну репутацію РБ. Виклики, які стоять перед Радою, давно не були такими гострими, як сьогодні. Декілька десятиліть ми не зіштовхувалися з такою кількістю криз у такій великій кількості місць та стількома випадками порушення міжнародного гуманітарного права і прав людини, з такою великою кількістю людей, які стали біженцями в результаті конфліктів.

Відповідаючи на ці виклики, Рада Безпеки не завжди діяла так уже й погано. Вона успішно змусила Сирію здати хімічну зброю і санкціонувала гуманітарну допомогу країні без згоди її властей. РБ санкціонувала використання більшої кількості миротворців, ніж будь-коли раніше, причому з ширшими мандатами для захисту цивільного населення. Рада зберегла режими санкцій, які виявилися ефективними, і передала декілька справ до Міжнародного кримінального суду в Гаазі.

Вона зупинила бійню, яка насувалася, у Лівії 2011 року, домовившись (принаймні, на початковому етапі), що погоджений світовою спільнотою правовий принцип «Обов'язок захищати» виправдовує військове втручання. Рада рішуче відреагувала на кризу, викликану епідемією еболи, і прийняла декілька важливих антитерористичних резолюцій. Помітні поліпшення сталися в тому, що стосується практики використання ширших консультацій, а також відвертості обговорення проблем.

Проте, питання безпеки населення різко загострилися в багатьох регіонах Африки та Західної Азії. А Рада стала дуже часто самоусуватися від вирішення найбільш серйозних проблем безпеки і прав людини, оскільки її стримують установки «реальної політики» (Realpolitik), застаріле мислення, боязкість, інституційні обмеження та неадекватні ресурси. У недавніх, найтривожніших кризах -- Україна, сектор Газа, Сирія, Ірак -- РБ виявилася майже повністю паралізованою.

Для відновлення та розширення авторитету Ради Безпеки в даний час слід сфокусуватися на змінах, які не вимагають внесення поправок до Статуту ООН. Хорошою стартовою точкою може стати активніше впровадження наявного успішного досвіду; виняткові випадки повинні перетворитися на норму. Рада може діяти результативно. Це було доведено на прикладі історії з сирійською хімічною зброєю, коли були встановлені чіткі вимоги й однозначні терміни їх виконання, введені механізми активного моніторингу та регулярної звітності, визначені наслідки недотримання взятих зобов'язань.

Замість риторики РБ слід зосередитися на стандартних процедурах запобігання конфліктам і кризам за допомогою покращених механізмів раннього попередження й інформування. РБ слід визнати, що одним із її базових завдань є попередження масових порушень прав людини і реагування на ці порушення. Рада повинна допомогти генеральному секретареві ООН позбавиться зайвих побоювань із приводу активного застосовування ваговитих повноважень, даних йому статтею 99 Статуту ООН, -- права виносити на обговорення СБ ООН питання за власним розсудом.

Зараз з'явилася гостра необхідність у відновленні консенсусу з приводу того, як саме треба діяти у разі масових злочинів, настільки тяжких, що можливо потрібне військове втручання. Мають бути прийняті зусилля з подолання негативного ставлення, що все ще зберігається щодо США, Великобританії та Франції (що в значній мірі пояснює параліч у сирійському питанні) через те, що вони свідомо розширили без схвалення РБ ООН свій вузький мандат на захист цивільного населення в Лівії до повномасштабної операції щодо зміни режиму. Рішенням може стати одна з варіацій концепції «Відповідальність під час захисту», запропонованою вперше Бразилією (Китай і Росія неформально її схвалюють). Її сутність у проведенні постійного моніторингу в тій чи іншій формі та регулярних перевірках дотримання мандатів ООН.

Франція запропонувала по-справжньому радикальну зміну: постійні члени РБ, принаймні, у тих випадках, коли не зачіпаються їх життєво важливі національні інтереси, відмовляються від права вето, якщо масові злочини підтверджені офіційно, наприклад, генеральним секретарем ООН. Але прийняти цю пропозицію буде непросто. Хоча Великобританія виразила готовність її розглянути, Росія відкрито виступила проти. Китай відмовчується, а Сполучені Штати без зайвого шуму, але також її не підтримують.

Подібна реакція ще раз свідчить, що головні зміни, необхідні Раді Безпеки, повинні відбутися у менталітеті його постійних членів. Їм треба пригадати про свою величезну відповідальність перед усім світом, про те, що їхній першочерговий обов'язок полягає у пошуку підґрунтя для співпраці, і що всякому терпінню до неприкритого переслідування вузьких корисливих інтересів є межа.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного юридичного аналізу компетенції РБ щодо підтримання міжнародного миру та безпеки, що дозволило вперше провести системну класифікацію її функцій та повноважень у вказаній сфері, можна дійти до таких найважливіших висновків профільного характеру:

- компетенція РБ визначається Статутом ООН шляхом регламентації окремих її елементів у різних главах Статуту залежно від предметної сфери її діяльності;

- нормативне закріплення компетенції РБ у сфері підтримання міжнародного миру та безпеки є важливою міжнародно-правовою гарантією існування системи всезагальної міжнародної безпеки на універсальному рівні, що базується на Статуті ООН;

- всі повноваження РБ надані цьому органу для виконання своєї основної функції з підтримання міжнародного миру та безпеки.

Проведений юридичний аналіз компетенції РБ, а також отримані висновки мають стати належним підґрунтям як для продовження наукових досліджень правового статусу РБ, так й особливостей сучасної системи загальної міжнародної безпеки взагалі, а з практичного боку - посприяти подальшим пошукам оптимальної моделі реформування РБ, адже саме проблематика визначення і реалізації функцій і повноважень складає конституційно-інституційну сутність і політико-правове значення функціонування вказаного головного органу ООН, об'єктивує його місце і роль, а також є основним чинником ефективності зусиль щодо підтримання міжнародного миру та безпеки у сучасному світі.

Таким чином зважаючи на те, що резолюції Ради Безпеки ООН є зобов'язаннями, що випливають із міжнародного договору України (Статуту ООН) доцільною є розробка законопроекту про порядок виконання резолюцій РБ ООН або про порядок виконання зобов'язань, що випливають із міжнародних договорів України, оскільки сьогодні реалізація рішень Ради Безпеки ООН є ситуативною. Законопроект має містити положення про створення окремих відомств чи комітетів органів влади для встановлення порядку і механізму виконання таких зобов'язань. Створення відповідного механізму є складним завданням: це пояснюється дуже широким колом питань, які можуть охоплювати санкції Ради Безпеки ООН, але законодавче закріплення такого порядку є доцільним з метою спрощення процедури імплементації такої резолюції в національне право України та ефективного подальшого її виконання. Також такий нормативно-правовий акт має вирішити проблему компенсації учасникам зовнішньоекономічної діяльності збитків, спричинених в результаті виконання санкційних резолюцій Ради Безпеки ООН з метою зведення до мінімуму можливих економічних втрат України.

Доцільно застосовувати відповідні можливості інших органів системи ООН у вигляді подання до РБ про необхідність застосування заходів, передбачених зміненою ст. 41 або ст. 42 Статуту. Такі подання повинні отримати статус обов'язкових для розгляду на відкритому засіданні РБ, за підсумками якого можуть бути вжиті запропоновані заходи або інші заходи на розсуд РБ чи мотивовано відмовлено у реагуванні (будь-яке рішення має закріплюватися відповідною резолюцією РБ). Право такого подання слід надати: а) Раді з прав людини - з питань систематичних та масштабних порушень прав людини, включаючи геноцид, причому за умови надання вказаному органу статусу головного органу ООН зробити обов'язковим для прийняття РБ рішення про збройне втручання у внутрішньодержавний конфлікт («гуманітарна інтервенція») наявність подання Ради з прав людини з висновком про доведений факт систематичних та масштабних порушень прав людини, достатніх за вказаними критеріями для міжнародного колективного втручання у традиційно внутрішню компетенцію суверенної держави ; б) ЕКОСОР - з питань вирішення соціальних та економічних проблем (включаючи «позитивні зобов'язання»); в) КТК - з питань протидії міжнародному тероризму; г) ВШК - в частині обґрунтування необхідності вжиття заходів на підставі ст. 42 Статуту, тобто з використанням збройних сил держав-членів ООН (у тому числі, ОПМ).

Обґрунтовано, що запровадження всіх міжнародно-правових змін і перетворень в організації та діяльності РБ підвищить ефективність рішень цього органу й забезпечить виконання ним своєї основної функції - підтримання міжнародного миру та безпеки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Карташкин В.А. Международное право и мировой порядок в XXI веке / В. А. Карташкин // Юрист-международник. - 2012. -- №1. - С. 289.

2. Денисов В.Н. Рада Безпеки ООН / В. Н. Денисов // Великий енциклопедичний юридичний словник. - 20013 - С. 749.

3. Калинин A.B. Экономические санкции ООН и односторонние экстерриториальные меры экономического принуждения: сравнительный анализ / А. В. Калинин // Юрист-международник. - 2005. - № 4. - С. 326.

4. Аннан К. «Ми - Люди»: Роль Організації Об'єднаних Націй в 21 столітті. Док. ООН NY, 2010. С. 485.

5. Алимкулов Р. А., Башкирова О. Н., Сулимский С. В. «ООН и мировой правопорядок в ХХІ веке». Отчет о Конференции, посвященной десятилетию международного права ООН. (в рамках 44-го ежегодного собрания РАМП) // Международное право. - 2011. - № 4. - С. 80-1002.

6. Кузык Б. Н. Яковец Ю. В. Цивилизации: теория, история, диалог, будущее: В 2 т. / М.: Институт экономических стратегий. - 2006. - 648 с. - Т. 2.

7. Кузык Б. Н., Яковец Ю. В. Цивилизации: теория, история, диалог, будущее: В 2 т. / М.: Институт экономических стратегий. - 2008. - 768 с. - Т. 1.

8. Лавров С. В. Выступление постоянного представителя Российской Федерации при ООН на пленарном заседаниии 58-й сессиии ГА ООН по вопросу «Справедливое представительство в Совете Безопасности и расширение его членского состава и связанные с этим вопросы», 14 октября // Дипломатический вестник. - 2009. - № 11. - С. 304

9. Компетенция // Краткая Российская энциклопедия : в 3 т. - М. : Зерцало, 2014. - Т. 2. - С. 333.

10. Компетенция // Новейший словарь иностранных слов. - М. : АСТ, 2011. - С. 419.

11. Компетенция // Большой юридический словарь / под ред. А. Я. Сухарева, В. Д. Зорькина, В. Е. Крутских. - М. : ИНФРА-М, 2004. - С. 293.

12. Компетенция // Юридический энциклопедический словарь / гл. ред. О. Е. Кутафин. - М. : Большая Российская энциклопедия, 2013. - С. 218.

13. Компетенция // Попудярный юридический энциклопедический словарь / редкол.: О. Е. Кутафин, В. А. Туманов, И. В. Шмаров и др. - М. : Большая Российская энциклопедия, Рипол Классик, 20121. - С. 325.

14. Авер'янов В. Б. Компетенція / В. Б. Авер'янов // Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. Ю. С. Шемшученка. - К. : Юрид. думка, 2010. - С. 373.

15. Карташкин В. А. Международное право и мировой порядок в XXI веке / В. А. Карташкин // Юрист-международник. - 2009. - № 1. - С. 290.

16. Шемшученко Ю. С. Повноваження // Великий енциклопедичний юридичний словник. - С. 639.

17. Функция // Словарь иностранных слов. - 18-е изд., стер. - М. : Русский язык, 2003. - С. 556.

18. Денисов В. Н. Рада Безпеки ООН / В. Н. Денисов // Великий енциклопедичний юридичний словник.2011 - С. 749.

19. Денисов В.Н. Принцип вирішення міжнародних спорів мирними засобами / В.Н. Денисов // Великий енциклопедичний юридичний словник.2010 - С. 717.

20. К.О.Кононова Санкционные резолюции Совета Безопасности ООН и их имплементация в национальных правовых системах государств-членов. // Волтерс Клувер, 2010, 271с.

21. Лукашук И.И. Значение Резолюций Совета Безопасности ООН для органов правосудия // Российская юстиция. 1994. №2. С. 442 .

22. Указ Президента України про Антикризовий центр [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/991/2002 (accessed 01.06.2014) .

23. Карташкин В. А. Международное право и мировой порядок в XXI веке / В. А. Карташкин // Юрист-международник. - 2005. - № 1. - С. 245.

24. Клинтон У. Дж. Выступление на Саммите тысячелетия. Нью-Йорк, 6 сентября 2000 г. / У. Дж. Клинтон. - ООН, 2006.

25. Додонова С. В. Международно-правовые основы укрепления системы коллективной безопасности : автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.10 «Международное право» / С. В. Додонова. - М., 2009. - С. 396.

26. Барабанов О. Н. Глобальное управление / О. Н. Барабанов, В. А. Голицын, В. В. Терещенко. - М. : МГИМО-Ун-т, 2007.- С. 934.

27. Шумилов В. М. Международное финансовое право / В. М. Шумилов. - М. : Междунар. отношения, 2008. - 432 с.

28. Котляр В. С. Международное право и современные стратегические концепции США и НАТО / В. С. Котляр. - Казань : Центр инновационных технологий, 20014. - С. 418.

29. Микієвич М. М. Інституційне право Європейського Союзу у сфері зовнішньої політики та безпеки / М. М. Микієвич. - Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2008. - С. 199.

30. Бруз В. С. Вказ. пр. - С. 10 ; Кочеткова Т. Ю. Указ.соч. - С. 28. ; Денисов В. Н. Організація Об'єднаних Націй / В. Н. Денисов // Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. Ю. С. Шемшученка. - К. : Юрид. думка, 2011. - С. 570-571.

31. Статут ООН [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_010 (accessed 01.06.2014)

32. К.О.Кононова Санкционные резолюции Совета Безопасности ООН и их имплементация в национальных правовых системах государств-членов. // Волтерс Клувер, 2010, 271с.

33. Лукашук И.И. Значение Резолюций Совета Безопасности ООН для органов правосудия // Российская юстиция. 1994. №2. С. 442

34. Указ Президента України про Антикризовий центр [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/991/2002 (accessed 01.06.2014)

35. Обновленный доклад Украины об осуществлении мер, введенных резолюциями Совета Безопасности 1267 (1999), 1333 (2000) и 1390 (2002), представленный во исполнение резолюции Совета Безопасности 1455 (2003) [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://www.un.org/russian/sc/committees/1267/memstatesreports.shtml (accessed 01.06.2014)

36. Конституція України в редакції від 02.03.2014 [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр (accessed 01.06.2014)

37. Закон України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1906-15/conv (accessed 01.06.2014)

38. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006. [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3477-15/conv (accessed 01.06.2014)

39. Резолюція РБ ООН № 1718 [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_f98 (accessed 01.06.2014)

40. Постанова Кабінету міністрів України №86 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання» від 28 січня 2004 року [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/86-2004-п (accessed 01.06.2014)

41. Постанова Кабінету міністрів Україніи від 16 травня 2007 р. N 746 Про виконання резолюції Ради Безпеки ООН щодо Корейської Народно-Демократичної Республіки [Електронний ресурс]// Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/746-2007-п (accessed 01.06.2014)

42. Черниченко С. В. Гуманитарная интервенция: международная противоправность / С. В. Черниченко // Актуальне международно-правовые и гуманитарные проблемы : сб. ст. - М. : Дипломатическая акад., 2011. - Вып. 2. - С. 139.

43. Мотиль В.І. Гуманітарна інтервенція в міжнародному праві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.11 "Міжнародне право" / В.І. Мотиль. - К., 2006. - 14 с.

44. Денисов В.Н. Світовий правопорядок у сфері підтримання миру і безпеки : до 60-річчя ООН / В.Н. Денисов // Правова держава: щоріч. наук. пр. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2006. - Вип. 17. - С. 295-303; Мелков Г.М. Гуманитарное вмешательство: международно-правовые аспекты // Моск. Журнал междунар. права. - 2000. - № 3. - С. 177-184; Мюллерсон Р.А. Правовое регулирование применения силы / Р.А.Мюллерсон, Д.Дж. Шеффер // Вне конфронтации. Международное право в период после холодной войны. Сборник статей. - М.: Спарк, 1996. - С. 108-154; Неліп М.І. Силовий захист прав людини: Питання легітимності у сучасному міжнародному праві / М.І. Неліп, О.О.Мережко. - К: Наукова думка, 1999. - 189 с.

45. Демків У.Я. Інститут гуманітарної інтервенції та його особливості / У.Я. Демків. - 2013 [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: http://istfak.org.ua/tendentsii-rozvytku

46. Потєхін О.В. Глобалізація системи безпеки: навч. посіб. / О.В. Потєхін, І.Я. Тодоров. - Донецьк, 2011. - 248 с.

47. Шкуратенко О. Міжнародне визнання України через виборювання права членства в ООН (історичний огляд) / О. Шкуратенко // Право України. - 2007. - № 12. - С. 142.

48. Черкес М. Е. Международное право : учеб. пособие / М. Е. Черкес. - Харьков : Одиссей, 2009. - С. 264.

49. Основные факты об Организации Объединённых Наций. - М. : Весь мир, 2010. - С. 11.

50. Голуб Н. В. Україна та міжнародні організації : Інформ.-довідкове вид. / Н. В. Голуб, П. А. Клімкін. - К. : Кондор, 2008. - С. 22.

51. Калинин А. В. Экономические санкции ООН и односторонние экстерриториальные меры экономического принуждения: сравнительный анализ / А. В. Калинин // Юрист-международник. - 2011. - № 4. - С. 337.

Размещено на Allbest.ru