Роль ЦРУ як інструмента забезпечення зовнішньополітичних інтересів США в часи біполярності

17 червня 1952 р. уряд Х. Арбенса прийняв декрет № 900 про проведення аграрної реформи, відповідно до якого передбачалася можливість націоналізації земель сільськогосподарського призначення. У цей час найбільшим власником земель сільськогосподарського призначення в країні була американська компанія «Юнайтед Фрут Компані» (400 тис. акрів, у тому числі 175 тис. акрів необроблюваних земель) [26, c. 60].

У березні 1953 року уряд Гватемали націоналізував 219 159 акрів необроблюваних земель «Юнайтед Фрут», виплативши компанію компенсацію в розмірі 627 572 кетсаль, а в лютому 1954 року - 173 190 ще акрів земель, виплативши компанію компенсацію в розмірі 557 542 кетсаль. Таким чином, уряд здійснив викуп земель компанії за ціною 2,86 долара США за акр, в той час як згідно інвентарним книгам компанії «Юнайтед Фрут» їх вартість становила лише 1,48 доларів за акр (низька вартість пояснювалася тим, що згідно з угодою 1901 року землі були передані компанії в оренду на 99 років на пільгових умовах, і зі звільненням від практично всіх податків).

20 квітня 1954 держдепартамент США офіційно зажадав від уряду Гватемали компенсації для «Юнайтед Фрут» в розмірі 15 855 млн. дол. «У зв'язку з експропріацією землі компанії» (замість запропонованих урядом 594 тис. дол.). 24 травня 1954 уряд Гватемали відхилило ці вимоги.

9 вересня 1952 р. ЦРУ США був затверджений перший варіант плану військового перевороту (операція PBFORTUNE) [28].

Полковник ВПС Гватемали Кастільо Армас (який пройшов дворічне навчання в командно-штабному коледжі армії США у Форт-Лівенуерте, штат Канзас) приступив до створення найманої армії на території Гондурасу, на вербування й навчання особового складу він отримував з США близько 150 тис. доларів на місяць. Із США надходило озброєння, техніка та інше військове спорядження (кілька бойових літаків P-47 і транспортних літаків C-47, авіабомби, вантажівки, вогнепальну зброю і боєприпаси, вибухівку, радіоапаратуру, намети і уніформу) [19].

На початку травня 1954 були закриті три консульства Гватемали в Гондурасі, розташовані в населених пунктах Копан, Пуерто-Кортес і Сан-Педро-Сула. Згодом, ці поселення стали центрами зосередження сил найманців Армаса: у місті Копан був розміщений штаб сил вторгнення, порт Пуерто-Кортес став місцем підготовки морського десанту, в Сан-Педро-Сула було розгорнуто тилова база постачання.

Вранці 18 червня 1954 р. п'ять загонів найманців перейшли гватемальський кордон і захопили прикордонний пост Ель-Флорида, в якому були розстріляні керівники селянських спілок та члени комітету з проведення аграрної реформи (підрозділи урядових військ Гватемали в цей час були відведені від лінії кордону вглиб країни, щоб не дати приводу для провокації). Одночасно з наступом наземних сил, в районі Сан-Хосе і Пуерто-Барріос були висаджені морські десанти, в районі Часперіно - авіадесант. Бомбардуванню з повітря був підданий головний порт країни - Сан-Хосе

27 червня Арбенса подав у відставку, підкорившись ультиматуму вищих офіцерів, які заздалегідь узгодили свої дії з представниками американських спецслужб [26, c. 61].

Військовий переворот в Чилі проводився в рамках операції Track II. Основні його риси були викладені в Доповідь про діяльність спеціальної групи ЦРУ в Чилі з 15 вересня по 3 листопада 1970 р. (Report of CIA Chilean Task Force Activities, 15 September to 3 November 1970, November 18, 1970) [18].

Військовий переворот почався в ніч з 10 на 11 вересня 1973 року на кораблях ВМС Чилі, які брали участь у спільних з ВМС США маневрах «Унідес», що проходили біля берегів Чилі. Кілька сот (точне число до сих пір невідомо), матросів і офіцерів - прихильників Народної єдності - було розстріляно, і трупи їх скинуті в море. Заколот також відмовився підтримати один з капітанів військових кораблів, який був арештований і поміщений в імпровізовану в'язницю на островах Кірікіна.

Рано вранці 11 вересня кораблі ВМС обстріляли порт і місто Вальпараїсо, потім висадили десант і захопили місто.

В 6:30 ранку бунтівники почали операцію по захопленню столиці Чилі Сантьяго. Були захоплені телецентр і ряд стратегічних об'єктів. Радіостанції «Агрокультури», «Мінера» і «Бальмаседо», які належали правим, передали заяву бунтівників про переворот і створення військової хунти у складі командувача сухопутними силами генерала Аугусто Піночета, командувача ВМС адмірала Хосе Меріно, командувача ВПС генерала Густаво Лі і виконуючого обов'язки директора корпусу карабінерів генерала Сесара Мендоси.

Радіостанції «Порталес» і «Корпорасьон», що передавали заяви Альєнде, були розбомблені ВВС. Після цього були захоплені штаб-квартири партій, що входять в Народні єдність.

В 9:10 ранку радіостанція «Магальянес» - остання працююча станція, яка підтримувала Альєнде, - передала в ефір останнє звернення президента до чилійського народу. Безпосередньо під час трансляції радіостанція була піддана авіабомбардування, а потім захоплена повстанцями. Всі, хто знаходилися в будівлі радіостанції співробітники (за різними даними, від 46 до 70 осіб) були вбиті.

В 9:15 бунтівники почали обстріл і штурм президентського палацу «Ла Монеда», який захищало близько 40 осіб. Штурм здійснювався за участю танків і авіації. Пропозиція заколотників про капітуляцію в обмін на дозвіл безперешкодно покинути Чілі захисники «Ла Монеда» відкинули. В 14:20 будівлю президентського палацу було захоплено. Президент С. Альєнде загинув [27].

В період біполярності головним економічним інструментом, який використовувався ЦРУ, було забезпечення підтримки приватного сектору, який був природним супротивником комуністів, крім цього ЦРУ разом з Державним департаментом надавали рекомендації щодо загальноамериканської економічної політики, яка була націлена на створення тиску на діюче керівництво, погіршення економічної ситуації в країні, що призводило до зниження суспільної підтримки. А також активно залучалися транснаціональні корпорації, які надавали прикриття агентам та дозволяли переводити кошти ЦРУ не привертаючи до них уваги [6].

В Чилі, в якості частини програми по підтримці опозиційних Альєнде сил, ЦРУ виділяло гроші декільком чилійським приватним торгівельним організаціям. У вересні 1972 р., наприклад, «Комітет 40» виділив 24 тис. дол. для підтримки бізнесменів противників Альєнде. В той період підтримка приватного сектора здійснювалась дуже обережно, оскільки ЦРУ опасалися їх участі у антиправительственних страйках. В жовтні 1972 р. «Комітет 40» виділив ще 100 тис. дол. приватним організаціям в рамках підтримки передвиборчої компанії [6].

Важливу роль в діяльності ЦРУ відігравали ТНК, наприклад, при поваленні уряду Сальвадора Альєнде, ЦРУ активно взаємодіяло на різних рівнях з американськими транснаціональними корпораціями, чиї інтереси були безпосередньо порушені політикою, що проводилася урядом Народної єдності. Найбільш істотну роль при цьому відіграло керівництво, International Telephone and Telegraph Inc (ITT), директор якої Дж. Маккоун здійснював постійне оперативну взаємодію з директором ЦРУ Р. Хелмсом. Ця взаємодія полегшувалося тим, що Маккоун сам займав пост глави ЦРУ раніше, а Хелмс в той час був його заступником з організації саме підривних операцій.

Узгоджувалися підривні акції урядових спецслужб і ITT в Чилі на вищому державному рівні. Наприклад, відразу ж після перемоги на виборах 1970 року С. Альєнде відбулася зустріч Дж. Маккоуна з помічником президента з питань національної безпеки Г. Кіссінджером, на якій був присутній і Р. Хелмс. Після цієї зустрічі очолюваний Кіссінджером «Комітет 40» ради національної безпеки, який відав діяльністю всіх розвідорганів, прийняв рішення про виділення додаткових коштів для активізації діяльності противників Альєнде. Така координація зусиль між урядовим апаратом та керівництвом ІТТ тривала аж до здійснення кривавого військового перевороту, що призвів до фізичного усунення Сальвадора Альєнде та багатьох тисяч політичних діячів не тільки «лівого», а й ліберального, і навіть центристського спрямування [6].

Інформаційні інструменти призначені перш за все для формування позитивного іміджу США та дискредитації СРСР та комуністів загалом, виправдання певної власної політики чи виправдання встановленого ними політичного режиму. Інструменти також різноманітні: пропаганда, підкуп місцевих ЗМІ, або, навіть, створення власних, публікація спеціально заготовлених статей та видача книжок.

Наприклад, в Чилі пропаганда проводилася регулярно, особливо активно в передвиборчий період. Найбільш поширеним способом пропаганди було використання особи, яка мала можливість надрукувати певні статті в ЗМІ. ЦРУ встановлювало власне якого характеру пропаганда повинна бути. Протягом 1965 - 1971 рр. ЦРУ підтримувало від одного до п'яти медіа джерел. Більшість з них працювало на ЗМІ, які щоденно виходили в Сантьяго, і саме вони склали головну ціль для розміщення пропаганди. Ці джерела писали статті, які відповідали інтересам США в світі, не пускали новини, які могли зашкодити США і видавали авторські статті, які критикували чилійських лівих [51].

Це також включало в себе «чорну» пропаганду - матеріал, який приписувався особі чи групі, але які не мали до нього відношення. Так в 1970 р., наприклад, ЦРУ використовувало «чорну» пропаганду, щоб посіяти ворожнечу між Комуністами та Соціалістами.

Інколи використовувалась пряма пропаганда. Резидентура фінансувала осіб, які роздавали листівки, вішали плакати та видавали політичні памфлети, ще заздалегідь заготовлені в резидентурі, та організовували інші вуличні заходи [50].

Однак, слід зазначити, що пропаганда завжди використовувалась, як підтримка інших операцій, а ні самостійний вид впливу.

Ще ефективнішим, ніж публікацій певних пропагандистських статей, було повне чи часткове фінансування певних чилійських ЗМІ, які дружелюбно ставилися до США.

Найбільшу підтримку отримала головна опозиційна газета, яка щоденно виходила в Сантьяго, El Mercurio, яка постійно притіснялась режимом Альєнде. В 1971 р. резидентура в Чилі, вирішила, що El Mercurio не зможе витримати тиск з боку режиму Альєнде, який не допускав цю газету до видавництв та рекламних замовлень. «Комітет 40» виділив 700 тис. дол. El Mercurio в вересні 1971 р., потім ще 965 тис. дол. в квітні 1972 р. По результатам воєнного перевороту в Чилі ЦРУ зробило висновок о важливому вкладі El Mercurio в його підготовку та легітимізацію режиму Піночета [50].

Однак слід зазначити, що ЦРУ використовували не тільки закордоні ЗМІ, але й активно залучали власні.

Історія участі ЦРУ в американських ЗМІ залишається і по цей день відносно утаємниченою з наступних причин:

1. Використання журналістів було одним з найбільш продуктивних засобів збору розвідданих, що використовуються ЦРУ. Хоча Управління різко скоротило використання журналістів з 1973 року (в першу чергу в результаті тиску з боку засобів масової інформації), деякі журналісти-оперативники як і раніше працюють за кордоном.

2. Подальше розслідування по цій справі, неминуче поставить в незручне становище деякі з наймогутніших організацій і приватних осіб в американській журналістиці 50-х і 60-х років.

Серед керівників, які в ті часи співробітничали з Управлінням, були Вілліарн Пейлі (Williarn Paley) з Columbia Broadcasting System, Генрі Льюіс (Henry Luce) з Tirne Inc, Артур Хейс Сульцбергер (Arthur Hays Sulzberger) з New York Times, Баррі Бінгхам (Barry Bingham) старший з Louisvile Courier-Journal, і Джеймс Коплі (James Copley) з Copley News Service. Серед інших організацій, які співпрацювали з ЦРУ, знаходяться American Broadcasting Company, National Broadcasting Company, Associated Press, United Press International, Reuters, Hearst Newspapers, Scripps-Howard, Newsweek magazine, Mutual Broadcasting System, Miami Herald і старі Saturday Evening Post і New York Herald-Tribune [8].

Відносини Агентства з журналістами поділялося на наступні основні категорії:

1. Законні акредитовані співробітники інформаційних агентств, зазвичай репортери. Деяким з них платили, а деякі працювали на Агентство на абсолютно добровільній основі. Ця група включає в багатьох дуже відомих журналістів, які виконували завдання для ЦРУ. Документи показують, що заробітна плата журналістів, що отримується ними у своєму виданні, іноді доповнювалася номінальними виплатами від ЦРУ у вигляді гонорару за різні послуги або оплати витрат на відрядження. Майже всі виплати проводилися у грошовій формі. Ця категорія включає також фотографів, адміністративний персонал іноземних бюро новин та технічний персонал знімальних груп.

2. Позаштатні кореспонденти та фрілансери. Більшість з них отримували зарплату в Агентстві по стандартному договору. Їх журналістські повноваження часто підкріплювалися співпрацею з агентствами новин. Деякі працювали в новинному бізнесі, деякі звітували тільки перед ЦРУ. В деяких випадках, новинні організації не ставилися ЦРУ до відома про те, що їх позаштатні кореспонденти також працювали на Агентство.

3. Співробітники так званої "власності" ЦРУ. Протягом останніх двадцяти п'яти років Агентство таємно фінансувало численні зарубіжні прес-служби, журнали і газети, як англомовні, так і виходили на інших мовах, які були відмінним прикриттям для оперативників ЦРУ. Одним з таких видань була Rome Daily American, сорок відсотків якої до 1970 року належали ЦРУ.

4. Редактори, видавці і керівники мовних мереж. Відносини ЦРУ з більшістю керівників новинних компаній докорінно відрізнялися від відносин з репортерами та позаштатними кореспондентами, оскільки діяльність других в набагато більшій ступені спрямовувалась Агентством. Деякі керівники (Артур Хейс Сульцбергера (Arthur Hays Sulzberger) з New York Times серед них) підписали угоди про нерозголошення. Але такі формальні домовленості були рідкісні, відносини між ЦРУ та керівниками ЗМІ, як правило, носили неофіційний характер. Одно джерело сказало: "Ви не змусите Вільяма Пейлі (Wilharn Paley) підписати папір, що говорить про те, що він стукач".

5. Оглядачі і коментатори. Є, можливо, десяток відомих журналістів і коментаторів, чиї відносини з ЦРУ виходять далеко за рамки, які звичайно підтримуються між журналістами та їх джерелами. Вони розцінюються агентством як "наявні активи" і можуть бути використані при виконанні різних секретних завдань. Трьома найбільш популярними оглядачами, які мали такі зв'язки з Агентством є К. Л. Сульцбергера (C.L. Sulzberger) з New York Times, Джозеф Олсоп (Joseph Alsop) і покійний Стюарт Олсоп (Stewart Alsop), чиї колонки з'являлися в New York Herald-Tribune, Saturday Evening Post і Newsweek [51].

Військові методи застосовуються в випадках, коли інші методи не можуть забезпечити результат, або ситуація розвивається дуже швидко та суперечить інтересам США. Вони дуже різняться від того наскільки залучені американські військові. В більшості випадків військові інструменти обмежуються військовими поставками та фінансовою підтримкою прозахідних угрупувань, в деяких випадках залучаються спеціалісти ЦРУ для проведення підготовки військових, а в разі суттєвого ускладнення ситуації, окрім прямого втручання армії США, використовуються і бойові групи ЦРУ, задачі яких варіюються від забезпечення підтримки тієї чи іншої військової операції до організації політичного вбивства [1].

Одну з головних проблем вивчення військових операцій ЦРУ складає те, що більшість з них або не розсекретили, або розсекретили частково та дуже вибірково. Наприклад, операція «Фенікс» у Південному В'єтнамі, що проводилася під час В'єтнамської війни в період з 1967 по 1972 рік. Цілями програми були виявлення і нейтралізація (шляхом захвату, перевербування або фізичного усунення) ключових фігур інфраструктури партизанського руху [44].

Центри допитів та Підрозділи місцевої розвідки (Provincial Reconnaissance Unit, ПМР) було розроблені керівником резидентури ЦРУ в Сайгорні П. де Сільвою. Він був прибічником військової стратегії відомої як «контр терор», яка стверджувала, що тероризм був легітимним інструментом боротьби, який використовувався у військові діях із застосуванням спеціальних видів зброї і тому має застосовуватися до «ворожих цивільних» задля того, щоб зменшити підтримку Вьєтконга. ПМР було створено з цих мотивів і почало тероризувати підозрюваних прибічників Вьєтконгу ще в 1964 р. Спочатку ПМР були відомі як «Команди контр терору», але потім їх перейменували в «Підрозділи місцевої розвідки» оскільки, на думку працівників ЦРУ, слово «терор» в назві зменшувало довіру до такого підрозділу в суспільстві [10].

В 1967 р. всі заходи «умиротворення» знаходилися під юрисдикцією структури, яка називалась Громадянська підтримка операцій та революційного розвитку (Civil Operations and Revolutionary Development Support, CORDS). В CORDS існувала велика кількість програм, наприклад, створення селянською міліції, яка кількість якої до 1971 р. складала 500 тис.

В 1967 р. як частина CORDS, була створена Програма координації та використання розвідки (Intelligence Coordination and Exploitation Program, ICEX). Мета цієї програми збирання інформації про Національний фронт визволення Південного В'єтнаму (НФВ). В цей же рік вона була перейменована в «Фенікс». Південнов'єтнамська програма з такими же цілями отримало назву Ph?ng Hoаng (фенхуан, китайський аналог фенікса). В 1968 р. Тетський наступ показав величезну роль інфраструктури НФВ і викликав необхідність з нею боротися. Вже до 1970 р. нараховувалось близько 704 радників з програми «Фенікс» по всьому Південному В'єтнаму [11].

Офіційно операція «Фенікс» тривала до грудня 1975 р. однак певна активність зберігалась до падіння Сайгону.

Головним аспектом Програми «Фенікс» було збирання розвідувальної інформації. Членів НФВ було необхідно нейтралізувати (захопити, переманити, вбити). Акцент на силові операції було покладено на місцеву поліцію, а не на американських військових, щоб не викликати суспільного обурення [16].

Нейтралізація не була свавільною і існували спеціальні закони, які дозволяли проводити арешт та судове слідство над підозрюваними. Щоб уникнути фальшивих звинувачень та зловживання чиновників за законом вимагалась щонайменше три докази із незалежних джерел, щоб вимагати нейтралізації особи. Якщо підозрюваний виявлявся винним, він міг бути засудженим до двох років ув'язнення з можливістю подовження терміну до шести років.

З 1968 до 1972 рр. за Програмою «Фенікс» було «нейтралізовано» 81, 740 осіб підозрюваних у зв'язках з НФВ, з них 26, 369 вбито. Хоча з них велика кількість була звичайні цивільні, певних результатів в знищенні інфраструктури НФВ було досягнено [44].

Таким чином, ЦРУ має велику кількість різноманітних інструментів, які дозволяли забезпечувати зовнішньополітичні інтереси США в період біполярності. Загалом їх можна класифікувати на відкриті та таємні, які в свою чергу можна поділити на політичні, економічні, інформаційні та військові. Ці інструменти використовуються в комплексі і підготовлювались або заздалегідь, або відповідно до поточної ситуації.

ВИСНОВКИ

Дослідивши і проаналізувавши історіографічну та джерельну базу з проблем ролі ЦРУ в забезпеченні зовнішньополітичних інтересів США в період біполярності, можемо зробити наступні висновки:

В біполярний період суттєво змінюється роль та місце США в світі. Відповідно до цього змінюються і їх зовнішньополітичні інтереси. До традиційних сфер інтересів США, які ще виходили з Доктрини Монро, а саме Латинської Америки, додаються ще й внутрішні інтереси союзників, та їх традиційні сфери впливу. Найяскравішим показником цього стала так звана «передача естафети» Великобританією, коли вона добровільно передала свої зони впливу, Грецію і Туреччину, під контроль США, а згодом і Франція (американський етап В'єтнамської війни);

Нові інтереси вимагали нових інструментів їх забезпечення, особливо в умовах загрози ядерної війни та намагання уникнути прямого воєнного конфлікту з СРСР. Якщо раніше США досягали своїх цілей завдяки економічним інструментам, то після Другої світової війни вони вимушені застосовувати і військово-політичні. Це знайшло своє відображення в «плані Маршала», в створені НАТО та інших поясів безпеки таких, як СЕНТО, СЕАТО, в активних військових діях, наприклад, у Кореї та В'єтнамі, в нав'язуванні «безпекових» договорів, як в Латинській Америці. Однак основним інструментом, який включав в себе і економічні і військово-політичні елементи стала розвідка;

Ми можемо виділити декілька етапів інституціоналізації розвідки в США. У період Війни за незалежність розвідка велась дуже активно не тільки в колоніях, але й на міжнародній арені, однак агентами частіш за все ставали добровольці, не підготовленні до подібної діяльності, через що часто гинули. Це призвело до необхідності створення першої служби, яка координувала розвідку. ЇЇ очолив Б. Толмедж. В період Громадянської війни обидві сторони зуміли здійснити занадто мало добре продуманих і тривалих шпигунських операцій, які могли б зрівнятися за цінністю результатів або за досконалістю виконання з операціями часів революції. В період Першої світової війни створені армійські і морські розвідувальні органи, які продовжували існувати, хоча й у сильно урізаному вигляді, аж до початку другої світової війни: G-2, СКР (служба контррозвідки) та УР ВМС (управління розвідки ВМС). В період Другої світової війни, і зокрема після нападу на Перл-Харбор, США почали створювати разом з органами військової розвідки спеціальну організацію по здійсненню стратегічної розвідки. Таким органом стало Управління стратегічних служб. Після закінчення війни всі підрозділи УСС, крім служби секретної розвідки та служби аналізу були розпущені і починаються дебати стосовно необхідності розвідувальної служби, яка б функціонувала і в мирний час. В біполярний період відбувається становлення сучасної моделі розвитку. В 1946-1952 роки відбувається визначення основних функцій центральної розвідувальної організації. В цей період відбувається трансформація цілей, розмірів і структури нової організації. В період 1953-1961 рр., при А. Даллесі, суттєвих структурних змін не було зроблено. Особливе значення надавалось посиленню «таємного» компоненту діяльності ЦРУ. Період 1961-1971 рр. характеризується значною роллю таємних операцій, однак технічні досягнення вимагають все більшої координації діяльності розвідувального співтовариства. Технологічний прорив суттєво сприяв змінам як в ЦРУ так і в співтоваристві в цілому. В період 1971-1975 рр. формується остаточна структура в якій були механізми, що забезпечували не тільки діяльність Таємної служби, але й механізми, що забезпечували збір, обробку інформації, вироблення рекомендацій, які вже стали покладати в зовнішню політику на відміну від попередніх етапів, а найголовніше, що максимально була забезпечена координація розвідувального співтовариства. В подальшому необхідності суттєвих реформ не виникало, оскільки в ЦРУ вже були вироблені механізми протидії загрозам як воєнного так і економічного характеру та забезпечена належна координація в розвідувальному співтоваристві в цілому;

Діяльність ЦРУ та розвідувального товариства в цілому має дуже широку нормативну базу, яка повністю забезпечує їх діяльність. Законом «Про національну безпеку» 1947 р. був затверджений механізм забезпечення національної безпеки, що складається з Ради національної безпеки, Міністерства оборони і Центрального розвідувального управління. У Законі «Про ЦРУ» 1949 р. в основному регулюється фінансова діяльність розвідки, її офіційна діяльність, в ньому є розділи про захист інформації ЦРУ і є розділи, що передбачають спрощену процедуру набуття американського громадянства особами, що надавали допомогу ЦРУ. У Законі «Про пенсії співробітників ЦРУ» 1964 р. стверджується, що всі співробітники державних установ США користуються загальним державним бюджетним фондом, а для співробітників ЦРУ цим законом передбачається спеціальне пенсійне забезпечення;

ЦРУ має велику кількість різноманітних інструментів, які дозволяли забезпечувати зовнішньополітичні інтереси США в період біполярності. Загалом їх можна класифікувати на відкриті та таємні, які в свою чергу можна поділити на політичні, економічні, інформаційні та військові. Основними політичними інструментами були: активний вплив на волевиявлення громадян шляхом пропаганди, фінансування проамериканських кандидатів та політичні партії, організації передвиборчої кампанії, посилення прозахідних настроїв в суспільстві, дискредитація комуністів, встановлення контакту з військовими та спецслужбами для організації військового перевороту. В період біполярності головним економічним інструментом, який використовувався ЦРУ, було забезпечення підтримки приватного сектору, рекомендації щодо загальноамериканської економічної політики, а також активна співпраця з транснаціональними корпораціями. Інформаційні інструменти теж були різноманітні: пропаганда, підкуп місцевих ЗМІ, або, навіть, створення власних, публікація спеціально заготовлених статей та видача книжок. Військові методи дуже різняться від того наскільки залучені американські військові. В більшості випадків військові інструменти обмежуються військовими поставками та фінансовою підтримкою прозахідних угрупувань, в деяких випадках залучаються спеціалісти ЦРУ для проведення підготовки військових, а в разі суттєвого ускладнення ситуації, окрім прямого втручання армії США, використовуються і бойові групи ЦРУ, задачі яких варіюються від забезпечення підтримки тієї чи іншої військової операції до організації політичного вбивства Ці інструменти використовуються в комплексі і підготовлювались або заздалегідь, або відповідно до поточної ситуації. Складність для дослідження та аналізу цих інструментів полягає в тому, що велику кількість матеріалів не розсекретили, або розсекретили частково.

Таким чином, ЦРУ як структура з лише притаманними їй функціями по збору, аналізу інформації, проведені спеціальних операцій та виробленню політичних рекомендацій відігравала важливу роль в забезпеченні зовнішньополітичних інтересів США в біполярний період, сприяючи закріпленню полюсності США в міжнародних відносинах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Джерела

Alleged assassination plots involving foreign leaders. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :http://archive.org/stream/allegedassassina00unit/alleged assassina00unit_djvu.txt

Central Intelligence Agency Act of 1949 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :http://www.enotes.com/central-intelligence-agency-act-1949-reference/central-intelligence-agency-act-1949

Central Intelligence Agency General Order № 10 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :http://history.state.gov/historicaldocuments/frus1945-50Intel /d300

National Intelligence Authority Directive № 5 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://history.state.gov/historicaldocuments/frus1945-50Intel/d160

Compilation on intelligence laws and related laws and executive orders of interest to the national intelligence community [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :http://www.fas.org/irp/congress/2003_rpt/laws2003.pdf

Covert Action in Chile 1963-1973 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :http://foia.state.gov/Reports/ChurchReport.asp#A.%20Covert%20Action%20and%20Other%20Clandestine%20Activities

Director of Central Intelligence Directive 14/1 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :http://history.state.gov/historicaldocuments/frus1950-55Intel /d18

Final report of the Select Committee to Study Governmental Operations with Respect to Intelligence Activities [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :http://ia600400.us.archive.org/18/items/finalreportofsel01unit/finalreportofsel01unit.pdf

Intelligence Report Prepared in the Office of Intelligence Research № 6001 March 5, 1953 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :http://history. state.gov/historicaldocuments/frus1952-54Guat/d35

Memorandum for the 303 Committee December 11, 1969 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :http://history.state.gov/historicaldocuments /frus1969-76v06/d157

Memorandum From Dean Moor of the Operations Staff of the National Security Council to the President's Assistant for National Security Affairs May 28, 1969 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :http://history.state.gov /historicaldocuments/frus1969-76v06/d74

Memorandum From the Assistant Secretary of State for Inter-American Affairs to the Deputy Under Secretary of State for Political Affairs April 25, 1967. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :http://history.state.gov/ historicaldocuments/frus1964-68v31/d294

Memorandum From the Chief of the Western Hemisphere Division to the Deputy Director for Plans, Central Intelligence Agency April 26, 1968 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :http://history.state.gov/ historicaldocuments/frus1964-68v31/d304

Memorandum From the Director of the Office of Strategic Services to President Truman [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :http://history.state.gov/ historicaldocuments/ frus1945-50Intel/d3

Office of Special Operations Directive № 18/5 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :http://history.state.gov/historicaldocuments/frus1945-50Intel/d263

Paper Prepared in the Central Intelligence Agency, undated [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :http://history.state.gov/historicaldocuments /frus1964-68v06/d296

Penkovskiy operation, parts 3 and 4 - taped 22 october 1966 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :http://www.foia.cia.gov/docs/DOC_0000012428/ DOC_0000012428.pdf

Report of CIA Chilean Task Force Activities, 15 September to 3 November 1970, November 18, 1970 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :http://www.gwu.edu/ ~nsarchiv/NSAEBB/NSAEBB8/ch01-01.htm

Report Summary Prepared in the Central Intelligence Agency June 18, 1953 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :http://history.state.gov/ historicaldocuments/ frus1952-54Guat/d38

The National Security Act of 1947 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :http://www.state.gov/www/about_state/history/intel/intro6.html

Література

Асеевский А. ЦРУ: шпионаж, терроризм, зловещие планы / А. Асеевский. -- М.: Издательство политической литературы, 1983. -- 271 c.

Даллес А. Искусство разведки [Електронний ресурс] / А. Даллес -- Режим доступу :http://bookz.ru/authors/allen-dalles/iskusstv_258/1-iskusstv_258.html

Егорова Н.И. Холодная воина. 1945-1963 гг. Историческая ретроспектива / Н.И. Егорова. -- М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. -- 640 с

Макгэффин У. Секреты Белого дома / У. Макгэффин -- М.: Международные отношения, 1971. -- 184 c.

Наджафов Д. К вопросу о генезисе холодной войны [Електронний ресурс] / Д. Наджафов -- Режим доступу :http://www.usinfo.ru/c2.files/holodnaja vojna2.htm

Сапожников К. «Банановый занавес» вокруг Гватемалы приподнимается? / К. Сапожников // Латинская Америка. -- 2007. -- №10.-- С. 52 -- 68

Фельфе Х. Мемуары разведчика / Х. Фельфе -- М.: Издательство политической литературы, 1988. -- 319 c.

Филби К. Моя тайная война [Електронний ресурс] / К. Филби -- Режим доступу :http://lib.ru/MEMUARY/FILBI/filbi.txt

ЦРУ и другие спецслужбы США. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :http://booksbiz.net/dok_literatura/politologiya/3412-i-v-pyxalov-cru-i-drugie-specsluzhby-ssha-2010.html

ЦРУ в Индии [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :http://www.inter trend.ru/news/html/82.html

Шпион, который стал мифом "холодной войны" [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :http://www.agentura.ru/dossier/russia/traitors/penkovsky/

Яковлев Н. Н. ЦРУ против СССР / Н. Яковлев. -- Москва : Молодая гвардия, 1983. -- 507 c.

A City Torn Apart Building of the Berlin Wall [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : https://www.cia.gov/library/publications/historical-collection-publications/ building-of-the-berlin-wall/BerlinPublication.pdf

A Life in Intelligence: The Richard Helms Collection [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/publications/ historical-collection-publications/richard-helms-collection/Richard%20Helms%20Booklet.pdf

Air America Upholding the Airmen's Bond [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/publications/historical-collection-publications/air-america/03431_Pub.pdf

Baptism by Fire CIA Analysis of the Korean War [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/publications/historical-collection-publications/ korean-war-baptism-by-fire/KOREA_BOOK.indd.pdf

Barrett D. Sterilizing a "Red Infection". Congress, the CIA, and Guatemala [Електронний ресурс] / D. Barrett -- Режим доступу :https://www.cia.gov/ library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/csi-studies/studies/winter_spring01/article03.pdf

Bissell R. A Key Player Looks Back. Reflections of a Cold Warrior: From Yalta to the Bay of Pigs / R. Bissell. -- New Haven: Yale University Press, 1996. -- 268 p.

Bohning D. The Castro Obsession / D. Bohning. -- Washington: Potomac Books, 2005. -- 320 p.

Brinkley A. American History: A Survey [Електронний ресурс] / A. Brinkley -- Режим доступу :http://highered.mcgraw-hill.com/sites/ 0072424362/student_view0/

Bukharin O. The Cold War Atomic Intelligence Game, 1945-70 [Електронний ресурс] / O. Bukharin -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/csi-studies/studies/vol48no2/article01.html

CIA's Clandestine Services Histories of Civil Air Transport [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/publications/historical -collection-publications/clandestine-services-histories-of-civil-air-transport/CAT%20Booklet.pdf

Felix C. A Short Course in the Secret War. [Електронний ресурс] / C. Felix -- Режим доступу :http://www.archive.org/details/shortcourseinsec00feli

Finlayson A. The Tay Ninh Provincial Reconnaissance Unit and Its Role in the Phoenix Program 1969-70 [Електронний ресурс] / A. Finlayson Режим доступу :https://www.cia.gov/library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/csi-studies/studies/vol51no2/a-retrospective-on-counterinsurgency-operations.html

Fleming D. The Cold War and Its Origins, 1917--1960 [Електронний ресурс] / D. Fleming -- Режим доступу :http://www.questia.com/PM.qst?a=o&d= 10512243

Ford H. Calling the Sino-Soviet Split [Електронний ресурс] / H. Ford -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications /csi-studies/studies/winter98_99/art05.html

Ford H. Thoughts Engendered by Robert McNamara's In Retrospect [Електронний ресурс] / H. Ford -- Режим доступу :https://www.cia.gov/lib rary/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/csi-studies/studies/96unclass/ford.htm#author

Gleichauf J. Keeping Up on Cuba. A Listening Post in Miami [Електронний ресурс] / J. Gleichauf -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/csi-studies/studies/winter_spring01/article06.pdf

Grabo C. Soviet Deception in the Czechoslovak Crisis [Електронний ресурс] / C. Grabo -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/csi-studies/studies/fall00/ch5_Soviet_Deception.pdf

Gustafson K. CIA Machinations in Chile in 1970 [Електронний ресурс] / K. Gustafson -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/csi-studies/studies/vol47no3/article03.html

Haines G. The Pike Committee Investigations and the CIA [Електронний ресурс] / G. Haines -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/csi-studies/studies/winter98_99/art07.html

Hanrahan J. An Interview With Former CIA Executive Director Lawrence K. "Red" White [Електронний ресурс] / J Hanrahan -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/ center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/csi-studies/studies/winter99-00/art3.html

Helms. R. A Look Over My Shoulder: A Life in the Central Intelligence Agency / R. Helms. -- New York : Random House, 2003. -- 452 p.

Holland M. The “Photo Gap” that Delayed Discovery of Missiles [Електронний ресурс] / M. Holland -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/csi-studies/studies/vol49no4/Photo_Gap_2.htm

Holm R. A Close Call in Africa. A Plane Crash, Rescue, and Recovery [Електронний ресурс] / R Holm -- Режим доступу :https://www.cia.gov/ library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/csi-studies/studies/winter99-00/art2.html

Holm R. No Drums, No Bugles. Recollections of a Case Officer in Laos, 1962-1964 [Електронний ресурс] / R. Holm -- Режим доступу :https:// www.cia.gov/library/ center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/csi-studies/studies/vol47no1/ article01.html

Johnson L Strategic Intelligence: Windows Into a Secret World [Електронний ресурс] / L. Johnson -- Режим доступу :http://roxbury.net/images/ pdfs/SIWintro.pdf

Kaplan M. System and process in international politics / M Kaplan. -- New York : John Wiley & Sons, 1965. -- 283 p.

Leary W. CIA Air Operations in Laos, 1955-1974. Supporting the "Secret War" [Електронний ресурс] / W. Leary -- Режим доступу :https://www.cia.gov/ library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/csi-studies/studies/winter99-00/art7.html

Lewis J. Spy Capitalism: Itek and the CIA / J. Lewis. -- New Haven : Yale University Press, 2002. -- 329 p.

McCann F. Gathering Intelligence in Laos in 1968 [Електронний ресурс] / F. McCann -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/csi-studies/studies/vol49no1/html_files/laos_1968_4.html

McCullough J. Coping With Iran-Contra [Електронний ресурс] / J. McCullough -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications /csi-studies/studies/96unclass/casey.htm

Mendez A. A Classic Case of Deception [Електронний ресурс] / A. Mendez -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications /csi-studies/studies/winter99-00/art1.html

Mendez A. The Master of Disguise: My Secret Life in the CIA / A. Mendez.-- New Yorky: William Morrow and Company, 1999. -- 351 p.

Morgenthau H. Politics Among Nations. The Struggle for Power and Peace / H. Morgenthau. -- New York : McGraw-Hill, 1993. -- 419 p.

Nashel J. Cold War (1945-91): Changing Interpretations: [Електронний ресурс] / J. Nashel -- Режим доступу :http://www.answers.com/topic/cold-war-1945-91-changing-interpretations

Office of Scientific Intelligence: The Original Wizards of Langley [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/ publications/historical-collection-publications/the-original-wizards-of-langley/OSI_pub_for_DVD.pdf

Penetrating the Iron Curtain:Resolving the Missile Gap with Technology [Електронний ресурс]. -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/ publications/historical-collection-publications/resolving-the-missile-gap-with-technology/missile%20gap%20 book.pdf

Pocock C. The U-2 Spyplane: Toward the Unknown, A New History of the Early Years / C. Pocock. -- Atglen: Schiffer Military History, 2000. -- 288 p.

Robarge D. CIA Analysis of the 1967 Arab-Israeli War [Електронний ресурс] / D. Robarge. -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/csi-studies/studies/vol49no1/html_files/arab_israeli_ war_1.html

Robarge D. Directors of Central Intelligence, 1946-2005 [Електронний ресурс] / D. Robarge -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/csi-studies/studies/vol49no3/html_files/DCI_s_1.htm

Rose P. Perceptions and Reality. Two Strategic Intelligence Mistakes in Korea, 1950 [Електронний ресурс] / P. Rose -- Режим доступу :https://www.cia.gov/ library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/csi-studies/studies/fall_winter_2001/ article06.html

Royden B. Tolkachev, A Worthy Successor to Penkovsky. An Exceptional Espionage Operation [Електронний ресурс] / B. Royden -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/csi-studies/studies/vol47no3/ article02.html

Rudgers D. Creating the Secret State: The Origins of the Central Intelligence Agency, 1943-1947 / D. Rudgers. -- Kansas : University Press of Kansas, 2000. -- 228 p.

Steury D. How the CIA Missed Stalin's Bomb [Електронний ресурс] / D. Steury -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/csi-studies/studies/vol49no1/html_files/stalins_bomb_3.html

Strategic Warning & The Role of Intelligence [Електронний ресурс] -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/publications/historical-collection-publications/czech-invasion/Soviet%20-%20Czech%20Invasion%20Booklet.pdf

Taubman T. Secret Empire: Eisenhower, the CIA, and the Hidden Story of America's Space Espionage / P. Taubman. -- New York : Simon and Schuster, 2003. -- 441 p.

Valero L. The American Joint Intelligence Committee and Estimates of the Soviet Union, 1945-1947. An Impressive Record [Електронний ресурс] / L. Valero -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications /csi-studies/studies/summer00/art06.html

Warner M. The CIA's Internal Probe of the Bay of Pigs Affair [Електронний ресурс] / M. Warner -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/csi-studies/studies/winter98_99/art08.html

Warner M. The Collapse of Intelligence Support for Air Power, 1944-52 [Електронний ресурс] / M. Warner -- Режим доступу :https://www.cia.gov/ library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/csi-studies/studies/vol49no3/html_files/Intel_Air_ Power_4.htm

Warner M. The Creation of the Central Intelligence Group [Електронний ресурс] / M Warner -- Режим доступу :https://www.cia.gov/library/center-for-the-study-of-intelligence/csi-publications/csi-studies/studies/96unclass/salvage-and-liquidation.html

Zegart A. Flawed by Design: The Evolution of the CIA, JCS, and NSC / A. Zegart. -- Stanford: Stanford University Press, 1999. -- 317 p.

Размещено на Allbest.ru

...