СИНХРОН

Титр: Андрій Григоров -- генеральний директор ТОВ «Стандарт Строй»

«Все мы понимаем, что такое лестница. Сформировать лестницу из бетонных плит, ну, наверное, это возможно. Плита какая-то метр на метр, одна, вторая. Ну, наверное, это не так, и нецелесообразно было на этом объекте: зачем такая большая? Данная лестница была выполнена из бордюрного камня. Это было сделано для более простого монтажа бетонной лестницы, и более быстрого демонтажа.

Вполне возможно, формировать заборы из глухого профилированного железа, наверное, было не разумно. Понимая, что достаточно серьезные ветра на объекте, тем более, в зимнее время года -- часть забора действительно, было снесено, часть искорежено, погнуто…

СИНХРОН

Уривок із художнього фільму «Кавказька полонена»:

«Шашлык -- три порции. Пиши -- выбросила в пропасть… выбросила в пропасть…»

СИНХРОН

Титр: Андрій Григоров -- генеральний директор ТОВ «Стандарт Строй»

«Подъемники, прожектора, кабеля, лестницы они все лежат у меня на складе, их не украли, и завтра я их восстановлю, а хуже было бы, если бы это все украли».

Кор.(з/к) ВМЗ

Побачити склад, куди, як нас запевняли, відвозилося все демонтоване майно, і не вдалося. Спочатку запропонувавши нам його показати, пан Григоров майже одразу згадав, що ключі від сховища залишилися в бригадира, в якого цього дня був вихідний, тому, зрозуміло, турбувати його не зручно. При цьому обличчя співбесідника за кілька секунд встигло використати, напевно, всі мімічні можливості для зображення щирого розчарування.

Іншій зустрічі не судилося відбутися: на наші телефонні дзвінки в офісі відповідали, що через зайнятість директор з'являється дуже рідко, до того ж -- завжди несподівано. З мобільним же телефоном, номер якого Григоров нам милостиво залишив, безнадійно не було зв'язку.

Чомусь такий поворот не здивував.

Навіть навпаки -- це було те, чого ми очікували. В існування якогось складу, де начебто зберігалися від потенційних крадіїв кілька десятків тисяч матеріалізованих народних бюджетних грошей, вірилося все менше.

Директор «Стандарт Строю» справив враження людини цілком впевненої, захищеної. Спадало на думку, що десь на обрії існують дуже впливові янголи-охоронці. Адже два роки тому такі ж невидимі гальма зупинили кримінальну справу, порушену проти «Стандарт Строю» за матеріалами ОГСБЕП УМВС України в м. Севастополі тоді Гагарінською прокуратурою. Предметом справи було зловживання фінансами, виділеними державою на реконструкцію, реставрацію та музеєфікацію тоді заповідника «Херсонес Таврійський». Тоді мова йшла про 1 мільйон 880 тисяч гривень із Держбюджету, за матеріалами слідства частково розподілених і присвоєних замовником -- дирекцією заповідника та підрядником.

І ось, тендер на здійснення будівельних та реставраційних робіт на об'єкті Чембало знов виграє ТОВ «Стандарт Строй», що не засмучує ані замовника, ані тепер вже, й прокуратуру.

Навряд чи такими справами, в яких підозрювала прокуратура Григорова, могла займатися людина, не знайома з відповідними цій сфері механізмами «огинання законів». Для цього потрібен досвід.

І він, як нам вдалося з'ясувати, у пана Григорова був. Люди, які працювали разом з Григоровим ще на початку його підприємницької кар'єри, розповідали, як вже тоді він демонстрував завидну спритність у справах обготівки державних коштів, які переводилися на безготівкові рахунки держпідприємства.

Щодо замовника робіт, з директором національного заповідника «Херсонес Таврійський» Леонідом Марченком зустрітися нам не вдалося. Було зрозуміло, що крім нас ця зустріч нікому не потрібна. В адміністрації заповідника сказали, що пан Марченко на цей час перебуває в позачерговій відпустці.

Наше прохання ознайомитись із документами щодо виконаних робіт на Чембало також залишилося незадоволеним. Виявилося, що всі офіційні папери досі знаходяться в прокуратурі; що дивно -- разом із копіями, які, як відомо, завжди мають залишатись в адміністративно -- господарчій частині установи на випадок зникнення або вилучення примірників! Тож, тут нам ясно дали зрозуміти, що далі питати не має сенсу.

Такою ж безрезультатною виявилася наша зустріч із заступником глави адміністрації Севастополя з питань культури Володимиром Казаріним. Він, як сам запевняв, вперше чув про «справу Чембало» і зовсім не знайомий з ситуацією.

СИНХРОН

Титр: Володимир Казарин -- заступник глави Севастопольської міської державної адміністрації з питань культури

«Честно говоря, ну, я знал, что там ведутся реставрационные работы. Но, как там, что сейчас. Как мне известно, там работы закончены. А то, что вы говорите, что нет того, что указано в акте выполненных работ -- я узнаю, уточню обязательно».

Кор.(з/к) ВМЗ

Для людини, яка має відповідати за цю сферу -- більш ніж дивна необізнаність. Тож, складалося враження: до того, що відбувалося із державними грошима, нікому з чиновників або контролюючих органів не було ніякого діла.

За інформацією, яку ми телефоном отримали в Міністерстві культури, чергова партія державних грошей на здійснення наступного етапу робіт з реконструкції Чембало має бути переказаною наприкінці року. Чи змінять ці кошти вигляд давньої фортеці або вона знов так і залишиться на невизначений термін місцем нездорового відпочинку туристів -- днем та дахом для бомжів -- у ночі? І чи стане це таким же цікавим, як і нам міністерським чиновникам? Можливо, якщо б їх це насправді зацікавило, то до їхнього приїзду тут з'явилися би бетонні сходини, якими вони піднялися б до Чембало. Можливо, тоді й літні вітри припинили б бути настільки руйнівними, щоб зносити в море одразу понад пів тисячі квадратних метрів металевої огорожі.

КІНЕЦЬ

Додаток В

ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ “БРИЗ”

ВМС ЗС УКРАЇНИ

Редакція телебачення

“До ефіру допускаю” “Відредаговано”

Головний редактор Редактор редакції телебачення

капітан 1 рангу М. Мамчак капітан 2 рангу І. Чміль

«21» липня 2006 р. «21» липня 2006 р.

Назва сюжету: «Липу» змусять відповісти за знищений тополь

Автор: А. Петрова

Оператор: О. Бухтіяров, В. Карпенко

Монтажер: В. Афонін

Хронометраж: 6 хв.

Призначено до ефіру на:

ТК «БРИЗ» 21.07.06р. 18.30 -- 18.50 ТК «КРИМ» 29.07.06р. 16.00 -- 17.00

Програма «Межа закону»

Вед. (у / к)

До нашої редакції продовжують надходити скарги від городян, з проханням про допомогу в боротьбі з беззаконням. Цього разу ми отримали листа від мешканців будинку по проспекту ген. Острякова, 38. Люди звинувачують в ущемленні своїх прав приватного підприємця, який розпочав будівництво стаціонарного об'єкту торгівлі на подвір'ї впритул до їхнього будинку. Як з'ясувалося, тут має з'явитися торгівельна точка.

Представники домового комітету продовжують оббивати пороги владних кабінетів у надії, що до них прислухаються. Ображені люди вимагають від Севастопольських депутатів відмінити рішення депутатського корпусу попереднього скликання про землевідведення цієї ділянки приватному підприємству.

Кор.(з/к) ВМЗ

Більше тижня мешканці багатоквартирного будинку по проспекту генерала Острякова, 38 спостерігають, як на придомовій території тривають будівельні роботи. На майданчику площею трохи більшому за 60 квадратних метрів знищення асфальтове покриття, вирубаються дерева. Треба зазначити, що ці люди, більшість з яких -- похилого віку, майже 50 років і до сьогодні сплачують гроші за утримання придомової території за рахунками квартирної платні.

СИНХРОН

Титр: Євгенія Болдіна -- мешканка будинку №38 по проспекту ген. Острякова

«Начали ломать деревья, пилили, рубили,вытаскивали. Конечно, я не могла на это смотреть спокойно: я когда-то эти деревья окапывала, белила, покупали раствор, гасили под деревьями, клумбы делали. Я плакала просто, глядя на это все. Да, ведь, почему, по какому праву?»

СИНХРОН

Титр: Ірина Безкарна -- мешканка будинку №38 по проспекту ген. Острякова

«Я хотела зайти туда, потому что они дерево пилили. Ну, не может же быть так -- пришел и спилил, кому хочется? Я говорю: «Пропустите меня, пожалуйста. Что вы делаете с деревьями, на каком основании?!» Он меня схватил, давай, ну, прямо душить. Какой-то там прораб говорит: «Отпусти».

Кор.(з/к) ВМЗ

Ми з'ясували, що на цьому місці планується побудувати, точніше, вже почав будуватися торгівельний павільйон, а за огорожею працюють робітники приватного підприємства за замовлення ПП «Алтайська». Єдине, про що людям повідомили -- це те, що все, начебто, законно, всі дозволи за відповідними підписами й печатками є в наявності, тож, не треба наводити паніку. Ці слова належали чоловікові, який перебуваючи на Острякова, 38 представився сином нової господарки ділянки.

Самого замовника -- приватного підприємця Галину Алтайську ніхто з мешканців на власні очі ніколи не бачив. Навряд чи вона з самого початку поспішала з ними познайомитись. Оскільки жодного попередження з боку її організації стосовно будівництва, що має розпочатися, не говорячи вже про те, щоб питати згоду на його початок, ані вона, ані жоден представник її організації вчасно не озвучив.

Ці дії власника ПП «Алтайська» суперечили нормам Закону України «Про архітектуру та містобудівництво», як і те, що об'єкт починав з'являтись напроти вікон багатоквартирного житлового будинку на відстані, меншій за мінімальну -- 25 метрів. Якщо бути точним, ми вимірювали власноруч, -- складала 10 метрів.

СИНХРОН

Титр: Євдокія Штирьова -- мешканка будинку № 38 мешканка будинку №38 по проспекту ген. Острякова

«Много пенсионеров у нас, больных, большинство в доме с 46-го года живет, как построили его. А теперь нас теснят, как в мышеловке. Вчера, вот, скорая приезжала -- так, ей же некуда проехать! Она где-то объезжала и так и не подъехала. Выносили человека, вдоль всего дома несли в одеяле чуть ли не к проезжей части».

Кор.(з/к) ВМЗ

Що дивно, ані при затвердженні проектної документації громадянки Алтайської начальником Управління містобудівництва і архітектури Севастопольської міської адміністрації паном Валерієм Солодовим, ані при підписанні дозволу на виконання будівельних робіт начальником інспекції державного будівельного контролю Ігорем Тарасюком жодного з чиновників чомусь не засмутила невідповідність проекту до будівельних норм і правил. Ось, що з цього приводу каже, наприклад, пан Тарасюк.

СИНХРОН

Титр: Ігор Тарасюк -- начальник ДАБК в м. Севастополі

«Ну, вы понимаете, я не знаю, чем вы там мерили. Я, правда, сам там не был, но был представитель ДАБКу, инспектор: все там соответствует. А, что касается дерева -- оно старое было, давно пора было снести его».

Кор.(з/к) ВМЗ

Знести його, може, було й пора, ось, тільки дозволу, як виявилося, на це ніхто не надавав. Акт обстеження зелених насаджень, що підлягали знесенню, домовому комітетові милостиво залишив так званий син пані Алтайської, щоб запевнити в правоті та заспокоїти войовничо налаштованих пенсіонерів. Втім, насправді був самою що ні є «липою», якої було достатньо, щоб знищити тополь.

Людина, підпис якої стояв в акті в переліку інших членів так званої комісії, цей підпис своїм не визнала!

СИНХРОН

Титр: Галина Гарбузова

«Эта подпись -- не моя. Я таких никогда не делаю закорючек. Ну, и, наверное, самое важное то, что я там уже года три, даже больше не работаю. Так что выезжать куда-то и что-то подписывать... Ну, вы же понимаете».

Кор.(з/к) ВМЗ

Була в цьому акті й ще одна нісенітниця, згідно ньому, представники комісії здійснювали огляд території 15 травня 2002 року на підставі листа Алтайській, датованого 17 травня. Тож, члени комісії, схоже, не абиякі телепати, якщо дізналися про те, що на них чекають і одразу приїхали за два дні до того, як їх мали повідомити.

Між іншим, ця саме липа стала одним з документів, на підставі яких депутати міської ради три роки тому ухвалили прохання громадянки Алтайській щодо оренди горезвісної ділянки.

Взагалі -- то, й самим цим рішенням виявилося не все ладно: датоване 2003 роком, воно таким чином попереджало акт про землевідведення, чого за земельним законодавством, бути не може. Той, хто колись займався земельним питанням, добре знає, що це процес стомлюючий, оскільки тривалий через те, що передбачає певну поетапність отримання документації. Тож, такий порядок, в якому отримала відповідні документи на право оренди землі громадянка Алтайська законом не передбачається.

Насамкінець, викрився і ще один цікавий факт щодо цієї особи. Згідно отриманих нами відомостей, громадянка Алтайська Валерія Сергіївна на цей час не мала севастопольської прописки. Жінка була тимчасово зареєстрованою в Балаклаві терміном на один рік, і термін цей закінчився для неї ще в грудні 2005-го.

Знайти контактний телефон, за яким можна було зв'язатись з пані Алтайською виявилося нелегким, але не неможливим. Втім, наші намагання себе не виправдали: розмовляти й зустрічатися з нами категорично відмовились. При цьому, відповідав чомусь, чоловічий голос.

Минулого тижня на Острякова, 38 навідувалися депутати. Вислухавши обурених мешканців, пообіцяли розглянути питання на найближчому засіданні постійної комісії з архітектури, земельних та водних відносин. Втім, цей розгляд вже вдруге переносять на наступне.

Сподіваємося, що більше оперативними в прийнятті рішень стануть правоохоронні органи: наша редакція спрямувала до міського прокурора лист з проханням відреагувати на інформацію, що була нами отримана в ході невеличкого розслідування, додавши до листа копії всіх знайдених та вивчених нами документів.

Можливо, люди ще зможуть запевнитися в тому, що державні органи, призвані захищати інтереси народу, їх-таки захищають.

КІНЕЦЬ

Додаток Г

ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ “БРИЗ”

ВМС ЗС УКРАЇНИ

Редакція телебачення

“До ефіру допускаю” “Відредаговано”

Головний редактор Редактор редакції телебачення

капітан 1 рангу М. Мамчак капітан 2 рангу І. Чміль

«12» січня 2006 р. «12» січня 2006 р.

Назва сюжету: «Джентльменська угода» по-українськи

Автор: А. Петрова

Оператор: І. Пасічник

Монтажер: А. Гриньова

Хронометраж: 7хв 32 сек.

Призначено до ефіру на:

ТК «БРИЗ» 12.01.06р. 18.30 -- 18.50

ТК «КРИМ» 15.07.06р. 16.00 -- 17.00

Передача «Межа закону»

Кор.(з/к) ВМЗ

Відповідно до рішення Севастопольської міської ради, у серпні 2001 року, між міськрадою та місцевим підприємцем Миколою Горобцем був укладений договір, згідно якого останній ставав тимчасовим орендарем земельної ділянки по Столетовському проспекту. Територію, площею трохи більшою пів-гектара, він мав намір перетворити на автостоянку з пунктом обслуговування автомобілістів, чим, власно, і почав займатись.

Ще до завершення першого етапу будівельних робіт -- автостоянки на 65 місць -- колишній військовий моряк Микола Горобець випадково зустрічає свого колишнього товариша по службі Миколу Мельникова. У приватній бесіді пан Мельников дізнається про успіхи старого знайомого на підприємницькій ниві, та, зацікавившись, пропонує йому свою допомогу -- зрозуміло, не за дарма. А саме -- скласти й підписати негласний трьохсторонній договір -- таку собі «джентльменську» угоду -- з ним, а також, його другом Іллею Мердієвим, яка б визначала відсоток прибутку кожного від майбутньої діяльності автостоянки у залежності від обсягу їх грошових внесків під час будівництва об'єкту.

СИНХРОН

Титр: Микола Горобець -- приватний підприємець

«Они обратились ко мне с договорчиком. Говорят, давай такой сделаем такой договор между собой, что нигде не будет он значиться, будет там, что мы тебе оказывали помощь, а дальше, если решим работать, будем работать....демобилизуемся, мы будем свое дело иметь, ты свое -- каждый свое дело. Вроде, согласие было достигнуто».

Кор.(з/к) ВМЗ

Негласним цей договір мусив бути з однієї простої причини -- Мельников та Мердієв були діючими військовослужбовцями російських Збройних Сил і не мали права займатись будь-якого роду підприємницькою діяльністю відповідно до статті 10-ої Федерального закону РФ «Про статус військовослужбовців». Цей факт не мав стати на заваді підписання корисної угоди. Тому Мельников і Мердієв обіцяють Горобцеві демобілізуватись з армії найближчим часом і почати займатися виключно бізнесом. А щоб справа будівництва автостоянки рухалася уперед, пропонують укласти угоду зараз, не чекаючи наказу про звільнення. Сам колишній військовий, Микола Васильович сприймає «за чисту монету» всі запевнення, розуміючи, що прощання з армією -- процес достатньо довготривалий.

СИНХРОН

Титр: Микола Горобець -- приватний підприємець

«Договор был подписан, там были определены функциональные обязанности каждого из участников. Мердиев должен был заниматься противопожарным состоянием, а Мельников -- материальным обеспечением -- покупка всех материалов и т.д. остальные обязанности возлагались на меня -- расчет с организациями, органами налогообложения».

Кор.(з/к) ВМЗ

Пан Мельников дійсно пішов у запас, а ось Мердієв, схоже, не думав залишати військову службу, хоча Горобця запевнив у зворотньому, навіть продемонструвавши рапорт на звільнення, начебто підписаний командиром.

У наступній угоді, укладеній на другу чергу будівництва автостоянки на 125 місць, третім співзасновником об'єкту виступив вже не Мердієв, а його дружина. Пояснювалося це тим, що самому Іллє Михайловичу поки не до бізнесу, адже він заклопотаний звільненням. Відповідно до цієї угоди, кожен щомісячно мав робити внесок у розмірі двох тисяч гривень на здійснення будівельних робіт.

Однак, спільної справи не вийшло. За словами підприємця, обіцяна допомога його партнерів по бізнесу залишилася лише на папері та на словах під час телефонних розмов.

У відповідь на це Горобець укладає угоду з будівельною фірмою, яка завершує другу чергу об'єкту, який приймається державною технічною комісією. Автостоянка почала діяти і приносити реальний прибуток.

Ось тут і нагадали про своє існування Мельников та Мердієв: вони хотіли своєї частки від прибутку новозбудованої автостоянки, посилаючись на перший укладений договір. Більш того, вимагали оформлення на себе прав власності у відсотковому співвідношенні до вказаних у цьому договорі міфічних внесків. Розмови не трапилося.

У пошуках правди «під крилом закону» названі партнери подали на Горобця в суд. Що, одночасно не завадило їм використовувати методи, далекі від законних. Так, одного вечора наприкінці минулого тижня, обидва з'явилися на автостоянці по Столетовському проспекту й намагалися силоміць вилучити виручку з каси.

СИНХРОН

Титр: Андрій Храбров -- адвокат, кандидат юридичних наук

«Эти люди хотят невозможного, к тому же, рвутся, похоже, за решетку. Ведь вы понимаете, что на основании этого договора, должны были быть хотя бы внесены денежные средства на счет ЧП Горобца для осуществления укомплектованности, исправности противопожарных средств, для материально-технического обеспечения, для ограждения и озеленения автостоянки. Если бы на счет Горобца или ему под расписку, как ЧП, вносились денежные средства от данных лиц, это бы свидетельствовало об их деятельности, пусть даже не трудовой, но финансовой. Однако, этого нет. Трудовая же деятельность должна была быть зафиксирована путем составления двусторонних, в этом случае, даже трехсторонних актов о том, что данные субъекты самостоятельно работали на автостоянке.

Данный договор не может быть зарегистрирован в налоговой: лицо, уполномоченное для того, чтобы вести учет и платить налоги отсутствует. Оно не определено им, цель договора не определена, это является существенным нарушением, и говорить о том, что договор заключен, более того, один из них является военнослужащим, и мы говорим о том, что ему просто запрещено -- это уголовно наказуемое деяние по российскому законодательству, да, собственно, и по нашему, украинскому, будь такой случай».

Кор.(з/к) ВМЗ

Чому ці люди так вперто виборюють своє право на долю в бізнесі, розуміючи що все, що ними робиться є протизаконним? Чи, може, існувала якась таємниця, про яку нам не розповів пан Горобець? Запитати про це треба було самих Мельникова та Мердієва, що зробити виявилося не легко.

Нам вдалося поспілкуватись з начальником Північно-Кавказької прокуратури генерал-майором Володимиром Саприкиним. Згідно отриманим відомостям, у відношенні пана Мердієва були вжиті міри дисциплінарного впливу за фактом порушення статті 10-ої Федерального закону РФ «Про статус військовослужбовців». У військовій частині, де після Далекого Сходу він прослужив понад 10 років, нас повідомили, що той перевівся й зараз займає посаду в одній з берегових частин поза межами міста. Тож, виходило, що жодних намагань залишити військову службу в пана Мердієва ніколи не було.

Вказану частину ми знайшли, втім, з Іллею Мердієвим побачитися не вдалося. Черговий військового об'єкту пояснив нам, що в обов'язки Мердієва на території частини здебільшого не застати, оскільки в його обов'язки входить перевірка структурних підрозділів, по яких він що ранку виїжджає до самого вечора. Дружина ж Мердієва відповіла телефоном, що чоловік у відпустці та вже тиждень як не в місті.

Як не дивно, цього ж дня він неочікувано в місті з'явився, адже відвідав зал суду, де мала розглядатися справа за його, зокрема, позовом. Виявилося, що судді Ірині Карповій чомусь не відомо, що пан Мердієв -- діючий військовослужбовець російських Збройних сил. Після нашої бесіди стосовно особи одного з позивачів, яка відбулася напередодні засідання, суддя винесла рішення перенести розгляд справи.

СИНХРОН

Титр: Ірина Карпова -- суддя Гагарінського районного суду м. Севастополя

«Принимая во внимание новые факты, что могут имеют отношение к делу, суд принял решение продолжить его дорассмотрение».

Кор.(з/к) ВМЗ

Дещо в цей день нам вдалося почути й від пана Мердієва. Так, наприклад, ми дізнались, що він разом із третім партнером Миколи Горобця по бізнесу -- Миколою Мельниковим неодноразово привозили на автостоянку ще на початку її будівництва будматеріали. Ці будматеріали вивозилися із військових частин, тому, зрозуміло, в жодних документах про їхню наявність не йшлося. Це, за словами Мердієва, й була їхня доля, що в грошовому еквіваленті відповідала за договором внескам кожного в спільну справу.

Чи відповідали слова офіцера-комерсанта дійсності -- відтепер було важко сказати, адже не можливо було перевірити: обсяг цих матеріалів, навіть якщо вони й були, ніхто, ніколи й ніде не фіксував. Тож, оперувати цим в суді було б безглуздям, як і озвучувати, звідки привозилися ці матеріали. Тому, пан Мердієв і вирішив взагалі не надавати відомостей про те, що він є військовим заради уникнення зайвих проблем. Де робилися підроблені довідки щодо його цивільного працевлаштування дворічної давнини -- звичайно, не повідомив.

Відомості щодо доставки його колишніми партнерами будматеріалів Микола Горобець не спростував. Сказав лише, що це було єдиний раз, і те був пісок, вартість об'єму якого жодним чином не можна було співвіднести з коштами, що мали внести Мердієв і Мельников.

Ми зателефонували пану Мельникову, втім, вдома його не було, а ти, з ким відбулася коротка розмова, попросили більш не турбувати.

Отже, останньої крапки в цій історії поки що бути не може. Долю упорядників «джентльменської угоди» вирішуватиме суд. Схоже, переймати давній європейський досвід таких угод, перекладаючи його на комерційні відносини, до того ж, між українцями, -- було не дуже вдалою думкою.

Зараз у місцевому суді Гагарінського району м. Севастополя розглядаються дві справи за позовом приватного підприємця Горобця до громадян Мельникова, Мердієва та Мердієвої про розірвання вищеназваних угод у зв'язку з невиконанням їх зазначеними особами. Якщо ці угоди взагалі визнають як такі.

Сподіваємось, що результати розгляду справи судом зайвий раз додадуть, що як в Україні, закон не лише існує, а й виконується тими, для кого, власно, й укладався.

КІНЕЦЬ

Додаток Д

ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ “БРИЗ”

ВМС ЗС УКРАЇНИ

Редакція телебачення

“До ефіру допускаю” “Відредаговано”

Головний редактор Редактор редакції телебачення

капітан 1 рангу М. Мамчак капітан 2 рангу І. Чміль

«29» квітня 2007 р. «29» квітня 2007 р.

Назва сюжету: «Удільний князь» Дукін

Автор: А. Петрова

Оператор:С.Трохименко,С. Карпенко

Монтажер: А. Гриньова

Хронометраж: 7хв.

Призначено до ефіру на:

ТК «БРИЗ» 29.05.07р. 18.30 -- 18.50

ТК «КРИМ» 05.06.07р. 16.00 -- 17.00

Програма «Межа закону»

Вед. (у/к)

Глава переобраного депутатського корпусу Валерій Саратов у день свого обрання на посаду заявив журналістам, що думка громадськості про її обранців дуже скоро змініться у корні. Адже, сьогоднішні депутати працюватимуть виключно на благо міста і його городян. Втім, схоже, поспішив заявити про шляхетні наміри від імені всіх. Для де-кого власні інтереси, як і раніше, не втратили пріоритетних позицій. Каменем спотикання залишається севастопольська земля.

Кор.(з/к) ВМЗ

Майже рік мешканка Севастополя Сніжана Солошенко чекала від міської ради відповіді на своє прохання отримати в оренду земельну ділянку по вулиці Катерна.

В квітні 2005 року жінка представила на розгляд депутатів міської ради повний пакет необхідних документів відповідно до вимог законодавства.

Як їй повідомили в управлінні архітектури та містобудівництва, ділянка була власністю громади, та до її звернення на неї ніхто не претендував.

СИНХРОН

Титр: Сніжана Солошенко -- мешканка Севастополя

«На акте выборов были проставлены все необходимые согласования о том, что земельный участок свободен от застроек, о том, что он принадлежит государству, и заявителей на участок кроме непосредственно меня никого не имеется. Кроме того было указано, что участок не принадлежит Министерству обороны Украины. Акт выбора по участку на Катерной, 30 был внесен в кадастр с моей фамилией...»

Кор.(з/к) ВМЗ

Здавалося б, жодних перешкод для здійснення задуманого не було. Втім, постійна комісія з питань земельних та водних відносин міської ради двічі відмовила жінці. Кожного разу за кілька днів до сесії і за різними причинами, які у випадку вчасного попередження вона могла б легко усунути.

Солошенко стала здогадуватись, що гальмування ухвали її звернення -- результат старань когось дуже впливового. Свої підозри вона озвучила в нашій редакції.

СИНХРОН

Титр: Титр: Сніжана Солошенко -- мешканка Севастополя

«По соседству с этим участком строится довольно внушительных размеров дом. Врядли его хозяин заинтересован, чтобы этот соседний участок, хоть и маленький, кому-либо был передан другому в собственность. Он обустраивает свой двор по Катерной, 28. А по Катерной, 30 он уже стал несколько месяцев назад начал расстраиваться тоже. Хотя, я же знаю, что он не имеет на это законного права. Ведь, кроме меня документов больше никто не подавал. По крайней мере, до меня. А он бассейн, беседку тут начал строить, и скоро каменная стена монолитная появится, фундамент уже застроен».

Кор.(з/к) ВМЗ

Переконатися в правдивості слів Солошенко було не важко. Ми побували на вулиці Катерній і на власні очі побачили все, про що нам до того розповіли. На шматочку державної землі, він встиг дійсно непогано обжитися.

Власником земельної ділянки по сусідству з тією, на яку претендувала Солошенко, був, як нам вдалося з'ясувати, депутат (до речі -- в другому) міської ради Микола Дукін. Другий раз поспіль він також був членом постійної комісії з архітектури, земельних і водних відносин. Тож, дещо вже ставало зрозумілим.

На наше звернення відреагувало севастопольське управління з контролю за використанням та охороні земель. Надто дієвий сусід потенційної власниці ділянки був притягнутий до адміністративної відповідальності.

СИНХРОН

Титр: Валерій Ярослав -- начальник управління з контролю за використанням та охороні землі м. Севастополя

«Факт нарушения земельного законодательства 125, 126 статей Земельного кодекса был зафиксирован. В отношении гражданина Дукина было открыто административное производство, материалы были направлены в прокуратуру города Севастополя для подготовки и направления иска в суд»

Кор.(з/к) ВМЗ

На початку квітня у міській прокуратурі Севастополя з'явилися матеріали адміністративного виробництва відносно депутата міської ради Миколи Дукіна. У документах йшлося про самовільний захват ним ділянки землі по вулиці Катерній, 30, яка належала севастопольській громаді. Документи спрямовувало Управління з контролю за використанням і охороною землі для прийняття рішення про повернення зайнятої ділянки та подальшого розглядання справи у судовому порядку.

Через тиждень позов за підписом прокурора міста отримав Ленінський районний суд. Втім, на підставі заяви заступника прокурора цього ж дня був повернутий. Як значилося у заяві, цитую: «У зв'язку з необхідністю проведення додаткової перевірки».

В прокуратурі свої дії пояснили наступним чином: молода секретарка поквапилася віднести недопрацьовані документи до суду. З цією секретарко. Ми зустрічалися, але щось пояснювати вона категорично відмовилася. Додаткова перевірка триває вже тиждень.

В той час пан Дукін продовжує ігнорувати вимоги управління з контролю за використанням та охороні землі припинити будівництво, що протягом останніх місяців активно ведеться на захопленій ділянці, та звільнити її. Що правда, сплатив штраф за порушення одразу двох Кодексів України. Управлінням було прийнято рішення повторити сценарій із перевіркою стану об'єкту, врученням повістки порушнику та спрямуванням відповідних матеріалів до прокуратури.

СИНХРОН

Титр: Валерій Ярослав -- начальник управління з контролю за використанням та охороною землі у м. Севастополі

«При выходе инспектора на проверку было установлено, что нарушение земельного законодательства, самовольное занятие земли не устранено. Была вручена повестка-приглашение гражданину Дукину, явиться к нам для повторного привлечения к административной ответственности. Будут налагаться повторно штрафные санкции, и следующий штраф будет больше, чем предыдущий, так как данное нарушение было не устранено. Материалы будут направлены в органы прокуратуры, для подготовки искового заявления в суд. При принятии судом соответствующего решения, положительного об освобождении данного участка материалы идут в органы юстиции исполнительной службы для принудительного освобождении».

Кор.(з/к) ВМЗ

Трохи пізніше з'ясувалося, що папка з документами громадянки Солошенко перестала бути поодинокою. По сусідству з'явилася документи ще одного претендента на горезвісну ділянку по Катерній і належали вони Миколі Дукіну. Тож, оспівані головою міськради, і, начебто, реанімовані ідеали законності знов схиляли голови перед амбіційними інтересам. У профільній комісії нас почали зустрічати з погано прихованою роздратованістю. Голова комісії Дмитро Бєлік був виваженим і коректним, по меншій мірі, намагався таким здаватися.

СИНХРОН

Титр: Дмитро Бєлік -- голова постійної комісії з градобудівництва, архітектури та земельних відносин, депутат Севастопольської міськради

«Я знаю, что открыто административное производство по поводу самовольного захвата участка. Мы с комиссией этот вопрос изучим, поскольку он достаточно нашумевший, я думаю правильно и целесообразно принять решение -- выехать на место комиссионно, с приглашением представителей государственных органов, архитектуры и прочих. Думаю, у нас хватит, если хотите, мудрости, разобраться и принять правильное решение по данному вопросу».

Кор.(з/к) ВМЗ

Депутати наданої обіцянки дотрималися. 22 квітня члени комісії з містобудівництва, архітектури та земельних відносин міської ради виїхали на об'єкт, що став яблуком розбрату, разом з представниками відповідних державних органів контролю.

СИНХРОН

Титр: Дмитро Бєлік -- голова постійної комісії з містобудівництва, архітектури та земельних відносин Севастопольської міськради

«Комиссия приняла решение выехать на место с приглашением специалистов. В том числе -- инспекцией по контролю и охране земли, специалистов отдела по регулированию земельных и водных отношений. Практически в полном составе наша комиссия выехала на улицу Катерная, 30 для того, чтоб на месте изучить ситуацию и принять объективное решение. Мы увидели, что этот участок может быть предоставлен, что та может быть построен жилой дом, да, там есть самовольно построенное сооружение, которое не зарегистрировано не в БТИ, не в других органах, на них нет права собственности ».

Кор.(з/к) ВМЗ

Складалося враження, що нас хочуть запевнити в тому, що до цього дня ніхто з сусідів пана Дукіна по депутатським кріслам уяви не мав про те, чим займається їх колега у вільний від роботи час. Хоча, може він і дійсно мало розповідав про себе.

Коли я вперше побачила обличчя пана Дукіна, то чомусь згадала бандитські дев'яності. Всіляких там Плисів і Поданевих і нескінчені газетні рядки про зниклих без вісті або знайдених десь в районі Фіоленту чи бухти Казачої. Дивно, адже він не був бритоголовим, не носив бордового піджаку та не перекидав, граючи мускулатурою, з руки в руку ключі від машини.

Він посміхнувся й привітався. Запропонував зайти до кабінету.

Тільки коли ми сіли один проти одного, та він запитав, чи маю я бажання ознайомитися з документами, стало помітно, що він нервується.

Звичайно, я мала бажання. Інакше не телефонувала б і не просила його про зустріч. Думаю, сам він потім пошкодував, що на неї погодився.

Серед документів, а їх було три -- напевно, на всі випадки, хоча йшлося там про одну й ту ж горезвісну ділянку, не було жодного, про який можна було б сказати, що з ним все в порядку. В одному не вистачало печаток та відповідних підписів, в другому та третьому -- з печатками та підписами йшлося про зовсім інше цільове призначення. Я сказала йому про це. Він пожав плечима і знов посміхнувся. «Зробимо, -- сказав, -- час потрібний».

Обидва останніх напівпустих акти мали закріпити за паном Дукіним право освоювати землю під садову ділянку.

«Тут буде місто -- сад». Можливо й буде. Колись. Коли на державній землі замість садів припинять будувати власні басейни.

Я довго думала, як міг депутат, член профільної комісії з земельних питань, вчасно не потурбуватися про все, що б не мати потім жодних перешкод із оформленням на себе землі в якихось два гектари?

На черговому засіданні профільної комісії, яке відбулося того ж дня, депутатами було прийнято рішення передати питання про надання згоди на землевідведення ділянки Сніжані Солошенко на сесію міської ради.

СИНХРОН

Титр: Сніжана Солошенко -- мешканка Севастополя

«Я с нетерпением ожидала, надеялась, что все же восторжествует закон, справедливость, к моему вопросу объективно и правильно отнесутся. Мои ожидания оправдались, к счастью. Я верю, что все и дальше теперь будет по закону ».

Кор.(з/к) ВМЗ

Ми також віримо.

Чергова сесія Севастопольської міської ради відбудеться 6 -- 7 червня. На її розгляд представлено близько 350 земельних питань. Ситуації десяти з них за своєю суперечністю дуже схожі на описану нами. Щоправда, пан Дукін з жодною з них не пов'язаний.

КІНЕЦЬ

Размещено на Allbest.ru

...