Макет видання "Чудеса світу"

Сучасні друкарські машини також оснащуються додатковим обладнанням:

-системами дистанційного налагодження, контролю та регулювання друкарського процесу;

-додатковими друкарськими секціями;

-пристроями автоматичної заміни друкарських форм

-автоматичними змивальними пристроями:

-лакувальними пристроями:

-сушильними пристроями;

-противідмарювальними пристроями;

-нейтралізаторами статичної електрики:

-нумераційними пристроями.

Машини плоского офсетного друку оснащені ще зволожувальним апаратом, призначеним для нанесення зволожувального розчину на пробільні елементи друкарської форми під час друкування.

Загальноприйнятої класифікації друкарських машин на сьогодні не існує, зазвичай їх поділяють за наступними ознаками

-за способом друку -- машини високого, плоского офсетного, флексографічного, глибокого, трафаретного та інших способів друку

за видом задрукованого матеріалу -- аркушеві та рулонні,

-за формою друкувальних поверхонь -- тигельні, в яких обидві робочі друкувальні поверхні плоскі; плоскодрукарські, в яких робоча поверхня друкарської форми розташована у площині, а давильна поверхня циліндрична; ротаційні з обома циліндричними друкувальними поверхнями;

-за кількістю фарб, що наносять за один прогін на відбиток, -- одно-, дво- чи багатофарбові;

-багатофарбові машини, складені з однотипних одиофарбових друкарських секцій, отримали назву секційних, а багатофарбові, що мають один друкарський циліндр, навколо якого встановлено інші циліндри, -- планетарних;

-секційні машини можуть мати лінійну та ярусну будову%;

за кількістю задрукованих за один прогін сторін -- одно-, двосторонні та комбіновані;

-залежно від формату -- умовно розрізняють друкарські машини малого (до 540x750 мм), середнього (до 700x920 мм> та великого (840x1080 мм і більше) форматів..

Правильний вибір паперу та фарби визначається рівнем їх фізико-хімічних та друкарсько-технічних властивостей, підготовкою їх до друку, а також дотриманням умов їх зберігання, що, у свою чергу, багато в чому визначає якість майбутнього видання.

Рулонний та аркушевий папір перед друкуванням при потребі акліматизують. Необхідність акліматизації виникає у холодний період року -- взимку, ранньою весною чи пізньої осені при зберіганні паперу у неопалюваних складських приміщеннях. При зберіганні паперу в опалюваних складських приміщеннях чи в друкарському цеху немає необхідності в акліматизації.

Фарби, отримані зі складу, при потребі повинні пройти акліматизацію в цехових умовах протягом не менше 24-х годин. Недопустимо взимку закладати в друкарську машину тільки-но доставлену фарбу.

Офсетні друкарські фарби постачаються готовими до застосування. При потребі застосовують допоміжні речовини, що дозволяють пристосувати фарбу до певних технічних та технологічних умов, виправляти неполадки при друкуванні та полегшувати роботу друкареві.

Допоміжні речовини потрібно додавати у фарбу обережно, бо надлишкове введення добавок може викликати ускладнення при друкуванні та спричинити зниження якості відбитків.

Чотириколірна листова офсетна друкарська машина MAN Roland

Фірма виробник: MAN Roland,

Країна виробник: Німеччина

Рік випуску : 2005

- Пакет пристроїв Kersten для зняття статичної електрики на самонакладі і приймання для друку на стандартних паперах 70-250гр/м2

- Комплект пристроїв для проводки картону, включаючи криючу раму для пневматичного накладного столу

- Оснащення формних циліндрів штифтовий приводкой за системою Bacher, замість стандартної фірми Grapho Metronic

- Сушка фірми Grafix, включаючи підготовку

- JobCards (магнітні картки ) для пультів управління, пристрої запису та сканера EPS

- Комплект валиків фірми Boettcher

- Посекціонна поставка машини

- Упаковка машини

- Настільний пристрій пробивки штифтових отворів по системі Bacher, тип Beil 425- TH- APL

Після друкарське обладнання -- спеціальні пристрої та машини, призначені для підсумкової обробки матеріалу з метою надання естетичного вигляду відбиткам і вставки додаткових елементів.



Рис. 3

Застосовується на завершальній стадії друкованого процесу. Існують такі види післядрукарського обладнання:

-різальні машини (призначені для розрізання матеріалу, формування готових виробів; часто використовується і на початковому етапі друку, коли матеріал тільки готується до обробки);

-ламінаційні машини (використовуються для оформлення обкладинок, важливих документів, календарів; ламінація робить продукцію більш довговічною, стійкої до вигоряння, вологи та механічних пошкоджень, такі вироби відрізняються зовнішньою привабливістю). Ламінаційні машини припресовують плівку до матеріалу;

-фальцювальні машини (спеціальна апарати, призначені для згинання листів паперу; використовуються при створенні брошур, рекламних проспектів тощо);

-лакування машини (виробляють обробку зображення спеціальним лаком, закріплюючи його на поверхні; картинка буде більш довговічною, що не схильної до пошкоджень, змивання і вицвітання; поліпшується зовнішній вигляд виробу);

-бігувальні машини (спеціальні апарати, які готують друковані матеріали до згину; використовуються для формування упаковок з щільних носіїв, наприклад, картону);

-паперосверлильні машини або перфоратори (пристрої, призначені для проколювання отворів у матеріалі; подача може бути як автоматичною, так і ручний);

-преси для конгревного тиснення (обладнання, яке дає можливість передати на матеріал об'ємне зображення або напис без використання чорнила; конгревне тиснення може бути звичайним або із застосуванням позолоти, срібної фольги);

-брошюратори (призначені для скріплення сторінок за допомогою прошивання матеріалу; використовуються при виготовленні каталогів, брошур тощо; даний спосіб вважається трудомістким при використанні на об'ємних виробах);

-біндери або термоклейові апарати (призначені для скріплення сторінок безшовним способом; використовуються при створенні каталогів, книг, товстих журналів).

Варто більш детально розглянути різальні машини. Без них неможливо обійтися, особливо якщо використовується матеріал в рулонах. Складно побудувати повний друкарський процес, якщо цех не буде обладнаний відповідним апаратом для обробки матеріалу та формування готових виробів. Користуватися цими послугами на стороні незручно, так як часто при транспортуванні віддрукована продукція може пошкоджуватися і втрачати свої властивості. Існує ще один вид різальних машин -- висікальні. Вони призначені для вирізання етикеток та інших фігурних виробів. Дають можливість по контуру обробити будь-яку надруковану продукцію.

Muller Martini Amigo - машина Термоклейов безшвейного скріплення для виробництва високоякісної продукції в діапазоні малих і середніх тиражів. Машина безшвейного скріплення MM Amigo є продовжувачем кращих традицій відомих і відмінно себе зарекомендували машин безшвейного скріплення Pony і Baby Pony фірми Muller Martini. Вона ідеально підходить для малих тиражів і для термінових (оперативних ) робіт з випуску невеликого тиражу книг,брошур, сигнальних примірників, звітів та ін.

Термоклеевой біндер Amigo відрізняється високою економічністю, яка досягається за рахунок малого часу переналагодження, що особливо важливо для досягнення високої рентабельності при виробництві малих і середніх тиражів. Важливою перевагою машини безшвейного скріплення Muller Martini Amigoявляется також те, що вона легко обслуговується однією людиною, що досягається за рахунок наявності надійного і компактного пульта управління. Зручне розташування пульта дозволяє здійснювати чіткий контроль над машиною і спостереження за всіма процесами, що відбуваються.

Взаємодія оператора і машини бесшвейного скріплення AMIGO протікає в режимі діалогу, що істотно знижує ймовірність виникнення помилки при налагодженні машини і в процесі роботи з машиною. Висока надійність в роботі, зручність в обслуговуванні, наявність засобів контролю та управління велику кількість можливих варіантів обробки книжкового блоку і сучасний дизайн машини, розроблений з урахуванням новітніх стандартів - все це вигідно відрізняє машину Термоклей безшвейного скріплення Muller Martini Amigo в ряду аналогічних машин в усьому світі. Термобиндер MM Amigo складається з декількох функціонально взаємозв'язаних модулів (станцій), кожен з яких виконує закладену в нього технологічну операцію.

Електричний привід ножа, електричний притиск, електричний привід. Цифрове управління. Встановлений на власній підставці-тумбочці. Розмір листа 450 х 450, Точність різу - 0,3 мм, 220 В / 550 Вт, Вага: 117/121 характеристики

Довжина різу 450 мм

Товщина стопи 40 мм

Рис. 4 Різак 450 VS +, Електрич. 450мм/40 мм,

Розділ 3. Методика складання кошторису для буклету «Чудеса світу»

3.1 Методика складання кошторису для буклету «Чудеса світу»

Складання кошторису буклету «Чудеса світу» дасть можливість визначити загальну суму витрат, так і ціну одного примірника видання.

Визначимо для початку загальні параметри буклету «Чудеса світу», вони наведені у таблиці 2.

Таблиця 2 - Параметри для буклету «Чудеса світу»

Назва буклету	Чудеса світу
Обсяг буклету	28 сторінок
Наклад	1000 примірників
Матеріали	Папір друкарській
Матеріали обкладинки	В 4 кольори з ламінуванням поверхне-вого шару, кольорові ілюстрації (модель СМYК)

З усіх статей витрат для видавця важливо чітко розумітися у вартості поліграфічних послуг та вартості матеріалів, що складються на ринку. Щодо поліграфічних послуг, то нині кожна друкарня має орієнтовані розцінки на виготовлення будь-якого виду видання, відповідно до конкретно обумовлених форматів, обсягів, накладів. Як правило, в таких розцінках виводиться вартість друку одного примірника видання з урахування матеріалів або без них. Такі своєрідні прайси немало друкарень розміщують на сторінках фахових видань або розсилають на адреси видавництв.

Зіставівши ціни 2-3 поліграфічних підприємств можна вибрати для себе оптимальний варіант.

Що ж до матеріалів, то початковому видавцеві варто навчитися «прикидати» потреби в папері на буклет «Чудеса світу». Бодай для того, аби перевірити, чи не «перебирає» друкарня зайвих кілограмів, закладаючи їх до вашої калькуляції.

Однак з випробуваних методик визначення потреб паперу є така: на тисячу аркушів відбитків потрібно 19 кг паперу (друкарського або офсетного)

Кількість аркушів відбитків на друк одного видання визначають за такою формулою (2.1):

А=ОЧН (2.1)

де, А- аркушо-відбиток;

О- обсяг;

Н- наклад.

А=28Ч1000=28000

Знаючі що на 1000 аркушо-відбитків йде 19 кг паперу можемо визначити скільки тонн паперу нам потрібно (Формула (2.2)):

В=Ач1000ЧР (2.2)

де, В- вага паперу, яка потрібна на наше видання;

Р- вага 1000 аркукушо-відбитків.

В=28000ч1000Ч19=532 кг=0,532 т

Орієнтуючись у ринкових цінах на папір, ми знаємо, що 1т паперу коштує 12300 грн., тому ми можемо визначити скільки коштів потрібно для нашого видання (Формула (2.3)):

М=ВЧЕ (2.3)

де, М- ціна паперу;

Е- ціна 1т паперу.

М=0,532Ч12300=6543 грн. 60 коп.

2.2 Структура і зміст кошторису витрат на буклет «Чудеса світу»

Знаючи суму власних, загально-видавничих витрат і зорієнтуватися в цінах на матеріали та поліграфічні послуги, видавець може самостійно, поки без участі економіста розрахувати кошторису витрат на своє видання. Для спрощення методики розрахунку яке в нашому випадку подається в навчальних цілях і може не зовсім відповідати реальним цінам вважатимемо, що податок на додану вартість враховано до кожної статі витрат.

Гонорар автора розраховується за формулою (2.4):

Ав= ОЧЮ (2.4)

де, Ав- гонорар автору;

О- обсяг;

Ю- ціна одного арку що відбитка написана автором.

Ав=28Ч80= 2240 грн. 00 коп.

Гонорар фотографа розраховується за формулою (2.5):

Х=ІлЧЮх (2.5)

де, Х- гонорар фотографа;

Іл- кількість фотографій;

Юх- ціна однієї фотографі зробленої фотографом.

Х=35Ч90=3150 грн. 00 коп.

Загально-видавничі витрати розраховуються за формулою (2.6)

ЗВ=ОЧП (2.6)

де, Зв - загально-видавничі витрати;

П- вартість одного аркушовідбитка.

Зв=28Ч270=7560 грн. 00 коп.

Знаючи весь наклад 3800грн. 00 коп., можна розрахувати поліграфічні витрати на один примірник за формулою (2.7)

Дп=ГвчН (2.7)

де, ДП- поліграфічні витрати;

Гв- наклад в грошовому вигляді.

Дп=3800ч1000= 3грн. 80 коп.

Витрати на матеріали одного примірника розраховуються за формулою (2.8)

Во=ВвчН (2.8)

де, Во - витрати на матеріал одного примірника;

Вв- всі витрати на матеріали.

У нашому випадку Вв - 6200 грн. 00 коп, тому:

Во=3200ч1000 = 3 грн. 20 коп.

Усього витрат на виготовлення накладу розраховуються за формулою (2.9)

Вн=Гв+Вв (2.9)

де, Вн- Усього витрат на виготовлення накладу

Вн=3800+3200=7000 грн. 00 коп

Розрахуємо усі затрати накладу розраховуються за формулою (2.10), знаючи маркетингові витрати - 370 грн. 00 коп.

Уз=Ав+Х+Зв +Вн+М (2.10)

де, Уз- усі затрати накладу;

М- маркетингові витрати.

Уз=2240+3150+7560+7000+370=20320 грн. 00 коп.

Визначити ціну одного примірника можна за формулою (2.11)

Цо=УзчН (2.11)

Цо=20320ч1000=20 грн. 32 коп.

Таким чином, визначивши загальну суму витрат на видання і поділивши її на загальний наклад маємо собівартісну ціну одного примірника видання «Чудеса світу» - 20 грн. 32 коп.

Звичайно ж, продавати книгу за цією ціною не має сенсу з кількох причин,

передусім не всі 1000 примірників доведеться продати. Певна частина накладу піде на обов'язкове розсилання презентації, рецензування, благодійні акції. Це може бути приблизно 45 примірників. Таким чином, вартість тієї частини «безплатних» примірників уже додається до тих, які продаватимуться. По-друге, це відпускна ціна (20 грн. 32 коп..) забезпечить лише самоокупність видання і аж ніяк не прибуток. Відсутність бодай мінімального прибутку не дасть можливості далі розвивати своє видавництво, що неминуче призведе до позбавлення його позицій серед конкурентів на книговидавничому ринку.

2.3 Розрахунок рентабельності буклету «Чудеса світу»

Рентабельність - це економічна категорія, що в перекладі означає - доходний, прибутковий, показує відношення прибутку до собівартості видавничої продукції. Максимальний рівень рентабельності у видавничо-поліграфічній галузі нашої держави може досягати 45%. Однак реально особливо для малих видавництв він коливається від 10 до 30%.

Вважатимемо, що наше видання, про яке йдеться, не є високоприбутковим, тому рівень рентабельності вибираємо мінімальний, скажемо в межах 15%. Розраховуємо скільки це буде в грошовому вигляді (Формула (2.12)):

Рг=%ЧЗс (2.12)

де, Рг- рентабельність в грошовому виразі;

%- рівень рентабельності у відсотках;

Рг=0,15Ч20320 =3048 грн. 00 коп.

Визначимо загальну вартість видання з рівнем рентабельності за формулою (2.13):

Взр=Уз+Р (2.13)

де, Взр - загальна вартість з рівнем рентабельності;

Р- рівень рентабельності.

Взр=20320+3048=23368 грн. 00 коп.

Дізнаємось ціну одного примірника (з урахуванням рентабельності), знаючи інші витрати примірників (135 примірників), за формулою (2.14):

Цоп=Взрч(Н-Івп) (2.14)

де, Цоп- ціну одного примірника (з урахуванням рентабельності;

Івп- інші витрати примірників.

Цоп=23368ч(1000-45)= 24 грн. 47 коп.

Таким чином 24 грн. 47 коп. є такою ціною за якою видавництво випускатиме кожний примірник цього видання для продажу. Беручи до рук примірник «Чудеса світу» у магазині чи на книжковому ринку покупець бачитиме на ньому більшу суму, оскільки ціни на книжкову продукцію є договірними, то різні продавці визначатимуть на них різні відсотки прибутку для себе. В середньому маркетингова націнка складає від 25% до 50%, а в деяких випадках більше. У випадку з виданням «Чудеса світу» продавці можуть встановити 43%. Розраховуємо вираження націнки в грошовій формі (Формула (2.15)):

Хц=%нцЧЦоп (2.15)

де, Хц - націнка в грошовому виразі;

%нц - націнка в відсотках.

Хц =0,43Ч24,47=10 грн. 52 коп.

Оскільки відома націнка, можна вже визначити остаточну дійсну ціну одного примірника виданням «Чудеса світу» за формулою (2.16):

Зоц= Цоп +Нац (2.16)

де, Зоц - загальна остаточна ціна,

Нац - націнка.

Зоц= 24,47+10,52=34 грн. 99 коп.

Остаточна ціна, за якою буде продаватися буклет «Чудеса світу», 34 грн. 99 коп.

Розділ 4. Охорона праці

4.1 Вимоги безпеки при використанні автомобільного транспорту

1. Загальні вимоги

1.1. Водії автомобілів повинні дотримуватися вимог загальної та справжньої Інструкцій з охорони праці.

1.2. До роботи в якості водія допускаються особи, які пройшли спеціальне навчання, мають посвідчення водія автомашини, не молодше 18 років, придатні до роботи за станом здоров'я, пройшли інструктаж з безпеки праці.

1.3. Допуск і закріплення водія за певним автомобілем оформляють наказом по видавництву.

1.4. Водій зобов'язаний:

-дотримуватися і знати правила дорожнього руху;

-правила внутрішнього трудового розпорядку;

-основні вимоги особистої безпеки, пожежної безпеки

-та гігієни праці;

-правила руху по вулицях і дорогах;

-правила користування спецодягом та засобами індивідуального захисту;

-знати конструкцію і технічне обслуговування автомобіля;

-знати і застосовувати наявні засоби пожежогасіння;

-знати прийоми надання долікарської допомоги потерпілим, вміти застосовувати їх при нещасних випадках, а також негайно сповіщати адміністрацію про подію випадку;

-мати при собі посвідчення з талоном на право керування автомобілем, видане ДАІ, і шляховий лист;

-негайно зупинитися за сигналом працівника ДАІ та посадових осіб організації і на їх вимогу передати їм для перевірки шляховий лист і посвідчення на право керування автомобілем.

2. Перед початком роботи

2.1. Отримати завдання і шляховий лист.

2.2. Отримати автомобіль після перевірки його стану.

2.3. Водій зобов'язаний ознайомитися з маршрутом руху та з інформацією про стан доріг і перед виїздом перевірити:

-змащення всіх місць згідно з технологічною картою мастила даної моделі автомобіля;

-рівень масла в картері;

-систему охолодження;

-запас бензину в паливному баку;

-рульове управління і тиск в шинах;

-справність гальм : ручного та ножного;

-справність приладів освітлення та сигналізації;

-чистоту і справність кабіни, кузова та їх замків.

3. Під час роботи

3.1. Виконувати роботу згідно з отриманим завданням і слідувати за маршрутом, вказаним у дорожньому листі.

3.2. Завантаження та розвантаження здійснювати в зазначених місцях. При цьому автомобіль має бути в надійному статичному стані і вимкнений двигун.

3.3. При русі автомобіля необхідно строго дотримуватися правила дорожнього руху.

3.4. У рейсі дотримуватися режиму праці та відпочинку. У місцях стоянок необхідно забезпечити збереження автомашини.

3.5. При буксируванні несправних автомобілів дотримуватися такі вимоги:

-буксируваний автомобіль повинен мати справні гальма;

-якщо вони не справні, то його слід перевозити на платформі;

-в кабіні автомобіля, що буксирується може перебувати тільки один водій ;

-буксируваний автомобіль повинен мати справний звуковий сигнал, а в темний час - освітлення спереду і ззаду;

-при буксируванні за допомогою гнучкого зчеплення її довжина повинна бути в межах від 4 до 6 м;

-швидкість буксирування не повинно бути більше 20 км / год ( не допускати буксирування при ожеледиці ).

4. В аварійних ситуаціях

4.1. У випадках дорожньо-транспортної пригоди зупинити автомобіль до прибуття і розгляду працівника ДАІ.

4.2. Надати першу допомогу потерпілим.

4.3. При загорянні автомобіля приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння.

4.5. По закінченні роботи

5.1. Поставити автомобіль на спеціально відведене для його зберігання місце.

5.2. Провести огляд автомобіля, перевірити рульове управління, гальма, дію приладів освітлення, сигналізації.

5.3. Очистити від сміття кабіну, кузов і вимити автомобіль.

5.4. При температурі (або очікуваної температурі) нижче 0 ° C злити воду із системи охолодження.

5.5. Про всі виявлені несправності в рейсі повідомити механіку.

4.2 Заходи та засобі протипожежного захисту

1.1. Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на попередження пожеж, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж.

1.2 Відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" ( 3745-12) забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) покладається на їх керівників та уповноважених керівниками осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Забезпечення пожежної безпеки під час проектування та забудови населених пунктів, будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд покладається на органи архітектури, забудовників, проектні та будівельні організації.

Забезпечення пожежної безпеки в житлових будинках державного, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів (далі - ЖБК) покладається на власників цих будинків або на уповноважені ними органи, а в житлових приміщеннях (квартирах) - також і на квартиронаймачів (членів ЖБК). Взаємні зобов'язання власника і квартиронаймача щодо забезпечення пожежної безпеки повинні визначатися договором житлового найму, а членів ЖБК - статутом.

Забезпечення пожежної безпеки в житлових будинках (квартирах) приватного житлового фонду та інших приватних, окремо розташованих господарських спорудах і гаражах, на територіях, а також у дачних будинках, на садових ділянках покладається на їх власників чи наймачів, якщо інше не обумовлено договором найму.

1.3. На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки наказом (інструкцією) повинен бути встановлений відповідний протипожежний режим, у тому числі визначені:

-можливість паління (місце для куріння), застосування відкритого вогню, побутових нагрівальних приладів;

-порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі зварювальних);

-правила проїзду та стоянки транспортних засобів;

-місця для зберігання і допустима кількість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, які можуть одночасно знаходитися у виробничих приміщеннях і на території (у місцях зберігання);

-порядок прибирання горючого пилу й відходів, зберігання промасленого спецодягу та ганчір'я, очищення елементів вентиляційних систем від горючих відкладень;

-порядок відключення від мережі електрообладнання, в тому числі вентиляційних систем у разі пожежі;

-порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи;

-порядок проходження посадовими особами навчання й перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;

-порядок організації експлуатації і обслуговування наявних технічних засобів та систем протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, систем пожежної сигналізації та автоматичного пожежогасіння, димотепловидалення, вогнегасників тощо);

-порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання;

-порядок збирання членів добровільної пожежної дружини та відповідальних посадових осіб у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні й святкові дні.

-Працівники підприємства мають бути ознайомлені з цими вимогами на інструктажах, під час проходження пожежно-технічного мінімуму тощо.

1.4. Обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна повинні бути визначені у договорі оренди.

1.5. За порушення вимог Правил, невиконання приписів та постанов посадових осіб органів державного пожежного нагляду або створення перешкод для їх діяльності, посадові та фізичні особи притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством України.

2. Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки

2.1. Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої або іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств та підприємців. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств.

2.2. У разі зміни планування або функціонального призначення будівель (приміщень, споруд), технології виробництва, штатного розкладу персоналу адміністрація зобов'язана забезпечити своєчасне перероблення планів евакуації та інструкцій.

2.3. На підприємстві повинен бути встановлений порядок (система) оповіщення людей про пожежу, з яким необхідно ознайомити всіх працівників.

У приміщеннях на видних місцях біля телефонів слід вивішувати таблички із зазначенням номера телефону для виклику пожежної

охорони.

2.4. Територія підприємства, а також будівлі, споруди, приміщення мають бути забезпечені відповідними знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности".

2.5. Програми навчання з питань пожежної безпеки повинні узгоджуватися з органами державного пожежного нагляду.

3. Загальні вимоги пожежної безпеки до територій, будівель, приміщень, споруд

3.1. Утримання території

3.1.1. Територія підприємств, ділянок, що межують з житловими будинка-ми, дачними та іншими будівлями, протипожежні розриви між будинками, спорудами, майданчиками для зберігання матеріалів, устаткування тощо повинні постійно утримуватися в чистоті та систематично очищатися від сміття, відходів виробництва, тари, опалого листя, котрі необхідно регулярно видаляти (вивозити) у спеціально відведені місця.

3.1.2. На території населених пунктів та підприємств забороняється влаштовувати звалища горючих відходів.

3.1.3. Дороги, проїзди й проходи до будівель, споруд, пожежних водо-джерел, підступи до зовнішніх стаціонарних пожежних драбин, пожежного інвентарю, обладнання та засобів пожежогасіння мають бути завжди вільними, утримуватися справними, взимку очищатися від снігу.

Забороняється довільно зменшувати нормовану ширину доріг та проїздів.

3.2. Утримання будівель, приміщень та споруд

3.2.1. Усі будівлі, приміщення і споруди повинні своєчасно очищатися від горючого сміття, відходів виробництва і постійно утримуватися в чистоті. Терміни очищення встановлюються технологічними регламентами або інструкціями.

3.2.2. У разі перетинання протипожежних перешкод (протипожежних стін, перегородок, перекриттів), інших конструкцій з нормованими межами вогнестійкості - різними комунікаціями зазори (отвори), що утворилися між цими конструкціями та комунікаціями, повинні бути наглухо зашпаровані негорючим матеріалом, який забезпечує межу вогнестійкості та димогазонепроникнення, що вимагається будівельними нормами для цих перешкод.

3.2.3 Приямки віконних прорізів підвальних і цокольних поверхів треба регулярно очищати від горючих відходів виробництва, сухого листя, трави тощо. Не допускається зачиняти їх наглухо, а також захаращувати або закладати віконні прорізи.

4. Загальні вимоги пожежної безпеки до інженерного обладнання

4.1. Електроустановки

4.1.1. Електроустановки (можливість їх застосування, монтаж, наладка та експлуатація) повинні відповідати вимогам чинних Правил улаштування електроустановок, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (далі - ПТЕ), Правил техніки безпеки під час експлуатації електроустановок споживачів (далі - ПТБ), ДНАОП 0.00-1.32-01 ( v0272203-01 ) "Правила будови електроустановок

4.1.2. Електричні машини, апарати, обладнання (апарати управління, пускорегулювання, контрольно-вимірювальні прилади, електродвигуни, світильники тощо), електропроводи та кабелі за виконанням та ступенем захисту повинні відповідати класу зони згідно з ПУЕ, мати апаратуру захисту від струмів короткого замикання та інших аварійних режимів.

4.1.3. Несправності в електромережах та електроапаратурі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, понаднормований нагрів горючої ізоляції кабелів і проводів, повинні негайно ліквідовуватися черговим персоналом. Пошкоджену електромережу потрібно відключати до приведення її в пожежобезпечний стан.

4.2. Опалення

4.2.1. Перед початком опалювального сезону котельні, теплогенераторні й калориферні установки, печі та інші опалювальні прилади мають бути старанно перевірені й відремонтовані. Несправні опалювальні пристрої не повинні допускатися до експлуатації.

4.2.2. Особи, призначені на підприємствах відповідальними за технічний стан опалювальних установок, зобов'язані організовувати постійний контроль за правильністю їх утримання та експлуатації, своєчасний і якісний ремонт.

Опалювальні установки повинні відповідати протипожежним вимогам стандартів, будівельних норм та інших нормативних актів.

4.3. Вентиляція і кондиціонування

4.3.1. Системи вентиляції і кондиціонування повітря повинні відповідати протипожежним вимогам будівельних норм.

4.3.2. Залежно від умов виробництва на об'єктах повинні бути встановлені терміни проведення профілактичних оглядів та очищення повітроводів, фільтрів, вогнезатримуючих клапанів, іншого обладнання вентиляційних систем, а також визначений порядок відключення вентиляційних систем і дій обслуговуючого персоналу у разі виникнення пожежі або аварії.

Особа, призначена відповідальною за технічний стан та справність вентиляційних систем, зобов'язана забезпечити додержання вимог пожежної безпеки під час їх експлуатації.

4.3.3. Повітря, яке містить горючий пил або горючі відходи, повинно очищуватися до надходження у вентилятор. Для цього перед ним слід встановлювати каменевловлювачі, а для вилучення металевих предметів - магнітні вловлювачі.

4.4. Каналізація

4.4.1. Скидання (зливання) стоків, які містять ЛЗР та ГР, речовин, що у взаємодії з водою виділяють вибухопожежонебезпечні гази (карбід кальцію, негашене вапно тощо), у каналізаційну мережу не дозволяється, навіть в аварійних ситуаціях.

4.4.2. Каналізація для відведення промислових стоків на всій своїй довжині повинна бути закритою і виконаною з негорючого матеріалу.

4.4.3. Для відвернення розповсюдження вогню під час пожежі мережа промислової каналізації повинна бути обладнана гідравлічними затворами. Гідрозатвори необхідно встановлювати на випусках стоків з виробничих приміщень, від майданчиків із технологічними установками, апаратами, резервуарами, зливоналивними естакадами тощо, в яких застосовуються легкозаймисті, горючі та вибухонебезпечні речовини. Шар води, який утворює гідрозатвор, повинен бути не менше 0,25 м.

4.5. Газове обладнання

4.5 Газові плити у приміщеннях слід установлювати, як правило, біля стін (перегородок) з негорючих матеріалів на відстані не менше 6 см від них. У разі встановлення газових плит біля стін (перегородок) з горючих матеріалів, стіни (перегородки) необхідно ізолювати негорючими матеріалами: штукатуркою, покрівельною сталлю поверхнею негорючого теплоізоляційного матеріалу не менше 3 мм завтовшки тощо. Ізоляція повинна виступати за габарити плити не менше ніж на 0,1 м з кожного боку і не менше 0,8 м зверху. Відстань від плити до ізольованих негорючими матеріалами стін (перегородок) повинна бути не менше 0,07 м.

Відстань між плитою та неізольованою стіною (перегородкою) з горючих матеріалів повинна бути не менше 1 м.

4.6 Ліфти та підйомники

4.6.1. У будівлях з незадимлюваними сходовими клітками ліфтові шахти треба забезпечувати підпором повітря, а виходи з ліфтів здійснювати через ліфтові холи, які відокремлюються від суміжних приміщень і коридорів перегородками та дверима, що самозачиняються, з ущільненнями у притворах, відповідно до вимог чинних будівельних норм.

5. Вимоги до утримання технічних засобів протипожежного захисту

5.1. Установки пожежної сигналізації та пожежогасіння

5.1.1. Утримання в працездатному стані установок пожежної сигналізації (далі - УПС) та автоматичних установок пожежогасіння

(далі - АУП) повинно забезпечуватися такими заходами:

-проведенням технічного обслуговування з метою збереження показників безвідмовної роботи на період терміну служби;

-матеріально-технічним (ресурсним) забезпеченням з метою

безумовного виконання функціонального призначення в усіх режимах експлуатації, підтриманням і своєчасним відновленням праце-здатності;

-опрацюванням необхідної експлуатаційної документації для обслуговуючого й чергового персоналу.

5.1.2. Будівлі, приміщення та споруди повинні обладнуватися зазначеними установками відповідно до чинних нормативно-правових актів, які в установленому порядку узгоджені з органами державного пожежного нагляду.

Апаратура й обладнання, що входять до складу установок, повинні відповідати чинним стандартам, технічним умовам, документації заводів-виробників, мати сертифікат якості і бути без дефектів.

5.1.3. Приміщення, захищувані установками об'ємного пожежогасіння, повинні бути обладнані самозачинними дверима.

5.2. Системи протидимного захисту, оповіщення людей про пожежу і керування евакуацією, засоби зв'язку

5.2.1. Необхідність обладнання будинків і приміщень системами протидимного захисту та технічними засобами оповіщення про пожежу, вимоги до їхнього улаштування встановлюються будівельними нормами.

5.2.2. Системи протидимного захисту

5.2.2.1. Не менше одного разу на місяць слід проводити випробування систем протидимного захисту з увімкненням вентиляторів (ручним способом або від пожежних сповіщувачів), про що складається акт.

5.3. Протипожежне водопостачання

5.3.1. Зовнішнє протипожежне водопостачання

5.3.1.1. Кожне підприємство повинно бути забезпечене необхідною кількістю води для здійснення пожежогасіння (виходячи з вимог будівельних норм та інших нормативних документів).

Мережі протипожежного водогону повинні забезпечувати потрібні за нормами витрату та напір води. У разі недостатнього напору на об'єктах необхідно встановлювати насоси, які підвищують тиск у мережі.

5.4. Пожежна техніка. Первинні засоби пожежогасіння

5.4.1. Кількість та номенклатура основних видів пожежної техніки для захисту населених пунктів і об'єктів (пожежних автомобілів, мотопомп, причепів тощо) регламентується вимогами державних та(або) галузевих стандартів, будівельних норм, правил та інших чинних нормативних актів.

На стадії проектування повинна визначатися потреба об'єктів у пожежній техніці, у тому числі в первинних засобах пожежогасіння.

5.4.2. Використання пожежної техніки, у тому числі пожежного обладнання, інвентарю та інструменту, для господарських, виробничих та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням або навчанням протипожежних формувань, не дозволяється.

У разі аварій та стихійного лиха застосування пожежної техніки для їх ліквідації можливо з дозволу органів державного пожежного нагляду.

6. Основні вимоги пожежної безпеки до об'єктів різного призначення

6.1. Будівлі для постійного та тимчасового проживання людей

6.1.1. Усі громадяни, котрі прибувають до готелів, гуртожитків, мотелів, кемпінгів, санаторіїв, будинків та баз відпочинку, профілакторіїв, повинні бути ознайомлені адміністрацією з основними вимогами пожежної безпеки (під розпис).

У житлових номерах, кімнатах готелів, гуртожитків, мотелів, кемпінгів, приміщеннях спальних корпусів санаторіїв, будинків та баз відпочинку, профілакторіїв мають бути вивішені на видних місцях:

-схематичний план індивідуальної евакуації з відповідного

поверху із зазначенням даного номера, кімнати, евакуаційних

виходів та шляхів руху до них, місць розміщення засобів

пожежогасіння та сигналізації, а також необхідний пояснювальний

текст і пам'ятка про дії на випадок виникнення пожежі;

-стисла пам'ятка для мешканців про правила пожежної безпеки.

6.2. Заклади, установи, організації освіти і науки

6.2.1. Розміщення дітей у будинках дитячих дошкільних закладів слід здійснювати з таким розрахунком, щоб діти, молодші за віком, розташовувалися на нижчих поверхах.

6.2.2. У приміщеннях, пов'язаних із перебуванням дітей, килими, паласи, килимові доріжки та інші покриття необхідно жорстко прикріплювати до підлоги.

6.2.3. У дитячих закладах з цілодобовим режимом роботи, на літніх дитячих дачах повинно бути встановлене чергування обслуговуючого персоналу в нічний час. Приміщення для розміщення чергових має бути забезпечене телефонним зв'язком. Черговий повинен бути забезпечений засобами індивідуального захисту органів дихання з розрахунку на максимальну кількість дітей та окремо для обслуговуючого персоналу, комплектом ключів від дверей евакуаційних виходів, ручним електричним ліхтарем, знати кількість дітей, що залишаються на ніч, місця їх розміщення й повідомляти ці відомості телефоном у найближчий пожежно-рятувальний підрозділ.

4.3 Санітарно гігієнічні вимоги до приміщень поліграфії

1.1. Площа виробничого приміщення на одного працівника має становити не менше 4,5 м², а об'єм - 15 м³. Площа на одне робоче місце з відеодисплейними терміналами має становити не менш ніж 6,0 м², а об'єм - не менш ніж 20,0 м³ відповідно до вимог Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин, ДСанПіН 3.3.2.007-98, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 10.12.98 N 7 (далі - ДСанПіН 3.3.2.007-98).

1.2. Виробничі приміщення з виділенням шкідливих речовин, пилу або надлишків тепла (друкарські та брошурувально-палітурні цехи (дільниці), станції змішування фарб, клеєварні) необхідно розміщувати біля зовнішніх стін одноповерхових будівель та споруд. За необхідності розташування таких виробництв у багатоповерхових будівлях вони повинні розміщуватись на верхніх поверхах, якщо це допускають умови технологічного процесу.

1.3. При об'єднанні в одній будівлі чи споруді виробництв та виробничих цехів (дільниць) з різними санітарно-гігієнічними умовами необхідно передбачати заходи щодо запобігання дії шкідливих факторів на працівників та осіб, які не працюють з цими шкідливими речовинами: розташування дільниць в окремих ізольованих приміщеннях, обладнання повітряних завіс тощо.

1.4. Розміщення технологічних цехів (дільниць) усередині будівель здійснюється з урахуванням запобігання надходженню шкідливих виробничих факторів з одних дільниць на інші.

1.5. Адміністративні приміщення не повинні розташовуватись над виробничими приміщеннями зі шкідливими умовами праці (друкарські та брошурувально-палітурні цехи (дільниці), станції змішування фарб, клеєварні).

1.6. Виробничі будівлі та споруди, призначені для розміщення устаткування, що є джерелом надходження пилу (друкарські та брошурувально-палітурні цехи (дільниці)), повинні обладнуватись з урахуванням можливості використання усіх видів прибирання осілого пилу (сухе, мокре, комбіноване).

1.7. У виробничих приміщеннях у місцях постійного перебування працівників мікрокліматичні умови повинні відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99).

1.8. Стіни, стелі та поверхні конструкцій приміщень, де є виробництва з виділенням шкідливих або агресивних хімічних речовин (кислоти, луги тощо), підлягають покриттю, що запобігає поглинанню цих речовин і забезпечує легке, доступне вологе прибирання або миття приміщень.

1.9. Покриття підлог, опорядження стін, стель виробничих приміщень обираються залежно від характеру виробництва.

Не дозволяється застосовувати підлоги з покриттям, яке не міцне до ударів, легко вбирає фарби та мастила, важко піддається очищенню та руйнується під дією розчинників, мастил і фарб.

Для захисту внутрішніх поверхонь будівельних конструкцій приміщень від дії токсичних та агресивних речовин (кислот, лугів, свинцю) і вологості необхідно використовувати матеріали, які запобігають сорбції та легкодоступні в прибиранні.

1.10. Зовнішні входи у виробничі будівлі обладнуються тамбурами і повітряними завісами.

Вікна, люки та прорізи, призначені для транспортування сировини, напівфабрикатів і готової продукції, обладнуються пристроями, що унеможливлюють виникнення протягів.

1.11. Генеральне прибирання виробничих приміщень з очищенням від пилу стін, стель, вікон, опалювальних приладів, колон тощо проводиться не рідше одного разу на місяць, а фарбування панелей стін - не рідше одного разу на рік.

поліграфічний макет кошторис

Висновки

При створенні макету видання «Чудеса світу» було узагальнено, закріплено і досягнуто поглиблення знань, отриманих за період вивчення дисциплін “Обробка текстової інформації”, “Обробка образотворчої інформації”, “Дизайн друкованої продукції”, “Поліграфічні матеріали”, “Комп'ютерно-видавничі комплекси та мережі” і “Теорія кольору та кольоровідтворення” на ІІ, ІІІ та IV-му курсах у роботі з програмами верстки, редагування та корекції, такими як Adobe Photoshop CS 5, QuarkXPress 8, MS Word 2010.

Було озглянуто всі етапи створення книги від розробки до безпосередньо - друку. Розглянуті переваги та недоліки таких технологій для виготовлення друкованих форм, як Computer- to - Plate та Computer- to - Film, де в заключному порівнянні перемагає CtP, тому що CtF мае більший срок виготовлення друкованих форм, та меншу якість.

Розглянуті технології друку, та вибрано офсетний друк, як якісний та вигідний при середніх тиражах.

Розробка макету досить складна, та вимагае терпіння і канцентрації. Підбір відповідних ілюстрацій до тексту, є вже досить важкою задачею, томущо потрібно обрати саме ті фотографії та ілюстрації, які дозволять поринути читачеві у прочитаний їм тільки що текст, та заворожити своєю красою. Редагування цих зобращень вимагає сумлінної праці з графічними редакторами.

Набір текту- теж важка задача, яка потребує знання правил верстання тексту, фантазії, досконального знання матеріалу та грамотності, набирати текст безпосередньо в програмі версти не вийде, адже перевірка правопису в них, нажаль, відсутня.

Накреслення шрифту та його розмір мусить відповідати стандартам та цільовій аудиторії кому адресується ця книга. В залежності від вік читача змінюється як розмір так і тип шрифту. В даному випадку читацька аудиторія - широкий загал людей, тому обраний шрифт був звичайний та зрозумілий для всіх Arial, 10 пт- він під черкнув нейтральність викладеного тексту. Та дозволив читачеві сфокусуватися на ілюстраціях та фотографіях.

Основного кольору в макеті не має, тон сторінкам задають зображення. Вони були спеціально підобрані дуже яскраві та кольорові, щоб зацікавити покупців, цим самим збільшивши популярність видання

Використання зображень з низькою роздільною здатністю, може призвести до поганої якості відруку. Рекомендується використовувати ілюстрації з якомога вищим дозволом, щоб запобігти спотворення їх при друці.

В результаті верстки та друку видання «Чудеса світу» вдосконалились навички роботи з текстовими, графічними та верстальники програмами. Врешті решт книга вийшла яскравою, тому читачам буде приємно пізнавати щось нове та роздивлятись гарні фотографії чудес світу.

За період роботи над курсовим проектом було проаналізовано стан сучасного поліграфічного ринку України та зроблено висновки про доцільність друкування певної літературної продукції в межах нашої держави.

Список використаної літератури

1. Закон «Про охорону праці».

2. Закон «Про пожежну безпеку».

3. ДСТУ 3008-95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення. - Чинний від 01. 01. 96.

4. ДСТУ 3017-95. Видання. Основні види. Терміни та визначення. - Чинний від 01. 01. 96.

5. ДСТУ 3017-95. Видання. Поліграфічне виконання. Терміни та виконання. Терміни та визначення. - Чинний від 01. 01. 96.

6. ДСТУ 3582-97. Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила. - Чинний від 01. 01. 98.

7. ДСТУ 3772-98. Оригінали для поліграфічного івідтворення. Загальні технічні умови.

8. Глушаков С.В., Кнабе Г.А. Компьютерная верстка: Учебный курс / Худож. - оформитель А.С. Юхтман. - Харьков: Фолио, 2002. - 485 с.

9. Ефимов М.В. Автоматизация технологических процессов для полиграфии. Ученик для вузов М.: Книга 1997

10. Жуков І.А. Комп'ютерні мережі та технології К.: НАУ 2004

11. Иванова Т.М. Компьютерная обработка информации. Допечатная подготовка (+СD). - СПб.:Питер, 2004. - 367 с.: ил.

12. Калинин С. П. Как правильно оформить выходные сведения издания К.: Кондор 2003

13. Корабельникова М. Т. Adobe Photoshop 7 в теории и практике Произв.- практ. издание 2003

14. Пикок Джон Издательское дело./ Пер. с англ. 2 - е издание, исправленное и дополненное - М.: Издательство ЭКОМ, 2002. - 424 с.: ил.

15. Пикок Т. Издательское дело. Книга от замысла до упаковки К.: Кондор 2006

16. Роуз К. Adobe Photoshop 5 М.: БИНОМ 1999

17. Рывчин В.И., Леонардова Е. И., Овчинников А. И. Техническое редактирование. - М.: Книга, 1977.

18. Сава В.І. Художньо-технічне оформлення книги Львів: Оріяна - Нова 2003

19. Саутворт М. Технология цветоделения М.: Книга 1997

20. Стефанов С.И. Полиграфия для рекламистов и не только. - М.:Гелла - принт, 2002. - 352 с.: ил.

21. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. - К.: Наша культура і наука, 2005. - 560 с.

22. Тимошик М.С. Видавнича справа та редагування К.: Ін Юре 2004

23. Тихонов В. Подготовка иллюстративной информации для полиграфии КомпюАрт 2000

24. Трахтенберг І.М., Коршун М.М., Чебанова О.В. «Гігієна праці та виробнича санітарія» - К., 1997. - 464 с.

25. Шовгенюк М. В та ін. Ввід і вивід зображень в комп'ютерних видавничих системах Л.: Укр. академія друкарства 1998

26. Эриашвили А. Книгоиздательство К.: Кондор 2001

27. Ярема С.М. Офсетний друк в 2-х томах К.: Україна 2003

28. Ярема С.М. Стандарти у поліграфії К.: Україна 2004

29. Ярема С.М. Технічне редагування: Навчальний посібник - К.: Університет «Україна», 2003. - 284 с.: 32 іл.

Размещено на Allbest.ru

...