Концептуально-семантичний і функціональний аспекти мікросистеми "Число"

Давньоруське число не було спеціальним поняттям і не мало спеціальних знаків свого вираження, а це значить, що не настільки однозначною була й семантика кількісних слів. У середні віки особливої сакральної значущості набули числа, освячені авторитетом Біблії (це, передусім, “3”, “4”, “7”, “9”, “12”, “40”).

У творах Кирила Турівського практично відсутні конкретні числівники. Число використовується за своїм прямим призначенням, а не у функції магічного символа. Часто вжито концепт “1” у творах К. Турівського - це смислові поняття `головний, найліпший' (у цьому випадку реалізовано не числове поняття, а семантика оцінки), `по-перше, перш за все' (використано у функції модального слова), `єдиний, лише один' (частіше так слід осмислювати звертання до Господа, якщо воно виражене формою множини, - до Антихриста), `цілісності' (ця ідея використана для вираження єдиносущія та рівнобожественості виду Святої Трійці).

Очевидна тріадичність зазначена в тексті “Повести об Андрее Критском”. Це, на нашу думку, пов'язано з тринітарною сутністю християнського віровчення. Тріадичність виражена за допомогою нумерологем, тобто чисел-слів (три, тридцять, триста), що утворюють структуру деталей та нумероформ, тобто чисел-конструкцій (тріади синтаксичні, тріади віщування), що організують стилістико-композиційну структуру тексту.

У дисертації розглядаємо числа у загадці як одному із жанрів народної творчості. У роботі звужено аналіз загадок до “космологічного циклу”. Про “числовий код” йдеться лише тоді, коли вживання чисел у загадках стає конвенціонально визнаним, стає їх кодифікованим елементом. “Числова” парадигма у загадках є досить неоднорідною: перший десяток творить безперервний ряд (при цьому “нуль” відсутній), найбільша частотність у числа “два”, порівн.: Двое стоячих, двое ходячих, да два здорника, два разбойника, разорителя. - Небо і земля, сонце і місяць, день і ніч, вогонь і вода; Два братца пошли в воду купаться - Відра. Число “чотири” зустрічається рідше, порівн.: Четыре брата под одной шляпой стоят. - Стіл і ніжки стола. Практичне значення цього аналізу може бути пов'язане з укладанням словників двох типів: перший з них фіксував би повний перелік слів, що позначаються числами, а другий - співвідношення чисел та об'єктів, які слід розгадати.

Людство завжди з повагою і насторогою сприймало числа, навіть трохи побоюючись їх. Ще в давнину виникли імена, які творили величезний мовний пласт. Через число можна інтерпретувати назви богів, прізвища людей та інше (Траян походить від назви поганського божества Трояна, триголового бога, або має слов'янське пояснення цього імені `три сонця' ).

Категорія персональності має специфічну внутрішню форму та етимологічне пояснення, тому ця категорія тісно пов'язана з міфом. Прізвища, що походять від чисел, складають досить малочисельну групу. Число, що виражене числівником, зазвичай стоїть у родовому відмінку, значення прізвищ не завжди повністю зрозумілі, порівн.: Одноруков, Трёхлетов, Шестипалов, Полторацкий (прізвище виникло у середовищі духовенства), Полупуднев (прізвисько маленької та худенької особи `вагою з півпуда'). Найбільш багаточисельна група пов'язана з порядковим номером народження, порівн.: Первов, Первушкин; Вторушкин, Другин; Третьяков, Тредиаковский (прізвище духовного походження); Семяхин, Семиков (походження прізвищ не зрозуміле, можливо, від `сьомий', може, від зменшеної форми імені Семен); Девятов / Девьятов, Девяткин та інші. Єдину дитину могли назвати Одинець < один ( прізвище Одинцов), але, з іншого боку, це слово мало значення `дикий кабан', і тоді ця назва характеризує імена, утворені від назв тварин; його можна розглядати як чисте прізвисько або магічне ім'я. Від антропонімів творять топоніми, порівн.: з прізвищем Третьяковых пов'язана, наприклад, назва селища у Воронезькій області Третьяки. Третьяк - це рання форма прізвища Третьяков, що походить від значення `третя дитина у родині'. Отже, індивідуальна номінація назв чисел, як і в узагальнених назвах власних імен, реалізується при закріпленні за конкретним референтом, і числове значення є основним диференціатором значення у тематичній групі імен, виражених числівниками або кількісно-іменними сполученнями.

В нашій роботі числовий концепт розглядаємо як фрагмент концептуальної та мовної картин світу. При цьому враховуємо такі рівні МКС, як фольклорна, буденна, релігійна, міфологічна, індивідуально-авторська. Проведений аналіз чисел першого десятка як фрагменту МКС показує, що, ноль(нуль) Піфагор розглядав як знак, що містить у собі все істотне. Лексема нуль вживається у термінології точних наук для позначення температурних даних (абсолютный нуль, нуль функции, нуль градусов), а лексема ноль - для позначення часу доби (ноль часов ноль минут). Слово ноль (нуль) містить наступне смислове поняття: `про незначну особу', порівн.: Мы почитаем всех нулями, а единицами себя; Я давно уже знаю и давно говорю, что я ноль; с другими числами могу что-нибудь значить, один - ничего (В'яземський. Лист до О. Тургенева, 29.10.1817).

Система концепту числа “один” у російській мові охоплює такі поняття: один - єдиний - перший - одиниця. “Единица” у системі концепту числа “один” набуває смислового поняття `символізація Всесвіту': Сиянье длится беспресечно текуще света от отца / от лучезарной единицы (Г. Державин). При аналізі системи концепту “один” знайдено наступні смислові поняття: `образу людини': Оставьте меня одного, / оставьте, / люблю это чудо в асфальте (А. Вознесенський), `убогості': В семи дворах один топор (Усн. нар. тв.), `однаковості чи ототожнення': Одна смерть правдива. На всех одна смерть (Усн. нар. тв.), `ідея величності': И величаво, как приличествует, / в почтенном облаке седин / топтал страну Его Величество / топтун под номером один (Є. Євтушенко), `відчуженості, покинутості': О милый друг! Теперь с тобою радость / А я один - и мой печален путь… (В. Жуковський), `нероздільності, цільності': Человеку надо мало, / чтоб искал / и находил. / Чтоб имелись для начала / друг - один / и враг - один (Р. Рождественський), `невдачі': Первый блин, да комом; Одна корка, да и той подавился (Усн. нар. тв.). Символічним є протиставлення “людської” незначної одиниці одиниці з багатьма нулями: В единице нет ужаса; сама по себе единица - ничтожество; именно единица!.. Но единица плюс тридцать нолей образуется в безобразие пенталлиона (А. Бєлий). Стійкий ансамбль вказаних понятть є архетиповим варіантом семантики “один”.

Своєрідність концепту числа “два” у свідомості носіїв сучасної російської мови полягає в тому, що він входить до тлумачення великої кількості слів; інша група слів - це лексеми рос. двое, пара, парочка, оба. До смислової оболонки цих слів входить не лише поняття кількості, але і поняття самих об'єктів. Тема подвійності виражена у поезії О. Блока; вона заявлена вже в самих назвах трьох віршів (“Двойник” - “Вот моя песня тебе, Коломбина…”; “Двойник” - “Однажды в октябрьском тумане…”; “Двойнику”).

Число “три” у роботі розглядаємо як один з різновидів релігійного концепту. Концепт числа “три” породжує такі смисли: `визначеної і невизначеної кількості': С обрядом тем молитеся три дня, / Три ночи сряду надо мною (В. Жуковський); Трём-четырём аккордам научусь, / И в некий знаменательный момент / для выражения / сердечных чувств / куплю себе / щипковый инструмент (А. Вознесенський), `величності держави': Судьбою павшей Византии / Мы научиться не хотим, / И всё твердят льстецы России: / Ты - третий Рим, ты - третий Рим (В. Соловйов), `інтенсивності': Дождик лил тогда / В три погибели (С. Єсенін), `гральної карти': Тройка, семёрка, туз выграют тебе сряду, но с тем, чтобы ты в сутки более одной карты не ставил и чтоб всю жизнь уже после не играл (О. Пушкін), `кінського запрягу': Я пригвождён к трактирной стойке. / Я пьян давно. Мне всё равно. / Вон счастие моё - на тройке / В сребристый дым унесено (О. Блок). Гоголівська трійка коней, що плине кудись у далечінь - це певне концептуальне уявлення матінки-Русі. Ідея смерті, відродження, руху до нового відображена в одному концепті. К.Г. Юнг у більшості випадків витлумачував триєдині образи як неповні або усічені четвериці. Вперше у праці Платона “Тімей” була намічена філософська формула триєдиності для образа Бога, яка починається з питання: “Один, два, три - а где же четвёртый?”. Це питання зустрічаємо у “Фаусті” Г.Гете, коли на сцені з'являються кабири: Троих с собою взяли мы, / Четвёртый не хотел идти: / Сказал, важней он всех других / И вечно думает за них. Чотири є статичною моделлю, логічний концепт якої `стійкість' зумовив скерованість її сакралізації (порівн.: на все четыре стороны).

Число “п'ять” у російській мовній культурі виступає як структурна, мірна модель (пятак, пятерик, пятирублёвый), з чого витікає, що ця мовна одиниця не утворює сакральних значень. Аналіз функціонування числа “шість” дає змогу констатувати його затабуйованість у російській мовній культурі. “Шість” виступає лише як сполучення трьох шісток “666” (його називають числом Бога або числом людини). Число “сім” - це Біблійне число, яке в релігійній літературі означає `повноту, гармонію, вичерпаність'. Число “сім” - найбільш вживане в ритуальних значеннях, звідси й фразеологія, що розширює концептуальне смислове поле числа, порівн.: Семи пядей во лбу; За семь вёрст киселя хлебать; Сгонять семь потов; Семь пятниц на неделе; За семью замками; Седьмая вода на киселе; На седьмом небе.

Як і число “п'ять”, число “вісім” подано в російській мовній культурі не сакрально-ритуальною моделлю, а мірною (восьмерик, восьмуха, восьмина). Для числа “дев'ять”, так як і для чисел “три” і “сім”, можна виділити сакрально-ритуальний підтекст (девятины - поминки по усопшему на девятый день после кончины; девятерицы - девятилетние сроки человеческой жизни). Число “дев'ять” набуває смислового поняття `бурхливого, сильного виявлення чогось грізного': Была над нами звезда над морем, / Ища лучом девятый смертный вал, / Ты называл её бедой и горем, / А радостью ни разу не назвал (А. Ахматова). Індивідуальний семантичний потенціал лексеми “десять” зумовлено компонентом, що структурований за десятиричною системою чисельності (десятины, десяток) та ритуальним компонентом, який набуває поняття `велика кількість, безліч'.

МКС, як і мова в цілому, - явище складне і багатомірне, це уявлення про світ, система виражених у мові цінностей, що є характерними як для народу загалом, так і для кожного його представника зокрема. Концептуальний аналіз художніх текстів виявив подібні концепти і однакові архетипи в змістовому просторі ключового імені російської культури. Разом з тим стостерігаємо нетипові смисли. Наприклад, вживання слів вісім, вісімка пояснюється, крім прямих денотативних обставин подібністю цифри “8” з математичним знаком ? (`нескінченність'): “восьмёрка - родная дочь бесконечности” (Й. Бродський). Крім цього, вісімка - це метонімічний образ ровера (старого, з кривим колесом - на основі звичного у міських подвір'ях 50-60-х років значення слова восьмёрка - `искривление обода колеса велосипеда'). Порівн.: про ровер у вітальні: “в прихожей вас обступают две старые цифры “8”” (Й. Бродський). Це можна пояснити відмінностями в тезаурусі носіїв мови, їх фоновими знаннями, тобто кожен концепт можна по-різному розшифрувати в залежності від контексту, культурного досвіду і культурної індивідуальності концептоносія.

Число як узагальнена когнітивна сутність - величезний фрагмент “картини світу”, закодований засобами мови. Особливості функціонування лексем з числовим концептом розглядаємо на матеріалі поетичних текстів, оскільки зв'язок між матеріальним і духовним у поезії може відбуватися суто через слова-концепти, які є носіями культурних смислів. Концепт у ліриці - це своєрідний спосіб дотику до трансцендентного смислу (ця думка знайшла вираження, наприклад, у працях Л.І. Синельникової, І.І. Степанченка). У дисертації проаналізовано твори В. Хлєбникова, А. Тарковського та Й. Бродського. Число у поезії відображає позамовну дійсність, але мова має змогу семантизувати число.

В. Хлєбников трактує побудову азбуки понять, основні одиниці мислення як прозріння у слові числа. Кожне число має у нього свій смисл, символізує певне поняття: “1” - спустошення, “2” - відчуття кінця, “17” - плювок, “18” - поцілунок. ”Число есть чаша”, - вважав В. Хлєбников. У початковому “Ч”, яке керує значенням цих слів, вміщено зміст, міф хлєбниковського числа. Аналіз творів В.Хлєбнікова доводять, що апологія числа посідає одне з чільних місць у творчості поета. У війні з “роком” поет удається до математичних засобів: И мы живём, верны размерам, / И сами войны суть лады, / Идёт число на смену верам / И держит кормчего труды. Але це лише один із способів членування часу, як зазначає сам В.Хлєбников. “Город будущего” у В.Хлєбникова змальовано як завершений процес “числового” приборкування долі: Мы входим в город Солнцестана, / Где только мера и длина. Число, цифра у В.Хлєбникова стає якщо не зброєю, то індексом негативних сил соціального відчуження, звідси, здавалося б, несподівані й загадкові рядки поета-“цифрофіла”: Кто сетку из чисел / Набросил на мир, / Разве он ум наш возвысил? / Нет, стал наш ум ещё более сыр! Вірш “Числа” - це своєрідна ода числу; крізь призму числа автор бачить життя людства крізь віки (Я всматриваюсь в вас, о числа, / И вы мне видитесь одетыми в звери, в их шкурах…). Символічне зображення світової історії як маятника відображено у вірші “Зверь + число”. Ідеї числа пов'язані з образом “світового дерева” (И если смертный морщит лоб / Над винно-пенным уравнением, / Узнайте: делает он, чтоб / Стать роста на небо растением ).

Услід за В. Хлєбниковим, А. Тарковський продовжує традиції опису метаморфоз числа в поезії XX ст. У результаті дослідження концепту чисел у поезії А. Тарковського, складено таблицю найуживаніших чисел у творах поета. До цієї групи входять числа першого десятка, далі цей ряд продовжують числа “сорок”, “сто”, “тисяча”, “десять тисяч”, “мільйон”, “міріади” (на позначення нескінченності). Найбільш вживане у поезії А. Тарковського число ”1” (40 прикладів), це, мабуть, можна пояснити камерністю його поезії (Ни смысла, ни числа, ни меры. / А судьи кто? / И в чём твой грех? / Мы вышли из одной пещеры, / И клинопись одна на всех). Концепт числа “один” автор співвідносить з ідеєю цілісності, єдності; це своєрідний зачин дихотомії “один - багато” (Здесь, в Риме, после долгого изгнанья, / седой, полуслепой, полуживой, / Один среди небесного сиянья, / Стоит он с непокрытой головой), приховане протиставлення `один - нескінченність' (Дано и вам, мою цикуту пьющим, / Пригубить немоту и глухоту. / Мне рубище раба не по хребту, / Я не один, но мы ещё в грядущем), латентна дихотомія `я не один' (И если вышли двое / На волю из тюрьмы, / …То это мы с тобою, / Одни на свете мы). Магічна функція характерна для числа “2” (виявлено 26 випадків вживання). Ця магія вміщена як в бінарності протиставлень (типу: день - ніч, світло - тінь, чорний - білий, людина - Всесвіт), так і в парності співвіднесених понять (я - ти, ти - цар, дійсність - мовлення). Часто бінарність з'єднується з парністю, порівн.: Я между ними лёг во весь свой рост - / Два берега связующие море, / Два космоса соединивших мост.

У лексемі “пара” “два” вжито зі значенням об'єднаної кількості, порівн.: Был очевиден и понятен / Пространства замкнутого шар - / Сплетенье линий, лепет пятен, / Мельканье брачущихся пара; у лексемах “двомірний”, “двійник”, порівн.: …Меж двумя жерновами плыву, как зерно в камневерти, / И уже я по горло в двухмерную плоскость проник, / Мне хребет размололо на мельнице жизни и смерти; Осенний дождь, двойник мой серый, / Долдонил в уши свой рассказ. Вживання числа “два” також допомагає зрозуміти камерність поезії А.Тарковського. Світ у нього поділено на дві частини (Если б, как прежде, я был горделив, / Я бы оставил тебя навсегда; / Всё, с чем расстаться нельзя ни за что, / Всё, с чем возиться не стоит труда, - / Надвое царство моё разделив…).

Числа “п'ять” (3 приклади) і “сім” (16 прикладів) зустрічаємо у текстах нечасто, проте вони є магічними. Це знаки ідіом з семантизованим числом, це форми із заміщеною числовою сутністю. Зміна звичних значень у них іде від кількісного до невизначено-кількісного, а в деяких випадках до речових значень, порівн.: Живём, считаем по семёрке, / В последней стае только пять, / И наши старые задворки. / На небо жалко променять. Концепт числа “п'ять” у вірші “Життя, життя…” подано у вигляді мовленнєвої пентаграми п'яти органів чуття (Грядущее свершается сейчас, / И если я приподнимаю руку, / Все пять лучей останутся у вас).