Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет "Острозька академія"

Кафедра англійської філології

ДИПЛОМНА РОБОТА

з Англійської філології

на тему: Психолінгвістичні та стилістичні особливості молодіжного сленгу американських та українських студентів

м. Острог - 2014 рік



ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СЛЕНГУ
• 1.1 Визначення поняття «сленг»
• 1.2 Психолінгвістика та стилістика як інструменти вивчення сленгу
• РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ ТА СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СЛЕНГУ
• 2.1 Психолінгвістичний та стилістичний аналіз сленгу українських студентів
• 2.2 Психолінгвістичний та стилістичний аналіз сленгу американських студентів
• 2.3 Порівняльний аналіз сленгу американських та англійських студентів
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


ВСТУП

Із розвитком людства, змінами в політичному та суспільному житті, демократизацією суспільства, свободою слова, поширенням інформаційних технологій спостерігаємо значне поширення соціальних діалектів у розмовній мові. Сьогодні сленг проник майже в усі сфери людського життя. Його використовують представники різних вікових категорій та професій. Тому мовознавці дедалі активніше цікавляться ненормативним мовленням як лінгвістичним явищем. Воно стає об'єктом дослідження не тільки лінгвістів, але й психологів та соціологів.

Сучасна лінгвістика є продуктом тривалого і досить суперечливого історичного розвитку лінгвістичного знання, початкові елементи якого формувалися в процесі діяльності, пов'язаної зі створенням і вдосконаленням словників, тлумаченням священних текстів, освоєнням структури усної мови. Значимість слова як граничної одиниці мови складається з безлічі взаємовідношень у різних аспектах і визначається не лише мовними, а й екстралінгвістичними чинниками.

Сленгізми з'являються в мові, широко розповсюджуються і побутують в ній деякий час, а потім зникають, поступаючись місцем новим, разом з новою модою і новими віяннями. Але студентський сленг є своєрідним, і як лінгвістичне явище цікавий для вивчення.

Актуальність теми дослідження зумовлюється потребою у детальнішому вивчені емоційно забарвленої лексики, а саме сленгізмів, звертаючи увагу на їх психолінгвістичні та стилістичні особливості.

Мета дослідження: дослідити молодіжний сленг американських та українських студентів, особливості його вживання, а також його психолінгвістичні та стилістичні аспекти.

Реалізація мети передбачає виконання наступних завдань:

1. визначити поняття «сленг»;

2. розглянути сучасні підходи до вивчення сленгових одиниць у мовознавчій науці;

3. описати психолінгвістичні та стилістичні особливості сленгу американських та українських студентів;

4. класифікувати сленгові лексичні одиниці;

5. провести порівняльний аналіз сленгізмів, спираючись на їх психолінгвістичні та стилістичні особливості.

Відповідно до мети та завдань дослідження нами були використані наступні методи: описовий, порівняльний, аналіз та синтез, систематизація, спостереження.

Об'єктом дослідження є молодіжний сленг американських та українських студентів.

Предметом дослідження є особливості класифікації сленгових номінацій відповідно до їх стилістичних та психолінгвістичних властивостей.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що зроблено спробу психолінгвістичного та стилістичного аналізу, опису та класифікацію сленгових одиниць та їх особливостей. Досліджено комунікативно-функціональну своєрідність сленгових одиниць з огляду на національно-культурну специфіку.

Практичне значення: матеріали дослідження можуть бути використані при розробці уроків та лекцій з англійської мови на тему «Сленг як мовне явище» з метою поповнення словникового запасу учнів. Також можливим є застосування дослідження на конференціях, у написанні статей філологічного спрямування. Матеріали роботи також можуть бути використані для успішного ведення міжкультурного діалогу, сприяти збагаченню знань особливостей міжкультурної комунікації, та при укладанні навчально-методичного матеріалу з порівняльного мовознавства, психолінгвістики та стилістики, у спецкурсах, спецсемінарах з культури спілкування, теорії комунікації.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел.

У вступі обґрунтовується актуальність курсової роботи, встановлюється мета, завдання, об'єкт і визначається предмет роботи, формулюється новизна, вказуються використані в роботі методи, розкривається практичне значення дослідження та структура курсової роботи.

У першому розділі розглядаються теоретичні засади дослідження студентського сленгу, а саме, визначення поняття «сленг», а також історія дослідження сленгу як мовного явища та його мовні особливості, загальна класифікація, структура, психолінгвістика та стилістика як інструменти вивчення сленгу, а також методи проведення психолінгвістичного та стилістичного аналізу.

У другому розділі за допомогою описового та порівняльного аналізу лексикографічних джерел були визначені подібності та відмінності у особливостях сленгових номінацій в українській мові та американському варіанті англійської мови.

У висновках підводяться підсумки проведеного щодо поставлених основних завдань дослідження та проаналізовано отримані результати. Список використаних джерел нараховує 60 позицій, включаючи зарубіжні та Інтернет джерела.

молодіжний сленг лексичний переклад



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СЛЕНГУ

1.1 Визначення поняття «сленг»

Мова є динамічною системою, яка постійно живе і розвивається, про що свідчить безперервність появи нових лексичних одиниць, що виражають взаємозв'язок між культурою мовлення та суспільством, що її розвиває.

Сленг є одним із різновидів соціолектів. Це емоційно забарвлена лексика, яка поповнює загальнонародну мову новими словами.

Проблематика сленгу є предметом постійного наукового пошуку. Жаргонне мовлення завжди привертало увагу дослідників української (С. Пиркало, Л. Ставицька, Мартос, Т. Кондратюк та ін.), російської (Н. Тропіна, Т. Нікітіна) та англійської (Т. Бєляєва, В. Хом'яков) мов.

Дослідження студентського сленгу тісно пов'язане із сучасною молодіжною субкультурою, яка в основному визначається специфікою навчального закладу, дозвіллям, поведінкою, своєрідністю моди та смаків, реаліями студентського побуту, навчання та ін.

Найбільш поширеною сферою вживання студентського сленгу є насамперед університет чи інший навчальний заклад, студентський гуртожиток, а також місця дозвілля (кафе, бари, дискотеки тощо).

На думку Світлани Мартос, молодіжний сленг нікому не нав'язується, він просто існує. І для того, щоб бути включеним у молодіжне співтовариство, стати в ньому “своїм”, підлітку треба не тільки бути молодим за віком, але також і говорити мовою, властивою його віковій категорії. Цей сленг по-своєму кодує, зберігає й передає інформацію від однієї особи до іншої. Але оскільки молодь не існує поза суспільством і не являє собою якоїсь монолітної єдності, то в її сленгу можна, виділити різні шари: студентський, комп'ютерний, спортивний сленг та інші.

С. Пиркало у статті “Походження сучасного українського молодіжного сленгу” зазначає: “студентський сленг - це мікросистема просторіччя, досить неоднорідна за своїм генетичним складом, яка має емотивну та комунікативну функції. Студентський сленг є одним із шарів лексики молодіжного сленгу.

Відмінність студентського сленгу від сленгів інших типів полягає у тому, що:

· по-перше, дані сленгові слова слугують для спілкування людей однієї

· вікової категорії;

· по-друге, студентський сленг відрізняється “зациклюванням” на реаліях

· світу молоді та студентства;

· по-третє, у числі сленгової лексики нерідко зустрічаються і досить

· вульгарні слова

У перекладі з англійської мови термін «сленг» означає:

1. мова соціально чи професійно відособленої групи в протилежність літературній мові;

2. варіант розмовної мови (в тому числі експресивно забарвлені елементи мови), що не співпадають з нормою літературної мови. [24, 25-34]

«Сленг складається зі слів та фразеологізмів (сталих зворотів), які виникли та спочатку вживалися лише в окремих соціальних групах, відображаючи життєву орієнтацію цих груп». Ставши загальновживаними, такі слова в цілому зберігають емоційно-оцінковий характер. Наприклад: penny - уепер; two репсе - owt уепер tumble to your barrikin - understand you; cool to the dillo nemo - look at the little woman - back slang.[3, 23]

У «Лингвистическом энциклопедическом словаре» сленг дефініціюєіься таким чином:

1. Те саме, що і жаргон.

2. Сукупність жаргонізмів, які утворюють прошарок розмовної лексики, що відображає грубувато-фамільярне, іноді гумористичне ставлення до предмета мовлення. [8, 45]

О. Галичем термін «сленг» трактується у двох значеннях. У першому - ним позначають жаргонізми переважно англомовного походження. В другому - такі жаргонні слова та вирази, які перестали бути належністю лише окремих соціальних груп і перейшли до загальновживаних шарів просторічної лексики. [26, 17-56]

В.А. Хомяков запропонував поділ сленгу на “загальний та “спеціальний”:

· загальний сленг - це відносно стійка для певного періоду, широко поширена і загальнозрозуміла соціальна мовна мікросистема в просторіччі, вельми неоднорідна за своїм генетичним складом і ступенем наближення до фамільярно-розмовної мови, з яскраво вираженою емоційно-експресивною конотацією вокабуляра, що часто представляє насміх над соціальними, етичними, естетичними, мовними та іншими умовностями і авторитетами.

· спеціальний сленг -- це нестандартний лексикон певної соціальної групи, який може складатися зі стилістично різнорідної нестандартної лексики. Спеціальний сленг як соціальна мовна мікросистема вельми неоднорідний за своїм генетичним складом і структурою. [32, 12-23]

Якщо порівнювати сленг з діалектом, то діалект є більш сталим явищем: основні діалекти, особливо географічні, в сукупності своїх фонологічних, граматичних та лексичних компонентів існують в мові давно, в той час як сленгові одиниці недовготривалі. Спільним для сленгу та діалектів є те, що вони використовуються переважно в усній комунікації.[11, 25-31]

Слід також зазначити, що зі сленгом часто асоціюються такі близькі до нього поняття, як жаргонізми, професіоналізми, арго, вульгаризми, колоквіалізми та кент, між якими важко встановити чіткі межі. «Стертість» меж є результатом того, що значною кількістю лексичних одиниць оперують у спільному функціонально-стилістичному ареалі. До свого складу сленг також інкорпорує некодифіковану розмовну мову (наприклад, суржик), неологізми, чужомовні запозичення, територіальні діалектизми. Сленг є вторинним творенням порівняно з жаргонами і арго, що адаптують до своїх потреб запозичені одиниці.

Жаргон є мовою соціальної або професійної групи, яка відрізняється від ігальнорозмовної мови особливим складом слів і виразів. Це умовна мова,

Якщо порівнювати сленг з діалектом, то діалект є більш сталим явищем: основні діалекти, особливо географічні, в сукупності своїх фонологічних, граматичних та лексичних компонентів існують в мові давно, в той час як сленгові одиниці недовготривалі. Спільним для сленгу та діалектів є те, що вони використовуються переважно в усній комунікації.[12, 147-159]

Слід також зазначити, що зі сленгом часто асоціюються такі близькі до нього поняття, як жаргонізми, професіоналізми, арго, вульгаризми, колоквіалізми та кент, між якими важко встановити чіткі межі. «Стертість» меж є результатом того, що значною кількістю лексичних одиниць оперують у спільному функціонально-стилістичному ареалі. До свого складу сленг також інкорпорує некодифіковану розмовну мову (наприклад, суржик), неологізми, чужомовні запозичення, територіальні діалектизми. Сленг є вторинним утворенням порівняно з жаргонами і арго, що адаптують до своїх потреб запозичені одиниці.

Жаргон є мовою соціальної або професійної групи, яка відрізняється від загальнорозмовної мови особливим складом слів і виразів. Це умовна мова, зрозуміла тільки в певному середовищі, вона складається з багатьох штучних, іноді умовних слів і виразів.

При зіставленні різних трактувань терміну “жаргон” можна виділити дві основні концепції:

1. жаргон -- це будь-яка спеціалізована мова: тобто “мова” професій, ремесел, суспільних класів і груп, гібридна мова або діалект;

2. жаргон -- це вид фамільярної мови з пейоративністю, яка властива представникам деяких професій і ремесел.

Корпоративні жаргони - це мікросистеми просторіччя з корпоративно обмеженою лексикою, пейоративной експресією й основною емотивною функцією, які використовуються різними групами за інтересами, які поєднують ці групи поза професійною діяльністю.

Підкреслимо, що на відміну від професійних жаргонів, тісно пов'язаних своїми “виробничими” ядрами із професійними лексичними системами з однаковою для тих та інших основною комунікативною функцією, корпоративні, або групові, жаргони, які є, в основному, своєрідною мовною грою, де, насамперед, проявляється прагнення до експресії, мають емотивну функцію як основну. [12, 161-176]

Провести чітку грань між цими пластами лексики дуже важко, оскільки, як зазначає І. Р. Гальперін, відмінність між професіоналізмами та жаргонізмами, між просторіччям та діалектизмами взагалі важко піддається врахуванню. Він зазначає, що ці відмінності такі незначні в окремих випадках, що деколи здається непотрібним саме розмежування, проте відсутність абсолютного критерію визначення приналежності слова до тієї або іншої групи не є запереченням існуючих відмінностей. З погляду вживання в мові, для жаргонізмів і професійного сленгу характерна значно вужча сфера вживання, ніж для загального сленгу та діалектизмів. Жаргонізми і професіоналізми, ж правило, зрозумілі лише окремим групам населення. їх можна віднести до маловідомого сленгу, до якого часто відносять і арго. [16, 94-107]

У термін арго соціолінгвісти США схильні вкладати поняття особливого шару лексики групи, об'єднаної спільними інтересами, фахом, видами діяльності тощо. Як зауважив В. М. Жирмунський, «арго» -- «свого роду пароль», за яким впізнають один одного декласовані шари, і могутній засіб професійної організації в умовах гострої соціальної боротьби.

Щодо вульгаризмів, то це лексеми, що мають пейоративне забарвлення і перебувають за межами літературної норми. До них відносять грубі слова та вирази, які зазвичай не вживаються освіченими людьми в товаристві, спеціальний лексикон, який використовують люди нижчого соціального статусу: в'язні, наркомани, безпритульні і т.д.

Диференціація сленгового лексикону та колоквіалізмів є ще складнішим завданням. Згідно з В. Кухаренко, колоквіалізми - загальнородова група слів, що позначають повідомлення як неформальне, неофіційне та розмовне, і які містять у своєму складі сленг, жаргонізми, вульгаризми та діалектизми. Ю. Скребньов розглядає колоквіалізми як слова, забарвлені неформальністю чи фамільярністю. Такі визначення все ж не пропонують критеріїв чіткого розмежування між колоквіалізмами та сленгом. Головна відмінність між ними полягає в тому, що сленг сигналізує, що учасників комунікації єднає якийсь особливий зв'язок, у той час як колоквіалізми лише позначають соціоситуацію як неформальну. [10, 16-25]

Кент Е. Патрідж визначав як технічний термін для позначення лексики представників злочинного світу. Він вважав, що кент має обмежений ареал поширення порівняно зі сленгом, оскільки ті, хто користуються ним, зацікавлені у збереженні секретності свого мовного коду, тобто сленг універсальний, у той час як кент соціально і професійно обмежений. С.Флекснер під кентом розуміє розмовну ідіоматику, яка побутує в колі представників певної професії, секти, класу, вікової групи чи будь-якої підгрупи американської культури. [42, 175-179]

Тобто, сленг - це не шкідливе лінгвістичне утворення, яке вульгаризує усне мовлення, а органічна та в деякій мірі необхідна частина цієї системи. Він розвивається та змінюється задля спрощення мови та її розуміння.

Проблематика сленгу є предметом постійного наукового пошуку і здобуває все більше уваги сучасної філології. Аспекти сленгу вивчалися науковцями багатьох країн і в різні епохи мали варіативні тлумачення.

Етимологія слова «сленг» невідома. Уперше термін slang був зафіксований у 1750 році зі значенням «мова вулиці», а також як « сукупність фонетичних, лексичних, морфологічних та синтаксичних розбіжностей із встановленими мовними нормами».[43, 49-62] У сучасних словниках зустрічається як мінімум два основних тлумачення:

· особлива мова підгруп чи субкультур суспільства;

· лексика широкого вживання для неформального спілкування.

При цьому, друге значення у сучасній лексикографії значно переважає над першим. Сленг займає проміжне становище між усім відомими словами і виразами для неформального спілкування і лексикою вузьких соціальних груп. Тому постає проблема щоб фіксації переходу слів зі сленгу в розмовну мову (popular speech). [47, 128-131]

Письмові пам'ятки доводять існування так званої неформальної лексики в різні культурно-історичні епохи. Серед літератури Київської Русі доречно згадати «Моління Данила Заточника» та «Сповідь» протопопа Аввакума, де шалена лайка звучить зовсім не книжно.

Вперше жаргонна лексика широкого вжитку була представлена в лексиконі Микуцького і словнику Даля. Більшість інших досліджень ненормативної мови велося, в основному, у формі лексикографічних описів мови окремих соціальних і професійних груп: злодіїв, жебраків, бродячих торговців і ремісників. Так В. Боржковський склав словник таємної мови кобзарів а Ф. Ніколайчик - таємної мови подільських жебраків. [48]

Бурхливий сплеск у вивченні різних шарів мови відбувся після революції 1917 року. У 1918 році був створений Інститут живого слова, що займався проблемами соціальної діалектології. У 20-і--30-і роки з'являються роботи Є.Д.Поліванова, Л.П.Якубинського, Б.А.Ларіна та інших дослідників, що розглядали проблеми жаргонів, арго, умовних дитячих мов.

У 1930-40 рр. численні публікації були присвячені проникненню злодійського арго в мову молоді. При цьому, ставлення науковців до цього явища було переважно негативним. На таких пуританських позиціях було непросто вибудувати серйозні дослідження. Тому активне вивчення молодіжної мови як явища, що проводилося в 60-70-і роки, сформувало більш наукове і менш емоційне ставлення до природних мовних процесів.

У часи «перебудови» відбувся справжній «бум» у вивченні знижених стилів мови, що було обумовлено вибухом громадянських і мовних свобод. Стрімкі соціальні процеси спричинили значні зміни в стилістиці усної і письмової мови, а науковці одержали багате джерело матеріалу для досліджень і можливість вивчати й обговорювати в пресі будь-яку сферу мови. У 1980 - 90- х рр. намітилися нові тенденції в дослідженні неформальної молодіжної мови. Її стали вивчати в контексті мови міста. [13, 32-41]

Американський дослідник Г. Менкен стверджує, що «сленг - категорія загального поширення, що перебуває за межами загальноприйнятих мовних норм, а “тривалість життя” одних сленгових одиниць визначається століттями, інші ж “безславно” гинуть, ледь з'явившись на світ». [32, 23]

Суттєвим кроком у вивченні питання ненормативної лексики став доробок британського лексикографа Е. Патріджа, що одним із перших порушив питання про статус сленгу. Він простежив культурно-історичні передумови динамічного розвитку неформального мовлення та визначив сленг як «існуючу в розмовній сфері досить неміцну, нестійку, ніяк не кодифіковану, а часто й зовсім невпорядковану й випадкову сукупність лексем, що відображають суспільну свідомість людей, які належать до певного соціального або професійного середовища». Сленг розглядається як свідоме, навмисне вживання елементів загальнолітературного словникового запасу в розмовному мовленні в чисто стилістичних цілях: для створення ефекту новизни, незвичайності, відмінності від визнаних зразків, для передачі певного настрою мовця, для додання висловлюванню конкретності, жвавості, виразності, точності, стислості, образності, а також щоб уникнути штампів, кліше, що досягається, як вважають ці дослідники, використанням таких стилістичних засобів, як метафора, метонімія, синекдоха, літота, евфемізм. [42, 34-49]

Дослідник американського військового сленгу В. Балабін виходить із розуміння сленгу як ненормативної, неформальної, стилістично зниженої мови порівняно великого прошарку населення, що використовується з метою здійснення певних мовленнєвих функцій (експресивної, оцінної, корпоративної, пейоративної, евфемістичної тощо) і складається з одиниць-сленгізмів, що мають різне лексикографічне маркування.

У радянській лінгвістиці до вивчення питання сленгу М. Маковським було розроблено соціолінгвістичний підхід, згідно якого «сленг - історично складена лінгвосоціальна норма, яка реалізується на рівні мовлення (фонетика, граматика, лексика), генетично й функціонально відмінна від професійних і жаргонних елементів мови; семантика сленгових лексем не завжди сягає стилістичного переосмислення, а слова сленгу не обов'язково використовуються для створення стилістичного ефекту».[17, 343-341]

Отже, сленг як лінгвістичне явище привертав увагу науковців протягом століть. Його соціальна природа була важливим фактором лексичної ідентифікації, що сприяло різноманітним підходам до вивчення аспектів сленгу як вагомого фактора мовних процесів суспільства

Молодіжний сленг є засобом спілкування великої кількості людей, об'єднаних віком (як правило, люди 12-30 років), охоплює практично всі сфери життя, і виникає як результат емоційного ставлення мовця до предмета розмови. В його основі лежить принцип мовної гри, нерідко комічного характеру. Щоб бути цікавим оповідачем молодій людині важливо не тільки «що сказати», але і «як сказати».

Таким чином, під молодіжним сленгом ми розуміємо «сукупність постійно трансформованих мовних засобів високої експресивної сили, що використовуються в спілкуванні молодими людьми, які перебувають у фамільярних, дружніх відносинах». [23, 127-135]

Якщо розглядати лексичне наповнення студентського сленгу, то ми бачимо, що сленг містить лексику як мінімум трьох лексико-стилістичних підсистем: нестандартної розмовної мови, професійного жаргону й вульгаризмів.

Дослідники сленгу студентів Каліфорнійського політехнічного університету наголошують, що сленг частіше використовується у колі друзів, близьких чи знайомих. Використання сленгу з випадковими знайомими або незнайомцями може привести до осудження і тому не схвалюється. Крім цього, на думку вчених, використання сленгу у колі друзів надає словам особливих, зрозумілих тільки для членів групи значень, які не можна зустріти в жодному словнику. Однак, коли у представників різних соціальних груп існує можливість вільно спілкуватися один з одним, функція ототожнення із групою відходить на другий план, а на перший план виходить функція ототожнення зі стилем і відношенням до чого-небудь. Так, Роберт Чепмен у передмові до словника American Slang виділяє так званий «первинний» і «вторинний» сленг. «Під первинним сленгом розуміється оригінальне мовлення представників субкультури, природне для її носіїв. Вторинний сленг використовується не стільки для того, щоб підкреслити приналежність мовця до групи, а щоб виразити своє відношення до референта». [20, 45-67]

Сучасна наука відзначає тісний зв'язок процесів номінації й комунікації. Комунікативна функція сленгу інтегрує з номінативною в силу того, що найменування в сленгу, як і в мові в цілому, з'являються внаслідок комунікативних потреб мовців. Когнітивна функція сленгових лексичних одиниць проявляється в тому, що багато найменувань у сленгу несуть у собі додаткову інформацію, відсутню в стандартних позначеннях, і за допомогою цього репрезентують додаткові знання про навколишній світ. Крім того, когнітивність сленгових найменувань визначається дуже високим ступенем їх метафоричності, тому що при метафоричному переносі значення мовець виділяє ті ознаки об'єкта, які він вважає найважливішими, і на їхній основі слово одержує нове, переосмислене значення (breeze - an easy college course; killer -- a difficult college course).

Комунікативна й когнітивна функції студентського сленгу також взаємозалежні. Номінативні одиниці, що не мають еквівалентів у стандартній мові, безсумнівно мають високу комунікативну значимість, тому що вони спрощують, а часом і визначають процес комунікації. Ці лексичні одиниці також і когнітивно значимі, тому що вони входять у мовну картину світу в якості унікальних елементів. Для опису таких лексичних одиниць словами стандартної мови доводиться використовувати розгорнуті словосполучення: dorm rat - a student who lives in the dorms for more than a year or who rarely leaves the dorms;

· kее-runch - an observation when someone or something has been completely trashed, beaten up or destroyed;

· granola - natural-looking person with a healthy life-style and diet. [18, 127-129; 37, 87-98]

Студент може вживати різні сленгізми залежно від конкретної ситуації спілкування. В закладі, де він вчиться, це може бути спеціальний студентський сленг, в спортивної секції - сленг спортсменів, у компанії друзів - молодіжний сленг і т.д. При цьому всі ці набори сленгізмів не ізольовані один від одного, і ті самі слова можуть входити в різні спеціальні сленги й, отже, можуть вживатися в різних ситуаціях спілкування.

Генрі Кратц у статті What Is College Slang? підкреслює значимість поділу загального й спеціального сленгу: «Майже всі проведені дослідження американського університетського сленгу ... не надають чіткого розмежування між університетським сленгом і загальним американським сленгом, що вживають студенти. Це розмежування важливе, якщо потрібно встановити, яку роль університет грає в створенні й збереженні сленгу. Якщо такого розмежування не робити, університетський сленг буде збігатися із загальним американським сленгом, але при цьому за обсягом буде більше, тому що буде містити в собі ті сленгізми, які використовуються винятково в університетах».

Загальний і спеціальний сленг є двома сторонами одного й того ж шару розмовної лексики. При цьому очевидно, що в мові йде постійний односпрямований процес переходу найбільш популярних і яскравих слів спеціального сленгу різних соціальних підгруп у загальний сленг, що робить його ще більш різноманітним і колоритним.[21, 25-29]

Одиниці студентського сленгу увібрали в себе не тільки жаргонізми маргінальних груп, але і є одним із самих потужних каналів їхньої популяризації й асиміляції в загальному сленгу й - в окремих випадках - у розмовній лексиці літературної мови.

Підсумовуючи вищенаведене, можна сформулювати наступне визначення студентського сленгу: студентський сленг -- це мікросистема просторіччя, досить неоднорідна за своїм генетичним складом, яка має емотивну та комунікативну функції. Ядро студентського сленгу становлять корпоративні жаргони.

1.2 Психолінгвістика та стилістика як інструменти вивчення сленгу

Психолінгвістика - наука, що виникла порівняно недавно, на початку 50 - х рр. минулого століття. Виникнувши «на стику» двох «найстаріших» галузей наукового знання - психології та мовознавства (лінгвістики), психолінгвістика за порівняно невеликий термін свого існування висунулася в число провідних мовознавчих наук. Як переконливо показав у своїх дослідженнях один із засновників вітчизняної школи психолінгвістики А.А. Леонтьєв, виникнення цієї нової галузі науки було об'єктивно обумовлено потребами суспільного розвитку людського суспільства, зокрема потребою наукового пізнання природи психічної інтелектуальної діяльності людини. [4, 9-19]

Психолінгвістика, яка сформувалась як самостійна галузь наукового знання на початку 50-х років минулого століття вже з перших років свого існування спиралася на сучасні досягнення психологічної науки і науки про мову - лінгвістики. І вже в перше десятиліття її існування вченими нового напрямку - психолінгвістами були розроблені нові методологічні підходи до вивчення явищ мови і мовлення (Ч. Осгуд, Н. Хомський і Дж. Міллер, Т. Слама-Козаку, Б. Скіннер та ін.) [20, 5-12]

Хоча визнання психолінгвістики як серйозної науки у вітчизняному науковому середовищі відбулося тільки на початку 60-х рр. XX століття, вітчизняна психолінгвістична школа розвивалася досить інтенсивно і незабаром вийшла на провідні позиції. Досягнення вітчизняної психолінгвістики отримали визнання у всьому світі. Це відбулося багато в чому завдяки тому, що вітчизняна психолінгвістика черпала витоки для свого розвитку у величезному науковому потенціалі вітчизняної психологічної та лінгвістичної школи, яка делегувала в цю науку кращих своїх представників (А.Р. Лурія, П.Я. Гальперін, В.А. Артемов, Н.І. Жинкін , Е.Ф. Тарасов, З.М. Фрумкіна, А.К. Маркова та ін.) У рамках сформованих у вітчизняній психолінгвістиці самостійних наукових шкіл (Московська психолінгвістична школа, очолювана А. А. Леонтьєвим, школа В.А. Артемова - Н.І. Жинкина - І.А. Зимової, Санкт- Петербурзька школа / Л.В. Цукровий, Т.Н. Ушакова та ін. /) була вихована і підготовлена ціла плеяда талановитих вчених (В.П. Белянин, І.М. Горєлов, Т.М. Дрідзе, А.А. Залевська, І.С. Торопцев, А.М. Шахнарович та ін.). [20, 29-45]

Накопичений психолінгвістикою за піввіковий період її існування науковий матеріал про закономірності формування і здійснення мовної діяльності, процесу комунікації, використання знаків мови для здійснення мовленнєвої та розумової діяльності, поза всяким сумнівом, повинен бути надбанням кожного фахівця, що займається формуванням мови або мовленнєвої спроможності (у випадку набутих порушень мовлення). Особливе значення ці знання мають для корекційного педагога (в першу чергу - логопеда), головною метою професійної діяльності якого є формування мовлення в умовах загального і мовного дизонтогенезу.

Психолінгвістика - це наука про мовленнєву діяльність людей у психологічних та лінгвістичних аспектах, зокрема експериментальне дослідження психічної діяльності суб'єкта в засвоєнні та використанні мови як організованої та автономної системи. Адже значення будь-якого знаку полягає, насамперед, у активізації когнітивних процесів індивіда.

У фокусі уваги психолінгвістики - індивід у комунікації. Одним із основних положень психолінгвістики як когнітивної дисципліни є когнітивна обробка інформації, що надходить з органів чуття, яка відбувається на основі сформованих у індивіда ментальних репрезентацій. Основними завданнями психолінгвістики як когнітивної науки є дослідження:

· процесів планування мовлення;

· механізмів та процесів сприйняття, інтерпретації, розуміння та породження мовлення;

· структури та системи представлення знань індивіда та стратегії їх використання для когнітивної обробки дискурсу;

· механізми засвоєння та оволодіння мовою в ході розвитку дитини;

· проблеми білінгвізму, перекладу та механізми оволодіння іноземною мовою.[4, 45-79]

Психолінгвістика займається не лише нормальними, а й паталогічними психічними станами, адже, за І.П. Павловим, аномалії розчленовують ті сутності, які недосяжні для спостереження в нормі.

Психолінгвістика як наука з'явилася вчасно в науковій парадигмі з метою вирішення тих завдань, які викликали значні труднощі в окремо взятих лінгвістичних та психологічних концепціях. Проаналізуємо передумови появи психолінгвістики більш докладно.

Основою життєдіяльності суспільного інтелекту виступають інформаційні зв'язки - передача та розповсюдження знань. Саме вони підвищують "інформаційну температуру" соціальних систем, не допускають духовної збіднілості. Термін "інформація" в перекладі з латині означає "звістка", проте оригінальний давньогрецький смисл цього поняття передбачав діалог. Істина народжувалась у діалозі, дискусії, а не містилась первинно в монолозі. У XX столітті людство набуло величезної кількості інформації в різних наукових галузях, яка потребувала систематизації в науці міждисциплінарного типу, адже, на думку античного мислителя Конфуція, той, хто володіє інформацією, володіє світом.

Наукова парадигма системології не могла задовольнити цю потребу, оскільки вона лише пропонувала певні шляхи та критерії класифікації цієї інформації та стежила за дотриманням наукової термінології. Людство виявилося неготовим власне для обробки, засвоєння та використання розмаїття інформаційного потоку та перетворення його у стійкий фонд знань. Вирішення такого завдання взяла на себе когнітивна наука. Оскільки інформація передається знаками вербальними та невербальними, а в її обробці задіяні всі психічні процеси відображення, то когнітивна обробка дискурсу постала у фокусі уваги, насамперед, лінгвістів та психологів. [38, 125-174]

"Днем народження" психолінгвістики вважається семінар у Блумінгтоні в 1953 році. Підсумки цього семінару, опубліковані у книзі за редакцією Ч. Осгуда й Т. Сибеока, дали могутній імпульс до активізації когнітивних досліджень в усьому світі. Семінар був присвячений теорії інформації математичного спрямування і констатував "вибух" цікавості до процесів мислення, а також координації зусиль експериментальної психології, теоретичної лінгвістики та штучного інтелекту щодо досліджень мовленнєво-мислительних процесів.

Саме Ч. Осгуд у психолінгвістиці-54 розглядав акти комунікації у вигляді моделей загальної теорії зв'язку. Таким чином, учений ще в 1954 р. висунув проблему розуміння учасниками комунікації одне одного, чільне місце в якому належить коду. Цей, в термінах Ч. Осгуда, "код" і є знання, які дозволяють, з одного боку, породжувати висловлювання, а з іншого, - розуміти думки, що виражені засобами мови.

Знання, які використовуються для декодування повідомлення, не обмежуються лише знаннями про мову. До них належать також енциклопедичні знання про світ, соціальний контекст, уміння когнітивно обробляти дискурс та відображену в ньому інформацію. При цьому жоден із видів знань не є домінуючим. Лише комплексне дослідження організації всіх типів знань дає змогу визначити сутність комунікативної компетенції, формування вивідного знання та конструювання моделі ситуації дискурсу. Таким чином, дослідження знань, їх структур та систем представлення є одним з провідних напрямів когнітивної науки та психолінгвістики, зокрема. [4, 36-47]

На думку О.С. Кубрякової, основним завданням теорії мови у період сьогодення е наукове обґрунтування механізмів обробки мови та побудови моделі її розуміння. Оскільки в основі такої моделі с положення про інтеракцію різних видів знань та стратегій їх обробки, лінгвістика вже не володіє монополією на конструювання загальної мовної моделі. У вирішенні цього завдання значна роль належить співпраці психології та лінгвістики. Ця теза не є новою, адже такий союз триває понад 100 років (Гумбольдт, Вундт, Бодуен де Куртене). Протягом цього періоду мав місце асиметричний союз цих дисциплін. У перші десятиріччя минулого століття лінгвісти звернулись до психології в пошуках відповіді на питання, як люди використовують мову. Вони робили спроби побудови лінгвістичної теорії на грунті психологічних понять гештальта, репрезентації, пам'яті, уваги. [4, 68-73]

Проте, внаслідок конфлікту між опозиційними психологічними та лінгвістичними теоріями, лінгвісти, так само, як і психологи, відчули, що переслідують різні цілі. У проміжковий період в обох дисциплінах домінував біхейвіористський підхід, через який вони ігнорували концепції своїх колег з іншого табору.

Однак у середині того століття психологи звернулися до лінгвістики з метою розробки психології мови. З опорою на формально-лінгвістичну теорію психологи почали створювати граматики користування мовою (grammars of language perfomance), описувати когнітивні процеси в термінах суб'єктивного лексикону, трактувати пам'ять як пропозиціональну мережу, шо грунтується на синтаксичних відношеннях. Проте на цей раз конфлікт між лінгвістичними теоріями призвів психологів до думки про відмінність психології та лінгвістики. [20, 120]

Як зазначає А. Блюменталь, історія взаємовідносин між психологією та лінгвістикою може інтерпретуватися як нещаслива, оскільки періоди ілюзій та інтеграції цих дисциплін змінювались періодами розчарувань та розмежувань.

Однак існує також більш оптимістичний погляд на цей союз. Кожні моменти співпраці психології та лінгвістики призводили до зміни поглядів у обох дисциплінах. Сумну долю цих наук виправила когнітивна наука, основні напрями якої не залишають жодних сумнівів щодо їх інтеграції.

Ще до недавнього часу панувала думка Дж. Міллера про різні цілі, які переслідують психологи й лінгвісти. За його словами, в конструюванні моделі мови лінгвіст акцентує увагу на тому, що може бути сказано та виражено на мові, а психолог - на тому, що говориться та виражається в дійсності. Інакше кажучи, у фокусі інтересу лінгвіста - мовна здатність, структура, а психолога - мовна активність, функція. Проте з позиції логіки з метою опису феноменології будь-якого явища необхідно аналізувати як структуру, так і функцію, а дослідження мовних засобів вираження будь-якої інформації повинно проводитися із зануренням у контекст об'єктивної дійсності, що зараз і робиться на сучасному етапі когнітології такими психологами й лінгвістами, як Б.М. Величковський, О.С. Кубрякова, В.В. Левицький, Ф. Джонсон-Лерд, В. Кінч, Т. ван Дейк, Р. Лангакр, Дж. Фодор та ін. у дослідженні активізації різних психічних процесів у інтерпретації та розумінні дискурсу.

Таким чином, головними об'єктами психолінгвістики є власне особливості функціонування мови, породження та відтворення дискурсу (тексту), риторика, стилістика, теорія і практика перекладу та викладання як рідної, так і іноземної мов. Основними рисами сучасної психолінгвістики є:

· прагнення використати у своїй науковій парадигмі здобутки теоретичних та експериментальних досліджень когнітивної психології;

· зміна напряму процесуальних аспектів дослідження, - перехід від синтаксичного підходу до семантичного з урахуванням контексту, інтенцій співрозмовника та мети спілкування. Ця функція до недавнього часу ігнорувалась у психолінгвістиці, оскільки акцент робився на передачі інформації з синтаксичної перспективи, а семантика та прагматика в значній мірі ігнорувалася. У зв'язку з підвищенням інтересу сучасної лінгвістики та психології до теорії картини світу психолінгвістика почала поглиблювати зв'язки з традиційними лінгвістичними та психологічними дисциплінами, зокрема з семантикою, когнітивною психологією, етнопсихологією та етнолінгвістикою. [4, 79-87]

Психосемантика як молода галузь психолінгвістики виникла на базі психологічної школи Московського університету й узагальнена в монографії В.Ф. Петренка "Основи психосемантики" в 1997 році. В основу цієї роботи покладено шляхи вирішення проблем вітчизняної психології, що йдуть від Л.С. Виготського за допомогою експериментального інструментарію Ч.Осгуда (семантичні простори) та Дж. Келлі (метод репертуарних джерел). Ідеї, висунуті сучасною психосемантикою, є актуальними для психолінгвістичних, психологічних, семасиологічних досліджень.

Етнопсихолінгвістика як галузь мовознавчої науки виникла на межі психолінгвістики, етнолінгвістики етнопсихології та етнології. На противагу етнолінгвістиці, яка досліджує вплив культури на мову, етнопсихолінгвістика зосереджена на етнічній свідомості, яка має певне відображення в мові та мовленні. Об'єктом дослідження етнопсихолінгвістики, насамперед, є переклад, комунікативний метод у якому передбачає не просто поверхневу трансформацію однієї форми в іншу, а передачу моделі ситуації вихідного тексту в тексті перекладу. Із метою конструювання моделі ситуації перекладач повинен зіставляти власні ментальні репрезентації з репрезентаціями автора та кінцевого отримувача. [20, 98-139]

Значущою проблемою сучасної психолінгвістики є систематизація методів психолінгвістики, запропонована в:

1. Метод суб'єктивних градацій (шкал) - У. Гуденаф, Рубінштейн, О.П. Клименко - досліджується семантична близькість слів однієї тематичної групи. Простий і прямий метод отримання матриці семантичної схожості, що ставить перед респондентами завдання оцінити "схожість значень" через певну градуадьну шкалу, яка може бути, зокрема, п'ятизначною, десятнзначною.

2. Асоціативний експеримент - детально описаний у роботах Дж. Діза, Дж. Діксона і Дж. Хортона, О.О. Леонтьєва, О.О. Брудного - підбір асоціатів щодо пропонованих слів-стимулів. На думку В.Ф. Петренка (1983), є найрозвиненішою технікою семантичного аналізу;

3. Метод семантичного диференціалу (СД) - розроблений Ч. Осгудом та його колегами з метою об'єктивного "вимірювання" значення. Є побудовою семантичних просторів, комбінацією процедур шкалювання і метода контрольованих асоціацій. ОД вигідно різниться від асоціативних методів більшою компактністю й легкістю статистичної обробки даних. Асоціації за принципом мовленнєвих штампів, римовочних асоціацій виключені.

4. Метод семантичного радикалу (СР) (Лурія, Виноградова 1971) - належить до розряду умовно-рефлекторних, де критерієм семантичної близькості досліджуваних об'єктів є перенесення умовно¬рефлекторної реакції з одного об'єкта на інший, семантично з ним не пов'язаний.

5. Метод підстановки або дистрибутивно-трансформаційний метод (Н. Хомський, Дж. Фодор, Дж. Кати, Джонс). При використанні цього методу висновок про можливість заміни одного слова іншим у певному контексті роблять самі респонденти. Як правило, метод використовується для семантичного аналізу досить вузьких груп лексики, де він застосовується для виділення смислових нюансів англійських синонімів. Його модифікацією є метод незакінчених речень, речень із пропусками, де заповнення неповної ланки взаємозамінними словами свідчить про семантичну близькість цих слів.

6. Метод класифікацій, розроблений Дж. Міллером, ґрунтується на припущенні, що форми класифікації матеріалу відповідають внутрішнім семантичним зв'язкам цього матеріалу й структура цих зв'язків може відбиватися в процедурах класифікації.

7. Методи непрямого опосередкованого дослідження семантики представляють методи, в яких установлення семантичних зв'язків досліджуваного матеріалу здійснюється опосередковано, через характер та особливості протікання психічних процесів переробки цього матеріалу, таких, наприклад, як вербальне навчання, запам'ятовування та розпізнання, переключення уваги.

8. Психолінгвістичні методи дослідження фоносемантичних характеристик слів. психографологічних особливостей писемного мовлення, де встановлюється особистий стиль репрезентації інформації респондентами, зважаючи на довжину речень, кількість ужитих знаменних слів, коефіцієнт емболії, коефіцієнт службових слів тощо [9, 12-24]

Існують різні класифікації психолінгвістичних методів вивчення значення. Так, наприклад, В.Ф. Петренко вважає більш доцільним диференціювати психолінгвістичні методи на прямі, опосередковані та непрямі.



РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ ТА СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СЛЕНГУ

2.1 Психолінгвістичний та стилістичний аналіз сленгу українських студентів

На основі ретельного аналізу різних лексикографічних джерел (суцільна вибірка), а саме Першого словника українського молодіжного сленгу Світлани Пиркало та Міні-словника сленгу Рівненщини, укладеного Хом'яком І. М. та Назарук В.М., стало можливо виділити такі сленгові групи:

1. Сленгізми для позначення емоційного стану людини (атмор, аут, я в шокє, опупіти, ачкувати, закумаритись, лахати, либитися, угарати, харати, шизіти).

2. Сленгізми, що характеризують особу або предмет (айкнутий, ацтойний, аццкій, вгашений, відстій, галімий, довбаний, жлобський, забанений, коцаний, надрючений, нафарширований, обєзбашенний, обломний, офігєнний, покоцаний, поюзаний, реальний, рульний).

3. Сленгізми, що називають особу або предмет (адмін, айпішка, айтішнік, атмарозок, акаунт, анлім, авка, бабло/бабоси, базар, баклан, бан, батон, бабуїн, баклан, біндюжник, ботан, безліміт, броузінг, бухло, буфери, вавка, висяк, відюха, вінт, вінчєстєр, вінда, вірусняк, гальмо, геймер, гіг, гирла, глюк, гон, гонєво, гундос, гуртак, гуня, гунька, дибілка, довбілка, домашка, дрова, драйв, дятел, екран смерті, експішка, ЖЖ (в значенні нерозумна людина), ЖЖ (блог-сервіс на Live Journal), жизня, жлоб, жмот, жмурік, жор, жук, журчик, завкаф, залєпок, западлянка, зачьот, зєлікі, їдло, каспер, клава, комп, клешня, коменда, конект, контра, курва, ікспішка, інет, інфа, ісходнікі, лаби, ламєр, лептоп, либа, лижі, лимон, лось, мама (материнська плата), мєнт, мані, мило, монстр, мітингайло, моня, нал, нет (інтернет), нік, ноут, облом, общак, око, павутина, пазітіфф, паті, піддувало, піксєль, ПЗ (програмне забезпечення), плінтус, понт, пост, прєпод, прога, програмєр, раха, рило, розчехлятор, рюмаха, сабж, серфер, синька, стайня, столовка, тролінг, троль, тубзік, тундра, тьолка, тьорка, унівєр, учілка, фаня, фейс, фізра, флуд, флудер, флейм, хавало, хавчик, халява, хакєр, харда, харя, цімка, чайник, черв'як, чєл, чікса, чувак, чувіха, чундрик, чуха, шампусік, шари, шиза, шланг, шнурок, штріх, шузи, щур, юзєр, ящик).

4. Сленгізми для позначення дії (анінстал, ачкувати, базарити, забанити, банячити, бухати, валити, вгавкатися, вгаситися, висіти, в'їхати, вкурити, влупити, втягнути, врубати, врубитися, вчухати, гнати, гребти, грохнути, грузити, гуглити, гваздіти, гваньчати, дрінчити, доколупуватись, друшляти, думати (про комп'ютер), єрначити, жерти, жлобитися, жмотитись, журчати, жучити, забацати, забашляти, забити, зависати, зав'язати, задрати, заісталити, закумаритися, заливати, зарісоваться, звалити, зів'янути, зшибати, катати, качати, клікнути, клацнути, конектитися, лабати, лахати, либитися, логінитися, манати, нажертись, наїхати, наложкатись, накапати, накваситися, накрити, облажатися, обламувати, обробити, опупіти, паритися, перетирати, підкочувати, плющитися, понтуватися, запостити, попустити, похєрити, розчехляти, рулити, смахувати, стріляти, терти, топити, тормозити, трубити, угарати, усохнути, хавати, харити, хряпати, чавити, чатитися, чухати, шабашити, шарити, шизіти, шлангувати, шпілять, штовхати, штормити, юзати).

5. Сленгізми для позначення способу дії (впадло, ніштяк, прикольно, тупо).

Шляхом проведення дослідження лексикографічних джерел ми виявили 287 сленгових одиниць. Після аналізу отриманих даних було виявлено п'ять основних груп: сленгізми для позначення емоційного стану людини (11 одиниць або 3,8 %), сленгізми, що характеризують особу або предмет (19 одиниць або 6,6 %), сленгізми, що називають особу або предмет (154 одиниці або 53,6 %), сленгізми для позначення дії (99 одиниць або 34,5 %) та сленгізми для позначення способу дії (4 одиниці або 1,4 %).

Стало очевидним, що в українській мові найпоширенішими є сленгові одиниці, що називають особу або предмет, на другому місці за кількістю - сленгові одиниці, що використовуються для позначення дії, на третьому місці - сленгові одиниці, що характеризують особу або предмет, на четвертому - сленгові одиниці, що використовуються для позначення емоційного стану людини, і найменшу кількість сленгових одиниць налічує група слів, що використовуються для позначення способу дії.

У процесі подальшого дослідження виокремлених груп сленгових одиниць, було проведено їх морфологічний аналіз. Сленгізми, що використовуються для позначення емоційного стану людини в більшості виражені дієсловами (опупіти, ачкувати, закумаритись, лахати, либитися, угарати, харати, шизіти) та іменниками (атмор, аут) та словосполученням (я в шокє).

Сленгізми, що характеризують особу або предмет виражені в більшості дієприкметниками (айкнутий, вгашений, довбаний, забанений, коцаний, надрючений, нафарширований, обєзбашенний, покоцаний, поюзаний) та прикметниками (аццкій, ацтойний, галімий, жлобський, обломний, офігєнний, реальний, рульний).

Сленгові одиниці, що називають особу або предмет, виражені в більшості іменниками (адмін, айпішка, айтішнік, атмарозок, акаунт, анлім, авка, бабло/бабоси, базар, баклан, бан, батон, бабуїн, баклан, біндюжник, ботан, безліміт, броузінг, бухло, буфери, вавка, висяк, відюха, вінт, вінчєстєр, вінда, вірусняк, гальмо, геймер) та словосполученнями, утвореними з іменника та прикметника (ЖЖ (в значенні нерозумна людина), ЖЖ (блог-сервіс на Live Journal), ПЗ (програмне забезпечення).

Сленгізми, що використовуються для позначення дії виражені дієсловами (анінстал, ачкувати, базарити, забанити, банячити, бухати, валити, вгавкатися, вгаситися, висіти, в'їхати, вкурити, влупити, втягнути, врубати, врубитися, вчухати, гнати, гребти, грохнути, грузити, гуглити, гваздіти, гваньчати, дрінчити, доколупуватись, друшляти, думати (про комп'ютер), єрначити, жерти, жлобитися, жмотитись, журчати, жучити, забацати, забашляти, забити, зависати).

Сленгізми, що використовуються для позначення способу дії виражені здебільшого прислівниками (впадло, ніштяк, прикольно, тупо).

Серед вибраних сленгових одиниць також вдалося виокремити особливу групу сленгізмів, утворених шляхом з'єднання початкових літер слів, які входять до вихідних словосполучень, тобто акронімів. Акронім (від дав.-гр. ?кспт -- «найвищий, крайній» та ? ?нхмпт та фь ?нпмб, ?нхмб а ще п?нпмб, -- «ім'я») -- абревіатура, що складається з початкових літер або звуків слів твірного словосполучення. Акронім, так само як і абревіатура, складається з початкових букв двох або більше слів, які несуть семантичну інформацію. Процес його створення на першій стадії відбувається шляхом трансформування загального значення цілих слів, які є елементами складного слова, в спеціальне значення. Друга стадія відповідає за поєднання елементів у повній відповідності до морфосинтаксичних правил. Третя стадія - це створення складної лексичної одиниці, яка є кінцевим продуктом, однак, вона може брати участь у подальшому словотворчому процесі - скороченні. [7, 12-23; 8, 24-28]

Результат цього процесу - чисельні лексичні одиниці, які показують інновацію новоствореного символу без будь-яких семантичних операцій. (ЖЖ (жвачное животное - нерозумна людина), ІМХО (від англ. in my humble opinion - на мою думку), OMG (від англ. oh my God - О Боже!), LOL (від англ. laughing out loud - вживається для підкреслення емоційного стану мовця), ПЗ - програмне забезпечення).

...