Середньонаддніпрянський діалект. Фонологія і фонетика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут української мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук

СЕРЕДНЬОНАДДНІПРЯНСЬКИЙ ДІАЛЕКТ. ФОНОЛОГІЯ І ФОНЕТИКА

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

МАРТИНОВА Ганна Іванівна

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі діалектології Інституту української мови НАН України.

Науковий консультант -доктор філологічних наук, професор

Гриценко Павло Юхимович,

Інститут української мови НАН України,

завідувач відділу діалектології.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Сологуб Надія Миколаївна,

Інститут української мови НАН України,

провідний науковий співробітник відділу

стилістики та культури мови;

доктор філологічних наук, професор

Герман Костянтин Федорович,

Чернівецький фінансово-юридичний інститут,

завідувач кафедри української мови;

доктор філологічних наук, професор

Ужченко Віктор Дмитрович,

Луганський національний педагогічний університет

імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри української мови.

Провідна установа - Запорізький державний університет,

кафедра української мови,

Міністерство освіти і науки України,

м. Запоріжжя.

Захист відбудеться 30 червня 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 173. 01 при Інституті української мови НАН України (01001, Київ-1, вул. Грушевського, 4).

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні та Інституту української мови НАН України (Київ-1, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано “29” травня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук І.А. Самойлова

Підписано до друку 21.05.2004. Формат 60х84/16. Гарнітура Таймс

Папір офсет. Ум. друк. арк. 1,9. Тираж 100 пр. Зам. № 742

Виготовлено й віддруковано у видавничому відділі

Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Свідоцтво про внесення до державного реєстру

суб'єктів видавничої справи ДК №294 від 22.12.2000 р.

Адреса: 18000, м.Черкаси, бул.Шевченка, 81, кімн. 117,

Тел. (0472) 37-13-16, факс (0472) 37-22-33,

e-mail: vydav@cdu.edu.ua, http://www.cdu.edu.ua

АНОТАЦІЯ

Мартинова Г.І. Середньонаддніпрянський діалект. Фонологія і фонетика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10. 02. 01 - українська мова. - Інститут української мови НАН України, Київ, 2004.

У дисертації здійснено повний опис фонологічної і фонетичної систем середньонаддніпрянського говору, виділено його специфічні риси та їхні ареали за АУМ і результатами регіонального картографування, проведено внутрішню диференціацію досліджуваного континууму, удокладнено його ареалогічну характеристику. Послідовне застосування принципів фонологічного моделювання, його утвердження на матеріалі великої кількості говірок і збагачення лінгвогео-графічним аспектом дало підстави виявити такі явища, які не були засвідчені іншими дослідниками, виділити типові риси середньонаддніпрянського говору та особливості, які характеризують його периферійні зони. Використання методики картографування і рекартографування діалектних явищ на бланківках різного масштабу допомогло окреслити ареал середньонаддніпрянського говору, з'ясувати його релевантні риси й ареальне членування. У науковий обіг уведено новий достовірний і значний за обсягом емпіричний матеріал, який може бути використаний у подальших діалектологічних студіях та при укладанні Української діалектної фонотеки і текстотеки.

Ключові слова: середньонаддніпрянський діалект, фонологічна і фонетична системи, системний аналіз, опозиція, нейтралізація, архіфонема, ареальна диференціація, центральні і периферійні говірки, перехідні, мішані й мішано-перехідні говірки.

АННОТАЦИЯ

Мартынова А.И. Среднеподнепровский диалект. Фонология и фонетика. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Институт украинского языка НАН Украины. - Киев, 2004.

Диссертация посвящена системному описанию фонологической и фонетической систем среднеподнепровского говора юго-восточного наречия украинского языка, определению его внешних границ и внутренней структуры.

В работе использована методика фонологического моделирования диалектного материала применительно к большому количеству среднеподнепровских частных диалектных систем (346), что позволило дать более полную характеристику диалекта в целом. В диссертации рассмотрены состав, структурная организация, синтагматика и пространственная вариативность фонологических и фонетических элементов в частных диалектных системах. Системный анализ произведён путём выделения фонологических оппозиций, установления инвентаря фонем, определения их репрезентации в звуковой структуре слова, зависимости реализации гласных и согласных фонем от позиций, различных для подсистем вокализма и консонантизма и отдельных групп частных диалектных систем. Такой подход к изучению диалектного материала дал возможность зафиксировать ранее не засвидетельствованные другими исследователями явления, определить типичные элементы среднеподнепровского говора и черты, характеризующие его периферию.

Лингвогеографический анализ языкового материала позволил очертить ареал среднеподнепровского говора, определить его фонологические и фонетические особенности и внутреннюю дифференциацию.

Ключевые слова: среднеподнепровський диалект, фонологическая и фонетическая системы, системний анализ, оппозиция, нейтрализация, архифонема, ареальная дифференциация, центральные и периферийные частные диалектные системы, переходные, смешанные, смешанно-переходные частные диалектные системы.

SUMMARY

Martynova A.I. The Middle-Dnieper dialect. Phonology and phonetics. - Manuscript.

The dissertation is submitted for a Doctor of Philology degree. The speciality: 10.02.01 - Ukrainian language. - Institute of the Ukrainian language of National Academy of Science of Ukraine.- Kyiv, 2004.

The work has been done to make a most complete description of phonetic and phonological systems of the middle-Dnieper dialect; also the boundaries and inner structure of the dialect were defined. The phonetic and phonological investigation of the middle-Dnieper patois had made the systematic and linguo-geographical study of this dialect most effective. This study has made the investigation of the middle-Dnieper dialect more proficient due to the network, which is far broader than the Ukrainian language Atlas (ULA); and also due to a more detailed guestionnaire and to the analysis of the entire texts, taken from a great number of dialects. That has enabled to give the distributive characteristic to the phonemes; to find out more representatives than ever; to realize the reasons for their appearance and the phonetic and phonology of the dialect under investigation. Since the dialect's structural systematic analysis has been combined with its investigation in the terms of the areal description, the typical elements of the middle-Dnieper dialect were singled out and the dialect was described as an entity; besides the analysis has shown the features, which describe the subsidiary groups of patios; it also has exposed the aspects of the linguistic objects, which had never before been stated by the scholars. In the process of the phonological analysis of the middle-Dnieper patois the system of peculiar oppositions was singled out, together with the inventory of the phonemes, with their representations in the sound structure of a word; also it was stated, that the meaning of both vowels and consonants depends on separate positions, which are different for the cases of vowel-consonant realizations and for definite groups of patois.

The paper has originally analyzed in detail the areals of the middle-Dnieper dialect according to the ULA, together with the interpretation of the defined peculiarities, shown in general Ukrainian context. Mapping the main elements of the middle-Dnieper dialect phonetic and phonological systems, as well as re-mapping of the AUL materials on the application forms of various sizes enabled to draw the boundary of its areal. In the North the right-bank middle-Dnieper patois are separated by the isoglosses, which come between Byla Tserkva and Vasylkiv (Kyiv Region), though some of them go as far as the middle-Polyssya dialect of the Irpyh River, and even as far as the Teteryv River. In the left-bank Dnieper territories the pattern of isoglosses is rather broad, they are spreading like a fan, coming to the north and to the South from Pereyaslav-Khmelnytsky and going as far as the Seym River and the Desna River. In the west the areal is limited by the rivers the Ros and the Gnyly Tykych, in the east - by the Sula River, and in the south the isoglosses are stepping coming as far south the Ros as the Tyasmyn River. According to the materials of regional mapping there were originally drawn a number of areals characteristic of the middle-Dnieper dialect and the phenomenae connected with them; as well as the features, typical of this dialect according to the AUL, were correspondingly specified.

On the ground of the linguo-geographical investigation of the phonetic and phonological systems of the middle-Dnieper patois their inner division is originally established: the dialect zones are actually singled out - those central, northern, southern, western and eastern, within which separate groups of patois are functioning. The middle-Dnieper dialect's proper special character is mostly singled out through some phenomenae, typical of this dialect; those phenomena are functioning in the central zone of the areal under consideration: /а/ is realized as а in any position; /о/ is realized as о (sometimes adjacent to the labial consonants оу, уо, у); /и/ is realized as и in any position (sometimes ие in unstressed position); /і/ (<*м, *о, *е) is realized as і in all positions; /е/ is realized in the unstressed position in the middle of the word though и, sometimes еи, ие, sometimes before the sound with the stressed е - еа, ае, а; the absence of prothetycal [г] in the word “ор'іх” in the north-central zone; the retaining of the opposition /р/ : /р'/ within a word; paradigmatic structures of the palatal /ж/ : /ж'/, /ш/ : /ш'/, /ч/ : /ч'/, /U/ : -; /ж/ : /ж'/, /ш/ : /ш'/, /ч' (чя)/, /U/ : -; /ж/ : /ж'/, /ш/ : /ш'/, /ч' (чя)/, /U/ : /U'/; the opposition /ля/ : /л'/; together with worded neutralization of the opposition /т'/ : /к'/; sequence /д/ - /ж/, /т/ - /ч/, /с/ - /ш/, /з/ - /ж/ in verb forms (1 person singular, present tenses); the cases of neutralization the opposition sonorant : non-sonorant on the edge of the proclytys and word; as well as cluster мй instead of *м. This is a zone , to the least extent influenced by other Ukrainian language dialects; here the features, typical of this very dialect are most prominent. The northern patois are determined as middle-Dnieper; and the presence in their structure of separate Polyssya elements can be explained by later migrations to this territory.In the southern, western and eastern zones of the continuum under consideration 3 types of patois can be found: the intermediate patois of the middle-Dnieper-Volyn and middle-Dnieper-Podyllya type, mixed with predominating middle-Dnieper features, in which the elements of the south-western and Polyssya dialectal systems are regarded as separate features; and mixed-intermediate, which had resulted from dynamic interaction of the dialects.

The investigation of the phonetic and phonological systems of the middle-Dnieper dialect as a part of the Ukrainian dialectal continuum has evidently demonstrated the paradigmatic and syntagmatic peculiarities of its structure, the systematic character in the arealogic behaviour of its characteristic features, that had reflected in the division of the dialects under investigation.

Key words: the middle-Dnieper dialect, phonetic and phonological systems, systematic analysis, opposition, neutralization, archiphoneme, combination of isoglosses, the arealogical differentiation, the intermediate, mixed, mixed-intermediate patois.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальним напрямом сучасної лінгвістики є комплексне вивчення окремих діалектних зон, повний опис діалектних систем, їхній докладний лінгвогеографічний аналіз та пояснення природи мовних явищ, зафіксованих на карті.

Середньонаддніпрянський діалект здавна викликав значний інтерес учених, що зумовлено насамперед його місцем і значенням в історії формування південно-східного наріччя та в становленні української літературної мови. Однак цей діалект ще не був об'єктом цілісного дослідження, характеристика всіх його структурних рівнів залишається неповною, оскільки впродовж тривалого часу звуковий і граматичний склад середньонаддніпрянських говірок дослідники розглядали в контексті протиставлення діалектне : літературно нормативне. Так, у працях В.О. Богородицького, О. Дорошкевича, П.О. Бузука, В.М. Брахнова, В.С. Ващенка, П.С. Лисенка, А.П. Могили здійснено аналіз звукових явищ окремих середньонаддніпрянських говірок чи їхніх груп переважно з урахуванням еволюції мовних звуків, іноді вказано на локалізацію цих особливостей. Усі дотеперішні студії побудовано переважно на діалектному матеріалі, збирання й наукова обробка якого не були націлені на докладне вивчення фонетичної системи говірки, оскільки принципи аналізу діалектного матеріалу не передбачали повноти його опису. В останні десятиріччя панівним стало системне дослідження говірок, яке передбачає розгляд мовних явищ у їхніх взаємозв'язках і безвідносно до літературної мови. З огляду на це осягнення складності фонологічного і фонетичного рівнів середньонаддніпрянського діалекту, виявлення його типових рис та особливостей їх функціонування залишається одним з актуальних завдань української діалектології.

Відсутність системного опису фонетичного і фонологічного рівнів середньонаддніпрянського говору, необхідність визначити його демаркаційні лінії, докладно проаналізувати ареали та виявити внутрішню диференціацію визначають актуальність дослідження.

Зв'язок роботи з науковими планами і програмами. Тема дисертації пов'язана з науковою проблемою кафедри українського мовознавства Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького “Розробка і систематизація лінгвогеографічних матеріалів різних мов. Сучасний стан і генезис середньонаддніпрянського діалекту” і темою відділу діалектології Інституту української мови НАН України “Українська діалектна мова сьогодні: онтологічний і гносеологічний аспекти”.

Метою роботи є системний опис фонологічного і фонетичного рівнів середньонаддніпрянського говору, виявлення сукупності характерних для нього рис та їхніх ареалів, визначення його меж і внутрішньої диференціації.

Завдання дослідження:

1) виявити склад фонем та їхніх реалізаторів у середньонаддніпрянських говірках;

2) дослідити парадигматику й синтагматику фонемного і звукового складу середньонаддніпрянських говірок;

3) виділити фонологічні опозиції та умови й закономірності їхньої реалізації, позиції релевантності й нейтралізації у середньонаддніпрянських говірках;

4) з'ясувати рефлексацію праслов'янських голосних і приголосних звуків у середньонаддніпрянських говірках;

5) удокладнити ареалогічну характеристику середньонаддніпрянського діалекту, подану в АУМ: простежити зв'язки структурних рис говору з явищами інших діалектних систем, виявити міждіалектні паралелі, з'ясувати причини їхнього виникнення, функціональне навантаження й частотність фіксації, подати інтерпретацію зафіксованих ізоглос у загальноукраїнському ареальному контексті;

6) на підставі рекартографування наявних лінгвогеографічних матеріалів та регіонального картографування виявити ареал середньонаддніпрянського діалекту та його внутрішнє членування;

7) виявити фонетичні й фонологічні риси, які характеризують середньонаддніпрянський діалект як систему.

Об'єктом дослідження є фонетична і фонологічна системи середньонаддніпрянського діалекту, одиницям яких упродовж тривалого часу надавали найбільшої ареалогічної цінності. Саме тому їх комплексне вивчення необхідне для з'ясування парадигматичної й синтагматичної специфіки говору.

Предметом дослідження стали фонемний і звуковий склад середньонаддніпрянських говірок, виявлені фонологічні опозиції вокалізму й консонантизму, їхня реалізація, позиції релевантності й нейтралізації.

Методи дослідження: описовий з елементами порівняльно-історичного та статистичного, лінгвогеографічний.

Джерельною базою дисертації є магнітофонні записи діалектного мовлення (близько 200 годин звучання) з 346 говірок Середньої Наддніпрянщини, відповіді на фонологічну і фонетичну частину питальника до Загальнослов'янського лінгвістичного атласу, матеріали АУМ та регіональних атласів, діалектні словники, збірники текстів. Матеріал для дослідження записано упродовж 1994 - 2002 років переважно від мовців найстаршого покоління - носіїв традиційної системи говірки.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше здійснено системний опис фонологічного і фонетичного рівнів середньонаддніпрянського говору, виявлено функціональне навантаження фонем; скартографовано типові елементи середньонаддніпрянських говірок, що дозволило окреслити ареали окремих явищ і систему середньонаддніпрянського говору як цілості, виявити його ядро і периферію; встановлено внутрішнє членування континууму; доповнено і конкретизовано свідчення АУМ щодо меж цього структурно-територіального утворення.

Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні прийомів дескриптивного опису діалектної фонології з використанням методики моделювання фонологічних систем говірок, встановленні закономірностей просторової варіативності мови та розширення способів її картографічного відтворення. Запропоновані принципи аналізу вокалізму й консонантизму є моделлю аналогічного опису говірок різних ареалів.

Практичне значення. Робота розширює емпіричну базу української діалектології, дає нову інформацію про фонологічну, фонетичну системи й ареальну структуру середньонаддніпрянського говору. Важливим із погляду дослідження системності мови та її просторової варіативності є удокладнення інформації про дистрибуцію фонем і реалізацію фонологічних опозицій у середньонаддніпрянських говірках; виділення середньонаддніпрянського говору за АУМ та інтерпретація його особливостей у загальноукраїнському контексті; окреслення нових та уточнення уже відомих за АУМ ареалів характерних для цього говору явищ; здійснення членування середньонаддніпрянського діалектного континууму. Матеріали можна використати у дослідженнях з української та східнослов'янської діалектології, у лінгводидактиці вищої школи. Магнітофонні записи сприятимуть збагаченню Української діалектної фонотеки та діалектної текстотеки.

Особистий внесок здобувача полягає у здійсненні системного опису фонології й фонетики середньонаддніпрянського говору, окресленні його ареалу, виявленні характерних рис і внутрішньої диференціації. Автор самостійно зібрав, систематизував і описав діалектний матеріал, виробив методику його аналізу, сформулював наукові положення й висновки. Усі результати дослідження отримано здобувачем самостійно. Наукових праць, написаних у співавторстві, немає.

Апробація роботи. Окремі розділи і дисертацію в цілому обговорено на засіданнях відділу діалектології Інституту української мови НАН України. Основні положення і результати роботи викладено в доповідях на Наукових читаннях пам'яті Т.В. Назарової (Київ, 1993), Міжнародних і Всеукраїнських діалектологічних семінарах (Львів, 2000; Житомир, 2000; Київ, 2002), Міжнародних наукових конференціях (Јodї, 2001; Луганськ, 2001; Житомир, 2002; Умань, 2002; Київ, 2003), міжвузівських науково-практичних конференціях (Умань, 2000), XV Науковій сесії Наукового Товариства імені Т.Г. Шевченка (Черкаси, 2004).

Публікації. Результати дослідження відображено у 34 друкованих працях, серед яких індивідуальні монографії “Лінгвістична географія правобережної Черкащини”, “Середньонаддніпрянський діалект. Фонологія і фонетика”, 23 статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України. Решта публікацій - це статті та тези доповідей, виголошених на міжнародних, всеукраїнських конференціях і семінарах.

Структура і зміст дисертації. Дисертаційна робота загальним обсягом 545 сторінок складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, списку використаної літератури (420 позицій), переліку умовних скорочень та додатків, які включають передмову до карт, список карт, порядковий покажчик обстежених населених пунктів, легенди та коментарі до карт, 64 карти, предметний покажчик (с. 432 - 545).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету й завдання роботи, окреслено наукову новизну, теоретичну й практичну цінність дисертації, наведено відомості про апробацію її результатів та особистий внесок здобувача в розробку відповідної проблематики.

Перший розділ “Фонологічна й фонетична системи середньонаддніпрянських говірок” складається із трьох підрозділів. Підрозділ “Засади вивчення фонологічної і фонетичної систем середньонаддніпрянських говірок” присвячено висвітленню загальних теоретичних і методологічних питань системного вивчення фонологічного і фонетичного рівнів мови загалом і діалектної зокрема. Перші спроби дослідження способів структурної організації фонологічних систем у плані парадигматики, рідше синтагматики їхніх компонентів у різних говорах української мови знаходимо у працях О. Брока, І.Г. Верхратського, І.А. Панькевича, М.А. Пшепюрсьскої, З. Штібера, К. Дейни, М. Павлюка, І. Робчука, Ф.Т. Жилка, Т.В. Назарової, Л.Е. Калнинь, С.М. Толстої, Т.В. Попової. Створення цілісної картини фонологічної системи мови з усіма зв'язками її компонентів забезпечила методика, запропонована представниками Московської фонологічної школи (Р.І. Аванесов, П.С. Кузнєцов, Л.Е. Калнинь, О.О. Реформатський, М.В. Панов, С.В. Бромлей, К.В. Горшкова, Р.Ф. Пауфошима та інші), які поєднали парадигматичний і синтагматичний аспекти досліджень. Для повного опису звукового складу мови (наріччя, діалекту чи говірки) важливо встановити не тільки репертуар її структурних елементів, а й специфіку синтагматичних відношень, залежність реалізації фонем від конкретної позиції в слові чи фразі.

В останні десятиріччя створено ряд описів фонологічних систем говірок, метою яких є повнота їхньої репрезентації. За докладністю охоплення фрагментів фонологічної системи в слов'янському мовознавстві вирізняються праці П. Івіча, І. Лекова, Б. Відоєського, К. Горалека, С.М. Толстої, О. Лєшки, С. Урбанчика, В. Курашкевича, С. Реметича, З. Тополинської, А. Басари, Я. Басари, Ф. Чижевського. Представлення матеріалу українських діалектів найповніше здійснено у працях Л.Е. Калнинь, Т.В. Назарової, Т.В. Попової, А.М. Залеського, С.К. Пожарицької, Г.І. Малишко, П.Є. Ткачука, С.Г. Чемеркіна.

У підрозділах “Вокалізм середньонаддніпрянських говірок” і “Консонантизм середньонаддніпрянських говірок” розглянуто склад голосних і приголосних фонем, їхню парадигматику, особливості реалізації фонем та її залежність від позиції в слові і синтагматичного оточення, визначено функціональне навантаження фонем, встановлено системні зв'язки компонентів у різних групах говірок. Дослідження фонемного і звукового складу діалектної мови та характеристику фонем здійснено за методикою, згідно з якою тотожність фонетичного оточення не пов'язують із мінімальними парами, а достатнім для встановлення функціональної вартості звуків вважають можливість їхньої появи в ідентичних фонетичних позиціях (див. концепції Л.Р. Зіндера, М.В. Панова, Л.Е. Калнинь, А.М. Залеського). Оскільки завданнями нашого дослідження не передбачено докладного аналізу фонологічної й фонетичної систем кожної із середньонаддніпрянських говірок за уодноманітненою схемою (Л.Е. Калнинь), то ми, беручи за основу повний набір тих ознак, які використовувала дослідниця, поставили за мету створити узагальнений портрет фонологічної й фонетичної систем середньонаддніпрянського говору.

Фонемний інвентар визначено на основі опозицій, у яких фонеми мають релевантні диференційні ознаки (ДО). Виділення системи опозицій ґрунтується на тому, що компоненти фонологічного протиставлення мають підстави для диференціації та ідентифікації, зокрема різне підняття і однаковий ряд для голосних фонем, різний локальний ряд, спільний спосіб творення для приголосних та інші. За характером вияву ДО, що утворюють протиставлення, їх поділяють на градуальні, привативні та еквіполентні. Для зручності аналізу в роботі використано надговіркову інваріантну модель, яка включає повний набір фонем, що характеризуються поєднанням всіх ДО, реалізованих у позиціях максимального розрізнення. Однак для окремих говіркових мікросистем чи їхніх груп характерні позиції, де внаслідок нейтралізації протиставлень замість однієї з фонем з'являється одиниця - архіфонема, яку реалізує звук, проміжний між двома членами опозиції (див. концепції Л.Р. Зіндера, М.С. Трубецького, А. Мартіне, В.В. Виноградова, Л.Е. Калнинь). Виділення архіфонем дозволяє повніше схарактеризувати фонологічні мікроструктури вокалізму і консонантизму досліджуваних говірок.

Повноту аналізу забезпечує врахування всіх позицій для виявлення кожної фонеми, встановлення місця її репрезентантів у фонетичній структурі слова. Досліджуючи вокалізм, звертаємо увагу на такі позиції: початок, середина, кінець слова; наголошена, ненаголошена позиція; відкритий, закритий склад; тип консонантного оточення голосних фонем (після та перед губними, передньоязиковими - зубними й піднебінно-зубними, середньоязиковим [й], задньоязиковими, фарингальним г, твердими й м'якими приголосними); позиція перед наступними складами з голосними різного підняття. Аналізуючи консонантизм, встановлюємо правила сполучуваності окремих одиниць із голосними та приголосними звуками після паузи, між голосними й перед паузою в словоформах і складах, за особливостями артикуляції (локальний ряд, спосіб творення тощо).

Для вивчення звукової синтагматики використано методику, розроблену М.В. Пановим у його описі фонетики російської літературної мови й апробовану Л.Е. Калнинь у діалектологічних дослідженнях. З'ясування синтагматичних особливостей фонологічних одиниць на підставі суцільних текстів із великої кількості говірок дозволило удокладнити їхню дистрибуцію, виявити значно більшу варіативність звуків, увиразнити реалізацію фонологічних опозицій у різних умовах, встановити позиції їхньої релевантності й нейтралізації, функціональне навантаження фонем, а відтак - об'єктивно відтворити структурну організацію фонологічної і фонетичної систем се-редньонаддніпрянських говірок. Дослідження їхньої фонології і фонетики здійснено в синхронічному аспекті, проте в описі є елементи діахронії. Зокрема, це виявляється в розмежуванні позицій різного генетичного плану, наявності відсилок до історично відмінних рефлексів праслов'янських голосних і їхньої репрезентації у фонологічній і фонетичній системах середньонаддніпрянського говору. Крім цього, розглядаючи структури вокалізму й консонантизму, виділяємо в них типи, характерні для окремих груп говірок досліджуваного континууму. Саме такий комплексний підхід до аналізу зафіксованих мовних фактів дав змогу виявити склад, структурну організацію й ареальні типи фонологічної і фонетичної систем середньонаддніпрянських говірок.

У другому підрозділі “Вокалізм середньонаддніпрянських говірок” визначено інвентар голосних фонем, здійснено їхнє групування у фонологічні опозиції, виявлено реалізацію кожної з них, з'ясовано залежність репрезентації фонем від ряду позицій, різних для наголошеного і ненаголошеного вокалізму та окремих груп говірок.

Реалізація фонемних протиставлень у підсистемі вокалізму залежить від наголошеності / ненаголошеності, сусідства голосних і приголосних, характеру складу, місця в слові. Домінуючим чинником, що впливає на вияви голосних фонем, є акцентуація. Для середньонаддніпрянських говірок характерний шестифонемний наголошений вокалізм, який репрезентують надговіркові моделі двох типів (А, Б). У говірках зі структурною організацією голосних типу А (/і/, /и/, /е/, /у/, /о/, /а/) репрезентантами фонем здебільшого є їхні основні вияви. В окремих говірках досліджуваного ареалу, здебільшого в його західній частині, зафіксовано реалізацію /е/ звуком и, а /и/ звуком е, що трапляється спорадично в ряді словоформ: |седишче (100)*^* Локалізацію говірок див. на картах., о|ден, по|сеUу (103), ве|тушка (139), бе|тел'н'а (172), же|ве (133, 172), кри|чемо (63), по|седимо (140, 142, 98), си|демо (35), по|сеUу (141, 143), д|вегнути (272), ц'і|делок, ни^|ведно, кор|зену, з^ус'і|йейі |сели (162), |сел'на |бочка, із^|сел'нойу вяід|ляогойу (154), |мате, т|рохе (216), |л'уде (87), о|ден (178,184, 281, 284), го|ден (277). Спорадична субституція фонеми /и/ на /е/ характерна переважно для периферійних крайніх західних і східних говірок досліджуваного континууму, а також виявляється у трьох говірках (154, 162, 163), локалізованих у центрі середньонаддніпрянського ареалу, де ця зміна відбувається нерегулярно. В одній із них у наголошеній і ненаголошеній позиціях у сусідстві з приголосними різних класів (здебільшого губними й задньоязиковими) в середині та кінці слів репрезентантом /и/ є звук ы середньо-заднього ряду, високого обниженого підняття, нелабіалізований: |выiде, ро|быляи, нато|пыт', мы|нули, |выгнали, ўто|мылас'а, пыў, быў, спыт', ў|кынулы, Йари|мыйіха, напы|чут', л'у|были, ку|пыт', па|лылы, стириг|лы, ма|шынойу, па|лыў, |жыто, голо|вы, сваРты, рушни|кы, ш|чокы, |губы (162). Ця риса споріднює говірку

с. Байбузи Черкаського р-ну Черкаської обл. з карпатськими діалектами див. АУМ, 2: к. 15 - 22. У цій же говірці виявлено звужену реалізацію наголошених репрезентантів /е/: ў^л'удиi, читвиро, тирли, плитині, пиривисло, ўвичир'і, старин'кяі, трудодин', зилиниi, виритино, ў^гричку, типлиi, гличик, лилика, вичир'а, вичяір, чил'ад', Vиркало, вирх, вирби, мирзне, миртвиi, чиришн'а, рідше виявом фонеми /е/ є звук ы: замырзне, пиримыл'ували (162). Отже, наголошений вокалізм ряду говірок типу А вирізняється незначною зміною функціонального навантаження фонем /е/, /и/, а в одній говірці навіть зростає інвентар фонем - /і/, /и/, /е/, /у/, /о/, /а/, /ы/ (162).

Структурну організацію голосних типу Б (/і/, ‹іи›, ‹иі›, /и/, /е/, /у/, /о/, /а/) ускладнюють архіфонеми ‹іи›, ‹иі›, які нейтралізують протиставлення /і/ : /и/ в північних се-редньонаддніпрянських говірках у кількох позиціях слова (ініціальній, зрідка в середині слова та в кінці) незалежно від наголошеності / ненаголошеності. Так, репрезентантами /і/ в ініціальній позиції можуть бути и, іи, иі: иниi, ин'іi, иншиi, иначиi, |инеi, |инаi, ин|дик, |иін'іi, |іин'іi, |іиншиi, |искра, иск|рит', иск|риц':а, Ил'кова, инвал'ід тощо, проте ці вияви мають нерегулярний характер. Зменшення функціонального навантаження /і/ в північних середньонаддніпрянських говірках також зумовлене тим, що в них *и, *о, *е, зрідка *м не завжди рефлексуються звуком і. Це засвідчено у прийменниках, префіксах пид-, оби-, оди-, зи-, рози-: пид^пар, пид^|боком, пид^|голови, пид^|ноги, пид|н'ом, пидн'і|майу, пидог|р'ійиш, пид|париш, піид|ходит', пяідиiш|ло, піид|лиў, зрідка в середині слова: ри(іи)|л':а, ри|л'а, сим|й(н')а, сем|н'а, |семй(н')і, на^|семйу, |попи(е, еи)л, |погри(е, еи)б, роўчак, сподниц'а, стуляец', стул(я)чик, пошла, у закінченнях іменників 3 відміни у род., дав., місц. в. одн., іменників жін. р. з основою на шиплячий у род. в. одн. та наз. в. мн., прикметників і займенників у наз. в. мн.: п|р'ажи, г|роши, |воши, |д'іжи, |миши, |уши, |очи, з^|ночи, д'і|жи, |соли, |совяісти, |радости, п|лоскони, |памйати, с|мерти, з^|осини, та|ки |гарни |кисли гур|ки, мис|ки ви|лики по|лиўйани, с'іл'с'|ки, |руки золо|ти, |менши бра|ти, г|роши |добри, |р'ідни, |ноги |пухли. Перерозподіл функціонального навантаження фонем /і/ та /и/, зрідка /е/, /о/, /у/, виникнення архіфонем ‹іи›, ‹иі› відбувається переважно в північній смузі середньонаддніпрянських говірок, а в окремих словах (|ин'іi, ин|дик, |соли) - на всій території досліджуваного ареалу.

У підсистемі ненаголошеного вокалізму виділено чотири типи структур (А, Б, В, Г), кожна з яких має особливості щодо функціонування в окремих групах досліджуваних говірок. Типовою для ненаголошеного вокалізму говірок центральної зони є п'ятифонемна структура /і/, /и/, /у/, /о/, /а/, ускладнена архіфонемами ‹еи›, ‹ие› (тип А), що зрідка нейтралізують опозицію фонем /и/ : /е/ переважно за рахунок виявів /е/ в сусідстві із сонорними. Здебільшого /е/ репрезентує и, тобто відбувається втрата ДО “середнє підняття” на користь ДО “високе обнижене підняття” у середині слів після різних груп приголосних у перед- і післянаголошених складах: мине, тибе, твирде, спиреду, твирезе, типер, пиче, бире, силяо, пин'ок, шлийа, ўнисляа, тил'а, Сиргяіi, виляикяі, задиру, мин'і, чир'ін', пшиниц'у, зачипиў, ляижит', на^пичяі, знайите, пирикрутиляа, йасин, плетині, кажимо (44); сиредн'о, бирец':а, зилене, спичем, усиредин'і, донисе, зимл'а, нима, на^стипах, зирно, сирпами, свикрус'і, нивяіс'ц'і, биригляи, смужичяки, нисут', грибин'і, пайичяка, сажайиц':а, вяідир (127). У говірках цього типу ДО “середнє підняття” може зберігати свою релевантність у ненаголошеній позиції лише в кінці слова: перве, оце, тче, серце, поле, шийе (1); ранше, нимайе, знайите, роскаже, пагане (49а), пТідкине, тройе, махне (120); сохне, ў^мене, с'іре, ран'іше, пробТігайе, гарне (141), обойе, бачите, добре, ўл'ізе, вибире, нужне (168) тощо. У говірках західної, південної та східної зон зменшується функціональне навантаження /е/, оскільки у позиції перед складом з і чи в сусідстві з м'якими приголосними її можуть реалізувати звужені репрезентанти і, зрідка іи, иі: вяі|с'іл'а, ў^пяі|чяі, на^|бер'із'і (288), на^пяі|чяі, ўт'ік|нуляа (183), за|мяіс'уйім (293), з|найіш, са|пайімо, пол'а|гайім, бТі|рут', |попяілом, із^|попяілу (294); |бер'іг, ки|дайіц'а, нази|вайіц'а (322), пяітси|пайіш, гр'ібяіш|кяіў, пиі|чяу (295), пиі|чяу, пиіриімяі|ниляи (298, 299), миі|н'і (140, 141) тощо. Структурну організацію голосних типу Б (/і/, /и/, ‹іи›, ‹иі›, ‹еи›, ‹ие›, /у/, /о/, /а/) ускладнюють архіфонеми ‹іи›, ‹иі›, ‹еи›, ‹ие›, які нейтралізують протиставлення /і/ : /и/ (незалежно від наголошеності / ненаголошеності), /и/ : /е/ (в ненаголошеній позиції) в північних середньонаддніпрянських говірках. Структура ненаголошеного вокалізму типу В (/і/, /и/, /е/, /у/, /о/, /а/) властива окремим говіркам центральної, південної та східної зон, де в позиції перед складом з наголошеним е фонема /е/ зберігає свій основний вияв - голосний е чи внаслідок часткової нейтралізації замість неї з'являється архіфонема ‹еи›: веляечен'ка, пляетем, поперем, пострежем, пече, печем, бе(еи)ре, берем, хрешчениi, тепер, керсет, пяідперезана, тече (59); попе(еи)рем, виперайим, зеляена, тепер, попечец':а, перевесляо, перевесляом (59а); веляеичен'койу, принесе, жеве, сгребеш, тече (133); везем, земляейу, жеивем, напече, спечец':а, посередин'і (172). У ряді говірок цього типу відбувається нейтралізація опозиції /е/ : /а/ за рахунок ДО “середнє підняття”: карейа, однасеш, вачер'айут', вачер'ат', вачер'у, набеареш, баереза, насем, жаеве, ти(еа)пер, заваде (165), ба|реза, ва|шен', ва|чер'ат', |випае(еа)ре, беа(ае)|ре, неа(ае)|се, донае(еа)|се, ўнае|се, неа(ае)|сем, спеа|чец'а, залеа|нен'ка, залеа|нен'ке, та(ае, еа)|пер, ца(ае)|бер, та|че, чает|вер (304), унаслідок чого /е/ субституює /а/ чи з'являються архіфонеми ‹еа›, ‹ае›.

Структуру ненаголошеного вокалізму типу Г (/і/, /и/, /у/, /о/, /а/) ускладнюють архіфонеми ‹еи›, ‹ие›, ‹оу›, ‹уо›, які нейтралізують опозиції /и/ : /е/, /у/ : /о/. На тлі інших типів своєрідність ненаголошеного вокалізму говірок типу Г визначає реалізація опозиції /о/ : /у/. Докладний аналіз дистрибуції фонем /у/, /о/ та використання для характеристики явища лінгвогеографічного методу із залученням статистичних даних (див. Н.М. Пшенишнова) дозволили подати нову інформацію про збереження чи нейтралізацію цього протиставлення. За особливостями його реалізації досліджувані говірки поділено на два типи: тип А - зі збереженням опозиції /о/ : /у/; тип Б - з повною чи частковою нейтралізацією опозиції /о/ : /у/. На реалізацію ненаголошеного [о] в говірках типу А не впливають позиції ні перед складом з наголошеними [e] чи [і], ні після губних приголосних перед складами з [у, о, и, і], ні перед складом з губним та [о, а, е, и]. Ненаголошений [о] не наближується в цих позиціях до [у], а вимовляється дещо напруженіше й вужче [о]: го|лубка, ко|жух, то|бяі, о|бяід, то|д'і, году|ват', мо|гила, ко|леса, нагоду|ват', бо|л'ачка, о|нук, о|нука. Тексти, записані у говірках типу А, перекон-ливо засвідчують відсутність “помірного укання”, що не відбувається навіть перед наголошеними і, у: коксо|гяіз, то|д'і, воляо|чит', по|л'а, о|дин, о|копи, по|йіхаў, хо|дит', сто|йаляи (6), про|сиў, |д'іточки, сво|йіми, намо|ляоляи, кор|жяіў, нагоду|валяи, кор|жа, |житн'ого, сто|йаляа, дойіж|Uайут', |заворот (68), об|р'іс, дош|ч'і, огяір|ки, чо|тир'і, во|ни, то|бяі, од|на, |нашойі, по|биляи, голяо|доўку, ко|сар, ко|силяи, пос'|т'іiн'іi, до|бавиляи, з^копяіi|ками (128) та інші. Поодинокі випадки звуженої реалізації /о/ в говірках цього типу зумовлені сусідством губних і задньоязикових приголосних: |жолуб, |жолоуб, |кадуб, ту|пор, бу|бир, бу|бир', бут|ва, бут|вина.

Серед досліджуваних говірок з помірним уканням (тип Б) можна виділити три основні групи за ступенем нейтралізації опозиції /о/ : /у/ та регулярністю вияву субститута - /у/, ‹уо›, ‹оу›. Для говірок першої групи характерна повна чи часткова нейтралізація опозиції /о/ : /у/ > /у1/ : /у/ або /о/ : /у/ > /о/, ‹уо›, ‹оу› : /у/. Нерегулярне звуження вимови реалізаторів /о/ відбувається незалежно від якості голосних наступного складу: оуд'і|йаляа, кроу|ват'і, тоу|д'і, ў^воi|ну, поу^|вяікна, оус'у|ди, хоу|т'іў, тоуўс'|т'і, поу|с'ік (220); тоу|д'і, поу|були, зуў|с'ім, гуору|вала, коу|н'ушян'у, коу|р'іў, поубу|ла, по|йіхаў, йоу|му, по|чаў, соу|бяі, хо|дити, поп|родали, бо|л'ат', чуолуо|вяіка, чуолу|вяік, ни^гоубяід|раў, сто|лову, поу|йіли, чулу|вяік, гоу|бяід, ко|сила (238) тощо. Зрідка нейтралізація опозиції відбувається за рахунок синтагматичної ідентифікації виявів /о/ з реалізаторами /у/ переважно перед складом з наголошеним [і] та після губного приголосного. Частіше перед наголошеними й ненаголошеними складами з [у] чи [і] опозицію /о/ : /у/ нейтралізують архіфонеми ‹уо›, ‹оу›. Часткову нейтралізацію протиставлення лабіалізованих голосних заднього ряду перед складом з голосними невисокого підняття [а], [и], [о], [е] спостерігаємо в говірках цієї групи спорадично. Частіше виявом /о/ в зазначеній позиції є голосний [о].

Другу групу становлять говірки, в яких часткова нейтралізація опозиції /о/ : /у/ відбувається перед складами з [у], [і] внаслідок звуження виявів фонеми /о/. Помірне укання, характерне для цієї групи говірок, нерегулярне, зрідка засвідчене лише у кількох словах. Здебільшого звуження виявів /о/ властиве словоформам гоу|лубка, коу|жух, тоу|бяі, оу|бяід, гоуду|ват', зоу|зул'а, оу|нук, однак у мовленні респондентів однієї говірки ненаголошені звуки оу, [о] можуть взаємозамінюватися. Крім названих форм, засвідчено також куо|пяіiки (180), гоуд|р'іжут' (231), коу|л'іi, гу|л'ійу (247), поўдоу|вяіляа, бур|довяі, оугяір|ками, поу|суду (290), поу|суда, пуопус|кали (280) та інші. У ряді говірок цього типу звуження ненаголошених виявів /о/ перед наголошеними і, у відбувається послідовніше: поу|йіхаў, сз^коуноуп|л'іў, коу|жух, хоулоуд|н'іше, поу^дру|гому, коу|жухом, чоу|б'іт (284), на^гоубяід, погоубяідайут', чоулоувяіковяі (291), гоу|нук, чоулоу|вяік, роузд'і|л'аляи, жоу|лудок, гоуйі|рок, ни^пу|йіду, на^поу|лу, у^двоу|р'і, поу|лумисок, коу|н'ушян'а (330), гоу|нук, роузд'і|л'аляи, жоу|лудок, гоуйі|рок, ни^пу|йіду, на^поу|лу, у^двоу|р'і, поу|лумисок, коу|н'ушян'а (334). Проте чаcто цієї зміни не зафіксовано навіть перед складами з наголошеними [у], [і]: йо|му, чоло|вяіки, по|бяігла, по|н'іс, то|д'і, по|йіляи, по|йіхаў, до|йіляа, то|бяі, кор|жяі, моло|ду, по|суди (332), кор|чуйе, по|душки, со|бяі, уго|р'і, о|л'ійі, о|бяідат', уно|чяі, погу|л'ат', го|р'ішче (337), то|д'і, по|душки, со|бяі, уго|р'і, о|л'ійі, пойі|си, о|бяідат', уно|чяі, погу|л'ат', го|р'ішче (340).

Третю групу становлять говірки, в яких нейтралізацію опозиції /у/ : /о/ засвідчено лише в лексикалізованих формах: бу|йарин (35, 37, 105), бу(оу)|йарин (24), пу|жар (12, 72), боу|йари (42), зу|зул'а (прізвище), пу|жарники (11), оу|нуки, бу|йарин, бу|йар'і (36), бу|йари (155а), зу|зул'а (лише в пісні, 161), бо(оу)|йарин, поу|суда (234), куо|нопл'і (167), напо(у)|валяа (187), на^пу|жар (190), коусин|ками (228), |вискоучу (246), боу|л'ат' (51), оу|пора (200). У наведених формах заміна ненаголошеного [о] звуками у, уо, оу здебільшого підтримується позицією після губних та задньоязикових приголосних, тобто є наслідком комбінаторних змін, і, напевне, саме тому звужена реалізація о має порівняно стійкий характер (див. к. 1 на с. 37).

Отже, нейтралізація опозиції /о/ : /у/ у середньонаддніпрянських говірках взагалі не відбувається (тип А) чи відбувається непослідовно (тип Б). У говірках типу Б представлено співіснування мовних одиниць, які є міждіалектними відповідниками. Вивчення цих говірок лінгвогеографічним методом із залученням статистичних даних дозволило за кількісними показниками розглянути наростання чи зникнення “укання”. У процесі аналізу діалектних текстів було встановлено, що кожну говірку типу Б (всього 71) характеризує певна кількість випадків, де /о/ репрезентована виявами у, уо, оу, внаслідок чого визначено частотність їхнього функціонування. Зіставлення говірок за цією ознакою дозволило виділити і репрезентувати на карті їхні групи, кожна з яких характеризується статистичною близькістю, а середні частоти вияву явища у цих групах істотно відрізняються. Засвідчено одну говірку, в якій частотність випадків з у, уо, оу перевищує 20 % (238 - 20,58 %), по одній говірці, де таких фіксацій від 20 до 15 % і від 15 до 10 % (278 - 18,22 %, 294 - 12,88 %),

5 говірок з частотністю від 10 до 5 % (295 - 9,62 %, 304 - 7,74 %, 284 - 7,53 %,

298 - 5,30 %, 220 - 5,22 %), 48 говірок з частотністю від 5 до 1 %, причому від 5 до 3 % їх нараховуємо 15 (283 - 4,81 %, 300 - 4, 56 %, 286 - 4,5 5 %,

299 - 4,24 %, 319 - 3,88 %, 303 - 3,87 %, 320 - 3,24 %, 247 - 3,10 % тощо),

а від 3 до 1 % - 33 говірки. Крім цього, виявлено 15 говірок з частотністю нижче 1 %. Серед них найбільше говірок з частотністю виявів у, уо, оу від 5 до 1 % та нижче 1 %, а говірок з вищими кількісними показниками тим менше, чим більша частотність субститутів /о/. Частотність випадків з у, уо, оу більше 20 %, від 20 до 10 % засвідчує, що наслідки нейтралізації опозиції /у/ : /о/ ще виразні, хоч і не мають регулярного характеру, тоді як частотність нижче 10 % сигналізує про поступове зникнення цих репрезентантів як ненаголошених виявів /о/, очевидно, під тиском системи говірок типу А. В говірках із частотністю нижче 1 % випадки руйнування опозиції /у/ : /о/ є поодинокі.

В окремих говірках типу Г позиційний набір фонем і архіфонем розширюється, оскільки з'являються архіфонеми ‹аи›, ‹иа›, ‹ои›, ‹ио›: шиа|нел'а (250); биа|тел'н'і (292), лоисто|падове (296); тио|бяі (98), ти|бяі, си|бяі (141), тиi, одми|кало (63), тои|д'і, ти|д'і, сои|бяі (340), ти|д'і (177), які зрідка нейтралізують протиставлення /а/ : /и/, /о/ : /и/.

Характеристика дистрибуції голосних фонем, аналіз реалізації їх протиставлень дозволили з'ясувати особливості звукової системи середньонаддніпрянських говірок. Важливою ознакою досліджуваних говірок є наявність у їхньому вокалізмі кількох типів артикуляції: урівноваженого, підвищеного й обниженого, кожен із яких характеризує окремі групи говірок і представлений позиційним набором фонем та архіфонем. Урівноважений тип артикуляції характерний для центральних середньонаддніпрянських говірок, де фонема /и/ зберігає незалежно від позиції свій основний вияв чи зрідка, найчастіше в сусідстві з сонорними приголосними, її реалізує звук ие. В окремих випадках фонему /и/ репрезентує звук і. Ненаголошеним виявом /е/ найчастіше є звук и, спорадично в сусідстві з сонорними приголосними - голосні ие, еи. Фонема /о/ зберігає свій основний вияв у наголошеній і ненаголошеній позиціях, хоч зрідка реалізується звуженими виявами в сусідстві з губними та задньоязиковими приголосними. Для центральних середньонаддніпрянських говірок типовими є такі позиційні набори фонем і архіфонем: /і/, /и/, ‹еи›, ‹ие›, /у/, /о/, /а/ - в середині слів після різних груп приголосних у перед- і післянаголошених складах; /і/, /и/, /е/, /у/, /о/, /а/ та /і/, /и/, /е/, ‹еи›, ‹ие›, /у/, /о/, /а/ - перед складом з наголошеним е; /і/, /и/, /е/, ‹еи›, ‹ие›, /у/, /о/, /а/ - в кінці слів.

Тип урівноваженої артикуляції виявів фонем характерний також для північних середньонаддніпрянських говірок, де, крім звуженої артикуляції фонеми /е/ (и, ие, еи) та зрідка обниженої /и/ (ие), функціонують звуки і, іи, иі, що репрезентують у ряді наголошених і ненаголошених позицій фонеми /і/, /и/. Північним середньонаддніпрянським говіркам властиві такі позиційні набори фонем і архіфонем: в наголошеній позиції - /і/, /и/, ‹иі›, ‹іи›, /е/, /у/, /о/, /а/, в ненаголошеній позиції - /і/, /и/, ‹иі›, ‹іи›, ‹еи›, ‹ие›, /у/, /о/, /а/ - в середині слів після різних груп приголосних у перед- і післянаголошених складах, /і/, /и/, ‹иі›, ‹іи›, /е/, /у/, /о/, /а/ - у кінці слів.

В окремих східних і південних говірках досліджуваного ареалу, рідше - в центральних, виявлено прослідки типу обниженої артикуляції виявів фонем /и/, /е/, що зумовлено, ймовірно, вокальною гармонією. Фонему /и/ в цих говірках зрідка репрезентують звуки е, ие, еи, а фонема /е/ спорадично зберігає свій основний вияв е чи її реалізують обнижені голосні еа, ае, а. Тип обниженої артикуляції представлено двома підтипами, для яких характерні різні позиційні набори фонем і архіфонем у позиції перед складом з наголошеним е: /і/, /и/, /е/, ‹еи›, ‹ие›, /у/, /о/, /а/ та /і/, /и/, ‹еа›, ‹ае›, /у/, /о/, /а/; /і/, /и/, ‹еи›, ‹ие›, ‹еа›, ‹ае›, /у/, /о/, /а/. Підвищений тип артикуляції властивий ряду західних і південно-західних говірок, у яких /е/ репрезентують звуки и, ие, еи, /о/ - звуки у, оу, уо, ои, ио, /а/ - звуки а, е, и, еа, ае, аи, иа. Для цього типу говірок характерні такі позиційні набори фонем і архіфонем у ненаголошеній позиції: /і/, /и/, ‹еи›, ‹ие›, /у/, /о/, ‹оу›, ‹уо›, /а/; /і/, /и/, /е/, ‹еи›, ‹ие›, /у/, /о/, ‹оу›, ‹уо›, /а/, ‹еа›, ‹ае›, ‹аи›, ‹иа›, ‹ио›, ‹ои›; /і/, /и/, /е/, ‹еи›, ‹ие›, /у/, /о/, /а/, ‹еа›, ‹ае›, ‹аи›, ‹иа›, ‹ио›, ‹ои›. У підрозділі “Консонантизм середньонаддніпрянських говірок” розглянуто склад приголосних фонем, їхню парадигматику й синтагматику, виділено фонологічні опозиції та проаналізовано їхню реалізацію. Релевантними для встановлення інвентарю та функціонального навантаження приголосних фонем є особливості їхньої артикуляції - локальний ряд, спосіб творення, участь голосу, твердість / м'якість та синтагматичні характеристики - сполучуваність окремих одиниць з голосними та приголосними звуками після паузи, між голосними й паузою у словоформах і складах. Склад приголосних фонем та їхнє функціональне навантаження є різними для говірок центральної і периферійних зон. У більшості середньонаддніпрянських говірок центральної зони (тип А) переважає 35-фонемна структура приголосних, для якої характерні м'які піднебінні фонеми /ж'/, /ш'/, /ч'/, передньоязикова /р'/, альвеолярна /ля/, незначне функціональне навантаження мають фонеми /V/, /V'/, /U/, /U'/. Мінімально представлені фонеми /ґ/ та /ф/, що можливі лише спорадично в словах, перейнятих з літературної мови, тому вважаємо їх лише потенційними для системи досліджуваних говірок. У північних середньонаддніпрянських говірках склад приголосних фонем зазнає незначних змін. Здебільшого до нього входить 35 фонем, як і в говірках центральної зони, проте в позиції перед голосним у переважно в дієслівних закінченнях 1 ос. одн. теп. ч., рідше перед звуком о втрачено фонему /р'/ (тип Б). Для говірок західної зони характерна 31-фонемна структура консонантизму, оскільки в них відсутні м'які фонеми /р'/, /ш'/, /ж'/, /ч'/, проте зросло функціональне навантаження /V/, /V'/, /U/; мовці ширше використовують фонеми /ґ/ і /ф/, які навіть здатні субституювати фонему /г/ та звукосполуку хв. У цих говірках функціонує переважно фонема /л/, хоч в окремих із них у ряді позицій її репрезентантом є [ля]; зменшується використання фонем /б/, /д/, /з/, /ж/, /г/ унаслідок повного чи часткового оглушення в різних позиціях (В). У консонантизмі говірок східної і південної зон (відповідно типи Г і Д) виявлено здебільшого 32 фонеми: у них функціонує /р'/, але здебільшого відсутні /ж'/, /ш'/, /ч'/. Однак склад приголосних і їхнє функціональне навантаження у цих говірках може бути відмінним: в окремих із них фіксуємо м'які /ж'/, /ш'/, /ч'/, в інших - спорадично втрату /р'/, ще в інших - твердої африкати /ч/, м'яких /ж'/, /ш'/, а в позиції кінця слова - /р/ (див. таблицю 1). Аналіз консонантизму середньонаддніпрянських говірок здійснено через систему опозицій, виділених на підставі різних ДО: “глухість”, “дзвінкість”, “твердість”, “м'якість”, “дентальність”, “недентальність”, “щілинність”, “зімкненість”, “зімкнено-щілинність”, “зімкненість”, “зімкнено-щілинність”, “щілинність”, “дентальність”, “лабіальність”, “назальність”, “неназальність”, “передньоязиковість”, “задньоязиковість”, “латеральність”, “вібрантність”. Аналіз дистрибуції опозитів у середньонаддніпрянських говірках, встановлення позицій розрізнення й руйнування протиставлень показав, що найсильнішими у центральній зоні досліджуваного ареалу є опозиції глухість : дзвінкість, твердість : м'якість. Найчіткіше за глухістю / дзвінкістю протиставляються фонеми /п/ : /б/, /т/ : /д/, /т'/ : /д'/, /с/ : /з/, /с'/ : /з'/, /ш/ : /ж/, /ш'/ : /ж'/, /х/ : /г/, тоді як приголосні /ц/ : /V/, /ц'/ : /V'/, /ч/ : /U/, /к/ : /ґ/ розрізняються слабо.

Таблиця 1 Склад консонантизму у середньонаддніпрянських говірках