Українськомовна легальна преса Волині, Полісся, Холмщини і Підляшшя 1917-2000 років як структурна частина загальнонаціонального інформаційного простору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

Автореферат

УКРАЇНСЬКОМОВНА ЛЕГАЛЬНА ПРЕСА ВОЛИНІ, ПОЛІССЯ, ХОЛМЩИНИ ТА ПІДЛЯШШЯ 1917-2000 РОКІВ ЯК СТРУКТУРНА ЧАСТИНА ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ

Спеціальність 27.00.04 - теорія та історія журналістики

ПАВЛЮК ІГОР ЗИНОВІЙОВИЧ

Київ-2008

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі історії журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий консультант: доктор філологічних наук, професор

СИДОРЕНКО Наталія Миколаївна,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики,

завідувач кафедри історії журналістики.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

КАЧКАН Володимир Атаназійович,

Івано-Франківський національний медичний

університет, завідувач кафедри країнознавства;

доктор філологічних наук, доцент

ФІНКЛЕР Юрій Едуардович,

Галицький інститут імені В. Чорновола

Національного університету

«Києво-Могилянська академія»,

завідувач кафедри редакторської та

рекламної майстерності;

доктор філософських наук, професор

КРАЛЮК Петро Михайлович,

Національний університет

«Острозька академія», проректор

з навчально-виховної та наукової роботи.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Історія преси - одне з ефективних джерел вивчення історії краю, країни, світу, надійний ґрунт для «археологів» гуманітарного знання, які потребують перевіреної фактологічної основи для теоретичних узагальнень. Пресу називали «сьомою великою державою», «четвертою владою». Однак усе це стосувалося преси нацiй державних, якi справляли не лише iнформацiйний, але й соцiально-полiтичний, економiчний вплив на свiтову громадськiсть. Окремого аналізу потребують перiодичнi друкованi видання тих нацiй, які в різні історичні періоди мали недержавний статус, коли рiзні частини територій їхнього проживання належали до держав, що ворогували між собою.

Чи не найхарактернiший приклад еволюції частини етносу, через певнi iсторичнi обставини iнтегрованого в iнформацiйно-географiчний простiр народiв-сусiдiв, - Західна Україна, зокрема історична Волинь. Часописи, якi обслуговували рiзнi сфери суспiльного життя рiдною мовою, ставали на цій території об'єктивною, реальною потребою, трансформованим інстинктом самозбереження нації. Однак специфіка «четвертої влади» у регіоні була детермінована конфліктними зовнішніми впливами. Якщо радянська Україна переживала фiзичний i духовний геноцид, органiзований бiльшовиками, то північно-західноукраїнські землi - Волинь, а також Полiсся, Холмщина та Пiдляшшя - опинилися під тиском різних сил: польського шовiнiзму, росiйського бiльшовизму, а згодом - i нiмецького фашизму. У цих умовах преса, залишаючись дзеркалом нацiонального буття, зазнавала активних деформацій з боку полiтичної (окупаційної, «не-своєї») влади.

Функціонально важливий і кількісно вагомий пласт національної мас-медійної культури - українська преса Захiдної України 1917-1939 рокiв - належить до малодосліджених сторінок українського журналістикознавства. Законсервовані в архiвах упродовж 50 рокiв, західноукраїнські видання періоду бездержавностi тривалий час залишалися доступними лише червоному олiвцю працiвникiв КДБ, а також науковцiв, які спеціалізувалися на дослідженні преси виразно лiвої орiєнтацiї. Дослідження інформаційних джерел «дорадянської» Волині дозволяє адекватно оцінити роль інформаційних чинників на етапі формування політичної ідентичності нації. Окрім того, історична вартісність та актуальність досліджень волинської преси 1917-1939 років, лейтмотивом якої було вболівання за «українську справу», полягає у ідейно-духовних зв'язках цього історичного часу із періодом національного відродження кінця 1980-х - початку 1990-х років.

Пресу 1917-1939 років найоптимальніше зіставляти з пресою 1990-х років, зважаючи на об'єктивно закономірну циклічність суспільних системних процесів у якісному та кількісному вимірі, адже у тематиці, світогляді видання незалежної України продовжили традиції волинської преси 1917-1939 років.

Повторювалися навіть деякі назви газет обох періодів. На етапі державотворення, від 1991 до 2000 року, проходило становлення регіональних підструктур національного інформаційного простору. Преса Волинської області, спадкоємиця традицій національно-визвольних рухів, становить собою мікромодель архетипів національної журналістики на етапі становлення системи медіа незалежної держави. Важливий не лише аналіз тяглості змісту волинських часописів на різних історичних етапах. Актуально якнайповніше висвітлити зв'язки періодичних часописів періоду незалежності між собою, з читачем, із минулим та перспективою, із релігійною, політичною, економічною сферами різних рівнів, показати тематичну, жанрову, стильову розмаїтість преси, її залежність від реалій часу та боротьбу з цими реаліями (криміналом, корупцією, деморалізацією, бідністю), орієнтацією на Захід, Схід, чи на вироблення свого шляху «між рівними серед рівних».

У 1939-1941 рр., період перед початком Другої свiтової вiйни, колишня історична Волинь почала існувати як територіальна складова Радянського Союзу, підпорядкована його ідеологічному режимові. Важливо на багатому фактологічному матеріалі дослідити і порівняти радянську пресу Волинської області УРСР (1939-1941, 1944-1990 рр.) та українськомовну пресу Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя, які входили до складу Райхскомісаріату (Волинь, Полісся) та Генеральної губернії (Холмщина, Підляшшя) (1939-1944 рр.), як такі, що функціонували в однопартійних політичних системах.

Бiльшовицька полiтика з початком Другої свiтової вiйни спрямовувалась на цiлковите знищення української преси через унiфiкацiю, русифiкацiю, централiзацiю, лiквiдацію практично всiх демократичних видань, створенння цiлком нових періодичних органів комунiстичної пропаганди. Система німецького окупацiйного правлiння теж запровадила строгу цензуру.

Легальна українськомовна перiодика часiв нiмецької окупацiї - досі не висвiтлена і методологічно не структурована, хоча в дiйсностi місцеві видання українською мовою були для окупованого населення чи не єдиним, нехай i спотвореним нацистською пропагандою (Studieren, Propаgandieren, Organisieren), вiкном у свiт. Справжнiй нацiональний дух у пресі фашисти, як i бiльшовики, гамували: так було зi спробою О. Телiги, I. Рогача, О. Чемеринського видавати у Києвi «Українське слово» та «Лiтаври», так трапилось із наміром У. Самчука й I. Тиктора заснувати українське фундаментальне видавництво на Волинi (газета «Волинь»).

Нелегальна (підпільна) преса на досліджуваній території у зазначений період, видання якої було пов'язане з українськими збройними з'єднаннями «Полiська Сiч», згодом УПА, а також радянськими партизанськими загонами, - окрема тема досліджень.

Таким чином, актуально провести історичний (фазовий) принцип у вивченні насамперед комуністично-радянської преси, яка після таємної угоди між Ріббентропом та Молотовим про ненапад і розподіл впливів на Сході Європи (23 серпня 1939 р.) та укладення радянсько-німецького договору про кордон уздовж річок Сяну та Бугу (28 вересня 1939 р.) з'явилася на Волині, зайнявши місце численних різноманітних у сенсі політичної заангажованості, відносно демократичних видань більш ліберального попереднього періоду.

Книгосховища та архіви України містять чимало наукової, науково-популярної, художньої лiтератури на історичні теми - як радянської, так i емiграцiйної, iншомовної, зокрема виданої у час незалежностi, але преса як матерiал першоджерельний (довгий час недоступний для масового користування) залишається незамінним, об'єктивним джерелом iнформацiї - фактів, iнкрустованих у пожовтiлі вiд часу сторiнки «червоної», «коричневої», «жовтої» («бульварної») преси, яку як історики та теоретики соціальної комунікації досліджували В. Владимиров, В. Іванов, Н. Зелінська, В. Качкан, О. Коновець, С. Кость, І. Крупський, В. Лизанчук, О. Мелещенко, І. Михайлин, О. Мукомела, М. Нечиталюк, Б. Потятиник, В. Різун, М. Романюк, Н. Сидоренко, Л. Сніцарчук, М. Тимошик, Ю. Фінклер, О. Холод, Б. Черняков та ін.

Про часописи 20-30-х років ХХ ст. досліджуваних нами регіонів писали зарубіжні (еміграційні) та вітчизняні дослідники: М. Бойко, О. Бочковський, Сiрополко, О. Вiшка, Ю. Власт, А. Животко, В. Кащенюк, С. Кость, М. Кравчук, Ю. Лащук, Є. Мiсило, М. Миць, Г. Мокрицький, О. Назарук, Тернопiльський та ін.. Знаходимо також чимало наукових публікацій польською, німецькою, англійською мовами.

Періодичні видання Волинської області 1990-2000 років побіжно характеризували В. Вісин, С. Богдан, С. Богоніс, Я. Гаврилюк, В. Данилюк, В. Денисюк, Б. Климчук, Р. Флішаровський, П. Горщарук, Г. Шеремета. Що ж до наукової лiтератури, яка стосується безпосередньо легальної преси Волинi, Полiсся, Холмщини та Пiдляшшя 1941-1944 рокiв, то її практично немає. Iснують «списки» Ю. Лащука, Г. Бухала, О. Ошуркевича, I. Чайковського, статтi Ю. Лащука, Ю. Шаповала, О. Стасюка, С. Костя, тези А. Жив'юка. Проте всi вони стосуються нашої теми дослiдження або дотично, або фрагментарно. Отож, право на системне узагальнення залишаємо за собою як за автором монографій на цю тему. Про радянську пресу Волинської області загалом є згадки у фундаментальних дослідженнях періодичних видань УРСР та СРСР авторства Д. Григораша, І. Матвійчука, В. Моісєєва, А. Москаленка, В. Рубана, О. Фединського, Й. Цьоха, В. Чернова та ін., а також існує об'ємний пласт літератури науково-популярного характеру про волинську пресу у місцевій періодиці, авторами якої є самі журналісти, серед яких М. Александрович, М. Боруш, Л. Веліщинський, М. Вельма, В. Воробей, В. Демчук, В. Замлинський, В. Калитенко, Є. Кандиба, О. Потурай, О. Репета, Ф. Самчук, А. Якубюк, С. Ясенчук.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Концепція роботи тісно пов'язана із гуманітарно-історичною, зокрема медіалогічною, теоретико-інформаційною спрямованістю наукових досліджень Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, де автор працює у відділі досліджень української літератури ХХ століття, готує наукову монографію «Українські письменники в українській пресі ХХ століття». Тема дисертаційного дослідження пов'язана з комплексною науковою темою Інституту журналістики НДР № 06БФ045-01 «Дослідження у галузі українського журналістикознавства: методологія і стандарти».

Водночас робота є джерелом вивчення гуманітарної сфери тоталітарних та відкритих суспільств, пов'язана з курсами історії, методики та практики ЗМІ, теорії та історії української та світової літератури у вищих навчальних закладах України, в науково-дослідному центрі періодики (НДЦ) Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, де дисертант працював понад 10 років, було закладено фактуальну основу роботи, зокрема під час інформаційних досліджень у рамках державної програми «Документальна пам'ять України», до якої належить і підготовка кількатомної «Історії української преси ХІХ-ХХ ст.» як складової частини проекту національної бібліографії.

Мета дослідження. Об'єднуючи у дисертаційній роботі пресу однієї території (Волинь, Полісся, Підляшшя, Холмщина), але різного суспільно-політичного часу (1917-2000 рр.), автор ставить за мету визначення функціонально-структурних параметрів та змістових особливостей регіональної журналістики як структурної частини загальноукраїнського інформаційного простору. Комплексно аналізуючи друковані засоби масової інформації етнічних українських територій, які у різні періоди були підпорядковані державам із різними типами влади та управління (Російська імперія, Польща, Німеччина, СРСР, Україна), дослідник прагне підтвердити гіпотезу про історичну стабільність і циклічну активізацію національних архетипів та роль преси регіону як вирішального чинника залученості частини етносу до загальнонаціональних соціополітичних процесів.

У дослідженні автор залишає за собою обов'язок на академічну скрупульозність, фактологічну вичерпність, наукову вірогідність проведеного аналізу соціальних і видавничо-текстових параметрів основних груп видань 1917-2000 рр. Зважаючи на недостатній стан вивчення теми та пов'язаного із нею комплексу проблем у вітчизняній та зарубіжній історії та теорії соціальної комунікації, визначено такі основні наукові завдання, підпорядковані науковій меті:

- аналіз масовокомунікаційних основ формування етнокультурної і політичної ідентичності регіону у зв'язку із динамікою становлення національної і державницької свідомості у загальноукраїнському масштабі;

- характеристика домінантних етнокультурних вартостей публічного дискурсу на історично специфічній етнічній території;

- вивчення форм відтворення змісту національної культури в умовах політичних системних змін, зокрема тенденцій до культурної резистентності чи, навпаки, посилення патогенних орієнтацій медіа в умовах ідеологічного пресингу з боку чужонаціональних політичних режимів;

- дослідження інтерпретацій історичних фактів у медіа з погляду різних політичних та суб'єктивно-авторських ідеологій, аналіз проблеми концептуальних нашарувань та ідеологічних фільтрів при використанні джерел дослідження теми;

- проведення теоретичних узагальнень і порівнянь у термінологічних рамках: тоталітаризм-демократизм, комунікація-квазікомунікація, правда-брехня - за методологією, що включає партійно-релігійно-національний та інші структурні принципи класифікації періодичних видань;

- уведення в науковий обіг сотень періодичних видань означеного часопростору та імен їх творців - редакторів, журналістів, громадських діячів, а також фіксація невідомих публікацій визначних чи малознаних осіб;

- типологізація преси зазначеного регіону, обґрунтування періодизації з огляду на суспільно-політичні реалії та архетипи національної і загальносвітової журналістики, мікромоделлю якої була періодика Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя упродовж 1917-2000 рр.;

- визначення діапазону тематичної, жанрової, стильової розмаїтості преси, аналіз її формально-поліграфічних характеристик, що залежали від реалій часу, політичних та економічних умов, державного устрою тощо.

Об'єкт дослідження - всі українськомовні легальні періодичні видання (424 газети й журнали) Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917-2000 років у сенсі їх формально-видавничих (обсяг, формат, тираж, поліграфічні особливості) та функціональних і змістових (тематика, кількість, якість, оперативність інформації) характеристик.

Предметом дисертаційної роботи є комунікативні аспекти соціального буття українськомовної періодики, що видавалася на північно-західних історично українських територіях (Волинь, Полісся, Холмщина та Підляшшя), форми вияву у пресі зв'язків із окупаційними (польською, німецькою, радянською) владними системами, зміст регіональної преси як складової частини українського інформаційного простору в умовах творення незалежної держави.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють кілька історичних періодів: перший період (1917-1939): від виходу у світ першого легального українського часопису на історичній Волинi (Житомир) - газети «Громадянин» (1917), продовженням якого стала «Волинська газета», згодом - «Громада» (1920), до початку встановлення радянської влади (з 17 вересня 1939 р.); другий період (17 вересня 1939 - 22 червня 1941): від часу введення радянських військ на територію Західної України до початку Великої Вітчизняної війни; третій період (22 червня 1941-1944): українськомовна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя, що виходила у світ під час війни; четвертий період (1944-16 липня 1990): преса Волинської області, адміністративної одиниці у складі УРСР; п'ятий період (16 липня 1990-2000) - періодичні видання Волинської області часу формування незалежної Української держави.

Територіальні рамки дослідження обмежені етнічно-адміністративними районами України (Волинь, Полісся, Холмщина, Підляшшя, Волинська область), які у різний час були частинами: Російської імперії (Житомир як центр Волинської губернії (до 1917 р.); Української Народної Республіки (Холмщина та Підляшшя 1917-1920 рр.); Польської республiки (за Ризьким мирним договором, який було пiдписано 18 березня 1921 р. мiж радянською Україною й Білорусією, з одного боку, та Польщею - з іншого, половина Волинi з Полiссям, Холмщина з Пiдляшшям, Схiдна Галичина опинилися у складi Волинського, Полiського та Люблiнського воєводств), нiмецького окупацiйного адмiнiстративно-територiального утворення 1939-1944 рр. - Генеральної Губернiї (Холмщина та Пiдляшшя як схiдна частина Люблiнського дистрикту з 12 жовтня 1939 р. до 1944 р.), Райхскомiсарiату з центром у Рівному (Волинь і Полісся з 20 серпня 1941 року до 1944 р.); Союзу Радянських Соціалістичних Республік (Волинь та Полiсся за договором 23 серпня 1939 р. мiж Нiмеччиною та СРСР (1939-1941 рр.) та післявоєнний період (1944-1990 рр.), незалежної України (прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р.).

Методологічні принципи роботи загалом різні для різних груп досліджуваної преси. Так, вивчення періодичних видань 1917-1939 рр. ґрунтувалося на тематично-хронологічному (часописи згруповані та проаналізовані за сферами буття - кооперативна преса, сільськогосподарська, науково-мистецька, освітня тощо) та проблемно-хронологічному (комплексно-аналітичне групування матеріалу на основі політичної заангажованості часописів, належності видань до групи преси «лівої» чи «правої» орієнтації, преси періоду УНР, патріотичної, антибільшовицької періодики тощо) методах; пресу 1941-1944 рр. описано за місцево-хронологічним (часописи окружних та повітових міст) та галузево-хронологічним і статево-віковим (господарські часописи, періодичні видання для жінок, газети та журнали для дітей) типами; радянську періодику Волинської області (1944-1990 рр.) класифіковано за принципом територіальної (районні та обласні газети), партійно-вікової (компартійна та комсомольська періодика) та тиражної (низова (багатотиражна та стінна преса) диференціації; типологічна класифікація часописів (1990-2000 рр.) зумовлена наявністю галузевих, партійних, молодіжних, сімейних, громадсько-політичних, інформаційно-аналітичних, пізнавально-розважальних, районних, міських, низових періодичних видань, причому при класифікації преси враховано підзаголовкові самоідентифікації часописів - «пізнавально-розважальні», «бізнесово-ділові» тощо. Загалом же пресу кожного з окремо взятих періодів досліджено за максимального дотримання принципів безсторонності, об'єктивності, історизму. Застосовано комплексно-аналітичні, бібліографічно-описові, жанрово-видові ідеологічно незаангажовані методи вивчення матеріалу.

Наукова новизна. Дисертація є першим комплексним теоретико-історичним дослідженням українськомовної преси одного простору (частини історичної Волині та Холмщини), але різних історичних періодів (1917-1939, 1939-1941, 1941-1944, 1944-1990, 1990-2000 рр.), де, зокрема, порівнюється преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917-1939 рр. (у складі Російської імперії та (з 1921 р.) - Польської республіки) із пресою 1990-2000 рр. (період боротьби за незалежність та становлення Української держави), а преса цього ж простору 1941-1944 рр. часу німецької окупації (періоду Генеральної губернії та Райхскомісаріату) - із радянською пресою Волинської області у складі УРСР та СРСР (1939-1941, 1944-1990 рр.);

- досліджено форми репрезентованості у публічному просторі культурно-територіальної ідентичності Волинсько-Холмсько-Поліського регіону у контексті специфіки регіональних подій, загальноукраїнських націотворчих процесів та глобальних трансформаційних тенденцій двадцятого століття; здійснено дослідження преси окремого регіону як чинника громадянської консолідації, зростання національної свідомості та залученості населення регіону до загальнонаціональних процесів державотворення;

- автор уперше вводить до наукового та історико-журналістського обігу значну кількість періодичних видань (загалом досліджено 424 часописи: 107 періодичних видань 1917-1939 рр., 23 часописи 1941-1944 рр., 30 районних газет, 30 МТС-івських (МТС - машинно-тракторна станція), 104 колгоспні газети 1939-1941, 1944-1990 рр. та 130 газет 1990-2000 рр.), а також імен їх творців - редакторів, видавців, журналістів (зокрема ці імена подані в додатках та іменних покажчиках історико-бібліографічних досліджень і монографій дисертанта, а на основі найхарактерніших публікацій сформовано і видано у світ «Хрестоматію преси Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917-1939, 1941-1944 рр.»;

- при бібліографуванні української легальної преси Волинської області 1939-1941, 1944-2000 рр. використано модифіковані дисертантом схеми повного бібліографічного опису періодичного видання, опубліковані раніше у деяких бібліографічних довідниках і покажчиках, а також запропонована Львівською національною науковою бібліотекою «Схема повного бібліографічного опису періодичного видання».

Проведене наукове дослідження, узагальнення та висновки дисертації дозволяють, таким чином, вирішити наукову проблему - визначити архетипово-концептуальні особливості національної журналістики (на прикладі різнотипологічної преси Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя як структурної частини загальноукраїнського інформаційного простору), проаналізувати закономірності становлення і трансформації упродовж різних історичних періодів (1917-2000 рр.) інформосфери регіону і пов'язаної із нею духовно-культурної системи нації.

Практичне значення результатів дослідження. Зібрано в архівах, описано, систематизовано та проаналізовано за певними методологічними принципами, із використанням теорії та практики вітчизняної та зарубіжної науки, корпус періодичних видань регіону протягом історично тривалого періоду, відкрито нові імена учасників творення преси цього хронотопу. Хрестоматизація окремих матеріалів може слугувати фактологічною базою для розробки ефективних моделей розвитку та захисту вітчизняного інформаційного простору, у просвітницькій і навчально-педагогічній сферах - для створення базових підручників із національної історії, теорії та історії масової комунікації, для підготовки працівників сучасних мас-медіа. Висновки та основні напрацювання дисертації - матеріал для довідково-енциклопедичних видань та загалом джерело одержання інформації про Україну для репрезентантів соціогуманітарних наук: історії, культурології, політології, літературознавства.

Окремі розділи дисертації взяті автором за основу для написання статей на замовлення редакційної колегії «Енциклопедії Сучасної України».

Особистий внесок здобувача. Фактологія та концептуальні засади роботи репрезентовані у монографіях, які становлять собою новаторське за інформаційним змістом, оригінальне, ґрунтовне авторське дослідження на тему, раніше не висвітлювану в українському журналістикознавстві. Серед усіх публікацій автора за темою дисертації лише «Хрестоматія української легальної преси Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917-1939, 1941-1944 рр.» (Луцьк, 2004. - 428 с.) опублікована у співавторстві з М. Мартинюком, де останньому належить здебільшого видавничий супровід, а здобувачеві - вибір матеріалів та їх опрацювання. Наукова проблематика, мета, основні завдання та результати дисертації, поданої на здобуття наукового ступеня доктора наук із соціальних комунікацій, жодним чином не збігаються із кандидатською дисертацією здобувача, захищеною у 1996 р. за темою «Митець - Влада - Преса: історико-типологічний аналіз».

Апробація результатів дослідження. Основні результати роботи оприлюднені як доповіді та повідомлення на 5 міжнародних та 9 всеукраїнських наукових конференціях, серед яких «Проблеми жанру, стилю, літературного напряму» (Запоріжжя, 15-17 жовтня 2003 р.), «Українська журналістика в контексті доби» (Львів, 23-24 вересня 2004 р.), «Українці Холмщини та Підляшшя: історична доля, духовна і матеріальна культура впродовж віків» (Луцьк, 23-24 листопада 2004 р.), «Українська політична журналістика і вибори» (Луцьк, 17-18 травня 2005 р.), «Леся Українка: естетика, поетика, текстологія» (Луцьк, 15-16 травня 2008 р.); «Українська періодика: Історiя i сучаснiсть» (Львiв, 1993-1995, 1997, 1998, 2000, 2002, 2003 рр.), «Нацiональнi меншини Правобережної України: iсторiя i сучаснiсть» (Житомир, 1998 р.), «Видавнича галузь і кадри: досягнення, проблеми, перспективи» (Львів, 2002 р.), «ХІІ Всеукраїнська наукова історико-краєзнавча конференція, присвячена 12-й річниці незалежності України і 485 річниці надання Ковелю Магдебурзького права» (Ковель, 23-24 жовтня 2003 р.), «Нагуєвицькі читання-2007: Іван Франко і сучасна Україна» (Нагуєвичі, 1 вересня 2007 р.) та ін.

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи розкрито у трьох індивідуальних монографіях, одному історико-бібліографічному дослідженні, укладеній автором «Хрестоматії українськомовної преси Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917-1939, 1941-1944 рр.» (у співавт.), дослідженнях із теорії комунікації, серед яких монографія «Діагностика і прогностика брехні: екскурси в теорію комунікації», 20 статтях у фахових збірниках і 10 публікаціях в інших наукових збірниках (фахових у галузі філологічних наук), 32 матеріалах конференцій та матеріалах до енциклопедичного словника «Українська журналістика в іменах», а також понад 200 науково-популярних публікаціях у періодичних виданнях України і за кордоном.

Структура дисертації. Дисертацією є рукопис обсягом 381 сторінка, що складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел (413 позицій).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано вибір, актуальність та новизну теми дослідження, розкрито зв'язок роботи із фундаментальними науковими напрямами, визначено його об'єкт та предмет, окреслено хронологічні і територіальні межі, поставлено мету і визначено завдання, сформульовано методологічні принципи дослідження матеріалу, зафіксовано теоретичне і практичне значення результатів та висновків дисертації, подано інформацію про апробацію результатів дослідження, публікації за темою та структуру роботи.

У першому розділі «Українська легальна преса Волині, Полісся, Холмщини і Підляшшя 1917-2000 років: джерела, історіографія, методологія дослідження» йдеться про стан архівно-документальної та бібліографічної бази, теоретично-практичної розробки теми вітчизняними (радянськими та сучасними) і зарубіжними науковцями, проблеми періодизації у зв'язку із загальноісторичним контекстом. Обґрунтовано принципи вивчення преси як загальногуманітарного явища, її зв'язки з економічною, духовною, політичною сферами буття України та світу.

Застосування бібліографічно-описового, системно-хронологічного, біографічного, порівняльного, типологічного, проблемно-тематичного, жанрово-стилістичного методів препарації матеріалу у підсумку дозволили комплексно, максимально об'ємно, скрупульозно охопити аспекти аналізу предмета і об'єкта дослідження - оригіналів часописів, які виявлені в архівах, бібліотеках, приватних колекціях Львова, Луцька, Києва, Варшави, Холма.

Наукові та науково-практичні дослідження вітчизняних, зарубіжних, зокрема діаспорних, учених, пов'язані із темою дисертації, згруповано у три блоки. В першому - історичні авторські та енциклопедичні праці у хронологічних межах предмета і об'єкта дослідження; у другому - історико-бібліографічні розробки, архівно-бібліотечні джерела, які стосуються безпосередньо чи опосередковано української легальної преси Волині, Полісся, Холмщини і Підляшшя 1917-2000 рр.; у третьому блоці - порівняльний аналіз методологічно-теоретичних журналістикознавчих праць.

Розділ другий «Українська преса Волині, Полісся, Холмщини і Підляшшя 1917-1939 років: періоду спроби створення української держави та відносного демократизму у складі Польської республіки» складається із двох підрозділів («Політична преса», «Фахові періодичні видання») та дев'яти пунктів, створених за хронологічно-тематичним принципом розгляду загальнополітичної та галузевої заангажованості регіональних видань (від преси періоду Української Народної Республіки до 107 легальних часописів від «Громадянина» (1917), продовженням якого стала «Волинська газета», згодом «Громада» (1920), до «Культурного життя» (1939) та «Холмських вістей» (1939), видання яких, як і загалом українськомовної преси цього регіону, було утруднене заборонами, конфiскатами, ув'язненнями редакторiв, журналістів, що призводило до частої зміни назв часописів, короткотривалості їх існування, закриття. В особливо складних умовах перебувала українська преса на пiвнiчно-захiдних землях (тобто на Волині та Поліссі), вiдмежованих польським урядом вiд галицьких та великоукраїнських впливiв так званим «сокальським кордоном».

У підрозділі 2.1 «Політична преса» докладно проаналізовано українськомовні періодичні видання 1917-1939 років, які репрезентували різні політичні партії, громадські організації у рамках польської держави: від виразно патріотичної преси періоду Української Народної Республіки через «ліву» ліберальну щодо польського уряду пресу до патріотичних, антибільшовицьких періодичних видань, які виходили друком у Луцьку, Холмі, Ковелі, Кременці, Дубно, Рівному, Володимирі-Волинському, друкували твори та біографії Т. Шевченка, I. Франка, Лесi Українки, Є. Маланюка, проводили вiдкриту полемiку з польською і радянською пресою із питань державницько-iдеологiчного, культурного життя.

Практично всi часописи, які досліджені у пункті 2.1.1 «Преса перiоду Української Народної Республiки» («Громадянин» (1917), «Вiльна Україна» (1919. - 26 берез.), «Український козак» (1919), «Дзвiн» (1919), «Вiстки сiрих» (1919), - виходили під шапками: «Хай живе Українська Народна Республiка!», «Хай живе й мiцнiє Українська Народна Армiя!».

Пiд час військових дiй 1919 року цi видання вiдiгравали роль бойових листкiв, агiток, підписи під матеріалами яких, як правило, псевдонімічні, зашифровані. Історичнi обставини, в результатi яких Волинь, Полiсся, Пiдляшшя та Холмщина були роздiленi мiж Польщею та Росiєю, завадили українським виданням перiоду УНР трансформуватися у бiльш миролюбнi, цивільні лiтературно-мистецькi, релiгiйно-церковнi, шкiльнi тощо. Лише програму «Громадянина» (1917) продовжила «Громада» (1920, 1925, 1926), яка з листопада 1926 року мала назву «Українська громада». Всi iншi часописи цієї групи - нововиниклi, тоді як «воєннi» (перiоду УНР) - органи «краєвих комiсарiатiв», «Української Народньої Армiї», «iнформацiйного Бюро Армiї У.Н.Р.» - перестали виходити друком разом iз поразкою визвольних змагань.

Вiдстоювали українську самобутнiсть в iнформацiйному просторi народiв-сусiдiв уже видання iнших типологiчних груп, серед яких і «Ліва преса» (пункт 2.1.2), де, зокрема, мова йде і про комуністичні часописи цього хронотопу, які залишились поза увагою радянських істориків преси, таких як Й. Т. Цьох та В. А. Рубан. Отож, з-поміж 107 «пiднятих» з архiвiв видань зазначеного простору i часу 10 - «лiвих», серед яких: щоденна газета «Молот» (1918) - «орган Волинського Губернiяльного Комiтету Української Партiї Соцiалiстiв-Революцiонерiв», «Боротьба» (1920) - одноднiвка Української Соцiалiстично-Радикальної Партiї; одноднівка «Праця» (1924); політичний, господарський і культурно-освітній часопис «Наш стяг» (1924); одноднівка «Селянський союз» (1920); «Селянський шлях» (1927, 1928) - тижневик українського «соцiялiстичного об'єднання «Селянський союз»; соціалістично-радикальний часопис «Борiтеся» (1928).

Особливостями видань «лiвої» орiєнтацiї були: 1) агiтацiя за возз'єднання iз Радянською Україною; 2) висвiтлення дискримінаційної внутрiшньої полiтики Речi Посполитої; 3) суперечка з тими, хто «прикриваючись тризубом робить з нього погнiй пiд чужу культуру» (Боротьба. - 1920. - 22 сiч.). Зважаючи на конспіративний характер дiяльностi редакцiй «лiвих» видань, фiксуємо деякi прiзвища активних i пасивних (передрук творiв) їх учасникiв-творцiв (подаємо в оригінальній транскрипції): П. Абрамович, А. Нивинський, О. Дробан, М. Литвинець, I. Вишневський, В. Гуля, Клим Полiщук, Олесь Рудник, Павло Мiзовський, М. Годованець, А. Козлюк, А. Некамiнський та псевдо- й криптонiмiчнi пiдписи на кшталт: Iван Сокiра, Селянин, Псуй-перо, Свiй. До спiльних формально-типологічних рис часописiв «лiвого» спрямування Волинi, Полiсся, Холмщини i Пiдляшшя належать короткотривалiсть виходу у свiт, низький полiграфiчний рiвень, невеликий формат («Борiтеся» - 30x20 см), агiтацiя в основному серед селян, боротьба проти церкви. I - попри всi декларовані «iнтернацiональні» гасла - нацiональна iдея, принаймні на рівні визнання української перспективи у розвитку краю.

Опозиційними до «лівої преси» були часописи, досліджені у хронологiчному (за часом виходу перших чисел) порядку під пунктом 2.1.3 «Патрiотична й антибiльшовицька преса», до якої зараховані «Рiдне слово» (1917. - 23 черв.), «Холмська думка» (1919. - 10 трав.), «Українська справа» (1919), «Українське слово» (1920. - 19 квiт.), «За українську народню справу» (1923), «Волинськi лiтописи» (1922), «Український дзвiн» (1922, 1923), «Дзвiн» (1923. - 22 квiт.), «Громада» (1926. - 7 сiч.), «Українська громада» (1926. - 14 листоп.), «Праця» (1924. - 28 верес.), «Народний вiстник» (1927. - 14 квiт.), «Недiля» (1928), «Шляхом незалежности» (1929), «Український голос» (1932). Значну роль в органiзацiї цiєї преси на територiї Волинського воєводства i за його межами вiдiгравали посли сейму Х. Приступа, А. Пащук, О. Хруцький, Всеволод Розумовський, сенатори М. Черкавський та Лев Маркович, а також Є. Липинський, редактори М. Соловейчук, А. Коршнiвський, Володимир Оскiлко, Володимир Гетнер, Василь Сегейда, Захар Дорошенко, Р. Голiян, А. Коханiвський, дописувачi М. Денисенко, Тарас Грицюк, М. Будило та ін.

У запропонованому нами тематичному подiловi преси закономірно виокремлюється мiсце лояльної до уряду групи видань, які досліджено у пункті 2.1.4 «Лiберальна преса». Як у всiх узагальненнях, тут не обходиться без частки вiдносностi, адже до групи лiберальних часописiв можна, наприклад, зарахувати й селянськi часописи «Молоде село», «Волинський господар», якi своїм змістом, спрямованістю підтверджують тезу Ж. Дельоза «усе врештi-решт полiтика». Так звана лiберальна українськомовна преса була в основному зосереджена в Холмi або ж ближче до кордонiв iсторичної Польщi, хоча Луцьк та Володимир-Волинський також фігурували як мiсця видань деяких часописiв офiцiйних i «з переконань»: «Вiстник Холмського Губернiяльного Староства» (1918. - 31 серп.), «Вiстник Волинського Губернiяльного Комiсара» (1918), «Вiстник Трудової Ради Рiвненського повiтового трудового конгресу» (1991. - 7 трав.), «Дневник урядовий староства Володимирського» (1919), «Народна рада» (1922. - 17 верес.), «Вiсти Українського Центрального Комiтету в Польщi» (1925), «Ранок» (1925), «Українська нива» (1926), «Життя Холмщини й Пiдляшшя» (1928. - 10 лют.), «Голос працi» (1929), «Холмський голос» (1933. - 21 верес.), «Українська нива» (1936. - 14 черв.), «Волинське слово» (1937. - 1 сiч.). Серед творцiв цих лояльних до уряду, але все ж українськомовних видань: П. Базилевич, А. Васильчук, Е. Делпiс, В. Соломко, А. Гермашевський, Г. П'ятковська, Е. Фаль, П. Козiцький, I. Фрайд, С. Макiвка, П. Павлюк. Основним критерiєм достосування преси до «лiберальної» є безпартiйність громадсько-полiтичних часописiв та «селянськiсть» спецiальних (галузевих). До лiберально-лояльних за функціональною специфікою однозначно належать пресовi органи офiцiйно-державницьких українських iнституцiй в Польщi, на зразок «Вiстника Волинського Губернiяльного Комiсара». Характерна особливiсть цiєї групи видань: несуперечність офіційній ідології польського уряду, стримане інформаційно-аналітичне висвітлення полiтичних процесів. Українськомовність ліберальної преси - важливий чинник самоусвідомлення і культурної консолідації в окупаційних iсторичних обставинах iснування українцiв Волинi, Полiсся, Холмщини та Пiдляшшя.

Підрозділ 2.2 «Фахові періодичні видання» містить п'ять підпунктів, у яких проаналізовано: 2.2.1 «Церковно-релігійна періодика», 2.2.2 «Селянські часописи», 2.2.3 «Кооперативні часописи», 2.2.4 «Науково-мистецькі часописи», 2.2.5 «Освітні часописи».

Церковно-релігійна періодика Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917-1939 років репрезентована часописами практично всіх релігійних конфесій, які існували у цьому регіоні. До найпомітніших видань групи належать «Мир» (1918), «Православна Волинь» (1922), «На вартi» (1925-1926), «Рiдна церква» (1927), «Духовний стяг» (1927-1931), «За соборнiсть» (1932-1935), «Волинськi дзвони» (1934), «Церква i нарiд» (1935-1938), «Будiвничий Церкви Божої» (1935-1936), «Друг» (1934-1937), «Євангельський голос» (1936-1938), «Шлях» (1937-1939). Преса полемiзувала в основному навколо тактичних, локальних питань, а саме: а) мова богослужiння; б) деякi характернi звичаї богослужiння; в) повна пiдлеглiсть духовенства цивiльнiй владi; вiдiрванiсть його вiд народу; г) цілковита байдужiсть парафiян до церковної полiтики. Специфiчну роль вiдiгравали періодичні видання Товариства iменi Петра Могили.

Сiльський характер захiдноукраїнських земель та екстермінаційна полiтика польського уряду, яка стримувала розвиток промисловостi на цих теренах, виявилися сприятливим ґрунтом для формування соціальної бази часописiв «для села». Безпосередньо творцями видань стали представники другої за чисельнiстю верстви українського населення - iнтелiгенцiї, яка, врештi, інтегрувала, консолідувала й культурну, церковну, й освiтню сфери буття, рiзниця мiж якими помiтно стиралася під час полiтичних виборiв, спiвпрацi у рiзних полiтичних партiях, «Просвiтi», iнших громадських органiзацiях. Притім цензура активно контролювала цю найтиражнiшу українську пресу, серед репрезентантів якої «Селянська думка» (1919, 1920), «Голос Волинi» (1922), одноднiвки - «Волинське життя» (19 черв.) та «Селянська правда» (24 черв.), «Селянська доля», яка згодом стала «суспiльно-полiтичним та економiчним часописом» (1923. - 23 верес. - 1924. - 27 сiч.), «Наш шлях» (1923, 1924), «Наше життя» (1926), «Молоде село» (1929-1939), додаток до «Молодого села» «Волинський стражак», «Волинський господар» (1930-1931), «Рiдний колос» (1933-1939), «Рiльник» (1934-1939), «Селянська правда» (1937). Чимало часописiв цiєї типологiчної групи - двомовнi: матерiали й «шапки», технiчнi характеристики подавалися паралельно польською та українською мовами. Серед видавців селянської преси - О. Дробан, С. Дробан, С. Макiвка, В. Островський, П. Кравчук. Поза тим промовистий сам факт наявностi українськомовної преси для села в умовах окупаційного полiтичного, духовного тиску.

Часописи господарсько-економічного спрямування, розглянуті у підрозділі «Кооперативна преса»: «Волинська газета» (Житомир, 1918), «Зоря кращого» (Кремінець, 1922), «Новий час» (Львів-Луцьк, 1923, 1924), «Супряга» (Здолбунів, 1924), «Наша праця» (Ковель, 1926) справдi наочний приклад турботи про економiчні iнтереси українства у сув'язі з полiтичними, духовними. Ця група видань нечисленна. Жоден iз часописів не існував довше ніж один рік. Пiдписи пiд матерiалами здебільшого псевдонiмiчнi. Кооперативна українська преса була заангажована не лише в економiчну, а й в інші сфери суспiльного буття: культурно-освiтню, полiтичну, духовну, про що свiдчать матерiали на кшталт «Хто я?» (Волинська газета. - 1939. - Ч. 32). Органiзаторами кооперативної української преси Волинi, Полiсся, Холмщини та Пiдляшшя 1917-1939 років були I. Тиктор, Й. Волошиновський, Х. Мартинюк. Серед найактивнiших кореспондентiв - Яким Бiлий, М. Панкевич, Н. Годований, Iван Ренькiв.

«Науково-мистецькі часописи» («Досвітня зоря» (Володимир-Волинський, 1923-1927), «Наш свiт» (Львів-Луцьк, 1924, 1925; 1935, 1936), «Промiнь» (Луцьк, 1926) та «Культурне життя» (Рівне, 1939) одна з найменш численних типологічних груп часописів, хоча культурно-освiтнiй рух на цих історично українських землях існував і за нiмецько-австрiйської окупацiї, і у двадцятих роках двадцятого сторіччя, коли польська влада чинила йому перешкоди. Серед учасників творення цієї типологічної групи преси, як і освітніх часописів, що виходили друком у Рівному, Кременці («Перші кроки» (1922-1924), «Проліски» (1924), «Школяр» (1926, 1927), «До світла» (1930, 1931), «До праці» (1934), «Весна» (1934), «Ватра» (1935), «Сонечко» (1936-1939), «Вісті Товариства Українська Школа в Рівному» (1938) А. Крушельницький, О. Олесь, Й. Волошиновський. Видання знайомили читачів із творами І. Франка, Кузьми Левчука, М. Петлі, В. Поліщука, С. Руданського, Г. Чупринки. Виразно виокремлюються дві характерні формальні групи: 1) рукописні часописи: «Перші кроки» (1922-1924), «Проліски» (1924), «Школяр» (1926,1927); 2) часописи «Рівненської Української Гімназії»: «До світла» (1930,1931), одноднівки «До праці» (лютий 1934 р.) та «Весна» (квітень 1934 р.), «Ватра» (1935). Окремо - фундаментальне «Сонечко» (1936-1939) та відверто офіційні «Вісті Товариства Українська Школа в Рівному» (1938). Серед проблем, які піднімали ці однозначно антибільшовицькі часописи освітньої тематичної спрямованості, - рівноправність української мови у школі (як і в церкві), однакові умови вступу у вищі навчальні заклади для української та польської молоді, сільської та міської молоді.

Розділ третій «Періодика Волинської області 1991-2000 років українською мовою часу становлення і розвитку самостійної демократичної держави» відображає пресу того історичного періоду, який за багатьма формо-змістовими характеристиками перегукується власне з українськомовною періодикою на волинських землях «під польською окупацією», тому в дисертаційному дослідженні ці дві групи преси зіставлені як частини єдиного еволюційного процесу трансформації державоцентричних вартостей, історично перервного, але структурно цілісного, односпрямованого «проекту» формування культурної і політичної ідентичності української нації. Участь у процесах становлення демократії і ширення духу свободи - функціонально-аксіологічна домінанта цієї категорії преси. Уже з середини 1991 року, коли почалося масове перейменування газет, в «районках» оживає церковна тематика, з'являється слово «фермер», читачі «закидають» редакції віршами про «Україну, калину, вишиванки, волю, козаків», дослідники-дописувачі реабілітовують знакові імена М. Грушевського, В. Липинського, С. Бандери, намагаючись заповнити «білі плями історії». Преса витворює дещо емоційну текстову реальність, яка трансформується у реальність політичну, сторінки газет звикають до полемік, дискусій, «чорно-червоних», «жовто-голубих», «червоно-синіх» бунтів.

На Волині 1990-х років реалізовувалися універсальні плюралістичні моделі суспільно-політичного розвитку. Періодичні друковані видання партій, рухів, творчих спілок поширювали ідеї гуртування спільноти активних громадян, висвітлювали, пропагували демократичні вартості, а також самим фактом свого існування сприяли їх утвердженню. Кількісні параметри розвитку преси у регіоні так само, як і її зміст, промовисто свідчать про піднесення суспільно-політичної активності у час боротьби на незалежну Українську державу та у перші роки її існування. У період значного зменшення випуску книжкової продукції в Україні тиражі деяких громадсько-політичних, незалежних та партійних часописів Волині у 1990-1994 рр. сягали понад 100 тисяч примірників, що значно вище, аніж показники 2000 р.

Цей розділ поділений на п'ять підрозділів: громадсько-політичні часописи; інформаційно-аналітична та ділова журналістика; релігійна преса; молодіжні, сімейні, пізнавально-розважальні періодичні видання; галузева періодика), а п'ятий підрозділ - іще на чотири пункти: спортивна преса, медична преса, природознавча періодика, районні, міські та багатотиражні газети.

Громадсько-політичні часописи (громадсько- та суспільно-політичні газети видання міських та обласної Рад народних депутатів, «Незалежна преса», «Часописи Руху», «Ліва преса», «Часописи правих партій» та «Волинь літературна») загалом не позначені стабільністю виходу у світ: лише «Народна трибуна», «Волинь», «Луцький замок», «Народна справа», «Справедливість», «Доля», «Радянська Волинь» «тримають» читача п'ять і більше років. Місцеві популярні газети часто демонструють підвищені рівні критицизму, громадської стурбованості, готовність іти на конфлікт із різними інституціями і типами влад. Зокрема, газета «Справедливість» - одна з найбільш динамічних, соціально чутливих джерел масової інформації краю - відкрито аналізувала міру відповідальності представників усіх чотирьох суспільних влад - виконавчої, законодавчої, судової та ЗМІ - при аналізі практичних конфліктних ситуацій. Окремі часописи цієї групи продовжують виходити у світ.

Існування інформаційно-аналітичної та ділової журналістики Волині періоду становлення демократичної держави - України (1990-2000 рр.) - свідчення відносно успішної взаємодії економічної та інформаційно-аналітично-рекламної сфер буття у новоствореній системі, динамічного співіснування державного та приватного начал у моделі економічного розвитку, глобального та локального підходів у принципах залучення інформаційних технологій. Характерні риси цих видань: розміщення реклами (лідери - «Бізнес-аналіз», «Волинська реклама», «Волинь», «Аверс», «Вісник», «Віче»), недовготривалість (2-3 роки виходу у світ), матеріальна, а подекуди й орієнтаційна залежність від засновника, певна опозиційність видань одних до одних, а то й до офіційної влади, навіть скандальність. Сумарний тираж інформаційно-аналітичних та ділових часописів - 110 тис. примірників. Аналіз преси цієї групи приводить до висновку, що кількісний аспект у розвитку інформаційного ринку області поволі переходив у якісний: з'явилися регіональні і при цьому масові, популярні, тиражні, видання, які пристосовувалися до умов конкуренційного суспільства і водночас були здатні підтримувати належний концептуальний і творчий рівень. До видань такого якісного плану належать газети «Вісник», «Віче». Майже всі часописи цієї групи вийшли у світ у Волинській обласній друкарні (м. Луцьк).

Практично всі релігійні конфесії Волинської області 1991-2000 років мали свою релігійну пресу. Основні репрезентанти конфесійних груп: «Дзвони Волині» (1991-2000, засновник - Волинська Єпархія УПЦ, газета має всеукраїнський статус); «Голос надії» (1991-2000), засновник - місія «Голос надії», обласна Пресвітерська рада Церков ХВЄП Волині), розповсюджувалась безкоштовно, тираж - 7000-8000 примірників; часопис Волинського братства святого Апостола Андрія Первозванного (Луцько-Волинська Єпархія Української Православної церкви Київського патріархату «На варті» (1991.-1994), який виходив у світ у Луцьку два рази на місяць (1991. Ч. 1-7), щомісяця (1993 ч. 1 - 1994 ч. 7). Загалом вони мирно співіснували між собою в духовно-інформаційному полі Волині, сповідуючи вірність своїм духовним надіям і національно причетним ідеям.

Поміж двадцятьма молодіжними, сімейними, пізнавально-розважальними періодичними виданнями, серед яких «Молода Волинь» (1991-1994) («Газета Волинської обласної організації ЛКСМУ (МДС)» (1991. Ч. 1/2-98/99), «Обласна молодіжна газета» (1991. Ч. 101/102 - 1994. Ч. 52), «Добрий день» (1991) («Волинська обласна газета для дітей і батьків»), «Надвечір'я» (1992-1994) («Сімейна газета. Видається при сприянні відділів ЗАГС Волинської обласної і Луцької міської держадміністрацій»), «Оберіг» (1992, 1993) («Часопис Всеукраїнського фестивалю авторської пісні та співаної поезії»), «Перерва» (1999, 2000) («Газета для молоді»), «НЗ («Надійна зміна») (1999, 2000), «Волинський обласний молодіжний тижневик» «Нате» (1990-1997), «Домашня консервація» (1994), «Дуля» (1995), найтривкішу позицію на інформаційному ринку Волині зайняли газети «Сім'я і дім» (редактор І. Корсак) та «Нате», яку редагував відомий журналіст і письменник Ф. Мандзюк. Інші залишилися в історії журналістики. Сумарний тираж одного випуску цих сімейних та молодіжних часописів становить приблизно 80 тисяч примірників. Середня тривалість виходу у світ - 2 роки.

Галузеві часописи (спортивні, медичні, природознавчі) спонтанно виникали і так само зникали з інформаційного ринку, залишивши по собі пам'ять про відносно новий тип преси Волині періоду становлення демократії у державі. Ця преса практично не брала участі у загальнонаціональних та регіональних електоральних кампаніях, у дискусіях на політичні, релігійні, економічні теми, вона справді - наче окремі пізнавально-розважальні сторінки інших, «серйозніших», періодичних видань, найменш патогенна у сенсі розміщення на своїх сторінках виразно бульварних, а то й аморальних публікацій, пов'язаних із криміналом, порнографією, скандально-сумнівних журналістських розслідувань для «базарного» заманювання читача. Такої «хвороби росту» ця преса уникнула, що ставить її осторонь численних жовтих популярних видань перехідного періоду із репутацією резервуарів для «газетного бруду».

Із 1992 р. районні газети Волинської області стали «громадсько-політичними»: із їх «шапок» зникли ознаки підпорядкованості як партійним комітетам, так і Радам народних депутатів (останні, щоправда, залишались «засновниками» видань). При тому редакції того часу нагадують, що «точка зору авторів не обов'язково збігається з точкою зору редакції». Тобто задекларовано один із основних принципів демократії - множинність підходів, прихильність до ідеї свободи слова. Газети районних центрів (міські) не мають, як «районки», радянських традицій: вони «незалежні», виникли на новій хвилі становлення державності України. Їх небагато, всього декілька, якщо не брати до уваги вечірок та задекларованих як міські газет обласного центру - Луцька, це «Народна рада», «Робітничий голос» (м. Нововолинськ) та «Володимир вечірній» (м. Володимир-Волинський). Багатотиражна преса за формою радше подібна до районної ніж до міської-вечірньої, із тією лише специфікою, що «районки» переважно газети для села, оскільки репрезентовані ними райони сільськогосподарські, а багатотиражки (назва звучить дещо іронічно, оскільки тиражі їх, особливо у 90-х роках, невеликі: 1000-5000 прим.) - це періодичні друковані «органи» найпотужніших на Волині промислових підприємств (Луцького шовкового об'єднання, заводу «Ковельсільмаш», Луцького автомобільного заводу, Луцького підшипникового заводу), вищих навчальних закладів (Волинського державного університету, Луцького індустріального інституту).