Основи теорії мовної комунікації

Діалогічний дискурс

Згідно з визначенням, запропонованим Р. Комарем, художній дискурс - це "мова всієї художньої літератури, яка в процесі мовленнєвої реалізації постає у вигляді текстів художніх творів" [Комар Р., с. 253]. Компонентами художнього дискурсу є конкретні висловлення діалогічної чи монологічної форми з наявними в них численними кореляціями історичного, соціального, психологічного, культурологічного змісту, які у структурі тексту реалізують часовий аспект інтеракції між партнерами відповідно до типу дискурсу, а також простір, в якому він відбувається, значення, які він експлікує, використовує, репродукує або перетворює [Комар Р., с. 252].

Слід зазначити, що на відміну від реального діалогу художній діалог має певні особливості, а саме: характеризується визначеною протяжністю, яка є факультативною для реального діалогу; є продуманим автором заздалегідь на відміну від реального діалогу, який має спонтанний характер; художньому діалогу властива функція розвитку дії у творі, яка не є обов'язковою для реального діалогу; крім того, художній діалог підпорядкований правилам часу, ритму, темпу, в яких існує весь художній текст [Будагов Р.А., с. 212].

Науковці звертають увагу на той факт, що в художньому діалозі співіснують два рівні комунікації - внутрішній, горизонтальний (комунікація персонаж 1 - персонаж 2, яка будується за законами художнього тексту) та зовнішній, або вертикальний (комунікація автор - читач / глядач, що залежить від багатьох компонентів сприйняття, серед яких найважливішими є соціокультурний, етичний та психологічний) [Безуглая Л.Р., с. 4; Шевченко И.С., с. 29].

Діалогічна мова, діалогічні комплекси, подані у творах художньої літератури [Безуглая Л.Р., с. 6; Шевченко И.С., с. 31], являють собою адекватні зразки усної комунікації, усної розмовної мови та є релевантним джерелом прагмалінгвістичних досліджень.

Діалог є домінуючим типом комунікативної діяльності співрозмовників. Саме в діалозі, як зазначає О.В. Падучева [Падучева Е.В., с. 305], найбільш помітно виявляється мовлення як дія, як знаряддя комунікації. Не всяка комунікація є завершальною. На її основі може будуватися нова комунікація, яка активно спирається на попереднє висловлення. Мовленнєві висловлення в діалозі мають еліптичний характер, характеризуються емоційно експресивним контактом мовців, причому комуніканти впливають один на одного не тільки вербальними засобами, але й невербальними: мімікою та жестами.

Основними компонентами діалогу є наявність адресанта і адресата та їх комунікативних інтенцій, певного контексту, топіка (тематичного суб'єкта, що являє собою предмет думки мовця [Ємельянова О.В., с. 34]), спільного досвіду та індивідуального когнітивного простору.

Специфіка діалогу полягає в тому, що кожен зі співрозмовників має свою стратегію мовленнєвої поведінки. При визначенні робочого поняття мовленнєвої стратегії ми базуємося на тлумаченнях стратегій як властивостей когнітивних планів, які являють собою загальну організацію певної послідовності дій і містять мету або цілі взаємодії [ван Дейк Т.А., с. 272], як ефективних шляхів досягнення комунікативних цілей [Почепцов Г.Г., с. 56], а також на розумінні мовленнєвих стратегій як вираженні системності у використанні мови [Tannen D., с. 15].

Однією з основних умов діалогу є постійна зміна ролей мовця і слухача. Неписаним правилом ведення бесіди є те, що лише одна людина говорить у визначений момент часу [Sacks H.]. У будь-якому діалозі діє певний механізм, згідно з яким мовець може вибирати свого послідовника, тобто вибір наступного мовця є прерогативою мовця. Г. Сакс виділяє різні системи переходу мовленнєвого ходу згідно з організацією зміни мовця, відзначаючи те, що в окремих системах (дебати та юридичні позови) існує високий відсоток передбачуваності зміни мовця [Sacks H., Schegloff E.A., Jefferson G.]. Різні системи переходу мовленнєвого ходу продукують мовленнєві ходи з різною структурою.

Репліки в діалогічному дискурсі характеризуються формальною співвіднесеністю. Кожна наступна репліка за своєю синтаксичною формою ніби вписується в попередню, що забезпечує її адекватне розуміння. Взаємодія реплік може бути обумовлена змістом предмета мовлення, пресупозиційно-інференційними зв'язками або емоційною реакцією комунікантів. Усі репліки адресанта / адресата складають його мовленнєву партію. Визначимо, у чому полягає ця особливість. Відмінними ознаками діалогу є:

а) наявність безпосереднього міжособистісного спілкування, щонайменше між одним мовцем та одним адресатом, зорієнтованого на вирішення конкретних практичних завдань;

б) наявність спільного для співрозмовників каналу зв'язку, володіння спільним кодом, що передбачає не лише знання граматики та лексики даної мови, але й правил вербально-символічної поведінки;

в) специфічна взаємодія мовця та слухача в мовленнєвій ситуації, що обумовлює реплікований характер спілкування з поперемінною адресацією мовлення;

г) спрямованість комунікантів одночасно на сприйняття та породження мовлення;

ґ) орієнтація висловлень партнерів з комунікації на попередні, передбачувані, подальші зустрічі [Комина Н.А., с. 105-106].

Структуру дискурсу розглядаємо як ієрархію одиниць різних рівнів. Мінімальною структурно-функціональною одиницею дискурсу є мовленнєвий акт, який услід за Дж. Юлем розуміємо як дію-висловлення [Yule G., с. 47], або мовленнєвий крок, під яким, як правило, розуміють вербальну або невербальну дію одного з комунікантів, елемент, що сприяє розвитку інтеракції [Coulthard M.].

Один або декілька мовленнєвих кроків конституюють репліку - відрізок мовлення, який належить мовцю до зміни його комунікативної ролі. Більшість дослідників за мінімальну одиницю спілкування визнають двобічну одиницю обміну - інтерактивний блок, або просту інтеракцію [Сусов И.П., с. 7], корелятом якої є діалогічна єдність типу "питання-відповідь" та ін. [Макаров М.Л.]. Під діалогічною єдністю розуміють елементарні двокрокові обміни та складні багатокрокові обміни, які можуть складатися із трьох та більше реплік (стимул - реакція - підтвердження і т. ін.) [Заикин Г.С.]. Інтерактивні блоки забезпечують досягнення поставленої мети при спілкуванні. Інтерактивні блоки утворюють трансакцію, яка відповідає поняттю мікродіалог як тематичний або змістовний, позначений певними структурно-семантичними та комунікативно-функціональними якостями [Зернецкий П.В.]. Найбільшою одиницею дискурсу вважаємо мовленнєву подію (speech event) [ван Дейк Т.А.], яка визначається як закінчене мовне спілкування, макродіалог або мікротекст, розмова, складна ситуація.

Одним із невід'ємних компонентів структури дискурсу є комунікативний контекст. Дійсно, будь-який дискурс контекстуальний, тобто відбувається у певних умовах, які впливають на характер його проходження. Аналіз дискурсу у відриві від контексту буде неповним, адже лінгвістика, яка вириває текст із реальної ситуації спілкування, не може адекватно аналізувати його зміст, оскільки сам сенс формується у процесі взаємодії знань адресата, інформації, яку він здобуває з контексту та лінгвістичного значення тексту як такого [Макаров М.Л., с. 22].

Розгляд поняття комунікативного контексту для нас є вельми валідним у зв'язку із ступенем впливу його факторів на вибір мовленнєвих засобів, які конституюють реплікові кроки учасників дискурсу. Комунікативний контекст - частина комунікативної ситуації, її компоненти, які мають неопосередковане значення для породження та інтерпретації висловлення [ван Дейк Т.А.; Макаров М.Л. та ін.] і який детермінується соціальними чинниками: влада, статус, вік та стать комунікантів. Залежно від соціально-прагматичного набору комунікативного контексту різним бувають комунікативна ситуація та відповідний йому дискурс.

Необхідною складовою діалогічного дискурсу є комунікативний контакт, без якого спілкування, яке розуміється як продуктивна комунікативна взаємодія між мовленнєвими особами, було б неможливим. Дослідники відзначають, що від того, як вирішуються завдання встановлення, підтримання та розмикання комунікативного контакту, залежить успіх конкретного акту спілкування [Войскунский А.Е.; Почепцов Г.Г.; Сорокин Ю.А., Тарасов Е.Ф., Шахнарович А.М.; та ін.]. З формальної точки зору комунікативний контакт розглядається як сукупність елементів інтеракції, які сприяють організації комунікативного зв'язку між тими, хто спілкується. При цьому до сфери комунікативного контакту залучаються потенційні учасники інтеракції, загальний код та канал комунікації між ними [Почепцов Г.Г.]. Друге, ширше трактування комунікативного контакту подане у працях, які розвивають когнітивний погляд на комунікативний контакт, який трактується як мисленнєва готовність суб'єктів вступити в інтеракцію [Goffman E.].

Виокремлюються такі різновиди комунікативного контакту за характером зв'язку між комунікантами: а) акустичний зв'язок - фізичний контакт; б) психологічний зв'язок - контакт уваги, контакт розуміння, емоційний контакт та в) соціальний зв'язок - соціальний етикетний контакт.

Регуляція фізичного контакту полягає у забезпеченні безперервної подачі та сприйняття сигналів адресатом. Встановлення та підтримання фізичного контакту припускає вибір просодичних параметрів повідомлення (гучність, чіткість і т.ін), які найповніше задовольняють потреби партнера з комунікації.

Регуляція контакту уваги полягає в утримуванні уваги адресата до мовця до останніх хвилин спілкування, щоб запобігти комунікативним невдачам. Найважливішою умовою реалізації діалогу є атрактація уваги співрозмовника. Регуляція контакту розуміння передбачає апелювання до спільних ідей, думок партнерів зі спілкування.

Виходячи з функціональної призначеності дискурсу, макросистему мовленнєвої взаємодії у цілому можна подати у вигляді єдності систем дискурсу та метадискурсу, який складається, у свою чергу, з фатичної та інших підсистем, що віддзеркалюють код, регістр спілкування, етикетність мови. Фатичний метакомунікативний дискурс супроводжує змістовно-фактуальний дискурс різних типів та являє собою підсистему, яка складається з мікросистем - дискурсивних подій, що відповідають різним стадіям дискурсу: встановленню, підтриманню та розмиканню мовленнєвого контакту.

Список основної літератури

Арутюнова Н.Д. Дискурс // ЛЭС. - М., 1990. - С. 136-137.

Безуглая Л.Р. К вопросу об исследовательском корпусе в прагмалингвистике // Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. - 2004. - № 635. - С. 3-7.

Бенвенист Э. Общая лингвистика / Пер. с фр. - М.: Прогресс, 1974. - 447 с.

Будагов Р.А. Писатели о языке и язык писателей. - М.: Изд-во Москов. гос. ун-та, 1984. - 280 с.

Ван Дейк Т.А. Язык. Познание. Коммуникация: пер. с англ. - М.: Прогресс, 1989. - 312 с. - Библиогр.: С. 302-305.

Войскунский А.Е. Коммуникативный контакт и средства его установления // Оптимизация речевого воздействия: сб. науч. ст. - М.: Наука, 1990. - С. 128-152.

Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен: (монографія) / Л.Р. Безугла, Є.В. Бондаренко, П.М. Донець, А.П. Мартинюк та ін. / за заг. ред. І.С. Шевченко. - Харків: Константа, 2005. - 356 с.: ил., табл. - Библиогр.: С. 319-356.

Ємельянова О.В. Мовленнєве вираження статусу адресата в англомовному художньому дискурсі закоханих: дис. … канд. філол. наук: 10.02.04; захищена 7.06.2006. - Суми, 2006. - 221 с.: іл. - Бібліогр.: С. 189-218.

Заикин Г.С. Семантика и прагматика диалогического единства "общий вопрос - ответ" в современном английском языке: автореф. дис. … канд. филол. наук: 10.02.04 / Киев. гос. пед. ин-т иностр. языков. - К., 1988. - 18 с.

Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к языку и речи. - М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1976. - 307 с.

Зернецкий П.В. Динамические аспекты семантики и прагматики дискурса // Личностные аспекты языкового общения. - Калинин: Изд-во Калинин. ун-та, 1989. - С. 75-81.

Зернецкий П.В. Единицы речевой деятельности в диалогическом дискурсе // Языковое общение: Единицы и регулятивы. - Калинин: КГУ, 1997. - С. 89-95.

Зильберт Б.А. Социопсихологическое исследование текстов радио, телевидения, газеты / под ред. В.Г. Костомарова. - Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1986. - 211 с.

Ишмуратов А.Т. Логико-когнитивный анализ онтологии дискурса // Раціональність та семіотика дискурсу. - К.: Наукова думка, 1994. - С. 171-182.

Карасик В.И. Язык социального статуса. - М.: ИТДГК "Гнозис", 2002. - 333 с.

Комар Р. Авторська ремарка як засіб психологізації зображення в художньому дискурсі // Дискурс іноземномовної комунікації (колективна монографія). - Львів: Вид-во Львівськ. нац. ун-ту ім. І. Франка, 2001. - С. 252-261.

Комина Н.А. Прагматическая структура сложной реплики // Прагматика и семантика синтаксических единиц. - Калинин: Изд-во Калин. гос. ун-та, 1984. - С. 103-110.

Кох В.А. Предварительный набросок дискурсивного анализа семантического типа // Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресс, 1978. - Вып. 8. - С. 149-172.

Красных В.В. От концепта к тексту и обратно (к вопросу о психолингвистике текста) // Вестник Московского ун-та. - Сер. 9. Филология. - 1998. - № 1. - С. 53-70.

Кубрякова Е.С., Александрова О.В. Виды пространства и дискурса // Категоризация мира: пространство и время: материалы науч. конф. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1997. - С. 15-26.

Макаров М.Л. Основы теории дискурса. - М.: ИТДГК "Гнозис", 2003. - 280 с.

Мороховский А.Н. К проблеме текста и его категориальных признаков // Текст и его категориальные признаки. - К.: Киев. гос. пед. ин-т, 1989. - С. 3-7.

Падучева Е.В. Прагматические аспекты связности диалога // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. - 1982. - Т. 41, № 4. - С. 305-313.

Палек Б. Кросс-референция: к вопросу о гиперсинтаксисе // Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресс, 1978. - Вып. 18. - С. 243-258.

Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. - К.: Спілка рекламістів України, Українська асоціація паблік рилейшнз, 1996. - 175 с.

Сусов И.П. Коммуникативно-прагматическая лингвистика и её единицы // Прагматика и семантика синтаксических единиц. - Калинин: КГУ, 1984. - С. 3-12.

Сусов И.П. Лингвистика между двумя берегами // Языковое общение: Единицы и регулятивы. - Калинин: КГУ, 1987. - С. 9-14.

Сорокин Ю.А. Теоретические и прикладные проблемы речевого общения / Ю.А. Сорокин, Е.Ф. Тарасов, А.М. Шахнарович. - М.: Наука, 1979. - 327 с.

Шинкарук В.Д. Дискурсивні висловлювання в сучасній українській мові // Мовознавство. - 1996. - № 6. - С. 56-61.

Шевченко И.С. Дискурс как мыслекоммуникативное образование / И.С. Шевченко, Е.И. Морозова // Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - 2003. - № 586. - С. 33-37.

Шевченко И.С. Историческая динамика прагматики предложения: английского вопросительного предложения 16-20 вв. - Харьков: Константа, 1998. - 167 с.

Якобсон Р. Речевая коммуникация: Язык в отношении к другим системам коммуникации // Избранные работы. - М.: Прогресс, 1985. - С. 306-318.

Brunner G., Graefen G. Zur Konzeption der Funktionalen Pragmatik // Texte und Diskurse. Methoden und Forschungs Ergebnisse der Funktionalen Pragmatik. - Opladen: Westdeutscher Verlag, 1994. - 439 p.

Coulthard M. An Introduction to Discourse Analysis. - New York: Longman, 1992. - 212 p.

Goffman E. Interaction Ritual: Essays on Face-to-face Behaviour. - L.: Penguin, 1972. - 270 p.

Harris Z.S. Discourse Analysis // Language. - 1952. - Vol. 28. - P. 1-30; 474-494.

Hatin B., Mason I. Discourse and the Translator. - London, New York: Longman, 1990. - 258 p.

Hodge R., Kress G. Social Semiotics. - Cambridge: Cambridge University Press, 1988. - 258 p.

Leech G., Short M. Style in Function: A Linguistic Approach to English Fictional Prose. - London: Longman, 1981. - 402 p.

Sacks H. On the Analyzability of Stories by Children // Directions in Sociolinguistics. - New York: Holt, Rinehart and Winston. - 1972. - P. 329-345.

Sacks H., Schegloff E.A., Jefferson G. A Simplest Systematics for the Organization of Turn-Taking in Conversation // Language, 1974. - Vol. 50, N. 4. - P. 696-735.

Schiffrin D. Approaches to Discourse. - Oxford: Cambridge, MA, 1994. - 232 p.

Tannen D. You just don't understand: Women and Men in Conversation. - N.Y.: Ballantine Books, 1990. - 330 p.

Yule G. Pragmatics. - Oxford, New York: Oxford University Press, 1996. - 138 p.

Запитання до теми 8(1)

1. До яких існуючих підходів можнА звести вивчення дискурсу?

2. Які три системи координат виокремлює М.Л. Макаров?

3. Як розуміють дискурс у сучасній лінгвістиці?

4. Які типи дискурсу за жанром можна виділити?

5. Як ви розумієте художній дискурс?

6. Що є основними компонентами діалогу?

7. Що є відмінними ознаками діалогу?

8. Що є мінімальною структурно-функціональною одиницею дискурсу?

9. Що розуміють під діалогічною єдністю?

10. Що є найбільшою одиницею дискурсу?

11. Чому комунікативний контекст є одним з невід'ємних компонентів структури дискурсу?

12. Без чого спілкування було б неможливим?

13. Які різновиди комунікативного контакту виокремлюються?

Тема 8(2). Комп'ютерний дискурс

У сучасному суспільстві, де розширюються міжнародні контакти на різних рівнях і в різних галузях економіки, зростає роль використання комп'ютерів і глобальної системи Інтернет. Комп'ютерний дискурс виник одночасно з появою електронно-обчислювальних машин у США 1946 року. Із розвитком обчислювальної техніки в Україні також почала складатися специфічна мова, якою спілкувалися комп'ютерники-професіонали. Поширення персональних комп'ютерів і створення Інтернету залучило до цієї сфери широкі верстви населення, які сприйняли і збагатили комп'ютерну лексику. Порівняно молодий вік спеціалістів, які зайняті у цій сфері професійної діяльності, а також популярність комп'ютерів у молодіжному середовищі, схильному до вживання жаргонних висловів, визначають моду на них серед користувачів.

Розвиток мови відбувається за певними закономірностями, дія яких проявляється найяскравіше на зламі епох, у періоди воєн та революцій. Основну роль при цьому відіграє молоде покоління як найбільш гнучкий шар населення, охочий до всього нового, з одного боку, і охоплений одвічним прагненням до соціального виокремлення - з іншого. У наш час стрімкі соціальні процеси неодмінно призводять до відчутних змін у стилістиці усного і писемного мовлення, і тому вивчення неформального мовлення заслуговує на особливу увагу.

1. Лексико-стилістичні особливості комп'ютерного дискурсу

Комп'ютерний дискурс як соціальна підсистема мови

Розглядаючи мовні й стилістичні функції професіоналізмів, жаргонізмів та арготизмів, О.Д. Пономарів [Пономарів, с. 96] відносить їх до соціальної підсистеми мови, яка характеризується обмеженістю функціонування лексики. А саме, автор зазначає, що словниковий склад сучасної української мови має загальнонародний фонд, яким однаково користуються всі носії незалежно від місця мешкання, фаху, способу життя, суспільного становища, освітнього рівня, віку й статі. До цього фонду належать слова, відомі всім, хто володіє літературною мовою, у лексиконі представників кожної групи населення є специфічна лексика, властива тільки їм, тобто мовлення окремих професійних і соціальних груп населення має специфічні риси в доборі й використанні слів.

При цьому обсяг лексикону певної соціальної або професійної групи визначається ступенем відособлення її від решти носіїв мови. На лексичні особливості мовлення впливає рід занять людини, коло її інтересів, середовище, з якого вона вийшла чи до якого належить; навіть те, з ким і де відбувається розмова.

Лексика обмеженого функціонування традиційно поділяється на професіоналізми, жаргонізми й арготизми.

Професіоналізми (лат. professio "заняття, фах") - це слова та словосполучення, властиві мовленню певної професійної групи людей. За межами даного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу.

Лексика різних професійних груп характеризується низкою специфічних рис. До професіоналізмів належать:

· назви знарядь виробництва та їхніх типів і частин (пень/пеньок; дюрик; слоник; тачка/комп/компутер; камінь; мозок; проц; клава/клавка/клавір/кібарда; залізо; сідюк);

· назви трудових процесів (закачати/стягнути, законектитись/залогінитись, відстрілювати трабли);

· різних гатунків або типів сировини чи продукту (шароварне/фріварне забезпечення; Вінда/Юнікс);

· спеціальні професійні вислови (інсталяція системи, дефрагментація диска) тощо.

З-поміж професіоналізмів можна виділити такі види:

науково-технічні (магнітна пам'ять, модульний принцип, ІВМ, RAM, інтерфейс, оверлей, стандартне програмне забезпечення, волоконно-оптичний кабель, автоклавіша);

· професійно-виробничі (обновити, (пере)завантажити; зовнішній пристрій; буферний пул; бекфайл);

· просторічно-жаргонні (кракозябли/крякозяблики - неправильно відображені шрифти кирилиці, аутглюк - програма Outlook Express, фотопоп Adobe Photoshop, пожмакер Page Maker, Король Дров Corel Draw).

Значна частина професіоналізмів - неофіційні розмовні замінники термінів (баг, глюк). Професіоналізми не становлять чіткої системи, тоді як терміни є систематизованими (кодифікованими) назвами понять. Професіоналізми виникають у тих галузях, де заскладна, або навпаки - не зовсім сформована термінологія, там, де особливої термінології не може бути (зведена системна панель; автоматичний послідовно керований калькулятор; IMAP (Internet Message Access Protocol) - протокол доступу до повідомлень в Internet).

· Здебільшого професіоналізмами є слова загальнонародної мови, вжиті у специфічному значенні у мовленні комп'ютерників:

- аборт - аварійне завершення програми;

- висіти [зависнути] - бездіяльний стан програми або комп'ютера в результаті збою у виконанні програмного коду;

- вікно - прямокутна частина екрана дисплея, що використовується для відображення стану активної програми;

- вірус - деструктивна програма, що проникає у систему без відома користувача (через Інтернет або дискети);

- дерево - структура розташування директорій на сервері;

- камінь - процесор (виготовлений на кремнієвій - кам'яній - основі);

- кишеня - кеш-буфер (cash buffer);

азер - лазерний принтер;

- мило - електронна пошта, e-mail;

- стерти - знищити (файл, програму);

- кілограм/кілометр - 1 кілобайт інформації (1024 байти);

- метр - 1 мегабайт (1024 кілобайти);

- гектар - 1 гігабайт (1024 мегабайти)

(Загадка: що більше за об'ємом: кілограм, метр чи гектар? Коментар: користувач-початківець думає, що в кілобайті - 1000 байт, а користувач зі стажем - що в кілометрі - 1024 метри).

· Професіоналізми творяться також усіченням основ:

копм - комп'ютер; кібер - кібернетик; інет - Інтернет; прога - програма; проц - процесор;

· скороченням слів та словосполучень:

біоробот - біологічний робот; лазер - лазерний принтер; ICQ (I seek you - я шукаю тебе) - система швидкого обміну повідомленнями через Інтернет; сисадмін - системний адміністратор.

Професіоналізми деталізують мовний словник, розширюють його там, де є на це потреба.

Найчастіше професіоналізми застосовуються в усному неофіційному мовленні людей даної професії. Тут вони виконують важливу номінативно-комунікативну функцію, бо точно називають кожну деталь виробу чи ланку технологічного процесу і в такий спосіб сприяють кращому взаєморозумінню. У писемній формі професіоналізми вживаються у виданнях, призначених для фахівців, наприклад, у буклетах, інструкціях, порадах.

Жаргонізми. На відміну від експресивно нейтральних професіоналізмів у розмовному мовленні будь-якого професійного середовища завжди є певна кількість емоційно забарвлених слів: материнка (материнська плата), тачка (комп'ютер), висіти (не працювати), оверлок (розгін процесора на частотах, що перевищують його технічні характеристики, заявлені виробником), глюк (збій або помилка). Це професійні жаргонізми - емоційно забарвлені слова, які становлять спеціалізацію носіїв мови. Професійні жаргонізми мають експресивно нейтральні відповідники в загальнонародній мові. Вони належать до лексики обмеженого функціонування, для якої характерне забарвлення нелітературності. Охоплюють невелике коло понять і предметів. У ширшому значенні жаргон уживається в мовознавчій літературі для називання не професійного, а соціального відгалуження від загальнонародної мови.

Жаргон (франц. jargon, первісно - пташина мова, цвірінькання, незрозуміла мова) - один із різновидів соціальних діалектів, що відрізняється від загальновживаної мови використанням специфічної експресивно забарвленої лексики, синонімічної до слів загального вжитку, фразеології, іноді й особливостями вимови. У широкому розумінні жаргоном часом називають мову неосвічених верств суспільства, зокрема спотворену міжмовною інтерференцією. Як відгалуження від загальновживаної лексики жаргони не мають власної фонетичної та граматичної систем.

Найбільше жаргонізмів - це слова загальнонародної мови, вжиті у специфічному значенні:

- гребти гвинтом - про інтенсивну/довгу роботу жорсткого диска, що не дає очевидних результатів;

- вбити - знищити (файл);

- кольоровi дрова, король дров - програма Corel Draw;

- круте залізо - найсучасніше комп'ютерне обладнання;

- лопухи - великі навушники;

- мама, мамка - материнська плата;

- нафарширований ("повний фарш") - комп'ютер з найсучаснішою апаратною системою та програмним забезпеченням;

- пень - процесор типу Pentium.

Крім того, це деформовані загальновживані слова:

- видима карта - відеокарта;

- кабло кабель (з'єднання);

- компутер, компухтер - комп'ютер;

- файло - файл;

запозичення:

- баг (bug) - помилка в програмному коді;

- софт (soft ware) - програмне забезпечення;

- утиліта (utility) - допоміжна програма;

- юзер/усер (user) - користувач;

калькування:

- еразити (erase)- знищити (файл);

- контроль-брик (Ctrl-Break) - тимчасове переривання виконання програми;

- кришити (crash) - несанкціоновано отримати доступ;

- мессага (message) - повідомлення;

- юзати (use) - використовувати.

Таким чином, специфічна лексика жаргону загалом ґрунтується на загальнонародній мові і відрізняється від неї експресивною метафоризацією загальновживаних слів (огризок - комп'ютер фірми Макінтош; назва походить від логотипу у формі надкушеного яблука; презерватив - антивірусна програма; жорнувати - про інтенсивну роботу жорсткого диска), усіченням чи спотворенням слів (соляра - операційна система Solaris; сервак - сервер), своєрідним словотворенням (висюк - збій у виконанні програмного коду).

Психологічною основою виникнення жаргону у певних групах носіїв мови є їх бажання бути дотепними, прагнення вразити співрозмовників свіжістю та яскравістю висловлювання, виявити зневагу або байдужість до предмета висловлювання, уникнути звичних, затертих слів і виразів.

Багато жаргонізмів і професіоналізмів має інтержаргонний характер. Інтержаргон - це один із соціальних варіантів мови, який об'єднує в собі частину слів кожного жаргону. Ці лексеми вживаються в різних жаргонах і є зрозумілі їх носіям. Проникаючи в розмовну мову, деякі слова жаргонного вжитку з часом стають набутком експресивного словника загальнонародної літературної мови як засобу типізації, що зумовлюється взаємодією двох тенденцій у функціонуванні мови - нейтральності й експресивності, стилістичного варіювання назв того самого поняття. Наприклад, глючити у комп'ютерному жаргоні має значення працювати з помилками; у ширшому вжитку - виходити з ладу, втомлюватися.

Специфічною рисою жаргону є його відкритий характер. На відміну від нього арго (франц. argot - жаргон, первісно - жебрацтво) - умовна говірка певної соціальної групи з набором слів, не зрозумілих для невтаємничених у справи цієї групи. В основі арго зазвичай лежать загальнонародна мова та її граматична система, проте воно істотно вирізняється словниковим складом. Якщо жаргон - суспільна забава, мовна гра, підпорядкована бажанню посилити експресію, то арго є засобом спілкування антисоціальних елементів, що хочуть приховати свої наміри від решти членів суспільства. Це своєрідний мовний код.

В українській мові здавна відомі арго сліпих кобзарів і лірників - так звана лебійська або шлепецька (сліпецька) мова, а також кушнірів, кожухарів, шаповалів, рашевців (бродячих торгівців) тощо. Сьогодні ж кожен користувач комп'ютерного середовиша так чи інакше зустрічається з особливою субкультурою так званих хакерів, у якій є свої міфи, свої герої, злодії і, звісно, своя особлива мова. Варто нагадати, що поширений в Інтернеті файл "Jargon File" зіграв вирішальну роль у поширенні мови хакерів і їх культури. Особливий вокабуляр хакерів об'єднує їх, допомагає ідентифікувати становище в товаристві їх окремих представників, обмінюватися інформацією і розпізнавати чужинців.

Для мови хакерів характерна велика розмаїтість відтінків, що відбивають психологію людей, які нею користуються. Характерною рисою хакерів є гра слів. Їхні інновації або лінгвістичні знахідки відбивають незвичні сполучення слів або стилів і використовуються не тільки для порозуміння обмеженого кола осіб, але й схоже для власного задоволення.

Деякі механізми походження лексики хакерів відмінні від етимології стандартної лексики. Для мови хакерів характерне створення своїх структурних утворень, як-от: контамінованих елементів, дериватів із незвичними суфіксами, скороченнями, редуплікативних, римованих та інших нестандартних елементів.

Джерелом виникнення стилістично знижених слів, які є вторинними одиницями номінації, є здебільшого та сама лексика літературного стандарту, використання якої в переносних, знижених значеннях характеризують нестандартну лексику в цілому. Похідні нелітературні слова, як правило, утворюються за моделями літературного стандарту. Тобто у хакерському арго найуживаніші в загальнонародній мові слова мають свої специфічні відповідники. Серед них є незначна частина утворень від іншомовних коренів. Решта ж слів є утвореннями з прозорою чи не зовсім ясною внутрішньою формою і своєрідною будовою, невідомими в загальнонародній мові або деформованими шляхом заміни звуків, додавання, усічення чи перестановки складів тощо словами загальнонародної мови. Словозміна і утворення префіксованих форм відбуваються за законами загальнонародної мови.

Хакери користуються для спілкування так званими жаргонними термінами, характерними ознаками яких є особливості дефініції; так, кожен жаргонний термін потребує відносного тлумачення, а не синонімічного визначення, характерного для жаргонізмів. Наприклад, іменник дедлок (Deadlock) означає ситуацію, коли два або більше процесів або користувачів не можуть продовжувати роботу, гру і т.п., тому що кожен чекає дій від іншого.

Існує декілька стандартних засобів утворення жаргонних конструкцій, характерних для мови хакерів. Сюди входить подвоєння дієслова, коли після завершеної фрази йде незалежна конструкція, що складається з двох однакових дієслів, які звучать як вигук, але не завжди мають знак оклику. Дуже часто ці конструкції складаються з англійських звуконаслідувальних дієслів, наприклад: "Bang, bang" або "Quack, quack". У деяких подібних конструкціях дієслова набувають додаткових або абсолютно нових значень, ніяк не пов'язаних з основним значенням дієслова.

Таким чином, мова хакерів - це свого роду професійний жаргон, де словниковий запас постійно поповнюється й удосконалюється і де норми термінологічно замкнутої лексичної системи сполучаються з професійною нормою жаргону. Співіснування цих двох професійних норм призвело до утворення професійної форми повсякденного невимушеного спілкування, де має місце літературно-професійне мовлення, побутово-професійне і фамільярно-професійне або жаргон.

Згідно з висновком В. Єлістратова арго "відбиває не тільки застиглу, завершену культуру, але й культуру в її динамічному розвитку. Арго - це мова людей, що перебувають в процесі творення культури... арго - це чернетка майбутньої культури". У зв'язку з цим автор сподівається, що наука про арго - аргологія - "посяде гідне місце в науці про людську мову і людську культуру".

Узагальнюючи вищеподане, можна зробити такі висновки:

- арго - це особлива лексично-семантично-словотвірна система;

- арго використовують з метою ідентифікації групової належності співбесідника та конспірації мовлення;

- арготизми мають особливе емоційно-експресивне забарвлення.

Розглядаючи сленг, В. Єлістратова тлумачить його так: 1) те ж, що й жаргон (у сучасній літературі переважно стосовно англомовних країн); 2) сукупність жаргонізмів, що відбивають грубувато-фамільярне, іноді гумористичне ставлення до предмета мовлення. Використовується переважно в умовах невимушеного спілкування. Сленг складається із слів і фразеологізмів, які виникли і початково використовуються в окремих соціальних групах, і відбиває ціннісну орієнтацію цих груп.

Термін "сленг" з'явився у вітчизняній лексикології відносно недавно. Поява цього слова була пов'язана з вивченням англомовних культур. Спочатку сленгом називалася винятково іншомовна реалія, але надалі сферу вживання цього слова було розширено.

У процесі вивчення живої розмовної мови стало зрозуміло, що поняття "жаргону" та "арго" історично вказують на обмеженість групи їхніх носіїв, а також на вузькість семантичного поля лексичних одиниць. У той самий час стало очевидним відмінне від норми мовне середовище усного спілкування, що об'єднує велику кількість людей. Саме це поняття одержало найменування сленг.

Таким чином, під сленгом розуміють різновид розмовного мовлення, що оцінюється суспільством як підкреслено неофіційне ("побутове", "фамільярне"). При цьому сленгу властиво запозичати одиниці арго та жаргонів, метафорично переосмислюючи і розширюючи їхні значення. Маються на увазі різновиди мовлення зі штучно завищеною експресією, мовною грою, модною неологією. Наприклад, якщо мовець, розповідаючи про реальних табірних охоронців, називає їх вертухаями, він користується жаргоном. Якщо ж він, розповідаючи про вахтера в гуртожитку, іменує його вертухаєм, перед нами сленг.

Останнім часом термін "сленг" вживають активніше, ніж "жаргон". Таке явище можна пояснити впливом двох факторів:

- сьогодні англійська мова у світі починає домінувати, тому вживають англійський відповідник;

- інколи мовці вживають слово "жаргон" на позначення згрубілої, невитонченої мови, тому на позначення соціального варіанта мови вживають термін "сленг".

Аналіз розвитку українського комп'ютерного жаргону як нової субкультури

Із розвитком обчислювальної техніки в Україні почала складатися специфічна мова, якою спілкувалися комп'ютерники-професіонали. Поширення персональних комп'ютерів і створення Інтернету залучило до цієї сфери широкі шари населення, які сприйняли і збагатили комп'ютерну жаргонну лексику. Порівняно молодий вік спеціалістів, які зайняті у цій сфері професійної діяльності, а також популярність комп'ютерів у молодіжному середовищі, схильному до вживання жаргонних і висловів сленгу, визначають моду на комп'ютерний жаргон серед користувачів.

У молодіжному комп'ютерному жаргоні багато запозичень з англійської мови, здебільшого транслітерованих (баг - bug, тобто жук - слово, що побутує з середини 50х рр. 20 ст., коли релейний комп'ютер вийшов з ладу через таргана; зухель - Zyxel, назва модема, яка читається за українською орфографією), а часто перероблених або навмисно покручених (аутглюк - Outlook, фотопоп - Photoshop, пожмакер - Page Maker). Панування англіцизмів зумовлене: по-перше, пануванням в усьому світі англомовної термінології, котра пов'язана із домінуванням на світовому ринку американських фірм, які виготовляють комп'ютери та програмне забезпечення до них; по-друге, модою на англійську мову в молодіжному середовищі та у суспільстві загалом, що призводить до засмічення української мови англійським словами (пор. імпічмент, маркетинг, менеджмент і т.д.); по-третє, досить високим рівнем освіти людей, які зайняті у цій сфері діяльності.

В основному комп'ютерний жаргон послуговується окремими словами й виразами, вживаними у середовищі користувачів та спеціалістів-комп'ютерників, тобто вдається до використання жаргонної лексики. Однією із причин виникнення такої "мови" вважається її виключна місткість, коли трьома-чотирма специфічними словами можна передати чималий абзац літературно опрацьованого технічного тексту. Врешті-решт комп'ютерний жаргон виражає навіть певні емоції, які у сухій та лаконічній реальній Мережі відтворити майже неможливо.

Якби створити словник комп'ютерника, то, звичайно ж, значної частини слів, які він вживає, у нині існуючих словниках української мови ми б не відшукали. Звідси робимо висновок про те, комп'ютерник використовує багато таких засобів мовної експресії, які раніше зовсім не були узвичаєними.

Процес набуття нової лексики, більша частина якої - перероблені на місцеву манеру англійські слова, породило спочатку жаргонізми, а потім і терміни нової субкультури. І зрозумілі більшості такі слова, як "юзер", "вінди", "геймер", користуються більшою популярністю, ніж їхні літературні еквіваленти "користувач", "операційна система Windows" чи просто "гравець".

Крім того, світ прикладних програм загалом і комп'ютерних ігор дозволив собі "погратися" не лише зі сприйняттям світу, а й з такою святинею, як слово. Комп'ютерні ігри спричинили до появи нових діалектів, суміші англо-місцевого жаргону із специфічними назвами віртуальних світів і ще багато з чим. Причому пересічному "думеру" чи "квакеру" важко буде зрозуміти "едвенчера", якщо вони заговорять на "своїх" мовах (думер - гравець у гру-бойовик Doom - смерть; відповідно квакер - гравець у її більш сучасний варіант Quake - землетрус, едвенчер - гравець в Adventure - пригоди).

Як бачимо, комп'ютерний жаргон - це віртуозна гра для людей, яким тісно в межах нормованої літературної мови. Проте як би не прагнули носії жаргону до самобутньої яскравості мовлення та відмінності його від нормалізованої української мови, у їхньому мовленні буде переважати "проукраїнська граматична тенденція", адже базовим матеріалом мовлення є все-таки українська мова, будь-які нововведення відбуваються всередині системи мови і будуються за законами української мови.

2. Місце комп'ютерного дискурсу в комунікативному середовищі

Загальні характеристики комп'ютерного спілкування

Мова як засіб спілкування має яскраво виражений соціальний характер, де суспільні функції активно впливають на її структуру і багато в чому визначають її розвиток. У цьому плані комунікативний статус і сутність мови комп'ютерників викликають теоретичний і практичний інтерес.

Щоб розглянути комп'ютерну комунікацію з погляду лінгвістики, необхідно встановити місце комп'ютерного дискурсу в комунікативному середовищі, виявити провідні ознаки комп'ютерної комунікації, головні типи комп'ютерного спілкування.

Ми виходимо з того, що дискурс розглядається як культурно-поведінкова одиниця мовленнєвої діяльності. А саме Д. Кристал [Crystal D., с.106] визначає його як сукупність речень, що складають розпізнавану мовленнєву подію. У предметно-лінгвістичному плані під дискурсом він розуміє будь-який логічно зв'язний відрізок мовлення (переважно усного), що за розмірами перевищує одне речення.

Категорія спілкування перебуває в центрі уваги гуманітарних наук. При цьому спілкування прийнято розглядати як взаємодію, змістом якої є взаємне пізнання й обмін інформацією за допомогою різноманітних засобів комунікації з метою встановлення стосунків, сприятливих для процесу спільної діяльності. У цьому випадку ми говоримо про комп'ютерне спілкування. Комп'ютерна комунікація відкриває новий вимір у людському спілкуванні, даючи можливість зберігати і швидко передавати великі обсяги інформації, використовувати аудіо- і відеоканали спілкування, а також спілкуватися в режимі on-line, тобто в безпосередньому лінійному контакті з респондентом. Комп'ютерне спілкування передбачає поряд із безпосередньою комунікацію у віртуальному середовищі, і в цьому полягає його найважливіша відмінна риса.

Таким чином, комп'ютерним дискурсом ми вважаємо спілкування користувачів чи спеціалістів-комп'ютерників безпосередньо чи в комп'ютерних мережах. При цьому комп'ютерне спілкування може бути як індивідуально-орієнтованим (листування засобами електронної пошти), так і статусно-орієнтованим (спілкування в різноманітних конференціях). Комп'ютерний дискурс має багато точок дотику з масовою комунікацією, але не збігається з нею повністю, оскільки комп'ютерна комунікація на відміну від масово-інформаційної є взаємно спрямованою, і багато текстів мають персональний характер.

Комп'ютерна комунікація багатогранна. Вона має характеристики, властиві й іншим видам комунікації. Так, у праці О.Н. Галічкіної [Галичкина] наводяться такі ознаки:

- з погляду масштабності - комп'ютерне спілкування має в собі риси масової (спілкування з усім світом), міжособистісної (спілкування між користувачем і комп'ютером) і групової комунікації;

- з погляду на часовий чинник - тривалість комунікативного процесу - комп'ютерне спілкування може бути як стислим (одержання електронної пошти), так і тривалим у часі (участь у конференціях);

- за формою комп'ютерна комунікація поділяється на усну (безпосереднє спілкування чи за наявності голосового модема) і письмову (текстова і графічна, тобто передача малюнків, схем і т.д., але не букв - див. пункт 2.3).

Відповідно до каналу передачі і сприйняття інформації комп'ютерна комунікація ділиться на актуальну (спілкування з реальними людьми) і віртуальну (спілкування з уявними співрозмовниками).

Під час аналізу ситуації й учасників комп'ютерного спілкування можна виявити складну комбінацію дискурсів: передача особистих повідомлень від одного користувача іншому електронною поштою (побутове спілкування), офіційний обмін і запит інформації з електронної пошти (діловий дискурс), обговорення наукових питань у групах новин і конференціях (науковий дискурс), обговорення питань викладання й освіти в конференціях (педагогічний дискурс), реклама, що з'являється на електронних дошках оголошень (рекламний дискурс), обговорення політичних питань (політичний дискурс).

При цьому специфічний етикет комп'ютерного спілкування часто формулюється у вигляді правил, знання яких допомагає уникнути багатьох неприємностей під час спілкування в інтернетному середовищі, наприклад: вимога не відхилятися від теми; використання смайликів для пом'якшення категоричності тверджень; форматні обмеження, пов'язані з довжиною листа; певні заборони на деякі види листів (chain-letters); створення листів неприємного змісту, що одержали в комп'ютерному спілкуванні назву "флейм" (англ. flame - "спалах"); вимогу пройти попередню підготовку перед участю в комп'ютерних конференціях.

Графічні засоби передачі емоцій під час комп'ютерного спілкування

Нездатність письмової мови передати весь спектр емоцій дуже впливає на формування комп'ютерного сленгу; звідси його неемоційність. Цей пробіл, однак, досить успішно заповнюють так звані emoticons, чи смайлики - явище, що не зустрічається більше ніде, крім комп'ютерного середовища. Серед українських користувачів поширене трохи іронічне ставлення до подібних видів вираження емоцій, тому найчастіше вони вдаються до підкреслено експресивних засобів, таких, як використання перекручених чи продубльованих значків. Наприклад, :)))))))) означає вищий ступінь радості, у свою чергу, :/// використовується для позначення глибокої пригніченості. Надзвичайно широкого вживання набуло використання множинних розділових знаків, зокрема, питального та знака оклику, і якщо в звичайному листуванні це здається неорганічним і дещо грубим, то в електронному спілкуванні такий спосіб вираження емоцій є цілком прийнятним.

Первинні смайлики:

:-) основна усмішка, - використовується для вираження сарказму або оцінки жартівливого твердження;

;-) усмішка з підморгуванням; заграє і/або саркастична посмішка, швидше означає "Не бийте мене за те, що я тільки що сказав";

:-( сумна посмішка. Вам не сподобалося останнє твердження або ви засмучені будь-чим;

:-I незалежна посмішка - краще, ніж сумна, але не така гарна, як щаслива посмішка;

:-> погрозлива, різка, єхидна посмішка - гірша, ніж:-);

>:-> по-справжньому грізний коментар;

>;-> грізна фізіономія, що підморгує.

Вторинні смайлики:

:-[ вампір;

:-E вампір із зубом, що стирчить;

:-F вампір із зубом, що стирчить, і одним зламаним;

:-7 огидне/перекручене твердження;

:-* з'їв щось кисле;

:-@ кричить;

:-# у наручниках;

:-& зав'язаний язик;

:-Q курить;

:-? курить люльку;

:-P вколоти язик;

:-S неузгоджене твердження;

:-D голосно сміятися;

:-X запечатані губи;

:-C зовсім погано...;

:-/ скептично;

:-o Ах-ох!;

:-9 облизуватися;

:-0 не кричіть! (Мовчання в години сну) Також "оратор";

:-' спльовувати;

:-1 нормально;

:-! нормально;

:-$ рот закритий на замок;

:-% банкір;

:-q намагатися доторкнутися до носа язиком;

:-a те саме з іншого боку;

:-e розчарований;

:-t відрізаний;

:-i напівпосмішка;

:-] дурень;

:-[ дурень, що не посміхається;

:-} потріскані губи, або борода;

:-{ індиферентна посмішка з вусами;

:-j ліва посмішка;

:-d ліва посмішка, що піддражнює читача;

:-k бийте мене;

:-\ нерішуче;

:-| ?;

:-< цілком безрадісний;

:-x губи запечатані (не можу говорити);

:-c погано;

:-v голова, що говорить;

:-b ??? язик.

Зі зміненим носом:

:*) п'яний;

:^) ніс зламаний;

:v) ніс зламаний в іншому напрямку;

:<) ніс зсунувся з обличчя;

:=) два носи;

:o) клоун;

:u) кумедний ніс (лівий);

:n) кумедний ніс (правий).

Зі зміненими очима:

% %-) уставившись в екран 15 годин підряд;

8-) надягти темні окуляри;

B-) надягти рогові окуляри;

O-) мeгaтoннa, циклoп або у підвoдній мacці;

.-) одноокий;

,-) підморгує одноокий;

g-) пeнcнe.

Зі зміненими кількома cимвoлaми:

|-I спить;

|^o хропе;

|-O позіхає;

:,( бeз нoca, a кpичить;

% %-6 мoзок вмep (?);

8-| нeвідоміcть.

Лінгвістичні характеристики комп'ютерного дискурсу

Проаналізуємо найбільш рельєфні відмінні ознаки комп'ютерного дискурсу.

Комп'ютерний дискурс, являючи собою багатожанровий функціональний різновид монологічного і діалогічного мовлення, характеризується цілим рядом специфічних комунікативних засобів. Своєрідність мовного спілкування учасників комп'ютерної комунікації полягає не тільки у використанні професіоналізмів, але й у комбінації лексичних одиниць, що належать до різних стилів і регістрів, утворених відповідно до прагматичних настанов і цілей спілкування.

Для лексичного оформлення текстів комп'ютерного дискурсу характерна насамперед насиченість мовлення термінами всіх типів. Виокремлюється три групи використання комп'ютерної термінології:

1) специфічні комп'ютерні терміни, вживані тільки людьми, пов'язаними з комп'ютерами (server, modem, біт, байт);

2) слова, запозичені комп'ютерною термінологією з інших галузей, що набули іншого значення в комп'ютерному дискурсі (domain - у математиці - область або інтервал, у фізиці - домен, у комп'ютерному дискурсі - це заключна частина Інтернетної адреси);

3) загальнолітературні слова, що у комп'ютерному спілкуванні набули термінологічного значення (flame - полум'я, яскраве світло, пристрасть, у комп'ютерному дискурсі - "суперечка, що поступово переходить із предмета дискусії на особистості").

Серед термінів, що вживаються в комп'ютерному дискурсі, широко представлені такі абревіатури: PC - personal computer; IRC (Internet Relay Chat) - спілкування в реальному часі; WAN (Wide Area Network) - будь-яка мережа, що охоплює більш ніж один будинок; WWW (World Wide Web) - всесвітнє інформаційне середовище тощо.

Найчастіше скорочуються назви установ, організацій, країн і т.д. Відмінна риса абревіації в комп'ютерних текстах - це скорочення не тільки термінів, але й часто вживаних у розмовному мовленні словосполучень і цілих речень. Наприклад: AAMOF = As A Matter Of Fact; GON = God Only Knows; TTYL = Talk To You Later; TYVM = Thank You Very Much; IMHO = In My Humble Opinion та ін.

Оскільки учасники комп'ютерного спілкування - це часто люди, знайомі з математикою, вони переносять вживання формул і різноманітних символів у комп'ютерний дискурс, що дозволяє його максимально стиснути. Наприклад: PMJI = Pardon My Jumping In, PGY = Post Graduate Year, PGY-1, PGY-2 тощо. Оскільки спілкування в комп'ютерній мережі відбувається переважно в писемній формі, поряд із звичайними використовуються і незвичайні форми посилення експресивності. Наприклад: U замість you (у прикладах BSU = Be Seeing You, SU = Seeing You); 2 замість too, to; B замість be; 4 замість for; 2B замість to be; B4 замість before.

Лімітивність - це соціальна функція, зміст якої - обмежити коло учасників спілкування. Абревіатури в комп'ютерних текстах можна назвати "кодовими", тому що вони відомі тільки учасникам спілкування в комп'ютерному середовищі і для недосвідченого перетворюються в таємну мову.

Комп'ютерний дискурс характеризується розмаїтістю тем, змішанням слів, що належать до різних лексичних шарів, сполученням наукових термінів і розмовних слів, піднесеної та грубої лексики, що, безсумнівно, надає специфіки комп'ютерній комунікації.

Залежно від теми комп'ютерних конференцій у комп'ютерному дискурсі зустрічається різноманітна термінологія - наукова, філософська, політична, медична й ін. Наприклад: радіохвилі, електрон, білкові молекули, біополе, дерматома, точки акупунктури, фотон, сенсорика, relativism, orthogonal, kingdom of god, ontogenesis, neutrino, opposition і ін.

Комп'ютерне спілкування характеризується рядом ознак на рівні лексики: 1) активне вторгнення (інкрустація) англійських термінів, виразів у латинському написанні (Привіт All!; Пришли мені file, plz); 2) використання транслітерації і транскрипції для передачі англійських слів (мануал - від англ. manual, спам - від англ. spam; гейт - від англ. gate, сабж - subj; 3) використання словотворчих і семантичних кальок (залізо - hardware); 4) обігравання англійських слів (найчастіше з метою створення гумористичного ефекту (бебеска - BBS - Bulletin Board System/ Система Електронних Дощок Оголошень; яга - EGA - Enchanced Graphics Adapter); 5) інвенція - вигадування слів, виникнення слів на чужому ґрунті (зафіксити - від англ. to fix; юзати - від англ. to use).

...