Лінгвостилістичні засоби створення образів-втілень добра та зла в англомовній літературній казці

5) Harry felt it shudder - he knew what was happening, he could sense it, could almost see the giant serpent uncoiling itself from Slytherin's mouth. The basilisk was moving toward Harry; he could hear its heavy body slithering heavily across the dusty floor… The enormous serpent, bright, poisonous green, thick as an oak trunk, had raised itself high in the air and its great blunt head was weaving drunkenly between the pillars. The basilisk's head was falling, its body coiling around, hitting pillars as it twisted to face him. He could see the vast, bloody eye sockets, see the mouth stretching wide, wide enough to swallow him whole, lined with fangs long as his sword, thin, glittering, venomous [75, с. 174].

До образів-втілень зла варто віднести й Василіска, величезного отруйного змія. Ця істота потворна, кровожерлива, її єдина мета - вбивати, вона не знає жалю. У творі цей персонаж характеризується стилістичними засобами, що передають ознаки жаху та огиди. Серед них виділяємо епітети (bright, poisonous, green, blunt, vast, bloody), метафори (was weaving drunkenly; the mouth stretching wide, wide enough to swallow him whole), метонімію (Slytherin's mouth), порівняння (thick as an oak trunk). Відзначимо, що з метою підкреслення динамізму ситуації та пришвидшення ходу оповіді, Дж. Роулінг рясно використовує паралельні конструкції (The basilisk's head was falling, its body coiling around,) та прийом наростання (Harry felt it shudder - he knew what was happening, he could sense it, could almost see the giant serpent...).

6) Music was coming from somewhere... The music was growing louder. It was eerie, spine-tingling, unearthly; it lifted the hair on Harry's scalp and made his heart feel as though it was swelling to twice its normal size. Then, as the music reached such a pitch that Harry felt it vibrating inside his own ribs, flames erupted at the top of the nearest pillar. A crimson bird the size of a swan had appeared, piping its weird music to the vaulted ceiling. It had a glittering golden tail as long as a peacock's and gleaming golden talons, which were gripping a ragged bundle [75, с. 195].

Образом добра, який протиставляється Василіску є фенікс Фоукс, птах Дамблдора (виникає антитеза, оскільки змій служить головному антагоністу білого чарівника - Волдеморту). Це магічне створіння раз за разом повторює свій життєвий цикл: після смерті у вогні фенікс відроджується з попелу. Письменниця зображує його як надзвичайно гарного за допомогою метафор, епітетів та порівнянь, що відносяться до тематичної групи «Вогонь» та «Світло»: flames erupted, crimson bird the size of a swan, glittering golden tail as long as a peacock's, gleaming golden talons. Колористика при описі птаха також підібрана не випадково, оскільки фарби, що належать до червоного та жовтого спектрів, у цій літературній казці представлені як кольори «добра»: таким є денне сяйво, стяги Грифіндору (факультету школи чарівників Гогвартс, на якому навчалась переважна більшість позитивних персонажів), основні «світлі» закляття, вогонь, який є головною зброєю проти зла, особливо живих мерців. Цим кольорам протиставляється зелений: прапор Слізерину (майже усі лихі чарівники закінчили цей факультет), зміїна луска, найстрашніше смертне прокляття «Авада Кедавра», тощо.

Використовуючи лексичні повтори, паралельні конструкції та асиндетон, Дж. Роулінг описує надзвичайний та проникливий спів фенікса (його антагоніст, змій може видавати лише огидне шипіння), який дарує втіху та сили світлим образам і приголомшує темних: Music was coming from somewhere... The music was growing louder. It was eerie, spine-tingling, unearthly… music reached such a pitch that Harry felt it vibrating inside his own ribs. У кінці аналізованого епізоду, птах урятує життя хлопцеві за допомогою своїх цілющих сліз (асоціація з ангелом). Відзначимо, що чарівні палички Гаррі та Волдеморта містили пір'їни з хвоста Фоукса, і коли настав час помірятися силами між ними, паличка Темного Лорда відмовилася шкодити своїй сестрі-близнючці та зламалася, оскільки була зроблена для добра.

7) …was a cloaked figure that towered to the ceiling. Its face was completely hidden beneath its hood. Harry's eyes darted downward, and what he saw made his stomach contract. There was a hand protruding from the cloak and it was glistening, grayish, slimy-looking, and scabbed, like something dead that had decayed in water... And then the thing beneath the hood, whatever it was, drew a long, slow, rattling breath, as though it were trying to suck something more than air from its surroundings. An intense cold swept over them all…[81, с. 276].

З лінгвоконцептами «Страх» та «Огида» пов'язані істоти, які також представляють бік «зла», - дементори. Ці потвори були магічно прикликані для охорони магічної в'язниці Азкабану, їх основним умінням є спроможність витягувати усю радість і навіть душу живих істот, тому немає нічого дивного в тому, що дементори перейдуть на бік Темного Лорда після його повернення (за казковою традицією огидні моторошні створіння не можуть бути союзниками добра). Вже при першій появі цих химер на сторінках роману, Дж. Роулінг за допомогою стилістичних засобів та символів підводить читача до лихої природи монстрів, що наводить на думки стосовно майбутньої ролі дементорів: метонімія face was completely hidden beneath its hood, дескриптивний перифраз what he saw made his stomach contract, однорідні епітети hand protruding from the cloak and it was glistening, grayish, slimy-looking, and scabbed, like something dead that had decayed in water, порівняння drew a long, slow, rattling breath, as though it were trying to suck something more than air. Відмітимо словосполучення intense cold, яке можна вважати символом «зла», оскільки в казках воно протиставляється образу вогню, тепла, життя; лиходії-чарвіники зазвичай полюбляють холодні темні місця (ймовірно тому, що такі умови найкраще підходять живим мерцям); холод може означати відсутність людяності, емоцій - Дж. Роулінг у своїх романах позначає Волдеморта цим епітетом більше сотні разів.

8) Something was driving the dementors back.... They were leaving.... The air was warm again.... saw an animal amid the light, galloping away across the lake.... It was as bright as a unicorn.... For a moment, Harry saw, by its brightness, somebody welcoming it back... [81, с. 301].

And out of the end of his wand burst, not a shapeless cloud of mist, but a blinding, dazzling, silver animal… It was galloping silently away from him, across the black surface of the lake. He saw it lower its head and charge at the swarming dementors.... Now it was galloping around and around the black shapes on the ground, and the dementors were falling back, scattering, retreating into the darkness.... The Patronus turned. It was shining brightly as the moon above ... Its hooves made no mark on the soft ground as it stared at Harry with its large, silver eyes. Slowly, it bowed its antlered head. And Harry realized... «Prongs, «he whispered [81, с. 361].

Єдиною можливістю подолати дементора є використання закляття «патронус», яке створюються шляхом концентрації чарівника на найсвітліших життєвих спогадах, тобто своєрідного заряду «добра». Патронус завжди має форму тварини, що складається зі сліпучого сяйва, яке розвіює пітьму (an animal amid the light) та відновлює життя (The air was warm again). Письменниця описує цих магічних істот через епітети (найчастіше однорідні для посилення емотивної функції) blinding, dazzling, silver, large, silver, порівняння shining brightly as the moon, as bright as a unicorn, повтори та паралельні конструкції … an animal galloping away; It was galloping silently; it lower its head; Now it was galloping around; It was shining brightly, it bowed its antlered head, які разом з однорідними присудками посилюють динамічність моменту та враження від сили та могутності патронуса. Варто зазначити чергову антитезу у літературній казці: світло - темрява, тепло - холод. Вважаємо за необхідне додати, що патронусом головного героя циклу є Prongs (вилоріг). Ця тварина дуже схожа на єдинорога і також відноситься до світу «добра», що, незважаючи на наявність у Гаррі частини душі Волдеморта, відповідно характеризує хлопця як світлого чарівника, оскільки патронус відображає саму сутність мага, його єство.

9) «Later,» said a second voice. - but it was strangely high-pitched, and cold as a sudden blast of icy wind. Something about that voice made the sparse hairs on the back of Frank's neck stand up... The man with the cold voice had killed a woman. He was talking about it without any kind of remorse -- with amusement [77, c. 24].

Розглянемо приклад того, як у літературній казці специфіка образу визначається за описом його голосу, коли в ході сюжету не має прямого контакту з позначуваним суб'єктом. Так, через відчуття випадкового слухача-магла (простої людини) Дж. Роулінг зображує голос Волдеморта епітетом strangely high-pitched та порівнянням cold as a sudden blast of icy wind. Як бачимо, означення cold є незмінним супутником усіх лихих істот у романі й, особливо, основного антагоніста. Моторошність Темного Лорда письменниця виражає за допомогою фразеологізму made the sparse hairs on the back of Frank's neck stand up, а також наголошуючи на тому задоволенні, яке він отримує від убивства - killed.. with amusement. Незмінним супутником цього персонажу є змія - gigantic snake, at least twelve feet long, і навіть його голос став схожим на сичання (hissed).

Заслуговує аналізу індивідуальний стиль мовлення Редла, який також клішований відповідно до класичних асоціацій стосовно головного лиходія казки. Його можна вважати вельми егоїстичною, навіть егоцентричною особистістю, майже у кожній своїй репліці Волдеморт звертається до прибічників і жертв використовуючи займенник I: I can... I revolt you... I see you… How am I to survive… I wonder... тощо. Таким чином він засвідчує єдиновладдя, свою керівну роль та уявну велич над іншими персонажами. Панівне положення Темний Лорд затверджує шляхом рясного вживання наказових та окличних речень: Move me closer to the fire! Do not lie to me!

Створення такого враження вважаємо сюжетним наростанням перед безпосередньою зустріччю літнього сторожа з Волдемортом, оскільки страх старого магла посилювався з того моменту, як він почув чорного чаклуна. Прямий візуальний контакт став кульмінацією безроздільного жаху і завершився смертю Френка. Письменниця не наводить власне опис зовнішнього вигляду Редла, однак за реакцією сторожа розуміємо, що він побачив найпотворніше уособлення «зла», яке годі й уявити: he saw what was sitting in it. His walking stick fell to the floor with a clatter. He opened his mouth and let out a scream. He was screaming so loudly that he never heard the words the thing in the chair spoke as it raised a wand…He was dead before he hit the floor [77, с. 27].

10) The tiny kitchen exploded with laughter; Harry looked around and saw that Ron and George were sitting at the scrubbed wooden table with two red-haired people Harry had never seen before, though he knew immediately who they must be: Bill and Charlie, the two eldest Weasley brothers [77, с. 37].

Звернімо увагу на образи головних прибічників «добра», які у циклі про Гаррі Поттера зіграли ключові ролі у боротьбі з Волдемортом - сім'я Візлі, імовірно єдина чаклунська родина, яка відверто, безкомпромісно та героїчно протистояла злу протягом усього часу розгортання подій. До їх головних ознак варто віднести laughter - світле почуття гумору, та red-haired - рудоволосі. Останнє відповідає колористиці твору, основні аспекти якої було розглянуто вище. У зв'язку з цим наведемо ще приклад Криволапика - рудого кота найкращої подруги Гаррі, Герміони, (Hermione's bandy-legged ginger cat, Crookshanks...), який володів дивовижним як для тварини розумом та нюхом на злих істот. Саме він, за сюжетом твору, першим розпізнав у нікчемному щурі підлого та жалюгідного чаклуна Червохвіста (Wormtail - промовиста власна назва, що також можна вважати засобом створення образу).

Повертаючись до опису Візлів, наголосимо, що й інші риси зовнішності цих героїв також відповідають класичному уявленню про традиційних «добрих» персонажів: …had a broad, good-natured face, which was weather-beaten and so freckly that he looked almost tanned; Mrs. Weasley …was a short, plump woman with a very kind face, though her eyes were presently narrowed with suspicion. Так, до лінгвоконцепту «Добро» можна віднести епітети broad, good-natured, freckly, tanned, plump, very kind, а також weather-beaten - засмаглий, оскільки «зло» зазвичай уникає сонячного світла. Навіть очі місіс Візлі, що сповнені підозрою - were presently narrowed with suspicion, засвідчують турботу та хвилювання за долю своїх рідних (лихим особам байдуже один до одного, їх цікавить лише власне існування).

11) Проаналізуємо один з найбільш кульмінаційних моментів усієї фентезійної саги - відродження Волдеморту.

…the shape of a crouched human child, except that Harry had never seen anything less like a child. It was hairless and scaly-looking, a dark, raw, reddish black. Its arms and legs were thin and feeble, and its face - no child alive ever had a face like that - flat and snakelike, with gleaming red eyes [77, с. 571].

Лінгвостилістичні засоби (переважно епітетіи), що характеризують тілесну оболонка, в якій перебував Темний Лорд до повернення собі тіла, мають на меті створення відчуття огиди та відрази в читача: crouched, hairless, scaly-looking, dark, raw, reddish black, thin, feeble, flat, gleaming red eyes.

Harry saw the evil, flat face illuminated in the sparks dancing on the surface of the potion. But then, through the mist in front of him, he saw, with an icy surge of terror, the dark outline of a man, tall and skeletally thin... Whiter than a skull, with wide, livid scarlet eyes and a nose that was flat as a snakes with slits for nostrils … His hands were like large, pale spiders…[77, с. 579].

Після завершення обряду, зовнішність Волдеморта асоціюється з жахливою могутністю, темною безжальною силою, хоча деякі його риси залишаються незмінними: насамперед, порівняння зі змією nose that was flat as a snakes with slits for nostrils та багрові демонічні очі wide, livid scarlet eyes. Тіло ж його нагадує ліча, живого мерця: evil, flat face; whiter than a skull; hands were like large, pale spiders. Цієї дескрипції вистачає для розуміння того, що така істота вже не має нічого людського, для неї не властиве почуття жалю, тобто автор створила образ, який є матеріальним втіленням абсолютного зла.

Характерними виглядають відносини темного чаклуна з його поплічниками, Смертежерами (the Death Eaters - черговий приклад промовистої назви). Чорні чаклуни смертельно бояться свого володаря, але в той же час блюзнірські обожнюють - він допоміг їм реалізувати власні жорстокі наміри, розв'язав руки для лихих дій. Готовність Смертежерів служити Волдеморту Дж. Роулінг виражає за допомогою відповідних тематичних однорідних присудків: Then one of the Death Eaters fell to his knees, crawled toward Voldemort and kissed the hem of his black robes. Тим не менш, улесливість не рятує їх від гніву господаря, він готовий катувати та карати прибічників для власної користі, а також просто для розваги: The Death Eater on the ground writhed and shrieked; Harry was sure the sound must carry to the houses around.

Відзначимо, що химерній натурі Волдеморта властиве спотворене почуття гумору, чорна іронія, навіть сарказм. Письменниця відображає цю рису, використовуючи еліптичні речення та глузливі риторичні питання: «We are not playing hide-and-seek, Harry,» said Voldemort's soft, cold voice, drawing nearer, as the Death Eaters laughed. «You cannot hide from me. Does this mean you are tired of our duel? Does this mean that you would prefer me to finish it now, Harry? Come out, Harry . . . come out and play, then ... it will be quick ... it might even be painless ... I would not know... I have never died. . . .» [77, с. 591-598].

12) And then an unearthly and beautiful sound filled the air... It was a sound Harry recognized, though he had heard it only once before in his life: phoenix song …It was the sound of hope to Harry. . . the most beautiful and welcome thing he had ever heard in his life. . . . He felt as though the song were inside him instead of just around him. ... It was the sound he connected with Dumbledore, and it was almost as though a friend were speaking in his ear. . . . it was as though large beads of light were sliding up and down the thread connecting the wands - [77, с. 601].

Образом-втілення добра, який прийшов на допомогу Гаррі знову став фенікс. Як вже згадувалося, однакові пір'їни цього птаха містилися в паличках-близнючках юного чаклуна та Темного Лорда, і якраз паличка Волдеморта повстала на цей раз проти нього. У контексті роману така подія позначається за допомогою неземної музики та рятівного світла: епітети unearthly and beautiful sound, метафори the sound of hope та large beads of light, дескриптивний перифраз the most beautiful and welcome thing he had ever heard in his life, порівняння as though a friend were speaking in his ear.

And she came. . a young woman with long hair, the smoky, shadowy form of Lily Potter… so that Voldemort, his face now livid with fear as his victims prowled around him, could not hear [77, с. 603].

Наслідком аналізованої дії є вивільнення примар останніх жертв Волдеморта, у тому числі батьків Гаррі: young woman with long hair, the smoky, shadowy form of Lily Potter… Відзначимо наявність в уривку повчальності, характерної для жанру казки (зокрема літературної): одна з небагатьох речей, які спроможні налякати саме зло - можливість праведної розплати за скоєні лихі вчинки, особливо безпосередня зустріч зі своїми жертвами. Таку прагматику тексту Дж. Роулінг втілила у формі метафори - his face now livid with fear.

13) Black shapes were emerging out of thin air all around them, blocking their way left and right; eyes glinted through slits in hoods [79, с. 641].

Повернемося до образів Смертежерів. Вони намагаються бути схожими на чорні тіні (black shapes), вдягаючи темні мантії і ховаючи обличчя за каптурами та масками (eyes glinted through slits in hoods): в казках зло намагається до останнього приховати свою істинну суть і тому письменниця відтворює це у своїх романах. У переважній більшості випадків прибічники «темної сторони», «зла» відрізняються патологічними психічними нахилами, схильністю до садизму, істерією і, навіть, божевіллям. Для позначення таких рис у мовленні цих персонажів, автор використовує графони («The little baby woke up jwightened and fort what it dweamed was twoo,» said the woman in a horrible, mock baby voice), лексеми на позначення раптових безпричинних сплесків емоцій (a raucous scream of laughter; shrieked), глузливі риторичні питання («You hear him? You hear him?»), нагромадження окличних наказових речень, що часто містять образливу лексику, вульгаризми («Shut your mouth!»; your unworthy lips; your half-blood's tongue [78, с. 67].). Зазначимо, що поборники добра, які об'єдналися в протилежну організацію «Орден Фенікса»), характеризуються протилежними рисами - благородством, самопожертвою, відвагою, милосердям.

14) Розглянемо єдиний момент епопеї, коли два антагоністичні образи-втілення добра і зла, Дамблдор та Волдеморт, безпосередньо вступають у сутичку один з одним.

Albus Dumbledore, his wand aloft, his face white and furious. Harry felt a kind of electric charge surge through every particle of his body - they were saved… Dumbledore was standing in front of the golden gates [79, с. 754].

Поява Албуса на полі бою вселяє надію в тих, хто б'ється на боці добра. Опис його зовнішності пов'язується з лінгвоконцептом «Світло»: епітети face white and furious, метафора kind of electric charge surge through every particle of his body. Дамблдор не дарма входить через золоті ворота, the golden gates є символом, що асоціюється з колористикою добра, тобто в ході казки настав час світлим силам вступити у дію.

Dumbledore said calmly, continuing to walk towards Voldemort as though he had not a fear in the world, as though nothing had happened to interrupt his stroll up the hall. `Merely taking your life would not satisfy me, I admit [79, с. 755].

«You are quite wrong», said Dumbledore, still closing in upon Voldemort and speaking as lightly as though they were discussing the matter over drinks [79, с. 755].

У цій сцені Дж. Роулінг характеризує антагоністів за допомогою контрасту. Волдеморт сповнений люті, ненависті, він посилає прокльони, шаленіє у властивій йому манері. На противагу, білий чарівник залишається незворушним, розсудливим, усім виглядом демонструючи буденність поточних подій, що відображено у численних епітетах та порівняннях: calmly; to walk towards Voldemort as though he had not a fear in the world; as though nothing had happened to interrupt his stroll up the hall; speaking as lightly as though they were discussing the matter over drinks. Мовлення Дамблдора навіть критичній відповідає усім мовним нормам та етикету, він свідомо проявляє ввічливість, тим самим виводячи ворога із рівноваги, зберігаючи при цьому здоровий глузд: Merely taking your life would not satisfy me; I admit You are quite wrong.

Fawkes swooped down in front of Dumbledore, opened his beak wide and swallowed the jet of green light whole: he burst into flame and fell to the floor, small, wrinkled and flightless [79, с. 756].

Окремої уваги в цій битві заслуговує образ Фоукса. Як найчистіше втілення світла, він проявляє самопожертву, яка є неможливою для злих персонажів. Птах приймає на себе смертельне закляття, рятуючи життя Альбусу. Для відтворення динамізму ситуації Дж. Роулінг використовує послідовність однорідних присудків та паралельні синтаксичні конструкції: swooped down; opened his beak wide; swallowed the jet; he burst into flame; fell to the floor. Понівеченні рештки створіння, змальовані епітетами small, wrinkled, flightless, викликають співчуття читача, жаль, чого не сталося б по відношенню до образа-антагоніста - змія. Фактично, всі проаналізовані дії та ознаки Фоукса дають підстави вважати фенікса головним символом добра у циклі романів-фентезі про Гаррі Поттера.

15) Less substantial than living bodies, but much more than ghosts, they moved toward him. And on each face, there was the same loving smile… Lily's smile was widest of all... “You've been so brave.” …Beside him, making scarcely a sound, walked James, Sirius, Lupin, and Lily, and their presence was his courage, and the reason he was able to keep putting one foot in front of the other [76, с. 693].

Ще одна головна риса образів «добра» у казках - підтримка близьких за будь-яку ціну. Примари рідних, що прийшли до Гаррі, як і в попередніх епізодах посміхаються йому та хвалять за хоробрість, наділяючи мужністю. Задля відображення цього в романі автор використовує такі мовностилістичні засоби, як повтор лексеми smile, порівняння much more than ghosts, епітети widest, loving, метафори their presence was his courage, прості емоційно насичені речення You've been so brave, паралельні конструкції.

16) It had the form of a small, naked child, curled on the ground, its skin raw and rough, flayed-looking, and it lay shuddering under a seat where it had been left, unwanted, stuffed out of sight, struggling for breath [76, с. 712].

Розв'язка твору позначається специфічним для казки мотивом розплати, коли добро перемагає зло і усі лиходії отримують, що заслужили. Так, спотворена душа Волдеморта ніколи не зможе знайти пристанку в потойбіччі, вона завжди страждатиме, оскільки її рештки прийняли форму химерної жалюгідної почвари. Дж. Роулінг з метою деталізації справедливого кінця Темного Лорда використовує однорідні стилістично забарвлені означення: small, naked, curled, raw, rough, flayed-looking, shuddering, unwanted, stuffed out of sight, struggling for breath.

Існування Альбуса Дамблдора є зовсім протилежним: Albus Dumbledore was walking toward him, sprightly and upright, wearing sweeping robes of midnight blue. He spread his arms wide, and his hands were both whole and white and undamaged. Dumbledore's long silver hair and beard, the piercingly blue eyes behind half-moon spectacles, the crooked nose… Happiness seemed to radiate from Dumbledore like light; like fire: Harry had never seen the man so utterly, so palpably content [76, с. 715].

Білий чарівник сповнений сили більше ніж за життя, він нарешті щасливий. Дамблдор виконав своє призначення, допоміг зупинити «зло». Фактично, дух Альбуса поєднався з концептом «Світло», він став його частиною, що найкраще простежується у порівняннях happiness seemed to radiate from Dumbledore like light; like fire. Серед інших засобів варто виділити низку епітетів: sprightly, upright, sweeping, midnight blue, white, undamaged, silver, piercingly blue, palpably content. Такий лексико-семантичний контекст згладжує в читача відчуття співпереживання та суму від загибелі чарівника, оскільки Дамлдор перейшов в іншу, досконалішу форму існування.

Таким чином, проведений аналіз мовностилістичних засобів літературної казки дозволяє стверджувати, що найчастіше при створенні образів-втілень добра і зла Дж. Роулінг послуговується прийомом контрасту, а також епітетами, метафорами та порівняннями відповідної тематики: світло, тепло, радість, любов, тощо на позначення добра; темрява, холод, біль, ненависть і т.п. для опису зла. На синтаксичному рівні особливої уваги заслуговують такі засоби, як паралельні конструкції та повтори. Окрему важливу роль грає символіка та колористика твору: так, фенікс уособлює добро, а змій - зло, жовто-червоні кольори характерні для світу позитивних персонажів, а темно-зелені - негативних. Композиційно письменниця відтворює необхідні елементи традиційної казки: наявність та боротьба двох антагонічних образів, чітка визначеність сценарію, симпатії автора на боці позитивних персонажів, фінальна перемога добра та щасливий кінець, мотив розплати лиходіїв за свої злочини. Тим не менш, у творі присутні й риси сучасної постмодерної літературної казки - інтертекстуальність, своєрідний чарівний хронотоп, відчуття певної незавершеності.

Висновки

У ході дослідження, згідно поставлених нами завдань, ми прийшли до таких висновків:

1) Існує багато визначень казки як літературного жанру. Це поняття змінювалося у тісному зв'язку з розвитком суспільних форм і суспільної свідомості. Воно еволюціонувало від «одного з видів міфу», просто «виду фольклорної прози» до «розповіді, заснованої на поетичній фантазії, та пов'язаної з умовами дійсного життя». Над дослідженнями казки працювало багато вчених, серед яких: Т. Леонова, В. Анікін, Е. Померанцева, В. Пропп, І. Больте, Г. Полівка та ін. Запропоновані ними визначення казок не є універсальними, та не відповідають усім характеристикам поняття «казка», серед яких виділяють поетичність, розважальність, вигадка, психологічний та виховний потенціал, соціальна значимість як культурного елемента. Вважаємо за необхідне сформулювати дефініцію таким чином: казка - літературний жанр, що виник з народної творчості і який характеризується: 1) використанням ірреальних персонажів, подій і умов (простір, час, обставини); 2) наявністю багатозначних символічних образів і метафор; 3) чіткою визначеністю сюжетного сценарію, сформованого на загальній базовій інтенції, яка вибудовується в залежності від: а) уявлень про долю, що визначає ступінь свободи героя казки; б) ставлення до того чи іншого героя чи явища, як архетипного.

2) Було виявлено, що літературна казка визначається як один із епічних жанрів, що паралельно існує як у фольклорі, так і у формі авторської літературної творчості, постає з фольклорної в основному двома шляхами: 1) через вільну інтерпретацію її сталих фабульних схем; 2) на основі оригінальної фабули, в яку широко вводяться чарівно-фантастичні елементи.

З'ясовано, що однією з жанрових домінант літературної казки є чарівність, тобто наявність якогось дива у сюжеті, яке відіграє роль сюжетотворчого фактора та допомагає характеризувати персонажів. Доречним також слід вважати структурно-генетичний підхід, який базується на ідеї М. Бахтіна про «пам'ять жанру». Відповідно до цієї концепції змістовними елементами літературної казки є чарівно-казковий хронотоп та ігрова атмосфера. До формальних елементів (ознак) казкової поетики можна віднести інтонаційно-мовленнєву побудову, окремі тропи, стилістичні кліше, лексичні одиниці тощо. Таким чином, жанрова структура літературної казки формується за рахунок системної взаємодії ігрової атмосфери твору і факультативних носіїв «пам'яті жанру» чарівної казки. Саме така взаємодія може формувати казку як жанр навіть на фундаменті не казкового, а в основному, образного матеріалу.

Варто відзначити, що сучасна літературна казка вільна у виборі матеріалу та форми, хоч у цьому жанрі все ще залишилися непохитні «правила гри», які базуються на фольклорних традиціях. Типовими рисами постмодерністської казки, є ненаївність та непередбачуваність як змісту, так і кінцівки, а також цитатність, або інтертекстуальність. Ще однією характерною рисою постмодерністської літературної казки можна назвати зняття «таємних заборон» - заборони на біль, на кров, на смерть, на пристрасті, а також поєднання в одному герої добра і зла (це порушення найбільш складної заборони, тому що герой, наділений сильними почуттями, зумовленими наявністю в його серці і добра, і зла, - видається дуже сильним, живим, «непокірним» авторській волі і є «хорошим» чи «поганим» лише за певних обставин, у які йому довелося потрапити). Герої сучасних казок є вразливими, вони відчувають біль, борються з пристрастями та навіть можуть загинути. Сучасна казка видозмінилася не лише за змістом і формою. Сучасна постмодерністська казка вимагає від читача кмітливості, здатності проводити паралелі, аналізувати, і часто розрахована на ту дитячу аудиторію, яка вже має за плечима певний інтелектуальний багаж, а саме, літературну здогадку, обізнаність у класичних зразках фольклорних та авторських казково-міфічних творів, що й пояснює читацький попит на твори цього жанру.

3) Було визначено, що британським письменникам-казкарям характерні такі основні типологічні властивості, як гумор, гра, іронія, постійна зміна настроїв, часто зустрічаються сумні чи навіть трагічні мотиви, дивовижна легкість, з якою розвивається оповідання, структура казки, в якій проза і вірші природно змінюють одне одного. Автори постійно використовують інтертекстуальний зв'язок (при цьому використовуються різні типи інтертекстуальних знаків: паратекстуальность, внутрішня і зовнішня інтертекстуальність, інтексти, кодова або мовна інтертекстуальність, цитати, алюзії та ремінісценції, а також синкретична інтертекстуальність) та асоціації, і, необхідно підкреслити, що головним героєм британської літературної казки є дитина, яка веде себе нарівні з дорослими, часто навіть перевершуючи їх і яка сприймається читачами цілком серйозно, адекватно дорослим персонажам. Основними концептами сучасної британської літературної казки є емотивні концепти добра і зла, концепти чарівництва і дива, які разом з казковим концептом «людина» формують основу концептуального змісту тексту сучасної літературної казки.

Основними стратегіями авторської мови в емотивних ситуаціях є емотивна характеристика персонажів, яка представлена описом рухів і дій, типових для описуваних емоційних станів героїв. У емотивних ситуаціях літературних казок широко використовуються вигуки, окличні речення, оцінна лексика, кінеми стану, що характерно і для фольклорних казок. Крім того, для репрезентації емоцій у сучасній казці характерне використання лексичних і синтаксичних стилістичних засобів (епітетів, порівнянь, повторів, літот, метафор).

Розглянуто низку лінгвостилістичних засобів, характерних для жанру англомовної літературної казки. Так, стилістично марковані синтаксичні одиниці функціонують в тексті англійської літературної казці на тлі багатого шару лексичних, фонологічних, морфологічних засобів, оскільки реалізація функції впливу може спостерігатися на різних мовних рівнях. Серед фонологічних засобів, які використовуються авторами англійських літературних казок, особливе місце посідають звуконаслідування, алітерація, рима. На морфологічному рівні експресивність створюється за рахунок наявності варіативності у вживанні морфологічних категоріальних форм, вживання просторічних форм дієслова, за рахунок хибної орфографії (в мові персонажів). Найбільш помітно елементи функції впливу проявляються на лексичному рівні за рахунок використання лексичних повторів, порівнянь, епітетів, авторських неологізмів

Варто зазначити, що поряд із загальними типологічними рисами, властивими мові і стилю сучасних літературних казок, можна виявити і ті, які характерні лише для окремих авторів і, відповідно, мають відношення до їх індивідуальному стилю. Такі мовностилістичні особливості стосуються або присутності в авторській манері специфічних експресивних засобів, або ступеня поширеності того чи іншого стилістичного прийому, або способу подання інформації. Наприклад, Дж. Роулінг активно використовує у своїх казках такі види шрифту як курсив і набір великими літерами для виділення особливо важливої інформації. Однією з відмінних особливостей індивідуального стилю Дж. Роулінг є широке використання ад'єктивних композитів і складних епітетів. Самим частотним тропом є порівняння. Характерною рисою стилю письменниці також є те, що для номінації нових казкових концептів вона широко використовує нестандартні моделі словотвору.

3) Проведений аналіз мовностилістичних засобів англомовної літературної казки дозволяє стверджувати, що найчастіше при створенні образів-втілень добра і зла Дж. Роулінг послуговується прийомом контрасту, а також епітетами, метафорами та порівняннями відповідної тематики: світло, тепло, радість, любов, тощо на позначення добра; темрява, холод, біль, ненависть і т.п. для опису зла. На синтаксичному рівні особливої уваги заслуговують такі засоби, як паралельні конструкції та повтори. Окрему важливу роль грає символіка та колористика твору: так, фенікс уособлює добро, а змій - зло, жовто-червоні кольори характерні для світу позитивних персонажів, а темно-зелені - негативних. Композиційно письменниця відтворює необхідні елементи традиційної казки: наявність та боротьба двох антагонічних образів, чітка визначеність сценарію, симпатії автора на боці позитивних персонажів, фінальна перемога добра та щасливий кінець, мотив розплати лиходіїв за свої злочини. Тим не менш, у творі присутні й риси сучасної постмодерної літературної казки - інтертекстуальність, своєрідний чарівний хронотоп, відчуття певної незавершеності.

Список використаних джерел

1. Адоньева С. Б. Сказочный текст и традиционная культура / С. Б. Адоньева. - СПб. : Издательство С.-Петербургского университета, 2000. - 181 с.

2. Алпатова B.C. О некоторых особенностях литературной сказки ( на материале текстов английских сказок) // Текст: структура и анализ / B. C. Алпатова. - М., 1989. - С. 3-11.

3. Аникин В. П. Русское устное народное творчество / В. П. Аникин. - М. : Высш.шк., 2006. - 1128 с.

4. Арнольд И. В. Стилистика. Современный английский язык / И. В. Арнольд. - 4-е изд., испр. и доп. - М. : Флинта : Наука, 2002. - 384 с.

5. Бабенко Л. Г. Лингвистический анализ художественного текста. Теория и практика: Учебник; Практикум / Л. Г. Бабенко, Ю. В. Казарин. - 2-е изд. - М. : Флинта : Наука, 2004. - 496 с.

6. Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика / Р. Барт. - М. : Наука, 1998. - 616 с.

7. Бахтин М. М. Теория романа // Собрание сочинений в 7 томах / М. М. Бахтин. - Т.3. - М. : УРСС, 2012. - 956 с.

8. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества // Прим. С. С. Аверинцева, С. Г. Бочарова / М. М. Бахтин. - М. : Искусство, 1986. - 444 с.

9. Белоглазова Е. В. Лингвистические аспекты адресованности англоязычной детской литературы : дис. канд. филол. наук. 10.02.04 / Е. В. Белоглазова. - СПб., 2001. - 195 с.

10. Білецька В. С. Особливості жанру постмодерністської літературної казки / В.С. Білецька // Науковий вісник Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького. - Черкаси : ЧНУ, 2009. - с. 45-52.

11. Брандаусова А. В. Основные синтаксические особенности английской литературной сказки : автореферат дис. на соискание ученой степени канд.. філол.. наук : Спец. 10.02.04 - германские языки / Брандаусова Александра Вячеславовна. - М., 2008. - 25 с.

12. Брауде Л. Ю. Скандинавская литературная сказка / Людмила Юльевна Брауде. - М. : Наука, 1979. - 208с.

13. Брокет 3. Целительная сила сказок / Брокет 3., Шрейбер Г. - М. : Аквариум Бук, 2003. - 303 с.

14. Будагов Р. А. Литературные языки и языковые стили / Р. А. Будагов. - М. : Наука, 1987. - 354 c.

15. Будур Н. В. Английская литературная сказка / Наталия Будур // Английская литературная сказка XIX-XX вв. - М. : ТОО Новина, 1997. - С. 358-362.

16. Волкова М. Ю. Особливості лінгвостилістичного аналізу художніх творів / М. Ю. Волкова // Вісник СевНТУ. - Вип. 102 : Філологія: зб. наук. пр. - Севастополь : Вид-во СевНТУ, 2010. - c. 6-10

17. Галич О. А. Теорія літератури: Підручник / О. А. Галич, В. М. Назарець, Є. М. Васильєв; ред. О. А. Галич. - К.: Либідь, 2006. - 488 с.

18. Гальперин И. Р. Стилистика английского языка / И. Р. Гальперин. - М. : Высшая школа, 1977. - 336 с.

19. Горбонос О. В. Теоретико-методологічні засади генології літературної казки / О. Горбонос // Південний архів. Філологічні науки : Зб. наук. праць. - Випуск ХLІХ. - Херсон, 2010. - С. 41-48

20. Гронская О. Н. Анализ сказочного текста : (К проблеме языковой картины мира) / О. Н. Гронская. - СПб., 1995. - 45 с.

21. Гронская О. Н. Языковая картина мира немецкой народной сказки : автореф. дис. д-ра наук; Филологические науки : 10.02.04 / О. Н. Гронская - СПб., 1998. - 34 с.

22. Доброницкая Т. В. Стилистико-синтаксические особенности английской детской литературной сказки : автореф. дис. канд. филол. наук. : спец. 10.02.04. - германские языки / Т. В. Доброницкая. - М., 1990. - 24 с.

23. Земцовский И. И. Народная песня / И. И. Земцовский // Народные знания. Фольклор. Народное искусство. - Вып. 4. - М. : Знание, 1991. - с. 23-31.

24. Знаменская Т. А. Стилистика английского языка. курса: Учебное пособие / Т. А. Знаменская. - Изд. 2-е, испр. - М. : Едиториал УРСС, 2004. - 208 с.

25. Ибрагимова Х. С. Основные аспекты лингвостилистического исследования худ. произведений / Х. С. Ибрагимова, О. Б. Сабирова // Филолог. и пед. науки. - Самарканд : Изд-во СГУ, 1986. - 241 с.

26. Китаева Е. М. Художественное время и художественное пространство в текстах английской детской литературной сказки : автореф. дис. канд. филол. наук. : спец. 10.04.02 - германские языки / Е. М. Китаева. - СПб., 1992. - 16 с.

27. Косиков Г. К. Поэтика и герменевтика / Г. К. Косиков // Вопросы литературы, - 1993, № 3. - с. 403-410.

28. Костюк Н. Н. Синтактико-стилистические функции парентетических внесений в художественной литературе : автореф. дисс. . канд. филол. наук. / Н. Н. Костюк. - М., 1985. - С. 7-17.

29. Кривощапова Т. В. Русская литературная сказка конца XIX - начала XX века: учебное пособие по спецкурсу / Т. В. Кривощапова. - Акмола, 1995. - 42 с.

30. Кристева Ю. Бахтин, слово, диалог, роман / Ю. Кристева // Французская семиотика. От структурализма к постструктурализму. - М. : Лабиринт, 2000. - 460 с.

31. Крупа М. А. Лінгвістичний аналіз художнього тексту / Крупа Марія. - Тернопіль : Підручники і посібники, 2005. - 416 с.

32. Купіна Н. А. Модель целостного лингвистического анализа художественного текста / Н. А. Купіна // Структура и семантика текста : сб. науч. тр. - Воронеж : Изд-во ВГУ, 1988. - С. 5-11.

33. Кухаренко В. А. Практикум по стилистике английского языка: Учеб. пособие для студентов филол. фак. ун-тов, ин-тов и фак. ин. яз. / В. А. Кухаренко. - М. : Высшая школа, 1986. - 144 с.

34. Ладисова Н. М. Исследование повтора в английских литературных сказках // Методика обучения иностранным языкам. Романское и германское языкознание / Н. М. Ладисова. - Минск : Республик. межведомств. изд., 1986. - С. 67-71.

35. Леонова Т. Г. Русская литературная сказка XIX века в ее отношении к народной сказке / Т. Г. Леонова - Томск : Изд-во Том. ун-та, 1982. - 197 с.

36. Литературная энциклопедия: В 11 т. [Электронный ресурс] // Фундаментальная электронная библиотека «Русская литература и фольклор». - 16 ноября 2012. - Режим доступа : http://feb-web.ru/FEB/LITENC /ENCYCLOP/0encyc.htm

37. Липовецкий М. Н. Поэтика литературной сказки (На материале русской литературы 1920 - 1980-х годов) / М. Н. Липовецкий. - Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1992. - 569 с.

38. Липовецкий М. Н. Русский постмодернизм. (Очерки исторической поэтики) : Монография / М. Н. Липовецкий. - М., 1997. - 317 с.

39. Лупанова И. П. Современная литературная сказка и ее критики // Проблемы детской литературы / И. П. Лупанова. - Петрозаводск., 1981. - 359 с.

40. Мамонова Ю. В. Когнитивно-дискурсивные особенности лексики английской бытовой сказки : дис. кан. филол. наук / Ю. В. Мамонова. - М., 2004. - С. 1-157.

41. Мішуков О. В. «Історії Русів» : жанрова природа та енергія впливу / Олег Васильович Мішуков // Південний архів. Філологічні науки : [зб. наук. праць]- Випуск ХХХІХ. - Херсон, 1999. - С.17-21.

42. Мулляр Л. А. Авторская сказка: философско-антропологические смыслы : дис. канд. филос. наук / Л. А. Мулляр. - Ставрополь, 2006. - 147 с.

43. Наговицын А. Е. Типология сказки / А. Е. Наговицын, В. И. Пономарева. -- М.: Генезис, 2011. -- 336 с.

44. Немченко Н. Ф. Ритмическая организация текста сказки : автореф. дис. . канд. филол. наук / Н. Ф. Немченко. - М., 1995. - 24 с.

45. Овчинникова Л. В. Русская литературная сказка ХХ век. История. Классификация. Поэтика / Любовь Владимировна Овчинникова. - М. : Флинта, 2003. - 312 с.

46. Онуфриев В. В. Справочник по стихосложению [Электронный ресурс] / В. В. Онуфриев. - 2006. - Режим доступа : - http://rifma.com.ru/AZ-0.htm.

47. Померанцева Э. В. Русская устная проза : учеб. пособие для пед. ин-тов / Э. В. Померанцева.- М. : Просвещение, 1985.- 272 с.

48. Пропп В. Я. Исторические корни волшебной сказки / В. Я. Пропп. -- М. : Лабиринт, 2000. - 416 c.

49. Прохорова Л. П. Интертекстуальность в жанре литературной сказки ( на материале английских литературных сказок : автореф. дис. . канд. филол. наук. : спец. 10.02.04 - германские языки / Л. П. Прохорова. - Иркутск, 2003. - 18 с.

50. Рудяков Н. А. Стилистический анализ художественного произведения / Н. А. Рудяков. - К. : Головное издательство издательского обединения «Вища школа», 1987. - 136 с.

51. Селезнев Ю. М. Если сказку сломаешь / Ю. Селезнев // О литературе для детей. - вып. 23. - Л., 1979. - с. 25-31.

52. Скляренко Р. В. Лингвостилистические особенности синтаксического параллелизма (на материале англо-американской художественной прозы XX века) : автореферат дис. канд. филол. наук / Р. Скляренко. - М., 1987. - С.4-10.

53. Сковородников А. О. Графон как стилистическая фигура языка / А. О. Сковородников. - М. : Высш. шк., 2003. - 85 с.

54. Славова М. Т. Игра и игровое начало в беллетристике для детей. Проблемы детской литературы / М. Т. Славова. - М., 1987. - 57 с.

55. Тананыхина А. О. Лингвостилистические особенности современной англоязычной литературной сказки : дис. … канд. филол. наук : 10.02.04 / Тананыхина Алла Олеговна. - СПб., 2007. - 241 с.

56. Теорія літератури : Підручник / За наук. ред. Олександра Галича. - К. : Либідь, 2001. - 488 с.

57. Томашевский Б. В. Теория литературы: Поэтика / Б. В. Томашевский. - М. : Аспект Пресс, 2002. - 334 с.

58. Топоров В. Н. О мифопоэтическом пространстве / В. Н. Топоров // Studi slavi. - № 2. - Пиза : Інститут лингвистики и литературы, 1994. - с. 316-321.

59. Тюпа В. И. Анализ художественного текста : учеб. пособие для студ. фиол. фак. высш. учеб. заведений / В. И. Тюпа. - М. : Издательский центр «Академия», 2006. - 336 с.

60. Хализев В. Е. Теория литературы / В. Е. Хализев. - М. : Высш.шк., 2002. - 437 с.

61. Храпченко М. Б. Горизонть художественного образа / Михаил Борисович Храпченко. - М. : Худ. литература, 1986. - 439 с.

62. Ярмыш Ю. Ф. О жанре мечты и фантазии / Ю. Ф. Ярмыш // Радуга. - М., 1972. - № 11. - 241 с.

63. Aarne А. The Types of the Folktale: A Classification and Bibliography / Antti Aarne. - Helsinki : The Finnish Academy of Science and Letters, 1981. - 351 p.

64. Bolte J. Anmefklingen zu den Kinderund Hausmarchen der Bruder Grimm / Bolte J., Polivka G. - Bd. 1--5. - Leipzig : Mullverlag, 1972. - 234 S.

65. Honko L. The real Propp / Laura Honko // Studies in oral narrative. - № 33. - Helsinki : Studia Fennika, 1989. - p. 7-12.

66. Luthi M. Das Marchen / Max Luthi . - Stuttgart, 1971. - 59 S.

67. Thompson S. The Folktale / Thompson Stith. - New York : Dryden Press, 1986. - 510 p.

68. Пулман Ф. Опудало і його слуга / Ф. Пулман. - Х. : «Книжковий клуб», 2008. - 240 с.

69. Dahl R. The Witches / R. Dahl. - London : Puffin Books, 2001. - 201 p.

70. Dahl R. The BFG / R. Dahl. - London : Puffin Books, 2001. - 199 p.

71. Pullman P. Northern Lights / P. Pullman. - London : Bloomsbury, 1998. - 399 p.

72. Pullman P. The Subtle Knife / P. Pullman. - London : Bloomsbury, 1998. - 288 p.

73. Pullman P. The Amber Spyglass / P. Pullman. - London : Bloomsbury, 2001. - 465 p.

74. Pullman P. The Golden Compass / P. Pullman. - London : Bloomsbury, 2003. - 351 p.

75. Rowling J. K. Harry Potter and the Chamber of Secrets / J. K. Rowling. - London : Bloomsbury, 1998. - 251 p.

76. Rowling J. K. Harry Potter and the Deathly Hallows / J. K. Rowling. - London : Arthur A. Levine Books, 2009. - 784 p.

77. Rowling J. K. Harry Potter and the Goblet of Fire / J. K. Rowling. - London : Scholastic Press, 2000. - 734 p.

78. Rowling J. K. Harry Potter and the Half-Blood Prince / J. K. Rowling. - London : Scholastic Paperbacks, 2006. - 652 p.

79. Rowling J. K. Harry Potter and the Order of the Phoenix / J. K. Rowling. - London : Arthur A. Levine Books, 2003. - 896 p.

80. Rowling J. K. Harry Potter and the Sorcerer's Stone / J. K. Rowling. - London : Scholastic Press, 1997. - 309 p.

81. Rowling J. K. Harry Potter and the Prisoner of Azkaban / J. K. Rowling. - London : Scholastic, 1999. - 435 p.

Размещено на Allbest.ru

...