Дискурс християнських цінностей української діаспори в україномовній пресі США у 1950-х рр.

* створювалися та видавалися зусиллями самих жінок, які були редакторами, авторами, дописувачами;

* порушували специфічні, суто жіночі проблеми.

Журнали запропонованого сегмента спрямовані на різні традиційно сталі сімейні ролі жінки (дружини, матері, господарки), на поліпшення власного становища (жінки-феміністки).

Особливо яскраво аудиторні характеристики виражені у дитячих текстах, так як відстань між автором і читачем не лише у часі і просторі, а й у віці, життєвому досвіді, психології, словниковому запасі тощо.

Найяскравіше дитячі тексти представлені у дитячому додаткові газети «Свобода» - дитячому журналі «Веселка». Такі тексти перш за все мали величезний виховний вплив, виконували роль соціалізації дітей, підготовки до дорослого життя. Відповідно релігійне виховання - одне з головних месседжів «Веселки». Християнські цінності як наріжний камінь української духовності лягли в основу багатьох публікацій у Веселці.

Основними темами, де відбувається апелювання до християнських цінностей, є Великодні і Різдвяні публікації, з дотичною тематикою, народні казки та легенди.

У оповіданні «Боже чудо» [4] у розповідній формі пояснюється символ Різдвяної зірки, «яка у святий різдвяний вечір над вертепом світить». Зірка показує дорогу усім, хто заблукав і «осяює Боже чудо, Рождество Христове». Зміст свята Різдва передається дітям через зрозумілу їм символіку - зірки і вертепу. Показово, що у дитячих текстах Ісус Христос часто замальовується дитиною, що наближує цей образ до читача.

Сам текст оповіді насичений прикметниками: «а зірниця срібним світлом, тихим і чудовим, осіяла Боже чудо», а також зменшувально-пестливими словами: «хатинка», «дитинка», «груденята», «янголятко». Використання таких слів, їх майстерне обігравання створює «довірливу» атмосферу для дитини.

Велике значення має і ритміка тексту: «Поклоніться Богу і благайте допомоги на всі смутки й болі, а для Рідної Країни гаразду та волі» або «Поплила мелодія - хлопець здивувався: ще ніколи сопілка так гарно не грала» [8, с. 2].

Одним із прийомів підтримування дитячої уваги виступає діалогізація мовлення:

«- Хто тебе, хлопче, навчив такої дивної пісні?

- Так співає моя рідна земля.

- Нехай вона буде благословенна!» [8, с. 3].

Діалог імітує безпосередню усну комунікацію. Для дитини це означає своєрідне «посвячення у знання». Часто у таких діалогах роль адресант виконує герой-дорослий (носій колективного досвіду), а роль адресата - персонажі діти. Таким чином у тексті відтворюється процес, який відбувається і в житті. Взагалі для аудиторних характеристик дитячого тексту характерна висока частота вживання прямої мови, навіть якщо її зміст можна без будь-яких втрат передати непрямою:

«- Хто покуштує тих яблук, той пізнає усі таємниці світу і буде рівний Богові, - шепотів злий дух.

- А й справді чому б не покуштувати, - говорила Єва Адамові» [7, с. 5]

Діалогізм зумовлює специфіку синтаксису тексту дитячого твору і урізноманітнює суцільний наратив.

У дитячих текстах важливе значення відіграє і сам заголовок. Як правило він має форму номінативного речення або називає головного персонажа, наприклад «Різдво Христове в світі», «Різдвяна ніч», «Вертепик», «Різдвяний передзвін», «Коли Дмитрів дзвін уперше дзвонив», «Колядка про ластівочку», «Юрчик не може спати», «Лист до св. Миколая», «Мурин Християнин». Така на перший погляд однотипність є вмотивованою для дітей, для яких будь-які інновації важко усвідомлюються.

Героями у дитячому дискурсі часто виступають малі діти, ровесники, дитинчата тварин тощо [5, с. 2]. В оповіданні «Лист до св. Миколая» героями виступають «Андрійко та його сестричка Оля». Герої наділені іменами, близькими для дітей індивідуалізованими рисами. Так з тексту можна дізнатися, що Андрійко ходить до української школи, чемний, відповідальний, він, як і усі діти, любить ласощі. Через таку ідентифікацію персонажу автор ніби спонукає дитину до співавторства, партнерства.

Широко застосовувався і прийом введення антигероя [7 ,с. 5]. У «Легенді про пшеницю» М. Туркало негативними персонажами є Сатана та «чорна гадюка». Щоб підкреслити їх злу сутність автор користується означеннями негативного забарвлення: злий, заздрісний, здичавілий, моторошний, а також маркованим іменниками: сльози, муки, голод, біль.

Казки як правило розгортаються за схожою схемою протистояння зла і добра. Прослідкувати це можна на прикладі Різдвяної легенди «Шлях богородиці». Початок дає зав'язку сюжету і бекґраунд: «У жидівській землі панував недобрий і жорстокий цар Ірод. Він завжди боявся за свою царську владу й корону» [9 с. 4]. З перших рядків стає зрозумілим сутність героя. У дитячих казках немає «сірих відтінків», тут завжди є два полюси добра і зла. За сюжетом напруга у тексті Ірод починає шукати новонародженого Ісуса. Поступово розвивається, тим самим утримуючи увагу юного читача і не відпускаючи до самої кульмінації чи розв'язки, коли обов'язково перемагає добро. Так званий хеппі-енд ще одна визначальна аудиторна характеристика дитячого дискурсу. Так легенда закінчується словами: «Янгол благословив променистою рукою синє небо та золоте сонечко, і сталось велике диво. Від неба аж до землі простелилась промениста райдуга» [9, с. 5]. Ще приклад: «Українска пісня-колядка про ластівочку поширилася по широкім світі. ЇЇ вподобали всі християнські народи, бо в ній чути не тільки ластівчане щебетання, а й різдвяні дзвони». Таким чином стверджуються християнські стини справедливості, віри і надії.

Ще однією визначальною особливістю дитячого дискурсу є моральне повчання. Як правило воно розміщується наприкінці тексту. Воно несе у собі модель бажаної поведінки. Використовується також зв'язок «дія - наслідок»: «поставив хрест і помолився Богові» [9, с. 2] або «Володимир Великий побудував численні церкви, і Київ заяснів великою славою» [9, с. 3]. Хоча оригінальна пунктуація має там коми, інтонаційно має бути тире. Позитивний наслідок є результатом правильної дії. Таким чином, у свідомості дитини закріплювалися стійкі причинно-наслідкові зв'язки. Звертання часто використовуються у дитячих текстах, щоб створити ілюзію діалогу книжки з дитиною.

Таким чином, для забезпечення високої комунікативної ефективності дитячого твору тексти у «Веселці» наділені цілим рядом лексичних і морфологічних характеристик, щоб відповідати смакам дитячої аудиторії журналу.

Окремо зупинимося на поза текстовому елементі, зокрема - ілюстраціях, які супроводжують й доповнюють текст. Сфера ілюстрації у дитячих виданнях є надзвичайно розвинутою і цікавою. Інколи саме ілюстрація із закладеним у неї змістом становить найважливіше джерело і водночас канал інформації.

Відомо, що образотворча семіотика видання може бути представлена конкретними та (чи) абстрактним знаками, у першому випадку маємо предметні зображення, у другому - умовні. У дидактичному, або пізнавальному плані зображення може пояснювати, унаочнювати окремі фрагменти текстового повідомлення, наголошувати на особливо важливих речах, на зоровому рівні розширювати і поглиблювати уявлення дитини про навколишню дійсність, розвивати спостережливість, кмітливість тощо. Виховна функція ілюстративного матеріалу реалізується й тоді, коли зображення пояснює деякі, не завжди зрозумілі з тексту зв'язки між явищами, героями, допомагає розставити акценти, визначити власне ставлення до зображеного [62].

Оформлювачі «Веселки» твори про Різдво чи Великдень обов'язково асоціювали з класичними образами: «сільського» сюжету, вишиванки, паски, маленького Ісуса, янголів, Різдвяної зірки тощо. Тобто використана атрибутика, зрозуміла більшості тогочасних дітей, хрест.

Видання, які ми виділили до літературно-публіцистичного (літературно-художнього) типу представлені журналами «Волосожар» і «Листи до приятелів». Внутрішня побудова таких текстів має кардинально іншу логіку від інформаційних текстів - на першому місці тут форма, на другому - зміст видань. Найчастіші приклади публіцистичного і художнього стилю.

Публіцистичний стиль покликаний інформувати та переконувати, формувати настрої в суспільстві та впливати на свідомість населення. Специфіка публіцистичного тексту полягає в тому, що його основною функцією є забезпечення інформацією, яка як подається так і відбирається в такий спосіб, щоб вплинути на свідомість читача і створити позитивний чи негативний образ того, про що повідомляється. Вплив здійснюється за певними законами. Для досягнення мети існують різні засоби, зокрема використання лексико-стилістичних особливостей мови.

Художній стиль, а саме він превалює серед публікацій, передбачає образну, чуттєву подачу інформації. Матеріали даного типу видань мають на меті перш за все сприянню естетичних і світоглядних, в тому числі релігійних, переконань. Відтак кодування повідомлень відбувається у літературно-художньому стилі з усіма притаманними йому ознаками.

Авторські матеріали і суб'єктивна точка зору превалюють у такому типі видань. Текст насичений зображальними засобами мови, зокрема розвинутою метафорикою: «Свобода не прийшла до нас, як скинена з неба благодать» [4, с. 47].

Метафора може увиразнюватись порівнянням. Скажімо, лексема віра стала основою для створення метафоричного образу: "Майте віру, як гірчичне зерно». Ускладнений риторичністю, текст побудований у формі своєрідного діалогу: запитання - відповідь: «Нікого не цікавить, якою вірою живе нормальна інтелігентна людина сьогоднішнього часу. І після цього всього - який вихід?». Або ще: «Іван Багряний спробував був намалювати образ сучасної людини в «Саду Гетсиманському». І що ж? Який жах! Яка єресь!» [4, с. 47]. Така структура складного образу дозволяє максимально наблизитись до розуміння непростих християнських істин аудиторією [37].

Ключові слова (опорні лексеми), на основі яких створюються метафоричні образи, вказують на своєрідність конфесійного стилю. Релігійний текст насичений значною кількістю слів, образних висловів. Передусім сюди належать поняття, зрозумілі кожному віруючому: ангел, апостол, молитва, провидіння, сповідь, храм; складні слова: Богородиця, Богоявлення, Бог-Людинолюбець, великомученик, священнослужитель; усталені словосполучення: Божий промисел, Небесний Отець, страсний тиждень, Таїнства церковні, Царство Боже тощо. Образність такого тексту підпорядкована меті використання слів, зрозумілих широкому загалу читачів, оскільки має максимально впливати на свідомість читача [37].

Одним з найпоширеніших жанрів представлених у літературно-художніх виданнях є есе. Стиль есе відрізняється образністю, афористичністю, використанням свіжих метафор, нових поетичних образів, свідомою настановою на розмовну інтонацію і лексику. Він здавна формувався у творах, в яких на перший план виступає особистість автора. Пограничними жанрами для есе є поезія в прозі та науковий нарис або філософський трактат. Завдання комуніканта вплинути на світогляд і переконання завдячуючи значною мірою формою подачі.

Таким чином, на прикладі дискурсу християнських цінностей ми з'ясували, що світська україномовна преса була розрахована на різноманітну аудиторію. З точки зору комунікаційного процесу повідомлення кодувалося в залежності від отримувача і включало пристосування стилістичних і лексико-морфологічних особливостей тексту до реципієнта. Таким чином усі виділені нами типи видань (універсальні, дитячі, жіночі, літературно-художні) були наділені унікальними аудиторними характеристиками.

3.2 Типологічні характеристики видань

Типологічна палітра друкованих видань 1950-х років відображає два важливі моменти: по-перше, стан тогочасного соціуму у найширшому розумінні, по-друге, технологічний розвиток друкарства. Детальна розробка типології мас-медіа, зокрема друкованих видань, допомагає зрозуміти місце видань чи програм, у системі засобів (ЗМІ), сприяє їхній взаємодії, відображає місце ЗМІ у межах географічного, інформаційного, економічного, соціального простору. Так, сьогодні у пресі немає вертикальних структур - лише горизонтальні, які і визначають її типологічні характеристики. Таким чином система цих характеристик дозволяє побачити медіа ландшафт конкретної країни у конкретний період часу у розрізі.

На даний час існує велика кількість різноманітних класифікацій, щоправда більшість з них так і не здатна охопити усе видове і типологічне розмаїття преси, особливо сучасної. Згідно концепції Бочарова О. можна виділити п'ять основних "типологозначущих" елементів, які визначають тип видання:

1) характер аудиторії;

2) предмет відображення;

3) цільове (функціональне) призначення;

4) родова належність видання;

5) характер викладу [25].

В.Іванов формування читацької адреси перш за все тісно пов'язує з соціально-демографічним чинником і називає дві основні групи характеристик, що формують аудиторію: соціально-демографічні (місце проживання, освіта, стать, вік, професія і посада, національність) та спеціалізовані чинники, що безпосередньо пов'язані з діяльністю людини [36, с. 113].

Тип видання формується не лише за допомогою читацької аудиторії і її інтересів, виділяти їх як єдині ознаки було б невірно. На формування типу видання безпосередньо впливають і інші чинники. О .Акопов вважає, що новий тип видання виникає завдяки трьом типоформуючим ознакам: засновника, мети і завдання, читацької аудиторії [1, с. 36].

У свою чергу, О. Акопов виділяє низку ознак, які впливають на формування типу видання, які він називає типоформувальними. До них він зараховує:

1. видавничий орган;

2. читацьку групу;

3. завдання і програму видання.

Так, більшість дослідників сходяться на тій думці, що всі три ознаки тісно пов'язані між собою і випливають одна з одної, але кожна з них може виступати первісною під час формування нового типу.

Ці три ознаки, на думку вченого, і визначають певний тип видання. Під "типом" О. Акопов розуміє: 1) логічний клас об'єктів, який складається з певних елементів, перебуває на нижньому рівні ієрархії і входить в інші, більш високі класи; 2) модель, якій відповідає будь-який клас об'єктів, а також елемент цього класу, який входить у класифікаційну систему. Для виникнення того чи того типу преси потрібен вплив соціальних чинників, тобто певних політичних, економічних, культурних тощо процесів, а також суспільних явищ. Коли тип видання сформувався, він визначає вторинні (залежні) типологічні ознаки. До цих ознак належать:

* авторський склад

* внутрішня структура

* жанри

* оформлення.

І на третьому рівні ієрархії перебувають формальні типологічні ознаки: періодичність, обсяг і тираж. Саме ці ознаки в різній послідовності свого впливу і створюють тип видання. Вони тісно між собою пов'язані, але кожна з них може бути первісною при формуванні типу видання.

Таким чином, серед основних типоформуючих ознак та критеріїв типологічного поділу дитячих, молодіжних, жіночих, регіональних та технічних видань науковці називають аудиторний фактор. Не менш важливе місце у їх дослідженнях займають і такі компоненти, що формують детальну типологічну зовнішність видання, а це: тематика, ареал розповсюдження, жанрова палітра, авторський склад, періодичність, формат, об'єм, тираж, спосіб розповсюдження, форма видання, фінансування, час виходу. Та попри всі переваги в аналізованих нами типологіях майже відсутні такі критерії поділу преси, як мовний, стилістичний, рекламний.

Це пов'язано, перш за все з тим, що названі ознаки у новітніх формах існування суспільства тільки-но набувають своєї ваги. Здійснити подібний поділ преси періоду 1950-х не видається можливим, а тим паче доцільним. Згадаємо лише, що у повоєнний час переважна більшість українських видань були україномовними, тим паче обрані видання виключно україномовні. Реклама як типологічна категорія також не мислилась науковцями, оскільки не впливала на формування жодного типу і не визначала його характеристики [26].

На підставі наведених вище досліджень, а також з огляду на специфіку обраних нами видань 1950-х, які висвітлюють питання політики і культури, була визначена система класифікації цих видань на основі таких типоформувальних ознак, як:

а) тип видання;

б) характер аудиторії;

в) тематика публікацій;

г) функції видання;

ґ) жанри матеріалів;

д) засновники видань;

е) періодичність видань.

Світська україномовна преса 1950-х вже була досить добре стратифікована і диференційована за багатьма ознаками, відтак її можна класифікувати за багатьма типологічними ознаками. Відзначимо, що усі типоутворюючі ознаки взаємопов'язані між собою. Так тип видання - газета чи журнал визначають його тематику і аудиторію, а жанри публікацій значною мірою вмотивовуються завданням, метою і функціями видання. У нашому випадку взаємовизначеність типологічних ознак також має місце.

За типологією досліджувану нами пресу періоду 1950-х можна поділити на:

* Газети («Українське громадське слово», «Новий світ», «Українське життя», «Український Прометей», «Наше життя»);

* Бюлетені («Бюлетень УНСД», «Пластовий листок», «Українське громадське слово»);

* Журнали («Дніпро», «Веселка», «Волосожар», «Готуйсь», «Самостійна Україна», «Листи до приятелів»).

Але якщо порівняти, то стає зрозумілим, що саме характер видання (газета чи журнал) визначає суттєві особливості жанрів, бо газетні й журнальні жанри мають свою специфіку. Приміром, якщо порівняти наукову статтю в журналі та газеті, то можна зробити висновок, що це твір, в якому досліджуються окремі питання теорії і практики. Але журнальна наукова стаття дає можливість більш ґрунтовно висвітлити теоретично і практично будь-яке питання, чого не можна зробити в газеті, враховуючи обмеженість газетної наукової статті. Слід також враховувати читацьку аудиторію: журнальні наукові статті розраховані на певне коло читачів,що більш обізнані в даних питаннях. Тимчасом, як газета розрахована на масового читача, що вимагає від неї викладення складних питань дохідливо, популярно [25].

У попередньому розділі ми вже здійснювали класифікацію обраних нами видань в залежності від аудиторних характеристик текстів публікацій, що у кінцевому результаті показало поділ цих видань за аудиторією. Будь-яке видання розраховано на читачів, тому читацька аудиторія - одна з головних підстав поділу в різноманітних класифікаціях періодичних видань. Оскільки всяка класифікація передбачає поділ на типи, то читацька аудиторія, зрозуміло, є однією з типоформуючих ознак.

За характером цільової аудиторії видання поділяються наступним чином:

* Універсальні («Дніпро», «Бюлетень УНСД», «Листи до приятелів», «Самостійна Україна», «Українське громадське слово», «Громадський голос», «Новий світ», «Українське життя», «Український Прометей»);

* Дитячі («Веселка», «Готуйсь», «Пластовий листок»);

* Жіночі («Наше життя»);

Перша група видань містить досить розмиті аудиторні ознаки. Орієнтуючись на широкий загал публікації містять широку тематичну та ідейну базу. Універсальні видання мають краще розвинуту рубрикацію, яка розрахована на широке коло читачів. Особливо яскраво це можна простежити у газетних виданнях («Громадський голос», «Новий світ», «Українське життя», «Український Прометей»). Вони зокрема вміщували рубрики, які були орієнтовані на спеціальну аудиторію, здебільшого дитячу і жіночу. Таким чином вони могли претендувати на «видання для усієї родини». Наприклад, газета «Громадський голос» традиційно містила у собі рубрику «Жіночий голос». Вона традиційно розміщувалася на сторінці 5. Шпальта редагувалася Союзом українок Америки і містила відповідне інформаційне наповнення. Показово, що воно узгоджувалося із наповненням інших частин газети, щоб не дублювати матеріали з однієї теми.

Дитячі видання мають чітко визначену аудиторію. Аудиторні характеристики текстів, рубрикація, жанрова система і тематика цих видань у значній мірі визначаються саме аудиторними характеристиками.

Жіночі видання виділяються перш за все тематичною палітрою та способом подачі матеріалі. Відтак публікації стосуються родинного і національного виховання, домашнього побуту, а також новинам суспільно-політичного характеру, де присутній гендерний фактор. Це можуть бути публікації з життя відомих жінок («У 70-ліття жіночого руху», «Пам'яті великої вчительки”) або ті новини, які безпосередньо можуть вплинути на становище жінки («Міжнародний з'їзд лікарок», «Участь жіноцтва у 4 Всеканадійському Католицькому конгресі»).

За тематикою обрані видання можна поділити:

* Популярна («Українське життя», «Дніпро», «Новий світ»);

* Жіноча («Наше життя»);

* Національна («Громадський голос», «Українське життя», «Українське громадське слово»);

* Партійна («Бюлетень УНСД», «Самостійна Україна»);

* Дитяча («Пластовий листок», «Готуйсь», «Веселка»);

* Літературна («Волосожар», «Листи до приятелів»).

Як бачимо багато в чому класифікація видань за тематикою повторює попередню класифікацію за типом аудиторії, оскільки вони взаємообумовлені. Прикметно, що дискурс християнських цінностей можна прослідкувати у виданнях усіх типів.

Функція -- це результат поєднання мети та засобів її досягнення. "Під функцією в журналістиці, -- наголошує академік А. Москаленко, -- ми розуміємо цілеспрямовану діяльність, що має неперехідний і невипадковий, а загальний закономірний характер. Функція включає в себе і мету, і засоби, вона виражає сутність, суспільне призначення преси, визначає її роль як суспільного інструменту".

За результатами впливу на найважливіші сфери людської діяльності можна виділити такі функції:

* інформування («Дніпро», «Український Прометей», «Українське життя», «Новий світ», «Громадський голос»);

* політична пропаганда («Самостійна Україна», «Бюлетень УНСД»);

* суспільне виховання («Готуйсь», «Пластовий листок»);

* поширення культурних цінностей («Листи до приятелів», «Волосожар», «Українське громадське слово» );

* розважальна діяльність («Веселка»).

Тут доцільно сказати, що в умовах крайньої політизації української діаспори у повоєнні роки, усі видання без винятку творили дискурс християнських цінностей. У процесі комунікативного діалогу взаємодіяли 8 базових елементів: відправник - кодування - повідомлення - канали передачі - декодування - одержувач - відгук - зворотній зв'язок. Незважаючи на відмінності у більшості пунктів, повідомлення було спільним. Християнські цінності «кодувалися» і відчитувалися у різний спосіб, тому що у різних виданнях мали певну конкретну аудиторію, тому вимагали індивідуальних підходів, проте на виході отримували єдиний відгук і зворотній зв'язок. Дискурс християнських цінностей підтримував національно-духовний розвиток української діаспори у США [26].

Однією із характерних типоформуючих ознак журналу є жанр матеріалів, що в ньому публікуються. У журналах, так само як і в газетах, літературі, мистецтві використовуються різноманітні жанри. Це допомагає більш повно і яскраво відображати різні явища життя, багатство духовної культури українського народу, робить журнал більш актуальним, цікавим. Дуже важливо, щоб працівники журналу вміло використовували саме ті жанри, котрі більшою мірою відповідали вимогам даного журналу у виконанні поставлених завдань. До журнальних жанрів належать: наукові розвідки, інформація, кореспонденція, роман, повість, нарис, фейлетон, огляд літератури, рецензія тощо. На перший погляд, здається, що всі ці жанри, за винятком, роману, є газетними жанрами. Але якщо порівняти, то стає зрозумілим, що саме характер видання (газета чи журнал) визначає суттєві особливості жанрів, бо газетні й журнальні жанри мають свою специфіку. Приміром, якщо порівняти наукову статтю в журналі і газеті, то можна зробити висновок, що це твір, в якому досліджуються окремі питання теорії і практики. Засновниками видань були:

* Політичні організації («Бюлетень УНСД», «Самостійна Україна»);

* Неприбуткові організації («Веселка», «Волосожар», «Готуйсь», «Пластовий листок», «Наше життя», «Українське громадське слово»);

* Прибуткові асоціації («Громадський голос», «Новий світ», «Українське життя», «Український прометей», «Листи до приятелів»);

* Окремі громадяни («Дніпро»).

Як бачимо, чітка кореляція між типом власності видання та його тематичною спрямованістю помітна лише на прикладі політичних видань. Решта видань, літературних, дитячих, жіночих, популярних, національних не залежала від форми власності [31].

Ще однією типологією, якою втім не послуговуються у вітчизняних дослідників, є поділ видань на категорії News та Sunday. Перша група - видання типу News: щоденні друковані мас-медіа оперативного інформаційного типу зі значним репортерським елементом. До першого типу відносимо здебільшого газети і тижневики, тобто видання, які основним завданням є інформування читачів. В основі їхніх текстів лежить факт і критерії подієвості, актуальності, оперативності.

Друга група - видання типу Sunday: тижневі друковані мас-медіа, менш інформативні, більш аналітичні й розважальні, створені за принципом “грубої недільної газети”. Тому до категорії News відносимо («Громадський голос», «Новий світ», «Українське життя», «Український прометей»), до категорії News («Дніпро», «Бюлетень УНСД», «Самостійна Україна», «Листи до приятелів»).

У зв'язку з цим спливає ще одна цікава характеристика, яка напряму залежить від поділу видань на News та Sunday. Це так званий «рівень напруги тексту» - співвідношення між обсягом публікації та кількістю поданих фактів. У першої категорії видань він вищий, ніж у другої, оскільки випливає із самої природи газетних інформаційних видань. Натомість журнали як правило місять більшу кількість шпальт та об'єм публікацій, проте можуть містити значно менше фактажу.

За територією розповсюдження українську пресу ділити не доцільно, оскільки, як зазначають автори ЕУД, «преса в Америці ніколи не мала регіонального характеру, який вона мала в Україні. І не змушена була обмежуватися розповсюдженням тільки в межах однієї географічної території» [32, с. 292].

Отже, дослідження типології діаспорних видань 1950-х рр. у США за засвідчило функціонування надзвичайно різноманітної інформаційної пропозиції для діаспорних українців. Найрелевантнішими ознаками для типологічного виокремлення стали характер аудиторії, тематика і жанри публікацій, функції видань, їх засновники та періодичність. Таким чином, обрані видання репрезентували якнайширший спектр читацьких смаків та інтересів українців.

Висновки

Завдяки проведеному комплексному аналізу світської україномовної преси української діаспори 1950-х років нам вдалося дослідити дискурс християнських цінностей та його роль у контексті збереження національно-духовної ідентичності українців у діаспорі. Зокрема, ми дійшли таких висновків.

1. Стан наукової розробки проблеми україномовної преси США залишається недостатнім. Початок дослідження цієї теми поклали роботи дослідників з діаспори, зокрема С. Наріжного, А. Животка, М. Куропася, М. Боровика. Ці дослідження проводилися у час, коли ще не була достатньо розроблена теоретична база та понятійний апарат, відтак роботи не позбавлені методологічної недосконалості та несистематичності. Вивчення цієї теми вітчизняними науковцями фактично розпочалося тільки з 1990-х років, коли науковці отримали змогу вільно обирати предмет дослідження. В Україні про пресу українців Північної Америки писали Ю. Римаренко, Є. Камінський, В. Євтух, О. Гриценко, В. Чекалюк, В. Губарець, захищено ряд наукових робіт. Втім, у багатьох сенсах діаспорна преса й досі залишається малодослідженою, цій проблемі бракує аналітичної складової, теоретичних узагальнень. Зокрема й аспект релігійного дискурсу та його впливу на збереження національно-духовних цінностей. Частково це пояснюється недоступністю багатьох видань для українських науковців. Відтак дана робота набуває особливої значущості, адже у процесі були опрацьовані архівні матеріали Українського національного музею у Чикаго.

2. Період 1950-х років є особливим для розвитку української діаспорної преси, що нерозривно пов'язане із життям самої діаспори. У повоєнне десятиліття до США прибула третя хвиля української міграції, яка характеризувалася високою політизованістю, організованістю та освіченістю. Тому своїм приїздом вони оновили суспільно-політичне та культурне життя української діаспори. У 1950-ті спостерігалося значне кількісне зростання україномовної преси від 29 видань у 1951 році до 79 у 1958-му. Приїзд політичної еміграції надав потужного національного змісту українській пресі, визначив її розвиток на найближчі десятиліття.

3. Зокрема, відбулася професіоналізація та диференціація преси, збільшилося тематичне і жанрове розмаїття публікацій. Цьому сприяла поява численних українських організацій різної політичної орієнтації, а також громадських, професійних, жіночих, просвітницьких осередків. Тематично українська преса охопила царину історії, культури та зосередилася на забезпеченні інформаційних потреб читачів. Відтак вона зайняла чільне місце у системі інформаційно-комунікативних зв'язків української громади у США, відіграючи важливу роль каналу передачі і збереження інформації, зокрема національно-духовних цінностей.

4. Національні спільноти для повноцінного відтворення потребують наявності спеціальних інституцій - організацій соціального, культурно-освітнього та політичного характеру, засобів масової інформації, навчальних закладів для підготовки кадрів та інфраструктури національно-культурного життя. В умовах іноетнічного середовища, в якому перебувала українська діаспора у США, преса частково взяла на себе функції тих соціальних інститутів, які були відсутніми або слаборозвинутими у діаспорному середовищі. Зокрема, преса виконувала освітню та виховну функцію через нагромадження історичного і культурного досвіду, знань, зразків поведінки, а також їхньої передачі молодому поколінню.

5. У розрізі збереження національно-духовної ідентичності основний зміст публікацій української етнічної преси був спрямований на те, щоб у читача виникало асоціація «моє - наше», а відтак міцнішало усвідомлення та почуття особистої приналежності до власного народу. Дискурс християнських цінностей у світській пресі української діаспори був всеохоплюючим явищем і артикулювався не лише у публікаціях релігійного, а й культурологічного, історичного, художнього та інформаційного характеру. На відміну від політичного дискурсу, який також був потужно представлений на сторінках тогочасної преси, дискурс християнських цінностей виконував роль об'єднуючого начала для українців, роз'єднаних різними політичними поглядами і, навіть віросповіданнями, адже автори світських видань апелювали до національно-духовних цінностей та загальних християнських чеснот, які гуртували українців.

6. Дослідження аудиторних характеристик текстів публікацій засвідчило обумовленість форми і змісту газетних текстів соціальними факторами. В залежності від реципієнта (читача) можна виділити видання, які орієнтувалися на загальну (універсальну) аудиторії, жіночу, дитячу та літературно-художню. Відповідно кодування повідомлення відбувалося в залежності від аудиторії видання та комунікаційного наміру його авторів, що включало лексико-морфологічні засоби, стилістичні прийоми. Типологічна палітра світських видань 1950-х років засвідчила функціонування різноманітної преси, яка градуюється за аудиторією, засновниками та власниками видань, періодичністю, тематикою та жанровістю публікацій.

Список використаних джерел

1. Акопов А. Методика типологического исследования периодических изданий (на примере специальных журналов) / А. Акопов. - Иркутск: Изд-во Иркутского госуниверситета, 1985. - 96 с.

2. Бацевич Ф. Основи комунікативної лінгвістики: [підручник] / Ф. Бацевич - К. : Видавничий центр «Академія», 2005. - 344 с.

3. Боровик М. Українсько-канадська преса та її значення для української меншини в Канаді / М. Боровик. - Мюнхен : Український Вільний Університет, 1977. - 341 с.

4. Веселка. - 1954. - № 1.

5. Веселка. - 1955. - № 12.

6. Веселка. - 1955. - № 7.

7. Веселка. - 1955. - № 8.

8. Веселка. - 1955. - № 1.

9. Веселка. - 1957. - № 1.

10. Владимиров В. Історія української журналістики (1917-1991): [навчальний посібник] / В. Владимиров. - К. : МАУП, 2007. - 174 с.

11. Волосожар. - 1957.

12. Волосожар. - 1958. - № 2.

13. Волосожар. - 1959. - № 9.

14. Галько О. Церква як консолідуючий чинник громад української діаспори / О. Галько // Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті: [тези доповідей]. - Львів: видавництво «Львівська політехніка», 2006. - С. 102 - 104.

15. Гриценко О. Основні принципи взаємодії ЗМІ і громадської думки / О. Гриценко // Українська журналістика у контексті світової : [збірник наукових праць] / за заг. ред. В. Шкляра. - К. : Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 2001. - Вип. 5 - С.49 - 56.

16. Гриценко О. Українська преса США і Канади / О. Гриценко, 1997. - 101 с.

17. Громадський голос. - 1950. - 1 вересня.

18. Громадський голос. - 1950. - 1 липня.

19. Громадський голос. - 1958. - № 5.

20. Громадський голос. - 1950. - 1 червня.

21. Громадський голос. - 1950. - № 12.

22. Громадський голос. - 1950. - № 13.

23. Громадський голос. - 1950. - № 15.

24. Губарець В. Українська етнічна преса у Північній Америці: історія і сучасність / В. Губарець // Наукові записки Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка. - 2005. - Т. 22. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1451.

25. Давидченко Т. Типоформуючі ознаки та критерії типологічного поділу масмедіа (монографічне вивчення дитячої, молодіжної, жіночої та іншої періодики) / Т. Давидченко // Точка зрения. - С. 189 - 192 : [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/articles/Kultnar/ knp120/knp120_169-172.pdf.

26. Дзюбенко Г. Сучасна журнальна періодика: загальна характеристика, типологія, основні функції та принципи / Г. Дзюбенко // Стиль і текст. - 2002. - Вип. 3. - С. 206--218 : [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1063.

27. Дніпро. - 1955. - грудень.

28. Дніпро. - 1955. - квітень.

29. Довідник з українсько-американських газет на мікрофільмах / упор. Г. Миронюк, О. Лужницький. - Нью-Йорк - Львів : Дослідницький центр історії імміграції Міннесотський університет, 1998. - 40 с.

30. Дуцик Д. Роль і місце ЗМІ у громадянському суспільстві / Д. Дуцик // Українська журналістика у контексті світової: [збірник наукових праць] / за заг. ред. В. Шкляра. - К. : Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 2001. - Вип. 5 - С. 32 - 39.

31. Дяченко І. Читацька аудиторія як типоформувальний фактор жіночої преси / І. Дяченко // Держава і регіони. Серія: Соціальні комунікації. - 2010 . - № 1. - С.165-168 : [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_sk/2010_1/files/SC110_39.pdf

32. Енциклопедія української діаспори: У 7 томах. - Чикаго - Нью-Йорк: НТШ в Америці, 2012.

Т. 1, Кн. 2: Сполучені Штати Америки. - 348 с.

33. Євтух В. Етнічна самосвідомість в умовах багато культурності / В. Євтух // Етнічна самосвідомість: національна культура [Тези Республіканської наукової теоретичної конференції, (Київ, 21 - 23 березня 1991 р.) ]. - К.: Республіканська асоціація українознавців, 1991. - С. 58 - 60.

34. Євтух В. Українська діаспора. Соціологічні та історичні студії. / В. Євтух. - К.: Фенікс, 2003. - 228 с.

35. Зайцева В. Особливості газетно-публіцистичного стилю / В. Зайцева // Дослідження з лексикології і граматики української мови. - 2011. - Вип. 10. - С. 82 - 91.

36. Іванов В. Соціологія масової комунікації: Тексти лекцій / В. Іванов. - К.: Вид-во Київського ун-ту, 2003. - 113 с.

37. Карпюк Ю. Християнські цінності - непересічні орієнтири духовного розвитку особистості / Ю. Карпюк // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. - 2012. - № 2. : [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/Vnadps/ 2012_2/12kuyrol.pdf

38. Колісник Ю. Преса національних меншин України або як навчитися любити свою націю / Ю. Колісник. - Черкаси : Брама-Україна, 2006. - 144 с.

39. Кость С. Жіноча преса / С. Кость // Вісник Львівського університету. Серія журналістика. - 2007. - Вип. 30. - С. 123 - 141.

40. Кость С. Західноукраїнська преса першої половини ХХ ст. у всеукраїнському контексті (засади діяльності, періодизація, структура, особливості функціонування / С. Кость. - Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. - 514 с.

41. Кость С. Історія української журналістики: (західноукраїнська преса першої половини ХХ ст. : ідейно-концептуальні засади, періодизація) : [навчальний посібник] / С. Кость. - Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2008. - 270 с.

42. Кривошеєва О. Питання культури української мови у виданнях української діаспори США і Канади / О. Кривошеєва // Збірник харківського історико-філологічного товариства. - Харків, 1995. - С.169 - 172.

43. Крупський І. Проблеми “білих плям” в історії української журналістики третього періоду національно-культурного відродження / І. Крупський // Українська журналістика і національне відродження : [збірник наукових праць] - К. : НМК ВО, 1992. - С. 39-46.

44. Кулеша Н.М. Українська преса у Німеччині 1919-1945 рр. : формування та функціонування: [монографія] / НАН України, ЛННБУ ім. В. Стефаника / за ред. М. Романюк. - Львів : Науково-дослідний центр періодики ЛНБ ім. Василя Стефаника, 2009. - 344 с.

45. Левчук М. Православна періодика Волині: стилістика релігійного тексту: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/ index.php?act=article&article=1942.

46. Листи до приятелів. - 1957. - червень.

47. Листи до приятелів. - 1954. - № 8 (18).

48. Листи до приятелів. - 1957. - березень.

49. Максюта А. Місце політичного інтерв'ю на тлі медіа дискурсу / А. Максюта // Вісник Житомирського державного університету. - Житомир :Вид-во Житомирського державного університету, 2009. - Вип. 45. - С. 198-201.

50. Мацак Ж. Лінгвостилістичні особливості газетного стилю / Ж. Мацак // Вісник Кременчуцького державного політехнічного університету імені Михайла Остроградського. - 2009. - Вип. 3 : [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/3_ANRR_2009/Philologia/40175.doc.htm

51. Мерфі Н. Українська діаспора в США: збереження традицій національної культури / Н. Мерфі. - Донецьк : Вебер, Донецька філія, 2007. -- 257с

52. Михайлин І. Журналістика як всесвіт : вибрані медіа дослідження / І. Михайлин. - Харків : Прапор, 2008. - 512 с.

53. Наше життя. - 1950. - № 1.

54. Наше життя. - 1950. - № 4.

55. Наше життя. - 1953. - №4.

56. Наше життя. - 1955. - № 2.

57. Новий світ. - 1951. - грудень.

58. Новий світ. - 1951. - березень.

59. Новий світ. - 1952. - червень-липень.

60. Новий світ. - 1954. - липень.

61. Новий світ. - 1951. - вересень.

62. Огар Е. Мова дитячого літературного дискурсу: функціонально-комунікативні аспекти дослідження / Е. Огар // Вісник СумДУ. - 2006. - № 3 (87). - С. 10-17.

63. Політило В. Роль лексики і фразеології біблійного походження в ораторському мовленні / В. Політило // Християнство і українська мова: [Матеріали наукової конференції, (Київ, 5-6 жовтня 2000 р.)]. - Львів: Львівської Богословської Академії, 2000. - С. 27- 35.

64. Романюк М. Українське пресознавство на порозі ХХІ століття / М. Романюк. - Львів: Науково-дослідний центр періодики ЛНБ ім. Василя Стефаника, 2000. - 110 с.

65. Саєнко Л. Українська періодика в Австралії / Л. Саєнко // Українська періодика: історія і сучасність: [доповіді та повідомлення Восьмої Всеукраїнської Науково-теоретичної конференції, (Львів, 24-26 жовтня 2003 р.) ] / НАН України, Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника / за ред. М. Романюк. - Львів : Науково-дослідний центр періодики ЛНБ ім. Василя Стефаника, 2003. - С. 189 - 194.

66. Самостійна Україна. - 1951. - № 3.

67. Серажим К. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність. На матеріалах сучасної газетної публіцистики : [монографія] / К. Серажим. - К. : Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2002. - 392 с.

68. Сидоренко Н. Національно-духовне самоствердження: У 3 ч. / Н. Сидоренко. - К. : Дослідницький центр історії української преси, 2000. -

Ч. І: Українська таборова преса часів Першої світової війни. - 202 с.

69. Сидоренко Н. Національно-духовне самоствердження: У 3 ч. / Н. Сидоренко. - К. : Дослідницький центр історії української преси, 2000. -

Ч. ІІ: Преса інтернованих українців та цивільної еміграції (Чехія, Польща, Румунія, Єгипет, 1919-1924). - 262 с.

70. Тернопільський Ю. Українська преса з перспективи 150-ліття / Ю. Тернопільський. - Джерзі Сіті: М.П. Коць, 1974. - 175 с.

71. Тєлєжкіна О. Конфесійна лексика у поетичному потрактуванні Дмитра Павличка / О. Тєлєжкіна // Лінгвістика. - 2012. - Ч. ІІ. - № 1. - С.93- 98 : [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/Ling/2012_1_2/13.pdf

72. Трачук Т. Журналістикознавство: погляд львівських дослідників / Т. Трачук // Вісник Львівського університету. Серія журналістика. - 2005. - Вип 26. - С. 123-141.

73. Тригуб П., Мерфі Н. Українська діаспора у США: збереження традицій національної культури (історіографія проблеми) / П. Тригуб, Н. Мерфі : [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/ history/2007/74-61-23.pdf

74. Трохим Н. Преса української еміграції 20 - 30-х рр. XX ст. На американському континенті: особливості предмета дослідження / Н. Трохим // Теле- та радіожурналістика. - 2010. - Вип. 9. - Ч.1. - С. 90- 96.

75. Україна і зарубіжне українство // Інформаційний бюлетень Міністерства України у справах національностей, міграції та культів. - 1995. - № 1. - С. 45.

76. Українське громадське слово. - 1953. - березень.

77. Українське громадське слово. - 1954. - квітень.

78. Українське громадське слово. - 1954. - грудень.

79. Українське життя. - 1952. - 25 квітня.

80. Українське життя. - 1958. - 15 листопада.

81. Українське життя. - 1959. - 4 квітня.

82. Українське життя. - 1959. - № 8 (118).

83. Український Прометей. - 1955. - 25 серпня.

84. Український Прометей. - 1955. - 4 серпня.

85. Українці в американському та канадському суспільствах: [Соціологічний збірник] / за ред. В. Ісаїв. - Джерсі Сіті : Видавництво М.П. Коць, 1976. - 360 с.

86. Фінклер Ю. До питання аудиторних характеристик засобів масової комунікації / Ю. Фінклер // Наукові записки Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. - 2003. - Т. 10. - С. 137 - 140 : [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act =article&article=1593

87. Фінклер Ю. Сучасні особливості типології періодичних видань України / Ю. Фінклер // Вісник Книжкової палати. - 2000. - № 6. - С.6 - 7.

88. Худик І. Українська церква в діаспорі - виклики сьогодення, перспективи майбутнього / І. Худик // Збірник матеріалів ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті» / Міжнародний інститут освіти, культури та зв'язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка» / відпов. ред. І. Ключковська. - Львів : Видавництво НУ «Львівська політехніка», 2010. - 592 с.

89. Церковні періодичні видання і їхній покажчик // Покажчик до періодичних видань української православної церкви в США, 1950-1979. - Чикаго, 1982. - 45 с.

90. Цимбалістий Б. Проблема ідентичності: Україна чи Америка / Б. Цимбалістий - Чикаго. - 1974.

91. Чайківська Я. Проблема жіночого тексту у сучасній українській пресі / Я. Чайківська // Вісник Львівського університету. Серія журналістика. - 2001. - Вип. 21 : [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.franko.lviv.ua/faculty/jur/Internet/PART-6_10.htm.

92. Чекалюк В. Преса діаспори США як комунікативний чинник формування ідентичності українців (1939 - 2005 рр.) : автореф. дис. канд. наук із соц. комунікацій : 27.00.01 / В. Чекалюк. - К., 2008. - 20 с.

93. Чекалюк В. Трансформація проблеми самоїдентифікації українців на шпальтах газети «Свобода» у період з середини 40-х кінця 90 років ХХ століття/ В. Чекалюк // Наукові записки Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. - К. - 2008. - Т. 30. - С. 41-56 : [Електронний ресурс] - режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2336

94. Чекалюк В. Українська національна ідея у періодичній пресі діаспори до Другої світової війни / В. Чекалюк // Наукові записки Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. - 2005. - Т. 20. - С. 101- 105: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/ index.php?act=article&article=1400.

95. Шкляр В. Інтеграційні процеси у мас-медіа і етнополітичні проблеми, національна ідея та національна своєрідність у засобах масової інформації / В. Шкляр // Матеріали «круглого столу» (Київ, 20-22 грудня 1996 р.). - К. : Дослідницький центр історії української преси, 1997. - С.7- 9.

96. Kuropas M. Ukrainians in America / Kuropas Myron. - Minneapolis : Lerner Publishing Group, 1996. - 80 p.

97. Magocsi P. The shaping of a national identity: Subcarpathian Rus 1848-1948 / P. Magocsi. - Cambridge, MA : Harvard University Press. - 576 p.

98. Markus V. Ukrainians in Chicago and Illinois / Vasyl Markus. - Chicago: Encyclopedia of Ukrainian Diaspora, 1995. - 112 p.

99. Pawliczko A. Ukraine and Ukrainians throughout the World: A Demographic and Sociologicsl Guide to the Homeland and Its Diaspora / A. Pawliczko - Toronto-Buffalo-London : University of Toronto Press, 1994. - 454 p.

Размещено на Allbest.ru

...