Размещено на http://www.allbest.ru/

Методологічні основи курсу «Міжнародна економіка»

1. Треба сказати, що сучасна економічна теорія включає 3 основні частини: мікроекономіка, макроекономіка та міжнародна економіка

Міжнародна економіка є досить молодою частиною економічної теорії, яка динамічно розвивається. Спочатку міжнародна економіка не виділялася в окрему навчальну дисципліну, а існувала у вигляді певних розділів мікро - та макроекономіки, які аналізували основні її категорії, такі як зовнішня торгівля, міжнародна міграція факторів виробництва, коливання валютних курсів, моделі відкритої економіки, тощо. Виділення курсу «Міжнародна економіка» в окрему дисципліну пов'язано з вступом світового господарства в 2-гій половині ХХ ст. до якісно нового етапу його розвитку.

Основні ознаки нового етапу розвитку світового господарства:

ь відкритість економіки як провідний принцип взаємовідносин будь-якої країни зі світовим співтовариством, що призвело до зростаючої взаємозалежності країн як одна від одної, так і від динаміки розвитку світового ринку;

ь всебічний розвиток міжнародної торгівлі, міжнародної міграції робочої сили, капіталів та технологій;

ь значне розширення діяльності ТНК, які все більше визначають міжнародну промислову, інвестиційну та торгову політику;

ь створення системи міжнародних, наддержавних організацій (ООН, Всесвітній банк, МВФ, Європейський банк реконструкції та розвитку, Всесвітня торгова організація та інш.), метою діяльності яких є забезпечення стабільного і збалансованого розвитку;

ь функціонування самостійної міжнародної фінансової сфери, не пов'язаної безпосередньо із зовнішньою торгівлею і міжнародним рухом факторів виробництва;

ь розвиток регіональної економічної інтеграції. На прикладі найуспішнішого інтеграційного об'єднання - ЄС - яскраво видно, які переваги несе послідовний інтеграційний поступ і який серйозний вплив чинить на країни-члени і не члени.

У комплексі ці процеси призвели до процесу глобалізації світової економіки, що проявляється у зростанні взаємозв'язку та взаємозалежності національних економік як з позитивними, так і з негативними наслідками. Глобалізація є суперечливим процесом: певним країнам у певні періоди вона може нести конкурентні переваги, а іншим - зменшення рівня добробуту.

Отже, мабуть саме поясненням тенденцій, що зумовлені взаємозалежністю національних економік в епоху глобалізації, і має займатися міжнародна економіка.

Серед найважливіших економічних проблем, що стоять перед світом сьогодні можна назвати:

- зростаючий торговий протекціонізм розвинутих країн, що стримує вільний розвиток міжнародної торгівлі;

- коливання валютних курсів, нестабільність світової фінансової системи, що веде до періодичних фінансових криз;

- високий рівень структурного безробіття в окремих країнах;

- уповільнення темпів економічного зростання розвинутих країн;

- реальна загроза утворення глобальних монополій;

- нерівномірний розподіл благ між окремими країнами у світовій економіці.

Предметом міжнародної економіки є вивчення економічних закономірностей взаємодії національних економік, розгляд міжнародного переміщення потоків товарів, послуг, платежів, економічної політики, яка управляє цими потоками, а також їхнього впливу на суспільний добробут.

Ми можемо запитати, чому треба окремо розглядати рух товарів, послуг, капіталів у межах світового господарства, а також вплив на них економічної політики, якщо все це ми розглядали на прикладі національної економіки. Справа в тім, що однакові економічні процеси та явища часто мають різний зміст в залежності від того, де вони відбуваються - в межах національної економіки або за її межами. Причини цього: існування на кордонах країн певних обмежень (мита, законодавчі обмеження, мовні бар'єри) для потоків товарів, послуг, факторів виробництва.

Основні відмінності між національною та міжнародною економіками:

Критерії розрізнення	Національна економіка	Міжнародна економіка
Товар	Товар у внутрішньо-господарському обороті країни - це будь-яка корисна річ або послуга, вироблена та реалізована на внутрішньому ринку. Однак не всі товари, що продаються на внутрішньому ринку, можуть бути об'єктами міжнародної торгівлі.	У сфері міжнародної торгівлі товари поділяються на товари, що торгуються, та товари, що не торгуються (товари, що споживаються там, де вони були вироблені, тобто це товари для внутрішнього споживання). В якості товарів, що не торгуються, виступають деякі види послуг.
Рух факторів виробництва	Національна економіка характеризується вільним рухом праці та капіталів у своїх кордонах, причому мобільність капіталів є вищою порівняно з робочою силою. Результат міграції робочої сили та капіталів - вирівнювання відповідно ставок зарплат та процентних ставок в межах країни. Отже, підприємці на внутрішньому ринку мають справу з приблизно однаковими витратами на працю та капітал.	Тут існують бар'єри на шляху руху робочої сили та капіталівўЎ вирівнювання ставок зарплат та процентних ставок між країнами не відбувається ўЎ в міжнародних масштабах існують різні витрати на придбання факторів виробництва. Обмежують рух робочої сили - імміграційні закони, мовні проблеми, високі витрати на переїзд з країни в країну та інш. Капітал є більш мобільним також і в міжнародних масштабах, але і його стосуються певні обмеження (валютний контроль, валютний і процентний ризики, витрати на інформацію про світові фінансові ринки, тощо).
Торгівля	Держава практично не втручається у внутрішню торгівлю.	У сфері міжнародної торгівлі, на відміну від внутрішньої, державний вплив є суттєвим. Він проявляється у встановленні державою імпортного мита, квот, стандартів, норм та інших обмежень, які впливають на торгові потоки.
Діловий цикл	Усі регіони країни знаходяться в одній стадії ділового циклу. Держава реагує на економічні коливання заходами фіскальної або монетарної політики.	Стадії ділового циклу різних країн не співпадають. У достатньо відкритій економіці вплив фіскальної та монетарної політики вже не обмежується національними кордонами і відображається на товарних потоках та міжнародних операціях.
Валютні відносини	Як правило, країна має національну грошову одиницю, а завданням центрального банку є регулювання її пропозиції. В межах країни досліджується вплив грошової маси на основні макроекономічні показники.	Грошова одиниця певної країни стає валютою лише в економічних відносинах з іншими країнами. Так формується валютний курс, з'являються міжнародні валютні ринки. У міжнародній економіці досліджуються причини коливань валютних курсів та вплив валютної сфери на економічний розвиток як окремих країн, так і МЕ в цілому.

Таким чином, ми довели, що міжнародна економіка суттєво відрізняється від традиційної мікро- та макроекономіки і має свій специфічний предмет дослідження. А метою дослідження в міжнародній економіці є пояснення різних явищ і процесів та прогнозування їх розвитку.

Структурними елементами міжнародної економіки є:

1) чиста теорія торгівлі досліджує причини виникнення міжнародної торгівлі та переваги, які отримують від неї країни;

2) теорія торгової політики вивчає причини введення торговельних обмежень та їх наслідки;

3) дослідження міжнародної міграції факторів виробництва стосується їх видів, напрямів та наслідків, а також державного регулювання цих потоків;

4) аналіз платіжного балансу країни дає уявлення про її залучення до міжнародних економічних зв'язків; також досліджуються методи врівноваження платіжного балансу;

5) аналіз міжнародних валютних ринків стосується основних операцій з торгівлі валютами, причин коливання валютних курсів та їх регулювання суб'єктами валютних ринків.

Інша класифікація

У міжнародній економіці виділяють мікро- та макроекономічну її частини. До першої належать чиста теорія торгівлі, теорія торгової політики, а також міжнародна міграція факторів виробництва.

Макроекономічна частина даного курсу вивчає різні моделі відкритих національних економік, міжнародні фінансово-кредитні відносини, ефективність фіскальної та монетарної політики в умовах відкритості економіки.

2. Розрізняють внутрішній, національний, міжнародний та світовий ринки. Спробуємо з'ясувати, що кожен з них являє

Внутрішній ринок - сукупність угод купівлі-продажу, в ході яких вітчизняні виробники реалізують товари та послуги в межах даної країни.

Національний ринок включає внутрішній, а також ту частину торгового обороту, що орієнтована на закордон.

Міжнародний ринок - сукупність сегментів національних ринків, орієнтованих на закордон.

Найширшим поняттям є світовий ринок, він охоплює весь торговий оборот країн-членів світового співтовариства.

Світовий ринок - це сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітніми господарськими зв'язками на основі міжнародного поділу праці, кооперування та інтеграції виробництва і збуту товарів, послуг.

Структуру світового товарного ринку можна розглядати в трьох аспектах - регіональному (географічному), товарно-галузевому та соціально-економічному.

Згідно з регіональною структурою світового ринку розрізняють ринки окремих країн або їх угруповань.

Схема 1. Регіональна структура світового ринку

За товарно-галузевою структурою світового ринку відрізняють окремі товарні ринки, які відповідають рівню ринку певного товару або його частини; розрізняють три провідних групи товарів - готові вироби, сировину і напівфабрикати, послуги.

За соціально-економічною структурою світового товарного ринку розрізняють ринки промислово розвинутих країн (ПРК), країн, що розвиваються (КР) країн з перехідною економікою (КПЕ), країн соціалістичної орієнтації (КСО).

Схема 2. Соціально-економічна структура світового ринку.

3. Міжнародна торгівля

1. Поняття, значення та особливості міжнародної торгівлі в сучасних умовах.

2. Структура сучасної міжнародної торгівлі.

1. Зовнішня торгівля - традиційна та найбільш розвинута форма МЕВ. За деякими оцінками частка міжнародної торгівлі складає приблизно 80% всього обсягу МЕВ. До міжнародної торгівлі щорічно поступає до ј виробленої в світі продукції.

З міжнародної торгівлі починається більшість видів міжнародного співробітництва.

Зовнішня торгівля є потужним фактором економічного зростання. Одночасно зростає залежність країн від міжнародного взаємообміну. Все більше товарів поступає на внутрішній ринок через канали зовнішньої торгівлі, або виготовляються із сировини, матеріалів, комплектуючих, завезених з-за кордону.

Зовнішня торгівля - товарно-грошові відносини певної країни з іншими країнами світу, що складається з оплаченого вивезення (експорту) та оплаченого ввезення (імпорту) товарів, послуг.

Міжнародна торгівля - сфера міжнародних товарно-грошових відносин, що являє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу.

Основні показники міжнародної торгівлі: товарооборот, товарна та географічна структура.

Зовнішньоторговий оборот - сума вартості експорту та імпорту країни за певний період.

Торгове сальдо, сальдо зовнішньої торгівлі або сальдо торгового балансу - це різниця вартості експорту та імпорту країни за певний період.

Якщо вартість експорту перевищує вартість імпорту ми кажемо про активне торгове сальдо, у протилежному випадку, тобто коли обсяг імпорту більше обсягу експорту, торговий баланс країни є пасивним.

Сучасні особливості МТ:

1) Із середини ХХ ст. МТ зростає швидшими темпами, ніж світове виробництво; за даними СОТ протягом 1950-1994 років обсяг міжнародної торгівлі щорічно зростав на 6%, тоді як світове виробництво - лише на 4%. За 45 років обсяг світового товарообігу виріс в 14 разів, а обсяг виробництва - в 5,5.

2) МТ є однією з рушійних сил економічного зростання в сучасних умовах;

3) МТ характеризується швидкою оновлюваністю асортименту внаслідок прискорення морального старіння продукції;

4) відбувається інтелектуалізація світової торгівлі, зростає торгівля наукоємкими товарами (в експорті розвинутих країн частка високотехнологічної продукції наближається до 40%); прискорені темпи зростання характерні для ринку мікроелектроніки (10%);

5) швидкими темпами зростає торгівля послугами;

6) зростає частка виробництва, що йде на експорт, і частка імпорту у споживанні (20-30% продукції йде на експорт або покривається за рахунок імпорту);

7) зовнішня торгівля все більше монополізується (посилюється тенденція витіснення зі світового ринку середніх та дрібних експортерів та імпортерів);

8) зростає частка зустрічної торгівлі. Покупці все частіше вимагають від постачальників купити в них в обмін товар. На зустрічні закупки припадає 20-30% всієї світової торгівлі;

9) змінюються методи конкурентної боротьби (конкуренція від цінової переходить в сферу якості і технічної новизни виробів, надійності, дизайну, екологічності);

10) важливе значення для успіху в міжнародній торгівлі має вміло організована реклама, а також післяпродажне обслуговування. Важливо повідомити ринку про позитивні якості, новизну та ефективність продукції, що випускається. У той же час сучасна техніка вимагає своєчасного ремонту, наявності запчастин. Хто зможе це забезпечити, той і виграє на ринку;

11) поряд із законною торгівлею поширюється контрабанда, торгівля товарами з підробленими торговими знаками (особливо регіон Південно-Східної Азії). Обсяги такої торгівлі сягають 60 млрд. дол. на рік.

Сучасні особливості товарної структури МТ:

1) зростає частка готових виробів і зменшується питома вага сировини та продовольства, крім палива. Якщо в 50-х рр. частка сировинних товарів і палива приблизно дорівнювала частці готових виробів, то країн середині 90-х рр. перша впала до 30%, з яких 25% припадає на паливо, а 5% - на сировину. Частка готових виробів зросла з 50 до 70%.

Причини зменшення частки сировини в міжнародній торгівлі:

- розширення виробництва синтетичних матеріалів;

- більше використання ресурсів вітчизняної сировини;

- поглиблення ступеню переробки сировини;

- перехід на ресурсозбережні технології.

2) зростають масштаби обміну напівфабрикатами, проміжними виробами, деталями (1/3 імпорту і 3/5 торгівлі машинами та обладнанням припадає на комплектуючі); Причина: розвиток МК (великомасштабне серійне виробництво) та поглиблення міжнародної спеціалізації. У виробництві “Боїнгу-747” використовується 4,5 млн. різних деталей та вузлів, у виготовленні яких зайнято 16 тис. компаній.

3) зменшується попит на продовольство у світовій торгівлі (країни-імпортери налагоджують виробництво продовольства на своїй території, використовуючи нові технології).

Географічна структура світової торгівлі представлена групами розвинутих країн, країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою. Частка цих країн у міжнародній торгівлі практично не змінилася за останні 15-20 років.

Основні тенденції в географічній спрямованості міжнародної торгівлі:

1) на розвинуті країни припадає 70-76% світового товарообміну, на країни, що розвиваються, - 20-24%, на країни з перехідною економікою - 6-8%.

Найбільшими експортерами товарів на сьогодні (2004) є: США (10% світового товарного експорту), Німеччина, Японія, Китай, Франція, Великобританія, … Росія (17 місце), … Україна (45 місце - 0,3%). Найбільшими імпортерами товарів: США (має дефіцит торгового балансу - 17% світового товарного імпорту), Німеччина, Китай, Великобританія, Франція, Японія,… Росія (23 місце), … Україна (45 місце - 0,3%).

2) Країни, що розвиваються, в основному залишаються постачальниками на світовий ринок сировини і продовольства, а також простих готових виробів;

Причини цього:

- нарощуванню їх експорту (і розвитку переробної галузі) завадило зменшення попиту на сировину і продовольство на світовому ринку на початку 90-х рр.;

- розвинуті країни збільшили свою частку у світовому експорті продовольства та сировини. Частка країн, що розвиваються, у світовому експорті цих товарів скоротилася із 40% (1960) до 28% (поч. 90-х);

- існує протидія з боку розвинутих країн для розширення експорту готових виробів з країн, що розвиваються. Однак новим індустріальним країнам вдалося певним чином побороти цю протидію; частка готової продукції, промислових виробів, в т.ч. машин та обладнання, в цих країнах є значною;

3) Помітно зростає роль Азіатсько-Тихоокеанського регіону у МТ. За оцінками МБРР, на поч. ХХЙ ст. більше 40% всього обсягу світової торгівлі буде зосереджено в цьому регіоні.

4) Поглиблюється МПП між розвинутими країнами, що веде до збільшення їх взаємної торгівлі і зменшенню частки країн, що розвиваються (3/4 експорту розвинутих країн йде в інші розвинуті країни, при цьому 4/5 експорту - непродовольчі товари). За даними МВФ, на 29 країн з розвиненою економікою припадає 73,4% світового експорту, а на 146 країн, що розвиваються - 26,6%.

5) Китай та Японія останнім часом суттєво розширюють взаємну торгівлю, в результаті чого може змінитися схема світових товарних потоків, в якій основним партнером Японії досі були США (1/3 японського експорту припадає на США). Якщо Китай успішно здійснить перехід до більш технологічно передового виробництва, він стане експортним конкурентом Японії.

6) дещо зменшується роль ЄС у світовій торгівлі. Хоча на сьогодні ЄС є центром світової торгівлі, а його експорт в 3 р. перевищує експорт США, частка ЄС у міжнародній торгівлі поступово скорочується (1991 - 44% світового експорту, 1997 - 40%, 2004 - 32%).

Причини цього:

- експортна експансія країн Південно-Східної Азії;

4. Теорії міжнародної торгівлі

Значення теорії міжнародної торгівлі

I. Кожна теорія міжнародної торгівлі доводить, що торгівля між країнами є взаємопов'язаною

II. Вигоди полягають у більш ефективному використанні наявних ресурсів (робочої сили, капіталу, землі, тощо), що веде завдяки торгівлі, до більшого споживання різних товарів.

III. Вигода виникає з того,що країна виготовлює певний товар з меншим витратами, ніж за кордонами(у більшості теорій така вигода називається перевагою) і, продавши його дорожче, ніж на внутрішньому ринку, вона може обміняти його на більшу кількість інших, необхідних їй товарів.

IV. Крім представників класичних теорій, інші дослідники пояснювали причину існування цих переваг.

V. Наявність переваги показує напрями торгівлі(який товар країні необхідно експортувати, а який - імпортувати.)

1. Меркантилізм.

2. Класичні теорії міжнародної торгівлі.

3. Теорії співвідношення факторів виробництва.

4. Сучасні теорії міжнародної торгівлі.

Міжнародна торгівля грає всезростаючу роль в економічному розвитку. Її обсяги постійно зростають. Звідси значення міжнародної торгівлі:

а) вона є фактором економічного зростання;

б) залежність країн від міжнародного товарообміну також зростає.

Очевидно, що міжнародна торгівля розвивається тому, що вигідна країнам, які беруть в ній участь. Отже, завдання теорії міжнародної торгівлі: дати відповідь на питання:

а) що лежить в основі виграшу від торгівлі (чим визначаються напрямки зовнішньоторговельних потоків);

б) якими товарами має торгувати країна.

Першими проблеми міжнародної торгівлі намагалися осмислити меркантилісти. Доктрина меркантилізму панувала на протязі 17-18 ст.

Значення меркантилізму:

1) це перша спроба створення гармонійної теорії міжнародної торгівлі;

2) заклав основи теорії платіжного балансу;

3) основою теоретичних розробок представників класичної школи (Сміт, Рікардо, Міль) була критика ідей меркантилізму;

4) прояв фактів неомеркантилізму в сучасних умовах. Неомеркантилізм - політика країн, які явно намагаються мати активний торговий баланс для досягнення певної мети. А цілі можуть бути, наприклад, такі: а) підвищення зайнятості за рахунок розширення внутрішнього виробництва, а надлишок вивозиться за кордон; б) збереження політичного впливу у певному регіоні шляхом постачання туди більшого обсягу продукції, ніж звідти вивозиться.

Основні положення меркантилізму:

1) статичний підхід (без динаміки). Багатство, яким володіють народи в кожний даний момент фіксовано і, отже, зростання добробуту окремої країни можливо лише шляхом перерозподілу наявного багатства, тобто за рахунок інших країн. Багатство в розумінні меркантилістів - це запаси золота та срібла. Чим більшою кількістю золота та срібла володіла нація, тим могутнішою і багатшою вона була.

Багато золота велика армія і флот можливості захоплення нових колоній. Велика кількість золота означала на той час і більшу кількість грошей в обігу, що стимулювало розвиток національного виробництва і зростання зайнятості (припущення неповної зайнятості).

2) Уряд має вживати всіх заходів для стимулювання експорту і обмеженню імпорту товарів. Для зростання добробуту свого населення країна має більше експортувати, ніж імпортувати, тим самим, вона отримує активне сальдо торговельного балансу, а отже, і приплив золота до країни.

3) Суворий державний контроль за всією економічною діяльністю в країні. Це означало існування складної системи мит, податків, квот та інших бар'єрів для імпорту.

Міжнародна торгівля виявилася розділеною на окремі зони за принципом: метрополія - колонії.

З часом практичні рекомендації меркантилізму все більше і більше почали вступати в суперечність з потребами капіталізму, що бурхливо розвивався і вимагав усунення феодальних обмежень і переходу до вільної торгівлі. Подальший розвиток теорії міжнародної торгівлі отримали в працях представників класичної школи.

Класичні теорії міжнародної торгівлі

Теорія абсолютної переваги А.Сміта

Опис моделі (припущення):

* однофакторна модель. Використовується лише фактор праця,

* розглядається торгівля між 2-ма країнами, кожна з яких виробляє по 2 однакових товари;

* повна зайнятість;

* транспортні витрати дорівнюють 0;

* свобода зовнішньої торгівлі.

Сутність теорії: країна володіє абсолютною перевагою, якщо:

- виготовляє певний товар з меншими витратами, ніж інша країна або

- за одиницю витрат (1 год., 1 зміну, 1 тиждень, 1 рік) виготовляє більше товарів, ніж інша країна.

Країна	Витрати робочого часу на виробництво (год.)
	1 т зерна	1 т цукру
А	5	2,5
В	4	10

У цьому прикладі країна В володіє абсолютною перевагою у виробництві зерна (бо витрачає на виробництво 1 т зерна менше годин, ніж країна А), а країна А - у виробництві цукру.

Країна	Тон зерна на одиницю витрат	Тон цукру на одиницю витрат
А	0,2	0,4
В	0,25	0,1

У цьому прикладі країна В володіє абсолютною перевагою у виробництві зерна (бо на одиницю витрат вона виробляє більше зерна, ніж країна А), а країна А - у виробництві цукру.

Абсолютні переваги вказують напрями зовнішньої торгівлі: країна має експортувати той товар, який вона виробляє з меншими, ніж інша країна, витратами (у виробництві якого країна має абсолютну перевагу), а імпортувати той товар, який виробляється іншою країною з меншими витратами.

У наших прикладах:

Країна А: Ех - цукор, а Іm зерно.

Країна В: Ех - зерно, а Іm цукор.

Рекомендації щодо зовнішньоторговельної політики:

1) уряд не повинен втручатися у зовнішню торгівлю, а має підтримувати режим відкритих ринків та свободи торгівлі;

2) країна має спеціалізуватися на тих товарах, у виробництві яких вона має абсолютну перевагу, і торгувати ними в обмін на товари, перевагами у виробництві яких володіють інші країни;

3) експорт є позитивним фактором для економіки країни, оскільки дозволяє реалізовувати надлишки вироблених товарів.

Недоліки теорії: 1) Більшість зроблених припущень не відповідають сучасній практиці. 2) Сміт вважав, що країна завжди виготовляє певний товар з меншими витратами, ніж за кордоном, тобто на основі його теорії неможливо пояснити, чим торгувати країні, якщо вона не володіє абсолютною перевагою у виробництві жодного товару.

Теорія порівняльної переваги Д.Рікардо

Д. Рікардо розвинув теорію абсолютних переваг Сміта і довів, що торгівля вигідна обом з двох країн, навіть якщо одна з них не володіє абсолютною перевагою.

Модель та сама, що і у Сміта.

Сутність теорії: країна володіє порівняльною перевагою, якщо виготовляє певний товар з відносно меншими витратами, ніж інша країна, тобто альтернативна ціна його виробництва в даній країні є меншою.

Альтернативна ціна (поняття введене Рікардо) - робочий час, необхідний для виготовлення одиниці одного товару, виражений через робочий час, необхідний для виробництва одиниці іншого.

- альтернативна ціна товару 1 в країні І, що означає:

1 товару 1 = товару 2.

Країна	Витрати робочого часу на виробництво (год.)
	1 т зерна	1 т цукру
А	5	10
В	4	2,5

У цьому прикладі абсолютною перевагою у виробництві і зерна і цукру володіє країна В (виготовляє обидва товари за меншу кількість часу). За Смітом, торгівля між цими країнами не можлива. Рікардо довів що можлива, причому взаємовигідна.

В умовах відсутності зовнішньої торгівлі, кожна країна споживає лише ті товари і лише стільки, скільки сама виробляє, а відносні ціни цих товарів на внутрішньому ринку визначаються відносними витратами їх виробництва.

Нам відомо, що Країна А виготовляє 1 т зерна за 5 год., а 1 т цукру за 10 год. зерно до цукру ми прирівняти не можемо, а от години до годин - можемо, але не 5 год. = 10 год., а 10 год. =10 год.

За 10 год. Країна А може виробити 2 т зерна і 1т цукру, отже відносні ціни цих товарів:

1 т цукру = 2 т зерна або

1 т зерна = 0,5 т цукру

1 т зерна = 5/10 т цукру = 0,5 т цукру

1 т цукру = 10/5 т зерна = 2 т зерна

Аналогічно, для Країни В:

1 т зерна = 4/2,5 т цукру = 1,6 т цукру

1 т цукру = 2,5/4 т зерна = 0,625 т зерна

Отже, виробник зерна в Країні А на внутрішньому ринку може обміняти 1 т зерна лише на 0,5 т цукру, у той час як в країні В цей же товар коштує 1,6 т цукру (в 3 р. дорожче). Таким чином, країна А володіє порівняльною перевагою у виробництві зерна (виготовляє його з відносно меншими витратами).

Так само, виробник цукру Країни В на внутрішньому ринку може обміняти 1 т цукру на 0,63 т зерна, а на зовнішньому ринку (в країні А) на 2 т зерна. Країна В володіє порівняльною перевагою у виробництві цукру.

Що ж до альтернативної ціни, то альтернатива в тому, що Країна А, відмовившись від виробництва 1 т цукру може додатково виробити 2 т зерна, тобто вивільнивши робочу силу з виробництва цукру, країна більш ефективно зможе її використовувати у виробництві зерна. Аналогічно для Країни В.

Розглянемо інший приклад.

У цьому прикладі також абсолютною перевагою у виробництві і зерна і цукру володіє країна В (виготовляє за одиницю витрат більше обох товарів порівняно з Країною А).

З умов маємо, що Країна А, втрачаючи 1 год., виготовляє 2 т зерна і за ту ж 1 год. вона може виготовити 4 т цукру. Отже, відносні внутрішні ціни країни А: 2 т зерна = 4 т цукру = 1 год.

1 т зерна = 2 т цукру;

1 т цукру = 0,5 т зерна

Країна В: 3 т зерна = 10 т цукру = 1 год.

1 т зерна = 3,33 т цукру;

1 т цукру = 0,3 т зерна

Отже, альтернативна (відносна) ціна 1 т зерна менша в Країні А, а цукру - в Країні В. Країна А володіє порівняльною перевагою у виробництві зерна, а Країна В - у виробництві цукру.

Порівняльні переваги, як і абсолютні вказують напрями зовнішньої торгівлі: Країні А вигідно спеціалізуватися на виробництві та експортувати зерно, а імпортувати - цукор; Країні В спеціалізуватися на виробництві та експортувати цукор, а імпортувати - зерно.

Щоб торгівля була взаємовигідною, ціна товару на зовнішньому ринку має бути вищою, ніж внутрішня ціна рівноваги на цей товар в країні-експортері, і нижчою, ніж в країні-імпортері. У нашому прикладі світова ціна має встановитися в межах:

2 т цукру < 1 т зерна < 3,3 т цукру

0,3 т зерна < 1 т цукру < 0,5 т зерна

Недоліки теорії: Деякі зроблені припущення не відповідають сучасній практиці.

Неокласичні теорії міжнародної торгівлі

Теорія Хекшера-Оліна

Опис моделі (припущення):

1) 2-факторна модель: для виробництва товарів використовуються 2 фактори виробництва - праця і капітал;

2) 2 країни виготовляють по 2 товари, один з яких трудомісткий, інший - капіталомісткий;

3) фактори використовуються повністю, обсяг факторів обмежений;

4) існують розбіжності в забезпеченості країн факторами виробництва;

5) повна мобільність факторів в межах країни і немобільність між країнами;

6) досконалість конкуренції, свобода торгівлі;

7) транспортні витрати дорівнюють нулю;

8) в обох країнах використовується однакова технологія.

Основний здобуток цієї теорії - пояснення причини існування порівняльних переваг у країнах, а саме - різниці у забезпеченості країн факторами виробництва.

Специфічні поняття теорії Хекшера-Оліна: капіталонасиченість або трудонасиченість країни; капіталомісткість або трудомісткість товару.

Країна А є відносно більш трудонасиченою, ніж країна В, якщо співвідношення наявної робочої сили і наявного капіталу в цій країні більше, ніж в іншій: L /К > L'/К'.

Товар 1 є відносно більш трудомістким, ніж товар 2, якщо співвідношення витрат робочої сили і капіталу на виробництво цього товару є більшим, ніж аналогічне співвідношення для товару 2: L1/К1> L 2/К 2.

Оскільки Країна А відносно більш забезпечена робочою силою порівняно з капіталом, то ціна робочої сили в цій країні є меншою, ніж в Країні В (де відносно більше капіталу), таким чином, виробництво трудомісткого товару 1 в країні А з використанням більш дешевої робочої сили дає цій країні порівняльну перевагу в його виробництві порівняно з Країною В. І навпаки, виробництво капіталомісткого товару 2 у країні В, яка відносно більш забезпечена капіталом, буде дешевшим, що дає цій країні порівняльну перевагу у виробництві товару 2.

Сутність теорії: відносно більш трудонасичена країна має експортувати трудомісткі товари, а імпортувати - капіталомісткі, а відносно більш капіталонасичена країна має експортувати капіталомісткі товари, а імпортувати - трудомісткі.

Отже, країна А має більше виробляти та експортувати товар 1, оскільки він відносно більш трудомісткий, а робоча сила - надлишковий фактор виробництва в цій країні. Відповідно, країна В має більше виробляти та експортувати товар 2, оскільки він є відносно більш капіталомістким, а капітал - надлишковий фактор в цій країні.

Досягнення теорії Хекшера-Оліна: торгівля заснована на порівняльних перевагах, а причина цих переваг - різниці в забезпеченості країн факторами виробництва.

Недоліки теорії: Деякі зроблені припущення не відповідають сучасній практиці.

Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва або теорія Хекшера-Оліна-Самуельсона

Сутність: міжнародна торгівля веде до вирівнювання відносних і абсолютних цін на однорідні фактори виробництва (через вирівнювання товарних цін) в країнах партнерах у торгівлі.

Іншими словами, ставки зарплати за працю однакової кваліфікації і продуктивності, а також процентні ставки на капітал з однаковою продуктивністю і ступенем ризику мають бути приблизно однаковими в усіх торгуючих країнах.

Доведення теореми:

З теорії Хекшера-Оліна відомо, що відносна ціна товару 1 в країні А нижче, ніж в країні В, оскільки в країні А нижче відносна ціна праці або ставка зарплати.

Спеціалізація країни А на виробництві трудомісткого товару 1 відносного попиту на працю ставка зарплати . Одночасно відносний попит на капітал буде процентна ставка .

В країні В - протилежні результати - зростання процентної ставки та зменшення ставки зарплати.

Отже, в ході міжнародної торгівлі різниця в цінах на фактори виробництва буде скорочуватися. В кінцевому рахунку можливе їх повне вирівнювання.

P1/P2 - відносна ціна товару 1 в країні А; w/i - відносна ціна праці, тобто ставка зарплати, виражена через процентну ставку;

т. А і т. А' визначають відносні ціни на товари та фактори виробництва до початку торгівлі відповідно в країні А і в країні В.

Початок торгівлі: Країна А - виробництво товару 1 , а товару 2 w , і , а відносна ціна праці (w/i). Зростання факторіальної ціни означає зростання відносної ціни трудомісткого товару 1. Отже, почнеться рух з т. А в напрямку т. С.

Країна В: спеціалізація на виробництві товару 2 виробництво товару 1 . В кінцевому рахунку - відносна ціна товару 1 , відносна ціна фактору праця (w/i) також . Рух з т. А' до т. С.

У т. С - повне вирівнювання товарних і факторних цін, а міжнародна торгівля має припинитися.

Зрозуміло, що подібна ситуація можлива лише в теорії. На практиці ціни на однорідні фактори виробництва в окремих країнах суттєво відрізняються і далекі від збалансованого стану. Причина розбіжностей між теорією і практикою - припущення, зроблені в моделі Хекшера-Оліна, містять значні відступи від дійсності.

Альтернативні (сучасні) теорії міжнародної торгівлі

Причина виникнення: суттєві зрушення у напрямках і структурі міжнародної торгівлі, які важко пояснити за допомогою класичних та неокласичних теорій торгівлі. До цих зрушень відносимо:

а) перетворення технічного прогресу на провідний фактор міжнародної торгівлі;

б) зростання у світовому товарообороті внутрішньофірмової торгівлі;

в) зростаюча питома вага зустрічних поставок схожих промислових виробів з країн з приблизно однаковою забезпеченістю факторами виробництва.

Більшість сучасних теорій заперечують (є альтернативними) теорію Хекшера-Оліна, тобто пояснюють торгівлю між країнами приблизно однаковими (а не різними як в теорії Хекшера-Оліна) товарами, і торгуючі країни теж характеризуються схожістю (а не різницями) у забезпеченості факторами виробництва.

Теорія ефекту масштабу (початок 80-х рр. ХХ ст.; Кругман, Ланкастер).

Одним з припущень теорії Хекшера-Оліна було існування постійної дохідності незалежно від обсягів виробництва. Якщо припустити існування економії масштабу або зростання доходу із зростанням обсягів виробництва, то взаємовигідна міжнародна торгівля матиме місце, навіть якщо країни є дуже схожими.

Ефект масштабу - скорочення довгострокових середніх витрат із зростанням обсягів вироблюваної продукції, тобто виникнення економії, обумовленої масовим виробництвом. Економія масштабу полягає у тому, що при збільшенні обсягу використання факторів виробництва, наприклад, у 2 р., обсяги виробництва збільшаться більш, ніж у 2 р.

Можливі причини економії масштабу:

- підвищення продуктивності праці;

- поглиблення спеціалізації операцій;

- застосування більш ефективного обладнання.

Опис моделі: більшість промислово розвинутих країн (а саме вони є основними партнерами на світовому ринку) забезпечені основними факторами виробництва у схожих пропорціях, звідси спеціалізація на виробництві і торгівля продукцією тих галузей, які характеризуються наявністю ефекту масового виробництва. Спеціалізація обсягів і витрат виробництва ціни продукту (існування порівняльної переваги відносно країн, які у виробництві цього товару не мають ефекту масштабу). Умова реалізації ефекту масового виробництва: наявність місткого ринку, а міжнародна торгівля дозволяє розширити ринки збуту.

Однак реалізація ефекту масштабу веде до концентрації виробництва і укрупнення фірм монопольне становище цих фірм порушення досконалої конкуренції зміна структури ринків (вони стають олігополістичними з переважанням міжгалузевої торгівлі однорідними продуктами або ринками монополістичної конкуренції з міжгалузевою торгівлею диференційованими продуктами). Результат цього процесу - концентрація міжнародної торгівлі в руках ТНК і зростання внутрішньофірмової торгівлі.

Здобутки теорії ефекту масштабу: пояснює міжнародну торгівлю в рамках міжнародних корпорацій.

Теорія схожості переваг С.Ліндера

Опис моделі:

- ємний (великий) внутрішній ринок, попит якого задовольняють вітчизняні фірми з великими обсягами виробництва;

- уподобання споживачів у торгуючих країнах дуже схожі; на противагу теорії Х.-О., де експортується трудомісткий товар, а імпортується - капіталомісткий;

- товар експортується до країн з подібним рівнем доходів.

Сутність теорії: країна експортує ті промислові товари, внутрішній попит на які є досить значним і в той же час повністю задоволений. По мірі насичення внутрішнього ринку країна здобуває необхідний досвід та підвищує ефективність виробництва (тобто здобуває порівняльну перевагу відносно інших країн за рахунок ефекту масштабу), що дає їй змогу експортувати цей товар.

Здобутки теорії Ліндера - пояснює торгівлю:

- продукцією обробної промисловості між країнами з приблизно однаковим середнім доходом на душу населення і схожими характеристиками попиту; переважна частина міжнародної торгівлі продукцією обробної промисловості припадає на країни з відносно високим доходом - ЄС, США, Японію, Канаду. При чому в основному це торгівля схожими товарами. Кожна з цих країн імпортує немало товарів, які широко представлені в її експорті. Наприклад, Німеччина експортує автомобілі ВМW у США, а імпортує “Форди”.

- схожими, але диференційованими продуктами.

Недоліки теорії - не підходить для пояснення міжнародної торгівлі:

- продукцією добувної промисловості (для пояснення такої торгівлі важливу роль відіграє забезпеченість факторами виробництва, включаючи природні ресурси та клімат - тобто на основі теорії Х.-О.);

- між країнами з нерівномірним поділом доходів між окремими групами населення.

Теорія життєвого циклу продукту (середина 60-х років ХХ ст.).

Запропонував Р. Верном, який пояснював розвиток міжнародної торгівлі на основі життєвого циклу продуктів - періоду часу, протягом якого продукт володіє життєздатністю на ринку і забезпечує досягнення цілей продавця.

Стадії життєвого циклу продукту: впровадження, зростання, зрілість та занепад. `

Стадія	Масштаб виробництва	Місце базування виробництва	Становище виробника на ринку	Експорт
І.Розробка нової продукції у від-повідь на потре-бу, що виникла в межах країни	Виробництво носить дрібно-серійний характер	Країна нововведення (як правило, промислово розвинута країна)	Моно-польне	Практич-но немає
ІІ. Зростання	Попит зростає, виробництво розширюється	Також й інші країни	Конкуренція між вироб-никами	Розши-рюється
ІІІ. Зрілість	Великосерійне виробництво (стандартизована продукція)	Виробництво переміщується з країни нововведення в країни, що розвиваються, де виникають більші конкурентні переваги (дешева робоча сила для стандар-тизованого виробництва	Цінова конкуренція	Скоро-чується
ІV. Занепад	Попит (особливо в розвинутих країнах) і виробництво скорочуються	Країни, що розвиваються	Конкуренція між вироб-никами	Країна новове-дення стає ім-портером

Здобутки цієї теорії: відображає еволюцію багатьох галузей (виробництво радіоприймачів, калькуляторів, телевізорів, комп'ютерів тощо).

Недоліки теорії: на її основі не можна пояснити торгівлю товарами з коротким життєвим циклом, високими витратами на транспортування, товарами, які мають значні можливості для диференціації за якістю або вузьке коло споживачів.

5. Зовнішньоторговельна політика країн світу

1. Виграш від торгівлі та його розподіл. Встановлення світової ціни.

2. Основні види торговельної політики.

3. Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі. Економічні наслідки введення мит на імпорт.

4. Нетарифні обмеження зовнішньої торгівлі: види та наслідки.

теорії порівняльних переваг нам відомо, що від торгівлі усі її учасники отримують виграш у вигляді приросту загального добробуту. Головне питання тут: як розподіляється цей виграш?

Виграш від торгівлі розподіляється нерівномірно між самими торгуючими країнами і в межах кожної з країн між споживачами та виробниками, експортерами та імпортерами, а також власниками факторів виробництва.

Фактори, що визначають розмір виграшу від міжнародної торгівлі:

а) рівень, на якому встановляться ціни на товари, якими країни торгують;

б) обсяги торгівлі.

Розглянемо як встановлюються світові ціни і визначаються обсяги взаємної торгівлі.

Нехай 2 країни А і В виробляють один і той же продукт - цукор. SA - крива внутрішньої пропозиції цукру в країні А, SB - в країні В, DA - крива внутрішнього попиту на цукор в країні А, DB - в країні В.

Без торгівлі: (D = S) рівновага на ринку цукру в країні А встановлюється при Р = 120 дол. за 1 т, а в країні В - при Р = 200 дол. за 1 т.

РВ > РА країні А вигідно експортувати до В цукор, а країні В купувати більш дешевий імпортний цукор.

Отже, первісна різниця в цінах створює можливості для експорту та імпорту, але все залежить від того, на якому рівні встановиться світова ціна. Знаючи обсяги внутрішнього попиту і пропозиції в обох країнах, ми можемо визначити обсяг пропозиції цукру на експорт, попиту на імпортний цукор, а також рівень рівноважної світової ціни.

Важливо: результат міжнародної торгівлі - внутрішні ціни зміняться до рівня світової ціни (РА = Рw = РВ).

Якщо Рw 120 (первісної внутрішньої), в країні А виробництво та експорт цукру . Чим вище Рw, тим виробники в країні А будуть розширювати S цукру РА DA . Таким чином, обсяги пропозиції цукру на світовому ринку (Sx) визначатимуться різницею між пропозицією і попитом на внутрішньому ринку країни А, що виникає в умовах зростання цін на цукор: Sx = SА - DA.

З іншого боку, якщо Рw 200, країні В вигідно купувати імпортний цукор. Чим нижче буде Рw, а отже, в умовах вільної торгівлі і внутрішня ціна, тим більшим буде DB на цукор, але одночасно SВ . Таким чином, обсяг попиту на цукор на світовому ринку (DA) визначається різницею між попитом і пропозицією на внутрішньому ринку країни В, що виникає в умовах падіння цін на цукор: DM = DВ - SВ.

З розвитком торгівлі РA , S цукру на зовнішньому ринку , а РB і D на імпорт .

На Мал. 7(б) Dm - крива попиту на імпорт і Sm - пропозиція експорту, Рw - рівноважна ціна. У нашому прикладі рівновага на світовому ринку досягається при Р = 150 дол. за т. При такій ціні надлишковий попит в країні В (80-20 = 60) відповідає надлишковій пропозиції в країні А (90-30 = 60). При більш високій ціні пропозиція цукру на світовому ринку перевищить попит, що має сприяти падінню ціни. При більш низькій ціні, навпаки, попит перевищить пропозицію, і світова ціна буде зростати, поки не досягне рівноважного стану.

Торгівля і її вплив на споживачів.

Хоча торгівля є взаємовигідною для обох країн, в межах кожної країни певні групи населення виграють, інші програють.

Розглянемо вплив зовнішньої торгівлі на інтереси споживачів.

Без торгівлі: країна В: Q* = 50 тис. т цукру, P = 200 дол. за 1 т; країна А Q* = 60 тис. т цукру, P = 120 дол. за 1 т.

Купуючи цукор за такими цінами, споживачі отримують певний виграш (надлишок споживача), тобто різниця між максимальною сумою, яку споживачі готові заплатити за цукор, і сумою, яку вони фактично заплатили. На Мал. 7 це площа між кривою попиту і лінією ринкової ціни: для споживачів в країні В він дорівнює площі d , для споживачів в країні А - (g + h + k).

В умовах торгівлі: країна В - імпортер цукру, РВ з 200 до 150 дол. за 1 т. Споживання зростає з 50 до 80 тис. т, їх сукупний виграш тепер = a + b + c + d, де a + b + c - чистий виграш від торгівлі.

Країна А - експортер цукру, внутрішня ціна РА з 120 до 150 дол. за 1т DA , споживання також . Надлишок споживача тепер в країні А = лише k, (g + h) - чисті втрати від зовнішньої торгівлі.

Таким чином, в результаті розвитку міжнародної торгівлі споживачі в країні-імпортері виграють, оскільки можуть купити більше продукту, який їм необхідний, за більш низькою ціною. З іншого боку, споживачі в країні-експортері програють, оскільки в результаті зростання ціни вони змушені скорочувати покупки.

Вплив торгівлі на виробників.

Виграш виробника - різниця між виручкою від продажу продукції за ринковою ціною (у нашому прикладі 50 х 200 в країні В і 60 х 120 в країні А) і сумою, яку вони отримали б, якщо продавали свій продукт за мінімально можливою ціною.

Виграш для виробників у країні В до встановлення торговельних відносин - а + е, для виробників у країні А - f + j.

В умовах торгівлі: країна А виробники отримують стимули для розширення обсягів виробництва у вигляді більш високих цін та більш широких ринків збуту. Отже, виграш складе (f + j + g + h + і), а (g + h + і) - чистий виграш від торгівлі.

Країна В - її конкурентноздатність у виробництві цукру , SВ . Їх сукупний виграш складає тепер лише е, а чисті втрати - а.

Таким чином, в результаті розвитку міжнародної торгівлі виробники в галузях, продукція яких заміщає імпорт, програють, а виробники експортних галузей - виграють.

Чистий виграш країни від міжнародної торгівлі

Країна А: чистий виграш виробників (g + h + і), а втрати споживачів - (g + h). Отже, чистий ефект для добробуту країни-експортера = (g + h + і) - (g + h) = і.

Країна В: чистий виграш споживачів (a + b + c), а чисті втрати виробників - a, тоді сукупний ефект для країни в цілому = (a + b + c) - а = (b + c).

Звичайно, слід мати на увазі певну некоректність такого безпосереднього порівняння втрат та виграшу різних груп населення, оскільки їх суб'єктивні оцінки можуть суттєво розрізнятися (один долар втрат для бідної людини важать набагато більше, ніж 1 долар для багатої). Тому тут мова йде про первісний чисто вартісний підхід до дослідження наслідків зовнішньої торгівлі, який може поглиблюватися і розширюватися соціально-економічним, політичним та іншими аналізами.

Отже, ми ще раз пересвідчилися, що міжнародна торгівля дає виграш усім країнам, що беруть в ній участь. Однак, якщо в країні-імпортері він виникає в результаті того, що вигода споживачів перевищує втрати виробників, то в країні-експортері, навпаки, загальний приріст добробуту забезпечується за рахунок більшого виграшу виробників, хоча споживачі зазнають збитків. Цей висновок є важливим для пояснення причин втручання держави у сферу зовнішньої торгівлі.

2. На попередніх лекціях ми з'ясовували, чому країни торгують одна з одною? Тепер спробуємо відповісти на питання, яку політику в галузі міжнародної торгівлі проводять окремі країни?

Як ми побачили, виграш від торгівлі розподіляється нерівномірно як між країнами-партнерами по торгівлі, так і в межах самих країн. Отже, міжнародна торгівля зачіпає економічні інтереси країн та різних їх верств, і ці інтереси можуть вступати в протиріччя між собою. Це і обумовлює необхідність цілеспрямованого впливу держави на торгові відносини з іншими державами за допомогою тарифів та нетарифних методів регулювання.

Нерівномірність розподілу виграшу від торгівлі (одні економічні суб'єкти виграють, інші - втрачають) необхідність державного впливу на міжнародну торгівлю. Головна мета держави при цьому: створення найбільш сприятливих умов для розвитку національної економіки.

Основні види торговельної політики:

1) політика вільної торгівлі - утримання держави від безпосереднього втручання в зовнішню торгівлю.

2) протекціонізм - політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних та нетарифних методів регулювання.

Тарифні методи регулювання - все, що пов'язано з митами.

Нетарифні методи регулювання поділяють:

1) обмеження, пов'язані з втручанням держави в торгівлю (експортні субсидії, державні закупки, торгові операції державних підприємств);

2) самообмеження поставок експортерами (“добровільне” обмеження експорту);

3) стандарти та норми (санітарні, ветеринарні, екологічні);

4) специфічні торгові бар'єри (квотування та ліцензування імпорту, встановлення максимальних та мінімальних цін);

5) імпортні збори (імпортні депозити, кредитні обмеження).

Хоча економічна наука ще з часів Сміта виступає за лібералізацію зовнішньоторгових відносин, на практиці абсолютно вільної торгівлі ніколи не було, і навряд чи може бути. Уряди усіх країн вводять ті або інші обмеження на шляху руху міжнародних потоків товарів та послуг. Так само і з протекціонізмом, суворі протекціоністські заходи ведуть до ізоляції країни від іншого світу, що навряд чи піде їй на користь. В історії міжнародної торгівлі були періоди, коли шальки терезів схилялися то на один бік, то на інший.

...