Макет видання "Чудеса світу"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Промислово-економічний коледж

Національного авіаційного університету

ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ

Тема: «Макет видання «Чудеса світу»»

Студента Ярошенка Дмитра Вікторовича

Галузь знань 0515 «Видавничо-поліграфічна справа»

Спеціальність 5.05150103 «Комп'ютерна обробка текстової, графічної та образної інформації»

Анотація

Тема дипломного проекту - видання «Чудеса світу». Це видання спрямоване на підвищення знань читачів про цікаві місця світу. Видання можна розглядати, як путівник, тому що коли люди будуть читати про цікаві місця - їм може захотітися туди поїхати, а видання допоможе їм вибрати куді саме їхати, щоб не залишитися розчарованими.

Основна дизайнерська концепція видання «Чудеса світу»- це максимально багато зображального матеріалу. Це зроблено для того, щоб читач міг максимально заглибитись, та уявити собі те місце про яке розповідається.

Для розробки макету до дипломного проекту, записки та презентації було використане сучасне програмне забезпечення, так як: - текстовий процесор Microsoft Office Word

- графічний редактор QuarkXPress

- програма верстки Adobe Photoshop

- для створення презентацій Microsoft PowerPoint

Макет друкувався на сучасній чотириколірній листовій офсетній друкарській машині MAN Roland.

За підрахунками в економічній частині вартість одного примірника складає 34 грн. 99 коп.

В четвертому розділі записки було розглянуто основні правила та норми поводження при пожежній безпеці та правила поведінки під час експлуатації автомобільного транспорту.

Вступ

Мета дипломного проекту - закріпити теоретичні знання студентів на практиці, вирішуючи конкретні питання з верстання газет, журналів та іншої видавничої продукції. Вирішення цих питань на практиці неможливе без практичних навичок. Для цього потрібно, щоб студент самостійно міг користуватися такими програмами верстки та дизайну як: QuarkXPress та Adobe Photoshop, та текстовим редактором Microsoft Word без якого не можливе якісне редагування тексу.

Завданням журналів є забезпечення комунікації в різних видах суспільної практики. Як засіб інформації журнал має такі власні особливості: нескінченність та регулярність виходу в світ номерів через певні проміжки часу, наявність публікуємих матеріалів у виді статей; журнал має певний тематичний напрямок змісту матеріалів, статей, які в ньому містяться; особливе поліграфічне оформлення.

Видання «Чудеса світу» є путівником-енциклопедію, цей вид продукції є на дуже важливим, так як він надає змогу людям дізнатися про цікаві місця світу, їх історію, це допоможе людям вибрати місто для подорожі чи просто поповнити свої знання у галузі географії та істрорії.

Макет журналу «Чудеса світу» - періодичне видання формату А4, обсягом - 28 сторінок. Основний текст має розмір 10 пт, для заголовків кегь рифту коливаеться віл 24 пт до 38пт. Був обраний шрифт Arial, завдяки його гарній читабельності та неакцентованості на собі, він дозволив більше уваги приділяти картинкам чим собі. Ілюстрації були скановані та завантажені з Інтернет ресурсів, потім оброблені в програмі Adobe Photoshop CS5 та розміщені в програму верстки QuarkXPress.

Загалом друкована продукція втрачає свою позицію на ринку, тому людям простіше щось безкоштовно дізнатися в інтернеті, ніж платити гроші за друковану продукцію. Але друковані видання ніколи не зникнуть. Якщо видання красиво зроблене, на якісному папері, не перенасичене рекламою і містить в собі актуальну інформацію- його обовьзково будуть купувати, чи на подарунок, чи просто люди, які більше люблють тримати в руках журнал, відчувати його, ніж дивитися в монітор.

Microsoft Office Word -- текстовий процесор. Найпоширенішим залишається двійковий формат файлів Microsoft Word 97--2000 з розширенням.doc. Продукт займає провідне положення на ринку текстових процесорів, і його формати використовуються як стандарт в документообігу більшості підприємств.

QuarkXPress - професійна комп'ютерна видавнича система. Дозволяє займатися створенням, редагуванням і складною версткою в режимі WYSIWYG. З моменту виходу першої версії, в 1987 і по даний момент права на QuarkXPress належать Quark Inc. Перша версія працювала під управлінням Mac OS. Багатомовна версія (QuarkXPress) підтримує 36 мов, включаючи російську та українску.

Adobe Photoshop -- графічний редактор, розроблений і поширюваний фірмою Adobe Systems. Цей продукт є лідером ринку в області комерційних засобів редагування растровихзображень, і найвідомішим продуктом фірми Adobe.

Microsoft PowerPoint -- це застосунок для створення та відтворення презентацій, що є частиною Microsoft Office, і доступний в редакціях для операційних систем Microsoft Windows і Mac OS.

У виробничому потоці виготовлення друкованої продукції процес друку займає центральне місце. Вибір конкретної друкарської технології залежить від виду продукції, її тиражу, барвистості, необхідної якості, термінів виготовлення та економічних показників. Існують традиційні способи друку, в яких використовуються друковані форми, і безконтактні способи, де друковані форми не потрібні. Всі вони представлені різними технологіями.

До друкарське обладнання використане для видання макету «чудеса світу»- CtP-пристрій «Kodak Trendsetter 400 III Quantum». Друкарське обладнання - чотириколірна листова офсетна друкарська машина MAN Roland. Піля друкарське обладнання - Термоклеевой біндер Muller Martini Amigо та електричний різак 450 VS +.

Остаточна ціна, за якою буде продаватися буклет «Чудеса світу», 34 грн. 99 коп. з урахуванням роботи фотографа, редактора, вартості паперу та націнки рентабельності.

В розділі охорона праці записки було розглянуто основні правила та норми поводження при пожежній безпеці, правила поведінки під час експлуатації автомобільного транспорту та санітарно гігієнічні вимоги до приміщень поліграфії.

Розділ 1. Оглядова частина

1.1 Місце видання дипломного проекту (книги, брошури, календаря, етикетки) серед номенклатури поліграфічної продукції

Сучасний ринок поліграфічної продукції має багате різноманіття журналів, інтерактивних видань для планшетів та різних мультимедійних пристроїв, у тому числі й перевидань. У створенні таких оригіналів використовуються новітні технології та досягнення науки. Головний їх мінус - незручність у використанні, бо загалом такі видання розраховані на забезпечену читацьку аудиторію, яка повинна мати планшетні пристрої та здібності звичайного користувача ПК. Менше половини населення України спроможне читати інтерактивні видання. Поліграфічна ж продукція доступна кожному другому українцю, вона зручна у користуванні в будь-яких умовах. Класичне сприйняття інформації збірки віршів - ще один плюс друкованої продукції.

Враховуючи ці фактори, журнал «Чудеса світу»- зручне та легке для читання, комерційно вигідне для придбання, повинне задовольнити примхи читача.

Існують різні класифікації журналів за такими ознаками: читацькою аудиторією, місцем видання, характером інформації, видавничим органом, мовою, тематичною спрямованістю, цільовим призначенням. Але слід зауважити, що найважливішими визначальними ознаками виступають тематична спрямованість і цільове призначення. Відповідно до цього вирізняються дві основні класифікації, які доповнюють одна одну в характеристиці журналів і можуть бути використані залежно від конкретних завдань -- поділ за цільовим призначенням всередині тематичної класифікації і поділ за тематикою всередині класифікації за цільовим призначенням. Наприклад, поділивши спеціальні журнали за тематичною спрямованістю на технічні, медичні, екологічні тощо, можна поділити тематичний клас за цільовим призначенням, тобто технічні чи сільськогосподарські -- на наукові, виробничі тощо. І, навпаки, поділивши всі спеціальні журнали за цільовим призначенням на наукові, практичні тощо, можна їх також відрізняти за тематикою, тобто наукові журнали -- на технічні, сільськогосподарські, медичні тощо.

Усі журнали умовно можна поділити на три рівня сприйняття, які відповідно розраховані на три рівня читачів: 1) інформація для всіх; 2) широке коло працівників галузі й тих, хто цікавиться певними сферами науки, техніки, культури; 3) наукова і спеціальна інформація.

Узагалі всі журнали поділяються, звичайно, умовно на такі основні тематичні класи: загальнополітичні та соціально-економічні, виробничо-технічні, природничо-наукові, сільськогосподарські, медичні, культурно-просвітницькі, літературно-художні, військові, спортивні, екологічні. Кожен з цих класів у свою чергу поділяється на тематичні групи.

Для прикладу розглянемо першу групу, яка за своєю тематикою охоплює журнали різноманітної політичної, соціальної та економічної проблематики. До цієї групи належать: 1) журнали, присвячені міжнародному життю, зовнішній і внутрішній політиці України ("Україна", "Трибуна", "Політика і час"); 2) громадсько-політичні, присвячені проблемам національного відродження ("Основа", "Віче" та ін.); 3) журнали з суспільних наук, тематика яких охоплює історичні науки ("Філософська і соціологічна думка", "Наука і суспільство", "Пам'ять століть" тощо), 4) економічні журнали різного цільового призначення і широкого тематичного діапазону: загальні проблеми, економічні науки, народне господарство, статистика, бізнес, менеджмент ("Діловий вісник", "Економічна Україна", "Економіка. Фінанси. Право", "Фінанси України"); 5) юридичні журнали ("Кодекси України", "Відомості Верховної Ради України", "Зібрання постанов Уряду України").

Найчастіше при класифікації журнальної продукції застосовується принцип цільового призначення, який характеризує суть видання, визначає його читацьку аудиторію, завдання та програму, конкретизує характер і тип видання. Розглянемо поділ журналів за цільовим призначенням на прикладі спеціальної журнальної періодики.

Спеціальні журнали, незалежно від їх галузевої належності, розраховані переважно на наукових працівників, широке коло спеціалістів, передовсім практиків і спеціалістів, які працюють у даній галузі. Відповідно до цього спеціальні журнали поділяються на наукові, фахові та інформаційні. Вони у свою чергу поділяються на такі типи: наукові -- на академічні, вузівські, галузеві; фахові -- на теоретичні, практичні та масові; інформаційні -- на реферативні та фахово-інформаційні.

Розглянемо для прикладу типи наукових журналів, що мають найбільше значення для перспектив розвитку галузі, рівня її науково-технічного поступу.

Згідно з існуючими системами наукових установ -- академічною, вузівською і галузевою -- наукові журнали поділяються на три типи: академічні, вузівські, галузеві. На перший погляд, поділ тут відбувся відповідно до того, який орган видає журнальну продукцію, але насправді -- за цільовим призначенням, властивим кожному типу видання відповідно до різних завдань академічної, вузівської і галузевої науки.

Перший тип наукових журналів, що відображають досягнення фундаментальних наук, -- академічні журнали. Їх видають Національна академія наук України, наукові товариства, науково-дослідні інститути ("Вісник Національної академії наук України", що висвітлює загальнонаукові та громадсько-політичні теми, або "Доповіді Національної академії наук України", "Відродження" -- український міжетнічний науково-педагогічний журнал).

До другого типу наукових журналів належать численні серії вісників вищих навчальних закладів Міністерства освіти України, наукові доповіді вищої школи, матеріали конференцій, наукові праці вчених вищої школи тощо. Так, приміром, "Вісник Київського університету" має стільки ж серій, скільки факультетів є у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (серії "Журналістика", "Філософія", "Біологія" і т. ін.).

До третього типу належать наукові журнали, які видають галузеві міністерства на базі наукових установ -- відомчих науково-дослідних інститутів. Журнали цього типу відображають досягнення не фундаментальної, а прикладної науки ("Земля і люди", "Вісник аграрної науки" тощо).

Таким чином, класифікація журналів за цільовим призначенням дозволила поділити всю безліч сучасних спеціальних журналів на види та типи. Але цього недостатньо, бо існує ряд характерних ознак, якостей, які визначають схожість і відмінності видів і типів, формально-логічних взаємозв'язків між ними.

Визначальними в цьому процесі є соціальні чинники, що створюють умови для виникнення нових типів журнальної продукції, зумовлюють типоформуючі ознаки: видавець (засновник), цілі (мета) та завдання журналу, читацька аудиторія. Саме ці три ознаки в різній послідовності свого впливу і створюють тип видання. Вони тісно між собою зв'язані, але кожна з них може бути первісною при формуванні типу видання.

До вторинних (залежних) типологічних ознак належать: авторський склад, внутрішня структура, оформлення, жанри друкованих матеріалів. На них впливають типоформуючі ознаки. Залежно від мети видання і читацької аудиторії вибираються відповідне оформлення, склад авторів, жанри матеріалів, внутрішня структура. Так, наприклад, для наукового журналу застосовуються зазначені ознаки в одному вигляді, для фахового, тим більше, масового -- зовсім інші.

І, нарешті, ще в більшій підпорядкованості, залежному становищі знаходяться такі ознаки, як періодичність, обсяг і тираж. Вони теж залежать від усталеного типу, читацької аудиторії, мети видання, і меншою мірою, від вторинних ознак (наприклад, оформлення, внутрішня структура, жанри можуть впливати, хоча і опосередковано, на тиражі).

Отже, коротко зазначимо, що до типоформуючих ознак належать: видавець (засновник), мета та завдання, читацька аудиторія; до вторинних -- авторський склад, внутрішня структура, жанри, оформлення; до формальних -- періодичність, обсяг, тиражі.

Зупинимось більш детально на кожній типологічній ознаці, розглянувши їх взаємозв'язки та взаємний вплив на прикладі спеціальних журналів.

Однією з найважливіших типоформуючих ознак є видавець (засновник). Його роль у формуванні типу періодичного видання, зокрема, спеціального журналу, дуже велика. Протягом всієї історії розвитку спеціальної преси можна простежити закономірний зв'язок між появою періодичного органу і попереднім виникненням видавничої установи. Після відкриття будь-якої визначної державної чи комерційної організації через деякий час обов'язково виникають журнали чи інші періодичні видання -- органи цих установ.

Таким чином, знаючи видавця, можна приблизно судити про тип видання. Наприклад, Національна академія наук України та її організації та установи зараз видають тільки наукові та теоретичні журнали.

Те ж саме можна сказати про Міністерство освіти України і вузи. Установи системи національної академії наук та Міністерства освіти України не видають ні виробничих, ні масових, ні інформаційно-технічних журналів. Цільове (функціональне) призначення журнальної періодики реалізується в завданнях та програмах, які визначаються видавцем відповідно до його власної мети.

Мета і завдання спеціальних журналів визначаються завданнями органів, що їх видають. З тематики і характеру друкованих матеріалів можна зрозуміти, чи виконує журнал накреслену програму в змістовому плані із залученням спеціалістів-фахівців.

Отже, мета і завдання безпосередньо випливають із цільового призначення видання, визначають його тип, оскільки ці типи сформувались на основі поділу за цією ознакою. Вони (тема і завдання) -- найважливіші типоформуючі ознаки видання, бо тип видання досить точно можна визначити за метою, завданнями, програмою періодичного видання.

Читацька аудиторія теж дуже важлива ознака журнальної періодики. Її вплив на тип видання найбільш багатогранний та органічний. Це пояснюється великого соціальною значущістю і складністю категорії "читач", яка являє собою єдність загального, особливого та індивідуального, що в сучасних умовах досить адекватно відбиває відносини загального, особливого й індивідуального в їхньому соціальному виявлені.

Будь-яке журнальне видання розраховане на читачів, тому читацька аудиторія -- одна з головних підстав поділу в різноманітних класифікаціях періодичних видань. Оскільки всяка класифікація передбачає поділ на типи, то читацька аудиторія, зрозуміло, є однією з типоформуючих ознак.

Після того, як тип журналу вже сформувався, виникають інші типологічні ознаки, які визначаються цим типом і безпосередньо з ним зв'язані. Серед них: авторський склад, внутрішня структура, оформлення.

Вплив категорії авторів на тип періодичного видання має особливе значення в спеціальних журналах. На відміну від масових видань, у них можна чітко виділити категорію авторів, які пишуть для конкретного видання. Характерна особливість спеціальних журналів полягає в тому, що їх автори водночас є і читачами, хоча склад читачів у категоріальному відношенні трохи ширший, ніж авторський склад, який значною мірою визначає тип видання.

Наприклад, авторами наукових журналів переважно є наукові працівники, фахівці господарства, охорони здоров'я, культури; професійні журналісти, літератори виступають у масових спеціальних журналах тощо.

Під внутрішньою структурою журналу слід розуміти принцип розміщення матеріалів безпосередньо всередині видання, тобто принцип поділу на розділи і рубрики, їх характер і метод подачі, а також співвідношення між ними за обсягом.

Спеціальні журнали мають свій специфічний поділ на розділи, що визначається типом видання за цільовим призначенням. Хоча структура спеціальних видань досить одноманітна, усе ж вона має свої відмінні особливості, властиві кожному типу видання. Так, приміром, матеріали в наукових журналах часто взагалі не мають поділу на розділи, тим часом, як масові журнали можуть мати багато розділів та рубрик.

Однією із характерних типоформуючих ознак журналу є жанр матеріалів, що в ньому публікуються. У журналах, так само як і в газетах, літературі, мистецтві, використовуються різноманітні жанри. Це допомагає більш повно і яскраво відображати різні явища життя, багатство духовної культури українського народу, робить журнал більш актуальним, цікавим. Дуже важливо, щоб працівники журналу вміло використовували саме ті жанри, котрі більшою мірою відповідали вимогам даного журналу у виконанні поставлених завдань. До журнальних жанрів належать: наукові розвідки, інформація, кореспонденція, роман, повість, нарис, фейлетон, огляд літератури, рецензія тощо.

На перший погляд, здається, що всі ці жанри, за винятком, роману, є газетними жанрами. Але якщо порівняти, то стає зрозумілим, що саме характер видання (газета чи журнал) визначає суттєві особливості жанрів, бо газетні й журнальні жанри мають свою специфіку. Приміром, якщо порівняти наукову статтю в журналі та газеті, то можна зробити висновок, що це твір, в якому досліджуються окремі питання теорії і практики. Але журнальна наукова стаття дає можливість більш грунтовно висвітлити теоретично і практично будь-яке питання, чого не можна зробити в газеті, враховуючи обмеженість газетної наукової статті. Слід також враховувати читацьку аудиторію: журнальні наукові статті розраховані на певне коло читачів,що більш обізнані в даних питаннях. Тимчасом, як газета розрахована на масового читача, що вимагає від неї викладення складних питань дохідливо, популярно.

Оформлення спеціальних журналів має, порівняно з газетами, більш конкретне певне значення. Узагалі, використання ілюстративного матеріалу, текстових шрифтів, поліграфічних прикрас більш обмежене порівняно з масовими тощо.

Перераховні типологічні ознаки -- авторський склад, внутрішня структура, жанри, оформлення -- визначаються типом видання. Такі ознаки, як періодичність, обсяг, тираж теж пов'язані з типом видання, але опосередковано, бо цей зв'язок залежить від деяких суб'єктивних чинників (наприклад, матеріально-технічні, видавничі та інші можливості видавця).

Визначивши основні типологічні ознаки журнальної періодики, розглянемо її основні функції і принципи в контексті засобів масової інформації.

У сучасному суспільстві всі більше домінує тенденція до виділення і констатування преси як особливої структури зі своїми соціальними функціями, по-перше, як засобу інформаційного обслуговування суспільства, задоволення його інформаційних потреб, і по-друге, журналістика, з точки зору загальногромадських потреб та інтересів, покликана виконувати життєво важливу політичну функцію -- сприяти громадянській злагоді, підтримувати соціальну рівновагу і т. ін.

Функція -- це результат поєднання мети та засобів її досягнення. "Під функцією в журналістиці, -- наголошує академік А. Москаленко, -- ми розуміємо цілеспрямовану діяльність, що має неперехідний і невипадковий, а загальний закономірний характер. Функція включає в себе і мету, і засоби, вона виражає сутність, суспільне призначення преси, визначає її роль як суспільного інструменту".

За результатами впливу на найважливіші сфери людської діяльності можна виділити такі функції:

-- політична пропаганда,

-- суспільне виховання,

-- поширення культурних цінностей,

-- регулювання господарських відносин і громадський контроль,

-- розважальна діяльність.

Якщо економічна політика, яка пронизує всі суспільні сфери, являє собою основу наукового управління суспільством, то засоби масової комунікації, будучи її інструментом, виступають як важливий комплекс впливу на розвиток соціальних процесів, формування і відображення громадської думки, згуртування спільності для вирішення тих або інших завдань.

З усіх названих функцій преси, що характеризують її нинішню діяльність, виділимо організаторську, виховну, пропагандистську та соціологічну, які властиві журналу як типу видання.

Організаторська функція журнальної періодики завжди становила один із основних напрямів її діяльності, але сьогодні відбувається помітна її активізація, що зумовлено зростанням впливу публіцистичного слова, яке стало основним організатором соціальних перетворень, розбудови незалежної держави, утвердження соціальної справедливості.

Суть виховної функції полягає у формуванні високої політичної культури і сучасного економічного мислення людей. Необхідність дальшого поліпшення інформування громадськості, висвітлення діяльності господарських органів, громадських організацій і рухів має велике значення у політичному вихованні мас, підвищенні їх політичної культури, залучення до свідомої політичної творчості.

Пропагандистська функція зумовлена настійною необхідністю дохідливого роз'яснення практичних і теоретичних проблем становлення правової, демократичної держави, важливості глибокого розуміння загальнолюдських цінностей, ідей національного відродження, питань ментальності українського народу, його етносу та історичної минувщини. У зв'язку з цим підвищується роль пропагандистських публікацій, які повинні торкатися найбільш гострих проблем, містити ґрунтовні відповіді на запитання, які хвилюють людей.

Посилення соціологічної функції виходить з об'єктивного чинника, що засоби масової комунікації покликані за своєю природою завжди бути трибуною загальнонародної громадської думки. Вона з особливою силою проявилася після проголошення незалежності України, коли на сторінках газет і журналів розгорнулося масове обговорення питань громадянських свобод, соціальної справедливості, впровадження ринкових відносин, проблем національного відродження, входження України у Європейський дім, налагодження її зовнішніх зв'язків на міжнародній арені.

В умовах нинішньої демократизації і політизації суспільства, коли політичний плюралізм став реальністю, традиційні принципи преси, природно, осмислюються по-новому. Принципи -- це основа, початок, керівна ідея, правило. Принцип -- це те, що завжди, за всіх умов, без будь-якого винятку властиве певному явищу, в даному випадку -- журналістиці.

Увесь комплекс властивих пресі якостей, рис, напрямів, об'єднаних спільністю методів і мети, становить зміст її принципів. Усі принципи преси (гуманізм, правдивість та об'єктивність, науковість, етика як система моральних і творчих принципів, демократизм, загальнолюдські цінності) так чи інакше тісно пов'язані між собою. Зазначимо, що шляхи до здійснення принципів сучасної журналістики слід шукати принаймні у трьох площинах: правдивість та добросовісність; аналітичне та суб'єктивне трактування дійсності; професійна мораль. Одним з основоположних елементів журналістської етики повинна бути правдивість у відображенні подій і поданні інформації, фактів тощо.

1.2 Програмне забезпечення для випуску поліграфічної продукції Microsoft Word

Microsoft Word (повна назва Microsoft Office Word, часто вживаються -- MS Word, WinWord або просто Word) -- текстовий процесор, що випускається фірмою Майкрософт, входить до складу офісного пакету «Microsoft Office». Перша версія, «Multi Tool Word», була написана для Xenix і перенесена під DOS у 1983 році. Пізніше створено версії для Apple Macintosh(1984), Microsoft Windows (1989), SCO UNIX, OS/2.

Microsoft Word багатьом зобов'язаний Bravo -- текстовому процесору з оригінальним графічним інтерфейсом, розробленому в дослідницькому центрі «Xerox PARC». Творець Bravo, Чарльз Симоні (Charles Simonyi) залишив PARC в 1981 році. Того ж літа Симоні переманив Броді, з яким разом працював над Bravo.

Перший випуск Word для MS-DOS відбувся в кінці 1983 року. Він був погано прийнятий ринком, продажі знижувала наявність конкуруючого продукту -- WordPerfect. Проте версія для Макінтоша, випущена в 1985 році, набула широкого поширення. Через два роки «Word 3.01 для Macintosh» підсилив позиції (версія 3.0 рясніла помилками і швидко була замінена). Як і інше програмне забезпечення для Макінтоша, Word був повністю WYSIWYG-редактором (принцип «What You See Is What You Get» -- «маю те, що бачу»).

Хоча MS-DOS і була текстовою операційною системою, позбавленою графічної оболонки, Word для DOS був першим текстовим процесором для IBM РС, який був здатний відображати розмітку тексту, наприклад, напівжирний або курсивний текст в процесі редагування. Проте він все ж таки не був в повному розумінні WYSIWYG-редактором. Інші ж текстові процесори, такі як WordStar і WordPerfect, використовували простий текстовий екран з кодами розмітки, іноді текст був кольоровим.

Проте, оскільки в більшості програмного забезпечення під DOS застосовувалися власні комбінації «гарячих клавіш» для кожної команди, що важко запам'ятовувалися (наприклад, в Word'е для DOS збереження файлу виконувалося по комбінації ESC-T-S) і більшість секретарів уміли користуватися тільки WordPerfect, компанії вельми неохоче переходили на продукти, що конкурували з ним і мали порівняно невеликі переваги.

Перша версія Word для Windows, випущена в 1989 році, продавалася за ціною 500 доларів США. Вона демонструвала вибраний компанією Майкрософт шлях розвитку: як і сама Windows, вона багато що узяла від Macintosh, і використовувала стандартні клавіатурні скорочення (наприклад, CTRL-S для збереження файлу). Після випуску наступного року Windows 3.0 продажі поповзли вгору (Word 1.0 набагато краще працював з Windows 3.0, чим із старішими версіями Windows/386 і Windows/286), головний конкурент -- WordPerfect -- не зміг випустити робочу версію під Windows, що виявилося для нього смертельною помилкою. Версія 2.0 затвердила WinWord на позиції лідера ринку.

У Word для Macintosh ніколи не було серйозних конкурентів, навіть не зважаючи на наявність програм типу Nisus, що надавала можливість виділення декількох незв'язних шматків тексту (що з'явилася тільки в Word 2002 з Office XP) і не зважаючи на думку багатьох користувачів про відсутність кардинальних відмінностей між версіями 3.01, випущеною в 1987 році і версією 5.0, випущеною в 1991. Проте, версія 6.0 для Macintosh, що вийшла в 1994 році, була багатьма сприйнята досить скептично. Це була перша версія без значних відмінностей в коді ядра між версіями під Windows і під Mac. Версія під Windows, що слідувала за 2.0, була пронумерована як 6.0 для координації назви версій під різні платформи.

Версії, що послідували, додавали можливості, що виходять за рамки простого текстового процесора. Інструменти малювання дозволяли виконувати примітивні операції верстки, такі як додавання графіки в документ, хоча, природно, спеціалізовані програми для верстки краще справляються з цими завданнями. Впровадження об'єктів, порівняння версій документа, багатомовна підтримка і багато інших можливостей були додані за декілька років, що послідували. Microsoft Word є в цей час найпопулярнішим текстовим процесором у вжитку, що зробило його закритий формат документа стандартом, і багато конкуруючих програм мають підтримку сумісності з даним форматом. Розширення «.doc» на платформі IBM РС стало синонімом двійкового формату Word 97--2000. Фільтри експорту і імпорту в даний формат присутні в більшості текстових процесорів. Велика частина інформації, потрібної для роботи з даним форматом, здобувається за допомогою зворотного інжинірингу, оскільки велика її частина відсутня у відкритому доступі. Формат документа різних версій Word часто міняється, відмінності бувають досить тонкими. Форматування, що нормально виглядає в останній версії, може не відображатися в старих версіях програми, оскільки зворотна сумісність часто відсутня.

Специфікація двійкового формату файлів Word 97-2007 була опублікована Microsoft у лютому 2008 року. Word 2003 має власний XML-формат, що офіційно використовує публічно документовану схему, названу WordprocessingML, котра доступна у всіх редакціях Word 2003. Apache Jakarta POI -- програмна бібліотека, написана на Java, мета якої -- надати можливість читання і запису в бінарний формат файлів Microsoft Word.

В Office 2007 Microsoft використовує формат файлів Office Open XML для всіх своїх офісних застосунків. Office Open XML в квітні 2008 був стандартизований ISO.

Як і решта застосунків з Microsoft Office, Word може розширювати свої можливості за допомогою використання вбудованої макромови (спочатку використовувався WordBasic, проте з версії Word 97 застосовується VBA -- Visual Basic for Applications). Проте це надає широкі можливості для написання вбудовуваних в документи вірусів (так звані «макровіруси»). Найяскравішим прикладом була епідемія хробака Melissa. У зв'язку з цим, багато хто вважає розумною рекомендацію завжди виставляти найвищий рівень налаштувань безпеки при використанні Word. Також незайвим використовувати антивірусне програмне забезпечення. Першим вірусом, що заражав документи Microsoft Word, був DMV, створений в грудні 1994 року Дж. Макнамара для демонстрації можливості створення макровірусів. Першим же вірусом, що потрапив в «дику природу» і викликав першу у світі епідемію макровірусів (це відбулося в липні-серпні 1995 ), був Concept.

12 серпня 2009 року суд штату Техас заборонив продаж програми Word на території США, в зв'язку з тим що Microsoft незаконно використовує метод читання XML-файлів, патент на який належить канадській компанії i4i.

Формати файлів:

Хоча розширення «.doc» використане в багатьох різних версіях Word, насправді мова йде про чотири різних формати файлів:

- Word for DOS

- Word for Windows 1 та 2; Word for Mac 4 та 5

- Word 6 та Word 95; Word 6 for Mac

- Word 97, 2000, 2002, 2003 та 2007; Word 98, 2001, X та 2004 for Mac

Нове розширення «.docx» означає Office Open XML і використовується Word 2007 for Windows та Word 2008 for Mac. Word нездатний читати та писати документи OpenDocument без конвертора.

Microsoft не гарантує коректне відображення документів на різних робочих станціях, навіть якщо вони використовують однакові версії Microsoft Word[5]. Це означає, що документ у відправника може виглядати не зовсім так, як в отримувача кореспонденції з документом.

Adobe Photoshop -- графічний редактор, розроблений і поширюваний фірмою Adobe Systems. Цей продукт є лідером ринку в області комерційних засобів редагування растровихзображень, і найвідомішим продуктом фірми Adobe. Часто цю програму називають просто Photoshop (Фотошоп). У наш час Photoshop доступний на платформах Mac OS X/Mac OS і Microsoft Windows. Ранні версії редактора були портовані під SGI IRIX, але офіційна підтримка була припинена, починаючи з третьої версії продукту. Для версії CS і CS6 можливий запуск під Linux за допомогою альтернативи Windows API -- Wine.

Особливості

Попри те, що спочатку програма була розроблена як редактор зображень для поліграфії, в наш час вона широко використовується і у веб-дизайні. У більш ранній версії була включена спеціальна програма для цих цілей -- Adobe ImageReady, яка була виключена з версії CS3 за рахунок інтеграції її функцій в сам Photoshop, а також включення в лінійку програмних продуктів Adobe Fireworks, що перейшло у власність Adobe після придбання компанії Macromedia.

Photoshop тісно пов'язаний з іншими програмами для обробки медіафайлів, анімації та іншої творчості. Спільно з такими програмами, як Adobe ImageReady (програма скасована у версії CS3), Adobe Illustrator, Adobe Premiere, Adobe After Effects і Adobe Encore DVD, він може використовуватися для створення професійних DVD,забезпечує засоби нелінійного монтажу і створення таких спецефектів, як фони, текстури і т. д. для телебачення, кінематографу і всесвітньої павутини. Основний формат Photoshop, PSD, може бути експортований і імпортований всіма програмними продуктами, переліченими вище. Photoshop CS підтримує створення меню для DVD. Спільно з Adobe Encore DVD, Photoshop дозволяє створювати меню або кнопки DVD. Photoshop CS3 у версії Extended підтримує також роботу з тривимірними шарами.

Через високу популярність Photoshop підтримка його формату файлів, PSD, була реалізована в його основних конкурентів, таких, як Macromedia Fireworks, Corel PHOTO-PAINT, Pixel image editor, WinImages, GIMP, Jasc Paintshop Pro і т. д.

Photoshop підтримує такі колірні моделі або способи опису кольорів зображення (в нотації самої програми -- режим зображення):

- RGB

- LAB

- CMYK

- Grayscale

- Bitmap

- Duotone

- Indexed

- Multichannel

Підтримується обробка зображень, як з традиційною глибиною кольору (8 біт, 256 градацій яскравості на канал), так і з підвищеною (16 біт, 65536 відтінків в кожному каналі). Можливе збереження у файлі додаткових елементів, як то: направляючих (Guide), каналів (наприклад, каналу прозорості -- Alpha channel), шляхів обтравки (Clipping path), шарів, що містять векторні і текстові об'єкти. Файл може включати колірні профілі (ICC), функції перетворення кольору (transfer functions).

Версії

Перша версія з'явилася в 1987 році. Її створив студент університету Мічігану Томас Нолл (Thomas Knoll) для платформи Macintosh. Він назвав її Display, але в 1988 році перейменував її в ImagePro. У вересні 1988 Adobe Systems купила права на програму, залишивши розробником Томаса Нолла (Thomas Knoll). У наступному (1989 році) році програму перейменували в Photoshop. У 1990 році з'явився Photoshop 1.0 Photoshop 8.0, датований жовтнем 2003 рік, має назву Photoshop CS, так як почав ставитися до нової лінійки продуктів компанії Adobe Systems -- Creative Suite.

Photoshop v.10.0, датований квітнем 2007 року, має назву «Photoshop CS3». Абревіатура «CS3» означає, що продукт інтегрований в третю версію пакету програм «Adobe Creative Suite». У попередніх продуктах -- Photoshop CS і CS 2, з метою відмінності від колишніх версій і зміцнення приналежності до нової лінійки продуктів, був змінений символ програми: замість зображення ока, яке було присутнє у версіях з 3-го по 7-ю, в стильовому рішенні використовувалося зображення пір'я. У Photoshop CS3 в іконі додатку і екрані-заставці використовуються букви з назви продукту «Ps» на синьому градієнтному фоні. Список нововведень включає в себе новий інтерфейс, збільшену швидкість роботи, новий Adobe Bridge, нові фільтри і інструменти, а також додаток Device Central, що дозволяє здійснювати попередній перегляд роботи в шаблонах популярних пристроїв, наприклад мобільних телефонів.

Останні версії включають в себе Adobe Camera RAW -- плагін, розроблений Томасом Ноллом (Thomas Knoll), який дозволяє читати ряд RAW-форматів різних цифрових камер і імпортувати їх безпосередньо в «Photoshop».

Хоча «Photoshop» практично монополізує професійний ринок, висока ціна призвела до появи конкуруючих програмних продуктів, що займають середню і нижчу цінову нішу ринку, деякі з яких, наприклад GIMP, абсолютно безкоштовні. Для завоювання цієї частини ринку і для протистояння незвичайно високим показникам нелегального використання своїх професійних продуктів, Adobe представив програми середнього і нижчого класу Photoshop Elements і «Photoshop» Album, перша з яких є платною урізаною версією Photoshop, а друга розповсюджується безкоштовно і служить для організації і елементарної обробки фотографій. Продукт націлений на аматорський ринок, так як обмежена функціональність робить Photoshop Elements непридатним для підготовки зображень до друку. Програма «Adobe Photoshop Lightroom» служить суто для «проявлення» цифрових негативів, простої ретуші фотознімків та організації їх каталогу.

Боротьба Adobe з нелегальним використанням своїх додатків приймає все більш маніакальні форми. Для CS4 практично нормальним стали періодичні збої системи обліку ліцензій, після яких «Photoshop» переставав запускатися, повідомляючи про припинення дії ліцензії (так звана, помилка 150:30). Для її усунення є цілий комплекс дій, описаний окремо в TechNote. Найменше пощастило користувачам Photoshop Elements 8 для Mac OS -- його взагалі неможливо запустити (з тим же повідомленням про помилку 150:30), якщо основною мовою в операційній системі обрана російська (а також деякі інші мови, наприклад, польська, чеська).

Розширена версія програми

Розширена версія програми Adobe Photoshop Extended призначена для більш професійного використання, а саме -- при створенні фільмів, відео, мультимедійних проектів, тривимірного графічного дизайну та веб-дизайну, для роботи в галузях виробництва, медицини, архітектури, при проведенні наукових досліджень. У програмі Adobe Photoshop Extended сучасних версій (CS4, CS5) можна відкривати і працювати з 3D-файлами, створюваними такими програмами, як Adobe Acrobat 3D, 3ds Max, Maya і Google Earth. Photoshop підтримує такі формати файлів 3D: U3D, 3DS, OBJ, KMZ і DAE. Можливо використовувати тривимірні файли для впровадження в двовимірне фото. Доступні деякі операції для обробки 3D-моделі як робота з каркасами, вибір матеріалів з текстурних карт, настройка світла. Також можна створювати написи на 3D-об'єкті, обертати моделі, змінювати їх розмір і положення в просторі. Програма включає в себе також команди з перетворення плоских фотографій в тривимірні об'єкти певної форми, такі як, наприклад, банка, піраміда, циліндр, сфера, конус та ін.

Для імітації руху в Photoshop можна створювати кадри мультиплікації, використовуючи шари зображення. Можна створювати відеозображення, засновані на одній з багатьох заданих піксельних пропорцій. Після редагування можна зберегти свою роботу у вигляді файлу GIF-анімації або PSD, який надалі можна програти у багатьох відеопрограмах, таких як Adobe Premiere Pro або Adobe Effects. Доступне відкриття або імпортування відеофайлів і послідовності зображень для редагування і ретушування, створення відеоряду мультиплікації і експорт робіт у файл формату QuickTime, GIF-анімацію або послідовність зображень. Відеокадри можна окремо редагувати, трансформувати, клонувати, застосовувати до них маски, фільтри, різні способи накладення пікселів, на них можна малювати, використовуючи різні інструменти.

Photoshop підтримує файли DICOM (Digital Imaging and Communications in Medicine) -- цифрові зображення і комунікації в медицині. Для відкритого в Photoshop DICOM-файлу, можна використовувати будь-який інструмент Photoshop для корекції і ретушування зображень.

І нарешті, за допомогою програми Photoshop Extended можна розглядати MATLAB-зображення, обробляти їх у програмі Photoshop, комбінувати команди MATLAB з технологіями обробки зображень Photoshop. Як тільки встановлюється з'єднання з програмою Photoshop з програми MATLAB і здійснюється введення команд в командний рядок MATLAB, ці керуючі дії негайно виконуються в Photoshop. Файли, підготовлені в програмі MATLAB, мають розширення m, fig, rpt, mat, mdl. Комунікація між Photoshop і MATLAB використовує інтерфейс Photoshop JavaScript і бібліотечний інтерфейс MATLAB.

Є функція Photomerge -- яка має гнучкі настройки. Тобто можна зробити фотографію і повертаючись декілька інших а потім відкрити їх у Adobe Photoshop і після того він автоматично зробить панораму. Пункт цей є у Файл > Автоматизація > Photomerge.

QuarkXPress -- професійна і широковживана програма верстки фірми Quark для комп'ютерів з операційною системою Windows і Macintosh.

Історія

Перша версія QuarkXPress була випущена в 1987 році і працювала на комп'ютерах Macintosh, а перша версія під Windows з'явилася в 1992 році. Версія 3.3 для Mac, випущена в 1996 році, розглядалася як стабільна і працювала зі шрифтами Adobe PostScript так само легко, як і зі шрифтами Apple TrueType.

З перших версій в QuarkXPress був включений інтерфейс прикладного програмування "XTension", який дозволяв стороннім розробникам створювати свої власні додаткові розширення для програми. Представлений в 1989 році, XTension, поряд з Apple, HyperCard, зробив Quark однією з перших програм, яка працювала з розширеннями, створеними сторонніми розробниками.

В 1990-х роках QuarkXPress придбав широку популярність в галузі професійної верстки та поліграфічного дизайну завдяки простоті використання, невибагливості системних вимог, підтримці векторних шрифтів та інших широко затребуваних в галузі можливостей.

На момент появи свого основного конкурента Adobe InDesign в 1999 році QuarkXPress, незважаючи на постійну критику за високу вартість ліцензії і досить довгий період впровадження інновацій, де-факто був промисловим стандартом, покриваючи близько 90% ринку.

Випуск п'ятої версії в 2002 році привів до конфлікту з фірмою Apple, оскільки реліз все ще не підтримував Mac OS X, в той час як Adobe InDesign, випущений на тому ж тижні, підтримував. Одночасно з цим президент Quark Inc. Фред Ебрахімі виступив з різкою критикою платформи Macintosh і відзначив, що тим, хто не задоволений роботою Quark на платформі Mac, варто спробувати що-небудь інше.

Внаслідок суперництва з InDesign Quark став здавати свої позиції і був змушений зробити ряд кроків для того, щоб утриматися на ринку. Версія для Mac OS X була випущена в 2003 році. У 2004 році Quark почав знижувати вартість ліцензії; у 2006 році він став поширювати застарілу на той момент версію 5 безкоштовно (як додаток до британського журналу "Computer Shopper"), намагаючись таким чином залучити споживачів до подальшої купівлі оновленої версії. Незважаючи на колишні суперечки, в серпні 2006 року Quark випустив нову версію з підтримкою Mac Intel, обігнавши InDesign приблизно на 10 місяців.

Останні релізи підтримують Mac OS X до версії 10.6.2 (Snow Leopard) і Windows. Багатомовна версія (QuarkXPress Passport) підтримує 36 мов, включаючи російську. Починаючи з версії 7.02 присутні автоматичні переноси і перевірка орфографії, з версії 7.3 - мова інтерфейсу. З моменту виходу першої версії і по даний момент права на QuarkXPress належать Quark Inc.

1.3 Обґрунтування технології випуску поліграфічної продукції. Трафаретний друк (шовкографія)

Трафаретний друк: вид друку, при якому відбиток отримують шляхом проходження під тиском фарби через друкуючі елементи трафаретної форми з допомогою друкарського ракеля. Запатентовано о 1907 році у Манчестері під назвою SILK SCREEN PRINTING («друк через шовк» або «шовкодрук»). У порівнянні з класичними і деякими новими способами друку, можливості яких обмежені вибором формату, задруковуваних матеріалів і товщиною фарбового шару, трафаретний друк наділений перевагами: вибір у широких межах формату, майже необмежені можливості друкувати на різноманітних матеріалах і виробах, плоских і об'ємних форм, широкий інтервал регулювання товщини фарбового шару і відносно дешевий і простий спосіб виготовлення друкарських форм. Завдяки різноманітним можливостям застосування, простоті і дешевизні виготовлення друкарських форм трафаретний друк широко використовується у цілому світі. У промислово розвинутих країнах в останні роки в результаті появи нових машин, матеріалів і технологій якість трафаретного друку значно зросла. Без проблем друкуються трафаретним способом лінії завтовшки 100 мкм і менше, при оптимальній чіткості контура. Відтворення абсолютної точності розмірів трафаретних друкарських формна відбитках дає можливість стверджувати, що якість цього способу друку рівноцінна класичним способам друку. Незважаючи на розвиток цифрових засобів друку, шовкотрафаретний друк у багатьох аспектах залишається незамінним - завдяки високій стійкості зображення, екологічності та широкому спектру матеріалів, які задруковуються.

Тамподрук

Тамподрук - це спосіб нанесення фірмового логотипу з печатної форми (кліше) на поверхню, що задруковується, за допомогою тампону. При виробництві корпоративних сувенірів з нанесенням логотипу часто використовують метод тамподруку. Тамподрук дозволяє наносити зображення практично на будь-який вид поверхні ( в тому числі на гладкі, рельєфні поверхні та такі, що погано вбирають фарбу) - пластик, шкло, дерево, метал. Зазвичай, методом тамподруку здійснюється нанесення зображення на ручки, запальнички, брелоки, годинники, калькулятори, попільнички, вироби з пластику, поліетилену, шкіри, на одноразовий посуд, парфумерні упаковки, і канцелярські товари та багато іншого. Тамподрук - це глибокий непрямий друк, при якому логотип на продукцію наноситься за допомогою тампону. Можливий друк в один, два і три кольори. Тамподрук - більш економний спосіб друку і на кераміці, але забезпечує меншу, ніж деколь, механічну міцність при друці на кружках, попільничках, тарілках.

Трансферний друк

Технологія термотрансферного друку полягає в переносі зображення на готовий виріб із застосуванням проміжного носія (термотрансферного паперу або плівки). Зображення наноситься в дзеркальному режимі на робочу поверхню паперу зі спеціальним покриттям. Для формування зображення може бути застосований шовкотрафаретний друк або лазерний чи струменевий повноколірний друк. Отриману картинку позиціонують на виробі та притискають термопресом. Під дією температури і тиску зображення переводиться з паперу на виріб.

Тиснення

Один із найпопулярніших видів обробки готової продукції. Зображення, що формується при тисненні, створюється за рахунок перенесення кольорового шару спеціальної фольги або зміни геометрії суцільної поверхні під впливом тиску і високої температури. Розрізняють суцільне (сліпе) та конгревне тиснення. Суцільне тиснення - гаряче тиснення фольгою, при якому аркуш паперу чи інший використовуваний в якості носія матеріал не деформується, а на його поверхню з фольги переноситься задане зображення. Конгревне тиснення - вид тиснення, при якому відбувається деформація матеріалу з утворенням барельєфу або горельєфу зображення. Розрізняють конгрев з фольгою та без фольги. Конгрев також може бути однорівневим, опуклим та вдавленим. Тиснення можливе на усіх видах картону, щільному папері, на різноманітних переплетених матеріалах, шкірі і шкірозаміннику, на готових виробах з рівною поверхнею, матеріал яких не плавиться під впливом високої температури. В процесі тиснення використовуються різні види металізованої, кольорової та голографічної фольги різноманітних кольорів, відтінків та текстур малюнку.

Різографія

Різографія - метод друку, що дозволяє швидко, при необхідності - в присутності замовника, віддрукувати документи, що містять текст і графічні зображення. Різографія поєднує в собв досягнення сучасної цифрової електроніки - відмінну якість зчитування, обробки і передачі даних з перевагами традиційного трафаретного друку високою продуктивністю, економічністю та надійністю. Тиражування на різографі є ідеальним рішенням при виготовленні рекламних листівок, буклетів, прайс-листів та іншої бланкової продукції. Висока швидкість та низька вартість друку роблять різографію одним із самих популярних методів тиражування.

Цифровий друк

Основна перевага друку на кольоровому лазерному принтері - висока оперативність при невисокій вартості та стабільна висока якість відбитка. Сучасне обладнання дозволяє швидко (при необхідності - в присутності замовника) виготовити тираж повноколірних візиток, буклетів, обкладинок, наклейок тощо на паперах товщиною до 300 г/м. кв.

Офсетний друк.

Вже не одне десятиліття займає лідируючі позиції по популярністю серед усіх інших видів друку. Незаперечною перевагою цього способу є дешевизна виготовлення однієї копії при умові друку великих тиражів.

Коротко про суть процесу. Друкування відбувається за допомогою офсетних форм в яких друкарські та пробільні елементи розташовані приблизно на одній висоті. Як же тоді фарба не потрапляє на пробільні елементи? Справа в тому, що завдяки спеціальній технології виготовлення офсетних форм, друкарські елементи дуже добре сприймають фарбу, а пробільні воду (зволожувальний розчин). На встановлену у друкарській машині форму спочатку валиками наносить зволожувальний розчин (він добре тримається на пробільних елементах), а далі фарбовими валиками наноситься фарба. Тепер же вона добре лягає на друкарські елементи, і не “прилипає” на пробільні елементи що змочені зволожувальним розчином (водою). За допомогою офсетного друку можна друкувати на папері, картоні, і навіть на матерії та жерсті.

Високий друк.

Від часу коли Гутенберг винайшов книгодрукування, і практично до 80-х років минулого століття домінував один вид друку -- високий. У цьому способі друку, на відміну від вище описаного офсетного, друкарські елементи розміщені значно вище ніх пробільні елементи. Тому тут технологія набагато простіша ніж в офсеті: валик наносить фарбу на друкарські елементи. На пробільні, оскільки вони нижче розташовані, фарба не потрапляє. Далі, залежно від конструкції верстату відбувається контакт (притискання форми з задруковуваним матеріалом). В результаті цього отримуємо відбиток.

Високий друк в наш час використовується рідко. В основному використовують для друкування захищених бланків, зокрема нумерування.

Флексографічний друк.

“Син” високого друку. У нього подібна технологія нанесення фарби на матеріал. Тут також друкарські елементи розташовані вище пробільних. Тільки на відміну від свого попередника, флексографічні форми гнучкі (спеціальна гума), від чого і пішла назва “флексографія”. Фарби при друкуванні флексографічними формами використовують значно рідшої консистенції ніж в офсеті чи класичному високому друці.

...