Після того, як з'явився зовнішній привід, щоб журналіст почав займатися справою, він мусить спочатку дослідити всі об'єктивні обставини цієї справи та визначити коло осіб, які мають відношення до спору, що виник. Далі, визначити, які правовідносини тут виникають та до якої галузі права вони можуть належати. Потім йде робота із законодавчою базою -- законами та підзаконними актами, які регулюють даний тип правовідносин, йде копітка робота зі збирання доказової бази.

Журналіст мусить зібрати необхідну кількість аргументів за і проти, намагатися звести воєдино доказову базу як з одного, так і з іншого боку. Вже потім він, базуючись на об'єктивній складовій справи, основуючись на правовідносинах, що регламентовані вітчизняним законодавством. Тільки на базі всебічно вивчених матеріалів, всього правового поля, в яке потрапляють дії тих чи інших сторін, він може зробити висновок, а краще зробити прогноз та обґрунтувати його виключно бланкетними позиціями, тобто, посиланнями на конкретну норму права або статтю матеріального закону, який регламентує правовідносини в даному конкретному випадку.

Тому, ЖУРНАЛІСТАМ, ЯКІ ПРОВОДЯТЬ ЖУРНАЛІСТСЬКІ РОЗСЛІДУВАННЯ, НЕОБХІДНО ЗНАТИ ЗАКОНОДАВСТВО І НЕ ЛИШЕ В ГАЛУЗІ ЗМІ -- ЦЬОГО ЗАМАЛО. Від цього не куди не вбіжать. Як що це будуть спеціальні знання, отримані у Вузі -- це буде дуже добре. Якщо навчання відбуватиметься методом лікбезу, самостійної підготовки -- також цілком прийнятно. Треба розуміти, що цей багаж знань стане запорукою вашого успіху при будь-яких починаннях в галузі розслідування, які, так чи інакше лежатимуть в площині правовідносин людей.

Окремі особи, не будучи юристами, добре обізнані в законах тому й з тим, як можна їх обійти за їх же допомогою. Якщо журналіст буде також добре обізнаним, він вчасно помітить шлях, яким намагається йти або вже пройшов нечесний чиновник, спрогнозує його подальші дії, а, можливо, й подальше розгортання всієї ситуації.

-- Таким чином, якщо всі журналісти будуть добре обізнані в законах, зникне потреба звертатися до юристів.

-- В жодному випадку такого не має бути. При підготовці матеріалу розслідування до ефіру журналісту в жодному разі не варто покладатися тільки на свої спеціальні знання, якщо навіть вони у вас є й не малі. Я сам юрист, втім ніколи цього не роблю. Для перевірки телевізійного продукту, готового до випуску, потрібний юрист, експерт, спеціаліст. Журналісту тоді завжди буде просто сказати: «Це не лише моя думка, це думка спеціаліста».

Наявність синхрону, інтерв'ю юриста, спеціаліста права в вашому журналістському розслідуванні лише прикрасить ваш матеріал, додасть йому ваги. Тому що це буде витяг, висловлення думки, і вона буде юридично бездоганною. Адже в даному випадку людина, запрошена вами до партнерства в програмі, передачі, це не адвокат, це спеціаліст права, який робить аналіз, висновки, досліджуючи документи, знайдені журналістом.

-- Як вам здається, наскільки ефективною є праця журналіста-розслідувателя в регіоні?

-- Є гарячі теми, які сьогодні необхідно видати, щоб завтра у відповідності до статті 94 пункту 4 Кримінального Кодексу прокуратура г. Севастополі порушила кримінальну справу, відреагувавши на повідомлення, яке прозвучало в пресі. За 11 років таких матеріалів вийшла маса в наших програмах. Кримінальних справ на основі цих матеріалів було порушено два! Тобто, бачимо, що ефективність журналістів-розслідувателів в даному випадку не можна назвати високою: нігілізм, який поразив все суспільство, зокрема й правоохоронні органи, він ось такий вираз знаходить. Це простежується на держаному рівні, не говорячи вже про регіони, де домовитися відповідним особам завжди легше. Професійно відпрацьований розслідувальний матеріал журналіст завжди може запропонувати на один з центральних каналів. Враховуючи нинішню ситуацію в країні, комусь з них він обов'язково влаштує. І те, проблема у вашому регіоні припинить бути таємницею не лише для вашого регіону, а й стане надбанням гласності для всієї країни наблизить її до розв'язання, оскільки відповідні органи вищого рівня обов'язково відреагують.

-- На сам кінець хотілося б почути вашу думку стосовно так званої «джинси», без якої сьогодні, схоже не обходиться жодна телекомпанія або видання. Севастополь -- не виключення. До того ж, в регіоні, мені здається, цей товар набагато легше просунути до ефіру.

-- Треба розуміти, що без так званих «заказушних» матеріалів сьогодні не обійтися. Це вимоги часу, точніше -- це його умови. Якщо країна хоче, щоб її журналісти були кристально чистими, і працювали в правовому полі, для цього треба забезпечити їх гідною заробітною платнею. Журналіст підіймає величезний пласт інформації, документів, інших джерел, часто ризикує життям. Його оплата має відповідати обсягу моральних та матеріальних витрат. Тому, якщо журналістові сьогодні запропонують зробити матеріал за гроші, опишуть проблему, будь вона соціальна або політична, -- рідко хто з нашого брату відмовиться. І ЦЕ НОРМАЛЬНО, АЛЕ НОРМАЛЬНО ТІЛЬКИ ТОДІ, КОЛИ ЗАМОВНИКИ МАТЕРІАЛУ ОДРАЗУ БУДУТЬ ПОПЕРЕДЖЕНІ ЖУРНАЛІСТОМ ПРО ТЕ, ЩО ВІН НЕ РОБИТИМЕ ТЕНДЕНЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ, А СПОЧАТКУ РОЗБЕРЕТЬСЯ У СПРАВІ. В іншому випадку -- згода журналіста робити свідомо неправдивий матеріал буде проти всякої моралі, а сам автор ні чим не відрізнятиметься від тих, про кого написав.

-- Які слова ви знаходите, коли відмовляєте замовникам в підготовці необ'єктивного, на ваш погляд, матеріалу, або, коли вже відомо про підготовку об'єктивного, та хтось не хоче щоб він вийшов?

-- Якось до мене прийшли люди, стильно одягнені з натягнутими посмішками та запропонували гроші за те, щоб я не пускав один матеріал в ефір. Я тоді майже закінчив роботу над розслідуванням. Ми стояли біля входу до будинку телекомпанії, в кількох метрах були мої колеги, але вони були достатньо далеко, щоб не чути нашої розмови вони. В моєму гаманці не було багато грошей, але містилося багато візитних карток, тому він здавався переконливо череватим. Я дістав його та гучно, щоб мене було чути й тим, хто стояв, навколо, сказав: «Скажіть, скільки мені вам сплатити, щоб я вас тут більше не бачив». Після короткотривалої паузи відвідувачі пішли.

Думаю, тільки тоді, коли кожен журналіст зможе зробити так само у відповідній ситуації, ми зможемо говорити про четверту владу в суспільстві.

3. Аналіз матеріалів програми «Межа закону»

3.1 Ліцензувати філіали вузів вже не модно

Предметом дослідження в матеріалі (ДОДАТОК А) стала реальна конкретна ситуація поточної (на той час -- розслідування проводилося в лютому 2005 року) дійсності.

За основу тематичного рішення твору обрана ситуація, що склалася навколо функціонування одного з філіалів російських вищих навчальних закладів, відкритих в Севастополі. Ця ситуація розглядалася й досліджувалася журналістом через призму проблеми легітимності здійснення освітньої діяльності іноземними, зокрема російськими вузами на території України, відсутність якої в даному конкретному випадку ставить під загрозу отримання студентами дипломів державного зразку.

Ідея щодо проведення розслідування на предмет законності діяльності закладу виникла завдяки випадковій бесіді в транспорті, що відбулася між журналістом та матір'ю одної із студенток вузу. Після цього, журналіст відвідує місце розташування будівлі вузу та зіставляє побачені факти з фактами, про яки йшлося в розповіді жінки. Результати порівняльного аналізу емпіричних даних -- спостереження та бесіди, а також користуючись певним досвідом, журналіст ставить гіпотезу. Отримавши аргументи на її користь, більше не зупиняється, ставлячи і додаючи припущення за припущенням, все більше переконуючись в тому, що рухається в правильному напрямку.

Крапку в його пошуках ставить генеральне інтерв'ю. Таким чином було викрито, що незаконні дії керівництва іноземного вузу (відповідно до діючого законодавства України в певних галузях) полягали не лише в сфері земельних відносин, архітектури й містобудівництва, а й в сфері освіти.

Роком раніше до початку цього розслідування Міністерство освіти і науки України позбавило ліцензій та зупинило роботу понад двохсот структурних підрозділів Вузів по всій Україні, серед них -- десять в Севастополі, з яких 3 -- російських філіали. За останні два роки закрито ще понад сто. Тож, оцінюючи проблему, під кутом зору якої розглядалася ситуація, за певними критеріями[19], робимо висновок, що вона є проблемою державного масштабу і державної значимості.

Конкретна ситуація до виходу матеріалу в програмі «Межа закону» в жодних ЗМІ висвітленою не була. Більше того, як з'ясовувалося журналістом в процесі дослідження, представники державних установ, що мали б контролювати ситуацію навколо іноземного вузу, який з'явився в регіоні, якщо й володіли інформацію щодо нелегітимної роботи вузу, жодним чином (за їх власним ствердженням) не могли на неї вплинути. Тож, зовнішньо ситуація виглядала позитивною до того, як мав місце факту появи в ній журналіста-розслідувателя. Можна стверджувати про її новизну.

Щодо відношення реальної конкретної ситуації до масштабної проблеми. Враховуючи те, що проблема відома, вже мала місце в інших ситуаціях дійсності, а дана конкретна локальна ситуація -- лише черговий прояв її існування, можна говорити про те, що описана ситуація виявляє конфліктний характер вчасно не подоланої проблеми.

Серед цільових установок, які ставив перед собою журналіст в процесі творчої діяльності були опис предмета відображення, встановлення причиново-наслідкових зв'язків, оцінка предмета відображення, прогноз розвитку предмета відображення. Програма дій чітко не сформульована. В якості робочої ідеї обрано конструкцію: прийміть до відома та дійте на власний розсуд [20].

Ідея в тексті не більше, ніж підказка, як і повинно бути, не несе в собі владної інтонації, не і прихованим нав'язуванням конкретної моделі поведінки [21].

Втілення ідейно-тематичного рішення здійснюється за допомогою всіх елементарних виражальних засобів. Втім, образний ряд значно програє фактологічному й нормативному, майже кожний елемент якого супроводжує відповідний новий відкритий журналістом в процесі пізнання факт.

Поява яскравої образності, що буде основою опорної ідеї автора, матиме місце під час технічного монтажу [22]. Під час склеювання кадрів монтажер за авторським рішенням скористається прийомом паралельного монтажу -- асоціативним для виявлення внутрішніх суб'єктивних зв'язків (вставка із мультфільму).

Під час дослідження використовувалося кілька методів збирання інформації (пізнання предмету відображення). Серед емпіричних зокрема: інтерв'ю, бесіда, спостереження, вивчення документів. Переважну частину тексту складають інтерв'ю, міркування у вигляді інтерпретації їх змісту та постановки гіпотез, а також оповідання послідовності дій та прийнятих журналістом рішень. Таким чином, серед методів демонстрації фактів превалюють реконструктивне та репортажне оповідання, репортажний та реконструктивний опис, констатація. Присутні, але в меншому ступені, таки методи демонстрації фактів, як характеристика, міркування, пояснення й типізація. Нормативний ряд представлений у вигляді цитування (інтерв'ю), документів тощо і є технологічним. Втім, має місце нестача нормативів правового характеру.

До побудови тексту застосований констатуючий підхід, що в певній мірі забезпечує рівноцінне представлення текстових елементів фактологічного шару та шару оціночної інформації на кожному інформаційному рівні. Чіткість представлення текстових елементів в їх власних межах забезпечено. Витримано інтонаційну цілісність знайдених монтажних прийомів.

В тексті представлена необхідна й достатня кількість підтем для організації контакту з адресатом інформації. Послідовність композиційних блоків виправдана жанром монтажними прийомами, що були використані. Існує введення в ситуацію, після чого окреслюється проблема, яка на початку постає у вигляді гіпотези, а в процесі пізнання журналістом дійсності набуває за значимістю ролі складової частини загальної проблеми. Автор пред'являє низку оцінок і аргументів на кожному етапі пізнання на шляху до виявлення головної проблеми та ставить практичне питання.

Негативний елемент. В тексті наводиться власна думка автора, основана на емпіричному пізнанні, аналізі та умовиводах щодо беззаконності дій суб'єктів дослідження; автор відверто звинувачує їх в порушенні законів держави, на території якої вони перебувають та здійснюють комерційну діяльність, втім не наводить жодної цитати з правоустановчого документу, закону, який би міг це підтвердити. Фактично, люди не обізнані в цій сфері правових відносин, мусять вірити журналістові на слово, що в питаннях, пов'язаних з правовим полем, неприпустимо. На підтримку своєї позиції журналістом не наводиться жодного коментарю юриста, спеціаліста в галузі права у вигляді інтерв'ю. Тож ряд правових нормативів є неповним, і можна стверджувати, що автор не дотримався статті 5 -- ї Кодексу професійної етики українського журналіста [23].

Виходячи із критеріїв класичного розслідування та визначення жанру журналістського розслідування приходимо до висновку, що цей матеріал можна вважати журналістським розслідуванням. Присутні всі три основні елементи, що характеризують твір цього жанру:

1) журналіст проводить розслідування, яке не проводив ніхто інший;

2) тема матеріалу важлива для певної категорії телеглядачів;

3) інші намагаються сховати зачеплені в розслідуванні факти.

Всі представлені в матеріалі інтерв'ю погоджені з особами, які їх надавали. Копії документів отримані чесними методами. В тексті присутня «точка зору другої сторони» -- властива і обов'язкова цьому жанрові компонента.

3.2 Зачарована Чембало їсть бюджетні кошти та не повнішає

В матеріалі йдеться про ситуацію на одному з об'єктів Національного заповідника Херсонес Таврійський -- давній фортеці м. Балаклави -- «Чембало» (ДОДАТОК Б). Ситуація розглядається під кутом зору проблеми зловживання бюджетними коштами, спрямованими Міністерством освіти та науки на реставраційні роботи, підрядником робіт -- Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт Строй».

Висвітлена ситуація володіла новизною, оскільки всі журналістські матеріали, що стосувалися Чембало та до цього видавалися в ефір, розглядали позитивну ситуацію на об'єкті: репортажі про початок реконструкції, про мальовничість Балаклави для туристів, яких приваблює не лише природа, а й наявність як куточку давнини, такої як Чембало та інше.

Ситуація локальна, але сходить до значущої для суспільства проблеми -- шахрайства. Автор не звинувачує нікого відверто, втім, його позиція стає зрозумілою завдяки яскраво вираженій в тексті авторській позиції через використані ним мовні й стилістичні засоби. За полемічною гостротою тип тексту схожий на сатиричний коментарій. Присутній сатиричний відтінок викриває цільову установку журналіста -- висміяти, що демонструє його недовірливість до виступів певних осіб, з якими довелося зустрічатися і спілкуватися. Образний ряд дуже насичений. Методи демонстрації образного ряду різноманітні: словесна інкрустація, цитування й переосмислення (використано фрагмент із відомого кінематографічного твору, що викликає певні асоціації) тощо. Нормативний ряд представлений скупо. Щодо фактологічного ряду -- тут ще гірше. Майже усі свої припущення журналіст робить на основі теоретичного аналізу ситуації та процесів, що їй передували. Єдиним обґрунтованим фактом є лише результати власних спостережень автора, згідно яким на об'єкті не має всього того, про що йдеться в документі (акті виконаних робіт). Все інше -- лише гіпотези, які автор не обґрунтовує фактами. Так, наприклад, автор робить висновок, що складу, де мусить переховуватися майно, скоріше за все не має. Це його власний умовивід, зроблений після того, як йому не вдалося домовитися про зустріч з людиною, яка мала додати зворотнє, а також на основі емоцій, що були викликані явною брехнею співбесідника з певних питань. Можливо, це авторське припущення є вірним, втім жодним чином не додане фактуально. Те ж стосується опосередкованого звинувачення суб'єкту, дії якого досліджувалися, в привласненні коштів. Наведений автором приклад дворічної давнини свідчить лише про те, що мала місце підозра суб'єкта в шахрайстві, але справа була прокуратурою закрита, тобто, підозріння автоматично були зняті. Конкретних фактів, яки б свідчили про злочин, скоєний керівником ТОВ «Стандарт Строй» тоді, або зараз не було знайдено журналістом. Те, що журналіст наводить в тексті свідчення колишніх колег суб'єкту дослідження додає лише те, що той був спроможній на такі дії, але в для повноти аргументації на користь авторської гіпотези цього замало. Тож автор трохи втонув в оцінках, слабко їх аргументуючи. В світі сказаного можна говорити про те, що журналістом було порушено статтю 1 Кодексу професійної етики українського журналіста це, за бажанням людини, честі й гідності якої було завдано шкоди, могло бути приводом для подання нею позову до суду. Єдине, що могло б виправдати автора матеріалу в цьому випадку -- це Стаття 47-1 Закону України «Про інформацію», згідно якої «Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень» [10].

Як і в першому матеріалі негативним елементом є відсутність коментарю спеціаліста права.

Новизна ситуації, важливість її для аудиторії, додане автором небажання певних осіб розповсюджувати інформацію, присутність коментарю другої сторони -- все ці необхідні ознаки розслідування присутні. Втім, наявною є відсутність не менше важливих: повноти фактологічного ряду (завдяки чому стала не можливою повноцінна демонстрація аргументів), дотриманості пропорцій між фактологічним та оціночним рядом, смислової цілісності. Останнє, в свою чергу, спричинило незавершеність всього тексту. І хоча логіка у викладенні присутня, кінцівка тексту виявляється штучною. Через це виявляється розмитим журналістський образ.

Ідея містить опосередковане звернення журналіста до міністерських чиновників, як єдино можливий в даній ситуації шлях подолання проблеми із зовні, оскільки на регіональному рівні це замкнуте коло, яким блукав і сам автор. До речі, таке запрошення автора міністрам варто було озвучити під час його бесіди щодо наступного фінансування та висвітлити питання і відповідь в матеріалі.

До побудови тексту застосовано драматургічний підхід Оперативним матеріал назвати не можна, оскільки він вийшов через пів року після того, як було завершено етап реконструкції на об'єкті.

Пошук фактів треба продовжувати, оскільки представлений матеріал не можна назвати журналістським розслідуванням в класичному його розумінні. Перешкодами на шляху подальшого розслідування став тиск з боку невідомих авторові осіб. Попередження були передані через юриста, запрошеного після випуску матеріалу для співпраці над наступним сюжетом.

3.3 «Липу» змусять відповісти за знищений тополь

В матеріалі розглядається ситуація, що склалася навколо будівництва об'єкту приватної власності на придомовій території одного з житлових районів міста (ДОДАТОК В). Кут подачі -- ущемлення прав громадян, мешканців будинку, на подвір'ї якого попри будівельні норми у сфері будівництва, триває зведення об'єкту.

Проблема має регіональний масштаб. За часів роботи міської ради попереднього скликання (2002--2006 рр..), прозваної «земельною», шахрайство в галузі земельних відносин набуло свого апогею. Чимало об'єктів приватної власності, що з'явилися в місті, зокрема в його центрі, не мали там з'являтися згідно низки статей Закону України «Про архітектуру та містобудівництво», втім, дивним чином факти їхньої появи не мали з боку влади жодних перешкод. Тільки в 2006 році завдяки ініціативі новообраних депутатів стали з'являтися рішення, які мали захистити права громадян, що зіштовхувалися зі свавіллям місцевих олігархів. Наприклад, рішення щодо обмеження етажності в центральній часті міста. Щодо віддалених від центру районів, там і досі мають місце випадки беззаконного будівництва, яскравим прикладом чому став і описаний в матеріалі випадок.

Для опису ситуації та обґрунтування її інтерпретації автором використано низку методів представлення інформації. Серед них -- методи репортажного і реконструктивного опису та повістування, роз'яснення, констатації тощо. Основу нормативного ряду складають посилання на будівельні норми, закони тобто, спирання йде на технологічні й правові нормативи. Нормативний ряд є неповним: не вистачає нормативного аргументування для факту того, що громадянка Алтайська не має севастопольської прописки. В контексті всього сказаного не зрозуміло, що з цього слідує: чи вона не має право здійснювати в Севастополі будівництво, чи не має взагалі займатися тут підприємницькою діяльністю, чи не має взагалі знаходитися в місті. Журналіст не обґрунтовує нормативами наведений факт, тож останній втрачає цінність, станаючи пустослів'ям. Образний ряд дуже скупий і представлений двома елементами: жаргонним «липа» й порівнянням службовців із телепатами. Враховуючи вище сказане, можна стверджувати, що монтажні пропорції не витримано, адже шари фактологічної інформації та інформації оціночної між собою не врівноважені.

Журналістський образ виявляє себе наприкінці тексту, де йдеться про вжиті самим журналістом заходи для розв'язання конфлікту, та акумулюється в метафоричному каламбурі, що відбив ідейно-тематичний зміст матеріалу.

При побудові тексту застосовано констатуючий підхід.

Дієвість матеріалу виявилася себе у відгуку депутатів на висвітлену проблему. Ефективною ж роботу журналіста можна буде назвати після відповіді, яку отримає редакція із прокуратури та за результатами заходів, що будуть нею вжиті.

3.4 «Джентльменська угода» по-українськи

Ситуація, що вивчалася журналістом, (ДОДАТОК Г) стосувалася об'єкту будівництва -- автостоянки. Проблема, під кутом зору якої розглядалася ситуація -- можливість введення в оману цивільного громадянина, що погоджується на незаконні угоди з військовослужбовцями. Спочатку здається, що матеріал представляє звичайний «злив», а журналіст відверто демонструє свою позицію, яку він зайняв в конфлікті двох сторін, чого не можна припускати. Адже журналіст мусить лише спостерігати й фіксувати, не дозволяючи собі жодних емоцій та схилення на той чи інший бік [24].

Втім, знайомлячись з матеріалом ділі, розуміємо, що мало місце затягнуте викладення передісторії конфлікту, ретроспективне повістування.

Ідейне рішення полягає в установці: не припускайте повторення такого. Нормативний ряд цілком достатній. Журналістський образ акумулюється в смисловому синтезі, який представлений у назві матеріалу. Представлення накопиченої інформації здійснювалося всіма методами демонстрації фактів (констатацією, репортажним та реконструктивним описом, репортажним та реконструктивним повістуванням, характеристикою, роз'ясненням, міркуванням, типізацією тощо), методом посилання на правові нормативи.

Побудова тексту -- констатуюча. Всі елементи фактологічного ряду представлені в тій хронологічній послідовності, в якій про них дізнавався автор. Масштаб ситуації -- локальний, масштаб проблеми -- регіональний. Значимість її пояснюється наявністю в місті двох флотів, представники кожного з яких час від часу демонструють спритність у веденні комерційної діяльності.

3.5 «Удільний князь» Дукін

Предмет відображення -- процес, що розгортається навколо об'єкту земельних відносин -- земельної ділянки поблизу моря, розташованої в межах міста. Інтерпретація дійсності здійснюється під кутом зору свавілля місцевих можновладців в особі народного обранця депутата в третьому скликанні Миколи Дукіна, який є одним з претендентів на цю землю. Другим претендентом є пересічна мешканка Севастополя, громадянка Солошенко. Жодним чином не заявивши про свої наміри документально, депутат починає активно освоювати землю, яка є держаною власністю. Будучи членом земельної комісії міськради, він сам себе звільнює від обов'язків законно придбати в оренду ділянку.

Ситуація не є одиничною для Севастопольського регіону, як і для Криму взагалі. Земельні відносини та спори, з ними пов'язані, є тут найбільш животрепетними темами. Земля, як специфічний вид нерухомого майна, володіє тут однією специфічною властивістю -- дорожчати з кожним роком. Разом з цінами зростає й ажіотаж на ринку землі, конфлікти набувають все більш агресивного характеру. Використання посадовцями службового становища у власних інтересах, їх корупційність стають загальнодержавної проблемою не лише в цій сфері.

Проблема локального масштабу нагадує про існування загальнодержавної. Матеріал насичений рядами виражальних засобів різного характеру. Має місце необхідна кількість підтем. Конструкція ідеї твору представляє установку: є приклад вирішення ситуації, дій так само, як що влаштовують умови.

До побудови тексту застосовано драматургічний підхід. Журналістський образ представляє синтез смислу реальності та смислу історичного образу, переосмисленому й перенесеному на дійсність. Цей синтез відбиває заголовок матеріалу.

В якості методів пізнання використано інтерв'ю, бесіду, тривале пряме невключене спостереження, документи тощо. Фактологічний ряд вичерпний, ґрунтовність інтерпретації забезпечено завдяки наявності необхідної кількості елементів нормативного ряду та низки елементів фактологічного ряду інших інформаційних рівнів.

Лексичну грамотність матеріалу забезпечено.

Дієвість матеріалу демонструвала себе під час збирання інформації. Чи стане він до кінця ефективним додасть чергова сесія міської ради, на перше засідання якої серед низки земельних питань, як відомо, нарешті винесено й питання громадянки Солошенко.

Висновки

Отже, жанр журналістського розслідування передбачає виявлення та оприлюднення суспільно значимих фактів історії і поточної дійсності в сферах політики, економіки, екології, що приховуються від суспільства. Матеріали цього жанру вимагають від журналіста професійної підготовки, знань законодавчої бази та високого ступеню відповідальності; займають тривалий час на збирання інформації та її перевірку. Основа справжнього журналістського розслідування -- це факти, жодних припущень й власних міркувань, якщо вони не додаються, не аргументуються.

У класичному розслідуванні використовують всі традиційні методи збирання інформації, властиві журналістиці, зокрема методи, перейняті з соціології: документи, різні види інтерв'ю, бесіда, спостереження, експеримент тощо. Підготовка професійного матеріалу вимагає наполегливості, впевненості, іноді мужності і завжди -- бажання вийти за межі звичайного. Журналістське розслідування може бути повноцінним без ініціативності, ідейності та зусиль з боку журналіста Це матеріал, що володіє величезної новинною цінністю і значущістю. для суспільства іноді в розумінні його інтернаціональності.

Класичний образ журналіста-розслідувателя, журналіста- інвестигейтора -- це універсальний журналіст: досвідчений репортер, чудовий аналітик, етичний інтерв'юер, вдумливий психолог, який має і постійно накопичує власні цікаві джерела інформації та не вважає пустим витрачанням часу пошук документів.

Журналіст-розслідуватель не ототожнює свої робочі завдання з функціями правоохоронних органів: його мета не ловити злочинця, а обнародувати факти протиправної діяльності.

Перешкодами на шляху інвестигейтора стають відсутність доступу до інформації, незнання сутності предмету, юридичні проблеми, проблеми фізичної безпеки журналіста, час і тиск.

Причиною того, що цей жанр мало користується попитом в регіоні, та здебільшого представляє собою очевидний «злив» інформації замовника, тенденційний і не цікавий, як правило, називають низький рівень фінансування працівників ЗМІ, демократії в країні в цілому, відсутність часу. На мій погляд, будь-який «злив», якщо він не стосується звичайних корпоративних конфліктів або політичних баталій місцевих партій, журналіст за бажанням може перетворити в журналістське розслідування. Для цього треба не припускати однобічності і вміти вчасно попередити замовника, що тенденційним він робити його не буде. Як що замовник дійсно є правим в конфлікті, що хоче висвітлити за допомогою ЗМІ, він погодиться на ці умови. Матеріал залишиться замовним, втім отримає шанс стати об'єктивним, насиченим, правдивим, і тому цікавим для аудиторії. А журналіст зайвий раз додасть спроможність працівника пера й слова протистояти майже наркотичної залежності до запаху грошей, що коштуватиме йому репутації.

Щодо регіонального телебачення «Бриз» та його телевізійного продукту, треба визнати, що в передачах, зокрема програми «Межа закону» проблеми регіону не представлені всебічно. Наочною є не заангажованість, а саме те, що називають фінансовою залежністю від засновника, яким в даному випадку виступає Міністерство оборони України. Це пояснює відсутність серед журналістських розслідувань безпосередньо тих, що стосувалися б армійської та флотської тематики. Наприклад, не менше цікавими для журналіста-розслідувателя, крім земельних та корпоративних конфліктів, властивих регіону, мали б стати суїцид серед військо службовців строкової служби, крадіжки, в армії у військових частинах сухопутних військ і флоту на всіх рівнях (від боєголовок до солдатських «берців»), ухилення від військового обов'язку, а також так популярні нестатутні відносини у військовому колективі, як «дідівщина», «земляцтво», використання командним складом військовослужбовців строкової служби в «народно-господарчих» цілях, таких як копання огороду, будівництво дачного будиночку тощо. Цей список можна продовжувати. Втім, такий матеріал сьогодні не має жодних шансів потрапити до програми відомчого телебачення. Зате набагато легше в цьому сенсі журналістам ТРК «Бриз» під час підготовки матеріалів, пов'язаних із міською, цивільною тематикою; і тут «джинси» бути не може. Принциповими в цьому питанні є як керівництво телекомпанії, так, власно, й журналісти редакцій, на відміну від, наприклад, керівництва Севастопольської регіональної державної ТРК.

На прикладі матеріалів, що виходили в рамках програми «Межа закону», бачимо, що, хоча всі вони претендували зватися журналістським розслідування, не всі такими є. Здебільшого це пояснювалося відсутністю в журналіста певних знань нормативно-правової бази та досвіду у використанні класичних методів проведення роботи з матеріалами цього жанру.

Головне, що мусить запам'ятати журналіст-початківець, обираючи цій профіль своїй професії і налаштований у подальшому самовдосконалюватися, це те, що аудиторія має побачити увесь обсяг роботи, що він зробив. Вона повинна мати можливість оцінити повноту й достовірність зібраного фактичного матеріалу, вагомість аргументації, справедливість суджень і висновків, зроблених журналістом. Саме на цій основі глядач будуватиме власну позицію, котра, якщо автор матеріалу успішно вирішив всі поставлені перед ним завдання, збіжиться з авторськими висновками.

Список використаних джерел

1. Гоян О.Я. Основи радіожурналістики та радіоменеджменту: Підручник для студентів вузів, які навч. за напрям. «Журналістика». Вид. друге, доп. К.: Веселка, 2004.

2. Тертычный А.А. Расследовательская журналистика: Учебное пособие для вузов. М.: Аспект Пресс, 2002.

3. Журналистское расследование: История метода и современная практика / под общ. ред. А.Д. Константинова. СПб: «ОЛМА- Пресс», 2001.

4. Шепилова Г.Г. Публицистика Гюнтера Вальрафа. Свердловск: Изд-во УрГУ, 1990.

5. Чистые перья: Сборник журналистских расследований (1999 -- 2001). М.: Галерия, 2001.

6. Шум Ю.А. Журналистское расследование: методические рекомендации: Учебно-методическое пособие. М.: Барс, 2000.

7. Уллмен Дж. Журналистские расследования: современные методы и техника. М.: Виоланта, 1998.

8. Рэндалл Д. Универсальный журналист. М.: Виоланта,1996.

9. Тертычный А.А. Жанры периодической печати: Учебное пособие. М.: Аспект Пресс, 2000.

10. Закон України «Про інформацію» (www.rada.gov.ua).

11. Конституція України. Харків: Парус, 2006.

12. Вальраф Г. Нежелательные репортажи. М.: Мысль, 1982.

13. Мурікан Ж. Журналістське розслідування. К.: Софія-А, 2003.

14. Шостак М.І. Интервью. Метод и жанр. М.: Аспект Пресс, 1997.

15. Противоядие от летаргии. Журналистские расследования в США. Вейер Д., Нойес Д. // Журналист 1994. №5. с. 35-36.

16. Михайлин І.Л. Основи журналістики: Підручник. вид. друге, доп. і поліпш. Харків: ХІФТ, 2000.

17. Станько А.И. Журналистские расследования. Ростов н/Д.: Изд-во Ростов. ун-та, 1997.

18. Саруханов В.А. Азбука телевидения: Учебное пособие для вузов. М.: Аспект Пресс, 2003.

19. Костюк В.В. Творча робота бакалавра журналістики: Методичні рекомендації до написання та оформлення для студентів спеціальності 6.030201. «Журналістика». Запоріжжя: ЗДУ, 2003.

20. Лазутина Г.В. Основы творческой деятельности журналиста: Учебник для вузов. М.: Аспект Пресс, 2001.

21. Лазутина Г.В. Профессиональная этика журналиста: Учебное пособие. М.: Аспект Пресс, 2000.

22. Телевизионная журналистика: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений, обучающихся по направлению и специальности «Журналистика» // ред. коллегия: В.Л. Кузнецов, В.Л. Цвик, А.Я. Юровский. М.: Изд-во Москов. ун-та, 2002.

23. Москаленко А.А. Теорія журналістики: Навчальний посібник. К.: Експрес-об'ява, 2002.

24. Ворошилов В.В. Конфликт в журналистском отражении: Учебное пособие. СПб.: Юнона, 1993.

25. Назва статті. Прізвище Ініціали // Журналіст України. 2006. №12.

Додаток А

ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ “БРИЗ”

ВМС ЗС УКРАЇНИ редакція телебачення

“До ефіру допускаю” “Відредаговано”

Головний редактор Редактор редакції телебачення

капітан 1 рангу М. Мамчак капітан 2 рангу І. Чміль

«20» лютого 2005 р. «20» лютого 2005 р.

Назва сюжету: ліцензувати філіали вузів вже не модно

Автор: А. Петрова

Оператор: С. Трохименко, О. Вітюк

Монтажер: В. Афонін

Хронометраж: 5 хв. 40с.

Призначено до ефіру на:

ТК «БРИЗ» 22.05.06р. 11.50 -- 12.55

ТК «КРИМ» 22.05.06р. 16.00 -- 17.00

Програма «Межа закону»

Кор.(з/к) ВМЗ

Саратовський державний соціально -- економічний університет здійснив вже третій набір студентів. Зараз тут навчається понад 500 чоловік -- громадян як України, так і Росії.

І ззовні, і зсередини все тут виглядає досить презентабельно: скрізь новітні будівельні матеріали, у класах паркетна підлога. Тим більше дивує той факт, що не має ані в коридорах ані в класах жодної батареї опалювання. Наприкінці лютого аудиторії обігріваються масляними калориферами, студенти ж не знімають верхнього одягу протягом 5 -- 6 годин занять.

Про це нам розповіла мати однієї із студенток. Сказала, що її давно непокоять умови, в яких навчається її донька.

СИНХРОН мати студентки Севастопольського філіалу Саратовського державного соціально -- економічного університету

«Мне она как-то несколько раз пожаловалась, что холодно было очень. Говорила, Ну, я подумала, может, авария какая-то. Но, что-то очень долго. Спрашивала там, у преподавателей -- сказали ремонт у них».

Кор.(з/к) ВМЗ

І сказали правду, тільки не всю.

Приміщення ВУЗу -- це колишні лабораторії заводу «Мусон». Реконструкція будівлі в навчальний корпус не зупиняється третій рік поспіль. Про це ми дізналися в інспекції Державного будівельного контролю.

Зі слів ведучого інженера Тетяни Дєдової будівля не могла бути прийнятою державною приймальною комісією, адже на об'єкті не закінчені будівельні роботи, тож за законом вона й не могла експлуатуватись за новим призначенням.

СИНХРОН

Титр: Тетяна Дєдова -- ведучий інженер інспекції Державного архітектурно -- будівельного контролю м. Севастополя

«Объект незаконченный, строительство продолжается, он не предъявлен в эксплуатацию. Законодательство не предусматривает, вернее, требует, чтобы это был последовательный процесс, завершение объекта строительством и предъявление государственной приемочной комиссии. … Тут идет практически параллельный процесс. На основании чего и кто дал разрешение на эксплуатацию уже как учебного объекта, я вам сказать не могу».

Кор.(з/к) ВМЗ

Втім, навчальний об'єкт працював і досить активно. В світі пізнаного, сама легітимність перебудови будівлі в навчальний корпус ставала сумнівною. Ми вирішили дізнатись, чи є взагалі у керівництва ВУЗу дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції. У відповідності до закону України «Про архітектуру і містобудівництво» він може бути виданим лише при наявності робочого проекту, який, до того ж, має мати позитивну резолюцію комплексної державної експертизи.

У Севастопольській міській службі Укрінвестекспертизи ми почули наступне.

СИНХРОН

Титр: Олексій Холодилов -- начальник ДС Укрінвестекспертизи в м. Севастополі

«Нужен проект, нужна экспертиза этого проекта. Чтобы этот проект, или новое здание или реконструкция, отвечало всем требованиям сейсмических, санитарных.. и прочих норм, которые обязан выполнять проектировщик»... Они у меня были, просто советовались, но не было экспертизы... не обращались»

Кор.(з/к) ВМЗ

Як з'ясувалося, замовляти проект будівництва ніхто й не мав права. Оскільки жодних документів, які б засвічували право на оренду землі під будівлею не має.

СИНХРОН

Титр: Анатолій Гриняк -- завідуючий відділом регулювання земельних та водних ресурсів, депутат Севастопольської міської ради

«Севастопольська міська рада ще два роки тому прийняла рішення про надання згоди на розробку проекту землевідводу під реконструкцію лабораторного корпусу колишнього заводу «Мусон» в філіал Саратовського університету. Але це рішення втратило чинність вже через півроку, адже замовник не представив узгоджений проект землевідведення у термін, зазначений в 5-му пункті рішення. Отже, це означало, що замовник втрачав право оформлювати договір про оренду землі, а вже про жодну перебудову не могло бути й мови».

Кор.(з/к) ВМЗ

На питання: «хто ж має все це контролювати?» нам не відповіли в жодній із цих інстанцій. Сказали, це не в їхній компетенції.

Залишалася остання установа, в якій ми сподівалися отримати хоч щось, що прояснило б ситуацію -- севастопольське управління освіти та науки. Втім, як виявилося, й ці надії виявилися марними. Після кількох хвилин беззмістовного у відношенні до проблеми, що нас цікавила, монологу посадовця, він резюмував, що управління до названого беззаконня не має жодним чином ніякого відношення. За всі дії директорату філіалу, за словами чиновника, несе відповідальність керівництво головного ВУЗу. Перевірку ж мають право здійснювати безпосередньо представники Міністерства.

СИНХРОН

Титр: Володимир Тільк -- заступник начальника Управління МОН України Севастопольської міської держадміністрації

«Обычно создается государственная комиссия, и она принимает...там человек 18, и пожарники и СЭС и все, и все…Управление образования обычно выступает в роли заказчика …А за все, что там потом -- за это несет ответственность руководитель и ВУЗ головной. Согласно законодательству, по Закону о «высшей освите», мы не имеем права проверить состояние учебно-воспитательного процесса в ВУЗе, даже в Украинском. Почему, потому что, каждый ВУЗ непосредственно подчинен Министерству образования Украины».

Кор.(з/к) ВМЗ

Зустрітись із директором на порозі Саратовського ВУЗу нашій знімальній групі довго перешкоджав його юрист -- так він сам нам представився. Не дуже замислюючись над обранням висловлювань, він не припиняв показувати на вихід, всіляко намагаючись нас скоріше до нього наблизити. Можливо, саме його голосний монолог у фойє, змусив вийти Олега Рослякова. Щось в ньому видавало, що він не зовсім здивований нашою появою, хоча й всіляко намагався, щоб виглядало навпаки. Якась нервовість стала передаватися й нам.

Перш ніж запросити до свого кабінету, пан Росляков запропонував оглянути все, в що встигла перетворити колишні заводські лабораторії бригада будівельників.

СИНХРОН

Титр: Олег Росляков -- директор Севастопольського філіалу Саратовського державного соціально-економічного університету Російської Федерації

«Вот такие у нас классы, вот это столовая будет. Красиво, ведь правда? Вы сами видите -- созданы все условия, для того чтобы обучать здесь студентов. Это заключение всех служб, которые неоднократно нас уже проверяли».

Кор.(з/к) ВМЗ

Все, на що зверталася наша увага, було зроблено гарно і зі смаком. Що ж до системи опалювання -- ми її дійсно не побачили. Ніде. Як вдалося її побачити відповідним службам, які, як стверджував пан Росляков «неодноразово перевіряли» -- запитувати не стали.

Цікаво було дізнатися про інше: за якою адресою Вуз значився у ліцензії, якщо юридично в нього не могло її бути апріорі по вже відомим нам причинам.

Про документи Олег Анатолійович під час розмови згадав сам. Додав, що злі язики багато-чого балакотять, тому що заздрять. «Все, -- сказав, -- в порядку. Щоправда, видана ця ліцензія Міністерством освіти та науки Росії.

СИНХРОН

Титр: Олег Росляков -- директор Севастопольського філіалу Саратовського державного соціально-економічного університету Російської Федерації

«На день открытия все правила, все требования украинской стороны были соблюдены. Самые главные документы -- это Межправительственный протокол, подписанный двумя министрами об открытии филиала и лицензия Российского Министерства образования. Правительство Украины приняло постановление о том, что все филиалы должны быть лицензированы и Министерством образования Украины. Нами были подготовлены и отправлены документы в управление лицензирования МОНУ. Они сданы, приняты, они все в работе»…

-- То есть, на сегодня есть только …?

«На сегодня, к сожалению, только лицензия есть, выданная Российской стороной».

СИНХРОН

Епізод із мультфільму «Зима в Простоквашино»

«Усы, лапы и хвост -- вот мои документы!…»

Кор.(з/к) ВМЗ

Після відправлення документів пройшов майже рік, втім ліцензії ВУЗ досі не отримав. За словами пана Рослякова, все, що залежало від керівництва університету в цій справі -- було зроблено. Тобто, виходило, що у затримці винні чиновники Міністерства.

Через що або через кого документи продовжують припадати пилом в кабінетах освітнього відомства ми вирішили дізнатись безпосередньо у тих, хто там працює. Ми подзвонили до управління ліцензування та науки Міністерства освіти України.

СИНХРОН

Телефоном

Владимир Долмничий -- начальник управління ліцензування Міністерства освіти та науки України

«Було звернення керівника навчального закладу про те, що вони ініціюють ліцензування своїх спеціальностей у нашій країні, у місті Севастополі. Справи як такої ліцензійної відповідно до законодавства України передано не було, але були книжечки додані, програми, за якими вони мали здійснювати таке навчання. Тому ми зробили їм зауваження і ось прийшов до мене факс 7.11.2005 р. на двох з половиною сторінках шановний пан ректор додає інформацію, якої не вистачало, та одночасно є така фраза: «сведения о педагогических работниках, привлекаемых университетом к учебному процессу в севастопольском филиале вам будут предоставлены в ближайшее время» -- сведения, которые мы на сегодняшний день не имеем.

Після того, як ми їх отримаємо -- будемо мати право цю справу розглядати. Воно буде укомплектовано. І те, що він діє -- це дивно».

Кор.(з/к) ВМЗ

Тож, з'ясувалося, що пан директор був з нами не дуже відвертим. Та, напевно, і не мав жодного бажання таким бути.

Без зайвих перешкод з боку будь-яких державних установ або контролюючих органів філіал російського ВУЗу продовжує діяти на території України поза всіма полями легітимності, а через три-чотири місяці розпочне черговий набір студентів. Втім, складається враження, що у справі із філіалом Саратовського університету не має а не правих, а не винних, і такий стан речей усіх влаштовує.

Для Україні, зокрема Криму випадки нелегітимного функціонування іноземних вузів -- не новина. У минулому році Міністерство освіти та науки України позбавило ліцензій та закрило понад 200 структурних підрозділів Вузів по усій Україні -- як вітчизняних, так і іноземних. В їх числі -- 10 севастопольських. В «чорному» списку не рахувався Севастопольський філіал Саратовського державного соціально -- економічного університету Російської Федерації. Та й не дивно. Адже ліцензій позбавляли тих, кого було чого позбавляти. Цьому ж -- втрачати нічого. Його й самого-то офіційно не існує.

Те, про що посадовці демонстративно нічого не хочуть знати, передусім мусять дізнатися майбутні абітурієнти та студенти, які сьогодні навчаються задля отримання Бог вість яких дипломів. Хочеться сподіватися, що просвіщення учнів та їхніх батьків надалі змусить людей відмовитись від легковажного ставлення до гарантій своїх громадянських прав, що в решті послужить поштовхом до істотних змін в системі контролю освітньої діяльності філіалів цілому.

КІНЕЦЬ

Додаток Б

ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ “БРИЗ”

ВМС ЗС УКРАЇНИ

Редакція телебачення

“До ефіру допускаю” “Відредаговано”

Головний редактор Редактор редакції телебачення

капітан 1 рангу М. Мамчак капітан 2 рангу І. Чміль

«27» вересня 2006 р. «27» вересня 2006 р.

Назва сюжету: зачарована Чембало їсть бюджетні гроші та не повнішає

Автор: А. Петрова

Оператор: В. Карпенко

Монтажер: В. Афонін

Хронометраж: 6 хв.

Призначено до ефіру на:

ТК «БРИЗ» 27.09.06р. 11.50 -- 12.55

ТК «КРИМ» 29.09.06р. 16.00 -- 17.00

Програма «Межа закону»

Вед.(у/к)

Кримській перлині давньої історії і архітектури -- Генуезькій фортеці Чембало в Балаклаві судиться залишатися пристанищем бомжів, замість того, щоб якомога швидше перетворитися у мальовничий куточок для культурного відпочинку. 1 мільйон і двісті тисяч гривень, спрямовані Міністерством культури та туризму України керівництву заповідника «Херсонес Таврійський» на реставрацію і музеєфікацію цього об'єкту, майже зовсім не змінили його зовнішнього вигляду, втім, вже встигли скінчитися.

Яким сьогодні зустрічає туриста форпост давньої Балаклави бачила Анна Петрова.

Кор.(з/к) ВМЗ

Процес реставрації фортеці Чембало у Балаклаві, яка є одним із об'єктів Національного заповідника «Херсонес Таврійський», схоже, може затягнутися на невизначений термін. Не тому, що держава не турбується про пам'ятники історії. Як раз навпаки. Чергова партія бюджетних грошей -- мільйон двісті тисяч гривень -- були перераховані заповіднику від Міністерства культури України рік тому.

Згідно акту прийомки низки виконаних підрядних робіт, з яким у нас була можливість ознайомитись, підрядником -- Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт Строй», яке виграло тендер на проведення робіт з реставрації, були опановані майже всі ці гроші -- без однієї символічної гривні. Роботи було завершено ще у грудні 2005-го.

Що правда, опинившись на об'єкті сьогодні -- майже через рік виникають не абиякі сумніви щодо використання усіх цих грошей за призначенням. Для таких висновків не треба було мати спеціальної освіти й добре розумітися в будівництві.

Так, ми не побачили двохсотметрових бетонних сходин, яки значилися в третьому пункті акту виконаних робіт та мали облегшити підйом туристів до фортеці. Щоправда, щось, схоже на сходини, а більше -- на трап тут віднедавна почало з'являтися і робилося це «щось» із бордюрного каменя. Не було тут огорожі із металевих листів, загальна площа яких за документами мала становити 700 квадратних метрів. Відповідність об'ємів риштовання, встановленого в дійсності й зазначеного на папері також викликала сумніви. Їх поділив і головний архітектор міста Валерій Солодов, який за проханням редакції відвідав об'єкт разом із нашою знімальною групою.

СИНХРОН

Титр: Валерій Солодов -- начальник управління архітектури і будівництва Севастопольської МДА, головний архітектор м. Севастополя

«Ну, вообще, конечно, такое количество леса, 326 кубов, как тут в акте отмечено, это порядка 9-ти железнодорожных вагонов. Даже с учетом расходов во время обработки древесины, это порядка 2/3 от общего объема -- тут хорошо, если есть половина указанных кубометров».

Кор.(з/к) ВМЗ

Дуже дивним в світі цього стає той факт, що за результатами перевірки об'єкту реставрації комісією судових експертів Севастопольського відділення Інституту судової експертизи ім. Бокаріуса, все, чого вочевидь не існувало, в акті, складеному спеціалістами, значилося в наявності!

Результати такої експертної перевірки, з якими нас телефоном ознайомили правоохоронні органи, стали достатньою підставою для того, щоб прокуратура Нахімовського району вдруге відмовила в порушенні карної справи відносно керівництва ТОВ «Стандарт Строй» депутатам районної ради.

Від жодних коментарів пресі тут утриматись.

СИНХРОН

Титр: В'ячеслав Хамлик -- депутат Нахімовської районної ради

«Было два заявления с просьбой провести следственную проверку на предмет законности использования заказчиком и подрядчиком бюджетных средств... были фактически, отклонены. Мотивировалось это тем, что имеется акт экспертизы института им. Бакариуса, где изложено, что работы выполнены в полном объеме. Ну, относительно объективности данной экспертизы просто нет слов».

Кор.(з/к) ВМЗ

Верхів'ям нісенітниці, в якій ми все більше загрузали, стали коментарі з цього приводу директора підрядної організації Андрія Григорова: після низки невдалих для просування нашого розслідування телефонних розмов із секретарем ТОВ «Стандарт Строй» нам, нарешті, вдалося домовитися про зустріч із підприємцем.

Зберігаючи абсолютну серйозність протягом всієї бесіди, пан Григоров заявив, що огорожу із металевих щитів (площею 700 квадратних метрів!) наприкінці літа поривом повітря знесло у море, риштовання частково демонтували задля уникнення його крадіжки туристами або бомжами, та воно сховано на складі, а сходини робляться із бордюрного каменя з міркувань економії.

...