Історична топонімія Криму
Виявлення і дослідження етапів та закономірностей формування топонімічної системи кримськотатарської мови. Встановлення етногенетичних зв'язків кримськотатарського етносу з іншими народами. Розробка концепції системного дослідження кримської топонімії.
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.07.2014 |
| Размер файла | 107,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Села з однаковою назвою можуть розрізнятися у хронологічному плані означеннями “новий” (yaсэ, yeсi, yaс, caс) або “старий” (eski).
Мотивом номінації географічних об`єктів може бути емоційне ставлення людини до довкілля. В таких випадках топоніми містять у собі неґативну або позитивну емоційно-оцінну характеристику географічного об`єкта (підр. 4.1.6): Джеміль-Тав - cemil; ур. Дюльбер - dьlber; с. Ґюзель-Тепе - gьzel; Кбльт лймЮн, ур. Калеакра, Калоліваді(я), Калопаті, р. Калісаві, Кбліца-Чешме, Каллістон-Богаз, затока Каллітера - кбллй_ , кбллп_, кбльт, кЬллйуфпт; г. Панґалос - рЬгкблпт; Явуз-Дере, Яуз-Чокрак - yavuz; Яман-Таш, Яман-Таш-Дере, Йаман-Єр-Чокрак, Яман-Дере, Йаман-Йол, Яман-Йол-Шейх-Елі - yaman.
Метафоричність у топонімії (підр. 4.1.7) обумовлена образним сприйняттям людиною навколишнього світу. Образність насамперед віддзеркалена в географічних термінах, значна частина яких у будь-якій мові світу в результаті метафоризації утворилася від анатомічних термінів. Терміни-метафори, утворені від назв частин тіла людини й тварин, є переважно орографічними та гідрографічними термінами. Засобами уподібнення й порівняння служать частини одягу, предмети побуту. Основними мотивами виникнення метафоричних топонімів є форма, розмір, обсяг географічних об`єктів, шум води, характер водного потоку. Апелятив, що відповідає характерним особливостям географічного об`єкта, онімізується і стає його власним іменем. Метафоричні імена в історичній топонімії Криму походять від назв хатнього й господарського начиння тощо; назв різних посудин; назв музичних інструментів; назв головних уборів: зalma - Чалма-Таш, qalafat - г. Калафата, єбpqa - Шапка-Кая, taqiye - Такья-Тепе, Тахія-Оба, telpek - Телпек-Оба; назв взуття; назв плодів; родинних термінів та термінів статево-вікового поділу людей; назв тварин; назв різних споруд та багатьох інших апелятивів: наприклад, зilter дерев`яна решітка - печерні монастирища Чілтер (Мармара) та Чілтер-Коба (топоніми пов`язані з дерев`яним облаштунком печер, схожими на решітку балконами й ґалереями, добудованими до печер), рум. єuіdуn ластівка - с. Шулдан, Шулдан-Бурун, монастирище Шулдан-Коба (топоніми пов`язані із середньовічними “печерними” монастирями, в яких висячі дерев`яні ґалереї, тераси, балкони й кімнати, що будувалися на прямовісних скелях, нагадували гнізда ластівок).
Для тюркської топонімії характерні топоніми, утворені від звукоімітативів (іменників, прикметників і дієслів); вони передають звуки, спричинені природними об`єктами (джерелом, струмком, річкою, водоспадом, відлунням у печері): водоспад Джурджур, ск. Джунджурка, Джунджурка-Чокрак, два дж. Ґюрюльдеук-Чокрак “Гримуче джерело” на Чатирдагу.
У підрозділі 4.1.8 розглядається відображення в топонімії флори. Рослинність є одним із найважливіших компонентів ландшафту. Інформаційна цінність фітонімів мотивує номінацію багатьох географічних об`єктів. Багатий і різноманітний рослинний світ Криму знайшов відображення в численних найменуваннях географічних об`єктів. Основна частина кримських топонімів, пов`язаних із флорою локалізуються в нагірній частині півострова, де ландшафт і відповідно флора найбільш різноманітні.
Наявність рослинності може виражатися не конкретними фітонімами, а термінами з узагальненим значенням: aрaз - Агач-Дере, зeger - узв. Бурульша-Чеґер, канава Чеґерлі, зengel - ур. Ченґелік, orman - Адим-Тур-Орман, Карши-Орман, Копурлі-Орманлар, дол. Орман. Скупчення рослин певного виду передається додаванням до фітоніма словотвірного афікса _lэq: almalэq - г. Ельмелік, паг. Біюк- та Кучук-Алмалик, Алмалих-Узень, Алмалих-Чокрак, armutluq - г. Армутлук, ліс Армутлик, ardэзlэq - ур. А[р]тичлик, aqlaplэq ~ axlaplэq - ур. Ахлаплих, пас. Аклаплик, зengelik - ур. Ченґелік, cevizlik - б. Джевізлік, зamlэq - Чамник-Дере, зumlэq ~ зumluq - печ. Чумнук, Чумник-Бурун, emenlik - ліс Еменлік, eriklik - ур. Еріклік, fэndэqlэq - ліс Финдиклик, kertmelik - ліс Кертмелік, kьrьзlьk - Курюшлюк-Бурун, meєelik - ліси Мешелік, lвlelik - Лялелік-Даг, naratlэq - г. Наратли[к], qamэюlэq - Камишлик-Су, qavunluq - г. Каунлук, sazlэq - Саз[л]их-Дере, yapэюqan - г. Япушканлик. У топонімії Криму відображені назви дикорослих дерев і кущів, диких і культурних плодових дерев, винограду, трав і грибів, квітів та сільськогосподарських злакових, баштанових і технічних культур: aq aрaз, ardэз, babuрan, зam, зum, emen, fэndэq, kiren ~ kevren, kьrьз, pelit, qaraрaз, qavaq, qayэn, qэzэlзэq, selbi, sьgьt, tal, terek; yapэюqan, yьke, вЬфуйнб - Вацінея-Богаз, дЬцнз - ур. Дафни, леэкб - яр Левка, 'похЬ ~ 'поэб - дж. Уксея, Оксія-Чокрак, реэкз - яр Павке, рЯфхт - ур. Фітісі; alma, armut, ayva, ayva aрaз, ceviz, dut, incir aрacэ, kertme, kiraz, qoz, yьvez, yьzьm, zerdali, мЮлп ресуйкьн - ур. Малаперза, ухкбменЭб ~ ухкбм(й)нЯб ~ укбм(н)йЬ - ур. Сікамеїс, С(і)камея; cepelek ~ yepelek, зemen ~ зimen, зigenitra кропива (< фуйкнЯдб ~ фупхкнЯдб) - Чіґенітра-Богаз, ліс Чікінтра, lбpada < лЬрбип[н] - г. Лапата, otlu, pamuq, qamэю, saz, tegenek, obur tegenek, рбуфсьцхллпн - г. Построфіль; aqbardaq, gьl, lвle, manta, nane, sьmbьl ~ sьnbьl; arpa, baqla, burзaq, зavdar, qarpэz, qavun, pancar, tarэ, ьskьl (< укпхл(л)Я) - с. Склю-Єр, ур. Ускюлі-Єрлер, Ьskьllь gцller, Ускюлянін-Су, кЬннбвйт - Каневіз-Дере, кпхккйЬ - Кокія-Бель, Кокія-Ісар, Кокія-Богаз.
У підрозділі 4.1.9 розглядається відображення в топонімії фауни. Сприятливі природні умови степової, гірської та приморської зон, озера, затоки, річки та струмки обумовлюють багату й різноманітну фауну Кримського п-ва, дозволяють займатися рибальством і тваринництвом. У топонімах представлені назви диких звірів, птахів, риб, плазунів і земноводних, комах та свійських тварин: ayuv, borsэq, bцrь, domuz ~ doсuz, kirpi, kiyik, qaban, qoyan, qurt, sэзan, tavєan, teke, tilki, 'блерпэ ~ 'блпхрпэ; aya, bцdene, bum, зavke, gцgercin, lвзin, qarзэрa, qaz, quzрun, єain, xoraz, yapalaq, мрпэцпт, 'псфэкй, рбрЬкй, цЬууб; alabuрa, balэq; baqa, ьteki, yэlan, шЬсй; bцcek, qaraqunda; at, ayvan, baytal, buрa, eзki, kцpek, mal, manda, mэюэq, цgьz, qoy, qozu, tana, tay, toqlu, tuvar, yэlqэ, рсьвбфп[н]. Зоонім із топонімотвірним афіксом _lэq (_laq, _lav) вказує на скупчення в данній місцині тварин певного виду: ліс Аюлик, оз. Донузлав, ск. Ґуґерджінлік-Кая, м. Кіїклік, г. Сичанлик.
Підрозділ 4.2 й наступні присвячені людині в топонімії.
Відображена в топонімії лексика дає змогу намалювати досить повну етноісторичну картину минулого, включаючи духовну культуру, історичні події, етнічне розміщення населення, приналежність людей до різних соціальних ґруп, побутові умови, типи житла, будівель, одягу, зброї.
Деякі географічні об`єкти пов`язуються з такими історичними особами, як Чінґіс-хан та емір Тімур, що не бували в Криму, і золотоординський темник Мамай: городище Джінґіз-Керман (Ескі-Керман), вал Аксак-Темір-Гіндік, с. Темір-Убалик; Мамай-Кир, Мамай-Оба. У назві чотирьох сіл Феттаг-Сала, що знаходяться на землі, яка входила до князівства Феодоро, захопленого турками при султані Мегмеді ІІ на прізвисько Fatih “Завойовник”, можливо, відображене ім`я султана; в такому разі у варіанті Феттаг-Сала fettah має значення “завойовник” (про можливе реліґійне значення цього ойконіма йдеться у підр. 4.2.5). Топоніми бережуть пам`ять про опришка Аліма (Alim aydamaq): дж. Алім-Басти, Алім-Айдамах-Хобаси.
Відображені в топонімії терміни спорідненості й свояцтва та статево-вікового поділу дають певне уявлення про родинні зв`язки й сімейні взаємовідносини в кримськотатарському суспільстві: abla, ana, aqay, aqsaqal, baba, bala, ciyen ~ yiyen, dede, emce, oрlan, pike, qarэ, qart, qartana, qэz.
Деякі топоніми свідчать про соціально-економічні відносини в Кримському ханстві: с. Гарамкьой, оз. Гарам- та Галяль-Ґьоль, в яких добували кухонну сіль - helвl дозволений за мусульманським законом, haram заборонений (шаріатом), Тархан (три ойк.), с. Тарханлар, Біюк- та Кучук-Тархан, Алма-Тархан, Сеїт(лер)-Тарханлар, Тюп_, Учкую_, Тархан-Сунак, оз. Тархан-Ґьоль - tarxan шляхетна, привілейована людина, звільнена від повинностей і сплати податків. Систему землеволодіння, що склалася в Кримському ханстві, характеризують відображені в топонімії назви володінь різних землевласників: arpalэq - кадилик Муфті-Арпалик, зiftlik - с. Зiftlik, paюalэq - с. Пашалик, qalрalэq - с. Калгалик-Єрі, юeiqlэq - с. Шіглак, xanlэq - с. Ханлик, xocalэq - Ходжалик (охоплював 16 сіл).
Підрозділ 4.2.1 присвячений антропотопонімам. Одним з головних принципів іменування географічних об`єктів є номінація за їхнім зв`язком із людиною. Особливо він характерний для селищ, оскільки певна людина стояла на чолі роду, що заснував селище, чи була його власником. Власне ім`я людини, що мала якесь відношення до географічного об`єкта може стати його назвою - антропотопонімом. В історичній топонімії Криму відображені як татарські, так і грецькі власні імена людей. Представлені в топонімії антропоніми відображають багатовікову історію народу, історію його культури та мови, світогляд, звичаї та вірування. Для антропонімів, відображених у кримській ойконімії, характерні пестливо-зменшувальні афікси -є (_aє, _eє, -эю, -iє) -єa, _y (_ay, _ey). Перелік вилучених із тюркських топонімів Криму особових імен (майже виключно чоловічих) сягає трьох сотень.
Підрозділ 4.2.2 присвячений відображенню в топонімії титулів і назв професій. Реліґійна титулатура розглядається у підрозділі 4.2.5. У топонімах представлені світська титулатура й соціальні терміни: aрa, albat - с. Албат, aqtaзэ, atalэq, baрзэ, bavurзэ, bay, bek, bey, baq, bike, зelebi шляхетний (< монг. зerbi чербій - чин при дворі Чінґіс-хана), зora, duvan, efendi, emir, iзki, mэrza, odaman, oрlan (olan ~ ulan ~ lan), padiєa, paєa, qalрa (< монг. qalaрan заміна), qaraзэ, qazaq, seymen, sultan, tarxan, totay, tцre, xan, xanэю.
У тюркських топонімах Криму відображені й назви професійних занять, котрі можуть використовуватися і як особові імена: baltacэ, baqsэ шаман, bцdeneci, buzavзэ, cэlqэcэ ~ yэlqэcэ, зoban, зonрurзэ, зoyunзэ - три с. Чоюнчи (за свідченням Евлії Челебі, в одному з них виготовляли залізні казани, що вміщали одного-двох биків, з руди, яку видобували на Чатирдагу), зцlmekзi, davulcэ, demirci, ekim, kцnзi, oqзu, qazanзэ, qэrmaзэ, quюзэ, quvзэ знахар що відганяє злих духів від породіллі, sabancэ, sadaqзэ, savurзэ, talqanзэ, tamрacэ, tarpanзэ, taюзэ, toрunзэ, topзu - с. Топчикой (у селі було знайдено п`ять чавунних гармат), tuрcэ, tuzaqзэ, tьtьncь, yaycэ, yurtзэ ~ curtзэ.
Підрозділ 4.2.3 присвячений етно- та генотопонімам. З найдавніших часів Євразійські степи від Монголії до Дунаю населяли численні іранські, тюркські та монгольські кочові й напівкочові племена. У процесі багатовікових міґрацій кочовиків та бурхливих політичних подій відбувалося подрібнення та змішування різних етнічних спільностей, через що однакові родоплемінні імена представлені в етнонімії різних тюркських, монгольських, тунгусо-маньчжурських та іранських народів, розкиданих на величезній території між Кримом і Маньчжурією на півночі та Анатолією й Афганістаном на півдні. Імена тюркських і монгольських племен та родів відбились в етно- та генотопонімах у місцях їхнього розселення або тимчасового перебування. В численних ойконімах степової та передгірської зони відбиті аланські, тюркські (давньотюркські, кипчацькі, огузо-туркменські, ногайські) та монгольські родоплемінні імена; адиги оселялися в гірських долинах Криму: Abaqlэ, Ablan, Adarрэn, Alaз, Alзэn, Alqalэ, Aratuq, Arрэn, As, Badraq, Barэn, Bayavut, Baydar, Baylar, Bayoрlu, Besit, Boзala, Bozoрlu, Burlaq, Bьyten, Calayэr, Caytamрalэ, Здb[n]i, Dayэr, Dьrmen, Irрaqlэ, Keleзi, Kenegez, Kereyit, Kerleut, Kirey, Maсрэt, Merkit, Miс, Nayman, Oyrat, Цсgьt, Qalmuq, Qaсlэ, Qaratayaq, Qataрan, Qэpзaq, Qэrрэz, Qэrq, Qэtay, Qэyat, Qonrat, Sart, Secevut, Tama, Taqэl, Uduyэt, Ьyєьn та ін.
Населення Криму споконвіку було поліетнічним. У його містах і селах мешкали вихідці з різних країн. Імена народів, до яких вони належали, знайшли відображення в топонімії: Arap, Boрdan молдавани, Cйneviz ґенуезці, Зeзen, Зingene цигани, Зerkes, Зufut (татари так називали караїмів, кримчаків та євреїв), Зuvaє, Ermen вірмени, F(i)renk європейці, gвvur немусульманини, християнини, рurbet - так називалась етнографічна ґрупа циган, вихідців із Малої Азії - Гурбет-Дере-Богаз, Kьrt курди, Noрay, melez метиси, Osman, Osmanlэ турки, Цzbek, qazaq українці чи росіяни - с. Казаклар (у ньому мешкав мельник Андрій), Qumuq, Tat гірські та південнобережні татари (ногайці так називали всіх кримських татар), Tatar, Tьrkmen, Urum ~ Rum греки, (U)rus, yav чужинці.
Підрозділ 4.2.4 присвячений відображенню в топонімії господарської діяльності та природокористування. Географічні назви віддзеркалюють особливості господарського освоєння території, вказують на місцезнаходження корисних копалин, дозволяють виявити давні форми господарської діяльності, реконструювати колишні ландшафти. У топонімах цієї ґрупи відображене життя народу на протязі всього історичного шляху, починаючи з найдавніших часів. В кримській топонімії можна виділити топоніми, пов`язані з:
(1) різними господарськими та суспільними спорудами й житлом - ambar, avla, azbar, bazar, boru, cidar, зilter, dam, degirmen ~ dermen, dцrtkьl, duvar ~ divar, ev ~ ьy, amam ~ hamam, kцpьr, kцєьk, kьl tцbe, imaret, kьmes, kвєane, oda, туркм. qaзэ, qonaq, qubbe, rabat, ribat, saray, sьngь, uluq, ног. olэq, uru, yapэ, yurt, кбмЬсб, мэлпт, урЮфй, уфЮлз;
(2) укріпленнями й пунктами спостереження - isar, kermen, qale, qastel, qulle, vigla < вЯглб, кЬуфсп[н], кбуфспрпхл(л)й;
(3) руїнами - цren (с. Ворон), xarabe (Карабі-Яйла, де зустрічається багато руїн старих кошар, середньовічних жител із городами та садками, на які вказують здичавілі груші та яблуні), xarap, чЬлйумб (ур. Халасма);
(4) землеробством та садівництвом - alma, almalэq, arman, arpa, baр, baрзa, baqla, borla, borlalэq, зayэr, qoru, saban, tarla, tarэ, zan, `блщнйЬ, кзрЬсйп[н], кЮрпт, trapon (Трапан-Баїр), лзньт;
(5) тваринництвом - пастуші хижі: alaзэq, зatэr, qoє; свійські тварини: at, baytal, boрa, mal, manda, цgьz, qoy, qozu, sьrь, tana, tay, tuvar, yэlqэ, рсьвбфп; приміщення й місця, для утримання худоби: aran, зit, egrek, qora, qaзamaq, saya, yataq, kьbre, мЬнфсб, мбнфсЯ > mandra, уфбэлпт; пасовища та інші угіддя: otar, otlaq, piзen, qэюlaq ~ qэюlav, qoru, qoruluq, qoruq, yayla, ньмз;
(6) різними ремеслами - barotxane, furun, tabana, yonрa;
(7) мореплавством - darsana, felenk, fener, gemi, iskele, lampat, qalafat, цЬспт;
(8) добуванням мінералів і будівельного каменю - boya, kцmьrlьk, qatran, sabun, saqэz, taє (с. Таш-Казган-Конрат “[село] Конрат, в якому видобувають камінь”), tuzla;
(9) написами та знаками - tamрa, yazэlэ taю, гсЬммб, _фпт (г. Язил-Таш, або Грамата-Кая);
(10) межуванням земель - had, sinor ~ sэnor ~ sэсэr.
У підрозділі 4.2.5 розглядаються топоніми, пов`язані з реліґією та народними обрядами. Справіку людину від народження до смерті супроводжували реліґія та обрядові дійства, і в назвах селищ, джерел, гір, урочищ Криму відображалися терміни, що означають культові споруди, церковні й народні календарні свята, імена святих, котрим були присвячені християнські храми, та спадкові ісламські титули. Реліґійний характер мають такі давні кримські ойконіми, пояснювані з іранських мов: 'Ь “Семибожне” (Феодосія); 'ў “Благословенне”; Ь “Дароване богами”; Я “Священне”. Назви деяких античних поселень Тавріки пов'язані з іменами давньогрецьких богів чи героїв або з присвяченими їм храмами: 'Бизнбйюн, 'БчЯллейпт кюмз, ДЯб, Жецэсйпн, `ЗсЬклейпн, ИепдпуЯб, Нэмцбйпн, РбсиЭнйпн.
Християнство та іслам залишили глибокий слід у кримській топонімії. Християнські храми присвячувалися Спасителю, Божій Матері, пов'язаним із ними знаменним подіям, різним святим. Імена святих носять села й урочища, в котрих існували присвячені цим святим церкви (`Ьгйпт святий, `Ьгйб свята): дж. Айя-Анастасія, канава Ай-Ендріт, яр Ай-Вар, с. Ай-Василь, ск., дж., р. Ай-Йорі, канава Ай-Юр, хр. Ай-Юрі, р. Ай-Ригуль, с. Ай-Даниль, ур. Ай-Димитрій, дж. Ай-Фімі, Ай-Лія-Бурун, Ай-Лія-Сирим, дж. Біюк- та Кучук-Ай-Лія, с. Ай-Тодор, с. Ай-Ян, Ай-Ян-Чешме, Айян-Кішмесі, Аян-Чокрак, Аян-Су, Айян-Дере, дол. Айван, ур. Ай-Костанді, с. Аїя-Марія (давня назва Алупки), ур. Майрімі, с. Майрум, Мер'єм-Дере, г. Ай-Нікола, с. Ай-Панда, г. Ай-Петрі, мон. Ай-Брокул, с. Ай-Сава, с. Ай-Серез, м. Ай-Фока, дж. Ай-Фука, ур. Літра -лэфсб заступниця (про Богоматір); плато, ручай, б. Панагія, Панія-Дере, Панія-Текне, Панія-Чокрак, Панія-Узень, укріплення Панея -РбнбгЯб Богородиця; церква на честь Богородиці; г., ур. Сотіра, г. Сютюр-Кая -ущфЮс(бт) спаситель, уюфйсйб спасительниця; паг. Ванґеліста на Ай-Петрі - ехбггелйуфЮт укладач єванґелія Із хрестом (уфбхсьт xaз), символом християнства, пов`язані ороніми г. Ставро, Ставрі-Кая, відріг Ставріца, р. Ставріс, ур. Ставро, Іставра, Хачла-Каяси. Термін 'екклзуЯб (> kilse) в топонімії свідчить, що в даній місцині колись існувала церква: Еклезі-Бурун, Кільсе-Бурун, Кельсенін-Хаяси, печ. Кільсечех, ур. Палеоклісі, Полаклесія, Ґільсея, Кіліца, с. Кільсе-Мечеть. В оронімі Аязма-Кая (Кільсе-Кая) представлений термін `Ьгйбумб ~ `бгЯбумб (> ayazma) священне джерело. Церкви й мечеті будувалися обов'язково біля джерел, вода яких вважалася святою.
З вірою в існування різних демонів пов`язані такі імена географічних об`єктів: Джади-Бурун - cadэ, Джін-Чешме, с. Джін-Сарай - cэn; гірський масив Обурун-Дере - obur, Шейтан-Дере, Шайтан-Тепесі, Шейтан-Мердвен, Шайтан-Чокрак, Шайтан-Коба, Шайтан-Капу, Шейтан-Таш - єeytan.
Святі місця, де кримські татари відправляли різні обряди й проводили народні гуляння, називаються терміном aziz святий, священний; в них, як правило, знаходяться залишки християнських храмів, котрі свого часу були зведені на язичницьких капищах.
Значна кількість топонімів пов`язана з ісламськими храмовими й монастирськими спорудами: c. Мечіт, Мечіт-Донузлав, місто Ак-Мечеть, с. Джума-Мечеть, Кизил-, Кільсе-, Колеч-Мечеть, Мечетли-Китай - mescit; с. Тахта-Джамі, Хан-Джамі, Джамі-Чешме, Джамі-Кішме, ур. Ай-Лімна-Джамі - cami; с. Мінарелі-Шабан - minare; с. Імарет - imaret; с. Текіє, земля Ірак-Текіє, печ. Текіє-Бель і Текіє-Кош на Ай-Петрі - tekiye; с., р. Зуя (Завіє) - zaviye.
У топонімії Криму вельми широко відображені терміни, котрі визначають у мусульман духовний сан, почесні звання або приналежність до нащадків пророка Мугаммеда: molla, qadэ ~ qazэ, qadэ asker, xoca ~ qoca, seit, єeiq, dede, єeit, acэ, abuz ~ afuz ~ hafэz людина, яка знає напам'ять Коран (у татар цей термін ще означав особливий духовний сан), зelebi нащадок муфтіїв та інших знатних духовних осіб.
Неабиякий інтерес становить для етнографів віддзеркалення в топонімії народних вірувань, свят і обрядів. Кур. Курбан-Оба та ск. Курбан-Кая слугували місцем відправляння обряду жертвопринесення (qurban жертовна тварина). Свято жертвопринесення qurban bayram відбувалося на узв. Курбанбайрам, що на Перекопському перешийку. У топоніміконах різних народів зустрічаються “дівочі” назви, пов'язані з весняними святами, дівочими іграми. У Криму до них належать Хиз-Кая, Хиз-Кая-Чокрак, Кизлар-Оба, Киз-Кермен, Киз-Куле, Хис-Куле-Бурун.
Термін toy tцbe відобразився в ойк. Тойтебе, Тойтепе, Аджен-, Сирт- і Чирин-Тойтебе (toy учта, свято; весілля з нагоди одруження або обрізання, пор. каз. toy tцbe пагорб, біля якого фінішують при верхогонах, після котрих починається святкування, а не місце проведення самого свята). В ур. Дербіза між с. Коккоз та Єні-Сала святкувалося свято врожаю - дервіза (< перс. dдrveza подаяння, милостиня). Оронім Тепреч-Кир пов'язаний з весняним обрядовим святом тепреч у ногайців, що припадає на той же день року, що й хидирлез.
Для тюркської топоніміки характерне вживання прикметників “один, єдиний, окремий, одинокий” (yalрэz ~ yalэсэz ~ yaсэz), “парний, подвійний” (qoє) і числівників від “трьох” до “дев'яти” включно, котрі, крім прямого кількісного, можуть надавати географічним об'єктам сакральне значення: с. Ялниздірек, ур. Екі-Чам, с. Уччам, р. Бештерек; Янис-Чокрак, с. Кош-Кую, Уч-Кую, Учкую-Тархан; Хошоба, Кош-Кая, г., дж. Уч-Таш, с. Уч-Тюбе (тричі), Дорттепе, с. Докуз-Оба.
Розділ п`ятий присвячений структурно-словотвірному аналізу тюркських топонімів із виявленням моделей та афіксів, котрі приймають участь в утворенні топонімів. Він становить великий інтерес, оскільки структура виражає зміст географічного імені й саме через структуру топонім виконує номінативну та розпізнавальну функції. Тюркські топонімічні системи мають свою словотвірну систему та ієрархію топонімічних моделей.
У тюркських топонімічних системах від 55 до 70% географічних імен є двокомпонентними [Т. Молчанова, 1990]. Однокомпонентні тюркські топоніми у своїй більшості є елімінованими двокомпонентними іменами, що втратили географічний термін.
До простих непохідних топонімів у Криму в основному належать: (а) дотюркські ойконіми нагірної частини півострова - Алупка, Алушта, Гаспра, Гурзуф, Керч, Кефе, Нікіта, Партеніт, Судак, Ускют, Шума, Шулю, Шурю, Ялта та ін., (б) ойконіми, утворені від тюркських географічних термінів - Арбат, Зуя, Імарет, Коуш, Тамак, однокомпонентних тюркських антропонімів і родоплемінних імен, а також потамоніми Булганак, Бурулча, Кача, Салгир та лімноніми Ачи, Сасик, Сиваш.
Прості похідні топоніми, як правило, утворені від апелятивів, топонімізованих афіксами _ca, _caq, _lэ, _lar, _laq, _lav, _lэq.
До складених топонімів належать ойконіми, утворені від складних тюркських антропонімів і родоплемінних імен та румейських агіонімів, а також ойконіми, що об`єднують у собі назви двох чи трьох колись окремих сусідніх татарських сіл, зафіксованих на старих географічних картах та у списках селищ, котрі злились в одне: Аджи-Булек-Келечі, Асс-Джаракчи, Бекатан-Конрат, Бійдали-Конрат, Джанболду-Конрат, Джангара-Кемельчі, Джанкой-Бешкуртка, Джанкой-Ортель, Есен-Елі-Каспорю, Ескі-Кой-Тама, Казлар-Айбар, Карангит-Дюрмен, Мішень-Найман, Яман-Ель-Шеїх-Елі та ін. У синтаксичному відношенні складені топоніми належать до атрибутивної та предикативної синтагм (дієслівні топоніми). Атрибутивний синтаксичний зв`язок поділяється на визначальний та присвійний (ізафетні конструкції трьох типів). У топонімах з визначальним синтаксичним зв`язком означення може виражатися якісним прикметником, відносним афіксним прикметником з афіксами -lэ та _sэz або квантитативом.
В ізафетній конструкції першого типу (до неї належить більшість ізафетних топонімів) означення й означуване (географічний термін) виражені іменниками в основному відмінку, пов`язаними примиканням: alan - Алма-Алан, Кірез-Алан; ayэr - Таш-Аїр; burun - Монастир-Бурун; зayэr - Коба-Чаїр; зeєme - Таш-Чешме; зoqraq - Фурун-Чокрак; daр - Баба-Даг; dere - Агач-Дере; kermen - Тепе-Кермен; kцl - Амбар-Коль; kцy - Аранкой; merdiven - Шайтан-Мердвен; oba - Кизлар-Оба; qaya - Бор-Кая; qэr - Бодене-Кир, Тепреч-Хир; qoba - Домуз-Хоба, Чілтер-Коба; qoє - Текіє-Кош; quyu -Тинак-Баш-Кую; su - Алмалих-Су; suvat - Хазан-Суат; taє - Казан-Таш, Мермер-Таш; tepe - Каятепе; tьp - Казантіп.
В ізафетній конструкції другого типу іменник, котрий виконує функцію означення, стоїть в основному відмінку, а означуване (географічний номен) оформлене афіксом приналежності третьої особи однини _(s)э; в ізафетній конструкції третього типу в родовому відмінку з афіксом _nэс стоїть іменник, котрий виконує функцію означення, а означуване (географічний номен) оформлене афіксом приналежності третьої особи однини: alan - Бейнін-Алани; art - Каян-Арди; boрaz - Капуларнин-Богаз; burun - Аганин-Бурун, Віглянин-Бурну, Сатаурунин-Бурну, Юртнин-Буруни; cэlрa - Лячінін-Джилгаси; зayэr - Хошманин-Чайири; зeєme - Айванин-Чешмесі; зoqraq - Сиртнин-Чокраги, Явліцанин-Чокрак; dere - Муратин-Дересі, Фумянин-Дересі; el - с. Даг-Елі (формантом _Елі оформлена значна частина ойконімів); kiєme - Алі-Устанин-Кішмесі, Устуранин-Кішмесі; kцbke - Хамишин-Кобкесі; kцz - Кастронун-Кьозі; qaya - Бала-Хаяси, Баланин-Кая, Кільсенін-Хаяси, Сайменін-Кая, Кобанин-Каяси, Ювезагачин-Каяси; qэr - Бейнін-Кири, Сиртнин-Кири, Деґермен-Хири; qora - Папанин-Хораси; qoє - Османин-Хоши; quyu - Деніз-Хуюсу; su - Ескі-Койнун-Су; tekne - Куртмерін-Текнесі; tepe - Даг-Тепесі; yer - Ейпнін-Єрлері; yol - Віглянин-Йолу.
Для топонімії Криму характерні ізафетні гібридні утворення з румейськими елементами, які свідчать про взаємодію тюркської мови з румейськими говірками субстрату: Вересін-Чокрак - всэуз, Ставрі-Кая, Ставрунин-Баїр, Ставрунин-Бурну - уфбхсьт, Вацінея-Богаз - вЬфуйнб, Кокія-Бель - кпхккйЬ, Лаканес-Дересі, Лаконез-Чешме - лЬчбнп[н], лекЬнз, _ейт, Сютюр-Кая - ущфЮс, Ай-Ян-Су, Айян-Кішмесі, Айян-Су, Ай-Ян-Чешме - `Ьъ-ГйЬннзт, Купрія-Чокрак - кпрсйЬ, Панія-Дере, Панія-Узень, Панія-Текне, Панія-Чокрак - РбнбгЯб ~ РбнбгйЬ, Пугаца(нин)-Чокрак - рзгЬдб, Оксія-Чокрак - 'похЬ ~ 'поэб, Гемата-Кая - б`Ямб, _бфпт, Грам(м)ата-Кая - гсЬммб, _фпт, Пселе-Кая - шзльт, Зіго-Ісар - жхгьт, Кастронун-Кьозі - кЬуфсп[н], Ай-Лія-Сирим - `ўгйпт `ЗлйЬт, Кіпіанин-Кая - кЮрпт, Путаміца-Чешме - рпфЬмй, рум. putбm, _йфуб - демінутивний суфікс.
Для тюркських топонімічних систем характерні дієслівні топоніми, тобто топоніми, в котрих представлений предикативний синтаксичний зв`язок. На кілька тисяч географічних імен Кримського п-ва, засвідчених на мапах і в різних писемних джерелах, вдалося нарахувати бл. 90 назв, котрі можна віднести до дієслівних топонімів. У цих топонімах представлені 57 дієслівних основ і модальне слово bar.
Дієслівні топоніми належать до семи основних різновидів дієслівних географічних назв, виражених: (1) лише дієприкметником на _an, -mэю, -рan або _r у позитивній чи заперечній формі (другий компонент топоніма, виражений якимось іменником, є втрачений, або, в разі географічного терміна, мається на увазі): г. Aрarmэю, б. Aqmaz, с. Basqan, кол. Зцkken, г. *Dayanan, с. Sьyren; (2) сполученням іменника в основному або непрямому відмінку, що виражає об`єкт дії (котрий може мати означення), з одним з вищеназваних дієприкметників: с. Зorba dцken, пас. Qarpэz tэрэrtqan, ск. Qэz yaюэrрan, с. Taю yarрan; (3) сполученням іменника в основному відмінку, що виражає суб`єкт дії, з дієприкметником: водоспад Aqar suv, цвинтар Balta tiymez, с. Bэзaq qэrmaz, дж. Oрlan boрulan, пас. Цgьz keten, Цgьz цlgen, яр Suv aqan, р. Suv batqan, б. Suv зaptэran, р. Suv tьєken, р. Uзan suv; (4) реченням, що має підмет і присудок, виражений особовою формою дієслова на _dэ: м. Зoban bastэ, с. Taю bastэ, Sultan keldi oba, Ьrkti зoqraq, ур. Xan geldi, - або дієсловом у наказовому способі: ліс Adэm tur!, Adэm tur! orman, ск. Qorqma, balam! [qayasэ], Talma! зoqraq, Tэrma! keюme, Tэrma! qaya; (5) визначальним словосполученням, перший компонент якого виражений дієприкметником, а другий є номенклатурним географічним терміном: Izlemez qaya, г. Kцzetken tapзan, Цlmez qэr, Цtken alan, дж. Qatmaz car, Qaytmaz yar, Qazэlрan oba, Sцndьrmью boрaz, Talqan зoqraq, Yanрan tav, Yayэlрan alan, Yэqaрan suv; (6) визначальним словосполученням, перший компонент якого виражений дієприкметником з іменником, що йому передує й виражає об`єкт дії, а другий є географічним терміном: Зufut зaрэrрan burun, Keзit vermez sэrt, Qatran yaqqan tepe, Taє atqan qaya, Taє kesen tav, Taє kьter цzen; (7) визначальним словосполученням, перший компонент якого виражений дієприкметником з іменником, що йому передує й виражає суб`єкт дії, а другий є географічним терміном: Memet цldik dere, Taє basqan kцy, Tilki yalрan burun, Yel tiygen зoqraq, скельний уступ Yel tiygen maydan.
У складі дієслівних топонімів представлені такі дієслова: aq_, as-, at-, baрla-, bas-, bat-, boрul-, cav-, зaрэr-, зaptэr-, зekil-, зomul-, зцk-, dayan-, dцk-, gьrьlde-, izle-, kel-, ket-, kцzet-, kьt-, цl-, цt-, qat-, qaz-, qazэl-, qorq-, qorquz-, quзaqla-, qutэr-, sцndьr-, єaє-, tal-, tala-, tэрэrt-, tэr-, tirke-, tur-, tьє-, uз-, ula-, ьrk-, ver-, yala-, yan-, yar-, yarэl-, yaюэr-, yayэl-, yэqэl_.
Відображені в кримських топонімах тюркські афікси _cэq, _lar, _laq ~ _lav, _lэ : _sэz, _lэq, _nэсki і румейський афікс _ейт за їхньою роллю можна характеризувати як топонімотвірні. В оронімії, гідронімії та ойконімії широко представлений демінутивний афікс іменників та прикметників -cэq (-caq). В ойконімії йому відповідають означення az, azрana, kiзkene, kьзьk. Афікси -laq (_lav), -lэq утворюють від іменних основ іменники зі збірним значенням, котрі характеризують місце скупчення предметів, названих вихідною основою. Граматична множина (афікс _lar, рум. _ейт), може бути засобом топонімізації, утворюючи шляхом плюралізації топоніми pluralia tantum від апелятивів, антропонімів та етнонімів: Кореїз, Лімнеїз, Олеїз, Сімеїз. Афікс -lэ утворює від іменних основ іменники та прикметники зі значенням “з тим, що названо вихідною основою”, “з якостями чи ознаками того, що названо вихідною основою”. Афікс -sэz утворює від іменних основ прикметники, які означають відсутність того, що названо вихідною основою. Від антропонімів і титулів у родовому відмінку з афіксом _ki утворюються ойконіми на _nэсki (_niсki) зі значенням “те, що належить даній особі”: Есен[і]нкі, Казанкі, Казининкі, Каранкі, Коштанкі-Керлеут, Коджалкі та Ґері-Коджалкі (Ельґері- та Сиртке-Коджалкі) (n > l), Молланинкі, Ногайникі, Ойсункі, Темірінкі, Уруснукі, Черкезінкі, Якшиникі.
У розділі шостому йдеться про відображення діалектних особливостей кримськотатарської мови в топонімії. Російським картам Криму і письмовим джерелам притаманна неточна й часто спотворена передача тюркських імен. У російських джерелах кипчацькі топоніми степової частини Криму можуть передаватися в огузькій формі, тобто початкові t, k, c замінюються відповідно на d, g, y, є (< з) на з, а s (< є) на є: замість ногайських Тереклі- або Тюп- стоїть відповідно Діреклі- й Діп-.
В топонімах корелюють притаманні в анлауті південному діалекту фонема y_, а північному (ногайському) c-, відповідно g_ та k_, а також b_ середнього діалекту та m_ ногайського. На мапі Мухіна [1817] частину назв сіл степової частини півострова зафіксовано в ногайській вимові, з притаманними їй фонемами s (< є) та є (< з). У топонімах відображені різні діалектні форми таких характерних і широко вживаних у кримській топонімії географічних термінів та інших слів, як: aрэz ~ avuz, alt ~ ast, зeєme ~ keєme ~ kiєme, daр ~ tav, degirmen ~ dermen ~ termen, delik ~ teєik, caс ~ yaс ~ yaсэ ~ yeсi, cayla ~ yayla ~ caylaq ~ yaylaq ~ caylav ~ yaylav, tepe ~ tцbe ~ tцpe.
Розділ сьомий присвячений виявленню в топонімії лексики, запозиченої кримськотатарською мовою з європейських мов. Кримськотатарський етнос формувався в реґіоні, де перетиналися сухопутні й морські шляхи з Європи, Африки, Близького Сходу, Кавказу й Азії, тому його культура зазнала впливу різних народів. Цей вплив позначився в багатьох сферах його духовної та матеріальної культури й віддзеркалився в лексиці.
У розділі восьмому розглядаються доля історичної топонімії Криму після його приєднання до Російської імперії у 1783 р. й перспектива її відродження. Після депортації 18 травня 1944 р. з Криму кримськотатарського народу всі неросійські, за деякими винятками, назви кримських населених пунктів (румейські, тюркські, німецькі та єврейські) були замінені російськими з радянською семантикою. Необхідність перейменування пояснювалася тим, що татарські назви втратили своє значення у зв`язку зі спецпереселенням татарського населення. Безліч нових назв давалися довільно, деякі села називалися за іменем місцевого колгоспу, велика ґрупа ойконімів пов`язана з фізико-географічними ознаками, деякі нові назви калькували татарські або були співзвучні з ними, переселенці з Росії давали кримським селам назви своїх рідних місць, багато назв увічнюють пам`ять про війну або дані на честь героїв війни, видатних людей (письменників, полководців, учених, представників партійно-державної еліти). Тому нині основну й найбільшу ґрупу в новітній кримській ойконімії становлять імена з ідеологічним навантаженням. Вони схожі на номерні знаки, бо за ними немає історії та життєвості. Навіть імена видатних представників російської культури в назвах сіл і міст є лише абстрактними символами партійної ідеології й подібні до цифр.
Висновки
Досліджений у дисертації топонімічний матеріал висвітлює культурно-мовні контакти народів Криму, шляхи міґрації на півострів окремих етнічних ґруп із різних реґіонів Причорномор`я. Уведення в науковий обіг практично усього кримського історичного топонімікону й проведений на широкому фоні різних мов його порівняльний аналіз сприяють вирішенню таких загальнолінґвістичних проблем, як ономастична типологія, порівняння апелятивного й топонімічного словників, конотація, співвідношення в топоніміконі імен із закритою та відкритою семантикою, термінологія (запропоновано нові гідрографічні терміни пегонім та фреаратонім), словотвірний аналіз, специфіка дієслівних форм, звуконаслідування, граматичне оформлення тюркського імені тощо.
Історико-лінґвістичне дослідження географічних термінів та інших слів, що складають історичну топонімію Криму, дає підстави зробити такі висновки:
1. Топонімічна система Криму формувалась на протязі багатьох століть під впливом складних історичних та екстралінґвістичних факторів. Географічні назви виникали через необхідність іменувати географічні об`єкти при їх освоєнні і є продуктом історії народів, відображенням їх світовідчуття та світосприймання. Джерелом номінації при цьому були як властивості самих географічних об`єктів, так і людина з її практичною діяльністю. Особливості матеріального життя, суспільно-господарська діяльність, побут, культура, мова, реліґія племен і народів у той чи інший період суспільного розвитку знайшли безпосереднє відображення в топонімії. Назви давалися за природними й господарськими ознаками об`єктів, по імені власника, за подіями, що відбувалися біля них, або виникали внаслідок топонімічної метонімії.
2. Топонімічна система Криму є багатошаровим утворенням. У ній виділяються іранський, грецький і тюркських шари, котрі мають специфічні особливості у своїх взаємовідносинах, кількісному, хронологічному та ареальному аспектах. Багатошаровість топонімії дозволяє виявляти етнічні компоненти, що прийняли участь в етногенезі кримських татар і румеїв. За даними топонімії можна створити сучасну й поновити минулу картину реґіону, відтворювати розселення в минулому родів і племен, які увійшли до кримськотатарського етносу, давній стан мов, антропонімікон, етнолінґвістичні зв`язки.
3. Як складова частина лексичної системи мови топонімія є важливим засобом при вирішенні багатьох питань історії самої мови та її носіїв, історичної географії, етнографії тощо. Топоніми містять багатогранну лінґвістичну, етнографічну та історико-лінґвістичну інформацію. Список відбитих у топонімах грецьких лексем сягає трьох сотень, а тюркських географічних термінів та інших слів (прикметників, числівників, дієслів, господарських, етнографічних, соціальних та реліґійних термінів, антропонімів та родоплемінних імен і назв народів) - двох тисяч.
4. В історичному топоніміконі Криму відсутні індоарійські релікти, що постулюються О. Трубачовим для Півн. Причорномор`я. Топоніми й терміни, визначені ним як індоарійські, нерідко знаходять при прискіпливому історико-лінґвістичному аналізі пояснення не лише в іранській, але й у грецькій або тюркській мовах.
5. Грецька топонімічна система Криму поступово витіснялася тюркською, склала її субстрат у гірській частині півострова й остаточно занепала з виселенням румейського населення у Півн. Приазов`я.
6. Географічні назви Криму дозволяють змалювати його природні особливості та історію, починаючи з найдавніших часів до сьогодення. Вони надають величезний матеріал для вивчення історії, культури, реліґій, соціального устрою, господарства та етногенезу корінних народів, дозволяють виявити етнолінґвістичну карту минулого. Особливий інтерес становлять відбиті в кримській топонімії родоплемінні імена, що мають аналоги в етнонімії різних народів за межами Криму, та назви різних народів. Геноніми та етноніми вказують на міґрації населення в минулому й на генетичні зв`язки народів.
7. В топонімах відображені фонетичні, морфологічні й лексичні особливості мов місцевого населення, тому знання мов, діалектів і говірок досліджуваного реґіону є необхідною умовою наукового аналізу як топонімікону в цілому, так і окремих топонімів. Для правильної інтерпретації географічних назв необхідно також добре знати історичне минуле. Топоніми - це “мова землі”, чимало з них є одночасно й своєрідними пам`ятниками історії або природи.
8. Крим, як і кожен реґіон планети, має свої відмінності і є цікавий своїми ландшафтами, флорою та фауною. У багатьох випадках топоніми інформують про унікальні можливості земного покриву, багатства надр, кліматичні умови, рослини й тварин конкретної території.
9. Розгалужені системи гідронімічних номенклатурних термінів у татарській і румейській мовах свідчать про вирішальну роль водних об`єктів у житті народу. Кожна кримська річка, озеро й джерело мають власну назву.
10. У складі географічних імен Кримського півострова широко представлені місцеві географічні терміни.
11. Більшості топонімів притаманна усталеність. Деякі з них є реліктами, що передавалися від покоління до покоління на протязі багатьох віків. По них можна визначати ареали видів рослин і тварин у минулому.
12. Вилучена практично з усього масиву кримського історичного топонімікону лексика поділяється в морфологічному плані на іменники, прикметники, нумеративні слова й числівники, дієслова (в особовій формі на _dэ, _tэ та у формі дієприкметника на _рan / _mэю : _maz або _an) і післяйменники (alt ~ ast, ьst). Іменники поділяються на апелятиви та оніми: антропоніми, агіоніми, етноніми та географічні імена (р. 'ЙпсдЬнзт, г. Цбугб у Біблії, ифщедй чот Йософатова долина, Indol Волга, р. Мартэ у бас. Кубані, місто Naxзevan, Єam Сірія, Дамаск). До антропонімів належать імена родоначальників, першопоселенців, землевласників, історичних осіб (Alim aydamaq, Aqsaq Temir, Зiсgiz xan, Fatih, Mamay), а до агіонімів імена численних християнських святих, котрим присвячувались церкви й каплиці. До етнонімів належать назви багатьох народів та численні тюрко-монгольські родоплемінні імена. Апелятивну лексику можна розділити на такі лексико-семантичні ґрупи: географічні терміни, що поділяються на (а) орографічні, (б) гідрографічні та (в) ландшафтні терміни, назви металів, мінералів і гірських порід, дикорослі й культурні рослини, дикі й свійські тварини, різні типи селищ та укріплень, будівлі, споруди та руїни, угіддя, володіння, терміни спорідненості й свояцтва та статевовікового поділу, світська й реліґійна титулатура, професійні заняття, хатнє й господарське начиння тощо (ці етнографічні терміни утворюють, як правило, метафоричні топоніми), народні й реліґійні свята, реліґійни та міфологічні терміни, культові місця і споруди. Прикметники передають у топонімах різні ознаки географічних об`єктів: колір, величину або кількість, висоту, ширину, глибину, форму, якість чи якусь особливість. Нумеративні слова й числівники вказують на кількість, часто відносну, географічних об`єктів або ж надають їм сакрального значення. Відображені в топонімах тюркські афікси _cэq, _lar, _laq ~ _lav, _lэ : _sэz, _lэq, _nэсki і румейський афікс _ейт за їхньою роллю можна характеризувати як топонімотвірні.
13. Тюркська топонімічна система Криму з притаманними лише їй особливостями є складовою частиною величезного тюркського топонімічного ареалу Євразії.
14. Зміна складу географічних імен відбувається постійно. Їхня поява й зникнення обумовлені соціально-економічними та історичними причинами. Зміни в суспільному житті, різні політико-економічні зміни, міґрації етносів тощо спричиняють появу нових і зникнення старих топонімів. Зі зникненням географічних об`єктів поступово забуваються, а потім остаточно щезають із народної пам`яті їхні назви. З лиця землі стирається історія. Історію краю, історію й життя своїх пращурів неможливо повністю уявити без топонімії. Усебічне знання історії Батьківщини є невід`ємною ознакою культурної людини, тому збирати, вивчати й оберігати назви селищ, урочищ, гір, скель, курганів, річок, джерел і озер та передати їх наступному поколінню як найцінніше культурне надбання є нашим святим обов`язком.
...Подобные документы
Загальне поняття про топоніми та підходи до класифікації топонімічної лексики. Топоніми в англійській мові на прикладі топонімії Англії. Розвиток та сучасний стан топонімії в Україні. Етимологія та структура англійських та українських географічних назв.
курсовая работа [49,4 K], добавлен 16.02.2015Формування ареалу південнослобожанських говірок південно-східного наріччя української мови. Перспективи дослідження діалектної мови цього континууму. Формування фонетичної, морфологічної, лексичної, словотвірної структури слобожанських говірок.
статья [27,3 K], добавлен 18.12.2017Виникнення і первісний розвиток української мови. Наукові праці україномовців про виникнення української мови. Дослідження розвитку писемної української мови: діяльність Кирила і Мефодія. Спільність української мови з іншими слов'янськими мовами.
реферат [29,5 K], добавлен 26.11.2007Дослідження особливостей усного та письмового перекладів з німецької мови. Аналіз визначення лексичних трансформацій та оцінка їхнього застосування на прикладах перекладу з творів художньої літератури. Співвідношення між мовами оригіналу та перекладу.
реферат [22,0 K], добавлен 11.05.2015Дослідження основних етапів еволюції англійської мови. Вплив кельтської мови на базовий граматичний розвиток англійської, запозичені слова. Діалекти англосаксонських королівств. Виникнення писемності, становлення літератури і лондонського стандарту.
реферат [1,6 M], добавлен 04.01.2011Методологічні засади дослідження стилю у сучасній лінгвістиці. Питання інтерпретації термінів "стиль" та "стилістика", категорія "функціонального стилю". Дослідження стилю художньої літератури в системі функціональних стилів сучасної німецької мови.
курсовая работа [56,4 K], добавлен 22.11.2014Вивчення особливостей звукової будови української мови. Виявлення комбінаторних та позиційних алофонів фонеми. Аналіз типів губної артикуляції дикторів. Застосуванням прийомів осцилографування та спектрометрування при проведенні фонетичного дослідження.
статья [996,4 K], добавлен 22.02.2018Специфіка антропонімічної системи німецької мови. Методи дослідження антропоніміки. Передумови виникнення прізвищ. Прізвища в мові як важливий аспект розвитку німецької антропонімії. Імена греків і римлян. Узгодження між германськими та грецькими іменами.
курсовая работа [124,9 K], добавлен 12.11.2010Дослідження закономірностей взаємодії звуків у потоці мовлення. Голосні та приголосні фонеми української мови. Особливості звукових реалізацій фонем, зумовлених комбінаторними та позиційними модифікаціями. Акомодація, асиміляція та редукція голосних.
курсовая работа [37,4 K], добавлен 22.12.2013Вивчення історії становлення і розвитку англійської мови в Індії. Дослідження екстралінгвальних факторів, які мали вирішальне значення для формування англомовної картини світу в Індії. Аналіз лексичних та граматичних особливостей досліджуваної мови.
дипломная работа [673,2 K], добавлен 24.11.2010Розгляд білінгвізму, як багатоаспектного феномену мультикультурної освіти. Характеристика системи етнічних програм європейських країн. Встановлення значення лексичного підґрунтя формування пізнавальної діяльності в процесі розвитку мислення соціуму.
статья [21,3 K], добавлен 24.11.2017Підходи до класифікації топонімічної лексики. Топоніми в англійській мові на прикладі топонімії Англії. Приклади топонімів в українській мові. Структура англійських та українських топонімів, їх етимологія. Чинники впливу на англійські місцеві назви.
курсовая работа [57,2 K], добавлен 11.03.2015Дослідження історії формування вірменської мови, створення національного алфавіту. Характеристика головних діалектів, граматичних особливостей та перших дослідників мови. Опис появи вірменів на Україні, друкарства та періодичних видань вірменською мовою.
реферат [23,6 K], добавлен 18.05.2012Підходи до класифікації топонімічної лексики. Топоніми в англійській мові на прикладі топонімії Англії. Визначення особливих етимологічних, структурних та семантичних рис в топоніміці Англії та України. Визначення топоніму, топоніміки та ономастики.
курсовая работа [43,7 K], добавлен 11.03.2015Передвісники порівняльно-історичного мовознавства. Спроба класифікувати європейські мови. Проблеми спорідненості мов. Ознайомлення європейських учених із санскритом. Історична заслуга Ф. Боппа. Фонетичні закони Раска-Грімма. Старовинні рукописні пам'ятки.
курсовая работа [80,4 K], добавлен 21.07.2009Культура мови починається із самоусвідомлення мовної особистості. Спорідненість мови з іншими науками. Суспільна сутність мови в зв’язку із суспільством. Мова і мислення. Комунікативна, регулювальна, мислеформулююча та інформативна функції мови.
реферат [14,7 K], добавлен 14.12.2010Дослідження процесу становлення мовознавства для більш точного розуміння лінгвістичної ситуації у світі. Деривація як провідна традиція мовотворення англійської мови. Способи англійського словотвору. Приклади скорочень та абревіацій англійської мови.
курсовая работа [71,5 K], добавлен 13.04.2015Звук і значення: теорія питання, історія вивчення, сучасний стан та перспективи. Опис методики та етапів роботи дослідження кольорової картини тексту та підтексту. Дослідження звукового складу віршів А. Ахматової з точки зору кольорофоносемантики.
курсовая работа [60,2 K], добавлен 18.05.2015Поняття фонеми у вивченні звуків мови (фонології) - її делімітативна та кульмінативна функції в парадигматиці й синтагматиці, поняття фонологічної системи. Фонологічні школи: концепції фізичної, семіотичної реальності, морфемності та діахронічної ролі.
реферат [25,9 K], добавлен 14.08.2008Структурно-семантична природа індивідуально-авторських новотворів І. Драча, їх функціонування в поетичному мовленні. Виявлення оказіональних і потенційних лексичних одиниць у творах Драча, встановлення їх структурної та комунікативної своєрідності.
дипломная работа [69,6 K], добавлен 26.01.2014
